Характеристика стада бурої молочної худоби за господарсько-біологічними якостями в умовах агрофірми

ЗМІСТ

РЕФЕРАТ

ВСТУП

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Акліматизація великої рогатої худоби

1.2 Швіцька худоба на Україні і її участь у створенні і вдосконаленні бурих порід

2. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ РОБОТИ

2.1 Місце та об'єкт досліджень

2.2 Методика виконання роботи

РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

3.1 Характеристика росту та розвитку молодняку

3.2 Характеристика молочної продуктивності

3.3 Морфофункціональні властивості вим^’я

3.4 Відтворні якості маточного поголів^’я

4. ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

ОХОРОНА ПРАЦІ В ТВАРИННИЦТВІ

ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА

ЕКОНОМІКО – МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ ОПТИМІЗАЦІЇ ГОДІВЛІ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Реферат

Випускна робота магістра виконана на 56 сторінках комп’ютерного тексту, включає 19 таблиць , список використаної літератури містить 23 назви підручників, статей та наукових і методичних розробок.

Тема досліджень “Характеристика стада бурої молочної худоби за господарсько біологічними якостями в умовах агрофірми „Бистрицька„ Кролевецького району Сумської області”.

На Україні, особливо в певних природно – кліматичних зонах, важливу роль відіграє бура худоба. У північно – східному регіоні вона представлена лебединською. Вдосконалення вітчизняних бурих порід на сучасному етапі здійснюється за рахунок залучення кращого світового генетичного матеріалу швіцької породи, як селекційного формування молочного типу будови тіла, поліпшення технологічних якостей худоби на основі створення вітчизняної системи селекції.

У зв’язку з цим виникла необхідність цілеспрямованої селекції північно-східного молочного типу в напрямку значного підвищення продуктивного потенціалу, консолідації у бажаному типі, формування високопродуктивної бурої молочної худоби, в якій знайдуть відображення такі об’єктивні переваги бурих порід, як висока молочна продуктивність, добра сиро- придатність молока, через підвищений вміст білка та певних його фракцій, підвищена акліматизаційна спроможність, значне продуктивне довголіття відбувається під впливом спадкової здатності організму в конкретних умовах середовища.

Становлення важливих господарсько – біологічних якостей таких як молочність відбувається під впливом спадкової здатності організму в конкретних умовах середовища.Тому для одержання високопродуктивних тварин, треба вміти їх вирощувати з урахуванням майбутньої бажаної продуктивності.

На підставі проведених досліджень і розрахунків визначена ефективність заходів і надані конкретні пропозиції для впровадження основних розробок у виробництво.

ВСТУП

У вирішенні проблеми забезпечення населення продуктами харчування провідне місце відводиться збільшенню виробництва продукції тваринництва. Прискорене досягнення поставленої мети забезпечує високий генетичний потенціал порід, який підтримується і зростає завдяки ефективному селекційному процесу. Генетичне поліпшення наявних і створення нових порід, типів, ліній, стад є основою селекційних програм при роботі з популяціями та з окремими племінними господарствами.

На Україні, особливо в певних природно – кліматичних зонах, важливу роль відіграє бура худоба. У північно – східному регіоні вона представлена лебединською, в західному – бурою карпатською породами. Масив цих порід формується за рахунок використання на материнських породах швіцької худоби з кінця Х1Х до середини ХХ сторіч. Удосконалення вітчизняних бурих порід на сучасному етапі здійснюється за рахунок залучення кращого світового генетичного матеріалу швіцької породи, як селекційного формування молочного типу будови тіла, поліпшення технологічних якостей худоби на основі створення вітчизняної системи селекції .Використання в селекції бурої худоби швіцької породи різного селекційного напрямку ( Західної Європи, Північної Америки ) обумовило певну неоднорідність за типом будови тіла та продуктивними ознаками, що ставить додаткові завдання в період формування типів та окремих стад.

У зв’язку з цим виникла необхідність цілеспрямованої селекції лебединської худоби в напрямку значного підвищення продуктивного потенціалу, консолідації у бажаному типі, формування високопродуктивної бурої молочної породи, в якій знайдуть відображення такі об’єктивні переваги бурих порід, як висока молочна продуктивність, добра сиропридатність молока, через підвищений вміст білка та певних його фракцій, підвищена акліматизаційна спроможність, значне продуктивне довголіття.

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Акліматизація великої рогатої худоби

Одним з методів створення нових порід великої рогатої худоби і вдосконалення існуючих є ввезення тварин із однієї природнокліматичної зони в іншу. Однак кожна порода великої рогатої худоби створювалась у районі свого історичного місця проживання під впливом природного і штучного відбору і є пристосованою до умов даного оточуючого середовища. Коли під впливом природи і людини відбуваються зміни навколишнього середовища, то тварини повинні пристосовуватись до цілого ряду факторів, які іноді впродовж багатьох поколінь визначають їх спосіб життя і впливають на продуктивність та плодючість. Вважається, що при пристосуванні до нових умов середовища тварина спочатку страждає, часто піддається хворобам і це відбувається тим складніше, чим більша різниця в умовах старого і нового місця знаходження. Взагалі акліматизація – це значить жити, розмножуватись і правильно розвиватись в новому географічному районі при нових кліматичних умовах і зберігати господарськокорисні якості, заради яких тварини розводяться. Акліматизація протікає тим краще, якщо тварини підлягають їй поступово.

В теперішній час науково доказано вплив умов використання худоби на його перетворення. При зміні цих умов змінюється і племінна оцінка тварин і, відповідно, направлення селекції. Це обумовлено різною реакцією худоби в різних екологічних умовах, котра генетично детермінірована. Основні селекційні ознаки проявляють значну генетичну мінливість в межах основних порід худоби, що викликано генетичною неоднорідністю стад, різною інтенсивністю відбору в них, специфікою сполучення генетичних груп і неспівпаданням умов середовища. [ 2 ].

На думку вчених, нормальна взаємодія організму з зовнішнім середовищем приведена до певної серії послідовних біохімічних процесів, якими керує система генів. Вона у свою чергу створює генну регулюючу систему (ГРС), під загальним контролем якої взаємодіють інші важливі системи – нервова і гуморальна. ГРС враховується при відборі, при якому останній деяким чином впливає на неї. Тому успадковуються не ознаки, а матеріально закладена в генах можливість проявлення ознак на певному рівні.

Розвиток стад здійснюється при зміні поколінь тварин в конкретних умовах господарства. При цьому кожне нове покоління володіє властивостями попереднього і деякими новими якостями, що виникають в результаті комбінацій батьківських генотипів і змін на цій основі системи кореляцій між ознаками. Виходячи з цього, домінуючими факторами розвитку стад є популяційно-генетичний стан материнського покоління корів, генотипові особливості бугаїв–плідників, що використовуються у стаді і характер змін у технології виробництва продукції. Зміни факторів навколишнього середовища, рівня годівлі або утримання сприяють прискоренню або уповільненню процесу розвитку. [ 3 ].

Багато вчених рекомендували розводити тварин шляхом створення внутрішньопородних зональних типів, які краще були б пристосовані до певних умов навколишнього середовища. [ 4 ].

Вчені, що вивчали акліматизацію голштинської худоби в різних областях Росії, що була імпортована з Германії, зазначали, що завезені тварини та їх дочки другої генетико-екологічної генерації проявили добру молочну продуктивність. Однак відтворювальна здатність покращалась тільки в 2-3-й генетико-екологічній генераціях. [ 5 ].

Для покращення племінних і продуктивних якостей чорно-рябої худоби методом внутрішньо-породної селекції на Україні у широких масштабах проводять його схрещування з плідниками споріднених чорно-рябих порід. Для створення репродукторів чорно-рябої худоби здійснюється завіз тварин цієї породи з Германії, Голландії, Данії та Росії. Встановлено, що акліматизація чорно-рябої худоби на Україні проходила успішно, імпортні тварини та їх нащадки перевищували по продуктивності тварин місцевих порід. Однак, поряд з цим у завезених тварин були відмічені явні недоліки екстер’єру, в першу чергу захворювання кінцівок, продовжений сервіс-період (близько 140 днів), низький вихід телят, складні отели і післяродові ускладнення. Нащадки завезених тварин в наступних генетико-екологічних поколіннях мали кращу відтворну здатність. [ 7 ].

В процесі вивчення акліматизації англерської худоби на півдні України встановили, що його продуктивність була не нижче, ніж у ровесниць степової породи, але з кожним наступним генетико-екологічним поколінням після завозу відбувалося зниження надоїв. Відтворна здатність була доброю і в процесі акліматизації не знизилась. Вирощена в нових умовах худоба за екстер’єром і конституцією відповідала типу англерської породи. В той же час спостерігались відмінності за особливостями тілобудови між тваринами різних генетико-екологічних поколінь. [ 10 ].

Однією з найдавніших порід в світі вважається швіцька бура порода великої рогатої худоби, яка була виведена в Швейцарії. Завдяки високій біологічній пластичності і добрій акліматизаційній здатності в нових екологічних умовах швіцька худоба з Швейцарії експортувалась в різні країни світу з різними природнокліматичними і господарськими умовами.

В США швіцька худоба вперше була завезена у 1869 році з Швейцарії. За півсторіччя американські скотарі створили новий молочний тип швіцької худоби, який за молочною продуктивністю поступався лише голштино-фризькій худобі, перевищивши його по жирності молока.

У зв’язку з високою молочною продуктивністю швіцької худоби США її купують тваринницькі союзи Європейських країн, у тому числі й Швейцарія. [ 11 ].

Основними центрами розведення швіцької худоби в Австрії є землі Тіроль і Форальберг. Для генетичного поліпшення молочних стад бурої худоби використовують сперму бугаїв-плідників американської селекції. При збільшенні у нащадків молочної продуктивності зниження м’ясних якостей відмічено не було. [ 12 ].

Вітчизною німецької бурої худоби Германії – південно-західна федеральна область, яка граничить з Австрією і Швейцарією. Зоною розведення бурої худоби є Альпи і передальпійські області.

Для удосконалення швіцької худоби в Германію завозять із США сперму бугаїв швіцької породи молочного типу. Завдяки цьому збільшились розміри тулуба, поліпшилась якість вимені і інтенсивність молоковиведення. [ 13 ].

Швіцьку худобу широко використовують для розведення і поліпшення місцевих порід у Франції, Болгарії, Турції, Угорщині, Італії та багатьох країнах світу .

В Росію швіцька худоба вперше була завезена у 1861 році з Швейцарії (9 голів). Потім були здійснені завози у 1879, 1881, 1901 роках. В подальшому швіців не завозили, а займались чистопорідним розведенням поголів’я.

Для поповнення племінних ресурсів і створення нових репродукторів, а також у зв’язку з доброю акліматизаційною здатністю швіцької худоби з 1958 року відновились його закупки з Австрії, Швейцарії і Венгрії. Також широко почали використовувати бугаїв-плідників молочного типу з США.[14].

В племінних стадах високопродуктивні корови швіцької породи мають в більшості випадків об’ємне вим’я чашоподібної форми, інтенсивність молоковиведення – 1,55 кг/хв., індекс вимені – 43,3%. [ 16 ].

Результати схрещування швіцької худоби з бугаями молочного типу з США у Росії показують покращуючий ефект останніх. Оцінка імпортних бугаїв показала різний ступінь впливу їх на продуктивні якості вітчизняної швіцької худоби, що зумовлено цінністю генотипу і рівнем продуктивністі тварин, які спарюються. [ 17 ].

Зараз в Росії проводиться створення нового молочного типу бурої худоби за допомогою бугаїв-плідників швіцької породи із США і джерсеїв з Данії. [ 18 ].

Таким чином, акліматизаційна здатність різноманітних порід великої рогатої худоби в більшості залежить від відповідності кліматичних і господарських умов вітчизни завезених тварин і нових умов навколишнього середовища.

1.2 Швіцька худоба на Україні і її участь у створенні і вдосконаленні бурих порід

В період з 1960 по 1965 роки швіцька худоба надходила в Україну, в основному, з Австрії. За цей період було імпортовано 443 голови телиць і нетелей, а також 93 бугаїв-плідників у Харківську і Закарпатську області.

Закуплені тварини походили від матерів і матерів батьків, які мали високу молочну продуктивність. Проте, в умовах наших господарств швіцька худоба не проявила таку продуктивність, як у себе на батьківщині. Дорослі корови лебединської породи мали надій вище на 360 кг молока в порівнянні з завезеними імпортними тваринами швіцької породи. Останні також поступались по вмісту жиру в молоці на 0,13%. [ 19 ].

Для покращання бурої худоби з 1977 по 1984 роки на Україну було імпортовано 13 бугаїв-плідників з США, Канади і Австрії в Сумське, Чернігівське і Закарпатське облплемоб’єднання. Також широко використовували глибокозаморожену сперму цінних бугаїв-плідників з цих країн.

У 1986 році у племзаводі “Михайлівна” Лебединського району Сумської області був створений репродуктор чистопородної швіцької худоби з метою отримання племінних бугаїв і максимального їх використання на всьому масиві лебединської худоби для його якісного вдосконалення. [ 20 ].

У 1993-1994 роках у племзавод “Бездрик” Сумської області з цією ж метою було імпортовано 176 голів нетелів швіцької породи з Германії.

В результаті широкого використання швіцької породи в країнах СНД для схрещення з місцевою худобою і цілеспрямованою селекцією в помісних стадах були виведені нові породи худоби, в генотипі яких поєднувались цінні якості поліпшуючої породи і екологічні особливості, а також спадковість місцевої худоби. Кожна з бурих порід має свої особливості і відрізняється по генеалогічній структурі і продуктивності. [ 19 ].

Бура карпатська порода була виведена в гірських районах Закарпатської області України шляхом складного відтворного схрещення аборигенної карпатської худоби ріжка і мокань зі швіцькою породою. В гірські райони Карпат швіцьку породу почали завозити з 1879 року, в результаті були отримані великі масиви помісних тварин. З 1960 року для покращання бурої карпатської худоби почали щорічно осіменяти кращими бугаями швіцької породи. Як порода молочно-м’ясного направлення бура карпатська порода офіційно була затверджена у 1972 році.

Молочна продуктивність корів бурої карпатської породи знаходилась на високому рівні. Так, по даним VІІІ тома ДПК (1992 р.), по першій лактації надій молока склав 3607 кг, з вмістом жиру 3,8%, по другій – 4140 кг і 3,7% жиру, по третій і старше відповідно 5860 кг і 3,7%. [ 21 ].

Лебединська порода великої рогатої худоби була виведена в Сумській і Харківській областях України. Для підвищення молочної і скоростиглості сіру українську худобу схрещували зі швіцькою породою і в результаті багаторічної праці з помісями була виведена нова порода, яка була затверджена в 1950 році. Для підвищення жирномолочності лебединських корів застосовували ввідне схрещення з джерсейською породою. [ 22 ].

Лебединська порода визнана поліпшуючою для бурої карпатської породи на Україні. Для підвищення генетичного потенціалу і технологічних якостей з 1977 року розпочата робота по створенню нового багатомолочного типу на основі використання швіцьких бугаїв американської селекції. З метою підвищення жирномолочності у тварин бажаного типу і покращання форми вимені на помісних матках використовуються бики жирномолочної лінії Девіза 2769, яка була виведена з використанням джерсейської породи.

Дослідженнями деяких вчених було встановлено, що швіцезовані телиці первістки перевищували лебединських сверсниць за надоєм на 6-12%, при чому в господарствах Сумської області різниця між полукровками і ¼ кровними сверсницями була незначна (1,0-2,7%). Швіцькі бугаї та їх сини добре поєднувались з коровами планових ліній лебединської породи. [ 23 ].

Таким чином, важливою проблемою успішного використання швіцької худоби для покращання бурих порід є акліматизаційна здатність як самих завезених тварин, так і нащадків в послідуючих поколіннях.

2. МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ РОБОТИ

2.1 Місце та об'єкт досліджень

Приватна агрофірма “Бистрицька” розташована в селі Бистрик Кролевецького району, Сумської області. Відстань до обласного центру – 155 км, відстань до районного центру – 15 км, відстань до найближчого населеного пункту ( село Хоменкове ) – 4 км .У північній частині землекористування господарства проходить залізнична дорога Москва – Київ. Відстань до найближчої залізничної станції ( м. Кролевець ) – 17 км. З заходу на схід через все землекористування у північній частині проходить автотраса Москва – Київ.

Господарство належить до першого агрокліматичного району Сумської області. Цей район помірно теплий, добре зволожений. Грунти досить різноманітні від чорноземів до супіщаних та піщаних, іноді глинистих. Рель‘єф місцевості являє собою хвильову рівнину з зустрічаючими ярами та балками.

Середньорічна температура повітря + 4 – 5 ºС. Найбільш теплий місяць – липень, середньодобова температура якого становить + 21 ºС. В окремі спекотні дні максимальна температура повітря досягає + 27 ºС. Холодні місяці січень та лютий з середньодобовою температурою відповідно – 8 ºС та – 12 ºС. В найбільш холодні дні температура знижується до – 25 ºС. Тривалість періоду з стіким сніговим покривом 96 – 105 днів; середня висота снігового покриву 20 см; середня глибина промерзання грунту 88 – 95 см.

Баланс та структура земельних угідь наведено у таблиці 1.

Аналіз даної таблиці свідчить, що за останні чотири роки дещо змінилося землекористування у даному господарстві. Так, загальні площі зменшились на 287 га, сільськогосподарські угіддя – на 235 га, в тому числі рілля – на 178,5 га. Також просліджується тенденція зменшення площ під зернові культури на 217 га, сінокоси – 5,7 га, пасовища – 60,8 га, що в першу чергу негативно для галузі тваринництва, так як загальне поголів`я залишилось практично на одному рівні. Але площа багаторічних трав збільшилась на 108 га.

1. Загальні відомості про господарство

Показник	Роки
2001 р.	2002 р.	2003 р.	2004 р.
Всього закріплено землі, га	1859,4	1859,4	1813,1	1572,39
В т.ч. с.-г. угідь, га	1747,4	1747,4	1753,1	1512,4
З них рілля, га	1135,8	1135,8	1119,3	957,3
зернові культури, га	665	610	601	448
технічні культури, га	65	21	10	20
багаторічні трави, га	94	103	117	202
сінокоси, га	305,1	305,1	327,3	299,4
пасовища, га	284,5	284,5	284,7	223,7
Всього с.-г. тварин, ум.голів	836	805	743	693
На 100 га с.-г. угідь, ум.голів	48	46	42	46
Середньорічних робітників, чол.	140	175	138	155

Навантаження умовних голів на 100 га с.-г. угідь зменшилось на дві голови. Крім того у господарстві на протязі останніх чотирьох років спостерігалося то збільшення, то зменшення кількості працівників. Але все ж таки їх кількість у 2003 році зросла на 15 чоловік.

Врожайність основних культур представлено в таблиці 2.

2. Урожайність сільськогосподарських культур, ц / га

Культура	Роки
2001 р.	2002 р.	2003 р.	2004 р.
Пшениця озима	20,5	19,1	27,3	35,8
Ячмінь ярий	16,2	17,5	29,62	-
Овес	15,93	17,6	26,7	29,3
Горох	20,0	23,0	-	-
Жито	17,4	18,9	21,6	28,5
Кукурудза на зерно	-	-	40,0	44
Цукровий буряк	250	241	282,4	285,1
Кормовий буряк	-	-	-	-
Картопля	90,5	80,1	33,3	48,6
Кукурудза на силос	200	180	210	220
Однорічні трави на з.к.	67,4	-	62,3	70,8
Багаторічні трави на з.к.	194	231	235	243

Звертає на себе увагу відсутність посівів кормового буряку, який є джерелом цукру, особливо для великої рогатої худоби. Загальна врожайність зернових культур достатньо висока і вона з роками збільшується. Але слід пам`ятати, що у 2002 – 2003 роки були сприятливі для врожайності зернових. Просліджується чітка тенденція збільшення врожайності цукрового буряку, кукурудзи на силос, однорічних трав на зелений корм. Найбільш стабільна врожайність багаторічних трав і це є добре бо від них в більшій мірі залежить повноцінність білкового живлення тварин.

Наявність поголів`я тварин у господарстві представлено в таблиці 3, з якої видно що загальне поголів`я худоби дещо збільшилось, хоча поголів`я корів залишилось незмінним.

3. Наявність поголів`я сільськогосподарських тварин

Показник	Роки
2001 р.	2002 р.	2003 р.	2004 р.
Велика рогата худоба всього, голів	900	969	944	959
В т.ч. корів, голів	340	340	340	340
Свиней всього, голів	322	349	306	94
В т.ч. основних свиноматок, голів	60	60	60	27
Коні дорослі, голів	63	71	47	46
На 100 га с.-г. Угідь великої рогатої худоби, голів	52	55	54	63
В т.ч. корів, голів	19	19	19	22
На 100 га ріллі свиней всього, голів	28	31	27	10

З 2001 по 2003 роки поголів`я свиноматок було стабільним, хоча по роках загальне поголів`я мало незначні коливання, що в першу чергу залежить від наявності кормів та врожайності зернових, як основних у годівлі культур. Але у 2003 році спостерігається значне зниження як загального поглів`я свиней так і основних свиноматок. Це пов`язано з бажанням керівництва скоротити поголів`я свиней на фермі. Зменшилось , але стабілізувалось поголів`я коней. Так, їх кількість у 2003 та 2004 роках склала відпоовідно 47 та 46 голів.

Продуктивність тварин за основними показниками наведено у таблиці 4.

4. Продуктивність сільськогосподарських тварин

Показник	Роки
2001 р.	2002 р.	2003 р.	2004 р.
Отримано приплоду на 100 маток:
телят, гол.	77	93	81	86
поросят, гол.	542	947	803	700
Середньодобовий приріст, г:
великої рогатої худоби	401	339	358	303
свиней	116	105	105	105

Слід відмітити низькі показники середньодобових приростів як в галузі скотарства, так і в свинарстві 303 і 105 відповідно, що не може здовольняти і економічно ефективно вести господарство. Також просліджується низький рівень використання свиноматок по одержанню поросят.

В таблиці 5 наведено обсяги та рівні виробництва сільськогосподарської продукції.

5. Об`єм та обсяги виробництва сільськогосподарської продукції

Показник	Роки
2001 р.	2002 р.	2003 р.	2004 р.
Вироблено зерна всього, ц	11067	11098	12014	8261
в т.ч. ячменю, ц	316	77	353	-
пшениці, ц	3831	5499	6291	2145
кукурудзи на зерно, ц	-	-	2411	1410
гороху, ц	2346	2297	-	-
вівса, ц	3360	1222	1780	3456
жита, ц	1530	2003	1179	1250
Вироблено молока, ц	7733	8380	8250	8992
Вироблено м`яса всього, ц	796	537	677	780
в т.ч. яловичини, ц	685	445	560	684
свинини,ц	87	72	85	48
На 100 га с.-г. угідь молока, ц	443	480	471	595
Яловичини, ц	39	26	32	45
На 100 га ріллі свинини, ц	7,7	6,3	7,6	5,01

З даної таблиці випливає, що по виробництву зерна господарство має непогані показники, але по рокам спостерігаються деякі коливання. Взагалі просліджується тенденція збільшення виробництва зернових культур. Виробництво молока збільшилось з одночасним збільшенням поголів`я. М`яса виробляється досить стабільна кількість незалежно від виду. Хоча виробництво свинини дещо зменшилось, а яловичини залишилось на тому ж рівні. Крім того збільшилось виробництво молока на 100 га сільськогосподарських угідь, також збільшилось виробництво яловичини, а виробництво свинини – зменшилось.

Прибутки господарства в першу чергу залежать від собівартості виробленої продукції та її реалізації.

Динаміка собівартості і її основних видів наведені в таблиці 6.

6. Динаміка собівартості основних видів с.-г. продукції, ц / грн

Вид продукції	Роки
2001 р.	2002 р.	2003 р.	2004 р.
Зерно	19,80	18,96	13,08	15,5
Цукровий буряк	8,80	9,60	12,1	-
Молоко	0,41	0,41	0,41	0,29
Приріст великої рогатої худоби	15,60	15,53	14,09	14,01
Приріст свиней	6,86	6,79	7,80	7,20

З таблиці видно, що по всіх основних видах продукції собівартість зменшується, а по приростам свиней збільшується на 0,34 ц/грн.

В загальній собівартості продукції тваринництва частка кормів займає 50 – 60 %, тому і витрати кормів на виробництво одиниці продукції має велике економічне значення. Такі витрати представлені в таблиці 7.

7. Витрати кормів на виробництво 1 ц продукції (ц. к. од.)

Вид продукції	Роки
2001 р.	2002 р.	2003 р.	2004 р.
Молоко	1,22	1,28	1,29	1,33
Приріст великої рогатої худоби	14,8	17,8	18,0	17,2
Приріст свиней	22,5	18,55	11,70	11,09

Звертаю увагу на те, що витрати кормів на виробництво молока і приростів свиней зменшились, а на прирости великої рогатої худоби збільшились.

Кожна галузь може бути прибутковою лише якшщо прибуток від реалізації виробленої продукції перевищить затрати на її виробництво, а це більш об`єктивно показує коефіцієнт рентабельності, який приведений у таблиці 8.

Аналізуючи таблицю видно,що рентабельність в господарстві по роках значно вар’ює. Так, рентабельність по рослинництву у 2003 році склала 24 %, а по тваринництву – 21,3 %. Це є добрі показники, хоча по приростам свиней та великої рогатої худоби рентабельність була від’ємною –64,5 % та –23,1 % відповідно.

8. Рентабельність виробництва основних видів сільськогосподарської продукції, %

Вид продукції	Роки
2001 р.	2002 р.	2003 р.	2004 р.
Зерно	+108	+58,9	+29,5	+39
Цукровий буряк	+25	-57,1	-23	-
По рослинництву	+47,6	+35,3	+20,5	+24
Молоко	+137	+36,6	+0,9	+91,8
Приріст великої рогатої худоби	+0,7	+6,9	+20,8	-23,1
Приріст свиней	-32	+1,6	-47	-65,4
По тваринництву	+100	+22,3	-12	+21,3

Таким чином приватна агрофірма “Бистрицька” Кролевецького району господарство,яке здатне вирішувати технологічні питання,забезпечувати в повній мірі населення життєво необхідними продуктами харчування – молоком та м’ясом і при цьому не бути збитковим господарством.

2.2 Методика виконання роботи

Головною метою виконання дипломної роботи є характеристика стада північно – східного молочного типу бурої породи за господарсько – біологічними якостями в умовах господарства.

Об’єктом наших досліджень є 60 голів корів агрофірми “Бистрицька” Кролевецького району Сумської області, надій яких за найвищу лактацію становить 3840 кг молока на корову.

До задач дипломного проектування відносяться:

розрахунок середньодобових та відносних приростів;

вивчення показників продуктивності досліджуваних тварин (надій,вміст жиру в молоці. )

вивчення впливу сервіс-періоду та сухостійного періоду на відтворні якості маточного поголів’я

аналіз морфофункціональних властивостей вим’я.

Матеріалами для виконання магістрської роботи послужили:

загальні відомості про господарство;

річні звіти;

- акт контрольного доїння.

Молочна продуктивність дійних корів насамперед залежить від забезпеченості раціонів повноцінним протеїном. Нестача протеїну призводе до зниження надоїв та погіршення складу молока. Рівень протеїнового живлення має найбільший вплив на вміст у молоці білка та жиру.

При організації годівлі новотільних корів велике значення має не тільки рівень протеїнового живлення, але і його біологічна повноцінність, тобто вміст в раціонах незамінних амінокислот. В перші дні після отелення за вим’ям повинен бути ретельний нагляд. В цей період воно мало еластичне та тверде. Ретельне доїння та масаж – необхідні заходи швидкого доведення вим’я до нормального стану. Набряки вим’я частіше всього бувають у первісток та високоудійних корів, при вірній годівлі і утриманню тварин набряк через 5 днів зменшується, а через 7 – 10 днів повністю зникає.

Безпосередньо роздій проходить в перші 100 днів лактації. На цей період приходиться 40 – 50 % молочної продуктивності за лактацію.

В період роздою раціони повинні бути не тільки висококалорійними, але і містити відносно невелику кількість клітковини (18 – 20 %). Висока перетравність поживних речовин раціонів в період роздою – важлива умова в одержанні максимальних надоїв.

Приблизні раціони для дійних корів на зимовий і літній періоди наведені в таблицях 9 та 10.

Приблизний раціон годівлі для дійних корів масою 500-550кг. на зимовий період

Приблизний раціон годівлі для дійних корів масою 500-550кг. на літній період

3. РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

3.1 Характеристика росту та розвитку молодняку

Індивідуальний розвиток тварини має велике значення, перш за все тому, що у процесі росту тварина набуває не тільки породних особливостей, але і особливості екстер’єру, конституції, продуктивності тощо. Становлення важливих господарсько – корисних ознак таких як молочність відбувається під впливом спадкової здатності організму в конкретних умовах середовища. Тому для одержання високопродуктивних тварин, треба вміти їх вирощувати з урахуванням майбутньої бажаної продуктивності.

В таблиці 11 наведено показники росту та розвиту тварин.

Показники росту і розвитку тварин в різні вікові періоди

Вік, міс.	n	Жива маса,кг
При народженні	60	30,6 ± 0,60
В 6 місяців	60	158,3 ± 0,73
В 12 місяців	60	255,5 ± 0,97
У 18 місяців	60	356,6 ± 1,17

Аналіз одержаних даних показує, що ріст тварин господарства був досить динамічним і в середньому відповідав фізіологічним вимогам для забезпечення оптимально необхідного прояву генетичного потенціалу майбутньої молочної продуктивності.

Динаміка росту за середньодобовими приростами підтверджує наші висновки. Напруженість та інтенсивність росту телиць в різні вікові періоди наявно демонструють показники відносних приростів.(табл. 12) Таким чином з вищевикладеного випливає, що ріст ремонтних тварин у даному господарстві є задовільний. Маса тварин підвищувалась гармонійно.

Середньодобові та відносні прирости телиць бурої породи

Вікові періоди, міс	n	Середньодобовий приріст, г	Відносний приріст, %
0 –6	60	709	135,1
6 –12	60	540	46,9
12 – 18	60	562	33,0
0 -18	60	603	16,8

165

260

360

Стандарт

Рис.1. Показники росту тварин в різні вікові періоди.

Проведені нами спостереження, що до росту тварин господарства показує, що в усі вікові періоди вони майже відповідали стандартам породи згідно інструкції по бонітуванню (рис.1).

3.2 Характеристика молочної продуктивності

Стадо великої рогатої худоби бурої молочної породи господарства “Бистрицька” характеризується своєю різноманітність за бонітувальним класом, генеалогічною належністю, генотипом, молочною продуктивністю, віком тощо.

Молочна продуктивність – основна ознака, завдяки якої розводять велику рогату худобу молочного напрямку продуктивності. Але при її формуванні у фенотипі крім спадкових задатків велике значення займають фактори зовнішнього середовища. Чим більше генні ознаки впливають на розвиток , тим більше факторів, які здатні впливати на її розвиток.

Відомо, що з віком продуктивність змінюється, при цьому це обумовлено фізіологічно і до 6 – 7 лактації вона повинна підвищуватись. У господарствах в середньому тварин використовують близько 4 отелень, що пов’язано з напруженістю вибракування в межах 25 – 30 % за рік.

В таблиці 13 наведені показники молочної продуктивності в розрізі лактацій.

Молочна продуктивність корів бурої породи господарства “Бистрицька” в розрізі лактацій.

Лактація	n	Надій за 305 днів, кг	Вміст жиру , %	Кількість молочного жиру, кг
І	60	2946	3,80	111,9
ІІ	60	2988	3,77	112,6
ІІІ	60	3322	3,74	124,2
Найвища	60	3840	3,82	146,7

З таблиці видно, що з віком у тварин в господарстві надій збільшується. При цьому показник надою найвищої лактації також має перевагу перед I, II та III лактацією. З віком також відмічено деяке зниження жиру в молоці.

Іншим важливим фактором, який впливає на показники продуктивності, а також пов`язаний з показниками відтворювальної здатності – це сервіс – період. Доведено, що підвищення сервіс – періоду позитивно впливає на продуктивність за 305 днів лактації,тому що зниження лактаційної кривої найчастіше починається у тварин з моменту утворення зиготи. Але це суттєво знижує відтворні властивості корів і, в першу чергу, вихід телят на 100 корів з усіма наслідками. Тому оптимальним сервіс – періодом вважається 60 – 80 днів.

В таблиці 14 наведені показники продуктивності тварин з різною тривалістю сервіс – періоду.

Вплив тривалості сервіс – періоду на молочну продуктивність у корів первісток.

Тривалість сервіс – періоду, днів	n	Надій за 305 днів, кг	Вміст жиру, %	Кількість молочного жиру, кг	Жива маса, кг
40 і менше	60	2419	3,64	88,1	403,5
41 - 80	60	2791	3,80	106,1	450,1
81 і більше	60	2980	3,81	113,5	471,9

Аналіз даної таблиці підтверджує те, що первістки даного господарства з тривалістю менше 40 днів мали найнижчу продуктивність і найгірший вміст жиру в молоці, що також може бути пов`язано з тривалістю лактації, бо найвищій жир спостерігається в кінці лактації.Також відмічено вплив сервіс – періоду на живу масу тварин. З підвищенням його тривалості жива маса збільшувалась на 41,4 кг.

З точки зору найбільш ефективного використання маточного поголів`я вважається, що перше осіменіння повинно бути проведено у віці 16 – 18 місяців при досягненні живої маси не менше 70 % від маси дорослої тварини. У даному господарстві осіменіння відбувається в середньому у віці 21 місяць, що можна вважати досить непоганим показником, хоча дещо він поступається оптимальному.

3.3 Морфофункціональні властивості вим’я

У молочному скотарстві однією з основних технологічних ознак є пристосованість корів до машинного доїння, яка визначається в основному трьома показниками: одночасність видоювання чвертей вим’я, формою і величиною дійок, швидкістю молоковіддачі. Одночасність видоювання чвертей вим’я тісно пов’язана з рівномірністю розвитком його передніх і задніх часток. Ідеальним вважається вим’я кожна чверть якого дає 25 % загального надою, при цьому в передніх та задніх частках утворюється рівна кількість молока

Спостерігається значна різниця корів за формою вим’я. Встановлено, що корови з ванноподібною формою вим’я мають кращі якості молоковіддачі і характеризуються більш високою молочною продуктивністю.

В таблиці 15 представлені данні які характеризують функціональні властивості вим’я в залежності від форми.

Характеристика функціональних властивостей вим’я корів

Форма вим’я	n	Швидкість молоковіддачі,кг/хв	Добовий надій, кг
Чашоподібна	20	1,35 ± 0,04	14,5 ±0,51
Округла	30	1,17 ± 0,03	12,7 ± 0,26
Козяча	10	0,85 ± 0,07	8,5 ± 0,44

Так серед корів бурої молочної породи господарства спостерігаються тварини з небажаною формою вим’я - козячою.

Відомо, що морфологічні ознаки успадковуються краще, ніж функціональні. Закономірний зв’язок основних властивостей молоковіддачі з такою морфологічною ознакою як форма вим’я, полегшує і підвищує ефективність селекції корів на пристосованість до машинного доїння. Форма і функція вим’я корів, а отже, пристосованість до машинного доїння успадковуються як з боку батька, так і з боку матері. Тому цілеспрямованим добором і підбором корів можна закріпити властивості пристосованості до машинного доїння в родинах, лініях, породних типах та порід. Форма вимені одна із найважливіших ознак молочних корів, яка тісно зв’язана як із молочністю, так із технологічністю. В технологічному значенні досить важливою ознакою є відстань на якій розташовано вим’я відносно землі. Відвисле вим’я завдає багато незручностей при машинному доїнні, воно сприятливіше до інфекційних захворювань і часто травмується. За результатами промірів середня відстань від дна вимені до землі (59,7 см) забезпечує самі високі технологічні вимоги.

Проміри морфологічних ознак вимені корів – первісток бурої молочної породи (см)

Назва ознаки	n	М ± m
Обхват вимені	60	121,6 ± 0,89
Глибина передньої частини вимені	60	20,7 ± 0,23
Довжина вимені	60	33,8 ± 0,30
Ширина вимені	60	29,5 ± 0,29
Відстань від дна вимені до землі	60	59,7 ± 0,35
Довжина дійок: передніх	60	5,9 ± 0,07
задніх	60	5,5 ± 0,06
Товщина дійок: передніх	60	2,4 ± 0,03
задніх	60	2,7 ± 0,03
Відстань між: передніми дійками	60	14,8 ± 0,27
задніми дійками	60	8,0 ± 0,19

Довжина передніх дійок, як важлива технологічна ознака, в середньому знаходиться на рівні бажаного розвитку – 5 см. Задні дійки як правило дещо коротші. У переважної більшості тварин форма дійок циліндрична, а в решти – конічна. Вважається, що для машинного доїння найбільш бажані дійки товщиною 2,5 – 3,0 см. За даними промірів товщина передніх і задніх дійок становить в діаметрі відповідно 2,4 - 2,7 см.

Не менш важливе значення для машинного доїння має їх розташування. Вважається бажаною відстань між передніми дійками корів у віці першої лактації на рівні 15 –20 см. За показниками промірів середня вираженість цієї ознаки 14,8 см.

Розподіл вимені на ліву і праву половини здійснюється сполучнотканинною перетинкою (центральною зв’язкою), яка виконує опорну функцію не дозволяючи вимені опускатись. Внаслідок розслаблення або поганого її розвитку вим’я корови звисає. Оскільки ця ознака вимені досить важлива в селекційному значенні, вимірювати глибину борозни центральної зв’язки пропонують у місці між половинами нижньої задньої частини вимені. Середня глибина цієї ознаки за результатами промірів становить 3,3 см

Наступна ознака, яка не дозволяє вимені з віком звиснути, це висота прикріплення задньої частини, яка оцінюється вимірюванням відстані від нижнього краю вульви до верхньої лінії залозистої тканини. За показниками промірів середня висота прикріплення становить 23 см .

Швидкість молоковіддачі складає 1,35 кг/хв., а індекс вимені – 43,8 %.

Таким чином, корови – первістки бурої молочної породи племядра характеризуються добрим розвитком морфологічних ознак вимені, які характеризують його величину, форму та технологічні якості – відстань до землі, довжину, товщину, форму і розміщення дійок.

3.4 Відтворні якості маточного поголів’я

Простим показником стану відтворення стада є вихід приплоду на 100 маток. Він залежить від відтворних якостей плідників і маток. Вплив умов годівлі і утримання тварин на ці ознаки значний. Однак встановлена і спадкова їх обумовленість. Для забезпечення необхідного рівня відтворення необхідно вести систематичний добір плідників за їх запліднювальною здатністю і високою плодючістю. Рівень відтворення впливає на стан добору тварин особливо маток, що суттєво може змінювати ефект селекції.

На показники відтворювальної здатності суттєво впливає вік першого осіменіння бо від цього залежить початок першої лактації. У практиці скотарства для встановлення строку першого осіменіння телиць в першу чергу приймають за вихідне не стільки вік як живу масу показник загального розвитку. Прийнято вважати,що телиць необхідно осіменяти при досягненні живої маси 70 – 75 % маси дорослої корови. Занадто пізнє перше осіменіння телиць небажано. При цьому витрачаються корми і від таких корів протягом життя одержують менше телят і молока. Розвиток теличок, які відібрані для ремонту стада, повинен забезпечувати досягнення їх живої маси у 18 місяців не менше 400 кілограм для забезпечення у подальшому прояву генетичного потенціалу.

Відтворні властивості корів залежать від тривалості сервіс – періоду та сухостійного періоду.

Чим менше сервіс – період тим коротше лактація (260 – 270 днів ) і навпаки.Встановлено,що з подовженням сервіс – періоду підвищуються надої за 305 днів лактації. Для практики повинні бути рекомендовані пізні строки осіменіння корів на 80 – 90 день після отелу. Надмірно тривалі сервіс – періоди не тільки зменшують надій від корови, але й в значній мірі знижують рівень молочної продуктивності стада вже у наступному році, а також призводять до недоотримання молодняку Оптимальною тривалістю вважається період 60 – до 100 днів. У нашому випадку у господарстві він становить у корів – первісток 93,7 днів, що вказує на досить добрий загальний стан осіменіння. Крім того велике значення має сухостійний період, так як протягом цього періоду проходить оновлення і розвиток всього залозистого апарату вим’я і поповнення запасу поживних і мінеральних речовин та вітамінів в тілі тварин. Крім того, сухостійний період сприяє кращому завершенню розвитку плоду під час тільності і утворенню повноцінного молозива, яке необхідно для живлення новонароджених телят в перші десять днів їх життя. Добре проведений сухостій підвищує запліднюваність корів після отелення. Нормальною тривалістю вважається 60 – 70 днів. Більш тривалий сухостійний період можна надавати молодим та високопродуктивним коровам. Скорочення сухостійного періоду до 30 і менше днів для одержання додаткового молока призводять до небажаних наслідків, особливо для високопродуктивних тварин і їх потомства Треба мати на увазі, що при скороченому періоді в молоко потрапляє значна частина стародійного молока, яке знижує якість продуктів. У господарстві серед дослідних тварин тривалість цього періоду відповідає встановленим вимогам і дорівнює 64 дні з коливаннями від 35 до 109 днів, що в першу чергу залежить від зовнішніх факторів.

4. Економічне обґрунтування результатів власних досліджень

Проблема підвищення ефективності агропромисловрго виробництва – визначальний фактор економічного і соціального розвитку суспільства.

Ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію об'єктивних економічних законів, яка виявляється в результаті виробництва. Вона є тією формою, в якій реалізується мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень.

Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва сприяє зростанню доходів господарства, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці і поліпшення культурно – побутових умов працівників галузі. Суть проблеми підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат – матеріальних, трудових, і фінансових – досягти істотного збільшення обсягу виробництва продукції, необхідної для задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства.

Підвищення ефективності сільського господарства є вирішальною передумовою прискореного розвитку агропромислового комплексу і дальшого зростання результативності економіки країни.[ 15 ]

Економічне обґрунтування наукових розробок є заключним етапом дослідження і дає змогу визначити економічний ефект від впровадження наукової розробки у виробництво.

Економічну оцінку результатів даного проектування ми проводимо на основі порівняння молочної продуктивності бурої худоби північно – східного типу, що наявна в господарстві “Бистрицька” Кролевецького району Сумської області, із стандартом породи.

Розвиток молочного скотарства спрямований на більш повне задоврлення потреб населення в молоці і молочних продуктах на основі раціонального використання наявних природних і виробничих ресурсів. Це зумовлює необхідність визначення рівня економічної ефективності виробництва молока.

Економічна ефективність молочного скотарства характеризується системою таких показників: прдуктивністю корів, собівартістю і ціною реалізації молока, прибутком з розрахунку на 1 ц. молока.

В таблиці 17 наведено обгрунтування власних досліджень.

Економічне обгрунтування власних досліджень.

Показники	Лактація
І	ІІІ і старше
Фактично	Стандарт	Фактично	Стандарт
Надій за 305 дн. лактації, кг	2946	3000	3322	3800
Вміст жиру в молоці, %	3,80	3,6	3,74	3,6
Кількість молока базисною жирностю, кг	3293	3176	3654,2	4024
Виручка від реалізації молока базисної жирності, грн. ( 80 грн. за 1 ц молока )	2634,4	2541	2923,36	3219,2
± до стандарту	+ 93,4	-	- 295,8	-

Кілікість молока базисною жирністю = надій за 305 днів лактації * вміст жиру в молоці / 3,4

Виручка від реалізації молока базисної жирності = кількість молока з базисною жирністю * ціна молока за 1 кг.

± до стандару = виручка від реалізації молока базисної жирності ( фактично ) – виручка від реалізації молока базисної жирності (стандарт ).

Із даних таблиці 17 бачимо, що економічна ефективність склала по першій лактації – 93,4 грн., по третій лактації і старше - -295,8 грн. в порівнянні зі стандартом. Таким чином, ми бачимо, що по першій лактації велика рогата худоба даного господарства відповідає стандарту породи і можливо є кращою за стандарт, а це в свою чергу дає можливість отримати господарству більше коштів від реалізації молока. Але з віком ( ІІІ лактація і старше ) тварини відхиляються від стандарту у бік зменшення продуктивності, що наносить деякі збитки господарству.

Ефективність молочного скотарства значною мірою залежить від цін реалізації молочної продукції, які визначають рівень відшкодування середніх витрат виробництва.

ОХОРОНА ПРАЦІ

Заходи безпеки праці у приватному господарстві агрофірмі

“Бистрицька” Кролевецького району Сумської області.

Намічений за останні роки процес насичення молочних ферм сучасними машинами і механізмами, а також швидкий ріст фермерських господарств, гостро ставить питання забезпечення охорони праці обслуговуючого персоналу.

З метою реалізації цього питання слід вдаватись як до розробки заходів охорони праці, так і попереднього аналізу стану охорони праці. Аналізуючи загальний стан охорони праці, можна відмітити, що в господарстві існує колективний договір, статут підприємства, розпорядження керівника господарства, накази, інструкції з виконання правил роботи. Ці документи являються юридичною базою функціонування охорони праці на підприємстві.

Також юридичним документам, що регламентує питання охорони праці на підприємстві є інструкція. На основі типових інструкцій в кожному структурному підрозділі господарства, виходячи із спеціалізацій даного підрозділу, розроблені конкретні інструкції з техніки безпеки. Крім вищевказаних документів діють також накази керівництва по забезпеченню робітників спецодягом і іншими засобами індивідуального захисту.

Основну відповідальність за виконання робіт з охорони праці несуть керівник господарства і головні керівники підрозділів, в тваринництві головний зоотехнік, на фермах – завідувач ферми, а безпосередньо керує розробкою і контролює впровадження всіх заходів по охороні праці та виконання всіх технологій на різних виробничих ділянках інженер з охорони праці .

Керівник господарства наказом покладає на головного спеціаліста – інже- нера відповідальність по охороні праці в цілому по господарству, а також по ділянкам робіт. Інженер по техніці безпеки розробляє разом з профспілковим комітетом заходи по покращенню умов праці і приймає міри по їх виконанню. Нагляд за виконанням правил безпеки праці здійснює технічний інспектор праці районної профспілки робітників сільського господарства, а також органи державного нагляду за охороною праці здійснює трудовий колектив через обраних уповноважених профспілки в особі своїх виробничих органів і представників. Уповноважені профспілки мають право безперешкодно перевіряти виконання вимог з охорони праці і вносити обов’язкові для розгляду керівництвом пропозиції. Працюючим підприємства доведено, що за порушення законодавчих актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду і уповноважених профспілок відповідальні посадові особи притягуються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно з законодавством. Працівникам господарства доведено, що в разі невиконання правил техніки безпеки при виконанні робіт, передбачених технологічними інструкціями вони можуть бути оштрафовані.Контроль за своєчасністю і якістю навчання працюючих безпечним методом праці у підрозділах господарства здійснює інженер з охорони праці.

Вступний інструктаж для тих, хто починає працювати в господарстві, проводить завідуючий фермою в присутності інженера з охорони праці, який детально знайомить з правилами роботи на фермі, будовою інвентарю і технікою його використання. Після цього в “Журналі реєстрації інструктажу з техніки безпеки” роблять відповідні записи.

На фермі з метою функціонування охорони праці, проводиться планування роботи з охорони праці. При цьому застосовується комплексне планування: уклада- ється колективний договір. Він регламентує права і обов‘язки адміністрації господарства з одного боку та працівників і службовців з іншого. Колективний договір укладається профспілковим комітетом не пізніше лютого наступного року від імені трудового колективу з адміністрацією в особі керівника господарства після обговорення і схвалення проекту на загальних зборах і трудового колективу. У колективному договорі встановлюються взаємні обов‘язки сторін щодо регулювання виробничих, трудових і соціально – економічних відносин. Має місце поточний план робіт з охорони праці, який включає наступні питання:

план соціального розвитку колективу; наукової організації праці;

механізації важких і ручних робіт; охорони праці жінок та підлітків;

підготовка підприємства до робіт в осінньо-зимовий період та ін.

При цьому також розглядаються визначені колективним договором питання заохочення працівників за :

виконання заходів передбачених планами охорони праці;

внесення пропозицій щодо розробки та здійснення нових пропозицій і пристроїв, які покращюють стан безпеки праці в господарстві;

особисті успіхи по охороні праці.

У кожному структурному підрозділі господарства є пункти з техніки безпеки, в яких проводяться вступні та цільові інструктажі з охорони праці. На фермі господарства є інструкції з охорони праці, аптечка, засоби індивідуального захисту та пожежної безпеки.

Згідно існуючого законодавства, де відображені маральні і матеріальні форми стимулювання робіт з охорони праці, на виробництві допускпються різноманіття використання даних форм, як правило в законодавчому плані вони затверджуються колективним договором. Найбільш характерним видом стимулювання в даному господарстві є матеріальне у вигляді грошових премій.

Також у колективному договорі сказано і про те, що потрібно видавати працюючим безкоштовно,за встановленими нормами спецодяг, взуття мильні та знешкоджувальні засоби. Всіх працівників ферми повинні забезпечувати спеціальним і санітарним одягом згідно з “Нормами безплатної видачі спецодягу і запобіжних пристосувань“, за №241/П-9 від 18. 08. 80 року. Крім того у завідуючого повинен бути запасний комплект. Доярки повинні бути забезпечені: 1 Халат бавовняний, темний одна одиниця на 12 місяців. 2 Халат бавовняний білий одна одиниця на 12 місяців. 3 Чоботи гумові одна одиниця на 12 місяців. 4 Желетка утеплена одна одиниця на 24 місяці. У разі пердчасного зношування засобів з вини працівника,замінити їх за свій рахунок. Але всеж таки умови колективного договору, щодо забезпечення працівників спецодягом виконується в неповній мірі, що є значним недоліком.

Основним фінансуванням охорони праці у господарстві є загальноцехові витрати які є в бюджеті господарства і в кінцевому результатіформують собівартість прдукції з метою економії грошових витрат на охорону праці у господарстві сформований фонд охорони праці господарства. Економія полягає в тому, що кошти фонду не облагаються в повній мірі державним оподаткуванням, частина адміністративних стягнень направляється на поповнення даного фонду.

Аналіз виробничої санітарії проводять по таким показникам:

-мікроклімат;

-освітленість;

-шуми;

-запиленість та загазованість.

В даному господарстві температура в приміщеннях складає 10°C в холодну пору року, відносна вологість в корівнику з прив'язним утриманням становить 75%, а швидкість повітря в холодну пору року - 0,5 м/с, а в теплу-1,0. Всі ці параметри відповідають ГОСТу 12.1.005-76. Освітлення здійснюється за рахунок природнього світла і відповідає стандарту. На фермі шуми не перевищують норму, що не провакує небезпеки для людини. Загазованість не виникає тому, що пацює вентиляція і прводяться заходи по їх усуненню – часте прибирання приміщень.[ 8 ]

Незважаючи на заходи, які проводились протягом 2003-2004рр. По покращенню умов праці, соціального захисту працівників, зайнятих на роботах з несприятливими умовами праці, стан організації безпеки праці в даному господарстві залишається задовільним. Як засвідчують дані, в господарстві не в повному обсязі виконані вимоги законодавства щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці з метою визначення належним працівникам, зайнятим в несприятливих умовах, пільг та компенсацій, визначення заходів щодо поліпшення характеру і умов праці,робітники недостатньо забезпечуються спец одягом. Виявлені недоліки можуть бути причинами нещасних випадків.

Одним з важливих засобів запобігання нещасних випадків на виробництві є систематична, доцільно спрямована пропаганда охорони праці. Вона полягає в :

пробудженні та підтриманні зацікавленості до охорони праці;

переконанні працюючих у необхідності того чи іншого заходу з охорони праці;

організації дій працюючих при виконанні заходів з охорони праці популяризації нових засобів створення безпечних і нешкідливих умов праці. У процесі трудової діяльності людина ( суб’єкт праці ) за допомогою певних знарядь ( машини, пристрої ) діє на предмет праці в умовах існуючого

середовища. Залежно від характеру праці на людину можуть впливати різні фактори середовища : механічні, хімічні, електричні, електромагнітні, радіа- ційні, біологічні та ін.

В процесі за доглядом та розведенням тварин, працівники можуть бути піддані наступним небезпечним виробничим факторам: рухомі машини та механізми, термічна небезпека, збільшений рівень шуму, біологічна небезпека, небезпека враження електричним струмом, пожежонебезпека.

Безпосереднім джерелом пошкоджень може бути будь-який з компонентів праці. До виробничого небезпечного фактору відносяться : роздача корму, приготування кормів, гноєвидалення та ін. Для розробки заходів безпеки по наведеним виробничим небезпечним факторам розроблена логічна схема безпеки виконання виробничих робіт, яка представлена в таблиці 18.

Логічна схема формування виробничих небезпек технологічного процесу

Основні технологічні операції	Опасні умови	Опасні дії	Опасні ситуації	Можливий варіапт випадку	Міри безпеки
Приготуван-ня кормів	Потрапляня великих сторонніх поедметів у дробарку	Видалення цих предметів з працюючого механізму	Можливість травмування працівника	Телесні пошкодження, втрата кінцівок, порізи.	Перед подачею сировини перевірити присутність сторонніх предметів.
Роздавання кормів	Корморозда-вач,що рухається	Присутність сторонніх на шляху кормо-роздавача	Можливість наїзду на людину	Травмування людини з можливими перпломами	Знаходитись позаду агрегата
Гноєвида-лення	Присутність тварини у станку	Видалення гною з станка вручну	Травмування працюючого	Нанесення травм, можливі переломи	Чистити тільки при відсутнос-ті тварин
Доїння корів	Недосить остужена вода	Обмивання вимені перед доїнням	Можливість нанесення ожогу тварині та травмування працюючого	Ожог вимені, нанесення телесних пошкоджень прцівнику	Вим’я обмивати при відповідній температурі води.
Ветеринарно-санітарні, гігєєнічні мироприєм-ства	Розгарання інфекційно-го захворюван-ня	Дезинфекція приміщення хімічними реактивами без використання спецодягу	Отруєння хімікатами	Масові отруєння, можливість телесних пошкоджень	Проведення дезинфекції тільки при наявності спецодягу

Аналіз логічної схеми даних технічних процесів показав, що небезпечними ситуаціями є: можливі удари кінцівками тварин, попадання на шкіру людини гарячої води або шкідливих хімічних речовин, вдихання їх, наїзд на людину транспортних засобів, серед яких найбільш небезпечними є хімічний фактор, тобто робота зі шкідливими речовинами при виконанні наступних технічних операцій: дезінфекції обладнання, догляд за тваринами.

Складання логічної схеми дозволяє за рахунок розробки правил техніки безпеки значною мірою скоротити кількість випадків виробничого травматизму.

Перед тим як приступити до роботи з коровами, необхідно вивчити правила, яких слід дотримуватися з метою безпеки працюючих, не прводити прибирання станків в присутності тварин, не виконувати допоміжних робіт під час роботи механізмів, дотримуватись правил роботи з дезинфікуючими засобами.

До роботи за доглядом та розведенням корів допускаються особи, які не мають медичних протипоказань, які пройшли виробниче навчання, ввідний та первинний на робочому місці інструктажі по охороні праці.

Робочі на протязі не менше двох змін виконують роботу під контролем керівника робіт, після чого оформляється допуск до самостійної роботи, також особи обслуговуючі електрифіковані споруди, повинні пройти додаткове навчання та інструктаж по електробезпеці з присвоєнням першої групи допуску.

Працівник повинен виконувати тільки ту роботу, по якій пройшов інструктаж.

При виконанні роботи декількома особами одночасно призначається старший.

При догляді та розведенні корів необхідно: знати конструкцію і принцип дії машин і механізмів, вміти запускати та зупиняти обслуговуючі машини і механізми.

Забороняється при догляді та розведенні тварин: використовувати в роботі непридатні технічні засоби та інвентар; знаходитися на шляху пересування машин і тварин; торкатися електропроводів; включати та зупиняти машини і механізми, робота на яких не доручена адміністрацією.

Забороняється при відв’язуванні і прив’язуванні корів, що утримуються на індивідуальних прив’язях, і при ручній роздачі підкорми нахилятися до голови корови.

Працівник повинен при виявленні електричного струму на деяких металевих частинах машин, відразу зупинити роботу і повідомити черговому електрику.

При виникненні пожару потрібно негайно доповісти в пожарну частину та керівнику підприємства, і розпочати роботу по гасінню пожару.

Дезинфекцію обладнання та тваринницьких приміщень прводити у відповідності правил безпеки з роботою з хімічними речовинами. Насамперед це наявність спецодягу, респіраторів та інших захисних засобів.

Особи, які порушили ці вимоги несуть відповідальність в порядку, встановленим законом.[ 8 ]

Підводячи підсумки з досліджуваної теми на підставі аналізу слід зауважити, що взагалі стан охорони праці в господарстві можна вважати задовільним незважаючи на деякі недоліки.Інколи слід проводити заходи з безпеки праці:

періодичну перевірку наявності та стану засобів індивідуального захисту та інвентарю;

контроль за справністю технологічного обладнання;

вчасне проведення інструктажів;

застосування належних заходів адміністративних стягнень до осіб, що порушують правила техніки безпеки.

для того, щоб попередити нещасні випадкі пов'язані з незтачею спецодягу, проведемо деякі розрахунки. При розрахунку в потребі спец одягу слід враховувати: річну забезпечнеість кількості працюючих та запас спецодягу для видачі новим працівникам та вразі замін. Річну потребу у спецодязі визначаємо за формулою:

N = 12*P / T +m, де

Р- середньооблікова кількість працюючих

Т-строки носки спецодягу

m- запас одягу ( 20% від обмінного фонду )

Тоді N = 12 * 11 /12 +2.4 = 13.4 = 14 шт. того спецодягу строки носки якого розрахованіна 12 місяців.

Та N = 12 * 11 /24 +4.8 = 10 шт. того одягу строки носки якого розрахованіна 24 місяці.

Втілення та дотримання вище зазначених заходів, дозволить попередити виробничий травматизм в господарстві.

Екологічна експертиза

В законі України “Про охорону навколишнього природного середовища” законодавчо закріплена обов’язковість екологічної експертизи. Екологічна експертиза – оцінка впливу на навколишнє середовище, на природні ресурси, здоров’я людей , на комплекс господарських нововведень, в масштабах даного регіону.

Завданням екологічної експертизи є визначення екологічної безпеки господарської та іншої діяльності, яка може нині або у майбутньому, прямо або опосередковано негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища, а також оцінка відповідальності передпроектних, передпланових та проектних рішень, що приймаються в процесі господарської та іншої діяльності, вимоги природоохоронного законодавства та визначення повноти та обгрунтованості передбачуваних у них заходів щодо охорони навколишнього природного середовища.

Людство зустріло ХХІ століття в обстановці наближення глобальної екологічної кризи. Вона викликана не тільки використанням сучасних технологій у промисловості і сільському господарстві, але в першу чергу загальним характером взаємозв'язків людини і природного середовища

Високий рівень концентрації промисловості і сільського господарства призвели до того, що Україна є однією з найбільш неблагополучних в екологічному відношенні країна Загальний земельний фонд України становить 60,4 млн. га. Розораність території складає 56%,чого більше немає в жодній країні світу. Не є виключенням і Сумська область.

Будь-які форми ведення сільського господарства вносили та вносять небажани зміни в природне середовище. Але в період інтенсифікації відходність сільського господарства та його виснажувальний вплив на природне середовище багаторазово зростали. Інтенсифікація сільського господарства викликала цілу низку небажаних наслідків. Головні з них такі:

деградація грунтів

забруднення природного середовища залишковою кілбкістю мінеральних добрив та пестецидів

несприятливі зміни гідрологічного режиму і пов'зані з ними процеси запустелювання та заболочення.

Супроводжує деградаційну дію інтенсивного сільського господарства погіршення якості сільськогосподарської продукції, що викликає велике занепокоєння широких мас населення більше, ніж погіршення середовища життя. Це низька культура землеробства, застосування неефективних технологій, незахищеність грунтів від промислових забруднень. Є й соціальна прчина – споживацьке ставлення до грунту.

Інтенсифікація різко посилила відходність сільського господарства. Природне середовище забруднюють три основні види відходів:

1. залишкова кількість добрив;

   залишкова кількість пестицидів;

   гній та рідкі стоки тваринництва.

Серйозним забруднювачем навколишнього природного середовища є сільськогосподарські тварини. При їх утриманні утворюється велика кількість відходів. Гній та стічні води забруднюють грунт і водойми,а аміак і сірководень надходять в атмосферу. Кожна тисяча голів худоби дає на рік до 60 м³ екскрементів і рідких стоків. Окрім цього, тваринницькі комплекси призводять до забруднення атмосфери пилом, що утворюється, головним чином при підготовці й транспортуванні кормів, аміаком, сірководнем, та іншими газами. Це робить тваринництво одним із найбільш екологічно небезпечних виробництв.

У гною нерідко розвивається патогенна мікрофлора: патогенна кишкова паличка, сальмонели. У цілому, у добових водах тваринницьких комплексів знаходиться до 100 видів збудників різноманітних інфекційних хвороб. Надходження до природного середовища не перероблених тваринницьких відходів не тільки забруднює грунт і водойми, але й створює небезпеку виникнення інфекційних хвороб і зараження гельмінтами тварин і людини.

У цілому, сільське господарство має терміново переглянути й змінити самі принципи своїх технологій. Але поки що ні спеціалісти сільського господарства, ні громадськість не усвідомили, що екологія – це частина процесу виробництва сільськогосподарської продукції.[ 9 ]

Одним із основних джерел забруднення навколишнього середовища в Сумській області є підприємства по виробництву продукції тваринництва. Із гнійних і послідних стоків, що утворюються на тваринницьких та птахівничих підприємствах, як добрива використовуються лише на 70%, інші переповнюють накопичувачі, викидаються на землі

Проводячи екологічний аналіз технології виробництва продукції тваринництва в ТОВ АФ “Бистрицька” видно, що в господарстві розроблена дезинфекційна техніка, але все ж виявлені такі основні джерела забруднення навколишнього природного середовища: при заготівлі грубого корму (сіна) спостерігається значний викид сінного пилу, при роботі тракторів, комбайнів та іншої сільськогосподарської техніки і транспортних засобів виділяються шкідливі гази, при митті обладнання – стічні води, при реконструкції деяких тваринницьких приміщень недотримані зоогігієнічні та ветеринарно - санітарні нормативи, які несуть небажані наслідки щодо охорони навколишнього природного середовища.

Домінуючий ґрунт на території господарства – чорнозем із добрими фізико – хімічними властивостями. Ґрунт у даній місцевості легко пропускає гази і повітря, не забруднений, з ґрунтовими водами, що лежать глибоко. Для захисту грунту в господарстві запровадженні і засвоюються три польових і одна кормова сівозміна. Істотне значення в оздоровленні ґрунту мають такі процеси: осушення боліт, знищення чагарників і перетворення цього ґрунту на культурні поля та пасовища. Загальна земельна площа господарства становить 1572.39 га з яких на сільськогосподарські угіддя припадає 1512.4 га, у тому числі рілля –957.3 га, сінокоси –299.3 га, пасовища –223.7 га.

Основні культури, які вирощуються в господарстві – пшениця, кукурудза, ячмінь, горох, цукровий буряк, овес, жито, багаторічні та однорічні трави. Для сівби культур використовують спеціальні зернові і бурячні сіялки, для обробки – борони, волокуші, для збирання врожаю – зернозбиральні та інші комбайни. В господарстві для охорони ґрунтових і рослинних ресурсів існує протиерозійний план, для реалізації якого необхідний час. Для підвищення родючості землі вносять органічні добрива, в основному гній. Для підвищення продуктивності наявних природних пасовищ проводять корінне і поверхневе покращення. В даному господарстві ефективно використовують культурні пасовища. Наявні лісосмуги – листяні дерева. Для озеленення території кожної весни проводиться посадка молодих дерев, створюються загони та квітники. В даній місцевості присутні такі водні джерела як ставки, озера. У господарстві використовують централізовану систему водопостачання. Для забезпечення водою худоби основним джерелом є глибока бурова свердловина. Такий колодязь забезпечує великі запаси води доброї якості.

Аналізуючи дане господарство, слід зазначити, що розміщення ферми відносно населеного пункту та розриви між тваринницькими приміщеннями на території ферми відповідають санітарним нормам проектування промислових підприємств. Гноєсховища знаходяться за територією ферми на відстані 200 м і 2000 м від житлового масиву населеного пункту. Дані гноєсховища відкритого типу, заглиблені, розміщені на місцевості з водонепроникним грунтом, обсаджені лісосмугами. Гній із стійл на деяких комплексах згрібають вручну у гнойові канали, де змонтований скребковий транспортер ТСН – 160. Із корівників його вивантажують у тракторні причепи і транспортують за територію ферми. Там зберігається гній і в міру потреби використовується як добриво.

Стан звалищ та скотомогильників задовільний, вони побудовані по типу закритих об‘єктів і зовні огороджені.

Джерелом забруднення атмосферного повітря є автотранспорт, сільськогосподарська техніка, молочно – товарна ферма, які викидають у повітря гази (сірководень, аміак, окис вуглецю), сажу, пил та інші шкідливі речовини. Проїжджі дороги проходять через село, і тому стан навколишнього середовища під час збирання зернових незадовільний.

В зимовий період один раз на місяць на фермі проводять санітарний день. У цей час у всіх приміщеннях ретельно очищають підлогу, стіни, вікна, двері, стелю, годівниці, автонапувалки та інше обладнання. В літній період в приміщеннях проводиться загальний ремонт.

Таким чином, вся господарська діяльність ТОВ АФ “Бистрицька“ повинна орієнтуватись на незаподіяння шкоди навколишньому природному середовищу.

Взагалі по господарству, для покращення екологічної ситуації, бажаним є проведення наступних заходів: велику увагу приділити технічному стану машино – тракторного парку (слідкувати за правильністю експлуатації та справністю системи живлення та запалювання машин і механізмів, дотримуватися вимог зберігання палива), для запобігання забруднення повітря та атмосфери в цілому вихлопними газами, шкідливими речовинами та їх парами; обов’язкове очищення стічних вод з тваринницьких комплексів, які характеризуються значним забрудненням, а також важливим є подальше проведення озеленення території господарства.

Економіко-математична модель оптимізації раціону годівлі великої рогатої худоби

Основою підвищення продуктивності тварин є повноцінна годівля. Недолік будь-якого виду речовин у раціоні негативно впливає на розвиток тварин і призводить до зниження їх продуктивності. Крім того, неповноцінна годівля викликає перевитрату кормів. Тому кормовий раціон повинен бути повністю збалансованим за всіма поживними речовинами, необхідними для всих видів тварин.

Із одних і тих самих кормів в кожному господарстві можна скласти велику кількість варіантів збалансованих кормових раціонів. При цьому із всих варіантів необхідно вибрати оптимальний

Таким чином, постановку задачі можна сформулювати так: скласти для кожного виду худоби такий раціон годівлі, який повністю задовольняв би біологічні потреби тварини за усіма поживними речовинами і мав найменшу собівартість.

Для складання економіко-математичної моделі по вибору оптимальних кормових раціонів необхідні такі данні, як наявність кормів по видам, вміст поживних речовин у одиниці корму, потрібна кількість поживних речовин у раціоні, максимально і мінімально можливі норми згодовування окремих видів кормів; собівартість кормів і ціни на добавки, котрі можуть бути придбані на стороні.

За основні перемінні у задачах оптимізації кормових раціонів приймаються види кормів і різноманітні види добавок; за допоміжні перемінні- сумарний вміст у раціоні кормових одиниць, перетравного протеїна і окремих видів поживних речовин.

Усі умови даної задачі формуються в три групи обмежень: основні, додаткові, допоміжні. Основні обмеження виражають умову по балансу поживних речовин. Техніко-економічними коефіцієнтами перемінних в цих обмеженнях є показники вмісту поживних речовин в одиниці кожного виду корму. У правій частині моделі записується потрібна кількість кожного виду поживних речовин для тварин,необхідна для отримання певної продуктивності.

У зв’язку з фізіологічними особливостями тварин у добовому раціоні різні групи кормів повинні бути в певному співвідношенні. Причому кожен вид корму може згодовуватись в якихось межах. Тому при розрахунку оптимальних раціонів годівлі для кожного виду і половікових груп худоби у відповідності із зоотехнічними умовами встановлюються нижні та верхні границі вмісту окремих видів кормів у раціоні. Вміст кожного виду корму може змінюватись в межах різниці між нижньою та верхньою межами. Всі ці умови задачі описуються допоміжними обмеженнями. Коефіцієнти в них записуються: по основним перемінним-вміст поживних речовин у кормах, по допоміжним-питома вага групи кормів у раціоні по нижній та верхній границям. Додаткові обмеження мають важливе значення у формуванні раціонів. Щоб вони не призводили до несумісності систем рівнянь, сума відсотків по нижній границі вмісту окремих видів кормів в них повинна бути менше 100, а по верхній-більше 100.

Допоміжні обмеження характеризують сумарну кількість кормових одиниць, перетравного протеїну і інших поживних речовин. Коефіцієнтами в них записуються: по основним перемінним-вміст кормових одиниць, перетравного протеїну в одиниці корму, а по допоміжним перемінним-одиниці з мінусом.

Коефіцієнтами лінійної функції є собівартість кормів або ціна придбання добавок.

Багато чисельні умови задачі по визначенню оптимального кормового раціону можна об’єднати в групи і записати їх в структурній моделі.

Знайти мінімум функції

Z _>min>= Cj Xj

при умовах:

поживних речовин в раціоні міститься не менше необхідної кількості:

 a_>ij> X_>j>_> > bi;

окремі групи кормів в раціон включаються у зоотехнічно об основаних границях:

_{> h j} >X_{> j} >  a_{> h j} >X_{> j}> _{> h j} >X_{> j}>;

у раціоні дотримуються співвідношення окремих видів кормів і добавок:

 W_>i>_> >_>j> X_>j> -  W’_>i>_> >_>j> X_>j>  0;

допоміжні обмеження

 a_>i>_> >_>j> X_>j> = X_>j>;

невід’ємності перемінних

X_>j>  0 ; X_>j>_> > 0

Де

С_>j>-оцінки цільової функції;

Х_>j> –іскома кількість j-го виду корму у складі добового раціона;

Х_>j>–допоміжні перемінні, що характеризують сумарну кількість поживних речовин у раціоні;

a_>i>_> >_>j>-вміст j-го вида поживних речовин у одиниці j-го вида корму;

b_>i>- мінімально допустима кількість поживних речовин j-го виду у раціоні;

 _>h>_> >_>I>-нижня границя включення у раціон h-й групи кормів;

 _>h>_> >_>j>-верхня границя включення у раціон h-й групи кормів;

W_>i>_> >_>j>_{> ,}>W’_>i>_> >_>j>-коефіцієнти пропорційності.

Економіко-математичну модель визначення оптимального раціону годівлі проілюструємо на прикладі конкретного господарства.

Задача полягає у складанні добового раціону годівлі в стійловий період для корів з середньою живою вагою 450 кілограмів і щоденним надоєм молока 16 літрів. Раціон повинно скласти так, щоб він мав мінімальну вартість.

За перемінні прийняті корма, що є в господарстві, а також загальний вміст кормових одиниць у раціоні.

Рішення:

1) Виходячи з переліку кормів які наявні у господарстві складаємо раціон, виписуючи хімічний склад кожного виду корму, а також вказуємо вартість кожного виду корму. Так вартість силосу кукурудзяного становить - 0,06 грн.; сіна багаторічних трав - 0,04 грн.; сіна однорічних трав – 0,02 грн.; соломи – 0,05 грн.; картоплі – 0,05 грн.; кормових буряків – 0,3 грн.; зерна пшениці – 0,26 грн.

2) Корми які входять у раціон позначаємо символами: Х_>1> – силос кукурудзяний, Х_>2> – сіно багаторічних трав, Х_>3> – сіно однорічних трав, Х_>4> – солома, Х_>5> – картопля, Х_>6> – кормовий буряк, Х_>7> – зерно пшениці.

3) На ці сім змінних накладаємо 24 обмеження які можна поділити на дві групи:

I група:

0,21Х_>1> + 0,58Х _>2>+0,46Х_>3> +0,37Х_>4> +1,25Х_>5> +0,14Х_>6>+1,17Х_>7>  14,7

2,27Х_>1> +7,28Х_>2> +6,36Х_>3>+6,1Х_>4> +11,34Х_>5> +1,6Х_>6> +11,27Х_>7>  148

0,24Х_>1> +0,835Х_>2>+0,84Х_>3> +0,878Х_>4> +0,9Х_>5> +0,149Х _>6>+0,859Х_>7 > 15,8

13Х_>1> + 78Х_>2> + 48Х_>3> + 12Х_>4> + 52Х _>5>+ 9Х_>6> + 85Х_>7>  1380

77Х_>1> + 220Х _>2>+ 251Х_>3> +346Х _>4>+26Х _>5>+13Х_>6> +41Х_>7 > 4110

24,3Х_>1> +24Х _>2>+29,6Х_>3> +9,1Х_>4> +140Х _>5>+0Х_>6> +449Х _>7 > 1750

4,5Х_>1> +41,7Х_>2> +46,3Х_>3> +12,1Х_>4> +50Х_>5> +75,8Х _>6>+47,3Х_>7>  1135

1,8Х_>1> +10,7Х_>2> +4,77Х_>3> +4,94Х_>4> +0,7Х_>5> +0,6Х_>6> +1,75Х_>7>  80

0,64Х_>1> +2,14Х_>2> +1,73Х_>3> +1,01Х_>4> +2,1Х_>5> +0,3Х_>6> +2,73Х_>7>  55

26Х_>1> +500Х_>2> +19Х_>3> +10Х_>4> +1Х_>5> +0Х_>6> +0Х_>7>  491

II група:

Задають верхню і нижню межі входження у раціон одного корму або групи кормів.

Силос кукурудзяний min  5 max  30

Сіно багаторічних трав ( конюшини ) min  2 max  6

Сіно однорічних трав ( вівса ) min  2 max  5

Солома ячмінна min  1 max  5

Картопля min  5 max  25

Кормовий буряк min  5 max  30

Зерно пшениці min  0.5 max  4.5

4) Критерій оптимальності – мінімальна вартість раціону.

Z = 0.06X_>1> +0.04X_>2> +0.02X_>3> +0.05X_>4> +0.05X_>5> +0.3X_>6> +0.5X_>7>  min.

Економіко-математична модель раціону наведена в таблиці 19.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Проаналізувавши дані агрофірми ”Бистрицька” Кролевецького району, та зробивши деякі розрахунки можна зробити такі висновки:

1. За останні чотири роки землекористування у даному господарстві змінилось. Загальні площі зменшились на 287 га, сільськогосподарські угіддя – на235 га, але площа багаторічних трав збільшилась на 108 га.

2. Наявність поголів’я тварин дещо збільшилось порівняно з іншими роками.Так поголів’я корів у 2004 році склало 340 голів, тоді як загальне поголів’я становить 959 голови; поголів’я свиней становить 94 голови з яких 27 голів свиноматок. Наявність коней у господарстві – 46 голів.

3. Рентабельність по рослинництву у 2004 році склала 24 %, а по тваринництву – 21,3 % З цього випливає, що дане господарство не є збитковим і в повній мірі може забезпечувати населення життєво необхідними продуктами харчування – молоком та м’ясом.

4. Аналізуючи ріст тварин господарства видно, що ріст тварин був досить динамічним і в середньому відповідав фізіологічним вимогам для забезпечення оптимально необхідного прояву генетичного потенціалу майбутньої молочної продуктивності. Так жива маса тварин при народженні становила – 30,6 кг у віці 6 місяців – 158,3 кг, в 12 місяців – 255,5 кг, у 18 місяців – 356,6 кг і при осіменінні – 400,5 кг.

5. Аналізуючи молочну продуктивність корів даного господарства видно, що з віком надій збільшується. Так надій за першу лактацію склав 2946 кг, за другу – 2988 кг і за третю – 3322 кг. Крім того з віком відмічено деяке зниження жиру у молоці.

6. Форма вимені одна із найважливіших ознак молочних корів, яка тісно зв’язана як із молочністю, так із технологічністю. Так у господарстві спостерігаються тварини з чашоподібною, округлою, та козячою формами вимені. У тварин довжина передніх дійок знаходиться на бажаному рівні – 5 см, а товщина передніх і задніх дійок становить в діаметрі відповідно 2,4 – 2,7 см.

7. Відтворні властивості корів залежать від тривалості сервіс-періоду та сухостійного періоду. У нашому випадку у господарстві сервіс – період у корів первісток склав 93,7 днів, що вказує на досить добрий загальний стан осіменіння. Тривалість сухостійного періоду у господарстві серед дослідних тварин відповідає встановленим вимогам і дорівнює 64 дні з коливаннями від 35 до 109 днів, що в першу чергу залежить від зовнішніх факторів.

Пропозиції виробництву.

З метою підвищення економічного ведення галузі повинен бути комплексний підхід до вирішення цієї проблеми насамперед:

інтенсивне використання маточного стада;

- зменшення яловості;

направлене вирощування ремонтного молодняку і осіменіння телиць у віці 16 – 18 місяців;

введення у основне стадо лише перевірених за власною молочною продуктивністю корів – первісток придатних до промислової технології у кількості 20 – 25 нетелів на 100 корів;

підвищення рівня та повноцінності годівлі тварин в усіх вікових періодах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Буркат В. П., Єфименко М. Я., Хаврук О. Ф., Близниченко В. Б. Формування внутрипородніх типів молочної худоби.-К.: Урожай,1992.-200 с.

   Бурые породы крупного рогатого скота и их распространение в странах мира // Обзор информ. ВНИИТЭИСХ.-М., 1972.-54 с.

   Винничук Д.Т., Сирацький И. З., Шаран П. И., Даниленео Я. Н., Козырь В. С. Оценка типов и пород крупного рогатого скота на Украине.- К.: УкрНИИплем, 1991.- 188 с.

   Всяких А. С. Бурые породы скота.- М.: Колос, 1981.- 271 с.

   Гончарук Н.С. Крупный рогатый скот ФРГ // Животноводство.-1985.-№9.- с.57-59.

   Государственная племенная книга крупного рогатого скота бурой карпатской породы. Том \/III.-К.: Урожай, 1992.-с.6-17.

   Государственная племенная книга крупного рогатого скота лебединской порды. Том ХII.- К.: Урожай, 1992.-с. 62-68.

   Зайцев В. П., Свердлов М. С. Охрана труда в животноводстве.- М.: Агропромиздат, 1989.- 368.

   Злобін Ю. А., Кочубей Н. В. Загальна екологія.- Суми: ВТД Університецька книга, 2003.-416 с.

   Зубец М. В., Карасик Ю. М., Буркат В. П. Преобразование генофонда пород.- К.: Урожай, 1990.- с. 106-116.

   Зубець М. В., Рубан С. Ю., Буркат В. П. Новое в методологии оценки и селекции животных.- Киев – Харьков: Ассоциация “Украина”, 1993.-20 с.

   Итоги работы хозяйств по использованию импортного скота молочного направления прдуктивности. Бюлл./ ВНИИ по племделу в животноводстве.-М., 1990.-68 с.

   Климычева Л. Ф. Хозяйственные и биологические особенности высокопродуктивных коров швицкой породы. // Зоотехнические основы интенсификации скотоводства.- Горький, 1988.- с. 28-32.

   Котенджи Г. П., Ладка В. И., Буркат В. П. Результаты использования в селекции лебединского скота быков-призводителей различных генотипов // Нове методы селекции в биотехнологии и животноводстве.- К.: 1991.-Ч.1.-с. 120-121.

   Мацибора В.І., Економіка сільського господарства.-К.: Вища школа, 1994.-415 с.

   Милашенко В. В., Петрова А. М., Гуков А. И. Адаптация голштинского скота к условиям Ставрополя // Зоотехния.-1993.-№6.-с. 9-10.

   Полковникова А. П. Спосіб контролю за пристосованістю стад великої рогатої худоби до умов утримання // Нове у методах зоотехнічних досліджень.- Харків, 1992.- Ч.1.-с. 10-14.

   Рубан Ю. Д. Создание желательных типов скота в условиях научно-технического пргресса // Тваринництво України.- 1994.-№3.- с. 6.

   Рубан Ю. Д. Скотоводство Австрии. // Молочное и мясное скотоводство.- 1990.- №2.- с. 47-48.

   Солдатов А. П., Кертиев Р. М. Использование импортных быков. //Животноводство.- 1992.- №2.- с.33-35.

   Солдатов А., Рябов А., Панышев Н. Репродуктор племенного швицкого скота. // Молочное и мясное скотоводство.- 1993.- №1.-с. 26-27.

   Стебловский В., Корниенко І., Лобанів М. Удосконалюємо лебединську. // Тваринництво України.- 1991.- №6.-с. 18-19.

   Шалимов Н., Шпак А. Акклиматизация англерского скота на юге Украины. // Молочное и мясное скотоводство.- 1991.- №5.- с. 36-37.