Розвиток інтересу учнів та застосування нових інформаційних технологій на уроках обслуговуючої праці

Міністерство освіти і науки України

Криворізький державний педагогічний університет

Курси підвищення кваліфікації вчителів

Кваліфікаційна робота

Розвиток інтересу учнів

та застосування нових інформаційних технологій на уроках обслуговуючої праці

Вчителя обслуговуючої праці

КЗШ №130

Заворотньої Олени Станіславівни

Кривий Ріг-2009

ЗМІСТ

Вступ

Розділ I. Розвиток інтересу учнів до обслуговуючої праці як педагогічна проблема

Сутність і теоретичні засади процесу розвитку інтересу учнів

Принципи, форми і методи розвитку інтересу учнів на уроках обслуговуючої праці

Педагогічні умови успішного впровадження нових інформаційних технологій навчання на уроках обслуговуючої праці

Розділ ІІ. Методика проведення занять з обслуговуючої праці, орієнтованих на розвиток інтересу учнів до художніх ремесел

Методичні рекомендації проведення занять з обслуговуючої праці

Розробка тематичного плану варіативної частини «Виготовлення виробів з бісеру»

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Український народ вступив у новий етап свого історичного розвитку. Разом з перспективами становлення вільної Української держави відкрилися широкі можливості для розвитку освіти, культури. У час розбудови національної школи актуального значення набула проблема розвитку інтересів учнів до певних видів діяльності. Пізнання само по собі є дивовижним, чудовим процесом, що пробуджує живий і незгасний інтерес. У природі речей, у їх відношеннях і взаємозв’язках, у руховій зміні, в людських думках, у всьому, що створила людина, - невичерпне джерело інтересу.

Підвищення ролі людського фактору в демократизації суспільства передбачає пошук шляхів модернізації трудової підготовки учнів. Завдання полягає в удосконаленні якості підготовки школярів. Важливим аспектом проблеми є виховання позитивної мотивації, стійкого інтересу до праці. Відповідно Закону України «Про освіту» метою освітянської галузі проголошується «всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими працівниками, спеціалістами» [8,с.5].

У Концепції розвитку загальної середньої освіти зазначається, що «основними завданнями загальноосвітньої школи є: всебічний розвиток індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків і здібностей, формування інтересів і потреб...» [11, с.8].

У Законі України «Про загальну середню освіту» наголошується, що загальна середня освіта спрямована на забезпечення «всебічного розвитку особистості шляхом навчання та виховання...» [7, с.4].

Практично підготувати молодь до участі в суспільному виробництві покликані уроки трудового навчання з елементами естетичного, розумового та фізичного виховання. Вони створюють оптимальні умови для залучення школярів до творчої діяльності, розвитку інтересу, надбань національної культури, дають шанс реалізувати учням свій творчий потенціал, удосконалювати знання про предмет, сформувати практичні уміння і навички, формують позитивні якості особистості.

Закон України «Про освіту» в ст. 18 визначає, що «відкритим характером закладів освіти є створення умов для вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей, інтересів громадянина...» [8, с.6].

Проблему розвитку інтересу учнів до пізнавальної діяльності досліджували як психологи, так і педагоги. Відомі праці Б.І.Додонова (1975 р.), Т.Г.Єгорова, В.І. Могорита (1978 р.), Г.І.Щукіної (1971 р.) та інших.

Не важко помітити значний інтерес вчених до проблеми розвитку інтересу учнів, до пізнавальної діяльності, але актуальність її визнана настільки гострою, що й сьогодні дослідники приділяють значну увагу.

Саме ці обставини зумовили вибір теми даної роботи: «Розвиток інтересу учнів та застосування нових інформаційних технологій на уроках обслуговуючої праці.

Актуальність проблеми: розвиток інтересу учнів, до пізнавальної діяльності шляхом впровадження нових інформаційних технологій на уроках обслуговуючої праці.

Мета дослідження: виявити та обґрунтувати педагогічні умови, створення яких сприяє успішному розвитку інтересу учнів до художніх ремесел на уроках обслуговуючої праці засобами НІТ.

Згідно із предметом, метою та науковою гіпотезою ми поставили такі завдання дослідження:

    Розкрити теоретичні засади процесу розвитку інтересу учнів загальноосвітньої школи .

    Визначити принципи, форми та методи розвитку інтересу учнів до художніх ремесел на заняттях обслуговуючої праці.

    Виявити та обґрунтувати педагогічні умови, за якими успішно розвивається інтерес учнів на уроках обслуговуючої праці.

    Розробити методичні рекомендації щодо створення педагогічних умов успішного впровадження НІТ на уроках обслуговуючої праці.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що нами виявлені та обґрунтовані педагогічні умови, створення яких сприяє успішному розвитку інтересу учнів на уроках обслуговуючої праці.

Практичне значення дослідження полягає у розробці методичного забезпечення засобами НІТ вивчення художніх ремесел на уроках обслуговуючої праці; розробки варіативної програми «Бісерне рукоділля».

Розділ І. Розвиток інтересу учнів як педагогічна проблема

1.1 Сутність процесу розвитку інтересу учнів

Зміни, що відбуваються в Україні потребують нового педагогічного бачення. Поставлені нові завдання навчання, виховання і розвитку особистості, яка при завершенні загальноосвітньої школи має бути творчою, конкурентоспроможною на ринку праці. Сьогодення спонукає педагогів до внесення необхідних змін у навчально-виховний процес, зокрема завдань щодо розвитку інтересу учнів до різних видів діяльності, творчого пошуку оригінальних нестандартних рішень у власному подальшому самостійному житті.

У логічному словнику-довіднику М.І. Кондаков відмічає, що в психолого-педагогічній літературі немає єдиного визначення поняття «інтерес до пізнавальної діяльності». Проте він вважає, що «інтерес – складне психічне явище, що охоплює свідомість, волю та почуття людини» [12, с.226].

Видатний дидакт К.Д. Ушинський розглядав інтерес як засіб успішного навчання й морального розвитку особистості. Він відмічав: «Розбудіть в людині палкий інтерес до корисного, високого і морального, - і ви можете не хвилюватися – вона збереже людську гідність» [25, с.206]. На його думку, інтерес тісно пов’язаний з увагою дитини до вивчаємого предмету і зростає тоді, коли він має новизну, але новизну цікаву.

Поняття інтересу характеризується такими основними ознаками, як :

    свідоме ставлення до пізнавальної діяльності;

    вибірковість, тобто уміння учнів вибирати найбільш цінний матеріал;

    активне ставлення до пізнавальної діяльності;

    уміння цілісно сприймати навчальний матеріал.

Крім того, він розглядає поняття «активність», як показник певного рівня розвинутого інтересу.

Фахівці в галузі психології інтерес розглядають як: вибіркову спрямованість уваги людини; виявлення її розумової й емоційної активності; активатор різноманітних почуттів; особливе поєднання соціально-вольових та інтелектуальних процесів, що підвищують активність свідомості та діяльності людини; активне пізнавальне та емоційно-пізнавальне ставлення людини до світу, структуру, що складається з потреб; соціальне ставлення особистості до об’єкта, зумовлене її усвідомленням життєвого значення й емоційною привабливістю.

Поняття «інтерес» не абстрактне. Воно відображає об’єктивно існуючі ставлення особистості до реальних умов життя і діяльності людини.

Джерела інтересу лежать в суспільному житті. Поза зв’язком із суспільним середовищем, поза діяльністю інтерес людини не може розвиватися, тому вивчення інтересу, ізольованого від реальних умов його становлення, не в змозі виявити ні тенденцій його розвитку, ні можливості керувати ним.

Основними етапами процесу формування інтересів учнів у навчанні є такі:

- створення специфічних умов, що сприяють появі особистих потреб у знаннях і певному виді діяльності;

- виникнення позитивного ставлення до навчання та праці (мотиви та стимули);

    організація пізнавальної діяльності учнів, яка завдяки певним формам і засобам стимулює розвиток інтересу.

Учням з розвиненим інтересом потрібний вихід за межі програми, засвоєння наукових підходів та принципів, постійне використання проблемно-пошукової діяльності.

Зацікавленість – перший етап розвитку інтересу (ситуативний інтерес).

Допитливість – другий етап розвитку інтересу. Він характеризується прагненням розширити свої знання з окремих розділів, тем, предмета. Виникає бажання самостійно розв’язувати пізнавальні проблеми.

Заглибленість – це третій етап розвитку інтересу. Останній стає глибоким, стійким та індивідуально значущим. Інтерес на цьому етапі стосується певної галузі наукових знань, навіть виходячи за межі навчального предмета. Учень вже усвідомлює наявність у себе такого інтересу і виявляє відповідну пізнавальну активність.

Спрямованість – четвертий етап розвитку інтересу. Він характеризується свідомим прагненням учнів до глибокого і міцного засвоєння знань, опанування теоретичними засадами науки і застосування їх на практиці.

Характеристика етапів розвитку інтересів учнів дозволяє вчителю орієнтуватись у рівнях його сформованості та диференціювати відповідним чином форми, методи, засоби, технології навчання.

Здатність до розвитку інтересу притаманна всім людям, тому його можна виявити, стимулювати та розвивати. Оскільки інтерес дитини визначається рівнем її самостійності, саме від педагога вимагається організувати і спрямовувати його, активізувати і заохочувати, створювати цікаві та нові ситуації, забезпечувати сприятливі умови для його протікання. Це можна здійснити, приділяючи велику увагу розвитку інтересів до праці і пізнання, формувати активність, наполегливість, увагу.

Крім того, слід формувати в учнів уміння всьому дивуватись, фантазувати, бачити і відчувати, створювати нове. Такі дії педагога виступатимуть потужним чином оптимізації процесу розвитку інтересу учнів.

1.2 Педагогічні умови успішного розвитку інтересу учнів до художніх ремесел на уроках обслуговуючої праці

Уроки трудового навчання є головними у практичній підготовці молодого покоління до участі у суспільному виробництві, бо саме через них, з точки зору діти дістають відомості про сучасну індустрію, розвивають інтерес, творчі здібності, фантазію, задатки дослідника, конструктора, умільця.

Інтерес до праці формує позитивне ставлення школярів до неї. Учні охоче беруться за роботу, швидко, якісно й ретельно її виконують, відчувають задоволення від процесу й результату праці, прагнуть до нової роботи, ще цікавішої, ще складнішої. Особливо на уроках обслуговуючої праці учням подобаються уроки з художніх ремесел. Розвиток в учнів інтересу до прикладних мистецтв при вивчені розділів програми «обслуговуюча праця» може відбуватись шляхом збагачення змісту навчального матеріалу, введення різноманітної практичної діяльності, організації позакласних заходів. На таких уроках домінує естетична, художня творчість, робиться акцент на сприймання природної краси, розвивається емоційність, чуттєвість.

Розвиток інтересу учнів до праці потребує, насамперед, визначення певних педагогічних умов, які забезпечують успіх у діяльності.

Однією з педагогічних умов розвитку інтересу до праці є впровадження у навчально-виховний процес принципу гуманізації освіти, коли в центрі уваги педагогів знаходиться особистість учня з його потребами, особистими інтересами і можливостями, а вчитель не допускає згубної дії зовнішніх чинників на розвиток творчих здібностей школярів.

Етапи розвитку інтересу повинні включати такі складові:

    емоційний настрій в роботі;

    професійно-практична спрямованість праці;

    усвідомлене застосування педагогічних знань.

Щоб зробити урок цікавим необхідно:

    проводити урок в цікавій формі;

    сприяти розвитку пізнавальної активності учнів.

Іншою педагогічною умовою, що сприяє розвитку інтересу до праці, на думку є способи організації цікавих ситуацій. Це:

    Організацію несподіваної події, тобто такої, яка, на думку учня, не повинна була відбутися. Чим більше ступінь неузгодженості між передбачуваним і тим, що відбувається, тим сильніше інтерес.

    Стимулювання інтересу в ситуації розуміння нового матеріалу.

3. Актуалізацію «латентно» існуючих інтересів, які себе ще не проявляли.

4. Створення ситуацій, пов’язаних з особистістю учня або з особистістно значимими елементами його досвіду.

5. Залучення учнів до самостійного вибору змісту діяльності.

6. Застосування нових інформаційних технологій навчання.

Безперечним є факт, що трудова активність формується у процесі навчання і виховання, спрямованих на вироблення відповідних умінь та навичок, професійної майстерності, готовності до життєдіяльності в умовах ринкових відносин.

Не менш важливе для досягнення педагогічного ефекту у формуванні стійкого інтересу та творчих здібностей учнів створення таких умов:

1). Високий рівень науково-методичного забезпечення навчального процесу.

2). Необхідне матеріально-технічне оснащення занять у навчальних майстернях.

3). Правильний підбір методів навчання.

4). Рішення конкретних практичних завдань, які відповідають ступеню підготовленості учнів для їх виконання.

Налагодження і вдосконалення механізму розвитку інтересу до ремесел на уроках обслуговуючої праці буде успішно відбуватися за таких педагогічних умов:

    Активізація міжпредметних зв’язків.

    Організація групових та колективних творчих справ, під час яких учні вчаться виконувати вибір змісту роботи і співвідносити його не лише з власним задумом, а й з проектом групи.

3. Участь учнів у рольових та ділових іграх.

4. Тренування в учнів уміння коротко і дотепно презентувати власні вироби, давати оцінку чужим творам, що закріплюється проведенням конкурсів «об’єктивної оцінки», «компетентного журі» з вербальними або бальними оцінками.

5. Використання диференційовано-особистісного підходу.

6. Впровадження діалогової форми навчання (спільні міркування, доведення своїх думок тощо).

7. Використання нетрадиційних форм і методів проведення занять (урок-презентація, урок – гра, урок – подорож, урок – фантазія тощо).

8. Застосування нових інформаційних технологій навчання.

Щодо змісту навчання, то зміст предмета пізнання повинен бути зрозумілим, доступним і цікавим, яскраво та логічно викладеним, актуальним та практично орієнтованим.

Важливою умовою розвитку інтересу учнів до праці виступає особистість вчителя, який організовує пізнавальну діяльність школярів, рівень його педагогічної майстерності. Зацікавленість учителя, емоційність викладання, ораторська обдарованість педагога, вміння організовувати диференційоване навчання є важливими умовами розвитку інтересу.

Учитель має не тільки створювати умови для засвоєння учнями певної системи знань, але й навчати прийомам їх успішно пошуку та застосовування. Тільки тоді можливий перехід від одного етапу розвитку інтересу до іншого.

Для того, щоб дитяча праця не перетворилася в тягар, приносила насолоду, вона повинна бути піднесена високою загальнокорисною метою, відмічена красою та точністю рухів, зацікавленістю, має приносити задоволення й почуття успіху.

Оскільки інтерес учнів визначається рівнем їх самостійності, то саме педагог має організувати і спрямовувати діяльність учнів, активізувати і заохочувати їх, створювати нові та цікаві ситуації, що забезпечують сприятливі умови розвитку інтересу. Розвиток інтересів учнів значною мірою зумовлюється активністю самих учнів.

Вчителі мають краще використовувати можливості усіх навчальних предметів для розвитку інтересу особистості до пізнавальної діяльності. Такі можливості закладені як в змісті програмного матеріалу, так і в організації процесу навчання, в його формах і методах.

Необхідно створювати педагогічні умови для успішного розвитку інтересу учнів до художніх ремесел, навчити свідомо застосовувати на практиці знання.

Не менш важливим для досягнення високої результативності у розвитку стійкого інтересу учнів до праці є створення таких умов:

    високий рівень науково-методичного забезпечення навчального процесу;

    якісне матеріально-технічне оснащення занять у навчальних майстернях;

    впровадження НІТ навчання;

    правильний і творчий підбір методів навчання;

    активізація міжпредметних зв’язків;

    організація групових та колективних творчих справ;

    включення школярів у рольові та ділові ігри;

    використання особистісно-орієнтованого підходу до учнів на уроках;

    використання нетрадиційних форм і методів проведення занять.

Важливим чинником розвитку інтересу учнів до праці виступає сам учитель, який організовує пізнавальну діяльність школярів. Рівень його педагогічної майстерності і щире бажання навчити учнів та його зацікавленість роботою сприяють розвитку інтересу учнів до художніх ремесел.

1.3 Концептуальні положення, мета і завдання нових інформаційних технологій навчання

Сьогодні важко говорити про певну усталену концепцію НІТ навчання. Бурхливий розвиток засобів інформатизації (комп’ютерів, комп’ютерних комунікацій, усяких електронних пристроїв), а отже, поява нових технологій обробки, передачі, одержання і збереження інформації відкриває нові можливості, для застосування комп’ютерів у навчальному процесі.

Інформатизація суспільства є процесом активного повсюдного використання інформаційної техніки для виробництва, переробки, збереження і поширення інформації й особливо знань. Обсяги інформації в сучасному суспільстві настільки великі, що звичайні шляхи пошуку, передачі, роботи з інформацією стають неефективними. З іншого боку, сучасні потужні комп’ютери і засоби зв’язку дозволяють швидко знаходити, передавати й обробляти необхідну інформацію. Такі технології мають назву «нових інформаційних технологій».

Школа як соціальний інститут не може не відчувати на собі змін, що відбуваються в суспільстві. Процес інформатизації суспільства неминуче тягне за собою процес інформатизації освіти.

У науковій літературі термін «НІТ» визначається як сукупність методів і технічних засобів збирання, організації, збереження, опрацювання, передачі й подання інформації, що розширює знання людей і розвиває їхні можливості щодо керування технічними і соціальними проблемами.

Основна соціальна функція школи-підготовка людини до повноцінної життєдіяльності в умовах сучасного суспільства. Аби випускник школи знайшов своє місце в інформаційному суспільстві, він повинен опанувати нові інформаційні технологи, оволодіти навичками використовувати комп’ютер як інструмент повсякденної діяльності: чи то для складання звіту, чи для моделювання експерименту. НІТ повинні бути наповнені предметним змістом: вони мають стати для школяра засобом, який полегшує процес здобуття нових знань і вмінь.

Інформатизація освіти-це процес забезпечення сфери освіти теорією і практикою розробки й використання сучасних нових інформаційних технологій, орієнтованих на реалізацію психолого-педагогічної мети навчання і виховання.

Головною ланкою процесу інформатизації освіти є зміна мети і змісту навчання. Технологічне переоснащення навчального процесу, поява нових методів і організаційних форм навчання-це лише похідні, що забезпечують досягнення висунутої мети. Зміна змісту навчання відбувається за декількома напрямами, значущість яких змінюється з розвитком процесу інформатизації суспільства.

Перший напрям пов’язаний зі становленням навчальних дисциплін, що забезпечують підготовку учнів у галузі інформатики.

Другий напрям пов’язаний з активним використанням комп’ютерів і комп’ютерних комунікацій, застосування яких стає нормою в усіх галузях людської діяльності. Цей процес приносить з собою зміну предметного змісту всіх навчальних дисциплін на всіх рівнях освіти.

Третій напрям пов’язаний із впливом інформатизації на мету навчання. Це буде дедалі відчутнішим з розвитком процесів інформатизації суспільства, проведенням робіт з переструктурування знань, накопичуваних людством.

На нинішньому етапі інформатизації освіти відбувається активне опанування засобів НІТ і фрагментарне впровадження їх у традиційні навчальні дисципліни (дод. 1).

Складовими НІТ навчання є засоби НІТ навчання і методи їх використання в навчальному процесі. Зміст цих складових відображено у таблиці 1.

Таблиця 1

Складові НІТ навчання

НІТ НАВЧАННЯ

Засоби НІТ навчання

Методи НІТ навчання

Апаратні

Програмно-методичні

Навчально-методичні

Традиційна модель

навчання

Нетрадиційна модель

навчання

Незважаючи на величезний педагогічний і дидактичний потенціал, НІТ навчання ледве знаходять місце в сучасній школі. Це обумовлено низкою причин: слабкою матеріальною базою шкіл, непідготовленістю вчителів, практичною відсутністю методик використання комп’ютерів для викладання шкільних предметів.

Застосування його в межах класно-урочної системи має незначний вплив на результати навчання, хоч і підвищує мотивацію навчальної діяльності. Можливості комп’ютера як інструмента розвитку пізнавальних, творчих, дослідницьких здібностей дітей можуть цілком проявитися зі зміною мети і змісту сучасної освіти у бік індивідуально-орієнтованої моделі навчання.

Мета і завдання НІТ навчання

Основною метою НІТ навчання є підготовка учнів до повноцінної життєдіяльності в умовах інформаційного суспільства. Педагогічні завдання НІТ навчання:

• інтенсифікація всіх рівнів навчально-виховного процесу, підвищення його ефективності та якості;

• побудова відкритої системи освіти, що забезпечує кожній дитині і дорослому власну траєкторію, самоосвіти;

• системна інтеграція предметних галузей знань;

• розвиток творчого потенціалу учня, його здібностей до комунікативних дій;

• розвиток умінь експериментально-дослідницької діяльності та культури навчальної діяльності;

• формування інформаційної культури учнів;

• реалізація соціального замовлення, обумовленого інформатизацією сучасного суспільства (підготовка фахівців у галузі інформатики та обчислювальної техніки; підготовка користувача засобів нових інформаційних технологій).

Нові інформаційні технології відкривають учням доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної роботи, дають цілком нові можливості для творчості, знаходження і закріплення усяких професійних навиків, дозволяють реалізувати принципово нові форми і методи навчання.

Інформаційні технології навчання надають можливість учителю для досягнення дидактичної мети застосовувати: як окремі види навчальної роботи, так і будь-який їхній набір, тобто спроектувати навчальне середовище. Вчитель одержує додаткові можливості для підтримки і спрямовування розвитку особистості учня, творчого пошуку й організації їхньої спільної роботи.

Наприклад, у процесі викладання обслуговуючої праці можливо використовувати інструментальні програмні засоби, що дозволяють створювати різні моделі, керувати ними і досліджувати їх «поведінку» (зокрема, під час вивчення тематики, пов’язаної з дослідженням властивостей, розв’язанням завдань на оптимізацію, моделюванням креслень і ситуацій).

Цілком нові можливості для учнів і викладачів надають телекомунікаційні технології. Робота в комп’ютерних мережах активізує потребу учня бути членом суспільства. Відзначається поліпшення письменності і розвитку мовлення дітей через телекомунікаційне спілкування, підвищення їхнього інтересу до навчання і, як наслідок, загальне зростання успішності. Учні, одержуючи доступ до професійних банків і бази даних, опановують наукові проблеми, розробки яких ще не завершені, працюють невеликими дослідницькими колективами, обмінюються результатами з іншими дослідниками в своїй галузі.

Вчителі, завдяки доступу до мереж телекомунікацій, не тільки істотно підвищують свою інформаційну озброєність, а й одержують унікальну можливість спілкуватися зі своїми колегами практично по всьому світові. Це створює ідеальні умови для професійних контактів, виконання спільної навчально-методичної і наукової праці, обміну навчальними розробками, даними тощо.

Вимоги до особистості педагога:

Аби використовувати комп’ютерні технології навчання у власній практиці, педагог повинен мати уявлення про можливості комп’ютера як засобу навчання, знати основні вимоги до навчальних програм (дидактичні, психологічні, технічні), вміти використовувати комп’ютер у повсякденній діяльності.

На першому етапі впровадження інформаційних технологій у навчання важливою є співпраця вчителя інформатики вчителя-предметника.

У цьому випадку вчитель повинен мати професійно-особистісні якості, необхідні для реалізації принципів педагогіки співпраці, такі як: демократичність, відкритість, альтернативність, діалогічність, рефлексивність (усвідомлення мети, змісту, способів діяльності і характеру взаємодії).

Розділ ІI. методика проведення занять з обслуговуючої праці, орієнтованих на розвиток інтересу учнів до художніх ремесел

2.1 Методичні рекомендації проведення занять з обслуговуючої праці

Трудове навчання створює основу для практичних дій школярів, застосування знань на практиці, розвитку творчих нахилів. І це цілком можливо, якщо знання, які здобувають учні, орієнтовані не на формальне запам’ятовування, а на осмислення фактів, процесів, на з’ясування причинно-наслідкових зв’язків між діями людини і кінцевими результатами.

Школа повинна задовольняти прагнення дітей, їхню допитливість, щоб дитина прагнула здобувати знання, розвивати здібності, свої духовні сили на основі власного погляду на життя.

Для того, щоб розвивати інтерес учнів, успішно розв’язати завдання навчання та зробити процес навчання й виховання найбільш ефективним, я намагаюся широко впроваджувати в свою роботу інтерактивні технології навчання, нові інформаційні технології та різні види дидактичних засобів навчання.

На уроках трудового навчання я намагаюсь не тільки вчити, але й розвивати пізнавальні інтереси дітей, враховувати їх здібності. Дуже важливо пробудити у дітей бажання «хочу взнати». Але цього мало, необхідно підвести їх до наступного етапу «хочу зробити», вселити впевненість «можу зробити» і допомогти довести роботу до кінця «я зробила». В цьому міститься основна мета моєї педагогічної роботи. Успіх окрилює дитину, пробуджує бажання пізнавати нове, виконувати більш складні завдання.

На своїх уроках я використовую мультимедійні презентації, схеми, таблиці різного змісту, інструкційні та технологічні карти, зразки виробів, індивідуальні картки-завдання різних рівнів складності, навчальні та наочні посібники.

Головною метою навчання дітей у школі має бути не озброєння учнів знаннями, а виховання їхнього розуму. Вищим проявом розуму є уміння знайти спільну причину багатьох часткових явищ, уміння знайти нестандартний розв’язок тривіальної задачі та знайти творче рішення.

Творчі здібності учнів з одного боку залежать від знань, умінь, навичок, з другого боку-знання, уміння, навички залежать від здібностей-здібності дозволяють легше, міцніше та глибше оволодіти відповідними знаннями, уміннями та навичками. Безумовно, рівень розвитку творчих здібностей особистості обмежується наявними у неї інтелектуальними здібностями. Але за сприятливих умов в учнів можна максимально розвинути творчі здібності, тобто досягти того рівня творчості, якого дозволяють учню його задатки. Ці задатки є у кожної дитини, а вчителю необхідно не тільки помітити ці задатки, але й прикласти певних зусиль для їх розвитку.


Слід відмітити, що творчі здібності школярів виявляються на тільки у створенні повністю оригінального виробу, а і хоча б його мінімальній відмінності від запропонованого зразка.

На мій погляд, зміст трудового навчання має не тільки економічну, інформаційну спрямованість, але й дає змогу кожній дитині проявити себе, відчути радість творчості, завершення процесу та отримання готового виробу. Під час практичної діяльності відбуваються внутрішні глибинні зміни, які виникають у свідомості школярів. Враховуючи цей фактор, на своїх уроках я виконую міжпредметні зв’язки з опорою на предмети: інформатика, фізика, народознавство, математика, література, креслення, образотворче мистецтво, географія, музика.

Навчально-виховні завдання на уроках вирішую, головним чином, у процесі практичного навчання, що включає вправи, лабораторні та практичні роботи, творчі завдання, уроки-екскурсії, оглядові уроки, тощо. Намагаюсь, щоб кожне заняття проходило в формі невимушеної бесіди, захопленої розповіді, гри, змагання-це значною мірою підвищує інтерес до уроку.

Ще К.Д.Ушинський писав: «...навчання без всякого інтересу і взяте тільки силою примушення...вбиває в учневі тягу до навчання, без якого він далеко не піде.»

Ставлю собі за мету, щоб на кожному уроці панувала атмосфера творчості, атмосфера співробітництва вчителя та учнів. При викладенні нового матеріалу задаю дітям питання, які активізують мислення: «Де можна застосувати той чи інший виріб?», «Як ви собі уявляєте той чи інший процес?», «Що отримаємо, якщо зробимо навпаки?» Без цілеспрямованої підтримки вчителя діти втрачають природну допитливість, діяльність. Мислення учнів відточується в процесі постійного тренування. Для цього на уроках використовую ребуси, кросворди, логічні завдання, проблемні питання, тощо.(додаток 4,7,9)

Я вважаю, що великий вплив на формування інтересу мають форми організації навчальної діяльності. Тому надаю особливу увагу постановці пізнавальної мети уроку, показу практичної значимості результатів праці, грамотному поясненню програмного матеріалу, чіткій структурі уроку.

При мотивації уроку часто використовую девіз уроку. Це можуть бути прислів’я, крилаті слова:

    Бачити та створювати нове-велике задоволення.(Ф.Вольтер)

    Немає більшого щастя, ніж те, яке відчуває людина, осяяна ідеєю. (Т.С. Альтов)

    Щоб навчитися мислити, треба спочатку навчитися творити (Джанні Родарі)

    Не тільки сама істина дає впевненість, але й пошук її.(Б.Паскаль)

    Знання збираються по краплині, як вода в долині.(укр. прислів’я)

    Не кажи чому вчився, а чого пізнав. (укр. прислів’я)

    Надто знай, та ще й питай. (укр. прислів’я)

    Вчаться на інших дивлячись. (укр. прислів’я)

    Якщо не висловлено протилежної думки, немає з чого вибирати найкраще. (Геродот)

Для того, щоб включати дітей в практичну діяльність творчого характеру, практичні роботи проводжу в чотири етапи.


Під час мотивації навчальної діяльності перед виконанням трудового завдання підкреслюю дітям, що в даному випадку вони творці. Розвиток інтересу та творчих здібностей-процес тонкий, індивідуальний, тому важливо підтримувати в дітях навіть найменший пряв зацікавленості, найменші спроби творчого підходу до праці.

Маючи за мету розвиток інтересу учнів до навчання багато уваги приділяю виявленню зацікавленості учнів, діагностиці їх творчої спрямованості напрямками декоративно-ужикового мистецтва, напрямкам моди у певний період часу, вікові особливості учнів, враховую також матеріальне становище дітей, адже для виготовлення виробів необхідні певні матеріальні затрати.

Відсутність будь-якого з компонентів такої системи негативно відбивається на кінцевому результаті трудової та творчої діяльності учнів.

Велику увагу приділяю послідовному використанню методів керівництва творчою роботою учнів (розповідь, бесіду, пояснення, демонстрацію, інструктаж) та їхньої самостійної творчої роботи (пошукової роботи, розв’язання творчих технологічних завдань, творчі вправи, роботу з додатковою літературою, самостійні спостереження і конструювання, творчу практичну роботу з виготовленням об’єктів праці). Від ефективності застосування цих методів залежить глибина, обґрунтованість і міцність тих технічних знань, умінь і навичок, що впливають на формування трудової та творчої особистості.

Для творчого спрямування учениць я застосовую пошуковий метод навчання, який готує дівчаток до продуктивної творчої діяльності, праці за власними творчими проектами.

Використовуючи індивідуальний підхід до організації навчально-виховного процесу я отримую можливість диференціювати завдання, враховуючи психологічні та фізичні можливості учнів, їх інтереси нахили та рівень підготовленості. Допомагаю слабким учням усувати прогалини в знаннях, уміннях і навичках, а добре підготовленим-розширювати і поглиблювати свої творчі технічні знання та вміння.

Використовуючи індивідуальний спосіб творчої роботи я дотримуюсь таких обов’язкових умов:

    чітко й зрозуміло формулювати трудові і творчі завдання;

    зрозуміло пояснювати основні етапи роботи;

    контролювати виконання завдання і за необхідності надавати належну допомогу.

Виконання цих умов дає мені змогу активізувати увагу учнів на основних етапах трудової та творчої роботи, правильно спланувати технологічний процес виготовлення виробів, врахувати індивідуальні особливості учнів, узгоджувати їхні індивідуальні темпи роботи й чітко організувати навчально-виховну роботу.

Мета будь-якого уроку не може бути досягнута без умілого урізноманітнення способів і методів навчання з урахуванням вікових особливостей учнів, змісту творчих робіт, можливостей отримання самостійно додаткових відомостей, побажань учнів, особливостей виконання трудової і творчої роботи. Поєднання різних форм і методів навчання дає мені змогу ефективніше спрямувати творчу діяльність учнів у процесі трудового навчання, використовувати їхні потенційні творчі здібності.

Практикую на своїх уроках використання різних ігрових моментів, мозаїку, незакінчені речення, кросворди, проблемні ситуації, диктанти (додатки 3, 4, 7, 10).

Використання таких завдань дає можливість:

    за короткий проміжок часу виявити рівень знань та вмінь учнів;

    формувати навички самоаналізу та самоконтролю;

    забезпечити як індивідуальну, так і фронтальну роботу на уроці;

    здійснювати диференційований підхід до кожного учня.

Щоб навчання в максимальній мірі сприяло розвитку учнів, пропоную дітям випереджаючі завдання, які учні можуть виконати застосовуючи інформаційні технології-це можуть бути мультимедійні презентації, web-сайти, публікації, буклети та інше (дод. 10).

Наприклад при вивчення теми «Українська народна вишивка» даю такі завдання:

    розкрити поняття кольору;

    дослідити особливості кольорової гами вишивок за регіонами;

    запропонувати варіанти оздоблення виробу вишивкою;

    розробити рекламу виробу.

Ці завдання можна виконати як традиційним способом, так і за допомогою комп’ютера.

Ще в більшій мірі виявляється активність при пошитті виробу. Самостійно розробити фасон, намалювати ескіз, проаналізувати конструкторські форми, силует. Починаючи вивчення теми «Моделювання одягу», знайомлю дітей з історією одягу, наголошуючи на спільних рисах національного та сучасного одягу. З метою розвитку естетичного смаку, максимального розкриття творчих задатків пропоную дітям виконати творче завдання:

    розробити ескіз моделі швейного виробу;

    із запропонованих зразків тканини вибрати відповідну моделі;

    виконати опис моделі виробу;

    розробити рекламу.

В основу виробу покладено принцип послідовності в навчанні, починаючи з простих по технології операцій до складних, які вимагають свідомого виконання. При цьому діти впевнюються в своїх можливостях, переборюють труднощі і сумніви.

При поясненні нового матеріалу завжди пам’ятаю, що викладення повинне бути достовірним, науково обґрунтованим, логічно послідовним. Для цього спочатку повідомляю відомості про виріб в цілому, а потім про його складові частини.

Дуже важливо зацікавити дітей в процесі навчання, реалізувати ідею навчання без примусу, стимулювати позитивну мотивацію кожного учня в процесі різноманітних видів діяльності. Тому для вирішення цього питання в своїй роботі спираюсь на слідуючи принципи:

    чітке визначення мати та кінцевих результатів роботи;

    забезпечення привабливого творчого характеру діяльності;

    повага, довіра і щире ставлення до дитини, визнання її досягнень;

    виявлення факторів, що перешкоджають роботі.

При вивченні будь-якої теми значний час відводиться практичній роботі. Практична діяльність включає учнів як до репродуктивної так і до творчої діяльності. Кожна практична робота починається зі вступного інструктажу, під час якого знайомлю дітей з вимогами до готового виробу, необхідними інструментами та матеріалами.

Наприклад, при вивченні вишивки я ставлю до готової роботи такі вимоги:

    відсутність з виворітного боку вузликів;

    охайність роботи;

    відсутність великих переходів;

    технологічно вірне виконання роботи;

    відповідність кольорової гами;

    творчий підхід до роботи.

Заключний інструктаж провожу в кінці уроку з метою підведення підсумків, коментую оцінки, аналізую помилки, показуючи при цьому шляхи їх попередження. Обов’язково демонструю кращі роботи дівчаток. На цьому етапі уроку використовую метод взаємоперевірки.

Взаємний зв’язок вчитель-учень неможливий без використання інструкційних карток. Вони дозволяють учням контролювати себе самостійно, йти далі в виконанні практичної роботи. При створенні карток враховую вікові особливості дітей. Використовую у своїй роботі як учнівські, так власні презентації, залучаю учнів до пошуку матеріалу та їх створення, завдяки чому швидше і ефективніше розкриваються такі психічні процеси, як відчуття, сприйняття, уява, мислення.

Творчі роботи для сильніших учнів я складаю таким чином, щоб вони були не лише більшими за обсягом чи кількістю вправ, а мали якісно інший, творчий характер, сприяли розвитку вмінь і навичок самостійної роботи, більш широкого застосування знань, тому я чітко обмірковую кожен етап роботи, застосовую дидактичні принципи навчання, що дає змогу спрямувати і зумовити ефективність їхньої трудової підготовленості.

Перевірка, оцінка знань, умінь і навичок-суттєвий компонент навчальної діяльності. У структурі сучасного уроку перевірку розглядаю не тільки як контролюючий етап, а як продовження всього навчально-виховного процесу. На цьому етапі відбувається остаточне осмислення, систематизація і узагальнення знань. Для перевірки знань застосовую задачі, диктанти, програмовані завдання, кросворди, шаблон-тести. (дод. 4,8, 10)

Розв’язування задач не лише закріплює знання, а й сприяє більш глибокому осмисленню матеріалу. Використовую задачі як для індивідуального опитування, для закріплення одержаних знань.(додаток 4)

Зазначені види перевірки знань та вмінь допомагають урізноманітнити форми проведення уроків, враховувати індивідуальний підхід до учнів, залучати дітей до творчості, пізнавального процесу.

Урок узагальнення та систематизації знань провожу в формі гри, яка складається з декількох турів, кожен з яких-гра за відомими телепередачами.

Залучаю дітей до написання казок, особливо в 5 кл. Це розвиває фантазію, підвищує емоційну зацікавленість до уроку. (дод. 6).

На уроці повинна панувати атмосферу взаєморозуміння та доброзичливості, адже кожна дитина-унікальна особистість; своїми перевагами та недоліками.

Важливою складовою своєї роботи вважаю створення на уроці ситуацію успіху, щоб учні не боялись висловлювати свою думку, не боялись осуду, можливої невдачі, сподівалися на досягнення успіху, шукали способи усунення перешкод. Цьому сприяють гумор, терплячість, демократичність, щирість намірів.

Дидактична мета є найважливішою складовою процесу навчання. Питання вибору, типу і відповідно, структури уроку потребує ретельного обмірковування. Готуючись до уроків, спочатку визначаю що планую зробити, а потім-якими засобами.

Для досягнення поставленої мети уроку на кожному етапі застосовую різні методи і форми роботи. (дод. 2.1, 2.2) Завдяки цьому учні не тільки слухають розповідь вчителя, а й співпрацюють зі мною, висловлюють свої думки, діляться інформацією, здійснюється взаємодія учня та вчителя.

Своє завдання, як вчителя, вбачаю в тому, щоб пропонувати свою точку зору з позиції наукового знання, розвивати критичне мислення школярів. В своїй роботі дотримуюсь принципів педагогічних технологій:

    свободи вибору;

    відкритості;

    діяльності;

    зворотнього зв’язку;

    ідеальності (кожен вчить кожного).

Прагну навчати дітей здатності самостійно аналізувати інформацію, аргументувати свої думки, змінювати їх, якщо вони неправильні, шукати оптимальних рішень.

Для зацікавленості до предмету, розвитку творчих здібностей практикую проведення нетрадиційних уроків, застосовую рольові та ділові ігри, проблемні ситуації, творчі завдання, дискусії, творчі експерименти, казки, пов’язую діяльність учнів на уроках з їхнім власним досвідом, досвідом їх мам та бабусь, адже гра має велике значення не лише для фізичного, а й для духовного розвитку дитини. У процесі гри у дитини відбувається перевтілення в іншу особу або якийсь предмет, явище і це знову-таки дає можливість глибше їх пізнати. З цим пов’язаний також розвиток у грі дитячої фантазії. Дитяча працелюбність пов’язана з емоційною сферою . Дитина прагне працювати тоді, коли праця приносить їй радість. Досягти позитивних емоцій дає поєднання праці та гри. Здавалося б, що гра і праця це різні полюси виховання, але в них є багато спільного.

Слід зазначити, що ігри доречні не на всіх уроках. Як правило, використовую гру при узагальненні, систематизації знань, або включаю елементи гри в різні етапи уроку.

Інтерактивні форми навчання розвивають комунікативні вміння та навички, допомагають встановленню емоційних контактів між учнями.


Застосовуючи групові форми роботи, переконуюсь, що вони успішно формують у дітей потребу здобувати знання, розвивають інтерес, любов до пізнання, допитливість. Працюючи в групах, учні самостійно стають дослідниками, розв’язують доступні для них питання.

Зараз методистами, вчителями-практиками розроблено багато методик групової роботи. Найбільш відомі з них «велике коло», «акваріум», «мозковий штурм», «ажурна пилка», «займи позицію» т.д.

Будь-якому методу вчитель може дати специфічне забарвлення, спростити чи ускладнити його, пристосувати будь-якої теми навчального матеріалу.

«Мозковий штурм»

Один із найпопулярніших методів навчання і групової роботи. Мозковий штурм спонукає учнів проявити уяву т творчість, дає можливість їм вільно висловити свої думки Це метод вирішення проблеми, коли всі учасники розмірковують над однією проблемою. Мета «мозкового штурму» в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів. Такий метод добре працює на початку уроку, коли починається обговорення теми.

Правила роботи:

    Кажіть все, що спаде на думку;

    Не обговорюйте і не критикуйте висловлювання інших;

    Можна повторювати ідеї, запропоновані іншими;

    Розширення запропонованої ідеї заохочується;

    Мета-зібрати якомога більше ідей.

Наприклад: запропонуйте варіанти оздоблення шийної прикраси з бісеру для дівчинки 15 років. Призначення-повсякденна прикраса. Створіть рецепт літнього салату. Які овочі для цього будемо використовувати?

Коли процес генерування ідей закінчився - разом з учнями розпочинаємо вибір оптимального варіанту.

Велике коло

Найбільш проста форма групової взаємодії. Учні сідають на стільці по колу. Вчитель формулює проблему. Протягом певного часу учні записують коротко свої пропозиції, а потім по колу зачитують. Група мовчки вислуховує, а потім обговорює.

Наприклад: Скласти технологічну послідовність виготовлення прихватки для гарячого посуду.

Займи позицію

Такий метод дозволяє виявити думку, визначити прихильників і противників даної пропозиції. Корисний на початку уроку, або після опанування учнями певною інформацією. Усі учасники, подумавши над запитанням, повинні зайняти позицію «за» чи «проти», «скоріше за» чи «скоріше проти». Після викладу різних точок зору запитую у дітей чи не змінив хтось своєї думки.

За

Не знаю

Немає конкретної позиції

Проти

Порядок проведення

    висловіть свою думку з досліджуваної теми;

    вам потрібно стати біля того плаката, який відповідає вашій позиції;

    самостійно або в групі підберіть аргументи, висловіть їх класу;

    вислухайте думки інших;

    якщо ви змінили думку, перейдіть до іншого плакату.

Наприклад: Якщо при шитті на швейній машині зверху з’являється петляння, то слід збільшити натяг верхньої нитки.

При виборі тематики варіативної частини, обов’язково враховую бажання дітей. Тільки тоді праця принесе справжнє задоволення.

Так, наприклад, зміст трудового навчання у 8-х класах відображений у програмах трудового навчання, рекомендованих та затверджених Міністерством Освіти України (у 2000 році).

2.2 Розробка тематичного плану варіативної частини

Згідно з Державним стандартом освітньої галузі «Технології» і Базовим Навчальним планом середніх закладів освіти, Міністерство Освіти розробило програму трудового навчання для 5-11-х класів.

Аналізуючи програму трудового навчання для 8-х класів, слід виділити багато позитивних моментів у її структурі та змісті. Крім запланованих для обов’язкового вивчення розділів вона передбачає за варіативною частиною широкий вибір різних технік: виготовлення м’якої іграшки, макраме, розпис писанок та ін.

Варіативна частина програми складається з 7 варіантів. Варіанти 1-6 вивчаються згідно тематичного плану. Варіант 7 реалізується шляхом вибору у кожному класі одного із запропонованих видів діяльності, на вивчення якого відводиться 18 год.

Варіативна частина, передбачає ознайомлення й опанування учнями найрізноманітніших технік-від писанкарства, бісероплетіння до художньо-декоративної обробки шкіри тощо. Вони цікаві і кожна робить свій значний внесок у всебічний гармонійний розвиток особистості учня.

Зважаючи на відродження національних традицій українського народу та великий інтерес до виробів з бісеру, пропоную вивчення у 8 чи 9-му класі техніки бісероплетіння. Дана техніка, крім того, має великі можливості щодо формування в учнів пізнавального інтересу, творчих здібностей, естетичного смаку.

Під час вивчення художніх ремесел виховання та розвиток відбуваються невимушено. Заняття з бісероплетіння розвивають у школярів просторове мислення, інтерес, творчі здібності, естетичний смак, формують навики, виховують посидючість, працьовитість, вміння самостійно мислити.

На вивчення курсу бісерного рукоділля необхідно відвести всі 18 годин, передбаченні варіативною частиною. Цього терміну, на мій погляд, буде достатньо для опанування основами технологій, формування умінь та навичок, виконання простих і складних різнотематичних робіт. Зазначений обсяг, на мою думку, дозволить створити сприятливі умови для залучення учнів до позакласної творчої діяльності за даною технікою.

Мною було розроблено тематичний план курсу, розробки уроків та уточнено зміст навчання з кожної теми, з урахуванням вікових особливостей учнів і рівня їхньої попередньої підготовки. Об’єкти праці обиралися з міркувань забезпечення достатньої широти для творчого пошуку учнів та розвитку інтересу до навчальної діяльності протягом вивчення всього розділу. (додаток 15)

Пропоную розроблений мною тематичний план з даного розділу:

Тематичний план

К-ть год.

Тема уроку, її зміст

18

Варіативна частина «Виготовлення виробів з бісеру»

2

Походження бісеру, його виробництво та застосування. Бісерне рукоділля-форма декоративно-прикладного мистецтва.

Л. п. р. Ознайомлення з будовою бісеру, інструментами та матеріалами для виготовлення виробів з бісеру. Добір ниток та голок.

2

Народні прикраси з бісеру. Основи нанизування. Орнаментика і колорит прикрас. Способи виготовлення прикрас.

П. р. розробка композицій.

2

Виготовлення прикрас. Ланцюжки та намисто.

П. р. Виготовлення прикрас за допомогою однієї голки.

2

Виготовлення прикрас. Ажурні оздоби.

П. р. Виготовлення ажурних ланцюжків.

2

Виготовлення прикрас. Мозаїчні вироби.

П. р. Виготовлення ланцюжків технікою «мозаїка».

2

Виготовлення прикрас. Об’ємні плетінки.

П. р. Виготовлення об’ємних прикрас.

2

Виготовлення залікового виробу.

П. р. Виготовлення виробу із застосуванням різних технік нанизування.

2

Виготовлення залікового виробу.

П. р. Виготовлення виробу із застосуванням різних технік нанизування.

2

Захист творчих робіт.

Тематична оцінювання за тематичним блоком «Виготовлення виробів з бісеру»

Народне мистецтво завжди було прикладним і вивчати його слід, працюючи над корисними в побуті речами.

Участь дітей в районних олімпіадах з трудового навчання, написання рефератів, науково-дослідницьких робіт також сприяє зацікавленості предметом і, як наслідок, розвиткові творчих здібностей. Діти, які, можливо, мають досить низький рівень знань з інших предметів на уроках обслуговуючої праці мають змогу само реалізуватися і досягти достатнього та високого рівня знань.

ВИСНОВКИ

Навчання-це праця душі, розуму та тіла. Будь-яка праця людини - це навчання, а навчання без творчості - це мука. Інтерес є найбільш діючим серед всіх мотивів. Це не значить, що навчати учнів слід тільки тому, що цікаво. «Трудове навчання-це образно кажучи, гармонія трьох понять: треба, важко та прекрасно.» (В.Сухомлинський)

Основна мета трудового навчання – виховання творчої особистості, найповніший розвиток її інтересів, нахилів, здібностей, підготовка учнів до професійного самовизначення і трудової діяльності в умовах ринкових відносин. Уроки обслуговуючої праці мають не тільки закріплювати і покращувати знання та практичні навички учнів, а й виявляти їхній творчий потенціал, розвивати творчі здібності, і надавати можливості реалізувати їхні творчі індивідуальності.

Школа має бути не підготовкою до життя, школа має бути життям. На мій погляд, досягнути цього можна, створюючи інтерактивне середовище навчання та виховання, використовуючи різноманітні форми діяльності.

В умовах особистісно-зорієнтованого підходу до навчання не учень повинен пристосовуватися до стилю роботи вчителя, а вчитель зі своїм «арсеналом» форм, методів і засобів повинен знайти особистий підхід до учня. Застаріла формула «ми йдемо від знань (обов’язок виконати шкільний план)- до почуттів» повинна бути відкинута.

Яким би не був учень, необхідно йти від його інтересів і почуттів до шкільної програми, тобто діяти відповідно формули:

Від почуттів-до знань,

Від знань-до діяльності!

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

    Антонова О.Є., Дубасенюк О.А. Робота класного керівника з розвитку пізнавальних інтересів у школярів //Практикум з педагогіки – К.: 1996.- С.222-224.

    Буряк В.К. Пізнавальний інтерес та способи його формування.//Радянська школа. – 1984. - №1. – С.16-17

    Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів.-К.: Академія, 2001.-576с.

    Головань Т. Пізнавальний інтерес як чинник підвищення ефективності процесу навчання// Рідна школа.-2004.-№6. - С. 15-18.

    Державна національна програма “Освіта”: Україна ХХІ століття. – К.: Радуга, 1994. – 62 с.

    Зайцева О. Творча діяльність як засіб розвитку професійних інтересів школярів у процесі трудового навчання //Трудова підготовка. – 1999. - №1. – С. 5-8.

    Закон України “Про загальну середню освіту” // Професійно-технічна освіта. – 1999. - №4. – С.4-6.

    Закон України “Про освіту”// Освіта.- 1996.-№43-44. – С.3-8.

    Концепція естетичного виховання у загальноосвітніх школах. // Мистецтво та освіта. – 1998. - №1. – С.2-7.

    Концепція національного виховання. // Рідна школа. – 1995. - №6. – С.18-19.

    Концепція розвитку загальної середньої освіти. - Освіта України.- 2000. - №33. – С.8-12.

    Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник. – М.: Наука, 1975. – 716с.

    Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. – К.: Радянська школа, 1989. – 608 с.

    Кузьминський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Підручник. – К.: Знання – Прес, 2003. – 418 с.

    Мамчур І. Теорія гри та її пізнавальні можливості //Рідна школа. – 2003. - №6. – С. 61-63.

    Могорита Г.І., Могорита М.Г. Роль позитивного прикладу у вихованні любові до навчання та праці //Початкова школа. – 1978. - №5. –С. 8-18.

    Момот Л.Л., Шелестова Л.В. До проблеми формування творчих здібностей у процесі навчання // Педагогіка і психологія. – 1997.- №2.- С.53-59.

    Остапенко О. Виховання у школярів інтересу до навчання// Рідна школа. – 2004. - №2. – С.50-53.

    Пометун О.І., Пироженко Л.В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: наук.-методичний посібник /За ред. О.І. Пометун.- К.: А.С.К., 2003. – 163с.

    Серьожнікова Р.К., Пархоменко Н.Д., Яковицька Л.С. Основи психології і педагогіки: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 243 с.

    Сколотнева Е.И. Бисероплетение – Спб.: ТОО “Динамит”, 1999.- 336с.

    Сухомлинский В.О. Сто порад учителеві.- К.: Рад. шк., 1984.- 254с.

    Сушенцева Л.Л. Підвищення активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках трудового навчання //Рідна школа. – 2000. - №9. – С. 70-72.

    Тхоржевский Д.О. Методика викладання загально-технічних дисциплін і трудового навчання. – К.: Вища школа, 1980.- 352 с.

    Ушинський К.Д. Педагогическая антропология /Сост. и подг. к печати В.Я. Струминский. - М.: Л. - 1950.- 665с.

    Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К.: Академія, 2002. – 528 с.

    Шуляк В.П. Творчість за законами краси.// Трудова підготовка в закладах освіти. - 2001.-№4. – С. 10-11.