Гроши /Укр./

Гроши

ТЕМА 1.СУТЬ І ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ.

1.Походження грошей.

Наукова думка знає остаточносформовані теоретічні концепциї походження грошей з 17ст. Основні концепциї походження грошей:

еволюційна

раціоналістична

Вони доповнюють одна одну (не протирічать).

Еволюційна концепція декларує, що гроші виникли врезультаті безпосереднього розвитку суспільства: в конкретній момент часу суспільні відносини досягли рівня. коли виникла потреба мати еквівалент. Існує багато сучасніх доповнень: Фрідмен(Нім.), Харісон, Кнапп, “кембріджська школа”.

Згідно рационалістичній концепції, поява грошей спричинена особливими обставинами суспильного розвитку. Оскільки відносини товаровиробників виступали як основа економічного укладу, то з боку виробничих відносин здійснювався постійний вплив на механізм формування вартості. Іншими словами, походження трошей слід розглядати в нерозривному зв”язку з розвитком форм вартості. Більше того: розвиток форм вартості- причина виникнення грошей.

Суспільні відносини на конкретному проміжку розвитку, коли відокремлене існування товаровиробників неможливе. На певному етапі людство розуміє, що із загальної маси продуктів праці виділяються деякі найбільш популярні, володіння якимидає певні переваги, більш швидко включаються в обмін. Стосунки на цьому щаблі розвитку не мали сталого характеру, не були регулярними, носили випадковий характер. Форма вартості на цьому етапі називається 2.випадковою(простою, звичайною).

На другому етапі видиляється ряд продуктів праці з найбільшим попитом. В залежності від дефіциту того чи іншого продукту та конкретних традицій формується ряд еквівалентів, придатних для обміну на всі інші продукти праці. Форма вартості - повна (розгорнута).

Третій етап розвитку форми вартості характеризується появою товару-еквіваленту. Форма вартості - еквівалентна. Товар-еквівалент не мав специфічних економічних характеристик, але за взаємною згодою товаровиробників приймався при обміні.

Коли обмін набуває постійного регулярного характеру, виникає потреба в зручному економічному еквіваленті, якими стають гроші. Потреби ринку набувають такаго важливого значення, що грошова форма вартості закріплюється, а загальний еквівалент - гроші збереглися до цього часу.

Між раціоналістичною та еволюційною концепцією багато спільного. В них виникнення грошей - результат тривалого історичного розвитку. Виникнення грошей пояснюється розвитком товарного виробництва та процесу обміну. На основі концепцій походження грошей можна зробити висновки:

гроші - не просто товар, а носій певних суспільніх відносін. Саме формування цих видносин зумовило виділення грошового товару.

гроші як результат тривалого розвитку грошей та вартості не є застиглим явищем, вони постійно розвиваються за суттю і за формами.

гроші не можуть бути скасовані чи зминені угодами людей або рішенням держави, 3.поки існують адекватні грошам суспільні відносини.

2. Cуть грошей.

Гроші - загальний еквівалент і абсолютно ліквідний товар.

Гроші - специфічний товар, що має властивість обмінюватіся на будь-який інший товар.

Товарна природа грошей та їх еквівалентна форма визначається їх походженням. Після закінчення формування грошей товарним носієм грошей виступали в натурально-речовому виразі золото та срібло. С і З, виступаючи як звичайний товар, визначали товарну прирду грошей. Суспільну рольгрошей С і З виконували за сумісництвом, але товарна природа грошей витікає не з належності благородного металу до товарй, а визначається місцем грошового еквіваленту в економіці.

Коли роль грошей виконувало З, являючись носієм грошової суті, воно одержало подвійне існування: як товар і як гроші. Подвійність сутності З на цьому етапі виявлялась у його міновій та споживній вартості. Виконуючи роль споживної вартості для конкретної людини, З виступало як носій суспільної вартості. Між конкретною і загальною споживною вартістю З виникла суперечливість, Якщо воно виконує роль конкретної вартості для людини, це виключає можливість використання його як загального засобу обміну. Суперечність загострювалась. Задовольняючи потребу використання З як Г, суспільство змушене відмовитися від використання З як товару

Для вирішення цієї проблеми вихід був знайдений на шляху ідеалізації грошей. Найперший прояв цього процесу в товарному обігу, бо при обслуговуванні руху товарів відмовитися від характеристики З як З найлегше. Товарний обіг найменше вимагав від З його характеристик як благородного металу. Оскільки обмін товарів носить миттєвий характер, виникла можливість замінити З як товар З як гроші, грошовими знаками.

Т. ч. потреби товарного обігу були задоволені. а З як гроші втратило свої якості як благородний метал.

Протиріччя товарного обміну. які були вирішені за допомогою грошей

вартість і мінова вартість

абстрактна і конкретна праця

суспільнонеобхідні та ідндивідуальні витрати праці

До виникнення грошей б-який товар-еквівалент не втрачав цих протиріч. Тому ,виконуючи еквівалентну роль, товар залишався товаром. З появою золта як загального товару, відмовою від деяких його характеристик як благоодного металу для виконання функції обміну, протирічча, властиви золоту як товару втрачали свою гостроту.

В золоті як грошах загальна споживна вартість ідентична вартості, тому золото як гроші цінні для людства з точки зору їх властивості обмінюватися на б-який йнший товар. Вартість золота, ін. словамі. виражалася їх споживною вартістю для людей. Оскільки вартість б-якого товару є результат суспільних витрат.на його виробництво. а для конкретної особи при обміні має значення тількі еквівалентна сутність грошей, виникає можливість поступового вирішення проблеми протирічча конкретної та абстрактної праці, втіленої в грошах. Оскільки при обміні товарів для товаровиробника важливо тільки скільки вартий товар саме для нього, суспільні витраті на виробництво грошей його не цікавлять. Тому товар набуває властивостей, коли суспільнонеобхідні витрати виступають як індивідуальні.

3. Фрми грошей, їх еволюція.

Змоменту появи четвертої форми вартості - грошової - товарний обіг ставить нові вимоги до еквіваленту. Оскільки обмін натуральними продуктами при збільшенні об”ємів виробництва стає незручним, виникає потреба у економічному засобі обміну.

Перша реакція на ці вимогі- поява білонної монеті - перша форма грошей. Вони карбувалися з різних металів и їх характерною особливістю було їх виготовлення з суміші благородних і неблагородних металів. Білонна монета широко використовувалася вже в умовах феодалізму.

Монета вперше з”явилася, коли окремі товаровиробники для полегшення обміну товарів отримали дозвіл на виготовлення металевого еквіваленту. Карбування монет було стихійне. не було заканодавчого обмеження для випуску їх в обіг. Спочатку монети карбувалися з різних металів і були різними за формою, вагою і зовнішнім виглядом.З часом виявилось, що є певні метали, монети з якихмають більшу міцьність. довше зберігаються і т. ін. Товарне виробництво зростало і зазначені характеристики набували особливого значення.

На певному етапі від різноманітних металів при виробництві грошей суспільство перейшло до срібла і золота з причин їх особливих якостей. Закріплення в обігу золотих і срібних монет в економічній літературі наз. біметалізмом.

З появою масштабних операцій обміну висуваються нові вимоги до грошей.Найбільшою вимогою стає економічність. Завдяки конкретним фізичнім та хімічним якостям роль еквіваленту закріплюється за золотом. характеристики золота:

здатність довго зберігатися

портативність

однорідність

особливі фізичні та хімічні якості

відносна рідкість у природі

На певному етапі розвитку товарного виробництва кількість золота та можливості його потунцийного видобутку почали відставати від темпів зростання виробництва товарів, золота почало невистачати для зодоволення потреб товарного обміну. Товарний обіг вимушений пристосуватися до іншого загального еквіваленту, виникли паперові гроші.

Перша поява паперових грошей у Китаї, у Західній Європі паперові гроші затвердилися у обігу в 16-17ст. З початку - паралельний обіг золотих та паперових грошей. Головна причина неможливочті відмови від золотих монет - національні традиції.

Паперові гроші - нерозмінні на метал знаки вартості, що наділені державою примусовим курсом і обов”язкові до застосування у всіх видах розрахунків та платежів.

На відміну від повноцінних грошей (монет), номінал і реальна вартість паперових грошей не співпадали. Паперові гроші - перша відома неповноцінна форма грошей.

Кредитні гроші відрізняються від паперових грошей механізмом емісії. Мотив 7.для їх випуску в обіг - наявність конкретних програм і об”єктів, що потребують коштів. На відміну від паперових, кредитні гроші повинні мати під собою конкретну товарну основу. Теоретично кредитні гроші містять у собі механізм обов”язкового повернення до емітента. На практиці в умовах зростаючих бюджетних дефіцитів країн відбулося поступове стирання межі між паперовими та кредитними грошима. З причини фактичної втрати здатності повертатися до емітента кредитні гроші в обігу перетворилися на паперові. Найбільш відомі кредитні гроші у обігу:

вексель

чек

В обігу розрізняють :

готівкові

допозитні

електронні форми грошей.

Сучасні платіжні засоби затвердилися в обігу завдякивпливу держави.

4. Вартість грошей.

Реалії свідчатьпро роздвоєння вартості грошей як грошей і грошей як товару. При виконанні золотом функциї загального еквіваленту його вартість як товару раегувала на зміну потреб в цьому товарі. Якщо розглядати гроші як гроші, то додатковий фактор зміни їх вартості - зміна суспільних потреб в грошах, динаміка золотих запасів, попередні заощадження та ін.

Найбільш чуттєво реагувала на зміну вартості золота монета. Під вплівом обігу зменшувалася цінність монети (стиралась, деформувалась та ін.), але номінальна вартість монети не змінювалась. Т. ч. монета продовжувала бути засобом обігу і платежу. Номінальна і реальна вартість монети могли не співпадати і під впливом 8.розвитку видобування золота.Вартістьмонети могла зменшуватись,але деякий час суспільство продовжувало приймати її як повноцінну.

Економічна теорія пояснює інерційність номінальної вартості золота як грошей в порівнянні з золотом як товаром факторами:

існує зв”язок золотих монет в обігу з рівнем цін на товари;

втручання держави в грошове господарство; у суб”єктів ринку зростає відчуття гарантованості вартості даної монети.

З переходом до неповноцінних форм грошей номінальна і реальна в постійному дисонансі (не співпадають). Існує беззаперечний зв”язок між зміною вартості грошей і економічними процесами. Знецінення грошової маси в часі може розглядатися як причина економічних роблем і навпаки.

Функції грошей.

Виділяють п”ять функцій грошей:

міра вартості

засіб обігу

засіб платежу

засіб нагромадження

світові гроші

Міра вартості - функція, в якій гроші виступають як засіб вимірювання вартості товарів і засіб їх порівняння. Завдяки цій функції всі товари стають якісно однорідними і кількісно вимірюваними. За умов обігу золотих монет існувала категорія масштаб цін- вагова килькість благородного металу, що прийнята в державі за грошову одиницю.

З переходом до неповноцінних грошей масштаб цін вмирає, бо держава закріплює за грошовою одиницею курс,який не зв”язаний з вартістю золота. Своєрідний варіант масштабу цін в сучасних умовах - товарний вміст грошової одиниці.

Міра вартості - функція. в якій гроші функціонують ідеально.

Засіб обігу - гроші розривають межі товарного обміну. Товарна метаморфоза Т-Г-Т’ завдяки грошам може розріватися на два акти: Т-Г і Г-Т’. Це - новий етап розвитку товарних відносин. Якщо в догрошовому господарстві обмін товарів мав форму Т-Т’, це означало, що не було можливості накопичувати кошти і пошук потенційного партнера для товарообміну перетворився на перманентний процес.

З появою цієї функції була досягнута дуже важлива мета - товаровиробники отримали змогу розірвати часову і просторову межу обміну.

Гроші виконують цю функцію реально.

Сфера використання грошей як засобу платежу і засобу обігу - більша частина економічного обороту країни.

Засіб платежу -гроші виступають як миттєвий посередник при товарообміні. Ін словами, гроші допомагають продавцю і покупцю вдоволбнити свої потреби в найбільш зручній формі.Цю функцію гроші виконують реально

Засіб платежу безпосередньо пов”язаний з товарооборотом. Як платіжний засіб гроші отримали змогу здійснювати самостійний рух незалежний від руху товарів.В цій функції рух грошей і рух товарів - прямопротилежні.Функція засобу платежу потребує сталості грошей і деформується при знеціненні грошової маси.

Сфера використання грошей як засобу платежу і засобу обігу - більша частина економічного обороту країни.

Функція засобу платежу повною мірою включає загрозу неплатежу. При широкомасштабності неплатежів ця функція провокує грошово-кредитну кризу.

Взаємопов”язаність функцій засобу обіга і засобу платежу виражається в постійному поглинанні грошима як засобу платежу сфери їх функції як засобу обігу.Це не має негативного впливу на економіку і надає більш широкі можливості для суб”єктів господарювання.( знімаються обмеження , які створюються при негайній оплаті товарів.) Функція засобу обігу- основа для виникнення кредитних відносин в економіці.

Засіб нагромадження -гроші виконують нагромадження вартості у всіх формах в процесі розширеного відтворення.Перша видома форма нагромаджтоварна. Другий етап_ естетичне накопичення - коштовності, антикваріатів. Сучасні форми - накопичення грошові знаки (д) нерозвинутих країн інвалюта), ЦП, золото і вироби з золота, вклади в банках і ін.

У Фішер: теорія міжчасового вибору пояснює, що кожен субєкт економіки постійно вирішує проблему розміщення своїх коштів за принцепом ліквідності. Людина віддає перевагу готівці у довгострокові фінансові вклади.

Світові гроші- поєднує функції засобу платежу , засобу обігу, засобу нагромадження на світових ринках.

ТЕМА 2.КІЛЬКІСНА ТОЕРІЯ ГРОШЕЙ І СУЧАСНИЙ МОНЕТАРИЗМ.

Кількісна теорія грошей.

Кількісна теорія грошей виникла на основі класичної теорії, найвідоміший представник якої А. Сміт. Він вніс найбільший вклад у розуміння категорій споживача і мінова вартість. Завдяки С економічна теорія збагатилася тезою, що основою мінової вартості є субстанція вартості, Ця теза - основа для формування К. Марксом тези про двоїстість праці в товарі. Д. Рікардо продовжив теорію Сміта і перший підійшов до розуміння категорій абстрактна і суспільна праця.

Найбільша заслуга класиків - завдяки їм була закріплена версія щодо товарного походження грошей, а також остаточно сформульовано зв”язок між трудовою теорією вартості і розвитком грошей.Класики мали активний вплив на економічну думку до 19ст.

НТП і НТР обумовили появу концепції, яка трактувала суть грошей як технічний засіб. Основна теза - легкість зміни грошей та існування можливості без будь-яких ускладнень відмінити гроші.

Поява кількісної теорії пов”язана з класичною теорією. Незважаючи на спрощений погляд Сміта і Рікардо, ця теорія вважалась найбільш оригінальною в 19 ст. Рікардо формулював свої постулати на прикладі фінансової кризи в Англії в 18-19ст. Після відміни обіну фунтів на золото, англійська економіка ввійшла в стан авторефлексії. Рікардо вважав, що відкриття нових родовищ золота може подовжити термін обігу золотих монет. Тому, поява паперових 12.грошей і закріплення їх в обігу необхідно пояснювати як нестачу золото в обігу.

Класична теорія внесла своєрідний вклад в розвиток сучасного розуміння сутності грошей. Але її постулати трансформувалися з врахуванням особливостей грошового обігу вищих стадій. Кількісна теорія пояснбє зміну вартості грошей і рівень цін зміною кількості грошей в обігу. Тобто, всі економічні зміни можуть ініціювати збільшення або зменшення грошової маси.

Зародження кількісної теорії - в 16ст, але її розквіт - в 19ст. Основна подія в грошовій теорії 16ст. - розвінчання ідей меркантилізму.Але кількісна теорія в тих умовах не могла бути затверджена як основна, бо домінували ін. ідеї.

Базові положення кількісної теорії .

постулат причинності (ціна залежить від кількості грошей);

постулат пропорційності (ціна змінюється пропорційно зміні кількості грошей).

Перший відомий представник кількісної теорії - Ж. Бодден. В своєму трактаті він пояснює зміни економічного устрою зміною маси золота і срібла в товарному обігу. (Дж. Локк, Даванзатті, Монтарріні)

Найбіль виразно ідею кількісної теорії висловив Д. Юм. Він обгрунтував принцип однорідності: якщо гроші є однорідними (золото/ срібло/паперові),це веде до подвоєння їх вартості: як матеріалу і як товару.Це подвоєння пояснює виникнення різних цин на різних територіях. Помилка Юма - він вважав гроші нейтральними до впливу ендо- і екзогенних факторів. Основна думка кількісної теорії в цьому варіанті - трактування відсутності зв”язку впливу грошей на рівень цін: ці фактори 13.відокремлені і не мають закономірного взаємовпливу.

В епоху розвинутого капіталізму виникла т. з. “банківська школа в Англії. Її засновник - Т. Тук - ціноутворення багатофакторний процес. Ціни товарів не залежать від кількості грошей, а навпаки, сума грошей - наслідок цін. Прогрес у розвитку кількісної теорії у 19ст. не розірвав вузьке коло механічного зв”язку товарних цін і грошей.Зберігся принцип ігнорування функції грошей як міри вартості та засобу нагромадження.

2. Неокласичний варіант кількісної теорії грошей.

На початку 20ст. кількісна теорія вважалася домінуючою, але для остаточного закріплення її. як наукової, необхідно внесті ряд доповнень. Виникає трансаакційний варіант І. Фішера. Зв”язок кількості грошей з рівнем цін він пояснював формулою:

М*V=P*Q, де

М- грошова маса

V-швидкість обігу грошової одиниці

Р- рівень цін

Q- товарна маса

M=(P*Q)/V

Фішер вважав. що грошова маса прямо пропорційна рівню цін і обернено пропорційна швидкості обігу.Фішер формулює причинно-наслідкові зв”язки рівень цін змінюється

прямо пропорційнокількості грошей

прямо пропорційно швидкості обігу

обернено пропорційно обсягу торгівлі

Але фішер пояснював справедливість такого зв”язку тільки в довгостроковому періоді, вважаючи. що в короткостроковому періоді це рівняння не обов”язково справедливе, бо можуть діяти тимчасові фактори, які виводять рівняння з ідеального стану. Фішер довів, що в довгостроковому аспекті обсяг виробництва залежить від техніко-економічних умов та інфраструктури.Обидва фактори змінюються повільно, тому теорія від них абстрагується.

Завдяки трансакційному варіанту остаточно закріпився розрив між грошовою і загальноекономічною теорією.

В 20 рр. кількісна теорія трансформувалася т. з. “кембріджською школою”(А. Пігу, Робертсон, Маршал). Аналогічно фішеру КШ виходить з тези про вплив грошей на ціни, але основний акцент зроблений на мотиви і механізм заощаджень. Особливість КШ - розміри заощаджень пов”язувалися з мотивами поведінки людей. Відома формула Пігу пояснює, що між грошовою масою і заощадженнями населення існує постійний зв”язок:

M=k*R*P. де

R - величина виробництва у фізичному вигляді за одиницю часу

P-ціна продукту

k- частка виробленого продукту, яку людина хоче нагромаджувати.

k, Р -стабільні- виникаєоберненопропорційний зв”язок між вартістю (купівельною силою) грошової одиниці та величиною наявних касових залишків (нагромаджень). Це - основний постулат кількісної теорії.

В 20 ст. кількісна теорія розглядалася розглядалася державами як стратегія коригування грошових параметрів.

В умовах монопольного капіталізму у регулюванні грошової маси вбачається спосіб впливу на рівень цін.Економічна активність також пояснюється ефективністю грошової політики.На початку своєї діяльності прибічником кількісної теорії був Кейнс.

3. Кейнсіанська школа і її розвиток в розвиток теорії.

Ускладнення і розвиток капіталістичної економіки спричинило необхідність пояснити вплив грошово-кредитних установ на товарне виробництво. Оскільки грошові та кредитні інструменти активно використовувалися державою при проведенні економічної політики, необхідно пояснити закономірності цього процесу.

Кейнс підкреслював необхідність поєднання кількісної теорії з теорією кон”юнктур, Якщо класична теорія визначає гроші як короткочасний посередник , а їх нагромадження вважається нераціональним, то кембріджська школа намічає певну відмову від тезі про нейтральність грошей.

Кейнс не намагався відійти від обох варіантів.Важливістьгрошей він пояснював з точки зору прийняття господарських рішень. Нагромадження грошей вважається своєрідним барометром економіки.Модель Кейнса спростовує розрив між реальними і грошовими процесами, тобто “класичну дихотомію”. На його думку зв”язок між економікою і гршима - норма відсотку і гроші набувають істиної важливості тільки в теорії відсотку. Чим сильніша невпевненість людини в майбутньому економічному розвитку, тим більша структура гршових заощаджень і менше попит на потчну продукцію.

Кейнс виділяє такі мотиви заощадження:

трансакційний

обачність

спекулятивний

1 і 2 відображають традиційну роль грошей як засобу обігу і длатежу. 3-й пов”язаний з попитом на спекулятивні залишки. Кейнс пов”язував цей мотив з динамікою цін фінансових активів чи облігацій. В теорії з”являється проблема вибору.

Завдяки Кейнсу проблеми чисто монетарних показників відходять на другтй план. Основними показниками, що характеризують економіку та дають змогу її регулювати стають рівень безробіття і об”єм виробництва.

Кейнс вперше запропонував політику т. з. “дешевих грошей”. На практиці ця політика неминуче призводила до інфляції. В період економічної депресії рецепти Кейнса були ефективні і політика “дешевих грошей” допомагла вийти з фінансової кризи, але сталося ігнорування грошових показників економіки і перебільшення ролі бюджетного регулювання.

Сукупний попит на гроші, за Кейнсом, складається з частин: трансакційної та спекулятивної. З одного боку, суб”єкт еконономіки прагне максимізувати свій прибуток і вкладає кошти в фінансові активи, що найбільш вірогідно прибуткові. З іншого боку, існує мета зберегти найбільш ліквідні кошти, а примушує людину потийно вибирати між об”єктами вкладень і, як результат, найпривабливіше зберігання готівкою.

Кейнс вперше ввів у грошову теорію поняття “норма відсотку”. Традиційний зв”язок грошей і цін відсуното на другий план.

Кейнсіанська доктрина після подолання економічної кризи і пожвавлення грошово-кредитних відносинпослаблює свій ефект. За умов стабільної економіки, инструменти. що пропонує Кейнс, нездатні ефективно регулювати грошовий обіг. На початку 70-х років ідеї Кейнса 17.зазнають критики. Стрімкі темпи інфляції виводять на перший план грошові фактори.

Т. ч. знову зростає интерес до кількісної теорії. За кейнсіанством закріплюється рль “проінфляційної теорії”, що ігнорує грошове господарство і виносить на найвищий рівень потреби економічного зросту.

4. Сучасний монетаризм і його позиції.

Марк фрідмен - найвідоміший представник.

Монетаризм як самостійний напрямок сформувася в США в середині 50-х років на основі кількісної теорії. Монетаристи намагались затвердити інший підхід до до економічного механізмк порівняно з Кейнсом.

Основне джерело нестабільності економіки - в грошовій сфері.На думку Йегера. економістом може вважатися людина, яка шукає основні причини кризових явищ в сфері грошових показників. Логічний зв”язок між грошима і економікою в монетаризмі трансформується , лозунг “гроші мають значення” перетворюється на “тільки гроші мають значення”.

Завдяки Фрідмену, грошові фактори економічної стабільності декларуються як основний зміст ділової активності. Головна причина економічного хаосу. за Фрідменом, в неефективному регулюванні грошової маси.Теорія Фрідмена наз. портфельною моделлю. тобтоекономічний вибір суб”єктив відбувається в межах фінансових активів для вкладів. Такі ідеї згодом підтримали Шарп та Маркоінц (засновник сучасної портфельної теорії).

Монетарна теорія базується на натуралістичному трактуванні капіталу (Бем- Баверк). В сучасній економіці погляди монетаристів посідають 18.суттєве місце. Розбіжности миж монетаристами та кейнсіанцями вилилися в протистояння двох основних інструментів макроекономічного коноторолю: грошово-кредитна і фіскальна політика.

Грошово-кредитна політика пов”язується з впливом Центрального банку. Фіскальна, що грунтується на зміні податкових ставок, трактується монетаристами як свавілля уряду і малоефективний засіб.

Андерсен і Джордон (США) співставили ефекти монетарної та кейнсіанської версії. Вони прагнули перевірити справедливість тверджень Кейнса:

фіскальні засоби сильніше впливають на економіку, ніж грошові

реакція економічної кон”юнктури на фіскальні заходи легше передбачується. ніж ефект грошово- кредитної політики

вплив фіскальних заходів швидше проявляється в реальній дійсності. ніж грошово-кредитні інструмунти.

Врезультаті досліджень з”ясовано. що вплив грошово-кредитних інструментів сильніший і більш передбачуваний. ніж фіскальні методи. Тому під сумнів був поствлений постулат Кейнса першочерговість бюджетної політики. Сантлузькамодельзакріпила позиції монетаризму. Протягом багатьох років монетаристи виступають з пропозицією про кардинальну перебудову традиційний грошово-кредитних і банківськіх інститутів.Вплив держави на грошову експансію необхідно зменшити і підняти на вищий рівень саморегульованість грошової сфери.

У 80-90-ті роки основна мета монетаристів у встановленні жорстких обмежень на можливість держави фінансувати 19.дефіцит бюджету за рахунок емісії.

Найбільший позитивний ефект монетарна версія мала в Англії (М. Теччер).

5. Рекомендації монетаристів та неокейнсіанців щодо сучасної грошово-кредитної політики.

Основна проблема сучасної грошоо-кредитної політики - питання про те чи вистачає грошей для задоволення потреб суб”єктів економіки. Найбільш детально в українській науковій літературі це питання досліджено в 1996р. М. Савлуком.

Загальна грошова маса в обугу за 6р. зросла в 4520разів,але темпи її збільшення не рівномірні: до 1993р. - збільшення. з 1993р. зменшення. Зниження рівня монетизації ВВП (співвідношення маси обігу до об”єму ВВП)використовується для звинувачення НБУ вжорсткій грошово-кредитній політиці. Падіння рівня монетизації біль ніж у 5разів на перший погляд прерконує про дефіцит грошей в обігу.З довгострокових позицій зниження рівня монетизації є негативним. бо означає згортання грошових відносин і зменшення ролі грошей в економіці. Реальні причини:

широка бартеризація економіки

значна доларизація економічного обороту

прискорення обігу грошей

Об”єм товарообороту України, включаючи тіньовій, за 1991-96рр. зріс >2рази., а швидкість обігу >5 разів.Таке зниження несправедливо пояснюється дефіцитом грошей в обігу.

Динаміка рівня монетизації не має пряиої залежності від грошової маси. Показник монетизації в міру зростання грошової маси знижується. бо це зумовлене внутрішніми закономірностями інфляції(т. з. критичний момент). До критичного моменту темпи інфляції відстають від темпів емісії грошей. На цьому етапі інфляція позитивно впливає на економіку. Після критичного моменту темпи інфляції випереджають темпи емісії, інфляція спричиняє збільшення номінального об”єму ВВП, відповідно знижується рівень монетизації.

В довгостороковому аспекті зниження рівня монетизації не має чіткого негативного впливу на грошову систему. Найкраще цей показник вимірюється за допомогою швидкості обігу грошей.Вдовгостроковому періоді швидкість грошовогообігу показує на скільки часто грошова одиниця змінює власників в межах одного циклу відтворення. В довгостроковому аспекті різке збільшення грошової маси не сприяє росту рівня монетизації.Неминучий наслідок нарощування грошової маси - інфляція. Це підтверджує факт 1996р. коли інфляціязростала швидше. ніж емісія грошей.

Існує істотна різниця між попитом на гроші і попитом на грошовий доход.Останній існує потійно. перший залежить від багатьох економічних факторів.Якщо зростає попит на грошовий доход. при незміному попиті на гроші, грошові кошти направляються на валютний або товарний ринкйі баланс на цих ринках порушується. Це призводить до загальноекономічного дисбалансу і не має істотного впливу на покращення рівня монетизації ВВП.

Призростанні попиту на гроші суб”єкти спрямовують свої заощадження на покриття цього приросту. Врезультаті збільшується грошова маса в обігу, рівень монетизації.Найхарактер ніші ознаки цього процесу виявилися в Україні в кінці 1996р. Цьому сприяли:

випуск в обіг гривні

збільшення довіри до монетарної політики НБУ

розвиток фінансового ринку

розвиток валютного ринку і збільшення реального курсу гривні

На сучасному етапі грошово-кредитної політики будь-якої країни повинен базуватися на реальних монетарних показниках. Це спричиняє, зокрама, зміну жорсткої монетарної політики на більш м”яку.

На початку 1998р. це виявилось в політиці НБУ, яка стала менш жорсткою.

ТЕМА 3. ГРОШОВИЙ ОБОРОТ І. ГРОШОВІ ПОТОКИ

1. Процес руху грошей. Грошові потоки.

Економічне середовище, де функціонують суб’єкти ринку пов’язане з грошовою сферою.

Сфера, в якій функціонють банки, складає грошовий оборот.

Організація і управління потоками грошей, що складає грошовий оборот, змінює кон’юнктуру грошового ринку , і т. ч. реалізує свою роль в економіці.Тому суть і основи грошового обороту важливі для пояснення механізму функціонування грошово-кредитної системи.

Вся сукупність грошових платежів, здійснюваних суб’єктами ринку, складає грошовий оборот.

Всі платежі групуються в потоки. В залежності від місця в процесі суспільного відтворення виділяють:

сплата фірмами необхідних ресурсів, які закуповуються у населення.

сплата урядовими органами ЗП державним службовцям.

дохди домогосподарств від реалізації ресурсів фірмам

сплата чистих податків сімейними господорствами

формування сімейними господарствами заощаджень, що надходять на грошовий ринок

видатки сімейних господарств на споживання

мобілізація фірмами на грошовому ринку інвестиційних коштів

інвестуваня видатків фірм

мобілізація державою коштів на грошовому ринку (державні кредити)

державні закупки

сплата продуктів, що надходять в країну , як імпортні

надходження грошових коштів з сектору світового ринку для сплати експорту

Оскільки національна економіка постійно взаємодіє з світовою, доцільно виділити:

13. доходи фірм від реалізації своїх товарів і послуг (нац. продукту)

14. чисті надходження грошових коштів з світового грошового ринку на внутрішній

15.чистий відтік грошових коштів з внутрішнього на світовий грошовий ринок.

Така схема грошового обороту будується на основі механізму “Модель кругообігу доходів і продуктів”. Ця модель відображає реаольну ситуацію, яка склалася в ринкових економіках розвинутих країн. Умовним допущенням є те, що всі ресурси, необхідні для діяльності фірм, як і самі фірми, знаходяться у власності сімейних господарств. (лише один потік безпосередньо пов’язує сімейні гоподарства з урядом). В дійсності , частина ресурсів і фірм знаходиться в державній власності. Тому деяка частина грошових потоків не проходить 23.через сімейні господарства.Особливе значення такі потоки маютьв неринковій економіці (Україна).

Тому, згідно цієї схеми ми робимо ще одне припущення, зважаючи, що в майбутньомупроцес приватизації трансформує державну власність в приватну.

Грошовий оборот можна представити як взаємозв’язок здійснюваних в економіці грошових потоків. Всі суб’єкти національної економіки в такій схемі поділяються :

фірми

сімейні господарства

уряд

Ці сектори пов’язані грошовими потоками, які проходять через ринок ресурсів, продуктів, грошовий і світовий ринки. В кожному секторі є вхідні та вихідні потоки. Така ситуація дозволяє збалансувати економіку світу і забезбечити замкнутість кругообігу грошей.Ця замкнутість - основне джерело стабільності економіки.

Номінальні обсяги національного продукту та національного доходу і відповідні їм потоки рівні.

Найбільш очевидно балансуються потоки національних господарств. З отриманого національного доходу (3) , вони сплачують чисті податки (5) і купують необхідні товари (4), заощадження продаються на грошовому риноку (6).

На рівні держави грошові потоки балансуються за допомогою позичання коштів на грошовому ринку (9). Це ноебхідно, якщо чистих податків (5) недостатньо для утримання державних службовців і державних закупок. (бюджетний дефіцит).В цьому випадку необхідний 6 потік: надходження заощаджень населення на грошовий ринок.

Фірми збалансовують грошові потоки за допомогою грошового ринку. Припускається, що доход приватних фірм надходить до сімейних господарств. Тому у фірм не залишається коштів для розширеня. Ці кошти мобілізуються на грошовому ринку.

Балансування грошових потоків, що обслуглвують окремі ринки, досягається інакше.На ринку ресурсів регулювання автоматичне: все, що витрачається фірмами на ресурси, отримується сімейними господарствами як НД (1 і 3).

В умовах замкнутої економіки балансування потоків ринку продуктів теоретично також автоматичне. Але економіка України - відкрита і має місце притік та відтік грошей (11 і 12). За умови, коли імпорт дорівнює експорту, відбувається балансування цих потоків. Але, в дійсності, це несе загрозу дестабілізації грошового обороту.

Якщо імпорт більший за експорт, гроші з національного рівня переходять на світовий (11>12). Тоді національний продукт (13) буде більший ніж НД (3). Різниця - чистий імпорт. В цьому випадку виникнуть труднощі з реалізацією національного продукту в межах країни. Ця диспропорція не може бути вирівненою розширенням внутрішнього грошового обороту. Якщо збільшити пропозицію грошей, це збільшить потік до рівня національного продукту. Проблема реалізації буде вирішена, але ціною інфляції. Додаткові кошти надійдуть до фірм і будуть спрямовані на оплату ресурсів. Це збільшить сумарний об’єм 4, 8, 10 потоків. Зростання попиту ініціює ріст цін на цих ринках.Тоді для реалізації національнлгл продукту знову невистачатиме грошей.

При чистому імпорті найкращий варіант - запозичення коштів з світового грошового ринку: отримання кредитів в іноземних банках для сплати імпорту або продаж на зовнішньому ринку національних фінансових активів. Мобілізовані кошти складають додатковий потік капіталу (14). Ці кошти збільшать потоки 8 і 10, а також попит на ринках продуктів,, що буде сприяти реалізації цих продуктів. Врезультаті - зрівняння потоків 3 і 13 без інфляції.

В умовах чистого експорту додаткові кошти приходять на внутрішній ринок Т. ч. зменшується потреба запозичення коштів іншими шляхами, а це розбалансовує внутрішній грошовий ринок. Для вирівнювання ситуації необхідно пропонувати зайві кошти на світовому ринку.

Висновок. Через механізм врівноважування чистого імпорту і чистого експорту досягається збалансування грошових потоків, що пов’язують національну економіку зі світовою.

За допомогою фінансових операцій реальні активи трансформуються у грошові кошти і навпаки через механізм грошового ринку.Національний продукт і НД повинні балансуватися, що спричиняє необхідність збалансування їх складових. За спрямування ці складові поділяються %

потоки ін’єкційні - На цю суму зростає надходження коштів на внутрішній ринок (інвестиції, держ. закупки).

потоки витоку - чисті податки, заощадження, сплата чистого імпорту. На цю суму зменшується використання сімейними господарствами НД

Балансування потоків ін’єкцій та потоків витоку- один з найважливіших механізмів регулювання внутрішньої економіки.

2. Економічні основи грошового обороту. структура грошового обороту.

Грошова маса, що обслуговує ринок товарів постійно рухається бо суспільне відтворення є неперервним процесом.

Постійне переміщення грошей між суб’єктами ринку - грошовий оборот.

На мікрорівні гроші обслуговують оброт індивідуального капіталу.

Г-Т...В...Т’-Г’

Г-Г’- грошовий оборот на мікро рівні., рух грошей як капітал.

Ці гроші авнсуються на виробництво. але повертаються з приростом. Завдяки цьому можливе розширення індивідуального виробництва.

Гроші на мікрорівні - абстрактна самозростаюча вартість.

Грошовий оборот на мікрорівні має хар-ки:

замкнутість лінії руху грошей.

зростання грошової суми при поверненні її на вихідні позиції

Перетворюючись на капітал. гроші і далі виконують свої функції.

На макрорівні грошовий оборот обслуговує рух суспільного капіталу. Обіг суспільного капіталу- не просто сума обігів індивідуального капіталу., він включає нові елементи і має свою специфіку.

В умовах ринку підприємці м позичати гроші.

Гроші купуються як капітал. тому передбачена виплата %.Вільні кошти в конкретний час є у багатьох, і ця сукупнусть створює пропозицію грошей. Ця сфера створює внутрішній грошовий ринок. Гроші на ньому - позичковий капітал.

Частина грошей, отриманих після закінчення виробництва, використовується на погашення позичок. Ін ша частина- затрати на виробництво. Оплата продуктів виробництва надходить до ін субєктів, які повертають її на грош. ринок.

Третя частина Г’ - новостворена вартість у формі ЗП і прибутку .ЗП покидає обіг капітулу, але прибуток надходить в банки, ЗБІЛЬШУЮЧИ ПРОПОЗИЦІЮ НА ГРОШОВОМУ РИНКУ,
На мікрорівні рух грошей замкнутий , починається і закінчується на грошовому ринку.

Грошовий оборот - єдине ціле, але іноді може розриватися. Такий сегмент грошового обороту називається фінансовою сферою, а відповідні відносини - фінансовими.

Другий сугмент грошового обороту - кредитний ринок.

Сегменти грошового обороту взаємозвязаі і взаємодіють

Загальна сукупність грошових потоків у країні поділяється на дві сфери:

готівкові

безготівкові

3. Маса грошей в обігу та грошові агрегати

Сукупність грошей в усіх іх формах, що знаходяться у суб'єктів економіеки складають грошову масу. Вона має складну структуру і динаміку руху. В структурному напряму грошову масу поділяють на 4 напрями:

за ступенем ліквідності

за формою грошей

за розміщенням у конкретних суб'єктів ринку

за територіальним розміщенням.

Чим менша грошова маса тим легше державі керувати грошовими потоками. Грошовою базою в економіці називають найбільш ліквідні кошти у суб'єктів ринку. Грошові агрегати поділяють масу грошей на такі складоіві:

М_>0> - готівка і банківські вклади до запитання.

М_>1> - це М_>0> + строкові вклади, заощадження в банках,і взаємні фонди грошового ринку.

М_>2> - це М_>1> + депозитні сертифікати номіналом вище 100.000 долл., строкові угоди про зворотній викуп та позики в євровалюті.

L - М_>2> + запаси ощадних БОН, комерційних паперів та банківських акцептів поза банківською системою. Агрегати відрізняються не тільки кількістю але й якісно, наприклад М_>0> - це кошти в обігу. М_>1>-найтісніше пов‘язане з товарною масою, що сплачується в кредит. М_>2> та L враховують заощадження, тобто якісно новий елемент грошової маси. Градація грошової маси за ступенм ліквідності пояснює на скільки гроші готові до обороту. Швидкість обігу також характеризує грошову масу і має обернено пропорційний зв‘язок з нею.

Швидкість грошового обороту- це частота переходу грошей від одного суб‘єкта до іншого. Основними чинниками швидкості обороту є:

наявна товарна маса

частота виплати доходів

загальний стан грошового ринку.

Швидкість обігу може вимірюватись числом оборотів за конкретний період (як правило 1 рік), або тривалістю одного обороту. Швидкість обігу грошей характеризує загальну інтенсивність економічних процессів.

Закон грошового обігу

Суть протягом певного часу для обігу необідна конкретна об‘єктивно-обгрунтована маса купівельних і платіжних засобів.

Кн=Кф

Кн=Цт/О Цт - сума цін товарів, що гтові до реалізації

О- швидкість обігу.

В кожний конкретний момент часу Цт непостійна і на неї можуть впливати кредитні відносини, та безгрошові розрахунки. Саме тому формула трансформується:

Кн=(Цт - Кт + П - Вп)/О

Кт- маса тоарів, що купується в кредит

П - платежі, строк погашення яких наступає в данному періоді

Вп - взаємопогашені платежі

Кн розраховується на конкретну дату.

Автоматичне регулювання...

Йому на зміну прийшло державне регулювання... Бюджетний дефіцит; інфляція (Кф>Кн); кредитні гроші; необхідність регулювання.

ТЕМА 4 ГРОШОВИЙ РИНОК

1. ГР та його інституційна модель.

ГР балансує грошові потоки і грошовий обіг вцілому. Але роль грошового ринку не обмежується межами грошового обороту. Найважливішою якісною характеристикою грошового ринку є процент.

Грошовий ринок

ринок грошей (обіг до 1 року)

- валютний ринок

- ринок короткострокових банківських кредитів

- ринок короткострокових фінансових актвів

ринок капіталу (обіг більше ніж рік)

- ринок ц.п.

- ринок середньо та довгострокових банківських кредитів.

Грошовий ринок потребує регулювання, або впливу саморегулюючих структур

Суб‘єкти грошового ринку (продавці, покупці, посередники).

Грошові потоки в межах грошового ринку їстотно розрізняються, це пояснюється суттєвою різницею прямого та опосередкованного фінансуваня в рамках ринку.

Пряме фінансування Найголовніші канали руху грошей: 1. Канал капітального акціонерого фінансування. 2. Канали позичання шляхом емісії облігацій та інших фінансових активів. Суб‘єкти: дом. господарства; фірми, держава; іноземні фіз та юр. особи.

Пряме фінансування це переміщення коштів по ринкових каналах безпосередьо від власника до позичальника.

Капітальне фінансування- це отримання коштів в облмін на право участі в власності фірми (акції).

Позичання - це отримання фірмою коштів в обмін на боргове забов‘язання сплатити борг в установленний строк з виплатою процента.

Опосередковане фінансування Взаємодіфя відбувається за допомогою фінансових посередників (класичний приклад - банк (механізм дії). Опосередковане фінансування відбувається за законом попиту та пропозиції. Балансування попиту та пропозиції та формування % на гроші виступає найважливішою функцією гошового ринку.

2.Попит на гроші та грошова пропозиція

Їснують суттєві відмінності формування попиту та пропозицції на грошовому ринку.

ПОПИТ- це намагання суб‘єктів мати в свлєму розпорядженні певну встановленну ними масу грошей.

Якщо розмір поточної каси коливається в короткостроковому періоді при заданому обсязі ВНП то це означає що проводиться політика регулювання депозитної ставки.

ПРОПОЗИЦІЯ грошей на рівні окремого суб‘єкта залежить від зміни доходності розміщення коштів в активи, отже от зміни %. Чим вища % тим вища пропозиція.

Пропозиція на макрорівні-постійний фактор= загальна маса грошей в обігу. Незалежить від %. Ставка рівноваги- крива попиту перетинає криву пропозиції.

Інвестиційні ресурси= заощадження - держ позички на внутрішньому ринку.

3. Ринок ЦП як складова частина грошового ринку.

Ринок ЦП- це складва частина фінансового ринку де відбувається трансформація заоадженнь в інвестиції за допомогою специфічного товару ЦП.

ЦП це боргове забов‘язання або свідотство про участь в капіталі. (види ЦП) ринок ЦП має механізми саморегуляції, регулювання РЦП в умовах ринку повинне бути мінімальним, урад на РЦП, Український РЦП.

4. Фактори, що визначають рівновагу грошового ринку %.

Грошовий ринок повинен абезпечити повну трансформацію заощаджень в інвестиції, їснує 2 позиції щодо реального виконання цієї задачі: монетаристи-ТАК; кейнсіанці- НІ.

Монетаристи- ринкова с-ма має маханізм регулювання що стримує економічну крзу, впливає на фрми та на сімейні господарства: стимулюється бажання інвестувати та заощаджувати в рівних розмірах = %.

Зростання % призводить до зростання заощадженнь та падіння інестицій...... Якщо заощадження перевищать інвестиції......... Але монетаристи говорять що це буде тривати неловго = точка рівноваги=рівновага всієї економіки.

Кейнсіанці Рішення про заощадження та інвестування приймаються різними економічними суб‘єктами, що діють з різними мотивами. ..... Наявність заощадженнь у населення фірму взагалі не цікавить.

ТЕМА 5. ГРОШОВІ СИСТЕМИ

1. Грошова система та ії структурні елементи

грошова система- це форма організації грошових розрахунків в Україні

В склад грошової системи вкл.

1.Найменування грошової одиниці в національній економіці

2.Маштаб цін

3.Форми гошей що втановлені законодавчо і знаходяться в обігу

4.Форми організації безготівкових розрахунків

5.Порядок здійснення готівкового грошового обороту.

6.Державні структури, що регулюють грошовий обіг.

Маштаб цін- структурний елемент грошової системи, який характеризує кількість товарів, які можуть бути придбані за 1 грошову одиницю. Характеризуючи маштаб цін виділяють валютний курс. Валютний курс- це співвідношення між курсами валют двох країн. Деравний валютний курс встановлюється в алежності від конвертованності валюти.

"Правила проведення безготівкових розрахунків в Україні"- безготівковий обіг

"Порядок проведення касових операцій в економіці"- готівковий обіг

Основними суб‘єктами регулювання є: НБУ; Мін. Фін.; відповідні держ установи.

2. Основні типи грошових систем та їх еволюція

1. Ринкові та неринкові

2. Регульовані (паперово-грошові та кредитні) та саморегуюючі (гроши з золота та сірібла)

3. Монометалічні та біметалічні (1.паралельні в-ти; 2.подвійна (держава встановлювала співвідношення); 3."кульгаюча валюта"(один з металів кеарбувався в закритому порядку).

Закон Коперника Грешена (був сформрваний в умовах недоліук подвійної валюти, коли ринкова вартість грошей ен враховувалась і це призводило до тезаврації (здешевлення) закон витіснення хороших грошей поганими

мономеалізм ділеться на три групи:

золотомонетний стандарт

золотозливковий стандарт

золотодевізний стандарт

паперові та кредитні гроші

3.Державне регулювання рошової системи

Основним механізмом регулювання грошового обігу є банківські операції, Американський економіст Самуельсон вважав, що кожен центральний банк має єдину функцію- контроль за грошовою масою та кредитом. Інструменти впливу на грошово-кредитну систему можуть бути прямі (емісія) та опосередковані (через кредитні інститути).

Дворівнева банківська система(Центробанк та комерційні, ділові, інвестиційні банки).

Участь держави у капіталі ЦБ і наслідки...

У вітчизняній літературі ігнорувалося поняття державного борга (наслідки, ситуація в ринковій економіці). ЦБ є банком уряду, тому ЦБ приймає участь в розміщені і обслуговуванні державних боргових зобов‘язань.

Політика державного боргу... Для краї що бажають вступит до ЄС державний борг не повинен перевищувати 60 % від ВНП.

Державне регулювання грошового ринку в країнах з розвинутою економікою... фіскально бюджетними разом з грошово кредитними інструментами.

В Україні політика держ. боргу виражена....... Ефект фінансової піраміди

На грошовому ринку україни політика держ боргу проводиться в комплексі з %-ою і резрвною політикою

4. Інфляція

Інфляція (от лат. вздутие) це переповнення каналів горошового обороту знеціненними грошовими знаками.... Лаж на золото- підвищення ціни на золоті монети в паперових. Дізажіо- зменшення реальної вартості порівнянно з номінальним золотим вмістом сучасна інфляція - це знецінення грошей відносно товарів.

Деномінація (обмін старих знаків на нові в певній пропорції з зміною цін, і т. і.)

нуліфікація

девальвація

ревальвація

ТЕМА 6. НЕОБХІДНІСТЬ ТА СУТЬ КРЕДИТУ

1.необхідність кредитних видносин в економіці.

Перший кредит - при описі середньовічних ярмарок. Кредит (лат. довіряю) Основна передумова кредиту - сезонність в-ва.

Сезонні та несизонні в-ва = висновки слідства.

2. Сутність кредиту

Кредит- це економічні відносини між юридичними т фізичними особами і державою з приводу перерозподілу вартості на засадах поверенення іх вартості. Кредит є системою економічних відносин завдяки яким суспільство мобілізує вільні кошти, та використовує їх на потреби обороту.

Типи кредитних відносин(між ким)

Кредитні відносини відрізняються принципом обов‘язкового повернення грошей власнику передається лише споживна вартість.... гарант...... коли кредит не повертають він втрачає свою економічну сутність і перетворюється на фінансові відносини.

Сплата %! Де беруться кошти для кредитів...

3. Функціі кредиту в економіцці

Функція кредиту це спецефічний прояв його внутрішньої сутності

Виділяють 3 функції: перерозподільча емісійна (антиципаційна) цю функцію виконує тільки банківський кредит. Етодом кредитної експансії або рестрикції регулюється грошова маса. Випуск кредитних грошей легше аніж іх вилучення.

Контрольна 3 думки:

контроль це властивість і функція банків, а не кредиту

контролює позичальника кредиту

їснує самоконтроль позичальникка кредиту

Економічні МЕЖІ кредиту

просторова- це співвідношення кредиту з іншими економічними категоріями

часова- це наявність ролі кредиту в різних історичних проміжках

якісна- це наявність характерних тільки для кредиту ознак

зовнішні- це відокремленність кредиту від всіх інших суспільних відносин.

внутрішня- це співвідношення між різними формами та видами кредиту

перерозподільча- вона обумовлена обсягом наявних в економіці ресурсів

емісійна- випливає із функції створення грошей для обігу

4. Форми та види кредиту

форми:

=грошовий

=товарний

види:

-державний

-банківський (м\б: внутрішньогосподарським, виробничий, платіжний, розрахунковий, плановий...

за строками позики: короткостроковий, середн., довго.)

-комерційний

-споживчий

-міжнародний

Відносини в рамках банківського кредиту контролюються ЦБ держави. НБУ втановлює параметри про які звітує банк, в разі порушення сплачує штраф (параметри: максимальний розмір кредита на одного позичальника; ризик на одного позичальника).

Криза 1-го банку може дестабілізувати банківську систему вцілому.