Масони

Зміст

Вступ

1.Масони у Ватикані

2.Щит і меч Ватикану

Висновки

Література

Вступ

"Протягом багатьох років масони ордену Ілюмінатів робили спроби впровадитися до Ватикану. Проте ще в 1738 році папа Клемент XII видав указ, в якому зазначалося: "Якщо католик взаємодіятиме з масонами, від буде відлучений від церкви і жорстоко покараний". У 1884 році Папа Лео Третій видав енцикліку, що стверджує: "Масони — одне з таємних товариств, що намагається відродити "традиції та звичаї язичників" і "встановити царство сатани на Землі". Більшість масонства вже кілька століть докладає всіх зусиль для знищення християнства. Але масони не полишили спроб знайти підхід до католицької церкви й мати там своїх адептів.

Центр засновано Ватиканом як частина плану примирення, розробленого папою. Його завдання — навчати католиків та їхніх дітей для підтримання нового світового порядку. Тут розміщено також комп'ютерний центр для вирішення глобальних проблем, що можуть загрожувати миру на Землі. Через супутниковий зв'язок комп'ютер підключено до більшості столиць різних країн світу. Його функції утаємничуються доти, поки не буде оголошено про настання нового світового порядку.

1. Масони у Ватикані

Ще одна таємниця Ватикану спливла на поверхню — зв'язки з масонством. Ось що пише про взаємодію масонства і Ватикану відомий американський письменник і публіцист В. Купер. "Протягом багатьох років масони ордену Ілюмінатів робили спроби впровадитися до Ватикану. Проте ще в 1738 році папа Клемент XII видав указ, в якому зазначалося: "Якщо католик взаємодіятиме з масонами, від буде відлучений від церкви і жорстоко покараний". У 1884 році Папа Лео Третій видав енцикліку, що стверджує: "Масони — одне з таємних товариств, що намагається відродити "традиції та звичаї язичників" і "встановити царство сатани на Землі". Більшість масонства вже кілька століть докладає всіх зусиль для знищення християнства. Але масони не полишили спроб знайти підхід до католицької церкви й мати там своїх адептів.

П'єр Комптон у своїй книжці "Зламаний хрест" відстежує впровадження ілюмінатів у католицьку церкву. Він виявив, що лідери католиків і єзуїтів використовують знак "всевидюще око в трикутнику". Символ був на печатці Філадельфійського Євхаристичного Конгресу в 1976 році. Цей же символ був і на штампах Ватикану, призначених для видання, датованих 1978 роком як символ остаточної перемоги ілюмінатів у світі. Містер Комптон заявив, що цей знак був і на хресті Папи Іоанна VIII. Комптон твердо дотримується думки, що кілька сотень провідних католицьких священиків, кардиналів є членами таємних товариств. Він наводить цитату зі статті в Italian Jornal, де надруковано список понад сімдесяти діячів Ватикану, зокрема й особистого секретаря Папи, генерального директора "Радіо Ватикан", первосвященика Флоренції, помічника редактора ватиканської газети, а також окремих священиків і абатів ордену Святого Бенедикта. Це ті, хто відомий, причому — в Італії. Існує думка, що Папа Іоанн Павло II — був членом ордену Ілюмінатів.

Найкращим свідченням вірогідності впровадження ілюмінатів у Ватикан є те, що 27 листопада 1983 року Папа Іоанн Павло II зняв канон № 2335, який під страхом відлучення забороняв католикам вступати у масонські ложі, скасував усі папські накази проти вільних масонів і через кілька століть заборони дозволив католикам ставати членами таємних товариств без страху бути відлученими від католицтва.

Інший дослідник масонства Ян Ван Хельзінг стверджує, що "нинішній Папа знає й таємну мову "Вільних мулярів", а не лише відомий "потиск руки вільних мулярів" (спеціальне рукостискання, за яким посвячені пізнають один одного). На одній із генеральних аудієнцій 15 вересня 1982 року він говорив про смерть ліванського президента Дежемайєля, про Єрусалим як місто Бога. А далі сказав буквально таке: "Єрусалим може стати "містом людини". Цей вислів є одним з ключових визначень ілюмінатів стосовно світової диктатури.

Як свідчить Ян Ван Хельзінг, саме "під час Другої світової війни католицька церква була піддана сильній інфільтрації з боку інших таємних лож. Серед різних лож вирізняються ОСС (попередниця ЦРУ), члени італійського "Чорного" дворянства", "Вільні муляри" і ложа П-2 (Пропаганда-2), які перебувають під прикриттям "Комітету 300" й англійської служби МІ-6.

Ложа П-2 була наймогутнішою італійською ложею "Вільних мулярів". В ній інкорпорована "Велика ложа Ватикану", яка й ініціювала скандал з П-2 в 1976 році, коли у Ватикані склали список членів ложі з іменами й датами вступу до неї 121 вищого ієрарха церкви, серед яких були курії, архієпископи, єпископи, прелати й миряни. Замість того, щоб притягти до відповідальності людей, які згадувалися в списку, було організовано справжнє полювання на тих, хто надрукував цей список. Коментарі, як кажуть, зайві.

Серед імен, що згадувались у списку, були й імена кардинала, державного секретаря Жана Війо, міністра закордонних справ Ватикану Агостіно Касаролі, кардинала Себастіано Бадджіо, кардинала Уго Полетті і управляючого Ватиканським банком єпископа Пауля Марцинкуса.

Одним із співробітників ЦРУ, який мав значний вплив на католицьку церкву, був кардинал Спеллман. Саме він у 1954 році надав ЦРУ допомогу в поваленні демократичного уряду Гватемали. Спеллман був тією людиною, яка познайомила Пауля Марцинкуса з Римським Папою. В 1971 році Марцинкус стає архієпископом і директором Ватиканського банку.

Марцинкус також підтримував тісні зв'язки з членами масонської ложі П-2 Мішелем Сіндоною, який був радником Ватиканського банку, і Роберто Кальві, директором банку Амбросіа-но. Саме він допоміг Ватикану переказати понад 100 млн доларів польському рухові "Солідарність". А через деякий час Кальві виявився замішаним у серйозному скандалі з банком Амбросіа-но. 1982 року Роберта Кальві знайшли повішаним на мосту Блек-фріаро в Лондоні. У правій і лівій кишенях трупа було покладено по цеглині, а ноги зв'язані під прямим кутом. Саме такий вигляд має ритуальне вбивство у "Вільних мулярів". Це є особливою прикметою, про яку газети не згадали. Ложа П-2 мала багатьох членів, що входили до складу італійського уряду, вона була тісно пов'язана з Ватиканом, з Opus Dei, ЦРУ.

Цікава й ситуація з рухом "Солідарність". Польський націоналізм вдало використав "Комітет 300" для виходу Польщі з-під впливу Радянського Союзу. Саме член цього комітету Збігнєв Бжезинський створив рух "Солідарність", вибравши для нього саме таку назву й призначивши його функціонерів і організаторів. Більшість лідерів "Солідарності" — нащадки євреїв-більшовиків з Одеси, вони не були проти комунізму. Цей факт дає можливість зрозуміти, чому американські засоби масової інформації приділяли стільки уваги цьому рухові. Професор Сакс так зорганізував увесь цей процес, що Польща, яка звільнилася від диктатури СРСР, потрапила в нове економічне поневолення. Відбулася зміна господаря, і Польща стала тепер рабом Сполучених Штатів Америки.

У січні 1966 року журнал "Looc" надрукував статтю "Як євреї змінюють спосіб мислення католицької церкви". В ній детально описуються таємні наради єврейської ложі "Бней-Бріт" з кардиналом Беа, представником католицької церкви. Очевидно, Ватикан є багатою організацією у світі. Значна частина його майна утримується в банках Ротшильдів. Немає жодного сумніву в тому, що фактичну владу у Ватикані вже багато років тому захо-пив "Комітет 300". Це пояснює ту обставину, чому Буш, Горбачов та інші світові лідери так часто відвідують Папу.

Ці приклади є тільки вершиною "ватиканського айсберга". Ще один із них — убивство Папи Іоанна XXIII, повідомлення про смерть якого в мексиканській газеті "Ель Інформадо", що належить західно-мексиканській ложі "Вільних мулярів", через недогляд з'явилось на цілий день раніше від самої події?! (Надруковано 3 червня 1963-го, Папа Іоанн помер 3 червня 1963 року о 19.49.)

Про це написана дуже цікава книга Дейвіда А. Яллопа "В ім'я бога". Ватикан заснував Центр молитви й учення миру в Нью-Джерсі (Оушн Авеню, Спрінглейк) у колишньому будинку Елмера Боста, який помер у 1978 році, — мультимільйонера й директора Warner Lambert Company. Цей центр часто відвідували колишній президент США Річард Ніксон; держсекретар при президенті Картері Цірус Венс, який до того ж є членом Ради міжнародних відносин і Тристоронньої комісії; глава Лицарів Мальти в США Пітер Грейс і Клер Льюс — леді Рицарів Мальти.

2. Щит і меч Ватикану.

Пригадуєте, як у 90-ті роки безліч автобусів із Західної України приїздили до Києва? В салонах — представники переважно католицького віросповідання, які влаштовували так звані мітинги протесту. Звісно ж — не безкоштовно і під орудою Opus Dei. І все це — попри відсутність пального і дорожнечу.

То що ж це за організація Opus Dei? І в чому її сила?

Prelatura della Santa Crose e Opus Dei (Прелатура Святого хреста і справи Бога) — така повна офіційна назва цієї структури Ватикану, що діє за особливими установками й підпорядкована особисто Папі Римському.

Уважне вивчення закулісних подій, що відбуваються в дипломатичній, військовій, промисловій та інших сферах нашого часу, являє докази того, що "духовні" групи пов'язані з латентними правителями і відіграють тут свою певну роль. Так, 1969 року до уряду Франко увійшло кілька керівників ложі Opus Dei. Таким чином ця група, до якої входить понад 500 тисяч членів, що розмістилися в усіх куточках світу, отримала конкретні політичні важелі впливу, причому не тільки на Піренейському півострові.

Але чи є Opus Dei таємним товариством у точному значенні цього слова? Ця католицька організація була заснована в Іспанії священиком Хосе Марія Ескріва де Балагере, який твердив, що метою створення Opus Dei є лише бажання вивести своїх членівна християнський шлях не тільки в особистому житті, а й у професійному та соціальному.

Хосе Марія Ескріва де Балагере народився 9 січня 1902 року в іспанському місті Барбастро. 1925 року був посвячений у духовний сан і переїхав із сільської парафії до Сарагоси, а через два роки — до Мадрида. Датою заснування Opus Dei офіційно вважається 2 жовтня 1928 року. В 1936 році Ескріва опинився в лавах заколотників у штабі Франциско Франко в Бургосі. Найтрагічніший період історії XX ст., коли в Європі багато католицьких священиків приєдналися до антифашистського опору, Ескріва благополучно "пересидів" у Мадриді, де в нього була власна кафедра права. На ці роки припадає розквіт організації, яка отримувала державну підтримку, мала доступ до фінансових фондів, прямий вихід на освітні заклади і мас-медіа, впливала на армійське середовище.

Як відомо, Папа Римський — не тільки духовний лідер усіх католиків, яких нараховується майже півмільярда, а ще й голова міста-держави Ватикану, який існує в сучасному вигляді з 1928 року. Зовнішню і внутрішню охорону резиденції голови Святого престолу виконують швейцарські гвардійці. У структурі Римської курії — ватиканського уряду — діє і служба безпеки, співробітники якої негласно супроводжують понтифіка на всіх заходах і в закордонних поїздках.

Крім духовного впливу, помітний вплив Папи і на різні політичні події, що відбуваються у світі. Від часів інквізиції функції папської розвідки, контррозвідки і ведення дізнання покладалися на довірених осіб із середовища кардиналів, єпископів і прелатів, які очолювали особливі структури ордену єзуїтів. Нині більшість конспірологів вважають, і небезпідставно, що єзуїти вже не мають колишнього впливу серед католиків, а їхнє місце зайняв інший орден. "Прелатура Святого хреста і справи Бога" ("Prelatura della Santa Croce e Opus Dei") — така повна офіційна назва цієї структури Ватикану, що діє за особливими настановами й підпорядкована особисто Папі Римському. Штаб-квартира ордену Opus Dei розташована в Римі, на вулиці В'яле Бруно Буоцці, 73.Створена Ескрівою духовна секта зазнала впливу фашистської ідеології, а по війні, в 1947 році, отримала у Ватикану статус секу-лярного католицького університету. Роком раніше Ескріва влаштувався в Римі, став доктором теології, консультантом двох вати-канських конгрегацій і одним із прелатів понтифіка Пія XII. У 50-60-ті роки специфіка режиму Франко дала можливість структурам Opus Dei зайняти провідні позиції на політичній сцені Іспанії, замінивши фашистську фалангу, до якої входили представники вищого генералітету.

У 70-х роках вплив Opus Dei помітно зменшився, але організація швидко поширилась у світі, особливо на Американському континенті. Стало відомо, що орден підтримує генерала Аугусто Піночета, який прийшов до влади 11 вересня 1973 року, здійснивши переворот за типом франкістського. Один із найбагатших людей Чилі Крусат, що утримував "Банк де Сантьяго" і майже 250 компаній, в 70-ті роки щомісяця виділяв Opus Dei 2 млн доларів. Колишній перуанський президент Альберто Фухіморі, котрий після багатьох років боротьби з повстанцями й терористами був звинувачений у корупції і змушений був покинути країну, співробітничав з представниками Opus Dei.

У більш як двадцяти містах Сполучених Штатів Америки були відкриті центри ордену, де працювало понад 5 тисяч членів. Особливого успіху Opus Dei досяг за часів правління Рональда Рейгана, коли орден мав своїх довірених людей у Білому домі, у вищих ешелонах Пентагона. За адміністрації Білла Клінтона у журналістів виникла підозра про належність до Opus Dei директора Федерального бюро розслідування (ФБР) Луїса Фрі. Його секретар Джон Коллінгвуд заявив, що нічого не знає про цей орден, і назвав інформацію преси "некоректною". Проте згодом організація змушена була визнати, що брат головного контррозвідника Джон Фрі — директор центру Opus Dei в Пітсбургу.

Конституція Opus Dei була написана в 1950 році і видана в 1982 році. Більшість її статей — таємні. Організація діє також і за таємними статутами. Немає даних стосовно внутрішньої ієрархії ордену, його обрядів й методики підготовки, що поєднує прийоми бойової підготовки братств середньовічних іспанських монахів та психологічний тренінг сучасних бійців спеціального призначення. Більшість конспірологів вважають, що члени Opus Dei поділяються на три категорії: молодших, старших і священиків (настоятелів). Перші дотримуються целібату (обітниця безшлюбності), живуть у гуртожитках чи квартирах і практично не спілкуються з особами протилежної статі. Старші становлять близько половини чисельності Opus Dei, живуть сімейним життям, мають дітей, які навчаються в спеціальних школах, які діють за фінансової допомоги ордену. їм заборонено розкривати свою належність до організації. Таємна 202 стаття оголошує метою діяльності "апостолату" (правовірних мирян) державну та суспільну службу, особливо на керівних посадах. Процес залучення нових членів до Opus Dei та регламент членства — абсолютно таємні для сторонніх.

Прелат Opus Dei — єпископ Хав'єр Ечеварріа, який народився в Мадриді 14 червня 1932 року. Офіційно під його керівництвом об'єднано понад 85 тисяч чоловік, а з урахуванням співчуваючих — сотні тисяч. Улітку 2000 року Іоанн Павло II започаткував Папський університет Св. хреста, що розмістився в приміщенні Святого престолу — історичній будівлі Атеніуму (духовної церковної бібліотеки) в центрі Риму. Три роки тому там навчалося майже півтори тисячі студентів із 65 країн світу. Прелатурі Opus Dei доручено керівництво університетом. Слід зауважити, що активними провідниками політики Ватикану є католицькі священики, спеціально підготовлені в службах військових капеланів збройних сил деяких країн — членів НАТО.

У штаб-квартирі Opus Dei 17 березня 2001 року представники організації зустрілися з Іоанном Павлом II на семінарі, який організував прелат Хав'єр Ечеварріа. Звертаючись до зібрання, Папа сказав: "Ієрархічна суть Opus Dei, встановлена апостольською конституцією, якою я затвердив прелатуру, є відправним пунктом пастирського служіння, наповненого практичними завданнями". Понтифік звернув увагу на об'єднання зусиль прела-тури з діяльністю кожної єпархії чи парафії, в структури яких впроваджено осередки Opus Dei. Це, за словами Іоанна Павла II, "особлива місія". Голова Ватикану висловив своє довір'я тій старанності, з якою правовірні послідовники блаженного Ексріви віддають себе роботі, молитві, вірі, процитувавши 271-й параграф з книги "Шлях" Хосе Марії Ескріви як параграф бойового статуту: "Настав час відкинути всі сумніви й далі дотримуватися благих апостольських починань".

Кількість центрів, які прелатура відкриває в усьому світі, постійно збільшується. Критики продовжують називати орден таємною силою, яка проникла у верхні ешелони політичної влади на п'яти континентах. Особливе питання — активність довірених осіб ордену в міжнародних організаціях. Папська прелатура багатша, ніж більшість країн третього світу. У "третьому Римі" орден діє виключно таємно. За даними Міністерства РФ, на території Росії не зареєстровано жодного представництва, філій чи інших організаційних структур Opus Dei.

У Ватикані не всі підтримують концепцію особистої прелатури Opus Dei. Серед невизнавців такої ідеї був і найближчий помічник Павла VI кардинал Джованні Бенеллі. Через місяць після створення прелатури наприкінці 1982 року він раптово помер від серцевого нападу. Відтоді, вважають багато дослідників, папські володіння стали суворіше контролюватися членами Opus Dei. He всі вони заявляють про своє членство, як, скажімо, особистий секретар голови Ватикану монсиньйор Станіслав Дзівіч. Один із впливових членів Римської курії єпископ прелатури Opus Dei Хуліан Ер-ранс — співголова папської Ради, де в нього є ще два помічники.

Інформацією й пресою у Ватикані завідує Хоакін Наварро-Вальс, мирянин, "нумерарій" Opus Dei, що дотримується целібату. Під час візиту Папи в Україну Наварро-Вальс висловлював досить вульгарні для дипломатичної особи коментарі на адресу Російської Православної Церкви... Не дивно, що чимало ліберальних католиків називають Opus Dei не інакше, як "Ostopus" ("Спрут") чи "Свята мафія". "їх царство настане", — застерігає Роберт Хатчінсон заголовком свого найновішого дослідження "таємного світу" Opus Dei. Ескріва, на погляд автора, — просто владолюбний "мегаломаніяк", який хотів контролювати церковне життя Іспанії. Від Франко він отримав гроші, владу й таємну агентуру.Ґрунтовний військово-історичний контекст книжки Хатчінсо-на: в ній — драма захоплення влади у Ватикані папською спецслужбою. Ось окремі назви глав книжки: "Вороги хреста", "Шаблі й ризи", "Кремль на Тібрі", "Бійці холодної війни", "Ватикан П", "Ostopus Dei", "Мобільний корпус", "Переворот у Ватикані", "Теологія гаманців", "Війна", "Польська операція", "Бригада плаща і розп'яття", "Африка у вогні", "Хорватська військова машина", "Папське таємне військо".

Коли через місяць після виборів новим президентом США став Джордж Буш-молодший, в американському католицькому виданні "National Catholic Register" з'явилося незвичне послання... від святого Томаса Мора. Привітавши Буша з перемогою, історичний персонаж зазначив, що рішення Верховного суду — про припинення підрахунків голосів — припало саме на 12 грудня 2000 року, день церковного свята на честь Богоматері Гваде-лупської. Автор листа пояснює: "Як вам, я сподіваюся, відомо, його святість Папа Іоанн Павло II у своєму Апостольському посланні від 31 жовтня назвав мене Святим Покровителем державних діячів і політиків". Із цього робиться висновок, що допомога покровителя потрібна всім, у тому числі й Бушу. В листі "небесний покровитель" радить президентові зробити візит до Риму, зустрітися з Папою і прислухатися до його слів. Послання завершується натяком, що один із друзів автора листа може виступити посередником між президентом і небесами. Адреса друга названа: за два кроки до нових апартаментів Буша на Пенсильва-нія-авеню, в будинку з великим портретом Томаса Мора у вигляді кольорового вітражу, що займає цілий віконний проріз. Цей будинок № 815 на 15-й вулиці, посередині між соборами св. Матвія і св. Патрика, — за 500 метрів від резиденції глави адміністрації США. У будинку — Католицький інформаційний центр (СІС). Керівник цієї світської за статусом установи (він же автор листа Бушу) отець Джон Макклоскі чекав відповіді недовго...

На 30-й день після інавгурації нового президента Білий дім, маючи точні координати, завдав нищівного інформаційного удару. Такого ж замаскованого, як і натяки публіциста Томаса Мора на заступництво Божої матері в особі Верховного суду і брата президента Джеба Буша — губернатора штату Флорида, де й вирішено було результати виборів, коли Верховний суд постановив припинити процедуру перерахунку голосів. Безумовно, в делікатній формі було дано відповідь і "владі" в особі Іоанна Павла II. Віртуального удару по об'єкту з портретом небесного заступника Буша завдали спецслужби, заарештувавши 18 лютого за підозрою в шпигунстві на користь Москві (яка сьогодні "сльозам не вірить", але однак промовчить) співробітника ФБР Роберта Хансена.

Незабаром у пресі з'явилася інформація, що Хансен є ортодоксальним католиком і належить до таємної організації Opus Dei, в перекладі з латинської — "Справа Бога". Головою її вашингтонської парафії, випадково чи ні, виявився отець Джон Макклоскі III. Він змушений був спростувати чутки щодо таємного членства в Opus Dei директора ФБР Луїса Фрі, членів Верховного суду Антоніна Скаліа і Кларенса Томаса. їхні голоси, до речі забезпечили прийняття вердикту на користь Буша... Але всі вже знають, що чотири роки тому Кларенс прийняв католицтво під впливом сина свого колеги священика Поля Скаліа. Дружина судді Маурін Скаліа відвідує "духовні заняття" Opus Dei.

У США найбільший центр Opus Dei розташований у недавно відбудованому сімнадцятиповерховому будинку на Манхеттені в Нью-Йорку. Попередня штаб-квартира розміщувалася по сусідству, де на Уолл-стріт в Сітібанку і банкірському домі "Мерілл Лінч" до 1981 року працював фінансист Джон Макклоскі, який став потім священиком і публіцистом. Вашингтонська парафія Opus Dei була також недавно оновлена. Меса, яку відслужив у капличці Католицького інформаційного центру кардинал Джеймс Хікі в присутності прелата Opus Dei Хав'єра Ечеварріа й кількох єпископів, відбулася 14 вересня 2000-го. До неї приурочили відкриття й освячення бронзової скульптури Хосе Марії Ескріви. Через три місяці, в грудні, Джон Макклоскі написав листа Джорджу Бушу. І тоді ж ФБР і ЦРУ, за офіційними даними, відкрили оперативну справу і почали стежити за Хансеном.

Члени Opus Dei твердять: "Ми — асоціація людей, що має виключно релігійну й апостольську мету"88.У неділю 6 жовтня 2002 року, в Римі зібралося не менше 300 тисяч паломників із 84 країн світу. На вулицях можна було зустріти богомольців з Індії, Латинської Америки, Філіппін, була навіть група з естонського міста Тарту. У вічне місто така маса людей стікалася для участі в урочистостях зарахування до лику святих іспанського священика Хосе Марії Ескріви де Балагера — засновника Opus Dei. Чин прославлення нового святого очолив престарілий Папа Римський Іоанн Павло II, здійснивши за час свого понтифікату рекордну кількість канонізацій — 464. Ця подія пожвавила дискусію навколо Хосе Марії Ескріви де Балагера і його дітища Opus Dei.

Справа в тому, що й Балагер, і його організація — досить спірні феномени, і єдності в їхніх оцінках навіть у католицьких колах немає. Колишні папи, особливо Іоанн XXIII і Павло VI, ставились до Opus Dei з певним побоюванням, але Іоанн Павло II повністю й беззастережно підтримує цю організацію, і саме він ініціював процес канонізації засновника Opus Dei — Хосе Марії Ескріви де Балагера.

Колишній член Opus Dei Марія дель Кармен Тапіа в книжці "Переступи поріг: життя в Опус Деі" звинувачує організацію в "промиванні мозку" та порушенні прав людини стосовно своїх членів, у культі особи засновника. Загалом, на його думку, це щось на зразок "католицьких талібів".

І нарешті, іспанський богослов Хуан Мартін Веласко так говорить про Балагера: "Ми не можемо вважати взірцем християнського життя людину, яка служила державній владі й використовувала цю владу для поширення впливу організації, якою вона керувала непрозорими методами, не підкоряючись папським настановам, якщо вони не збігалися з її думками".

Насамкінець зазначимо, що нинішній "прелат", предстоятель Opus Dei, іспанський єпископ Хав'єр Ечеварріа Родрігес заявив, що комісія з канонізації Ескріви де Балагера отримала сотні повідомлень про появу так званої благодаті, тобто про дива, здійснені завдяки заступництву тепер уже святого Хосе Марії.

Висновки

Найкращим свідченням вірогідності впровадження ілюмінатів у Ватикан є те, що 27 листопада 1983 року Папа Іоанн Павло II зняв канон № 2335, який під страхом відлучення забороняв католикам вступати у масонські ложі, скасував усі папські накази проти вільних масонів і через кілька століть заборони дозволивкатоликам ставати членами таємних товариств без страху бути відлученими від католицтва.

Література

Сенченко М.І. Латентні структури світової політики: Нариси з конспірології.- 2-ге вид., стереотип. – К.: МАУП, 2005. – 312с.: іл..

Лисовський С.А. Другая Америка. Национальная безопасность и геополітика России. - №1-2(30-31) 2002. – С.181

Бегунов Ю.К. Тайные силы в истории России. Сборник статей и документов: 4-е изд. – М.: Изд-во газеты «Патриот». 2000 – С.430