Основи теорії Леві-Брюля та Леві-Строса

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ФІЛОСОФСЬКИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Реферат на тему:

«Основи теорії Леві-Брюля та Леві-Строса»

Предмет: історія міфології

Роботу виконав:

Студент 1-го курсу,

1-ої групи, напряму філософія

Тищенко Микита Валерійович

КИЇВ 2008

ВСТУП

ХХ ст.. відзначилося в історії людської культури значними зрушеннями у людській свідомості. Чомусь саме в цей час людство звернуло свою увагу на те, що раніше не помічалося або розглядалося абсолютно невірно. Прикладом цього може слугувати міфологія. «Історія літератури…в цілому…може трактуватися як історія її деміфологізації»[4]. Найбільш негативна думка про міфи як про забобони та обман сформувалася у XVIII ст. під час Просвітництва та у ХІХ ст. у період поширення реалізму. Але на початку ХХ ст. інтерес до міфів зростає і утворюються різноманітні міфологічні школи, що вивчають міфи та аналізують їх з різних сторін. Особливий вплив на вивчення міфології у ХХ ст. мали два французьких науковця, що протиставляли свої теорії одне одному. Це Люсьєн Леві-Брюль та Клод Леві-Строс. Кожен з них розробив свою інноваційну систему вивчення міфів та зробив свій внесок у розвиток вивчення міфу. Клод Леві-Брюль був першим, хто звернувся до питання специфіки первісного мислення, а Леві-Строс був засновником методу структуралістичного аналізу міфу. Більш детально діяльність кожного з них я розглядатиму в основній частині реферату.

Теорія прелогізму первісних уявлень та закон партиципації, що керує колективними уявленнями Л.Леві-Брюля. Структурний аналіз К.Леві-Строса: міфологічне мислення як розумове, метафоричне, бріколажне; тотемічні класифікації як знакові системи; безкінечність трансформацій, але збагненність міфу; міф як інструмент соціального контролю.

ОСНОВИ ТЕОРІЇ ЛЕВІ-БРЮЛЯ

Люсьєн Леві-Брюль – французький етнолог 30-х років, що виділився з соціологічної міфологічної школи. Леві-Брюль був першим науковцем, що звернувся до теми первісного мислення та міфологічної свідомості. Свою основну працю він назвав «Первісне мислення», де виклав свої основні теорії щодо розвитку людської свідомості. На початку своєї праці науковець наголошує на тому, що прадавнє мислення не є примітивним, а лише таким, що відрізняється від сучасного. Для позначення цього Леві-Брюль використовує термін «пралогічне» та зазначає, що цей термін не є синонімом до характеристики «алогічне», яким часто позначали прадавнє мислення. Таким чином хотіли показати, «що прадавнє мислення є нелогічним, тобто нездатним усвідомлювати, міркувати та розмірковувати подібно до того як це робимо ми»[6]. Леві-Брюль стверджував, що так не можна говорити ні в якому разі. Прадавнє мислення ні в якому разі не є менш досконалим або менше розвинутим, просто воно по-іншому розуміє навколишній світ та обґрунтовує явища природи. Леві-Брюль зазначав навіть, що ці два типи мислення – логічне та пралогічне – існують часто(а може, навіть, й завжди) в одній-єдиній голові.

Основним його тезисом була думка про те, що первісне мислення формується під впливом так названих колективних уявлень, які вчений розглядає у своїй праці. Так, за його визначенням ці уявлення мають такі властивості: «вони передаються… з покоління в покоління; вони нав’язуються певним особистостям, пробуджуючи в них… почуття поваги, страху, поклоніння… у відношенні своїх об’єктів. Вони не залежать… від окремої особистості,їх неможливо осмислити та зрозуміти шляхом індивіда як такого»[]. Науковець вважає, що вивчення цих уявлень допоможе у вивченні первісного мислення та зрозумінні основних процесів, що протікають в свідомості первісної людини. Адже вивчення загальних принципів функціонування пралогічної свідомості і було метою дослідження Леві-Брюля. Як він сам вказував: «я намагатимусь побудувати якщо не тип, то, принаймні, звід властивостей, загальних групі близьких між собою типів, і визначити таким чином суттєві риси мислення, що властиве нижчим суспільствам»[6].

У подальшому тексті своєї праці науковець виділяє основні складові первісної свідомості. Першим з них він вважає містицизм, але не в значенні релігійних уявлень про потойбіччя, а у найбільш вузькому значенні цього слова як віра у сили та дії, що не є відчутними, але не є від того менш реальними. Через це він і реальність, що оточує прадавніх людей, називає містичною. Саме ця причина і відрізняє наші свідомості, адже те, що ми помічаємо, вони можуть навіть не виділяти із загальної картини об’єкта, але помічати якісь такі речі, які ми навіть не бачимо. Вони можуть приписувати речам та подіям якийсь інший зміст, іншу мету, інше значення. Так, якщо використовувати приклад Леві-Брюля, то у польоті птаха вони бачили владу та могутність, які можна було передати людині, вирвавши з них пір’я.

Ще однією складовою первісної – міфологічної – свідомості він виділяє те, «що прадавня людина навіть не підозрює можливості подібного розрізнення ядра та оточуючого його шару уявлень, у нього складне уявлення є ще не диференційованим»[6]. Тобто прадавня людина ще не диференціює предмет та його зображення, ототожнюючи їх. Так, наприклад, давні китайці вважали зображення птаха одним з видів пернатих істот, використовуючи дивну систему систематизації птахів: ті, що живуть у імператора, мертві птахи, ті, що мають хвоста тощо. А зображення живої людини прадавні люди вважали частиною самої особи, її уособленням та частиною людської душі. Також на думку Леві-Брюля наші пращури не виділяли частини образу від образу в цілому і якщо сучасна людина сприймає образ як певну сукупність об’єктивних елементів, то в уявленні первісної людини образ був лише сумішшю об’єктивних елементів разом із містичними уявленнями про цей об’єкт. І ця сукупність, цей образ, жив та рухався самостійно, утворюючи свій власний характер.

Цю ж саму властивість виділяють Токарєв та Мелетинський у своїй вступній статті до двохтомника «Міфологія». Вони називають це «нечітке розділення… суб’єкта та об’єкта…» внаслідок «…логічної дифузності, нерозділеності первісного мислення…»[5]. Наслідком цих властивостей первісної свідомості є ототожнення ілюстрації з предметом, велика увага до власного імені, усвідомлення його особливого значення та як наслідок намагання вберегти його від недобрих людей. Також Леві-Брюль відзначає підвищену увагу первісної людини до своєї тіні як до частини себе та до своїх сновидінь як засобів сполучення з потойбічним світом, містичним та сакральним. Цим науковець пояснює велику довіру та шанобливе ставлення до медіумів, візіонерів та людей, що мають зв’язок з потойбічним та незвичним, непрофанним світом.

Щодо логіки у первісному мисленні, то дослідник зазначає, що вона існувала, але інакша по відношенні до сучасної логіки. І те, що на нашу думку є незрозумілим та абсолютно нелогічним чудово вписувалося в їхні уявлення щодо навколишнього світу. Для пояснення на перший погляд незрозумілих вчинків французький етнограф наводить ще одну властивість свідомості первісної людини: вона змішує попередню обставину з причиною. Для характеристики цієї властивості Леві-Брюль використовує латинське висловлювання «post hoc, ergo propter hop»[6], тобто «після цього, отже, внаслідок цього». Ту ж саму властивість визначають також Токарєв та Мелетинський у своїй характеристиці міфологічної свідомості, називаючи її «заміною причинно-наслідкового зв’язку прецедентом»[5], але розглядаючи це на прикладі походження предметів, а не співвідношення подій.

На основі всіх властивостей первісної свідомості, що були зазначені вище, Леві-Брюль зробив висновок, що «всі вони [містичні відносини] в різній формі та різному ступені припускають наявність «партіципації» (співпричетності) між істотами та предметами, що асоційовані культурним уявленням»[6]. Саме тому «закон партіципації – характерний принцип первісного мислення, що керує асоціацією та зв’язками уявлень в первісній свідомості»[6]. Для ілюстрації цього закону науковець наводить приклад двох бразильських племен – бороро та трумаї – які вважають, що вони одночасно є і людьми, і тваринами, папугами або водяними тваринами. Цим прикладом дослідник доводить байдужість первісної свідомості до протиріч, які вважаються сучасній людині абсолютно неймовірними та неможливими.

Усі ці теорії згодом поставить під сумнів інший французький етнограф та дослідник міфологічної свідомості, Клод Леві-Строс.

ОСНОВИ ТЕОРІЇ ЛЕВІ-СТРОСА

Так само як і Леві-Брюль, Леві-Строс був французьким етнологом, що також починав свій шлях як дослідника міфології з соціологічної школи. Леві-Строс був засновником структурної антропології та автором відповідної теорії міфів. Основну увагу в своїх дослідженнях він спрямовував на вивчення міфів американських індіанців, що налічували багато племен. На їхніх прикладах він намагався виявити якісь загальні механізми побудови міфу, що характерні для всіх народностей певної групи, які мають між собою зв’язок. Так, наприклад, він аналізує міфи у племенах белла-белла, квакіютль та чілкотін. Використовуючи свій метод структурного аналізу, науковець виділяє з цих міфів один, який він вважатиме «прямою версією». Відповідно, інші версії цієї історії будуть вважатися інвертованими відповідно до версії, що виділена основною. За методом структурального аналізу дослідник визначає основні складові обох міфів та пов’язує їх, розділяючи елементи міфу на певні категорії, такі як «мета», «засіб», «результат» тощо. У випадку аналізу цих міфів автор пояснює різницю у міфах цих племен їхнім географічним положенням та наявними між ними зв’язками. Через те, що продукти моря є звичною практикою для племен, що живуть на узбережжі, і є для них звичайною практикою, то вони не потребують міфологізування. А ось для гірських народностей, які отримують продукти моря лише через зв’язки з приморськими племенами, то для них продукти водного походження є об’єктом нерозповсюдженим і через це бажаним. Цим пояснюється різниця в системах цінностей обох племен.

Теорія первісного мислення у творчості Леві-Строса дещо відрізнялася від теорій його попередника Леві-Брюля. «Міф для Леві-Строса – це перш за все поле безсвідомих логічних операцій, логічний інструмент розв’язання протиріч»[5]. Але незважаючи на це Леві-Строс також приводить приклад, коли свідомість первісних людей не реагує на протиріччя. Наприклад, плем’я січельт у своєму міфі використовує мотив своїх сусідів про героя, який звільнив лосося і змусив його ходити не нерест. Але через те, що у січельт не було досвіду полювання на лосося, в їхній легенді порушуються деякі біологічні закони. Індіанці племені січельт приписували лососям метафізичне перебування, незважаючи на те, що вони в їхньому ареалі не водились.

Серед інших особливостей первісного мислення за Леві-Стросом слід виділити «бріколажність» (фр. bricoler – грати рикошетом, відскоком), тобто властивість міфологічної логіки досягати своєї мети ненавмисне, обхідними шляхами. Також слід виділити бінарне поділення світу, характерне для первісного суспільства, тобто виділення протилежностей, які згодом за допомогою медіації утворюють структуру міфологічних уявлень прадавньої людини.[5]

ВИСНОВКИ

Обидва ці дослідники були новаторами у вивченні міфології. Леві-Брюль був піонером вивченні первісної свідомості та виділенні її особливих властивостей, а Леві-Строс був засновником методу структурального аналізу.

Основні властивості первісного мислення за Леві-Брюлем: вплив колективних уявлень на свідомість людини; «прелогічний», або «дологічний» характер первісного мислення; недотримання закону «виключення третього»; становлення особливого акценту на емоціональних імпульсах та магічних уявленнях; визначення закону «містичної партіципації» та взагалі містичності первісного мислення; невиділеність людської свідомості з оточуючого світу.

Основні властивості первісного мислення за Леві-Стросом: наголошення на здатності первісного мислення до логічного аналізу, але визнання своєрідності первісного мислення; визначення «бріколажності» як риси первісної (міфологічної) свідомості; визнання медіації як засобу вирішення фундаментальних протиріч; визнання тотемізації як риси первісної свідомості; наявність певної загальної структури побудови міфу, яка може відрізнятися в залежності від особливостей розвитку певних груп.

Основна суперечність між цими двома дослідниками полягала в тому, що за Леві-Брюлем первісне мислення ґрунтується на поєднанні емоціональних імпульсів та магічних уявлень та «прелогічного» мислення, а Леві-Строс наполягав на логічності міфологічних концепцій прадавніх людей.

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. К.Леви-Стросс. Отношения симметрии между ритуалами и мифами соседних народов

2. К.Леви-Стросс. Структурализм и экология

   К.Леви-Стросс. Тотемизм сегодня

   Культурология. ХХ век. Энциклопедия. Т.2. – СПб.: Университетская книга; 1998

   Мифы народов мира. – М.: Советская энциклопедия, 1987-1988

6. Психология мышления. Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер и В.В. Петухова. М: Изд-во МГУ, 1980. С. 130-140.