Виховна година: Вітчизна слави й доблесті край

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ПЕДАГОГІКИ

Виховна година

Вітчизна слави й доблесті край…

Підготувала студентка факультету

іноземних мов заочного відділення

групи АФ-08-01, ІVкурсу

Кубілай Світлана Миколаївна

Перевірив методист кафедри педагогіки

Долгая Наталя Володимирівна

м. Кривий Ріг

2011

МЕТА: - формувати уявлення учнів про обов’язок, мужність, героїзм;

- викликати почуття захоплення і гордості подвигами українських людей, здійсненними в роки війни і в мирний час;

- показати роль самовиховання в формуванні моральної стійкості, мужності, почуття обов’язку і відповідальності перед Вітчизною;

- викликати прагнення виховувати в собі волю, цілеспрямованість, моральну красу.

ОБЛАДНАННЯ: карта України, портрети захисників України, магнітофон.

КЛАС: 5

ТИП УРОКУ: виховна година

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

Вступне слово вчителя.

Міні-диспут «Що таке Батьківщина» ?, «Україна»?

Розповіді учнів про козаків і визволителів українського народу.

Міні-диспут «Чи потрібно знати і поважати історію свого народу». Декламація вірша «Пам’ятай».

Бесіда про рідний край, Батьківщину, Україну, Велику Вітчизняну війну.

Декламація вірша «Вічна слава солдату-герою».

Розповідь про загиблих в Афганістані.

Слухання пісні про Афганістан.

Хвилина мовчання.

Розповідь про батьків, братів, які служили в армії.

Вірш В.Симоненка «Виростеш ти, сину…»

Підсумки виховної години.

ХІД ВИХОВНОЇ ГОДИНИ

1. ВСТУПНЕ СЛОВО ВЧИТЕЛЯ

Протягом всієї багатовікової історії нашої Батьківщини народ вище за все ціну-вав вірність Вітчизні, мужність і відвагу героїв, які боролися за торжество добра і справедливості. І тому кожного року 28 лютого ми відзначаємо свято – День захис-ника Вітчизни. Цьому святу ми і присвячуємо сьогодні нашу виховну годину.

А епіграфом до неї візьмемо слова воїна-афганця, бойового офіцера, який 23-річним пішов у небуття:

Ты страна моя, моя Отчизна…

Если нужно, не жалея жизни,

За тебя – в атаку поднимусь!

А. Стовба

1-Й УЧЕНЬ.

У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай,

Рідніша їм своя пустиня,

Аніж щемний в пустині рай.

Їм красить все їх рідний край.

Нема без кореня рослини, а нас, людей, без Батьківщини…

2. МІНІ-ДИСПУТ.

ВЧИТЕЛЬ. А що для вас означає Батьківщина?

2-Й УЧЕНЬ. Для мене Батьківщина – це вулиця, де я живу і живуть мої рідні.

3-Й УЧЕНЬ. Батьківщина – це моє місто, в якому я народився і виріс.

4-Й УЧЕНЬ. Батьківщина – це та стежина, яка впродовж багатьох років веде мене до рідної школи, це поле, річка і гай, де я відпочиваю і насолоджуюся спілкуванням із природою.

5-Й УЧЕНЬ. А для мене Батьківщина – це поля широкополі, пісні дзвінкоголосі, сади пишноквітні, пшениці ряснії.

ВЧИТЕЛЬ. Всі ви народилися в найпрекрасніших куточках планети Земля. Але всіх нас об’єднає одна географічна назва, всіх нас об’єднало одне слово – Україна! Україна… Що стоїть за цим словом? Які асоціації у вас виникають з цим словом, коли ви його промовляєте?

1-Й УЧЕНЬ. Україна – це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці…

2-Й УЧЕНЬ. Україна – це розкішний вінок із рути, барвінку, що над ним світять заплакані золоті зорі…

3-Й УЧЕНЬ. Українська земля… Де є краще? Де є миліше?

Як не на Вкраїні? Тут городи і сади,

Тут яблука і гарбузи, тут олія й буряки,

Тут ягоди червоні, тут пшениці золоті,

Ріки молочні, кавуни червоносочні,

Худоба і птиця, всяка пашниця.

ВЧИТЕЛЬ. Наша Україна – чудовий куточок планети, де ніколи не буває ні міцних морозів, ні страшної спеки, злив та інших природних катаклізмів. У нас мякий, помір-ний клімат, родючі землі, великі ліси, могутні ріки й моря. Широкі лани прикраша-ють нашу привільну країну. І тому-то на наш край, на наші любі «тихі води, ясні зорі» неодноразово зазіхали вороги: турки і татари, поляки. Вони хотіли підкорити собі на-шу Батьківщину, володіти її безмежними просторами. Вони руйнували, палили села і міста, забирали в полон красивих українських дівчат, які славились на весь світ своєю вродою; міцних хлопців, яких потім продавали на невільницьких ринках, а старих лю-дей просто безжалісно вбивали. Плач і стогін стояли над рідною землею. Але україн-ський народ не корився лихим нападникам, мужньо боровся проти них. У цій боротьбі особливо відзначилось козацтво.

3. РОЗПОВІДІ УЧНІВ ПРО КОЗАКІВ І ВИЗВОЛИТЕЛІВ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ.

4-Й УЧЕНЬ. Хто ж такі козаки? Козаків січі називали в народі «святими лицарями», їх оспівували в народних думах, піснях, легендах. Завзяті і мужні парубки ставали героями, розповіді про їх подвиги передаються із покоління в покоління.

1-Й УЧЕНЬ. Багато фольклорних творів присвячено і визвольній війні українського народу 1648-1654 років та їх героям. Особливе місце серед них займають думи про Богдана Хмельницького та його соратників – Івана Богуна, Максима Кривоноса. Все-видющі кобзарі в своїх піснях звеличують сміливість та безстрашність перед ворогом народних улюбленців, «які рубали мечем голову з плечей, а решту ляхів топили во-дою…»

2-Й УЧЕНЬ. Українська дума – то пісня про героїчну боротьбу за волю запорізького козацтва. Знати нашу історію, дбати про її збереження і вчитися на прикладах мужніх народних героїв любові до Батьківщини і волі – то наше основне завдання.

4. МІНІ-ДИСПУТ. ДЕКЛАМАЦІЯ ВІРША «ПАМЯТАЙ»

ВЧИТЕЛЬ. А ви згодні з тим, що кожному українцю потрібно знати і поважати історію своєї держави? Чому?

3-Й УЧЕНЬ. Герої багатьох народних дум вчать нас завжди пам’ятати, хто ми і чиї ми діти; любити і шанувати славну історію нашого народу, бути чесними, сміливими і мужніми, беззавітно любити свою Вітчизну. І якщо буде в тому потреба – не вагаючись віддати за неї навіть своє життя, як це зробили мужні народні герої, оспівані в думах і піснях.

4-Й УЧЕНЬ.

Нашої заслуги в тім не бачу,

Нашої не знаю в тім вини,

Що козацьку бунтівливу вдачу

Нам лишили предки з давнини.

Нам і те не добавляє слави,

Що вони без чужоземних сил

Заступили землю кучеряву

Горами високими могил.

Бо коли, закохані в минуле,

Прокуняєм свій великий час,

Наша лінь нікого не розлучить,

Слава та ж відмовиться від нас.

Спогади докучливі, як нежить,

Що тій славі принесуть нове?

Тільки тим історія належить,

Хто сьогодні бореться й живе.

5. БЕСІДА ПРО РІДНИЙ КРАЙ, УКРАЇНУ, ВЕЛИКУ ВІТЧИЗНЯНУ ВІЙНУ

ВЧИТЕЛЬ. Рідний край, рідна земля, Батьківщина, Україна… які це прості й разом з тим прекрасні і святі слова для нас. Велика і священна любов до Батьківщини жила, живе і житиме в усіх чесних і щирих серцях її кращих синів і дочок.

Русь-Україна – це наша споконвічна прадідівська земля. Вона відома світові рясни-ми щедротами: хлібом-сіллю і піснею, чесною воєнною звитягою в обороні своїх прав і милосердям до скривджених.

1-Й УЧЕНЬ. Згадаймо хоча б січовиків-полководців, мудрих державних полководців, організаторів народного війська: Северина Наливайка, Петра Сагайдачного, Байду Вишневецького, Богдана Хмельницького, Максима Залізняка і ще багато мільйонів простих українців, які, можливо, не були героями, проте віддавали нашій Батьківщині свої серця і життя.

ВЧИТЕЛЬ. Здавна народження сина вважали великим щастям у сім’ї – бо народився помічник, який допоможе працювати на полі. Однак із перших днів матір огортали сум і тривога за майбутнє своєї дитини, адже його чекали війни муштри, повернення каліки або й зовсім не поверталися, поклавши десь голови у битвах.

Пам'ять! Гірка пам'ять війни! Вона ніколи не згасне. Вона ятрить мозок, збуджує уяву. Пам'ять! Що ти залишила? Похоронки? Сльози матерів? Поминальний дзвін та тепло від свічки.

2-Й УЧЕНЬ. Велика Вітчизняна…Давно заросли травою окопи. Давно сіють пшеницю на землі, яка колись горіла і стогнала. А люди… Людям досі болять завдані війною рани.

ВЧИТЕЛЬ. 66 років тому Україна була звільнена від німецько-фашистських загарбників. 66 років тому українську землю перестали топтати чоботи окупантів. 66 років живе в людських серцях пам'ять про тих, хто в далекому 1941 році став на захист своєї Вітчизни.

3-Й УЧЕНЬ. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війни 1941-1945 років. Не щезне з пам’яті людської, не піде в забуття великий подвиг нашого народу – його битва і його перемого над фашизмом. Хіба можна забути тих, хто поліг у полях, хто віддав своє життя за щастя інших?

4-Й УЧЕНЬ. 4 роки! Тисяча чотириста вісімнадцять днів і ночей! 34 тисячі годин! І 27 мільйонів загиблих людей…

2-Й УЧЕНЬ. Якщо по кожному з них оголосити хвилину мовчання, то країна буде мовчати 46 років.

ВЧИТЕЛЬ. Ветерани відстоювали право на життя не лише свого покоління, а й тих, хто мав прийти згодом – синів, онуків, правнуків. Ота страшна куля, що свистіла по всьому величезному простору Європи, мала ще й фантастичну, дику, фанатичну силу – вціляла і вбивала людей у майбутньому. 62 млн загиблих у роки війни… 62 млн ровесників – щонайменше! Вони повинні входити в буйно цвіт життя разом з вами, молоддю третього тисячоліття. А їх нема… через десятиліття їх убили кулі війни.

3-Й УЧЕНЬ. 22 червня 1941 року. Ця дата розділила життя чорною смугою на дві половини: перша – перед війною, а друга – війна. Війна розбила надії, обірвала багато життів.

4-Й УЧЕНЬ.

Мирное небо над крепостью Бреста,

В зале просторном знакомые лица.

Вальс… Политрук приглашает невесту…

Новенький кубок блестит на петлицах…

(Песня «Вставай, страна огромная…»)

5-Й УЧЕНЬ. На захист Вітчизни піднявся весь народ, від малого до великого. Багато пішло добровольцями на фронт. Молоді люди дописували собі роки, тільки б потрапити на передову воювати з ворогом, не дозволити йому топтати рідну землю.

ВЧИТЕЛЬ. Страшними видіннями починалось дитинство народжених у роки війни. Кострища хлібів. Дерева, що ростуть корінням в небо. Розломи кам’яних скель. Обезглавлені люди. Що може бути страшнішого? Що впало дитині в сон? Яке перше слово прийшло до них – «мама» чи «війна»?

1-Й УЧЕНЬ. Чи є містечко у Європі, де не було б безіменної могили – могили Невідомого солдата? Його ім’я загубилося на фронтових шляхах Великої Вітчизняної, його біографія – єдине слово – солдат.

6. ДЕКЛАМАЦІЯ ВІРША « ВІЧНА СЛАВА СОЛДАТУ-ГЕРОЮ»

2-Й УЧЕНЬ.

Вічна слава солдату-герою і солдатові без нагород –

Хто загинув хоробро між бою, захищаючи рідний народ.

Вічна слава бійцю рядовому, як і маршалу слава оця.

Хто поліг біля отчого дому смертю мужності, смертю бійця.

Скільки їх полягло серед бою! І однаково боляче нам,

Бо в бійців рядових і героїв смерть оцінена рівно – життя!

ВЧИТЕЛЬ. Пройдуть роки. Не буде в живих і нашого покоління, але хтось із вдячності йтиме сюди… Бо пройдуть роки, століття, але вічний вогонь пам’яті не погасять вітри перемін, не зітруть століття. І в Україні не було сім’ї, яку б не торкнулося горе, що несла війна. Згадайте села,що згоріли, стерлися з лиця землі, міста розорені, але не підкорені, згадаймо про кожну вулицю, про розбиті мрії і нездійснені надії. Солдати Великої Вітчизняної війни на смерть стояли за кожен метр своєї землі, горіли в танках, йшли під лід, везучи хліб блокадному Ленінграду, вмирали в концтаборах, але не вторгалися на чужі території, а несли визволення країнам Європи. Крізь дощі і сніги, крізь роки і лихоліття говорять із нами ті, хто не усміхнеться сьогодні і не зустріне весну.

3-Й УЧЕНЬ. Ветерани! Скільки горя випало на їхнє покоління! Але вони мудрі, уміють прощати і любити. Спасибі, що вистояли, що перемогли. Аби не вони, не було б і нас сьогодні.

ВЧИТЕЛЬ. І наш з вами обов’язок не тільки в свята згадувати про ветеранів, а й кожного дня намагатися пам’ятати про них, допомагати, приділяти увагу бабусям і дідусям.

7. РОЗПОВІДЬ ПРО ЗАГИБЛИХ В АФГАНІСТАНІ

Далекий грудень 1979 року… Далека та чужа країна Афганістан… Безглузда війна… Скільки смертей, скільки горя за 10 років! Проте ця безглуздість не применшує героїзму наших воїнів там, в афганському пеклі. Ніхто та ніщо не має бути забутим, аби не забути – треба пам’ятати, а щоб пам’ятати – треба знати. 160 тисячам наших земляків судилося пройти це випробування. 3383 з них повернулися додому в цинкових гробах, 12 тисяч залишилися інвалідами, понад 100 тисяч живуть, але з невиліковними хворобами.

Сивіли від горя батьки й матері, ховаючи своїх дітей, сиротіли діти, вдовами ставали жінки в мирний час. У скількох сімей у траурному обрамленні зберігаються фотографії синів! Одну нагороду заробили вони за проявлену мужність і героїзм – право бути похованими на рідній землі.

1-Й УЧЕНЬ. Падали хлопці на чужій землі, а в них на долонях лінії життя такі довгі і прекрасні…Разом із ними пішло в небуття чиєсь щастя. Разом із ними загинули їх ненароджені діти. Але вони живуть у пам’яті бойових друзів, продовжують усміхатися зі сторінок солдатських альбомів. Вони вічно живуть у зболених, згорьованих, люблячих, палких материнських серцях.

8. СЛУХАННЯ ПІСНІ ПРО АФГАНІСТАН

2-Й УЧЕНЬ.

Поставте скибку хліба на стакан

І голову схиліть в скорботі вічній

За тих, кого убив Афганістан,

Чиї він душі ранив і скалічив.

ВЧИТЕЛЬ. У жодному календарі день 15 лютого нічим не позначений. Але ця дата особлива – цього дня закінчилася нарешті війна. Щороку ветерани афганської війни відзначають останній день виведення радянських військ з Афганістану.

ВЧИТЕЛЬ. На знак вшанування світлої пам’яті тих, хто віддав своє життя, увійшов-ши в безсмертя, схилімо голови і вшануймо їх хвилиною мовчання.

виховання обов’язок мужність історія батьківщина

9. ХВИЛИНА МОВЧАННЯ. (Хронометр відбиває хвилину)

3-Й УЧЕНЬ.

Народе мій! Ти пережив немало

Страшних, буремних лихоліть.

Щоб не страждали в рабстві Роксолани,

Щоб за синами не тужили мами, –

Солдат на варті миру і добра стоїть.

10. РОЗПОВІДІ ПРО БАТЬКІВ, БРАТІВ, ЯКІ СЛУЖИЛИ В АРМІЇ

11. ВІРШ В.СИМОНЕНКА «ВИРОСТЕШ ТИ, СИНУ…»

ВЧИТЕЛЬ. Зараз я хочу звернутися до наших хлопчиків – майбутніх захисників Вітчизни – словами українського поета Василя Симоненка:

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,

Виростуть з тобою приспані тривоги,

Можеш вибирати друзів та дружину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завше будуть мандрувати

Очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Пам’ятайте завжди ці слова. І якщо виникне потреба, то слід не задумуючись віддати всі свої сили задля того, щоб твою Вітчизну не підкорили і не поставили на коліна. Присвятити своє життя захисту Батьківщини – це честь для кожного юнака.

12. ПІДСУМКИ ВИХОВНОЇ ГОДИНИ

ВЧИТЕЛЬ. Протягом сьогоднішньої зустрічі ми згадали героїчну історію нашої держави, згадали імена людей, які, не шкодуючи власного життя, захищали рідну землю. Так було, є і буде, поки існує світ. А ви як вважаєте, потрібні Україні Збройні сили, потрібні їй захисники? Може, хтось із вас мріє в майбутньому стати воїном чи офіцером?

Хлопчики, пам’ятайте, що ви не тільки майбутні інженери, лікарі, банкіри, але і воїни. Змалку готуйте себе до військової служби, будьте витривалими, терплячими і не бійтеся труднощів. Будьте благородними в дружбі. Залишити товариша в біді – ганьба. Відмовитися від друга, якщо той допустив помилку – безчесно. Якщо ви зустрінете людину з медалями на грудях – поклоніться їй. Завдяки цій людині ви живите на світі – вільні, щасливі і спокійні. Якщо ви зустрінете офіцера, воїна України – поклоніться йому. Він захищає ваше життя. Він на сторожі вашого спокою і щастя. Армія – могутній щит і меч нашої Вітчизни, який завжди зможе дати відсіч нападникам і ворогам.

Список використаних джерел:

1.Журнал «Позакласний час», №1, 2011р.

2.www.info-library.com.ua