Аналіз рибоохоронних заходів в ставовому господарстві Уляновського районного товариства мисливців та рибалок Кіровоградської області

Міністерство Аграрної Політики України

Білоцерківський державний аграрний університет

Екологічний факультет

«Допускається до захисту»

Зав. кафедри іхтіології та зоології

_______професор ____________

„__”_______________ _____ року

Кваліфікаційна робота

На тему: „Аналіз рибоохоронних заходів в ставовому господарстві Уляновського районного товариства мисливців та рибалок Кіровоградської області”

за спеціальністю 6.130300 «водні біоресурси»

освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст»

м. Біла Церква

Зміст

Завдання, методика та календарний план виконання випускної роботи

Реферат і ключові слова

Вступ

Розділ 1 Огляд літератури

Розділ 2 Матеріали і методика роботи

Розділ 3 Результати досліджень

3.1. Характеристика Ульяновського району

3.2. Структура Уляновської РО УТМР

3.3. Діяльність РО УТМР з розвитку полікультури водосховища та рибницьких господарств району

Розділ 4 Породи риб та інші гідробіонти водосховища

4.1 Короп рамчастий (дзеркальний)

4.2 Короп лускатий

4.3 Карась сріблястий

4.4 Плітка та краснопірка

4.5 Товстолобик білий

4.6 Амур білий

4.7 Сом звичайний

4.8 Канальний сом

4.9 Щука звичайна

4.10 Окунь річковий

4.11 Рак річковий (широкопалий)

4.12 Вороги і шкідники риб

4.12.1 Ондатра (мускусний пацюк)

4.12.2 Водяна полівка (водяний пацюк)

4.12.3 Інші шкідливі гідробіонти

4.13 Природна кормова база

Розділ 5 Охорона праці

Висновки

Пропозиції

Список використаної літератури

Завдання, методика та календарний план

виконання випускної роботи студенту

Тема роботи: „ Аналіз рибоохоронних заходів в ставовому господарстві Уляновського районного товариства мисливців та рибалок Кіровоградської області ”

Тема затверджена наказом по університету № від _________________

Термін подачі студентом завершеної випускної роботи ____________ р.

Випускна робота може бути подана у рукописній формі, машинописному варіанті або у комп’ютерному наборі.

Загальний обсяг роботи не має перевищувати 55 сторінок.

Структура дипломної роботи і орієнтовні обсяги розділів:

Титульна сторінка – 1 стор.
Зміст роботи – 1 стор.
Завдання на роботу – 2 стор.
Реферат і ключові слова – 1 стор.
Вступ – 2 стор.
Огляд літератури – 15–20 стор.

Завдання, матеріал і методика роботи – 2 стор.
Результати досліджень – 15–20 стор.
Охорона праці – 6 стор.
Висновки і пропозиції – 2 стор.
Список використаної літератури – 2–3 стор.

Вихідні дані:

Опрацювати не менше 20 літературних джерел для викладу розділу «Огляд літератури» за темою обсягом до 20 сторінок.
В розділі «Матеріал і методика роботи» детально викласти завдання роботи, використаний для дослідження матеріал та методики
Для написання розділу «результати досліджень» необхідно:
1. Дати загальну характеристику Ульяновського району, охарактеризувати структуру і діяльність РО УТМР з розвитку полікультури водосховища та рибницьких господарств району.
2. Дослідити та дати коротку характеристику порід риб та інших гідробіонтів водосховища.
3. Дослідити та описати природну кормову базу водосховища.
Охарактеризувати охорону праці при вирощуванні риби.
Охорона праці на виробництві.
Висновки і пропозиції.
Список використаної літератури.

Календарний план виконання роботи

Етапи виконання роботи	Дата виконання
Опанування методикою виконання роботи
Робота над літературними джерелами, написання огляду
Написання розділу „Матеріали і методи досліджень”
Написання розділу „Результати досліджень”
Написання розділу „Охорона праці”
Висновки, пропозиції, список використаної літератури
Оформлення роботи, виготовлення ілюстрацій
Подача роботи на рецензію

Після затвердження літературного оформлення випускної роботи в повному обсязі необхідно підготувати презентацію та доповісти основні її положення, висновки та пропозиції на засіданні гуртка кафедри іхтіології та зоології.

Керівник випускної роботи, доцент кафедри іхтіології та зоології ____________

Завдання до виконання отримав ______________

Дата отримання завдання____________________

Реферат і ключові слова

Випускної кваліфікаційної роботи студента 5 курсу екологічного факультету Білоцерківського державного аграрного університету за спеціальністю 6.130300 «Водні біоресурси»

„Аналіз рибоохоронних заходів в ставовому господарстві Уляновського районного товариства мисливців та рибалок Кіровоградської області”

Робота присвячена характеристиці та аналізу діяльності районної організації УТМР.

В «Огляді літератури» окрім питань і проблем рибництва , автор висвітлює історичні аспекти Товариства, його соціальне, державне та природоохоронне значення цієї масової організації в Україні.

В розділі «Результати досліджень» автор характеризує та оцінює всебічну діяльність Товариства: пасовищне риборозведення в неспускному водосховищі; любительське і спортивне рибальство; боротьба з браконьєрством; природоохоронна та виховна робота серед широких верств населення, особливо серед молоді району.

Висвітленні питання охорони праці, особливо дотримання правил техніки безпеки на воді.

Робота ілюстрована.

Зроблені висновки і пропозиції.

Ключові слова

Водосховище. УТМР. Личинки. Мальки. Полікультура. Нерест. Рибництво. Рибопродуктивність. Зоопланктон. Фітопланктон. Бентос. Водорості. Вищі рослини. Гідробіонти. Любительське рибальство. Спортивне рибальство. Браконьєрство. Природоохоронний. Громадська організація. Товариство. Плавзасоби. Засоби лову. Зариблення. Рослиноїдні риби. Хижі риби. Гідротехнічна споруда. Вороги риб. Шкідливі гідробіонти

Вступ

Характерна риса природних ландшафтів України – розгалужена мережа річкових долин з річками та ставками на них. Ще декілька десятків років тому в Україні за різними даними існувало понад 65 тисяч річок і струмків. Але екстенсивний спосіб ведення господарства, а також волюнтаристський метод управління ним, що панували останні 50 років, призвели до швидкої руйнації природних ландшафтів і до зникнення більшості річок, ставків, скорочення довжини малих річок.

Безумовно, забруднення абіотичної різноманітності визвало по собі збіднення біотичної різноманітності, зокрема видового складу прісноводної фауни. Це розглядається як один із наслідків погіршення розселення видів, умов існування, і врешті, зменшення продуктивності природних екологічних систем [17]. В таких випадках, на нашу думку, одним із шляхів підтримки та збагачення видової різноманітності прісноводної фауни, продуктивності і самовідновлення природних екосистем може бути залучення до цієї благородної діяльності громадських організацій. До речі, залучення громадських організацій і об’єднань до природоохоронної, екологопросвітницької та виховної роботи передбачено багатьма законодавствами України.

Саме такою, однією з громадських організацій може бути Українське товариство мисливців і рибалок (УТМР), як одна із масових громадських організацій в державі, що охоплює всі верстви населення [12].

Немаловажна роль в забезпеченні нормального функціонування гідробіонтів у складі екологічних систем водойм відіграють природно-кліматичні фактори, природна кормова база, видовий склад гідрофауни і флори.

Рибництво в природних водоймах включає в себе низку заходів – це відтворення, збільшення та покращення полікультури об’єктів рибництва, що можливо лише при максимально повному використанні природної кормової бази водойми.

Максимальне використання кормової бази може бути забезпеченим при:

оптимальному співвідношенні риб зоопланктонофагів, фітопланктонофагів, бентофагів, поліфагів та хижих риб;
належній організації контролю епізотичної ситуації в межах господарства та виконання заходів профілактики інфекційних та інвазійних хвороб.

При цьому слід зауважити, що загальноприйнятий розподіл певних видів риб за характером живлення хоч і є цілком виправданим, проте певною мірою може вважатися умовним, передусім тому, що майже всі бентофаги за нестачі бентосу переходять на живлення планктоном і частково рослинністю, більшість планктонофагів іноді охоче поїдають бентосних тварин. Досить часто за відсутності улюбленого корму детритом змушені живитись як бентофаги, так і планктонофаги. Поряд з цим типові детритофаги в умовах інтенсивного розвитку бентосу можуть захоплювати разом з детритом значну кількість різноманітних донних безхребетних тварин, а іноді і рослинність. Значна частина як мирних, так і хижих риб охоче поїдають комах, які потрапляють у воду. Отже майже всі об’єкти рибництва, незважаючи на спеціалізацію окремих груп кормових організмів, мають досить широкий спектр живлення, що є важливим пристосуванням видів до виживання. Крім того, і це дуже важливо, молодь усіх культивованих видів риб, в тому числі рослиноїдних і хижих, живиться до досягнення певного віку майже виключно тваринним планктоном[20].

Відмінності в характері живлення певних вдів риб у більшості випадків чітко виявляються ще на першому році життя з другої половини вегетаційного сезону, але найбільш яскраво вони починають простежуватися з другого року життя, коли й розпочинається період продуктивного росту, що значною мірою й визначає результати вирощування товарної продукції. Саме на цьому етапі вирощування риби особливого значення набувають питання оптимального добору об’єктів вирощування у полікультурі, насамперед тоді, коли рибу вирощують без згодовування штучних кормів. У разі введення в полікультуру хижих видів риб слід виключити можливість виїдання ними інших об’єктів зариблення.

За вибору нетрадиційних об’єктів культивування слід враховувати біологічні вимоги видів риб до абіотичних факторів середовища (до типу водойм, клімату, фізико-хімічних показників води, гідрологічного режиму водойми тощо).

Метою наших досліджень було охарактеризувати господарчу, рибоохоронну та інші діяльності Ульяновської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок Кіровоградської області.

Розділ 1 Огляд літератури

З огляду на досягнення науково-технічного прогресу і аграрної науки зокрема людство практично залишилось наодинці з невирішеною проблемою продовольчого забезпечення 6-мілліардного населення планети. Більш того, ця проблема ще більш загострилась, особливо через гострий дефіцит харчового білка.

У вирішенні білкової проблеми саме риба відіграє важливу роль, яка містить в своїх тканинах важливі для людини речовини, що сприяють покращенню здоров’я та подовжують життя. Це повноцінні білки, які швидко засвоюються і мають майже всі незамінні амінокислоти, ферменти, біологічно активні речовини. Рибопродукти відрізняються дуже низьким вмістом холестерину, а також здатністю регулювати холестериновий обмін в організмі людини та підвищувати стійкість проти серцево судинних захворювань [1].

Порівняльні дані свідчать, що риба – це високобілковий продукт харчування, з якого в світовій кулінарній практиці готують понад 1000 найменувань страв. Вміст протеїну в рибі досить високий 16-18%, що мало чим відрізняється від м’яса великої рогатої худоби, дрібної рогатої худоби та птиці. Необхідно зазначити, що риба не є конкурентом свинини чи яловичини, а органічним доповнювачем цінних поживних речовин, які споживає людина.

Окрім високого вмісту білок риби характеризується наявністю широкого асортименту незамінних амінокислот (лізин, треонін, валін, метіонін, ізолейцин, лейцин, фенілаланін). Співвідношення амінокислот в м’ясі коропа, буффало майже повністю задовольняє рекомендовані показники в такій же мірі як і м’ясо великої рогатої худоби[2].

Риба ціниться ще й тим, що містить значну кількість мікроелементів, які в край необхідні для споживання людиною: калій, кальцій, магній, фосфор, залізо тощо.

Варто зазначити, що серед риб які поширені в наших ставках та річках, короп має значно кращі харчові властивості внаслідок того, що філейна його частина містить більше жиру підвищеної калорійності. Білий товстолобик по вмісту основних поживних речовин у філейній частині виходу їстівної частини тушки є кращим із рослиноїдних риб і близько стоїть до коропа. У білого амура маса філейної частини більша ніж у коропа і товстолобика, але містить менше сухої речовини, жиру і протеїну. Строкатий товстолобик за своїми харчовими якостями поступається білому товстолобику і білому амуру.

У порівняні з м’ясом ссавців у м’ясі риби майже у 5 разів менше сполучної тканини, що забезпечує швидке засвоювання та ніжну консистенцію риби після теплової обробки та легке перетравлювання.

Само по собі виникає питання: скільки ж потрібно вирощувати риби, щоб повністю забезпечити потреби кожної людини у відповідності до фізіологічної норми? Вчені Науково-дослідного інституту харчування стверджують, що раціональна норма споживання риби і рибопродуктів на кожну людину становить 20 кг щорічно, з яких 5-7 кг риби прісноводних водойм. Розрахунки показують, що для населення України щорічно треба вирощувати 1 млн. т риби, з яких 250-300 тисяч тон прісноводної [3].

Відомо, що населення України станом на 2005 р споживало біля 7 кг риби і рибопродуктів на душу населення. Якщо співставити таку кількість з раціональною нормою для пересічного українця – 20 кг на душу то в державі необхідно в найближчий час майже потроїти щорічне виробництво риби та рибопродуктів.

Слід пам’ятати, що рибна продукція не однорідна, вона має якісну специфіку, яку необхідно враховувати при прогнозуванні розвитку галузі в цілому і окремих її напрямків зокрема. Так, виробництво рибного борошна, яке використовується як компонент кормів для риби і сільськогосподарських тварин, вимагає інших підходів у порівнянні з виробництвом харчової рибної продукції. Разом з тим державна підтримка розвитку виробництва окремих видів рибної продукції може виступати у різних формах. Через це прогнозування розвитку галузі в частині обсягу виловлення і вирощування риби, географічного розміщення промислу і товарних господарств, потреби в різних видах виробничої бази доцільно вести з урахуванням видів рибницької продукції, необхідних для суспільства і які знаходять попит на ринку. Таким чином, попит, в даному випадку, виступає як рушійна сила у виробництві певного виду рибницької продукції. Тільки від цієї рушійної сили залежить напрямок розвитку рибного господарства. Таким чином, низький рівень задоволення попиту населення на всі види рибницької продукції виступає вагомим стимулом для розвитку прісноводної аквакультури [3].

Наступну групу факторів, які визначають можливість розвитку прісноводної аквакультури як масштабного джерела рибної продукції представляють такі природні параметри, як водний фонд і кліматичні умови.

Відомо, що фонд внутрішніх водойм України величезний. Що стосується природно-кліматичних умов, то вони на території всієї держави відповідають вимогам, які необхідно забезпечити для вирощування риби.

У степовій зоні України, зокрема в її частині – Північний степ, до якої належить Ульяновський район Кіровоградської області, за кількістю тепла в порівнянні з Поліссям і Лісостепом, має найбільш сприятливі умови для вирощування риби. Температура повітря у квітні-жовтні складає 14,3-17°С, а днів з повітрям температурою вище 15°С – 121-135. Загальна сума тепла за цей період становить 3400-3600°С, а води 3560-3840°С. Проте вологи тут недостатньо. За останні роки з розвитком зрошуваного землеробства, намітилася перспектива для розвитку ставкового рибництва[4].

Наступну групу факторів, що визначають можливості розвитку рибного господарства, представлені станом продуктивних сил держави, які залежать від загального науково-технічного потенціалу і рівня розвитку індустрії. Не дивлячись на деякі негативні тенденції в економіці, наша країна має великі можливості в цьому плані. Окремі галузі народного господарства здатні забезпечити потреби аквакультури в технологічному рибоводному обладнанні, механізмах тощо. Виробничий потенціал, хоч і знизився, але може забезпечити потребу рибного господарства. Збереглися і кваліфіковані кадри робітників і спеціалістів галузі, наукові установи. Все це вселяє надію на стабілізацію рибного господарства і перехід на збільшення вирощування риби і виробництва рибницької продукції.

Одним із важливих факторів, що сприяють розвитку рибного господарства безпосередньо та опосередковано, це громадські організації.

Українське товариство мисливців і рибалок було створено 10 липня 1921 року. На першому Всеукраїнському з’їзді був прийнятий перший Статут, який перетерпів ряд змін, але цілі товариства в своїй основі залишились т ж самі: збереження та примноження мисливської фауни, рибних ресурсів, багатства і краси української землі.

Не прості і легкі, а складні по трудовому навантажені роки були справжнім іспитом для УТМР. Навіть в економічно найважчі для країни роки членів товариства не покидало почуття відповідальності за збереження і відтворення поголів’я диких тварин, зокрема іхтіофауни.

Ветерани УТМР пам’ятають ту постанову Раднаркому України від 1923 року, яка визнала, що мисливською організацією на території УРСР є виключно Всеукраїнська спілка мисливців і рибалок та її місцеві відділки. Державними турботами про розвиток промислу були прийняті і інші положення постанови.

Саме ця постанова спонукала свого часу до активної діяльності членів Товариства. Така тодішня, може, дещо й перебільшена опіка Наркомзему над мисливцями і рибалками була виправдана важливістю освіти громадян. Адже справжні знання про природу, особливості дикої фауни, правила полювання і рибальства тощо, треба було дати людям, які, далеко не всі, чітко знали свої права і обов’язки. Згодом Спілка мала вже свій новий статут, затверджений ВУЦВКом. Тоді замість волосних підрозділів демократично вибирались мисливські старости. Вони й брали на себе добровільні турботи про діяльність місцевих осередків. Це, звичайно, зміцнювало спілку – створювалося товариство не тільки зацікавлених однодумців, а й людей, що відповідають перед громадою, перед природою, виховувалося господарське ставлення до мисливських та рибальських угідь.

В той же час, як появ ефективної ініціативи, в окремих губерніях України почали приймати положення про секції рибалок при ВУСМР. Свідченням ділового завзяття цих підрозділів Спілки стало те, що від осередків Спілки в рахунок плати за оренду водойм почали поступати тисячі пудів риби.

Так, вудильники, ловці підсаками та фатками (торбуками) сплачували 1 крб. 60 коп., ятерники, вершатники й волочники – до 3 крб. 80 коп. Була й третя група – напівпромисловики. Вони ловили в основному неводом, великорозмірними сітками, а також ятерами, вершами, волоками. Ці сплачували по 4 крб. 80 коп. Відповідно до постанови Наркомзему встановлювалася плата за оренду водойми – 10% вартості улову [12].

Рибалки постійно турбувалися про стан водойм. Щоб запобігти заморам, узимку пробивали вікна у крижаному панцирі ставків і річок. В останній Спілці на цей сезон розробили спеціальну інструкцію для уповноважених по врятуванню риби. За таку роботу передбачалась певна грошова винагорода з коштів ВУСМР.

Велику увагу у двадцяті роки приділяла ВУСМР проекту розширення заповідних зон в Україні. За дотриманням правил і розпоряджень Спілки на місцях стежили виборні уповноважені. Для цього їм видавали спеціальні посвідчення.

В ті ж роки з’явилась та почала втілюватись в життя ініціатива створення при округах природничих музеїв, бібліотек та майстерень з ремонту мисливської зброї.

Без перебільшення можна сказати, що названі музеї та бібліотеки згодом почали відігравати надзвичайну просвітницьку та виховну роль серед населення, особливо серед молоді.

Спілка ініціювала в свій час: клопотання перед НКВС про вжиття заходів для боротьби з браконьєрством (наслідок – відповідна постанова); навчання неписьменних членів Спілки у Лікнепах; створення заказників у мисливських угіддях, укладання договорів з райвиконкомами про оренду водойм для рибалок; заборона ловити лососевих риб; визначення допустимих розмірів риби, яку можна вудити та ще цілий ряд заходів, спрямованих на дальший розвиток в Україні мисливства і рибальства.

Про ріст популярності Спілки в галузі рибництва в кінці двадцятих років свідчить створення при окружрадах спеціальних ставків й дослідницьких станцій, де спеціалісти розводили мальків коропа, карася, лина та інших риб для водойм області, що безумовно сприяло підвищенню професійного рівня рибалок та рибопродуктивності водойм. У 1930 році ВУСМР здала державі 22,4 тисячі центнерів риби [12].

До речі, саме мисливці й рибалки виступили тоді з ініціативою обсадити всі водойми деревами і кущами, насадити гаї по байракам та неугіддям.

В повоєнні роки в кінці сорокових почалося відродження Спілки. Почалося воно перших робочих кроків районних і обласних організаційних бюро. Першим практичним завданням для них було – щоб ущухли безконтрольні браконьєрські постріли в степах, гаях, щоб по-господарськи, на науковій основі, вести мисливське та рибальське господарство.

Відродити мисливсько-рибальське господарство області, забезпечити збереження і відтворення дикої фауни, можна було, тільки зміцнивши свої ряди як кількісно, так і організаційно.

Активно почали працювати секції Товариства: мисливознавча, рибальська, культмасова, стрілецька, чистокровного собаківництва та інші.

Для зміцнення матеріально-технічної бази товариства і отримання додаткових прибутків при облдержрадах почали відкриватися майстерні: шкіровиробів, дроболиварні, фотохудожні, ремонту зброї, виготовлення опудал; при Товаристві з’явилися т почали поширюватися пасіки; почали відкриватися перші скромні торгові заклади[12].

Відродження УТМР (ВУСМР) на Кіровоградщині датується 20 червня 1946 року. Саме тоді виконком обласної Ради виніс відповідне рішення, затвердив організаційне бюро. Бюро було діяльним. Уже за рік, до моменту 1 з’їзду УТМР (червень 1947 року) в області було тридцять районних і одна міська рада товариства. Вони об’єднували понад чотири тисячі членів Товариства.

При обласній Раді було створено секції: культмасову, стрілецько-стендову, собаківництва, мисливського і рибного господарства. Секції діяльно взялися за справу. Уже в перші роки їх роботи на площ понад три тисячі гектарів створили два приписних мисливських господарства для хутрових звірів, а на 50 га водойм обладнали рибницьке господарство. Взагалі, період відродження мисливського і рибальського господарства в області проходив під девізом «Перш ніж узяти – вклади!». Цьому сприяло й закріплення угідь за конкретними колективами. На угіддя прийшов господар.

У 1998 році Уряд України прийняв постанову, якою схвалив порядок організації любительського та спортивного рибальства.

Згідно з цим Порядком у рибогосподарських водоймах України дозволяється здіснення спортивного та любительського рибальства всіма громадянами України та іноземними громадянами.

У разі коли водні живі ресурси зосереджуються в певних місцях на рибогосподарських водоймах протягом тривалого часу, любительське і спортивне рибальство здійснюється за плату як спеціальне використання із застосуванням певних знарядь лову (добування) на окремих ділянках рибогосподарських водойм у визначені терміни та з обов’язковим дотриманням правил рибальства і норм вилову.

Контроль за обчисленням і внесенням плати за спеціальне використання водних живих ресурсів здійснюють державні податкові адміністрації та органи охорони Держкомрибгоспу [12].

Рибогосподарські водойми можуть надаватися в установленому законодавством порядку громадським організаціям для здійснення любительського і спортивного рибальства.

У правила рибальства передбачається: територія, норми лову (добування) за вагою та поштучно, заборонені та дозволені знаряддя і способи, заборонені місця, терміни заборони лову водних живих ресурсів, мінімальний розмір риби та інших водних живих ресурсів, умови проведення спортивних змагань з рибальства і підводного полювання; умови використання маломірних суден, особливо в нерестовий період, на шляхах міграції і в місцях зосередження водних живих ресурсів.

Громадяни, які займаються любительським і спортивним рибальством, зобов’язані виконувати на рибогосподарських водоймах правила рибальства: не скидати у рибогосподарські водойми, на їх береги і лід цих водойм нафтопродукти, стічні води, які містять забруднюючі речовини понад встановлені нормативи, та інші відходи промислових, комунальних, сільськогосподарських, транспортних та інших підприємств.

Під час здійснення рибальства у порядку спеціального використання мати при собі необхідні документи і пред’являти їх представникам рибоохорони або інших уповноважених на те органів.

Під час здійснення любительського і спортивного рибальства забороняється:

добування протягом року будь-якого морського звіра;
організація змагань з рибальства в період нересту риби;
знаходження на рибогосподарських водоймах з отруйними речовинами та із знаряддям забороненого лову риби;
миття у рибогосподарських водоймах транспортних засобів, які негативно впливають на стан водойми;
лов риби (добування) та інших водних живих ресурсів, що занесені до Червоної книги України
лов риби із застосуванням вибухових і отруйних речовин, електроструму, колючих знарядь лову, вогнепальної та пневматичної зброї.

Контроль за дотриманням правил рибальства здійснюють органи охорони Держкомрибгоспу та інші спеціально уповноважені на те органи, а також громадські інспектори рибоохорони.

До системи органів рибоохорони входять: Головне управління охорони, відтворення водних живих ресурсів і регулювання рибальства; інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів; структурні підрозділи відтворення водних живих ресурсів, їх акліматизації.

Особи винні в порушенні цього Порядку несуть відповідальність в установленому законодавством порядку.

Застосування заходів адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних осіб від відшкодування завданих збитків, заподіяних господарству внаслідок порушення правил рибальства.

Незаконно виловлені (добуті) водні живі ресурси підлягають вилученню в установленому законодавством порядку.

Розділ 2 Матеріали і методика роботи

Для дослідження видового складу зоопланктону в 10 рівновіддалених місцях з охопленням всієї акваторії водосховища відбирали по 40 л води, відфільтровували її через планктонну сітку. Відфільтрований залишок фіксували 4% розчином формаліну та етикетували.

Підрахунок та визначення організмів зоопланктону шляхом мікроскопії. Підрахунок кількості особин зоопланктону проводили за формулою:

де А – пересічна кількість організмів в 1 мл;

V – об’єм досліджуваної проби;

N – кількість досліджених мілілітрів;

n – кількість процідженої води, л;

1000 – коефіцієнт перерахунку.

Для дослідження зообентосу за допомогою дночерпача відбирали пробу мулу глибиною 10-15 см, площею приблизно 30х50 см в 5 різних місцях дна водосховища.

Добутий мул промивали через металеве сито № 20, а крупні, видимі неозброєним оком організми, відбирали в скляну посуду, фіксували 10%-ним розчином формаліну та етикетували.

В лабораторії Товариства кожну пробу розбирають, організми групують за величиною та спорідненістю.

Потім організми кожної проби зважують, після чого виконують перерахунок кількості особин на 1м².

Для визначення видового складу фітопланктону із 10 літрів води, відібраної в різних місцях як середня змішана проба, відбирають 0,5 л. Ця проба фіксується в пляшці шляхом добавки 25 мл 40%-го розчину формаліну. Таким чином отримують 2%-ний розчин формаліну, відстоюють в темному місці два тижні.

Отриманий таким способом осад досліджується на предметному склі під мікроскопом.

Розділ 3 Результати досліджень

3.1 Характеристика Ульяновського району

Як адміністративна одиниця розташована на заході Кіровоградської області. Утворений в 1928. Площа 0,7 тис. км³. У районі 17 сільських Рад депутатів, котрі включають 26 населених пунктів. Центр м. Ульяновка.

Ульяновський район розташований в південній частині Придніпровської височини. Поверхня – хвиляста рівнина з розвинутою сіткою ярів ,балок, річкових долин. Корисні копалини: глини, граніт. Річки: Південний Буг та його притока Синиця. Ґрунти чорноземні. Лежить у лісостеповій зоні. Ліси (дуб, граб, клен, ясен) займають 0,9 тис га.

Клімат помірно континентальний. Зима м’яка з частими відлигами. Пересічна температура січня -5, -6°С, липня +20, +21°С. Тривалість періоду з температурою понад +10°С – 162-170 днів. Річна кількість опадів 420-470 мм (максимум у теплу пору року).

Із дикої фауни на території району трапляються козулі, лось, дика свиня лисиця, заєць-русак, куниця, борсук, хом’яки, ховрахи; з птахів: горлиця, дятел, яструб, жайворонок, перепел, качка, рідше – сіра куріпка, кулик, дрохва, орел. Акліматизовані ондатра, нутрія, норка.

Основне населення – українці. Живуть також росіяни, білоруси, євреї, молдавани. Пересічна густота населення без малого 50 чол. на 1 км³. Міське населення становить понад 50%.

Ульяновський район територіально межує на заході з Гайворонським районом, на сході з Голованівським районом, з півдня з Миколаївською та Одеською областями, з півночі – з Черкаською областю.

Адміністративним та культурно-господарським центром району є місто Ульяновськ. На території району нараховується 173 ставки загальною площею 796 га. Наявні ставки району використовуються для господарсько-водного забезпечення та розведення риби.

Відповідно до ландшафту ставки розташовані на річках, струмках і болотах. Більшість ставів за режимом є притоко-спускними, як оптимальний варіант раціонального використання 66 малих річок, струмків загальною протяжністю 333 км. Окрім найбільшої в районі р. Синиці протікають такі: Синька, Безіменна, Бондаруха, Кам’яниця, Нетека, Нобосінка.

Найбільша річка району Синиця, яка простирається довжиною 47 км, впадає в ріку Південний Буг. На базі русла Синиці, в центральній частині м. Ульяновка в 30-х роках було побудовано греблю, що забезпечила створення водосховища площею 62 га.

На берегах водосховища побудовано 5 пірсів, для під’їзду транспорту та забору води.

Згідно рішення Кіровоградської обласної адміністрації, яке базується на клопотаннях Ульяновської міської та районної адміністрацій, водосховище надано в користування Уляновській районній організації УТМР,

Мета користування водосховищем: вирощування риби в полікультурі для забезпечення любительського і спортивного рибальства; організація культурного відпочинку громадян міста і району.

3.2 Структура Уляновської РО УТМР

Ульяновська районна організація представлена двома функціонуючими секціями. Секція №1 є основною, до якої належать досвідчені дорослі рибалки. За період з 2002 по 2006 роки кількість членів першої секції коливалась в межах 70-110 осіб.

Секція №2 представлена рибалками-юнаками, яка нараховує 44 особи.

За рішенням Товариства до штатних працівників організації введена посада рибінспектора, активністю роботи якого задоволені.

В Товариство за контрактом прийнято на роботу єгеря. Обидва спеціалісти мають свої робочі кімнати в будинку мисливців і рибалок. окрім цього, єгерю надано службовий плавзасіб – човен.

Вся багаторічна робота Товариства планується, організовується та виконується під керівництвом його президії.

Варто зазначити, що багато в чому робота товариства зумовлена тісними робочими зв’язками з рибгоспами інших областей, екологічною інспекцією, органами правопорядку, бізнесменами, громадськими організаціями та навчальними закладами різних рівнів акредитації, працівниками державної служби ветеринарної медицини.

3.3 Діяльність РО УТМР з розвитку полікультури водосховища та рибницьких господарств району

За період 2002-2006 років в роботі Товариства сформувалась певна система в організації постачання, розподілення та розведення риби в полікультурі. Запорукою стабільності в цій роботі є налагоджені ділові і взаємовигідні зв’язки з постачальниками рибоматеріалу, якими є переважно Черкаський та Білгороддністровський рибгоспи.

Спочатку Товариство збирає і підсумовує заявки на рибоматеріал в масштабі району, а потім по мірі надходження централізовано забезпечує заявки рибницьких господарств району.

Як видно з таблиці 2, в динаміці зариблення центрального водосховища за період з 2002 по2006 роки намітилась позитивна тенденція по окремих видах риб, що складовими полікультури. Це коропи рамчастий і лускатий, товстолобик білий, амур білий, карась сріблястий, плітка , краснопірка, окунь, сом звичайний, сом канальний, щука.

Варто зазначити, що приблизно, з деякими відхиленнями, аналогічна структура полікультури риб спостерігається в більшості господарств району.

Використання земель водного фонду в Ульяновському районі представлено в табл. 1. Дані таблиці свідчать про широку різноманітність господарів (власників) в системі водойм району, Що безумовно підкреслює стабілізуючу роль Товариства в організації рибогосподарчої діяльності.

Таблиця 1

Структура земель водного фонду у Ульяновському районі

станом на 15.01.2007 р.

№ п/п	Сільська рада, до якої належать водойми	Всього водойм	Надано в оренду та користування
Кількість (шт.)	Площа (га)	Кількість (шт.)	Площа від загальної кількості ставків (%)
	Богданівська	10	7,90	7	70,0
	Вільківська	10	37,55	10	100,0
	Великотроянівська	28	102,04	4	14,3
	Грушківська	15	67,73	6	40,0
	Даниловобалківська	5	26,76	5	100,0
	Йосипівька	10	58,20	1	10,0
	Кам’янобрідська	8	31,90	0	0,0
	Кам’янокриничанськя	18	51,64	8	44,44
	Лозуватська	15	54,0	0	0,0
	Лоролівська	1	1,30	0	0,0
	Мечиславська	7	35,48	5	83,3
	Новоселицька	10	31,90	6	60,0
	Розношенська	10	25,74	2	20,0
	Сабатинівська	2	82,20	2	100,0
	Синьківська	9	39,40	1	1,0
	Шамраївська	13	44,65	9	69,2
	М. Ульяновка	1	71,00	0	0,0
	Разом по району	173	796,09	63	37,7

Кошти на придбання зарибку Товариство отримує з різних джерел. Це чистий прибуток від реалізації виловленої риби. Це кошти як отримана плата за спеціальне використання водних живих біоресурсів в рамках любительського і спортивного рибальства. Це спонсорська допомога підприємців Ульяновського району та за його межами (будівельні матеріали, інвентар, оснащення, оформлення наочних матеріалів тощо). Це, хоча й незначні, надходження з місцевого бюджету. Це добровільні внески громадян, які бажають бачити своє Товариство привабливим, цікавим та перспективним. Це, нарешті, не абиякі кошти – безкорисна щира праця на суботниках та недільниках членів товариства та просто односельчан.

Не принижуючи ролі старшої секції Товариства, варто відзначити активну і результативну роль секції юних рибалок, серед яких немало школярів. Вони активні учасники спортивного рибальства. Вони разом і з старшими учасниками активні ініціатори суботників та недільників. Юні члени Товариства разом із старшими рибалками секції успішно реалізують план вилову сомів із Південного Бугу та перенесення їх у водосховище, щоб створити свою популяцію ставового сома звичайного.

Ульяновське водосховище є центральною неспускною водоймою району, полікультура якої базується на пасовищному вирощуванні видів риб, що зазначені в таблиці 2.

Таблиця 2

Зариблення водосховища

Види риб Роки	Короп лускатий (тис. шт.)	Амур білий (тис. шт.)	Товстолоббілий (тис. шт.)	Щука (шт.)	Сом звичайний (шт.)	Карась сріблястий (тис. шт.)
2002	14	0,5	0,6	11	12	200
2003	10	0,5	23,0	13	18	150
2004	20	3,0	15,0	19	15	150
2005	31	2,0	16,0	28	20	200
2006	37	4,5	21,0	24	27	250
Разом	112	10,5	75,6	95	92	950

За період з 2002 по 2006 рік рибна продуктивність водойми коливалась від 0,5-1 ц/га в 2002-2004 роках до 2-3 ц/га в 2005-2006 роках.

Зважаючи на явне збільшення зариблення водойми (табл. 2), ми вважаємо, що рибна продуктивність могла б бути більшою, якби не браконьєрство.

Ми вважаємо, що платне аматорське рибальство як регульована і контрольована форма використання живих водних ресурсів, а також планові вилови риби можуть підтримувати кількісний баланс вирощування і вилову риби.

Але цю динамічну рівновагу постійно порушує браконьєрство, боротьба з яким є особливою формою діяльності Товариства.

Члени старшої секції Товариства все більш активно включаються в роботу по вилученню у браконьєрів недозволених засобів лову риби. Кількісна характеристика вилучених засобів наведена в таблиці 3.

Таблиця 3

Вилучення браконьєрських засобів лову (шт.)

Засоби лову Роки	Сітка ставна	Сітка-доріжка	Сітка-екран	Ятір	Електролов	Одиниць разом
2002	9	18	16	17	-	63
2003	4	131	46	11	1	218
2004	35	164	35	3	2	251
2005	5	112	24	18	-	178
2006	8	108	26	14	-	171
Разом	61	533	147	63	3	871

У не менш важливий напрямок в цій роботі включились обидві секції Товариства – це профілактична робота. Вона проводиться шляхом роз’яснень в співбесідах з населенням, в школах, виступів в засобах масової інформації. Немала просвітницька робота проводиться членами Товариства серед населення з пропаганди екологічних та природоохоронних знань.

Розділ 4 Породи риб та інші гідробіонти водосховища

4.1 Короп рамчастий (дзеркальний)

Є найбільш продуктивним і витривалим щодо умов існування серед усіх малолускатих форм. Це одна із українських порід. яка була створена групою рибоводів під керівництвом О. І. Куземи протягом 1922-1953 рр. шляхом природного схрещування і природного відбору у неспускних ставах Антонівського держрибзаповідника Хмельницької області.

Луска рамчастого коропа дзеркального типу, як правило, розміщується у вигляді рамки вздовж спини, біля голови і плавців. Середня частина тіла зовсім без луски, або ж зустрічаються поодинокі великі лусочки біля хвоста. Особливість екстер’єру цього коропа – укорочене тіло і високоспинність, лінія спини круто підіймається вверх, а черевна вигнута вниз, що надає йому овальної форми.

Шкіра над боковою лінією темно-попеляста, а під боковою жовта.

Природовипробовуванням доведено, що український рамчастий короп більш ефективно використовує штучні корми.

Високоспинність цього коропа поєднується із скороспілістю. За темпом росту він не поступається українському лускатому коропу. Вихід цьоголіток із вирощувальних ставів становить 65%.

4.2 Короп лускатий

За розміщенням і розміром луски нагадує сазана, але світлішого забарвлення. У нього більш витягнутий тулуб, товща спина і відносно менша голова ніж у рамчастого коропа.

Український рамчастий короп має високу пошукову здатність і швидко росте в нагулі. Порівняно з рамчастим коропом він краще пристосований до великих водоймищ, особливо при екстенсивному господарюванні.

Природовипробовуванням установлено, що український лускатий короп порівняно з дзеркальним галиційським на другому році життя інтенсивніше росте (на 17%), має вищий вихід з нагулу (на 24%), краще використовує природну кормову базу і забезпечує вищу продуктивність при екстенсивному господарювання (на 46%).

Статеві ознаки плідників чітко виражені. Самці одного віку з самками мають меншу вагу тіла, весною у них з’являється шлюбне вбрання. При легкому натисканні на черевце виділяються молока. У самок більш розвинуте черевце, яке перед нерестом стає м’яким і еластичним.

Плодючість лускатого коропа дорівнює в середньому 111 тисячам 6-7-денної молоді, окремі самки дають до 300 тисяч і більше. Вихід цьоголітків із вирощувальних ставів становить 65-70%.

Максимальна маса виловленого коропа у водосховищі Ульяновського РО УТМР сягала 24 кг (2004 р.).

4.3 Карась сріблястий

Широко розповсюджений на всій території України. Його екологічна ніша – непроточні та слабопроточні водойми. Цінується за ніжне, смачне м’ясо. Забарвлення тіла сріблясто-жовтувате. В деяких водоймах може бути схожим на золотого карася, від якого його можна відрізнити за будовою плавального міхура: - у золотого карася він овальний, у сріблястого – конусоподібний; та за кількістю зябрових тичинок на першій зябровій дужці, їх у нього не менше 39, тоді як у золотого карася не більше 37. Тому у сріблястого карася кормовий планктон займає в живленні значно більшу частину, ніж у золотого. Сріблястий карась відрізняється від золотого швидшим темпом росту.

Сріблястий карась має своєрідну біологічну особливість: окремі його популяції можуть майже повністю складатись з одних самок – ікру запліднюють інші коропові риби.

За сприятливих умов у великих за площею водоймах, добре росте і може досягати довжини 50 см і маси 2,5 кг. Дволітки важать звичайно 150-200 г, а при годівлі штучними кормами – до 300 г і більше. В перенасичених сріблястим карасем водоймах формується його тугоросла форма. Нерест відбувається в травні червні за температури води 14-20°С і вище. Загальна плодючість залежить від маси плідників і звичайно коливається в межах 100-150 тис. ікринок.

У сучасному ставовому рибництві, зорієнтованому найчастіше на вирощування коропа та рослиноїдних риб, сріблястого карася вважають смітною рибою. Проте для певних категорій водойм з погіршеним кисневим режимом даний вид може бути основним об’єктом вирощування.

Певний інтерес пов’язаний також з вирощуванням обох видів карася у вигляді живого корму для цінних видів хижих риб та як додаткових об’єктів у водоймах багаторічного регулювання. Дорослі карасі є добрим матеріалом для заготівлі гіпофізів, необхідних для заводського методу відтворення риби.

В Ульяновському водосховищі максимальна маса виловленого карася сягала 1,3 кг (2005 р.).

4.4 Плітка та краснопірка

Цінність плітки та краснопірки для рибних господарств полягає в тому, що їх доцільно використовувати як кормову рибу для хижих риб.

Екологічна ніша – річки, озера, водосховища та інші внутрішні водойми. Статевої зрілості досягає на третьому році життя. Плодючість – 100 тис. ікринок і більше. Нерест за температури води 10-15°С. Ікру відкладає на залиту лучну водну рослинність.

Росте повільно, в ставах з достатньою природною кормовою базою трохи швидше, ніж в озерах та річках. Цьоголітки звичайно досягають 3-5 г, дволітки 30-40г, трилітки 100-130г.

Краснопірка характерна яскравим забарвленням, особливо у нерестовий період. Нагадує плітку, але відрізняється від неї верхнім розміщенням ротової щілини, сильно зміщеним до хвостової частини спинним плавцем та добре помітним кілем позаду черевних плавців.

Як кормовий об’єкт для хижих риб має ряд переваг перед пліткою. Плодючість її вища ніж у плітки і звичайно становить 100-230 тис. ікринок, нерест порційний і триває з червня до липня, що дає можливість мати у водоймі молодь різних розмірів. Крім того, краснопірка, що звичайно дозріває як і плітка у трилітному віці, відрізняється від останньої кращим ростом та більшою часткою у раціоні рослинної їжі, що практично виключає її конкуренцію з коропом та іншими бентосоїдними рибами.

Статевозрілих самців плітки і краснопірки навесні легко відрізнити від самок за шлюбним вбранням, так званим «перлистим» висипом у вигляді дрібних жорстких горбочків на тілі риби.

4.5 Товстолобик білий

Належить до стадних риб завезених до України з Далекого Сходу. Живиться фітопланктоном. Статевої зрілості в умовах південних областей України досягає у 4-5 річному віці. Оптимальна температура води для розмноження 22-24°С. Ікру одержують штучним способом, а інкубують її в спеціальних апаратах. Середня робоча плодючість досягає 500 тис. ікринок, ембріогенез відбувається в товщі води.

При достатній забезпеченості кормами жива маса товстолобів збільшується за перше літо до 20-70 г, друге – 400-1500, третє – 1500-3000г.

З віком при збільшенні лінійних розмірів, харчова цінність м’яса товстолобиків підвищується, оскільки воно стає жирнішим, його можна використовувати для виготовлення баличних виробів.

Товстолобики відіграють суттєву роль у формуванні якості води: відфільтровуючи значну кількість планктону, детриту та іншої органіки, вони значно змінюють перебіг продуційних процесів, прискорюють кругообіг речовин і енергії в екосистемі, стабілізують гідрохімічний режим, поліпшують санітарний стан водойм, в результаті чого підвищується рибопродуктивність коропа.

Живлячись безпосередньо, білий товстолобик ніби скорочує на одну ланку звичайний трофічний ланцюг: фітопланктон-зоопланктон-риба, що дозволяє отримати велику кількість цінної харчової продукції з водойми при менших енергетичних затратах. Тому білий товстолобик, як і інші рослиноїдні риби, являється цінним об’єктом акліматизації в південних водоймах.

Під час вилову білого товстолобика, як правило, враховується його здатність вистрибувати з води коли наближається тінь, шум мотора, стук весла. Крупні риби вистрибують із води на 2 метри і при цьому іноді потрапляють у пропливаючий човен або катер.

Максимальна маса виловленого товстолобика білого у водосховищі Ульяновської РО УТМР сягала 43 кг (2004р.).

4.6 Амур білий

Завезений з Далекого Сходу і є біологічним меліоратором водойм. Молодь цієї риби живиться зоопланктоном.

Поступово, по мірі росту, білий амур починає споживати і повністю переходить на живлення різноманітною водною рослинністю, якої йому необхідно для приросту 1 кг живої маси 30-70 кг. При нестачі природної їжі споживає штучні корми й у цьому конкурує з коропом.

Статевої зрілості амур досягає у віці 5-8 років, але нерест у наших водоймах не відбувається. Ікру одержують штучним способом при температурі води 20-25°С і інкубують у спеціальних апаратах. Ікра пелагічна, від кожної самки одержують 400-600 тисяч ікринок.

Білого амура саджають у водойми, водне дзеркало яких більш як на 10-15% зайняте рослинністю, з розрахунком посадки на 1 га площі від 50 до 300шт.

Тіло амура подовжене, валькувате, черевце без кіля, лоб широкий, черевина чорно-бура. Глоточні зуди гострі, зазубрені, дворядні, пристосовані до подрібнення рослин якими живляться дорослі риби. Він споживає не тільки м’яку підводну рослинність, а також наземну, коли виходить на заплави при затопленні. Кишечник довжиною в 2-3 тази перевищує довжину тіла. Перетравлення рослинності в кишечнику відбувається з участю багаточисельних бактерій.

Взагалі то білий амур в живленні віддає перевагу м’яким, молодим вищим водним рослинам, але за їх недостатку може поїдати і жорстку рослинність (рогіз, очерет, рдест тощо). Вживає він також такі рослини як хвощ, молода осока, елодея, ряска, роголистник. Практикується годівля білого амура також наземними травами: конюшиною, викою, люцерною та злаковими.

В складі аквакультури білий амур ефективно використовується в боротьбі з заростанням водойм.

В умовах водосховища, що належить Ульяновській РО УТМР в 2006 р. було виловлено білого амура з максимальною масою 19 кг.

4.7 Сом звичайний

Мешканець багатьох внутрішніх водойм України, який виділяється високими харчовими якостями та високими темпами росту. У сприятливих умовах може досягати маси тіла на першому році життя до 0,6 кг, на другому – 1,2 кг, на третьому – до 3,5 кг. Зустрічаються особини довжиною до 3 м і масою 200 кг.

Теплолюбний вид. Оптимальна температура води для найкращого росту це 24°С. Основними місцями живлення сома є придонні частини водойм, переважно в закорчованих місцях. Живиться в наймолодшому віці зоопланктоном, дрібними донними організмами, пізніше переходить на живлення молоддю риб, великими личинками комах і самими водяними комахами. У старшому віці (після 18 місяців) переходить на типовий хижий спосіб живлення, споживаючи переважно рибу різних видів та розмірів, жаб та пуголовків. Іноді може поїдати мертву рибу, черв’яків, дрібних молюсків, донних ракоподібних. Веде нічний спосіб життя. Взимку не живиться, залягає в ямах.

Статева зрілість настає в віці трьох-п’яти років. Нерестує сом парами у травні-червні за температури води 18°С і більше на мілководних, зарослих рослинністю ділянках водойм. Відносна плодючість – 10-30 тис. шт. ікринок на 14 кг маси самки. Абсолютна плодючість – до 700 тис., а деяких великих самок – до 1,5-2 млн. шт. ікринок. Ікра клейка, діаметр її в набряклому стані 1,5-2,5 мм, у воді дуже набрякає. Відкладену на рослинність ікру охороняє самець. Сом менш вимогливий до кисню, ніж судак і щука, і більш стійкий щодо інших факторів зовнішнього впливу. Завдяки схильності сома до зимової сплячки, зимівля його значно спрощується – можна збільшувати кількість риби у зимівнику і немає необхідності утримувати в зимувальних ставках кормову рибу для живлення, як при зимівлі щуки і судака.

Для нересту сома придатна глибина ставу 0,8-1,5 м, бажано з піщаним дном без заростей з хорошим водообміном. Оптимальна температура для нересту 21-25°С, кисню 5-6 мг/л. Тривалість інкубаційного періоду 3-3,5 діб.

У водосховищі Ульяновської РО УТМР сом культивується вже на протязі десяти років, максимальна маса виловленого сома 28 кг (2003 р.).

4.8 Канальний сом

Теплолюбний швидкоростучий вид, завезений в Україну з Північної Америки. Становить певний інтерес як об’єкт ставового рибництва. Найбільш ефективна реалізація його потенції росту є температура 24-28°С. За характером живлення канальний сом – типовий поліфаг, його природна їжа складається з комах, ракоподібних, дрібної риби, різних бентичних організмів.

Канальний сом як крупна швидкоростуча риба у природних водоймах досягає 40кг. Щодо умов рибних господарств України, то вони зумовлюють середню масу цьоголіток – 10-30 г, дволітків – 200-500 г, трилітків – 500-1000 г.

Даний вид характеризується весняно-літнім нерестом при оптимальній температурі – 22-27 °С, тривалість нересту – до 6 годин. Як нерестові субстрати канальний сом використовує нори, заглиблення, коріння дерев. Плодючість від 4 до 70 тис. шт. ікринок. Самці активно охороняють ікру й інтенсивно аерують воду рухами плавців, тіла і вусиків.

Ікра у канального сома клейка, світло-оранжевого кольору. За температури води 30°С викльов відбувається через 120 годин.

Ставовий метод розведення найпростіший і досить поширений. Найбільш успішне вирощування канального сома можливе за тривалості періоду з температурою води понад 22°С не менше 4 місяців.

Із практики ставового методу відомо, що оптимальним утриманням канального сома є за щільності від 250 до 7000 штук на 1 га. Він споживає смітних риб, корми тваринного та рослинного походження, якими його підгодовують.

4.9 Щука звичайна

Хижа теплолюбна прісноводна риба. Віддає перевагу водотокам з уповільненою течією, заплавним водоймам озерного типу. Статевої зрілості досягає на третьому-четвертому році життя.

Росте щука швидко, особливо у перші роки життя до настання статевої зрілості. В озерах, річках часто зустрічаються цьоголітки масою до 100г, дволітки – до 1кг, трилітки – до 1,5 – 2кг.

Цінність щуки як об’єкта ставової культури полягає не лише в тому, що вона дає смачне м’ясо, а й у тому, що вона як біологічний меліоратор підвищує рибопродуктивність по коропу, карасю та інших рибах, яких розводять за рахунок знищення їх конкурентів у живленні. Одержуваний при цьому приріст нерідко буває вищим від приросту самої щуки.

Нерест у щуки відбувається при температурі води 3 - 6°С, ікру відкладає на минулорічному відмерлу рослинність. Плодючість варіює у значних межах (17,5 – 215тис. ікринок), що зумовлено віком і розмірами самок, у найбільших особин вона досягає 1млн. ікринок.

У процесі нересту плідники утворюють численні групи, до складу яких входить 1 самка і 2 – 8 самці, які звичайно дрібніші від самок.

Відкладена на глибині 0,5 – 1м і запліднена ікра спочатку кріпиться до субстрату, а згодом випадає на дно, де й відбувається ембріональний розвиток при низькій температурі і високому вмісту кисню. Ембріогенез залежно від температури води триває 8 – 14 діб.

Личинки щуки при довжині 12 – 15мм споживають личинок інших видів риб або личинок свого виду пізнішого нересту, хоча в цей час у воді достатньо личинок комах. На хижий спосіб життя молодь щуки переходить при довжині тіла 5см.

Виживаність цьогорічок щуки залежить від віку посаджених мальків і становить близько 50%. Щука веде осідлий спосіб життя, великих переміщень у пошуках корму не здійснює, чим і пояснюється різна маса цьогорічок у ставах.

У рибгоспах, які не мають власного маточного стада щуки для розведення, бажано брати щуку з природних водойм у віці 3 – 4 років. Під час переміщень щуки в різні водойми варто враховувати її значну стійкість до зміни певних умов водойм. Вона витримує зниження вмісту розчиненого у воді кисню до 1,5мг/л і досить добре підвищення температури води до 28°С. Молодь може існувати у воді з підвищеною мінералізацією (до 3 - 4‰), а старші вікові групи – до 8‰.

4.10 Окунь річковий

Тіло цього, значно поширеного в Україні хижака, вкрите дрібною ктеноїдною лускою. Забарвлення зеленувато-жовте, з боків має 5 – 9 чорних поперечних смуг. Перший спинний плавець сірий, другий – зеленувато-жовтий, грудні плавці жовті, а черевні, анальні та хвостові – червоні.

Поширений в прісноводних водоймах: озерах, водосховищах, річках та ставах. Нереститься в березні – травні при температурі води 7 - 8°С. Статевозрілим стає на 3 – 5-му році життя. До нерестового субстрату він не вимогливий і яйцекладку розміщує на минулорічній рослинності або затоплених кущах. Плодючість – від 12 до 300тис. ікринок. Личинки живляться зоопланктоном. Дрібна доросла риба живиться личинками хірономід та іншими безхребетними тваринами. На нерестилищах окунь живиться ікрою інших риб.

Окунь не вимогливий до умов розмноження, живлення, гідрохімічному режиму, тому він заселяє практично будь-які водойми і найчастіше зустрічається серед іхтіофауни України. Має місцеве промислове значення: в малих озерах дає до 50% вилову. Багато окуня виловлюють рибалки-аматори.

В ставах, озерних господарствах є небажаним тому, що конкурує з більш цінною рибою в живленні, а також знищує їх молодь. М’ясо смачне, але костисте.

4.11 Рак річковий (широкопалий)

Найкрупніший із ракоподібних в Європі, цінний своїм господарчим та екологічним значенням. Вимогливий до умов середовища. Віддає перевагу чистій воді. Статевозрілими стають на третьому році життя. Живляться раки рослинністю – елодея, роголистник, рдест, очерет, рогоза, осока; тваринною їжею – молюски, риба, ракоподібні, личинки комах, черви та трупи тварин, що перегнивають у воді, тому мають важливе санітарне значення.

Самка рака відкладає від 100 до 250 ікринок, яких виношує на ніжках черевця протягом 6 – 7 місяців. Паруються раки у вересні – листопаді. Вода водойми повинна мати рН 7,8, а кисню 3 – 4мг/л.

В квітні, перед викльовуванням молодих рачків, на ікринках з’являються, так звані «вічка», після чого в травні відбувається викльовування. Новонароджені рачки розміром 7 – 8мм. Тримаючись своїми клешнями за черевні ніжки, самки живляться зоопланктоном. Через 5 – 7 днів у них відбувається перше линяння, після якого вони залишають самку та переходять таким чином до самостійного життя.

У водосховищі досліджуваного господарства в цілому існують всі необхідні фізико-хімічні, фізіологічні умови, кормова база, ветеринарно-санітарні умови, щоб забезпечити живлення та розмноження місцевої популяції річкового рака.

4.12 Вороги і шкідники риб

Значну шкоду ставовому рибництву приносять вороги із представників мешканців у воді безхребетних, плазунів , птахів і ссавців. Вони можуть знищувати личинок, мальків та статевозрілу рибу.

У досліджуваному господарстві (водосховищі) в названому аспекті заслуговують на увагу такі вороги як річкова видра та ондатра.

Річкова видра пристосована до водного способу життя. Живиться рибою. Поширена в нашій кліматичній зоні, залежно від кількості цього звіра може знищити всю рибу водойми.

Варто зазначити, що живиться видра не тільки рибою. Вона може активно живитися водяними щурами, ондатрою, птахами, качками та їх яйцями, жабами; з особливим задоволенням вона поїдає раків.

Видра досить спритно плаває та пірнає в пошуках та переслідуванні здобичі. Нори свої вона риє в береговій стіні. Перебуваючи під водою, вона кожні 6-8 хвилин виниряє з води для дихання. Живиться, як правило, вночі далеко від свого гнізда.

Цей представник із роду куничих може сягати довжини тіла 60-90 см, має певні морфологічні пристосування до водяного середовища. Слухові проходи та ніздрі у неї закриваються спеціальними клапанами, маються шкірні перетинки між пальцями для плавання уводі. Хвіст довжиною 25-50 см, трохи сплющений. За рік може народити два приплоди по 2-4 малят.

Має цінне хутро, що не змочується у воді.

4.12.1 Ондатра (мускусний пацюк)

Належить до ссавців із роду полівок. Тіло довжиною до 35 см, хвіст 28 см, масою до 1,5 кг. Пристосована до напівводяного способу життя, мешкає й на покритих кригою водоймах. Хвіст сплющений з боків, лускатий, на задніх ногах шкірні перетинки між пальцями.

Хутро густе, темно-коричневе, що не змочується. Пахві залози самців під час гону виділяють мускусний секрет. Переселена з Північної Америки та і акліматизована в 1927 році. Риє нори або будує «хатки». За рік самка ондатри може народити 3-4 приплоди по 7-8 малят у кожному. Сама є об’єктом промислу та розведення.

Може наносити ушкодження греблям. Може бути природним резервом та переносником збудників туляремії та паратифу. Під водою може не дихати 7-12 хвилин. Про її присутність на водоймі можуть свідчити перекушені частини рослин та молодих пагонів, що плавають на воді.

Потрапивши в став, ондатра оточує скупчення риб і розпочинає активне полювання на них, знищуючи не тільки дорослу рибу але й цьоголіток.

Щоб запобігти суттєвим втратам риби з водосховища кількість видри та ондатри обмежується плановими відловами ондатри та відстрілами видри місцевими мисливцями.

4.12.2 Водяна полівка (водяний пацюк)

Гризун пересічних розмірів 15-20 см, хвіст 10-13 см (більше половини довжини тіла). Вуха невеличкі, ледь виступають над рівнем густого і м’якого хутра. Забарвлення майже чорне. Літом поселяється на березі водосховища серед купин, порослих осокою, де й будує свої гнізда. Восени вона переселяється на сухі підвищення, де риє свої складні і довгі нори.

Основу її раціону складають соковиті і м’які частини рослин: молоді пагони очерету, рогозу, стрілолисту, коріння осоки.

Спостереження свідчать, що водяна полівка живиться також дрібною рибою, серед якої часто зустрічаються цьоголітки крупної риби.

Розмножується в теплу пору року, народжуючи в приплодах по 6-8 малят.

4.12.3 Інші шкідливі гідробіонти

Жаби (ставкова, озерна, трав’яна, гостроморда). Ці безхвості земноводні, що живляться комахами здатні приносити певні збитки рибництву. Залежно від їх кількості у водоймах, можуть суттєво негативно впливати на рибопродуктивність водойми, живлячись ікрою, личинками та мальками риб. Здатні на це й пуголовки, які поїдають немало ікри, личинок риб, а також знищують зоопланктон – основну кормову базу личинок і мальків.

Комахи та їх личинки, що населяють водойми є ворогами личинок і мальків риб. Розмножуючись у великих кількостях, комахи нападають на мальків і личинок риб, знищуючи їх.

Жуки (плавунець, полоскун, водолюб). Є справжніми ворогами риб. Вони особливо небезпечні у непроточних водоймах, вони знищують личинок і мальків коропа, карася, товстолобика, білого амура та інших видів риб.

Личинки жуків теж нападають на молодь риб. В квітні-травні самка жука-плавунця відкладає на стеблах або листі рослин яйця розміром 2,2 мм, з яких через 2-3 тижні виходять личинки, котрі ц нападають на молодь риб.

Клопи (плавт, водомірка, водяний скорпіон, ранатра, гладиш, корикса). Самки цих клопів відкладають свої яйця на водних рослинах або на воду. Вже в травні з них викупляються личинки, які швидко ростуть, спритно і швидко плавають, нападаючи на молодь риб.

Варто зазначити, що водяні клопи, піймавши личинку або малька, не з’їдають його а всмоктують їх.

Личинки бабок. Вони є небезпечними хижаками для молоді риб. У личинки бабки є так звана «маска». Нижня щелепа раптом витягується і захоплює личинку або малька, після чого хижак подрібнює здобич ротовим апаратом і проковтує її. Оскільки личинки бабок є бентосними гідробіонтами, то це значно ускладнює боротьбу з ними. Ефект дають вапнування і осушування водойм, видалення із них рослин, на яких бабки відкладають свої яйця.

4.13 Природна кормова база

Нами було проведено дослідження видового складу зоопланктону, зообентосу, фітопланктону та вищих рослин водосховища, що належить Уляновській РО УТМР.

Видовий склад зоопланктону:

I.Гілястовусі ракоподібні – Cladocera

Дафнія магна – Daphnia magna
Дафнія пулюкс – Daphnia pulux
Дафнія лонгіспена – Daphnia Longispina
Церідафнія – Ceriodaphnia sp.
Дафнія галірова – Daphnia gialina
Моїна – Moina mocrura
Босміна – Bosmina longirostris
Лаптодера – Laptodera kintii
Хідорус – Ciidoros sphalcirus

II.Веслоногі ракоподібні

Циклоп – Cuclops strenuus
Діаптомус – Diaptomus

III.Тип коловертки – Rotatoria

Брахіонус – Brachionus polea
Кератела – Keratella cochlearis
Кератела – Keratella duadrata

Видовий склад зообентосу:

I.Клас малощетинкові черви

Трубочник – Tubifex
Дощовий черв'як – Lumbricus terrecmris

II.Тип молюски – Mollusca

IIIapвкa – Spharium lozneum
Горошина – Pisidium amnicum
Дрейсена – Dreissena polymorpha
Катушка – Planorbis plarbic
Ставковик – Linmea ovata
Перлівниця – Unio tumides
Беззубка – Anodonta cygnea
Живородка – Vivipara vivipara
Бітінія – Bithynia tentaculata

III.Клас комахи – Insecta

Личинка комара – Chironomus
Личинка комара звичайного – Culecs
Личинка малярійного комара – Anopheles
Личинка жука плавунця – Dytiscus
Личинка водолюба великого – Hydrous
Личинка бабки коромисло – Aeschna

Видовий склад вищих водоростей

Водорості є хорошим кормом для зоопланктонних, бентосних організмів, молоді і дорослих особин деяких видів риб.

Нашими дослідженнями визначено наступні види нижчих і вищих рослин.

Нижчі рослини

Вольвокс – Volvox globator
Педіаструм – Oediastrum diplox
Спірогіра – Spirogira spirogira
Клостерія – Closterium moniliferum
Афанізомона – Aphanizomona flosaquae
Евглена – Euglena viridis

Вищі рослини

Очерет – Phragmites communis
Рогіз – Typha angustifolia
Лепешняк – Yliceria aguatica
Стрілолист – Sagittaria sagitifolia
Латаття – Nymphaea alba
Глечик жовтий – Nuphas luteum
Кушир – Ceratophillum
Рдесник – Potamogeton perpholiatus
Різак водний – Stratiotes aloideas
Рдесник плавучий – Potamogeton natanus
Гірчак земноводний – Poligonum anphibium
Елодея – Elodea canadensis
Осока рання – Carex praecox
Осока лисяча – Carex vulpina
Ряска мала – Zemna minor
Водяний жовтець – Betrachium foeniculaneum

Розділ 5 Охорона праці

Охорона праці як система законодавчих, соціально-економічних, технічних, санітарно-гігієнічних і організаційних заходів спрямована на гарантування безпеки, збереження здоров'я і працездатності людини.

Охорона праці в рибництві — це комплекс заходів зі збереження здоров'я і підтримання оптимальної працездатності робітників галузі в умовах виробництва.

Оскільки значна частина технологічних операцій в рибництві проводиться безпосередньо на водоймах із застосуванням плавзасобів, треба чітко дотримувати правила техніки безпеки щодо їх експлуатації.

Техніка безпеки при експлуатації маломірних суден і вилові риби у внутрішніх водоймах України. Для вилову риби у внутрішніх водоймах використовують маломірні судна, які бувають самохідні й несамохідні, різних типорозмірів та з різними технічними характеристиками. Рибалки, які користуються ними для вилову риби й виконання інших технологічних процесів, мають добре знати їх будову, властивості, правила експлуатації на воді.

Кожне самохідне і несамохідне маломірне судно має бути технічно справним й забезпеченим належним навігаційним та аварійно-рятувальним оснащенням згідно з «Інструкцією для комісії з огляду технічного стану, обладнання й забезпечення маломірних суден із двигуном внутрішнього згоряння потужністю до 50 к. с. і вантажопідйомністю 5 т включно не піднаглядних інспекції Річкового регістру», затвердженою колишнім Головним управлінням рибного господарства внутрішніх водойм України в 1970 р. та погодженою з Державною інспекцією безпеки мореплавання – й портового нагляду Азово-Чорноморського басейну в тому ж році. Власник кожного судна має отримати акт про щорічну перевірку його технічного стану.

Усіма плавучими засобами безпосередньо розпоряджається завідувач дільниці чи майстер-робітник, які виконують роботи на цій дільниці, без

їх дозволу користуватись плавзасобами заборонено. На всіх човнах та інших маломірних суднах на борту носової частини ставлять їх інвентарний номер. До керування маломірними самохідними суднами допускають осіб, які прослухали відповідний інструктаж, пройшли курс спеціального навчання, здали іспити й отримали спеціальне посвідчення на право водіння маломірних суден та документ про проходження медичної комісії, а також вміють плавати і знають прийоми рятування потопаючого. Заборонено допускати до роботи осіб, які не вміють плавати, гребти, керувати човном, не знають способів рятування людей на воді, а також неповнолітніх.

На всіх човнах мають бути рятувальні, водовиливні і сигнальні пристосування (рятувальний круг чи жилет, весло, черпак, ліхтар, металевий ланцюг завдовжки 20 м). Робітників, які займаються виловом риби, забезпечують похідними аптечками (вазелін, йод, марля, бинт, вата).

Перед виходом на відкриту воду для вилову риби начальник дільниці (бригадир) зобов'язаний особисто перевірити технічний стан кожного судна і наявність на ньому належного навігаційного й аварійно-рятувального оснащення, ознайомити рибалок з метеорологічним прогнозом погоди на період вилову; зареєструвати всі судна, які виходять на промисел, у «Журналі виходу суден», а після повернення їх із промислу — у «Журналі прибуття суден». При виході на промисел ланкові, мотористи, бригадири повинні мати при собі необхідні документи (риболовецький квиток, посвідчення чи свідоцтво на право керування маломірним судном). Маломірні судна повинні мати достатню видимість вперед і можливість кругового огляду з місця водія судна. Зона попереду судна, що йде на експлуатаційній швидкості, яку можна оглянути з місця водія, має перевищувати 15 м.

Під час навантажування й розвантажування плавзасоби добре закріплюють за кнехти причалу. Не слід концентрувати вантаж в одному місці і перевантажувати човен понад допустиму норму. Вантажопідйомність човна визначають завантаженням його з таким розрахунком, щоб сухий борт у будь-якому місці виступав над водою в тиху погоду не менш як на 20 см. При перевезенні людей максимальну їх кількість для даного човна визначають, виходячи із середньої маси однієї людини 80 кг.

З метою запобігання нещасним випадкам при посадці і висаджуванні люди мають проходити на плавзасіб по трапу по одному; зістрибувати і вистрибувати із плавзасобу, а також сідати на борт чи стояти під час руху човна не дозволяється. На стоянках, й особливо на ходу, в човнах та інших невеликих суднах людям переходити з місця на місце не дозволяється. За крайньої потреби переходити слід дуже обережно, щоб не порушити рівновагу човна.

Риболовецькі судна й човни, які виловлюють рибу у нічний час на озерах і водоймах, мають розміщувати один білий вогонь на висоті не менш як 1 м над палубою, видимість його по горизонту теж має становити 360°.

Інтенсифікація виробництва рибної продукції в рибницьких господарствах значною мірою ґрунтується на використанні спеціалізованих рибних кормів та мінеральних добрив, робота з якими передбачає виконання вимог техніки безпеки.

Охорона праці під час годівлі риби. Для безпечної праці, збереження здоров'я і працездатності людей, зайнятих у годівлі риби, потрібна система законодавчих, соціально-економічних, технічних, санітарно-гігієнічних та організаційних заходів, об'єднаних поняттям охорона праці. Організація годівлі риби потребує і відповідних знань з цього питання.

Тому доцільно розглянути головні положення правил техніки безпеки в рибницьких господарствах, які здійснюють інтенсивне вирощування рибопосадкового матеріалу і товарної продукції з використанням годівлі риби. Для зручності сприйняття інформації подамо її за такими технологічними циклами: вантажно-розвантажувальні роботи з кормами; приготування кормосумішей; згодовування кормів.

Безпека праці під час вантажно-розвантажувальних робіт з кормами. До виконання вантажно-розвантажувальних робіт допускаються особи не молодші за 18 років, які прослухали інструктаж з охорони праці, орієнтований на виконання механізованих робіт, що включає проходження навчання і перевірку знань щодо застосування відповідних механізмів і пристроїв. Зайняті працівники мають бути забезпечені спецодягом встановленого зразка, засобами індивідуального захисту, інвентарем та інструментом.

Вантажно-розвантажувальні роботи з кормами належать до трудомістких, тому їх слід організовувати з максимальним застосуванням засобів механізації, що зменшує втомлюваність працівників, забезпечує найбільші безпеку і продуктивність праці.

Під час переміщення мішків з кормами масою до 50 — 80 кг підіймати їх на спину і знімати зі спини вантажнику має допомагати інший вантажник. Якщо маса вантажу перевищує 50 кг, перенесення його одним робітником на відстань понад 60 м і підіймання на висоту понад 3 м забороняється. Для переміщення вантажів масою понад 80. кг слід застосовувати перевантажувальні механізми і пристрої.

Складати мішки з кормами у штабелі потрібно акуратно, запобігати їх обваленню. Формуючи штабель, слід забезпечувати і перевіряти його стійкість. Скидати затарені мішки з кормами зі штабелів забороняється.

Навантажувати і розвантажувати розсипні корми потрібно з дотриманням установлених правил. Робітники мають бути забезпечені захисними окулярами і респіраторами. Після виконання вантажно-розвантажувальних робіт слід прибрати робоче місце, вимкнути засоби механізації, зібрати всі пристрої та інструменти, зняти спецодяг, вимити руки, якщо можливо — прийняти душ.

Безпека праці під час приготування кормосумішей. Кормосуміші можна готувати безпосередньо на рибницьких підприємствах за умови обладнання відповідних кормоцехів або кухонь.

До обслуговування машин і устаткування, призначеного для приготування кормосумішей, допускаються особи, які добре знають будову і правила їх експлуатації, пройшли інструктажі, навчання правилам безпеки праці і перевірку знань. Робітник кормоцеху мусить мати допуск на обслуговування електрообладнання не нижче ніж II групи. Особи, які не пройшли інструктаж з охорони праці, до роботи не допускаються.

Робітників кормоцехів мають бути забезпечені спецодягом і респіраторами. У нічну зміну кормоцех треба добре освітлювати.

Виступаючі частини, вали і шпонки, зубчасті колеса, маховики, шківи кормоготувального устаткування, які обертаються зі швидкістю понад 20 об/хв., потрібно огороджувати. Для зручності очищення від пилу та бруду і виконання ремонту огорожі мають бути знімними, щоб полегшити доступ до окремих частин устаткування. Експлуатація устаткування без захисних огорож та робота на несправному устаткуванні або устаткуванні з пошкодженнями до їх усунення категорично забороняється.

Під час роботи м'ясорубок заборонено руками спрямовувати сировину в прийомні бункери. Для цього слід користуватися дерев'яними лопатками з обмежувачем. При функціонуванні (роботі) устаткування з приготування кормів заборонене його очищення, регулювання чи відбирання кормо-суміші для проби, ці операції виконують після зупинки механізмів.

Безпека праці під час згодовування кормів із кормороздавачів. Щоб запобігти нещасним випадкам і травмуванню робітників під час годівлі риби, до кормороздавачів ставлять такі самі вимоги, як до маломірних самохідних суден.

Кормороздавач має бути технічно справним, забезпеченим належними аварійно-рятувальними засобами, що засвідчує акт перевірки технічного стану плавзасобу (поновлюється щорічно). Кормороздавач підпорядкований безпосередньо начальнику рибдільниці чи рибівнику, без їх дозволу користуватися цим плавзасобом заборонено. На носовій частині кормороздавача має бути позначений інвентарний номер.

До керування кормороздавачем допускаються особи, які пройшли курс спеціального навчання, здали іспит і мають посвідчення про право водіння маломірних суден та документ про проходження медичної комісії. Вони мають уміти плавати і знати прийоми рятування потопаючих. Заборонено допускати до роботи на кормороздавачі осіб, які не вміють плавати, гребти, керувати човном, не знають способів рятування людей на воді, а також неповнолітніх.

Усі кормороздавачі мають бути оснащені рятувальними, водозливними і сигнальними пристосуваннями (рятувальним кругом,

надувним жилетом, веслом, черпаком, ліхтарем, металевим ланцюгом або канатом завдовжки 20 м).

Кормороздавачі з підвісними двигунами повинні мати надійне кріплення двигуна до судна і бути обладнані страхувальним пристроєм, а також мати справне дистанційне керування, якщо таке є. Усі рухомі частини головного двигуна і допоміжних механізмів, а також ті частини, що нагріваються викидними газами, мають бути закриті захисними кожухами.

Під час запуску стаціонарного двигуна за допомогою пускового держака його треба брати так, щоб великий палець руки був розміщений по один бік з усіма іншими пальцями. Робітник, який обслуговує двигун кормороздавача, має стежити за тим, щоб мастило і паливо не витікали у воду.

Під час навантажування кормами кормороздавач має бути добре закріпленим за кнехти причалу. Треба дотримуватись і не порушувати норм вантажопідйомності плавзасобу. Навантаження кормороздавача слід починати з його середини, рівномірно розподіляючи корм по бункерах. Вантажопідйомність кормороздавача визначають його завантаженням з таким розрахунком, щоб сухий борт у будь-якому місці виступав над водою в тиху погоду не менш ніж на 20 см.

Кормороздавач повинен мати достатню видимість вперед і можливість колового огляду з місця водія. Зона, яка проглядається попереду плавзасобу, що йде на експлуатаційній швидкості, з місця водія має бути не меншою за 15 м.

Ознайомившись з охороною праці в Уляновському РО УТМР, можна зробити висновок, що вона знаходиться на належному рівні. З членами проводять всі види інструктажів, навчання з охорони праці.

Висновки

Існування ставового господарства Уляновської РО УТМР з любительським і спортивним рибальством, з всебічною рибоохоронною діяльністю і широким залученням населення до профілактичної та виховної роботи в цій громадській організації відповідають вимогам сьогодення і мають перспективу розвитку.
Наявне співвідношення видів риб в центральному водосховищі (планктонофагів, бентософагів та хижих) може вважатись оптимальним варіантом існування полікультури водойми.
Природна кормова база центрального водосховища представлена достатнім видовим складом планктону, бентосу та вищих рослин, щоб забезпечити живлення іхтіофауни водойми.
Зариблення центрального водосховища організовано в позитивному напрямку але в цьому ж напрямку необхідно буде розвивати кормову базу для риб з урахуванням видового складу полікультури.

Пропозиції

Для збагачення природної кормової бази необхідно:
Президії РО УТМР позитивний досвід в діяльності рибницького господарства центрального водосховища розповсюджувати на інші рибницькі господарства Ульяновського району.
В районі тільки 37,7% водойм ефективно використовуються орендаторами, а більшість водойм могли б при залученні до оренди стати додатковим джерелом покращення економіки рибництва в районі.

Список використаної літератури

Гринжевський М.В. та ін. Нетрадиційні об’єкти рибництва в аквакультурі України. К–2001–166с.
Гринжевський М.В. Аквкультура України. Львів–1998–364с.
Шерман І.М. Краснощок Г.П. Пилепенко Ю.В. Гринжевський М.В. Ковальчук Н.Є. Ресурсозберігаюча технологія вирощування риби у малих водосховищах. Миколаїв, 1996–52с.
Шерман І.М. Ставове рибництво. К. 1994–336с.
Алексієнко В.Р. Надклас риби – Pisces Конспект лекцій. К 2003–88с.
Гринжевський М.В. Андрющенко А.І. Олексієнько О.О. Технологія зимівлі рибопосадкового матеріалу цінних об’єктів аквакультури (Рибне господарство)–1999.– №50.–с.27-58
Козлов В.И. Абрамович В.С. Справочник рыболова. М. – 1980–220с.
Малим річкам – чистоту і повноводність. К. 1984–112с.
Жизнь пруда. Смирнов Ю.Г. М.-1982–208с.

Паламарчук М.М. Ревера О.З. Нове життя малих річок. К.–1991–208с.
Корж М.Л. Форостяний А.А. Шаповал І.Г. Українське товариство мисливців і рибалок. Київ – 1991 – 284с.
Сабодаш В.М. Рыбоводство Харьков. 2004–302с.
Рекомендации по профилактике болезней рыб, повышению продуктивности сельскохозяйственных водоёмов и улучшению качества товарной рыбы. Микитюк П.В. и др. К.–1987–117с.
Риболов-спортсмен: Альманах. Баранчук В.В. та ін. М–1981–128с.
Томіленко О.Г. Панченко С.М. Жемпов Ю.О. Розведення коропа. К.–1978–104с.
Хімко Р.В. Мережко В.І. Бабко Р.В. Малі річки Дослідження охорона відновлення. Київ, 2003–238с.
Хейсин Е.М. Определитель пресноводной фауны. М. 1962–148с.
Жизнь животных. Ред. Полянский Ю.И. М.1987–1-7т.
Вассер С.П. Дудка І.О. та ін. Російсько-український словник наукової термінології. К. 1996–660с.