Екологічна безпека Приморських територій Криму
Реферат
на тему:
«ПРОБЛЕМИ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПРИМОРСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ КРИМУ ПРИ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ВУГЛЕВОДНЕВИХ РОДОВИЩ»
ПРОБЛЕМИ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПРИМОРСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ КРИМУ ПРИ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ВУГЛЕВОДНЕВИХ РОДОВИЩ
Приморські території Криму – цінний природний ресурс, що має величезне біосферне значення. У прилеглих до них шельфових зонах знаходиться високоперспективні поклади вуглеводневої сировини, здійснюється добування природного газу для забезпечення потреб економіки півострова. Функціонування нафтогазового комплексу Криму визначається сукупністю екологічних та економічних факторів: з одного боку, стримуванння добування сировини може призвести до виникнення проблем соціального характеру (зокрема, дефіциту природного газу), з іншого боку, інтенсифікація процесу тягне за собою важко передбачувані наслідки (забруднення територій).
Органузувати добування вуглеводнів в акваторіях складно. Оскільке водне середовище мінливе, будь-яке забруднення поширюється дуже швидко. Тому проблема екологічної безпеки є ключовою в освоєнні нафтогазоносних ресурсів на шельфах Чорного моря. У цьому контексті актуалізується дія комплексу адміністративно-правових та економічних заходів, спрямованих на захист природи.
Висвітлення екологічних проблем у спеціальній літературі переважно зводиться до констатації фактів, що засвідчують техногенні навантаження на території. Особливості роботи нафтогазового комплексу охарактеризовано досить добре в ряді публікацій. Темі сталого регіонального розвитку з урахуванням забезпеченості природними ресурсами присвячено чимало праць. Проте, незважаючи на вагомий потенціал, нагромаджений наукою в дані й царині, проблеми збалансованого розгортання нафтогазового комплексу, досягнення екологічної безпеки при добуванні нафтогазової сировини в шельфових зонах , забруднення нафтопродуктами акваторії Чорного моря ще очікують свого розв’язання.
Проблема: Екологічна небезпека експлуатації вуглеводневих, нафтових родовищ у приморських територіях Криму.
Аналіз ситуації
Безперервне
зростання антропогенних навантажень
призводить до негативних екологічних
явищ, що відбивається на соціально-економічному
стані прибережних територій. Через
забруднення морського середовища,
незбалансованість використання
вуглеводневих ресурсів, а також
відсутність системи інтегрованого
управління приморськими територіями,
3гідно з оцінками спеціалістів, Україна щороку втрачає близько 1,7 млрд. грн. За даними Інституту геологічних наук НАН України, деградація екосистеми Чорного моря викликає слушну тривогу, бо порушення, які відбуваються в її компонентах та функціональних підсистемах, можуть спричинити деструкцію природних процесів не лише локального, а й регіонального рівня.
Основними забруднювачами морського середовища є нафтопродукти. Щороку у води Чорного моря їх скидається 110-130 тис. т. Джерелами надходження вуглеводнів в акваторію шельфу виступають скиди, витоки, аварії, промислові стоки з берега (17%), судноплавство (35%), дампінг грунтів і транскордонні переноси (10%), річкові стоки (28%), а також еманація з глибинних горизонтів землі (10%). Кількість нафтових вуглеводнів у шельфових зонах перевищують ГДК в 3-6 разів, а близько о. Зміїний – у 10-20 разів. У Керченському, Феодосійському портах їхній вміст перевищує ГДК у 2 рази, а в Севастопольському порту - до 10 разів.Дослідження здатності Чорного до самоочищення від нафти, виконане Інститутом біології південних морів НАН України, показало, що окислювальна активність води за рахунок нафторозкладальної мікрофлори та її адаптації до підвищених доз вуглеводнів в 1,8 раза вища в морях Середземорського басейну, ніж у Чорному морі, і що з глибиною до 25 м. цей потенціал знижується у 2 рази й більше; це пов’язано з відмінностями у видовому складі мікрофлори, її мікробіологічній активності, а також у температурах води. Концентрація нафтопродуктів у Чорному морі перевищує таку в Індійському й Тихому океанах і може бути порівняною лише із забрудненням вод Атлантики на танкерних трасах у районах добування нафти. Звідси можна зробити висновок, що акваторія Чорного моря більш уразлива до вуглеводневих забруднень, бо потенціал їхніх природних механізмів самоочищення досить низький. Наприклад, донні осади нафтового забруднення руйнуються за рік тільки на 47%, таким чином, руйнування вуглеводнів завдяки мікроорганізмам, які розкладають ці речовини, не перевищує половини від їх загального надходження, а решта скидів осідає на пляжах. Результати моделювання ситуації, виконані для цього регіону Інститутомокеанології РАН, показують, що процес має чітко виражені сизонність: вміст нафтопродуктів у воді зростає до травня, у середньому перевищує ГДК у 5 разів, і тільки до жовтня знижується, тобто саме на курортний сезон припадає пік погіршення екології приморських територій. Збитки внаслідок погіршення оздоровчої здатності прибережних рекреаційних ресурсів оцінюють у 9млрд. грн. Оскільки цей фактор забруднення неминуче визначатиме курортно-оздоровчий потенціал прибережних територій, перешкоджаючи їхньому екологічно збалансованому розвиткові, виникає нагальна потреба у тому, щоб впровадити жорсткі нормативи щодозабруднення морської води і розробити систему інтегрованого управління природокористуванням у прибережних зонах Криму.
Довкілля забруднюється нафтопродуктами також під час експлуатації родовищ. Починаючи з 2-ї половини XIX ст. аж до 1938 р. всі свердловини, пробурені в Криму, тампонувалися глиною, що призвело до перетікання вуглеводнів з продуктивних (глибинних) нафтогазових шарів у верхні. Тому на разі виникла ситуація, коли стали можливими вибухи на старих відпрацьованих родовищах.
Активний розвиток нафтогазової галузі збільшує антропогенні навантаження на морське середовище. Залежно від якості сировини, застосованих технологій, глибини добування, геологічної структури родовищ при бурінні використовуєьтся той чи інший компонент. Усього налічується понад 400 високотоксичних добавок. Загальна кількість скидів на кожну пройдену свердловину під час бурових робіт сягає 5тис. м.3, при цьому забруднюється 1 тис. м.3 пластових і баластних вод. Слід зазначити, що використовуваний у світовій практиці комплекс нормативно-правових документів, які регулюють освоєння нафтогазових ресурсів, не містить окремого акта стосовно саме даних конкретних моментів.
Певний інтерес становить аналіз вмісту важких металів у районах добування газу на шельфі, поблизу морських стаціонарних платформ. На родовищах Штормове та Архангельське відзначено підвищення вмісту міді проти ГДК у 2-5 разів. Концентрація важких металів і токсичних елементів у донних осадах, які нагромаджуються під час добування нафти й газу, дотепер чітко не внормовано, бо єдиним критерієм оцінки є їх співвіднесення з фоновими значеннями. Українським науковим центром екології моря розроблено відповідні стандарти з урахуванням європейських нормативів, але вони не затверджені на державному рівні, незважаючи на очевидну необхідність.
Важлива проблема – активізація сейсмічності. Відбирання вуглеводневої сировини з надр може спровокувати локальні землетруси значної руйнівної сили. Робота нафтогазового комплексу часто порушує рівновагу природних геологічних систем, що може призвести до катастроф. Загальновідомі історичні прецеденти – потужні землетруси поблизу нафтогазових свердловин у Скелястих горах (США) і газових родовищах в Узбекистані, а також локальний 4-бальний землетрус, який трапився у березні 1986 р. на Хрестищенському газоконденсатному родовищі в Україні.
Нафтопродукти мають властивість переміщуватись і нагромаджуватись у зонах тектонічних розломів; наближаючись до поверхні, вони потрапляють у підземні водні горизонти, що сприяє розвиткові техногенних катастроф. Тектонічні зсуви, які можуть бути викликані процесом буріння і спроводжуватися викидами газу, несуть загрозу серйозних змін планктону тощо. Докладне вивчення морського дна виявило близько 4000 активно діючих газових факелів, приурочених до розломів земної кори і локалізованих на пвнічно-західному шельфі Чорного моря, Керченсько-Таманському шельфі, а також уздовж берегів Кавказу на глибинах від 50 до 700 м., віком 10-30 тис. років. Це явище свідчить не лише про існування в названих зонах перспективних площ для добування газу, а й про потенційні загрози.
Сюгодні на території України існує 15 пунктів контролю, які входять у мережу спостережень за розвитком екзогенних геофізичних процесів, з них у Криму працюють тільки два. Динаміку сейсмоактивності Кримського регіону контролюють буквально лічені служби. Опрацювання одержаних емпіричних показників дає мало інформації для прогнозних висновків. Тому з урахуванням різкого розширення обсягів промислового добування вуглеводнів у сейсмічноактивних зонах, що перетинають розломи може призвести до екологічних катастроф.
Створене у 2002 р. ТОВ «Нефтяная компания «Приазовнефть» одержало ліцензію на розробку Темрюцько-Ахтарської нафтогазоносної дільниці, розташованої на шельфі Азовського моря. Нафтовий холдинг «Роснефть» має намір інвестувати більш як1,5 млрд. руб. у геологорозвідування територій, багатих на вуглеводневі ресурси, розмістити чотири наземні та п’ять морських свердловин у Темрюцькому районі на дільниці між селищами Пересип і Приазовський. Отже, техногенне навантаження на шельф зросте, що призведе до погіршення ситуації.
Для вирішення даної проблеми необхідно здійснити опитування громадської думки. Цей захід здійснюється за допомогою анкетування.
Для вирішення проблеми екологічної безпеки приморських територй Криму при експлуатації вуглеводневих родовищ рекомендується поставити громадськості такі запитання анкети. Відповіді громадян залишаться конфіденційною інформацією.
Анкета
Як Ви вважаєте, який сучасний стан приморських територій Криму:
а) Задовільний
б) Незадовільний
в) Критичний
Чи задовільняє Вас сучасний стан приморських територій Криму:
а) Так
б) Ні
Яке значення має для Вас екологічна безпека приморських територій Криму:
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Чи зацікавлені Ви, у вирішенні екологічної проблеми приморських територій Криму:
а) Так
б) Ні
Які заходи Ви б хотіли запропонувати для покращення екологічного становища приморських територій Криму:
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Чи є питання охорони довкілля і сталого розвитку приморських територій базою для розробки національної та міжнародної політики:
а) Так
б) Ні
На Вашу думку, уряд достатньо уваги приділяє екологічній безпечі приморських територій Криму:
а)Так
б)Ні
в)Взагалі не приділяє
8. Чи повинна проблема екологічної безпеки приморських територій Криму розглядатися на міжнародному рівні:
а)Так
б)Ні
9. Чи має здійснюватися введення нових родовищ на основі детального моніторингу:
а)Так
б)Ні
10. Як Ви вважаєте, чи є перспективним вирішення проблеми екологічної безпеки приморських територій Криму:
а)Так
б)Ні
Стратегія ПР-заходу
Необхідно забезпечити безперервний моніторинг за добуванням вуглеводневої сировини, станом акваторії та поширенням забруднень.
Основним об’єктом моніторингових досліджень є дно Чорного моря, а сами осадовий шар і підстильна консолідована кора, дуже активна як сейсмічно, так і тектонічно. Дані явища необхідно відстежувати під час буріння свердловини заради безпеки платформи.
Цілі ПР-заходу
Повідомити громадськість про екологічну небезпеку при експлуатації вуглеводневих родовищ;
Створення системи спостережень за станом і динамікою зміни геоекологічних параметрів;
Розробка науково-методичного забезпечення досліджень за допомогою геоінформаційних технологій;
Впровадження системи інтегрованого управління приморськими територіями Кримського регіону.
Необхідно прийняти національну програму з ліквідації джерел наднормативних викидів шкідливих компонентів в екосистеми Чорного та Азовського морів.
Програмування
Звернення до фізичних та юридичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, що забруднюють морське середовище та його прибережні зони:
Шановні підприємці!
Імперативом сучасної епохи став той незаперечний факт, що нині людство може або спільно вижити, або – ж таки спільно – загинути. Усвідомлення спільності людської цивілізації на нашій планеті створює передумови для об’єднання зусиль, згуртування всіх в ім’я виживання, людство єдине, як єдині і його проблеми та закономірності розвитку. Розв’язати проблеми екологічної безпеки силами однієї особи чи групи осіб – неможливо. Тут потрібні співробітництво в загальнодержавному місштабі і тісна конструктивна взаємодія всіх! Спільність інтересів та дій усіх підприємців та звичайних громадян є для Нас життєвою необхідністю, єдиною можливою умовою прогресу. Ми просто зобов’язані розв’язати ці животрепетні екологічні проблеми приморських територій Криму, бо вони створюють небезпеку самому життю людини, тобто для нас.
Акції ПР-програми
Необхідно організувати мережу позавідомчих постійних станцій і постів, підпорядкованих відповідним екологічним службам та обладнаних сучасними приладами дистанційного контролю, зокрема, за сейсмоактивністю приморських територій Криму. (вони проведуть системні екологічні дослідження і прогнозування техногенного впливу об’єктів нафтової галузі на довкілля).
Введення нових родовищ на основі детального моніторингу впливу негативних екологічних явищ (це дасть змогу забезпечити інформаційну підтримку і завбачити небажані еколого-економічні наслідки в регіоні).
У кожній прибережній адміністративній одиниці слід провести паспортизацію якості шельфової зони морської екосистеми;
Оскільки добування в перспективі вестиметься і Росією, і Україною, доцільно укласти міжурядові угоди з питань моеіторингу цієї зони та створення спільної багаторівневої системи геодинамічного контролю.
Необхідно розробити національну та міжнародну політику в царині охорони довкілля і сталого розвитку приморських територій.
Засоби інформації, що використовуються для комунікації з групами громадськості:
Неконтрольовані засоби:
статті, нариси;
фотоматеріали;
прес-конференції;
комплекти матеріалів для преси;
поширення новин у вигляді слайдів і кінострічок для телебачення;
спеціальні програми для радіо та телебачення;
репортажі з місця подій;
інформування редакторів, журналістів та репортерів.
Контрольовані засоби:
Засоби друкованої комунікації
річні звіти;
інструкції та розпорядження;
підбірки законодавчих актів;
Засоби аудіовізуальної комунікації
слайдові матеріали;
кінострічки;
усні виступи з використанням відео матеріалів.
Засоби між особистісного спілкування
спільні дискусії;
сесії запитань і відповідей;
усні заяви, свідчення;
неформальне обговорення;
персональні звіти.
ПР- рекламування:
звернення до громадськості, заяви про місію організації, або інституту.