Амортизаційна політика на підприємстві

План

Вступ

1. Теоретичні засади здійснення амортизаційної політики.

1.1.Механізм відтворення основних фондів

1.2.Види амортизації та їх характеристики

1.3.Методи розрахунку амортизації основних фондів

1.4.Амортизаційна політика

1.5.Переоцінка основних фондів

2. Практичні засади здійснення амортизаційної політики на ЗАТ “Керамзит”

2.1. Загальна характеристика підприємства.

2.2. Аналіз амортизаційної політики на ЗАТ “Керамзит”

3. Обгрунтування поліпшення амортизаційної політики на ЗАТ “Керамзит”

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Однією з найважливіших сфер економічних відносин в державі є процес відтворення виробничого апарату. На шляху побудови ринкових відносин у нашій державі, поряд з формуванням ринку капіталу, цілеспрямованого регулювання потребує процес відтворення основних фондів, оскільки вони великою мірою визначають ефективність суспільного виробництва, темпи впровадження науково – технічного прогресу, зростання національного дохаду і добробуту населення. Усунувшись від прямого втручання в діяльність підприємств, держава зберігає за собою головну регулюючу функцію – встановлення “ правил гри ”, обов’язкових для всіх без винятку учасників ринку.

Невід’ємними складовими державного управління є адміністративні та економічні методи. Однак, якщо перші передбачають прямий централізований вплив на об’єкт, яким управляють, і є обов’язковими, то другі – впливають на поведінку керованих через їхні інтереси.

Економічні методи реалізуються на основі поєднання прямих та непрямих регуляторів. Їх співвідношення в окремі періоди різні. Перехід від централізованої економіки до економіки ринкового типу передбачає ширше залучення непрямих економічних регуляторів бюджетно – податкової, грошово – кредитної, амортизаційної політики.

Задачею даної курсової є дослідження та визначення найоптимальніших методів амортизації та визначення найсуттєвіших проблем управління основними фондами.

В даній курсовій роботі я хочу зупинитися на сутності, видах, методах амортизації основних фондів та проблемах амортизаційної політики в Україні, якій належить ключова роль у регулюванні та управлінні процесом відтворення основних фондів. Амортизаційна політика – це сукупність заходів, що здійснюються державою і спрямовані на забезпечення нормального режиму відтворення основних фондів. Найважливішою умовою ефективного функціонування підприємств у ринковому середовищі є забезпечення принципу сомофінансування, який передбачає здійснення господарської та інвестиційної діяльності за рахунок власних джерел (амортизації та нерозподіленого прибутку). Серед джерел самофінансування амортизаційні відрахування посідають головне місце тому, що завдяки синхронності між кругооборотом основних фондів і формуванням амортизаційного фонду, меншій їх схильності до кон’юнктурних коливань пов’язаних з результатом господарської діяльності, вони більшою мірою, ніж прибуток, можуть бути фінансовою базою сомостійності підприємств у відтворенні основних фондів.

Крім того, амортизація в певній мірі виконує і стимулюючу функцію, передбачаючи найбільш повне використання основних фондів: чим довший період функціонування обладнання, тим більше виробляється продукції і тим швидше буде перенесена вартість основних фондів. Це дозволить зменшити їх недоамортизації внаслідок морального зносу і знизити втрати підприємства, що дуже важливо в умовах ринку.

Основною метою даної курсової роботи є розкриття сутності амортизаційних відрахувань, механізму відрахуваннята амортизаційних фондів та практичних проблем управління відтворенням основних фондів на підприємстві..

Проблема, досліджувана в даній роботі, є особливо актуальною для виробничих галузей економіки держави і, насамперед, для тих підприємств, що займаються виробництвом засобів виробництва, високотехнологічного обладнання, підприємств паливно – енергетичного комплексу тощо.

1. Теоретичні засади здійснення амортизаційної політики.

1.1.Механізм відтворення основних фондів

Безперервний процес виробництва вимагає постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів. Необхідною умовою відновлення засобів праці у натурі є їх відшкодування у вартісній формі, яке здійснюється через амортизацію.

Амортизація основних засобів – це процес перенесення авансової раніше вартості усіх видів засобів праці на вартість виготовлюваної продукції з метою її повного відшкодування.

Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів кожне підприємство справляє амортизаційні відрахунки, тобто певних сум грошей відповідно до розмірів фізичного спрацювання і техніко – економічного старіння. Ці відрахування включають до собівартості продукції, реалізують при продажу товарів, а потім накопичують у спеціальному амортизаційному фонді, що слугує відновленню основних засобів.

Амортизаційні відрахування справляють за певними нормами, які характерезують щорічний розмір відрахувань у відсотках до балансової вартості основних фондів, розрахунки норм амортизаційних відрахувань на повне відновлення ( реновацію ) основних фондів здійснюють централізовано за формулою:

Нав = (Ф – Л)*100/ Ап

де Ф – балансова ( первісна чи відновна ) вартість основних фондів;

Л – ліквідаційна вартість основних фондів;

Ап – амортизаційний період (нормативний строк функціонування ) основних фондів.

При встановленні норм амортизаційних відрахувань слід виходити з економічно доцільних середніх строків функціонування засобів праці, необхідності забезпечення повного відшкодування вартості основних фондів і врахування техніко – економічного їх старіння.

При цьому найбільш складним є правильне визначення тривалості амортизаційного періоду ( доцільного строку використання ) конкретних видів засобів праці. Звичайно його встановлюють з урахуванням багатьох впливаючих факторів, зокрема загальної фізичної довговічності і економічності капітального ремонту засобів праці, умов їх експлуатації, строків настання техніко – економічного старіння, можливих темпів оновлення, доцільності застосування методу прискореної амортизації тощо.

В міру розвитку техніки, удосконалення технології і організації виробництва змінюються тривалість та характер використання окремих видів основних фондів, виникає об’єктивна необхідність скорочення нормативних строків їх функціонування. У зв’язку з цим норми амортизаційних відрахувань періодично переглядають, уточнюють. Можливі розробка і запровадження навих нарм амортизаційних відрахувань або ж лише коефіцієнтів зміни (збільшення, зменшення ) діючих норм.

Забезпечення нормального відтворення основних фондів вимагає правильного нарахування амортизації за встановленими нормами. Щорічну суму амортизаційних відрахувань на реновацію основних фондів обчислюють шляхом множення середньорічної вартості їх на відповідні норми амортизації і поправочні коефіцієнти до них, що враховують конкретні умови експлуатації окремих видів засобів праці. Середньорічна вартість кожного виду основних фондів визначається шляхом додавання до вартості на початок розрахункового року різниці між середньорічними величинами введення в дію нових і вибуття діючих елементів засобів праці. Середньорічне введення (вибуття) визначають за результатом перемноження абсолютного його розміру і коефіцієнта функціонування протягом розрахункового року засобів праці, що будуть введені в дію і вибудуть, тобто відношення кількості місяців експлуатації до числа 12.

В промисловості та інших галузях народного господарства існує певний порядок нарахування амортизації, якого слід дотримуватись на всіх підприємствах. Амортизації підлягають усі основні виробничі фонди, за винятком законсервованих елементів засобів праці. Амортизаційні відрахування на реновацію основних фондів повинні справлятись впродовж часу, достатнього для відшкодування повної їх вартості (з урахуванням ліквідаційної вартості). З огляду на існуючу на підприємствах практику нарахування амортизації протягом фактичного строку експлуатації основних фондів треба вважати економічно не виправданою.

Оцінка наявності та руху основних фондів торговельного підпри­ємства проводиться по окремих інвентарних об'єктах основних фондів в натуральному та вартісному вимірі.

Натуральні показники характеризують кількість одиниць, що входять у склад кожного виду основних фондів, їх параметри – по тужність, продуктивність, вантажність, рік введення в експлуата­цію та інше.

Натуральні показники використовуються для оцінки технічного стану та морального зносу основних фондів, розробки балансу облад­нання, оцінки продуктивної потужності та пропускної спроможності.

Кожна одиниця основних фондів має також визначену грошову вартість. Вартісні показники оцінки основних фондів дозволяють вес­ти облік загального обсягу, відображати знос

основних фондів та вра­ховувати його при оподаткуванні, здійснювати фінансування відтво­рення основних фондів, оцінювати ефективність Їх використання.

Для оцінки основних фондів використовується первісна, відновну-вальна та залишкова вартість.

Первісна вартість відображає суму витрат підприємства на їх створення та введення в дію: витрати на зведення будівель, споруд; придбання машин та обладнання (включаючи витрати на доставку та монтаж, витрати на розробку проектно-кошторисної документації), страхування. За первісною вартістю основні фонди враховуються на балансі підприємства, тому її називають також балансовою вартістю.

Під відновлювальною вартістю основних фондів розуміють вар­тість їх відновлення за сучасних умов в цінах, тобто вона являє собою суму витрат, яку зазнало б підприємство при формуванні аналогічних основних фондів в певний проміжок часу. Зміна вартості основних фондів відбувається під впливом зміни цін на сировину та матеріали, зміни трудових витрат на Їх виробництво, а також під впливом ін­фляційних процесів в економіці. Виникаюча розбіжність між первіс­ною та відновлювальною вартістю основних фондів ускладнює їх оцінку та регулювання процесів відтворення, призводить до викрив­лення показників оцінки ефективності використання.

Для забезпечення об'єктивності оцінки проводиться періодична переоцінка основних фондів за відновлювальною вартістю. До 1997 року рішення про проведення переоцінки основних фондів прийма­лось на державному рівні, з затвердженням централізовано визначних диференційованих коефіцієнтів індексації основних фондів (залежно від Їх виду та строку введення в експлуатацію). В результаті прове­дення переоцінки всі основні фонди підприємства отримували єдину оцінку з повноти вартості їх відтворення на момент індексації. Пере­оцінці підлягала і сума нарахованої амортизації.

Починаючи з 1998 року відповідно до Закону "Про оподаткування прибутку" підприємства отримали право на самостійну щорічну пере­оцінку основних фондів виходячи з офіційно опублікованого індексу інфляції.

Залишкова вартість основних фондів характеризує їх реально іс­нуючу вартість, яка ще не перенесена на вартість продукції (робіт, послуг). Кількісно вона дорівнює різниці між первісною вартістю тасумою накопиченого на момент оцінки зносу основних фондів в зв'яз­ку з їх спрацюванням.

З метою оцінки та аналізу розрізняють:

- бухгалтерську залишкову вартість основних фондів, яка врахо­вує вплив на вартість основних фондів діючого (державне визначено­го) механізму її амортизації;

- реальну залишкову вартість, яка враховує втрату споживчої вартості основних фондів в результаті фізичного та морального зносу.

Потреба в амортизації основних фондів обумовлена тим, що тер­мін використання основних фондів в діяльності підприємства має певні обмеження в зв'язку з поступовим зношуванням основних фон­дів та втратою їх споживчої вартості (корисності).

Прийнято виділяти два види зносу - фізичний та моральний.

Під фізичним зносом (спрацюванням) основних фондів слід розу­міти втрату ними техніко-експлуатаційних властивостей внаслідок Їх використання або впливу на них природних сил.

На швидкість та розміри фізичного зносу основних фондів впливають Їх надійність та довговічність, рівень використання, особливості матеріалів, що застосовуються в їх виробництві, тех­нологія виробництва, рівень використання в діяльності торговель­ного підприємства, якість технічного догляду та ремонтного обслу­говування, кваліфікація робітників, інші організаційно-технічні фактори.

Моральний знос (техніко-економічне старіння основних фондів) -це процес знецінення діючих засобів праці до настання їх повного фі­зичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. При­чиною морального зносу є створення принципово нових або більш продуктивних та економічних основних фондів, впровадження нових технологій та матеріалів у виробництво тощо. .

Усунення наслідків зносу може відбуватися у різних формах (рис.1).

Фізичний знос (спрацювання) поділяють на усувний (тимчасовий) та неусувний (нагромаджу вальний).

Перша частина фізичного зносу періодично усувається шляхом капітального ремонту основних фондів.

Друга не може бути усунена таким шляхом. З часом неусувний фізичний знос нагромаджується та зумовлює такий стан основних фондів, при якому подальше їх використання є неможливим. Настає момент повного фізичного спрацювання, яке вимагає заміни об'єктів основних фондів на нові — аналогічного призначення.

Моральний знос (техніко-економічне старіння) також може бути повним та частковим.

Частковий моральний знос може бути усунений шляхом прове­дення модернізації основних фондів, під якою розуміють внесення пе­вних конструктивних змін в об'єкти основних фондів з метою покра­щення їх техніко-економічних характеристик.

Настання повного морального зносу обумовлює потребу в заміні об'єктів основних фондів підприємства.

Залежно від результатів зміни споживчої вартості основних фон­дів виділяють:

- просте відтворення, при якому досягається збереження спожив­чої вартості основних фондів;

- розширене відтворення, при здійсненні якого споживча вартість та кількість основних фондів підприємства зростає.

Просте відтворення відбувається шляхом проведення капітального ремонту та заміни застарілих об'єктів основних фондів, розширене -шляхом проведення нового будівництва, реконструкції та технічного переозброєння, модернізації основних фондів. Вибір форми відтворен­ня здійснюється в процесі управління інвестиційною діяльністю тор­говельного підприємства.

Проміжок часу, протягом якого відбувається процес формування, використання та відновлення споживчої вартості основних фондів, характеризується поняттям "цикл відтворення основних фондів".

Основні стадії (етапи) циклу відтворення основних фондів наведе­но на рис. 2.

Наведені поняття не тільки змістовно, а й кількісно відрізняються одне від одного.

Якщо цикл відтворення основних фондів більш тривалий, ніж обіг основних фондів, то підприємство отримує додатковий дохід за рахунок використання накопиченої амортизації.

Якщо ж в разі неефективного використання цикл відтворення ко­ротший за обіг фондів, то підприємство не має фінансових джерел для відновлення основних фондів (в зв'язку з незавершенням амортиза­ційного періоду) і несе збитки через списання залишкової вартості основних фондів на фінансові результати діяльності.

Побачивши механізм відтворення основних фондів буде важливим розглянути види та норми амортизації.

1.2.Види амортизації та їх характеристики

Відповідно до Закону під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах встановлених норм амортизаційних відрахувань.

Витрати підприємства поділяються на:

- придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного використання;

- самостійне виготовлення основних фондів для власних виробни­чих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати праців­никам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

- проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Не підлягають амортизації та повністю входять до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на придбання основних фондів та нематеріальних активів з метою їх подальшої реалізації іншим платникам податку чи їх використання у виробництві (будівництві, спорудженні) інших основних фондів, призначених для подальшої реалізації іншим платникам податку, та на утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.

Не підлягають амортизації та провадяться за рахунок прибутку торговельного підприємства витрати на придбання, ремонт та модернізацію легкових автомобілів, що використовуються.

З метою амортизації основні фонди підприємства підлягають роз­поділу на три групи:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їхні складові (квартири і місця загального користування):

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно – обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та прилади до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1 і 2.

Облік балансової вартості основних фондів групи 1 належить про­водити окремо по кожному об'єкту (будівлі, споруді або їх структур­ному компоненту), а облік балансової вартості груп 2 і 3 ведеться по їх сукупній балансовій вартості незалежно від часу вводу в експлуа­тацію.

Амортизація основних фондів проводиться з застосуванням на­ступних норм:

група 1 – 5 відсотків;

група 2 – 25 відсотків;

група 3 – 15 відсотків.

Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається шляхом застосування встановлених норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду.

Балансова вартість групи основних фондів на початок звітного пе­ріоду розраховується за формулою:

Б(а)=Б(а - 1)+П(а - 1) - В(а - 1) - А(а - 1),

де Б(а) - балансова вартість групи на початок звітного періоду;

Б(а - 1) - балансова вартість групи на початок періоду, що пере­дував звітному;

П(а - 1) - сума витрат, понесених на придбання основних фон­дів, здійснення капітального ремонту, реконструкції, модерні­зації та інших поліпшень основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

В(а - 1) - сума виведених з експлуатації основних фондів за період, що передував звітному;

А(а - 1)-сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у пе­ріоді, що передував звітному.

Для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу аморти­зується рівними частками виходячи з його вартості протягом терміну, який визначається платником податку самостійно, виходячи із термі­ну корисного використання таких нематеріальних активів або термі­ну діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації.

Амортизація проводиться:

- за основними фондами групи 1 - до досягнення балансовою вар­тістю такого об'єкта 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з подальшим віднесенням залишкової вартості до складу валових ви­трат підприємства відповідного періоду;

-за основними фондами групи 2,3 та нематеріальними активами - до досягнення залишкової вартості нульового значення.

Торговельне підприємство може самостійно прийняти рішення про застосування прискореної амортизації основних фондів групи 3, прид­баних після набуття чинності Закону за такими нормами:

1-й рік експлуатації – 15 відсотків;

2-й рік експлуатації – 30 відсотків;

3-й рік експлуатації – 20 відсотків;

4-й рік експлуатації – 15 відсотків;

5-й рік експлуатації – 10 відсотків;

6-й рік експлуатації – 5 відсотків;

7-й рік експлуатації – 5 відсотків;

Зазначене рішення не може бути прийняте платниками податку, що випускають продукцію (роботи, послуги), ціни (тарифи) на яку встановлюються (регулюються) державою.

З метою врахування впливу інфляції на реальну вартість основних фондів підприємства Законом встановлена можливість проведення щорічної індексації балансової вартості основних фондів та нематері­альних активів підприємства.

Індексація проводиться на коефіцієнт індексації, який визна­чається за формулою:

Кі=[ J (а - 1) – 10 ]:100,

де J (а - 1) - індекс інфляції року, за результатами якого провади­ться індексація;

Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не провади­ться.

У разі, коли платник податку застосував коефіцієнт індексації, такий платник податку зобов'язаний визнати капітальний доход у сумі, що дорівнює різниці між балансовою вартістю відповідної групи основних фондів (нематеріальних активів), визначеною на початок звітного року із застосуванням коефіцієнта індексації і балансовою вартістю такої групи основних фондів (нематеріальних активів) до такої індексації. Зазначений капітальний доход належить до складу валових доходів платника податку кожного звітного кварталу звітно­го року в сумі, яка дорівнює одній четверті відсотка річної норми амортизації відповідної групи основних фондів (нематеріальних акти­вів) від суми капітального доходу такої групи (нематеріального активу).

Введений в дію порядок амортизації основних фондів та нематері­альних активів підприємства суттєво відрізняється від раніше діючого механізму. Узагальнення цих відмінностей подано у таблиці 1.

Як видно з порівняльної таблиці, новий порядок амортизації ос­новних фондів та нематеріальних активів відповідає інтересам під­приємства та може оцінюватися позитивно. Водночас, слід зазначити, що підприємства України позбавлені можливості цілеспрямованого впливу на обсяг амортизаційних відрахувань як джерело формування власних фінансових ресурсів.

Основні фактори, що обумовлюють розмір амортизаційних відра­хувань, узагальнено на рис. 3. Після аналізу видів амортизації доцільно буде розглянути методи розрахунку амортизації

1.3.Методи розрахунку амортизації основних фондів

В країнах з розвиненою економікою підприємства мають можли­вість самостійного вибору методу амортизації та розробки на цій під­ставі власної амортизаційної політики.

Амортизаційна політика підприємства — це цілеспрямована діяль­ність підприємства з вибору та застосування одного з можливих (законодозволених) методів амортизації з метою максимізації обсягу вла­сних фінансових ресурсів протягом амортизаційного періоду.

Характеристика найбільш розповсюджених в світовій практиці методів амортизації наведена у табл. 2.

Таблиця 2

Характеристика можливих методичних підходів до амортизації основних фондів підприємств.

Назва методу

Характеристика методу

Оцінка доцільності застосування

1.Виробничий метод.

Амортизація проводиться пропорційно інтенсивності використання об'єкта амортизації.

Забезпечує сталий рівень амортиза­ції в складі валових витрат, пов’язує амортизацію з отриманням доходів від експлуатації об'єкта­ амортизації.

2.Прогресивна амортизація (метод суми ров).

Без зміни амортизаційного періоду передбачає застосування більш високих норм амортизації в перші періоди експлуатації.

Враховує фактор морального звосу та зниження доходів в міру мо­рального старіння основних фондів.

3. Дегресивна амортизація (метод залишку, що знижується).­

Норми амортизації застосовуються до залишкової вартості основних фондів, що скорочує обсяг амортизаційних відрахувань та подовжує амортизаційний період.

Дозволяє відшкодувати витрати на створення основних фондів протя­гом більш тривалого періоду, відповідно забезпечити зростання балан­сового прибутку.

4. Прискорена амортизація.

Передбачає застосування більш високих ворм амортизації з відповідним скороченням амортизацій­ного періоду.

Враховує потребу в більш швидко­му відшкодуванні витрат по створенню основних фондів, є по суті формою кредитування підприємств,­ дозволяє знизити балансовий при­буток та зменшити обсяг податкових платежів.­

Амортизація нараховується на основні засоби, що мають обмежений строк корисної експлуатації, який визначається самим підприємством з урахуванням таких факторів:

    очікуваної потужності або фізичної продуктивності об’єкту;

    очікуваного фізичного зносу;

    морального зносу;

    правових або аналогічних обмежень у використанні об’єкту.

Метод амортизації повинен забезпечити розподіл вартості активу на систематичній основі і відображати спосіб, завдяки якому економічна вигода від даного активу споживається підприємством. Це означає, наприклад, що якщо автомобіль використовується для доставки вантажів заказчикам, його амортизацію доцільно нараховувати на основі пробігу в кожному звітному періоді.

В свою чергу, амортизація службового автомобіля керівника може нараховуватися методом прямолінійного списання.

Класифікація методів амортизації основних засобів приведена на рис. 4. Для їх ілюстрації будемо використовувати наступний приклад.

Приклад. Собівартість придбаного станка складає 20000 грн., а строк його корисної експлуатації рівний 4 рокам. Очікується, що цей станок буде мати ліквідаційну вартість 2000 грн.

Метод рівномірної амортизації

Рівномірна амортизація досягається переважно за допомогою метода прямолінійного списання.

Метода прямолінійного списання. При використанні метода прямолінійного списання вартість об’єкту основних засобів списується рівними частинами на проміжку всього періоду його експлуатації. Сума річних амортизаційних відрахувань може бути розрахована двома шляхами.При першому способі розрахунок проводиться поділом вартості об’єкту, що підлягає амортизації, на строк його корисної експлуатації.

В нашому прикладі сума щорічних амортизаційних відрахувань становить:

( 20000 – 2000 )/4 = 4500 грн.

При другому способі сума щорічних відрахувань визначається множенням встановленої або розрахованої річної норми амортизації на першочергову вартість об’єкту (за відрахунком його ліквідаційної вартості ).

В нашому прикладі річна норма амортизації становить 25%

( 100/4 ) та, відповідно, сума щорічних відрахувань складе:

( 20000 – 2000 )*25/100 = 4500 грн.

Розрахунок амортизаційних відрахувань при використанні метода прямолінійного списання приведено в таблиці 3.

Аналізуючи ці розрахунки можна сказати що цей метод має свої преваги та недоліки.

Переваги даного методу являється простота розрахунку та рівномірність розподілу суми амортизації між обліковими періодами, що забезпечує співставленість вартості продукції з доходом від її реалізації.

Недоліком його вважають те, що він не враховує моральний знос, відмінності виробничої потужності основних засобів в різні роки їх експлуатації та необхідність збільшення витрат на ремонт в останні роки служби.

Таблиця 3

Розрахунок амортизації методом прямолінійного списання

Рік

Розрахунок

Амортизаційні відрахування

Накопичена амортизація ( знос )

Балансова вартість

0

—

—

—

20000

1

1/4*18000

4500

4500

15500

2

1/4*18000

4500

9000

11000

3

1/4*18000

4500

13500

6500

4

1/4*18000

4500

18000

2000

ВСЬОГО

18000

Але, не дивлячись на недоліки, метод прямолінійного списання являється найбільш розповсюдженим на практиці.

Метод дегресивної ( прискореної ) амортизації.

При використанні прискореної амортизації в перші роки експлуатації основних засобів списується більша ( основна ) частина їх вартості. Прискорена амортизація означає щорічне зменшення суми амортизаційних відрахувань.

Доцільність застосування методів прискореної амортизації пояснюється наступними причинами:

    найбільша інтенсивність використання основних засобів припадає на перші роки їх експлуатації, коли вони фізично і морально ще являються новими;

    накопичуються засоби для заміни амортизуємого об’єкту у виподку його швидкого морального старіння та інфляції;

    забезпечує можливість збільшення частки витрат на ремонт амортизуємих об’єктів, яка приходиться на наступні роки їх використання, без відповідного збільшення витрат виробництва ( за рахунок того, що сума нарахованої амортизації в ці роки зменшується ).

Найбільш розповсюдженими методами прискореної амортизації являються метод суми цифр років ( кумулятивний метод ) і метод зменшення залишку.

Метод суми цифр років ( кумулятивний метод ). Сума цифр років – це результат додавання порядкових нометів тих років, на протязі яких функціонує об’єкт.

У нашому випадку, оскільки строк служби станка становить 4 роки, сума цифр років дорівнює:

1 + 2 + 3 + 4 = 10.

Відповідно цьому методу річна норма амортизації визначається як відношення строку служби, що залишився ( на початок звітного періоду ) до суми цифр років.

В нашому прикладі ця норма складає: в 1-й рік – 4/10, в 2-й – 3/10, в 3-й – 2/10, в 4-й – 1/10.

Для визначення річної суми амортизаційних відрахувань норма амортизації відповідного року множиться на різницю між початковою вартістю об’єкта і його ліквідаційною вартістю ( табл. 4 )

У випадку, якщо строк експлуатації об’єкта достатньо тривалий, сума цифр років визначається по формулі кумулятивного числа:

( n + 1 )*n/2 = ( 4 + 1 )*4/2 = 10 років.

Таблиця 4

Розрахунок амортизації методом суми років

Рік

Розрахунок

Амортизаційні відрахування

Накопичена амортизація ( знос )

Балансова вартість

0

—

—

—

20000

1

4/4*18000

7200

7200

12800

2

3/4*18000

5400

12600

7400

3

2/4*18000

3600

16200

3800

4

1/4*18000

1800

18000

2000

ВСЬОГО

18000

Метод зменшення залишку. Метод зменшення залишку передбачає визначення суми амортизаційних відрахувань множенням балансової вартості об’єкту основних засобів на початок звітного періоду на постійну норму амортизації. Ця норма розрахавується по формулі:

Норма амор-ї=1–( ліквідаційна вар-ть/собівар-ть об’єкту ) ^1/n

де n – кількість років корисної експлуатації об’єкту.

У нашому випадку норма амортизації дорівнює:

1 – ( 2000/2000 )^1/4 = 1 – 0,5623 = 0,437 ( 40% )

Використавуя дану норму, отримаємо розрахунок амортиза-ційних відрахувань по рокам ( табл. 5 ).

Таблиця 5

Розрахунок амортизації методом зниження залишку

Рік

Розрахунок

Амортизаційні відрахування

Накопичена амортизація ( знос )

Балансова вартість

0

—

—

—

20000

1

44%*20000

8800

8800

11200

2

44%*11200

4928

13728

6272

3

44%*6272

2760

16488

3512

4

44%*3512

1545

18033

1967

—

—

—

—

—

Різновидом розглянутого метода являється метод подвійного зниження залишку. При цьому методі в якості норми амортизації використовується подвійна ставка амортизаційних відрахувань, що розрахована методом прямолінійного списання.

Для розрахунку річної суми амортизаційних відрахувань отриману норму амортизації слід помножити на балансову вартість об’єкта до початку звітного періоду.

Аморт-ні відрахування = 2*норма аморт-і*балансова варт-ть

В нашому прикладі річна норма амортизації станка складає 25%. Відповідно. Подвійна норма буде дорівнювати 50%.

Розрахунок амортизації для кожного року корисної експлуатації станка з використанням даної норми приведен в табл. 6.

Слід відмітити, що ліквідаційна вартість станка в даному випадку не приймається на увагу при розрахунку сум амортизаційних відрахувань.

Сума амортизації останнього року розраховується таким чином, щоб залишкова вартість об’єкта в кінці періоду його експлуатації була не менше його ліувідаційної вартості.

Таблиця 6

Розрахунок амортизації методом подвійного зниження залишку

Рік

Розрахунок

Амортизаційні відрахування

Накопичена амортизація ( знос )

Балансова вартість

0

—

—

—

20000

1

50%*20000

10000

10000

10000

2

50%*10000

5000

15000

5000

3

50%*5000

2500

17500

2500

4

—

2500

20000

—

—

—

—

—

—

В ряді країн норма амортизації збільшується не в 2, а в 1,5, 3 або 4 раза. Так, у Франції застосовуються наступні коефіцієнти: 1,5 – при строку служби об’єкта 3 – 4 роки; 2 – 5 – 6 років; 2,5 – якщо строк служби об’єкта перевищує 10 років.

Однак найбільш часто, особливо в США, застосовується метод подвійної норми амортизації.

Методи прогресивної ( повільної ) амортизації.

Методи прогресивної амортизації передбачають поступове збільшення суми амортизаційних відрахувань на протязі строку експлуатації основних засобів.

Ці методи звичайно використовуються тільки в окремих галузях, таких як комунальне господарство і підприємства, які здійснюють операції з нерухомістю.

До методів прогресивної ( повільної ) амортизації відноситься метод амортизаційного фонду і метод ануітету. Особливістю цих методів являється те, що на відміну від інших методів амортизації вони передбачають дисконтування майбутніх грошових надходжень від інвестицій в основні засоби з використанням складних відсотків. У зв’язку з цим такі методи амортизації інколи називають методами складних відсотків.

Ставка дисконту звичайно рівна вартості капіталу компанії або основуються на ній.

Метод амортизаційного фонду. При цьому методі одночасно з періодичним нарахуванням амортизації сума, рівна величині амортизаційних відрахувань, вкладається в надійні цінні папери або депонується на окремому рахунку.

Отримані відсотки по інвестиціям або вкладам також зараховуються в амортизаційний фонд.

Таким чином, амортизаційний фонд формується за рахунок двох джерел: амортизаційних відрахувань і отриманого доходу у вигляді процентів від інвестицій або вкладів.

Величина амортизаційних відрахувань розраховується таким чином, щоб до кінця строку служби основних засобів амортизаційний фонд був рівний їх початковій вартості ( за вирахуванням ліквідаційної вартості ).

В результаті даний метод забезпечує поступове накопичення грошових ресурсів, необхідних для заміни зносившихся об’єктів без відволікання поточних фінансових ресурсів.

Припустимо, що в нашому прикладі станок амортизується за допомогою створення амортизаційного фонду вкладанням його засобів в 5% - ві цінні папери. Прценти по інвестиціям виплачуються один раз на рік.

Річна сума відрахувань в амортизаційний фонд розраховується по формулі:

Аморт-ні собів-ть об’єкта – ліквідаційна варт-ть

відрахування майбутня вартість ануітету

Підставимо в цю формулу дані з нашого прикладу:

Аморт-ні 20 000 — 2 000 4176

відрахування 4,3101

Розрахунок відрахувань в амортизаційний фонд приведен в табл. 7

Таблиця 7

Розрахунок амортизаційних відрахувань в умовах створення амортизаційного фонду

Рік

Відрахува-ння в аморт. фонд

Процент на залишок фонду ( 5% )

Загальне збільшення аморт. фонду

Залишок аморт. фонду

Витрати на амор-ію

Накопи-чений знос

Баланс. вар-ть

0

—

—

—

—

—

—

20000

1

4176

0

4176

4176

4176

4176

15824

2

4176

209

4385

8561

4385

8561

11439

3

4176

428

4604

13165

4604

13165

6835

4

4176

659

4835

18000

4835

18000

2000

Метод ануітету. При даному методі сума річних амортизацій-них відрахувань розраховується по формулі:

Аморт. відрах-ня = ( собів-ть об’єкта – теперешня оцінка очікуваної ліквід. вар-ті )/ теперешня вар-ть одиниці ануітету

Підставив дані попереднього прикладу з використанням таблиці теперешньої вартості, отримаємо:

Аморт. відрах-ня = ( 20000 – ( 2000*0,8227))/3,546 = 5176 грн.

Розрахунок амортизації при використанні методу амортизації приведено в табл. 8

Для окремих видів основних засобів нарахування амортизації відбувається на основі сумарного виробітку об’єкта за весь період його експлуатації у відповідних одиницях виміру ( кількість виготовленої продукції, відпрацьованих годин, кілометрів пробігу тіа ін ).

Таблиця 8

Розрахунок амортизації методом ануітету

Рік

Витрати на амортизацію

Дохід від процентів ( 5% балансової вартості )

Нарахована амортизація

Накопиче-ний знос

Балансова вартість

0

—

—

—

—

20 000

1

5176

1 000

4 176

4 176

15 824

2

5176

791

4 385

8 561

11 439

3

5176

572

4 604

13 165

6 835

4

5176

342

4 834

17 999

2 001

Норма амортизації розраховується на одиницю діядьності ( виробництва, послуг ) по формулі:

Норма (собівар-ть об’єкта–ліквідаційна варт-ть)

амор-ії розрахунковий обсяг діяльності ( виробництва )

Припустимо, що у нашому прикладі станок був придбаний для виготовлення 90 000 од. продукції. Тоді норма амортизації на оди-ницю продукції становитиме:

( 20 000 – 2 000 )/90 000 = 0.2 грн./од.

На протязі строку експлуатації фактично виготовлено, од.:

1-й рік – 30 000; 2-й рік – 25 000; 3-й – рік – 15 000; 4-й – 20 000. Виходячи з цього розрахуємо амортизаційні відрахування ( табл. 9)

Таблиця 9

Розрахунок амортизації методом суми одиниць продукції

Рік

Розрахунок

амортизаційні відрахування

Накопичена аморт-ія ( знос )

Балансова вартість

0

—

—

—

20 000

1

0,2*30 000

6 000

6 000

14 000

2

0,2*25 000

5 000

11 000

9 000

3

0,2*15 000

3 000

14 000

6 000

4

0,2*20 000

4 000

18 000

2 000

Всього

18 000

Основним недоліком цього методу являється те, що в ряді випадків важко визначити виробітку окремих об’єктів основних засобів. У зв’язку з цим його використання доцільне тільки у тому випадку, коли можна заздалегідь визначити сумарний виробіток об’єкта.

Вибір методу амортизації основних фондів базується на розробці бізнес-плану діяльності підприємства протягом амортизаційного пері­оду та повинен враховувати такі фактори:

- темпи зростання обсягів діяльності та її доходності;

- темпи зростання поточних витрат;

- зміни в податковій політиці держави або податковому статуті підприємства;

- необхідність та час виконання фінансових зобов'язань, джере­лом покриття яких є чистий прибуток підприємства або проведення капітальних витрат за рахунок прибутку;

- прогнозований період експлуатації об'єкта амортизації до його ліквідації або продажу, можливу ціну реалізації об'єкта амортизації;

- потребу в формуванні власних фінансових ресурсів протягом амортизаційного періоду.

Обгрунтування доцільності застосування методу амортизації чи вибору з кількох можливих передбачає проведення такої роботи:

1. Розрахунок розміру амортизаційних відрахувань по роках амортизаційного періоду.

2. Розрахунок обсягу чистого прибутку, що залишається в розпо­рядженні підприємства по роках амортизаційного періоду.

3. Розрахунок грошового потоку підприємства по роках аморти­заційного періоду, який визначається як сума амортизаційних відра­хувань та чистого прибутку підприємства.

4. Визначення теперішньої вартості сукупного грошового потоку, який сформовано протягом амортизаційного періоду з урахуванням фактора дисконту.

Критерієм вибору є максимальне значення теперішньої вартості грошового потоку, тобто виконання вимоги:

чПn + АМn

( 1+ q )

де чПn - чистий прибуток n-го періоду;

АМn - амортизаційні відрахування n-го періоду;

q - дисконт;

k - тривалість амортизаційного періоду.

Наведена методика має використовуватися при оцінці доцільності застосування прискореної амортизації основних фондів в межах, що передбачені діючим законодавством.

1.4.Амортизаційна політика

Сформовані на початку господарської діяльності підприємства необоротні активи потребують постійного управління ними. Метою управління необоротними активами є визначення форм і методів фінансового управління необоротними активами підприємства в процесі здійснення різних фінансових операцій та оптимального їх розміру. Основними завданнями управління необоротним активами є:

- визначення можливих форм оновлення основних виробничих засобів на простій та розширеній основі;

- визначення потреби в необоротних активах для збільшення обсягів виробництва;

забезпечення ефективного використання раніше сформованих та нововведенню основних засоч нематеріальних активів;

- формування необхідних фінансових ресурсів для відтворення необоротних активів та огппмізація їх структури.

Важливим завданням фінансового менеджменту в процесі управління необоротними активами є своєчасне й ефективне їх оновлення. В умовах ринкової економіки в процесі оновлення операційниx необоротних акпгвів необхідно враховувати негативний вплив на цей процес рівня інфляції. Негативні наслідки мають подвійний характігр. По-перше має місце необ'єктивна оцінка основних засобів. По-друге, незначні амортизаційні відрахування слугують причиною збільшення Інфляційного прибутку і необгрунтованого зростання податкових платежів.

У господарській практиці відомі два методи протидії негативному впливу інфляції.

Перший метод передбачає періодичну індексацію основних засобів. У цьому разі збільшується вартість основних засобів і амортизаційні відрахування, відсутній інфляційний прибуток.

Другий метод передбачає застосування прискореної амортизації. При цьому скорочується строк експлуатації основних засобів, зменшується вартість основних засобів, які морально застаріли і не виникає необхідності списувати нед о амортизовані основні засоби у зв'язку з моральним зносом.

Інтенсивність оновлення операційних необоротних акгавів залежіпь від ступеня зносу основних засобів (фізичний та моральний). У процесі експлуатації основні засоби поступово втрачають свої початкові функціональні ознаки, і їх подальше використання у виробництві стає або технічно неможливим або економічно недоцільним. Відновлення функціональних ознак окремих видів операційниx необоротних активів здійснюється шляхом ремонту. Якщо втрата цих ознак пов'язана із моральним зносом, тоді здійснюється заміна існуючих основних засобів більш сучасними та продуктивнішими.

Інтенсивність оновлення окремих видів операційних необоротних активів залежить від застосовуваної на підприємстві амортизаційної політики.

Слід зазначити, що чинним законодавством обмежена амортизаційна політика підприємства. Так. відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24 грудня 2002 р. № 349 з 1 січня 2003 р. скасовано прискорену амортизацію об'єктів групи 3, тобто активної частини основних засобів. Водночас передбачено з 01 січня 2004 р. ввести нові більш високі норми амортизації по групах 1-3 основних засобів.

При цьому підприємству надається право застосовувати нижчі, ніж передбачено законодавством, ставки амортизації об'єктів основних засобів.

У зазначеному Законі передбачене, що у разі проведення щорічної індексації балансової вартості основних засобів капітальний дохід з метою оподаткування не нараховується, а сума такої індексації збільшує балансову вартість об'єкта. Крім того, збільшилася сума витрат на проведення поточного, капітального ремонтів, поліпшення основних засобів, яку можна віднести на валові витрати. З 1 січня 2003 р. на валові витрати можна віднести витрати, пов'язані з поліпшенням основних засобів у межах 10 % сукупної балансової вартості груп основних засобів на початок звітного п^лоду. Витрати, що перевищують 10-відсоткову норму, відносяться на збільшення балансової вартості об'єктів групи 1 або сукупної балансової вартості груп 2, 3, 4 пропорційно до сукупної балансової вартості таких об'єктів цзупи 1 та груп 2. 3. 4 на початок звітного кварталу.

Обираючи той чи інший метод амортизації основних засобів, необхідно виходити з оцінки фінансового стану підприємства, його інвестиційних програм, стану матеріально-технічної бази, причому основним критерієм такої оцінки є досягнення оптимального співвідношення між величиною одержаниx амортизаційних коштів і їх впливом на цінову конкурентоспро можність продукції підприємства (враховуючи, що амортизація - частіша собівартості продукції): ринкові ціни на продукцію підприємства можуть не витримати "перегріву" пов'язаного з застосуванням прискорених методів амортизації.

1.5.Переоцінка основних фондів

Переоцінка основних фондів - це доведення залишкової вартості основних засобів до справедливої. Згідно П(С)БО 19 "Об'єднання підприємств" справедлива вартість - це сума, по якій можуть бути здійснені обмін чи активу оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими і незалежними сторонами. Для основних засобів П(З)БУ 19 конкретизований порядок визначення справедливої вартості .

Порядок визначення справедливої вартості основних засобів

Об'єкт визначення справедливої вартості

Визначення справедливої вартості

1

2

Земля

Ринкова вартість
Будинки

Ринкова вартість

Машини

Ринкова вартість. У випадку відсутності даних про ринкову вартість — відбудовна вартість (сучасна собівартість придбання) за винятком суми зносу на дату оцінки

Устаткування

Ринкова вартість. У випадку відсутності даних про ринкову вартість — відбудовна вартість (сучасна собівартість придбання) за винятком суми зносу на дату оцінки

Інші основні засоби

Відбудовна вартість (сучасна собівартість придбання) за винятком суми зносу на дату оцінки

У більшості випадків справедлива вартість основних засобів - це їхня ринкова вартість.

Інформацію про ринкову вартість основних засобів на дату переоцінки можна одержати:

- зі зведень заводів-виготовлювачів;

- із прайс-листів посередників;

- з періодичних видань;

безпосередньо на ринку;

в агентствах нерухомості, в експерта-оцінювача;

- зі збірників цін (видаваних, наприклад, Українською автомобільною корпорацією);

- у міському відділі цін.

При великій номенклатурі визначення справедливої вартості кожного об'єкта основних засобів - трудомісткий процес. Крім того, у названих джерелах інформації представлена вартість нових основних засобів; об'єкти, що знаходяться на підприємстві, найчастіше вже зношені, тому визначення їхньої справедливої вартості представляє визначену проблему. У цьому випадку Вагонна дільниця може використовувати методики, застосовувані експертами-оцінювачами.

2. Практичні засади здійснення амортизаційної політики на ЗАТ “Керамзит”

2.1. Аналіз амортизаційної політики на ЗАТ “Керамзит”

Відповідно до чинного законодавства ЗАТ “Керамзит” як базу для нарахування амортизації застосовує залишкову вартість основних виробничих засобів, скориговану на суму капітального ремонту понад суми, віднесені на витрати виробництва з поправкою на індекс інфляції.

Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду на підприємстві визначаються множенням норм амортизації на балансову вартість груп основних засобів на початок звітного періоду.

А=Ба * Н/100%,

де А - сума амортизаційних відрахувань, грн..

Ба - балансова вартість відповідної групи основних засобів на початок звітного періоду, грн.;

Н - норма амортизаційних відрахувань до балансової вартості кожної з груп основних засобів, %.

Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) основні фонди підприємства поділяються на такі групи:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування, вартість капітального поліпшення землі);

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1. 2 і 4.

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Відповідно до цього ж Закону ЗАТ “Керамзит”використовує такі норми амортизації:

група 1 - 2 відсотки;

група 2 - 10 відсотків;

група 3 - 6 відсотків;

група 4 - 15 відсотків;

Підприємство може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують норм, визначених Законом.

ЗАТ “Керамзит”відповідно до Закону застосовує щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальниx активів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

Кі=[І(а-1)-10]:100,

де І(а-1) - індекс інфляції року, за результатами якого провадиться індексація.

Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не проводиться.

Відповідно до фінансової звітності підприємства, за останні три роки амортизацій відрахування його становити наведені нижче величини.

В активі підприємства основні засоби на початок звітного періоду, тобто на 1 січня 2007 року, за своєю первісною вартістю становити 2581,3 тис. грн.

Залишкова вартість основних засобів – 1353,0 тис. грн.

У складі основних засобів:

1 група – 774,39 тис. грн.

2 група – 516,26 тис. грн.

3 група – 1032,52 тис. грн.

4 група – 258,13 тис. грн.

Таблиця 10

Нарахування амортизації методом зменшення залишкової вартості за податковим законодавством у ЗАТ “Керамзит” (тис. грн.)

Група основних засобів

Квартал

Амортизаційні відрахування за квартал

Накопичена амортизація (знос) на кінець кварталу

Залишкова вартість на початок звітного кварталу

1

1

774,39* 2% =15,49

15,49

774,39

2

758,90* 2%= 15,18

30,67

758,90

3

728,23 *2% =14,56

45,23

728,23

4

683 * 2% =13,66

58,89

683

Разом у 1 групі

58,89

58,89

2

1

516,26*10%=51,63

51,63

516,26

2

464,63*10%=46,46

98,09

464,63

3

366,54*10 %=36,65

134,74

366,54

4

231,80*10% =23,18

157,92

231,80

Разом у 2 групі

157,92

157,92

3

1

1032,52*6% =61,95

61,95

1032,52

2

970,57* 6% =58,23

120,18

970,57

3

850,39* 6 % =51,02

171,21

850,39

4

679,18 *6% = 40,75

211,96

679,18

Разом у 3 групі

211,96

211,96

4

1

258,13*15%=38,72

38,72

258,13

2

219,41*15% =32,91

71,63

219,41

3

147,78* 15% = 22,17

93,80

147,78

4

53,98* 15% =8,10

101,90

53,98

Разом у 4 групі

101,90

101,90

В активі підприємства основні засоби на початок звітного періоду тобто на 1 січня 2004 року, за своєю первісною вартістю становили 2577,2 тис.грн.

Залишкова вартість основних засобів – 1317,9 тис. грн.

У складі основних засобів:

1 група – 773,16 тис. грн

2 група - 515.44 тис. грн.

3 група – 1030,88 тис. грн.

4 група – 257,72 тис. грн.

Таблиця 11

Нарахування амортизації методом зменшення залишкової вартості за податковим законодавством у ЗАТ “Керамзит” (тис. грн.)

Група основних засобів

Квартал

Амортизаційні

відрахування за квартал

Накопичена амортизація (знос) на кінець кварталу

Залишкова вартість на початок звітного кварталу

»

1

1

773,16*2 % = 15,46

15,46

773,16

2

757,70*2%=15,15

30,62

757,70

3

727,08*2%- 14,54

45,16

727,08

4

681,92* 2%= 13,.64

58,80

681,92

Разом у 1 групі

58,80

58,80

2

1

515,44*10% = 51,54

51,54

515,44

2

463,90 *10% =46,39

97,93

46,90

3

365,96 * 10%=36,60

134,53

365,96

4

231,43 * 10% = 23,14

157,67

231,43

Разом у 2 групі

157,67

157,67

3

1

1030,88 * 6 % = 61,85

61,85

1030,88

2

969,03 * 6%= 58,14

119,99

969,03

3

849,03*6%=50,94

17,94

849,03

4

678,10* 6% = 40,69

211,62

678,10

Разом у 3 групі

211,62

211,62

4

1

257,72* 15 % = 38,66

38,66

257,72

2

219,06* 15% =32,86

71,52

219,06

3

147,54* 15% =22,13

93,65

147,54

4

53,90* 15%=8,08

10,73

53,90

Разом у 4 групі

101,73

101,73

В активі підприємства основні засоби на початок звітного періоду, тобто на 1 січня 2005 року, за своєю вартістю становили 2577,2 тис. грн.

Залишкова вартість основних засобів – 1290,4 тис.грн.. У складі основних засобів:

1 група – 773,16 тис. грн.

2 група – 515,44 тис. грн.

3 група – 1030,88 тис. грн.

4 група – 257,72 тис. грн.

Таблиця 12

Нарахування амортизації методом зменшення залишкової вартості за податковим законодавством у ЗАТ “Керамзит” (тис. грн.)

Група основних засобів

Квартал

Амортизаційні

відрахування за квартал

Накопичена амортизація (знос) на кінець кварталу

Залишкова вартість на початок звітного кварталу

1

1

773,16 *2%= 15,46

15,46

773,16

2

757,70 * 2 %= 15,15

30,62

757,70

3

.727,08*2% = 14,54

45,16

727,08

4

681,92* 2 %= 13,64

58,80

681,92

Разом у 1 групі

58.80

58,80

2

1

515,44 * 10% =51,54

51,54

515,44

2

463.90 * 10% = 46,39

97, 93

463,90

3

365,96 *10% = 36,60

134,53

365,96

4

231,43 * 10% = 23,14

157,67

231,43

Разом у 2 групі

157,67

157,67

3

1

1030,88 * 6% = 61,85

61,85

1030,88

2

969,03 • 6%=58,14

119,99

969,03

3

849,03 - 6%= 50,94

170,94

849,03

4

678,10 • 6% = 40,69

211,62

678,10

Разом у 3 групі

211,62

211,62

4

1

257,72 х 15% = 38,66

38,66

257,72

2

219,06 х 15% = 32,86

71,52

219,06

3

147,54 х 15% = 22,13

93,65

147,54

4

53,90 х 15% =8,.08

101,73

53,90

Разом у 4 групі

101,73

101,73

Таким чином, нарахування амортизаційних відрахувань дає можливість визначити поточну вартість не зношеної частини основних засобів, а також вартість тієї їх частини, яка відноситься на виробництво продукції. Одночасно визначається нагромаджувана частина фінансових ресурсів для наступного заміщення основних засобів, які вибувають з виробничого процесу через зношення

3. Обгрунтування поліпшення амортизаційної політики на ЗАТ

“Керамзит”

Підприємство використовує бетономішалку. Нижче наводяться показники, що характеризують умови її застосування:

- первісна вартість – 125,0 тис. грн.

- очікуваний період використання - 10 років;

- ліквідаційна вартість – 15,0 125,0 тис. грн.

- до кінця очікуваного строку використання залишається - 2 роки;

- підприємство планує (очікує) за допомогою згаданого пристрою надати послуг на суму 2000,0 тис. грн

- місячний фактичний обсяг надання будівельних послуг – 20,0 тис. грн

- сума нарахованого зносу за роки експлуатації – 90,0 тис. грн.

Визначимо, який метод нарахування амортизації є найбільш вигідний для підприємства. Визначаємо норму амортизації:

На - [(Ви - Вл) / (Вп х Тсл)] * 100 %

, де На - норма амортизації.

Вп - первісна вартість ОФ (основних фондів).

Вл - ліквідаційна вартість ОФ.

Тсл - термін служби ОФ, визначений технічною документацією:

На - [(125,0 * 15,0) / (125,0 * 10)] х 100 %= 8.8 %.

Бетономішалка належить до третьої групи основних фондів.

1) залишковий метод визначення амортизації обладнання (див. табл. 13)

А=(Ба* На)/100%. де А - сума амортизаційних відрахувань, грн.

Ба - балансова вартість бетономішалки на початок звітного періоду.

Таблиця 13

Визначення амортизації обладнання залишковим методом на ЗАТ “Керамзит”

РІК

Ба, тис. грн.

На, %

А>,> тис. грн.

1

125

8,8

11,0

2

114

8,8

10,03

3

103,97

8,8

9,15

4

94,82

8,8

8,34

5

86,48

8,8

7,61

6

78,87

8,8

6,94

7

71,93

8,8

6,33

8

65,60

8,8

5,77

9

59,83

8,8

5,27

10

54,56

8,8

4,80

Накопичена амортизація

75,24

125,0 тис грн. -75.24 тис. грн. = 49,76 - ліквідаційна вартість.

2) прямолінійний метод обчислення амортизації (див. табл. 14):

А = Ва/Тп=(125-15)/10 = 11 (тис. грн.)

Ба - вартість, яка амортизується.

Тп - термін корисного використання бетономішалки.

Обчислення амортизації прямолінійніш методом на ЗАТ “Керамзит” Таблиця 14

РІК

Ба, тис.грн.

А, тис. грн.

1

114

11

2

103

11

3

92

11

4

31

11

5

70

11

б

59

11

7

48

11

8

37

11

9

26

11

10

13

11

Накопичена амортизація

110

Таким чином, при розрахунку прямолінійним способом ліквідаційна вартість бетономішалки становить 15 тис.грн.

3) метод прискореного зменшення залишкової вартості бетономішалки (див. табл. 15):

А=(Ба *2На)/100%.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості бетономішалки на ЗАТ “Керамзит”

Таблиця 15

РІК

Ба, тис. грн.

На, %

А, тис. грн.

1

125,0

17,6

22,0

2

103,0

17,6

18,123

3

84,872

17,6

14,937

4

69,935

17,6

12,309

5

57,626

17,6

10,142

6

47, 484

17,6

8,357

7

39,127

17,6

6,886

8

32,241

17,6

5.674

9

26,567

17,6

4,676

10

21,891

17,6

6,891

Накопичена амортизація

110

Таким чином, при розрахунку прямолінійним способом ліквідаційнії вартість бетономішалки становить 15 тис.грн..

4) кумулятивний метод обчислення амортизації:

а) додаємо всі роки амортизації об'єкта:

1 + 2 + 3 + 4 + 5 + 6 + 7 + 8 + 9 + 10= 55.

б) утворюємо дроби: 1/55. 2/55...10/55 і множимо їх у зворотному порядку на початкову вартість бетономішалки (див. табл. 16):

Таблиця 16

Обчислення амортіпації кумулятивним методом на ЗАТ “Керамзит”

РІК

Ба, тис. грн.

На, %

А, тис. грн.

1

125,0

10/55

22,7 3

1

125,0

9/55

20,45

3

125,0

8/55

18,18

4

125,0

7/55

15,01

9

125,0

6/55

13,64

6

125,0

5/5 5

11,36

7

125,0

4/ 55

9,09

8

125,0

3/55

6,82

9

125,0

2 /5 5

4,55

10

125,0

1/55

2,27

Накопичена амортизація

125

Таким чином, ліквідаційна вартість бетономішалки, при розрахунку кумулятивним методом, становить 0 грн.

5) виробничий метод обчислення амортизації:

А = фактичний місячний обсяг продукції * виробнича ставка амортизації,

Виробнича ставка амортизації = вартість, що амортизується / загальний обсяг продукції , який підприємство

Виробнича ставка амортизації = вартість, що амортизується загальній обсяг продукції, які пі підприємство передбачає виконати за період експлуатації об'єкта.

Виробнича ставка амортизації = 125,0 / 2000,0 = 0,0625

А = 20 х 0,0625 = 1.25 (тис. грн.) - місячна сума амортизації

1,25 х 12 = 15 (тис. грн.) - річна сума амортизації

125,0 – 90,.0 = 35 (тис. грн.) - залишилось на 2 останні роки експлуатації

35.0 - 15.0 - 20 (тис. грн.)

20.0 - 15.0 = 5 (тис. грн.) - ліквідаційна вартість за даним методом.

Таким чином, розрахувавши амортизацію обладнання різними методами, можна зробити висновок, що найкращим методом розрахунку амортизації для здійснення оптимальної амортизаційної політики, є кумулятивний. оскільки при розрахунку цим методом обладнання повністю амортизується, тобто на час закінчення його служби вартість повністю переноситься на вартість продукції.

ВИСНОВКИ

Отже, основні фонди протягом свого тривалого функціонування зазнають фізичного (матеріального) і економічного спрацювання, а також техніко -економічного старіння. Під фізичним (матеріальний) спрацьовуванням основних виробничих фондів розуміють явище поступової втрати ними своїх первісниx техніко - експлуатаційних якостей, тобто споживної вартості, що призводить до зменшення їхньої реальної вартості - економічного спрацьовування. На швидкість і розміри фізичного спрацювання основних фондів випивають їхня надійність та довговічність, спосіб використання (екстенсивне чи інтенсивне), особливості технологічних процесів, якість технічного догляду й ремонтного обслуговування, кваліфікація робітників, інші організаційно-технічні фактори.

Безперервний процес виробництва потребує постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів. Необхідною умовою відновлення засобів праці в натурі є поступове від шкодування їхньої вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування (амортизацію). Амортизація основних фондів - це процес перенесення авансованої раніше вартості всіх видів засобів праці на вартість продукції з метою її повного від шкодування. Ефективність відтворювальних процесів певною мірою залежить від строків експлуатації передовсім активної частини основних фондів, тобто від періоду їхнього функціонування у виробництві відповідно до первісного технологічного призначення. При цьому як скорочення, так і збільшення періоду експлуатації по-різному впливають на ефективність відтворення та використання знарядь праці.

На сьогодні відсутні чіткі правила (рекомендації) щодо вибору методу амортизації, який був би найкращий для підприємств різних організаційно-правових форм та галузей, об'єктів основних засобів та способів їх використання.

Підприємства можуть нараховувати амортизацію основних засобів (крім інших необоротних нематеріальних активів), згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку " "Основні засоби", затвердженим Наказом Міністерства фінансів від 27 квітня 2000 року № 92, який набув чинності з 1 липня 2000 року, застосовуючи такі методи: прямолінійний; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивний; виробничий.

Три останні є методами прискореної амортизації. Крім того, підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації, передбачені податковим законодавством. Але. на жаль, поки що на практиці підприємства змушені застосовувати лише методи нарахування амортизації, передбачені п.26 Положення (стандарту) " "Основні засоби": "підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації, передбачені податковим законодавством". Тому, що навряд чи на підприємстві підуть сьогодні на ризик нараховувати амортизацію одним із інших п'ять методів, оскільки використання їх не передбачено податковим законодавством.

Інтенсивність оновлення окремих видів операційних необоротних активів залежить від застосовуваної на підприємстві амортизаційної політики.

Відповідно до чинного законодавства ЗАТ “Керамзит” як базу для нарахування амортизації застосовує залишкову вартість основних виробничих засобів, скориговану на суму капітального ремонту понад суми, віднесені на витрати виробництва з поправкою на індекс інфляції.

Розрахувавши амортизацію обладнання ЗАТ “Керамзит” різними методами, можна зробити висновок, що найкращим методом розрахунку амортизації для здійснення оптимальної амортизаційної політики, є кумулятивний, оскільки при розрахунку цим методом обладнання повністю амортизується, тобто на час закінчення його служби вартість повністю переноситься на вартість продукції.

Cписок використаної літератури:

    Економіка підприємства: Підручник. – В 2т. т1 / За ред. С.Ф.Покропивного. – К.: Вид-во“ Хвиля – Прес ”, Донецьк: Мале підприємство“ Поиск ”, Т-во книголюбів.

    Коробов М.Я. Фінанси промислового підприємства: Підручник. – К.: Либідь, 2000.

    Мазаракі А.А. Економіка торговельного підприємства. Підручник для вузів. – К.: “ Хрещатик ”.

    Ушакова Н.М., Лігоненко Л.О. Фінанси підприємства: Опорний конспект лекцій. – К.: Видавничий центр КДТЕУ. Друкарня ВЦ КДТЕУ,1998.

    Безуглий А. Про вилучення амортизаційних відрахувань підприємств // Економіка України. – 2001.

    Безуглий А. Про вилучення частини амортизаційних відрахувань та використання потужностей підприємств // Економіка України. – 2000.

    Безуглий А. Риск экологических катастроф и амортизационная политика // Бизнес Информ. – 1998.

    Васильченко Г. Формування інвестиційних ресурсів в Україні // Економічний часопис. – 2002

    Вишневецький В., Липницький В., Липницький Д. Про новий порядок амортизації основних фондів // Економіка України. – 1998.

    Губачова О.,Обираемо метод нарахування амортизації основних засобів.-2000.

    Лях Л., Короткевич О. Основне протиріччя державної амортизаційної політики та шляхи подолання // Єкономіст.-№3,-2000.

    Орлов П., Орлов С. Прискорена амортизація і прискорене спрацювання основних фондів // Економіка України. – 1999.

    Орлов П., Орлов С. Державна амортизаційна політика та її відбиття в стандартах бухгалтерського обліку //Економіка України.-2000.

    Чуй І.Р. Фінансовий стан підприємства // Фінансі України. – 1999. –

    Хмелевський Є. Амортизаційна політика й оновлення промислово-виробничих основних фондів // Економіка України. – 1999.

    Экономика предприятия: Учебник / Под ред. проф. О.И.Волкова. – М.: ИНФРА – М.

    Экономика предприятия: Учебник для вузов / В.Я.Горфинкель, Е.М.Купряков, В.П.Прасолова и др.; Под ред. проф. В.Я. Горфинкеля, проф. Е.М.Купрякова. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ.

Додатки
Рисунок 1

Види фізичного спрацювання і техніко – економічного старіння засобів праці та форми їх усунення.


Фізичне спрацювання

Техніко – економічне старіння

Усувне ( тимчасове )

Неусувне ( постійно накопичуване)

Повне

Часткове

РЕМОНТ

ЗАМІНА

МОДЕРНІЗАЦІЯ

Форми усунення спрацювання і старіння засобів праці

Таблиця 1

Відмінності в порядку амортизації основних фондів та нематеріальних нематеріальних активів підприємства в період до і після 1.07.1997 р.

Відмінності

Порядок амортизації, що діяв до 1.07.1997 р.

Порядок амортизації, що діє з 1.07.1997 р.

    Суть поняття

амортизації

Погашення вартості основних засобів шляхом віднесення зно­су (амортизації) за затвердже­ ними нормами на витрати ви робництва (обігу) протягом терміну, за який первісна вар тість повністю переноситься на витрати виробництва та обігу. ­

Поступове віднесення витрат на придбання основних фондів, їх виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого доходу платника податку в межах певних норм.

2. Об'єкт амортизації.­

Балансова вартість основних засобів та нематеріальних активів.

Витрати на придбання, виготовлення та поліпшення основних фондів та нематеріальних активів. ­

3. Наслідки амортизації для визначення по­ даткової бази.

Відносилась на витрати виробництва (обігу) і, відповідно,­ зменшувала балансовий прибуток підприємства.­

Відноситься на зменшення скоригованого валового доходу платника податку.

4. Процедура обліку основних фондів та нарахування амортизації.­­

Складна, диференційовані норми амортизації за видами ос­новних фондів, потреба в по-об'єктному обліку.

Спрощена, єдині норми амор­тизації в рамках 3 груп основних фондів, пооб'єктний облік тільки щодо основних фондів групи 1.

5. Можливість індексації варто­сті.

За рішенням Міністерства фінансів України.­

Можливість проведення щорічної індексації з урахуванням індексу інфляції відповідного року, при умові, що Іінф>1,1.

6. Можливість проведення при­скореної аморти­зації.

За встановленним переліком основних фондів із застосуван­ням встановлених норм амор­тизації, збільшених вдвічі.

За основними фондами групи 3, що придбані після 1.07.1997 р. за диференцьованими (по роках, експлуатації) нормами амортизації.

7. Можливість

амортизації поліпшень основних фондів.

Витрати на капітальний ремонт підлягають амортизації в

загальному порядку, витрати

на поточний ремонт в повному обсязі відносяться на витрати (собівартість).

У розмірах, що не перевищу­ють 5% сукупної балансової

вартості, в повному обсязі від­носяться до валових витрат у періоді їх проведення. В інших випадках - збільшують балансову вартість та амортизуються

в загальному порядку.

8.Особливості

амортизації легкових автомобі­

лів.

Не існувало.

Витрати на придбання, ремонт, та модернізації легкових автомобілів, крім підприємств, що на­

дають платні послуги з переве­зення. Не підлягають амортиза­

ції та проводяться за рахунок прибутку.

9. Особливості

амортизації не

виробничих

основних фондів.

За рахунок чистого прибутку.

Амортизація не передбачена законодавством.

10.Особливості

амортизації при виведені з експлуатації.

На час виведення з експлуата­ції амортизація не проводиться.

У разі ліквідації, капітального ремонту, реконструкції або консервації за рішенням підприємства або Кабінету Міністрів України на час виведення основних фондів групи 1 амортизаційні відрахування не нараховуються. По інших групах - балансова вартість не змінює­ ться, амортизаційні відрахування нараховуються. У разі вимушеної заміни з незалежних обставин:

а) балансова вартість об'єкта групи 1, що підлягає вимушеній заміні, збільшує валові витрати певного періоду;

б) балансова вартість груп 2,3 не змінюється, амортизаційні відрахування нараховуються.

11.Особливості амортизації ос­

новних фондів, що введені в експлуатацію до 1.07.1997р.

Не визначені.

Встановлені норми амортизації використовуються до залишко­вої вартості основних фондів на 1.07.1997 р.

12. Тривалість амортизаційно-го періоду.

Нормативний термін експлуа­тації.

по групі 1 –до досягнення одним о'єктом вартості 100 неоподаткованих

мінімумів доходів громадян.

по групі 2

до досягнення балансової вартості групи нульового значення.

Мазаракі А.А. Економіка торговельного підприємства. Підручник для вузів. – К.: “ Хрещатик ”,1999. – с.650 – 651

Фактори, що обумовлюють обсяги амортизаційних відрахувань.


Рисунок

Класифікація методів амортизації основних засобів

Методи амортизації основних засобів

Базуються на часі використання аосновних засобів

Базуються на кількості одиниць, отриманих від використання об’єкта основних засобів

Дегресійної ( прискореної ) амортизації

Прогресивної ( повільної ) амортзації

Рівномірної амортизації


Суми одиниць продукції ( виробничий )


Суми цифр років ( кумулятивний )

Прямолінійного списання

Амортизаційного фонду

Понижуючого залишку

ануітету