Відтворення основних фондів автомобільного транспорту
План
1. Відтворення основних фондів автомобільного транспорту
2. Економічна ефективність капітальних вкладень
3. Показники плану, порядок розробки і затвердження їx
1. Відтворення основних фондів автомобільного транспорту
Задоволення зростаючих потреб народного господарства в автомобільних перевезеннях потребує розширеного відтворення основних фондів. Розширене і просте відтворення основних фондів провадиться за рахунок капітальних вкладень. Витрати, які пов'язані з розширеним і простим відтворенням основних фондів, називаються капітальними вкладеннями.
Капітальні вкладення у виробничу базу автотранспортних об'єднань здійснюються будівництвом нових і реконструкцією діючих об'єктів, придбанням основних транспортних засобів (автомобілів, причепів), гаражного устаткування (верстатів, підйомників, автокарів тощо). За рахунок капітальних вкладень також будуються об'єкти житлово-комунального і культурно-побутового призначення.
Кошти на капітальні вкладення виділяються автотранспортним об'єднанням централізовано за державним планом з урахуванням потреби поповнення об'єктів основних фондів, які вибули з експлуатації через знос, а також розширеного відтворення основних фондів.
Капітальні вкладення можуть здійснюватися також і за рахунок децентралізованих коштів самих автотранспортних об'єднань. Джерелом таких коштів насамперед є фонд розвитку виробництва і фонд соціально-культурних заходів та житлового будівництва.
Капітальні вкладення за призначенням об'єктів, які будуються, поділяються на виробничі (будівництво гаражів, профілакторіїв, механічних майстерень, ремонтних заводів) і невиробничі (будівництво житлових будинків, дитячих закладів, шкіл). За структурою робіт і витрат вони поділяються на капітальні вкладення в будівельні, монтажні, бурові та розвідувальні роботи; в устаткування, яке не потребує монтажу; в інструмент і інвентар; інші капітальні роботи.
Під структурою капітальних вкладень розуміють співвідношення окремих видів робіт і витрат, зроблених за рахунок коштів, виділених для цієї мети.
До робіт капітального будівництва належать: будівництво, розширення і переобладнання будинків і споруд, включаючи роботи з монтажу залізобетонних, металевих та інших конструкцій; санітарно-технічні роботи (освітлення, водопостачання, каналізація, теплофікація; роботи із спорудження повітряних ліній зв'язку, мережі радіо – і електропередачі (радіомачти, радіовежі та опори і для антен, повітряні лінії передачі електроенергії); планування і освоєння території забудови (знесення будинків, розрівнення майданчиків); іригаційно-осушувальні роботи, озеленення і впорядкування території (саджання садів, виноградників, декоративних дерев).
Отже, капітальним будівництвом називається процес створення -і розширеного відтворення основних фондів.
До робіт з монтажу устаткування, крім встановлення, складання технологічного, виробничого та іншого устаткування, належить також спорудження промислових електричних мереж.
Устаткування, яке потребує монтажу, – це підйомно-транспортне, технологічне, електро- і теплосилове устаткування, яке може бути введено в експлуатацію після складання й прикріплення до фундаменту або інших опор (міжповерхові перекриття несучих конструкцій).
До устаткування, яке не потребує монтажу, належать автомобілі, причепи, вантажно-розвантажувальні машини та інші транспортні засоби, а також верстати, що містяться у виробничих приміщеннях, та інше гаражне устаткування, яке може бути введено в експлуатацію без додаткових витрат.
При спорудженні об'єктів виробничого призначення, а також для відтворення зносу основних фондів за рахунок капітальних вкладень купують інструменти і інвентар, які включають до основних фондів (інвентар для заправляння автомобілів пальним, вимірювальні пристрої, виробничий і господарський інвентар).
До інших капітальних вкладень належать витрати на технічний нагляд за об'єктами, які будуються, витрати, пов'язані з відведенням земельних ділянок, переселенням (крім витрат на спорудження нових жител), а також витрати, які не збільшують вартість об'єктів основних фондів (витрати на підготовку експлуатаційних кадрів, консервацію будівництва тощо).
Автотранспортні об'єднання, що здійснюють будівництво нових об'єктів або провадять реконструкцію діючих, повинні витрачати кошти, призначені для капітальних вкладень відповідно до затверджених титульних списків і виділених лімітів фінансування.
Титульний список – це поіменний перелік об'єктів, які будуються і реконструюються і включені до плану капітального будівництва. В ньому конкретизуються завдання щодо введення в дію об'єктів основних фондів, а також річні обсяги капітальних вкладень і будівельно-монтажних робіт на весь період будівництва.
Під лімітом фінансування розуміють максимальну планову суму коштів на фінансування капітальних вкладень. До ліміту належать бюджетні асигнування і власні кошти автотранспортних об'єднань на поточний рік, розподілені за кварталами.
Автотранспортні об'єднання, яким виділено кошти на капітальні вкладання відповідно до титульного списку і затвердженого плану, називаються титулодержателями (забудовниками).
Залежно від обсягу капітальних вкладень роботи з їх освоєння можуть виконувати автотранспортні об'єднання власними силами – господарським способом або спеціалізованими будівельно-монтажними організаціями за договором – підрядним способом.
Господарським способом здійснюється будівництво невеликих sa кошторисною вартістю об'єктів, строк спорудження яких не перевищує одного календарного року.
При підрядному способі будівництва між автотранспортним об'єднанням і будівельною організацією укладається спеціальний договір-підряд, яким регулюються умови виконання робіт, встановлюються календарні строки їх виконання за окремими об'єктами ї графік поставки устаткування. Будівельно-монтажні організації оснащені передовою технікою будівельної індустрії, механізмами, мають постійні кваліфіковані кадри, тому підрядний спосіб виконання будівельно-монтажних робіт економічно ефективніший.
В автотранспортних об'єднаннях освоєння капітальних вкладень організує відділ капітального будівництва або працівники технічного нагляду. Якщо будується нове автотранспортне підприємство, то керівництво будівництвом здійснює дирекція будови.
Капітальні вкладення фінансуються через Будбанк СРСР. Будбанк здійснює всі розрахунки між забудовником і підрядчиком за виконані будівельно-монтажні роботи, а також між забудовником і постачальником устаткування, яке фінансується за рахунок коштів капітальних вкладень.
2. Економічна ефективність капітальних вкладень
Для визначення ефективності капітальних вкладень аналізуються фактори, які впливають на її підвищення або зниження, а саме:
– зміна трудомісткості виготовлюваної продукції, що дає змогу вивільнити нову частину робочої сили внаслідок капітальних вкладень або потребує додаткового залучення робочої сили;
– зміна матеріалоємкості продукції, що дає змогу вивільнити додаткові кошти виробництва в народному господарстві або збільшити витрати цих коштів;
– скорочення тривалості будівництва та зниження його кошторисної вартості.
В автотранспортних об'єднаннях головним критерієм ефективності капітальних вкладень є підвищення продуктивності праці і зниження собівартості перевезень. Ефективність можна підвищити поліпшенням використання виробничих потужностей, збільшенням обсягів перевезень, скороченням трудомісткості продукції, яка випускається цехами допоміжного виробництва, зниженням норм витрат сировини, матеріалів, палива, транспортних витрат при перевезенні вантажів і пасажирів.
При впровадженні нової техніки за рахунок капітальних вкладень для обчислення ефективності використовують такі показники:
1. Питомі капітальні витрати (питома фондоємкість) – сума виробничих фондів (основних виробничих фондів і оборотних коштів) на одиницю річного випуску продукції (обсяг перевезень) до впровадження заходів щодо нової техніки. Вони позначаються К>с> (старі), крб/ткм.
2. Питомі капітальні витрати після впровадження заходів щодо нової техніки позначаються К>н> (нові), крб/ткм.
3. Різницю в сумі капітальних вкладень після і до впровадження нової техніки (К>н> – К>с>).
4. Собівартість одиниці продукції (ткм, пасажиро-км, платні км) до впровадження заходів щодо нової техніки, S>c>, коп/ткм.
5. Собівартість одиниці продукції (ткм, пасажиро-км, платні км) після впровадження заходів щодо нової техніки, яка позначається S>н>, коп/ткм.
6. Різницю собівартості перевезень до і після впровадження заходів щодо нової техніки (S>c> – S>н>).
7. Обсяг виробленої продукції (перевезень) Q (т), Р (ткм), кількість капітальних ремонтів N>к>. >p>.
8. Нормативний коефіцієнт порівняльної ефективності капітальних вкладень (величина, зворотна нормативному строку окупності).
Він
позначається Е
і
дорівнює
.
При
визначенні річного економічного ефекту
для преміювання береться нормативний
коефіцієнт для автомобільного транспорту
0,12.
9. Строк окупності додаткових капітальних вкладень t. При аналізі виконання плану впровадження нової техніки розраховується річний економічний ефект, або річна економія, який порівнюється з первісними показниками собівартості, витратами на збільшення капітальних вкладень і показниками, одержаними після виконання планового завдання з нової техніки. Знайдену при цьому різницю множать на річний обсяг виробництва.
Е = [(S>c> + ΣК>с>) – (S>Н> + Σ К>в>)] Р>ткм>
Отже, за варіантами, які порівнюються, визначають величину економії або втрати, одержані при виконанні плану впровадження нової техніки. Найбільш економічно доцільним вважається той варіант, який забезпечує зниження собівартості перевезень при мінімальній потребі капітальних вкладень.
Поряд з визначенням загальної суми економії розраховується строк окупності додаткових капітальних вкладень. При цьому слід забезпечити таке зниження загальної суми витрат, яке дає змогу добитися окупності додаткових капітальних вкладень у строк, встановлений для об'єднань автомобільного транспорту. Фактичний строк окупності капітальних вкладень визначається діленням різниці капіталовкладень на різницю собівартості перевезень:
рік.
Економічної ефективності додаткових капіталовкладень буде досягнуто тоді, коли строк їх окупності буде меншим від нормативного строку окупності капіталовкладень, установленого Держпланом СРСР.
У тих випадках, коли розробка і впровадження заходів щодо нової техніки передбачається протягом двох і більше років, первісні показники економічного ефекту слід скоригувати на момент впровадження нової техніки.
Зведення витрат наступних років до витрат поточного моменту І при порівнянні варіантів капітальних вкладень проводиться діленням їх на коефіцієнт, яким визначається середня ефективність (К>пр>). її можна визначити при умові продуктивного використання капітальних вкладень за формулою складних процентів:
К>ПР>= (1+Е) Т
де Т – період, рік.
Коли ж зміна періоду будівництва або різночасність капітальних вкладень становлять незначну кількість років, то коефіцієнт Лп>Р> можна визначити за формулою простих процентів:
К>пр> = 1 + ЕТ.
Наприклад, сума капітальних вкладень для реконструкції профілакторію автотранспортного об'єднання за першим варіантом визначається 15 тис. крб., за другим - 18 тис. крб. Проведення робіт передбачається в дві черги. Витрати першої черги становлять 10 тис. крб., а другої, яка закінчується через три роки – 8 тис. крб. Порівнюючи варіанти, треба витрати другої черги звести до витрат поточного моменту діленням їх на К>ПР>. Нормативний коефіцієнт ефективності Е=0,12. Цей коефіцієнт встановлюється на п'ятирічку і може змінюватися відповідно до завдань народногосподарського плану.
У цьому прикладі коефіцієнт К>пр>, становить:
а) за формулою складних процентів (1+0,12)3== 1,4;
б) за формулою простих процентів 1+0,12·3 = 1,36.
Величину капітальних вкладень, зведену до поточного моменту, визначаємо за формулою складних процентів діленням 8 тис. крб. на коефіцієнт 1,4, що становитиме 8/1,4 =5,71 тис. крб.
Отже, сума зведених капітальних вкладень за другим варіантом становить 10+5,71 = 15,71 тис. крб.
Порівнюючи потребу капітальних вкладень за двома варіантами, встановлюємо, що при другому витрат буде більше на 15,71 – 15 = 0,71 тис. крб.
Кращим варіантом використання капіталовкладень вважається той, при якому сума витрат буде мінімальною. Різниця витрат за зведеними варіантами становить величину економічного ефекту.
Економічну ефективність капітальних вкладень можна оцінювати також за розмірами прибутку, зростання продуктивності праці тощо.
3. Показники плану, порядок розробки і затвердження їx
Система взаємозв'язаних показників плану відображує особливості і зв'язки різних галузей матеріального виробництва. В цій системі показників втілені завдання народногосподарського плану, передбачені плановими органами. У процесі планування на різних його рівнях використовують такі системи показників:
– план розвитку народного господарства, що включає показники балансу народного господарства, фінансово-кредитної системи та ін.;
– план розвитку галузей народного господарства, що характеризує розвиток економіки за галузями виробництва, їх зв'язок, пропорції у республіках і економічних районах;
– комплексний план розвитку окремої галузі народного господарства;
– план розвитку окремого виробничого об'єднання, комбінату, підприємства.
На кожному рівні планування використовується система показників, що характеризує специфічну особливість даного етапу планування, тому кількість цих показників неоднакова. Найменше показників використовується при розробці загальнодержавного плану розвитку народного господарства, а найбільше при складанні плану розвитку окремого виробничого об'єднання, комбінату, підприємства. Слід зазначити, що система показників плану розробляється плановими органами за єдиною методологією для всіх органів господарського керівництва. Це дає змогу порівнювати показники в єдиному народногосподарському плані, групувати їх за галузями народного господарства та формами підпорядкованості.
Показники, які використовуються в народногосподарському плануванні, поділяються на натуральні і вартісні.
Натуральні показники застосовуються для визначення пропорцій і темпів розвитку кожної галузі народного господарства, тому вони є основними для складання транспортних, матеріальних, трудових та інших балансів. Вони характеризують матеріальну сторону виробництва і одночасно використовуються для розрахунків вартісних показників. Так, обсяг перевезення вантажів вимірюється кількістю перевезених тонн, вантажооборот – кількістю тонна-кілометрів; при перевезенні пасажирів в автобусах – пасажирооборотом в пасажиро-кілометрах; таксомоторні перевезення вимірюються платним пробігом, а для автомобілів, які працюють за погодинним тарифом, – годинами роботи.
Вартісні показники застосовуються у плануванні для узагальнення натуральних показників та відображення їх у народногосподарських планах всього народного господарства, його галузей та окремих об'єднань. До таких показників належать: вартість основних фондів і оборотних засобів, фонд заробітної плати, вартість виготовленої продукції або послуг, собівартість продукції та ін. За допомогою вартісних показників визначається місце галузі виробництва в державному бюджеті країни, а також надходження платежів до бюджету та видатки із нього.
Ефективність виробництва характеризується кількісною і якісною його сторонами.
Кількісні показники дають уявлення про кількісну сторону виробництва: обсяг перевезень і потрібну кількість рухомого складу, палива і мастильних матеріалів для роботи автомобілів, обсяг робіт з технічного обслуговування та ремонту автомобілів, потрібну кількість робітників для об'єднання тощо.
Якісні показники дають змогу визначити якісну сторону виробництва: перевитрату фонду заробітної плати, зниження собівартості перевезень, технічний рівень та ступінь використання матеріальних і трудових ресурсів. До якісних показників на автомобільному транспорті належать: техніко-експлуатаційні показники використання рухомого складу, лінійно-технічна та експлуатаційна швидкість автомобілів, тривалість простою під навантаженням і розвантаженням, коефіцієнт використання вантажопідйомності і пробігу, прибуток, рентабельність та ін.
Виробничим об'єднанням автомобільного транспорту вищестояща організація затверджує такі показники плану:
– загальний обсяг доходів;
– по вантажних перевезеннях загальний обсяг перевезень вантажів в тоннах та перелік основних об'єднань і організацій (клієнтури), які має обслуговувати автотранспортне об'єднання;
– по перевезеннях пасажирів автобусами і легковими автомобілями-таксі – випуск на лінію автобусів і легкових автомобілів-так-сі, маршрутна мережа і розклад руху автобусів;
– з праці – загальний фонд заробітної плати для об'єднань вантажного автомобільного транспорту, а також для змішаних, в яких обсяг доходів від вантажних перевезень становить понад половину всіх доходів об'єднання;
– по фінансах – загальна сума прибутку, загальна і розрахункова рентабельність, платежі по бюджету та асигнування із бюджету;
– по капітальному будівництву – загальний обсяг централізованих капітальних вкладень, в тому числі обсяг будівельно-монтажних робіт, введення в дію основних фондів та виробничих потужностей за рахунок централізованих капітальних вкладень;
– по впровадженню нової техніки – завдання з впровадження нових технологічних процесів, комплексної механізації і автоматизації;
– по матеріально-технічному постачанню – обсяг поставок рухомого складу, шин, палива, мастильних та інших фондованих матеріалів і устаткування.
Перелічені показники автотранспортним об'єднанням затверджуються на рік за кварталами, а підприємства планують показники за місяцями. Більшість якісних і кількісних показників плану (вантажо- і пасажирооборот, техніко-економічні показники використання автомобілів і причепів) розробляють автотранспортні об'єднання. Планові органи і органи обліку використовують їх як розрахункові показники для складання планів і звітів про діяльність автомобільного транспорту.
Значне зменшення кількості показників, що їх затверджує вищестояща організація для підвідомчих об'єднань, розширює господарські права об'єднань та ініціативу їх у виявленні і використанні резервів виробництва.
Показники плану розроблюються на основі аналізу роботи об'єднання за минулий звітний період. При розробці показників поєднуються централізований і децентралізований методи планування. На початку травня автотранспортне об'єднання надсилає вищестоящій організації свої пропозиції щодо основних показників плану на наступний рік. В них враховуються потреби району в перевезенні вантажів і пасажирів, основою розрахунків є перспективний план розвитку автотранспортного об'єднання. Протягом травня об'єднання одержує від вищестоящої організації контрольні завдання до плану обсягів перевезень, перелік основної клієнтури, яка обслуговується, обсяг капітальних вкладень та матеріальні фонди. Контрольні завдання до плану на наступний рік є основою для розробки проекту трансфінплану за встановленими формами і показниками. Цей перший етап розробки трансфінплану, в якому активну участь беруть усі підрозділи автотранспортного об'єднання, має тривати до липня. Після цього вищестоящій організації об'єднання подають проект трансфінплану з відповідною пояснювальною запискою. Проекти планів об'єднань протягом серпня–вересня розглядаються, зводяться в цілому по міністерству і подаються, за встановленими показниками Держплану і уряду союзної республіки на затвердження.
Міністерства автомобільного транспорту союзних республік не пізніше 1 жовтня доводять до об'єднань затверджені показники плану на наступний рік. В автотранспортних об'єднаннях розпочинається другий етап розробки плану на наступний рік, який включає уточнення і деталізацію трансфінплану за окремими розділами. Протягом жовтня-листопада в автотранспортних об'єднаннях з участю всіх підрозділів трансфінплан розглядають на виробничих нарадах, де до нього вносяться певні корективи, а потім план затверджує керівник об'єднання.
Автотранспортні об'єднання повідомляють основні показники трансфінплану вищестоящій організації для складання зведеного плану.
У процесі доведення показників затвердженого трансфінплану до структурних підрозділів автотранспортного об'єднання (автоколон, цехів, профілакторію) розробляються додаткові заходи, які забезпечують виконання завдань державного плану. Протягом листопада повинна бути завершена робота із складання і затвердження плану на наступний рік, що дасть змогу кожному автотранспортному об'єднанню за місяць до початку нового планового періоду розробити організаційно-технічні заходи, які забезпечать виконання плану з найменшими трудовими і матеріальними затратами.