Методика навчання малюванню дітей середньої групи

Міністерство освіти і науки України

Педагогічний коледж

Чернівецького національного університету

ім. Ю. Федьковича

Дошкільний відділ

Методика

образотворчої діяльності

«Методика навчання малюванню дітей середньої групи»

Курсова робота

студентки 301 групи

Голішко Т.С.

керівник:

Присяжнюк Валентина Петрівна

Чернівці, 2006

Вступ………………………………………………………………...3

Види малювання, що проводяться в середній

групі, їх характеристика……………………………………6

Завдання та зміст програми з різних видів

малювання в середній групі:..................................................7

предметного;

б) сюжетного;

в) декоративного

Методика навчання дошкільнят середньої групи

малюванню:……………………………………………………17

предметному;

б) сюжетному;

в) декоративному.

Планування різних видів занять з малювання

у середній групі дитячого садка…………………………… 32

Висновок…………………………………………………………….. 47

Список використаної літератури……………………………………49

Додатки

Вступ

Актуальність. Естетичному розвитку підростаючого покоління в Україні приділяється велика увага. У Законі України «Про освіту» говориться: «Країна безустанно піклуватиметься про розквіт літератури, мистецтва, культури, про створення всіх умов для найповнішого виявлення особистих здібностей кожної людини, формування в народі високих художніх смаків і культурних навиків».

Заняття з образотворчого мистецтва в дитячому садку — важливий компонент естетичного виховання. Педагог навчає дітей бачити красу навколишнього життя, передавати свої враження в малюнках.

Особливу увагу слід звертати на самостійне ставлення дошкільнят до виконання завдань. Насамперед потрібно спонукати дітей виявляти самостійність у всіх випадках, де це можливо. Обов'язок вихователя — продумувати, де і в чому діти можуть виявити самостійність, знайти правильне співвідношення між прямим навчанням дітей і вихованням у них здібності бути самостійними.

На п'ятому році життя дитина засвоює багато нових знань і навичок, робить певні успіхи в розвитку своєї мови. Під впливом навчання, що проводиться в дитячому садку, у дітей з'являються прагнення до засвоєння нових знань і вмінь, інтенсивно розвивається уява, сприйняття, спостережливість. Діти цього віку добре розуміють мету зорового спостереження, починають виділяти головне в об'єкті, можуть протягом короткого часу спостерігати самостійно (але під керівництвом старших). У більшості дітей в процесі занять зображувальною діяльністю формуються цілісні образи моделей. Проте слід зауважити, що формування нових зорових образів потребує постійної допомоги і керівництва з боку дорослих.

Під впливом вихователя діти середньої групи починають відрізняти навчальну діяльність (працю) від гри, хоч у ряді випадків заняття проходять в ігровій формі.

Увага п'ятирічних дошкільнят більш стійка. Вони точніше визначають форми, кольори; запам'ятовують головним чином предмети і явища, які безпосередньо їх зацікавили або викликали ті чи інші емоційні переживання. У цьому віці з'являються найпростіші форми міркувань з приводу спостережуваних явищ.

На заняттях з малювання педагог має приділяти велику увагу вихованню самостійності в дітей, щоб вони не чекали його вказівок. Одноманітна методика, при якій діти весь час діють за вказівкою, не може виховати самостійності. Методику заняття треба міняти так, щоб діти щоразу по-іншому набували вмінь і одночасно привчалися до самостійності.

Зі свідчення більшості відомих дослідників таких як: Пакуліна, Комарова, Козакова, які займались дослідженням питань з дитячої образотворчої діяльності, говориться про те, що вже з перших етапів образотворчої діяльності дитина починає засвоювати окремі засоби зображувальної мови, яка притаманна професійному мистецтву, хоч у використанні цих засобів дітьми виявляються характерні особливості, специфічні для дитячої діяльності. Основу зображувальних засобів складають: малюнок, лінія, колір завдяки яким діти відображають навколишній світ і виражають своє відношення до зображуваного.

Кваліфікаційне навчання дітей малюванню сприяє тому, що дитина опановує засоби виразності і легко засвоює їх у елементарній формі.

Об'єкт роботи - це виховний процес у дітей середньої групи дошкільної установи.

Предмет - це завдання, зміст програми та методика проведення занять з малювання в середній групі дошкільної установи.

Мета - визначити роль малювання у моральному вихованні дітей середньої групи дошкільної установи.

Завдання:

Ознайомитись і проаналізувати психолого-педагогічну літературу.

Ознайомитись із віковими можливостями дошкільників в малюванні.

Дослідити роль і вплив дорослого у навчанні дітей різним видам малювання.

Розкрити завдання та зміст програми з різних видів малювання в середній групі.

Розкрити методику проведення занять з різних видів малювання в середній групі.

1. Види малювання, що проводяться в середній групі, їх характеристика.

У дитячому садку малювання займає провідне місце в навчанні дітей образотворчому мистецтву і включає три види: предметне малювання, сюжетне і декоративне. Кожному з них властиві свої завдання, які визначають програмовий матеріал і зміст роботи. Основне завдання навчання малюванню — допомогти дітям пізнати навколишню дійсність, розвинути у них спостережливість, виховати відчуття прекрасного і навчити прийомам зображення. Одночасно здійснюється основне завдання образотворчої діяльності — формування творчих здібностей дітей в створенні виразних образів різних предметів доступними для даного віку образотворчими засобами.

Предметне малювання – зображення окремих предметів в малюнку. Предметами можуть бути різні живі і неживі об’єкти природи і побуту: дерево, яблуня, меблі, тощо.

Сюжетне малювання – передача зв’язного змісту в малюнку або об’єднання кількох предметів єдиним змістом. Сюжетом можуть бути як картини природи, так і побут: ілюстрації до казок тощо.

Декоративне малювання – створення візерунків. Візерунки бувають геометричні і рослинні. Візерунки виконуються в смужці або в різних геометричних фігурах (квадраті, прямокутнику, колі тощо).

2. Завдання та зміст програми з різних видів малювання в середній групі.

а) Грамотне, реалістичне зображення предмету в малюнку припускає передачу характерної форми і деталей, пропорційного співвідношення частин, перспективних змін, об'єму, руху, кольору. Розглянемо, якою мірою рішення цих задач доступне дошкільникові. Програмою «Малятко» передбачені такі завдання з предметного малювання: учити малювати образи, добиваючись виразності, зображати предмети круглої, прямокутної, трикутної, овальної, трапецієподібної форми; малювати олівцями, фломастерами, кольоровою крейдою, гуашшю. Формувати вміння заштриховувати невеликі площі, не виходячи за краї малюнку; тримати пензель похило, вести лінії всією шириною пензля, за ворсом. Ознайомити з оранжевим кольором, світлими і темними (світло-зелений, темно-зелений, світло-коричневий, темно-коричневий та ін.) відтінками. Учити самостійно добирати властиві предмету кольори.

Тематика занять: овочі, фрукти, квіти, дерева в різні пори року, їжачок, мишеня, зайчик-побігайчик, кріль, ведмедик, вагон, автобус, будинок, казковий будинок, новорічна ялинка, рибка, пірамідка, снігуронька, дівчинка в довгій шубці чи сукні, горобчики.

Дослідження українських педагогів і психологів показали, що в сприйнятті предмету основною визначальною ознакою є форма, яка допомагає дитині виділяти один предмет серед інших. Помилки при зображенні форми пояснюються не стільки неправильністю уявлень і відсутністю навиків, скільки невмінням правильно аналітично сприймати предмет.

Оскільки образотворчі уміння у дитини ще недосконалі, перед ним стоять і образотворчі труднощі.

У малюнку форма обмежена лінійним контуром. Але в той же час правильне проведення ліній і зображення контуру на перших етапах роботи над малюнком не може бути першочерговим завданням.

Не можна обводити лінією контур, якщо не знайдена ще загальна форма, оскільки він завжди непостійний, мінливий і обведення його — результат, кінцева стадія малюнка.

Художник, зображаючи предмет, йде від нарису основної форми.

Дошкільникові, особливо 3-4-річному, важкий такий шлях зображення. Він не може уявити весь предмет цілком в співвідношеннях всіх його частин. Для нього простіше малювати предмет послідовно, частина за частиною. Такий спосіб полегшує роботу дитини — закінчивши одну частину, він згадує або бачить на натурі, яка йде далі, і промальовує її. Поступово необхідно навчити дітей починати малюнок від найбільшої частини, оскільки в роботі по частинах є своя складність, що ускладнює передачу правильної форми, — виділення головних частин і другорядних, їх пропорційних співвідношень і розташування в просторі.

Загальними завданнями навчання малюванню окремих предметів для середньої групи є наступні:

навчити зображенню форми і будови предмету, передачі пропорційних співвідношень частин, змін у зв'язку з нескладним рухом;

навчити зображенню деяких характерних деталей, що роблять зображення виразним, образним;

передавати колір предмету відповідно до його змісту і характеру образу;

розвивати технічні навики в малюванні олівцями, фарбами та іншими матеріалами.

Ці завдання розкриваються і конкретизуються в програмовому матеріалі кожної вікової групи. Матеріал програми бажано розподілити по кварталах, що сприяє послідовному його проходженню і обліку часу, потрібного для освоєння нового завдання і закріплення умінь.

Т. С. Комарова в книзі «Заняття по образотворчій діяльності в дитячому садку» (М., 1981) розробила зміст занять для всіх вікових груп, в тому числі і для середньої. Заняття сплановані по місяцях і кожне включає тему, програмовий матеріал, коротку методику навчання дітей і зв'язок кожного заняття з іншими видами виховної роботи. Т. С. Комаровою детально вивчені особливості навчання техніці малювання. У книзі «Навчання дітей техніці малювання» (М., 1976) технічні прийоми розглядаються залежно від матеріалу і конкретних завдань зображення для кожної вікової групи. Завданнями навчання в цій групі є наступні:

навчити зображенню предметів округлої і прямокутної форм, передачі їх будови, основних частин і деталей;

навчити використанню кольори як художнього виразного засобу;

розвивати композиційні уміння в розташуванні предмету в центрі листа;

удосконалювати технічні навички в зафарбовуванні малюнка олівцями і фарбами.

На початку року, де пропонована тематика малюнків, знайомих дітям (малювання м'ячика, яблука, прапорця), ускладнення програмного матеріалу виражається в точнішій передачі форми (овал або круг) і акуратному розфарбовуванні зображення. Рішення цих задач вимагає розвиненішої здатності порівнювати і виділяти особливості форм, що мають округлі контури, але відмінних один від одного за довжиною і шириною.

Новим в навчанні дітей зображенню предметів є передача будови з ритмічно розташованими частинами (вгорі — внизу, з одного боку — з іншого боку), а також деяких пропорційних співвідношень частин. Це дає можливість аналізувати і порівнювати окремі частини між собою. Наприклад, в другому кварталі діти можуть малювати снігову бабу, форма якої складається з кругів різних розмірів, і ялинку з рівномірно розташованими гілками.

Вперше в цій групі вводиться малювання такого складного для зображення об'єкту, як людина. Зображенню людини передує малювання простіших форм —снігової баби, ляльок, де співвідношення і форми частин можуть бути дещо порушені.

б) Основна мета сюжетного малювання — навчити дитину передавати свої враження від навколишньої дійсності.

Відомо, що всі навколишні предмети знаходяться в певному зв'язку один з одним. Відношення до якого-небудь предмету або явища багато в чому залежить від розуміння саме цього зв'язку.

Можливість встановлення смислових зв'язків між різними предметами і явищами розвивається у дитини поступово. Тому сюжетне малювання з навчальною метою вводиться не раніше, ніж в середній групі, до того ж спочатку як зображення 2—3 предметів, розташованих поряд. Природно, що дітям повинні бути відомі прийоми зображення предметів, що є головними діючими героями сюжету, інакше труднощі в зображенні незнайомих предметів відвернуть їх від виконання основного завдання.

Проте не слід обмежувати сюжетне малювання зображенням тільки тих предметів, які діти вже зображали. Дитина повинна уміти намалювати головне в сюжеті, а всі деталі він виконує по своєму бажанню.

Уміння виділяти головне в сюжеті пов'язано з розвитком сприймання і аналітико-синтетичного мислення. Вони у маленької дитини ще дуже поверхневі; вона перш за все сприймає те, що безпосередньо доступно зору, дотику, слуху, і часто дізнається про предмет за деякими неістотними деталями, що запам'яталися йому. Так само дитина сприймає і передає сюжет в малюнку. Виділити головне, зрозуміти відносини і зв'язки об'єктів сюжету — завдання досить складні для дошкільника. Вони можуть бути вирішені дітьми старшої групи. У програмі «Малятко» передбачені такі вимоги до сюжетного малювання: учити поєднувати в малюнку за змістом зображення двох-трьох предметів, розміщувати їх на одній лінії, поряд, по всьому аркушу; передавати пропорцію предметів; використовувати виразні засоби: колір, форму, розмір. Спонукати передавати враження від спостережень у природі (пори року), народних свят та ігор, щедрівок, ле­генд, оповідей; виконувати картинки-ілюстрації до епізодів українських народних казок, колискових пісень, веснянок, екранізованих літературних-творів.

Тематика занять: Хто живе в осінньому лісі? Ма­ленькій ялиночці холодно в лісі; росла собі ялинонька і за­йчик з нею ріс; на дерева, на лужок тихо падає сніжок; дві подружки; на жовті кульбабки прилетіли метелики і жуки; курчата ходять по траві; каченята пливуть в озері; епізоди до казок: «Колобок», «Три ведмеді», «Заєць та їжак», «Круть та верть», до колискових пісень, веснянок.

У сюжетному малюванні важливо правильно передати пропорційні співвідношення між предметами. Це завдання ускладнюється тим, що при зображенні сюжету треба показати не тільки різницю в їх розмірах, що існує між ними в житті, але і збільшення або зменшення предметів у зв'язку з розташуванням в просторі. Для цього дитина повинна уміти порівнювати, зіставляти об'єкти зображення, бачити смисловий зв'язок між ними.

Вирішити завдання просторового відношення між предметами дуже складно для дошкільника, оскільки у нього малий досвід і недостатньо розвинені образотворчі уміння і навички.

Але навіть якщо деякі з них зрозуміють перспективні зміни предметів в просторі, їм важко буде передати ці зміни на площині листа. Те, що в натурі розташоване далеко, на малюнку слід малювати вище, і навпаки. Ці особливості зображення простору на площині доступні розумінню лише старшого дошкільника, що має досвід.

Отже, загальними завданнями навчання сюжетному малюванню в дитячому саду є наступні:

навчити передачі зміст теми, виділенню в ній головного;

навчити передавати взаємодії між об'єктами;

навчити правильно передавати пропорційні співвідношення між об'єктами і показувати їх розташування в просторі.

Навчання дітей сюжетному малюванню починають в середній групі. Правда, в молодшій групі деякі теми, пропоновані для малювання, звучать як сюжетні (наприклад, «Колобок котиться по доріжці», «Йде сніг, засипав всю землю» і ін.). Але в них не потрібна передача дії сюжету. Вказівку на сюжетність малюнка застосовують для створення у дітей інтересу до зображення простих форм.

Вирішуються ці завдання на сюжетах, добре знайомих дітям, на зображенні предметів, які вони малювали раніше. Необхідність розміщення на одному листі декількох предметів вимагає розвиненої здатності аналізувати і синтезувати, а також творчо використовувати придбані навики.

Розташування декількох предметів на одній лінії є найбільш простим композиційним рішенням теми. Діти чотирьох років здатні засвоїти, що в житті предмети розташовуються один біля одного, тому неможливо на місці одного предмету помістити ще один. Пряма лінія, на якій діти малюють предмети, є, на думку Е. А. Фльоріної, тим ритмічним спрощенням зображення простору землі, який доступний дитячому розумінню.

Теми, пропоновані дітям, нескладні: будинок, біля нього росте дерево, стоїть лавка; будинок або дерево, поряд гуляє дівчинка; трава, ростуть квіти, світить сонечко; по траві гуляють курчата.

У цих малюнках сюжетний розвиток дії дошкільнята не показують. Діти малюють поряд 2—3 предмета, між якими не буде дієвого зв'язку.

У середній групі діти знайомляться і з іншим прийомом композиції сюжетного малюнка — розташуванням предметів на всьому листі. Вихователь роздає дітям листи паперу певних кольорів, відповідних сюжету, що зображається (зелений — для поляни, блакитний, — для води, жовтий — для піску і т. д.), і вони вільно розташовують на вибраному кольоровому фоні задумані об'єкти, використовуючи всю площину листа (квіти на лугу, рибки у воді).

У сюжетному малюванні перед дітьми не ставиться завдання показу точних пропорційних співвідношень між предметами, оскільки вони є достатньо складними і доступними тільки для дітей старшої групи.

в) Декоративне малювання, як і всі види образотворчого мистецтва, розвиває у дитини відчуття прекрасного. Витвори народного декоративного мистецтва близькі дітям барвистістю, простотою композиції. Знайомлячи дітей з витворами декоративного мистецтва різних областей і народностей нашої країни, педагог повинен виховувати у дітей відчуття любові до Батьківщини, пошану до праці людей, що створюють ці витвори мистецтва.

Декоративне малювання вирішує наступні завдання:

розвивати у дітей відчуття композиції у зв'язку з побудовою узору на різних формах;

розвивати відчуття кольору;

розвивати здібності розрізняти стилі в декоративному мистецтві і використовувати їх окремі елементи в своїй творчості;

удосконалювати технічні навики в малюванні пензлем і олівцем.

Навчаючи дітей декоративному малюванню, педагог повинен розвивати у них уміння бачити взаємозв'язок між всіма компонентами узору, кольором, композицією, елементами форми.

Дитині необхідно відчути і зрозуміти, як в залежності від призначення і форми предмету змінюється орнамент, який його прикрашає. Звідси вона взнає про значення, доцільність оформлення, зв'язок форми і змісту. Програма «Малятко» передбачає такі завдання з декоративного малювання: учити малювати за мотивами української вишивки, кераміки, килимарства, писанкарства, народних іграшок; виконувати візерунки на прямокутнику, квадраті, крузі, різних плоских паперових формах, що іміту­ють предмети побуту. Формувати вміння ритмічно розміщу­вати елементи візерунка по всій площі, по краях, у середині; використовувати елементи візерунка: лінії, мазки, крапки, кружечки, кільця; кольорові поєднання властиві для вишив­ки та кераміки.

Тематика занять пропонується така: килимова доріжка, гарна хустинка, килимок, рушник, серветка, скатертина, кухлик, чашка, блюдце, тканина на сукню, яєчко-крапанка, рукавичка, пташка, рибка, димківський коник, лялька.

Діти, знайомлячись з декоративним малюванням, повинні навчитися ясно уявляти собі, що таке ритм і симетрія, без чого декоративне мистецтво не може існувати.

У декоративному малюванні розвиток відчуття кольору виділяється як важливе завдання. Колір в розписному орнаменті тісно пов'язаний з композицією, в узорі вони невідокремлені один від одного. Опанувати всіма можливостями колірних поєднань діти дошкільного віку, природно, не можуть, хоча відчуття кольору починає розвиватися ще в переддошкільному віці.

Завдання використання кольору в декоративному малюванні ускладнюється починаючи з найбільш яскравих, контрастних поєднань і закінчуючи відтінками теплих і холодних кольорів в різних поєднаннях. Здійснення цих завдань можна почати тоді, коли діти опанують малювання простих образотворчих форм, оскільки потім буде потрібна концентрація уваги дошкільнят на новому завданні — розташуванні цих форм в певному порядку для отримання узору.

Первинних образотворчих навичок діти набувають в першій і другій молодших групах, причому деякі завдання в другій молодшій групі носять декоративний характер (наприклад, прикрасити краї хусточки смужками). Але основна мета такого заняття — не створення узору, а закріплення умінь проводити прямі лінії у різних напрямах.

Завдання навчання декоративному малюванню у середній групі наступні:

розвивати композиційні уміння в ритмічному розташуванні форм в узорі на смузі, квадраті, крузі;

розвивати відчуття кольору — уміння красиво поєднувати контрастні кольори;

розвивати уміння в малюванні різних великих і дрібних форм — простих елементів узору;

розвивати технічні навики в користуванні пензлем (легко торкатися паперу, роблячи крапки; діяти всією поверхнею пензля, проводячи смуги, мазання).

Завдання з декоративного малювання в середній групі за композиційними завданнями схожі з наклеюванням готових форм.

Спочатку діти вчаться проводити пензлем рівні лінії і наносити між ними мазки, що ритмічно повторюються, або крапки, чергувати мазки за кольором, міняючи їх положення, коли узор ускладнюється.

Мазок — найлегший для виконання декоративний елемент, оскільки він не вимагає особливо точних рухів і виходить легким прикладанням пензля до паперу. Тому спочатку в узор включаються мазки, а потім вже крапки. Крапка вимагає оволодіння новим прийомом роботи пензлем (пензель тримати вертикально) і достатньо розвиненої координації рухів, щоб тільки торкатися паперу кінцем пензля.

Композиція перших малюнків також найпростіша: ритмічне повторення одного і того ж елементу. Ритм руху руки, властивий людині, полегшує цей повтор і допомагає передачі ритму в образотворчих формах.

Чергування — складніший композиційний прийом, оскільки заснований на поєднанні декількох форм. Дітям середньої групи доступне чергування двох елементів за формою або за кольором.

Ускладнення програмового матеріалу йде за рахунок складнішої композиції і введення нових образотворчих елементів в узор. Окрім крапок і мазків, діти вчаться використовувати в узорі круги і кільця, з прийомами малювання яких вони знайомилися ще в молодшій групі.

У декоративному малюванні зображення цих форм трохи змінюється: вони меншого розміру, при малюванні повинні відповідати один одному по величині і, крім того, вони не пов'язані з образом предмету, що також робить їх зображення важчим для дитини.

Окрім смужки, діти вчаться розташовувати узор на інших формах — квадраті, крузі. Ці форми вимагають іншої композиції в узорі. Природно, що використовувати простий лінійний повтор тут не можна, оскільки у квадрата є сторони, кути, центр; у круга — край і центр.

3. Методика навчання дошкільнят середньої групи малюванню.

Заняття з малювання різні за кількістю проведення. В середній групі з предметного малювання проводиться одне заняття в тиждень. Всього два заняття в місяць. Для сюжетного і декоративного малювання відводиться менша кількість часу. Якщо вирахувати у відсотках, то 70% відводиться на предметне малювання, решта по 15% на декоративне і сюжетне малювання. Предметне малювання виступає головним. Адже в середній групі діти в основному засвоюють малювання окремих предметів, які потім будуть зустрічатися в сюжетному малюнку. Тривалість занять 20-25 хвилин.

а) Для створення виразних образів предметів оточуючого світу важливим умінням є вміння виділяти основну форму предмету і його частини. Тому при навчанні малюванню використовуються різні прийоми інформаційно-рецептивного методу: спостереження, обстеження, показ способів зображення, пояснення і ін. Перевага віддається спостереженню предметів, виділенню їх форми з метою її подальшої передачі. Якщо раніше вихователь, навчаючи цілеспрямованому обстеженню предметів, допомагав дітям виділяти типові ознаки, то починаючи з п’ятого року життя дітей вчать дітей виділяти те, що відрізняє один об’єкт від іншого. Предметне малювання вводиться для того, щоб формувати у дітей здатність до зорової оцінки індивідуальних особливостей форми зображуваного предмету.

Дітей вчать не просто дивитися на предмет, а обстежувати його різні властивості. Спочатку вихователь сам обстежує предмет, залучаючи дітей до відповідей на окремі питання, а потім все більше дає їм самостійності.

Як і раніше важливе значення в навчанні малюванню має включення в обстеження рухів рук. Вихователь показує прийом окреслювання пальцем контуру предмета перед малюванням. Потім його виконують діти здалека дивлячись на предмет. Рухи такого роду треба проводити по декілька разів, щоб вони були засвоєні рукою, за участю рухового відчуття. Повторювати цей прийом слід до тих пір, поки діти не засвоять його і самі не вдаватимуться до нього. Коли у дітей закріпляться уявлення про обстеження об’єктів, то це сприяє можливості для переходу до розв’язання більш складних завдань. Цей перехід складається з ряду етапів, на кожному з яких передбачається послідовне ускладнення форми об’єктів і ускладнення завдань по обстеженню властивостей і ознак об’єкта, способів його зображення.

На першому етапі для зображення пропонуються об’єкти, форма яких подібна до засвоєних раніше геометричних фігур, але з незначними змінами. Це можуть бути окремі зразки посуду, меблів, транспорту. При обстеженні цих об’єктів потрібно допомогти дітям встановити аналогію з тими уявленнями про форму, яких діти набули раніше, а також направити їх сприйняття на виділення індивідуальних особливостей, властивих тому чи іншому об’єкту. Наприклад, необхідно звернути увагу дітей на зріз, який знаходиться у верхній частині шарового акваріуму, чи на заокругленість кутів у верхній частині корпусу автобусу, тролейбусу. Зображувальне завдання діти виконують успішно, якщо перш ніж малювати, вони займуться аплікацією, наприклад щоб в малюнку були точно передані особливості форми шароподібного акваріума, дітям відповідно попередньо запропонувати виконати в аплікації форму чашки чи виконати аплікацію «Автобус», а тролейбус намалювати.

На другому етапі дітей вчать обстеженню і відтворенню нескладних форм. В зміст зображувальних завдань включають в якості натури фрукти, ягоди, овочі, квіти, гілки дерев з осіннім листям. Перші завдання цього циклу передбачають зображення окремо взятих об’єктів. Таким чином, під впливом сприйняття і уявлення про реальні предмети створюються сприятливі умови для засвоєння правильного зображення предметів.

На третьому етапі дітям в якості натури пропонують складні об’єкти. Таким наочним матеріалом можуть виступати поробки здерева, нескладні іграшки з пластмаси, м’які іграшки. Форма елементів, які складають ці об’єкти повинна бути в значній мірі спрощена. Елементи фігур в більшості випадків рухливі, що дає можливість запропонувати дітям малювати різні пози. На цьому етапі підвищуються вимоги до змісту і якості виконання. Дитина повинна виділити основні елементи і оприділити їх ознаки, положення у просторі елементів об’єкту, його пропорційних співвідношень; виділення другорядних елементів, визначення їх ознак і просторового положення до основних елементів, повторне цілісне сприйняття.

На даному етапі оволодіння діяльністю ускладнюється завдання послідовності виконання роботи. Самостійно виконуючи завдання діти, як правило, на початковому етапі зображення головними деталями вибирають ті, які знаходяться в верхній чи нижній частині об’єкта. Наприклад, фігуру плюшового ведмедика починають зображати з голови і закінчують задніми лапами, дерево малюють в протилежному порядку – починаючи з основи і закінчуючи верхівкою. Ось чому діти допускають помилки в передачі пропорційних співвідношень елементів об’єкту і в композиційному вирішенні виконуваної роботи. Потрібно вчити дітей розділяти процес зображення і обстеження на логічні послідовні етапи і в процесі роботи, вибирати в якості головної деталі ту частину фігури, від зображення якої буде залежати подальший процес і кінцевий результат роботи. Основною деталлю, наприклад, ляльки чи ведмедика буде тулуб.

На четвертому етапі діти обстежують і зображують об’єкти, форма яких збагачує їх уявлення про різноманітність ознак навколишньої дійсності, наприклад різноманітні породи дерев і кущів. Зображувальне завдання в головних якостях і ознак предмета. Наприклад: струнка тополя, могучий дуб, ніжна, кучерява береза. В процесі обстеження виділяються дві основні частини дерева – крона і видима частина стовбуру.

Роль вихователя в малюванні досить велика. Він одночасно використовує прийоми зорового сприймання, рухів рук і словесного пояснення.

Наприклад, діти перед малюванням візка обстежували його форму. Вихователь окреслював пальцем контур предмету, виділивши спочатку верхній і нижній край кузова візка (горизонтальні лінії зліва направо), потім позначає бічні лінії (вертикальні зверху вниз). Діти повторюють ці рухи і самі відчувають, як під кутом перетинаються горизонтальні і вертикальні лінії, як рука зупиняється і різко обкреслює контур предмету під кутом.

При повторних зображеннях без застосування натури вихователь нагадує не тільки про предмет, його форму, але і способи відтворення такого роду форми, вживані при цьому рухи.

Так, діти малювали різнокольорові вагончики, які утворюють іграшковий потяг. Вихователь лише нагадує, що малювати їх треба так само, як візок, але відмінність буде в тому, що у вагончика є вікна і він вище, ніж візок, і вагончиків багато, вони їдуть один за одним.

У тих випадках, коли дається тема на закріплення відомого матеріалу і коли обстеження предмету проведене добре, показ способу зображення непотрібний, або використовується частковий: точне проходження показаним способом пригнічує активність сприйняття і думки дітей, заважає їм шукати самостійний вихід з ситуації.

Методи навчання зображенню різноманітні і повинні застосовуватись з урахуванням конкретного завдання. При навчанні дітей середньої групи малюванню основне завдання – розвивати здатність самостійно знаходити способи зображення предметів, використовуючи одержані знання і уміння. Для уточнення уявлення про властивості тих предметів і явищ, яких діти не можуть спостерігати в навколишньому житті, але з якими вони знайомляться по розповідях і з книг, можна розглядати картинки.

б) Методи навчання малювання в дитячому садку – впорядковані способи спільної діяльності педагога і дітей, спрямовані на розв’язання навчально-виховних завдань, визначених Програмою виховання і навчання в дитячому садку «Малятко».

Методи навчання дітей середньої групи сюжетного малювання передбачають систему дій педагога, який організовує практичну і пізнавальну діяльність дітей, спрямовану на засвоєння елементарних законів побудови сюжетної композиції, розвиток дитячої зображувальної діяльності, вироблення навичок і вмінь малювати окремі предмети. Окремі складові частини методу називають прийомами навчання. Наприклад, демонстрування і розглядання репродукцій картин художників, ілюстрацій. Цей прийом збагачує враження і уяву дітей, викликає естетичну насолоду, розвиває образне бачення. Розглядаючи репродукції картин, де зображений певний сюжет, діти визначають те, які форми дібрав художник, щоб передати стан природи, пору року, як поєднав їх. Вихователь зосереджує увагу на композиції, виділяючи головне. Методи і прийоми навчання об’єднані і можуть переходити один в другий. Проблему методів виховання і навчання глибоко досліджували відомі дидакти А. М. Алексюк, К. Ю. Бабанський, І. Я. Лернер, М. О. Данилов, О. П. Усова, М. М. Скаткін та інші.

Навчаючи дітей середньої групи виконувати малюнки, насамперед треба передбачати їхню творчість і додержуватись принципу розвиваючого навчання. Адже навчання має не тільки озброювати дошкільників знаннями, а і виховувати, розвивати їх особистість. Сюжетного малювання дітей середньої групи здебільшого навчають такими методами: інформаційно-рецептивним, репродуктивним, частково-пошуковим, дослідницьким.

Для забезпечення естетичного сприймання оточуючого і розуміння дітьми змісту, який вони зображуватимуть, застосовується інформаційно-рецептивний метод. Цей метод необхідний під час організації спостереження, екскурсії, бесід, обстеження дітьми предметів іграшок, що зображуватимуться в майбутній композиції, розглядання репродукцій картин художників, окремих ілюстрацій.

Оскільки сюжетне малювання є засобом пізнання і відображення навколишньої дійсності, вихователь широко застосовує спостереження, тобто цілеспрямоване сприймання явищ природи, навколишніх предметів, які ввійдуть в майбутню дитячу композицію. Перед спостереженням вихователь ставить мету, наприклад обрати такий краєвид, який діти зможуть легко зобразити на папері.

Ось діти середньої групи повинні малювати на тему: «Осінні дерева в нашому дитсадку». Вихователь вибирає такий куточок для спостереження, де б дерева були розміщені на одній лінії або по всій поверхні ділянки землі, але так, щоб не заслоняли один одного. Під час спостереження діти милуються красою осінніх дерев, слухають шелестіння, розглядають дерева на відстані і ближче, обмацують стовбури пальцями. Якщо спостереження за об’єктами проводиться за межами дитсадка, то це вже екскурсія. Під час екскурсій, прогулянок треба вчити дітей спостерігати явища природи, навколишні предмети, розрізняти їх форму, будову, колір. Чим багатшим буде життєвий досвід дітей, запас вражень, тим цікавішими будуть їхні сюжетні малюнки.

Обстеження об’єктів (предметів) може відбуватись у природних умовах. Крім того, обстежувати можна різноманітні іграшки, предмети побуту та інші предмети, які зображуватимуться в майбутній композиції. Наприклад, у малюнках на теми: «Ми доглядаємо тварин», «Ми на птахофермі», «Ми на тваринницькій фермі» передбачено зображення птахів, тварин. Перед тим як проводити заняття із сюжетного малювання найкраще побувати з дітьми на фермі, у зоопарку, у живому куточку дитячого садка тощо. Коли немає можливості спостерігати живих тварин, птахів, то можна обмежитись вивченням їх будови за допомогою іграшок або картинок. Щоб полегшити зображення, іграшки добирають із спрощеною формою.

Щоб діти змогли виконати малюнки на тему «На вулицях міста», потрібно розглянути з ними іграшкові автобуси, трамваї, тролейбуси.

До бесіди вихователь вдається тоді, коли знає, що в дітей вже є практичний досвід, певний запас знань. Здебільшого бесіда з дітьми середньої групи проводиться під час демонстрування і розглядання творів образотворчого мистецтва. Бесіда за творами образотворчого мистецтва проводиться здебільшого на початку заняття у формі запитань-відповідей. Бесіду треба ілюструвати репродукціями (однією-двома).

Аналізуючи сюжет картини, вихователь розвиває в дітей уміння визначати, яка пора року зображена, яка погода (сонячна, хмарна), а також відчувати настрій, який картина викликає у глядача (радісний, сумний). Крім того, вихователь звертає увагу дітей на те, як художник розв’язав завдання поставлені перед ними.

Форма бесіди може бути різною. Коли діти ще не мають потрібних знань, щоб розкрити зміст твору, вихователь спочатку сам розповідає про картину, а потім ставить їм запитання. А якщо діти підготовлені до сприймання картини, вся бесіда може складатися із запитань і відповідей. Наприклад, діти готуються виконувати малюнок на тему «Золота осінь». У вступній бесіді вихователь використав картину І. І. Левітана «Золота осінь». Бесіда проводиться за такими запитаннями: Яку пору року намалював художник? Чому ви думаєте, що це осінь? Сонячний чи хмарний день передав художник? Де на папері зображено небо, де – землю? Які дерева вищі: ті, що стоять далеко, чи ті, що ближче до нас?

За допомогою інформаційно-рецептивного методу вихователь ознайомлює дітей з новими способами передачі форм предметів. Коли діти малюють предмет вперше, педагог аналізує його з вихованцями, показує певну послідовність зображення. Темп показу має бути повільним, чітким і супроводжуватися поясненням вихователя. Слово педагога повинно бути образним, емоційним і викликати у дітей позитивні емоції.

Наприкінці заняття вихователь оцінює роботи дітей, вчить їх аналізувати свої роботи і роботи товаришів. Запитаннями з’ясовує, що вони малювали правильно, виразно і що треба виправити. Запитання даються дітям короткі і чіткі, зрозумілі за змістом.

В аналізі й оцінюванні робіт повинні брати участь не тільки активні діти, а й малоактивні. Після обговорення вихователь висловлює свою думку.

В аналізі роботи треба виділяти уміння дитини передавати в сюжетному малюнку характерні особливості будови предметів та їх пропорції; уміння розміщувати предмети на аркуші паперу; уміння послідовно виконувати малюнок; виділяти головне в сюжетному малюнку не тільки розміром, а й кольором.

Даючи дітям запитання вихователь спонукає їх самостійно закріплювати здобуті знання, активізує їхню діяльність.

Репродуктивний метод у сюжетному малюванні застосовується для закріплення набутих умінь зображувати окремі предмети в єдиній композиції. Цей метод активізує дитячу зображувальну діяльність.

Щоб діти середньої групи самостійно зображували предмети, щоб краще розвивалася їхня увага, пам’ять, відчуття кольору, форми предметів, композиційні вміння, доцільно давати завдання, спрямовані на закріплення знань, вироблених навичок, умінь. Якщо діти малювали окремо птахів і тварин, то в сюжетних малюнках («Пташки клюють зерно», «Зайчиха з зайчатами на прогулянці») вони не тільки закріплюють вироблені навички, а й об’єднують предмети в сюжетну композицію, набувають елементарних знань про закони її будови.

Діти середньої групи вже мають деякий досвід зображення простих сюжетів. Вони вміють самостійно виконувати прості сюжетні малюнки не тільки за завданням вихователя, а й за власним задумом. Якщо з дітьми систематично проводилась робота з формування зорових образів, з навчання прийомів малювання предметів, то вони можуть складати прості сюжетні композиції. Вихователь повинен діяти згідно методики, для того, щоб знань у дітей стало більше і вони здобули навички сюжетного малювання. Навчити дітей сприймати, розуміти і передавати бачене в малюнку – важливе завдання. Воно розв’язується повсякденно і систематично.

У навчанні сюжетного малювання основну роль відіграє слово вихователя. Адже потрібно розвивати в дітей уяву, задум, допомагати їм відшукувати самостійні способи зображення сюжету. Захоплюватись показом композиційної побудови малюнка не слід, треба давати дітям можливість діяти самостійно. Вихователь повинен показувати ілюстрації, давати поради, як творчо вирішити тему.

в) У дітей середньої групи починає формуватися художній смак. Вони можуть назвати, які картини та ілюстрації їм більше подобаються, визначають явища природи, які передані зображувальними засобами. Вихователь знайомить дітей із скульптурою малих форм. В основному це народні іграшки: димківська, філімонівська та інші. Народна іграшка радує дітей своєю яскравістю, простотою і виразністю образу. Розглядання витворів народного мистецтва проводиться перед декоративним малюванням. Для розвитку уяви можна використати вирізані з паперу силуети філімонівського коника, корови, димківської ляльки. Перед дітьми виникає незвичайний яскравий образ іграшки народної.

Вихователь звертає увагу дітей на різноколірний узор з кругів, крапок, колечок. Після прикраси декоративним узором пташка дійсно стане красивою, казковою.

В окремих випадках з метою наочного пояснення способу зображення дається дидактичний зразок – це зображення, в якому ясно виступають ті риси, на які треба в даному випадку звернути увагу дітей, і прибрати все зайве. Зразок може бути виконаний нейтральним кольором без розфарбовування. Кольори діти застосовуватимуть самостійно. Зразок повинен бути грамотним і правдивим. В процесі пояснення діти називають частини, визначають їх відносну величину, розташування. Не допускаючи копіювання зразка, слід заохочувати доповнення зображення деякими деталями.

Вихователь повинен пам’ятати, що засвоєння елементів узору – мазків, крапок, смуг, кілець – є разом з тим і засвоєння якої-небудь технічної навички. Кожен елемент в узорі повторюється зазвичай кілька разів, тому у дітей є можливість вправлятися в його виконанні. Повторення мазків, крапок, смуг є в узорі рівномірним. При показі вихователь підкреслює ритмічність рухів, і коротким словом звертається до дітей, наприклад: «ще, ще», «так, так».

У таких випадках, коли узор створюється за зразком, важливе значення має сприйняття його дітьми. Перш за все вихователь дає дітям можливість побачити узор в цілому, потім виділяє елементи узору, називає їх, звертає увагу на їх повтор. Сухим пензликом вихователь показує на зразку повторні мазки, крапки, роблячи рухи, відповідні їх зображенню, потім уточнює послідовність виконання.

Показ способів створення узору після такого пояснення на зразку потрібні лише на перших порах і тоді, коли засвоюється новий технічний прийом, наприклад нанесення мазків притисненням пензлика. Якщо засвоюється тільки розташування узору, а елементи його знайомі дітям, показ не потрібний. Іноді можна викликати дітей, щоб вони намалювали на мольберті ті або інші частини узору.

Коли яка-небудь побудова узору дається вперше, зразок повторюється дітьми без змін. Але на наступному занятті вони можуть змінити кольори порівняно із зразком або доповнити узор новими елементами. У цих випадках у зразку намічається лише схема побудови узору. Подальші заняття проводяться без зразків.

Кожний зміст можна виразити по-різному. Тому слід застосовувати такі методи навчання, які не приведуть до одноманітності способів виразності. Наприклад, спосіб розташування зображення на вузькій смузі не може бути єдиним і обов’язковим у всіх випадках.

В своїх малюнках діти все частіше відображають те, що бачили в навколишньому світі чи при розгляданні ілюстрацій. Хоча їх роботи досить прості, вихователю необхідно викликати у дітей доброзичливе відношення до малюнків: «Як гарно прикрашений цей будиночок, він святковий завдяки вашим чудовим візерункам».

Якщо діти малюють декоративні елементи, то це повинно проходити в ігровій формі, щоб викликати інтерес у дітей до даного малюнку. Для того, щоб малюнки були виразнішими вихователь пропонує дітям папір різного формату. Зображення певного узору може бути передано в смузі чи на квадратному аркуші паперу. Варіанти композиційних рішень знаходить вихователь, так як дитині п’яти років ще важко це зробити.

При зображенні складних елементів узору вихователь використовує показ, який супроводжує з поясненням, яке допомагає запам’ятати послідовність дій. Наприклад від чіткості руху пензля вміння ритмічно проводити лінії різної інтенсивності залежить краса візерунку.

Крім того, малювання декількома фарбами потребує оволодінням навички промивання пензля, щоб зберегти яскравість і чистоту кольору фарби. Вихователь прагне до того, щоб діти малювали не лише візерунки, які дані в малюнку, а і придумувати нові на основі набутих знань. Діти це виконують з цікавістю. На кожному занятті вихователь прагне використати методи, які направлені на розвиток у дітей самостійних способів зображення. Ця самостійність має своє місце в тому випадку, якщо дитина завжди виконує завдання запропоноване педагогом.

У середній групі діти засвоюють прийоми декоративного малювання: широкі прямі лінії на весь ворс пензля, мазки в різному положенні, крапки, круги, кільця. Особливого значення набуває зміст занять. Т.С. Зернова пропонує побудувати заняття в такій послідовності, щоб була можливість поступово ускладнювати елементи декоративного малювання. Зернова видала навіть книгу «Естетичне виховання в дитячому садку», де розкрила весь зміст декоративного малювання. За порадами Зернової такий елемент як мазок широко застосовується в декоративних виробах і легко виконується – прикласти ворс пензля до паперу і підняти. Але розташувати мазок на папері можна по-різному: вгорі, внизу, навкіс і т. д. Якщо ж навчити послідовного оволодіння мазком від малювання простим способом до складного, то діти оволодівають цим елементом, і у них розвивається кисть руки. Вихователь проводить заняття, де використовує різноманітні кольори. Значна частина малюнків на білому папері. Використовується і кольоровий папір – сірий, беж, блакитний.

Щоб навчити дітей декоративного зображення, вихователь використовує різні методичні прийоми: наочні, словесні та ігрові. Формою унаочнення на занятті є натура, зразок, показ способу зображення.

Використання натури на початку занять дає можливість поновити в пам’яті дітей знайомий образ. Натура викликає у них певні емоції, дає можливість сприймати і самостійно переносити бачене в свою роботу.

На початку заняття діти разом з вихователем аналізують візерунок, виділяють під час аналізу найбільш суттєві ознаки. Особливо необхідне використання натури на заняттях, коли дітям даються нові знання з композиції декоративного візерунка, малювання нових елементів.

Крім натури, на заняттях використовується і зразок.

Зразок – це зображення, виконане вихователькою на занятті в тому матеріалі і в тій техніці, в якій працюватимуть діти. Він повинен відповідати вимогам доступності і викликати у дітей інтерес.

Використовується зразок, як і натура, на початку заняття. Вихователь аналізує з дітьми зразок, виділяє в ньому знайомі елементи і нові, колір, де і як розташовані елементи візерунка. Діти створюють декоративний малюнок за даним зразком.

На заняттях, де знання дітей закріплюються, треба використовувати кілька зразків. Кілька зразків можна використати і на заняттях, де діти самостійно заповнюють візерунком знайому форму і добирають елементи візерунка. Одні діти творчо виконують завдання, добираючи колір, елементи на свій смак, розташовують їх у візерунку за власним бажанням. Окремим з них це не під силу, і вони орієнтуються на зразки вихователя. На заняттях, де використовується 2-3 зразки, вихователь радить малювати візерунки близькі до якогось зразка, але добирати кольори самостійно.

Натура і зразок дають можливість дітям побачити, до чого слід прагнути, але вони не дають можливості побачити, як практично виконати роботу.

Показ – це наочне пояснення, як діяти далі. Показуючи, вихователь звертає увагу дітей на послідовність виконання, на спосіб нанесення мазків, ліній, дуг, на їх розміщення. Показуючи прийоми зображення треба у помірному темпі, не поспішаючи. Коли на очах у дітей вихователь просто і зрозуміло для них малює візерунок, у них з’являється впевненість у своїх силах і бажання якомога краще виконати завдання.

На різних заняттях з декоративних видів діяльності показ може бути повним або частковим. Повний показ застосовується в тих випадках, коли дітям невідомий весь процес зображення. Внаслідок повного показу на очах у дітей створюється образ тієї роботи, яку вони будуть виконувати. Повний показ найчастіше використовується в середній групі.

Частковий показ застосовується тоді, коли деякі прийоми зображення візерунка дітям уже відомі, а окремі з них ще погано засвоєні.

Наочні прийоми навчання завжди поєднуються на заняттях з словесними.

На заняттях з декоративного малювання можуть бути використані такі словесні прийоми: запитання, пояснення, вказівка, оцінка і заохочення.

Пояснюючи вихователь називає спосіб виконання декоративного візерунка, підкреслює, чому треба робити так, а не інакше. Крім пояснення, ефективним словесним прийомом є запитання. Цей прийом використовується на початку заняття і в кінці. За допомогою запитань вихователь активізує дітей, дає можливість дітям подумати і пригадати, що вони знають про ті чи інші види декоративного мистецтва, які розглядали раніше.

Правильно поставлені запитання привертають увагу дітей, викликають інтерес, встановлюють зв’язок між досвідом дитини і змістом даного заняття.

Вказівка як методичний прийом використовується в усіх вікових групах, зокрема в середній. Вона може бути різною на різних заняттях. Найчастіше цей методичний прийом вихователь використовує тоді, коли помічає, що більшість дітей допускають одну і ту ж помилку і за допомогою вказівки допомагає виправити недолік: «Візерунки спочатку треба викласти». «Спочатку намалюйте серединки квітів по кутах «хустки», а потім починайте малювати пелюстки».

В кінці заняття важливим методичним прийомом є оцінка. Оцінка декоративних робіт дається в усіх вікових групах. У середній оцінка дається диференційовано, залежно від якості виконання. Критерієм оцінки на будь-якому занятті є виконання програмового матеріалу. До аналізу робіт залучаються і діти. Вихователь виставляє кращі дитячі малюнки, проте оцінювати треба працю і тих дітей, роботи яких не виставлялись.

Щоб посилити інтерес до роботи, окремі заняття проводяться в ігровій формі. Використовує вихователь на заняттях художнє слово. Короткі віршики, образні вислови під час малювання. «Дощик, дощик, крап, крап, крап, мокрі доріжки», - говорить вихователь, малюючи візерунок з прямих ліній і крапок. Короткі, влучні слова підсилюють образ і сприяють створенню потрібного ритму в рухах рук.

Залежно від типу занять наочні, словесні та ігрові прийоми навчання використовуються по-різному. Образотворче мистецтво визначає три типи занять в середній групі:

І тип – заняття, на яких даються нові знання, а також формуються нові навички та уміння.

ІІ тип – заняття на закріплення раніше набутих знань і умінь.

ІІІ тип – заняття на самостійне застосування дітьми набутих знань, умінь і навичок.

На заняттях першого типу вихователь використовує натуру або зразок для наслідування, показує способи зображення, дає пояснення, ставить запитання.

На заняттях другого типу – використовує натуру, кілька зразків, частковий показ, пояснення, запитання, художнє слово, ігрові прийоми.

Основними прийомами на заняттях будуть запитання, вказівки, нагадування. За допомогою запитань вихователь дізнається про задуми дітей, про способи реалізації цих задумів тощо.

Словесні прийоми навчання – вказівка, оцінка, заохочення використовуються на заняттях усіх трьох типів.

І так використовуючи різноманітні методи, вихователь формує у дітей стійкий інтерес до зображувальної діяльності, підводить їх до передачі виразного образу за допомогою різноманітних зображувальних засобів. Методика занять по зображувальній діяльності в середній групі характеризується великою направленістю на розвиток у дітей самостійності.

4. Планування різних видів занять з малювання у середній групі дитячого садка.

I квартал

У середній групі чіткіше ставиться завдання формування естетичного сприйняття творів образотворчого мистецтва. Треба учити дітей не тільки аналізувати зображення, але і давати опис, порівнювати їх між собою. У I кварталі здійснюється знайомство з графікою.

У малюванні діти вчаться передавати різні контури форм предметів, використовувати колір для передачі виразності образу; впевненіше малюють олівцем, пензлем, зафарбовуючи поверхню форми. На відміну від молодших груп в декоративному малюванні діти малюють елементи узору в певній композиції.

Вересень

«Вам, малюки, фарби і олівці» (планується два заняття: перше — малювання олівцями, друге — фарбами).

1. Малювання олівцями.

Програмовий зміст. Створювати у дітей інтерес до малювання кольоровими олівцями, розвивати задум, зображати круглі форми.

Матеріал. Петрушка, мольберт, лист паперу (30X40 см), папір альбомного формату.

Попередня робота. Ігри з кульками, м'ячами. Розгляд ілюстрацій в книгах, альбомів для розфарбовування.

Методика проведення заняття. З'являється Петрушка (іграшкою керує вихователь) і звертається до дітей: «Здрастуйте, діти, я прийшов до вас в гості і приніс подарунки». Стіл, на якому лежать олівці, накритий серветкою. Петрушка піднімає серветочку, бере коробку: «Дітки, подивиться, яка красива коробочка. А що в ній, хто знає? (Гримить нею, прислухається, відкриває коробку і дістає з неї олівець.) А ви знаєте, що це за паличка, для чого вона потрібна? (Бере олівець і малює невигостреним кінцем.) Щось у мене нічого не виходить, хто покаже, як треба малювати?» Дитина малює на мольберті. Петрушка задоволений і сам повторює рухи олівцем. Пропонує всім дітям помалювати олівцями: «Я люблю грати кульками, намалюйте багато різноколірних куль». Діти малюють великі і маленькі кулі і показують їх Петрушці.

Заняття плануються в перспективному плані, який складається на один місяць, в календарному – на один день і складається на основі перспективного плану.

2. Малювання фарбами

Програмовий зміст. Продовжувати розвивати задум, передавати круглі форми колірною плямою, контуром.

Матеріал. Петрушка, мольберт, лист паперу (30X40 см), папір альбомного формату, фарби різних кольорів, пензлі.

Попередня робота. Малювання поза заняттями. Розгляд ілюстрацій.

Методика проведення заняття. З'являється Петрушка: «А у мене для вас є ще подарунок. (Показує пензлики.) Подивіться, яка довга паличка, а на кінці її хвостик, як у мене пензлик на ковпачку. Як називається ця паличка? А що нею треба робити? (Проводить сухим ворсом.) Допоможіть мені, хлоп'ята. Тут, в банках, щось лежить. Як ви думаєте, що це? (Діти відповідають.) Правильно, фарба, намалюйте яскравою фарбою м'ячі». Дитина малює на мольберті. Потім всі діти малюють фарбами на своїх листках. Петрушка дуже задоволений, що у нього так багато різноколірних м'ячів. «Вам, малюки, я дарую і фарби, і олівці, вчіться ними малювати», - весело говорить Петрушка.

«Як у нашого крильця посадили дерева»

Програмовий зміст. Виховувати у дітей любов до природи, пошану до праці, бажання брати в ній участь, передати образ дерева з тонким стовбуром, гілками, листям.

Матеріал. Папір в чверть альбомного листа, кольорові олівці.

Попередня робота. Спостереження за посадкою дерев, участь в цьому дітей. Розгляд ілюстрацій. Малювання на землі.

Методика проведення заняття. Вихователь розповідає про те, що восени люди садять деревця і діти допомагають дорослим доглядати за ними, поливати. Потім педагог пропонує кожному подумати і намалювати, яке деревце він хотів би посадити. «Деревце садять тонке, у нього зовсім мало гілок, листя», - говорить педагог, звертає увагу на характер ліній, контур гілок.

За задумом

Програмовий зміст. Розвивати у дітей уміння передавати свої враження, отримані раніше, виховувати самостійність в створенні образу.

Матеріал. Папір альбомного формату для малювання фарбами, папір в половину альбомного листа для малювання олівцями, фарби, кольорові олівці.

Попередня робота. Розгляд альбомів для розфарбовування.

Методика проведення заняття. Вихователь запрошує на заняття Петрушку, і діти розповідають йому, що вони уміють малювати, самі вибирають матеріал (олівці або фарби). На закінчення Петрушка разом з дітьми розглядає малюнки.

Жовтень

«Радісна осінь»

Програмовий зміст. Розвивати у дітей естетичне сприйняття, бажання передати красу осінньої природи, самостійно розташовувати зображення на аркуші паперу.

Матеріал. Ілюстрації (дві), папір альбомного формату (блакитна, сіра), фарби, пензлів.

Попередня робота. Спостереження у природі, збір листя, перегляд ілюстрацій.

Методика проведення заняття. Вихователь перед малюванням показує дітям ілюстрації, в яких художник виразно передає осінні дерева, листя на землі.

«Осінь називають золотою, яскравою, радісною», - говорить педагог і пропонує дітям намалювати яскраву осінь. Тих, хто ще не опанував прийомами малювання, вихователь просить показати, як тримати пензлик, як проводити нею. Діти малюють спочатку сухим пензлем.

Педагог нагадує, як набирати фарбу. «Ось листочок впав на доріжку, а ось ще, ще, вітерець їх підганяє», - говорить вихователь в процесі малювання. Всі малюнки розміщують на стенді. Це допомагає краще розглянути їх, порівняти, де листя багато, мало.

«Хто живе в осінньому лісі?»

Програмовий зміст. Розвивати у дітей задум, продовжувати зміст попереднього заняття, діти зображають тварин за бажанням (їжака, зайчика, ведмедика).

Матеріал. Малюнки попереднього заняття, фарби різних кольорів, пензлі.

Попередня робота. Розгляд ілюстрацій, альбомів для розфарбовування.

Методика проведення заняття. Вихователь розкладає малюнки минулого заняття на одному із столів, пропонує дітям знайти свої роботи і доповнити їх — намалювати тих, хто живе в цьому лісі. Вихователь заохочує прагнення дітей вносити новий зміст. Діти можуть спочатку закінчити зображення кущів, дерев, потім малюють їжака з яблуками на голках, зайчика і т.д. На закінчення всі розглядають роботи.

«Прикрасимо сарафани матрьошкам».

Програмовий зміст. Розвивати у дітей відчуття кольору, самостійно прикрашати силует сарафана, розташовувати узор по всьому силуету або внизу по краю.

Матеріал. Викрійки сарафанчиків з кольорового паперу, фарби різних кольорів, пензлів.

Попередня робота. Розгляд узорів на одязі, альбомів для розфарбовування.

Методика проведення заняття. Звернути увагу дітей на красу одягу (узори на платтях у дівчаток, нарядні сарафани на матрьошках), розглянути їх. На прохання вихователя діти знаходять в групі предмети, які прикрашені узором. Після цього вони малюють узори на сарафанчиках матрьошок, розглядають, які вийшли узори, вибирають ті, які їм більше сподобалися.

Методика проведення заняття. Вихователь на двох мольбертах пропонує дітям виконати святкову прикрасу: одна група дітей малює яскравими фарбами кулі або квіти (за бажанням), а інша — розвішує (наклеює) на лініях, вказаних вихователем, різноколірні прапорці. Всі милуються святковою прикрасою.

Листопад.

«Сумна осінь».

Програмовий зміст. При зображенні осені учити дітей розуміти, чому її називають сумною, передавати це в малюнку, використовуючи неяскраві фарби.

Матеріал. Малюнки «Золота осінь», сірий папір альбомного формату, фарби (чорна, темно-зелена, коричнева, синя), пензлі.

Попередня робота. Спостереження природи під час осені. Розгляд ілюстрацій в книгах. Малювання у вільний від занять час.

Методика проведення заняття. Вихователь пропонує підійти до вікна, подивитися на дерева, кущі (на них немає листя). Показує дітям яскраві малюнки ранньої осені: «Скажіть, хлоп'ята, ця осінь сумна або радісна.— Діти відповідають.— Правильно, зараз золота, яскрава осінь. Її треба малювати радісними фарбами. А цими фарбами (показує сіру, коричневу) яку осінь можна малювати?» Діти відповідають. Педагог пропонує намалювати сумну осінь. Діти малюють дерева, кущі, зовсім мало листя.

В кінці заняття вихователь разом з дітьми переглядає малюнки і знову порівнює їх з тими, які були виконані раніше. «Ось яка буває різна осінь: радісна і сумна», - узагальнює вихователь.

«Хто живе в осінньому лісі».

Програмовий зміст. Розвивати у дітей задум, закінчувати малюнок зображенням звірів (за бажанням), розвивати здатність порівнювати малюнки, знаходити в них нові деталі, використовувати отримані навики, уміння в (малюванні фарбою).

Матеріал. Малюнки дітей із зображенням сумної осені, фарби, пензлі.

Попередня робота. Розгляд ілюстрацій, малюнків.

Методика проведення заняття. Вихователь питає, хто живе в лісі, і просить намалювати звірів на своїх малюнках сумної осені. Нагадує, кого можна намалювати: «Звірі готуються до зими, в лісі можна зустріти їжака, зайчика, лисицю, ведмедя, вовка». Діти за бажанням малюють звірів.

«Пташиний будинок».

Програмовий зміст. Закріплювати у дітей знання про те, що оточує, учити передавати в малюнку нескладний сюжет.

Матеріал. Чотири листи, фарби гуаш, пензлі двох розмірів (тонкі і товсті).

Попередня робота. Розгляд картин, ілюстрацій і читання художньої літератури про домашніх тварин і птахів.

Методика проведення заняття. Вихователь звертається до дітей: «Хто скаже, де живуть кури, качки, гуси? Як називається їх будинок? (Діти відповідають.) Правильно, пташник.

Послухайте, яку музику написав Д. Кабалевський. (Виконується запис «Пташиний будинок» Д. Кабалевського.) Чиї голоси ви впізнали? Качок, гусей, півника, курочки. Всі птахи прокинулися вранці і пішли гуляти, вийшла курочка і стала кликати своїх курчат. (Пропонує роль курочки дівчинці. Діти надягають шапочки курчат. Звучить п'єса В. Герчик «Курочка». Діти ходять — «курчата шукають зернятка, черв'ячків, п'ють воду, ляскають крилами»). Ось які хороші курчата. А зараз підійдіть до столів і подивіться — там намальований пташиний будинок. А ось і півник заспівав. (Пропонує дитині наклеїти силует.) Ось гусаки пішли один за одним, качата йдуть за качкою. (Діти наклеюють силуети.) На огорожі курочки і півник сидять і дивляться: кого ж курочка зве. Напевно, курчат, а їх немає. Давайте ми їх намалюємо. Вони шукають зерна, нахилили головку, п'ють воду». Діти малюють на мольберті і на своїх листах паперу. При розгляді робіт вихователь звертає увагу на різні положення курчат (ляскають крилами, шукають зернятка і т.д.).

II квартал

У малюванні, ліпленні, аплікації більше уваги приділяється передачі естетичних сторін навколишньої дійсності, природи. Діти вчаться самостійно знаходити доступні засоби виразності, зображати характерні ознаки персонажів в малюнку, погоджувати свої дії в колективних роботах. Продовжується розвиток відчуття кольору, декоративні елементи узору стають різноманітнішими. Ускладнюються завдання по оволодінню технікою малюнка при заштриховуванні.

Грудень

«Зимові дерева в лісі»

Програмовий зміст. Виховувати у дітей любов до природи, розвивати естетичне сприйняття, учити передавати контрастні поєднання колірних плям, ліній, красу зимових дерев.

Матеріал. Малюнки із зображенням осіннього лісу, папір (сірий, блакитний) альбомного формату, фарби (біла, чорна, коричнева, зелена).

Попередня робота.. Спостереження зимових дерев. Розгляд ілюстрацій.

Методика проведення заняття. Вихователь пропонує подивитися з вікна на дерева, питає, якими вони стали (зовсім немає листя, сніг лежить на гілках). Звертає увагу дітей на малюнки осіннього лісу, виконані раніше (на деревах листя різного кольору). Пропонує намалювати зимовий ліс: дерева з темними стовбурами, кущі, на землі сніг.

«Снігуронька з лісу до нас прийшла».

Програмовий зміст. Викликати у дітей інтерес до казкового образу, прагнення передати його в малюнку використовувати м'які, ніжні кольори для передачі образу Снігуроньки.

Матеріал. Малюнки зимового лісу, статуетка Снігуроньки, фарби холодних тонів, кисті.

Попередня робота. Розгляд ілюстрацій до оповідання «Снігуронька». Малювання на снігу.

Методика проведення заняття. Малюнки із зображенням зимового лісу, вихователь ставить так, щоб всім було видно: «Подивіться, як тихо в зимовому лісі, нікого не немає. Одні сліди на снігу та звірятка сховалися за деревами. Тихо-тихо в лісі. Чуєте, скрипнув сніжок, хтось йде по лісу. (Із-за ширми з'являється Снігуронька — іграшка або її силует, намальований вихователем.) Чому її звуть Снігуронькою?» — питає педагог. Непомітно Снігуронька знову йде за ширму. Вихователь пропонує дітям намалювати Снігуроньку, вибрати для цього потрібні кольори фарб. Заохочує прагнення дітей внести щось своє в образ Снігуроньки. На закінчення діти розглядають роботи, називають, яка Снігуронька більше всіх схожа на сніжну дівчинку і чому.

Січень.

За задумом.

Програмовий зміст. Учити дітей передавати враження новорічного свята, розвивати уяву, задум, використовувати яскраві кольори фарб.

Матеріал. Папір альбомного формату, фарби, пензлі.

Попередня робота. Бесіди з дітьми про свято. Розгляд ілюстрацій.

Методика проведення заняття. Вихователь пропонує дітям пригадати, що їм особливо сподобалося на святі, що вони хотіли б намалювати. Заохочує самостійність при виборі змісту, фарб. В кінці всі розглядають малюнки. Діти розповідають, що вони зобразили.

«Сніг, сніг кружляється, біла вся вулиця».

Програмовий зміст. Підводити дітей до передачі нескладного сюжету, місця дії, малювати за бажанням будинок, деревце, ялиночку, огорожу, лавку біля будинку, самостійно користуватися фарбами, пензлем.

Матеріал. Папір блакитний, сірий, фарби, пензлі.

Попередня робота. Спів пісні про зиму. Спостереження на вулиці.

Методика проведення заняття. Вихователь співає з дітьми пісню «Сніг» М. Раухвергера. Пропонує подивитися, як багато снігу на будинках, деревах. Просить намалювати сніжну вулицю. Діти залежно від умінь зображають 2—3 предмети (за бажанням). Всі малюнки розставляють на стенді, виходить панорама «Біла вся вулиця».

«Прикрасимо узором серветочки для чашок».

Програмовий зміст. Розвивати у дітей відчуття кольору, уміння порівнювати узори за кольором, вибирати найбільш красиві, прикрашати узором серветку, використовуючи елементи петриківського розпису (пересічні лінії, мазання).

Матеріал. Роботи по аплікації (чашки з блюдцями), квадрати білого паперу (20X20 см), фарби, пензлі.

Попередня робота. Розгляд петриківського розпису.

Методика проведення заняття. Вихователь пояснює дітям: «Щоб було красиво, приємно пити чай, чашки з блюдцями ставлять на серветки». Пропонує їх намалювати, прикрасити узором.

Показує 2—3 серветки, прикрашені петриківським узором, на них прикріплює силуети чашок з блюдцями. На прохання педагога діти малюють узор з пересічних ліній, а в клітинках наносять мазки, крапки (за бажанням). Після малювання всі розглядають серветки. Коли фарба висохне, можна поставити на серветки чашки, помилуватися ними.

«Казкові квіти»

Програмовий зміст. Розвивати у дітей уяву, учити помічати особливості казкового образу, його відмінність від реального, використовувати знайомі прийоми малювання фарбами.

Матеріал. Малюнки, фарби, пензлі.

Попередня робота. Розгляд малюнків в книгах казкового змісту. Малювання узорів поза заняттями.

Методика проведення заняття. Вихователь показує зображення реальної квітки і казкової, питає, чим вони відрізняються, просить вибрати казкову квітку і описати її. «Квітка . яскрава, незвичайної форми», - говорить педагог і пропонує намалювати яскравими фарбами казкову квітку.

Лютий

«Снігопад»

Програмовий зміст. Розвивати у дітей спостережливість, естетичне сприйняття, помічати красу ритмічно падаючих сніжинок, зображати сніг всім пензлем, учити бачити виразність малюнка, виконаного одним кольором.

Матеріал. Папір (блакитна, сіра, синя), фарби (можна розкласти по столах рожево-білу, блідо-голубу),пензлі.

Попередня робота. Розгляд ілюстрацій. Спостереження за природою в різний час дня (зміна кольору снігу).

Методика проведення заняття. Вихователь показує дітям ілюстрації із зображенням засніженого лісу, яскравого, сонячного зимового дня. «Скажіть, діти, - говорить педагог, - чому сніг різного кольору? Як ви думаєте, тут зображений ранок або вечір?» Хлоп'ята відповідають. Вихователь пропонує намалювати снігопад (коли багато снігу, все стає казково білим). Діти малюють, самостійно придумуючи зміст малюнка.

Педагог заохочує прагнення дітей використовувати різні прийоми малювання пензлем: кінцем, зображаючи гілки; всім ворсом (покриваючи фарбою великі площини листа) землю, товстий стовбур дерева. У кінці роботи розташовують так, щоб вийшла картина зимового снігопаду.

«Ведмедик веселий, ведмедик сумний»

Програмовий зміст. Виховувати у дітей доброзичливе відношення до персонажа, бажання додати образу настрій: сумне — опущені кути губ; веселе — губи підведені або витягнуті в усмішці.

Матеріал. Ілюстрації із зображенням ведмедика веселого і сумного, кольорові олівці, папір в половину альбомного листа.

Попередня робота. Розгляд ілюстрацій. Малювання смішних чоловічків.

Методика проведення заняття. Вихователь пропонує дітям подивитися один на одного і посміятися, звертаючи увагу, як міняється вираз обличчя. Пропонує кому-небудь показати, якою буває людина, коли сумує. Після цього діти розглядають картинки із зображенням веселих і сумних осіб. Педагог просить показати, на якій картинці ведмедик (зайчик) сумний, на який веселий, чому вони так думають. Пояснює: «Коли ведмедик сміється, куточки рота підняті вгору або розтягнуті в усмішці, а коли він сумний, куточки рота опущені». Діти малюють ведмедика веселого або сумного. На закінчення вихователь розглядає з дітьми малюнки, питає, чому ведмедик такий сумний або веселий (за бажанням). Діти придумують розповідь. Бесіди по малюнках продовжуються і поза заняттями.

«Прикраса узором казкового птаха»

Програмовий зміст. Викликати у дітей інтерес до казкових образів, прагнення прикрасити фігурку елементами узору (крапками, мазками, смужками), акуратно користуватися пензлем.

Матеріал. Малюнки із зображенням золотої осені, казкового саду, фігурки птахів (побілені), фарби, пензлі.

Попередня робота. Розгляд ілюстрацій в книгах, знаходити реалістичні і казкові зображення.

Методика проведення заняття. Вихователь показує 2—3 малюнки реалістично зображеного лісу (осінні роботи дітей) і 2—3 роботи казкового саду. Питає, в якому лісі краще жити казковому птахові, чому. На стенді залишаються малюнки казкового саду. Потім педагог показує птахів, яких хлоп'ята ліпили по мотивах народної іграшки, питає, казкові вони чи ні, як можна зробити, щоб вони стали казковими, звертає увагу на яскраві тони фарб. Вихователь прагне, щоб діти самі відповіли на ці питання. Потім роздає фігурки птахів і пропонує прикрасити їх так, щоб вони були казковими і могли жити в казковому саду.

Діти розфарбовують фігурки, які вони наперед (у вільний від занять час) побілили. Готові роботи встановлюють на тлі малюнків казкового саду (склеєних у вигляді ширми).

Березень

За задумом

Програмовий зміст. Учити дітей самостійно вибирати зміст, розташовувати предмети, передавати нескладний сюжет, акуратно зафарбовувати, використовуючи прийоми штрихування зверху вниз, зліва направо.

Матеріал. Кольорові олівці, папір в половину альбомного листа.

Попередня робота. Розгляд ілюстрацій, своїх малюнків. Малювання у вільний від занять час.

Методика проведення заняття. Вихователь питає дітей, що вони навчилися малювати, які малюнки їм хотілося б виконати для подарунка мамі, бабусі, сестрі, товаришеві. В кінці заняття діти розповідають про зміст своїх робіт.

Розпис птаха по мотивах петриківської іграшки.

Програмовий зміст. Розвивати у дітей естетичне сприйняття, відчуття кольору, уміти кінцем кисті наносити крапки, всім пензлем малювати кружечки, дуги, кільця, смужки.

Матеріал. Побілені фігурки птахів, петриківська іграшка, фарби, кисті, силуети фігурок птахів, вирізані з білого паперу.

Попередня робота. Розгляд іграшок, ілюстрацій. Малювання поза заняттями.

Методика проведення заняття. Вихователь просить дітей знайти своїх птахів, питає, для чого їх пофарбували білою фарбою. Уточнює відповіді: «На білому фоні яскраві фарби виглядатимуть найсвятковіше». Потім діти розглядають узор на петриківській іграшці. На окремому листі проводять лінію, малюють круг, ставлять крапку. Вихователь показує прийоми малювання на мольберті. Тим, кому важко прикрашати узором форму, можна дати вирізаний з паперу силует птаха. Розфарбовувати об'ємну форму можуть діти, які краще володіють прийомами декоративного малювання.

«Весна, струмочки, сонце яскраво світить»

Програмовий зміст. Виховувати у дітей естетичне сприйняття, любов до природи, прагнення передавати її в малюнку, розташовувати малюнок на широкому просторі листка, використовувати різні прийоми малювання (всією кистю, пензлем).

Матеріал. Папір альбомного формату, фарби, пензлі.

Попередня робота. Спостереження за природою, струмочками. Розгляд ілюстрацій, картин.

Методика проведення заняття. Вихователь показує ілюстрації із зображенням ранньої весни (струмочки на землі, яскраве сонце, молода зелень), пропонує пригадати малюнки зимових дерев (показує 3—4 малюнки). Після цього діти зображають дерева навесні (подекуди лежить сніг на землі). На закінчення діти самі відзначають малюнки, найбільш вдалі за змістом.

Квітень

«Чому матрьошка сумна?»

Програмовий зміст. Виховувати у дітей позитивне відношення до образу, передавати характерні риси персонажа, використовувати прийоми петриківського розпису для прикраси спідниці матрьошки (малювати кільця, кружечки, крапки).

Матеріал. Два зображення матрьошок з різним виразом облич, фарби, пензлі.

Попередня робота. Розгляд петриківських іграшок. Ігри з матрьошками.

Методика проведення заняття. Вихователь робить два зображення матрьошки: у однієї спідниця яскрава з петриківським узором, у іншої узору немає; вираз обличчя у однієї веселий, у іншої сумний. У сумної матрьошки наклеєна кишенька, в яку в кінці заняття треба вставити лист паперу з яскравим узором і кружок з веселим виразом обличчя.

Діти розглядають два зображення, говорять, чому одна матрьошка весела, а інша сумна. Пояснюють, що треба прикрасити їй сарафан. Вихователь пропонує зробити яскравий малюнок тканини, з якого можна зшити матрьошці сарафан. Діти малюють петриківський узор на квадратному листі паперу. В кінці вибирають, який узор краще підійде матрьошці. Вихователь по черзі вставляє в кишеньку різні варіанти узорів, замінює кружок з веселим виразом обличчя.

«Я ракету намалюю»

Програмовий зміст. Виховувати у дітей інтерес до суспільних подій, самостійно зобразити ракету.

Матеріал. Папір темно-синій, фарби, пензлі.

Попередня робота. Розгляд книг про космос.

Методика проведення заняття. Вихователь питає, а як можна намалювати ракету, пропонує кому-небудь з дітей зобразити її на дошці крейдою. Пояснює, що, якщо ракета летить, її треба малювати похило. Діти малюють, прикрашають ракету жовто-блакитним прапором, малюють зірки в темному небі. В кінці розглядають малюнки на стенді.

За задумом

Програмовий зміст. Розвивати у дітей уміння розташовувати зображення на листі паперу, використовувати отримані уміння при зафарбовуванні олівцями (у повільному і швидкому темпі), співвідносити напрям штрихів з формою предмету, його частин.

Матеріал. Папір в половину альбомного листа, кольорові олівці (або кольорова крейда).

Попередня робота. Розгляд малюнків.

Методика проведення заняття. Запропонувати дітям намалювати олівцями те, що кожному хочеться. Вихователь стежить, щоб діти акуратно зафарбовували малюнок. Всі роботи поміщають на стенді.

Травень

«Придумай узор»

Програмовий зміст. Розвивати у дітей відчуття кольору, композиції, самостійно розташовувати елементи узору на формі (у кутках, середині, по прямій).

Матеріал. Папір різного тону, фарби.

Попередня робота. Розглядання узорів. Малювання у вільний від занять час.

Методика проведення заняття. Запропонувати дітям самостійно придумати узори для блюдця, серветки, килимки, використовувати різні елементи народних орнаментів. В кінці вихователь просить дітей показати композиції узору, знайти цікаві за кольором.

IV квартал

У малюнку, ліпленні, аплікації діти передають свої враження, які вони отримали під час прогулянок, розваг, ігор влітку. Темами їх робіт можуть бути літній дощ, веселка, квіти на галявині, прогулянки в ліс за ягодами і грибами. Вихователь продовжує розвивати у дітей уміння малювати фарбами, олівцями (прийоми зафарбовування в швидкому, повільному темпі). За своїм бажанням діти малюють, використовують свої малюнки в іграх. Вони малюють паличкою на землі, піску простіші предмети.

Висновки

Тему «Методика навчання малюванню в середній групі дитячого садка» я обрала тому що проходжу педагогічну практику саме в середній групі, де я проводила різні види занять з малювання (предметного, сюжетного і декоративного), тому дана тема мені знайома і близька. Розвиваючи тему, я дізналася багато нового, а саме про те, які вимоги ставляться до організації занять, яка методика проведення.

Я дізналася про те, що в середній групі завдання значно ускладнюються в порівнянні з молодшою і ставляться різні завдання для предметного, сюжетного і декоративного малювання, але в розвитку і вихованні вони мають багато спільного. Також програмовий зміст ускладнюється порівняно з молодшою групою, він різний з предметного, сюжетного і декоративного малювання і обумовлений змістом знань дітей про оточуюче і технічним прийомом малювання, ліплення і вирізування. Зміст занять визначається в основі програми, яка відбиває вікові особливості дітей, сезонні явища, досвід дітей тощо. На тематику занять впливає природа, мистецтво, оточуюче життя. Спостереження, екскурсії мають надзвичайно велику цінність, адже вони збагачують знання дітей, діти отримують нові враження, які зможуть перенести в свої роботи. Природа впливає надзвичайно позитивно, адже у дітей виховується естетичний смак, любов до прекрасного.

Бесіди на дану тему, читання художньої літератури допомагають дітям краще зрозуміти завдання, які перед ними ставляться.

Щоб малюнки дітей були змістовні, багаті і технічно-правильно виконані треба здійснювати навчання. Навчання здійснюється в різних формах як в повсякденному житті, так і на занятті. В повсякденному житті можна спостерігати за об’єктами навколишнього життя: будинками, транспортом, вулицями міста, тваринами в кутку природи, проводити бесіди про ці об’єкти. Все це збагачує знання дітей

Найкращі роботи будуть тоді, коли використовує вихователь не одні методи, а їх поєднання на занятті в комплексі. При навчанні потрібно дотримуватись принципів дидактики: систематичності, послідовності, врахування вікових особливостей, ідейності, науковості тощо.

Курсова робота допоїла мені усвідомити значення малювання дітей дошкільного віку середньої групи, зміст програми, знання індивідуальних особливостей, я навчилася працювати з методичною і науковою літературою, відбирати головне для розкриття теми.

Список використаної літератури

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. – К.; Дошкільне виховання, 1999.

Державна Національна Програма «Освіта» - (Україна ХХІ століття).

Програма виховання дітей дошкільного віку «Малятко». – К.; 1999.

Дяченко Н.Т. Малювання в дитячому садку: К.; Радянська школа, 1981. – 125 с.

Комарова Т.С. Изобразительная деятельность в детском саду. – М.; Педагогика, 1990. – 144 с.

Кириченко Н.Т. Сюжетне малювання в дитячому садку. – К.; Радянська школа, 1986. – 112 с.

Косминская В.Б. Теория и методика изобразительной деятельности в детском саду. – М.; Просвещение, 1977. – 253 с.

Комарова Т.С. Методика обучения изобразительной деятельности и конструированию. – М.: Просвещение, 1985. – 271 с.

Комарова Т.С., Сакулина Н.П. Методика обучения изобразительной деятельности и конструированию. - М.; Просвещение, 1991. – 248 с.

Комарова Т.С. Обучение детей технике рисования. – М.: Просвещение, 1976. – 172 с.

Косминская В.Б., Халезова Н.Б. Основы изобразительного искусства и методики руководства изобразительной деятельностью детей. – М.; Просвещение, 1987. – 128 с.

Казакова Т.Г. Изобразительная деятельность младших дошкольников. – М.: Просвещение, 1980. – 182 с.

Казакова Т.Г. Развивайте у дошкольников творчество. – М.: Просвещение, 1985. – 192 с.

Ковальская Е.Г. Художественное воспитание в детском саду. – М.: Просвещение, 1959. – 171 с.

Ковальская Е.Г. Обучение детей рисованию. – М.: Просвещение, 1964. – 152 с.

Пантелеев Г.Н. Декоративное искусство – детям. – М.: Просвещение, 1976. – 141 с.

Саккулина Н. П. Методика обучения рисованию, лепке и аппликации в детском саду. – М.: Просвещение, 1971. – 128 с.

Саккулина Н. П. Методика обучения рисованию и лепке в детском саду. – Л.: Просвещение, 1960. – 200 с.

Саккулина Н. П. Методика обучения рисованию и лепке в детском саду. – М.: Просвещение, 1966. – 265 с.