Зміст і форми роботи соціального педагога з різними типами сімей
Зміст
Вступ
Розділ І. Зміст і форми соціально-педагогічної роботи із різними типами сімей
1.1 Напрями діяльності соціального педагога із сім’ями
1.2 Групові та індивідуальні форми роботи із неблагополучними родинами
Розділ ІІ. Організація і проведення роботи соціального педагога із дисфункційними сім’ями
2.1 Робота з неповними сім’ями
2.2 Особливості соціально-педагогічної діяльності з конфліктними родинами
2.3. Соціальна допомога сім’ям, де батьки зловживають алкоголем, наркотиками
2.4 Робота соціального педагога з батьками, які мають низький морально-культурний рівень
2.5 Зовні благополучні сім’ї та допомога їм у вирішенні родинних проблем
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
У зв’язку із змінами, що відбуваються в політичній, соціальній та економічній сферах, виникло ряд проблемних ситуацій в суспільстві серед яких особливого значення має проблема підростаючого покоління. Водночас з вимогами підвищення якості сімейного та шкільного виховання реально знизилися їхні можливості. Характерним для сучасної сім’ї є зниження рівня життя. Батьки сьогодні зайняті, в основному добуванням засобів для існування, що часто призводить до обмеженості спілкування батьків з дітьми. Вони не мають можливості нормально нагодувати, вдягнути дитину, не говорячи вже про витрати на культурне дозвілля. Крім того, зростання психологічної напруженості в суспільстві позначається на психологічному кліматі у сім’ї. Усе це призводить до прагматизму, внаслідок чого створюється своєрідний тип мислення, що позначається на формуванні ціннісних орієнтацій у дітей. Тобто батьки не мають змоги розвивати їхні здібності, задовольняти інтереси. Водночас у суспільстві зростає соціальна цінність сім’ї у вихованні, формуванні та розвитку особистості дитини. Така суперечливість породжує проблеми у сімейному вихованні. Вони виникають у нормальних сім’ях, а ще більше їх у неблагополучних сім’ях, які ми визначаємо як такі, що повністю або частково, в силу тих чи інших причин, втратили свої виховні можливості. У результаті в цих сім’ях об’єктивно чи суб’єктивно складаються несприятливі умови для виховання.
Діти таких сімей рано перестають спілкуватися із батьками, свої життєві проблеми розв’язують із однолітками. Для цих дітей характерні агресивність, жорстокість, егоїзм, конфліктність, замкненість, озлобленість, невпевненість у своїх силах, небажання вчитися тощо. В результаті соціологізуючий вплив неблагополучної сім’ї на дитину значно знижений.
У соціальній педагогіці виділяють п’ять типів неблагополучних сімей, а саме:
неповні сім’ї;
конфліктні сім’ї;
сім’ї, у яких батьки зловживають алкоголем чи наркотиками;
сім’ї із низьким морально-культурним рівнем батьків;
зовні благополучні сім’ї.
Крім того, ми можемо виділити і сім’ї групи соціального ризику, які не можуть повноцінно виконувати свої функції внаслідок складних соціальних умов, у яких перебуває сім’я. Це багатодітні сім’ї, малозабезпечені, сім’ї з дітьми-інвалідами, неповнолітніми матерями.
Отже, є чимало проблемних сімей, які потребують соціальної допомоги і психологічної підтримки соціальних педагогів і практичних психологів - допомагати безконфліктно розв’язувати виникаючі проблеми, психологічно підтримувати їх, допомагати у побудові правильних взаємовідносин з учителями школи, де навчаються їх діти, державними органами, службами, громадськими організаціями, оточуючими людьми. Це дасть змогу сім’ям подолати труднощі з найменшими психологічними втратами.
Розділ і. Зміст і форми соціально-педагогічної роботи з різними типами сімей
1.1 Напрями соціально-педагогічної діяльності з сім’ями
Одним із важливих напрямів роботи соціального педагога є надання допомоги вчителям, вихователям, батькам, учням у налагодження взаємостосунків, здобутті взаєморозуміння, раціональних шляхів вирішення складних шкільно-сімейних проблем.
Невміння виховувати - людська біда. Завдання соціального педагога полягає в тому, щоб надати батькам конкретної кваліфікованої методичної допомоги з корекції недоліків сімейного виховання. Цього можна досягти лише тоді, коли взаємини із сім’єю будуватимуться на співробітництві, взаємній допомозі, взаєморозумінні. В основі таки взаємин лежить тісний контакт із сім’єю., розуміння процесів, що відбуваються в сучасній сім’ї, використання позитивного виховного потенціалу, безмежних джерел народної педагогіки, пропаганда досвіду сімейного виховання.
У зв’язку із вищевказаним значні завдання покладаються на шкільну соціально-психологічну службу. ЇЇ напрями роботи: психодіагностика, корекційна робота з дітьми, неблагополучними сім’ями, дітьми із сімей групи ризику; соціально-педагогічні консультації батьків з різних питань виховання дитини у сім’ї; допомога батькам і дітям у встановленні правильних взаємостосунків; допомога підліткам і юнакам у подоланні невпевненості в собі, розширення знань педколективу, батьків і дітей про правила формування здорового способу життя; навчання засобів захисту від психологічних і соціальних стресів, контроль за умовами життя дитини в сім’ї та школі; оцінка індивідуально-психологічних особливостей і можливостей дитини та створення програми з оптимізації її розвитку; зниження емоційного напруження учнів, які прийшли до школи.
Якщо сім’я неблагополучна, то одне із найважливіших завдань соціального педагога - скоригувати недоліки сімейного виховання, захистити дитину від сімейного неблагополуччя, запобігти педагогічній занедбаності, важковиховуваності та ін.
Соціальний педагог працює разом із дирекцією школи, класними керівниками, класними і шкільними батьківськими комітетами, з інспекцією у справах неповнолітніх, дільничим інспектором міліції. Як свідчить практика, неблагополучними у школі вважаються сім’ї, де батьки-алкоголіки, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя; сім’ї, де у дитини не склалися стосунки з вітчимом, мачухою. Інші типи неблагополучних родин майже не фіксуються. Уваги соціальних педагогів вимагають всі типи неблагополучних сімей, незважаючи на те, вплинули вони на дитину, чи ні. Як відомо сімейне неблагополуччя негативно позначається на формуванні особистості дитини, тому такі сім’ї і діти, які виховуються в них, повинні постійно бути в центрі педагогічної уваги: захисна позиція відносно таких дітей, конкретна методична допомога батькам з питань організації сімейного виховання, педагогічна освіта цих батьків.
1.2 Групові та індивідуальні форми роботи соціального педагога із неблагополучними сім’ями
Корекція сімейного виховання, допомога дитині передбачає контакти соціального педагога з директором школи, заступником директора з виховної роботи, батьківським комітетом. У роботі з неблагополучними сім’ями можна поєднувати груповіі та індивідуальні форми роботи. Зокрема, соціальному педагогові школи в роботі з сім’ями допоможуть індивідуальні та групові консультації батьків із спеціалістами-науковцями: педагогами, психологами, медиками, юристами, соціологами. Зустрічі бажано проводити регулярно; групи батьків при цьому мають бути невеликими. Доцільно попросити батьків, щоб вони заздалегідь підготували питання, які їх цікавлять, тоді відповідно до цього і запрошують спеціалістів.
Цікавою формою роботи із сім’єю є шкільна батьківська конференція. Тематика конференцій може бути різноманітною: "Про роль сім’ї у вихованні громадянськості учнів", "Правове виховання дітей у сім’ї", "Роль сім’ї у вихованні духовності у дитини", "Трудове виховання дитини у сім’ї", "Формування здорового способу життя у дітей". До конференції готують узагальнюючий матеріал, серед батьків, учнів проводять спеціальні дослідження (додаток1) (анкетування, бесіди, інтерв’ю, спостереження, написання дитячих творів на задану тематику тощо). Узагальнені дані про результати дослідження доводять до відома батьків. Бажано, щоб такими дослідженнями були охоплені неблагополучні сім’ї. Крім того, батьки обмінюються досвідом сімейного виховання. До підготовки конференції слід залучати батьків з неблагополучних родин, запропонувати їм виступити, розповісти про позитивний досвід сімейного виховання.
Одна із форм роботи з неблагополучними сім’ями - батьківські дні в школі, які організовує адміністрація школи разом із батьківським комітетом, соціальною службою (в основному, раз на місяць). У цей день в школі мають бути присутніми керівництво, вчителі, класні керівники, вихователі, соціальний педагог, психолог, спеціалісти з питань психології, медицини, юриспруденції. Батьківські дні проводять за здалегідь розробленою тематикою: "Як допомогти дитині вчитись", "Зміст, форми і методи сімейного виховання", "Організація вільного часу дитини у сім’ї", "Відповідальність батьків за виховання своїх дітей".
Цікавою може бути і робота шкільного музею сім’ї. Екскурсоводи музею - учні. Виховання любові до своєї країни починається з виховання любові до рідного міста, села, рідного дому, батьків. Тому в музеї зосереджуються матеріали про сім’ї учнів, їх родовід, соціальний портрет, сімейні традиції, про батьків та їх професії, сімейні династії, багатодітні сім’ї, щасливі сім’ї, кращий досвід сімейного виховання, народні традиції у виховному потенціалі сім’ї, про молоду сім’ю, її проблеми. Усе це відображено на стендах і альбомах "Сімейні традиції", "Книжка в нашій сім’ї", "Виховання працею", у книгах пошани батьків, дитячих творчих роботах, у пересувних папках. Особливо захоплює робота з встановлення родовідного дерева сім’ї. Спрямовуюча лінія музею - привернути увагу батьків та учнів до своєї сім’ї, родоводу, розвивати кращі традиції сімейного виховання та популяризувати його досвід.
У роботі з неблагополучними сім’ями допомагає і шкільна комісія по профілактиці правопорушень серед неповнолітніх (додаток 2). Під час зустрічей за круглим столом, що відбуваються раз на місяць, батьки, які не справляються з вихованням дітей, мають можливість дістати поради від психологів, соціальних педагогів, медиків, юристів. Дає свої роз’яснення інспекція у справах неповнолітніх, дільничий інспектор.
Значне місце у роботі з неблагополучними сім’ями посідає педагогічна пропаганда у вигляді індивідуальних, групових консультацій серед батьків. Доцільно вести диференційовану роботу серед окремих груп неблагополучних сімей, а також спрямовувати діяльність класних керівників на індивідуальну роботу з певними групами батьків.
Соціальні педагоги ведуть творчий пошук найефективніших шляхів удосконалення навчально-виховного процесу: педагогічні брифінги, мости, аукціони, місячники, свята сім’ї, консіліуми, бліц-турніри.
Ефективною формою роботи з пропаганди кращого досвіду сімейного виховання, народної педагогіки, щасливого сімейного життя є великі свята сім’ї. Матеріали до свята готуються протягом року. Це і виставки малюнків, фотовиставки, газети "Моя сім’я", "Батьки і діти", стенди, альбоми про трудові династії, сімейну творчість, захоплення і вподобання, виставки виробів сімейних умільців, кулінарів, кращі твори учнів про сім’ї. Свято сім’ї - це змагання, веселі старти, у яких беруть участь всі члени сімей, можуть бути команди батьків і дітей, причому змагання не тільки спортивні, а й сімейних ерудитів, кулінарів, різних майстрів, музикантів, співаків, танцюристів, сімейні концерти.
Для кожного з неблагополучних сімей слід знайти теплі слова, показати їх позитивний досвід виховання, поздоровити батьків з успіхами. Це свято доброти і щедрості, воно розкриває душі, приводить до взаєморозуміння. Проведення такого свята сприяє встановленню контактів сім’ї і школи, виховує у батьків і дітей гордість за свою сім’ю, породжує бажання відстоювати її честь, продовжувати кращі традиції.
У деяких школах м. Білої Церкви, а саме: ЗОШ І-ІІІ ст. №№ 5, 9, 15, 16, за здалегідь розробленою програмою проводяться місячники сім’ї, у яких беруть участь батьки і діти. Для учнів молодших класів - "Тато, мама і я - спортивна сім’я", "Свято рушника", вечорниці. Пропонуються батьківські збори: "Як ми схожі", "У своїх вчинках ми вас пізнаємо".
Для батьків і дітей підліткового віку пропонуються сімейні естафети, концерт "Дім дітьми веселий". Під час проведення такого місячника учні школи пишуть твори про свою сім’ю "Моя сім’я", "Мій родовід". Крім того, для старшокласників та їх батьків - диспути "Щастя - коли тебе розуміють у сім’ї...", "Сімейна мораль", "Сімейний бюджет", вечорниці - сватання, весілля, у яких беруть участь і батьки. Обов’язково до у часті в цих святах і конкурсах залучаються неблагополучні сім’ї, де їм надається можливість виявити себе з позитивного боку.
У роботі з неблагополучними сім’ями соціальному педагогові допоможе використання традицій народної педагогіки. Педагог має утверджувати культ батьків як найперших вихователів, і ніколи не принижувати авторитету батьків, хоч у цих сім’ях можуть складатися ситуації, коли батьки не достатньо приділяють уваги дітям, не турбуються про них, деякі не виконують як слід свої батьківські обов’язки. Таким батькам слід роз’яснювати, що з рідним домом у дитини завжди пов’язується відчуття роду, родини, відбувається зв’язок поколінь. Адже педагогічна практика знає, які б несприятливі умови виховання не були для дитини у сім’ї, все одно вона тягнеться до рідної домівки, любить своїх батьків. Для виховання відчуття сім’ї слід рекомендувати батькам широко використовувати свята, традиції, звичаї українського народу (свято Нового року, зустрічі - Весни, Івана Купала, Великодня, Різдва та ін.) Ці сімейні свята (додаток 3) завжди вражають дітей барвистістю, емоційністю, пов’язані з обновами, святковою їжею, іграми, веселощами, прибиранням і прикрашанням домівки, родинним спілкуванням і тому мають великі виховні можливості.
Великого значення в роботі соціального педагога набуває надання допомоги у встановленні контактів батьків з класними керівниками, яким слід усвідомити, що не можна класні збори перетворювати на рознос батьків, які не справляються з вихованням. Адже наболілі питання таким чином не розв’язуються, зате вдома результати розмов з учителем виливаються у конфлікти з дітьми. Батьківські збори повинні бути тематичними, допомагати з’ясувати різні питання сімейного виховання, проте форми занять із батьками слід урізноманітнювати. Це можуть бути вечори запитань і відповідей, рольові ігри, робота із педагогічними ситуаціями.
Крім масових та індивідуально-групових форм роботи з неблагополучними сім’ями, соціальний педагог працює з кожною сім’єю окремо. Робота з конкретним типом неблагополучної сім’ї має свої особливості. Отже розглянемо їх.
Розділ ІІ. Організація і проведення роботи соціального педагога із дисфункційними родинами
2.1 Робота з неповними сім’ями
За ІІ півріччя 2001 року в Україні зафіксовано більше розлучень, ніж шлюбів. У деяких регіонах вони досягають 60-80 відсотків від кількості взятих шлюбів. 1,5 млн. дітей виховується без батька. У роботі з неповною сім’єю соціальному педагогу слід усвідомити, що кожна конкретна сім’я, у кожному конкретному випадку потребує конкретної допомоги. соціальний педагог має проводити реабілітаційну роботу з матерями і дітьми після розлучення, допомагати розв’язувати життєві та виховні проблеми, урегулювати питання, що торкаються інтересів дитини. Вони мають брати участь у судових засіданнях, де йде мова про розлучення й вирішується доля дитини - з ким її залишити.
Вивчення неповної сім’ї дає соціальному педагогу можливість з’ясувати, які взаємовідносини складаються в ній. Якщо мати значну кількість часу приділяє домашньому господарству, надмірно опікає дитину, намагається задовольнити всі її потреби, щоб вона не відчувала відсутності батька, матеріальних нестатків, і це стає сенсом її життя, - необхідна індивідуальна педагогічна допомога. Соціального досвіду дитина набуде швидше, якщо сім’я розширюватиме коло знайомств, спілкування з друзями. Надмірна орієнтація матері лише на матеріальну забезпеченість сім’ї призведе до того, що дитина буде позбавлена материнської турботи.
Як показують дослідження, спілкування з батьком, який покинув сім’ю, може складатися по-різному. Якщо батько сплачує лише аліменти, тактовно треба привернути його увагу до виховання дитини. Можливо, запросити до школи, поговорити, роз’яснити, що дитині і молодшого, і підліткового віку потрібна не тільки матеріальна допомога, а й дружнє спілкування, розказати, який вплив має батько на формування особистості дитини.
Буває, що мати категорично заперечує, щоб дитина бачилася з батьком, вважаючи, що він негативно впливає на виховання, стан здоров’я, нервову систему дитини. Батька розглядають лише як того, хто матеріально забезпечує дитину. Таких жінок у літературі називають амазонками: у них незалежність переходить у самоціль, а інстинкт материнства - в інстинкт власності. Батьківські почуття чоловіка ігноруються повністю. У таких умовах доля дитини складна. З її свідомості викорінюється поняття "батько", про нього розповідають тільки погане. Це не може не впливати на психіку дитини, її духовність, розвиток емоційної сфери.
Матері слід роз’яснити, що тільки волею вона не може заборонити батькові бачитися з дитиною. Конвенція ООН про права дитини, Кодекс про шлюб та сім’ю України підтверджують це: дитина не може бути предметом спекуляцій, використовуватися для зведення рахунків між батьками. Стверджуючи рівні права розлучених батьків на виховання дитини, Кодекс ставить обох у рівні права і обов’язки. Отже суперечливі питання участі розведених батьків у вихованні дитини допомагають розв’язувати органи опіки і піклування.
Соціальний педагог, працюючи з неповною сім’єю і регулюючи непорозуміння між батьками, які розійшлися, ставить мету - захист інтересів дитини. Він має бути не пасивним спостерігачем того, що відбувається з дитиною, а активним, терплячим провідником педагогічної доцільності своїх порад і пропозицій.
Певна складність виникає у роботі з одинокими матерями. Звичайно, таким матерям важко виховувати дитину внаслідок невпорядковуваності особистого життя, вони обмежують свої можливості у задоволенні духовних, культурних і моральних потреб. Діти в таких сім’ях більше страждають від недогляду, відсутності повноцінного спілкування з матір’ю, зовсім не знають батька. Усе, це, звичайно, позначається на формуванні їх особистості (діти з таких сімей більш знервовані, закомплексовані). Крім того, виховання дитини залежить від культурного освітнього рівня матері, способу її життя, ставлення до виховання дитини, до свого становища одинокої матері, від її ціннісних орієнтацій. Така жінка може бути постійно у стані хронічного стресу, що негативно позначається на її здоров’ї, самопочутті.
Матері-одиночки хворобливо ставляться до того, коли цікавляться їхнім сімейним життям, хоч і потребують педагогічних порад і допомоги. Тому потрібний особливий педагогічний такт, чуйність, доброзичливість, довіра до матері і дитини. Важливо допомогти таким матерям знайти роботу з більш високою оплатою у режимі неповної зайнятості, розв’язати юридичні проблеми, залучити дітей до занять у гуртках, секціях безплатно.
Отже , неповні сім’ї мають багато різних проблем, складностей і тому потребують допомоги соціальних педагогів.
2.2 Особливості соціально-педагогічної діяльності із конфліктними родинами
У роботі із сім’ями, у яких мають місце стійкі конфлікти між батьками, соціальному педагогу слід більше уваги звертати не на сімейні конфлікти, а на необхідність створення сприятливого сімейного мікроклімату. Особливу увагу подружжя слід звернути на те, що нормальні взаємостосунки між батьками (взаємна повага, взаємодопомога і взаєморозуміння, повага до запитів і інтересів один одного, справедлива оцінка вчинків і дій, зусиль. спрямованих на благо сім’ї, конструктивне розв’язання складних сімейних проблем) створюють сприятливу атмосферу для психічного здоров’я та врівноваженості всіх членів сім’ї, допомагають уникати нервово-психічних захворювань, позитивно позначаються на трудовій активності батьків і дітей. Якщо ж у сім’ї панує атмосфера недоброзичливості, людина починає почувати себе відчуженою, ображеною, непотрібною. Незатишно почувають у такій сім’ї всі її члени. Подібна обстановка спричинює депресії, байдужість, неврози. Негативна оцінка дій, вчинків один одного, як правило, позитивних результатів не дає.
З практики відомо, що дуже важко буває з’ясувати стосунки між батьками у сім’ї, і діти не завжди про це скажуть. Для цього соціальний педагог може використати методику, запропоновану дослідником В.А. Сисенко (додаток 4).
Ліквідувати конфліктність може допомогти спеціальна сімейна психотерапія. Батькам треба порадити замислитися над тим, що відбувається у їхній сім’ї, закликати до того, щоб заради дитини вони конструктивніше підходили до розв’язання різних проблем. Одночасно в процесі індивідуальних бесід слід рекомендувати їм розібратися у сімейних проблемах., знайти спільну мову, виявити терпимість один до одного заради нормального психічного і духовного розвитку дитини, роз’яснити, які негативні наслідки має виховання дитини у конфліктній сім’ї. І починати слід з елементарного - вчитися стримуватися, спробувати не сваритися, не ображати, поступатися один одному...
Сімейні чвари, сварки позначаються на поведінці дитини, на її навчальній діяльності: вигляд у неї втомлений, вона неуважна, часто відволікається, не завжди може відповісти на запитання вчителя. Тому, якщо педагог знає, у яких умовах виховується дитина, він враховує це: не питає на уроках, не чіпає учня в такі моменти. Неврахування цих обставин призводить до конфліктів дитини зі школою, що може стати причиною важковиховуваності. Це слід роз’яснити вчителям.
Соціальні педагоги в роботі з конфліктними сім’ями можуть застосовувати деякі рекомендації психологів, що допоможуть подружжю розв’язати свої конфліктні ситуації (додаток 5).
2.3 Соціальна допомога сім’ям, де батьки зловживають алкоголем, наркотиками
Сім’ї, у яких батьки зловживають спиртними напоями, перестають нормально функціонувати, тому ніколи не розв’язують на належному рівні свої проблеми, живуть ілюзіями. Крім того, у таких сім’ях розірвані інтимні зв’язки, сталі рольові функції членів сім’ї, постійні конфліктні взаємостосунки. Для того, щоб уникнути такого становища, психологи рекомендують не спілкуватися з чоловіком, коли він не тверезий. Для такої розмови повинні об’єднатися мати і дитина.
Як треба працювати соціальному педагогу із сім’ями алкоголіків? Звичайно, відвадити батьків або одного з них від спиртного дуже важко. Соціально-педагогічна робота повинна бути спрямована на те, щоб захистити дитину від негативного впливу сім’ї. Насамперед слід врахувати, що така дитина вимагає емоційної підтримки. Для неї дуже важко розповісти комусь про те, що її турбує. Тому співчуття, розуміння, порада вкрай необхідні їй, інакше накопичення негативних емоцій може призвести до агресивності.
У тому разі, коли життя дитини в такій сім’ї стає неможливим, слід рішуче поставити питання про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав, ізоляцію дитини із сім’ї, де вона не має самого необхідного (одежі, їжі та ін.). Разом з інспекцією у справах неповнолітніх активніше порушувати питання про лікування батьків-алкоголіків, наркоманів, застосування до них засобів правового впливу.
Робота соціального педагога з такими батьками має проводитися разом з дирекцією, батьківським комітетом, класним керівником, сполучатися з громадським і юридичним впливом: такі сім’ї мають стояти на обліку в інспекції, комісіях у справах неповнолітніх.
2.4 Робота соціального педагога з батьками, які мають низький морально-культурний рівень
Головне завдання школи, соціально-психологічної служби - компенсувати недоліки сімейного виховання, духовно-культурного розвитку дитини, враховуючи її індивідуально-психологічні особливості, залучати її до позашкільної гурткової діяльності тощо. Певна робота повинна проводитися і з батьками. Проведені дослідження, шкільна практика, свідчать, що таких батьків слід активно залучати до організації та проведення екскурсій, походів, участі у різних шкільних святах, спортивних змаганнях. Наприклад, батьки залучаються разом із дітьми до активної участі у туристичній роботі. Спочатку вони можуть насторожено сприймати залучення до такої діяльності, але поступово зацікавлюються і стають активними її організаторами. А це допомагає педагогам у невимушеній обстановці спілкуватися з батьками, зрозуміти педагогічні вимоги школи, вчителів.
2.5 Зовні благополучні сім’ї та допомога їм у вирішенні родинних проблем
Значної уваги соціальних педагогів у процесі індивідуальних консультацій, а також спільної роботи з педагогами школи вимагають так звані зовні благополучні сім’ї. Соціальні педагоги в роботі з батьками, які виявляють надмірну, нерозумну любов до своїх дітей, у індивідуальних бесідах мають пояснювати батькам про їх велику відповідальність перед суспільством і перед самою дитиною за формування гідного громадянина, з високими моральними якостями, високим рівнем духовності, фізично розвинутого, соціально активного, надійного опору своїм батькам у старості. А батьки в свою чергу, виховуючи дитину, повинні реально оцінювати позитивні і негативні якості дитини, розвивати все краще, що в ній є. Батьківська любов має поєднуватися з вимогливість, спрямувати дитину на подолання її недоліків і труднощів у досягненні поставленої мети.
Батькам потрібно на конкретних прикладах показати, що надмірна опіка утруднює навчання дитини, її спілкування у класному колективі з однолітками, а в майбутньому позначиться на ставленні дитини до батьків. Може статися так, що діти не зуміють оцінити самопожертви батьків, які відмовляли собі в усьому на її користь. Такі діти часто не стають опорою батьків у старості, бо виростають непристосованими до життя. Допоможуть учителеві в бесідах з батьками висловлювання А.С. Макаренка:
"Треба ставити питання так: ніяких жертв, ніколи і нізащо. Навпаки, нехай дитина поступається батькам.
Ви знаєте манеру деяких дівчаток говорити матерям:
Ти своє віджила, а я ще нічого не бачила.
Це говориться матері, якій іноді всього 30 років.
Ти своє віджила, а я ще не жила, тому все мені, а тобі нічого!
Дівчинка повинна подумати:
У мене все життя попереду, а тобі, мамо, менше лишилося...
Нові плаття - в першу чергу матерям. Якщо у вас є зайві гроші і ви думаєте, кому купити плаття - матері чи дочці, то я скажу - тільки матері.
Батько і мати в очах дітей повинні мати право на щастя. Немає ніякої рації ні для мам, ні для дочок, ні тим більше для держави виховувати споживачів материнського щастя. Найстрашніше - виховувати дітей на материнському або батьківському щасті".
Батькам слід роз’яснити, що вони допускають грубу педагогічну помилку, коли дитина стає центром турбот усієї сім’ї. Вона повинна відчувати себе повноправним членом сімейного колективу і мати, крім своїх прав й обов’язки, додержуватися сімейної дисципліни, брати участь у розподілі сімейного бюджету і розуміти, що необхідно задовольняти потреби інших членів сім’ї. При цьому батьки повинні усвідомити, що турбота про дитину, любов до неї мають виявлятися не тільки в тому, щоб підготувати її до життя, виховати справжнім громадянином держави, а й самим ставити до себе певні вимоги і виконувати їх: заради дитини відмовитися від поганих звичок не палити, не лаятися, не вживати алкогольних напоїв, не конфліктувати з членами сім’ї, вчитися стримувати себе, намагатися створювати нормальний мікроклімат у сім’ї, приділяти вільний час дитині.
Звичайно робота з такими батьками складна, бо вони, як правило не усвідомлюють своїх педагогічних прорахунків, помилок, і переконати їх у чомусь дуже важко. Проте заради благополуччя дитини саме це слід намагатися робити, тим більше, що вже у шкільному віці батьки почнуть відчувати результати свого виховання - в дитині починають виявлятися негативні якості не тільки відносно школи, вчителів, однолітків, а й батька, матері, інших членів родини.
Значної уваги вимагають до себе сім’ї, у яких батьки формально виконують свої батьківські обов’язки. Як допомогти таким батькам та їх дітям? У процесі індивідуальної роботи із цими батьками необхідно роз’яснити, що причина педагогічних невдач - відсутність у них інтересу до духовного життя дитини; вони живуть з дітьми духовно різним життям, за зовнішнім благополуччям криється внутрішня відчуженість батьків і дітей, які не розуміють один одного. Соціальний педагог має роз’яснити батькам, що не зважаючи на сприятливі матеріально-економічні умови в сім’ї, і зокрема дитини, таке становище негативно позначається на формуванні духовності, моральних якостей дитини. Вона рано втрачає потребу в спілкуванні з батьками, може вирости замкненою, почувається чужою вдома, шукає порад, розуміння і підтримки поза домівкою. Саме в таких сім’ях підлітки найчастіше підпадають під вплив вулиці.
Батьки мають усвідомити, що найважливіша умова успішного виховання - встановлення правильних взаємостосунків з дітьми. Спілкування у сім’ї - основа успіхів дитини у навчанні, основа її здоров’я, загального життєвого тонусу, нормальних стосунків із однолітками, вчителями, іншими дорослими. Для того, щоб добитися взаєморозуміння з дітьми, треба усвідомити, що основа спілкування з ними - доброзичливість.
Слід враховувати вікові та індивідуальні особливості дитини. Батьки - приклад для дітей, взірець для наслідування, джерело знань про моральні норми і правила оточуючого життя. Не забувати і душевний стан дитини у кожний конкретний момент спілкування, умов і ситуацій, в яких воно відбувається. Даючи поради батькам щодо стилю спілкування з дітьми, важливо їм роз’яснити, що у стосунках з дитиною не припустимі грубість, нетактовність, неповага до неї, недовіра, зверхність.
Дуже помиляються батьки, які вважають, що в основі правильних взаємостосунків з дітьми - слухняність у найгіршому розумінні цього слова: без зайвих розмов робити тільки так, як кажуть батьки. Вони вважають, що дитина немає права на власну думку, вчинок. Таким батькам слід допомогти усвідомити, що на негативних емоціях позитивну особистість ще ніхто не виховав. Пригнічення особистості дитини закінчується завжди великим вибухом, і статися це може у різному віці: підлітковому, юнацькому, навіть тоді, коли дитина стає дорослою. Сліпа слухняність призводить до того, що дитина стає безініціативною, пасивною, не вміє самостійно організувати і виконувати завдання, або ж стає агресивною, вдається до відкритого протесту. У майбутньому такі діти мають значні життєві проблеми, не вміють брати на себе відповідальність, можуть легко стати виконавцями чужої волі. У роботі з батьками можна використати педагогічні ситуації.
Соціальні педагоги мають роз’яснити батькам що повсякденна, повсякчасна жорстока опіка дитини, намагання примусити за будь-яку ціну виконувати всі вимоги, карати їх за невиконання, небажання зрозуміти, що особистість дитини слід поважати - усе це негативно позначається на результатах виховання. Можна дати батькам ряд порад, які дадуть змогу їм встановити добрі стосунки з дітьми. Ніякі нотації, повчання, моралізування не допоможуть знайти з нею спільної мови. І чим більше повчань, тим менша їх результативність. Необхідні чуйність, гнучкість у розв’язуванні виховних завдань, щоб у сім’ї панували спокій, злагода і довіра: своєчасно відмінити якісь заборони, не наполягати, доводячи до конфлікту, на якихось вимогах, обговорювати спірні питання, враховуючи побажання дітей. Крім того:
не дозволяти собі в розмові з дитиною дратуватися, кричати, тупати ногами;
не повторювати одне й те саме багато разів, лише у розумних межах, звичайно це спричинює протилежну реакцію;
не робити трагедій з того, що дитина зробила щось не так;
ставлення до дитини не повинно бути перебільшеним - ні в покараннях, ні в заохоченнях, ні в одежі, ні в їжі - усе має бути справедливим;
не боятися бути ввічливим зі своїми дітьми;
не лаяти дитину при людях, інших дітях.
За таких умов сімейного виховання зростає роль соціально-психологічної служби. По-перше, це допомога батькам у встановленні взаєморозуміння з дитиною. По-друге, допомога самій дитині, яка не повинна залишатися ізольованою у класному колективі, допомога у стосунках з класним керівником, вчителями. У цих випадках особливо важливі доброзичливість вчителя, організація позитивних взаємостосунків з класним колективом (наявність друзів у класі, залучення до громадських справ і відповідна своєчасна оцінка зробленого, оцінка успіхів у навчально-трудовій діяльності тощо).
Соціальний педагог може провести з батьками ряд занять, де б вони могли практично оволодіти певними знаннями і вміннями щодо запобігання конфліктних ситуацій у спілкуванні з дітьми.
Діти важковиховувані, неслухняні, недисципліновані, з комлексами - за всім цим стоять неправильні взаємостосунки в сім’ї, нерозуміння дитини. Потрібно пам’ятати: якщо у дитини складаються несприятливі стосунки з батьками, в подальшому це може позначитися і на стосунках дитини із дітьми. Як свідчить доктор психологічних наук Ю. Гіппенрейтер, з покоління у покоління може наслідуватись стиль неправильного спілкування батьків з дітьми.
Дослідження показують, що все більше батьків застосовують фізичні засоби впливу на дитину. Соціальні педагоги повинні роз’яснювати батькам, до яких наслідків це може призвести, адже саме такий "вплив" руйнує емоційні основи сімейного виховання. Фізичні покарання свідчать про безпорадність батьків, неспроможність вплинути на дитину іншими засобами. Ось чому робота педагогів має бути спрямована на те, щоб довести суть методів сімейного виховання та ефективності такого засобу спілкування з дитиною, як терпимість, повага, взаємоповага у відносинах між членами сім’ї. При цьому роз’яснює, що існує Конвенція ООН про права дитини, за якою вона має право на громадсько-державний захист своїх прав, інтересів. Захисником фізичного, морального здоров’я учнів стає школа, соціально-психологічна служба.
Завдання соціальних педагогів полягає в тому, щоб спрямувати батьків на постійне вивчення, аналіз процесу розвитку дитини. Адже є батьки, які навіть не замислюються, що це необхідно робити. Крім того, вивчення дитини вимагає певної уваги, зосередженості, роздумів, уміння аналізувати і робити правильні висновки.
Значну допомогу може надати батькам вивчення творчої діяльності дитини: малюнків, різних моделей, шкільних зошитів тощо. Аналіз змісту і якості результатів творчої діяльності - це матеріал для вивчення творчих здібностей дитини, рівня її розвитку, інтересів, схильностей, знань про навколишню дійсність, а також таких якостей, як уважність, акуратність, вміння доводити справу до кінця, старанність і терплячість.
Ми розглянули спрямованість змісту роботи соціальних педагогів із різними типами сімей, визначили у якому напрямі слід працювати з батьками, які допускають серйозні прорахунки в сімейному вихованні. Визначили також форми роботи з такими батьками. Звичайно, в роботі з неблагополучною сім’єю загально - шкільні, на рівні класу, індивідуально-групові напрями роботи соціального педагога повинні тісно переплітатися і сполучатися. Обмеженість лише якимось одним напрямом результативності не матиме, а подекуди може призвести до загострення відносин сім’ї та школи. Усе це вимагає від соціального педагога підготовленості до роботи з неблагополучними родинами.
Успішне розв’язання завдань роботи соціального педагога із дисфункційними сім’ями великою мірою залежить від його особистості, професійної підготовленості та діяльності. Робота із сім’єю - складна і відповідальна. Соціальному педагогові мають бути властиві певні якості. Тут велике значення має комунікативна діяльність соціального педагога: здатність до спілкування, гуманний підхід у професійному спілкуванні. В його основі - упевненість в тому, що людина має великі можливості до самовдосконалення, уміння розкрити потенціальні можливості кожної людини, поставити батьків у такі умови, щоб вони самостійно вибрали шляхи розв’язання сімейних і виховних проблем.
Список використаної літератури
Азаров Ю.П. Искусство воспитывать. - М., 1985.
Афанасьева Т.М. Семья. - К., 1986.
Бех І.Д. Від волі до особистості.- К., 1995.
Бодалев А.А. Личность и общение. - М., 1983.
Выготский Л.С. Проблема возраста // Собр. соч. в 4-х т. - Т.4. - М., 1981.
Ковалев С.В. Психология современной семьи. - М., 1988.
Кононко Е.Л. Чтобы личность состоялась. - К., 1991.
Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості (в дошкільному дитинстві): Навч. посіб. для вищих навчальних закладів. - К., 1998.
Моргун В.Ф., Ткачева Н.Ю. Проблема периодизации развития личности в психологии. - М., 1982.
Нельсен Д., Лотт Л., Гленн Х. Стефен. 1001 совет родителям по воспитанию детей от А до Я: Пер. с англ. - М., 1995
Островська Л.Ф. Сімейне виховання. Дошкільник. - К, 1977.
Популярная психология для родителей / Под ред. А.А. Бодалева. - М., 1988.
Разумихина Г. Мир семьи.- М., 1986.
Ребенок как личность: Пер. с англ. - М., 1994.
Реттер М. Помощь трудным детям: Пер. с англ. - М., 1987.
Сатир В. Как строить себя и свою семью. - М., 1992.
Семейное воспитание: Краткий словарь / Сост. И.В. Гребенников, Л.В. Ковинько - М., 1990.
Флейк-Хобсон К., Робинсон Б. и др. Развитие ребенка и его отношений с окружающими: Пер. с англ. - М., 1993.
Хрипкова А.Г., Колесов Д.В. В семье сын и дочь. - М., 1985.
Додаток 1.
Анкета для батьків
Чи вважаєте Ви, що у вашій сім’ї є взаєморозуміння із дітьми?
Чи розмовляють з Вами ваші діти " душевно", радяться із "особистих питань"?
Чи цікавляться діти Вашою роботою?
Чи знайомі Ви з друзями вашої дитини?
Чи бувають вони у Вас дома?
Чи беруть участь діти разом із Вами у господарській діяльності?
Ви перевіряєте, як діти виконують домашнє завдання?
Чи є у Вас спільні заняття та інтереси?
Чи беруть участь діти у підготовці сімейних свят?
А в "дитячі свята" вони бажають, щоб ви були поруч, чи хочуть проводити їх без вас?
Обговорюєте Ви з дітьми прочитані книги?
А телевізійні передачі та фільми?
Чи буваєте разом у театрах, музеях, на виставках і концертах?
Разом прогулюєтесь, ходите в похід?
Намагаєтесь проводити відпуску з дітьми, чи без них?
Додаток 2
Методика В.А. Сисенко
Дітям пропонується виконати таке завдання: оцінити за 5-ти бальною шкалою свої сім’ї (найвищий бал - 5 . найнижчий - 1). Якщо якоїсь ознаки в сім’ї немає ставити прочерк.
Свою сім’ю я можу назвати:
теплою, яка піклується про своїх членів;
сварливою, де завжди з’ясовують відносини, сваряться;
надихаючою;
довірливою, побудованою на взаєморозумінні, взаємодії;
щиро відвертою; суворою, надто вимогливою;
несправидливою;
байдужою.
Оцінка названих параметрів сім’ї залежатиме від взаємостосунків між батьками, батьками та дітьми, від загальної емоційної атмосфери у сім’ї, задоволення емоційно-психічних потреб дитини.
Додаток 3
Рекомендації щодо успішного розв’язання конфліктних ситуацій
Якщо конфлікт тільки починається, коли ніхто з подружжя не ставить собі за мету тримати образу, звинувачувати партнера, можна рекомендувати такі способи розв’язання конфліктів:
"Я хочу з тобою поговорити". Розмова - це перший крок до примирення. Якщо один з подружжя готовий до компромісу, слід шукати порозуміння через розмову, причому без звинувачень.
Часто буває легше розв’язати конфлікт в присутності третьої особи, але це має бути дуже близька людина, яка щиро прагне до примирення подружжя.
Можна написати записку, у якій висловити свої почуття. У листі легше зосередитися, розібратися у своїх почуттях, ніхто не перериватиме, не спонукатиме до нових конфліктів.
Засобом примирення може стати букет квітів, подарунок.
Зміна обстановки - театр, кіно, прогулянка, гості, подорож. Це поштовх до нового періоду у взаєминах.