Экономический анализ (работа 4)

Вступ.

У нових умовах формування ринкових відносин, функціонування підприємств із різними формами власності необхідно шукати нові шляхи підвищення ефективності суспільного виробництва, а також уміло використовувати економічні методи керування підприємством.

У цьому зв’язку зростає роль економічного аналізу, що є функцією керування. Такий аналіз дозволяє одержати нові характеристики досліджуваного об’єкта дослідження і застосувати обґрунтоване управлінське рішення, що веде до досягнення мети об’єкта.

В сучасних умовах необхідна система знань про основи економічного аналізу господарської діяльності, його методах і методології, вміти використовувати економіко-логічні й економіко-математичні методи і моделі при вивченні економічних процесів, що відбуваються на виробничих підприємствах, навчитися методики аналізу головних показників, що характеризують господарську діяльність підприємства, з метою прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Це дозволить освоїти методику і методологію побудови аналізу і використання у своїй практичній діяльності моделей об’єкта дослідження, а також придбати навички практичної роботи з ними, направити творчу думку на удосконалювання організації і методики економічного аналізу відповідно до вимог теорії і практики ринкового господарства.

Володіння прийомами і методами економічного аналізу створює підґрунтя для розвитку їх економічного мислення, набуття здатності сприймати економічні процеси, що відбуваються на підприємствах (а також в інших об’єктах управління) у всій їх багатогранності і взаємозумовленості.

Це особливо важливо в умовах розвитку і поглиблення ринкових засад в нашій економіці, які об’єктивно ускладнюють завдання у сфері прийняття управлінських рішень на кожному підприємстві, на кожному об’єкті управління.

Контрольна робота складається з двох розділів : теоретичного

( два питання) і практичного ( дві задач ).

І. Теоретична частина.

1. Використання економіко-логічних методів аналізу господарської діяльності на підприємстві.

В основі методології фінансово-економічного аналізу лежить діалектичний метод, тобто економічні явища, що вивчаються, аналізуються, розглядаються у зв’язку і взаємозалежності, русі і розвитку. Застосування діалектичного підходу до вивчення цих явищ викликає до життя такі найхарактерніші особливості методу аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств.

По-перше, це системний підхід до аналізу економічних явищ і процесів, який виявляється у комплексному вивченні взаємопов’язаних економічних, організаційних, технічних та інших факторів, у застосуванні системи показників для аналізу.

По-друге, це широке використання логічних методів, а саме: дедукції та індукції.

Дедукція — такий метод вивчення економічних явищ, коли нові знання про об’єкт здобувають шляхом переходу від загальних фактів до окремих висновків.

Індукція — навпаки, такий логічний метод, за якого міркування ведеться від окремих, поодиноких фактів, положень до загальних висновків. Наочним прикладом використання дедуктивного підходу є розв’язання аналітичної задачі, суть якої зводиться до виявлення причин (факторів), що зумовили той чи інший фінансовий результат діяльності підприємства, наприклад прибуток: спочатку визначають суму прибутку, показники його динаміки, відповідність запланованому рівневі тощо, а далі — всі фактори, які забезпечили саме такий кінцевий результат.

Інша аналітична задача — визначення резерву зростання того чи іншого економічного показника, хоча б того самого прибутку: вона потребує вивчення окремих шляхів досягнення вищого результату за рахунок, наприклад, кращого використання засобів праці, предметів праці, скорочення простоїв, удосконалення технології, маркетингових програм тощо. Вона потребує індуктивного підходу, який забезпечує визначення загального резерву зростання (у нашому випадку — прибутку) за рахунок різноманітних факторів, які його формують.

По-третє, вивчення причин, які спричиняють зміни тих чи інших явищ економічного життя, оскільки всі явища обумовлені причинно-наслідковою залежністю.

Мистецтво аналітика полягає в умінні відшукати найсуттєвіші причини, які найбільшою мірою вплинули на той чи інший результат.

По-четверте, аналіз передбачає не тільки виявлення напрямків впливу різних причин (факторів) на той чи інший економічний показник, а й надання кожному з цих напрямків конкретної цифрової визначеності і, по можливості, представлення характеру цього впливу у формалізованому вигляді, тобто математично, через певні функції, моделі.

І, нарешті, по-п’яте, матеріали фінансово-економічного аналізу повинні вміщувати інформацію, яка була б здатна служити базою для прийняття управлінських рішень, спрямованих на розробку проектних варіантів розвитку підприємства, на підвищення ефективності діяльності за рахунок мобілізації резервів, виявлених аналізом.

Серед традиційних статистичних методів і прийомів, за допомогою яких здійснюється аналітична обробка (головним чином первісна), найпоширеніші такі:

• використання абсолютних і відносних величин;

• використання середніх величин;

• порівняння;

• побудова рядів динаміки;

• групування;

• балансовий метод;

• індексний метод.

Абсолютні величини економічних явищ і процесів — це конкретні числові вирази цих явищ і процесів (обсяг виробництва, сума доходів, витрат, прибутку тощо). Без використання даних про ці величини аналіз найчастіше не може бути повноцінним, проте, на противагу статистиці, де абсолютні величини є основними вимірниками, в аналізі вони служать головним чином для розрахунку відносних і середніх величин.

Відносні величини — це величини, які встановлюються шляхом порівняння з будь-якими іншими (процент, питома вага, індекс, темп зростання, прибуток на одну гривню вкладеного капіталу тощо). Тільки відносні величини дають точне і наочне уявлення про розвиток того чи іншого економічного явища.

Наприклад, цілком зрозуміло, що вираз: “Підприємство № 1 у 1999р. одержало 2,5 млн. грн. прибутку, а підприємство .№2 — 0,6 млн. грн. прибутку” має незрівнянно менше аналітичне значення, ніж вираз:

“Підприємство .№ 1 за 1999 р. одержало прибуток у розмірі 0,17 грн. на одну гривню вкладеного власного капіталу, а підприємство № 2 — 0,53 грн. на одну гривню вкладеного власного капіталу”. Те ж саме можна сказати про вирази: “У 1999 р. підприємство виробило продукції на суму 3400 тис. грн.” і “Випуск продукції підприємства у 1999 р. становив 82,4% до обсягу продукції за 1998 р.” і т. ін.

Середні величини — це абстрактні величини, за допомогою яких досягається узагальнення відповідних сукупностей типових, однорідних явищ, процесів, показників. Без обчислення середніх величин неможливо досліджувати процеси з метою виявлення їх закономірностей, вивчати явища за різними сукупностями, вивчати явища, що змінюються, у динаміці, нівелювати нетипові, випадкові варіанти значень показників.

Наприклад, ніякі аналітичні висновки не можуть бути зроблені, якщо є дані про фактичні місячні заробітки 2593 працівників підприємства А за 12 місяців року і 429 працівників підприємства Б за ті самі 12 місяців року. Лише підрахувавши середньомісячні заробітки на одного працюючого на цих підприємствах (наприклад, вони становили 167 і 202 грн.), можна робити певні висновки і використовувати ці дані для аналізу інших економічних показників.

У фінансово-економічному аналізі найчастіше використовуються такі середні величини:

• середня арифметична проста;

• середня арифметична зважена;

• середня хронологічна;

• середня квадратична.

Порівняння — дуже поширений прийом, який застосовується в аналізі. Саме з нього, звичайно, розпочинається розв’язання багатьох аналітичних задач, саме воно задає напрямок аналітичному дослідженню. У фінансово-економічному аналізі застосовуються такі порівняння:

• явищ, показників у динаміці, тобто з аналогічними даними за минулий період (минулі періоди), що приймається за базовий;

• даних фактичних (звітних) за аналізований період з плановими (бізнес-плановими);

• звітних даних з середніми (у межах підприємства, галузі, держави в цілому, розвинених країн);

• просторові порівняння з даними роботи інших підприємств.

Основна умова ефективності застосування прийому порівняння (і водночас одна з найскладніших задач фінансово-економічного аналізу) — це досягнення зіставності показників, які характеризують процес, що аналізується. Тільки після того, як з’являється повна впевненість, що показники зіставні між собою за всіма параметрами, можна проводити аналітичні розрахунки, які базуються на порівнянні.

Безглуздо порівнювати без попередньої обробки, наприклад, фінансові ресурси підприємства за даними звітних балансів для висновків про їх динаміку в умовах значної інфляції, так само, як фондовіддачу основних засобів підприємства хутряної промисловості з аналогічним показником підприємства машинобудування, або, скажімо, річні суми одержаного українським підприємством прибутку в 1992—1997 рр., коли інфляція у країні досягала 10 000%, а вимірник прибутку — карбованець, гривня — постійно змінював свою купівельну спроможність.

Динамічні порівняння майже завжди потребують перерахунку показників у зіставні ціни за допомогою індексів цін і тарифів.

Побудова рядів динаміки. Для відображення розвитку аналізованого показника у часі (в динаміці) будують ряди динаміки. Вони являють собою хронологічні (моментні) або часові (інтервальні) ряди значень показника, які дають змогу аналізувати особливості розвитку того чи іншого економічного явища. Ряди динаміки можуть бути побудовані за абсолютними, відносними або середніми величинами. Прикладом рядів можуть служити такі дані фінансово-господарської діяльності промислового підприємства за період 1993—1999 рр. (табл. 1).

Таблиця 1.

Рік	Статутний фонд у зіставних цінах на кінець відповідного року,тис.грн.	Ланцюгові темпи зростання обсягу випуску продукції, %	Середньорічна заробітна плата одного працівника за зістав-ною оцінкою, грн.
1993	3420	100,0	2339
1994	3577	100,6	2501
1995	3949	103,7	2775
1996	2855	86,9	2254
1997	3270	90,4	1968
1998	4600	97,6	2043
1999	4925	98,2	2256

Вже просте прочитання й осмислення даних, представлених подібним чином, дає підстави для деяких важливих аналітичних висновків. Вони, однак, можливі, якщо витримується основна умова застосування прийому порівняння взагалі і, зокрема, побудови рядів динаміки, — йдеться про зіставність усіх величин, що входять у ряди динаміки. У фінансово-економічному аналізі доводиться досягати зіставності показників або при збиранні та обробці необхідних для побудови рядів динаміки даних, або шляхом перерахування зібраних незіставних даних. Задача зведення рядів Динаміки до зіставного виду тим складніша, чим більший часовий період охоплює аналізований масив інформації.

Групування — це прийом аналізу, який полягає у формуванні з масиву даних, що аналізуються, класифікаційних груп за ознаками, істотними з точки зору розв’язання конкретних аналітичних задач. Таке розчленування масиву аналітичної інформації ще до аналітико-статистичної обробки груп, побудованих за певними ознаками, дає можливість виявляти закономірності та тенденції, властиві аналізованим процесам і явищам. З поглибленням аналізу (побудова груп за більшою кількістю ознак, за менші часові проміжки тощо), усередненням підсумкових показників можна аналізувати структуру, структурні зрушення в об’єктах, що аналізуються, визначати залежність між різними показниками. Свого завершення метод групування набуває у формі аналітичних таблиць. Без аналітичних таблиць жодна більш-менш складна аналітична задача не може бути розв’язана раціонально.

Балансовий метод аналізу — це відображення й аналіз кількох (найчастіше — двох) груп взаємопов’язаних і взаємоврівноважених економічних показників. У формі балансу підприємство планує свою фінансову діяльність (баланс доходів і видатків), звітує про стан своїх фінансових ресурсів та їх розміщення (бухгалтерський баланс); велике аналітичне значення має складання матеріальних балансів, балансів робочого часу і часу роботи устаткування тощо. Балансовий метод дає змогу аналізувати забезпеченість фінансово-господарської діяльності підприємств ресурсами (трудовими, матеріальними, фінансовими) шляхом досягнення рівності аналізованих взаємопов’язаних показників. Наприклад, при складанні фінансового плану підприємства (балансу доходів і видатків) аналізується можливість одержання прибутку та інших джерел фінансових ресурсів виходячи з суми необхідних видатків; при складанні матеріальних балансів аналіз спрямований на пошук варіантів збалансування потреби у тих чи інших ресурсах з джерелами їх надходження (в тому числі за рахунок економії витрат цих ресурсів, знаходження шляхів розширення сировинної бази тощо).

Особливістю об’єктів фінансово-економічного аналізу діяльності підприємств є їх формування під впливом безлічі факторів. Для того, щоб результати аналізу були предметними з точки зору можливості вжиття певних конкретних заходів для підвищення ефективності роботи підприємства, необхідно виявляти відокремлений вплив на кінцевий результат аналізу певних факторів як таких, що зумовлюють цей результат. Тому задача виключення впливу одних факторів на аналізований об’єкт з метою визначення впливу інших є однією з центральних в аналізі, вона має назву елімінування. За допомогою елімінування умовно усувається вплив усіх одночасно взаємодіючих факторів, крім одного, і таким чином послідовно визначається величина впливу кожного з них на кінцевий результат.

Якщо зв’язок між аналізованим об’єктом і факторами, що його визначають, представлений функціонально, тобто через модель (формулу), в аналітичній практиці широко застосовуються такі прийоми елімінування:

• індексний метод;

• метод ланцюгових підстановок;

• метод різниць.

Індексний метод аналізу застосовується для вивчення у динаміці економічних явищ, які формуються під впливом кількох факторів, кожен з яких схильний до змін у динаміці. Класичним прикладом об’єкта аналізу даним методом є обсяг реалізації (продажу) товарів, який формується під впливом певного фізичного обсягу товарів і цін на них. Відомо, що у кожного підприємства (промислового, торговельного) обсяг продажу окремих товарів з року в рік, з місяця в місяць змінюється, так само як і ринкові ціни на ці товари. За таких умов загальні (групові) індекси обсягу реалізації (продажу) товарів характеризують динаміку загальної виручки від реалізації, але не відповідають на запитання, як змінився обсяг продажу товарів (бо до чисельника і знаменника даної функції входять незіставні величини), а також як у середньому змінилися ціни на реалізовані товари. Загальний індекс не дає змоги виділити окремо вплив факторів обсягу продажів (кількісного) і цін (якісного) на кінцевий результат — виручку від реалізації.

Індексний метод аналізу дає змогу розв’язати ці задачі шляхом побудови агрегатних індексів. Агрегатні індекси — це загальні індекси, у яких з метою елімінування впливу окремих елементів (факторів) на індекс відбувається фіксування інших елементів на незмінному (базовому або звітному) рівні. Форми агрегатних індексів для загального індексу обсягу реалізації продукції

I=g1p1 / g0 p0 мають такий вигляд:

а) агрегатний індекс фізичного обсягу реалізації продукції

Iоп =g1p0 / g0 p0 ; (1)

б) агрегатний індекс цін на продукцію підприємства

Iц =g1p1 / g1 p0 ; (2)

Для побудови індексів Iоп і Іц використовується правило побудови агрегатних індексів, яке обґрунтовується у загальній теорії статистики: якісні (інтенсивні) елементи (фактори), які входять у формулу, фіксуються на рівні базового періоду, кількісні елементи — на рівні звітного. Різниця між чисельником і знаменником агрегатного індексу показує: який відокремлений вплив на загальний результат справив той чи інший фактор.

Застосування індексного методу виявлення впливу факторів на результатний показник обмежується тим, що за його допомогою досить зручно аналізувати лише два фактори у мультиплікативних моделях типу у = аb. Застосування цього методу для встановлення впливу факторів у багатофакторних моделях досить трудомістке, тому універсальніше значення для факторного аналізу економічних явищ має метод ланцюгових підстановок. За допомогою цього методу, якщо є функціональна модель (мультиплікативна чи адитивна), що описує взаємозв’язок факторів і результатного показника, можна визначити відокремлений вплив кожного з факторів (кількість їх не має значення) на кінцевий показник, що аналізується, і перевірити одержані результати аналізу шляхом балансування факторів.

Суть методу ланцюгових підстановок полягає у послідовній, почерговій заміні у функціональній моделі, яка описує базисний рівень економічного показника, базисних параметрів на звітні, в обчисленні умовних результатних показників та їх порівнянні для визначення впливу факторів. При цьому в першу чергу підлягають заміні кількісні параметри, далі — структурні, в останню чергу — якісні. Якщо у формулі міститься кілька кількісних, структурних або кілька якісних показників, послідовність замін залежить від оцінки того, які з них є основними, а які — похідними, які – вторинні. За почергової заміни базисних показників у формулі на звітні одержані результати можна зіставляти між собою, різниця між кожним наступним та попереднім показником і виражатиме елімінування впливу всіх інших факторів, крім заміненого.

Якщо мультиплікативна модель, що описує взаємозв’язок аналізованого показника, містить у собі лише два співмножники (типу у = аb), то для визначення факторів, які впливають на зміну показника у в динаміці (або у порівнянні з бізнес-планом), застосовують спрощений варіант методу ланцюгових підстановок — метод різниць. Для визначення відокремленого впливу кожного з двох факторів на результатний показник обчислюють різниці між звітними і базисними факторними параметрами і перемножують їх на абсолютні значення іншого факторного параметра, при цьому різницю між фактичними і базисними кількісними параметрами перемножують на абсолютне значення базисного якісного, а різницю між фактичним і базисним якісним параметрами — на абсолютне значення звітного кількісного.

Наприклад, загальна чисельність працівників виробничої фірми за 1998 і 1999 р. становила відповідно 520 і 490 чол., середньорічна заробітна плата одного працівника — відповідно 2064 і 2548 грн., річний фонд заробітної плати — 1073,2 і 1248,5 тис. грн. Треба визначити, як вплинули фактори кількості працюючих і середньорічної заробітної плати на загальний фонд заробітної плати підприємства.

Для розрахунку впливу цих факторів доцільно побудувати таку аналітичну таблицю (табл. 2.).

Таблиця 2.

Показник	Базисний (1998) рік	Звітний (1999) рік	+/-
Середньоспискова чисельність працівників, чол.	520	490	-30
Середньорічна заробітна плата одного працівника, грн.	2064	2548	+484
Річний фонд заробітної плати, тис.грн.	1073,2	1248,5	+175,3

а) вплив фактора чисельності (кількісний): -ЗО * 2064 = -61,9 тис. грн.

б) вплив фактора середньорічної заробітної плати (якісний):

+484 * 490 =+237,2 тис. грн.,

Всього: -61,9 + 237,2 = +175,3 тис. грн.

Отже, річний фонд заробітної плати зріс у 1999 р. проти 1998р.

на 175,3 тис. грн., у тому числі за рахунок зменшення чисельності

персоналу підприємства він зменшився на 61,9 тис. грн., а за

рахунок зростання середньої заробітної плати зріс на 237,2 тис. грн.

2.Анализ формування прибутку підприємства.

Базою для аналізу балансового прибутку підприємства служить сума балансового прибутку, зафіксована у бізнес-плані, а саме — у балансі доходів і видатків, тобто фінансовому плані підприємства. Виконання бізнес-планових показників щодо одержання балансового прибутку аналізується за його складовими частинами: прибутку від реалізації основної (товарної) продукції, прибутку від іншої реалізації, прибутків (збитків) від позареалізаційних операцій (з виділенням таких, які не пов’язані з основною діяльністю підприємства, наприклад, прибутки від володіння корпоративними правами, від одержаних відсотків на вкладені кошти в облігації тощо).

Спочатку за даними «Звіту про фінансові результати» здійснюється загальна оцінка виконання плану підприємства з балансового прибутку. Для цього будується аналітична таблиця (див. табл. 3).

Всього за рік завод отримав прибуток на суму 5243 тис. грн. при плановій сумі — 7949 тис. грн., невиконання становило 2706 тис. грн., у тому числі за рахунок:

а) зменшення прибутку від реалізації товарної продукції - 2690 тис. грн.;

б) зменшення прибутку від іншої реалізації - 33 тис.грн.;

в) зменшення проти планового прибутку від володіння корпоративними правами -60 тис. грн.;

г) сальдо інших доходів, витрат і втрат +77 тис. грн.;

Разом: - 2706 тис. грн.

На суму прибутку від реалізації товарної продукції безпосередньо впливають такі фактори:

а) обсяг реалізації (продажу) товарної продукції;

б) собівартість реалізованої продукції (разом з комерційними витратами);

в) структура реалізованих товарів (робіт, послуг);

г) ціни реалізації.

Таблиця 3.

Показники діяльності заводу металовиробів за звітний рік,

тис. грн.

Показник	За бізнес-планом	Фактичо за звітний рік	Відхилення (+/-)
1. Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	34 718	29 171	-5547
2. У тому числі:
а) податок на додану вартість	5786	4862	-924
б) акцизний збір	—	—	—
3. Виручка від реалізації товарної продукції без ПДВ і акцизного збору	28 932	24 309	-4623
4. Витрати на виробництво реалізованої продукції	20 993	19 244	-1769
5. Комерційні витрати	327	143	-184
6. Прибуток від реалізації товарної продукції (р.3-р.4-р.5)*	7612	4922	-2690
7. Результат від іншої реалізації	+57	+24	-33
8. Прибутки і збитки від позареалізаційних операцій — всього	280	297	+17
9. У тому числі:
а) від володіння корпоративними правами	280	220	-60
б) від інших доходних активів	-	-	-

в) інші доходи, витрати і втрати (сальдо)	X	+77	+77
Балансовий прибуток (Р.6+р.7+р.8)	7949	5243	-2706

Алгоритми виявлення впливу цих факторів представлені у наведених нижче факторних моделях .

1. ΔП =П * ( Р /Р -1), ( 3 )

де ΔП — зміна суми прибутку від реалізації за рахунок досягнутого рівня виконання бізнес-плану з обсягу реалізації товарної продукції;

П — сума прибутку від реалізації товарної продукції за бізнес-планом;

Р — фактичний обсяг виручки від реалізації продукції у перерахунку на ціни, передбачені у бізнес-плані;

Р — сума виручки від реалізації товарної продукції, передбачена бізнес-планом.

2. ΔП =С - С , (4 )

де ΔП — зміна суми прибутку від реалізації за рахунок економії (перевитрачання) собівартості товарної продукції;

С — планова собівартість фактично реалізованої товарної продукції;

С — фактична собівартість реалізованої продукції.

З. ΔП =(С -С )-(Р -Р )*(1 –R ), ( 5)

де ΔП — зміна суми прибутку від структурних зрушень у випуску і реалізації продукції;

С — планова собівартість планового обсягу реалізації продукції;

К — планова рентабельність продажів.

4. ΔП = Р -Р , (6 )

де ΔП — зміна суми прибутку від зміни середньозважених цін на реалізовану товарну продукцію, передбачених бізнес-планом.

Для розрахунку впливу факторів на відхилення фактичної суми прибутку від реалізації товарної продукції від бізнес-планової звітні дані підприємства слід доповнити розрахунковими показниками Р (тобто фактична виручка від реалізації у планових цінах) і С (планова собівартість фактично реалізованої продукції). На заводі металовиробів вони становлять: Р = 25 828 тис. грн., С = 18 927 тис. грн. Звідси фактори, які вплинули на формування прибутку від реалізації на цьому підприємстві у звітному році, визначаються у таких розмірах:

ΔП = 7612 * ( 25828 / 28932 – 1 ) = -817 тис. грн.

ΔП = 18927 -19387 = -460 тис. грн. ΔП = (21320 - 18927) - (28932 - 25828)*(1- 7612/ 28932 )= +106 т.грн.

ΔП = 24309 - 25828 = -1519 тис. грн.

Баланс факторів: -817 - 460 + 106 - 1519 = -2690 тис. грн.

Параметр ΔП (зміна прибутку від реалізації під впливом асортиментних зрушень у складі реалізованої продукції) для спрощення може визначатися сальдовим методом, тобто -2690 - (-817-460 - 1519) = +106. Алгоритм розрахунку за формулою (5) ґрунтується на порівнянні зміни суми виручки від реалізації продукції проти планових накреслень (при збереженні планових оптових цін) зі зміною витрат на виробництво того ж фактичного обсягу продукції за плановою собівартістю.

Якість цих розрахунків і точність одержаних результатів щодо визначення впливу окремих факторів на суму прибутку від продажу (реалізації) продукції перевіряється розрахунком факторів, що формують прибуток на товарний випуск продукції.

Аналізуючи прибуток (збиток) від іншої реалізації, особливу увагу слід приділити фактам продажу на сторону матеріальних ресурсів, які свого часу були придбані на виробничі цілі, але згодом виявилися зайвими або непотрібними підприємству. При цьому виручка від реалізації сировини, матеріалів, палива, інших предметів праці (без урахування ПДВ) зіставляється з їх собівартістю, яка включає покупну ціну і всі витрати на транспортування, зберігання та інші витрати, пов’язані з перебуванням товарно-матеріальних цінностей на підприємстві. Якщо підприємство змушене реалізувати такі матеріальні ресурси за цінами, нижчими від їх собівартості і, отже, зазнає збитків, слід виявити причини, а також конкретних винуватців (якщо причини не носять об’єктивного характеру, що не виключено).

При реалізації об’єктів основних засобів на сторону підприємство зацікавлене у продажу їх за цінами, що перевищують залишкову (балансову) вартість, тобто первісну вартість, зменшену на суму зносу. Аналіз цих операцій здійснюється з урахуванням неоднакових для різних груп основних засобів законодавче встановлених правил обліку суми перевищення продажної ціни об’єктів над їх залишковою вартістю.

Для будов, споруд, передавальних пристроїв встановлено порядок, згідно з яким перевищення договірної продажної ціни об’єкта (без ПДВ) над залишковою вартістю об’єкта вважається прибутком, включається до складу валових доходів підприємства і відображається у балансовому прибутку як прибуток від іншої реалізації. Можлива й інша ситуація, коли ціна продажу не покриває залишкової вартості об’єкта; в такому разі мова йде про збитки від іншої реалізації, і ця сума включається до складу валових витрат. Наприклад, підприємство продає іншій юридичній особі складську будівлю, первісна вартість якої — 172 тис. грн., знос — 24 тис. грн., балансова (залишкова) вартість — 148 тис. грн. Договірна ціна продажу (без ПДВ) — 130 тис. грн. Результат операції — збиток на суму 18 тис. грн., який знайде відповідне відображення у балансовому прибутку.

Що ж до всіх інших об’єктів основних засобів (включаючи машини й устаткування), то на балансовий прибуток підприємства ціна продажу окремого об’єкта не впливає. Закон не передбачає врахування різниці між ціною продажу об’єктів та їх залишковою вартістю як прибутку (збитку). Втім, аналіз прийняття рішень, які стосуються продажу окремих об’єктів будь-якої групи основних засобів, має підтвердити (або спростувати) доцільність вивільнення фінансових ресурсів, вкладених в основні засоби. Аргументами «за» тут можуть бути: недовантаження або повний простій будівель, споруд, обладнання тощо, моральний знос, обновлення парку верстатів у зв’язку з реконструкцією виробництва тощо.

Аналіз прибутків (збитків) від позареалізаційних операцій базується на законодавче затвердженому переліку доходів і витрат, які списуються на фінансовий результат діяльності підприємства, тобто на прибуток (збиток). Особливе місце серед позареалізаційних прибутків належить аналізу діяльності підприємства як інвестора фінансових ресурсів у цінні папери.

У табл. 4 подано позареалізаційні прибутки і збитки, що найчастіше фігурують як об’єкти аналізу (числові дані подаються за річним звітом заводу металовиробів).

При аналізі надходження штрафів, пені, неустойок за порушення контрагентами умов господарських договорів слід детально перевіряти своєчасність оформлення фінансовою і юридичною службами підприємства позовів до арбітражних судів у випадках, коли контрагенти самостійно (як це передбачено законодавством) не перераховують обумовлені господарськими угодами штрафні кошти у разі затримки ними виконання поставок, платежів, поставки неякісних товарно-матеріальних цінностей, порушення інших договірних зобов’язань.

Таблиця 4.

Позареалізаційні прибутки і збитки, тис. грн.

Доходи, витрати і втрати	Позареалізаційні прибутки	Позареалізаційні збитки
1	2	3
Доход від здачі майна в оренду	—	х
Штрафи, пеня, неустойки та інші види санкцій за порушення умов господарських договорів, якщо вони визнані боржниками або присуджені судом на користь підприємства	290	х
Доходи від депозитів та кредитів	—	х
Надходження боргів, списаних у минулі роки як безнадійні Збитки від ліквідації недоамортизованих основних засобів (споруд, будівель, передавальних пристроїв) Прибуток від ліквідації основних засобів (оприбуткування ліквідаційних товарно-матеріальних цінностей) Прибутки і збитки минулих років, виявлені у звітному році Невідшкодовані збитки від стихійних лих Невідшкодовані збитки від пожеж, аварій, інших надзвичайних подій Втрати і нестачі товарно-матеріальних цінностей понад норми природних витрат, якщо винуватці не встановлені або у стягненні з винуватців відмовлено судом, а також їх надлишки Невідшкодовані збитки від простоїв через внутрішньовиробничі та зовнішні причини, а також суми виплат працівникам за час вимушеного простою Збитки (прибутки) від операцій з тарою Суми кредиторської (між підприємствами недержавних форм власності) і дебіторської заборгованості, термін позовної давності яких минув	- х 29 — х х 4 х — -	х х - х — — —— 21 179 — 46
Інші доходи, витрати і втрати, віднесені на фінансові результати за чинним законодавством	-	-
Всього позареалізаційних доходів, витрат і втрат (без доходів від володіння корпоративними правами і цінними паперами) Сальдо	323 +77	246 —

Всі статті позареалізаційних витрат і втрат аналізуються з точки зору виявлення причин їх виникнення і можливих заходів, які можна здійснити для зменшення та повної ліквідації їх у майбутньому, що може суттєво підвищити рентабельність роботи підприємства.

ІІ. Практична частина.

Задача 12.

Проаналізувати вплив на обсягу товарообігу підприємства зміни середньої вартості основних фондів та ефективності їх використання згідно приведених даних.

Таблиця 5.

Показник

Період

Базисний

Звітний

На

початок

На

кінець

На

початок

На

кінець

Товарообіг , тис. грн.

Залишок основних фондів,

У тому числі:

Будівлі і споруди

Обладнання

інші

46,3

8,9

0,5

7028

46,3

9,2

0,3

46,3

9,2

0,3

7122

46,3

11,0

0,6

Рішення.

Знаходимо показник ефективності використання основних засобів – фондовіддачу (f) :

Т=f Ф ; f =Т/ Ф;

Де Т – товарообіг у грошовому вираженні;

Ф – середня первісна вартість основних фондів за період.

Базисний рік:

Фондовіддача будівель та споруд:

f = 7028 / 46,3 = 151,79.

Фондовіддача обладнання :

f = 7028 / 9,05 = 776,57.

Фондовіддача інших основних засобів:

f = 7028 / 0,4 = 17570.

Звітний рік :

Фондовіддача будівель та споруд:

f = 7122 / 46,3 = 153,82.

Фондовіддача обладнання :

f = 7122 / 10,1= 705,148.

Фондовіддача інших основних засобів:

f = 7122 / 0,45 = 15826,6.

Знаходимо абсолютні і відносні відхилення та заповнюємо таблицю .

Таблиця 6 (узагальнююча)

Показник	Бук- ва	Період	Відхилення
Базис	Звітний	Абсол.	віднос.
1	2	3	4	5=4-3	6=5/3100*
Товарообіг , тис. грн. Залишок основних фондів, У тому числі: Будівлі і споруди Обладнання Інші Фондовіддача: Будівлі і споруди Обладнання Інші	Т а в с fa fb fc	7028 46,3 9,05 0,4 151,79 776,57 17570	7122 46,3 10,1 0,45 153,82 705,148 15826,6	94 0 1,05 0,05 2,03 -71,42 -1743,4	1,34 0 11,6 12,5 1,34 -9,19 -9,92

Методом ланцюгових підстановок отримуємо :

Т0 = а0 * f а0= 46,3 * 151,79 = 7028;

Т01 = а1* f а0= 46,3 * 151,79 = 7028;

Т1 = а1 * fа1 = 46,3 * 153,82 = 7122;

Та =Т01- Т0 = 7028-7028 = 0;

Тfa = Т1 – Т01 = 7122-7028 = 94;

Т = Т 1 - Т 0= 7122-7028 =Та + Тfa = 94.

Т0 = в0 * fв0= 9,05* 779,57 = 7028;

Т01 = в1* f в0= 10,1 * 776,57 = 7843,357;

Т1 = в1 * fв1 = 10,1* 705,148 = 7122;

Тв =Т01- Т0 = 7843,357-7028 = 815,357;

Тfв= Т1 – Т01 = 7122- 7843,357= -721,357;

Т = Т 1 - Т 0= 7122-7028 =Тв + Тfв= 94.

Т0 = с0 * fс0= 0,4* 17570 = 7028;

Т01 = с1* f с0= 0,45 * 17570 = 7906,5;

Т1 = с1 * fс1 = 0,45* 15826,6 = 7122;

Тс =Т01- Т0 = 7906,5 -7028 = 878,5;

Тfс= Т1 – Т01 = 7122- 7843,357= -784,5;

Т = Т 1 - Т 0= 7122-7028 =Тс +  Тfс= 94.

Вивід: Обсяг товарообігу збільшився на 94 тис. грн. Це відхилення відбулося під впливом слідуючих факторів: збільшення фондовіддачі будівель і споруд на 2,03; збільшення вартості обладнання на 1,05 тис. грн. привело до збільшення товарообігу на 815,357 тис. грн. і до його зменшення в зв”язку із зменшенням фондовіддачі на –721,357;

збільшення вартості інших основних засобів на 0,05 тис. грн. Привело до збільшення товарообігу на 878,5 тис. грн. і до його зменшення в зв”язку із зменшенням фондовіддачі на –784,5.

Задача 19.

Проаналізувати вплив на продуктивність праці зміни штату працівників роздрібної торгівлі на основі таких даних.

Таблиця7.

Показник

Період

базисний

звітний

Роздрібний товарообіг, тис.грн.

Середньоспискова чисельність

Працівників, чол.

Всього

Втому числі оперативних праців.

З них продавців

253000

820

710

640

240150

800

708

638

Рішення.

Зростання продуктивності праці : Іпт = ПТотч / ПТбаз*100.

Виконуємо необхідні обчислення і заповнюємо таблицю

Базисний рік :

Продуктивність праці загальна:

ПТ = 253000 / 820 = 308,54 на 1 робітника.

Продуктивність праці оперативних працівників:

ПТ = 253000 / 710 = 356,34;

Продуктивність праці продавців:

ПТ = 253000 / 640= 395,31.

Звітний рік :

Продуктивність праці загальна:

П Т= 240150 / 800 = 300,18;

Продуктивність праці оперативних працівників:

ПТ = 240150 / 708= 339,19;

Продуктивність праці продавців:

П Т= 240150 / 638 = 376,41.

Зростання загальної продуктивності праці: Іпт = 300,18/ 308,54 *100= 97,3% , тобто продуктивність в звітному році зменшилася на 2,7%.

Зростання продуктивності праці оперативних працівників:

Іпт = 339,19/356,34*100= 95,2% , тобто продуктивність в звітному році зменшилася на 4,8%.

Зростання продуктивності праці продавців:

Іпт = 376,41/395,31*100= 95,2% , тобто продуктивність в звітному році зменшилася на 4,8%.

Таблиця8 ( узагальнююча)

Показник	Бук- ва	Період	Відхилення
Базис	Звітний	Абсол.	віднос.
1	2	3	4	5=4-3	6=5/3100*
Товарообіг , тис. грн. Середньоспискова чисельність Працівників, чол. Всього В тому числі оперативних праців. З них продавців Продуктивність праці: Загальна Оперативних працівн. продавців	Т а в с d e f	253000 820 710 640 308.54 356,34 395,31	240150 800 708 638 300,18 339,19 376,41	-12850 -20 -2 -2 -8,35 -17,15 -18,9	-5,07 -2,43 -0,28 0,31 -2,71 -4,81 -4,78

Вивід: в звітному році відбулося зменшення товарообігу на 12850тис.грн. під впливом таких факторів: а) зменшення чисельності працівників 800*300,18=240150;

820* 300,18 = 246164;

246164 – 240150 = 6014 – приріст зниження за рахунок чисельності;

б) зменшення за рахунок зниження продуктивності праці 820* 8,34 = 6836. Звідси зменшення товарообігу 6014+6836 = 12850 тис. грн.

Висновки.

Вивчення економічного аналізу підвищує рівень загальної економічної й аналітичної підготовки , створює необхідні основи для поглибленого вивчання галузевого аналізу , дозволяє засвоїти методику і методологію побудови аналізу і використовувати у своїй практичній діяльності моделей дослідження, а також набути навички практичної роботи з ними, направити творчу думку на удосконалювання організації і методики економічного аналізу відповідно до вимог теорії і практики ринкового господарства.

Список використаної літератури.