Формування поняття "птахи" на основі екологічних знань

Зміст

Вступ 2

Розділ 1. Значення екологічної освіти та виховання 4

1.1 Екологічне виховання – невід’ємна складова освіти 4

1 2. Педагогічні умови екологічного виховання 7

1.3. Організація екологічної освіти 8

Розділ 2. Розвиток біологічних понять 11

2.1 Теорія розвитку понять. 11

2.2 Біологічні поняття. 12

2.3 Розвиток умінь 15

2.4 Методика розвитку понять. 16

Розділ 3.Формування поняття “птахи” на основі екологічних знань 21

Висновки 30

Література 31

Вступ

Проблемі екологічного виховання школярів великого значення надається в основних напрямах реформи загальноосвітньої і професійної школи. У них акцентується увага на необхідності комплексного підходу до виховної роботи, забезпечення єдності ідейно-політичного, трудового, морального, естетичного і фізичного виховання, у процесі чого формується і відповідальне ставлення до навколишнього середовища, тобто здійснюється екологічне виховання. В основних напрямах реформи підкреслюється найважливіше завдання сучасної школи — формувати матеріалістичний світогляд у підростаючого покоління, виробляти вміння правильно, з наукових позицій пояснювати явища природи і суспільства, цінувати вроду й багатство рідної природи, турбуватися про її охорону; виховувати дбайливе і бережливе ставлення до суспільної власності, що вимагає дальшого вдосконалення екологічного виховання як органічної складової комуністичного виховання учнів.

Таким чином, школі відводиться велика роль в екологічній освіті і вихованні учнівської молоді. У процесі навчально-виховної діяльності на уроках, позакласних заходів, факультативних зайняти розв'язуються такі завдання екологічної освіти і виховання школярів:

Мета даної роботи виявити основні аспекти в екологічній освіті учнів та сформувати поняття “птахи” на основі екологічних знань.

Постає проблема встановити зв’язок поняття “птахи”з екологічними уявленнями учнів.

Об’єкт дослідження – підготовка учнів до засвоєння понять на основі екологічної освіти.

Предмет дослідження – процес ознайомлення учнів з поняттям “птахи” та формування в них розуміння важливості екологічних знань.

Завданн роботи:

встановити місце екологічних знань в шкільному курсі;

з’ясувати основні напрямки в формуванні біологічних понять;

розглянути поняття “птахи” на основі екологічних знань учнів.

Розділ 1. Значення екологічної освіти та виховання

1.1 Екологічне виховання – невід’ємна складова освіти

Важливість екологічної освіти і виховання всього населення, зокрема учнівської молоді, визначається потребами розвинутого суспільства, у якому збереження природного середовища, сприятливого для здоров'я і життя людини, вважається однією з найбільш актуальних проблем. Поняття «екологія», запроваджене німецьким ученим Ернстом Геккелем у 1866 р., нині розглядається не тільки як «наука про житло, місце проживання», а як загальнонауковий підхід до вивчення різних аспектів взаємодії природи і суспільства, у тому числі соціального, економічного, технічного та ін. Виникла комплексна екологія, яка має допомогти людству в прогнозі наслідків його взаємодії з природою, показати небезпеку нерегульованого, необмеженого впливу на навколишнє середовище і виробити загальну стратегію поведінки особи стосовно природи, науково обгрунтувати перебудову біосфери в інтересах людини.

Під екологічною освітою і вихованням розуміють цілеспрямований процес формування відповідального ставлення до навколишнього середовища в усіх видах суспільно-трудової діяльності і спілкування з природою.

Формування екологічної культури особи передбачає усвідомлення нею закономірностей розвитку природи і суспільства, розуміння того, що історія суспільства є наслідком історії природи, що природа становить першооснову існування людини.

Основною рисою екологічної культури є вміння прогнозувати віддалені наслідки втручання людини в природні взаємозв'язки, широкий погляд на багатогранність цінностей природи, вміння підпорядковувати всі види своєї діяльності вимогам раціонального природокористування, турбуватисяпро поліпшення навколишнього середовища, не допускати його руйнування і забруднення.

Виходячи з важливості і складності цих завдань, екологічне виховання школярів має здійснюватися з першого по випускний клас. Від того, наскільки повноцінно усвідомлять учні необхідність дбайливого, ощадливого ставлення до природи як національного суспільного багатства, вмітимуть передбачати наслідки своєї поведінки, а також дій інших людей у природі, спиратися на глибоко наукові знання при виборі рішень по відношенню до природи в процесі своєї трудової діяльності, істотною мірою залежатиме майбутнє людства. По суті, ставлення школяра до природи свідчить про рівень його культури, його позицію як громадянина своєї Батьківщини, оскільки екологічне виховання є одним із елементів системи виховання. Метою екологічного виховання є формування системи наукових знань, поглядів і переконань, які забезпечують громадянську відповідальність за стан навколишнього середовища відповідно до норм комуністичної моралі. Проблема екологічного виховання — це насамперед проблема формування наукового світогляду, оскільки він є ядром свідомості, надає єдності духовному світу людини, озброює її соціальне значущими й екологічно допустимими принципами підходу до навколишнього природного середовища. Формування світогляду передбачає глибоке і міцне засвоєння знань про взаємодію суспільства і природи. Природничо-наукові знання є основою вироблення світогляду, хоча лише знань недостатньо, доку вони не стануть переконаннями особистості.

Важливим елементом світогляду є ціннісні орієнтації. У суспільстві розвинутого соціалізму суспільно значущим є таке ставлення людини до природи, яку базується на усвідомленні її цінностей як у широкому розумінні (задоволення матеріальних і духовних потреб особи — практичних, естетичних, пізнавальних, моральних), так і у вузькому (оцінка поведінки людини в природі). Тому необхідно сформувати в учнів усвідомлення соціально-класових основ взаємодії суспільства і природи, розуміння принципів природокористування. Таким чином, потрібне додержання науково-технічних правил і раціональна експлуатація.

Ознайомлення учнів ідеями охорони природи на уроках з ряду предметів, у процесі позакласної виховної роботи є однією з важливих передумов формування наукового світогляду учнів, вироблення в них дбайливого ставлення до навколишнього середовища. Велике значення має знання державних заходів щодо охорони природи в нашій країні, засвоєння школярами моральних норм поведінки під година спілкування з природою.

Формування ощадливого ставлення школяра до природного середовища здійснюється й у процесі ідейно-політичного, трудового, морального, естетичного й фізичного виховання. Кожен з цих напрямів виховання сприяє формуванню в учнів усвідомлення необхідності дбати про природу, допомагає виробити в них прагнення поліпшувати, збагачувати її.^¹

Важливо підкреслити, що своєрідною, специфічною особливістю екологічного виховання є принцип комплементарності (доповнення). Жоден з напрямів виховання не поєднується з іншими через таку кількість зв'язків, як екологічне. Це слід враховувати в практиці роботи школи, спираючись на розкриття змісту навчального матеріалу відповідно до вдосконалених програм з усіх предметів, застосовуючи різні форми навчально-виховної діяльності.

Таким чином, екологічне виховання учнів передбачається в процесі вивчення багатьох навчальних предметів. Проте нині діючі програми, на наш погляд, ще не повністю задовольняють споживи екологічної освіти і виховання школярів. Зокрема тому, що в більшості з них природа розглядається переважливо з точки зору її народногосподарського значення, алі недостатньо з точки зору естетичної та оздоровчої цінності. У зв'язку з цим особливої ваги набувають вивчення і пропаганда передового педагогічного досвіду з цієї проблеми, оскільки практика іноді випереджає теоретичні досягнення.

Використовуючи різні форми навчально-виховної роботи, кращі вчителі здійснюють екологічне виховання в поєднанні з ідейно-політичним, трудовим, морально-естетичним. Таким чином вони досягають того, що екологічна освіта і виховання па практиці становлять невід'ємну складову частину всієї навчально-виховної діяльності школи. При цьому передові вчителі дотримуються певних педагогічних розумів, які сприяють ефективності екологічної освіти і виховання учнів.

1.2. Педагогічні умови екологічного виховання

Успіх екологічного виховання великою мірою залежить від врахування рядові педагогічних вимог. У вчених-педагогів поки що не склалося єдиної думки в питанні, які саме умови сприяють ефективному засвоєнню учнями екологічних знань та вихованню на їх основі екологічної культури.

У психологічній і педагогічній літературі обгрунтовані загальні положення щодо процесів сприймання і засвоєння учнями знань, виховання дітей певного віку. Радянські психологи відзначають, що на різних етапах свого життя школярі по-різному усвідомлюють і сприймають навколишнє. Розвиток дитини, підлітка, юнака істотною мірою позначається на навчанні й вихованні, і водночас навчання і виховання впливають на його психічний розвиток. До того ж, кожний учень володіє тільки йому одному притаманними особливостями пізнавальної діяльності, емоційного життя, волі, характерові, поведінки. Кожен школяр потребує індивідуального підходу на основі вивчення і врахування психологічних особливостей формування його особистості. Тому для досягнення позитивних результатів в екологічній освіті і вихованні учнів важливо брати до уваги як їх вікові, так і індивідуальні особливості, риси характерові, ставлення до навчання, його мотивацію, споживи і здібності шкірного школяра. Лише за цієї умови нчитель зможе забезпечити свідоме і ьчжноиіпне сприйняття дитинию навчального матеріалу, виробити в неї правильне ставлення до навколишнього середовища, сформувати екологічну культуру.

Школяр оволодіває певною сумою екологічних знань, засвоює норми поведінки та ціннісні орієнтації по відношенню до природи, набуває практичних умінь та навичок по збереженню природного середовища в процесі навчання, гри, суспільно корисної праці. Тому визначення педагогічних розумів екологічного виховання здійснювалося нами на основі ознайомлення з теоретичними даними з наукових джерел, узагальнення передового педагогічного досвіду та власного багаторічного досвіду роботи в школі (при цьому враховувалися усі види діяльності школярів). Це, зокрема, такі умови:

— комплексний підхід до вивчення природи, з використанням міжпредметних зв'язків;

— врахування вікових, індивідуально-психологічних особливостей школярів, їх пізнавальних можливостей в процесі екологічного навчання і виховання;

— організація безпосередньої діяльності учнів по охороні та поліпшенню природного середовища своєї місцевості під година навчальної та суспільне корисної праці;

— вибір оптимальних форм, методів-і прийомів екологічного виховання;

— вплив вчителя на вихованців власним прикладом ощадливого, дбайливого ставлення до навколишньої природи;

єдність дій усього педагогічного колективу школи в екологічному вихованні учнів.

1.3 Організація екологічної освіти

Вихідним для формування наукових знань є їх філософське визначення як необхідного елемента і передумови практичної діяльності людини, сукупності ідей людини, у яких вона виражає своє теоретичне оволодіння предметом і своє ставлення до світу.

Важливу роль в успішному здобутті знань учнями відіграють рівень і якість взаємозв'язку й взаєморозуміння між ними і вчителем. У ході навчання школярі не тільки засвоюють певний запас знань, а й оволодівають способами навчальної діяльності, з допомогою яких вони зможуть надалі самостійно поповінювати свої знання і розв'язувати теоретичні й практичні завдання. У процесі навчально-виховної роботи учень засвоює теорії, факти, ідеї, закономірності, поняття, через які вони розкриваються. Для визначення рівня знань школярів про навколишнє середовище та їх ставлення до цієї проблеми потрібно вивчити, як учителі розкривають у процесі навчання всю багатогранність і різноманітність природних взаємозв'язків, як підводять учнів до їх усвідомлення. Водночас необхідно знаті, наскільки повно сприймають і засвоюють цю інформацію школярі, наскільки вона їм доступна.

Від загальної підготовки вчителя і його ставлення до питань екології залежати і знання школярів. Тому й зіставлялись дані відповідей учнів і педагогів. Загальна тенденція у відповідях учителів (в основному географії, частково — інших предметів) така: вони цікавляться проблемами, пов’язаними із взаємодією суспільства і природи, проте не завжди вміють ефективно використати свої знання.^¹

Отже, виходячи з .того, що формування екологічних знань повинно поєднуватися з вихованням в учнів любові і бережливого ставлення до природи, важливо, щоб вони добре знали свою, так би мовити, малу.Батьківщину - свій край і велику — всю Україну. Необхідно побудувати навчально-виховний процес так, щоб у першу чергу забезпечили допитливість учнів, надати їм можливість вести власні пошуки і робити відкриття, проявляти при цьому самостійність. Кожний учитель має досконало оволодіти вмінням розкривати різними засобами систему екологічних зрозуміти, оперувати ними.

Урок-основна форма організації навчально-виховного процесу; Саме тому в основних напрямах реформи загальноосвітньої і професійної школи особлива увага приділяється урокові, однак указується на те, що він не єдина форма навчального процесу і повинен поєднуватися з іншими. На уроці засобами свої про предмет вчитель розкриває взаємозв'язки між людиною (суспільством) і природою, виховує в дитини кращі моральні якості: гуманність, прагнення бути корисним суспільству, зробити і свій внесок у справу збереження і поліпшення природного оточення. Однією з загальних вимог, що стояти нині перед кожним уроком і вчителем, є озброєння учнів усвідомленими і глибокими знаннями, які є фундаментом вироблення в них переконань, діалектико-матеріалістичного світогляду, формування почуття патріотизму і соціалістичного інтернаціоналізму. На кожному уроці важливо також дбати про виховання в учнів працелюбства, бажання сумлінно працювати, бути корисним суспільству.

Особливістю сучасного урокові є його динамічність, чітка єдність дій вчителі і учнів, ретельний відбір змісту матеріалу, який планується на урок, його генералізація, вибір відповідного типові урокові і адекватних засобів та методів його проведення.

Розділ 2. Розвиток біологічних понять

2.1 Теорія розвитку понять

Мета навчання дати усвідомлені, систематичні і міцні знання учням.

Правильна організація мислительної діяльності учнів в процесі навчання є вирішальною умовою високої якості їхніх знань.

Дослідженнями багатьох методистів-біологів відкрита основна методична закономірність усвідомленого й міцного засвоєння знань. Вона полягає в планомірному утворенні й розвитку понять в учнів у процесі навчання.

Поняття - вища форма людського мислення, у якій виіражаються загальні істотні ознаки речей, явищ реального світу. Зрозуміти предмет — значить засвоїти його істотні ознаки.

За останні десятиліття в методиці біології спожилась й зміцнилася теорія розвитку понять у процесі навчання, що сприяє усвідомленому й міцному засвоєнню знань.

Знання складається з понять, встановлених наукою, про істотні ознаки й властивостях речей і явищ, процесах й зв'язках між ними.

Поняття допомагають людині в його поступальному русі пізнання світу.

Поняттями людина мислит. Думки відображають реальний світ й на шляху від незнання до знання проходить ряд стадій.

Вихідним моментом в пізнанні завнішнього світу є відчуття речі і явища, тобто відображення їх властивостей. Із відчуттів виникають сприйняття, які відображають речі в цілому. На основі сприйняття виникають уявлення, які закріплюються у внутрішніх образах і зберігаються в пам’яті.Уявлення (образи) є ступінь до абстрагування, оскільки при їхньому виникненні частина ознак і властивостей опускається. Таким чином, уявлення є у відомій мері вже узагальненими. Уявлення залежать від психологічного стану людини й можуть відбивати окремі несуттєві ознаки, тому уявляти ще не означає мислить.

Узагальнені уявлення утворюють поняття. Найбільш істотне в утворенні понять полягає в їхньому розвитку й взаємозв'язку.

Розвиток поняття - основна рушійна сила всього процесу навчання й виховання учнів.

Методологічні положення є основою правильного розуміння понять й їхнього розвитку в історичному процесі пізнання й у процесі навчання.

Учитель повинний бачити основнне поняття в кожнім курсі, у навчальному предметі й безперестану тримати них у полі свого методичного зору, повертаючи до них на різному матеріалі й у различньїх зв'язках. Поняття викристалізовуються, поступово розвиваючись й усвідомлюючись. Звідси ясно, що розвиток понять має особливе освітнє й виховне значення.^¹

Учні опановують поняттями не відразу: на утворення їхній потрібно час, у зтом процесі ні в якому разі не може бути штучного «прискорення», тому що воно неминуче приведе до формалізму. Вивести поняття з фактів значно довше, й, головне, складніше, ніж повідомити його й подбати, щоб учні запам'ятали формулювання.

Неправильно спочатку «сформувати» поняття, тобто дати його визначення, а потім ілюструвати прикладами, припускаючи під цим розвиток. «Готові» поняття без праці запам’ятовуються, але так само легко й забуваються, тому що били отримані як догма.

2.2 Біологічні поняття

Біологія як навчальний предмет являється системою понять, що розвиваються в логічної последовності й знаходяться у взаємозв'язку. Уся система понять визначається складом основ науки, що входять у школьньїй предмет біології. Таким чином, основними поняттями школьної біології є морфологічні, анатомічні, фізіологічні, екологічні, систематичні, цитологічні, генетичні та інші.

Загальноприйнятий розподіл понять на одиничні й загальні в методиці біології може бути конкретизовано як поняття прості і складані. У шкільній біології мають місце спеціальні поняття, які розвиваються в межах одного курсу або, навіть, теми, та загальнобіологічні.

Кожне поняття постійно розвиавється й ускладнюється.

У курсі зоології поняття про кожну тварину теж поєднує поняття про його морфологію, анатомію, фізіології й екології. Одночасно розвивається поняття про еволюційне ускладнення організмів. Поняття тісне зв'язано з поняттям про функціональні процеси, що протікають у клітках, тканинах, цілому органі і у всій системі, у якій він входить. Поняття про орган поступово перетвориться в більш складне анатомо-фізіологічне — про систему органів. При подальшому вивченні організму відбувається ще більше поглиблення поняття про систему (наприклад кровообігу), розглядом взаємозв'язків з іншими системами. Прості поняття в ряді випадків можуть бути відносно простими і відносно складними.

Спеціальні поняття можна об'єднати в наступні групи понять про предмети (окремих рослинах і тварин і їхніх органах), про явища (фізіологічних процесах) і взаємозв'язках (будови і функції, екологічних, систематичних і філогенетичних).

Загально біологічними поняттями вважають поняття про біологічні закономірності, що відносяться до всієї природи, до всіх живих організмів і узагальнюючих спеціальних понять окремих біологічних курсів. Загальбіологічні поняття: клітка як одиниця життя, єдність будови і функції організмів, взаємозв'язку організму і середовища, організм як саморегулююча система, обмін речовин і перетворення їхньої енергії, самовідтворення організмів, еволюційний розвиток світу, біологічна система і рівень організації живої матерії. Загальбіологічні поняття утворяться зі спеціальних і розвиваються у всіх курсах шкільної біології на матеріалі кожного з них. Загальнобіологічні поняття, що виникли спочатку з простих спеціальних понять, потім поєднуються в складні і більш загальні.

Складний і різноманітний склад біологічних знань нерідко утрудняє вчителя в доборі головного, істотного, а учнів приводить до безсистемного, неусвідомленого запам'ятовування несуттєвих ознак окремих об'єктів і явищ. Знання, отримані на одному з уроків і в подальших темах не практикуються в нових зв'язках, не утримуються в пам'яті.

Аналіз викладання в школах і знань учнів також показує, що поняття, і особливо загальбіологічні, недостатньо розвиваються,—це створює розриви і пробіли в знаннях учнів.

Задача навчання полягає в планомірному утворенні і розвитку понять.

У кожнім курсі шкільної біології розвиток понять має свої особливості.

У курсі зоології при вивченні кожного основного представника типу або класу теж передбачається повна система понять про про зовнішній і внутрішній будівлі, життєвих функціях, способі життя в середовищі перебуавння, місці в системі тваринного світу й еволюції. Саме у викладанні зоології встановлюється наступність загальбіологічних понять з курсу ботаніки.^¹

У зоології поняття про клітинну будівлю організмів розширюється порівнянням будови тваринної клітки з рослинної і на прикладі одноклітинна і багатоклітинна тварин (амеба, гідра, хробаки) продовжує свій розвиток.

У курсі зоології відсутнє з'ясування паралелі між рослинами і тваринами як у клітинній будові, так у першу чергу в понятті про обмін речовин. При вивченні будови окремих тварин увага учнів не концентрується на обміні речовин. Тим часом обмін речовин потрібно розглянути при вивченні основних представників типів тварин і класів ссавців.

Екологічні поняття в зоології одержують подальштй розвиток в зв’язку з вивченням життя організмів у визначеному середовищі, у взаємозв'язку з іншими тваринами і рослинами. Саме в курсі зоології можна дати більш повне поняття про біоценози, про харчові зв'язки і взаємозалежності тварин і рослин (харчування і гніздування в різних ярусах лісу і т.п.). Про зв'язки тварин з рослинами забувається навіть на екскурсіях. Поняття про охорону природи й у курсі зоології знаходиться в безпосередньому зв'язку з поняттями екологічними.

Велике значення для засвоєння понять мають вправи, рішення практичних задач, зв'язаних у біології зі спостереженням і експериментом. Спостереження й експеримент вимагають визначених умінь.

Розвиток понять тісно зв'язано з придбанням і розвитком умінь і практичних навичок.

2.3 Розвиток умінь

Розвиток умінь йде в зв'язку з розвитком понять поступово, від простих прийомів до більш складного. Елементарне розрізнення, порівняння і визначення проводяться у курсі зоології. При вивченні кожного типу, показуючи різноманіття, проводять порівняння досліджуваної тварини з раніше вивченими і звертають увагу на відмітні ознаки. Великі можливості для вправи у визначенні загонів відкриваються особливо при вивченні теми «Птахи». Ці уміння по морфології і систематиці послужать опорою для уміння робити екологічні визначення у курсах біології.

Розвиткові умінь екологічного характеру сприяють спостереження, збір живого матеріалу в природі на екскурсіях, виконання літніх завдань по зоології. Уміння анатомічного порядку полягають у поступовому оволодінні навичками користування мікроскопом, самостійного готування препаратів, розчленовування органів.

Усі ці уміння і навички, утворені в зв'язку з розвитком понять по зоології, можуть бути зведені до практичних умінь, загальним для всіх біологічних курсів.

Учні здобувають натуралістичні поняття і навички самостійної роботи на уроках, при виконанні домашніх і літніх завдань експериментального характеру, на екскурсіях, у позаурочних роботах, у куточку живої природи, на шкільній навчальній ділянці.

При цьому самостійні роботи учнів не є якимсь особливим методичним засобом активізації їхньої навчальної діяльності. Вони тісно зв'язані з біологічними поняттями, будучи застосуванням і закріпленням їх у практиці. Це застосування понять привчає учнів до оперування них у житті, у роботі, у поясненні явища і при оволодінні новими знаннями.

2.4 Методика розвитку понять

Причини неміцного засвоєння учнями навчального матеріалу полягають у тім, що їхні знання залишаються на стадії сприйняття і уявлення. Поняття, утворені на одному уроці або в одній темі, надалі не розвиваються і не зв'язуються з іншими поняттями. Учителеві приходиться прикласти багато зусиль і майстерності, щоб здійснити розвиток понять у системі і цілеспрямовано.

Учителеві необхідно знати, як відбувається рух понять з теми в тему, з курсу в курс. Важливо заздалегідь чітко виявити, де поняття зв'язуються й узагальнюються, переходять з одного порядку в іншій.

Шляхи руху понять корисно представити графічно.

Утворення понять відбувається при дотриманні наступних педагогічних умов.

Біологічне поняття може бути правильним тільки за умови точного і ясного уявлення про досліджуваний предмет або явище, заснованого на безпосереднім сприйнятті — спостереженні. Специфічно для викладання зоології безпосередній розгляд і дослідження досліджуваного предмета.

Виняткове значення в первинному утворенні поняття мають натуральні об'єкти. Для розвитку поняття, крім натуральної наочності, використовуються і різні види образотворчої наочності (таблиці, схеми, малюнки, кіно).

Розвиток понять неможливо без розвитку мислення учнів, без залучення їх у розумову роботу. Учителеві постійно приходиться надавати руху думкам учнів.

Мислити людина починає, коли в нього з'являється потреба щось зрозуміти. Мислення завжди починається з проблеми або питання, з подиву або здивування. Цією проблемною ситуацією визначається залучення особистості в розумовий процес: він завжди спрямований на дозвіл якоїсь задачі.

Учитель ставить перед учнями на початку теми або на початку уроку проблему, питання.

Викладаючи навчальний матеріал, учитель установлює причини і наслідки, зв'язки між явищами. Він відбирає з матеріалу головне і підкоряє йому другорядні факти; в аналіз і синтез матеріалу втягує учнів.

Учнів потрібно систематично привчати застосовувати свої знання в іншому предметі (постановкою відповідних питань).^¹

Встановлення логічних зв'язків у поняттях з різних предметів проводиться не тільки вчителем, до цьому необхідно систематично привчати самих учнів у всіх видах їхньої навчальної діяльності.

Активність мислення учнів виховує побудова питань, що задаються ім. На уроках зоології прийнято задавати питання, що вимагають відповіді, що аналізує, розчленовування цілого, перерахування його частин, відтворення тексту підручника. Такі питання можуть мати місце, але особливо коштовні питання, що розширюють поняття, що вимагають синтезуючої відповіді, що зв'язують будівлю органа і функцію, організм рослини або тварини із середовищем існування.

Система питань, що розвивають поняття, включає дізнавання, зіставлення натуральних предметів і їхніх зображень на таблиці, замальовку схем, монтування схем з малюнків на дошці.

Найпростіші схеми вчитель може замальовувати на дошці при поясненні, для того щоб учні замалювали їх у зошиті. Але можна запропонувати учнем намалювати схеми будови скелету чи органу птаха, а на наступному уроці колективно відтворити, уточнити і доповнити деталями.

Аналогічна робота проводиться учнями по заповненню граф таблиць. Учитель вивішує зразки таблиць, заздалегідь приготованих на аркушах паперу, або пише їх на дошці. Таблиці для порівнянь і узагальнень можуть заповнюватися як при активній участі всього класу, так і самостійно вдома.

Порівняльні таблиці застосовуються при практичних роботах у класі і при постановці досвідів у куточку живої природи і на шкільній навчальнодослідній ділянці - порівняння даних по натуральних об’єктах.

Складання таблиць на уроці або будинку за завданням має велике значення для систематизації знань учнів. Така робота дисциплінує думку учнів, привчає відповідати коротко і точно.

Знаючи склад понять, учитель цілком об'єктивно може оцінювати знання учнів по визначених елементах, що складає поняття.

Розвиткові понять сприяє складання динамічних схем на дошці за допомогою заздалегідь заготовлених малюнків тварин, окремих органів і тканин.

Швидко, синхронно з поясненням учитель може змонтувати схему з малюнків, що з'єднують стрілок, підмалювань і написів крейдою. Такі схеми можна застосовувати при опитуванні учнів, особливо на узагальнюючих уроках по темі.

З приведених прикладів ясно, які великі можливості маються для проведення систематичних і наочних вправ по розвитку понять шляхом порівнянь, узагальнень, практикування знань.

Особливо важливу роль у формування понять відіграє планомірне повторення старих знань у зв'язку з придбанням нових.

Зовсім не обов'язково повторювати матеріал, вивчений на попередньому уроці. Для розвитку поняття, встановлення асоціацій буває необхідно згадати матеріал з раніше пройдених тем, і навіть з тем минулого року.

Іноді до узагальнюючого уроку окремим учнем можна дати завдання прочитати в підручнику пройдений матеріал.

У курсі зоології повторення йде в кожній темі. Порівнюються вивчені раніше тварини, їхня зовнішня будова в зв'язку із середовищем існування, покриви, кровоносної, нервової, дихальної, видільна системи, температура тіла, розмноження Цьому повторенню, що розвиває поняття про еволюційне ускладнення тваринних організмів, допомагають приведені в наступній главі таблиці, заповнювані учнями.

Усе викладання має мета привести у визначену цілісну систему знання учнів, що виражаються в системі понять. «Щира педагогіка,—писав К. Д. Ушинський, — дає учням колись матеріал і в міру нагромадження цього матеріалу приводить його в систему. Ніж більш і різноманітніше нагромаджується матеріал, тим вище стає система і, нарешті, досягає до абстрагованості логічних і філософських положень».

Розуміння значимості розвитку понять допомагає вчителеві осмислити весь хід викладання, мати ясну перспективу навчання, свідомо керувати процесом засвоєння знань учнями. Користуючись теорією розвитку понять, учитель правильно відбирає матеріал для уроку, виділяє поняття і відповідно їм вибирає і застосовує методи і методичні прийоми, ставить питання, здійснює систему повторення, ефективніше використовує наочні приладдя. На цьому ґрунтується усвідомленість і міцність засвоєння знання учнів.

Теорія розвитку понять відкрила можливість науково й обґрунтовано вирішувати проблеми структури і змісту навчального предмета, методів засвоєння і форм викладання; єдності діяльності вчителі, що впливає, і сприймаючої — учнів, правильної побудови тим і проведення уроків; а також виховання логічного мислення і самостійності учнів у роботі. На основі теорії розвитку понять утворилася струнка методична система процесу навчання і виховання біологією.^¹

Розділ 3.Формування поняття “Птахи” на основі екологічних знань

Програма роздягнула «Тварини», як і вся удосконалена програма курсу «Біологія», надає широкі можливості для екологічного виховання школярів, формування відповідального відношення до природи, розуміння наукових основ раціонального використання її багатств; орієнтує на прилучення учнів до практичної діяльності по охороні навколишнього середовища.

Вона націлює вчителя на формування в знань в учнів про різноманіття видів птахів, їхньому місці і ролі в природі, значенні в житті людини; про середовище існування, особливостях будови, процесів життєдіяльності і поводження птахів у зв'язку з пристосованістю до середовища існування; про взаємозв’язок птахів з факторами живої і неживої природи; про правові основи охорони тваринного світу і навколишнього середовища.

У розділі «Птахи» відбувається конкретизація екологічних понять на нових об'єктах, що істотно відрізняються від вивчених раніше. Ці відмінності обумовлені характером обміну речовин у птахів (харчування органічними речовинами, що утримуються в тілах інших організмів) і їхньою здатністю до руху. З'являється можливість поглиблення й узагальнення екологічних знань: формулювання визначень понять (середовище існування, фактори середовища, пристосованість до середовища існування); установлення зв'язків між птахами і навколишнім середовищем, виділення в самостійну групу антропогенних факторів, значення яких у природі сьогодні нестримно зростає. При цьому розглядаються не тільки морфологічні адаптації птахів, але і пристосованість до середовища існування, процесів їхньої життєдіяльності і поводження, роз'ясняється відносний характер пристосованості; обговорюється питання про правомірність використання термінів «корисні» і «шкідливі» птахи.^¹

Для успішного засвоєння учнями екологічних понять важливо постійно приділяти увагу їхньому розвиткові і включати в загальну систему зоологічних знань. Так, уже на першому уроці по вивченню птахів учні знайомляться з їхнім різноманіттям і широким поширенням; обговорюється питання про місце і роль птахів у природі. Розбираються приклади позитивного і негативного впливу птахів на рослини. Школярі згадують, що птахи запилюють рослини, поширюють насіння і плоди, рихлять ґрунт, харчуються рослинами, витоптують їх і т.д. При цьому використовуються знання, отримані учнями в темі «Рослини і навколишнє середовище».

При вивченні питання про ролі птахів у житті людини важливо не тільки розкрити їхнє практичне значення, але і переконати школярів у тім, що птахи — це важлива складова частина середовища існування людини.

Спираючи на знання учнів з розділу «Рослини», використовуючи настінні таблиці з зображенням птахів на тлі середовища існування учитель уводить поняття «середовище існування птахів». Під його керівництвом школярі характеризують особливості середовища існування відомих їм конкретних птахів, формулюють і записують у зошит визначення поняття: «середовище існування— це все те, що оточує птахів і прямо або побічно пов'язане з ними». Важливо постійно приділяти увагу формуванню цього поняття, тому що поза середовищем існування неможлива життєдіяльність будь-якого живого організму. Увазі учнів, можна запропонувати висловлення одного з видних учених-біологів про значення середовища існування. Наприклад, ще К. Ф. Рулье говорив: «Уявити собі тварину, відділену від зовнішнього світу, укладену в самому собі, що живе винятково за рахунок засобів у самому собі що знаходяться, значило б уявити собі тварину, що не дихає, не харчується, не почуває, не рухається, не кориться природним законам ваги, тиску і т.д.».'

Далі вчитель підводить школярів до висновку про неоднорідність середовища існування, наявності в її складі різних екологічних факторів. У бесіді на основі наявних у школярів знань коротко характеризується кожна група факторів. Звертається увага на зростаючу роль у природі антропогенного фактора. Наводяться конкретні приклади наслідків негативного впливу людини на середовище існування птахів. Важливо роз'яснити учням, що вплив людини на природу надзвичайно багатозначний. Наприклад, останнім часом усе більшого значення набуває «фактор занепокоєння», одна з форм усунення якого — дотримання правил індивідуального поводження в природі. Обговорення фактів про вплив діяльності людини дозволяє переконати школярів у необхідності охорони природи.

Екологічні знання вступної теми конкретизуються і поглиблюються на наступних уроках. Так, вивчаючи окремих представників птахів, учитель дає характеристику середовища їх існування, одні живуть на прісних, теплих водоймах, інші в холодному кліматі і т.д. Одночасно школярі навчаються умінню виділяти фактори середовища існування птахів. Щоб забезпечити свідоме оволодіння жаними умінням, важливо використовувати різноманітні завдання, наприклад, які передбачають об'єднати виділені фактори в групи, знайти серед складових частин середовища існування, фактори живої і неживий природы, пояснити, чому окремі фактори відносять до тієї або іншої групи.

У процесі оволодіння умінням скласти характеристику середовища існування і виділити її фактори школярі повинні учитися використовувати різні джерела знань (спостереження в природі, зміст екранних посібників, підручника й ін.). Так, при вивченні птахів у ході бесіди з учнями з'ясовується, де вони бачили в природі цих тварин, на які особливості їхнього середовища існування звернули увагу. Після цього школярам пропонується уточнити свої відповіді з допомогою фактів, що є в літературних джерелах. Потім на основі синтезу отриманих знань, у процесі , бесіди, складається характеристика середовища існування птахів.^¹

Поступово школярі засвоюють порядок дій, які вони повинні проводити при складанні характеристики середовища існування птахів: назвати тип:середовища існування по переважанню у ньому факторові, перелічити фактори неживої і живої природи, показати вплив антропогенних факторів.

У процесі вивчення розділу “Птахи” необхідно постійно збагачувати знання учнів про взаємозв'язок і взаємовплив птахів і навколишнього їхнього середовища існування.

Можна на конкретних прикладах показати, що вплив тварин на середовище сприяє створенню необхідних умов життя особам цього виду.

Для з'ясування розуміння учнями ролі птахів у природі і їхнього впливу на середовище існування можуть бути використані такі питання: чому ен можна вбивати деяких хижих птахів?

Показати взаємозв'язок середовища існування і його мешканців, можна на прикладі трофічних зв'язків. Вже в VI класі можна розглядати як прямі, так і непрямі взаємозв'язки тварин. Так, при вивченні морських тварин школярі знаходять проміжні етапи, через які здійснюється зв'язок морських ссавців, дрібних тварин і водоростей, якими живляться нереїди. Щоб перевірити, чи знають учні роль харчових зв'язків в природі, можна використовувати завдання, які з’ясовують, як відбиває зміна кількості одних тварин на чисельність інших.

Подібні завдання вимагають від учнів складної розумової діяльності, знання конкретного матеріалу, розуміння взаємозв’язків між тваринами. Але вони завжди викликають інтерес у школярів, підвищуючи інтересдо вивчення матеріалу. Важливо показати поряд з трофічними й інші типи зв'язків: наприклад, при з'ясуванні ролі дятлів у житті дрібних дупло гніздівників, ролі хижих птахів у зменшенні поширення гризунів та багатьох захворювань і ін. Засвоєння матеріалу про взаємозв'язок середовища існування і птахів, що населяють, дозволяє учням свідомо зробити висновок про роль птахів у природі і житті людини.

Розглядаючи середовище існування, учитель звертає увагу школярів на теі, що діяльність людини є важливим чинником середовища З роллю людини в природі школярі неодноразово знайомляться при вивченні тварин.

В міру вивчення груп тварин треба постійно накопичувати нові факти про взаємозв'язок людини і різних птахів, впливі на фауну господарської діяльності людини, причинах скорочення чисельності видів птахів і зникнення з лиця Землі деяких з них. Важливо роз'яснити значення понять «рідкі» і «зникаючі» види птахів, показати причини виникнення цих груп птахів, розкрити систему державних заходів щодо охорони природи, проведених у нашій країні, і показати участь школярів в охороні тваринного світу.

Паралельно з поняттям середовище існування на основі знань про адаптивні особливості рослин йде формування поняття «пристосованість тварин до середовища існування.

Термін «пристосованість» не викликає в учнів складності. Вони активно вживають його при вивченні птахів, однак далеко не усі розуміють його зміст. Тому вже на початкових етапах розвитку поняття необхідно навести його визначення: «Пристосування — це особливості будови, життєдіяльності і поводження тварин, що дозволяють їм виживати у визначеному середовищі існування. Поняття «пристосованість до середовища існування» формується при вивченні особливостей будови, життєдіяльності і поведінки птахів.

Практика роботи в школі показує, що учні легше всего опановують знаннями про адаптивні особливості будови птахів, тому що вони уже вивчали будову рослин, бактерій, грибів, лишайників. Однак найчастіше школярі у своїх відповідях обмежуються тільки перерахуванням наявних у птахів адаптації, не зв'язуючи них з особливостями середовища. Тому дуже важливо виробити в учнів уміння співвідносити адаптації з визначеними факторами середовища. Зручніше за все показати зв'язок адаптивних особливостей тварин з конкретними факторами навколишнього середовища існування при вивченні птахів, тому що вони мають пристосованість до польотів,що пов’язана з будовою тіла.

Виявлення ознак пристосованості починається з проведення аналізу досліджуваного матеріалу: опису середовища існування птахів, виділення окремих особливостей їх будови, пов'язаних із середовищем, потім дані узагальнюються і робляться висновок про пристосованість цієї тварини до способу життя. При узагальненні знань про адаптивні особливості птахів школярі порівнюють уже наявні в них знання і знаходять загальні ознаки, характерні для різних видів птахів, формулюють загальний висновок про пристосованість тварин до певного способу життя.

Поняття пристосованості птахів до середовища існування не може бути повним, якщо воно не включає факти про адаптивний характер процесів життєдіяльності і поводження птахів. Звичайно такі факти викликають інтерес і легко запам'ятовуються учнями. Але нас не повинне задовольняти тільки запам'ятовування школярами цікавих фактів з життя птахів. Важливо домогтися розуміння ними, що ті або інші особливості, що виробилися у птахів у процесі природного добору, при взаємодії з факторами навколишнього середовища відіграють визначену роль у їхньому виживанні.

Вивчаючи матеріал про міграції птахів, школярі довідаються, що перелітні птахи летять в теплі краї, щоб пережити там сурову для них пору року, а потім повертаються назад для гніздування.

Важливо звернути увагу школярів і на те, що в особин того самого виду можуть вироблятися різні пристосування до середовища.

Розвиваючи поняття «пристосованість до середовища існування», необхідно показати учням риси пристосованості тварин до різних типів середовищ існування (водному, наземної, ґрунтові, середовищу існування паразитів). Проілюструємо це на прикладі вивчення особливостей будови, життєдіяльності і поведінки птахів, зв'язаних з повітряним середовищем існування. Виконуючи лабораторну роботу з вивчення зовнішньої будови птахів, учні виявляють ознаки пристосованості цих тварин до факторів середовища, використовуючи наступний план: 1) складання характеристики середовища існування тварин, виділення її складених частин-факторів, 2) вивчення особливостей будови, процесів життєдіяльності, поведінки птахів, 3) виявлення ознак пристосованості до конкретних факторів середовища, 4) висновок про пристосованість до середовища існування

Працюючи за цим планом, учні звертають увагу на таку властивість повітря, як її щільність, завдяки якій повітря чинить великий опір тварині, що пересувається в ньому; підкреслюють, що птахів оточують не тільки фактори неживої природи, але і рослини і тварини, з якими вони знаходяться в різних взаєминах (рослинами птахи харчуються, рослини виділяють кисень, необхідний для їхнього дихання, серед рослин вони ховаються від ворогів і підстерігають здобич, птахи багатьохвидів будують гнізда в кронах дерев, чагарниках рослин.^¹

Докладно розглядаючи особливості будови птахів у зв'язку із середовищем, у якій вони живуть, учні звертають увагу на форму тіла, будову його відділів, розташування пір’я, наявність слизу й інші особливості, що дозволяють птахам при русі переборювати опір повітря. Одночасно з'ясовується роль окремих органів, особливості органів почуттів. Підкреслюється роль повітряних мішків — характерного для птахів органа, який дозволяє їм орієнтуватися навіть у просторі. На наступних уроках вивчаються інші адаптивні особливості птахів.

Виявлення пристосувальних особливостей птахів, пов'язаних з життям у повітрі, допомагає школярам надалі знайти в іншій тварин, що також живуть у повітряному середовищі, конвергентна подібність. Учитель звертає увагу учнів на наступну закономірність — у багатьох тварин у подібних умовах виробляються подібні пристосування. Для розуміння цієї закономірності в житті тварин потрібно з'ясувати значення маскувального забарвленя, обтічної форми тіла й інших особливостей, закріпити ці знання при вивченні птахівта ссавців.

Формуючи поняття «пристосованість до середовища існування», важливо звернути увагу учнів на відносний характер цього явища.

Надалі школярі можуть самостійно застосувати свої знання про відносний характер пристосованості до нових об'єктів (при вивченні риб, земноводних, інших тварин). Для узагальнення знань і навчання умінню їх застосовувати на одному з заключних уроків можна запропонувати школярам спростувати твердження релігії про дивну доцільність у природі.

Поглиблення й узагальнення екологічних знань здійснюється в заключній темі курсу «Природні угрупування». Зміна місця цієї теми в удосконаленій програмі дозволяє розглянути питання про виникнення доцільності в природі з точки зору теорії Дарвіна і на конкретних прикладах показати шляхи виникнення пристосувань тварин до навколишнього їхнього середовища існування. У процесі узагальнення знань важливо показати учнем, що в природі фактори середовища діють комплексно, взаємно впливаючи один на одного. Приводяться приклади залежності періодичності, що спостерігається в житті рослин і тварин, від коливання абіотичних факторів. При узагальненні знань важливо не тільки згадати вивчені раніше сезонні явища в житті рослин і тварин, але й установити їхній адаптивний характер, показати, що сезонні явища — невід'ємна частина комплексу пристосувань рослин і тварин до середовища існування, що забезпечує їм виживання в місцях з умовами, що змінюються по сезонах.

Основна увага в темі «Природні угрупування» приділяється розглядові взаємин різних компонентів природного співтовариства на біоценотичному рівні. З'ясовується роль і місця бактерій, грибів, рослин і тварин у природних співтовариствах: рослин як творців органічної речовини, тварин як його споживачів, бактерій і грибів як руйнівників. При цьому використовуються знання учнів з курсів «Рослини» і «Тварини» про взаємозв'язки компонентів одного з природних угрупувань

Розглядаються зв'язки рослин і тварин цього співтовариства, вводиться поняття «ланцюга харчування». З'ясовується, що відмерлі частини рослин використовуються в їжу дощовими хробаками, личинками жуків, якими у свою чергу харчуються кроти, чиї трупи руйнують жуки-гробарі, а потім бактерії і цвілеві гриби, Школярі підводяться до висновку про те, ( що природне співтовариство характеризується безліччю зв'язків, що забезпечують йому стійкий характер і природна рівновага.

У цій темі важливо показати, що в результаті тривалого історичного розвитку в рослин і тварин виникли яскраво виражені пристосування до життя у визначеному співтоваристві Розуміння школярами цієї закономірності можна перевірити за допомогою завдання: порівняти зовнішню будову сучасних та давніх птахів. Чим пояснюються ці відмінності?

У заключній темі узагальнюються знання учнів про охорону природи; на основі обговорення прикладів про вплив діяльності людини на природні співтовариства, як випадковому, так і планомірному, формулюється висновок; діяльність людини — один з факторів, що активно впливає на природні співтоваристві; підкреслюється необхідність турботи про збереження природної рівноваги в природному співтоваристві. Розглядається система державних природоохоронних заходів, обговорюються питання участі школярів в охороні природи, дотримання ними основних правил поведінки в природі (правил поведінки з вогнем, дотримання тиші, частоти й ін.) і уміння їх виконувати.

Постійна увага формуванню екологічних понять дозволяє подолати епізодичний, декларативний характер, що часто носить у школах прородоохоронна робота. Засвоєння цих понять є основою для виховання в школярів любові до природи, розуміння значення збереження існуючих у природі взаємозв’язків, участі в охороні природи.

Висновки

У курсі зоології поняття про птахів теж поєднує поняття про їх морфологію, анатомію, фізіологію й екологію. Одночасно розвивається поняття про еволюційне ускладнення птахів. Поняття тісне пов'язано з поняттям про функціональні процеси, що протікають у клітках, тканинах, цілому органі і у всій системі, у якій він входить. Поняття про орган поступово перетвориться в більш складне анатомо-фізіологічне — про систему органів. При подальшому вивченні організму відбувається ще більше поглиблення поняття про систему (наприклад кровообігу), розглядом взаємозв'язків з іншими системами. Прості поняття в ряді випадків можуть бути відносно простими і відносно складними.

Формування поняття “птахи” супровождується використаням різних методів та прийомів.

Література

Авилова К.А. Позвоночные животные, их изучение в школе. Птицы. – М.: Просвещение, 1983.

Бровкина Е.Т., Кузьмина Н.И. Уроки зоологии: Пособие для учителя. – М.: Просвещение, 1987. – 192 с.

Верзилин Н.М., Корсунська В.М. Общая методика преподавания биологии: Учебник. – Присвещение, 1983. – 384 с.

Волкова А.С. Екологічне виховання школярів. – М., 1985. – 46 с.

Зверев И.Д. Экология в школьном обучении: Новый аспект образования. – М., 1980. – 210 с.

Михеев А.В. и др. Охрана природы. – М., 1981.

Резникава В.З., Кузьмина И.Д. Формирование экологических знаний в разделе «Животные». Биология в школе. – 1987, №3. С. 36-40.

Рыков Н.А. Методика преподавания зоологии. – Л., 1967.

Шалаева В.Ф. и др. Методика обучения зоологии. – М.: Просвещение, 1972

1 Волкова А.С. Екологічне виховання школярів. – М., 1985. – 46 с.

1 Верзилин Н.М., Корсунська В.М. Общая методика преподавания биологии: Учебник. – Присвещение, 1983. – 384 с.

1 Резникава В.З., Кузьмина И.Д. Формирование экологических знаний в разделе «Животные». Биология в школе. – 1987, №3. С. 36-40.