Методи політичних досліджень

Київський славістичний університет

Інститут славістики та міжнародних відносин

Курсова робота

на тему:

"Методи політичних досліджень"

Виконала студентка

ІІІ курсу

група 35 - МІ

Герасименко Л.О.

Київ - 2009

Зміст

Вступ

Розділ І. Інформація як особливий ресурс в процесі прийняття рішень

Розділ ІІ. Політичний аналіз та його специфіка

Розділ ІІІ. Контент-аналіз

ІІІ.І Контент-аналіз як метод у дослідженнях міжнародних ситуацій і процесів

ІІІ.ІІ Техніка застосування методики контент-аналізу

Розділ ІV. Івент-аналіз

IV.І Івент-аналіз як метод у дослідженнях міжнародних ситуацій і процесів

IV.ІІ Техніка застосування методики івент-аналізу

Розділ V. Когнітивне картування

V.І Когнітивне картування як метод у дослідженнях міжнародних ситуацій і процесів

V.ІІ Техніка застосування методики когнітивного картування

Висновки

Використана література

Вступ

На сьогоднішній день інформація є ресурсом, граючим домінуючу роль у визначенні шляхів світового розвитку. При цьому спостерігається постійне вдосконалення систем її подання та способів доставки споживачам. Неухильно зростає кількість різноманітних баз даних, удосконалюються носії інформації, розвиваються мережі передачі даних. Інтернет і його інформаційні можливості стали невід'ємною частиною виробництва і впорядкування знань у всіх сферах наукової та практичної діяльності. Але, говорячи про новітніх технічних видах інформаційного забезпечення, слід зазначити, що вони не стільки конкурують, скільки доповнюють традиційні форми і методи фіксації інформації у вигляді друкованих видань.

Оволодіння методами політичного аналізу - це є важлива сторона професійної кваліфікації. Цікаво, що під словом "аналіз" зазвичай мається на увазі аналіз логічний - один з основних наукових методів, що використовується в самих різних галузях знання. Походячи від грецького слова "analysis", що означає "розкладання", аналіз являє собою процес уявного розчленування досліджуваного об'єкта на складові частини і дослідження кожної з них окремо. За допомогою логічного аналізу виявляється будова досліджуваного об'єкта (у якості якого може виступати як окремий предмет, так і процес або явище), його структура, відділяється істотне від несуттєвого. Логічний аналіз і синтез (об'єднання всіх даних, отриманих в результаті аналізу), що дозволяють створити повне і цілісне уявлення про об'єкт, що вивчається, досить часто використовуються практично у всіх галузях гуманітарного знання.

Мета роботи - дослідити роль інформації і її вплив на політичне життя та міжнародні відносини. Визначити головні методи політичних досліджень.

Об’єкт - політична ситуація.

Суб’єкт - політична система і комплекс взаємодій на політичну ситуацію в певний період часу.

Звертаючись до опису сучасних прикладних методик аналізу інформації з політичної проблематики, необхідно зробити застереження, що їх реальна кількість набагато перевищує можливості розгляду в рамках однієї публікації. У зв'язку з цим доцільно зупинитися насамперед на трьох порівняно простих, але які володіють досить високою роздільною здатністю методиках: контент-аналізі, івент-аналізі та когнітивному картування.

Ці методики склалися і були апробовані у різні періоди розвитку прикладних політологічних досліджень, пережили підйом і спад наукового інтересу до них, неодноразово модифікувалися у конкретних проектах. Але саме контент-аналіз, івент-аналіз і когнітивне картування складають, на нашу думку, тріаду базових засобів прикладного аналізу в сфері політичних ситуацій і процесів.

Методики аналізу змісту політичних документів, динаміки політичних подій і особливостей політичного мислення осіб, що беруть участь у прийнятті рішень, об'єктивно виступають "головними несучими конструкціями" комплексного підходу, до якого прагнуть сучасні дослідники при вирішенні прикладних завдань. Контент-аналіз, івент-аналіз і когнітивне картування мають широкий спектр застосування.

Ключові слова, що будуть використовуватись в роботі:

Аналіз - процес мисленнєвого розчленування досліджуваного об’єкта на складові та дослідження кожної з них окремо.

Метод - спосіб досягнення певної мети, сукупність прийомів або операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності.

Політичний аналіз - сукупність різноманітних методів, за допомогою яких можливе дослідження конкретних політичних подій і політичних ситуацій, створення припущень щодо їх можливого розвитку і прийняття компетентних політичних рішень.

Верифікація - процедура перевірки результатів прикладного дослідження або шляхом його покрокового повторення, або порівняння з результатами інших проектів.

Декомпозиція - послідовне і впорядковане дроблення масиву інформації (даних) на складові його елементи.

Контент-аналіз - прикладна аналітична методика вивчення змісту документів, виступів та інших комунікативно-значимих матеріалів.

Івент-аналіз - прикладна аналітична методика вивчення динаміки подій або послідовності подієвих даних.

Когнітивне картування - прикладна аналітична методика вивчення особливостей індивідуального (рідше групового) мислення.

Квантифікація - процедура надання змістовним одиницям вимірювання кількісного позначення з метою подальшої математичної обробки даних.

Кодувальний бланк - таблиця для стандартизованого обліку виділених характеристик об'єкта наукового спостереження; структурований формуляр для фіксації даних.

Кодування (кодування) - процедура перетворення форми подання інформації за допомогою стандартизованого набору умовних символів.

Розділ І. Інформація як особливий ресурс в процесі прийняття рішень

Інформація завжди грала дуже важливу роль в житті людей. Але особливе значення вона набувала при прийнятті найважливіших управлінських і політичних рішень. Володіння інформацією розглядалося і розглядається як найважливіша передумова вибору оптимального способу дій в умовах складних соціальних процесів, у тому числі і процесів на світовій арені.

Бурхливий розвиток науки і техніки, що почалося в середині XX ст., багаторазово підсилило роль інформації як особливого суспільного ресурсу. Різке і потужне наростання різних відомостей та їх автоматизована обробка отримали назву "інформаційного вибуху" і викликали потребу у зміні розуміння суті інформації. По-перше, воно було розширено і включило обмін відомостями не тільки між людиною і людиною, але також між людиною і автоматичною системою, автоматичною системою та іншої автоматичною системою. По-друге, було запропоновано кількісне вимірювання інформації, що призвело до створення теорії інформації. Фундаментальним положенням цієї теорії - є твердження про те, що в певних, причому досить широких умовах можна знехтувати якісними особливостями інформації та висловити її кількість математичним числом, яким визначаються можливості передачі інформації по каналах зв'язку, а також її зберігання в автоматичних запам'ятовуючих пристроях.¹

Обговоренню проблем "інформаційного вибуху" присвячено велике число спеціальних досліджень. Зокрема, встановлено, що щорічно в світі публікуються результати приблизно двох мільйонів наукових робіт, щохвилини з'являється близько двох тисяч сторінок друкованої інформації, яка надається на шістдесяти мовах у більш ніж ста тисячах періодичних видань. У зв'язку з цим фахівець, який прагне мати інформацію про всі нові досягнення у своїй галузі, змушений витрачати до третини робочого часу на підбір, аналіз і вивчення інформації. В іншому випадку існує небезпека непродуктивних витрат у розмірі понад сорок відсотків від виділених на розробки і дослідження засобів.

Вивчаючи проблему "інформаційного вибуху", багато вчених прийшли до висновку, що кількість інформації, що публікується, зростає, а сама інформація стала розглядатися як один з головних видів ресурсів, що визначають статус усіх типів політичних акторів. Його роль висока не тільки на міжнародній арені, але і при розстановці сил внутрішньополітичних членів світового співтовариства. Володіння інформацією піднімає статус конкретної відомчої або корпоративної структури в процесі прийняття рішень. Щоб підкреслити комплексний характер інформаційного потенціалу в останні роки замість термінів "інформація" та "інформаційні ресурси" фахівці все частіше вживають термін "ресурси знань" (knowledge resources). При цьому ресурс знань, на відміну від інших ресурсів, якими має в своєму розпорядженні суспільство, стає необмеженим: знання виступає і як результат виробництва, і як ресурс для його нового циклу.

Внаслідок вище написаного постійно здійснюються спроби використання поняття інформації, що не має поки що єдиного загальновизнаного визначення, для пояснення та опису найрізноманітніших явищ і процесів. Інформаційний підхід завоював широку популярність в лінгвістиці, біології, психології, соціології та деяких інших областях. Разом з тим у сфері політичних досліджень досвід його застосування не може бути оцінений абсолютно однозначно саме в силу специфіки світу політичного, про що вже говорилося вище.²

Значимість інформаційного підходу для політичних досліджень полягає, перш за все, в тому, що він акцентує зв'язок інформації, на яку спираються фундаментальні та прикладні проекти, з загальнонаукових поняттям відображення і, отже, передбачає дотримання універсальних правил збору та обробки необхідних для ведення аналітичної роботи відомостей (даних).

Інформація є в даний час ресурсом, граючим домінуючу роль у визначенні шляхів світового розвитку. При цьому спостерігається постійне вдосконалення систем її подання та способів доставки споживачам. Неухильно зростає кількість різноманітних баз даних, удосконалюються носії інформації, розвиваються мережі передачі даних. Інтернет і його інформаційні можливості стали невід'ємною частиною виробництва і впорядкування знань у всіх сферах наукової та практичної діяльності.

Але, говорячи про новітніх технічних видах інформаційного забезпечення, слід зазначити, що вони не стільки конкурують, скільки доповнюють традиційні форми і методи фіксації інформації у вигляді друкованих видань.

Текст, не залежно від того, чи займає він кілька рядків у стрічці новин або сотні сторінок солідної монографії, є відправною точкою дослідження. І саме текст, а точніше текстове представлення підсумків аналітичної роботи, завершує якщо і не сам дослідницький процес, то, принаймні, один з його етапів. Тому прилучення до спеціальних прийомів прикладної обробки текстової інформації, яка дозволяє не тільки підсумувати якісь відомості, але і багато разів розширювати на їх основі уявлення про предмет наукового спостереження, є дуже важливим завданням підготовки фахівців-політологів та міжнародників.

Текстова інформація, яку аналітик (дослідник) використовує для вирішення поставлених у проекті цілей, зазвичай дуже різноманітна за формою, змістом і фіксуючим її носіїв. Важливим є визначення предмета та напрямки прикладного аналізу. У найбільш загальному вигляді вони залежать від того, чи передбачається вивчення змісту політичних документів, послань, промов, звітів і т.д., динаміки політичних подій або особливостей політичного мислення конкретних осіб. Усі ці моменти можуть бути відображені в рамках одного комплексного проекту, проте прийоми прикладної обробки інформації будуть відрізнятися в залежності від предмету, до якого вона належить.

Переходячи до опису сучасних прикладних методик аналізу інформації з політичної проблематики, необхідно зробити застереження, що їх реальна кількість набагато перевищує можливості розгляду в рамках однієї публікації. У зв'язку з цим доцільно зупинитися насамперед на трьох порівняно простих, але які володіють досить високою роздільною здатністю методиках: контент-аналізі, івент-аналізі та когнітивному картування.

Ці методики склалися і були опробувані у різні періоди розвитку прикладних політологічних досліджень, пережили підйом і спад наукового інтересу до них, неодноразово модифікувалися у конкретних проектах. Але саме контент-аналіз, івент-аналіз і когнітивне картування складають, на нашу думку, тріаду базових засобів прикладного аналізу в сфері політичних ситуацій і процесів.

Розділ ІІ. Політичний аналіз та його специфіка

Для професійного політолога оволодіння методами політичного аналізу - важлива сторона професійної кваліфікації. Цікаво, що під словом "аналіз" зазвичай мається на увазі аналіз логічний - один з основних наукових методів, що використовується в самих різних галузях знання. Походячи від грецького слова "analysis", що означає "розкладання", аналіз являє собою процес уявного розчленування досліджуваного об'єкта на складові частини і дослідження кожної з них окремо. За допомогою логічного аналізу виявляється будова досліджуваного об'єкта (у якості якого може виступати як окремий предмет, так і процес або явище), його структура, відділяється істотне від несуттєвого. Логічний аналіз і синтез (об'єднання всіх даних, отриманих в результаті аналізу), що дозволяють створити повне і цілісне уявлення про об'єкт, що вивчається, досить часто використовуються практично у всіх галузях гуманітарного знання.

Оскільки у політології немає чіткого розуміння того, що являє собою політичний аналіз, можна виділити два домінуючих підходи до розуміння терміну "політичний аналіз". Перший з них передбачає, що даний термін є виключно простим синонімом використання аналізу логічного для вивчення фундаментальних політичних проблем. Прихильником такого розуміння політичного аналізу є, зокрема, відомий політолог Р. Даль. Так, в його книзі під назвою "Сучасний політичний аналіз" вивчаються виключно проблеми теоретичної політології, такі як функціонування політичних інститутів, типи політичних систем, діяльність різних політичних режимів, природа політичної влади і політичних цінностей.

Другий домінуючий підхід до розуміння терміну "політичний аналіз" визнає факт "дуалізму" політологічного знання, однак припускає, що поряд з поділом політичних досліджень на теоретичне і прикладне напрямки необхідно розділити на два типи і політичний аналіз. Прихильники даного підходу наполягають на існуванні теоретичного політичного аналізу, що використовується у фундаментальних дослідженнях, і прикладного політичного аналізу, що застосовується відповідно в дослідженнях прикладних.¹

Даний підхід підтримує і західний політолог В. Дан. Крім того, дає нам відправну точку для розмежування теоретичних і прикладних досліджень: рівень залученості в політичний процес можна визнати в якості одного з його критеріїв. Питання про демаркацію прикладних і теоретичних досліджень представляється украй важливим у контексті проблеми визначення терміну "політичний аналіз", оскільки тільки після розведення прикладної і теоретичної політології можна буде зрозуміти, що вкладають прихильники другого підходу в поняття "прикладної політичний аналіз" і "теоретичний політичний аналіз", і відповідно оцінити ступінь спроможності їх суджень.

Політичним аналізом як прикладною галуззю займається особлива група фахівців: аналітики, експерти, технологи, консультанти, працівники партійних апаратів, помічники публічних політиків.

Переходячи до опису сучасних прикладних методик аналізу текстової інформації з політичної проблематики, необхідно зробити застереження, що їх реальна кількість набагато перевищує можливості розгляду в рамках однієї публікації. У зв'язку з цим доцільно зупинитися насамперед на трьох порівняно простих, але які володіють досить високою роздільною здатністю методиках: контент-аналізі, івент-аналізі та когнітивному картування.

Але саме контент-аналіз, івент-аналіз і когнітивне картування складають, на нашу думку, тріаду базових засобів прикладного аналізу в сфері політичних ситуацій і процесів.

Повний аналіз політичної ситуації - щодо штучний продукт. Це в першу чергу пояснюється тим фактом, що подібна робота вимагає значної кількості часу, наслідком чого в сучасних умовах є швидко-змінююча неминуче істотна зміна об'єкта аналізу до моменту його закінчення. У зв'язку з цим повний ситуаційний аналіз вимагає концентрації значних аналітичних ресурсів в досить короткий часовий проміжок. Звичайно, актуальність - невід'ємна і необхідна умова будь-якого ситуаційного аналізу, але при проведенні детального аналізу всієї політичної ситуації даний фактор набуває особливого значення. Адже в такому випадку протягом обмеженого періоду часу потрібно врахувати набагато більше число факторів, ніж, наприклад, при аналізі будь-якого фрагмента політичної ситуації.

Розділ ІІІ. Контент-аналіз

Методика контент-аналізу є одним з найбільш поширених наукових інструментів прикладного вивчення текстової інформації.

Контент-аналіз (від англ. Contens зміст) - метод якісно-кількісного аналізу змісту документів з метою виявлення чи виміру різних фактів і тенденцій, відображених у цих документах. Особливість контент-аналізу полягає в тому, що він вивчає документи в їх соціальному контексті. Може використовуватися як основний метод дослідження (наприклад, контент-аналіз тексту при дослідженні політичної спрямованості газети), паралельний, тобто в поєднанні з іншими методами (напр., в дослідженні ефективності функціонування засобів масової інформації), допоміжний або контрольний (напр., при класифікації відповідей на відкриті запитання анкет).

Не всі документи можуть стати об'єктом контент-аналізу. Необхідно, щоб досліджуваний зміст дозволив поставити однозначне правило для надійного фіксування потрібних характеристик, а також, щоб зацікавлені дослідником елементи змісту зустрічалися з достатньою частотою. Найчастіше в якості об'єктів дослідження контент-аналізу виступають повідомлення преси, радіо, телебачення, протоколи зборів, листи, накази, розпорядження і т.д., а також дані вільних інтерв'ю і відкриті запитання анкет.

Основні напрямки застосування контент-аналізу:

виявлення того, що існувало до тексту і що тим чи іншим чином отримало в ньому відображення (текст як індикатор певних сторін об'єкту, що вивчається - навколишньої дійсності, автора або адресата);

визначення того, що існує тільки в тексті як такому (різні характеристики форми - мова, структура, жанр повідомлення, ритм і тон мови);

виявлення того, що буде існувати після тексту, тобто після його сприйняття адресатом (оцінка різних ефектів впливу).

Категорії контент-аналізу повинні бути вичерпними (охоплювати всі частини змісту, що визначаються завданнями даного дослідження), взаємовиключними (одні і ті ж частини не повинні належати різним категоріям), надійними (між кодувальника не повинно бути розбіжностей з приводу того, які частини змісту слід відносити до тієї чи іншої категорії) і доречними (відповідати поставленому завданню і досліджуваного змісту). При виборі категорій для контент-аналізу слід уникати крайнощів: вибору дуже численних і дробових категорій, майже повторюють текст, і вибору занадто великих категорій, тому що це може призвести до спрощеного, поверхневого аналізу. Іноді необхідно брати до уваги й відсутні елементи тексту, які можуть бути значущими для контент-аналізу.

Після того, як категорії сформульовані, необхідно вибрати відповідну одиницю аналізу - лінгвістичну одиницю мови або елемент змісту, службовці в тексті індикатором цікавлять дослідника явища. У практиці вітчизняних контент-аналітичних досліджень найбільш, вживаними одиницями аналізу є слово, просте речення, судження, тема, автор, герой, соціальна ситуація, повідомлення в цілому та ін. Складні види контент-аналізу зазвичай оперують не однієї, а декількома одиницями аналізу. Одиниці аналізу, взяті ізольовано, можуть бути не завжди правильно витлумачені, тому вони розглядаються на тлі більш широких лінгвістичних або змістовних структур, що вказують на характер членування тексту, в межах якого ідентифікується присутність або відсутність одиниць аналізу - контекстуальних одиниць.

Наприклад, для одиниці аналізу "слово" контекстуальна одиниця - "пропозицію". Нарешті, необхідно встановити одиницю рахунку - кількісну міру взаємозв'язку текстових і позатекстові явищ. Найбільш споживані такі одиниці рахунку, як час-простір (число рядків, площу в квадратних сантиметрах, хвилини, час мовлення тощо), поява ознак у тексті, частота їх появи (інтенсивність).¹

Необхідною умовою є розробка таблиці контент-аналізу - основного робочого документа, за допомогою якого проводиться дослідження. Тип таблиці визначається етапом дослідження. Наприклад розробляючи категоріальний апарат, аналітик складає таблицю, що представляє собою систему скоординованих і субординованих категорій аналізу. Така таблиця зовні нагадує анкету: кожна категорія (питання) передбачає ряд ознак (відповідей), за якими квантіфіціруется зміст тексту. Для реєстрації одиниць аналізу складається інша таблиця - кодіровальная матриця. Якщо обсяг вибірки досить великий (понад 100 одиниць), то кодіровщік, як правило, працює із зошитом таких матричних листів. Якщо вибірка невелика (до 100 одиниць), то можна проводити двовимірний або багатовимірний аналіз. У цьому випадку для кожного тексту має бути своя кодіровальная матриця. Ця робота трудомістка і копітка, тому при великих обсягах вибірки зіставлення цікавлять дослідника ознак здійснюється на комп'ютері.

У сфері політичних досліджень контент-аналіз був вперше застосований американським вченим Г. Лассуелом та його співробітниками, вивчали пропагандистські матеріали періоду Другої світової війни. Основними достоїнствами контент-аналізу прийнято вважати те, що, по-перше, його технологія не спотворює результати обробки інформації за рахунок взаємодії з громадським або суб'єктивних фоном дослідження, що проводиться, а по-друге, те, що цей метод дає уявлення про об'єкти, які дослідник безпосередньо не спостерігає.

В даний час контент-аналіз широко застосовується в аналітичних дослідженнях, що проводяться в інтересах бізнесу, політичної аналітики і практики, в тому числі силових структур. І хоча поточні публікації ЗМІ як і раніше становлять основну частину матеріалів, які опрацьовуються з застосуванням цієї методики, все більшого поширення набуває її застосування для спрямованого аналізу змісту конкретних політичних документів, найважливіших виступів політичних діячів або окремих тематичних нарисів.

Різні дослідження із застосуванням контент-аналізу особливо активізувалися в 60-ті роки XX ст. в період "методичного вибуху" і стали одним з яскравих проявів розвитку міждисциплінарних підходів до вивчення політичного життя. Одночасно велика кількість робіт, виконаних на основі застосування цієї методики, дозволило істотно підвищити її популярність, надійність та ефективність, а також зумовило появу самих різноманітних варіантів дослідницьких процедур. У цей же період відбувається бурхливий розвиток ускладнених у методичному відношенні пошукових стратегій, на предметне підключення комп'ютерних технологій до аналізу текстових масивів у сфері політичної практики.

ІІІ.І Контент-аналіз як метод у дослідженнях міжнародних ситуацій і процесів

Контент-аналіз (від англ, contens - зміст) - спеціальний досить строгий метод якісно-кількісного аналізу змісту документів з метою виявлення чи виміру соціальних фактів і тенденцій, відображених цими документами. Особливість його полягає в тому, що він вивчає документи в їх соціальному контексті.

Контент-аналіз може використовуватися в якості основного методу дослідження (наприклад, у дослідженні соціальної спрямованості газети); паралельного, тобто в поєднанні з іншими методами (наприклад, в дослідженні ефективності функціонування засобів масової інформації); допоміжного або контрольного (наприклад, при класифікації відповідей на відкриті запитання анкет).

Не всі документи можуть виступити об'єктом контент-аналізу. Необхідно, щоб досліджуваний зміст дозволило поставити однозначне правило для надійного фіксування потрібних характеристик (принцип формалізації), а також щоб цікавлять дослідника елементи змісту зустрічалися з достатньою частотою (принцип статистичної значимості). Найчастіше в якості об'єктів досліджень за допомогою контент-аналізу виступають повідомлення преси, радіо, телебачення, масової усній агітації і пропаганди, протоколи зборів, листи, накази, розпорядження і т.д., а також дані вільних інтерв'ю і відкриті запитання анкет.

Існують три основні напрямки застосування контент-аналізу:

а) виявлення того, що існувало до тексту і що тим чи іншим чином отримало в ньому відображення (текст як індикатор певних сторін об'єкту, що вивчається - навколишньої дійсності, автора або адресата);

б) визначення того, що існує тільки в тексті як такому (різні характеристики форми - мова, структура і жанр повідомлення, ритм і тон мови);

в) виявлення того, що буде існувати після тексту, тобто після його сприйняття адресатом (оцінка різних ефектів впливу).

У розробці та практичному застосуванні контент-аналізу виділяють кілька стадій. Після того, як сформульовані тема, завдання і гіпотези дослідження, визначаються категорії аналізу, тобто найбільш загальні, ключові поняття, відповідні дослідним завданням. Система категорій грає роль питань в анкеті і вказує, які відповіді повинні бути знайдені в тексті. У практиці радянських контент-аналітичних досліджень свого часу склалася досить стійка система категорій, серед яких можна назвати такі, як знак, цілі, цінності, тема, герой, автор, жанр та ін. Все ширше поширюється контент-аналіз повідомлень засобів масової інформації, заснований на парадигматичному підході, відповідно до якого вивчаються ознаки текстів (зміст проблеми, причини її виникнення, проблемо-утворюючий суб'єкт, ступінь напруженості проблеми, шляхи її вирішення та ін.) розглядаються як певним чином організована структура. Категорії контент-аналізу повинні бути вичерпними (тобто охоплювати всі частини змісту, що визначаються завданнями даного дослідження); взаємовиключними (одні і ті ж частини не повинні належати різним категоріям); надійними (тобто між кодувальника не повинно бути розбіжностей по приводу того, які частини змісту слід відносити до тієї чи іншої категорії); доречними (тобто відповідати поставленому завданню і досліджуваного змісту).¹

При виборі категорій необхідно уникати двох крайнощів: вибору дуже численних і дробових категорій, майже повторюють текст, і вибору занадто великих категорій, тому що це може призвести до спрощеного, поверхневого аналізу. Іноді ж необхідно брати до уваги й відсутні елементи тексту, які можуть бути значущими.

Одиниці аналізу, взяті ізольовано, можуть бути не завжди правильно витлумачені, тому вони розглядаються на тлі більш широких лінгвістичних або змістовних структур, що вказують на характер членування тексту, в межах якого ідентифікується присутність або відсутність одиниць аналізу - контекстуальних одиниць. Наприклад, для одиниці аналізу "слово" контекстуальна одиниця - "пропозицію".

Нарешті необхідно встановити одиницю рахунку - кількісну міру взаємозв'язку текстових і позатекстові явищ. Найбільш споживані такі одиниці рахунку, як час-простір (число рядків, площу в квадратних сантиметрах, хвилини, час мовлення та т.п.), поява ознак у тексті, частота їх появи (інтенсивність).

Важливий вибір необхідних джерел, що піддаються контент-аналізу. Проблема вибірки містить у собі вибір джерела, кількості повідомлень, дати повідомлення і досліджуваного змісту. Всі ці параметри вибірки визначаються завданнями і масштабами дослідження. Найчастіше контент-аналіз проводиться на річної вибіркою: якщо це вивчення протоколів зборів, то достатньо 12 протоколів (за кількістю місяців), якщо вивчення повідомлень засобів масової інформації - 12-16 номерів газети або теле-радіо днів. Зазвичай вибірка повідомлень засобів масової інформації становить 200-600 текстів. Необхідною умовою контентного дослідження є розробка таблиці контент-аналізу - основного робочого документа, за допомогою якого воно проводиться. Тип таблиці визначається етапом дослідження. Така таблиця зовні нагадує анкету: кожна категорія (питання) передбачає ряд ознак (відповідей), за якими досліджується зміст тексту. Таблиця-анкета може бути досить об'ємною.

ІІІ.ІІ Техніка застосування методики контент-аналізу

До теперішнього часу контент-аналіз сформувався як міждисциплінарна методика, яка існує в декількох десятках варіантів. У її рамках поєднуються вистави з галузі політології, психології, соціології і математики. Контент-аналіз зазвичай застосовується при наявності великого за обсягом і несистематизованим текстового матеріалу, коли безпосереднє використання останнього утруднене. Ця методика є особливо корисною у тих випадках, коли категорії, важливі для цілей дослідження, характеризуються певною частотою появи в досліджуваних документах, а також тоді, коли велике значення для досліджуваної проблеми має сама мова вивчається джерела інформації, його специфічні характеристики.

При всій різноманітності підходів до класифікації і варіантів контент-аналізу в спеціальних публікаціях зазвичай виділяють дві основні форми застосування методики: спрямований і ненаправлений контент-аналіз. Але слід розрізняти також "кількісний" і "якісний" варіанти.

Кількісний (частотний) контент-аналіз в обов'язковому порядку включає стандартизовані процедури підрахунку виділених категорій. Для формулювання підсумкових висновків вирішальне значення мають кількісні величини, які характеризують ту чи іншу категорію. Наприклад, якщо дослідник прагне отримати уявлення про те, як велика значимість поняття "мирне врегулювання" для лідерів воюючих сторін, і погоджується з припущенням, що вона приблизно визначається частотою згадування цього поняття в офіційних промовах, то тоді, після відповідних арифметичних підрахунків, він отримає певні кількісні показники. Показники можуть відрізнятися або, навпаки, бути близькі за абсолютним значенням, яке буде враховуватися при інтерпретації результатів обробки. Завдання можна ускладнити, поставивши в якості попередньої умови виділення всіх змістовних у смисловому відношенні одиниць відповідних текстів, а потім підрахувавши відносну значущість, яка нас цікавить вираження в порівнянні з іншими. Примітно, що в обох випадках основна частина підрахунків може бути виконана із застосуванням простих комп'ютерних програм.

Якісний контент-аналіз націлений на поглиблене змістовне вивчення текстового матеріалу, в тому числі, з точки зору контексту, в якому представлені виділені категорії.

Підсумкові укладення формулюються тут з урахуванням взаємозв'язків змістовних елементів і їх відносної значущості (рангом) у структурі тексту. Так, для того щоб порівняти ставлення різних акторів до проблеми мирного врегулювання, дослідник повинен прагнути не просто виділити відповідне поняття, але й визначити, чи є його проблематика головною в системі декларованих позицій, варіанти її конотації, ступінь деталізації, емоційне забарвлення і т.д. Залежно від завдань дослідження якісний контент-аналіз може бути доповнений деякими елементами кількісного (частотного) контент-аналізу.¹

До всіх контент-аналітичним методикам пред'являється ряд загальних методичних вимог: обгрунтованості, надійності, об'єктивності та системності. Обгрунтованість встановлюється шляхом відповідності виділених категорій або понять дійсним реаліям досліджуваної політичної ситуації. Надійність здійснюється завдяки отриманню східних (з допустимим розбіжністю не більше п'яти відсотків) результатів різними кодувальника при кодуванні одних і тих документів за єдиною інструкції. Об'єктивність визначається відповідністю вибору категорій і одиниць аналізу всебічному дослідженню політичної ситуації. І нарешті, системність досягається на основі досить широкого кола матеріалів, що включаються в інформаційну базу дослідження.

Зазначені вимоги не тільки повинні неухильно дотримуватися при проведенні прикладного дослідження, а й аргументовано підтверджуватися в спеціальних методичних розділах відповідних проектів. Без опрацювання цих питань результати проведеного на основі методики контент-аналізу дослідження вважаються некоректними і втрачають свій пізнавальний сенс.

Розділ ІV. Івент-аналіз

Івент-аналіз - методика (звана інакше методом аналізу подієвих даних) спрямована на обробку інформації, яка показує, хто говорить або робить, що говорить або робить, по відношенню до кого і коли говорить або робить. Систематизація та обробка відповідних даних здійснюється за наступними ознаками:

суб'єкт-ініціатор (хто);

сюжет (що);

об'єкт (по відношенню до кого);

дата події (коли).

Івент-аналіз використовується у дослідженнях міжнародної ситуації і процесів. Є один із найпоширеніших методичних засобів прикладного вивчення динаміки політичних ситуацій. Методика івент-аналізу заснована на спостереженні за кодом і інтенсивністю подій із метою визначення основних тенденцій еволюції обстановки в окремих країнах і на міжнародній арені. Івент-аніліз у прикладному дослідження може бути використаний як джерело інформації для побудови гіпотез, служити для перевірки даних отриманих іншими методами. Із його допомогою можна витягти додаткові відомості про досліджуваний об’єкт. Застосування методики івент-аналізу полягає в сприйнятті, виділенні і реєстрації всіх або тільки основних фактів, що стосується поведінки досліджуваного об’єкта. Конкретне застосування методики івент-аналізу передбачає:

а) упорядкування інформаційного банку даних;

б) розчленування цього масиву на окремі одиниці спостереження та їх кодування.

Спочатку методика івент-аналізу застосовувалася як засіб вивчення варіативності рівня колективного насильства під час расових заворушень у США і його причин. Пов'язані з нею досліди спиралися на щорічні повідомлення про вплив масових соціальних заворушень на економіку і політику.1

При проведенні дослідження фахівців часто цікавить інформація про окремі ситуації, суть яких не повністю відбивається через послідовній опис подій. Прикладами такого роду можуть служити ситуації, що виникають в результаті бойових дій, революцій або повстань, терористичних актів, дипломатичних демаршів, державних переворотів або активності партій. Хоча в цих випадках досить давно застосовуються узагальнені фактологічні дані про зміну позицій сторін на переговорах, вимог учасників конфлікту і про інші важливі події, дуже багато аспектів політичного процесу залишаються закритими для зовнішніх спостерігачів і, отже, ступінь невизначеності при прийнятті рішень залишається досить високою.

Метою перших дослідів застосування івент-аналізу було визначення збігів періодів економічного спаду і масових заворушень для встановлення причинно-наслідкової залежності між цими змінними. У рамках великого числа прикладних проектів, що проводилися професійними соціологами та істориками, були розроблені правила кодування інформації про події, правила поводження з даними, отриманими з архівів, періодичних видань, історичних документів та офіційної поліцейської статистики. Крім того, були створені спеціалізовані банки даних, які дозволяли порівнювати вплив структурних і політичних змінних на різні класи подій в окремих країнах, етнічних групах і на різних часових етапах.

Результати ранніх розробок із застосуванням івент-аналізу підтвердили емпіричним шляхом теоретичну тезу, що страйки і масові виступи свідчать про порушення рівноваги всіх ланок політичної системи. Одночасно було доведено, що методика івент-аналізу полегшує дослідження "циклів", або хвиль, соціальних процесів, оскільки вона спирається безпосередньо на узагальнення послідовно відбуваються в суспільстві подій.

В даний час івент-аналіз має дуже широке застосування - вивчення військових конфліктів, проявів політичного насильства, масових виступів і динаміки переговорів. Його популярність обумовлена тим, що методика дозволяє здійснити порівняння різних подій, які збираються, підраховуються і описуються в термінах кількості, чисельності учасників, тривалості та масштабів політичної взаємодії. Це полегшує, наприклад, порівняння короткочасних дій або виступів, які зазнали поразки з діями, які увінчалися успіхом, і тим самим створює додаткові можливості у сфері тактичного прогнозування. Подієвий (івент) аналіз дозволяє також виділяти етапи розвитку ситуації і оцінювати нову якість (стан) політичного процесу як результат різного виду акцій учасників подій. У зв'язку з цим виникає можливість побудови багатоваріантних сценаріїв і підвищується точність прогнозування не тільки тактичного, але і стратегічного.

Іншими словами, івент-аналіз використовує більше інформації про характер змін політичних ситуацій, ніж дослідницькі техніки, які розглядають їх як єдине ціле.1

IV.І Івент-аналіз як метод у дослідженнях міжнародних ситуацій і процесів

Подійний аналіз (івент-аналіз) є одним із найпоширеніших методичних засобів прикладного вивчення динаміки політичних ситуацій. Методика івент-аналіза заснована на спостереженні за ходом і інтенсивністю подій із метою визначення основних тенденцій еволюції обстановки в окремих країнах і на міжнародній арені. При цьому якщо спочатку переважала практика проведення "загального", ненаправленого аналізу подій, тобто просування до аналітичних висновків як би "знизу", відштовхуючись від емпіричних даних, то надалі все більшу значимість стали набувати нормативні моделі, висунуті дослідником (цільовий івент-аналіз) і їхнє наступне наповнення фактологічним матеріалом (підхід "зверху"). Але в принципі обидва види подійного аналізу продовжують достатньо успішно застосовуватися.

У першому випадку дослідник не визначає заздалегідь, які саме елементи досліджуваного процесу (ситуації) він буде відзначати насамперед, а визначає в попередньому порядку лише самий безпосередній об'єкт спостереження. В другому випадку дослідження ведеться на основі структуризованого підходу до збору інформації. У цих цілях заздалегідь визначається, які з елементів досліджуваного процесу або ситуації мають найбільше значення для дослідження. Але за звичай в дослідженнях обидва види спостереження органічно сполучаються.

Потім необхідно зробити вибір ознак спостереження, тобто встановити ознаки, за якими можна буде судити про ту міжнародну ситуацію, яка саме цікавить дослідника.

Фіксація результатів спостереження може відбуватися шляхом класифікації фізичних і вербальних дій і їхнього кодування: "хто, що, кому, коли". Додатковим засобом ідентифікації фізичних і вербальних акцій служать також індикатори: суб'єкт дії (актор) - тип дії - ціль дії. Якщо це передбачено цілями дослідження, для кодування акцій може бути застосоване і виділення змісту кожної дії: ворожнеча/нейтралітет/співробітництво.

Надалі весь аналізований період розбивається на інтервали, у межах кожного з них порівнюються події і явища, що спостерігаються. Інтенсивність окремих видів дій може бути оцінена чисто статистично або ж за допомогою шкали. Цікаві результати може дати також застосування кореляційного аналізу зв'язків між окремими параметрами.

Як і усяка прикладна методика, івент-аналіз має сильні і слабкі сторони. До його безумовних переваг варто віднести високий ступінь об'єктивності інформації про події, а отже, і надійності як основи для прийняття практичних рішень. Проте ця методика як у "ручному", так і в "машинному" варіанті є дуже трудомісткою процедурою, що потребує достатньо високого рівня кваліфікації виконавців. Крім того, у ряді випадків існує небезпека перебільшення можливостей біхевіористського підходу як до побудови програми дослідження в цілому, так і при формулюванні категорій, використовуваних при класифікації подій.

IV.ІІ Техніка застосування методики івент-аналізу

Методика івент-аналізу заснована на спостереженні за ходом і інтенсивністю подій з метою визначення основних тенденцій еволюції обстановки в окремих країнах і на міжнародній арені. При цьому якщо спочатку переважала практика проведення "спільного", ненаправлений аналізу подій, тобто просування до аналітичних висновків як би "знизу", відштовхуючись від емпіричних даних, то надалі все більшу значимість стали набувати нормативні моделі, що висуваються дослідником ("цільової" або спрямований івент-аналіз), і їх подальше наповнення фактологічні матеріалом (підхід "згори"). Але в принципі обидва види подієвого аналізу успішно застосовуються в у сучасній дослідницькій практиці.

У першому випадку дослідник не визначає наперед, які саме елементи досліджуваного процесу (ситуації) він буде відзначати як важливі характеристики, а визначає в попередньому порядку лише головний об'єкт спостереження. У другому випадку дослідження ведеться на основі структуризуватися підходу до збору інформації. У цих цілях заздалегідь визначається, які з елементів досліджуваного процесу або ситуації мають найбільше значення для дослідження. Але зазвичай у дослідженнях обидва види спостереження органічно поєднуються.

Один з ранніх і найбільш відомих проектів з застосуванням методики івент-аналізу в дослідженнях міжнародних відносин є інформаційний банк (банк Е. Азаров) з проблем міжнародних конфліктів, в який на кінець 70-х років XX ст. була включена інформація, що стосується 135 країн, і було зафіксовано 500 000 подій за 30 років. Метою цього проекту було вивчення механізмів розвитку подій і закономірностей конфліктної поведінки. Крім того, Е.Азарі належить заслуга введення в науковий обіг важливого засобу вимірювання подієвої динаміки - тринадцяти бальної шкали "співпраця-ворожість", що отримала назву "шкала Азаров".

Методика івент-аналізу може бути з успіхом застосована і для аналізу процесу міжнародних переговорів: частоти внесення пропозицій сторонами, динаміки поступок і т.д.

Таким чином, спектр прикладного застосування івент-аналіз дозволяє розглядати його як засіб отримання додаткових відомостей про розвиток конкретних політичних ситуацій і процесів, а також як методичний інструмент емпіричної перевірки наукових гіпотез.

Розділ V. Когнітивне картування

При вивченні і прогнозуванні зовнішньої політики та міжнародних відносин важливим є те, як особи, що приймають рішення бачать ту чи іншу ситуацію тому, психологічні аспекти зовнішньополітичної практик мають велике значення. Центральним поняттям когнітивної психології виступає "схема" (карта). Вона являє собою графічне відображення наявного у свідомості людини плану (стратегії), збору, переробки і збереження інформації, а отже є основою його уявлень про минуле, реальне і ймовірне майбутнє. Когнітивна карта - це якби розумове зображення навколишнього світу. Когнітивна карта приймає інформацію і спрямовує її аналіз, саме ці особливості когнітивного картування були взяті на озброєння дослідниками персоніфікованого рівня політичної діяльності. Когнітивне картування орієнтоване на встановлення того, як той або інший політичний діяч, або група діячів бачить певну політичну проблему. На основі даного методу робляться прогнози стосовно тих рішень, які приймають політичні лідери.

Застосування методики когнітивного картування передбачає:

по-перше, виявлення основних понять якими оперує політичний діяч;

по-друге, вказівки існування між ними причинно-наслідкових зв’язків;

по-третє, оцінку значимості цих зв’язків.

По ходу читання тексту (висловлень, виступів) малюється схема-графік на якому фіксуються основні теми змісту і відображення причинно-наслідкові зв’язки між ними. Чекаючи вивчення когнітивних карт у даний час використовуються різні методики від простих частотних підрахунків до багатомірного шкалювання, що дозволяє віднови структуру образу за результатами метричних або порядкових оцінок відстаней між точками карти.

Когнітивний підхід багато в чому є міждисциплінарним, а сама методика когнітивного картування включає в себе ряд категорій і елементів, сприйнятих з кількох наукових дисциплін. Зокрема, з психології запозичена ідея балансу індивідуальних пізнавальних конструкцій, з статистики - правила інтерпретації кількісних характеристик когнітивної карти. Крім того, при аналізі комплексної структури взаємозв'язків змінних використовуються такі поняття з математичної теорії графів, як "ланцюга" і "цикли".

При вивченні внутрішньої політики і міжнародних відносин важливим є те, як особи, що приймають рішення, бачать реальну ситуацію. Тому психологічні аспекти політичної практики постійно привертають увагу широкого кола дослідників, котрі наукову розробку цієї проблематики в самих різних напрямках.

У 70-ті роки XX ст. поряд з такими підходами, як аналіз політичних біографій і складання психологічних портретів, значну популярність здобуло порівняно новий напрямок у вивченні особливостей індивідуального (рідше групового) політичного мислення - когнітивне картування. Ця методика спрямована на аналіз того, як той чи інший політичний діяч сприймає певну політичну проблему, і встановлення його ймовірної реакції на розвиток ситуації.

Методика когнітивного картування з’явилась в рамках одного з провідних напрямів сучасної психології - так званої когнітивної психології. Когнітивна психологія концентрує свою увагу на особливостях організації, динаміки і формування знань людини про навколишній його світі. Прихильники когнітивного підходу вважають, що подібним шляхом можна пояснювати поведінку особистості в різних ситуаціях і що когнітивне картування дозволяє з високим ступенем імовірності прогнозувати вибір, що буде звершений політиком. Мова йде про пошук у структурі людського мислення пізнавальних базових конструкцій, в рамках яких відбувається осмислення реальної інформації. Іншими словами, аналітичний підхід з позицій когнітивного картування формулюється переважно як пошук кореляції між лінгвістичними структурами тексту і структурами змістовних уявлень його автора.1

У прикладній політології когнітивне картування набуло значного поширення при аналізі процесу прийняття рішень у кризових або конфліктних ситуаціях, коли стандартні правила управління зазвичай не реалізуються або недостатні. Крім того, на думку авторитетних фахівців, ця методика корисна для аналізу рішень великих політичних лідерів, відносно незалежних від свого оточення, а також при стратегічному плануванні, коли можна очікувати суттєвої варіації поглядів осіб, які приймають рішення.

Ці моменти слід враховувати, підходячи до визначення проблематики, яку передбачається вивчати на основі когнітивного картування.

Метод когнітивного картування вирішує задачу виявлення основних понять, якими оперує політик, і знаходження наявних між ними причинно-наслідкових зв'язків. "В результаті дослідник отримує карту-схему, на якій на підставі вивчення промов і виступів політичного діяча відображено його сприйняття політичної ситуації або окремих проблем у ній.1

V.І Когнітивне картування як метод у дослідженнях міжнародних ситуацій і процесів

При вивченні і прогнозуванні зовнішньої політики і міжнародних відносин важливим є те, як особи, що приймають рішення, бачать ту або іншу ситуацію. Тому психологічні аспекти зовнішньополітичної практики привертають увагу широкого кола дослідників. У 70-е рр. ХХ ст. поряд із такими підходами, як аналіз політичних біографій і впорядкування психологічних портретів, значну популярність завоював порівняно новий напрямок у вивченні особливостей індивідуального (рідше групового) політичного мислення суб'єктів міжнародних відносин - когнітивне картування.

Методика когнітивного картування народилася в рамках одного з головних напрямків сучасної закордонної психології - так званої когнітивної психології. Когнітивна психологія концентрує свою увагу на особливостях організації, динаміки і формування знань людини про оточуючий її світ. Прихильники когнітивного підходу вважають, що подібним шляхом можна пояснювати і прогнозувати поведінку особистості в різноманітних ситуаціях.

Центральним поняттям когнітивної психології виступає "схема" (карта). Вона являє собою графічне відображення наявного у свідомості людини плану (стратегії) збору, переробки і збереження інформації, а отже, є основою його уявлень про минуле, реальне і ймовірне майбутнє. "Когнітивна карта - це як би розумове зображення обшару. Когнітивна карта приймає інформацію і спрямовує її аналіз". Саме ці особливості когнітивного картування були узяті на озброєння дослідниками персоніфікованого рівня політичної (у тому числі і зовнішньополітичної) діяльності.

Застосування методики когнітивного картування передбачає, по-перше, виявлення основних понять, якими оперує політичний діяч, по-друге, вказівки існування між ними причинно-наслідкових зв'язків, по-третє, оцінку значимості і "щільності" цих зв'язків. Для цього по ходу читання тексту (висловлень, виступів) конкретної особи рисується схема-графік, на якому фіксуються основні теми (точки) змісту і відображаються причинно-наслідкові зв'язки між ними.

Причинно-наслідкові зв'язки при побудові схеми-графіка вказуються стрілками, спрямованість яких визначається в залежності від авторської логіки. Рівень розташування кожної з тем фіксується відповідно до кількості причинно-наслідкових зв'язків, центром яких вона є. Якщо середні показники близькі, то ці теми розташовуються на одному рівні. У результаті формується багаторівнева графічна карта, що включає певну множину взаємозалежних понять. Бачення ситуації, яке вона фіксує, може характеризуватися більшою або меншою широтою, відбивати поточне положення справ, запізнюватися або випереджати події і т.д. Проте всі ці моменти встановлюються на етапі інтепретації результатів, отриманих у ході когнітивного картування.

Основою для такої інтерпретації слугує виділення ключових понять авторської логіки, оцінки ступеня розробленості кожного із них (за кількостю направлених причинно-наслідкових зв'язків).

У випадку, якщо це необхідно, може бути проведене також хронологічне групування тем у межах графіка, що дозволяє вловити "стрибки" значимості тих або інших проблем, на які орієнтований політичний діяч. Крім того, критерієм, який часто використовується для оцінки, є ступінь складності масштабу й організації когнітивної карти (наприклад, "карта-огляд" або "карта-стратегія"), що залежить від повноти репрезентованості просторових стосунків і присутності вираженої точки відліку розвитку авторської логіки.

Для вивчення когнітивних карт у даний час використовують різні методики: від простих частотних підрахунків до багатомірного шкалювання, що дозволяє відновити структуру образу за результатами метричних або порядкових оцінок відстаней між точками карти. Але в практичному плані більш ефективним представляється "читання" когнітивних карт за допомогою встояних політологічних понять і найбільш доступних математичних підрахунків.

Так, дуже інформативними при аналізі результатів когнітивного картування можуть бути такі моменти: співвідношення внутрішньополітичної і зовнішньополітичної тематик, загальнолюдських цінностей і конкретних політичних проблем (докладна розробка питань оборони - ступінь конфронтаційності бачення картини світу), загальна ступінь емоційності, співвідношення числа позитивних і негативних оцінок в емоціях, використання образних порівнянь, характер співвідношення емоційної і пізнавальної сфер мислення даної людини.

Ці й інші показники, значимість яких враховується в залежності від ступеня і глибини пророблених ієрархічних зв'язків когнітивної карти, можуть використовуватися як для оцінки сприйняття зовнішньополітичних проблем певним діячем (у тому числі і в динаміці), так і з метою порівняння його когнітивного стилю з когнітивним стилем інших діячів відповідного рангу. Цікавим представляється і питання про встановлення національних особливостей когнітивного стилю політичних лідерів.

Когнітивне картування є апробованим і достатньо ефективним засобом аналізу індивідуального і групового мислення в сфері міжнародних відносин, сприйняття політичними лідерами зовнішньополітичних ситуацій і процесів. Проте на сьогоднішній день ця методика застосовується порівняно рідше, чим контент-аналіз. Вона більш трудомістка в порівнянні з контент-аналізом і не дозволяє проводити опрацювання за допомогою ЕОМ на початкових стадіях дослідження. Методика когнітивного картування в застосуванні складніше підходів, заснованих на логічному сортуванні образних і раціональних конструкцій у висловлюваннях різноманітних політичних діячів (психологічне портретування).

Вказуючи на "слабкі сторони" методики когнітивного картування, які необхідно враховувати у випадку її застосування, слід зазначити її відрив від змісту мотивів ціннісних орієнтацій особистості, які по суті і породжують той або інший когнітивний стиль. Іншими словами, методика когнітивного картування може бути більш результативною у випадку поєднання з іншими засобами прикладного аналізу, у тому числі і традиційними.

Міждисциплінарні методики прикладного аналізу міжнародних ситуацій і процесів - контент-аналіз, івент-аналіз, когнітивне картування - органічно ввійшли в широкий науковий обіг, іноді як відносно самостійний дослідницький інструментарій, а іноді "вбудовуючись" у комплексні проекти, які реалізуються на основі сучасної обчислювальної техніки. Проте дотепер міждисциплінарні методики використовувалися переважно закордонними спеціалістами.¹

V.ІІ Техніка застосування методики когнітивного картування

Відповідно до концепції когнітивної психології центральним поняттям прикладної методики виступає "схема" (карта). Когнітивна карта являє собою графічне відображення наявного у свідомості людини плану (стратегії) збору, переробки та зберігання інформації, а отже, є основою його уявлень про минуле, сьогодення і ймовірне майбутнє. "Когнітивна карта - це як би розумовий зображення середовища. Когнітивна карта приймає інформацію і направляє її аналіз".

Для побудови когнітивних карт здійснюється аналіз персоніфікованої текстової інформації, за допомогою якого можна виокремити деякі стабільні характеристики мислення, що властиві автору тексту:

1) схильність звертатися до історичного досвіду чи оперувати прогностичними судженнями;

2) проявляти жорстокість або конформізм в кризових ситуаціях та багато інших характеристик.1

За своєю формою когнітивна карта-графічне зображення причинних зв'язків між змінними, коли змінні - зображуються у вигляді крапки, зв'язку між ними - у вигляді стрілки. Когнітивні карти підрозділяються на індивідуальні та групові (представляють собою агрегування кількох індивідуальних карток з метою зіставлення єдиної карти, наприклад, фракції політичної партії). Когнітивне картування так само, як і інші прикладні методики, може бути спрямованим і ненаправлений. При направленому когнітивному картування аналіз персоніфікованої текстової інформації "виводить" на якісь стабільні характеристики мислення, характерні для автора тексту (наприклад, схильність звертатися до минулого історичного досвіду або оперувати прогностичними судженнями, проявляти жорсткість або конформізм в кризових ситуаціях і т.д.), які у подальшому інтерпретуються дослідником. При застосуванні ненаправленого варіанту методики виявляється "набір цінностей" (список основних понять), використовуваних автором тексту, оцінюється його широта і ступінь глибини опрацювання понять, володіння збалансованих логічних конструкцій або емоційних тверджень. Спочатку 70-х років XX ст.Г. Бонхам і М. Шапіро вперше провели дослідження з використанням ЕОМ для зіставлення когнітивних карт різних політичних діячів та моделювання на цій основі їх майбутньої поведінки. При цьому в рамках їх підходу фактично поєднувалися елементи якісного контент-аналізу і власне когнітивного картування. Бонхам і Шапіро застосували трансформацію вихідних текстів у форму простого затвердження типу: каузальних концепт (зазвичай підмет, що відіграє важливу роль у формуванні предметного змісту тексту: наприклад - війна, світ, співпраця тощо) - концепт впливу або вербальна зв'язка (дієслово, причастя, дієслово або група членів пропозиції: підтримати, зруйнувати) - концепт мети (збереження або зміни існуючого стану речей). Каузальних концепти і концепти впливу класифікуються в залежності від їхнього змісту, оцінюються відповідно до правил, прийнятих у когнітивному картування. У підсумку виявляються стійкі когнітивні блоки, що відображають уявлення конкретного актора про те, як "концепт, тобто суб'єкт А "впливає або не впливає на" концепт, тобто суб'єкт В". На цій основі аналітик може робити найрізноманітніші висновки і, перш за все, формулювати висновки, важливі або не важливі події певного типу в сприйнятті конкретного політіка.

Висновки

Вданій роботі я досліджувала роль інформації і її вплив на політичне життя та міжнародні відносини. Адже, на даному етапі життя, інформація є ресурсом, граючим домінуючу роль у визначенні шляхів світового розвитку. При цьому спостерігається постійне вдосконалення систем її подання та способів доставки споживачам. Неухильно зростає кількість різноманітних баз даних, удосконалюються носії інформації, розвиваються мережі передачі даних. Інтернет і його інформаційні можливості стали невід'ємною частиною виробництва і впорядкування знань у всіх сферах наукової та практичної діяльності. Але, говорячи про новітніх технічних видах інформаційного забезпечення, слід зазначити, що вони не стільки конкурують, скільки доповнюють традиційні форми і методи фіксації інформації у вигляді друкованих видань.

Я вважаю, що оволодіння методами політичного аналізу - це є важлива сторона професійної кваліфікації. За допомогою логічного аналізу виявляється будова досліджуваного об'єкта (у якості якого може виступати як окремий предмет, так і процес або явище), його структура, відділяється істотне від несуттєвого.

Визначила головні методи політичних досліджень, а саме контент-аналіз, івент-аналіз, когнітивне картування, та способи їх застосування.

Використана література

Боришполец К.П. Методы политических исследований. - М., 2005.

Туронок С.Г. Политический аналіз. - М., 2005.

Симонов К.В. - Политический анализ: Учебное пособие. - М.: Логос, 2002

Цыганков П.А. Теория международных отношений. - М., 2005.

Цыганков П.А. Политическая социология международных отношений. Другие аналитические методы.

Лисовский С.Ф., Евстафьев В.А. Избирательные технологии: история, теория, практика. М. - 2000.

Мангейм Д.Б. Политология: Методы исследования. - М.

Сергеев В.М. Когнитивные механизмы принятия решений: модель и приложения в

политологии и истории / В.М. Сергеев. - М., 1990.

Шестопал Е.Б. Политическая психология. - М.

Социологическая энциклопедия. Под общей ред. А.Н. Данилова. Минск, 2003.

http://www.djerelo.com