Ринок цукру

Контрольна робота на тему:

“Ринок цукру”

Зміст

Вступ

Проблеми і перспективи розвитку цукробуряковою комплексу

Державне регулювання економічних відносин в сфері виробництва, заготівлі і переробки цукрових буряків

Умови заготівель цукрових буряків. Заготівлі по загальній квоті

Державне регулювання ринку цукру України

Шляхи поліпшення післязбиральної доробки цукрових буряків

Застосування прогресивних способів зберігання буряків та переробки їх на цукрових заводах

Висновок

Література

Вступ

Цукрові буряки - одна з найважливіших технічних культур, яку вирощують

для виробництва цукру. Коренеплоди цукрових буряків містять 17-18% цукру, а високоцукристих сортів при відповідних умовах вирощування-до 20% і більше. Цукор добре засвоюється організмом людини і широко використовується в різних галузях харчової промисловості та добре зберігається. При виробництві цукру цінним побічним продуктом є меляса і жом, які згодовують худобі. Мелясу також використовують для виготовлення спирту, гліцерину та інших продуктів.

Цукрові буряки с також важливою кормовою культурою. При врожаї коренеплодів 300 і гички 200 ц/га з кожною гектара збирають понад 110 ц кормових одиниць, що набагато перевищує продуктивність інших кормових культур.

Цукрові буряки мають велике агротехнічне значення. Введення їх у сівозміни підвищує культуру землеробства.

Світова площа посіву фабричних цукрових буряків стабільно складає біля 9 млн. га, що дозволяє виробляти з буряків 40 відсотків загального виробництва цукру в світі. Понад 80% виробництва цукрових буряків зосереджено в Європі (Україна, Росія, Німеччина, Франція, Італія, Великобританія, країни Східної Європи). За межами Європи значними виробниками цієї продукції є США, Китай, Турція, Японія, Марокко і Чілі.

Історично, нинішня Україна була однією з головних зон виникнення, розповсюдження і розвитку буряківництва та цукрової промисловості в Російській імперії наприкінці 19-го - на початку 20-го століття. Завдяки цілеспрямованій активності місцевих промисловців, ці галузі досить швидко набули селекційно-насінницької і технологічної незалежності від розвинутих в той час буряко-цукрових країн Заходу і зайняли чільне місце в світовому виробництві цукрових буряків і цукру.

Хоч Україна і є зоною помірного клімату, в цілому сприятливого для буряківництва особливо за показниками родючості ґрунту, вона помітно поступається Західно-Європейським бурякосіючим країнам подовженістю вегетаційного періоду, сумою біологічно активних температур та умовами зволоження.

Крім того, сучасна зона буряківництва в Україні досить неоднорідна за природними факторами продуктивності, зокрема за умовами зволоження. Вона чітко і майже порівно поділяється на підзони: достатнього, нестійкого і недостатнього зволоження, з відповідними середньобагаторічними ресурсами продуктивної вологи: відповідно 450-500; 400-450; 350-400 мм на рік.

1. Проблеми і перспективи розвитку цукробуряковою комплексу

Цукробуряковий комплекс - один з найбільш експортноорієнтованих комплексів України. Саме зважаючи на це слід розглядати актуальність проблем його стабілізації і розвитку. Останнім часом на виконання завдання підтримання внутрішнього і утримання позицій на зовнішньому ринку працювали 192 цукрових заводи. Вони довели свої потужності до 570тис.т переробки буряків на добу, що перевищило можливості українського села забезпечити їх сировиною. У сільському господарстві на цукровий концерн працювало до 9тис. бурякосійних і насінницьких господарств.

Донедавна Україна входила в першу десятку країн - найбільших виробників цукрових буряків й цукру і поставляла його за межі держави понад 3,5млн.т, на внутрішній - до 2,5млк.т. У вартості експортних продовольчих товарів частка цукру становила понад 30%. Багатокомпонентність вихідної продукції цукробурякового виробництва, використання її в багатьох сферах народного господарства зумовлює не тільки конкурентність галузі, а й виробничо-економічну залежність від її ефективного розвитку підприємств і організацій інших галузей, зокрема, харчової промисловості. Крім того, цукор може бути перероблений на продукти технічного використання Проте за різних причин виробництво цукрових буряків в Україні різко зменшилось, внаслідок галузь стала збитковою.

Розвинуті капіталістичні країни законодавчо підтримують і стимулюють високий сталий розвиток свого виробництва різними шляхами: створенням матеріально-технічної бази розвитку агропромислового виробництва та сучасних прогресивних технологій, пільгової кредитної та податкової політики, стимулюванням експорту продукції, збільшенням місткості внутрішнього ринку.

Україні необхідно відвоювати попередні позиції щодо місця і обсягів на зовнішньому ринку цукру, розширити й обновити асортимент цукристих продовольчих продуктів, що експортуються, підтримувати та стимулювати проведення експортних операцій на ринку цукру. Місткість зовнішнього ринку цукру України, за нашими розрахунками, може становити як мінімум 3,5-4млн.т.

Цукробурякове виробництво України повинно розвиватись як експортно-орієнтована сфера і поряд з ринковим трансформуванням організаційно-виробничої структури АПК та відносин власності, бути складовою стратегії економічного розвитку держави. Кожне сільськогосподарське підприємство має визначити своє місце на ринку цукру, виходячи з конкретних грунтово-кліматичних умов, набутого досвіду, наявних матеріально-технічних та трудових ресурсів.

Основними причинами спаду цукробурякового виробництва і зниження економічної ефективності його функціонування є такі:

зменшення виробництва і продажу господарствам промислових засобів виробництва і предметів праці (сільськогосподарських машин і обладнання, мінеральних добрив і хімічних меліорантів, пестицидів і гербіцидів, елітного насіння тощо);

дуже висока трудомісткість культури, що в умовах зменшення трудо-, фондо- і енергозабезпеченості господарств веде до скорочення посівної площі цукрових буряків і їх валового збору;

різке підвищення цін на всі промислові засоби виробництва і предмети праці, що негативно позначилося на рентабельності галузі;

неузгодженість розміщення посівів цукрових буряків і цукрових заводів, велике подорожчання перевезень цукросировини з віддалених господарств;

зниження родючості ґрунтів, зменшення їх гумусомісткості, перевищення виносу поживних речовин урожаєм над їх внесенням з органічними і мінеральними добривами;

недосконалість економічних і фінансових взаємовідносин між цукровими заводами і бурякосійними господарствами;

територіальні і галузеві диспропорції у розвитку цукробурякового комплексу.

Важливою проблемою в цукробуряковому виробництві є боротьба з втратами. Усього в сільськогосподарському виробництві втрачається 12млн.т цукросировини, що є рівнозначним 860тис.т. або 25% цукру.

Більше половини валового збору цукрових буряків закладається на зберігання. При зберіганні буряків на заводах і їх подачі на переробку значна частина сировини знижує свої технологічні якості і втрачається. В цілому по Україні ці втрати дорівнюють 4,0-4,5млн.т або 9,5-10%. Загальні ж втрати цукрової сировини становлять 10-12млн.т або 20-22%, що є рівнозначним 1,6млн.т цукру.

Для підвищення економічної ефективності цукробурякового виробництва і збільшення випуску цукру необхідно розробити і впровадити комплексну програму цукробурякового виробництва Україні, яка має включати:

- структурну перебудову всього цукробурякового комплексу і вдосконалення його функціонально-територіальної структури;

- оптимізацію розміщення посівів цукросировини і цукрових заводів та формування регіональних цукробурякових комплексів з оптимальним поєднанням у них всіх елементів інфраструктури виробництва;

- збільшення виробництва і продажу господарствам промислових засобів виробництва і предметів праці (сільськогосподарських машин і обладнання, мінеральних і бактеріальних добрив, пального, мастильних та інших матеріалів);

- організацію служби агросервісу;

- удосконалення технології вирощування цукрових буряків, їх транспортування, зберігання і переробки на цукрових заводах;

- поліпшення фінансово-економічних взаємовідносин між бурякосійними господарствами і цукровими заводами.

В міру нагромадження коштів необхідно приступити до структурної перебудови цукробурякового комплексу і оптимізації розміщення посівів буряків і цукрових заводів.

Необхідно довести до оптимальних потужностей цукрові заводи, виходячи з того, що в Україні вона дорівнює 1,7тис.т на добу, тоді як у Росії -2,81, Казахстані - 2,98, Білорусії - 2,55, Нідерландах – 12,1, Данії - 9,9, Франції - 8,7, Австрії- 9, Італії - 8,6, Бельгії - 7,9, Німеччині - 7, Англії - 6,8, Швеції - 6,5 і в США - 5,2тис.т переробки коренів на добу. Раціоналізація розміщення цукрових підприємств і збільшення їх потужності дасть змогу скоротити строки переробки цукрової сировини, радіуси її перевезення, втрати цукру і підвищити економічну ефективність функціонування цукробурякового комплексу.

2. Державне регулювання економічних відносин в сфері виробництва, заготівлі і переробки цукрових буряків

Постановою КМУ від 24.09Л997р. №1063 і затверджено Порядок приймання і переробки цукрових буряків та взаєморозрахунків споживачів і постачальників цукрової сировини, в якому визначено наступне:

взаємовідносини між виробниками цукрової сировини і цукровими заводами регулюються договорами, які укладаються відповідно до законодавства. В цих договорах визначається порядок, обсяги і терміни поставок цукрової сировини, умови її приймання, зберігання та переробки, видачі готової продукції - цукру, меляси та жому, а також порядок взаєморозрахунків між виробниками цукрової сировини і цукровими;

умови приймання (якісні та кількісні показники) цукрової сировини на бурякоприймальних пунктах цукрових заводах визначаються відповідно до державного стандарту 17421-82 "Цукрові буряки для промислової переробки. Вимоги при заготівлях" та "Технічного регламенту по прийманню і зберіганню цукрових буряків";

витрати на транспортування цукрових буряків, які надходять до цукрових заводів для виробництва цукру за загальною квотою поставки його на внутрішній ринок, відносяться на рахунок цукрових заводів. Витрати на транспортування цукрових буряків, які надходять до цукрових заводів для виробництва цукру понад загальну квоту, розподіляються, виходячи із запропонованого Міжвідомчою комісією з питань регулювання ринку цукру співвідношення цін на цукрові буряки та цукор у межах загальної квоти;

розрахунки з виробником цукрової сировини в межах загальної квоти здійснюються у міру надходження коштів від реалізації цукру на спеціальний рахунок цукрового заводу. В розрахунках за цукрові буряки враховується вартість насіння цукрових буряків, пально-мастильних матеріалів, мінеральних добрив, гербіцидів, наданих у рахунок авансу виробнику цукрової сировини;

цукрові буряки, що надійшли понад кількість, передбачену для виробництва цукру за загальною квотою поставки на внутрішній ринок, переробляються на давальницьких умовах. Вироблені з цих буряків цукор меляса і жом є власністю виробника. Цукор реалізується цукровими заводами за межі України за ціною, яка складається під час його продажу за погодженням сторін;

для забезпечення внутрігосподарських потреб у цукрі виробник цукрової сировини залишає собі 25 відсотків цукру, виробленого понад загальну квоту. На цю кількість цукровому заводу зменшується квота цукру, що реалізується на внутрішньому ринку.

3. Умови заготівель цукрових буряків. Заготівлі по загальній квоті

Доставка буряків здійснюється за рахунок замовника. Базисна цукристість 16%. Оплата за 1тонну буряків 110грн з ПДВ. Остаточні розрахунки з товаровиробниками до 15березня наступного року. В разі неможливості реалізації цукру, завод передає товаровиробникам цукор по ціні мінімального рівня на суму, еквівалентну вартості буряків. За "вересневу" сировину завод виплачує диференційовану надбавку.

Продаж цукру виробнику сировини проводиться з розрахунку 25кг за кожну тонну цукру в буряках за мінімальною ціною. При цьому загальна квота зменшується на кількість відпущеного цукру. Цей цукор використовується тільки для внутрішнього споживання. Продаж меляси виробнику цукросировини з розрахунку 10кг, жому сирого 650 кг за 1тонну буряків, за ціною за мелясу - 157грн. з ПДВ, жом - 4.2грн, з ПДВ в межах обсягів буряків для виробництва цукру по загальній квоті для поставки на внутрішній ринок. Завод відпускає жом у пункту здачі цукрових буряків. Цукор і меляса відпускається на цукровому заводі. Навантаження жому і меляси за рахунок заводу.

Заготівлі зверх загальної квоти

Буряки заготовлюються на давальницьких умовах у співвідношенні: заводу 41%, виробнику сировини - 59%. Оплата за доставку буряків повністю за рахунок заводу. Цукор реалізується за межами України. На накладних завод ставить відмітку "Без права реалізації на внутрішньому ринку". При умові реалізації давальницького цукру заводом, останні умови реалізації погоджено і виробником сировини. Завод відпускає жом з розрахунку 650кг за 1 тонну буряків, меляси у співвідношенні: заводу-41, виробнику сировини - 59%. Жом завод відпускає у пункті здачі буряків. Навантаження жому і меляси за рахунок заводу. Дозволяється до 25% давальницького цукру використовувати для внутрігосподарських потреб по ціні не нижче собівартості буряків та затрат по переробці. При цьому загальна квота зменшується на відповідну кількість цукру

Для всіх форм виробників сировини умови заготівель однакові. Розрахунки з населенням через ощадні банки.

Постановою КМУ від 24.09.1997р №1063 затверджено порядок приймання і переробки цукрових буряків ти взаєморозрахунків споживачів і постачальників цукрової сировими в якому визначено наступне:

умови приймання (якісні та кількісні показники) цукрової сировини на бурякоприймальних пунктах цукрових заводах визначаються відповідно до державного стандарту 17421-82 "Цукрові буряки для промислової переробки. Вимоги при заготівлях" та “Технічного регламенту по прийманню і зберіганню цукрових буряків";

для забезпечення внутрігосподарських потреб у цукрі виробник цукрової сировини залишає собі 25відсотків цукру, виробленого понад загальну квоту. На цю кількість цукровому заводу зменшується квота цукру, що реалізується на внутрішньому ринку.

4. Державне регулювання ринку цукру України

У відповідності з постановою КМУ від 24.09.1997р. №490 було встановлено з 1 вересня поточного року до 1 вересня наступного року загальну квоту поставки цукру на внутрішній ринок обсягом 1500 тис. тон для задоволення внутрішніх потреб держави.

Цією ж постановою було затверджено Положення про визначення мінімальних цін на цукор та цукрові буряки, в якому встановлено такі терміни та методику розрахунків:

мінімальна оптово-відпускна ціна на цукор - це ціни, нижче якої не дозволяється укладення угод купівлі-продажу цукру, здійснення бартерних та інших операцій з ним на внутрішньому ринку в обсягах, передбачених загальною квотою;

мінімальна закупівельна ціна на цукрові буряки - це нижня межа ціни, що застосовується під час укладення угод купівлі-продажу цукрових буряків для виробництва цукру в межах загальної квоти.

Мінімальні ціни на цукрові буряки визначаються на наступний рік на основі середніх по Україні нормативних витрат на виробництво однієї тони цукрових буряків в заліковій вазі базисної цукристості 16 відсотків і урожайності 300-350 ц/га на умовах франко-поле та мінімального прибутку.

Для визначення фактичних цін реалізації цукрових буряків у разі відхилення їх цукристості від базисної застосовуються відповідні коефіцієнти перерахунку.

Мінімальна оптово-відпускна ціна на цукор визначається на основі нормативних витрат середнього за потужністю цукрового заводу на виробництво однієї тонни цукру стандартної якості на умовах франко-станція відправлення та мінімального прибутку.

Мінімальні ціни на цукор та цукрові буряки формуються разом з визначенням обсягів поставок цукру на внутрішній ринок і необхідних для його виробництва цукрових буряків не пізніше 1 серпня поточного року з метою укладення договорів на наступний, рік.

Між мінімальними цінами на цукор та цукрові буряки щорічно встановлюється коефіцієнт співвідношення. У разі зміни мінімальної закупівельної ціни на цукрові буряки відповідно змінюється і мінімальна оптово-відпускна ціна на цукор, яка визначається за формулою:

де Ц_>ц> - оптово-відпускна ціна однієї тонни цукру (на умовах франко-станція відправлення);

Ц_>б> - закупівельна ціна однієї тони цукрових буряків (на умовах франко-поле господарства);

Κ - коефіцієнт постійного співвідношення мінімальних цін на цукор та цукрові буряки (уточнюється щорічно Міжвідомчою комісією з питань регулювання ринку цукру).

Реалізація цукру за цінами нижче встановленого ріння не допускається.

Вищеназваною постановою КМУ було затверджено Положення про визначення і розміщення квоти на виробництво і поставку цукру та необхідних обсягів цукрових буряків, в якому встановлено наступне:

загальна квота поставки цукру на внутрішній ринок (далі Загальна квота на цукор) - максимальна кількість цукру, яка має бути поставлена на внутрішній ринок з 1 вересня поточного року до 1 вересня наступного року;

місткість внутрішнього ринку цукру - обсяги цукру, що мижуть бути реалізовані протягом одного року з урахуванням попиту;

рівень попиту на цукор - обсяги цукру, забезпечені платоспроможністю населення.

Під час визначання загальної квоти на цукор враховуються такі критерії:

місткість внутрішнього ринку цукру; роздрібна ціна на цукор та закупівельна ціна на цукрові буряки; виробництво цукру в середньому за останні три роки, імпорт його та цукровмісних продуктів; рівень платоспроможності населення; рівень попиту на цукор.

Основою визначення загальної квоти на цукор є місткість внутрішнього ринку цукру. Загальна квота на цукор визначається Міжвідомчою комісією з питань регулювання ринку цукру. Виробництво цукру в обсягах загальної квоти та необхідної кількості цукрових буряків здійснюється за контрактами, укладеними між цукровими заводами і бурякосіючими господарствами.

Цукор, вироблений понад загальну квоту, підлягає вільній реалізації лише за межами держави.

Обсяги поставок цукру на експорт виробництва визначають з урахуванням необхідних ресурсів для виконання зобов'язань за загальною квотою. При цьому використовується такий механізм:

- міжвідомча комісія з питань регулювання ринку цукру визначає фактичне співвідношення між загальною квотою на цукор та його середньорічним виробництвом за попередні три роки і доводить інформацію про показник цього співвідношення і зазначену квоту до Національної асоціації цукровиків;

- національна асоціація цукровиків доводить зазначену інформацію до обласних формувань цукрової промисловості і розміщує квоту на цукор між цими формуваннями, які в свою чергу розподіляють її між цукровими заводами на підставі таких показників: повнота виконання загальної квоти за попередній рік;

- експорт цукру у попередньому році; потужність заводу; середня відстань перевезення буряків; рівень витрат на виробництво цукру та цукрових буряків;

- якість цукру; виробництва цукру з 1 гектара; рівень вилучення цукру з цукрових буряків.

Цукрові заводи на конкурсній основі розміщують між бурякосіючими господарствами загальну квоту на цукор для забезпечення поставок цукрових буряків базисної цукристості в перерахуванні на цукор з метою виробництва цієї продукції для потреб внутрішнього ринку.

Цукрові заводи використовують такі показники для бурякосіючих господарств: середня урожайність за останні три роки; середня цукристість за останні три роки .

Господарства, які виконали зобов'язання за доведеною квотою і мають лишок цукрових буряків, можуть отримати квоту в інших господарствах (за домовленістю сторін).

5. Шляхи поліпшення післязбиральної доробки цукрових буряків

Відомо, що на якість сировини впливає не тільки технологія вирощування чи способи збирання, а й організація доставки буряків на цукрові заводи. Традиційно в Україні коренеплоди доставляють з поля безпосередньо на цукрові заводи (пряма схема) або на проміжні периферійні бурякопункти, на яких вони зберігаються певний період, а потім на переробку їх доставляють залізницею Інколи автотранспортом (змішана схема). При прийнятті рішення про доцільність використання периферійних бурякопунктів необхідно враховувати таку важливу обставину, як їх вплив на якість сировини і її втрати в процесі додаткового транспортування і зберігання. Встановлено, що на цукрових заводах, які не мають жодного бурякоцукрового пункту, втрати сировини становлять 3,5 % загальної маси, при наявності одного пункту - вже 3,8, двох, трьох і більше - понад 4,5 %, Крім того, необхідно враховувати і ту обставину, що сировина, яка надходить з периферійних бурякопунктів, більш забруднена, ніж прийнята безпосередньо на заводські пункти.

Необхідно брати до уваги і те, що утримання (йдеться не про будівництво нових) периферійних пунктів з дуже низьким коефіцієнтом їх використання призводить до великих додаткових фінансових витрат, які в свою чергу впливають на собівартість заготовленої сировини.

Крім підвищення накладних втрат, пов'язаних з утриманням невеликих бурякоприймальних пунктів, їх експлуатація значно знижує рівень використання навантажувально-розвантажу вальної техніки. Так, для приймання і закладання цукрових буряків залежно від їх якості (категорії) на бурякопунктах необхідно мати не менше двох-чотирьох бурякоукладальних машин продуктивністю 300 т буряків за 1 год. Разом з тим, якщо пункт заготовляє лише 300-500 тис. т буряків за сезон, то буртоукладачі не зможуть виконати сезонну норму виробітку, яка становить 40 тис т на машину. Тим більше, що периферійні бурякопункти починають працювати тільки в період масового збирання буряків. Як відомо, буряки, викопані у вересні, малопридатні для зберігання і вивозяться безпосередньо на заводські бурякопункти.

Таким чином, недоцільність додаткових бурякоприймальних пунктів підтверджується незначною їх роллю в загальному обсязі заготівель цукрових буряків, збільшенням середньої відстані перевезень, а також зростанням втрат І погіршенням якості сировини.

Для вирішення транспортної проблеми, яка завжди виникає в процесі збирання врожаю, більш придатне тимчасове (до 15 діб) польове зберігання, яке не втратило своєї актуальності, тому що дає змогу зменшити втрати вирощеного і зібраного врожаю, не допускає погіршення його якості в період між збиранням і вивезенням на цукрові заводи. Наприклад з впровадженням у виробництво шестирядкових високопродуктивних бурякозбиральних комплексів обсяги польового зберігання буряків не тільки не зменшилися, а навпаки, збільшилися, оскільки швидкість збирання врожаю зросла в 1,5-2,8 рази, а кількість буряків, які вивозять в день збирання, залишається такою самою.

Досвід передових господарств країни свідчить, що буряки від комбайна необхідно відвозити на край поля поруч з дорогою і укладати в польові кагати на спеціально вирівняних майданчиках. Щоб буряки не заливало під час осінніх дощів, майданчики роблять на підвищенні, вирівнюють і очищають від гички та буряків. Ґрунт на ньому розпушують дисковими боронами, що підвищує якість підбирання, зберігає буряки від пошкоджень і зменшує засміченість вороху землею. Це дає змогу знизити втрати коренеплодів до 1 % проти 2- 2,3%, які спостерігаються при укладанні їх на непідготовлений майданчик. Розміри таких польових кагатів повинні відповідати типам наявних буряконавантажувачів.

Польові кагати безпосередньо в процесі оформлення необхідно вкривати 20- 25-сантиметровим шаром землі, залишаючи віддушини по гребеню насипу. Якщо ж настають заморозки, то ці віддушини накривають солом'яними матами або землею.

Зберігання в польових кагатах сприяє зменшенню втрат в 2,5-3 рази, а також запобігає підморожуванню коренеплодів при зниженні температури до 6-8 °С. Витрати на створення польових кагатів повністю скуповуються збереженим врожаєм і до того ж оплачуються господарствам цукровими заводами. До речі, в бурякосійних країнах Європейського економічного товариства буряки, як правило, зберігають безпосередньо в господарствах.

Отже, успішне польове зберігання можливе лише за умов правильного вибору місця і попередньої підготовки майданчика під кагати. Коренеплоди повинні бути не пошкодженими, не підмороженими, тургорними, а кількість зеленої маси не перевищувати 3 %. Кагати необхідно вкривати безпосередньо при їх формуванні, постійно доглядати за ними. Тільки при виконанні цих умов втрати будуть на нормативному рівні, а буряки відповідатимуть стандарту.

6. Застосування прогресивних способів зберігання буряків та переробки їх на цукрових заводах

Втрати цукру на стадії промислової переробки в основному відбуваються в процесі заводського зберігання і транспортування заготовлених буряків, а також безпосередньо на заводі у виробничому циклі. Якщо прийняти загальну кількість сахарози, яка міститься в буряках, за 100 %, то у вигляді готової продукції - білого цукру одержують 71,6%, у мелясі - 15,1 %, а втрати на всіх дільницях зберігання, внутрішньозаводського транспортування і переробки - 13,3 %. Якщо диференційовано підходити до втрат, то їх можна поділити на дві групи. До першої належать втрати цукру, які виникають при зберіганні й транспортуванні сировини в межах заводу (7,5 % цукру, який міститься в буряках), У масштабах країни це значить, що ми недобираємо приблизно 0,29 т/га цукру, або 488 тис. т. на всіх цукрових заводах України.

Другу групу утворюють втрати цукру, які виникають безпосередньо при технологічних процесах цукроваріння на заводах. Вони становлять 5,9 % всього заготовленого в буряках цукру, або 0,22 т/га. У масштабах країни це досить значна цифра - близько 400 тис. т. білого цукру, який переходить в жом, фільтраційний осадок і, на жаль, при існуючій технології його практично не можна вилучити з цих продуктів. Проте досвід роботи передових цукрових заводів країни свідчить, що при впровадженні раціональної системи заходів щодо зниження втрат маси буряків і цукру виготовлення цього цінного продукту харчування можна довести до 72,6 %. Отже, значний резерв збільшення виробництва цукру - скорочення втрат у процесі заводського зберігання і переробки коренеплодів на цукор. Саме тому необхідно застосувати таку технологію зберігання, яка б розподіляла буряки за категоріями і строками переробки відповідно до початкових якісних показників. Не можна забувати і про обробку буряків при складуванні на підготовлених майданчиках хімічними препаратами і біологічно активними речовинами (гідрозид малеїнової кислоти, вуглеаміакат, пірокатехін та ін.), що уповільнюють проростання і мікробіологічні процесі і в найближчій перспективі дозволять перейти від зберігання буряків у кагатах до зберігання в стаціонарних механізованих складах.

Буряки ранніх строків збирання доцільно складати в кагати короткострокового зберігання заввишки не більше 2 м і завширшки в основі 8-12 м. Відстань між кагатами повинна становити 6-7 м. Якщо в суху погоду на завод надходить сировина з підвищеною забрудненістю, розміри кагатів доцільно зменшувати па 10-12 %. Бажано застосовувати і системи активного вентилювання в кагатах, а при вологості повітря нижче 80 % обов'язково їх зволожувати. Багаторазове використання вентиляційних систем з перших же днів зберігання дозволить також значно знизити втрати цукру.

Для захисту коренеплодів від морозів кагати необхідно укривати солом'яними і очеретяними матами з застосуванням каркасних металевих ферм, а в листопаді-грудні - рулонними поліетиленовими панелями і карбамідоформальдегідним пінопластом.

Для захисту коренеплодів від високих температур повітря поверхню каратів слід систематично через кожні 2-3 год. зволожувати і при необхідності обробляти вапняним молоком.

Не бажано допускати змін температури при перевезенні сировини з одного заводу на інший, а транспортування її з периферійних бурякопунктів залізницею на завод доцільно закінчити до середини грудня.

Зниженню втрат цукру і підвищенню його виходу буде сприяти і поліпшена технологія переробки буряків, суть якої полягає в застосуванні глибокого віджиму всього жому з поверненням жомопресової води на дифузійну установку. Крім того, слід застосовувати такі схеми переробки, які дають змогу вловлювати, сортувати биті коренеплоди і хвостики і відправляти їх для переробки на цукор. Необхідно впроваджувати перспективні технології виробництва нових видів цукровмісних продуктів без кристалізації, а також виробництво порошків з цукрових буряків для потреб кондитерської, хлібопекарської та інших галузей харчової промисловості.

До загальних положень які сприяють зменшенню втрат цукру на заводі, необхідно віднести сувору технологічну дисципліну, високу культуру виробництва, належний санітарний стан, відповідну організаційну роботу по підготовці й підвищенню технічних знань робітників та службовців. Цьому ж сприятиме і забезпечення ритмічної роботи заводу - змінної, добової, сезонної.

Реалізація заходів по цьому комплексу робіт дасть змогу додатково виробити 3-3,5 ц/га, або до 600 тис. т. цукру в цілому по Україні.

Отже, розглянуто основні напрями зменшення втрат і збільшення виробництва такого необхідного народному господарству продуктах харчування, як цукор. Звичайно, ними не вичерпуються всі наявні і можливі резерви. Проте застосування і реалізація на практиці навіть названих дозволить виконати завдання, поставлені перед бурякоцукровим підкомплексом країни.

Висновок

Усі фактори, необхідні для успішного вирощування цукрового буряку, мають бути розглянуті в комплексі.

Тільки професійне та взаємоузгоджене проведення всіх заходів, по вирощуванню цукрового буряку, гарантує високу врожайність з гектара разом з високою цукристістю коренів. Безумовно, ротація культур у сівозміні та місцезнаходження цукрового буряку в ній також мають бути враховані. Якщо ігнорувати хоча б один з цих аспектів, кінцевий результат може бути поставлений під сумнів.

Важливою умовою дружних сходів, поряд з якісним насіннєвим матеріалом та посівною технікою, є також підготовка ґрунту. В умовах континентального клімату важливе значення надається регулюванню водного режиму, збереженню та накопиченню вологи в ґрунті. Дефіцит атмосферних опадів, як і незадовільний їх розподіл протягом року, часто призводить до нерівномірних та зріджених сходів.

Тому, в цій проблемі особливу увагу слід приділяти затриманню та збереженню вологи в зимовий період, що в свою чергу можна досягти шляхом своєчасно проведеного обробітку ґрунту. В зв'язку з цим, найкращим попередником для цукрового буряку є зернові, особливо озима пшениця.

Буряківництву України достатньо постачати цукровим заводам 38-40 млн. тон коренеплодів, що реально можливо в умовах оптимізованого за грунтовокліматичними умовами бурякового поясу і в межах лісостепових підзон достатнього та нестійкого зволоження, де урожайність цукрових буряків на рівні 350-400 ц/га, а цукристість - 17,5-18,5% не є занадто проблематичними. До того ж нагальною є необхідність і можливість підвищити вихід цукру з теперішніх 10-12% до стандарту цукроваріння Європи - 14,2%. За цих умов річне виробництво цукру в Україні на рівні 4,0-4,5 млн. тон є достатнім і гарантовано досяжним.

Навіть при річному споживанні 40 кг цукру на кожного мешканця України, що є досить високим показником, може бути легко забезпечене і створення експортного резерву в межах 2,0-2,5 млн. тон. Це має стратегічно важливе значення в умовах виходу з економічної кризи і дефіциту валютних надходжень. Тобто, для внутрішнього споживання достатньо виробляти не більш 2 млн. тон цукру, а для експорту - ще 2,0-2,5 млн. тон.

Взагалі ж буряківництво в Україні завжди було досить високорентабельною галуззю рослинництва. Навіть у нинішніх складних економічних умовах один гектар фабричних цукрових буряків при урожайності 400 ц/га (досяжно) може забезпечити прибуток понад тисячу доларів США.

Література

З.Ф. Бриндзя, І.О. Джула. Система технологій в рослинництві. Навчальний посібник. Тернопіль: Консультаційний центр. – 2000, 188 с.

Основи сільського господарства. Практикум. Під редакцією Польського Б.Н. – К.: Вища школа, 1983.

Кияк С.Г. Рослинництво. К.: Вища школа. 1982.

Бугай С.М. Рослинництво. К.: Вища школа 1987.

Основи сільського господарства. Практикум. Польський Б.М., Стеблянко М.І., Чмир Р.Д., Яворський В.С. – К.: Вища школа.

Довідник агронома / упоряд. В.А. Кононюк., та ін.; за ред. Л.Л. Зіневича. – К.: Урожай, 1985.

С.С. Рубін. Землеробство. К.: - Вища школа, 1980.