Державний заповІдник дунайськІ плавнІ

Реферат з соціоекології

на тему:

“ДЕРЖАВНИЙ ЗАПОВІДНИК

ДУНАЙСЬКІ ПЛАВНІ”

Дунай, друга після Волги річка за довжиною в Європі (2850 км) із загальним перепадом рівня води 678 м, утворює одну з найбільших у світі дельту за площею близько 5000 км². Дельта має ряд рукавів, найбільші з яких Кілійський, Сулинський (головний судохідний) та Георгіївський. З природоохоронного погляду район дельти — один з небагатьох природних малопорушених в Європі середовищ, яке при цьому є також наймолодшою геоморфологічною формацією континенту. Тут відбуваються велетенська і безперервна трансформація ландшафтів, рельєфу, ґрунтового покриву, зміна конфігурації окремих островів, проток, озер, єриків, намивання нових островів, кіс протягом багатьох століть.

У дельті діють три основні сили, які істотно впливають на процеси її формування. Це боротьба між суходолом і водою, різними умовами розвитку біогеоцено-зів та боротьба між тваринами за певні середовища. У цій гігантській лабораторії природи з м'яким кліматом, на якому позначається близькість Чорного моря, відбуваються постійні весняно-літні повені, які іноді тривають протягом трьох-чотирьох місяців, а рівень води піднімається на 4 м. Дуже велике значення має також ізольоване положення та інші природні фактори цієї частини дельти Дунаю, що сприяє розвитку величезної різноманітності флори і фауни.

Дельта Дунаю здавна привертала увагу вчених. Докладно вивчати цей регіон радянські вчені почали з 1946 р. Значна роль у цьому належить ученим Академії наук УРСР, співробітникам Вилковської біологічної станції та Одеському державному університету. Питання про заповідання ділянок дельти Дунаю постало з кінця 50-х рр. Уже в 1967 р. уряд УРСР проголосив дельту Дунаю заповідною, а в 1973 р. Дунайські плавні разом з прибережною акваторією моря загальною площею 7758 га віднесено до Чорноморського державного заповідника на правах філіалу.

Як самостійний державний заповідник Дунайські плавні створено 23 квітня 1981 р. Загальна площа 14851 га, суходільна частина становить 9251 га, а на акваторію Чорного моря припадає 5600. До складу заповідника ввійшли острови Гнеушів, Полуденний, третина Очаківського, половина площі Акундінова, Стамбульського, Кубанського, дві третини Кубану, повністю Курильський і Циганка з новоутвореними острівцями і мілководдями островів Курильських і Циганських. Дуже важливо, що в межах заповідника є кути — так називаються невеликі затоки-озера, відвойовані суходолом у моря з мілководдями і косами. Кути — найулюбленіші кормові угіддя ряду видів птахів, серед них найбільші — Желан-н^й, Отножий, Ананькин кут, а також Рибачинські плеса.

Таким чином, заповідник Дунайські плавні розташований на крайньому сході дельти Дунаю, на схід і південний схід від міста Вилкове, у Кілійському районі Одеської області. За фізико-географічним районуванням він знаходиться в області Задністровського Причорномор'я у се-редньостеповій підзоні степової зони України. Усі ландшафтні комплекси заповідника цілком характерні для всієї дельти Дунаю, він дає повне уявлення про свій регіон.

У геоморфологічному відношенні район заповідника — це приморська низовинна рівнина, розчленована балками, а в самому заповіднику каналами-єриками. Сучасний ландшафт формувався досить швидко, оскільки найбільш знижена частина території цього району являла собою велику затоку-лиман. Тут глибина ерозійного розчленування коливається в приморській смузі від 20 до 50 м. Причому заповідник розташований у районі, де відбувається тектонічне прогинання (опускання). За розрахунками геологів швидкість цього процесу в дельті Дунаю становить 2—4 мм за рік.

Своєрідний також клімат заповідника. Це район найбільших теплових ресурсів Дунайсько-дністровського Причорномор'я, який має найменшу континентальність. найтепліші зими. За багаторічними спостереженнями середньорічна температура повітря тут становить 12,5 °С. Середньомісячна температура липня +23 °С. Січнева середньомісячна температура повітря —1,5 °С. Абсолютний максимум температур +39 °С, абсолютний мінімум

—15 °С. Від'ємні середньомісячні температури повітря спостерігаються, крім січня, лише в лютому (—0,2 °С до —0,5 °С). Середньорічне коливання температур досить стале і здебільшого становить 24—25 °С. Загалом безморозний період триває понад 200 днів.

Таким чином, теплові умови і температурний режим у заповіднику надзвичайно сприятливі для рослинного і тваринного світу. Зволоження території також у цілому сприятливе (багато протоків і вплив самого Дунаю), але опадів у середньому випадає всього близько 400 мм при річному випаровуванні до 900 мм.

Найважливішою особливістю району заповідника є те, що зими тут досить м'які, з дуже частими відлигами. Постійний сніговий покрив щороку не утворюється. Акваторія моря, озер, каналів і єриків замерзає в середньому раз у 10—12 років. Таким чином, клімат заповідника приморський, із жарким тривалим літом і відносно короткою м'якою зимою.

Гідрографія заповідника Дунайські плавні, його островів, які повністю або частково затоплюються під час повеней, озерної дельти, протоків і єриків в основному залежить від часу і розмірів весняно-літніх повеней. Тим більше, що тривалі повені промивають засолені ділянки заповідника. Грунтові води залягають відносно неглибоко, частина підземних вод значно мінералізована і засолена.

На підвищених частинах островів заповідника грунти частково складаються із солонцевих різновидностей південних чорноземів, що утворюються зеленою масою своєрідної підстилки, щільні шари якої сягають до 1,8 м і складаються з переплетених стебел і.волокон коріння очерету.

Цей грунт починається по краях озер і продовжується під водою. З кожним роком він стає щільнішим і товщим від рослинного перегною (гумусу), відкладень тваринного походження і наносів мулу від повеней.

Трапляються на островах і темно-каштанові грунти, а на низьких терасах і деградовані солончаки. На морському узбережжі відкладення піску зверху намулів створює піщані обмілини і навіть дюни. Місцями піщані наноси, зовсім не вкриті будь-якою рослинністю, заходять вглиб плавнів.

Грунти заповідника сформовані на суглинках і глинах внаслідок дерново-лучного і болотоутворюючих процесів при порівняно значному зволоженні поверхневими і ґрунтовими водами. Загальною особливістю грунтів заповідника є малогумусність і висока мінералізація.

Флора дельти дуже різноманітна, що пов'язано з наявністю тут кількох флористичних комплексів — справжнього водного, лучно-болотного, лучного, солончакового, алювіального і степового.

У заповіднику багато ендемічних видів причорноморсько-каспійського регіону. Водяний горіх дунайський — вузьколокальний ендем дельти Дунаю. Водяний горіх плаваючий занесено до Червоної книги СРСР. Цей самий вид, а також сальвінія плавуча—до Червоної книги Української РСР. У флорі заповідника в значній кількості є види, дуже рідкісні для Причорномор'я, такі, як коро-лиця пізня, лутига карликова, азола папоротевидна і азола каролінська.

У заповіднику представлена така рослинність: лісова, прісноводна, болотна, піщана, галофітна та морська. Поширена вона досить нерівномірно. Ліси, здебільшого -у вигляді смуг, ростуть по берегах островів біля водотоків. Займають вони у заповіднику всього близько 300 га, тобто 3,2 % всієї заповідної площі суходолу. Міцніші лісові угруповання сформувалися біля русла Дунаю, а в заповіднику — у нижній частині на Курильських островах.

Лісова і кущова рослинність представлена формаціями верби білої, верби тритичинкової, верби попелястої, а також обліпихи крушиновидної, аморфи кущової і тамариксу галузистого. Угруповання двох останніх формацій поширені на невеликих ділянках.

Болотна і водна рослинність у заповіднику займають найбільші площі — понад 9000 га. Болотна рослинність представлена формаціями рогозу вузьколистого, очерету звичайного, осоки стрункої, осоки загостреної та ін. Улітку дельта здається суцільним очеретяним зеленим лісом. Очерет звичайний, який росте тут, є дунайською різновидністю, досягає у висоту 4 м. Серед багатої рослинності то тут, то там виділяються численні заводі (озера, єрики, затоки, кути) з піщаними обмілинами та банками. Тут чимало сплавин з характерними для південних регіонів угрупованнями рослинності.

Рослинність на піщаних грунтах і засолених ділянках здебільшого росте на приморському березі островів і кіс. Загальна площа цих типів рослинності становить близько 160 га або всього лише 1,7 % всієї площі заповідника. Піщана рослинність найрізноманітніша. Вона представлена формаціями нетреби звичайної, гірчака перцевого (водяний перець), колосняка чорноморського, осоки піщаної, галіміони бородавчастої, турнефорції сибірської та ін. Рослинність на пісках відіграє надзвичайно важливу протиерозійну роль і захищає піски від сильних вітрів.

Галофітна-рослинність займає зовсім невеликі площі в заповіднику і представлена дуже простими формаціями — солонця звичайного, кураю содового і деякими іншими видами солончакової рослинності.

Прісноводна рослинність досить різнорідна, в основному це групи формацій узбережно-водноі і справжньої водної рослинності. Вона поширена на значних площах і дає досить повне уявлення про аналогічні типи рослинності всього стародавнього Середземномор'я. Саме в заповіднику серед цього типу рослинності є угруповання рідкісних, реліктових і зникаючих видів, які за своєю площею е найбільшими в Європі.

Морська рослинність заповідника характеризується дифузним поширенням і монодомінантністю угруповань, тобто окремі види займають значні площі. Вона представлена формаціями рупії морської, занікелії морської і морської трави звичайної.

Значного поширення, особливо за останні 5—7 років, у заповіднику набули угруповання адвентивних (занесених з інших районів поширення) видів — азоли папоро-тевидної, азоли каролінської, ряски малої, лутиги карликової, молочаю плямистого та деяких інших видів.

Рослинність заповідника виконує важливу функціональну роль у плавневих біогеоценозах і має велике кліматичне та гідрологічне значення. Значною мірою вона підтримує екологічну рівновагу в дельті Дунаю. Рослинний світ з наукового погляду — дуже важливий еталон малопорушених плавневих екосистем для розробки питань відтворення плавневих ландшафтів, які вже в багатьох дельтах річок півдня республіки зазнали значних антропічних змін.

Рослинність також відіграє величезну роль як один з основних компонентів екосистем заповідника, що забезпечує кормову базу для численних представників тваринного світу, особливо для орнітофауни.

Тваринний світ заповідника має свої характерні відмінності порівняно з навколишніми суходольними ділянками. Тут мало видів ссавців, які є типовими представниками фауни степової, зони. З копитних у плавнях Дунаю тільки дикі свині почувають себе добре і не тільки на суходолі, вони навіть влаштовуються на певний час на плавучих острівцях, де вдосталь їжі. У просторих заростях очерету водиться значна кількість видр. З інших цінних хутрових ссавців у заповіднику є також норка європейська і горностай.

У плавні часто заходять лисиці. В дуже малій кількості тут диких котів і вовків. За останні десятиріччя в дунайські плавні мігрував єнотовидний собака.

З гризунів тут чимало різних полівок. Особливо багато полівок водяних та пацюків сірих. З'явилася також ондатра, якої в довоєнні роки в дельті Дунаю не було.

Досить часто зустрічаються представники комахоїдних — їжак звичайний, землерийки, кілька видів кажанів.

Провідне місце серед хребетних у заповіднику належить птахам. Дельта Дунаю — одне з найважливіших місць відпочинку мігруючих птахів. Саме тут пролягають п'ять найважливіших маршрутів перелітних птахів, тому весною і восени вона стає справжнім царством птахів.

У Кілійському гирлі дуже багато видів промислово-мисливських та інших корисних для народного господарства птахів: багато з них представлені значною кількістю особин. Таке зосередження видів птахів в УРСР спостерігається лише на окремих ділянках Чорноморського заповідника.

З водоплавних птахів гніздяться і зимують у районі заповідника багато представників з ряду гусиних, починаючи з лебедя-шипуна, який зрідка і тепер в невеликій кількості гніздиться в найбільш важкодоступних, віддалених від селищ куточках, і закінчуючи чисельними видами качок. Велика цінність заповідника в тому, що тут в значній кількості ще гніздиться гуска сіра.

Найбільш масові серед промислово-мисливських птахів крижні, качка сіра (нерозень) та чернь білоока (чорнушка). Нерозень—найпоширеніший з усіх качок. Оселяється найчастіше на значних відкритих просторах стоячої води і на узбережжі моря та солоних лиманів. У заповіднику немало лисок. На глухих важкодоступних водоймах у значній кількості гніздиться представник ряду норців — норець сірощокий.

З куликів найпоширеніші шилодзьобка, чайки (чибіси), дерихвости — лучний і степовий. Численними є зуйки. У невеликій кількості трапляється ходуличник—вид, занесений до Червоної книги Української РСР. З мартинів у заповіднику досить поширений мартин звичайний, водяться крячки: чорний, білокрилий і річковий.

З дрібних співочих птахів є синиця вусата, очеретянки (8 видів), вівсянка очеретяна та ін. З воронових — багато ворон сірих і сорок, у невеликій кількості крук.

У заповіднику гніздиться багато представників голінастих, які досить часто тут утворюють мішані великі й малі колонії. Особливо багато чапель великих і малих білих, .чимало чапель жовтих, звичайних сірих, є квак, бугайчик і бугай, коровайка. Єдине місце гніздування колпиці на Україні — це пониззя гирла Дунаю.

З ряду веслоногих тут гніздяться баклани великий і рідше малий. Прилітають з румунської частини дельти на годівлю пелікани — рожевий і кучерявий, але в заповіднику вони не гніздяться.

У дельті Дунаю трапляються деякі види хижих птахів. Удень орлани, луні, яструби і шуліки чорні, кібці та деякі інші, а вночі їх змінюють сови. З видів, занесених до Червоної книги Української РСР, тут бувають на гніздуванні поодинокі пари орлана-білохвоста, а під час перельотів — беркут, могильник, скопа, підорлик великий.

Акваторія заповідника — важливе місце зимівлі на території УРСР, в основному водоплавних птахів. Восени і взимку тут перебуває близько 20 видів тільки качиних птахів, які гніздяться не тільки в УРСР, а й по всій європейській частині Союзу РСР. Особливо багато в цей час крижнів, шилохвостів, свищів, чирків-тріскунків і чирків-свистунів, деяких видів черні та ін.

На зимівлі можна побачити великі зграї лебедів-шипунів, лебедів-кликунів і навіть зрідка поодинокі особини лебедя малого, який сюди прилітає з тундрової зони європейської частини СРСР. Зимують тут і такі рідкісні птахи, як гуска велика білолоба і гуска мала білолоба, гуменник, а останнім часом у невеликій кількості червоно-вола казарка, вид, занесений до Червоної книги СРСР.

Усього на зимівлі буває понад 120 видів птахів, які належать до 16 рядів. Але особливо багато птахів під час весняних і осінніх перельотів. У цей час спостерігається близько 150 видів птахів, які належать до 18 рядів.

Характер місцевості, географічне положення, кліматичні умови, різнорідність біотопів і багатство кормової бази створюють надзвичайно сприятливі умови для життя земноводних, їх тут 9 видів. В єриках, протоках чимало тритонів — звичайних і гребінчастих. Добре почувають себе кумка звичайна, ропуха зелена. На піщаних ділянках зустрічаються часничниця звичайна, а на лучних — жаба гостроморда. Добре почувають себе, а їх тут багато, жаби озерна і ставкова. Усюди на кущах і навіть на очереті багато квакш.

Плазуни представлені сімома видами. Досить численна черепаха болотяна. Ящірки в невеликій кількості. З двох підвидів ящірки прудкої найчастіше зустрічається прудка південна, досить рідко — ящірка чорноморська прудка. Цей підвид поширений на піщаному узбережжі уздовж Чорного моря від Дунаю до Кінбурнської коси, але після освоєння піщаних пляжів стає дедалі рідкісним. Ще рідше в заповіднику можна побачити ящірку кримську. Рідкісним, зникаючим видом є піщана ящірка, яка в минулому була' поширена по всій береговій території дельти Дунаю. У значній кількості є вужі — звичайний і водяний. Дуже рідко трапляються гадюка степова й мідянка. Вважають, що вони сюди потрапили випадково, були занесені в плавні водами Дунаю.

Водойми в гирлі Дунаю, його численні канали, єрики, протоки і озера та вся узбережна акваторія заповідника багаті на рибу (майже 100 видів). Найбільш цінні осетрові. Деякі з них — осетр чорноморський, севрюга, білуга та осетр звичайний — заходять у Дунай на нерест, тоді як стерлядь живе тут постійно. У невеликій кількост водиться цінний вид лососевих—дунайський лосось.

Мільйони окунів, лящів, коропів, карасів та інших видії відгодовуються у водоймах плавнів Дунаю. Багато ту щук, сомів та інших хижих видів риб. Великими кося ками йде на нерест у Кілійське гирло оселедець дунай ський. У кути заходять на відгодівлю косяки кефалі та деякі інші морські риби. Водойми дельти переповнен ракоподібними, які є кормом для птахів і риб, а деяк види (рак річковий) мають промислове значення.

Район заповідника, що має багаті теплові ресурсі і підвищену зволоженість, являє собою оптимальну з; умовами територію на півдні республіки, де живуть без хребетні, їх налічується тут близько 10 тис. видів. Дужі важливо й те, що кількість особин деяких видів без хребетних у заповіднику в кілька разів перевищує щіль ність їх на суміжних територіях. Так, кількість тількі жуків жужелиць на узбережних ділянках місцями досягаї до 300 особин на один квадратний метр. З безхребетних серед кільчастих черв'яків тут велин скупчення на мілководдях утворюють поліхети — основи; їжа багатьох видів куликів. Чимало видів олігохет, п'явої та ін. Багато тут також різних молюсків.

Але найбільше, звичайно, комах. Тут їх налічується близько 4600 видів. Основну масу становлять двокрилі мокриці—17 видів, мошки—5, куліциди—13, ґедзі— ЗО, а також інші кровососи. У величезних кількостям виплоджуються метелики, веснянки, комарі-дзвінці, жуки водолюби та інші, що є складовою частиною кормової бази мисливсько-промислових тварин.

У заповіднику наукові працівники проводять певну роботу біогеоценологічного та екологічного характеру

Заповідник Дунайські плавні входить до Міжнарод ного Списку найважливіших водно-болотних угідь, голов ним чином як місць оселення рідкісних птахів.