Процес організації виробництва та виробництва
Зміст
1. Зв'язок процесів організації виробництва та виробництва
2. Задатись необхідними параметрами будь-якого об’єкта та навести приклади кодування задач управління
Зв'язок процесів організації виробництва та виробництва
Метою будь-якої діяльності є виробництво матеріальних та нематеріальних благ для подальшого їх розподілу, перерозподілу та споживання. В процесі виробництва важливе місце займає процес підготовки та організації виробництва, адже саме на етапі підготовки та реалізації виробництва формуються основні планові показники виробництва, структурний та кількісний склад майбутньої продукції, розподіл обов´язків між окремими цехами, персоналом тощо.
У процесі виробництва взаємодіють праця і природа. Праця — людська діяльність, спрямована на створення матеріальних і духовних благ для задоволення потреб людей. Проте створення матеріальних благ у певних межах може здійснюватися і без безпосередньої участі людини (автоматизоване виробництво, хімічний процес тощо). В цьому випадку праця не зникає, вона переміщується у сферу регулювання, управління.
Процес праці здійснюється результативно, тобто з певною продуктивністю або ефективністю, яка залежить від того, як поєднуються його фактори і наскільки повно вони використані. При цьому важливе значення мають як кількісні та якісні параметри факторів виробництва, так і їхня майнова належність, від якої багато в чому залежить мотивація праці учасників процесу виробництва. Коли відомо, які 1 як використовуються фактори виробництва, кому вони належать, можна більш-менш об'єктивно визначити рівень процесу виробництва.
Між процесами організації виробництва та виробництвом існує прямий зв'язок, оскільки від ефективності та якості організації процеса виробництва залежить кількісний результат самого виробництва, продуктивність праці окремих цехів, вузлів, підрозділів та окремих працівників.
Організація процеса виробництва починається зі збору інформації про виробничі потужності, постачальників, матеріал та сировину, витрати інших матеріалів та МШП, необхідну кількість персоналу, їхній професійний рівень підготовки, потужність та затрати на окремий виробничий станок тощо. Особливу увагу слід приділяти психологічному фактору в процесі організації виробництва та виробництві безпосередньо, адже неврахування психологічних особливостей людини, її відношення до праці, навколишнього середовища та праці в просторі і часі може призвести до значного зниження продуктивності праці.
Функція робітника як особистого фактора виробництва полягає у використанні своєї робочої сили в процесі праці як діяльності, спрямованої на зміну предметів і сил природи з метою задоволення своїх потреб. Сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини становить її робочу силу.
Функція засобів виробництва полягає в тому, щоб бути провідником продуктивної дії працівника на предмети і сили природи. Частина засобів виробництва характеризується засобами праці, за допомогою яких робітники продуктивно трансформують предмети праці. Активною частиною засобів праці є знаряддя праці, рівень розвитку яких багато в чому є показником відносин між людьми, які складаються в процесі виробництва, і ступеня зрілості тієї чи іншої епохи. Потенціальний ефект засобів виробництва не реалізується поза керуючою та спрямовуючою діяльністю головної продуктивної сили — людини. Це не означає, що речовий фактор виробництва є лише пасивною стороною процесу виробництва.
Операційна функція включає в себе ті дії, в результаті яких на підприємстві виробляються товари та послуги, які постачаються організацією у навколишнє середовище. Для організації процесу виробництва на підприємстві функціонує перероблюючи підсистема, підсистема забезпечення та підсистема планування та контролю.
Перероблююча підсистема виконує виробничу роботу, яка безпосе-редньо пов’язана з перетворенням вхідних величин в вихідні результати. Наприклад, для університету основними результатами діяльності є розробка та поширення знань. Основна роль людського фактору проявляється в створенні цих результатів через науково-дослідницьку та педагогічну діяльність професорсько-викладацького складу. Матеріали, в основному папір та канцелярські товари, споживаються перероблюючою системою. Потрібні капіталовкладення у вигляді класних кімнат, лабораторій, кабінетів, меблі та обладнання. Необхідно отримати інформацію про досягнення в різних областях науки з різноманітних друкованих джерел, шляхом проведення засідань кафедр учбових закладів, підтримання професіональних контактів з колегами з інших учбових закладів. Потрібне подання електроенергії від комунальних служб для освітлення, опалення та кондиціонування університетських приміщень, а також енергія для роботи ЕОМ, поліграфічного та іншого обладнання.
Підсистема забезпечення не пов’язана безпосередньо з виробництвом вихідного продукту, але виконує необхідні функції забезпечення діяльності перероблюючої підсистеми. В університеті підсистема забезпечення включає бібліотеку, науковий та комп’ютерний центри, поштове відділення, книжкові кіоски, кафетерій, топографію, охорону університетського містечка тощо.
Функція, яка вважається частиною підсистеми забезпечення в одній організації, може бути складовою частиною перероблюючої системи в іншій організації.
Підсистема планування та контролю отримує від перероблюючої системи інформацію про стан системи та незавершене виробництво. Інформація постачається з внутрішнього середовища організації: про цілі, політику, основні напрямки та інші важливі внутрішні параметри. Інформація паро попит на продукцію, вартість ресурсів, тенденції розвитку технологій, урядові нормативні акти та інші фактори постачається з зовнішнього середовища. Підсистема планування та контролю повинна обробляти весь об’єм даної складної інформації і надавати рішення, як саме має працювати перероблюючи підсистема. Конкретні рішення включають планування виробничих потужностей, управління матеріально-виробничими запасами, контролем якості тощо.
Між процесом організації виробництва та виробництвом існують досить важливі та складні відношення. Для оптимізації діяльності організації необхідно забезпечити ефективне управління цими відносинами. Можна зобразити умовний зв'язок між потребами споживачів та процесом виробництва як ланцюг «потреби-продукція-операційна система».
Від ефективності організації виробництва залежить власне рівень виробництва, структура виробленої продукції, якість продукції, продуктивність окремих підрозділів та виконавців. Для організації виробництва на підприємстві створюються ряд служб та підрозділів, які забезпечують функціональний та матеріальний процес виробництва, адже на основі планових даних та інформації про кон’юнктуру на ринку забезпечують виробничі підрозділи певними планами виробництва відповідних товарів (послуг), необхідною виробничою сировиною, матеріалами та комплектуючими, ремонтними роботами, запасними частинами та вузлами, новими технологіями та алгоритмами виробництва тощо.
Серед проблем, які виникають у процесі організації виробництва, виділяють такі:
забезпечення збалансованого розвитку засобів виробництва і трудових ресурсів, їхньої взаємної якісної та кількісної відповідності;
формування і підтримка мотивації до впровадження більш прогресивних засобів виробництва;
забезпечення заміни ручної, малокваліфікованої праці на технічно і технологічно оснащену, що дає змогу значно зменшити витрати всіх ресурсів на одиницю створеного продукту;
досягнення доцільних пропорцій при формуванні техніко-технологічної бази виробництва і підготовці сучасного працівника;
пошук і впровадження нових, прогресивних форм включення працівників у виробничий процес;
створення і утримання на належному рівні механізму економічного управління процесом поєднання і використання факторів виробництва, за якого б досягався найбільший результат при найменших витратах.
Таким чином, між процесами організації виробництва та власне виробництвом існують стійкі, важливі та міцні взаємозв'язки, оскільки від правильності та ефективності організації процесів виробництва залежить економічна ефективність діяльності організації. Забезпечення процесів виробництва полягає в виконанні процесів придбання та підготовлення всіх матеріально-виробничих запасів, технологій та персоналу для ведення виробничої діяльності, а також збір інформації про внутрішнє середовище організації та її зовнішнє середовище, фактори, що визначають кон’юнктуру ринку, конкурентоспроможність окремого товару та підприємства на ринку загалом.
2. Задатись необхідними параметрами будь-якого об’єкта та навести приклади кодування задач управління
Кодування задач в процесі управління використовується для підвищення ефективності управління та полегшення управління та внутрішньогосподарської діяльності організації. Кодування на підприємстві має здійснюватися послідовно у відповідності до обраних ознак поділу системи на елементи. Об’єктами кодування є керовані процеси, виробничі підрозділи, фази та періоди управління, оскільки саме вони визначають ефективність управління внутрішньою структурою організації.
Приймається така послідовність кодування кожної задачі:
виробничий процес;
виробничий підрозділ;
фаза управління;
період управління.
Таким чином, кодування будемо здійснювати в десятинній системі, причому елементи (множини) вищого рівня кожної структури (завод, виробництво продукції, управління, рік) будемо кодувати знаком «0» (нуль).
Нехай обраний завод має наступні структурні підрозділи у порядку спадання розміру та їх функцій: завод – підрозділ – цех – дільниця.
Виробничий процес на даному заводі включає процеси придбання та заготівлі матеріально-товарних ресурсів, їх додатковою обробкою перед передачею до виробництва, виготовленням напівфабрикатів власного виробництва, які будуть застосовуватися у процесі виробництва основної продукції, процеси власне виробництва на підприємстві.
Виробництво кінцевої основної продукції є елементом вищого рівня в системі виробничих процесів, тому кодується знаком «0», інші підготовчі процеси відповідно прокодуємо знаками: процеси придбання та заготівлі матеріально-товарних ресурсів закодуємо знаком «10», їх додатковою обробкою перед передачею до виробництва закодуємо знаком «7», виготовленням напівфабрикатів власного виробництва, які будуть застосовуватися у процесі виробництва основної продукції, закодуємо знаком «3» відповідно.
Оскільки елементом вищого рівня є завод, то закодуємо його знаком «0» (нуль), інші структурні підрозділи відповідно до їх ієрархічного положення: підрозділ – «3», цех – «6», дільниця – «10».
Для активного управління на підприємстві використовують наступні фази управління: плануванням забезпечення виробництва матеріальними ресурсами, плануванням виробництва, управління забезпеченням виробництва основними засобами, управління виробництвом продукції, регулювання забезпечення матеріальними ресурсами процесу виробництва, регулювання забезпечення виробництва, контролем забезпечення матеріальними ресурсами, контролем забезпечення процесу виробництва, мотивацією забезпечення матеріального процесу виробництва, мотивацією виробництва загалом.
Прокодуємо відповідні процеси управління знаками: плануванням забезпечення виробництва матеріальними ресурсами – «10», плануванням виробництва – «9», управління забезпеченням виробництва основними засобами – «8», управління виробництвом продукції – «7», регулювання забезпечення матеріальними ресурсами процесу виробництва – «6», регулювання забезпечення виробництва – «5», контролем забезпечення матеріальними ресурсами – «4», контролем забезпечення процесу виробництва – «3», мотивацією забезпечення матеріального процесу виробництва – «2», мотивацією виробництва – «1», мотивацією виробництва – «0».
Окрім того кодуванню піддаються періоди управління, а саме рік, півріччя, квартал, місяць, які можна закодувати відповідно як «0», «3», «7», «10».
Закодувавши відповідними знаками елементи системи можна проводити процес управління в рамках окремих виробничих процесів, підрозділів організації, фаз управління, періодів управління. Наприклад, якщо в процесі управління необхідно визначити певні завдання виробництва продукції на рік організації загалом, то дану команду можна зобразити відповідно «0-0-0-…», в залежності від того, яку фазу управління планують використовувати на підприємстві: планування, регулювання, управління, контролю, мотивації тощо. У разі визначення завдань перед виробничим цехом на задане півріччя відповідно до планування заготівлі та придбання матеріально-сировинних ресурсів на підприємстві використають наступну закодовану команду «10-6-10-3».
Таким чином, за допомогою кодування на підприємстві здійснюється швидка та оперативна передача даних про відповідні господарські процеси, їх часові рамки, управлінські фази та відповідні виробничі підрозділи. Оскільки кодування задач управління на кожному підприємстві є індивідуальним, тому кодування також є одним з способів захисту конфіденційної внутрішньої управлінської інформації про поточну та перспективну діяльність відповідних структурних підрозділів організації відповідно до фази управління, визначеної управлінським (менеджерським) персоналом.
Задача 1.
Для оцінювання складності управління використаємо формулу:
S=c*(m+n), де S – складність управління, що характеризується кількістю елементарних операцій; c – коефіцієнт; m – кількість людей, зайнятих в системі; n – кількість одиниць обладнання в системі.
Кількість управлінців залежить
від складності управління і розраховується
за формулою: M=S/A,
де А – пропускна спроможність управлінця
по переробці елементарних операцій на
рік, А=10
операцій/рік.
Розв’язання:
Коефіцієнт залежності складності управління с=50;
А=10
операцій/рік;
m=500
n=430
M=50
S=50*(500+430)²=43245000 (од.) – кількість елементарних операцій за визначеною формулою В.М. Глушкова.
S=М*А=50*10
(од.) – кількість елементарних операцій,
які можуть виконати 50 управлінців.
Порівнявши кількість управлінців на підприємстві та складність управління елементарними операціями визначимо загруженість управлінського персоналу на підприємстві.
S´´=43245000/50*10=0,8649
або на 86,49% загружений управлінський
персонал на підприємстві. Таким чином,
управлінський персонал загружений не
повністю, керівництву варто або скоротити
кількість управлінського персоналу
або збільшити фронт їх робіт для
підвищення ефективності управління та
загруженістю управлінського персоналу.
Задача 2.
Відповідно до варіанту («5») виділяємо підсистему управління – управління забезпеченням виробництва матеріальними ресурсами по заводу.
Необхідно:
проаналізувати дану підсистему;
визначити простір управління;
розрахувати кількість задач по системі, підсистемі;
навести назви трьох задач управління відповідної системи, підсистеми.
Розв’язання:
Максимальну кількість задач в системі можна розрахувати за формулою:
М макс=(К+1)*(L+1)*(Р+1)*(Т+1),
де к - керований процес, l – виробничий підрозділ, p – фаза управління, t- період управління.
Розв’язання:
Підсистема управління забезпечення виробництва матеріальними ресурсами по заводу характеризується виробничим процесом забезпечення виробництва матеріальними ресурсами для виробничої діяльності, при цьому виробничим підрозділом є все підприємство, а фазою управління є власне управління даним процесом.
Прийнявши десятибальну систему кодування задач управління можна стверджувати, що максимальну кількість операцій управління буде здійснюватися за умови управління процесом виробництва на підприємстві загалом на рік. Умовно вважатимемо, що кількість операцій на найвищому рівні ієрархії складе 10,тоді максимальна кількість задач в системі управління розрахуємо як:
М Макс = (К+1)*(L+1)*(Р+1)*(Т+1)=11*11*11*11=14641 (задача) – максимальна кількість задач по заданій системі. По підсистемі управління забезпеченням виробництва матеріальними ресурсами по заводу максимальна кількість задач складе: М Макс1 =3*10*8*10=2400 (задач), за умови, якщо керований процес забезпечення виробництва матеріальними ресурсами умовно закодований як 3 задачі управління, фаза управління даною діяльністю як 8 задач, а виробничий підрозділ (завод) та термін управління (рік) закодовані через 10 задач управління.
До задач управління з даної підсистеми можна віднести наступні задачі: управління забезпечення виробництва матеріальними ресурсами по підрозділам, цехам, управління забезпечення виробництва матеріальними ресурсами по заводу на рік, півріччя, квартал, місяць.
Задача 3.
Відповідно до системи кодування задач управління підприємством розробити структуру коду для кодування задач системи управління (обліку виробництва продукції по заводу за серпень місяць), закодувати задачу управління відповідно до заданого варіанту.
Розв’язання:
Закодуємо процес виробництва по підприємству як знак «0», процес постачання матеріалів як «10», процес первинної їх обробки як «5»; виробничий підрозділ (завод) як знак «0», підрозділ заводу як «3», цех як «6», дільницю як «10»; фазу управління (облік) як знак «6»; кожний місяць як відповідний знак (від 0 до 11, при чому січень кодується як знак «0»), відповідний місяць (серпень) як знак «7», таким чином, структура коду для кодування задачі управління обліком виробництва продукції по завод за серпень місяць можна подати як «0-0-6-7».
1