Загальна характеристика системи освіти США

РЕФЕРАТ

1. З історії виникнення американської системи освіти

Коли європейські колонізатори вперше висадились на березі Нового Світу, їм довелося вирішувати проблему, як зберегти на чужині і примножити свою культурну спадщину. Найкращим вирішенням проблеми стало відкриття міських шкіл.

Протягом 30-ти років після заснування першого поселення в Масачусетсі (у 1620 році) усі селища наймали вчителів для навчання дітей читанню, письму та арифметиці, а також релігійним дисциплінам. У більшості селищ відкривалося граматичні школи, в яких готували учні для подальшого навчання в університетах. У 1787 році Континентальний Конгрес зажадав від місцевих органів самоврядування виділення, закріплення та збереження земельних ділянок для державних шкіл у кожному містечку на північному заході американського континенту.

Гарвард (Масачусетс), як університет, був заснований у 1636 році, а університетський коледж Уїльям і Мері (Вірджинія) – у 1693 р. До 1776 року, напередодні Революції, на території Америки було 14 коледжів, а ще біля двох десятків відкрилося до 1800 року. У той час навчання складалося не тільки з класичних традиційних елементів, воно включало в себе також навички, необхідні для формування нової північно-африканської нації. Американці в організації освіти широко запозичали досвід своїх предків – англійців, французів і німців. Як результат, до кінця IX століття школи змогли запропонувати учням вивчення латині, тваринництва, арифметики, курси ведення домашнього господарства і догляду за дітьми та хворими.

Коли американці переселилися на захід країни, їх ставлення до освіти не змінилося, але її необхідно було адаптувати до існуючих прерій і пустель. Кожен штат, відповідно до своєї конституційної юрисдикції, розробляв і впроваджував свій навчальний план, стандарти і цілі навчання. Общини збільшували фінансування як будівництва закладів освіти, так і самої освіти.

Акт (закон) Морилля 1862 року вніс докорінні зміни в систему вищої освіти. Цей акт (закон), який було прийнято Конгресом, дарував общинні землі штатам з метою надання земельних ділянок навчальним закладам (коледжам) «сільського господарства та механіки». Ці коледжі здійснювали підготовку учнів до «повсякденних справ та професій».

Саме у таких коледжах була узаконено професійну і технічну освіту, їх кількість збільшувалась значно швидше, ніж гуманітарних, створених за зразками приватних університетів східного побережжя країни. Сучасні найбільші державні університети США позбулися цього прагматизму, в них поєднуються професійно-технічна і гуманітарна освіта.

У 1834 році Пенсільванія створила вільну державну шкільну систему, контроль і підтримка якої здійснювалися державою. В кінці громадянської війни (у 1865 р.) освіта, починаючи від початкової школи і включаючи університет, стала доступною для всіх верств населення США.

Таким чином, державна школа стала одним з тих джерел, з яких сформувалася американська цивілізація. В цьому аспекті школи були прикладом американізації для все більшої кількості нових емігрантів кінця XIX – початку ХХ сторіччя. Навчання в школах проводилося англійською мовою, обов’язковими були граматика, література, історія Америки, основи громадянства і цивілізації. Завдяки школі Америка стала взірцем націоналізму і патріотизму, її зростаюча економічна роль була результатом «дисциплінуючою пристрасті до технічних наук».

В кінці ХІХ століття школа разом із церквою і тюрмою були ключовою опорою суспільства, общинним осередком поселенців.

Приміщення шкіл не рідко використовувалися у позаурочний час для громадських зборів, навчання дорослих, відпочинку і зустрічі молоді. У школах організовували дискусії та публічні читання, пізніше – заняття спортом. Гордість міста асоціювалася з відважністю шкільної команди атлетів. Участь у спортивних змаганнях приносила неабияку популярність школі, допомагаючи залученню різних прошарків населення до громадського життя.

Коледжі та університети, враховуючи зростаючі потреби суспільства в освіті і культурі, розробили систему заходів і створили різноманітні заклади для соціальної інтеграції. Державні університети носили назви своїх штатів, їхнє досягнення були водночас досягненнями цих штатів. Робота технічних і сільськогосподарських факультетів сприяли розвитку штатів, результати їхніх досліджень впроваджувалися в життя громадян. Згодом приватні університети перейшли на шлях того ж розвитку вважаючи себе національними установами, що мають відношення до загально визнаних пріоритетів у класичному навчанні. Пожертвування та моральна підтримка випускників, які досягли великих успіхів у житті та зробили блискучу кар’єру, а також громадських організацій сприяли успішному розвитку недержавної вищої освіти. Так само, як і податкові надходження, в свою чергу, сприяли процвітанню державних університетів.

Жодна із шкільних систем у світі, крім американської, не мали права з такою кількістю багатонаціонального учнівства – різних рас і націй, ставлячись до нього з великою ліберальністю та наполегливістю. Тому американській освіті притаманні деякі національні і соціальні проблеми. А оскільки основна фінансова підтримка надходить від держави, то освіта віддзеркалює і економічні проблеми і стреси.

Добре поставлена в школах підготовка конторських і торгових службовців нижчої категорії (молодші продавці, секретарки). Під час їх підготовки широко використовують «кооперативний план», по якому навчальний час учениць ділиться між заняттями в школі і роботою в конторі чи магазині. Найменш популярна і успішна програма промислового відділу.

Учні, що бажають після закінчення повної середньої школи поступити до університету, вибирають академічну програму навчання, а ті, які після закінчення 12-го класу отримують вузьку технічну спеціальність (машиніст поїзда, моторист дизельних машин) – технічну. Школярі, бажаючи оволодіти в середній школі спеціальністю слюсаря, електрика чи якоюсь іншою професією в галузі виробництва, ремесла, торгівлі, сільського господарства і діловодства, навчаються у школах з професіональною програмою навчання.

Учні, що навчаються по технічній і професіональній програмах отримують вузьку спеціальність і після навчання працюють по своїй спеціальності. Однак, на рівні з спеціальними предметами вони отримують і загальноосвітню підготовку, що дає можливість після закінчення школи поступати у вищі навчальні заклади.

Випускники шкіл з академічною програмою навчання отримують лише більш широкі знання із загальноосвітніх предметів і можуть вступати у вузи.

2. Реформи освіти в США другої половини ХХ століття

Реформа американської школи 60-х років, викликана радянськими успіхами в освоєнні космосу, була спрямована в основному на покращення відбору і підготовка талановитої молоді. Але вона не вивела масову американську школу з того глухого кута, в якому вона знаходилася. Програма Національної оцінки рівня освіти констатувала зниження знань учнів з усіх шкільних предметів. Багато американських коледжів і університетів вимушені запроваджувати для своїх вихованців корегуючі курси письма, читання, математики. В результаті реформи 60-х років учбові плани середньої школи досягли гігантських розмірів. В них неперервно включались курси і міні – курси, які здавались важливими місцевій общині, батькам, самим учням. «Косметика», «Підготовка до життя холостяка», «Приготування їжі», «Керування автомобілем», сотні інших вузькоутелітарних курсів витісняли із школи предмет загальноосвітнього характеру. 3 року в рік зменшувалась кількість старшокласників, що вивчали історію, географію, математику, не кажучи вже про фізику, хімію, біологію, іноземні мови. В ці роки намітилась стійка тенденція до зниження рівня і якості загальної освіти випycкників середньої школи, Число обов’язкових предметів у школах більшості штатів постійно зменшувалась. Більше половини учбових залікових одиниць, необхідних для диплома, вибирались учнями з числа предметів, що не вимагали великих зусиль, і пов’язаних з особистим обслуговуванням.

Посилено почалось впровадження так званого «відкритого навчання».

Прихильники «відкритого навчання», виходячи з максимальної індивідуалізації, вважали, що школа та її головна діюча особа – вчитель, повинні не керувати дітьми, не вести їх за собою, а йти за ними, за їх інтересами, за їх потребами. Основні риси і ознаки «відкритого навчання» полягають в наступному:

– відсутні обов’язкові учбові плани і програми;

– зміст навчання визначається самими учнями;

– ліквідовано класно-урочна система, немає твердих розкладів занять в школі;

– знання і учбова діяльність школярів ніяк не оцінюється;

– .учитель виконує в класі-функції помічника, порадника учнів;

– в школі немає другорічників і невстигаючих учнів, всі діти переходять в наступний клас з різним рівнем засвоєння тих чи інших дисциплін.

Масове запровадження в 70-х роках «відкритого навчання» не виправдало сподівань авторів проекту і привело до значного відставання американської школи. Знизився рівень знань, умінь і навичок учнів з основних видів учбової діяльності, знизилась дисципліна учнів, з’явилась, легковажність в ставленні до навчальної праці, в класах зникли спокій, робоча обстановка, стало багато шуму, що заважав роботі. Успішні реалізації освітніх рeфoрм заважає лозунг американської прагматичної педагогіки: «Учення повинно бути розвагою». Не задоволенням, яке дається роботою чи красою, а «фаном», кайфом, доступним без будь-яких зусиль.»

Тестові перевірки продемонстрували нова явище пов'язане із зростанням інформаційного буму і загальним ускладненням життя. Це «функціональна неграмотність», що визначається як нездатність зрозуміти незнайомий текст. Один з її аспектів – «культурна неграмотність».

В ході реформ 80-х років в американській школі було зроблено чимало. В ряді штатів було прийняте рішення, що передбачали:

а) переведення-учнів з класу в клас лише у випадку повного засвоєння ними програми; запровадження перевідних екзаменів;

б) збільшення залікових одиниць, які повинен набрати випускник середньої школи для отримання відповідного документа до 21;

в) впровадження навчального року до 220 днів і часу щоденного перебування учнів в школі;

г) визначення обов’язкового мінімуму знань;

д) виділення для обов’язкових предметів не менше 50% учбового часу;

е) забезпечення комп’ютерної грамотності;

в) поліпшення якості викладання;

ж) збільшення зарплати вчителів, зменшення наповнюваності класів (до 15 чоловік);

з) широке консультування учнів по телефону з питань виконання домашнього завдання.

При багатьох вадах і хибах шкільна реформа 80-х років у США – важливе явище. В багатьох штатах розроблені нові програми з обов'язкових предметів, основу яких становить необхідний для всіх мінімум знань і «консультацій». Перевірку рівня їх засвоєння проводить департамент освіти штату за допомогою стандартизованих тестів. Школи, учні яких не досягають-необхідного рівня, оцінюються як недієздатні з відповідними адміністративними санкціями. В ряді штатів запроваджені перевідні екзамени після третього. V, VIІ, IX, і XI класів.

В квітні 1991 р. в США з’явився документ, який, на наш погляд, заслуговує на увагу і аналіз: «Америка – 2000: стратегія в галузі освіти».

Викладена лаконічно констатуючи частина цього документа було точкою відліку для практичних дій. По-перше, необхідно «радикально вдосконалити сьогоднішні, школи», підвищивши їх відповідальність за результати роботи. По-друге, для учнів завтрашнього дня треба створити «нове покоління» американських шкіл.

По-третє, всі американці, що створили формальну освіту, повинні звикнути вчитись протягом усього життя, якщо вони хочуть успішно жити і працювати в сьогоднішньому світі: «Нація на грані ризику повинна стати нацією учнів», По-четверте, для досягнення успіхів в освіті не можна обмежитися школою, а слід дивитися ширше.

Цілі реалізації освітньої стратегії США в документі сформульовано так:

1. Всі діти в Америці підуть до школи підготовленими до навчання в ній.

2. Принаймні 90% учнів будуть закінчувати повну середню школу.

3. Американські учні будуть демонструвати успішне оволодіння серйозною програмою.

4. Американські учні будуть першими в світі в природничих науках і математиці.

5. Всі школи США звільняться від наркотиків і насилля. З метою успішного здійснення освітніх стратегій СШA рекомендуються:

а) посилити акцент на фундаментальних дисциплінах;

б) запровадити після закінчення школи загальнонаціональний екзамен, що відповідає світовим освітнім стандартам;

в) запровадити президентські нагород для кращих вчителів і директорів;

г) посилити диференціювання оплати праці вчителів;

д) стимулювати пoшуки вчитeлiв новаторів;

е) боротися з бюрократизмом в управлінні школою.

Через децентралізацію управління освітою в країні немає єдиної її системи. Нижчою ланкою в освіті є дошкільні заклади.

Тривалий час дитячі садки функціонували як самостійні заклади. Тепер їх відкривають при початкових школах як підготовчі чи нульові класи. Діти більш раннього віку відвідують школи – ясла.

Спеціальний тип дошкільних закладів – так звані денні центри, які обслуговують дітей переважно працюючих батьків.

Обов’язкове навчання в школі дитина починає у віці 6 років. Повний курс шкільного навчання становить 12 років.

В систему загальноосвітніх учбових закладів входить невелике число спеціальних шкіл для аномальних дітей – сліпих, глухих, розумово відсталих).

Мережа шкіл складається з державних і приватних навчальних закладів. Американська приватна чи незалежна школа ні центу не отримує від держави.

Елементарні школи, як правило, розміщуються в окремих приміщеннях і їх не зміщують із старшими класами, Учбовий план елементарної школи США включає рідну мову, математику, природознавство, суспільствознавство, працю, малювання, ліплення, музику, співи і фізкультуру.

В молодшій середній школі поглиблюється диференціація навчання. Викладання на різних рівнях доповнюється системою ефективних предметів (алгебра, біологія, іноземні мови, образотворче мистецтво, музика).

Старша середня школа розділяється на два учбові профілі:

«академічні» і «практичні». В середній школі обов’язкові предмети викладаються за програмою, єдиними для всіх шкіл штату.

В останні десятиріччя в США йдуть активні пошуки більш ефективних організаційних форм та методів навчання. Великого поширення, наприклад, набули так звані не градуйовані школи, тобто школи без поділу на класи.

В США існує великий вибір самих престижних вищих навчальних закладів. Всі навчальні заклади США носять назву університетів чи коледжів. Коледж відзначається, як самостійний вищий навчальній заклад (з дворічним, трирічним терміном навчання).

Система освіти Сполучених Штатів досить глибока, вона дає можливість студенту зробити вибір з дуже широкого спектру запропонованих курсів навчання з самими різними інтересами, а також можливістю поглибленого навчання вибраної спеціальності. Переважно для вступу на програми такого рівня після закінчення середньої школи українським студентам буває достатньо підтвердити знання з англійської мови.