Способи з’єднання деталей одягу

Кафедра товарознавства

Технологія непродовольчих товарів

Реферат на тему: "Способи з’єднання деталей одягу".

План

1. З'єднання деталей одягу за допомогою швів

1.1 Ручні шви.

1.2 Машинні шви

2. Клеєне з’єднання деталей одягу

3. Література

1. З'єднання деталей одягу за допомогою швів.

1.1 Ручні шви.

Прокладочний шов (рис.1) застосовується для позначення середини виробу, а також для позначення виправлень, відзначених шпильками під час примірки. Відстань між точкою проколу і виходу голки, з тканини приймається 2–3 мм, а довжина стібка –2 – 3 см. При накладенні стібків на тканину нитку не натягують. Проколи голкою роблять праворуч і ліворуч.

Сільця (рис.2) застосовуються для переносу ліній (знаків) на однойменні деталі, наприклад, із правої полочки на ліву, а також для позначення величини припуску (запасу) по бокових і плечових краях виробу. З цією метою по позначеній крейдою лінії прокладають сметочные стібки, причому нитку не натягають. Стібки утворюють петельки величиною 1,5–2 см. Після накладень сілець деталі розсовують, нитки стібків між ними натягують і розрізають.

Виступаючі з тканини кінці ниток визначають напрям наміченої лінії.

Рис. 1. Прокладочный шов	Рис.2. Сільця

Сметочный шов (рис.3) застосовується в усіх випадках тимчасового скріплення деталей між собою. Довжина сметочного стьобання залежить від його призначення і товщини тканини.

Рис. 3. Сметочный шов	Рис. 4. Обметувальний шов.

Обметувальний шов (рис.4) застосовується для захисту зрізів тканини від випадання ниток і на відкритих швах при пошитті виробів без підкладки.

Петельний шов (рис.5) застосовується головним чином для обшивання петель і обметування зрізу сипучих тканин. Прокол голкою робиться на відстані 1–3 мм від краю зрізу. Нитка при виході на лицьову сторону тканини, утворивши петельку, обгинає край тканини і входить біля центра петельки. Стібок затягують і петелька щільно охоплює пропущену в неї нитку.

Потайний шов (рис.6) застосовується для підшивки низу плаття, рукавів і горловини. При виконанні цього шва підігнутий і злегка відвернений край тканини проколюють голкою усередині тканини, проштовхують голку на 0,5 – 1 см, біля виходу голки проколюють нижню тканину, захвачуючи 1 – 2 нитки, потім на відстані 1 мм від виходу голки проколюють нижню тканину, захоплюючи лише одну нитку, і т.д.

Косий шов застосовують тоді, коли потрібно по увігнутому зрізі вставити надставку і при цьому необхідно щоб був сполучений малюнок.

Рис.5. Петельний шов.	Рис. 6. Потайний шов.

У таких випадках підігнутий край деталі приметують дрібними косими стіжками по лицьовій стороні, потім тканину відгинають і зшивають з вивороту.

Шов «через край» (рис. 7) застосовується в тих випадках, коли потрібно з’єднати два краї тканини, а також: при вставці клинів у нижні і нічні сорочки.

Підшивний відкритий шов (рис. 8) застосовується для підшивки підігнутих країв тканин. Краї тканини підгинають і підшивають, тримаючи виріб підігнутим краєм до верху (наприклад, манжети і коміри).

Шов „брижі” (рис. 9) застосовується для збирання тканини в брижі , а також як оздоблювальний (рис. 9,б).

Ручний шов–строчка (рис. 10) по зовнішньому виду нагадує машинний. При його виконанні голка уколюється в місце виходу її в попередньому стьобанню. Довжина кожного стібка цього шва на вивороті дорівнює двом стежкам з лицьової сторони. На лицьовій стороні стіжки повинні сходитися щільно один до іншого. Ручний шов виконується в тих випадках, коли потрібен щільний і міцний рядок, а застосувати машинний шов неможливо

.

Рис. 7. Шов «через край».	Рис. 8. Підшивний відкритий шов.	Рис. 9. Шов „брижі”

Шов «за голкою» застосовується при наметуванні тканин у смужку і клітку. Виконується він так само, як ручний шов, однак стібки його не прилягають щільно один до одного і між ними допускається деякий інтервал.

Рис. 10. Ручний шов–рядок.

Штуковка (рис. 11) застосовується при порізах шерстяних і сукняних виробів. Мета штуковки – зашити проріз міцно і непомітно. У шерстяних виробах штуковку виконують у наступному порядку. Уводять голку трохи відступаючи від краю порізу виробу і роблять стібки через край взад–вперед голкою, як при штопанні, злегка притягаючи один край порізу до іншого (рис. 11,а). При цьому найкраще користуватися ниткою, висмикнутої з цієї ж тканини.

Штуковка прямого порізу в грубих тканинах (сукно, драп) вимагає особливого прийому. Голку уводять в край порізу, не проходячи всієї товщини тканини (рис. 11,б), а лише доходячи до верхнього кута порізу.

Стібки долають не через край, а усередину з краю порізу взад–вперед голкою. Потім з вивороту прокладають шов через край, не проколюючи голкою всієї тканини, а лише захоплюючи виворітний щар. Другий шов (рис. 11,в) виконують для міцності зашитого порізу.

Нитки підбирають відповідно кольору і товщини тканини.

Рис.11. Штуковка

Оздоблювальні шви

Шов «козлик» (рис. 12) застосовується для підшивки низу платтів, рукавів і горловини в щільних тканинах, а також при опоряджувальних роботах. Форма стібка – хрестоподібна. Виконується він у два прийоми. Перший прокол голкою роблять у не підігнутий край тканини знизу нагору, щоб сховати вузол нитки. При наступному проколі (перший прийом) голкою захвачують частину товщини нижнього шару тканини, а потім проколюють зверху не підігнутий край, захоплюючи повну його товщину (другий прийом),

Рис. 12. Шов «козлик»

Прокол голкою роблять праворуч ліворуч, а накладення стібків – у зворотному напрямку.

Шов «ялинка» застосовується для підшивки підкладки і у якості оздоблювального. Виконується він у такий спосіб: зробивши перший прокол, виводять голку, нитку направляють похило на 0,5 см вправо, роблять петлю, затискуючи нитку великим пальцем лівої руки, потім цей прийом чергують то вправо, то вліво.

Вафлі (рис. 13) також застосовуються в якості прикраси. При виконанні цього виду шва на тканині по вертикалі загладжують складки глибиною 0,5 см, які скріпляють стібками на відстані 1,5–2 см. Наступні ряди скріпляють у шаховому порядку.

Зубчики (рис.14), що застосовуються для прикрашання, роблять так: смужку тканини шириною в 2 – 3 см ріжуть на квадратики. Кожен квадратик двічі перегинають по діагоналі. Отримані трикутники вкладають один в інший, прострочують на машині, смужку з кутників застосовують як оздоблення.

Трикутники (рис.15) служать для прикрашання, закріпки складок і строчок.

Рис. 13. Вафлі.	Рис. 14. Буфи	Рис. 15. Трикутники.

Виконується трикутник наступним чином: на тканину шовковими нитками наноситься його контур, потім перший прокол голкою роблять з вивороту на лице від вершини трикутника. Виведену на лицьову сторону нитку прокладають на стороні трикутника, заповнюючи його. Нитки потрібно укладати щільно одну біля іншої з однаковим натягом.

1.2 Машинні шви

Зшивний шов (рис.16) найпоширеніший. Застосовується він для зшивання двох відрізків тканини.

Виворітний шов (рис.17) застосовується для пошиття наволочок і підодіяльників. Дві деталі складаються виворотом усередину і зшиваються зшивним швом шириною 0,3 см. Потім верхню і нижню деталі вивертають навиворіт і зшивають другою строчкою шва шириною 0,5 см.

Запошивочний шов застосовується при пошитті білизни. Спочатку зшивають на машині два зрізи тканини так, щоб нижній зріз виступав на 0,5 см. Шов розправляють, частину тканини, що виступає підгинають усередину й прострочують на відстані 0,1 см від згину.

Підрубочний шов (рис. 18) застосовується при підшивці низу виробів. Обрізний край підгинається навиворіт на 0,3 см, потім підгинається вдруге на 0,5 – 1 см і прострочується на відстані 0,1 см від підігнутого краю.

Рис. 16. Зшивний шов.	Рис. 17. Виворітний шов.

Вузький шов (рис. 19) застосовується при підшивці оборок, воланів і низу плаття. Виконується цей шов у такий спосіб: обрізний край тканини підгинають усередину на 0,5 см і прострочують на відстані 0,15 – 0,2 см від краю згину, потім край підігнутої тканини зрізують до машинної строчки, підгинають вдруге на 0,15 – 0,2 см і прострочують з вивороту.

Рис. 18. Підрубочний шов.	Рис. 19. Вузький шов.

Окантовочний шов (рис. 20) застосовується при обробці низу плаття, горловини і зрізу в грубих і сипучих тканинах. Низ плаття і горловина оброблюються косою смужкою тканини (рис. 20а), шириною 2 см, що приточують до краю виробу з лицьової сторони, потім обгинають шов притачки (рис. 20.б), підгинають обрізний край на 0,5 см її підшивають вручну. При закладенні зрізу в товстих і сипучих тканих застосовується також поперечна або часткова смужка тканини

Рис. 20. Окантовка косою смужкою	Рис. 20. Окантовка частковий смужкою

(рис. 21) шириною 2,5 – 3 см, яку накладають на .лицьову сторону до зрізу, приточують швом шириною 0.4 см, потім, обгинають шов приточки. закриваючи зріз, і прострочують з лицьової сторони біля шва приточки смужки. Окантованннй зріз підгинають і підшивають таємними стібками.

Рис. 22. Настрочний шов	Рис. 23. Накладний шов

Настрочний шов (рис. 23) застосовується при з'єднанні кокетки з виробом, при настрочуванні складок і в якості оздоблювального.

Накладний шов (рис. 23) застосовується при сточуванні бортової парусини. Для цього зріз одного шматка тканини накладається на інший і прострочується.

Розстрочний шов (рис. 24) застосовується у виробах з. грубої тканини. Дві деталі з'єднують швом, потім шов. розправляють і по одну або по обидві сторони з лицевої сторони прокладають строчку.

Рис. 24. Розстрочний шов.	Рис. 25. Простий рельєфний шов.

Рельєфний шов (рис. 25) застосовується при оздобленні виробу. По зовнішньому вигляді рельєфні шви бувають прямі і фігурні. Шов виконується наступним чином: на деталь наносять лінію по формі рельєфу, потім деталь складають по нанесеній лінії лицевої сторони тканини всередину і прострочують по згину швом шириною 0,2 – 0,3 см від згину.

2. Клеєне з’єднання деталей одягу

У швейному виробництві усе більше поширення набувають способи з'єднання деталей за допомогою клеїв БФ–6, ПВБ–К1 і ін.

Клей БФ–6 являє собою спиртовий розчин спеціальної синтетичної смоли. Клей ПВБ–К1 – розчин полівінілбутераляклеєвого в етиловому спирті–ректифікаті, що пластифіцирований дибутилфталатом і касторовою олією.

Клей застосовується у вигляді клейової плівки, що прокладається між деталями, що склеюються або у вигляді шару, нанесеного на одну сторону тканини.

Клейові матеріали надходять на швейні фабрики у виді клейової плівки, тканини з клейовим покриттям, а також у виді клейового порошку.

Нанесення клею на тканину може бути суцільним і не суцільним (наприклад, смужками або у вигляді крапок при використанні клейового порошку).

Тканина, що має суцільний клейовий шар, нанесений на одну сторону поверхні, називають кромочною тканиною.

В міру розвитку нової технології виготовлення швейних виробів, що відрізняється широкою механізацією процесів, область застосування кромочною тканини з нанесеним на неї клейовим шаром усе більше розширюється.

Клейові матеріали повинні зберігатися в сухому приміщенні, термін їх збереження не більш чотирьох місяців.

Клейові матеріали використовуються не тільки для з'єднання деталей, але і як прокладки.

3. Література

1. Мирейский В. Л. Текстильные товары (товароведение). Учебник для проф.–техн. училищ. Изд. 2–е перераб. – М.: «Экономика», 1975р.

2. Шершнева Л. П. Качество одежды. – М.: «Легкая индустрия», 1975р.

3. Колесников П. А., Кобылянский Д. А. Организация и техника контроля качества в швейном производстве. – М.: «Легкая индустрия», 1967р.