Освіта Франції

План

Вступ “Три великих принципа”

I. Ритм навчання

II. Цикл навчання

III. Чотири етапи навчання:

1.Дошкільна освіта

2.Початкова школа

3.Вторинна школа (середня)

4.Вища освіта. Університет

IV. Довгострокові програми університетського навчання.

V. Доктрина про будівництво школи XXI ст. Коментарі до доктрини.

VI. Висновок

Вступ

“ За охопленням дітей

Франція займає одне з перших місць у світі ”

Система освіти Франції об’єктивно відіграє роль своєрідної лабораторії, дослідного поля, де проходять перевірку життям сучасні тенденції розвитку освіти. В освітніх проблемах цієї країни знаходять відображення важливі педагогічні процеси, що виходять за межи національних кордонів і становлять інтерес для вітчизняних педагогів.

Трохи історії. Після Великої Французької революції 1873 р. в країні був започаткований принцип «освіта для всіх і кожного без обмежень, незважаючи на соціальний статус і прибуток». Але треба було дочекатися ще часів III Республіки, щоб закон Жуля Фері (1881 – 1882) ввів цей принцип у реальне життя, і освіта була суспільно доступною. Педагогам відводилася роль “чорних гусарів” Республіки, які повинні перемогти байдужість і працювати на користь демократії і розвитку.

Три великих принципи Жуля Фері й досі залишаються в силі:

Публічна освіта є обов’язковою, починаючи з 6 років до (з 1959 р.) 13 років. Якщо батьки стоять на заваді до навчання своєї дитини, то на них буде накладено штраф або їм відмовлять у батьківських правах.

Публічна освіта є безкоштовною. Уряд також забезпечує учнів підручниками. Батьки витрачають гроші тільки на шкільні речі, обіди і групу подовженого дня (уряд виділє 18,6% держбюджету на освітні заходи, що становить понад 227 мільярдів франків).

Публічна освіта має нейтральний або світський статус по відношенню до політики та релігії. Але за батьками залишається право вирішувати, куди відправляти дітей – до приватних шкіл чи релігійних. Тільки 7% приватних шкіл платні, інші – більшість з яких

Католицької конфесії – фінансується урядом. Цим школам віддається превага, бо в них більш суворе ставлення до дисципліни і навчання.

Принцип світськості внесений до Конституції і його не слід розцінювати як антирелігійне гасло, воно лише виконувало роль незалежності від всебічної опіки церкви.

I. Ритм навчання. Навчальний рік починається 10 вересня і триває до середини червня. Він поділяється на три триместри: перший – від вересня до Різдва, потім до Великодня у квітні, і до червня. Триместри мають короткі канікули по 10 днів і великі на 2,5місяців.

Класна нарад збирається раз на триместр і в присутності батьків, учнівських делегатів розглядається успішність кожного учня, щоб зорієнтувати його подальше навчання і виховання у найоптимальнішому руслі. Грамоти та інші заохочення практикуються лише в кількох школах і дуже рідко. У 1990/91 навчальному році загальна кількість учнів становила майже 12 мільйонів.

II. Цикл навчання. У процесі історичного розвитку система освіти у Франції зазнала кількох реформ, проте основна структура залишилася без змін. Весь навчальний цикл поділяється на чотири великі етапи: дошкільна освіта або “материнська школа,” початкова або фундаментальна школа, вторинна або середня школа і вища освіта.

III. Чотири етапи:

1.Дошкільна освіта - розрахована на дітей віком від 2 до 6 років.

“Материнські школи” розглядаються не тільки в плані загального розвитку і виховання дітей, але й важливий суспільний інститут підготовки їх до обов’язкового навчання. На “материнську школу” покладені завдання фізичного, естетичного, морального та інтелектуального розвитку дітей.

“Материнська школа” часто вважається великим досягненням навчально-виховної системи Франції. Діти в неї поділені на три секції: у першій – віком від 2 до 4 років і їхнє навчання обмежується іграми; у другій діти 4 – 5 років, які навчаються вмінню “соціального спілкування” шляхом мови і жестів. Основну секцію становлять шестирічні хлопчики і дівчатка. Їх до навчання, вчать читати, писати і рахувати, вони ходять до “школи” 5 разів на тиждень і там перебувають 6 годин на день.

2.Початкова школа – обов’язковий етап для дітей від 6 до 11 років, після закінчення якої учні повинні пройти фінальній іспит і отримати сертифікат цієї школи.

Період навчання в початковій школі триває 5 років: підготовчий рік; фундаментальний курс першого та другого років; середній курс першого та другого років. Вважається, що розклад занять досить навантажений, 28 годин на тиждень(з 9:00-12:00 і 14:00-17:00 годин),існують інші варіанти , 4 рази на тиждень плюс в суботу вранці. У середу і неділю вільні.

Загалом, у початкових школах заборонено давати учням домашні завдання і ця практика скрізь поширена. В одних класах навчаються як хлопці, так і дівчата, тобто класи змішані і, як правило, один викладач веде всі дисципліни. Батьки не вибирають школу для навчання, вона визначається за принципом розташувань місць проживання по відношенню до шкіл.

4. Вторинна або середня школа. Період навчання складається з двох блоків: перший – коледж другий, який, в свою чергу, поділяється на профучилища і ліцеї.

Коледж 6 і 5 рангів це період спостереження, освіта для всіх дітей. Учні відвідують школу і навчаються за спільними програмами. Сюди входить також обов’язкове вивчення одної іноземної мови, переважно англійської. Після закінчення класу 5 рангу навчання, дітей, які мають великі труднощі або ментальний недолік, зорієнтують на “сектор спецнавчання”.

4 і 3 ранги – це період орієнтації: учні починають вивчення другої іноземної мови. Після закінчення 3 і 4 рангу вони проходять фінальний іспит та одержують свідоцтво коледжу. Це впливає на подальше навчання у середньої школі, тобто визначає другий цикл. У будь якому випадку орієнтація учня визначається класною нарадою після консультації з батьками та учнем. Якщо батьків не задовольняє рішення наради щодо визначення подальшого циклу навчання, то вони можуть апелювати його. Закінчення коледжу означає кінець обов’язкового навчання.

Другий цикл: професійно-технічне училище. Закінчення і отримання диплому цього училища вважається “поганим” результатом, це “шлях у гаражі”. Більшість випускників цих училищ намагаються потім продовжити навчання, щоб отримати рівень бакалавра технічних наук.

Довгий цикл: який за три роки готує учнів до здачи іспиту на рівні бакалавра (еквівалент нашому випускнику школи). Ліцей має клас другого рівня, де навчання здійснюється за загальноосвітньою програмою без спеціалізації. У класі першого рівня учнів розмежовують за різними напрямами навчання. У кінці року учні здають іспит на знання французької мови і цей результат враховується при отриманні бакалаврата. І заключний клас закінчується іспитом на одержання бакалавра. Цей диплом не має цінності, і він потрібен для вступу у вузи. Види дипломів бакалаврата такі:

1.Бакалаврат загальноосвітній:

а) філософія і письменство;

б) економіка і соціальна наука;

в) математика і фізика;

г) математика і природничі науки;

д) сільгоспнаука і техніка;

е) наука і техніка.

2. Бакалаврат технічний:

а) медицина;

б) промисловість;

в) музика і танці;

г) економічний сектор;

д) сектор інформатики.

3.Бакалаврат професійних технічних училищ

Французькі учні, як і наші, мають щоденники, щоб записати домашнє завдання, і учителя, який хоче поставити оцінку. Батьки перевіряють щоденники, щоб стежити за навчанням своєї дитини. Домашнє завдання – важлива частина навчального процесу. Починаючи з 6-го періоду середньої школи, учні витрачають багато часу на виконання завдань, які мають обов’язковий характер, а потім оцінюються. Також існує місячний табель, що є зв’язком між школою і батьками. Щомісяця батьки підписують табель з оцінками. Для оцінювання знань використовується літерна градація від “А” - “дуже добре” до “Е” - “дуже погано”. Інколи використовується 20-бальна система. Наприкінці кожного триместру батьки отримують “триместровий бюлетень”, в якому відображенні оцінки учня за триместр з кожної дисципліни, поради викладачів, а також загальні зауваження. Особливість оцінювання у французьких школах полягає у класифікації місця учня по відношенню до інших з кожної дисципліни. Наприклад, він може мати 1 місце з математики і 9 – з хімії або літератури.

Дисципліна завжди є предметом гарячих дебатів. Взагалі французькі вчителі мають дуже обмежені права для покарання учнів, тілесні покарання заборонені. Вчитель може залишати учня після школи на деякий час, дати йому додаткове домашнє завдання, примусити відвідувати школу у вихідні дні для роботи над домашнім завданням. Інколи застосовуються більш жорсткі заходи, зокрема “виключенням” зі школи на декілька днів, впродовж яких учень отримує погані оцінки з пропущених предметів. Тобто, дисциплінарне виховання спрямоване на навчання учня. Суворе й ставлення до відвідування уроків.

У французьких учнів навчальні тижні дуже навантаженні:25 годин у початковій і до 35- в середній. Але в них майже 175 днів канікул.

Французька шкільна форма навчання має добру репутацію в світі!

Учні отримують впродовж усіх рівнів шкіл різносторонні знання, мають багато матеріалу для вивчення напам’ять. Під час уроків вчителі часто використовують групову форму роботи учнів. У Франції вважають, що школи мають обмежений зв’язок із зовнішнім світом. Через деякі внутрішні проблеми мало організовується похід у музеї, на вистави та в різні цікаві місця й установи, ознайомлення з якими було б корисним для учнів. Навчання в школі до 13 років є прогресивним досягненням, але французька система освіти піддається критиці з приводу шкільних невдач: більше ніж 10% молодих людей залишають навчання взагалі, не отримують будь-якого диплому. Школа існує лише для хороших учнів в не зважає уваги на тих, у кого виникають проблеми. Дитина, яка не встигає, повинна залишатися на другий рік.10% залишається на другий рік, навчаються у початковій школі, і тільки 2/3 учнів переходять до середньої “без другого року”.

У школах залишається невирішеним питання нерівності, часто шкальні невдачі пов’язанні із соціальним статусом батьків.

4.Вища освіта. Університети. Нині у Франції існує 74 університети й університетські центри, які об’єднують майже 800 навчально-дослідницьких відділень і відділень з підготовки і досліджень належать, до яких належать функціональні об’єднання: інститути (для навчання з одного предмета) і вищі школи (для багатопредметної професійної підготовки)та лабораторії (для проведення досліджень). Деякі університети мають власні видавництва для публікації актуальних наукових праць. Університети дають студентам багатий вибір довгострокових і короткострокових програм навчання, наприкінці якого видаються державні або університетські дипломи. Деякі університетські дипломи можуть мати велику цінність, зокрема, новий диплом магістра, що видається після трирічного навчання, яке починається після першого університетського циклу. Мета магістру – заохотити підготовку спеціалістів з деяких університетських програм, особливо для виробничої сфери або фахівців високого класу з основних дисциплін.

IV. Довгострокові програми університетського навчання. Вони складаються з циклів послідовного ступінчатого навчання за наявності ступеня бакалавра та державних або визнаних дипломів для наступних циклів. До них відносяться програми з вивченням права, філології і гуманітарних наук. Наприкінці циклу видається державний диплом, що, однак, не завжди дає право продовжувати освіту у вищому циклі, але може дати доступ до паралельної підготовки. Як правило кожний цикл, відповідно до своїх цілей, є частиною професійної орієнтації, загальної підготовки, одержання професійної кваліфікації, наукової роботи, особистого розвитку, підготовки до усвідомлення своїх обов'язків, роботи індивідуально і в колективі.

Перший цикл. Доступ до нього мають бакалаври. Після закінчення двох років навчання їм видається диплом загальної університетської освіти (ДЗУО) або диплом науково – технічної освіти (ДНТО) – обидва державні. У деяких випадках, щоб задовольнити потреби регіону, наприкінці першого циклу може видаватися університетський диплом (УД).

ДЗУО є класичними або оновленими і можуть видаватися в одному університеті, але з різних дисциплін. Для оновлених ДЗУО характерна велика багатопредметність і впровадження більш вузьких спеціалізацій. Вони містять оцінки з різних предметів: права, економічних наук, економічного і соціального управління, літератури і мистецтва, комунікації і лінгвістики, гуманітарних наук, теології, науку про матерії і структури (ДЗУОА), природничих наук (ДЗУОБ), прикладної математики і суспільних наук (ПМСН), економіки і технології, науки і техніки у фізкультурі й спорті (НТФС), догляду за хворими.

Другий цикл. До нього допускаються студенти з дипломами ДЗУО, ДНТУО або з документами про рівнозначну освіту. Після його завершення надається звання ліценціата (бакалавр + 3 роки) або магістра (бакалавр + 4 роки). Може також бути виданий диплом інженера (бакалавр + 5 років).

Освіту інженера можна одержати в автономних відділеннях, що входять до університетів (вища інженерна школа – ВІШ) або в самих університетах ( університетські школи інженерів або інститути).

Вищі інженерні школи (ВІШ). У них надається освіта інженера. Рівень цих шкіл відповідає рівню традиційних вищих шкіл. Набір до них проводиться через великий і складний конкурс: до нього готуються на курсах підготовки у вищі школи при ліцеях; до конкурсу або іспитів допускаються лише ті, хто одержали ДЗУО. Термін навчання – три роки.

ВІШ бувають таких профілів: хімічні (Лілль, Мулоз, Ренн, Страсбург, Бордо, Монпельє, Тулуза, Клермон-Ферран, Париж); механічні (Нант, Пуатьє, Безансон); фізичні (Бордо, Марсель).

У трьох університетських містах (Нансі, Гренобль, Тулуза) ВІШ об’єдналися й утворили три державні політехнічні інститути (ДПІ). Спеціалізація тут дуже різноманітна, наприклад у ДПІ Гренобля: електрохімія, електрометалургія, гідравліка, інформатика, прикладна математика.

Університетські інженерні школи та інститути. Всередині університетів освіту інженера надають 35 шкіл або інститутів. Вибір спеціальностей досить широкий (інформатика, телекомунікації, енергетика, сільське господарство, харчова промисловість і т.д.). Набір проводиться після навчання (бакалавр + 2 роки), але часто й відразу після одержання ступеня бакалавра, включаючи й освіту ДЗУО з підготовки інженерів (бакалавр + 2 + 3 роки).

Третій цикл. Це підготовка до науково – дослідницької роботи. Слід зазначити, що принцом на третій цикл навчання не є автоматичний і критерії прийому сюди відрізняються залежно від університету. Хоча наявність диплома є першою умовою прийому. Часто в обов’язковому порядку тут проводиться співбесіда і потрібен лист-обгрунтування вибору. Прийом дуже жорсткий тому, що кількість місць обмежена.

Після закінчення третього циклу видається: диплом про вищу спеціалізовану освіту (ДВСО) із забезпеченням дослідницькою роботою протягом одного року (бакалавр + 5 років), що готує безпосередньо до професійної діяльності; диплом про розширену освіту (ДРО) (бакалавр + 5 років) після першого року докторату, необхідний для продовження підготовки дисертації, тому, що ДРО, на відміну від ДВСО, вважається шляхом до реальної науково-дослідницької роботи. Термін роботи над дисертацією – від 2 до 4 років. Різні терміни навчання в доктораті відтепер приведені в єдиний режим (із скасуванням державного докторату) і, в принципі, навчальні заклади не можуть видати цей диплом, якщо запис у докторат був зроблений після встановлення нового режиму; університетські дипломи про науково-дослідницьку роботу не визнані в загальнодержавному масштабі.

Університетська освіта у сфері охорони здоров’я, медична освіта (медицина, одонтологія, фармацевтика) надається в університетах також у трьох циклах, де здійснюється підготовка лікарів. Слід зазначити, що, відповідно до статті Е 356 кодексу охорони здоров’я Франції, ніхто, за винятком особливих випадків не може мати лікарської практики, якщо він не є вихідцем із держав – членів Європейського Економічного Співтовариства і немає французького диплома доктора медицина або диплома, виданого в одній із зазначених держав, і зареєстрованого в списку, складеному відповідно до домовленості ЄЕС.

Перший цикл медичної освіти – два роки навчання, він цілком присвячений основним наукам. До другого року навчання допускаються лише через суворий конкурс. До повторного навчання на першому курсі допускаються лише один раз. Другий цикл медичної освіти – чотири роки навчання після першого циклу. Перша частина другого циклу включає рік практики в лікарні, а також практичне навчання семіотиці, друга частина другого циклу триває три роки. Вона присвячена вивченню патології і терапевтики, включає теоретичну і клінічну підготовку (робота в лікарнях). Другий цикл завершується видачею сертифіката про клінічний і терапевтичний синтез.

Третій цикл включає два щаблі: субординатура – обов’язкова для всіх і займається питаннями загальної медицини; інтернатура з міжрегіональним конкурсним набором, у якій здійснюється спеціалізація.

Перший семестр стажування недиференційований. Інтерни і субординатори одержують теоретичну і практичну підготовку. Третій цикл загальної медицини (субординатура) триває два роки в повному обсязі.

Єдиний шлях доступу до медичної спеціалізації – інтернатура яка триває 4 або 5 років. Щоб піднятися на цей щабель, необхідно успішно витримати конкурс інтернатури, що проводиться у семи міжрегіональних об’еднаннях.

Кожний інтерн обирає напрямок всередині дисципліни (лікарські спеціалізації, хірургічні, психіатрія, мед.біологія), до якої він був приписаний відповідно у рівня підготовки.

Вищі педагогічні школи (ВПШ). Чотири ВПШ є державними навчальними закладами технічно-культурної і професійно-підготовчими. Вищі педагогічні школи готують учнів до фундаментальних або прикладних досліджень, викладання в університетах і класах підготовки до вищих та середніх шкіл, до служби в державних і місцевих адміністративних структурах або підприємствах. Вищі педагогічні школи мають багато дослідницьких центрів. Студенти без обмеження допускаються до вступних іспитів відповідно до встановлених умов. Підготовка природничих наук проводиться постбакалаврських класах ліцеїв: вища і спеціальна математика, загальна підготовка за програмою іспитів вищих природознавчих шкіл включаючи сільськогосподарські школи. З філології навчання також проводяться в постбакалаврських класах ліцеїв вищої філології і першого вищого класу, що діляться на три категорії:

класи з підготовки до вищої педагогічної школи (ВПШ) з класичних мов;

класи з підготовки ВПШ Фонтене-Сен Клу з сучасних мов;

класи з підготовки до ВПШ з гуманітарних наук.

Перед тим як бути допущеним до конкурсу, французькі студенти повинні підписати забов’язання залишитися протчгом10 років на державній службі, у системах адміністративно-територіальних одиниць, в їх суспільних установах або на державних підприємствах. Підчас перебування в школі вони проходять навчання в магістратах, що дає змогу одержати найбільшу ступінь ліценціата, магістра і диплом про розширену освіту, що є підготовкою до науково-дослідницької роботи. Значна кількість студентів здають іспити на ступінь “агреже”, що дає допуск до викладання в ліцеях.

Навчання у Вищій педагогічної школі триває 4 роки, протягом яких студенти одержують зарплату і вважаються службовцями-стажистами. Під час навчання студенти проводять одне або декілька стажування за рубежем (тривалість стажування не може перевищувати 2 роки).

Щороку випускникам цієї школи виділяється значна кількість тимчасових дворічних посад інструкторів школи, де вони одержують платню, що дає змогу закінчити роботи над дисертацією, почту за звичаю під час навчання.

Іноземні студенти можуть бути прийняті в Школу, якщо витримають конкурс (вони зараховуються під номером “біс” як вільні слухачі і одержують титул “нормалійця”(випускника ВПШ), але без права роботи в системі французької освіти та одержання зарплати). Термін їхнього навчання теж 4 роки.

Французькій системі вищої освіти характерна велика різноманітність навчальних закладів з міцними традиціями, здатних, насамперед, чітко орієнтуватися при підготовці фахівців на вимоги сьогодення.

V. Доктрина про будівництво школи XXIст. у Франції. Вона визначає головні напрямки розвитку початкової школи і базується на принципах різноманітності місцезнаходження й оточення шкіл та різноманітності способів організації праці учнів, педагогічних і виховних команд шкіл.

Маємо документ, який, на переконання Міністра Клода Аглера, еволюційно суттєво змінить навчально-виховний процес у початковій школі Франції. Певно так и станеться, бо серйозно продумані змістові підходи до реалізації доктрини, кадрове й економічне її забезпечення, зроблена відповідна вибірка шкіл для експерименту і, що найосновніше, статус початкової школи у доктрини презентується на рівні “першої суспільної служби держави”, а статус учителя – на рівні “державного службовця”(всі студенти з третього курсу педагогічних навчальних закладів Франції, а, отже, і всі працюючі дипломовані вчителі, мають статус державного службовця, з відповідним рівнем зарплатні).

Коментарі до доктрини. Ось деякі витяги з надрукованих матеріалів.

Згідно із завданням й основними цілями доктрини, педагогічна організація і педагогічна готовність шкіл, які зобов’язуються реалізовувати в життя її основні положення, мають одночасно відповідати потребам учнів, соціальним потребам, із дотриманням принципів поваги до службовців освітньої галузі. Пріоритетам в цьому мають стати фундаментальні знання і компетентність, громадянськість і розвиток особистості. Відповідати потреби учнів означає:

врахувати їхні індивідуальні відмінності;

надавати допомогу при перших виявах труднощів;

адаптувати шкільний час до життєвих ритмів учнів, із урахуванням їхньої флуктуації (коливань) впродовж дня;

У межах завдань школи Республіки це уможливить рівність в освіті і рівність в успіхові. Відповідати потребам часу означає:

домогтися нових соціальних сповідань, серцевиною яких є політична ставки на упорядкування шкільних ритмів;

збільшити активну діяльність учнів прилученням до культурних, мистецьких,

спортивних надбань, які прийдуть на допомогу шкільному навчанню, доповнять його і збагатять;

наповнити позашкільний час дітей можливостями духовного розвитку, зменшенням тиску соціальних нерівностей, допомогою в обов’язковому навчанні;

Відповідальність за учня цілком покладається на школу, в якій учень перебуватиме цілий день, в якій навчання поєднається з культурою, мистецтвом, спортом за участю і під його егідою.

Модифікація організації шкільного часу невіддільна від найраціональнішого використання робочого часу вчителя та найпродуктивнішого результату його праці:

передбачається створення педагогічної команди, у якій, поряд із учителем, працюватимуть помічник-вихователь і запрошенні працівники мистецтва і спорту;

колективна праця команди включає в себе службові обміни, співпрацю з учителем, яких можна замінити (зокрема тих, хто викладає мови, або запрошених працівників ззовні), інтеграцію помічників-вихователів школи тощо:

праця команди базуватиметься на свободі вибору педагогічних технологій, на найновітнішому забезпеченні шкільним оснащенням і комп’ютерною технікою, на індивідуальній роботі з кожним учнем, на колективній думці команди;

навчання учнів поєднуватиметься з їхнім особистим життям, особистісними інтересами без ніяких обмежень, з урахуванням творчих і мовлених здібностей кожного учня;

викладання наук і їх опанування цим експериментом можна озаглавити “рука в тісті”, тобто - самому особисто взятися за справу;

впроваджуватиметься методика різноманітних форм перегрупування учнів, згідно з їхніми особистими зацікавленнями, можливі різновікові групи учнів з різних класів за природними схильностями тощо.

Доктрина передбачає гнучкий шкільний розклад у різні пори року вивільнення часу викладачів. Чітко визначеними в експерименті є дві умови: добровільність шкіл і бажання вчителів та членів їхньої команди до співпраці. Основним завдання експерименту в царині вчительської праці – змінити усталену професію шкільного вчителя на нову професію – викладача школи, відповідно до вимог сьогодення.

Сигелен Руаяль – заступник Міністра Національної освіти, Пошуку і Технологій, відповідальна за шкільне навчання.

Крістофер Шантені – директор Національного Інституту Педагогічного пошуку.

Катрін Тротман – Міністр Культури і Комунікацій.

Висновок: Естетичне виховання школярів усіх нас має об’єднати, бо сформований ним артистизм у початковій школі дасть змогу дитині краще милити, пристосовувати свою особистість до життя і постійно її удосконалювати.

Наша роль полягає в тому, щоб дати молоді те, що вона потребує – освіту, матеріальну базу освіти, викладачів, середовище.

Список літератури:

1. Шевченко А.І. журнал для педагогів “ Рідна школа” ст.” Освіта у Франції” 2001р.

2. Зязюн Л.П. журнал для педагогів “Початкова школа” ст. “Початкова школа Франції XXIст.”2002р.

3. Егоров Г.Г. журнал для педагогів “Історія у школі” ст.” Система освіти у Франції” 2001р.