Анализ пенсионногозаконодательства Украины и других стран
Додаток
1: “Пенсійний фонд (ПФ)”
Додаток 2: “Накопичувальний фонд (НФ)”
РАДА НАКОПИЧУВАЛЬНОГО ФОНДУ
ВИКОНАВЧА ДИРЕКЦЫЯ
*
* Порядок проведення таких тендерів, визначення їх переможцім та укладання з ними договорів встановлено статтями 90 – 95 Закону №1058
Додаток 3: “Джерела формування коштів ПФ”
Додаток 4: “Джерела формування коштів НФ”
Додаток 5: “Накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування”.
Накопичення коштів застрахованих осіб до Накопичувального фонду
Фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій та одноразових виплат на умовах і в порядку, передбачених законом
Особи, від імені і на користь яких здійснюється накопичення та інвестування коштів
Страхові організації
Накопичувальний фонд
Зберігач
Недержавні пенсійні фонди
Інші суб’єкти накопичувальної системи можуть визначатися законами України
Підприємства, установи, організайії та фізичні особи, які здійснюють перерахування внесків до накопичувальної системи
Юридичні особи, які здійснюють адміністративне управління Накопичувальним фондом і недержавними пенсійними фондами та управління їх пенсійними активами
Додаток 6: “Система недержавного пенсійного забезпечення”.
Добровільної участі громадян, роботодавців та їх об’єднаннь у формі пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених Законом України від 09.07.2003 р. № 1057 “Про недержавне пенсійне забезпечення”
Страхові організації, які укладають договори страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті
Недержавні пенсійні фонди
Вкладники й учасники пенсійних фондів
Вкладники пенсійних депозитних рахунків
Банківські установи, що уклали договори про відкриття пенсійних депозитних рахунків
Інші суб’єкти
Додаток 7: “Система пенсійного забезпечення України”.
Додаток 8: “Бюджет пенсійного фонду на 2004 р.”
БЮДЖЕТ
Пенсійного фонду України на 2004 рік*
-
Залишок коштів на початок року 1 828 690
Доходи:
Власні надходження, всього 27 172 912,8
у тому числі:
обов'язкові внески підприємств, 22 792 003,2
установ та організацій
обов'язкові внески громадян 1 512 411,8
надходження коштів від платників, що 381 388
працюють у галузі сільського господарства
обов'язкові внески від платників, що 1 528 741,2
обрали спрощену систему оподаткування
обов'язкові внески із сум допомоги по 369 089,2
тимчасовій непрацездатності
інші надходження 260 938,2
кошти банків за користування 26 252,8
тимчасово вільними коштами Пенсійного
фонду
надходження коштів на виплату різниці 17 024,1
у пенсійному забезпеченні наукових
працівників, що відшкодовується з
небюджетних підприємств та установ
надходження коштів від підприємств на 199 958,4
покриття фактичних витрат на виплату
та доставку пенсій працівникам,
зайнятим на роботах з особливо
шкідливими і особливо важкими умовами
праці за списком N 1
надходження коштів на виплату пенсій 4 105,9
іноземним пенсіонерам, які проживають
на території України
надходження коштів на погашення 81 000
заборгованості Фонду соціального
страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання
Усього власних доходів з урахуванням 29 001 602,8
залишку
Кошти Державного бюджету України ( 1344-15 ), 2 185 646,5
всього
у тому числі:
на відшкодування виплати пенсій 321 655
військовослужбовцям рядового,
сержантського та старшинського складу
строкової служби
на відшкодування виплати надбавок та 984 365,9
підвищень до пенсій, призначених за
різними пенсійними програмами
на компенсацію різниці у пенсійному 223 418,6
забезпеченні наукових працівників
на відшкодування виплати пенсій 5 216,4
особам, вивільненим у зв'язку із
закриттям Чорнобильської атомної
електростанції
на пенсійне забезпечення осіб, які 286 599,8
постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи, віднесених до I категорії
на відшкодування виплати пенсій 360 388,4
особам, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи, віднесеним
до II, III і IV категорії, та
непрацездатним пенсіонерам, які
проживають у зонах радіоактивного
забруднення
на компенсацію за втрату годувальника 4 002,4
та допомогу на поховання громадян,
які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи
Кошти Фонду загальнообов'язкового 97 641,5
державного соціального страхування на
випадок безробіття, всього
у тому числі на виплату пенсій та 97 641,5
допомоги відповідно до Закону України
"Про зайнятість населення" ( 803-12 )
Кошти Фонду соціального страхування від 190 000
нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, всього
у тому числі на виплату пенсій та 190 000
допомоги відповідно до Закону України
"Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату
працездатності" ( 1105-14 )
Усього доходів 31 474 890,8
Видатки:
Видатки за рахунок власних надходжень, 29 001 602,8
всього
у тому числі:
на пенсійне забезпечення осіб, пенсія 25 132 375,9
яким призначена згідно із Законом
України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування"
( 1058-15 )
з них:
на виплату пенсій згідно із Законом 24 707 784,2
України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування"
( 1058-15 )
витрати на поховання 200 417,9
на доставку пенсій та допомоги 224 173,8
на пенсійне забезпечення осіб, пенсія 336 005,6
яким призначена згідно з іншими
законодавчими актами в частині, що не
перевищує розміру трудової пенсії за
віком, на яку має право особа
відповідно до Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 1058-15 )
з них:
на виплату пенсій 332 349,8
на доставку пенсій та допомоги 3 655,8
на виплату різниці у пенсійному 30346
забезпеченні наукових працівників, що
відшкодовується за рахунок
небюджетних підприємств та установ
з них:
на виплату пенсій 29 975,4
витрати на поховання 99,9
на доставку пенсій та допомоги 270,7
на пенсійне забезпечення осіб, яким 275 701,8
призначена соціальна пенсія
з них:
на виплату соціальних пенсій 270 958,3
на виплату пенсій особам, які мають 262,1
статус біженця
витрати на поховання 1 481,7
на доставку пенсій та допомоги 2 999,7
на виплату надбавок та підвищень до 700 785,9
пенсій, призначених за різними
пенсійними програмами
з них:
на виплату надбавок, призначених 680 158,6
згідно із Законом України "Про статус
ветеранів війни, гарантії їх
соціального захисту" ( 3551-12 )
на виплату надбавок, призначених 8 687,5
згідно із Законом України "Про
пенсійне забезпечення" ( 1788-12 )
особам, які зазнали політичних репресій
і згодом були реабілітовані
на виплату щомісячної компенсаційної 4 315
виплати непрацюючій працездатній
особі, яка доглядає за інвалідом
I групи, або престарілим, який досяг
80 років
на доставку пенсій та допомоги 7 624,8
на пенсійне забезпечення осіб, які 85 563,4
відповідно до законодавства мають
право виходу на пенсію раніше
встановленого віку
з них:
на виплату пенсій жінкам, які 62 105,3
народили п'ятеро або більше дітей і
виховали їх до восьмирічного віку, і
матерям інвалідів з дитинства, які
виховали їх до цього віку
на виплату пенсій особам, хворим на 109,7
гіпофізарний нанізм (ліліпути),
диспропорційним карликам
на виплату пенсій інвалідам по зору 1 858,4
I групи - сліпим та інвалідам з
дитинства I групи
на виплату пенсій згідно із Законом 5 302,3
України "Про основні засади соціального
захисту ветеранів праці та інших
громадян похилого віку в Україні"
( 3721-12 )
на виплату дострокових пенсій за 15 146,9
віком інвалідам, учасникам війни,
сім'ям загиблих (померлих)
військовослужбовців та осіб
начальницького і рядового складу
органів внутрішніх справ
витрати на поховання 109,8
на доставку пенсій та допомоги 931
на пенсійне забезпечення осіб, які 6 832,3
проживають за кордоном та іноземних
пенсіонерів
з них:
на виплату пенсій громадянам, які 2 726,4
виїхали за кордон
на виплату пенсій іноземним 4 105,9
пенсіонерам, які проживають на
території України
на розрахунково-касове обслуговування 54 022,3
та на оплату за підкріплення готівкою
виплати пенсії і грошової допомоги
на керівництво та управління у сфері 503 466,3
пенсійного забезпечення, всього
з них:
на організацію роботи Пенсійного 489 000
фонду
на виготовлення свідоцтв 10 000
загальнообов'язкового державного
соціального страхування та пенсійних
посвідчень
на виготовлення бланків, виплатних 17 200
відомостей для виконання функцій з
призначення та виплати пенсій
на створення програмно-технічного 20 000
забезпечення системи інформаційно-
аналітичної підтримки органів
Пенсійного фонду України
на проведення авансового фінансування 1 829 303,3
виплати пенсій, покриття тимчасових
касових розривів та проведення
індексації розмірів пенсії та
грошової допомоги
Видатки за рахунок коштів Державного 2 185 646,5
бюджету України ( 1344-15 ), всього
у тому числі:
на відшкодування виплати пенсій 321 655
військовослужбовцям рядового,
сержантського та старшинського складу
строкової служби, всього
з них:
на виплату пенсій військовослужбовцям 209 880,9
рядового, сержантського та
старшинського складу строкової
служби
на виплату надбавок та підвищень, 93 342,7
призначених згідно із Законом України
"Про статус ветеранів війни, гарантії
їх соціального захисту" ( 3551-12 )
витрати на поховання 14 931,7
на доставку пенсій та допомоги 3 499,7
на відшкодування виплати пенсій, 984 365,9
надбавок та підвищень до пенсій,
призначених за різними пенсійними
програмами, всього
з них:
на виплату пенсій відповідно до 199 144,8
Законів України "Про державну службу"
( 3723-12 ), "Про Національний банк
України" ( 679-14 ) та "Про дипломатичну
службу" ( 2728-14 )
на виплату пенсій відповідно до 5 888,3
Закону України "Про службу в органах
місцевого самоврядування" ( 2493-14 )
на виплату пенсій відповідно до 198,1
Митного кодексу України ( 92-15 )
на виплату пенсій відповідно до 34 674,3
Закону України "Про прокуратуру"
( 1789-12 )
на виплату пенсій відповідно до 8 073,9
Закону України "Про статус народного
депутата України" ( 2790-12 )
на виплату пенсій відповідно до 1 282
Положення про помічника-консультанта
народного депутата України,
затвердженого Постановою Верховної
Ради України від 13 жовтня 1995 р.
N 379 ( 379/95-ВР )
на виплату пенсій відповідно до 32,4
Закону України "Про статус суддів"
( 2862-12 )
на виплату пенсій відповідно до 180,1
Закону України "Про судову
експертизу" ( 4038-12 )
на виплату пенсій відповідно до 4 363,2
Закону України "Про державну
підтримку засобів масової інформації
та соціальний захист журналістів"
( 540/97-ВР )
на виплату пенсій працівникам льотно- 25 024,7
випробного складу та особам льотних
екіпажів
на виплату пенсій відповідно до 505 755,4
Закону України "Про пенсії за
особливі заслуги перед Україною"
( 1767-14 )
на виплату надбавок, призначених 50 130,3
згідно із Законом України "Про статус
гірських населених пунктів" ( 56/95-ВР )
на виплату надбавок, призначених 1 954,1
згідно із Законом України "Про
донорство крові та її компонентів"
( 239/95-ВР )
на виплату допомоги пенсіонерам 70 969,5
(надбавка на непрацездатних членів
сім'ї)
на виплату допомоги по догляду за 61 804,3
одинокими та інвалідами
на виплату щомісячної доплати до 3 263,7
пенсії особам, яким виповнилося 100 і
більше років
витрати на поховання 916,8
на доставку пенсій та допомоги 10 710
на компенсацію різниці у пенсійному 223 418,6
забезпеченні наукових працівників
з них:
на виплату пенсій відповідно до 220 314,5
Закону України "Про наукову і
науково-технічну діяльність"
( 1977-12 )
витрати на поховання 673,2
витрати на доставку 2 430,9
на відшкодування виплати пенсій 5 216,4
особам, вивільненим у зв'язку із
закриттям Чорнобильської АЕС
з них:
на виплату щомісячної доплати до 5 146,9
пенсії
на виплату дострокових пенсій 13,5
витрати на поховання 0,7
на доставку пенсій та допомоги 55,3
пенсійне забезпечення осіб, які 286 599,8
постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи, віднесених до категорії I
з них:
додаткова пенсія за шкоду, заподіяну 14 016,7
здоров'ю осіб, віднесених до
категорії I
державна пенсія особам, віднесеним до 269 467,3
категорії I, та у зв'язку з втратою
годувальника
на доставку пенсій та допомоги 3 115,8
на відшкодування виплати пенсій 360 388,4
особам, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи, віднесеним
до категорій II, III і IV, та
непрацездатним пенсіонерам, які
проживають у зонах радіоактивного
забруднення
доплата громадянам, які працюють на 53 221,8
територіях радіоактивного
забруднення
додаткова пенсія за шкоду, заподіяну 38 275,2
здоров'ю осіб, віднесених до
категорії II, III, IV
додаткові виплати з надання пенсій за 264 970,3
віком особам, які працювали в зоні
радіоактивного забруднення
на доставку пенсій та допомоги 3 921,1
на компенсацію за втрату годувальника 4 002,4
та допомога на поховання громадян,
які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи
з них:
щомісячна компенсація сім'ям за 1 400,1
втрату годувальника внаслідок
Чорнобильської катастрофи
витрати на поховання 2 558,8
на доставку пенсій та допомоги 43,5
Видатки за рахунок коштів Фонду 97 641,5
загальнообов'язкового державного
соціального страхування на випадок
безробіття, всього
у тому числі:
на виплату пенсій відповідно до 96 491,3
Закону України "Про зайнятість
населення" ( 803-12 )
витрати на поховання 87,3
на доставку пенсій та допомоги 1 062,9
Видатки за рахунок коштів Фонду 190 000
соціального страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного
захворювання, всього
у тому числі:
на виплату пенсій відповідно до 186 497,6
Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності"
( 1105-14 )
витрати на поховання 991,7
на доставку пенсій та допомоги 2 062,1
фінансування пенсій громадянам 448,6
України, які виїхали за кордон
Усього видатків 31 474 890,8
Перевищення доходів над видатками (+), 0,0
видатків над доходами (-)
* Постанова Кабінету міністрів “Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2004 рік” № 310 від 11 березня 2003 року.
Перелік використаних джерел:
1.Бюджет Пенсійного Фонду України на 2004 р.
2.Закон України № 1057 – IV від 09.07.2003 “Про недержавне пенсійне забезпечення”.
3.Закон України № 1058 – IV від 09.07.2003 “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
4.Закон України № 1788 – XII від 05.11.1991 “Про недержавне пенсійне забезпечення”.
5.Закон України № 2745 – III від 04.10.2001 “Про страхування”.
6.Закон України № 400/97 – ВР від 26.06.1997 “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”.
7.Інструкція ПФУ № 21 – 1 від 19.12.2003 “Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України”.
8.Постанова КМУ № 1783 від 20.11.2003 “Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян”.
9.Постанова КМУ № 310 від 11 березня 2003 року “Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2004 рік”.
10.Постанова Правління Пенсійного Фонду України № 21 – 1 від 19.12.2003 “Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України”.
11.Указ Президента України № 121 – 2001 від 01.03.2001 “Про Положення про Пенсійний фонд України”.
12.Астанович “Инстуцыональная инфраструктура пенсионной реформы в России”. – М.: 1998 г.
13.Афанасьев С.А. “Пенсионная реформа”. – М.: 1996 г.
14.Басанцов І. В. “Управління процесом формування і функціонування пенсійного фонду України”. – К.: 2001р.
15.Бойцова “Новое законодательство Украины”. – Х.: 2004 р.
16.Василик О.Д., Павлюк К.В. “Державні фінанси України” Підручник. – К.: НІОС. – 2002 р.
17.Дестяров “Пенсионные реформы в России”. М.: 2003 г.
18.Діденка “Соціально – економічні особливості системи пенсійного забезпечення в умовах перехідної економіки”. – Х.: 2003 р.
19.Долінська Р.Г. “Державні фінанси”: Навч. посібник для студентів інженерно економічних спеціальностей, слухачів післязузівської системи навчання, аспірантів і спеціалістів. – Харків: НТУ “ХПІ”, 2002 р.
20.Замула “О пенсионном сборе”. – Запоріжжя: 2003 р.
21.Замула Т. “Методичний посібник: Про пенсійний збір”. – Запоріжжя: Поліграф, 2004 р.
22.Імков “Управління пенсійними системами в Україні”. – Донецьк: 2003 р.
23.Луніна І.О. “Державні фінанси України в перехідний період”. – Харків: Форт, 2000 р.
24.Луніна І.О., Короткевич О.В., Вахненко Т.П. “Державні фінанси України та їх вплив на економічний розвиток”. –К.: Інситут економічного прогнозування НАН України, 2000 р.
25.Мачульская Е. Пенсійне страхування в Німеччині. // Соц. захист. - 2000. - №3, 2001 №5.
26.Никифорова А.А. “Пенсионные системы с развитой рыночной экономикой”. М.:– 2001 р.
27.Павлюк К.В. “Фінансові ресурси держави”: Монографія – К.: НІОС, 1997 р.
28.Порожков С.І., Сухоруков А.І., Григоренко О.Я. “Фінансова політика в Україні та в Російські Федерації: Порівняння, досвід, проблеми”: Монографія за ред. А.І. Сухорукова. – К.: НІОС, 1997 р.
29.Привалов К. “Заметки о пенсии в Германии.” М.: – 1999 р.
30.Смохвалов Н.Ф. “Пенсионное законодательство Российской Федерации”. – М.: 2003 р.
31.Юровский “Пенсионная реформа в Украине”. – Х.: 2003 р.
32.“Пенсионная реформа в России: причины, содержание, перспективы” Под ред. М.Э. Дмитриева, Д.Я. Травина. – ПСб: Норма, 1998 р.
33.“Пенсійна реформа в Центральній та Східній Європі” Публікація ООН. – К.: 2000 р.
34.“Реформи на Україні: ідеї та заходи” Під редакцією Януша Ширмера і Девіда Спелбекера – К.: Льтерпрес, 2000 р.
35.“Пенсионные фонды и инвестиции” Інформаційно – аналітичний журнал. – М.: 2003 р. №3
36.“Пенсійний кур'єр” Журнал – К.: спецвипуск липень 2003 року.
37.“Пенсія”, Народний журнал. Заснований і виданий “Д.С. Інвестмент”. – К.: 2004 р. № 1 – 3.
38.“Пенсионные фонды” Журнал. – М.: 1998 р. № 1 – 4.
39.Чилі - пенсійна система. - www.medіatext.ru/docs/10174?page=1. - 12.03.2002.
www.UkrBusiness.com.ua
40.www.pension.kiev.ua
Реферат
Дипломна робота містить 108 сторінки, 10 малюнків, 2 таблиці, список літератури з 41 найменування, 8 додатків.
Порівняльний аналіз пенсійної системи України та інших країн.
Предметом дослідження є Печерське районне відділення Пенсійного фонду України та страхова компанія ЗАТ «АСКА – Життя».
Об’єктом дослідження виступає реформована Пенсійна система України та зарубіжних країн, таких як: Росія, США, Чилі, Німеччина.
Метою дипломної роботи є аналіз реформованої Пенсійної системи України та зробити порівняльний аналіз з зарубіжними країнами.
Одержані результати можуть бути використані у: для написання наукової роботи, викладенні матеріалу для студентів вищих навчальних закладів та для студентів другої вищої освіти.
Рік виконання дипломної роботи – 2004 р.
Рік захисту роботи 14.06.2004 р.
Розділ I Теоретичні основи пенсійних систем (фінансовий аспект)
I.1. Місце пенсійної системи в фінансовому ринку
Необхідність кардинальної пенсійної реформи останнім часом стала очевидна. Це зрозуміло не лише спеціалістам. В Законі “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” Верховна Рада прийняла нові зміни, щодо реформування пенсійної системи.
В Законі урядом признається неефективність принципу побудови тогочасної системи пенсійного забезпечення і в якості основних цілей визнчається:
реалізація гарантованого права громадян на пенсійне забезпечення в старості, інвалідності, у випадку втрати годувальника та в інших, встановлених законодавством, випадках.
забезпечення фінансової стабільності пенсійної системи і створення передумов для стійкого розвитку пенсійного забезпечення на основі державного пенсійного страхування та бюджетного фінансування.
пристосування системи пенсійного забезпечення ринкових відносин, що розвиваються в державі.
раціоналізація та оптимізація розмірів та умов надання пенсій.
підвищення ефективності пенсійного забезпечення громадян шляхом удосконалення системи управління.
Реформа, на думку уряду, повинна грунтуватися на таких принципах:
кожний громадянин має право на пенсійне забезпечення в випадку втрати працездатності, внаслідок старості, інвалідності, при втраті годувальника та в інших випадках, встановлених законодавством.
кожний працюючий за наймом підлягає обов’язковому державному пенсійному страхуванню.
кожний застрахований за державним страхуванням має право на трудову пенсію згідно з продовженням страхування та заробітку, з якого сплачуються внески.
фінансування державного пенсійного забезпечення грунтується на принципі солідарності, включає солідарність поколінь, суб’єктів та окремих галузей економіки.
кошти державного пенсійного страхування використовуються виключно на пенсійне забезпечення осіб, застрахованих за правилами та нормами, що встановлені законодавством. Частина цих коштів спрямовується на розподіл та забезпечення пенсійних гарантій громадян незалежно від їх місця проживання на території держави. Видатки, на пенсійне забезпечення осіб, не приймають участь в пенсійному страхуванні та забезпечуються державним бюджетом.
I.2. Структура пенсійної системи
Законом передбачається формування три рівневої пенсійної системи.
По мірі розвитку ринкової економіки, категорії в які входять особи, що не мають трудового (страхового) стажу, будуть розширюватися, а роль соціальних пенсій – збільшуватиметься. Держава з соціально орієнтованою економікою на може ігнорувати проблеми матеріального забезпечення значного кола непрацездатних, по різним причинам не зайнятим соціальним страхуванням. Таким чином, стає очевидним перший рівень системи державних пенсій – базова пенсія.
Другий рівень – трудова (страхова) пенсія. Роль цього типу державної пенсії визначає всю організацію соціального та в першу чергу пенсійного страхування. В контексті реформи вона повинна бути очищена від невідповідних їй функцій і відповідати природі солідарної політики працюючих за наймом, на якій базується соціальне страхування. З цього випливає принципова вимога до реформи трудових пенсій – відповідність розміру і умов надання пенсій – об’єму участі в соціальному страхуванні кожної конкретної особи, що виражається в продовженні страхування і величині внеску.
При визначенні права на пенсію та її розмірів періоди, що не зв’язані з виплатою страхових внесків, можуть брати до уваги при умові виплати відповідних видатків з державного бюджету. Це означає порядкове виконання в організації трудових пенсій страхових принципів. Останні виключають, будь – які переваги для окремих або груп застрахованих.
Третій рівень в пенсійному забезпеченні повинні займати недержавні пенсії. Недержавне пенсійне забезпечення в загальній системі держави розглядається як доповнення до державного, яке може виконуватись як в формі додаткових професійних програм окремих підприємств, галузей економіки або територій, так і формі особового пенсійного страхування громадян, утворюючих заощадження коштів на своє додаткове пенсійне забезпечення в страхових компаніях або пенсійних фондах.
Обидві ці форми мають право на існування і повинні розвиватися. Разом з тим встановлення і розвиток професійних програм на сучасному етапі являється пріоритетною задачею і повинно стимулюватися в першу чергу.
Слід відмітити що положення закону, присвячені розвитку професійних пенсійних схем, були найменш затронуті і в інших законопроектах лише були більш конкретизовані та деталізовані.
Після прийняття рішення про створення професійних пенсійних програм вона стає обов’язковою і не може бути ліквідована за рішенням її творителів.
Професійна пенсійна програма повинна відповідати цілому ряду вимог. Перш за все, вона повинна представляти пенсії, а не єдиноразові виплати, а по друге вона повинна координуватися з системою державних пенсій в відношенні видів пенсій і пенсійного віку.
Пенсійна програма може бути як з встановленими виплатами так і з встановленими внесками. Її фінансування може виконуватись як виключно за рахунок внесків роботодавців, так із участю працюючих. В той же час всі обов’язки по пенсійних програмах повинні мати фінансові покриття в формі накопичувальних активів та в формі майбутніх внесків, що надходитимуть.
При фінансуванні програм виключно за рахунок роботодавців в ній не може бути передбачений відповідний період часу, на протязі якого працівники, охоплені пенсійною програмою, не мають пенсійних прав. Якщо вони звільняються з підприємства до закінчення цього періоду, такий період не повинен бути довгим. Для працівників, що ведуть трудову діяльність, необхідно, згідно Закону, передбачити механізм переводу отриманих пенсійних прав в випадку їх звільнення з підприємства до отримання права на пенсію.
В тому випадку, якщо професійна пенсійна програма відповідає встановленим вимогам, то повинні бути надані відповідні податкові пільги. Для підприємств, які мають пенсійні програми, можуть бути встановлені межі заробітку для вилучення внесків на державне пенсійне забезпечення на рівні, що не перевищує в півтора рази величину середньої зарплати.
Крім того, внески, відраховані підприємством на фінансування професійних програм, повинні виключатися з податкової бази підприємства. Разом з тим в цілях забезпечення справедливої політики розподілу, згідно проекту, необхідно встановити межу внесків, котрі не враховуються при визначенні податкової бази. Загальна межа внесків, що вилучаються на державне і додаткове професійне пенсійне забезпечення, могла б бути встановлена на рівні тарифу внесків, що вилучається на державне пенсійне забезпечення з зарплати, та що не перевищує встановлену кратну величину середньої зарплати і в меншому розмірі, регресивно диверсифікованого, в залежності від величини зарплати робітників.
Оскільки більша частина активів професійних програм буде використовуватись на накопичення і інвестування в розвиток економіки, то є цілеспрямованим, згідно з проектом, також звільнити від оподаткування інвестиційний дохід професійних пенсійних фондів. Разом з тим слід внести оподаткування пенсій, сплачених за професійними пенсійними програмами. Таким чином, мова йде не про звільнення від оподаткування інвестиційного доходу професійних програм, а про встановлення відстрочки в оплаті податків на ці доходи.
Розвиток недержавних пенсійних систем повинен виконуватися під державним контролем. Необхідна також координація недержавних пенсійних програм з державними.
Пенсійне законодавство не повинно визначати розмір та конкретні умови становлення недержавних пенсій.
Рішення цих питань необхідно залишити на розгляд тих структур, котрі створюють недержавні пенсійні програми. Разом з тим законодавство про недержавне додаткове пенсійне забезпечення повинне встановити визначені межі, щодо характеру допустимої діяльності таких структур в області пенсійного забезпечення.
За думкою авторів закону базові пенсії повинні бути представлені всім громадянам і забезпечувати матеріальні умови життя особі при настанні інвалідності, досягнення пенсійного віку, або в випадку втрати годувальника незалежно від наявності трудового стажу.
Визначимо, що базові пенсії починаються з фінансованих розмірів з урахуванням прожиткового мінімуму пенсіонера в залежності від степені втрати працездатності і не можуть сплачуватися працюючим громадянам.
Разом з тим на перехідному етапі соціальна пенсія зберігається, а базова пенсія представляє собою частину трудової пенсії. Трудові (страхові) пенсії повинні надаватися всім особам, працюючим за наймом, та іншим категоріям населення, охоплених обов’язковим пенсійним страхуванням.
В загальній системі трудових пенсій всі її учасники повинні мати однакові обов’язки по її фінансуванню, а згідно з цим і однакові права відносно умов призначення розмірів пенсій. Які – небудь виключення або пільги в такій системі не допускаються. В зв’язку з цим з пенсійної системи повинні бути виключені всі види пенсійних пільг. Досягнення даної мети може бути присутнє тільки при розвитку недержавних форм пенсійного забезпечення, які повинні взяти на себе і збереження раніш прийнятих прав на пільгові пенсії.
Виходячи з цілей форми трудові (страхові) пенсії підлягають суттєвим змінам з точки зору розмірів, умов їх призначення та сплати. Рішучим фактором являється пенсійний вік. Саме він визначає співвідношення чисельності працюючих та пенсіонерів. В процесі старіння населення частка пенсіонерів збільшується.
В реальних умовах, з точки зору авторів закону, з урахуванням соціально – політичної ситуації єдиноразове збільшення пенсійного віку є неможливим. Тому в межах даної форми можуть вирішуватись задачі обмеженого характеру.
Проблему підвищення пенсійного віку, згідно Закону, можливо було б вирішити з врахуванням демографічної ситуації в державі, передбачивши в законі нові умови, починаючи з другого десятиліття даного століття.
Разом з тим вже в теперішній час можливо було б розробити програму стимулювання переходу на пенсію по старості в більш пізньому віці, що могло б призвести до збільшення фактичного віку виходу на пенсію.
Пенсійні пільги як стимул (не ефективний) для збільшення кадрів і вирішення інших глобальних або загальнодержавних задач, повинні бути замінені іншими більш рішучими мірами.
Вимоги, щодо величини стажу для трудових пенсій повинні бути пов’язані виключно з продовженням виплати страхових внесків. Мінімальний страховий стаж може бути встановлений в перспективі в розмірі одного повного року праці. Відповідно трудова пенсія буде по своєму розміру пропорційна цьому стажу. При такому підході відпала необхідність зберігання інституту пенсій по неповному трудовому стражі.
Розмір трудової пенсії по старості, як і по діючим умовам, повинен визначатися з урахуванням трудового (страхового) стажу і заробітку. Але ж сам механізм вирахування пенсії буде приближений до потреб, які випливають з принципів соціального страхування. В законі 2003 року вихідним критерієм для визначення розміру пенсії являється ціна року страхового стажу, виражена в процентах до заробітку, прийнятого до вирахування пенсії.
Автори закону допускають, що з урахуванням базової пенсії цю ціну можливо встановити на рівні 1% заробітку за кожен рік трудового (страхового) стажу. В результаті середній загальний розмір знову назначений базовою та трудовою пенсій становить 55 – 60% заробітку працюючого замість 45 – 47% (фактичне співвідношення середньої пенсії до середньої заробітної плати в теперішній час), що вище, ніж в інших країнах з високо розвинутою економікою.
В якості мінімальної пенсії пропонувалось вибрати базову пенсію.
Величину максимального розміру пропонувалось визначатися іншим шляхом – обмежити встановленим бар’єром заробіток, з якого знімаються страхові внески. При цьому на першопочатковому етапі по досягненню фінансової стабілізації пенсійної системи такий бар’єр заробітку вирахування внесків може не встановлюватися взагалі чи встановлюватися на більш високому рівні, ніж для вирахування пенсій.
Період обліку заробітку для вирахування пенсії вже в наш час може становити 5 років. З практичної точки зору навряд в найближчий час цілеспрямовано дозволять обліковувати період за ці бар’єри, оскільки це ускладнить індексацію заробітків і вирахування пенсій в умовах інфляції. По мірі стабілізації економічного положення стане можливим перехід до вирахування пенсії з заробітку за весь період страхування.
Виплата трудових пенсій з обліком чи без обліку заробітків та інших доходів завжди була предметом суперечок в державі. З позицій природи пенсій, визначаємо прямо чи в законодавчому чи теоретичному плані що заміна заробітку, втраченого в зв’язку з припиненням роботи, визначається однозначне рішення: пенсія в випадку продовження оплачуваної роботи виплачується не повинна, в крайньому випадку, в повному обсязі. Інше рішення суперечить принципам соціального страхування, базуючись на солідарності, насамперед, віків, змінившись на ринку праці і передавали естафету громадянам, які зістарілися і втратили в наслідок цього заробіток. Збереження виплати пенсії в період праці протидіяло б не тільки призначенню пенсійної системи, але й змінившимся умовам ринку праці.
Що стосується матеріальних стимулів до продовження праці для громадян, які зберегли працездатність, то вони закладені в самих нормах пенсій, які при нормальній організації пенсійного забезпечення і оплати праці завжди нижче ніж норми заробітку. В той час праця без отримання пенсії буде винагороджуватися її розміром за кожен рік праці після досягнення пенсійного віку.
Виплата пенсій працюючим пенсіонерам, які мають високий прибуток, ніж непрацюючим пенсіонерам, поглинає значну частину засобів, які могли б бути використані на підвищення пенсій тим, хто не може працювати. Разом з тим, враховуючи інтереси низькооплачуваних пенсіонерів, в новій системі можна було б передбачити виплату пенсій при відносно невисокому совокупному доході пенсіонера.
Пенсії по інвалідності і по втраті годувальника повинні базуватися на загальних з пенсіями по старості принципах, розуміється, в частині, що приміняються до цих пенсій. Пропонується в основному зберегти умови і норми їх призначення і відношення розмірів з пенсіями по старості.
Пенсії в зв’язку з несчасним випадком на підприємстві і професійними захворюваннями повинні представляти в межах системи страхування від несчасних випадків і професійних захворювань на підприємстві за рахунок роботодавців.
При проведенні пенсійної реформи в законодавчому порядку встановлено гнучкий механізм індексації розмірів пенсій і відповідно заробітків, з яких вони вираховуються, розраховані на різні рівні інфляції і економічного розвитку.
Законом 2003 року індексацію в межах системи державних пенсій, що складаються з базових і трудових (страхових) пенсій, передбачалось виконати шляхом регулярного підвищення пенсій в відповідності з ростом цін. По мірі стабілізації фінансової бази пенсійного забезпечення для виконання індексації трудових (страхових) пенсій, можна буде використовувати порядок, при якому для кожного пенсіонера визначається індивідуальний коефіцієнт, який дорівнює відношенню заробітку працівника з середньою зарплатою в країні в рік його отримання. На цей коефіцієнт множиться середня зарплата в країні на момент індексації, і таким чином виводиться новий заробіток для обчислення пенсії.
Досягнення поставлених в цьому Законі цілей можливо при реалізації запропонованих вище мір в комплексі з покращенням механізму фінансування і організації адміністративних структур. Для цього передбачається виконати слідуючі міри:
ввести солідарну матеріальну відповідальність за виплату страхових внесків роботодавця і робітника, поетапно встановивши для них однакову норму страхових внесків в процентному відношенні до зарплати робітника. При цьому, щоб робітник не потерпав від такого рішення, зарплату необхідно збільшити на ту частину внесків, яку він буде виплачувати замість роботодавця. В економічному розумінні результат не зміниться. Однак пам’ятавши, що розмір пенсії тепер буде залежати від періоду сплати страхових внесків, працівник змушений буде включитись в механізм контролю за їх своєчасною сплатою. Це дозволить скоротити кількість випадків несплати внесків в Пенсійний фонд;
ввести персоніфікований облік сплати страхових внесків і придбаних пенсійних прав на основі застосування сучасних методів інформатики та, таким чином, впорядкувати весь пенсійний процес при переході на нові принципи назначення пенсій в залежності від сплати страхових внесків. Такий облік не тільки зміцнить дисципліну надходження внесків, але й дозволить спростити та полегшити процедуру визначення пенсій, звільнить від необхідності збору та представлення в органи, виконуючих пенсійне забезпечення, великої кількості документів про стаж роботи (страхування) заробітку, оскільки ці органи будуть вже мати при собі всі необхідні відомості;
з метою підвищення ефективності управління коштами і посилення контролю за їх використанням потрібно створити наглядовий комітет, зарахувавши до нього посади міністрів соціального захисту населення, праці, фінансів, а також представників роботодавців і застрахованих.
Для встановлення тісної залежності, назначення, пенсійних пільг від реальних умов підприємства і формування відповідного економічного механізму становиться необхідним:
провести роботу по підвищенню гігієнічного нормування шкідливих факторів підприємницького середовища трудового (страхового) процесу, і на цій підставі затвердити критерії для відношення робіт, професій і посад до категорій за якими населенню будуть надаватися дострокові пенсії. На підставі оцінок, встановлених критеріїв для визначення умов праці на конкретних підприємствах дасть змогу на 30 – 35% скоротити призначення пенсійних пільг у зв’язку з їх необгрунтованістю і об’єктивно виділити сферу дії пільгових пенсій. При цьому, в перехідний період, пільги по державному пенсійному забезпеченню повинні розповсюджуватися на ті підприємства де шкідливі умови праці, небезпечні для здоров’я особи зберігаються незалежно від стану науково – технічного прогресу.
відновити систему повернення підприємствами пенсійних витрат, на дострокові пенсії, мається на увазі побудова таких економічних важелів, які в кінцевому результаті дозволить перевести встановлення пенсійних пільг за умовами праці в додаткові професійні пенсійні програми. Такий механізм може бути використаний в якості перехідної міри для тих виробництв, де виробниками об’єктивних критеріїв оцінки умов праці потягне за собою необхідність відміни призначення пільгових пенсій робітникам, які вже мають необхідний стаж для дострокового виходу на пенсію.
Індивідуальний (персоніфікований) облік страхових внесків зайнятого населення повинен бути, згідно Закону, рішенням, як мінімум, трьох принципових проблем.
По – перше, він повинен привести механізм пенсійної системи, до умов ринкових відносин, що розвиваються.
По – друге, без персоніфікованого обліку страхових внесків неможливо розвивати державне пенсійне страхування, в напрямі встановлення залежності розміру пенсії від страхового стажу і сплачених страхових внесків в пенсійну систему. Така залежність повинна вплинути на бюджет пенсійної системи, оскільки вона створює зацікавленість в своєчасній і повній сплаті страхових внесків.
По – третє, персоніфікований облік повинен створити можливість більш точного прогнозування зміни чисельності зайнятого населення та пенсіонерів в державі як в цілому, так і за фахом, по продовженню стажу та середніми розмірами, і як наслідок, давати можливість більш точній оцінці необхідних видатків на виплату пенсій і більш точних видатків страхового тарифу.
Персоніфікований облік страхових внесків може здешевлювати систему адміністративного контролю за правильність перерахунку внесків державного пенсійного страхування роботодавцями, доповнити його контроль з боку працівників.
Створення необхідної бази даних персоніфікованого обліку, яка могла б практично використовуватись при призначенні пенсій, потребує відповідного часу для накопичення відповідної інформації. Повна реалізація програми можлива, як показує минулий досвід на протязі п’яти – семи років.
З обліком наявних напрацювань вже в 2003 році можна було приступити, згідно Закону, до опрацювання даного Закону персоніфікації обліку страхових внесків на одній чи декількох територіях.
Поряд з цим шкідливі елементи персоніфікованого обліку страхових внесків з використанням його даних при назначені пенсій в наступні два – три роки могло бути, згідно проекту, виконуватись в пропорційному розрізі.
Проект пенсійної системи передбачав перехід до нових принципів пенсійного забезпечення зі збереженням пенсійних прав, доданих до діючої пенсійної системи.
На першому етапі (2003 р.) передбачається здійснення невідкладних мір, забезпечити захист рівня життя пенсіонерів в умовах інформації і росту вартості життя шляхом розширення бази для сплати внесків на пенсійне забезпечення і посилення відповідальності за несплату внесків, а також удосконалення порядку начислення пенсії та її індексація.
На другому етапі (2004 – 2005 р.) передбачається ввести в дію підготовку нового пенсійного закону в якому будуть конкретизовані і юридично оформлені терміни введення в дію окремих положень закону. На другому етапі повинна була бути також розкрита практична робота по здійсненню персоніфікованого обліку платників внесків і створення банку даних отриманих пенсійних прав, початися робота по координації державного пенсійного забезпечення і недержавних професійних пенсійних систем.
На третьому етапі (починаючи з 2006 р.) планується остаточна реалізація цілей і принципів реформи з більш повним використанням сучасних методів прогнозування і інформаційних технологій, дозволяючи забезпечити фінансову стабільність пенсійної системи на довгострокову перспективу і високу ефективність її функціонування в інтересах пенсіонерів.
Розділ II Пенсійна система України
II.1. Основи реформування Пенсійної системи України
Пенсійне забезпечення в Україні є державною системою і є основною складовою системи соціального захисту населення. Міністерство праці та соціальної політики України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення. Управління фінансами пенсійного забезпечення здійснює Пенсійний Фонд України. На нього покладено також здійснення функцій з призначення (перерахунку) пенсій. Обіг коштів у пенсійній системі здійснюється через банківські установи та відділення зв’язку.
Система охоплює всіх непрацездатних громадян похилого віку, інвалідів, осіб, які втратили годувальника, виплати яким проводяться у формі пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, компенсаційних виплат, додаткових пенсій. Кошти на реалізацію Державної пенсійної програми формуються за рахунок надходжень від:
обов'язкових внесків підприємств, установ, організацій;
обов'язкових внесків громадян;
коштів Державного бюджету та фондів соціального страхування;
інших надходжень.
Пенсійна система доповнюється системою пільг, компенсацій, гарантій, програмою житлових субсидій та іншими видами державної соціальної допомоги громадянам похилого віку, інвалідів, сімей з дітьми тощо.
Діючий Закон України “Про пенсійне забезпечення” був прийнятий в 1991 році з урахуванням діючих на той час економічних, соціально-політичних умов і його норми були розраховані під тариф внесків на соціальне страхування 61 відсоток фонду оплати праці. Звичайно, такий розмір внесків діяв лише один квартал, оскільки був непосильним для економіки. Сьогодні розмір обов’язкових платежів до Пенсійного фонду суттєво зменшився і становить 32 відсотки фонду оплати праці.
Слід врахувати, що внаслідок сплеску народжуваності впродовж 60х-70х років та його критичного спаду впродовж 80х-90х, на фоні збільшення загальної тривалості життя та незначного збільшення народжуваності спостерігається дисбаланс чисельності населення пенсійного віку по відношенню до чисельності населення працездатного віку, який має тенденцію до поглиблення, починаючи з 2020-го року.
Нинішня солідарна система надзвичайно уразлива до демографічних змін, що викликаються старінням населення, і в результаті чого зменшується співвідношення числа працюючих і кількості пенсіонерів.
Мал. 1: Темпи старіння населення України 1959 – 2026 (прогноз)
Прогноз загальної чисельності платників внесків до системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування і пенсіонерів, які отримують пенсії з Пенсійного фонду України свідчить про майже невпинне ускладнення ситуації. Особливо гострим воно стане за умови нижчих темпів зростання реальної заробітної плати і відповідно надходжень до Пенсійного фонду України.
Тому без прийняття нового законодавства ми не зможемо мати надійної фінансової бази пенсійної системи.
З цією метою опрацьовано законопроекти щодо запровадження загальнообов’язкового пенсійного страхування та додаткового пенсійного забезпечення.
Законопроект “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, що був внесений Урядом, прийнято в першому читанні. Робочою групою, створеною у Верховній Раді України, проведена значна робота щодо доопрацювання зазначеного законопроекту.
Впровадження нової пенсійної системи – це багато аспектна робота, розрахована на тривалу перспективу. Пенсійна реформа в Україні є продовженням та складовою частиною економічних реформ в країні та послідовною реалізацією раніше прийнятих законодавчих актів.
Внаслідок здійснення реформи було впроваджено трирівневу пенсійну систему, яка розширить можливості для підвищення добробуту людей та економічного зростання в Україні.
Перший рівень - реформована солідарна пенсійна система, побудована на принципах "соціального страхування" та "солідарності поколінь".
Другий рівень - обов'язкова накопичувальна пенсійна система. Кошти цієї системи інвестуватимуться за спеціальними правилами з метою отримання інвестиційного доходу на користь застрахованих осіб. Накопичені в системі кошти належатимуть застрахованим особам, використовуватимуться для здійснення їм пенсійних виплат і успадковуватимуться спадкоємцями;
Третій рівень - система добровільного недержавного пенсійного забезпечення.
Реформа першого рівня (солідарної системи) передбачає:
охоплення системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування усіх працюючих громадян (у тому числі і тих, хто забезпечує себе роботою самостійно, а також найманих працівників у приватному секторі економіки), що дозволить створити рівні права на пенсійне забезпечення для усіх категорій громадян;
запровадження нової формули нарахування пенсій, що передбачає розширення періоду врахування заробітку при визначенні розмірів пенсій (на підставі даних системи персоніфікованого обліку внесків), зарахування до страхового стажу періодів, за які сплачено страхові внески, ставить майбутній розмір пенсії у залежність від величини заробітку, з якого сплачувались пенсійні внески, та страхового стажу, протягом якого вони сплачувались.
Крім того, буде знято максимальне обмеження розмірів трудових пенсій, що на сьогодні становить 150 грн. Це відновить належну диференціацію пенсій, а відтак - соціальну справедливість пенсійної системи.
При цьому сьогоднішнім пенсіонерам буде надано право на перерахунок призначеної їм пенсії за умовами нового Закону, що дозволить скористатись перевагами реформованої пенсійної системи усім віковим групам наших громадян.
Таким чином, перший рівень - це солідарна система пенсійних виплат, внески до якої сплачуватимуться усіма працюючими громадянами країни та їхніми роботодавцями. За рахунок цих коштів і виплачуватимуться страхові пенсії. Розмір пенсії залежатиме від розміру заробітної плати, з якої сплачувались пенсійні внески, та страхового стажу, протягом якого вони сплачувались, що досягатиметься шляхом впровадження системи персоніфікованого обліку відомостей про заробіток та сплату пенсійних внесків, на основі даних якої призначатимуться і виплачуватимуться пенсії. Ведення та обслуговування такої системи здійснюватиме Пенсійний фонд України.
Створення другого рівня пенсійної системи означатиме запровадження в нашій країні системи загальнообов'язкового накопичувального пенсійного страхування. Суть такої системи полягає у тому, що частина обов'язкових внесків до пенсійної системи (загальний рівень пенсійних відрахувань залишиться незмінним) накопичуватиметься у єдиному накопичувальному фонді і обліковуватиметься на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян, які (та на користь яких) сплачуватимуть такі внески. Ці кошти інвестуватимуться в економіку країни з метою отримання інвестиційного доходу і захисту їх від інфляційних процесів. Управління пенсійними коштами здійснюватимуть компанії з управління активами (для яких ця діяльність є професійною і буде ліцензуватись), обраними на конкурсній основі. При інвестуванні пенсійних активів компанії діятимуть згідно з вимогами законів щодо диверсифікації (вкладання коштів у різні напрями) інвестиційних вкладень. Безпосереднє зберігання пенсійних активів здійснюватиме банківська установа - зберігач, який нестиме відповідальність за цільове використання цих активів. Кошти на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян будуть власністю цих громадян, і вони зможуть скористатись ними при досягненні пенсійного віку (або, у випадках, передбачених законом, раніше цього терміну, наприклад у випадку інвалідності). Виплати з накопичувального фонду здійснюватимуться додатково до виплат із солідарної системи.
Адміністративне обслуговування цієї системи здійснюватиметься Пенсійним фондом України.
Введення другого рівня пенсійного страхування дозволить:
збільшити загальний розмір пенсійних виплат завдяки отриманню інвестиційного доходу;
посилити залежність розміру пенсії від трудового вкладу особи, а отже, посилити зацікавленість громадян у сплаті пенсійних внесків;
зменшити "навантаження" на фонд оплати праці роботодавців через перерахування частини обов'язкових пенсійних внесків до накопичувального фонду, що здійснюватиметься із заробітку працівника;
успадковувати кошти, обліковані на персональному пенсійному накопичувальному рахунку, родичам застрахованої особи;
створити потужне джерело інвестиційних ресурсів для зростання національної економіки;
розподілити ризики виплати низьких розмірів пенсій між першим та другим рівнем пенсійної системи і таким чином застрахувати майбутніх пенсіонерів від негативних демографічних тенденцій та коливань у економічному розвитку держави.
Другий рівень буде впроваджено лише після формування необхідних економічних передумов та створення відлагодженої і ефективної системи державного нагляду та регулювання у цій сфері, а також необхідної інфраструктури.
У Законі також передбачено, що через 11 років після введення обов'язкової накопичувальної системи громадянам буде надано право, за бажанням, перевести їхні обов'язкові пенсійні заощадження з накопичувального фонду до обраного ними недержавного пенсійного фонду (тобто на третій рівень). Це дозволить застрахованим особам самостійно вирішувати, яка інвестиційна політика є найбільш прийнятною для інвестування їхніх пенсійних заощаджень, а отже - в більшій мірі впливати на розмір своєї майбутньої пенсії.
Третій рівень пенсійного забезпечення передбачено створювати у вигляді системи добровільного недержавного пенсійного забезпечення за пенсійними схемами з визначеними внесками. Основу такої системи становитимуть недержавні пенсійні фонди (відкриті, корпоративні та професійні).
У рамках цієї системи працівники матимуть можливість, за бажанням, додатково до заощаджень у загальнообов'язковій системі (накопичувальному фонді) перераховувати внески до обраного ними недержавного пенсійного фонду. Система недержавних пенсійних фондів дозволить залучати і кошти роботодавців до формування пенсійних заощаджень працівників і, таким чином, ще більше сприяти підвищенню рівня життя громадян на заслуженому відпочинку. Внески до недержавних пенсійних фондів як з боку працівників, так і їхніх роботодавців, а також отриманий інвестиційний дохід оподатковуватимуться на пільгових умовах. Розмір пенсії в такій системі залежатиме від розміру страхових внесків та терміну, протягом якого ці внески накопичувались, а також отриманого на них інвестиційного доходу.
У Законі "Про недержавне пенсійне забезпечення" детально прописано вимоги до процедури заснування недержавних пенсійних фондів, системи управління цими фондами та їхніми активами. Крім того, встановлено чіткі вимоги до компаній (та персоналу), що:
управлятимуть пенсійними активами;
здійснюватимуть адміністративне управління пенсійними фондами;
надаватимуть агентські послуги у цій сфері.
Окремо виділено вимоги до банківських установ-зберігачів, визначено їхні функції та межі відповідальності за цільове використання добровільних пенсійних заощаджень.
Встановлено також вимоги до складу пенсійних активів, напрямів, ринків та диверсифікації (розподілу) їхнього інвестування (вкладення).
З боку держави буде встановлено суворий та дієвий нагляд за системою недержавного пенсійного забезпечення.
Усі ці вимоги та розгалужена інфраструктура системи спрямовані на забезпечення належного рівня захисту пенсійних заощаджень та майнових прав застрахованих осіб в системі обов'язкового та добровільного пенсійного страхування.
Трирівнева пенсійна система дозволить розподілити між трьома її складовими ризики, пов'язані зі змінами в демографічній ситуації (до чого більш чутлива солідарна система) та з коливаннями в економіці і на ринку капіталів (що більше відчувається у накопичувальній системі). Такий розподіл ризиків дозволить зробити пенсійну систему більш фінансове збалансованою та стійкою, що застрахує працівників від зниження загального рівня доходів після виходу на пенсію і є принципово важливим та вигідним для них.
На сучасному етапі пріоритетним напрямом роботи уряду є створення необхідної нормативної та організаційної бази для чіткого і ефективного введення в дію нових пенсійних законів.
Початок повномасштабної пенсійної реформи буде пов'язаний, в першу чергу для Пенсійного фонду України, з великою підготовчою роботою з організації перерахунків пенсій за умовами нового Закону та здійсненням нових призначень пенсій.
Крім того, необхідно буде забезпечити максимальну повноту збирання пенсійних внесків, точність планування та виконання бюджету Фонду.
До виконання цього завдання повинні бути належним чином підготовлені відповідні служби Пенсійного фонду України - від центрального апарату до районної його структурної одиниці. Ця готовність має бути кадровою, технічною та організаційною.
II.2. Структура фінансування коштів Пенсійного фонду (за основними рівнями).
II.2.А Базова пенсія
Новий механізм обчислення пенсій у солідарній системі
Реформування сьогодні діючої солідарної системи здійснюватиметься, зокрема, через запровадження нового порядку нарахування трудових пенсій, за яким матимуть право на перерахунок пенсії і нинішні пенсіонери. Пенсії обчислюватимуться із скоригованої на індивідуальний коефіцієнт середньої заробітної плати в Україні із урахуванням страхового стажу. Індивідуальний коефіцієнт для коригування заробітку визначатиметься для кожної особи шляхом ділення фактичної заробітної плати застрахованої особи на величину середньої заробітної плати в Україні за відповідний період у розрізі кожного місяця. Таким чином, набуде сучасного значення заробітна плата, виплачена у минулі роки, яка зазнала впливу інфляції. До страхового стажу зараховуватимуться всі періоди, за які сплачені страхові внески до Пенсійного фонду та періоди, які за діючим законодавством зараховуються до трудового стажу.
Мал. 2: Чисельність осіб пенсійного віку до загальної чисельності платників
Індексація та перерахунок пенсій
Законопроектом “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що пенсії із солідарної системи пенсійного страхування будуть індексуватись з урахуванням двох компонентів: врахування росту індексу цін споживчого ринку та темпів зростання реальної середньої заробітної плати в Україні, а саме: розміри пенсій будуть індексуватись відповідно до законодавства про індексацію та грошових доходів населення та ще додатково підвищуватиметься на 20% темпів зростання реальної середньої заробітної плати в Україні по відношенню до попереднього року.
Розрахунки підтверджують, що додатково можна запровадити підвищену індексацію пенсій відповідно до темпів зростання реальної заробітної плати.
Максимально ефективне використання коштів Пенсійного фонду можна досягти за умови встановлення гнучких методів індексації пенсій.
Страховий стаж у солідарній системі
У цьому розділі розглянемо періоди, з яких складається стаж, і коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії. Цьому в законі №10581(і надалі № 1058) присвячений розділ II.
Відповідно до п. 1 ст. 24 Закону № 1058, страховий стаж – це період (термін):
протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню;
за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Зазначимо, що у ст. 1 Закону № 1058 дещо інше визначення страхового стажу, в ньому згадується також про сплату збору на обов’язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, й не згадується, що сума страхових внесків повинна бути не меншою мінімального страхового внеску.
Період, протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, умовно можна поділити на період трудової діяльності й інші періоди, що враховуються в стаж роботи для призначення пенсії:
до 01.01.2004 р. – зараховуються до страхового стажу в порядку й на умовах, передбачених законодавством СРСР і Законом про пенсійне забезпечення;
з 01.01.2004 р. – зараховується до страхового стажу в порядку й умовах, передбачених Законом № 1058. А саме: страховий стаж враховується в одному розмірі, крім випадків, передбачених пп. 3 п. 2 та п. 5 Прикінцевих положень Закону № 1058.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Якщо застрахована особа, яка підлягала загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі такого страхування, відпрацювала неповний місяць, для того щоб цей місяць зарахувати до страхового стажу як повний, необхідно дотримувати умову: сума сплачених за цей місяць страхових внесків повинна бути не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Мінімальний страховий внесок – це сума грошових коштів, визначена за формулою:
де:
Свмін – мінімальний страховий внесок;
Зпмін – мінімальний розмір зарплати, встановлений законом на день її отримання;
%СВ – розмір страхового внеску (у відсотках), встановленого законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків менша Свмін, то для зарахування цього періоду до страхового стажу як повного місяця можна здійснити доплату до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою СВ мін2.
Умови і порядок доплати визначений ст. 50 Інструкції № 21-1. Так, відповідно до п. 15.1, якщо застрахована особа хоче зарахувати неповний місяць роботи до страхового стажу як повний місяць, їй необхідно подати до органів Пенсійного фонду за місцем призначення пенсій заяву. Після цього застрахована особа отримує повідомлення розрахунок із зазначеною сумою доплати, яке складає працівник відділу “надходження доходів” на підставі даних персоніфікованого обліку про період, за які застрахована особа хоче зробити доплату, і протягом 10 календарних днів (після отримання повідомлення розрахунку) перераховує зазначену суму. Після отримання цієї суми відділ “надходження доходів” інформує відділ персоніфікованого обліку, який внесе в дані застрахованої відповідну відмітку.
Якщо і доплати не було, до страхового стажу застраховується період, визначений за кожен місяць сплати страхових внесків за формулою:
де:
ТП – тривалість періоду, який зараховується до страхового стажу (визначається в місяцях);
СВ факт – сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць.;
СВ мін – мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.
Для обчислення розміру пенсії за віком використовується коефіцієнт страхового стажу, який визначається з окресленням до п’яти знаків після коми за формулою:
де:
Ксс – коефіцієнт страхового стажу;
- сума місяців
страхового стажу;
VГсс% - величина оцінки одного року страхового стажу у відсотках (визначається згідно із Законом № 1058).
За період участі тільки в солідарній системі VГсс% = 1%, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах VГсс% = 8%3.
Припустимо ми
беремо участь у солідарній системі.
Тоді, за формулою (підставивши значення
VГсс% = 1%), можна обчислити, що Ксс за
повний рік роботи (
=12
місяців) становить
0,01 (1%).
Приклад:
Якщо загальний страховий стаж становить 40 років і 9 місяців, або 489 місяців (42*12+9), то Ксс = (489*1%)/(100%*12)=0,4075, або 40, 75%
Перерахунок пенсій
Згідно з п. 1 ст. 42 Закону № 1058, пенсії підлягають індексації згідно з Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03.07.91 р. № 1282 – XII. Але крім індексації, передбачений ще й перерахунок пенсій:
у зв’язку зі збільшенням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у сфері економіки України4;
з урахуванням страхового стажу у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати5;
призначених до 01.01.2004 р.6.
Перерахунок пенсій з урахуванням страхового стажу, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсій продовжувала працювати, здійснюється не раніше чим через два роки після призначення (або попереднього перерахунку) пенсії. При цьому такий перерахунок здійснюється:
із заробітної плати (доходу), з якої обчислення пенсія – за документами, які є в пенсійній справі (довідки за 12, 24 або 60 календарних місяців роботи);
або за будь – які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 р. незалежно від перерв і за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 р.
До 01.01.2004 р. пенсіонери, які працювали більше двох років після призначення пенсії й мали більш високий заробіток, могли звернутися до Пенсійного фонду із заявою і довідкою про заробітну плату за 24 календарних місяці підряд після призначення пенсії, після чого їм проводився перерахунок пенсії виходячи із заробітку за 24 календарних місяці. Тепер такого права в них немає, а є лише можливість трохи збільшити страховий стаж і, відповідно, розмір пенсії.
Перерахунок пенсій здійснюється на підставі документів про вік, страховий стаж, зарплату (дохід) та інших документів, які є на час перерахунку в пенсійній справі (й відповідають вимогам раніше чинного законодавства), а також додаткових документів, отриманих органами Пенсійного фонду. А зарплата (дохід) для перерахунку пенсій, призначених до 01.01.2004 р., враховується за вибором пенсіонера:
з якої була раніше обчислена пенсія – за документами, які є в пенсійній справі (довідки за 12, 24 або 60 календарних місяців роботи);
або за будь – які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 р. незалежно від перерв і за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 р.
При цьому зарплата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
де:
Зп – зарплата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії;
Зс – середня зарплата працівників, зайнятих у сфері економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії;
Ск – сума
коефіцієнтів зарплати за кожний місяць
(
);
К – кількість місяців страхового стажу, за які розраховані Кз застрахованої особи.
Пенсії
Законом № 1058 передбачені пенсійні виплати в солідарній системі. Але перш ніж розглядати види пенсійних виплат, за формулою (вказаною у п. 1 ст. 24 Закону № 1058), визначимо розмір пенсії:
де:
П – розмір пенсії, у грн;
Зп – зарплата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у грн;
Ксс – коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.
За віком (розділ III Закону № 1058)
На підставі ст. 26 Закону № 1058 право призначення пенсії виникає після досягненням чоловіками 60 років, жінками – 55 років і наявності страхового стажу не менше п’яти років.
Згідно з п. 2 ст. 27 Закону № 1058, за бажанням застрахованої особи:
частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, що надбаного до 01.01.2004 р., може визначатися відповідно до Закону про пенсійне забезпечення7. При цьому ця частина не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, і не може бути нижчою за розміри трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на проживання, що діяли на 01.01.2004 р.
друга частина пенсії за період страхового стажу, надбаного з 01.01.2004 р., визначається згідно з Законом № 1058.
За інвалідністю (розділ IV Закону № 1058)
Відповідно до ст. 30 Закону № 1058, пенсія за інвалідністю призначається у разі настання інвалідності, що призвела до повної або часткової втрати працездатності внаслідок загального захворювання (у т.ч. каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідність з дитинства) за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за інвалідністю:
до досягнення особою 23 років включно – 2 роки страхового стажу;
від 24 років до досягнення особою 26 років включно – 3 роки;
від 27 років до 31 року включно – 4 роки;
для осіб 32 роки й старших – 5 років;
у період проходження термінової військової служби – незалежно від наявності страхового стажу.
Згідно з п. 2 ст. 30 Закону № 1058, пенсія за інвалідністю призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу або після припинення роботи.
Залежно від міри втрати працездатності визначено три групи інвалідності, при яких пенсія за інвалідністю призначається в таких розмірах8:
інваліди I групи – 100% пенсії за віком;
інваліди II групи – 90% пенсії за віком;
інваліди III групи – 50% пенсії за віком.
Для інвалідів – чоловіків старших 60 років і жінок старших 55 років повторний огляд медико – соціальної експертизи проводиться тільки за їх заявою9.
У зв’язку з втратою годувальника (розділ V Закону № 1058)
Відповідно до п. 1 ст. 36 Закону № 1058, пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається:
непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, що був на його утриманні або дітям – незалежно від того, перебували вони на утриманні годувальника чи ні;
За наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був необхідний йому для призначення пенсії за інвалідністю:
до досягнення особою 23 років включно – 2 роки страхового стажу;
від 24 до 26 років включно – 3 роки страхового стажу;
від 27 до 31 року включно – 4 роки страхового стажу;
для осіб 32 років і старших – 5 років страхового стажу;
у період проходження військової служби або смерті пенсіонера – незалежно від наявності страхового стажу.
Пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається згідно з п. 1 ст. 38 Закону № 1058:
на весь період, протягом якого член сім’ї померлого годувальника вважається непрацездатним;
довічно – для членів сім’ї, що досягли пенсійного віку.
У розмірах, визначених ст. 37 Закону № 1058:
на одного непрацездатного члена сім’ї – 50% пенсії за віком померлого годувальника;
на двох і більше непрацездатних членів сім’ї – 100% пенсії за віком померлого годувальника (яка розподіляється рівними частками10);
дітям – сиротам – у вищевказаних розмірах виходячи з розміру пенсії за віком кожного з батьків.
II.2.В. Накопичувана пенсія
На схемі №511 зображена Накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.
Накопичувальна частка пенсії, яка складає 7%12, буде впроваджена в систему пенсійного забезпечення при певних вимогах, головними з яких є:
економічна стабільність в країні;
збалансованість рахунків в пенсійному фонді України.
По прогнозам спеціалістів в Печерському відділенні пенсійного фонду України це станеться можливо через 2 – 3 роки13.
Накопичувальний фонд – це цільовий позабюджетний фонд, який створюється Пенсійним фондом, пенсійні активи якого використовуються для оплати договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат. Наприклад, після виходу працівника на пенсію він зможе отримувати, крім пенсійних виплат із солідарної системи, доплати (частинами) з тих коштів, які нагромадилися на його персональному рахунку. Звідси й назва системи – накопичувальна, яка дозволяє збільшувати майбутні пенсії. Для накопичення частини страхових внесків, що направляються в накопичувальний фонд, може бути вибраний будь – який недержавний фонд відкритого типу.
Проте слід зазначити, що ще не ухвалений закон про скерування частини страхових внесків до накопичувального фонду. Як випливає з п. 9 Прикінцевих положень Закону № 1058, такий закон приймуть щойно після того, як відбудеться економічне зростання країни протягом двох останніх років, а саме:
якщо в будь – якому з них валовий продукт зросте не менш як на 2% порівняно з попереднім роком. Отже, найближчим часом в Україні з двох обов’язкових систем діятиме лише одна – солідарна система.
Розглянути що таке система недержавного пенсійного забезпечення14.
Недержавні пенсійні фонди поділяються на:
відкриті – для всіх фізичних осіб;
корпоративні – для фізичних осіб, які перебували або перебувають у трудових відносинах з роботодавцем (який сплачує внески до такого фонду);
професійні.
Такі фонди укладатимуть пенсійні контракти з вкладниками. Укладення контракту – справа добровільна. І якщо воно відбудеться, вкладник одночасно повинен буде сплачувати внески (застрахованій особі або його роботодавцю) не тільки до солідарної й накопичувальної системи, а й до недержавних пенсійних фондів, щоб скористатися правом на отримання “додаткових” виплат до пенсій.
Загалом пенсійну систему можна подати у вигляді схеми №715. Виділені кольором у схемі блоки визначають те, що не набрало чинності й перебуває у стадії законодавчої розробки.
II.2.С. Добровільна пенсія
Добровільна пенсія відноситься до внесків які робить фізична або юридична особа до наприклад – страхових компаній, у яких передбачені пенсійні програми для фізичних та \ або юридичних осіб, такі внески можна назвати – добровільне страхування, яке ми розглянемо пізніше.
В страхових компаніях передбачені пенсійні програми при яких можливо не тільки створити для себе добровільну пенсію, але й змінити тип вкладення та вирішити долю своїх внесків. Таким чином визначити отримувача (вигодоотримувача16) внесків в разі втрати життя застрахованої пенсії, або закінчення дії договору страхування.
Розрахунки цих внесків залежить від:
віку застрахованої особи;
пенсії, яку б застрахована особа “хоче” отримувати;
статі особи;
або внесків які особа “може” вносити.
При цьому можна користуватися формулами, які розраховані на річні, піврічні, квартальні, та місячні внески. Коефіцієнти бралися з реальних програм ЗАТ “УАСК – АСКА Життя”.
де:
Pr – річний внесок;
t – тариф;
S – страхова сума.
де:
P2r – внесок 2 рази в рік;
1,02 – фіксований коефіцієнт.
де:
Pkv – квартальний внесок;
1,03 – фіксований коефіцієнт;
4 – кількість кварталів.
де:
Pmes – місячний внесок;
1,06 – фіксований коефіцієнт;
12 – кількість місяців.
Але ці формули не використовують ті страхові компанії які не ввели в свою систему платежі (річні, піврічні, квартальні, та місячні внески).
II.3. Організаційний аспект реформування Пенсійної системи України
ПЕНСІЙНИЙ ФОНД УКРАЇНИ
Органи управління Пенсійного фонду
Відповідно до п.12 Прикінцевих положень Закону №1058, Пенсійний фонд є правонаступником Пенсійного фонду України, а згідно зі с.58 Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює такі функції, як керівництво та управління солідарною системою; збір, акомуляцію та облік страхових внесків; призначення пенсій та підготовку документів для їх виплат; забезпечення вчасного й у повному обсязі вінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання; здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду тощо.
Органами управління пенсійного фонду є правління та виконавча дирекція. З метою здійснення контролю за виконанням Пенсійним фондом законодавства, статутних завдань та цільового використання коштів створена Наглядова рада Пенсійного фонду. (докладно на схемі №1)17
Кошти та активи Пенсійного фонду
Розглянемо порядок формування, інвестування та розподілу коштів та активів Пенсійного фонду (Схема №218).
Кошти Пенсійного фонду не входять до складу державного бюджету України і не підлягають оподаткування, Пенсійний фонд України має свій бюджет19. Кошти Пенсійного фонду використовуються на виплату пенсій, передбачених Законом №1058; надання соціальних послуг; фінансування адміністративний витрат, пов’язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів пенсійного фонду.
Забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі на передбачені Законом №1058.
Резерв коштів пенсійного фонду складається з:
резерву коштів для потреб;
резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах, які зараховуються на окремі субрахунки одного рахунка Пенсійного фонду.
Резерв коштів для поточних потреб формується з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі фінансування виплати пенсій і надання соціальних послуг у сумі, що дорівнює місячній потребі на зазначені цілі згідно з бюджетом Пенсійного фонду на відповідний рік та затверджується в його складі.
Після забезпечення виплати пенсій та надання соціальних послуг і створення резерву коштів для поточних потреб надлишкові кошти Пенсійного фонду зараховуються до резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах, який може виникнути у зв’язку зі зміною демографічної ситуації в Україні.
Резерв коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах зберігається у зберігачі, який забезпечує зберігання та облік коштів резерву окремо від пенсійних активів Накопичувального фонду. Цей резерв коштів інвестується компаніями з управління активами у порядку, передбаченому Законом №1058 для інвестування коштів Накопичувального фонду.
Виконавча дирекція Пенсійного фонду складає річний звіт про формування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах з висновком щодо достатності цього резерву коштів для забезпечення виконання Пенсійним фондом зобов’язань у солідарній системі протягом наступних 75 років і подає його правлінню Пенсійного фонду для затвердження.
НАКОПИЧУВАЛЬНИЙ ФОНД
Органи управління Накопичувальним фондом
На підставі ст.1 Закону №1058 Накопичувальний фонд – це цільовий позабюджетний фонд, який акумулює страхові внески застрахованих осіб що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках та інвестуються з метою отримання інвестиційного доходу на користь застрахованих осіб.
Пенсійні активи накопичувального фонду використовуються для оплати договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам сімей чи спадкоємця та на інші цілі, передбачені Законом №1058.
Положення Закону №1058, що стосуються Напокичувального фонду, відповідно до його Прикінцевих положень набирають чинності з дня набрання чинності окремим законом про затвердження перерахування частини страхових внесків до Накопичувального фонду. Отже, дата створення то початку діяльності накопичувального фонду наразі невідома і тому норми Закону №1058, які його стосуються, наберуть чинності нескоро. Умови, за яких Верховна Рада України може прийняти закон про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду, перелічені у п.9 прикінцевих положень Закону №1058.
Зі структурою Накопичувального фонду можна ознайомитися на Схемі №320.
Кошти та активи Накопичувального фонду
Розглянемо порядок формування та розподілу коштів Накопичувального фонду на Схемі №421.
Інвестиційний дохід, що обліковується на накопичувальних пенсійних рахунках застрахованих осіб, визначаються як різниця між сумою сукупного інвестиційного доходу, отриманого від інвестування пенсійних активів, та сумою адміністративних видатків, пов’язаних з їх управлінням. А сукупний інвестиційний дохід формується за рахунок прибутку (що отримується від інвестування пенсійних активів у цінні папери), відсотків (що нараховуються на пенсійні активи, розміщені на банківських депозитах) та доходу від інших видів інвестування, дозволених законом.
Порядок формування та обчислення інвестиційного доходу визначається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України та Міністерством фінансів України. Інвестиційний дохід від операцій з пенсійними активами не входить до складу доходу компаній з управління активами.
Відповідно до ст.80 Закону №1058:22
Пенсійні активи складаються з:
активів у грошових коштах;
активів у цінних паперах;
інших активів, не заборонених законом.
Пенсійні активи в грошових коштах складаються з:
страхових внесків, що перераховуються до Накопичувального фонду; коштів, розміщених на банківських депозитних рахунках, що засвідчується відповідними іменними ощадними сертифікатами банківських установ, виданих на ім’я Накопичувального фонду, та відсотків за ними;
інвестиційного доходу, що отримується від інвестування пенсійних активів у цінні папери.
Пенсійні активи у цінних паперах складаються з:
цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими радами відповідно до законодавства;
акцій та облігацій українських емітентів, що відповідно до норм законодавства перебувають в обігу на організаційно оформлених ринках цінних паперів України (крім цінних паперів, на які здійснюється підписка згідно із законодавством) та пройшли лістингу на фондових біржах або в торговельно-інформаційних системах, зареєстрованих у встановленому порядку;
цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано урядами іноземних держав, де рейтинг зовнішнього боргу не менше класу А за шкалою, встановленою зазначеними в пункті 4 цієї частини рейтинговими компаніями;
облігацій іноземних емітентів з інвестиційним рейтингом класу А або вище за шкалою, встановленою рейтинговими компаніями Стандартенд Пурс (Standard and Poor’s), Мудіс (Moody’s) або Фітч (Fitch); акцій іноземних емітентів, що перебувають в обігу на організованих фондових ринках та пройшли лістинг на одній з таких фондових бірж, як Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська або в торговельно-інформаційній системі НАСДАК (NASDAQ). Кабінет Міністрів України може визначати додатково до зазначених інші іноземні фондові біржі та торговельно - інформаційні системи. Емітент цих акцій має провадити свою діяльність протягом не менше ніж 10 років і бути резидентом країни, рейтинг зовнішнього боргу якої не менший класу А за шкалою, встановленою зазначеними в пункті 4 цієї частини рейтинговими компаніями.
НЕДЕРЖАВНИЙ ФОНД
“Жодна державна солідарна пенсійна система не спроможна забезпечити високий рівень пенсій при низьких розмірах обов'язкових пенсійних відрахувань та несприятливих демографічних умовах. Тому Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення" створює законодавчу базу для розвитку системи добровільного пенсійного забезпечення і надає можливість громадянам робити додаткові добровільні накопичення на старість.”23
Чиї гроші і куди інвестуватимуться в системі недержавного пенсійного забезпечення
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства мають право стати учасниками системи недержавного пенсійного забезпечення. Відкладати кошти на додаткову пенсію можна через: пенсійні фонди; страхові організації; банківські установи. У законі докладно визначено, якими можуть бути види недержавних пенсійних фондів, обумовлюються правила їх створення та функціонування.
Юридичні особи, які надаватимуть населенню послуги з недержавного пенсійного забезпечення (недержавний пенсійний фонд, комерційний банк та страхова компанія), для отримання відповідних ліцензій повинні виконати встановлені законодавством вимоги щодо статутного капіталу, власного капіталу та резервних фондів.
Участь фізичних осіб у будь – якому недержавному пенсійному фонді є добровільною. Фізична особа може бути учасником кількох пенсійних фондів за власним вибором.
Користуючись податковими пільгами, які будуть передбачені законодавством України для учасників недержавного пенсійного забезпечення, фізична особа зможе робити пенсійні відрахування на себе або на своїх родичів першої лінії (чоловік, дружина). Пенсійні активи, що накопичуються у пенсійному фонді, підлягають інвестуванню з метою отримання прибутку, що розподіляється між учасниками фонду пропорційно до сум, відображених на їхніх індивідуальних пенсійних рахунках, на дату здійснення розподілу. Встановлення мінімально гарантованої норми прибутку за будь – якою пенсійною схемою забороняється.
До складу активів пенсійного фонду відповідно до цього Закону належать: активи в грошовому вираженні; активи в цінних паперах; інші активи згідно з законодавством.
Пенсійні активи не можуть бути предметом застави і повинні використовуватися лише на цілі, прямо передбачені Законом. На пенсійні активи не може накладатися будь – яке стягнення або бути застосована конфіскація, якщо вони сформовані за рахунок коштів, отриманих на підставах, що не суперечать законодавству.
Законом заборонено: формувати пенсійні активи за рахунок позикових (кредитних) коштів; надавати майнові гарантії, забезпечені пенсійними активами, або будь-які кредити (позики) за рахунок пенсійних активів; укладати угоди купівлі – продажу або обліку пенсійних активів з обов'язковою умовою зворотного викупу.
Для інвестування пенсійних активів законом встановлено певні ліміти (див. табл.). При цьому в Законі висунуто певні вимоги до "якості" акцій і облігацій.
Дозволено інвестувати в засновників пенсійного фонду протягом перших п'яти років з початку заснування таких фондів не більше як 10%, а після цього - не більш як 5% загальної вартості пенсійних активів.
Табл. 1: “Ліміти інвестування”
|
Вид пенсійного активу |
Ліміт
інвестування |
|
в банківських депозитних рахунках та ощадних сертифікатах банків |
40% загальної вартості пенсійних активів пенсійного фонду, при цьому не більш як 10% загальної вартості пенсійних активів в зобов'язаннях одного банку; |
|
цінні папери, доходи за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України |
50% загальної вартості пенсійних активів; |
|
цінні папери, доходи за якими гарантовано Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, та облігації місцевих позик |
20% загальної вартості пенсійних активів; |
|
іноземні цінні папери |
20% загальної вартості пенсійних активів; |
|
іпотечні цінні папери, визначені законодавством України |
40% загальної вартості пенсійних активів; |
|
об'єкти нерухомості |
10% загальної вартості пенсійних активів; |
|
банківські метали |
10% загальної вартості пенсійних активів. |
Відповідно до ст. 2 ЗКУ №105824 Пенсійний та Накопичувальний фонди становлять відповідно перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні Разом вони є системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Розглянемо структуру, функції та повноваження органів управління, а також порядок витрачення коштів та інвестування активів Пенсійного та Накопичувального фондів.
II.4. Готовність України в реформуванні пенсійної системи
II.4.А. Кадрова готовність
Вирішення проблеми кадрової готовності Фонду до виконання цього завдання е стратегічно важливим.
Люди на місцях повинні знати, коли, що, як робити, і чітко усвідомлювати свою особисту відповідальність за доручену їм ділянку роботи.
Тому необхідно забезпечити повномасштабну підготовку кадрів до роботи в нових умовах, максимально використовуючи для цього на центральному рівні - постійно діючі курси підвищення кваліфікації, а на регіональному - обласні центри підвищення кваліфікації державних службовців, а також тематичні (вузькоспеціалізовані) семінари.
Одним із заходів, вжитих Пенсійним фондом України в цьому напрямі, є відкриття спеціальних факультетів у Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого (м. Харків) та Одеській юридичній академії. Наступного року в Київському національному торгово-економічному університеті відбудеться перший випуск спеціальної групи фахівців - актуаріїв, підготовка яких здійснювалась на замовлення Пенсійного фонду України. Також на постійно діючих курсах на базі Київського національного торговельно-економічного університету здійснюється підвищення професійної кваліфікації керівних працівників та спеціалістів органів Пенсійного фонду регіональної та районної (міської) ланки з питань пенсійного реформування . У підвідомчих управліннях Фонду започатковано роботу громадських приймалень та інформаційно-консультативних пунктів, де фахівці Пенсійного фонду проводять роз'яснювальну роботу. Фондом здійснюється великий обсяг такої роботи через радіо, телебачення, пресу. Засновано журнал "Вісник Пенсійного фонду України" та щотижневу газету "Пенсійний кур'єр".
II.4.В. Технічна готовність
В умовах функціонування страхової системи призначення пенсій і запровадження обов'язкової накопичувальної системи вирішального значення набуває надійність та чіткість роботи системи персоніфікованого обліку внесків.
Тому необхідно консолідувати всі можливі сили й ресурси на удосконалення цієї системи, а також забезпечити послідовну, планомірну її підготовку до запровадження обов'язкової накопичувальної системи.
Ми не маємо права на помилки та зриви, допущені в інших країнах, у тому числі в країнах колишнього СРСР.
Дуже важливо максимально автоматизувати технологічний цикл призначення та виплати пенсій і через встановлення багато термінального комп'ютерного обладнання забезпечити належну оперативність доступу до даних системи персоніфікованого обліку та бази даних пенсіонерів. Це, крім того, сприятиме зниженню рівня адміністративних видатків, пов'язаних з обслуговуванням та експлуатацією комп'ютерного обладнання.
Потрібно також забезпечити підготовку і перевірку програмного забезпечення, необхідного для призначення і виплати пенсій в умовах нового пенсійного Закону.
II.4.С. Фінансова готовність
Згідно з отриманими розрахунковими даними, зростання видатків Пенсійного фонду України, пов'язане з проведенням перерахунків уже призначених пенсій та призначенням нових пенсій, очікується на рівні понад 5 млрд. грн. щорічно.
Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено джерела покриття зазначених видатків, проте, на мій погляд, багато буде залежати від ефективності роботи органів Пенсійного фонду щодо збору страхових внесків, роботи з боржниками, суворим дотриманням фінансової дисципліни.
Я глибоко переконаний у тому, що всі ці завдання будуть виконані, і 1 січня 2004 року буде позначене успішним стартом широкомасштабної пенсійної реформи в Україні.
II.5.Добровільне пенсійне страхування на прикладі ЗАТ “УАСК АСКА – Життя”
II.5.А. Стан ринку страхових послуг у цілому25
Одним з найбільш розвинених сегментів ринку небанківських фінансових послуг в Україні є страховий ринок, його частина у ВВП у 2003 р. становила біля 4 % (у 2002 році – 2,2 %).
Частка страхового рику України в загальноєвропейському обсязі становить лише 0,05 % – при тому, що в Україні мешкає 7% населення Європи. Страховий ринок України знаходиться на стадії формування, опановування інструментарієм та методикою цього бізнесу.
Одним з головних дисбалансів вітчизняного страхування є суттєва перевага надходжень страхових платежів від корпоративних Клієнтів порівняно з надходженнями від фізичних осіб.
Загальна сума страхових премій за 2003 рік становила 9 135,3 млн. грн, порівняно з 2002 роком обсяги зазначеного показника зросли на 4 693,2 млн. грн (у 2,06 раз).
Загальна сума страхових виплат за 2003 рік становила 860,5 млн. грн (у 2002 році – 543,1 млн. грн) Порівняно з 2002 роком обсяги зазначеного показника зросли на 317,4 млн. грн (у 1,58 раз).
Величина сформованих страхових резервів на кінець 2003 року сягнула 3 772,7 млн. грн (у 2002 році – 1 898,2 млн. грн), що на 1 874,5 млн. грн перевищує аналогічний показник на початок 2003 року (в 1,6 раз).
II.5.В. Стан ринку страхування життя
У 2003 році послуги по страхуванню життя здійснювали 28 страховиків (у 2002 році – 22, а у 2001 році – 19), які отримали страхові платежі на суму 73 млн. грн (у 2002 році – 23,9 млн. грн). Частка страхових платежів по страхуванню життя у загальних показниках ринку за 2003 рік страхування становила біля 0,8 % (у 2002 році – біля 0,54 %). Страхові резерви по договорах страхування життя поступово збільшуються, і становили у 2003 році біля 43,6 млн. грн (у 2002 році – 24,9 млн. грн).
II.5.С. Страховий портфель та послуги
ЗАТ “УАСК АСКА – ЖИТТЯ” пропонує своїм Клієнтам страхові програми як для юридичних, так і для фізичних осіб. Компанія позиціонує себе як інноваційна, фахівці якої можуть розробити індивідуальну програму страхування життя під потреби кожного Клієнта.
Усі програми, розроблені спеціалістами ЗАТ “УАСК АСКА – ЖИТТЯ” можна класифікувати таким чином.
Програми, завдяки яким можна заощадити капітал (накопичувальне страхування):
накопичення коштів батьками для оплати освіти дитини;
страхування на дожиття до закінчення строку дії договору;
накопичення коштів для передачі у спадщину;
виплата коштів при настанні певної події у житті;
комплекс програм накопичувального страхування для корпоративних Клієнтів.
Пенсійне страхування, яке передбачає у разі виходу людини на пенсію можливість вибору виплат:
одноразова виплата пенсійного капіталу або отримання пенсії частинами;
термінова пенсія;
виплата довічної пенсії.
Страхування життя на випадок смерті:
індивідуальне страхування життя фізичних осіб;
соціальні програми для працівників підприємств.
Інші види страхування життя:
страхування на випадок настання стійкої втрати працездатності, тяжких хвороб, нещасного випадку;
страхування життя позичальників та вкладників банку.
У 2003 році надходження страхових премій за вищезазначеними видами страхування життя становили:
Мал. 3 “Частка портфелю страхування”
Накопичувальне страхування – 4 175,1 тис. грн (80%);
Пенсійне страхування – 519,4 тис. грн (10%);
Страхування життя на випадок смерті – 50,7 тис. грн (1%);
Інші договори страхування життя – 460,3 тис. грн (9%).
Структура страхового портфеля відображає розділи подання інформації ДКРРФП України у відповідності до наказу Міністерства фінансів України № 210 від 28.03.2002 р.
Для більш чіткого розуміння сутності програми пропонуємо Вам основні поняття пенсійного страхування:
Період накопичення (період очікування) – це час між датою початку дії договору страхування та першою пенсійною виплатою. У цей період відбувається накопичення Вашого пенсійного капіталу для наступних виплат пенсії.
Строк платежів – це частина періоду накопичення , протягом якого відбувається сплата страхових внесків.
Період виплати пенсії – це час, протягом якого здійснюватимуться пенсійні виплати.
Отже, ви можете самостійно обрати оптимальний варіант пенсійного віку, суму пенсії, строк платежів та період виплати пенсії.
Страховий захист у розмірі страхової суми починає діяти з дня, наступного за днем сплати першого платежу.
Пенсійне страхування представлене такими програми:
“Пенсійний капітал”. Ця програма передбачає одноразову сплату пенсії в обраний Вами термін.
“Термінова пенсія” Застрахована особа отримуватиме пенсію протягом певного періоду, встановленого Вами, наприклад, щомісячно протягом 10 років.
“Довічна пенсія”. Виплата відбувається щомісячно протягом всього життя клієнта , з моменту набуття Вами пенсійного віку.
Наприклад, чоловік у віці 33 років застрахував своє життя за програмою “Довічна пенсія”. Встановлений строк платежів – 27 років. Розмір страхової суми у випадку смерті в період строку дії договору було встановлено у розмірі 20 000 доларів США.
Розміри страхових платежів:
річний платіж – 1 302 дол. США;
поквартальний платіж – 335,26 дол. США;
місячний платіж – 115,01 дол. США.
Почавши з 60 років застрахований буде отримувати довічно річну пенсію в розмірі 2 400 доларів США. Дану суму, по бажанню застрахованої особи, “АСКА - Життя” може виплачувати помісячно. В випадку втрати життя застрахованого в період дії договори страхування “АСКА – Життя” виплатить вигодоодержувачу суму в 20 000 доларів США.
Основні поняття пенсійного страхування
Термін дії пенсійного полюса може бути розділений на два періода:
Період накопичення (період чекання) – це час між датою початку дії договору страхування і першою пенсійної виплатою. В цей період часу йде накопичення Вашого пенсійного капіталу для виплат пенсій.
Період внесення платежів – це частина періода накопичення, за який Ви сплачуєте внески.
Період виплати пенсій – це час, на протязі якого будуть проходить пенсійні виплати.
Мал. 4: “Загальні поняття, щодо добровільного страхування”
Таким чином, Ви можете вибрати для себе оптимальний варіант пенсійного віку, періоду платежів і період виплати пенсій. Після визначення вказаного терміну виникає питання: Що станеться з накопиченим капіталом в випадку втрати життя Застрахованої особи? В залежності від величини і умов виплати на випадок втрати життя є така класифікація страхових програм:
II.5.С.1. Пенсійна програма “А”
Ця програма є аналогом європейського варіанту пенсійного страхування. Це найбільш дешевий варіант довічної пенсії, який передбачає виплату накопиченого капіталу за випадком втрати життя в період накопичення. Ця програма носить індивідуальний характер і її ціль – забезпечення звичайний рівень життя особи після досягнення її пенсійного віку.
Графічно можна відобразити так
(Жирна лінія на малюнку означає розмір страхової виплати на випадок втрати життя в залежності від того, на якій стадії знаходиться договір страхування):
Мал. 5: “Програма “А””
II.5.С.2. Пенсійна програма “В”
Ця пенсійна програма є більш справедливою, ніж попередня, і має ще одну додаткову опцію – на випадок втрати життя в період виплати пенсії страхова виплати дорівнює розміру “не отриманих пенсій” (страхова сума підбирається в межах накопичувального пенсійного капіталу).
Графічно це можна зобразити так:
(Жирна лінія на малюнку означає розмір страхової виплати на випадок втрати життя в залежності від того, на якій стадії знаходиться договір страхування):
Мал. 6: “Програма “В””
II.5.С.3. Пенсійна програма “С”
Цей варіант довічної пенсії має рівний захист, таким чином на випадок втрати життя буде виплачуватися встановлена страхова виплата. Тому ця програма може забезпечити Вас гарантованою пенсією і залишити певний капітал Вашим наслідникам (ними можуть бути Ваші діти, рідня та близьким люди). Цей варіант пенсії рекомендується використовувати особам, який є основним годувальником в родині, так як цей варіант дає найбільший захист для членів його родини.
Графічно це можна зобразити так
(Жирна лінія на малюнку показує розмір страхової виплати на випадок втрати життя в залежності від того, на якій стадії знаходиться договір страхування):
Гмал. 7: “Програма “С””
II.5.С.4. Комбінована програма
Комбіновану програму можна розглянути на конкретному прикладі:
Умови програми:
Період накопичення: 8 років (з 47 до 55 років). В період накопичення страхова сума за ризиком втрати життя дорівнює реально внесеним платежам.
В 55 років застрахована особа отримає страхову виплату в розмірі 20% від накопиченої суми. В наступні 20 років (з 55 до 75 років) буде отримано щомісячну виплату по 200 доларів США.
Даний вид пенсії являється гарантованою строковою пенсією. Це означає що виплати пенсій будуть проведені з 55 до 75 років в любому випадку, незалежно від того, живий застрахований чи втратив життя.
Графічно це можна зобразити так:
Мал. 8: “Комбінована програма”
Розрахунки:
Перша единоразова виплата в віці 55 років буде дорівнювати: 9 600 доларів США.
Розмір гарантованої пенсії, яку буде отримувати особа на протязі 20 років: 200 доларів США.
Табл. 2: “Розрахунок страхових внесків”
|
Стать: |
Ч |
|
Вік вступу в страхування (за найближчою датою народження) |
47 років |
|
Період очікування: |
8 років |
|
Період платежів: |
8 років |
|
Страхові внески, дол. США: |
|
|
Річні |
40 111.94 |
|
Поквартальні |
1 033.07 |
|
Місячні |
354.39 |
На протязі 8 років за такою програмою буде внесено:
Табл. 3: “Загальні данні за внесками”
|
Якщо оплата буде проходити раз в рік |
32 095.51 |
|
Якщо оплата буде проходити поквартально |
33 058.37 |
|
Якщо оплата буде проходити раз на місяць |
34 021.24 |
Загальна сума отриманих виплат становить 57 600 доларів США.
II.5.С.5. Рекомендація
При проходженні практики в страховій компанії у мене виникла одна рекомендація, яка має значний вплив на ринковий розвиток країни загалом, та зі зміною пенсійного законодавства пенсійні програми, в страховій компанії, зможуть все більше вдосконалюватись. Тому моя рекомендація в першу чергу стосується програм пенсійного та не пенсійного характеру.
Моя пропозиція зв’язана в першу чергу з пенсійною програмою та банківським рахунком та орієнтована на осіб літнього віку та громадян які мають змогу та бажання забезпечити себе “на старість”.
Рекомендація:
Для зацікавленості громадян можливо додати до банківського депозитного рахунку й пенсійне страхування. Приградою для цього може слугувати: як складність в актуарних розрахунках, взаєморозрахунків між банківськими установами і страховою компанією, і розумінні громадян в новому для ринку України – страхування, при якому жодна Західна країна не обходиться. Оскільки переглянувши чинні закони “Про банки та банківські установи” та “Про страхування”, не знайшов нічого забороненого, провів розрахунки, які показали що при мінімальному вкладі який становить 20 грн. в страховій компанії “АСКА – Життя”. Особа не “пам’ятавши” про те, що вона робила вклад в страхову компанію отримує додаткові відсотки.
Приградою також може слугувати політика держави в прийнятті нових змін, щодо зміни банківської системи та ринку страхових послуг.
Якщо все таки розглядати таку зміну то можна уявити що при відкритті депозитного рахунку в національній валюті можливо встановити максимальний інвестиційний процент по пенсійній програмі 12%26, в іноземній валюті: долар США – 7%, та Євро – 4%.
Таку пропозицію можна розглянути на прикладі:
Умови програми:
Чоловік, який має 1 000 грн., в віці 45 років відкриває “новий” депозитний рахунок в банківській установі під 17%, при якому мінімальний внесок по страховій програмі 20 грн, під 12% (оскільки вклад буде в національній валюті).
Строк внесення платежів становить 5 років.
Розрахунки:
Визначимо суму по страховій програмі.
Чоловік внесе за всі 5 років за звичним розрахунком:
де:
S – загальна сума внеску;
12mes – 12 місяців;
5r – 5 років.
Що
становить
грн.
а за розрахунком страхової компанії:
де:
S- загальна сума внеску;
V – внесок раз на місяць;
1,06 – фіксований коефіцієнт страхової компанії;
12mes – 12 місяців.
Що
становить
грн.
А за розрахунками по депозитному вкладу за звичною схемою:
де:
S – загальна сума по депозиту;
V – вклад;
% - процент по депозиту;
5 – років.
Що
становить
грн.
Якщо ці суми додати то отримаємо 1 132,08 + 5 850 = 6 982,08 грн., що на 1 132,08 грн. більше ніж просто депозитний вклад.
Чоловік вклавши лише 2 200 грн. на 5 років отримає 6 982,08 грн.
З цього можна зробити висновок, що ці “нові” депозитні вклади мають бути орієнтовані на громадян з середнім та великим достатком життя.
1 ЗКУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058 - IV
2 п. 3 ст. 24 Закону № 1058).
3 п. 1 ст. 25 Закону № 1058
4 п. 2 ст. 42 Закону № 1058
5 п. 3 ст. 42 Закону № 1058
6 ст. 43 Закону № 1058
7 При цьому розмір пенсії за віком (її частина, обчислених згідно з Законом про пенсійне забезпечення, повинен зрости з 01.01.2004 р. до дня призначення пенсії в розмірах і порядку, визначеному за рішенням Кабінету Міністрів України (у межах бюджету Пенсійного фонду), а також підлягати індексації згідно із Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03.07.91 р. № 1282 – XII.
8 ст. 33 Закону № 1058
9 ст. 34 Закону № 1058
10 ст. 39 Закону № 1058
11 Додаток №5. Схема №5 “накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування”.
12 п. 9 Розділу XV “прикінцеві положення”.
13 Прокоментовано Начальником відділу доходів.
14 Додаток №6. Схема №6 “Система недержавного пенсійного забезпечення”.
15 Додаток №7. Схема №7 “Схема пенсійної системи України”.
16 Особа, яка “отримує” внески після закінчення договору страхування.
17 Додаток №1. Схема №1 “Пенсійний фонд (ПФ)”.
18 Додаток №3. Схема №2 “Джерела формування коштів ПФ”.
19 Додаток №8. Табл. №1 “Бюджет Пенсійного фонду України на 2004 р.”.
20 Додаток №2. Схема №3 “Накопичувальний фонд (НФ)”
21 Додаток №4. Схема №4 “Джерела формування коштів НФ”.
22 ст. 80 ЗКУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”
23 Анна НЕЧАЙ газета "Пенсійний кур'єр", спецвипуск липень 2003 року
24 ЗКУ №1058 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р.
25 Данні було надано ЗАТ “УАСК АСКА – Життя”, станом на перший квартал 2004 року.
26 Проценти були взяті з реальних розрахунків страхових програм “АСКА – Життя”
Розділ III Порівняльний аналіз пенсійних систем зарубіжних країн
III.1. Пенсійна система Росії
Населення Росії складає 144 млн. чоловік, з них 38 млн. - пенсіонери, 72 млн. - платників внесків, 6 млн. - безробітних, 11 млн. - само зайняті.
Мінімальна зарплата становить 600 рублів, прожитковий мінімум – 1700 рублів, (для непрацюючих – 1400 рублів), пенсія становить 32% від середньої зарплати.
Пенсійна реформа в Росії реально стартувала 1 січня 2002 року. Основний пакет законопроектів, що стосується пенсійної реформи, був внесений Президентом в Держдуму в червні 2001 року і в повному обсязі був прийнятий в грудні 2001 року, тобто тільки півроку депутати Державної думи розглядали пакет пенсійних законів. До пакету увійшли законопроекти: "Про трудові пенсії в РФ", "Про обов'язкове пенсійне страхування", "Про державне забезпечення в РФ". Ці законопроекти на початку 2001 року були направлені в регіони для обговорення, а в липні 2001 року пенсійна реформа вперше стала предметом широкої дискусії з главами законодавчої і виконавчої влади регіонів Центрального федерального округу. В листопаді всі три законопроекти були ухвалені Державною Думою, а в грудні - підписані Президентом РФ.
Три складові пенсії
Нова пенсійна система в РФ передбачає зняття обмежень на максимальний розмір і розмір пенсії. Пенсійні виплати будуть складатися з трьох частин - базової, страхової та накопичувальної. Вважається, що за основу автори закону взяли "шведську модель".
Роботодавці перераховують до Пенсійного Фонду РФ із фонду оплати праці 28% пенсійних внесків, з яких 14% направляється до Держбюджету для виплати базової пенсії, 12% - направляється до ПФ РФ для виплати страхової частини пенсії, а 2-3%- 6% до накопичувальної частини трудової пенсії.
Базову пенсію для всіх громадян, що мають мінімальний стаж роботи 5 років, гарантує держава. Базова пенсія буде затверджуватись Федеральними Зборами разом із розміром мінімальної зарплати. У 2002 році базова пенсія в Росії складала 450 рублів (це приблизно 75 грн.), з першого лютого 2003 року - 553 рублі 72 копійки (для осіб старше 60 років - 1107 рублів).
Друга частина пенсії - страхова. Ця частина пенсії виплачується із Пенсійного фонду, її розмір буде вираховуватись із заробітної плати за весь період сплати страхових внесків. Розрахунок передбачається проводити таким чином: відрахування в Пенсійний Фонд за 20-25 років стажу будуть ділитися на 12-19 років (це середня розрахункова цифра перебування людини на пенсії).
Третя частина пенсії - накопичувальна. Ця пенсія призначається тільки для громадян Росії, яким до призначення пенсії залишилось 10 та більше років. Вводиться диференційована шкала різних вікових груп: для вікової групи від 35 до 50 років - 2% від фонду заробітної плати, до 35 років - 6%. Якщо до призначення пенсії лишилось 10 років, відкривати накопичувальний рахунок не вигідно.
Застраховані особи віком до 35 років мають можливість сформувати собі достатній розмір пенсії, але особи віком від 35 до 50 років відраховують всього 2%, що не є достатнім для формування нормального розміру пенсій. Спеціалісти вважають, що в майбутньому це викличе проблему.
Законодавством передбачено право застрахованої особи знати, яку суму страхових внесків перерахував роботодавець до накопичувальної частини його пенсії (сума внесків обліковується в спеціальній частині особового рахунку застрахованої особи). Крім того, буде щорічно опубліковуватись дохідність по інвестиціям пенсійних коштів.
Щодо осіб, які працюють як індивідуальні підприємці
Особи, які працюють як індивідуальні підприємці (само зайняті) з 1 січня 2002 року сплачують фіксований пенсійний платіж до ПФРФ в сумі 150 рублів, де 100 рублів іде на страхову частину пенсії, а 50 рублів - на Накопичувальну частину трудової пенсії. Внески на базову пенсію вони не сплачують, але право на таку пенсію мають при наявності 5 років страхового стажу. Єдиний соціальний податок такі особи не сплачують. Але якщо такий підприємець буде використовувати найману робочу силу, тоді він сплачує єдиний соціальний податок.
Щодо страхового стажу
Оскільки сам працівник не сплачує внесків до страхової пенсії, то період навчання не зараховується до страхового стажу, а період служби в армії та догляд за інвалідом 1 групи та за дітьми зараховується до страхового стажу (страхові внески сплачуються за рахунок бюджету).
Соціальні пенсії призначаються: при досягненні 60 років (жінки) та 65 років (чоловіки) в розмірі базової пенсії, а для інвалідів дитинства навіть і в більшій сумі без врахування їх матеріального стану.
Державні службовці та військовослужбовці
Держслужбовцям та військовослужбовцям офіцерського складу призначаються пенсії за окремими законами, як доплата до трудової пенсії. Пенсії державним службовцям обчислюються із заробітку, який не може перевищувати 1,8 посадового окладу, а для військовослужбовців - 0,8 окладу. Пенсія визначається у розмірі 45% зарплати та додатково по 3% за кожен рік понад 15 років.
Єдиний соціальний податок
Після введення єдиного соціального податку в Росії виникли деякі проблеми. Багато хто вважає, що введення такого податку зруйнувало інститут соціального страхування. Збираючи цей податок, податкові органи виконують адміністративні функції, а Фонди соціального страхування втратили свою значимість. Їх позиція щодо введення єдиного соціального податку є полярною до позиції Мінекономіки та Мінпраці де вважають, що такий податок в подальшому принесе користь. Саме сьогодні, коли єдиний соціальний податок було тільки введено, є багато різнопланових думок щодо ефективності його введення. Однак залишається беззаперечним, що витрати на адміністрування зменшились, але при цьому (особиста думка Любліна Ю.З.) єдиний соціальний податок запроваджувати в Україні не варто.
Статус Пенсійного Фонду РФ та робота з коштами накопичувальної частини трудової пенсії
Закон "Про обов'язкове пенсійне страхування РФ" регулює відношення в системі обов'язкового пенсійного страхування. Страхувальником в цій сфері буде Пенсійний Фонд Росії, як орган виконавчої влади. Але суперечки стосовно статусу ПФ РФ в майбутньому ще продовжуються. Проте законопроект, який передбачає функціонування ПФ РФ на принципах трипартизму, прийнятий в першому читанні, однак на друге читання довго не подається.
За один рік чотири місяці акумульовано біля 38 млрд. руб., які перераховані до накопичувальної частини трудової пенсії. Всі ці кошти зберігаються на рахунках Центробанку Росії і інвестуються тільки в державні облігації.
Найбільш складна проблема на сьогоднішній день полягає в персоніфікації цих накопичень для кожної застрахованої особи, оскільки в Росії ще не існує системи персоніфікованого обліку платників внесків - фізичних осіб, а існує тільки персоніфікація платників внесків юридичних осіб. І тільки один раз на рік підприємство подає інформацію до ПФ РФ про розмір внесків кожного працюючого.
На сьогоднішній день облік внесків, які надходять до ПФ РФ є персоніфікованим тільки в розрізі роботодавців. Тобто в базі даних ПФ РФ є інформація тільки про розмір внесків від кожного роботодавця, індивідуального обліку по кожному працюючому не існує. Передбачається, що незабаром буде проведена робота по запровадженню персоніфікації внесків на кожного платника і кожен платник отримає інформацію про наявність коштів на своєму рахунку і самостійно визначиться у якій системі (державній чи недержавній) акумулювати пенсійні накопичення, та в якому порядку їх інвестувати.
Роботу по запровадженню персоніфікації індивідуальних накопичень проводять біля 120 тисяч працівників ПФ РФ.
Функції призначення пенсій вже передані до органів ПФ РФ (крім м. Москви та Московської області).
За законодавством, кошти в накопичувальній системі є федеральною власністю, а не власністю платника внесків.
Додаткове пенсійне забезпечення в Росії - пенсії із недержавних пенсійних фондів
Діяльність недержавних пенсійних фондів в Росії врегульована діючим законодавством з 1992 року, коли Указом Президента було дозволено створення НПФ, з 1998 року діє закон "Про недержавні пенсійні фонди", який більш досконало врегулював діяльність НПФ. З 2002 року діють доповнення, які більш жорстко регулюють діяльність НПФ, що будуть з 2004 року допущені до управління коштами накопичувальної частини трудової пенсії. Регулятором цього процесу визначене Міністерство фінансів РФ, контроль за діяльністю НПФ здійснює Інспекція при Міністерстві праці, яка є самостійною юридичною особою (органом виконавчої влади при органі виконавчої влади).
Вже починаючи з 1 січня 2004 року кожен працюючий, за якого роботодавець сплачує внески на Накопичувальну частину трудової пенсії, зможе перевести свої кошти до НПФ, або залишити їх в державному Пенсійному Фонді. Російські спеціалісти вважають, що на першому етапі не буде небагато бажаючих перевести свої кошти в НПФ.
Інформаційно-роз'яснювальна та методична робота
Роз'яснювальна робота серед населення про зміни в пенсійному забезпеченні має свої труднощі. На ці цілі Світовим Банком був виділений пільговий кредит в сумі $ 1,5 млн., але невдало обрана для цих цілей компанія майже повністю завалила цю роботу. Зараз проводиться новий тендер щодо використання щодо цього кредиту Світового Банку. Поради Україні: дуже виважено підходити до вибору компанії, яка буде займатись інформуванням населення про зміни в пенсійному забезпеченні.
Питаннями пенсійного реформування в Міністерстві праці РФ займається окремий відділ в структурі Департаменту пенсійного страхування. В складі відділу 5 спеціалістів. Всього в Департаменті працює 40 спеціалістів. Після запровадження нових пенсійних законів з метою оперативного реагування та допомоги територіальним підрозділам в складі Департаменту створений відділ телетайпограм, який миттєво реагує на всі зміни та доводить їх до спеціалістів у суб'єктах Федерації. Департаментом надаються роз'яснення з усіх питань застосування нового законодавства підвідомчим органам Мінпраці та ПФ РФ, в тому числі з питань виплати та доставки пенсій.
Спеціалісти на місцях відразу після прийняття законодавства потребують відповідної літератури. Фахівці Департаменту вже розпочали роботу по підготовці Коментарію по застосуванню окремих норм нового пенсійного законодавства. Українським колегам вони радять таку роботу розпочинати вже тепер, не чекаючи прийняття Законів.
Консультації з питань недержавного пенсійного забезпечення Департамент не надає, це завдання покладено на Інспекцію по НПФ, яка діє при Мінпраці. Міністерство праці, Міністерство економіки РФ разом з ПФ РФ вважаються рівноправними партнерами в розробці та в запровадженні законодавства про пенсійне реформування.
Професійні пенсійні системи
Спеціалісти Мінекономіки зараз працюють над законопроектом "Про обов'язкові професійні пенсійні системи" (ППС). Вказаний законопроект вже прийнятий в першому читанні. Передбачається, що остаточне його прийняття відбудеться незабаром.
За законопроектом про ППС передбачається вирішення проблеми з пенсіями, які призначаються за роботу в шкідливих умовах (перелік №1 та перелік №2). Особи, які на 1 січня 2003 року мали більше половини пільгового стажу роботи, будуть включені до ППС за новим законодавством. Обов'язкова професійна пенсійна система - це форма накопичення, збереження та виплат застрахованим особам і учасникам, які працюють в шкідливих умовах праці. Створена вона як компенсація за ці умови. ППС створюється через укладання договорів роботодавця та Пенсійного Фонду РФ, або з уповноваженим недержавним пенсійним фондом.
Учасниками ППС є наймані працівники, які працюють на посадах, що включені до Переліку робочих місць з особливими умовами праці. Перелік затверджується роботодавцем згідно з вимогами законодавства. За цим списком роботодавець додатково вносить пенсійні внески до ПФ РФ чи до спеціального НПФ. В колективному договорі прописуються всі умови запровадження ППС для працівників, що працюють у шкідливих умовах.
Організація проведення атестації робочих місць - це великий обсяг роботи вже в найближчому майбутньому, адже переліки 1 та 2, якими сьогодні користуються, є застарілими і дуже часто неправильними, а їх осучаснення призведе до скорочення списків пільгових професій.
III.2. Пенсійна система США
Модель пенсійної системи США ґрунтується переважно на особистому пенсійному страхуванні населення. Ця модель функціонує в деяких країнах Латинської Америки, а також у Португалії.
США функціонують як державні, так і частки пенсійні системи. Вони виконують не тільки соціальну, але й інвестиційну роль. Більше того, саме нагромадження в пенсійних фондах, насамперед створених у рамках накопичувальної системи, служать одним з головних джерел інвестицій в американську економіку.
Розподільні пенсійні системи. У розподільній системі пенсіонери одержують не свої гроші, а гроші нині працюючих і податки, що платять, у відповідні пенсійні фонди. A, свою чергу, внески нинішніх пенсіонерів одержали попередні покоління пенсіонерів. Таким чином, розподільна система являє собою "обмін між поколіннями". Принцип "обміну" - соціальний, а не економічний, він здійснюється в обов'язковому (законодавчому) порядку й може працювати тільки на державному рівні.
Розповсюджене в США неформальну назву такої системи: "Плати в міру одержання" (pay-as-you-go system). Вступники в пенсійні фонди засоби у вигляді податків на соціальне страхування, майже не затримуючись на пенсійних рахунках, надходять у розпорядження пенсіонерів у вигляді щомісячних пенсійних виплат. У цілому, державна розподільна система призначена не для інвестицій, а для гарантованої виплати пенсій пенсіонерам у встановлених строках й обсягах.
Нагромадження резервів у такій системі й вкладення їх в економіку можливо лише в тому випадку, якщо надходження в пенсійні фонди протягом ряду років стабільно перевищують витрати. Навпроти, якщо поточні виплати будуть перевищувати поточні надходження, ні про які інвестиції в рамках розподільної пенсійної системи не може бути й мови. У свою чергу профіцит або дефіцит фондів у розподільній системі залежить від багатьох факторів: демографічного співвідношення між працюючими й тими хто платить податки із заробітної плати й одержувачами - пенсіонерами, рівня пенсійних виплат, певного законодавством, ставок податків на соціальне страхування й, не в останню чергу, від стану економіки.
Найбільша державна пенсійна система США, так називана Загальна федеральна програма - ОФП (Socіal Securіty), що охоплює майже всіх зайнятих у приватному секторі економіки, побудована по розподільному принципі. Програма діє відповідно до Закону про соціальне страхування 1935 р. (з наступними виправленнями).
У післявоєнний період ОФП росла дуже швидко. З 1950 по 1995 р. пенсійні виплати по цій програмі зросли з 1 до 328 млрд. дол., число пенсіонерів – одержувачів виплат і членів їхніх родин збільшилося за той же період з 3,5 до 43,4 млн. чоловік. Істотно збільшилися й розміри виплачуваних посібників. Тільки за 15 років - з 1980 по 1995 р. середній розмір пенсії для пенсіонера із дружиною (на яку покладається 50% надбавки) виріс із 567 до 1221 дол. на місяць, або на 22% у реальному вирахуванні (з урахуванням інфляції). Відповідно зростала й ставка податку на соціальне страхування, і податкова база, з якої він стягується. Сукупна податкова ставка на фонд заробітної плати зросла з 3% в 1950 р. до 15,3% в 1990 р. і з тих пор зберігається на цьому рівні. Соціальний податок сплачується в рівних частках - по 7,65% - підприємцями й найманими робітниками. Ставка податку, хоча й зросла, але все-таки істотно нижче, ніж у Росії, де вона становить 38,5%. При цьому властиво пенсійний податок у США стягується по сукупній ставці 10,7% (у Росії - 29%),, що сплачує також у рівних частках компаніями і їхніми найманими робітниками (у Росії 28% платять підприємства й 1% віднімається із зарплати).
Загальна федеральна програма зазнавала серйозних труднощів в 70-х роках, коли виплати стали перевищувати надходження, що грозило виснаженням державних пенсійних фондів. Цього вдалося уникнути, тільки підвищивши ставку податку на соцстрах. Однак із другої половини 80-х років ситуація істотно змінилася на краще в результаті економічного підйому, що почався, і стабілізації приблизно до 2005 р. співвідношення між працюючими й пенсіонерами на рівні 3,2:1 (у Росії 1,8:1). Нагромадження у фондах ОФП зросли з 44 млрд. дол. в 1985 р. до 493 млрд. дол. в 1995 р.
Важливо підкреслити, що хоча фінансове й адміністративне керування державних страхових фондів ОФП здійснює Раду керуючих, куди входять, зокрема, представники Уряду США - міністри праці, фінансів, охорони здоров'я й соціальних послуг, ці фонди є позабюджетними, тобто їхнього засобу не входять у федеральний бюджет. Ці засоби не можуть використатися ні на які інші мети, крім установлених законом. Зокрема, вкладення засобів може здійснюється тільки в державні цінні папери.
Частка інвестиційного доходу в загальних надходженнях фондів ОФП склала в другій половині 90-х г. близько 9,5 %. За рахунок інвестицій в 1995 р. удалося одержати дивіденди в розмірі 35 млрд. дол.
Однак, у цілому, як ми вже відзначали, головна державна пенсійна система США виконує насамперед соціальну, а не інвестиційну функцію. Для двох третин старих державні пенсії становлять половину й більше їхнього доходу. Число бідних серед старих, в 50-і роки складаючи більше 40%, у цей час не перевищує 12%. У цю категорію попадають головним чином ті, хто з якихось причин не зміг заробити собі право на повну державну пенсію, наприклад, незаміжні жінки, приблизно до 40 років допомоги, що жили на посібники по програмі, родинам з дітьми.
У другій половині 90-х років активно дебатувалися плани принципового реформування ОФП у напрямку її часткової приватизації й посилення інвестиційної складової. Це стало предметом між партійних дискусій на президентських виборах 2000 р. Демократи є прихильниками збереження державної пенсійної системи. Республіканці, виступаючи за часткову приватизацію державної пенсійної системи пенсійного страхування, пропонують частина обов'язкових податків із заробітної плати, що йдуть у фонди ОФП (приблизно близько 2%), переводити на особисті ощадні пенсійні рахунки й інвестувати їх в акції приватного сектора. Часткова приватизація державної пенсійної системи пенсійного страхування не припускає збільшення податкової ставки внесків у систему пенсійного страхування.
Накопичувальні пенсійні системи. Якщо головна державна пенсійна програма носить розподільний характер і виконує насамперед соціальну функцію, то практично всі інші пенсійні системи, що існують у США, навпроти, побудовані по накопичувальному принципі. Їхня інвестиційна функція відіграє першорядну роль насамперед для фондозабезпечення самих програм. Одночасно відповідні пенсійні фонди служать найбільшим джерелом довгострокових інвестицій в економіку. У післявоєнний період й особливо за останні 20 років відбувається бурхливий ріст пенсійних систем, побудованих по накопичувальному принципі, і відповідно росте їхній внесок в економіку США.
До накопичувальних систем ставляться як державні, так і частки пенсійні програми. Державні накопичувальні програми призначені для забезпечення працюючих на уряд і місцеві органи влади (хоча частина зайнятих у держсекторі одержує пенсійне забезпечення але ОФП). Федеральні програми охоплюють головним чином урядових чиновників, а також військовослужбовців. В 1996 р. пенсії по цих програмах одержували 2,3 млн. колишніх урядових чиновників й 1,8 млн. відставних військових. Головним джерелом надходжень у ці фонди служать щорічні внески Федерального уряду, а також інвестиційний доход фондів.
Пенсійні системи штатів і місцевих органів влади охоплюють приблизно три чверті з 16,5 млн. зайнятих у цьому секторі економіки, включаючи вчителів, поліцейських, пожежних, працівників місцевої охорони здоров'я й соціального забезпечення й інших. Ці пенсійні системи розвиваються особливо швидкими темпами. Нагромадження у відповідних пенсійних фондах зросли з 197 млрд. дол. в 1980 р. до 1735 млрд. дол. в 1996 р. Понад 5 млн. чоловік одержують пенсійні виплати із цих фондів.
Основна маса зайнятих у приватному секторі економіки також має можливість брати участь у додаткових недержавних пенсійних системах, організуючих за місцем роботи. Працівники більшості підприємств й організацій можуть брати участь в одній або декількох пенсійних програмах, що існують у даній компанії. До середини 90-х років приватними пенсійними програмами було охоплено понад 41% робочої сили країни. У порівнянні з державною пенсійною системою, участь у якій обов'язково і яка охоплює практично всю робочу силу країни, приватна пенсійна система уступає їй у розмаху приблизно у два рази. Однак вона розвивається випереджальними темпами. Так, з 1980 по 1993 р. обсяг виплат по ОФП збільшився з 117 до 302 млрд. дол., або в 2,6 рази, а обсяг виплат у рамках приватних пенсійних програм зріс із 35 до 156 млрд. доларів, або в 4,5 рази.
Існують два види накопичувальних пенсійних програм: із установленими виплатами (defіned benefіt plan) і встановленими внесками (defіned contrіbutіon plan). Перший вид гарантує учасникам фіксований розмір пенсії, що для кожного працівника визначається з урахуванням розміру зарплати й стажу роботи в компанії. Як правило, програми із установленими виплатами формують фонди за рахунок відрахувань із підприємців, а самі наймані робітники внески в ці фонди не платять. Не тільки приватні програми, але й деякі державні пенсійні системи, у першу чергу, федеральні (охоплюючих номенклатуру цивільної служби й військовослужбовців), побудовані як системи із установленими виплатами.
Однак в 80-90-і роки в приватному секторі економіки особливо швидкими темпами росли програми із установленими внесками. Ці пенсійні програми звичайно фінансуються підприємцями й найманими робітниками в рівних частках. При цьому кожен учасник такої програми має свої персональний рахунок у пенсійному фонді й має право вибору між різними інвестиційними програмами, пропонованими керуючими компаніями. Таким чином, він сам відповідає за результати й до певного ступеня сам визначає величину наступних пенсійних виплат. Такі схеми, особливо так називані плани 401 (к), придбали особливу популярність у США за останні 10-15 років. Популярність фондів із установленими внесками сприяла процесу стимулювання інвестицій в економіку.
Учасником приватної пенсійної програми може стати будь-який працівник компанії. Право на пенсію можна заробити, проробивши в даній компанії п'ять-десять років.
Крім участі в групових пенсійних програмах, організуємих за місцем роботи, кожен американець може відкрити й свій особистий пенсійний рахунок - ЛПС (іndіvіdual retіrement account). Порядок відкриття й ведення цих рахунків також строго регулюється американським законодавством. Розміри щорічних внесків на ЛПС обмежені верхньою межею в 2 тис. дол. Засоби з рахунку не можна зняти до досягнення 59,5 років, а після досягнення 79,5 років рахунок закривається в обов'язковому порядку. З іншого боку, ЛПС може бути відкритий з моменту народження дитини. За весь час нагромадження засобів на ЛПС ці засоби не підлягають оподатковуванню, однак у момент їхнього зняття й закриття рахунку з накопиченої суми віднімається прибутковий податок. Звичайно ЛПС відкриваються в комерційних й ощадних банках, пайових фондах, страхових компаніях. Рахунку в будь-який момент можуть бути переведені з одного місця в інше. Також за бажанням власника рахунку він може сам управляти їм (тобто планувати найбільш вигідне розміщення засобів, що накопичують на ЛПС) або довірити керування ЛПС згаданим фінансовим організаціям.
Особисті пенсійні рахунки стають усе більше розповсюдженою формою пенсійного забезпечення. Тільки за 11 років – з 1985 по 1996 р. – нагромадження на цих рахунках виросли з 200 до 1347 млрд. дол.
Таким чином, все більше число американців забезпечує собі не одну, а три пенсії: державну, приватну колективну за місцем роботи й приватну індивідуальну шляхом відкриття ЛПС.
Дві останні з перерахованих пенсійних систем побудовані по накопичувальному принципі й, розвиваючись винятково швидкими темпами, служать усе більше важливим джерелом інвестицій в американську економіку.
Однак і ці три форми пенсійного забезпечення не вичерпують можливості американців забезпечити собі додаткові виплати в старості. Ще одну можливість надають компанії по страхуванню життя, що пропонують як страхові виплати різні види ануітетів, тобто щорічної ренти. По своїй суті ануїтети - така ж накопичувальна пенсійна система, як й інші, існуючі в приватному секторі економіки. Але ця система організується не пенсійними фондами, а страховими компаніями. Страхові резерви, що накопичують, по ануїтетам точно так само вкладаються в економіку й служать джерелом довгострокових інвестицій
Ріст пенсійних активів у США в 80-90-і роки відбувався винятково швидкими темпами. Усього за 16 років (1980-1996 р.) їхній обсяг збільшився в 6 разів навіть із урахуванням інфляції. Темпи росту пенсійних активів в 4 рази перевищують темпи росту ВВП США. Цей ріст відбувається насамперед за рахунок розширення накопичувальних пенсійних систем, до яких ставляться всі перераховані в таблиці системи, крім найбільшої державної пенсійної програми - ОФП.
Очевидно, що в пенсійному забезпеченні американців, починаючи з 80-x років центр ваги переміщається від державної розподільної системи до накопичувальних схем, реалізованим насамперед у приватному секторі, оскільки останні розвиваються випереджальними темпами.
Для самих накопичувальних систем інвестиційний доход служить найважливішим фактором розвитку. Так, у пенсійних системах штатів і місцевих органів влади частка інвестиційного доходу в 1980 р. становила третину, а в 1996 р. – вже деяким менш двох третин всіх надходжень.
Структура інвестицій накопичувальних пенсійних систем складається із традиційних інструментів фінансового ринку. До них ставляться державні цінні папери, у першу чергу, облігації федерального уряду, казначейські зобов'язання, акції й облігації корпорацій, що відрізняються високим ступенем надійності, частки пайових фондів, інструменти кредитного ринку й ін. Так, в 1996 р. сумарні активи приватних пенсійних фондів оцінювалися в 4139 млрд. дол., з них державні цінні папери становили 686 млрд. дол., корпоративні цінні папери - 1645 млрд. дол., інструменти кредитного ринку - 789 млрд. дол., частки пайових фондів - 411 млрд. дол. і т.д..
Інвестиційна політика пенсійних фондів, як й інших фінансових організацій, будується на принципах надійності (гарантованості), прибутковості й ліквідності. Особлива увага приділяється диверсифікованості вкладень - не тільки по типі цінних паперів або кредитно-грошових інструментів, але й усередині кожного виду інвестицій. Наприклад, вкладення в папери корпорацій диверсифікуються по галузевій ознаці, вкладення в нерухомість (кредитно-іпотечні операції) – по географічному й т.д.
Фінансовий стан й інвестиційна політика пенсійних фондів через їх високу соціальну значимість перебувають під особливо строгим контролем з боку державних органів. Однак на нинішній стадії розвитку ріст нагромаджень у пенсійних системах відбувається набагато більше високими темпами, чим збільшення поточних виплат і навіть чим розширення зобов'язань по пенсійних виплатах перед майбутніми пенсіонерами, тому стан практично всіх накопичувальних пенсійних систем характеризується високим ступенем фінансової стійкості.
Завдяки вмілій інвестиційній політиці керуючих компаній інвестиційний доход накопичувальних пенсійних систем звичайно вище, ніж доход по банківських вкладах. Наприклад, в 1995 р. реальний доход по банківських вкладах становив від 4,10% по тримісячних депозитах до 5,40 по довготермінових вкладах від 2,5 років і вище. У тому ж році інвестиційний доход різних пенсійних систем коливався між 7 й 8% річних. По деяких пенсійних схемах типу 401 (к) можна було заробити ще більш високий доход - порядку 9%.
Таким чином, у США накопичувальні пенсійні системи виявилися здатні акумулювати гігантські засоби й за рахунок грамотної інвестиційної політики значною мірою фінансувати свій власний розвиток й одночасно внести великий вклад у розвиток економіки. Однієї десятої тих активів, які американці нагромадили на своїх пенсійних рахунках, вистачило б, щоб тільки за рахунок інвестиційного доходу із цих сум на рівні 7% річних виплачувати пенсії всім російським пенсіонерам протягом десятиліть у розмірі 150 дол. на місяць на один пенсіонера, що приблизно в 8 разів вище післякризивого рівня. У США не тільки пенсійні фонди, але й інші інститути, що грають важливу роль в економіці й соціальній сфері, успішно функціонують лише шляхом використання накопичувальних схем. Так, страхові компанії в цілому зводять поточні страхові операції з деяким збитком, і їхній прибуток формується лише в результаті грамотного інвестиційного розміщення страхових резервів, які тільки в компаній по страхуванню життя з 1980 по 1995 р. збільшилися з 390 до 1812 млрд. дол., а інвестиційний доход за ті ж роки зріс відповідно з 38 до 173 млрд. дол.
III.3. Пенсійна система Чилі
Чилійська модель пенсійної реформи звичайно приводиться як свій рід еталона під час дискусій про найкращий спосіб фінансування пенсій. Аргентина, Перу й Колумбія провели реформування своїх систем пенсійного страхування за прикладом Чилі, щоправда, сильно модифікувавши прототип.
Реформа пенсійної системи була проведена в Чилі 1981р., під час правління А. Пиночета. Під час обговорення питання про використання досвіду Чилі варто мати через, що чилійська реформа здійснювалася в умовах значного пожвавлення економіки. Це дозволило уряду забезпечити щедре фінансування пенсійної реформи. На цей час довівся бум фондового ринку Чилі, що обумовив високий рівень рентабельності пенсійних фондів. Істотним фактором, що визначив успіх реформи, стала сприятлива демографічна обстановка. У Чилі всього 8% населення пенсійного віку (у Росії - 16 %), а на один пенсіонера доводиться 12,8 зайнятих.
Основною характерною рисою чилійської реформи стала заміна придбаних прав на пенсії по колишній системі з певного моменту часу в гарантовану державою виплату й введення обов'язкового накопичувального страхування працівників у декількох приватних конкуруючих компаніях, організованих на той момент часу.
Нова система полягає в обов'язковому страхуванні осіб, що працюють по найманню. Працівники зобов'язані сплачувати 10% від своєї зарплати в одну зі згаданих компаній (фондів). Особи підлягають обов'язковому страхуванню до досягнення віку 65 років для чоловіків й 60 років для жінок. Застраховані особи мають право поміняти той або інший фонд і при цьому вони забирають із собою права на накопичений капітал. Самозайняте населення може застрахуватися в цих фондах добровільно. Додатково до пенсійного забезпечення працівники повинні також застрахуватися на випадок настання інвалідності й втрати годувальника. Для цього призначаються ще 3% від зарплати. При досягненні пенсійного віку застрахований має право вибору: він може використати накопичений капітал або для придбання довічної особистої пенсії в страховій компанії, або домовитися з компанією про так називане "запрограмованому знятті з рахунку" – виплаті певних частин накопиченої суми зі свого особового рахунку протягом обговореного часу. Застрахований також може одержати одноразову виплату в такому розмірі, щоб та частина суми, що залишається на його особовому рахунку, була б достатня для одержання пенсії в розмірі не нижче 120 % базової величини й не нижче 70 % від останнього (перед виходом на пенсію) доходу.
Як й в інших системах із установленим розміром внеску, у чилійській системі також дуже важко заздалегідь оцінити рівень пенсійного забезпечення. Грошові виплати, здійснювані фондами, фінансуються з надходжень страхових внесків, пов'язаних із зарплатою, а також за рахунок доходів і резервів, створених накопиченим капіталом. Результат залежить від співвідношення росту середньої зарплати й процентної ставки на рику позичкового капіталу. Чим більше процентна ставка перевищує процентне збільшення заробітної плати, тим вище за інших рівних умов рівень пенсійного забезпечення. У підсумку можна одержати від 20 до 70 % від останнього доходу. Це являє собою відносно ненадійну основу для планування рівня пенсійного забезпечення.
Фонди інвестують надходження страхових внесків на чилійському й частково також і на міжнародному ринку позичкових капіталів. У період з 1981 по 1995р. середній відсоток прибутковості інвестицій становив близько 13 % річних. При цьому фонди по показнику прибутковості значно відрізняються друг від друга. В 1995р. у Чилі на ринку позичкових капіталів вибухнула конкурентна криза, що у свою чергу відбився також і на цих фондах. У підсумку фонди втратили 4,7 % основного капіталу.
До 1995р. було дозволене існування 25 фондів. Однак деякі з них внаслідок недостатньої рентабельності були закриті. Наприкінці 1995р. ці фонди нараховували порядку 5 мільйонів учасників, причому з них тільки 3 мільйони сплачували страхові внески. Особові рахунки більше 80% застрахованих зосереджені в 5 найбільших фондах. Основний капітал фондів склав приблизно $23млрд., що відповідає половині розміру ВВП Чилі.
Чилійська пенсійна реформа має на меті виключити вплив держави й політики на систему пенсійного забезпечення. У минулому це полягало у визначенні границь розмірів пенсій й їхньої індексації. На етапі економічного процвітання пенсії щедро збільшувалися. Як тільки наступив період спаду, пенсії були в дійсності зменшені за рахунок інфляції. Хоча за законом і була передбачена індексація пенсій залежно від цін, механізм індексації не працював повною мірою.
У результаті реформи політика, дійсно, спочатку втратила вплив на надання пенсії по новій системі. Але оскільки дотепер лише незначна кількість застрахованих осіб одержує такого роду пенсії, та ця обставина має другорядне значення. Однак як і раніше існує значний вплив держави на одержання підстав на надання пенсій і на створення для цього капіталу. У тому випадку, якщо стратегія того або іншого фонду не принесла достатнього прибутку, пенсія надається державою. Причому мінімальну пенсію одержує тільки ту особу, що сплачувало внески протягом 20 років.
Законодавчі норми регулюють розмір засобів на зміст апарата фондів, які становлять у середньому близько 15 % від надходжень страхових внесків. У результаті при прибутковості фонду в 13-14 % прибутковість особових рахунків становить близько 6 % для застрахованих з низьким рівнем доходів і близько 10% для застрахованих з високим рівнем доходів. Страхові внески сплачуються тільки застрахованими особами й нараховуються на заробітну плату до відрахування податків й інших утримань. Роботодавець внесків не сплачує. Таким чином, не виникають додаткові витрати по заробітній платі за рахунок пенсійного забезпечення – роботодавці з роботу тільки по зборі страхових внесків.
При проведенні реформи передбачалося, що індивідуальне нагромадження буде стимулювати працівника до сплати страхових внесків, від яких прямо залежить розмір його майбутньої пенсії. У роботодавця у свою чергу вивільняються ресурси для створення нових робочих місць. Можна вважати азбучною істиною економіки те, що вплив соціальних страхових внесків на призначення фінансових засобів з і роботодавців визначається двома факторами. По-перше, відхилення від сплати внесків спостерігається тим рідше, ніж більше розмір пенсії еквівалентний розміру страхових внесків, тобто чим менше перерозподільних елементів містить пенсійний фонд. Причому це не залежить від способу фінансування. По-друге, ступінь впливу соціальних страхових внесків на призначення засобів залежить від коливань вартості праці й попиту на ринку праці. Доти , поки коливання попиту на ринку праці перебувають на нормальному рівні, а коливання пропозиції на ринку праці незначні, незалежно від розподілу потоку страхових платежів працівникам доводиться нести на своїх плечах обидві навантаження: свою й роботодавця. І це явище теж у свою чергу не залежить від способу фінансування.
Якщо ж працівники не бажають сплачувати страхові внески в систему пенсійного страхування, оскільки, наприклад, вони мають недостатній прибуток, щоб у сучасних умовах фінансувати життєві потреби, то працівники скорочують пропозицію своєї робочої сили на тих видах діяльності, які обтяжені відрахуваннями. Найчастіше ж відбувається те, що працівники знаходять собі нелегальне робоче місце.
У Чилі використовувана система охоплює приблизно тільки 60 % населення, що працює по найманню. У секторі нелегальної трудової діяльності досить часто не сплачуються страхові внески саме зайнятим населенням, особами, що працюють на неповній ставці, і безробітними, оскільки вони нерідко не мають достатніх засобів, щоб сплачувати страхові внески. Таким чином, вони виключені із системи пенсійного забезпечення.
У Чилі повсюдно поширена практика, коли працівники домовляються з роботодавцем про те, що офіційно буде декларувати тільки частина заробітної плати й, таким чином, тільки із цієї частини зарплати будуть здійснюватися відрахування на соціальне страхування. В остаточному підсумку це порозумівається тим, що більше однієї третини всіх клієнтів фондів живе нижче риси бідності. У країнах з перехідною економікою саме ріст сектора нелегальної трудової діяльності представляє величезну проблему.
III.4. Пенсійна система Німеччини
З першого січня 1992 року в Німеччині існує єдина пенсійна система для західних і східних земель, що забезпечує виплату пенсій 4,2 мільйони пенсіонерів. При проведенні пенсійної реформи 1992 р. ставилося завдання збереження тих елементів колишньої системи, які були перевірені практикою й підтвердили свою ефективність. У першу чергу це ставиться до ролі держави у фінансуванні пенсійного забезпечення. Держава як і раніше несе частку відповідальності за настання пенсійних ризиків. Платники пенсійних внесків, пенсіонери й федеральний уряд розділили тягар збільшення витрат, пов'язане з демографічною ситуацією (підвищенням частки пенсіонерів у загальній чисельності населення). Розміри федеральних субсидій і внесків ростуть пропорційно динаміці перерахунку пенсій у зв'язку з інфляцією. Найважливішою рисою пенсійної системи будь – якої країни є сфера охоплення, тобто категорії населення, що підлягають обов'язковому пенсійному страхуванню.
Модель пенсійної системи, що зложилася у ФРН, характерна для Австрії, Італії, Франції й більшості інших країн Західної Європи. У цілому система захисту старості у ФРН характеризується співіснуванням ряду різних окремих систем. У цей час ці окремі системи значно відрізняються друг від друга, наприклад, по колу застрахованих осіб, по принципах фінансування й надання послуг і посібників, по організаційних структурах, а також за рівнем захисту, до якої прагнуть ці структури. Незважаючи на існуючі значні розходження, вся система надання захисту старості у Федеративній Республіці Німеччини характеризується як "система трьох рівнів".
До першого рівня ставляться всі ті окремі системи, які функціонують на основі законодавчих норм й є обов'язковим для певного кола осіб. У цілому у ФРН існують чотири "обов'язкові системи" такого типу:
установлене законом пенсійне страхування, що є обов'язковою системою для робітників та службовців, а також для деяких особливих категорій саме зайнятого населення (наприклад, діячі мистецтв і публіцисти; особи, що мають ремісничі спеціальності; надомники й т.д.);
пенсійне забезпечення чиновників, що є обов'язковою системою для держапарату;
допомога по старості для фермерів, що представляє собою обов'язкову систему для всіх фермерів, а також для членів їхніх родин;
пенсійне забезпечення по професійних групах, що являє собою обов'язкову систему для т.зв. "осіб вільних процесій" (лікарі, аптекарі, ветеринари, архітектори, адвокати, нотаріуси й інші).
До другого рівня захисту в старості ставиться забезпечення по старості від підприємств. Багато підприємств виплачують своїм колишнім співробітникам при виході на пенсію за віком т.зв. "пенсії від підприємств" додатково до пенсій, заробленим у системі встановленого законом пенсійного страхування.
Однак у ФРН ця форма захисту в старості не є обов'язкової, вона – добровільна. В остаточному підсумку підприємство саме вирішує, чи буде воно надавати пенсії від підприємства, і якщо так, те в якому обсязі. Система оформлення надання пенсій від підприємств може бути обговорена в тарифній угоді між профспілками й асоціаціями роботодавців. Ця система пенсійного забезпечення може бути також урегульована на рівні виробничої угоди для осіб, що працюють на якому – небудь одному підприємстві, шляхом особливого способу оформлення трудових договорів для окремих працівників.
У ФРН майже половина працівників охоплена договорами про забезпечення по старості від підприємств. Однак інша половина працівників не має права на одержання пенсії від підприємства.
Третій рівень захисту в старості - це турбота про свою старість приватним способом. Ця форма захисту в старості також є добровільною. У цьому випадку кожний може сам приймати рішення, чи буде він щось уживати для забезпечення своєї старості і якщо так, те в якому виді й у якому обсязі. Для цього прийнятні всі форми створення приватного капіталу. Сюди, наприклад, ставляться: покупка нерухомості, створення фонду цінних паперів або висновок договорів про довготермінові ощадні вклади. Хоча в дійсності ці форми створення капіталу часто спрямовані на інші мети, а не на забезпечення в пенсійному віці. Типовою же формою створення приватного капіталу є укладання договору про страхування життя з метою нагромадження засобів або висновок індивідуального договору про пенсійне страхування.
Особливе значення в загальній системі надання захисту в старості має встановлене законом (обов'язкове) пенсійне страхування. 78 % усього населення у віці від 15 до 65 років є застрахованими особами. Обсяг виплат у системі встановленого законом пенсійного страхування становить близько 63% від обсягу послуг і пенсій, надаваних всією системою захисту в старості.
Особливе значення встановленого законом пенсійного страхування полягає ще й у тім, що пенсія, одержувана із цієї системи, уже сама по собі є достатньої, щоб забезпечити пенсіонерові гідний рівень життя в старості. Це ставиться насамперед до осіб, що мають великий виробничий стаж, протягом якого виплачувалися страхові внески.
Забезпечення по старості від підприємств і можливість приватним способом подбати про свою старість мають тільки додаткову функцію, тобто вони доповнюють доход пенсіонера, що він одержує із системи встановленого законом пенсійного страхування, і не можуть у звичайному випадку служити єдиним джерелом, достатнім для забезпечення гідного рівня життя в старості.
Це стає зовсім очевидним, якщо звернутися до середніх показників розмірів пенсії. Особа, що постійно одержувала протягом 45 років участі в системі встановленого законом пенсійного страхування заробітну плату, рівну середній заробітній платі в країні, при виході на пенсію буде одержувати щомісячну виплату в розмірі близько 2.000 марок. Це рівняється приблизно 70 % "чистої" середньої зарплати працівників, після відрахувань. Середній же розмір пенсії, надаваної від підприємств, становить тільки близько 500-800 марок.
Індивідуальний розмір пенсії обчислюється за принципом залежності розміру пенсії від розміру заробітної плати й факту сплати страхових внесків. Зміст даного принципу полягає в тім, що розмір пенсії застрахованої особи, в основному, залежить від того, як довго дана особа була застрахована в системі пенсійного страхування і яку по розмірі зарплату застрахований одержувала в період сплати страхових внесків.
Застосовувана концепція трьох рівнів, що складає з позитивних елементів розподільного й накопичувального способів, добре зарекомендувала себе на практиці. Високий потенціал пенсійної системи ФРН дозволив без особливих потрясінь увібрати в себе пенсійну систему колишньої ГДР. Досвід ФРН дуже впливає на розвиток і формування пенсійних систем у багатьох країнах.
Міністерство освіти і науки України
КИЇВСЬКИЙ ІНСТИТУТ ІНВЕСТИЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Кафедра “Фінансів”
Робота допущена до захисту
“___”__________________2004р.
Зав. кафедрою _____________
(підпис)
___________________________
(вч. ступ., звання, прізвище, ініціали)
ДИПЛОМНА РОБОТА
на тему: Порівняльний аналіз пенсійної системи України та інших країн
Студента 5 курсу
Факультету Інвестиційного менеджменту
денної форми навчання
Спеціальності 7.050104 “Фінанси”
_________________ Тичина Володимир Миколайович
(підпис)
Науковий керівник
к.т.н., доцент _________________ Нечаєв Юрій Васильович
(вчений ступінь, звання) (підпис)
Київ – 2004
Висновки
Вивчення зарубіжного досвіду реформування Пенсійної системи дозволяє зробити наступні висновки:
правильність загальної стратегії реформування Пенсійної системи;
введення в дію накопичувальної частки.
Відміну діючого порядку обчислення пенсій слід проводити одночасно із запровадженням нової формули, що, за оцінками Пенсійного фонду України, призведе до їх підвищення в середньому на 25%.
Обмеження пенсійної реформи тільки рамками солідарної системи не дає бажаного ефекту. Прийняття параметрів індексації пенсій відповідно до темпу зростання реальної заробітної плати протягом попереднього року і врахування одного року страхового стажу при обчисленні пенсії дає навіть нижчі коефіцієнти порівняно з діючою системою.
Істотне погіршення демографічної ситуації в середині 2030-х років не дозволяє запровадити жорсткі більш високі параметри обчислення формули (або її індексації). До того ж, більш високі коефіцієнти врахування страхового стажу призводять до вищих коефіцієнтів заробітної плати пенсією в рік її призначення, а більші рівні індексації пенсій відповідно до росту реальної заробітної плати – до вищих коефіцієнтів протягом всього періоду пенсійного життя. Отже, відмова від накопичувальної системи потребуватиме хоча б запровадження більш високих ставок індексації пенсії відповідно до темпів зростання реальної заробітної плати протягом попереднього року.
Накопичувальну систему доцільно вводити з 01.01.2007 року із запровадженням відразу 7 – відсоткових ставок. Оскільки за прогнозами спеціалістів Печерського районного пенсійного фонду на дві умови (збалансованість рахунків та економічна стабільність) на це знадобиться не менше 3 – ох років.
Видається, що запропонований варіант пенсійного реформування максимальною мірою враховує фінансові можливості Пенсійного фонду України і забезпечує найвищі рівні пенсій. Однак необхідно підкреслити, що нові розрахунки спираються на вельми оптимістичні гіпотези щодо темпів зростання реальної заробітної плати і рівнів інвестиційного доходу. При гірших тенденціях, зрозуміло, іншими будуть доходи Пенсійного фонду України і цілком імовірним стане їх дефіцит. Відповідні розрахунки необхідно проводити систематично і в разі необхідності вносити корективи до політики пенсійного забезпечення.
Отже, фінансові можливості Пенсійного фонду України виявляються достатніми для запровадження таких параметрів пенсійної реформи.
Вступ
Актуальність теми диплома обумовлена як соціальним аспектом так і фінансовим. Слабкість Українського фінансового сектора визначається рядом факторів серед яких і слабкість головних інститутів, яким і являється Пенсійний фонд.
Пенсійна реформа в Україні в зазначеній степені реалізує як соціальні задачі так і задачі подальшого розвитку фінансового сектора. Поступова реалізація принципів Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” полегшує додатковий приплив інвестиційних ресурсів в фінансову систему й буде допомагати розвитку інституційних інвесторів в першу чергу як державних пенсійних органів так і приватних.
Цілю диплома є відпрацювання рекомендацій по майбутньому розвитку фінансового сектора за допомогою пенсійної системи.
Написання та аналіз пенсійної системи України та зарубіжних країн, проводилося на основі:
перш за все законів України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” №1058 – IV від 09.07.2003 року, “Про недержавне пенсійне забезпечення” №1057 – IV від 09.07.2003 року та “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” №400/97–ВР від 26.06.1997 року; постанови правління Пенсійного фонду України “Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками внесків на державне пенсійне страхування” №21–1 від 19.12.2003 року, постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2004 рік” №310 від 11 березня 2003 року та Указ Президента України “Про Положення про Пенсійний фонд України” №121–2001 від 01.03.2001.;
даних опублікованих в книжках виданих за останні роки, таких авторів як Бойцова та її книга “Новое законодательство Украины” 2004 р., Юровский “Пенсионная реформа в Украине” 2003 р.; з російських авторів можна виділити під редакцією Дмитриева “Пенсионная реформа в России: причины, содержание, перспективы” 1998 р.; про закордонний досвід з авторів – Привалов К. “Заметки о пенсии в Германии.” М.: – 1999 р., Никифорова А.А. “Пенсионные системы с развитой рыночной экономикой”. М.:– 2001 р. в яких висвітлюються проблеми пенсійного забезпечення та практичне значення реформування пенсійної системи в соціальному та фінансовому відношені, перспективи розвитку та становлення пенсійного забезпечення;
також були використані статистичні данні Печерського районного відділення пенсійного фонду України – відділом доходів; данних страхової компанії ЗАТ “АСКА - Життя”;
данні періодичних видань – Народного журналу “Пенсія” №1–3 та липневий спецвипуску журналу “Пенсійний кур’єр” за 2003 р.
та данні які було вишукано в глобальній мережі Internet.
ЗМІСТ
|
ВСТУП |
4 |
|
|
РОЗДІЛ I |
Теоретичні основи пенсійних систем (фінансовий аспект) |
7 |
|
I.1. |
Місце пенсійної системи в фінансовому секторі |
7 |
|
I.2. |
Структура пенсійної системи |
8 |
|
РОЗДІЛ II |
Пенсійна система України |
19 |
|
II.1. |
Основи реформування Пенсійної системи України |
19 |
|
II.2. |
Структура фінансування коштів Пенсійного фонду (за основними рівнями) |
27 |
|
II.2.А. |
Базова пенсія |
27 |
|
II.2.В. |
Накопичувана пенсія |
36 |
|
II.2.С. |
Добровільна пенсія |
38 |
|
II.3. |
Організаційний аспект реформування Пенсійної системи України |
39 |
|
II.4. |
Готовність України в реформуванні пенсійної системи |
46 |
|
II.4.А. |
Кадрова готовність |
46 |
|
II.4.В. |
Технічна готовність |
46 |
|
II.4.С. |
Фінансова готовність |
47 |
|
II.5. |
Добровільне пенсійне страхування на прикладі ЗАТ “УАСК АСКА – Життя” |
48 |
|
II.5.А. |
Стан ринку страхових послуг в цілому |
48 |
|
II.5.В. |
Стан ринку страхування життя |
48 |
|
II.5.С. |
Страховий портфель та послуги |
49 |
|
II.5.С.1. |
Пенсійна програма “А” |
52 |
|
II.5.С.2. |
Пенсійна програма “В” |
53 |
|
II.5.С.3. |
Пенсійна програма “С” |
54 |
|
II.5.С.4. |
Комбінована програма |
54 |
|
II.5.С.5. |
Рекомендація |
56 |
|
РОЗДІЛ III |
Порівняльний аналіз пенсійних систем зарубіжних країн |
59 |
|
III.1. |
Пенсійна система Росії |
59 |
|
III.2. |
Пенсійна система США |
66 |
|
III.3. |
Пенсійна система Чилі |
74 |
|
III.4. |
Пенсійна система Німетчини |
79 |
|
ВИСНОВКИ |
83 |
|
|
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ |
85 |
|
|
ДОДАТКИ |
88 |