Методика підготовки і проведення практичного заняття "Оцінка екологічної стабільності території" з дисципліни "Землевпорядне проектування" з використанням інформаційно-комунікаційних технологій

КУРСОВА РОБОТА

"Методика підготовки і проведення практичного заняття "Оцінка екологічної стабільності території" з дисципліни "Землевпорядне проектування" з використанням інформаційно-комунікаційних технологій".

Зміст

Вступ

1. Практичне заняття як організаційна форма навчання

2. Використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчанні

3. Місце дисципліни землевпорядне проектування у підготовці інженерів-землевпорядників

4. Методика та зміст практичного заняття по темі "Оцінка екологічної стабільності території"

4.1 Рекомендована література для підготовки студентів до практичного заняття

4.2 Питання для закріплення та перевірки засвоєних знань

Висновки

Список літератури

Вступ

Сучасна система освіти зароджувалася, удосконалювалася у ХХ столітті в період інтенсивного розвитку агропромислового комплексу та індустріалізації країни. Посилена увага до природничих, точних наук, продуктивної праці поєднувалася зі збільшенням кількості навчальних закладів.

У наступний період величезними кроками освоювалися нові природні ресурси, вибухали екологічні кризи, передові країни ставали на шлях інноваційного розвитку, в усіх сферах утверджувалися інформаційні технології - усе це поставило нові завдання перед освітою та наукою.

Сучасний глобалізований світ став велетенським обмінним пунктом інформації. 1988 року оптико-волоконний кабель передавав одночасно три тисячі інформаційних імпульсів, 1996 року - півтора мільйона, 2000 року - уже десять мільйонів. Останніми роками у світі щороку видається в середньому понад вісімсот тисяч книжок різних найменувань. У середині XV століття у світі налічувалося всього близько тридцяти тисяч книжок.

Наприкінці ХХ століття розвинені країни світу поставили собі за мету прискорити перехід від постіндустріального до нового етапу розвитку людства - інформаційного суспільства, основними ресурсами якого є знання та інформація.

Ще К. Ушинський говорив, що розум - це добре організована система знань, але знань, які постійно оновлюються! [15] Ось чому одна з важливих тенденцій розвитку освіти в країні складається з перебудови самої концепції організації навчально-пізнавальної діяльності, педагогічного керівництва нею, коли інформативна модель освіти втратила свою актуальність.

Сьогодні суспільство досягло такого рівня розвитку, коли обсяги теоретичних знань, інформації, рівень її структурованості та складності зумовлюють створення якісно нової інформаційної структури, в якій інформаційні ресурси визначатимуть розвиток країни, сфер суспільства; умови життєдіяльності людини в усіх соціальних сферах, інтелектуалізацію праці, вдосконалення соціально-комунікаційних відносин, виробництва й управління усіма соціальними сферами; вибір і використання інформаційних систем і технологій різного призначення.

Це вимагає найшвидшого переходу до нової стратегії розвитку освіти на основі широкомасштабного використання знань та інформації як стратегічних ресурсів розвитку, а також перспективних високоефективних технологій як основних інструментів цього розвитку.

Саме такий підхід до освіти був визначений Національною програмою "Освіта. Україна ХХІ сторіччя", в якій передбачено забезпечення розвитку освіти на основі нових прогресивних концепцій, запровадження у навчально-виховний процес новітніх педагогічних технологій та науково-методичних досягнень, створення нової системи інформаційного забезпечення освіти, входження України у трансконтинентальну систему комп'ютерної інформації [7].

Для реалізації програми великого значення набувають процеси інформатизації, використання комп'ютера, інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) та інформаційних ресурсів у професійній діяльності працівників освіти.

Тому обрана тема курсової роботи є високо актуальною, розробка методики практичного заняття з використанням ІКТ є одним з кроків запровадження у навчальний процес новітніх інформаційних технологій.

Об’єктом курсової роботи є підготовка і проведення практичного заняття з дисципліни "Землевпорядне проектування" по темі "Оцінка екологічної стабільності території".

Мета - підготувати методику підготовки і проведення практичного заняття з дисципліни "Землевпорядне проектування" по темі "Оцінка екологічної стабільності території".

При аналізі поставленої мети я виділила наступні завдання:

висвітлити інформацію про практичне заняття, як організаційну форму навчання;

розкрити важливість використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчанні;

скласти методику підготовки і проведення даного практичного заняття з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

1. Практичне заняття як організаційна форма навчання

Практичне заняття - форма навчального заняття, при якій викладач організує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань [15].

Практичне заняття ставить за мету на основі засвоєних системних знань включати учнів у різні види самостійної діяльності - практичної, інтелектуальної, предметної.

Практична діяльність учнів забезпечує використання знань, умінь і навичок у різних ситуаціях. Наприклад, предметна - це маніпуляція матеріальними об'єктами (робота з мікрокалькулятором, обладнанням, вимірювальними приладами, реактивами та ін). Інтелектуальна діяльність учнів у процесі виконання практичної роботи - це бачення та виправлення своїх помилок, перенесення знань з одного предмета на інший, діагностування й моделювання навчально-пізнавальної діяльності.

Практична робота проводиться відповідно до навчальної програми і її виконання є обов'язковим. Вона має велике значення для технічної освіти, розкриття дидактичного принципу зв'язку теорії із практикою, розвитку пізнавальних здібностей та самостійності учнів, формування в них умінь і навичок, необхідних для майбутнього життя та самоосвіти, впливає на конкретизацію й закріплення знань, розвиває вміння спостерігати та пояснювати явища оточуючого світу [14].

Цілями практичного заняття можуть бути: розширення уявлень учнів про явища оточуючого світу, у т. ч. тих, що вивчаються, глибоке проникнення в їх сутність; формування в них умінь виявляти об'єктивні зв'язки та взаємообумовленість явищ; озброєння учнів спеціальними навичками, необхідними не тільки в навчальній, а й у виробничій праці.

Практичне заняття передбачає попередню теоретичну підготовку учнів, збір фактичного матеріалу для узагальнення, систематизації, аналізу [14]. На практичне заняття відводиться, як правло, дві академічні години (тривалість визначається навчальною програмою, але може коригуватись учителем); завдання, які винесені на практичне заняття, виконуються всім класом, при цьому форма організації їх діяльності може бути індивідуальною, груповою, фронтальною, змішаною.

Основні вимоги до організації проведення практичного заняття: визначення його місця в системі уроків з даної теми; чітка постановка цілей та завдань; відбір змісту матеріалу та підготовка обладнання; проведення інструктажу з дотримання техніки безпеки викладачами та учнями; виконання випереджувальних завдань; ознайомлення з технікою безпеки; підготовка й обговорення форм звіту про виконану роботу; вивчення тих елементів практичних знань, умінь і навичок учнів, які вимагають подальшого формування та розвитку, відпрацювання на даному практичному занятті; раціональне поєднання форм навчальної діяльності учнів (репродуктивної, раціоналізаторської, творчої); розробка критеріїв оцінки результативності виконання практичної роботи, уведення в самостійну роботу учнів елементів гри та змагань як важливого фактора її стимулювання; здійснення контролю та корекції навчально-пізнавальної діяльності учнів; підбиття підсумків практичного заняття. Зміст практичного заняття зумовлюється специфікою навчальних предметів (хімія, фізика, математика, біологія, географія), теми, мети та завдань. Воно може проводитись у класі, навчальному кабінеті, майстернях, на місцевості, на виробництві.

З метою забезпечення ефективності практичного заняття викладачу потрібно: підготувати учнів до виконання практичної роботи, тобто щоб вони не тільки добре знали зміст теоретичного матеріалу, на основі якого виконуватиметься практична робота, а й були ознайомлені з прийомами її виконання; забезпечити всіх студентів посібниками, приладами, інструментами, довідниками; контролювати хід виконання роботи, вчасно приходити на допомогу студентам, не обмежуючи їхньої активності та самостійності; аналізувати та оцінювати виконання практичного завдання. Практичні завдання мають, як правило, тренувальний характер. При цьому інструктаж викладача повинен бути конкретним і зрозумілим, можливі неодноразові повторення, нагадування у процесі поетапного виконання практичної роботи. У міру набуття учнями практичних навичок і вмінь завдання ускладнюються, а інструктаж спрощується.

Різновидом практичного заняття є практикум, який проводиться після завершення великих розділів курсу та має переважно повторювально-узагальнюючий характер. Участь у ньому відкриває великі можливості для прояву та розвитку індивідуальних інтересів і нахилів учнів. На практикумі з'являються можливості для здійснення диференціації навчання. Студентам можна доручити виконання неоднакових за змістом і характером завдань. При цьому одним слід дати повний інструктаж, іншим - лише короткі відомості, для третіх обмежитись постановкою цілей та завдань, для розв'язання яких учні повинні самостійно розробити план та алгоритм дій, підібрати обладнання. Практикум може складатись із декількох завдань і дослідів, після виконання яких учні обробляють результати спостережень та експерименту, складають письмовий звіт.

Практикум є найбільш складною формою організації самостійної роботи учнів. Активна участь у практикумі сприяє оволодінню учнями методикою спостереження, постановки та проведення лабораторного експерименту, формуванню вмінь і навичок узагальнення, робити висновки, розробляти пропозиції щодо перевірки гіпотез. Цінність практикумів безперечна, тому що при цьому в учнів є реальна можливість працювати у власному темпі та ритмі, просуватись у навчанні в міру засвоєння та відпрацювання відповідних завдань і засобів діяльності. Наявність диференційованих завдань дозволяє переводити учнів на більш високі рівні навчальних досягнень і розвитку. Основні вимоги до практикуму: визначити місце практикуму в системі уроків з курсу навчального предмета, скласти план роботи із проведення практикумів у різних класах, підготувати необхідні інструкції, диференційовані завдання з урахуванням рівнів навчальної підготовленості учнів; розробити методики спостереження та лабораторного експерименту; перевірити матеріальне забезпечення практикумів, доукомплектувати обладнання, необхідне для індивідуальної та групової роботи учнів; визначити термін проведення практикуму; продумати та забезпечити систему безпосереднього й опосередкованого керівництва та контролю діяльності учнів під час практикуму; створити комфортні умови проведення заняття, забезпечити радість творчості, емоційне задоволення, засвоєння етичних норм колективної діяльності.

На практикумі доцільно широко використовувати електронно-обчислювальну техніку, дисплеї, сучасні методи наукових досліджень з урахуванням специфіки конкретного навчального предмета [15].

У процесі спостереження та аналізу практичного заняття слід зосередити увагу на таких параметрах:

відповідність теми практичної роботи змісту навчальної програми, визначення її місця в системі уроків;

постановка цілей та завдань практичної роботи, їх відповідність змісту теми, моделювання подальшої навчальної діяльності учнів;

підготовка до практичної роботи (виділення найбільш значущих знань, умінь і навичок учнів, які будуть використані при проведенні практичної роботи; відбір змісту дидактичного матеріалу, вибір форм і методів виконання практичної роботи; підготовка посібників, інструментів, приладів для виконання роботи);

процес виконання практичної роботи (ознайомлення з метою та завданнями роботи, інструктаж із подальшої діяльності, тобто ознайомлення з прийомами та засобами виконання роботи; забезпечення всіх учнів посібниками, приладами, інструментами для виконання практичної роботи; оформлення результатів роботи; поділ студентів на групи; поетапний контроль і корекція процесу виконання завдання);

результативність виконання практичної роботи (уміння студентів застосовувати теоретичні знання при виконанні практичних завдань, користуватись приладами, інструментами, здійснювати проміжні записи, аналізувати та узагальнювати їх, робити висновки; констатувати, скільки студентів виконали, скільки не виконали роботу, характер утруднень; озброєння учнів спеціальними та загально-навчальними вміннями та навичками, які мають важливе значення для навчальної та виробничої праці).

2. Використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчанні

Розвиток сучасного суспільства, його глобальна інформатизація і трансформація, зміна форм господарювання, впровадження сучасних інтенсивних методів виробництва потребують розробки принципово нових і адекватних часу підходів до підготовки фахівця. Такі підходи тісно пов’язані з інформаційно-комунікаційними технологіями.

Під інформаційно-комунікаційними технологіями розуміють сукупність методів та технічних засобів, які використовуються для збирання, створення, організації, зберігання, опрацювання, передавання, подання й використання інформації [7].

Проблема впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у навчальний процес досліджувалась у працях Б. Бєсєдіна, А. Веліховської, М. Голованя, Ю. Горошка, В. Дровозюк, М. Жалдака, Т. Зайцевої, В. Клочка, Н. Кульчицької, К. Ламонової, Ю. Лотюк, Н. Морзе, А. Олійника, К. Осенкова, А. Пенькова, С. Ракова, Ю. Рамського, В. Розумовського, Є. Смирнової, В. Чирко, В. Шавальової та інших учених [5].

Широке впровадження нових інформаційних технологій у навчальний процес породжує низку проблем, які стосуються змісту, методів, організаційних форм і засобів навчання, гуманітаризації освіти та гуманізації навчального процесу, інтеграції навчальних предметів і фундаменталізації знань, підготовки й удосконалення кваліфікації педагогічних кадрів, створення системи неперервної освіти, зокрема системи самоосвіти й самовдосконалення вчителів, яка забезпечувала б оволодіння ними основами сучасної інформаційної культури. Звідси випливає необхідність розробки й побудови цілісної системи підготовки вчителя до використання інформаційної технології в навчальному процесі, яка включає весь комплекс навчальних дисциплін з відповідно побудованим змістом, сукупність методів, організаційних форм і засобів навчання, орієнтованих на широке використання сучасної інформаційної технології в навчальному процесі, і забезпечує методологічну, спеціальну й методичну підготовку вчителя в нерозривному зв’язку з формуванням основ інформаційної культури та підготовкою до практичного використання нової інформаційної технології у своїй професійній діяльності, здатність і готовність до постійної самоосвіти й самовдосконалення, а також можливість їх здійснювати.

Проблемі використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі присвячені, зокрема, дисертаційні дослідження І. Богданової, Л. Павлюк, Л. Панченко, І. Синельник, А. Уманця та інших дослідників [7].

Від негативних наслідків необґрунтованого ігнорування методів, організаційних форм і засобів навчання в рамках традиційної методики викладання математики та надмірної, методично невиправданої, комп’ютеризації навчального процесу застерігає З. Слєпкань: “Запровадження нових інформаційних технологій навчання не повинно бути самоціллю. Воно має бути педагогічно виправданим, розглядатись передусім з погляду педагогічних переваг, які воно може забезпечити порівняно з традиційною методикою навчання” [5,c.28].

Від занадто широкого й методично невиправданого застосування комп’ютера в навчальному процесі застерігає О. Вербицький: “Необхідно перш за все визначити конкретні цілі та зміст навчання у комп’ютерному варіанті. Якщо виявиться, що цілі можуть бути досягнуті за допомогою традиційних, надійних, звичних для викладача і студентів засобів, то краще за все звернутися саме до них. Для комп’ютерного навчання доцільно відбирати лише той зміст, розробка та засвоєння якого не може обійтися без електронно-обчислювальних машин" [5, с.37].

За думкою О. Співаковського [5], використання нових інформаційних технологій навчання у вищому навчальному закладі, крім сприяння досягненню основних, запланованих цілей навчання у конкретній предметній галузі, сприяє досягненню і додаткових цілей навчання: формуванню в майбутнього вчителя позитивного ставлення до нових інформаційних технологій навчання, переконаності в ефективності цих технологій навчання, практичному засвоєнню методів навчання в умовах нових інформаційних технологій навчання. Студенти долають психологічний бар’єр між традиційними формами, методами й засобами навчання і навчанням із застосуванням комп’ютерних засобів набагато швидше, ніж учителі, що вже мають досвід роботи традиційними методами.

В. Клочко [5] виділяє такі характерні відмінності традиційної освіти й сучасних вимог до технології навчання, на яких ґрунтується підхід до побудови методичної системи навчання на базі нових інформаційних технологій:

1) традиційна система навчання готувала фахівців до умов виробництва, яке вже функціонувало, завданням сучасної системи освіти є підготовка фахівців до маловідомих умов;

2) у традиційній системі освіти домінує технократичний підхід з прагматичними цілями. У сучасних умовах виникає необхідність гуманітаризації освіти;

3) традиційна система освіти орієнтувалась на стійку систему знань, умінь і навичок. Таким чином, необхідні еквіваленти елементів знань, які були б стійкими відносно зміни умов виробництва;

4) традиційна система освіти була в основному спрямована на репродуктивну діяльність, творча компонента була присутня у незначній мірі. Сучасні умови виробничої діяльності потребують творчих фахівців, які мислять нестандартно;

5) традиційна технологічна діяльність орієнтувалась на статичну картину світу. Нова картина світу, в якому буде працювати фахівець, невідома.

На думку М. Голованя [5], інформаційно-комунікаційні технології навчання мають якісні відмінності від традиційних технологій. Засоби інформаційно-комунікаційних технологій не є простим придатком до існуючих методичних систем навчання, вони вносять суттєві корективи в усі компоненти методичної системи (мету, зміст, методи, засоби та організаційні форми навчання). Інформаційно-комунікаційні технології навчання мають також суттєві відмінності між собою, зумовлені тим, що в їх основу закладено різні теоретичні засади, а також тим, що за допомогою таких технологій реалізуються різні функції навчання, і реалізуються вони по-різному.

Доцільність та ефективність використання інформаційної технології в навчальному процесі педагогічного вищого навчального закладу нерозривно пов’язані з поняттям інформаційної культури.

Формування інформаційної культури педагогів - це насамперед формування системи знань, навичок та вмінь, які необхідні педагогам для використання інформаційно-комунікаційних технологій у своїй професійній діяльності. Зміст інформаційної культури для педагогів має свою специфіку. Невід’ємним компонентом цього змісту є психолого-педагогічні особливості застосування комп’ютера у навчанні.

Найважливішим компонентом інформаційної культури є формування вміння практичного використання комп’ютера при розв’язуванні практичних задач. Для працюючих у системі освіти, як загальної, так і професійної, основи інформаційної культури виступають важливою частиною не лише загальноосвітньої, але й професійної підготовки. Мова йде не тільки про формування у студентів уміння розв’язувати різноманітні задачі за допомогою комп’ютера, а й про вміння навчити майбутніх учнів використовувати інформаційно-комунікаційні технології в процесі власної навчально-пізнавальної діяльності.

У процесі формування інформаційної культури вчителів доцільно розкрити роль комп’ютера у справі розв’язування завдань виховання та розвитку особистості учнів. Цей аспект загальної підготовки вчителів має виняткове значення, оскільки багато з них і досі вважають комп’ютерну техніку в школі тільки засобом розв’язування математичних задач та проведення різноманітних обчислень.

У процесі формування інформаційної культури майбутні педагоги повинні зрозуміти, що комп’ютер сприяє формуванню в того, хто навчається, рефлексії своєї діяльності [7]. Рефлексія - одна з форм самосвідомості, яка орієнтована на осмислення людиною своєї діяльності, усвідомлення своєї особистості, а також діяльності і особистості своїх партнерів. Можна виділити такі види рефлексії: інтелектуальну і особистісну. Перша з них спрямована на осмислення власної діяльності, друга - на осмислення самого себе, властивостей і якостей характеру, усвідомлення власного “Я". Крім того, можна виділити міжособистісну рефлексію, яка за своїм змістом збігається з інтелектуальною або з особистісною, але відрізняється тим, що спрямована на іншу людину. Формування рефлексії - одна з найважливіших навчальних цілей. Пізнання самого себе, своєї діяльності є необхідною передумовою формування навчальної діяльності. Особистісна рефлексія є засобом адекватної самооцінки й виступає необхідною передумовою самоконтролю, самовиховання в широкому смислі слова, визначення свого місця в житті. Нові можливості у формуванні в студентів інтелектуальної рефлексії з’являються перш за все завдяки тому, що використання комп’ютера надає можливість наочно представити студентам, до чого призводить кожна їх дія.

Систематичне і педагогічно доцільне використання під час аудиторних занять мультимедійних засобів сприяє вдосконаленню сенсомоторної сфери студентів, розвиває їх зорову і слухову чутливість, формує вміння сприймати, розвиває спостережливість. Поряд із цим використання інформаційно-комунікаційних технологій сприяє розвитку перцептивної уваги. Окремі властивості зорових і слухових подразників та їх комплексний вплив на психіку людини обумовлюють виникнення мимовільної уваги, її стійкості та зосередженості. Використання комп’ютерних засобів навчання дозволяє збільшити обсяг аудіовізуальної інформації для засвоєння студентами, що у свою чергу сприяє розвитку їхнього мислення, формує систему розумових дій, здатність до самостійної творчої роботи.

При визначенні ефективності будь-якої методики навчання необхідно враховувати особливості психічних процесів кожного студента, а саме: особливості мислення, властивості пам’яті, окремих аналізаторів (слух, зір), а також характер і волю. Без урахування зазначених факторів неможливо досягнути засвоєння студентами навчального матеріалу у повному обсязі. За допомогою комп’ютера педагог має можливість матеріалізувати деякі абстрактні властивості реальних об’єктів, чим сприяє підвищенню доступності навчального матеріалу для засвоєння студентами. Використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі виступає своєрідним каталізатором, який призводить до якісних змін системи освіти в цілому, у тому числі і в змісті навчання. За допомогою комп’ютера вдається зробити доступним багато з того, що протягом тривалого часу вважалося недоступним унаслідок своєї абстрактності. Зокрема, з’являється можливість наочно представити студентам навчальний матеріал, який охоплює різні сфери життя та діяльності людини.

Проаналізувавши наукову, методичну, психолого-педагогічну літературу, досвід НПУ імені М.П. Драгоманова та інших провідних педагогічних вищих навчальних закладів України з проблеми використання інформаційно-комунікаційних технологій загалом у навчальному процесі, існує перелік вимог до інформаційно-комунікаційних технологій:

1) комплексність та універсальність;

2) простий, зрозумілий, україномовний інтерфейс;

3) простота і надійність у використанні, сумісність із периферійними пристроями з метою надання звукового супроводу, можливості друку тощо;

5) компонентність у реалізації основних функцій (компонента, за означенням О. Співаковського [5], - це абстрактна одиниця, яка може використовуватися при виконанні певної визначеної роботи, тобто мати визначені обов’язки. Компонента повинна мати невеликий набір чітко визначених пунктів і бути пов’язаною з іншими компонентами настільки слабко, наскільки це можливо);

6) програмний продукт має містити увесь спектр понять, операцій і функцій, вільне оперування якими передбачено змістом навчальної дисципліни;

7) використання програмного продукту не повинне передбачати наявності у користувача ґрунтовних знань з програмування та володіння ним термінологією, не характерною для даної сфери діяльності людини.

Слід зазначити також про доцільність надання переваг вітчизняним програмним продуктам з метою уникнення правових протиріч із законодавством України щодо визнання авторських прав на інтелектуальну власність.

На сьогоднішньому етапі розвитку суспільних та економічних відносин інформаційно-комунікаційні технології в повній мірі можна вважати невід’ємною частиною навчального процесу. Комп’ютер поступово перетворюється на своєрідний вимірювач ефективності обраних навчальних стратегій. Оскільки вже сьогодні певний базовий рівень інформаційної культури вимагається від кожного члена суспільства, то вміння використовувати засоби інформаційно-комунікаційних технологій набуває виняткового значення щодо політехнізації навчання та загальної підготовки студентів до майбутньої професійної діяльності.

Впровадження комп’ютера у навчальний процес вищого навчального закладу не повинне спрямовуватись на поступове обмеження впливу й ролі викладача, його місця і значення у підготовці висококваліфікованих педагогічних кадрів. Педагог був і залишається ключовою ланкою навчально-педагогічного процесу, і останній завжди буде йому підпорядкованим і ним керованим.

3. Місце дисципліни землевпорядне проектування у підготовці інженерів-землевпорядників

Дисципліна "землевпорядне проектування" займає одне з ведучих місць в навчальному плані підготовки фахівців спеціальності 7.070904 "Землевпорядкування та кадастр". Вона, спираючись на об'єктивні економічні закони, систему соціально - економічних та екологічних заходів, спрямованих на реалізацію положень земельного законодавства, розробляє методологію і методику ефективного і раціонального використання та охорони земель на різних категоріях, видах і типах землекористування, адміністративно-територіальних утворень, по регіонах і країні в цілому.

У ході вивчення дисципліни викладаються закономірності і конкретні методичні рекомендації по розробці і обґрунтуванню проектних рішень по створенню і вдосконаленню організації території адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань, територіальній організації сільськогосподарського та інших виробництв відповідно до умов різних регіонів країни і форм власності на землю.

Мета курсу полягає у вивчення закономірностей організації використання землі, як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва, прискорення темпів росту продуктивності праці на основі досягнень науково-технічного процесу і раціонального використання землі, трудових і фінансових ресурсів, професійній і екологічній підготовці інженера-землевпорядника [9].

В результаті вивчення дисципліни студент повинен знати методику техніко-економічного обґрунтування організації території адміністративно територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань, складання схем і проектів землеустрою, володіти методами наукових досліджень, різними способами організації території, формуванням правового режиму землекористування, створенням сприятливого середовища і поліпшенням природних ландшафтів, розробкою системи заходів зі збереження, відновлення і поліпшення родючості ґрунтів, попередженню деградації земель від негативних явищ.

Дисципліна "Землевпорядне проектування", на вивчення якої типовим навчальним планом відведено 486 год., в т. ч. аудиторних занять 340 год. Викладається на III і IV курсах в системі всіх інших дисциплін навчального плану. Програма курсу охоплює два види землеустрою: територіальний землеустрій, внутрішньогосподарський землеустрій.

Курс "Внутрішньогосподарський землеустрій" (четвертий курс) передбачає навчити теоретичним і практичним навикам організації угідь і сівозмін на території сільськогосподарських підприємств і господарств, проводити екологічну та економічну оцінку запроектованим заходам, формування витягів для бізнес-плану [9].

4. Методика та зміст практичного заняття по темі "Оцінка екологічної стабільності території"

Практичне заняття по темі "Оцінка екологічної стабільності території" відноситься до розділу дисципліни "Внутрігосподарський землеустрій існуючих сільськогосподарських землеволодінь і землекористувань та створених нових", передбачає проведення студентами агроекологічної типізації земель, виявлення коефіцієнту екологічної стабільності території шляхом виконання практичної роботи "Визначення ступеня екологічної стабільності території" за індивідуальними планами землекористувань.

Методика проведення практичного заняття включає такі етапи:

1. Підготовчий, під час якого учні знайомляться з метою практичного заняття, отримують завдання та вимоги щодо представлення результатів проведеної роботи;

2. Змістовно-організаційний, під час якого відбувається навчальна діяльність, що передбачена планом даного заняття;

3. Підсумковий, під час якого проводиться звітування учнів щодо виконаної роботи, перевірка набутих знань і вмінь, підведення підсумків практичного заняття.

При проведенні заняття забезпечуються такі міжпредметні зв’язки: Земельне право, Геоінформаційні системи у землевпорядкуванні, Основи землеустрою.

Виконання практичної роботи.

ТЕМА: Оцінка екологічної стабільності території.

МЕТА: Навчитися визначати ступінь екологічної стабільності території для оптимізації структури угідь.

Зміст

Визначення складу угідь.

Розрахунок значення коефіцієнтів оцінки екологічних властивостей.

Оцінка ступенів антропогенного навантаження територій.

Визначення екологічної стабільності території.

Висновки.

Вихідні матеріали:

Таблиця 1

Значення коефіцієнтів оцінки екологічних властивостей земельних угідь.

№ п/п	Назва угідь	Коефіцієнт екологічної стабільності території, К1	Коефіцієнт екологічного впливу угідь на прилеглі території, К2
1	Заб. території і дороги	0,00	1,27
2	Рілля	0,14	0,87
3	Виноградники	0,29	1,47
4	Лісосмуги	0,38	2,29
5	Фруктові сади, чагарники	0,43	1,47
6	Городи	0,5	1,59
7	Сіножаті	0,62	1,71
8	Пасовища	0,68	1,71
9	Ставки і болота природного походж.	0,79	2,93
10	Ліси природного походження	1,00	2,29

Таблиця 2

№ п/п	Види землекористування (угідь)	Оцінка в балах
1	Землі промисловості, транспорту, нас. пункти	5
2	Орні землі, багаторічні насадження	4
3	Природні кормові угіддя, залужені балки	3
4	Лісосмуги, чагарники, ліси, болота, під водою	2
5	Мікро заповідники	1

Таблиця 3

Значення коефіцієнтів, К ек. стаб.	Стабільність території
Менше 0,33	екологічно нестабільна
0,34 - 0,50	стабільно нестійка
0,51 - 0,66	середньо стабільна
Перевищує 0,67	екологічно стабільна

Оцінка впливу складу угідь на екологічну стабільність агроландшафтів та сільськогосподарського землекористування

Для оцінки впливу складу угідь на екологічну стабільність території пропонується така система екологічних показників:

коефіцієнт екологічної стабільності території (землекористування);

індекс продуктивності агроландшафтів;

коефіцієнт антропогенного навантаження.

Оцінка впливу складу угідь на екологічну стабільність території, стійкість якої залежить від сільськогосподарської освоєності земель, розораності й інтенсивності використання угідь, проведення меліоративних і культуртехнічних робіт, забудови території, характеризується коефіцієнтом екологічної стабільності ландшафту до і після освоєння проекту землекористування. Значення коефіцієнтів оцінки екологічних властивостей земельних угідь розраховується з використанням таб. №1.

При різному складі угідь коефіцієнт екологічної стабільності території землекористування розраховується за формулою:

Кек. ст. = ( (К1і * Пі) / Пі) Кр

К1і-коефіцієнт екологічної стабільності угіддя і-того виду.

Пі-площа угіддя і-того виду; Кр - коефіцієнт морфологічної стабільності рельєфу (Кр=1.0 -для стабільних територій і Кр - для нестабільних територій.

Коефіцієнт антропогенного навантаження (Ка. н) характеризує наскільки великий вплив діяльності людини на стан довкілля в тому числі на земельні ресурси. Він розраховується по формулі:

Ка. н. = (Р*Б) / Р

Р-площа земель із відновленим рівнем антропогенного навантаження, га;

Б-бал відповідної площі з певним рівнем антропогенного навантаження (вимірюється по п'ятибальній шкалі). Оцінка ступеня антропогенного навантаження проводиться по шкалі в Таблиці 4.

Таблиця 4. Зразок. Розрахунок коефіцієнтів екологічної стабільності антропогенного навантаження території Львівської області Турківського району

Назва угіддя	Коефіцієнт екологічної стабільності угіддя, К1	Площа угіддя, Р	%	К1*Р	Бал угіддя, Б	Р*Б
1	2	3	4	5	6	7
Забудовані землі	0,00	3251	2,7	0,00	5	16255
Рілля	0,14	22429	18,8	3140,06	4	89716
Захисні нас., лісосмуги	0,38	8793	7,4	3341,34	2	17586
Сади	0,43	208	0,2	89,44	4	832
Городи	0,50	139	0,1	69,5	4	556
Сіножаті	0,62	5488	4,6	3402,56	3	16464
Пасовища	0,68	16966	14,2	11536,88	3	50898
Інших земель	0,60	1580	1,3	948	2	3160
Під водою	0,79	1237	1,0	977,23	2	2474
Ліси	1,00	59249	49,7	59249	2	118498
		119340	100	82754,01	----	316439

_{>К ек. ст. =
82754,01/119340=0,69}>

Ка. н. =316439/119340=2,65

Висновок: дана територія є екологічно стабільною.

Використання інформаційно-комунікаційних технологій при проведенні практичного заняття "Оцінка екологічної стабільності території".

Необхідне матеріально-технічне забезпечення заняття:

комп’ютерний навчальний клас, розрахований щонайменше на одну студентську групу;

програмне забезпечення Autodesk AutoCad (найнижча версія - 2006 року);

Microsoft Office Excel (найнижча версія - 98).

При виконанні практичної роботи по визначенню екологічної стабільності території ІКТ доцільно використовувати саме для збирання та обробки інформації у такому алгоритмі:

Відскановані та координатно прив’язані плани землекористувань (м 1: 1000) в форматі dwg студенти відкривають у програмі Autodesk AutoCad (використання цього програмного засобу підвищує точність визначення площ в порівнянні з традиційним механічним способом).

Наступний крок - оцифровування сільськогосподарських угідь та визначення їхньої площі за допомогою даного програмного засобу значно пришвидшує процес одержання даних, ніж визначення площі механічним способом з паперових планів.

Наступний програмний засіб, який доцільно використати для обробки й організації інформації при виконанні практичної роботи - Microsoft Office Excel (найнижча версія - 98). Отримані дані площ угідь разом з іншими вихідними даними вносяться до таблиці 4, де й виконуються остаточні обрахунки.

За отриманими результатами студенти роблять висновки про ступінь екологічної стабільності території та будують секторну діаграму з зазначенням площі угідь та балу екологічної стабільності по кожному з них.

Додаткова інформація. Autodesk AutoCAD (автокад) - графічна програма проектування. Autodesk autocad призначена для двох - та тримірного проектування. CAD в назві програми говорить про причетність к CAD-системам (computer aided design - системи автоматизованого проектування).

Перша версія Autodesk AutoCAD появилась в 1982 році. Програма автокад призначена для роботи на персональних комп'ютерах. Останні версії програми AutoCAD містять системи проектування, моделювання, нанесення розмірів, візуалізації. Autodesk AutoCAD використовується в машинобудівельному та архітектурному проектуванні, моделюванні різних обєктів, у тому числі, промисловий дизайн и моделювання одягу.

Компанія Autodesk, яка виготовляє програму AutoCAD, основана в 1982 році. Штаб-квартира Autodesk розташована у м. Сан-Рафаель, Каліфорнія. Доходи Autodesk за підсумками 2006 фінансового року склали 1,523 млрд. доларів. Кількість користувачів програми Autodesk в 2006 році нараховує 7 мільйонів. Першим продуктом Autodesk була програма AutoCAD. Сьогодні Autodesk виготовляє велику кількість комп'ютерних програм (наприклад, 3ds max, Maya).

AutoCAD є базовим продуктом для багатьох програм, які випускає Autodesk. Після вивчення автокад користувачеві буде легко працювати у таких програмах, як Autodesk Architectural Desktop, Autodesk Map 3d, Autodesk Inventor та інших.

Autodesk AutoCAD - зручна и популярна програма. Вона є лідером систем автоматизованого проектування.

4.1 Рекомендована література для підготовки студентів до практичного заняття

Закон України ”Про природно-заповідний фонд України // Відом. Верхов. Ради України. - 1992. - №34. - С.502

Булигін С.Ю. Формування екологічно сталих агроландшафтів.

Підруч. для підготовки спеціалістів в аграр. вищ. навч. закладах III-IV рівнів акредитації. - К.: Урожай, 2005. - 300 с. (Розділ 8, с.121-132).

Кривов В.М. Екологічно безпечне землекористування Лісостепу України. Проблема охорони грунтів. - К.: Урожай, 2006. - 304с. (Розділ 3, с.142-145).

Третяк А.М. Землевпорядне проектування: Теоретичні основи і територіальний землеустрій: навч. посібник. - К.: Вища освіта, 2006. - 528с. (Розділ 7, с.246-258).

Третяк А.М., Шквир М.І. Методичні рекомендації оцінки екологічної стабільності агроландшафтів та сільськогосподарського землекористування. - К.: Ін-т землеустрою УААН, 2001. - 15с.

http://www.nbuv.gov.ua/e-Journals/nd/2006-2/06gipplu.html - наукова стаття по темі екологізації територій ландшафтних парків, запропоновані напрями поліпшення екологічної стабільності територій.

4.2 Питання для закріплення та перевірки засвоєних знань

Що характеризує коефіцієнт антропогенного навантаження, як він розраховується?

Ка. н. = (Р*Б) / Р

Р-площа земель із відновленим рівнем антропогенного навантаження, га;

Б-бал відповідної площі з певним рівнем антропогенного навантаження.

2. Які угіддя є найбільш екологічно стабільними? - Ліси природного походження.

3. Які угіддя є найбільш екологічно нестабільними? - Забудовані землі.

4. Вкажіть значення коефіцієнту екологічно стабільної території. - більше 0,67.

5. Території з яким коефіцієнтом вважаються екологічно нестабільними? - менше 0,33.

6. Які угіддя найменше впливають на прилеглі території? - Рілля.

7. Назвіть показник оцінки екологічної стабільності для природних кормових угідь. - 3 бали.

8. Яким чином можна підвищити екологічну стабільність території? - трансформувати необхідні види угідь у більш екологічно стабільні.

Висновки

В ході курсової роботи була розроблена методика підготовки і проведення практичного заняття "Оцінка екологічної стабільності території" з дисципліни "Землевпорядне проектування" з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, були враховані міжпредметні зв’яки та попередньо набуті навички роботи з програмним забезпеченням. В методиці запропоновані наступні елементи ІКТ: комп’ютерна програма Autodesk AutoCAD та Microsoft Office Excel. Використання цих засобів, на мою думку, сприятиме більш активному засвоєнню знань при підготовці інженерів-землевпорядників, отже ці засоби широко використовують і на виробництві.

Одне з головних завдань освіти в умовах розвитку інформаційного суспільства - навчити учнів і студентів використовувати сучасні інформаційні та комунікаційні технології. У зв'язку з цим виникає нагальна потреба у прискоренні підготовки викладачів і фахівців у сфері ІКТ, в оснащенні закладів освіти сучасною комп'ютерною технікою, педагогічними програмними засобами, електронними підручниками тощо. Від вирішення цього завдання визначальною мірою залежатиме розвиток країни. .

Список літератури

1. ЗАКОН УКРАЇНИ Про освіту - http://zakon. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=1060-12

2. ЗАКОН УКРАЇНИ Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки. вiд 09.01.2007 N 537-V // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2007, N 12, ст.102.

3. ЗАКОН УКРАЇНИ Про природно-заповідний фонд України // Відом. Верхов. Ради України. - 1992. - №34. - С.502

4. Биков В.Ю., Жук Ю.О. Класифікація засобів навчання // Інформаційні технології і засоби навчання: Зб. наук. праць /За ред.В.Ю. Бикова, Ю.О. Жука / Інститут засобів навчання АПН України. - К.: Атіка, 2005. - С.39-60.

5.В.М. Брижко, О.М. Кальченко, В.С. Цимбалюк ті ін. Інформаційне суспільство. / За ред. доктора юридичних наук, проф. Р.І. Калюжного, доктора екон. Наук, проф. М.Я. Швеца. - К., "Інтеграл", 2002 р. - 220арк.

6. Державна програма "Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці на 2006-2010 роки": Міністерство освіти і науки України. - К., 2005.

7. Інформаційне забезпечення навчального процесу: інноваційні засоби і технології: Колективна монографія. - К.: Атіка, 2005. - 252с.

8. Лузан П.Г. Методи і форми організації навчання у вищій аграрній школі: Навчальний посібник. - К.: Аграрна освіта, 2003. - 229 с.

9. Навчально-методичний комплекс дисципліни "Землевпорядне проектування" для напрямку 1304 - "Геодезія, картографія, землевпорядкування та кадастр", НАУ факультет землевпорядкування // Київ-2004.

10. Ніколаєнко C. В освіті - інформаційна революція. // Дзеркало тижня. - 2006. - №1 (580).

11. Сучасні системи вищої освіти: порівняння для України /За заг. ред.В. Зубка, - К.: Асасіетіа, 1997. - 290 с.

12. Третяк А.М. Землевпорядне проектування: Теоретичні основи і територіальний землеустрій: навч. посібник. - К.: Вища освіта, 2006. - 528с. (Розділ 7, с.246-258).

13. Третяк А.М., Шквир М.І. Методичні рекомендації оцінки екологічної стабільності агроландшафтів та сільськогосподарського землекористування. - К.: Ін-т землеустрою УААН, 2001. - 15с.

14. Фіцула М.М. Педагогіка: Навч. посібник. - К.: Академія, 2001. - 528 с.

15. Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник. - К.: Либідь, 2002. - 560с.