Форми організації навчання природознавству в початковій школі

ДИПЛОМНА РОБОТА

ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ ПРИРОДОЗНАВСТВУ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Форми організації навчання природознавства в початковій школі

1.1 Урок — основна форма організації процесу навчання

1.2 Характеристика позаурочної і позакласної роботи з природознавства в початковій школі

1.3 Вибір форм організації навчання у процесі вивчення природознавства

РОЗДІЛ 2. Методика проведення різноманітних форм організації навчання під час вивчення природознавства в початковій школі

2.1 Стан проблеми дослідження в практиці роботи сучасної початкової школи.

2.2 Методика проведення різноманітних форм роботи під час вивчення природознавства в 3 класі

2.3 Аналіз результатів експериментального дослідження

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність проблеми дослідження. На сучасному етапі розвитку української школи одним із основних завдань є підвищити якість навчання молодших школярів, активніше і цілеспрямованіше готувати їх до подальшого навчання та практичної діяльності. Запровадження нового змісту освіти сприяє підвищенню теоретичного рівня знань учнів, розвитку їх інтелектуальних здібностей. Проте якість знань учнів ще невисока. Особливо діти відчувають труднощі, коли треба пояснити сутність виучуваних явищ, розкрити взаємозв’язки між ними. Далеко не всі учні можуть застосовувати набуті знання у змінених умовах, наближених до життя.

Вчитель повинен дбати про те, щоб підвищувати рівень знань учнів, удосконалювати навчально-виховний процес. Щоб виконати ці завдання, потрібно розв’язати ряд теоретичних і практичних проблем навчання та виховання учнів і, зокрема, проблему удосконалення методики проведення різноманітних форм організації навчання в початковій школі.

З перших днів навчання предмет «Я і Україна» викликає у дітей інтерес. Вони із задоволенням гортають підручник, розглядають вміщені в ньому ілюстрації, відновлюють у пам’яті елементарні знання про природу. Однак уже через декілька занять для частини школярів предмет стає нецікавим. Для того щоб розібратися, чому так відбувається, насамперед, потрібно розглянути специфіку курсу «Я і Україна». Його мета — формування в учнів уявлень та елементарних понять про об’єкти і явища природи, взаємозв’язки і взаємозалежності між ними. Цієї мети неможливо досягнути тільки шляхом запам’ятовування і відтворення окремих фактів. Необхідно забезпечити певний рівень розумової діяльності учнів, їх пізнавальну активність та самостійність, а в класі, як правило, знаходяться діти різного рівня розвитку психічних процесів (сприймання, мислення, уваги тощо), що зумовлено як біологічними факторами, так і якістю попереднього навчання. Тож від врахування індивідуальних особливостей школярів значною мірою залежить успішне засвоєння природничих знань, умінь і навичок на одних уроках, їх розширення, узагальнення чи конкретизація, узагальнення чи конкретизація і використання на інших.

Очевидно, що за умов, коли основна організаційна форма занять — урок — розрахована на весь клас, якість засвоєння знань, розвитку і виховання кожної дитини значною мірою залежить від індивідуалізації навчання. Тому перед сучасною початковою школою гостро стоїть питання про таку організацію навчально-виховного процесу, який був би більш особистісно орієнтований на всебічну підготовку школярів, їхній цілісний і гармонійний розвиток та особисте зростання.

Разом з тим, ефективність навчання значною мірою залежить не лише від змісту і методів, а й від форм його організації. Форми навчання мають відповідати меті, змісту, умовам, в яких воно здійснюється (кількість дітей, їхній вік, наявність обладнання, специфіка предмета, тривалість навчання тощо).

Основною формою організації навчання є урок. На уроках вивчається матеріал, визначений програмою. Проте на уроці вчитель не завжди може показати пристосування організмів до навколишнього середовища, продемонструвати взаємозв’язки, що існують у природі, природні явища тощо. Тому з уроками тісно пов’язані й інші, форми організації навчального процесу, які застосовує вчитель, — це позаурочна та позакласна робота учнів.

Позаурочна робота тісно пов’язана з навчальним матеріалом. Згідно з навчальною програмою діти виконують домашні завдання, завдання в куточку живої природи, на географічному майданчику, навчально-дослідній земельній ділянці, проводять спостереження в природі.

У вивченні природничого матеріалу значну роль відіграє позакласна робота, спрямована на розширення й поглиблення знань, умінь і навичок учнів. Зміст її виходить за межі програмного матеріалу, відповідно до запитів та інтересів школярів.

Враховуючи вище сказане тема дипломної роботи «Форми організації навчання природознавства в початковій школі» є досить актуальною.

Предмет дослідження — форми організації навчання природознавства в початковій школі.

Об’єкт дослідження — методика проведення різноманітних форм організації навчання природознавства.

Мета дослідження: вивчення ефективності традиційних підходів до вибору і використання різних форм навчання природознавства та впровадження їх використання в практику роботи початкової школи.

Гіпотеза дослідження — процес оволодіння молодшими школярами природничими знаннями, формування умінь і навичок відбуватиметься ефективніше за умови оптимального поєднання різних форм організації навчання.

Для реалізації мети дослідження нами розв’язувалися такі завдання:

• проаналізувати стан проблеми використання форм організації навчання молодших школярів у психолого-педагогічній та методичній літературі;

• дослідити сучасний стан проблеми дослідження в практиці роботи початкової школи;

• обґрунтувати вибір та доцільність форм організації навчання природознавства в 3 класі;

• експериментально перевірити ефективність оптимального використання різноманітних форм організації навчання під час вивчення природознавства в початковій школі.

Експериментальне дослідження проводилось у три етапи:

а) на констатувальному етапі ми проаналізували стан дослідження проблеми в теорії та практиці роботи сучасної початкової школи; сформулювали робочу гіпотезу дослідження, визначили мету та основні завдання дослідницької роботи, провели анкетування вчителів початкової школи, визначили основні поняття проблеми.

б) на формувальному етапі нами було розроблено методику проведення педагогічного експерименту; визначено форми організації навчання та їх оптимальне поєднання під час вивчення природознавства в 3 класі.

в) на підсумковому етапі ми проаналізували та узагальнили результати експериментального дослідження; сформулювали загальні висновки дослідження.

Під час написання дипломної роботи використовувалися такі методи дослідження:

а) на констатувальному етапі: теоретичний аналіз літературних джерел, порівняльний аналіз та систематизація, бесіди, анкетування, спостереження за навчально-виховним процесом початкової школи, вивчення шкільної документації;

б) на формувальному етапі: впровадження авторських розробок, педагогічний експеримент;

в) на підсумковому етапі: кількісний та якісний аналіз результатів дослідження, методи теоретичного узагальнення.

Дослідження: аналіз методичної та психолого-педагогічної літератури, передового педагогічного досвіду; анкетування, бесіди, спостереження, педагогічний експеримент, теоретичне узагальнення.

Структура дипломної роботи. Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

РОЗДІЛ 1. Форми організації навчання природознавства в початковій школі

1.1 Урок — основна форма організації процесу навчання

Процес навчання природознавства здійснюється в різних організаційних формах. Перш ніж назвати і охарактеризувати їх, слід чітко уявити сутність педагогічної категорії форми організації процесу навчання.

Звернемося до походження цього слова. У перекладі з латинської „forma” означає зовнішній вигляд, устрій. Поняття „форма” трактується у лінгвістиці як „зовнішній вигляд, обрис, тип, структура чогось, що зумовлено певним змістом”, а з філософської позиції це — „усякий зовнішній вираз якого-небудь змісту” [22]. Форма навчання, як дидактична категорія, означає зовнішній бік організації процесу навчання, що зумовлена кількістю учнів, часом, місцем, а також порядком реалізації.

В. Якупов називає формою навчання спеціальну конструкцію навчального процесу, характер якої зумовлюється змістом навчання, методами, прийомами, засобами діяльності вчителів і учнів, а як дидактична категорія означає зовнішній бік організації навчального процесу, пов'язаний із кількістю учнів, часом і місцем навчання, а також із порядком його здійснення.

Отже, форма організації навчання — спеціально організована діяльність учителя й учнів, яка проводиться в установленому порядку і у певному режимі. Під час вивчення природознавства розрізняють такі організаційні форми: уроки, позаурочна та позакласна робота. Кожна з форм організації характеризується певною структурую, принципами упорядкування її структурних елементів та взаємозв’язків між ними [51].

Основною формою навчання є урок. Ще Я. Коменськой визначив найхарактерніші ознаки уроку. Він характеризується постійним складом учнів, точно регламентованим часом та змістом предмету, сталим розкладом, обов'язковим відвідуванням, єдиними навчальними програмами тощо [57].

І. Підласий дає визначення уроку як завершеному у змістовому, діяльністному та організаційному відношенні відрізок (етап, ланка, елемент) [55].

А. Кузьмінський та В. Омельченко, у свою чергу, визначають урок як форму організації навчання, коли учитель проводить заняття в класній кімнаті з постійним складом учнів, які мають приблизно однаковий рівень фізичного і психічного розвитку, за розкладом і регламентом.

Т. Байбара вказує, що урок — це логічно завершений цілісний елемент навчально виховного процесу, в якому в складному взаємозв’язку мають місце певні методи, прийоми і засоби навчання, проявляються особливості учителя і його майстерність, індивідуальні та вікові особливості учнів, здійснюється реалізація цілей і завдань навчання, виховання і розвитку [6].

Саме форма навчальної діяльності, забезпечена відповідними дидактичними методами, прийомами, засобами, поставленими метою і завданнями, втіленням рекомендацій психологічної та педагогічної наук, здійснює стабілізацію та впорядкування навчально-пізнавальної діяльності учителів і учнів. Нині в Україні урок залишається основною формою навчання в загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів власності. Саме тому, починаючи з Я. Коменського і дотепер педагоги досліджують і удосконалюють урочну форму навчання: розробка і впровадження у навчальний процес проблемного навчання М. Махмутовим, лекціо-практичної системи в старших класах О. Хмурою, творчі підходи до викладання педагогів-новаторів Ш. Амонашвілі, І. Волкова, М. Гузик, В. Ільченко, В. Шаталова та багатьох інших.

Не залишилась ця проблема поза увагою науковців. Чимало цікавих досліджень з цього питання у Ю. Бабанського, І. Підласого, А. Фурмана, М. Фіцули, А. Кузьмінського, В. Омельченко, О. Вишневського та інших.

На уроках проводиться вивчення всього програмового матеріалу у логічній послідовності, яка забезпечує системність його викладання, застосовуються навчальні методи (словесні, наочні й практичні), демонструються різні види унаочнення, проводяться досліди, використовуються відповідні методичні прийоми.

У початкових класах урок триває 35-40 хвилин. Він має початок і кінець, що є ознакою його як форми.

Урок має такі особливості, зазначають Л. Нарочна, Г. Ковальчук, К. Гончарова [51]:

- він є завершеною та обмеженою в часі частиною навчального процесу, під час якого розв'язуються певні навчально-виховні завдання;

- кожен урок включається в розклад і регламентується в часі та за обсягом навчального матеріалу;

- на відміну від інших форм організації навчання є постійною формою, що забезпечує систематичне засвоєння учнями знань, умінь і навичок;

- відвідування уроків обов'язкове для всіх учнів, тому вони вивчають систему знань, поділених поурочно, в певній логічній послідовності;

- є гнучкою формою організації навчання, яка дає змогу використовувати різні методи, організовувати фронтальну, групову та індивідуальну навчальну діяльність учнів;

- спільна діяльність учителя й учнів, а також спілкування великої сталої групи (класу) , створює можливості для згуртування колективу дітей;

- сприяє формуванню пізнавальних якостей особистості (активності, самостійності, інтересу до знань), а також розумовому розвитку учнів..

В. Пакулова та В. Кузнєцова [54] підкреслюють, що сучасний урок природознавства виконує у навчально-виховному процесі наступні функції:

1. Навчальна (пізнавальна) функція пов'язана із надбанням учнями систематичних знань, умінь і навичок з природознавства. Для цього учитель при підборі матеріалу виділяє головні і другорядні поняття, забезпечує їх розвиток з уроку в урок, підвищує якість знань учнів.

До навчальної функції уроку відноситься також формування у молодших школярів системи загальнонавчальних і спеціальних практичних умінь і навичок. Загальнонавчальні уміння і навички: робота з підручником, зошитом; схематична замальовка на дошці і в зошитах і т. ін. Спеціальні уміння і навички: ведення фенологічних спостережень у природі, спостережень за працею людей у різні пори року; робота зі „Щоденником спостережень”; уміння орієнтуватися на місцевості, користуватися приладами, розпізнавати частини рослин, оформляти колекції, гербарії і т. ін.

2. Виховна функція уроку полягає у формуванні в молодших школярів під час навчання і розуміння основних законів розвитку природи й суспільства.

Зміст природознавчого матеріалу дозволяє вирішити завдання патріотичного, екологічного, трудового та естетичного виховання учнів. На уроках природознавства учитель розказує школярам про діяльність природоохоронних органів з охорони і відновлення природних ресурсів, турботу про здоров'я людини і покращення умов їх життя, вчить дітей правил поведінки в природі, бережливе ставлення до неї.

На уроках, узагальнюючи індивідуальні спостереження школярів за працею людей, учитель показує його значення для підвищення рівня життя українського народу, формує повагу до праці і людей праці, привчає дітей до загальнокорисної праці, формує у них трудові уміння і навички.

Вивчення тіл і явищ природи сприяє розвитку у дітей естетичного смаку, привчає їх бачити і чути прекрасне, цінувати його.

3. Розвивальна функція уроку включає в себе розвиток у молодших школярів якостей особистості зв'язаних з їх розумовими і пізнавальними здібностями. На уроках природознавства учитель розвиває мислення учнів, тренує їх пам'ять, виробляє їх увагу, спостережливість. З цією метою продумується спеціальна система завдань, які спрямовані на вирішення таких завдань, як формування в учнів уміння описувати об'єкти природи, виділяти головні і другорядні ознаки, порівнювати, узагальнювати і робити висновки в ході спостереження, проведенні найпростіших дослідів.

4. Стимулююча функція уроку пропонує таке навчання, яке викликає у всіх учнів стійку потребу в знаннях, інтерес до вивчення природи, активує пізнавальну діяльність.

Шкільний курс природознавства, його зміст, процес вивчення, матеріальна база володіють цілою системою стимулів, які сприяють розвитку у дітей інтересу до навчання. Це новизна навчального матеріалу, зв'язок із раніше засвоєним, опора на спостереження, практична значущість матеріалу, що вивчається, використання краєзнавчого матеріалу, проблемного підходу до навчання, організація пізнавальної діяльності дітей, розвиток їх самостійності, робота з натуральними об'єктами природи, найпростішими приладами, використання в навчальному процесі технічних засобів навчання і тощо.

5. Самоосвітня функція уроку пов’язана з навчанням школярів прийомам і методам самостійної роботи: з підручником природознавства, „Щоденником спостережень”, глобусом, географічною і контурною картою, таблицями і малюнками. Вона здійснюється на різних етапах уроку, а закріплюється в домашній роботі.

Готуючись до уроку, вчитель докладно продумує основні його етапи: формулює тему, визначає навчальну, виховну і розвивальну мету, продумує зміст уроку, послідовність застосування методів і прийомів навчання, форму і зміст самостійної роботи учнів, способи керування навчально-пізнавальною діяльністю учнів, підсумок уроку, домашнє завдання. Отже, у підготовці й проведенні уроку виникає ланцюг взаємозв'язків: тема → мета → зміст → форми → методи → прийоми → результат уроку.

Уроки природознавства відрізняються від уроків з інших предметів не тільки змістом навчального матеріалу, а й характерними для цього предмета методами і прийомами: організацією спостережень за об’єктами та явищами природи , використанням приладів для проведення дослідів, практичних робіт, використанням краєзнавчого матеріалу, географічних карт.

Природознавство тісно пов'язане з навколишньою природою і господарською діяльністю людей. Майже на всіх уроках учитель може використовувати краєзнавчий матеріал, пов'язуючи навчання з життям.

О. Вишневський [18] вирізняє різні підходи до класифікації уроків:

• за основними способами їх проведення (уроки-лекції, кіноуроки, уроки-бесіди і т. ін.);

• за характером пізнавальної діяльності (уроки первинного ознайомлення з матеріалом, уроки сприйняття фактів, уроки утворення понять, уроки повторення і узагальнення);

• за мірою самостійної роботи учнів (уроки самостійної роботи учнів, уроки роботи вчителя з класом);

• за етапами засвоєння інформації (вступні уроки, уроки ознайомлення з навчальним матеріалом, уроки засвоєння знань, умінь і навичок, уроки застосування і закріплення інформації).

Однак найпоширенішою в педагогічній теорії і практиці є типологія уроків за основною дидактичною метою (В. Онищук, Г. Щукіна та інші).

Найпоширенішим типом у практиці школи, за словами О. Вишневського [18], є комбінований урок, але він є також найменш цінним, оскільки веде до стандартизації навчання, стереотипного поєднання ланок уроку. Виділення для кожного уроку іншої головної дидактичної мети дає можливість урізноманітнити способи і форми навчальної діяльності, забезпечує оригінальність і неповторність уроку.

Тип уроку визначається послідовністю його ланок — структурних елементів — і є їх конкретним, продуманим, однак гнучким, поєднанням. Іншими словами, до структури уроку належать різні варіанти поєднання його елементів.

Отже, кожен урок має свою чітку структурну побудову і є поєднанням різних елементів, таких як: актуалізація опорних знань учнів; засвоєння нових знань; формування умінь і навичок; закріплення і застосування знань, умінь і навичок; перевірка і оцінювання знань; пояснення домашнього завдання.

Творчий підхід до структурної побудови уроку означає відхід від стереотипного, жорсткого поєднання його елементів. Якщо тип уроку визначається за основною дидактичною метою, то вона у свою чергу, залежить від характеру майбутньої діяльності, педагогічної взаємодії, від тих ланок уроку, які переважатимуть (не за часом, а за значенням).

Чітко визначена мета уроку є головною для вибору типу уроку. Якщо за мету ставити засвоєння нових знань, то цю мету можна реалізувати на уроці засвоєння знань; якщо головною дидактичною метою є формування умінь і навичок, то за типом — це урок формування умінь і навичок; на уроці узагальнення і систематизації головною метою є узагальнення і систематизація знань учнів; на уроці формування умінь і навичок дидактичною метою є формування умінь і навичок у школярів; якщо всі дидактичні цілі рівнозначні і не можна виділити головної це буде комбінований тип уроку.

Мета (від грец. — за, після) — це те, що перебуває за чимось, наприклад, за фізикою (метафізика), логікою (металогіка), дидактикою (метадидактика). Але в будь-якому випадку мета трактується як наперед визначений кінцевий результат людської діяльності [45].

Ціль — це закон практики, яким визначається напрям і регулюється людська діяльність, спрямована на перетворення діяльності відповідно до усвідомлення людиною потреби [45].

У педагогіці мета і ціль ототожнюються і сукупно трактуються як ідеальне передбачення кінцевих результатів навчання; те, до чого прагнуть учитель і учні.

Сучасні дидакти (О. Савченко, В. Лозова, Г. Троцко та інші) і зараз визначають три основні функції навчання: освітню, розвивальну та виховну відповідно до них вирізняють і три основні цілі (або мети) уроку [48].

В організації процесу навчання виходять із положення Л. Виготського, що навчання йде попереду розвитку і веде його за собою. Тому першою метою уроку є навчальна. Основними цілями якої є:

• забезпечення учнів знаннями основ сучасного виробництва, провідних напрямів науково-технічного прогресу;

• уміння застосовувати знання для розв'язання практично і технічно важливих завдань;

• бачення дії цих законів науки у техніці, у виробництві; підготовка учнів до обрання однієї з технічних професій; розвиток винахідницьких та конструкторських умінь.

І. Малафіїк відзначає, що розвивальні цілі мають охоплювати розвиток загальних та спеціальних пізнавальних здібностей людини і формування культури розумової праці. Учений формулює їх у такому вигляді:

• Сформувати та розвинути вміння порівнювати.

• Сформувати та розвинути вміння аналізувати.

• Сформувати та розвинути вміння здійснювати синтез.

• Сформувати та розвинути вміння здійснювати узагальнення, класифікацію, абстрагування.

• Сформувати та розвинути вміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки.

• Сформувати та розвинути вміння здійснювати перенесення дій з однієї галузі знань на іншу.

• Сформувати та розвинути вміння здійснювати прогнозування та планування своїх дій.

• Виробити вміння виокремлювати головне у прочитаному.

• Виробити вміння складати план прочитаного.

• Розвивати спостережливість.

• Розвивати культуру усного та писемного мовлення.

• Виробити вміння застосовувати індуктивний метод пізнання дійсності.

• Сформувати вміння застосовувати дедуктивний метод пізнання дійсності.

• Виробити вміння логічного мислення.

• Виробити вміння діалектичного мислення.

• Розвивати спеціальні здібності (інтелектуальні, математичні та ін.).

• Розвинути образну та смислову пам'ять.

Л. Рубінштейн визначав основні структурні складові особистості — це спрямованість (погляди, переконання, світогляд, ідеали), знання, вміння, навички та індивідуально-типологічні якості (задатки, здібності, інтереси, нахили). Саме процес виховання призводить до зміни однієї або кількох із цих складових.

На думку І. Малафіїка, у навчанні завжди є якась доля виховання, а у вихованні — навчання. Суть навчання полягає у передачі і засвоєнні певних знань, у тому числі світоглядних, моральних, правових, естетичних та ін. Суть виховання в іншому, а саме, у формуванні ставлення, звичок соціально-ціннісної поведінки, вчинків, їх вироблення передбачає спеціальний поведінковий тренінг, систему поведінкових вправ, що адекватна загальнолюдським, моральним цінностям.

Як усяка складова діалектичної єдності, ні навчання, ні виховання не існують у чистому вигляді. У навчанні завжди присутні елементи виховання, а у вихованні — елементи навчання.

Виховання (частина освіти) — педагогічний процес, в якому школярі оволодівають знаннями основ наук, одержують моральні, правові, естетичні, екологічні та інші уявлення. Однак, ще А. Макаренко вважав, що зводити виховання до навчання не можна.

Таким чином, конкретні виховні цілі уроку можуть бути визначені так: сформувати у школярів науковий світогляд, наукові погляди і переконання, наукову картину світу, виробити звички культури поведінки, сформувати позитивні людські якості тощо [52].

Якість уроків природознавства залежить від їх наукового рівня, використання унаочнення та прийомів збудження інтересу, до навчального предмету. Залежно від змісту тем, вікових особливостей учнів, рівня їхнього розвитку, наявності обладнання, учитель визначає, який тип уроку природознавства слід застосувати:

• комбінований урок;

• предметний урок;

• урок-екскурсія;

• узагальнюючий урок;

• урок засвоєння нових знань.

На кожному уроці з природознавства розглядається певне питання навчальної програми. У той самий час кожний урок — це лише частина курсу цілого природознавства. Він завжди є продовженням попередніх уроків та опорою для наступних.

Як зазначає В. Онищук, кожен тип уроку має свою особливу мікро- та макроструктуру [53]. Макроелементи визначаються завданнями уроку певного типу. Такими, на його думку, є етапи засвоєння знань: сприймання, осмислення, узагальнення систематизація. Оскільки логіка засвоєння знань та сама, то макроструктура уроків цього типу однакова. До мікроелементів структури уроку належать методи і способи розв'язання дидактичних завдань накожному його етапі.

Час і місце, відведені на кожен структурний елемент уроку, визначаються побудовою уроку в цілому. Структура уроку повинна забезпечувати успішне розв'язання його навчально-виховних завдань, активізацію пізнавальної діяльності учнів, відповідати характерові навчального матеріалу, дидактичним і методичним засобам, які використовує вчитель. Отже, визначаючи структуру уроку, вчитель повинен враховувати тему і зміст, найдоцільніші методичні засоби і прийоми, конкретні умови, в яких проводитиметься урок, рівень підготовленості учнів тощо.

Під структурою (побудовою) уроку, зазначають В. Горощенко та І. Степанов, розуміють, з яких етапів (елементів) складається урок, в якій послідовності ці елементи входять до заняття і як вони між собою пов'язані [25]. Залежно від типу уроку визначається його структура, розподіл робочих моментів (елементів, етапів) на уроці (у часі).

Таким чином, основною формою організації є урок, на якому вивчається матеріал, визначений програмою. При цьому велике значення має правильна організація самого процесу навчання.

Найпоширенішим в початковій школі є комбінований урок. Структура цього уроку залежить від того, які дидактичні цілі в ньому поєднуються. Комбінований урок має дві або більше дидактичних цілей, наприклад:

- перевірити раніше засвоєні знання;

- засвоїти нові знання;

- узагальнити, систематизувати знання;

- застосовувати раніше вивчені знання на практиці [58].

Таких комбінацій може бути багато. На комбінованому уроці в 1-4 класах можна охопити кілька дидактичних цілей. Обсяг програмового матеріалу на кожному уроці порівняно невеликий, а для успішного навчання в наступних класах необхідне глибоке і міцне засвоєння знань.

При плануванні комбінованого уроку необхідно точно встановити, які дидактичні цілі та які структурні елементи комбінуються в ньому. Отже, вдала структура уроку і вміло дібрані методи навчання забезпечують економію часу на уроці, дисципліну й активність учнів, міцність знань.

На таких уроках центральне місце відводиться вивченню нового матеріалу, його осмисленню, запам’ятовуванню, узагальненню та систематизації. Також на цих уроках має місце і повторення раніше вивченого матеріалу.

Структура комбінованого уроку містить такі макроетапи:

1. Організація класу до уроку.

2. Підсумок спостережень за змінами в природі.

3. Перевірка засвоєних знань, умінь і навичок учнів.

4. Актуалізація знань учнів. Повідомлення теми уроку.

5. Вивчення нового матеріалу.

6. Закріплення знань, умінь і навичок учнів.

7. Підсумок уроку.

8. Завдання додому.

У процесі навчання природознавства використовується специфічний тип уроку — предметний. Він має свою історію теоретичної розробки в методиці викладання предмета та практичного застосування в початковій школі. Вперше термін „предметний урок” був введений О. Гердом у методичному посібнику для вчителів „Предметні уроки в початковій школі”. Основною метою таких уроків, за словами вченого, є формування у дітей цілісного уявлення про предмети і явища навколишнього світу. Мета досягається за умови безпосереднього сприймання учнями об'єктів природи, аналізу й порівняння здобутих фактів, їх узагальнення і формування необхідних висновків, а також перевірки висновків доступними дослідами.

Згодом інший видатний методист початкової школи В. Вахтеров показав значення й вимоги до методики проведення предметних уроків.

У сучасній методиці викладання природознавства вчені та методисти (В.Горощенко, Л. Нарочна, В.Пакулова та інші) не відмовляються від цього типу уроку, а наголошують на необхідності їх використання у процесі навчанні, вихованні та розвитку молодших школярів.

Предметний урок — це такий урок, коли учні працюють у класі безпосередньо з предметами вивчення, а не з їх зображеннями. При цьому молодші школярі одержують певну суму конкретних відомостей про предмети і явища природи [13].

Дані уроки забезпечують сприймання предметів і явищ природи різними органами чуття. Вони мобілізують діяльність таких органів сприймання, які на уроках іншого типу перебувають у пасивному стані. На таких уроках школярі мають можливість розглянути той або інший предмет, випробувати його твердість, відчути запах, іноді покуштувати на смак, порівняти різні предмети між собою, встановити в них спільні та відмінні ознаки.

Уміло проведенні предметні уроки підвищують інтерес учнів до роботи, активізують процес навчання, розвивають у дітей творчу ініціативу. На даному уроці треба застосовувати групову і парну форми роботи. Це виробляє у школярів навички колективної праці, дисциплінує їх. На цих уроках виховується акуратність, ретельність у роботі, діти здобувають навички проведення лабораторної роботи.

Значення предметних уроків полягає і в тому, що вчитель не лише пропонує для розглядання конкретний матеріал, а й навчає учнів уважно спостерігати за даним предметом чи явищем, виділяти його суттєві та несуттєві ознаки, підмічати схожість і відмінність з іншими предметами і на цій основі робити висновки, узагальнення.

Особливість предметного уроку полягає в тому, що власне предметний зміст, яким оволодівають учні у процесі уроку, передбачає різнобічне вивчення конкретного предмета або явища природи: виявлення ознак, властивостей структури, встановлення зв'язків і залежностей з іншими об'єктами, умов існування або протікання, походження, способів добування або вирощування, важливості для людини.

Доцільно, щоб на такому уроці діти працювали з натуральними, живими об'єктами природи. Це одна із складових частин успіху його проведення. Якщо відсутня об'єктивно можливість їх забезпечення, тоді використовуються гербарні та колекційні зразки. Роздавальні натуральні засоби наочності для кожного предметного уроку учні виготовляють заздалегідь під безпосереднім чи опосередкованим керівництвом вчителя. До цієї роботи також залучають батьків [6].

На предметному уроці вчитель привчає думати і відповідати самих дітей. Для цього потрібно побудувати бесіду так, щоб учні самостійно давали відповіді, виходячи зі своїх спостережень за предметом або явищем, що вивчається. Працюючи з певним предметом, діти перевіряють та уточняють знання, набуті із різних джерел.

Більшість предметних уроків проводять після екскурсій, під час яких учні мають можливість ознайомитися з предметом або явищем у природному середовищі, спостерігати його зв'язок з іншими предметами або явищами. Отже, від фактів, які діти спостерігали безпосередньо в природі, переходять до вивчення основних властивостей конкретних предметів, роблячи потрібні узагальнення та висновки. Важливою умовою для правильної організації предметного уроку є те, щоб предметами, що визначаються на уроці, були забезпечені всі учні класу або, в крайньому разі, один предмет був на двох учнів. Це привчає дітей уважно розглядати, вивчати об’єкт, мобілізує їхню увагу.

Предметні уроки потребують від учителя ретельної підготовки. Перш за все вчитель, виходячи з програмного матеріалу, наявності необхідного унаочнення, місцевих природних умов, особливостей класу, визначає тип предметного уроку (урок із роздавальним матеріалом, урок із застосуванням лабораторних дослідів, урок з використанням живих об’єктів та ін.). Після цього вчитель складає план та конспект уроку, в якому визначає навчальну, розвивальну та виховну мету, виділяє макроетапи уроку, продумує зміст і хід предметного уроку.

Предметний урок вимагає від учителя значної підготовчої роботи.

Учням необхідно давати завдання, щоб вони під час екскурсій збирали різні природні матеріали (корисні копалини; рослини лісу, луків, поля, їх плоди та насіння; комах тощо) та в позаурочний час за завданням учителя виготовляли колекції, гербарії та інші наочні посібники.

Усі нові досліди вчитель має напередодні обов’язково виконати сам. Це дасть можливість точно врахувати, скільки часу займе дана робота, і визначити якість проведення досліду. Інколи вчитель повинен підготувати інструкцію для проведення роботи.

Структура предметного уроку відрізняється від структури комбінованого уроку — на ньому не виділяється часу для опитування, а протягом усього уроку вивчається новий матеріал:

1. Організація класу до уроку.

2. Підсумок спостережень за змінами в природі.

3. Актуалізація знань учнів. Повідомлення теми уроку.

4. Вивчення нового матеріалу.

5. Закріплення знань, умінь, навичок.

6. Підсумок уроку.

7. Завдання додому.

Отже, предметний урок — це особливий урок. Його застосовують лише під час вивчення природознавства. Особливість його полягає в тому, що зміст яким оволодівають учні передбачає різнобічне вивчення тіла чи явища природи, виявлення його ознак, властивостей, умов існування, походження, способів вирощування тощо.

Одним із особливих видів уроку природознавства є урок-екскурсія.

На уроці-екскурсії процес навчання реалізується не в умовах класного приміщення, а в природі під час безпосереднього спілкування учнів з об’єктами та явищами природи.

Уроки-екскурсії мають великий виховний вплив на дітей. Сприймання краси природи, до якого їх постійно спонукають, відчуття гармонії.

Важливе значення під час вивчення природознавчого матеріалу мають екскурсії. Урок-екскурсія — це особливий вид навчальних занять, що проводяться поза школою: на луках, у полі, лісі, саду тощо.

Урок-екскурсія, яка проводиться за програмою з природознавства, є доцільності, на якій зосереджується їхня увага, сприяють розвитку естетичних почуттів, позитивних емоцій, доброти, дбайливого ставлення до всього живого. У відносно невимушених обставинах школярі вчаться спілкуватись між собою під час виконання спільних завдань, поводитися один із одним та з навколишнім світом.

Основним методом пізнання на уроці-екскурсії є спостереження за об’єктами і явищами природи та очевидними взаємозв’язками і залежностями між ними.

Як зазначає Т. Байбара [6], у курсі природознавства початкової школи проводяться такі види уроків-екскурсій (див: рис. 1):

Урок-екскурсія

вступний поточний підсумковий

багатотемний однотемний багатотемний

Рис. 1. Види уроків-екскурсій

Автор пропонує до кожного виду уроку-екскурсії окрему макроструктуру [6]. Зокрема, вступний урок-екскурсія має такі етапи:

- організація класу;

- постановка мети і завдань уроку. Загальна мотивація;

- засвоєння нових знань, умінь і навичок;

- підсумок уроку;

- домашнє завдання.

Макроструктура поточного уроку-екскурсії, крім наведених етапів, включає ще й такі:

- перевірка засвоєних знань, умінь і навичок;

- узагальнення та систематизація засвоєних знань, умінь і навичок;

- застосування засвоєних знань, умінь і навичок.

Основним етапом підсумкового уроку-екскурсії є систематизація та застосування засвоєних знань, умінь і навичок. На підсумковому уроці зростає самостійність школярів.

На уроках-екскурсіях, як і на предметних уроках, учні безпосередньо вивчають предмети та явища природи, але тут вони бачать їх у природній обстановці, тоді як у класі об’єкти, що вивчаються, ізолюються один від одного і від навколишнього середовища.

Тому екскурсії допомагають значно глибше і повніше вивчити різноманітність явищ і об’єктів природи, встановити зв’язки організмів один з одним та із середовищем, з умовами існування. Екскурсія конкретизує програмний матеріал, що вивчається в класі, пов’язує школу з життям нашої країни, з життям природи, є основою краєзнавчої роботи класовода з учнями. Проведення екскурсій розвиває в учнів інтерес і навички до вивчення природи свого краю, спостережливість. Перебуваючи на свіжому повітрі, діти загартовуються фізично.

Екскурсії з природознавства повинні бути пов’язані з усім процесом навчання. Тому програма з природознавства визначає мінімум обов’язкових екскурсій, необхідних для вивчення кожної теми. Але вчитель може вносити зміни у тематику екскурсій, якщо вони забезпечують достатнє засвоєння матеріалу, що вивчається.

Екскурсії — це уроки в природі, сільському господарстві, музеї. Тому і ставлення до них має бути таким, як і до інших типів уроків.

Усі екскурсії, що проводяться в початковій школі, В. Горощенко та І. Степанов поділяють на три групи:

• екскурсії в природу;

• екскурсії на виробництво;

• екскурсії в музей, картинну галерею, на художню виставку [25].

Екскурсії в природу проводяться з метою спостереження об'єктів і явищ у природі та з'ясування їх взаємозв'язків із навколишнім середовищем.

На екскурсіях у природу легше на конкретному матеріалі спостерігати найпростіші закономірності в природі (взаємозв'язок різноманітних явищ природи залежно від сезонних змін, результати дії води в природі тощо).

Під час екскурсій на сільськогосподарське виробництво учитель має показати дітям, як людина, оволодіваючи наукою, перетворює тваринний і рослинний світ в інтересах суспільства. На таких екскурсіях в учнів розвивається інтерес до різних видів виробництва, що має профорієнтаційне значення.

Велику роль у вивченні природознавства відіграють екскурсії до музеїв, на виставки, під час яких учні знайомляться з різноманітністю форм рослинного і тваринного світу на Землі, працею людей, досягненнями господарства.

Деякі екскурсії проводяться на початку вивчення теми, і надалі вчитель під час предметних чи комбінованих уроків спирається на їх результат (вступні екскурсії).

Іноді екскурсії включаються у процес вивчення матеріалу теми (поточні), а інколи завершують тему — підсумкові або оглядові екскурсії (наприклад після закінчення певного сезону).

Кожній екскурсії повинна передувати серйозна підготовка робота з боку вчителя й учнів. Насамперед необхідно визначити тему і мету екскурсії, розробити зміст.

Визначивши тему і мету екскурсії, вчитель сам повинен спочатку здійснити екскурсію за накресленим маршрутом. Це потрібно для того, щоб він мав можливість уточнити зміст екскурсії, був упевнений, що знайде все потрібне та заплановане, міг би визначити тривалість кожного етапу уроку-екскурсії тощо. На основі цієї екскурсії учитель складає план уроку-екскурсії з дітьми, в якому встановлює послідовність її проведення. Класовод повинен заздалегідь підготувати необхідне обладнання (папки для збирання рослин, совочки і ножі для їх викопування, сачки для комах тощо). Учнів попереджають про майбутню екскурсію напередодні або на попередньому уроці. При цьому зазначається точне місце її проведення, маршрут; тривалість екскурсії; що учні повинні взяти із собою та як вдягтися.

Учитель повинен обов'язково провести бесіду з техніки безпеки, а також розбити учнів на групи для проведення самостійної роботи.

Структура уроку-екскурсії така:

1. Організація учнів до роботи.

2. Підсумок спостережень за змінами в природі.

3. Актуалізація знань учнів. Повідомлення теми уроку.

4. Вивчення нового матеріалу.

5. Закріплення знань учнів.

6. Підсумок уроку.

7. Завдання додому.

Наприкінці екскурсії необхідно зробити підсумок: зазначити основні відомості, про які учні дізналися під час екскурсії, відмітити роботу кращих учнів, зробити зауваження щодо дисципліни.

Спостереження, які провели учні на екскурсії, зібрані об'єкти використовуються на наступних уроках.

Отже, під час екскурсії вчитель повинен сприяти формуванню в учнів природознавчих понять, які становлять основу знань про природу. На екскурсіях, як і на предметних уроках діти навчаються бачити за словом його конкретний зміст, у них збагачується мова і накопичуються конкретні знання про природу. У зв'язку з цим учитель повинен звернути увагу на розвиток зв'язного мовлення учнів, що тісно пов'язано з уроками мови.

Одним із різновидів уроків є узагальнюючий урок. Основна його мета — у процесі повторення матеріалу виділити найважливіше, закріпити й систематизувати знання учнів про предмети та явища неживої і живої природи, узагальнити вивчені факти, продовжити формувати та розвивати поняття, поглиблювати та впорядковувати набуті знання, а також перевірка рівня засвоєння учнями знань та їх оцінювання [8].

Значення узагальнюючих уроків полягає в тому, що на цих уроках:

• учні осмислюють і закріплюють знання, уміння і навички;

• учитель, використовуючи різноманітні прийоми, дидактичні ігри, вправи, перевіряє, як учні засвоїли матеріал;

• увесь матеріал приводиться в певну систему;

• розкриваються елементарні причинно-наслідкові зв'язки, що існують у природі.

Узагальнюючі уроки сприяють міцному, осмисленому узагальненню та закріпленню знань, розвитку пам'яті, мислення, мовлення учнів.

Узагальнюючий урок має таку структуру:

1. Організація класу до уроку.

2. Підсумки спостережень за змінами в природі.

3. Узагальнення і систематизація знань учнів.

4. Контроль навчальних досягнень учнів.

5. Підсумок уроку.

На узагальнюючих уроках потрібно мати всі навчальні посібники, що використовувались на попередніх уроках, матеріал яких узагальнюється, щоб учні не лише розповідали про предмети та явища, а й мали можливість показати їх. Під час підготовки до узагальнюючого уроку вчитель повинен ретельно продумати запитання: в них слід включити певний фактичний матеріал, передбачити порівняння, зіставлення, питання повинні допомогти учням встановити зв'язки між предметами та явищами.

Отже, щоб стимулювалась активна розумова діяльність молодших школярів (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення), методи і прийоми проведення узагальнюючих уроків повинні бути різноманітні. Крім того, обов’язково треба використати у зміст цих уроків елемент нового, щоб засвоєні учнями знання поглиблювались, збагачувались новими фактами, доказами, прикладами.

В початковій школі під час вивчення природознавства використовують також урок засвоєння нових знань. Мета цього уроку вивчення нового матеріалу, узагальнення запасу знань учнів, набутих на попередніх уроках, розкриття значення набутих знань у майбутній трудовій діяльності та їх оцінювання. Діяльність учнів на уроках засвоєння нових знань та формування вмінь і навичок спрямована на сприймання й усвідомлення навчального матеріалу, його осмислення, узагальнення й систематизацію. Цьому сприяє правильно організований навчальний процес. Учитель створює такі ситуації, щоб учні пригадували і закріплювали в пам’яті найважливіше з нового матеріалу.

Даний урок застосовується в тому випадку, коли починається вивчатись новий розділ, матеріал якого не пов’язаний із матеріалом попереднього розділу, або ж коли має розв’язуватись складне широке питання.

Структура уроку засвоєння нових знань така:

2. Організація учнів до роботи.

3. Підсумок спостережень за змінами в природі.

4. Актуалізація знань учнів. Повідомлення теми уроку.

5. Вивчення нового матеріалу.

6. Закріплення знань учнів.

7. Підсумок уроку.

8. Завдання додому.

Сучасний ефективний урок — це урок добре підготовлений, розрахований відповідно до поставлених цілей та наявних можливостей. Результат уроку визначається не рівнем підготовки до нього вчителя, а майстерністю його діяльності на самому уроці. Чим ґрунтовніша підготовка, тим вільніший вчитель у вияві своєї майстерності на уроці.

Сутність підготовки вчителя до уроку полягає в тому, щоб, враховуючи наявні педагогічні умови, наперед передбачити й обрати оптимальні шляхи та засоби керування навчально-виховною діяльністю учнів, домогтися найвищих показників ефективності уроку в цих умовах.

Як зазначає О. Савченко [57], підготовка вчителя до уроку включає три органічно нерозривні стадії:

1. діагностику об’єктивних умов навчально-виховного процесу, аналіз факторів, що діятимуть на уроці.

2. прогнозування ефективності уроку та досягнень учнів,

3. складання програми керування навчально-виховною діяльністю учнів на уроці.

Варто пам’ятати про розвивальні можливості уроків природознавства. На кожному уроці необхідно, по-перше, навчити учнів визначати, розуміти, а потім самостійно ставити перед собою навчальне завдання. Оволодіння учінням здійснюється на основі виконання навчальних дій-порівняння, моделювання, аналізу, дії змінення. По-друге, навчити учнів використовувати раціональні дії: способи роботи, які забезпечують успішне засвоєння навчального матеріалу. Оволодіння навчальним матеріалом — це його вміле сприймання, усвідомлення, запам’ятовування і використання в практичній діяльності. Для організації сприймання знань необхідно пропонувати учням чіткі й конкретні завдання, спрямовувати їх на ті сторони, властивості, ознаки предмета, для сприймання є виконання учнями практичних завдань які потрібно побачити, виділити, запам’ятати. Особливо важливим для сприймання є виконання учнями практичних завдань і дій із предметом, який вивчається.

Усвідомлення знань завжди пов’язане з виконанням розумових операцій: аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення. Усвідомленню знань, виконанню учнями на уроці певних завдань сприяє робота з підручником.

Для оволодіння навчальним матеріалом потрібно його запам’ятати. Тому необхідно організувати роботу з учнями так, щоб вона була привабливою, подавалась у незвичній для учнів формі, викликала позитивні емоції й глибокі почуття. Щоб учні добре запам’ятали навчальний матеріал, необхідно ставити перед ними конкретні завдання. Організовувати повторення, здійснювати контроль вивченого. По-третє, необхідно формувати в учнів навчальні мотиви, пізнавальні інтересам, бажання вчитися. Вирішальним для формування позитивного ставлення до навчання є використання вчителем різних форм активізації процесу учіння, серед яких найбільш поширеними є:

• самостійна навчальна діяльність на уроці, тобто робота, що виконується поза безпосередньою участю вчителя, який лише визначає завдання уроку і керує його виконанням за допомогою запитань;

• поетапне керування учителем роботою учня.

На основі аналізу психолого-педагогічної та методичної літератури, можна зробити висновок, що готуючись до будь-якого типу уроку природознавства, необхідно дотримуватись таких положень:

• Навчати дітей так, щоб вони розуміли, що, чому і як треба робити, і ніколи не виконували вказівок учителя механічно.

• Навчаючи, слід застосовувати усі види і форми пізнавальної діяльності, поєднувати аналіз із синтезом, індукцію з дедукцією, зіставлення з протиставленням.

• Те, що учням невідомо, слід логічно пов’язувати з вивченим. Де немає логічного зв’язку між засвоєним і засвоюваним, там немає усвідомленого навчання.

• Слід пам’ятати, що головне — не знання предмета, а особистість, яка формується. Навчити і виховувати потрібно так, щоб учень не був «додатком» до навчального предмета, а навпаки — суб’єктом його активного освоєння.

• Кожний урок повинен, перш за все, розв’язувати певне завдання.

• Готуючись до уроку вчитель має визначити основні етапи уроку, послідовність методів і прийомів навчання, характер завдань для учнів і способи керування навчально-пізнавальною діяльністю школярів.

• Учням на уроці треба чітко сформулювати тему, поставити навчальну мету, визначити конкретні завдання уроку. У поурочному плані, який відображає структуру уроку, обов’язково потрібно передбачити всі структурні елементи уроку, зокрема, зміст і послідовність різних педагогічних прийомів. На уроці необхідно раціонально використати кожну хвилину для здійснення навчального процесу.

• На уроках природознавства вчитель має забезпечити формування в учнів світогляду на основі осмислення зв’язків і взаємозалежностей, глибокого проникнення в сутність виучуваних явищ.

• Важливою вимогою до сучасного уроку є дотримання дидактичних принципів в їх взаємозв’язках та єдності.

• Необхідно на уроці здійснювати індивідуальний і диференційований підхід до учнів.

• Вчитель на уроках природознавства має запобігати перевантаженню дітей. Для цього потрібно уникати одноманітності в навчальній роботі — чергувати словесну інформацію із виконанням практичних завдань, вправ, проведенням дослідів, заповнення схем, таблиць тощо.

Якість уроку не можна забезпечити лише методичною його досконалістю, працездатністю вчителя, добрим обладнанням тощо. Чи не найголовнішими результатами навчання є виховання сумлінного творчого ставлення учня до праці, його позиція на уроці, бажання та прагнення бути кращим, тобто позитивні зміни в самій особистості дитини.

1.2 Характеристика позаурочної і позакласної роботи з природознавства в початковій школі

Основною формою організації навчання є урок. Проте на уроці вчитель не завжди може показати пристосування живих організмів до навколишнього середовища, продемонструвати взаємозв’язки і залежності, що існують у природі. Тому з уроками тісно пов’язані інші додаткові форми організації навчання природознавства, які застосовує вчитель. До них належать позаурочна робота і позакласна робота.

Позаурочна робота — форма організації учнів для виконання після уроків обов’язкових, пов’язаних з вивченням курсу природознавства, практичних робіт за індивідуальними і груповими завданнями вчителя. Вона спрямована на розв’язання завдань, передбачених програмою [6]. Організація позаурочних робіт викликана тім, що деякі спостереження за природою і її об’єктами, постановка з ними дослідів, не вкладаються у рамки навчального розкладу.

До позаурочної роботи відносяться: позаурочні заняття в кутку живої природи, на шкільній навчально-дослідній ділянці, географічному майданчику, домашні завдання, літні завдання з природознавства, проведення спостережень у природі.

Організація і керування даною роботою повинні здійснюватись учителем. Її результати повинні використовуватись учителем. За її виконання, як і за інші види навчальної діяльності, учні отримують оцінки.

Значну допомогу в організації та проведенні різноманітних видів позаурочної роботи може надати краєзнавчий куточок, в якому містяться відомості про природу рідного краю, корисні копалини, водні ресурси, рослинний світ, колекції, гербарії.

Значну увагу треба приділяти організації роботи молодших школярів на географічному майданчику. Виконуючи на ньому різноманітну роботу, діти набувають практичних умінь і навичок у роботі з найпростішими приладами, проводять щоденні спостереження у природі. Вони відмічають наявність та силу вітру, стан неба та інші явища природи. Дані, отримані учнями, фіксуються у класному календарі природи і в зошиті з природознавства та використовуються на узагальнюючих уроках для побудови температурної кривої, діаграми хмарності, встановлення причинно-наслідкових зв’язків, що відбуваються в довкіллі. Велике значення, особливо для міських шкіл, де безпосереднє спілкування молодших школярів із природою дуже обмежене, має куточок живої природи. Правильна організація в ньому позакласної роботи дає можливість дітям не тільки закріпити набуті на уроці знання, а й розвивати пізнавальні інтереси, спостережливість, довільну увагу, дослідницький підхід у навчанні [65].

Важко переоцінити роботу молодших школярів у куточку живої природи. Вона виховує у дітей бережливе ставлення до рослин, гуманне ставлення до тварин, повагу до людей, формує естетичні смаки.

Завдяки роботі в живому куточку в дітей виникає справжній інтерес до природи, який зберігається протягом усього життя.

Важливе значення при вивченні природознавства відіграє робота на навчально-дослідній ділянці. Вона конче потрібна школі. Саме на ній учні молодших класів набувають уміння і навички вирощувати рослини, вчаться самостійно набувати знання в природі і закріплювати їх на практиці. Тут здійснюються перші кроки з трудового виховання, пробудження пізнавального інтересу і бережливого ставлення до природи, економного використання її дарів, розуміння прекрасного в ній.

Вже не раз зазначалося, що основою формування природничих уявлень і понять є безпосереднє сприймання учнями предметів і явищ природи. Для розуміння взаємозв’язків між неживою природою, рослинами, тваринами, між природою і працею людей важливо спрямовувати дітей на пошуки причин, які викликають зміни в природі. Це можливо лише за умови цілеспрямованого спостереження за такими змінами протягом усього року. Внаслідок регламенту роботи школи з системи цих спостережень випадає літній період, хоча програмою і передбачено завдання на літо-як одна з форм позаурочної самостійної роботи.

Під час літнього відпочинку діти зустрічаються з різними об’єктами природи, але їхні спостереження безсистемні, споглядальні. Здебільшого школярі не звертають уваги на характерні ознаки предметів, не помічають взаємозв’язків між ними і не вміють пояснити зміни, що відбуваються довкола. Тому виникає потреба підвищити ефективність організації літніх завдань. Для цього необхідно визначити зміст, форму, види контролю, а також з’ясувати способи використання результатів літніх завдань у подальшій роботі. Для спостережень слід відбирати насамперед об’єкти, що передбачені програмою з природознавства і трудового навчання, найхарактерніші для певної місцевості і які відповідають інтересам дітей [60].

Зібрані природні матеріали залишаються в класі, частину учитель використовує на уроках трудового навчання, а деякі — в гуртковій роботі для виготовлення роздаткового матеріалу та тощо.

Завдання з природознавства на літо є видом домашньої позаурочної роботи.

Види самостійної домашньої роботи учнів у початковій школі повинні бути найрізноманітнішими, де б переважали завдання продуктивного характеру. Такі самостійні роботи сприяють розвиткові мислення, дають навички проведення спостережень, зміцнюють знання і вміння, привчають до самостійного здобуття знань, розвивають творчі сили і здібності, виробляють уміння застосовувати знання на практиці.

Усі види позаурочних занять (у куточку живої природи, краєзнавчому куточку, на пришкільній навчально-дослідній ділянці, географічному майданчику, а також проведення спостережень у природі, виконання домашніх завдань та літніх спостережень) тісно пов'язані з уроками і спрямовані на виконання навчально-виховних завдань, передбачених програмою.

Отже, позаурочна робота має велике значення в навчальному процесі з природознавства. Вона сприяє розширенню знань, у набутих на уроках, їх конкретизації, формує вміння і навички практичного характеру, викликає інтерес до нового матеріалу, розвиває самостійне мислення молодших школярів.

Крім позаурочної роботи під час вивчення природознавства використовується і позакласна робота.

Обмаль часу, відведеного на вивчення природознавства, обмеженість безпосереднього наближення дитини до природи зумовлюють необхідність систематичної позакласної роботи в усіх класах початкової школи. Важливою умовою організації позакласної роботи є врахування психологічних особливостей дітей. Дітям 6-9 річного віку властива допитливість. Ці малі «чомучки» цікавляться всім: хочуть знати про небо і землю, сонце і зорі, воду і повітря, рослини і тварини, їх цікавить праця і стосунки між людьми у її процесі. Це період їх бурхливого розвитку.

Позакласна робота сприяє вирішенню основних завдань школи. Як зазначають В. Пакулова і В. Кузнєцова, головними її напрямами є:

— розширення й поглиблення знань, умінь і навичок, передбачених програмою, розвиток самостійності, творчих здібностей, інтересу до вивчення природознавства, формування у дітей бережливого ставлення до природи;

— виявлення найпростіших закономірностей;

— встановлення зв'язків і залежностей між окремими елементами та явищами природи;

— розширення уявлень дітей про єдність природи;

— забезпечення застосування знань на практиці (на навчально-дослідній ділянці, географічному майданчику, в куточку живої природи тощо) [54].

Позакласна робота сприяє розвитку мислення молодших школярів. Під час проведення позакласної роботи у дітей виховується повага до праці, в тому числі й до фізичної. В учнів, що беруть участь у позакласній роботі, виховується почуття відповідальності за доручену справу, дисциплінованість, діти привчаються виконувати роботу своєчасно. У позакласній роботі відкриваються широкі можливості для виявлення ініціативи, творчості, в учнів розвивається любов до рідної природи. Позакласна робота пов'язана з перебуванням на свіжому повітрі, зміцнює дітей фізично, загартовує їх організм, включає в себе ряд заходів з охорони природи.

Найголовнішою умовою організації позакласної роботи є керівна роль учителя. Завдання вчителя полягає в тому, щоб формувати в дітей стійкий інтерес до природи, захоплення різноманітними дослідженнями. Щоб зацікавити молодших школярів, учитель має досконало знати природу рідного краю і бути готовим відповісти на будь-яке запитання дитини. Разом з тим він повинен багато чого вміти: спостерігати, аналізувати результати спостережень і використовувати їх у своїй навчальній роботі; проводити найпростіші польові дослідження, складати гербарій рослин, виготовляти колекції корисних копалин, гірських порід, ґрунтів, комах; проводити досліди з рослинами, тваринами, правильно планувати й обробляти пришкільну ділянку, організовувати догляд за тваринами.

За своїм змістом, формами організації та методами проведення позакласна робота з природознавства різноманітна. Вчені-методисти (Т. Байбара, В. Горощенко, І. Степанов, Л. Нарочна та інші) виділяють такі види позакласної роботи: індивідуальна, групова, масова.

На думку О. Біди, особливостями позакласної роботи є:

• добровільна участь учнів у різних заходах;

• зміст занять не обмежується рамками програми;

• методи і форми занять засновані на творчій діяльності та інтересах учнів [13].

Розглянемо детальніше види позакласної роботи.

Індивідуальна позакласна робота. Позакласні заняття з окремими учнями проводяться у всіх початкових класах. Для індивідуальних занять можна рекомендувати такі спостереження: за ростом і розвитком окремих рослин, способами поширення плодів і насіння, птахами в куточку живої природи і вдома. Учитель повинен допомогти дітям намітити об'єкти спостереження, скласти конкретний план занять, організувати систематичне керівництво та облік роботи. Уже в 1 класі він може доручити дітям оформити колекцію гілок і листків різних дерев, провести за планом спостереження. Завдання можуть мати практичну спрямованість: зібрати різноманітні культурні рослини або бур'яни, приготувати гербарії.

Важливим видом індивідуальної позакласної роботи є читання вдома книг про природу, які розкриватимуть перед учнями захоплюючий світ живої природи, сприятимуть вихованню бережливого ставлення та любові до рослин і тварин. З цією метою можна рекомендувати твори І. Акімушкіна, В. Біанкі, М. Звєрєва, Н. Плавільщикова, М. Пришвіна тощо.

Важливо, щоб учитель керував дитячим читанням, допомагав учням у виборі книжок з урахуванням індивідуальних інтересів кожного. Заохочуючи учнів до виконання індивідуальних завдань, на уроках слід використовувати знання і практичні вміння, яких діти набули у процесі позакласної роботи.

Зміст позакласної роботи кожного наступного класу розширюється та поглиблюється залежно від набутих на уроках знань і вмінь. Тому поступово практикуються види занять, коли діти об'єднуються в невеликі тимчасові групи для спільного виконання певної роботи. Це може бути колективне проведення тривалих спостережень у кутку живої природи, оформлення колекцій та інші види робіт, які вчитель організовує і спрямовує.

Отже, при організації індивідуальної позакласної роботи з природознавства вчитель, враховуючи інтереси молодших школярів, спочатку планує індивідуальні завдання для окремих учнів, надалі об'єднує їх у тимчасові групи відповідно до виявлених інтересів, а вже учнів 3-4 класів залучає до групових і масових видів позакласної роботи.

Основою організації всіх позакласних заходів є гурткова робота. У початковій школі переважають гуртки юних натуралістів та юних любителів природи. Мета гуртка — зацікавити учнів предметом, поглибити і розширити їхні знання, виробити в них навички спостережень, проведення експерименту, матеріалістичне розуміння природи.

Робота в гуртку юннатів проводиться систематично за певною програмою, розробленою вчителем. У початковій школі потрібно організовувати один загальний гурток юннатів. Запис у гурток має бути добровільним, але кожний, хто вступає в гурток, повинен дотримуватись певних правил:

• членом гуртка може бути кожний бажаючий;

• кожний юннат повинен працювати над темою, вести роботу за планом;

• кожну роботу юннат має доводити до кінця;

• для занотовування результатів спостережень і дослідів необхідно мати щоденник;

— кожний юннат повинен відвідувати збори гуртка і почергово доглядати за рослинами й тваринами, звітувати за проведену роботу перед загальними зборами і брати активну участь у масових заходах гуртка.

Для роботи з юннатами не можна запропонувати якусь стандартну програму, обов'язкову для всіх шкіл. Тут потрібно враховувати вікові особливості й інтереси дітей, місцеві умови, приміщення, обладнання тощо. Конкретний зміст гурткової роботи з юннатами визначає сам учитель. Усі спостереження, які діти проводять в куточку живої природи, повинні проводитись за планом.

Робота за планом має дуже велике значення. Вона привчає учнів до чіткої роботи, формує вміння розподіляти свій час, учні вчаться формулювати свої спостереження, висновки, звітувати про них, бережно поводитися з майном гуртка, школи, виявляти ініціативу, активність у своїй роботі, тримати робоче місце у чистоті.

На заняттях гуртка юннатів діти отримують завдання для проведення цікавих дослідів згідно з вказівками, інструкціями вчителя.

До масових позакласних занять належать ранки. Вони проводяться з метою ознайомлення молодших школярів із підсумками роботи учнів у гуртках, на ділянці тощо. На таких ранках учні доповідають про свою роботу та її результати. Доповіді супроводжуються демонстрацією результатів дослідницьких робіт учнів: малюнками, фотографіями, таблицями, колекціями тощо. Доцільно проводити ранки на теми „День зустрічі птахів”, „Обжинки”, „Свято урожаю”, „Свято квітів” тощо [7].

До масових заходів відносяться виставки робіт учнів. Це найцікавіша і дуже корисна форма фіксації робіт дітей. Виставка повинна мати чітко поставлену мету, визначену тему. Восени демонструються результати літніх робіт учнів, дослідів на ділянці та в кутку живої природи; взимку — роботи юннатів; навесні — самостійні роботи учнів за рік. До кожного експонату потрібно додати стислу анотацію, щоб кожний відвідувач міг самостійно ознайомитись з експонатом. Виставки проводяться на теми „Що доводять наші досліди?”, „Урожай і його збирання”, „Догляд за рослинами”, „Розвиток рослин” тощо. Доцільно виділити із числа юннатів учнів-екскурсоводів. Підготовкою до виставки керує виставочний комітет із числа юннатів.

На виставку запрошуються батьки, учні інших шкіл. Слід організувати облік відвідувачів. Після закінчення виставки проводяться відкриті збори гуртка юннатів, на яких кращі експонати преміюють книгами, рослинами, приладами.

Із завданнями охорони природи безпосередньо пов'язані такі заходи, як озеленення школи, села, міста, проведення різних кампаній, наприклад „Дня птахів”, „Тижня саду”, „Місячника лісу”.

Велике значення мають роботи з озеленення. Вони привчають дітей бережливо ставитись не лише до своїх насаджень, а й до природних. У зв'язку з цим корисно організовувати на весняно-літній період загони: лісові дозори, зелені патрулі, голубі патрулі тощо. Лісові дозори сприяють збереженню насаджень і захисту лісу від пожеж, огороджують мурашники, виготовляють шпаківні і розвішують їх у лісі, беруть участь у підгодівлі диких тварин та вивченні їх видового складу, зустрічаються із працівниками лісництва. Члени загону «Зелений патруль» беруть активну участь у насадженні дерев, кущів, квітів біля школи, на вулицях села, доглядають за ними. Вони вивчають біологічні особливості кімнатних рослин, природні умови їх росту, проводять досліди з вегетативного розмноження, регулювання росту і розвитку, керують строками цвітіння. Зелені патрулі проводять роз'яснювальну роботу з охорони зелених насаджень серед дошкільників, жителів села. Вони є ініціаторами підготовки і проведення традиційних свят, наприклад „Золота осінь”, „Тиждень саду”, „Свято квітів” тощо. Велику увагу зелені патрулі повинні приділяти внутрішньому озелененню школи.

З членами загону „Голубий патруль” учитель проводить екскурсію на водосховище, ставкове господарство, ставок чи інше водоймище своєї місцевості. Реалізувати план екскурсії можуть рибоводи. Учні дізнаються про видовий склад риб, основні умови їх життя, годівлю, зимівлю, про вплив температури на розвиток малька риб, технічну оснащеність рибгоспу, а також про те, що завдяки добору, змінам живлення, температури та обсягу води можна значно покращити видовий склад риб. Після такої екскурсії учні активно допомагатимуть рибгоспу рятувати мальок риб, коли пересихають водойми, оберігати водні багатства від браконьєрів. Під час екскурсій діти розшукують „мертві” джерела, занесені мулом, розчищають їх та здійснюють за ними контроль. Охорона природи передбачає спостереження за чистотою джерел, річок та озер, шефство над окремими, особливо цінними ділянками місцевої природи.

Позакласною масовою роботою з природознавства можуть охоплюватися окремі, паралельні чи всі початкові класи школи. До найпоширеніших її форм належать: тематичні читацькі конференції, усні журнали, тематичний перегляд науково-популярних і художніх фільмів про природу; свята; конкурси; КВК; туристські походи тощо.

Позакласна робота організовується на основі самодіяльності дітей з урахуванням їхніх інтересів і запитів, що виникають під час вивчення природи. Тому така робота дає широкий простір для виявлення ініціативи дітей і виховує в них такі цінні риси, як відповідальність за доручену справу, акуратність, наполегливість.

Правильно організована позакласна робота (індивідуальна, групова, масова) сприяє формуванню в учнів пізнавальних інтересів, спрямованих на розширення і поглиблення знань. Добре налагоджена позакласна робота допомагає вчителеві зібрати і підготувати матеріал для уроків, організувати тривалі спостереження за тваринами і рослинами в кутку живої природи, на пришкільній ділянці тощо. Вона є одним із засобів всебічного розвитку особистості дитини.

1.3 Вибір форм організації навчання у процесі вивчення природознавства

Ефективність навчально-виховного процесу з природознавства у першу чергу залежить від вибору вчителем форми організації навчання. Існують різноманітні форми організації навчальної діяльності учнів під час вивчення природознавства в початковій школі. Вибір та доцільність їх проведення насамперед залежить від теми, мети та завдань кожної окремої частини програмового матеріалу, а також видів природничих знань, що передбачено сформувати в учнів.

Готуючись до проведення уроків, учитель:

• визначає їх дидактичну мету, розвивальні та виховні завдання;

• зміст та обсяг нового навчального матеріалу, який має бути засвоєний на уроці;

• встановлює основні лінії зв’язку з матеріалом, котрий попередньо вивчили учні;

• добирає питання для повторення;

• а також окреслює структуру уроку та основні методи навчальної роботи на кожному етапі уроку з урахуванням рівня підготовки учнів;

• розподіляє навчальний час на окремі види роботи;

• добирає і готує необхідні наочні посібники до уроку, додаткову літературу, матеріал для самостійної роботи учнів [38].

Високої педагогічної майстерності вимагає знаходження оптимальних шляхів їх реалізації. Тут чітко повинні домінувати три основні аспекти:

• добір матеріалу;

• визначення структури уроку;

• організація навчальної діяльності учнів.

Слід пам’ятати, що результативність навчання визначається не кількістю і різноманітністю завдань, а цілеспрямованим і планомірним впливом на особистість молодшого школяра всієї системи навчальної роботи на уроках природознавства.

Зміст будь-якого уроку визначається насамперед навчальною програмою та підручником. Але слід глибоко усвідомити, що сучасне викладання — не просто копіювання, а втілення методичних ідей. Головним має бути вдумливий підхід до запровадження методичних рекомендацій з урахуванням конкретних умов роботи з дітьми всього класу. Тільки переглянувши всі рекомендації, проаналізувавши необхідні навчальні посібники і дидактичні матеріали обміркувавши різні методи, за допомогою яких має бути досягнута мета, можна скласти власний конспект уроку.

Щоб забезпечити результативність уроку, вчителеві слід продумувати режим діяльності учнів. Важливим при цьому є правильний розподіл часу на уроці, визначення оптимального використання елементів його структури. Від того, як чергуються види діяльності, яка тривалість етапів уроку та окремих завдань, залежить активність сприймання, увага і працездатність учнів.

На результативність уроку впливає й визначена вчителем мета уроку. Мета та завдання кожного уроку дедалі ускладнюються. Це закономірний наслідок розв’язання школою її основних завдань: сформувати в учнів знання про природу та суспільство, необхідні практичні вміння і навички, розвинути розумові здібності учнів, їхні нахили та інтереси, забезпечити належне виховання. Реалізація цих завдань зумовила наявність триєдиної мети уроку (навчальної, розвивальної, виховної), що, в свою чергу, характеризує ефективність уроку, яка за І.П. Підласим [55] визначається такими критеріями:

• високим науковим обґрунтуванням стратегій і тактики керування пізнавальною діяльністю учнів на основі закономірностей та принципів навчання;

• напруженою, досконало організованою й результативно пізнавальною працею всіх учнів із врахуванням психологічних можливостей молодшого школяра;

• ретельною діагностикою причин, що впливають на якість занять, прогнозуванням ходу й наслідків навчально-виховного процесу, вибором на цій основі досконалої технології досягнення запроектованих результатів;

• творчим, нестандартним підходом до розв’язання конкретних завдань відповідно до наявних умов та можливостей;

• обґрунтованим вибором, доцільним застосуванням необхідного і достатнього для досягнення мети комплексу дидактичних засобів;

• диференційованим підходом до окремих груп учнів, дійовою індивідуалізацією педагогічного впливу на основі діагностики реальних можливостей, проектування конкретних зрушень, контролю запланованих результатів;

• ефективним використанням кожної хвилини навчального заняття;

• атмосферою демократизму, змагання, діловитості, стимулювання, дружнього спілкування, високою відповідальністю усіх учасників навчально-виховного процесу за результати спільної праці.

Підготувати і провести такий урок дуже непросто. Для цього треба і багато знати, і багато вміти, відповідально ставитись до своїх учительських обов’язків, а найбільше — вийти на новий рівень педагогічного мислення.

Необхідно звернути увагу на залучення додаткового матеріалу, який за дидактичними можливостями не повинен поступатися тому, що у систематизованому вигляді вміщено в підручниках. Додатковий матеріал можна використовувати в тих випадках, коли він має виховні і розвивальні можливості, коли його застосування вимагає навчальна мета уроку, конкретні умови даного класу, місцевості. Таким матеріалом можуть бути диференційовані завдання, творчі вправи, інформація, пов’язана з подіями сьогодення, залучення спостережень учнів тощо.

У процесі вивчення природознавства використовується специфічний тип уроку — предметний. Він має свою історію теоретичної розробки в методиці викладання предмета та практичного застосування в початковій школі. Вперше термін „предметний урок” був введений О. Гердом у 1863 році в методичному посібнику для вчителів „Предметні уроки в початковій школі”.

Особливість предметного уроку полягає в тому, що власне предметний зміст, яким оволодівають учні у процесі уроку, передбачає різнобічне вивчення конкретного тіла або явища природи: виявлення ознак, властивостей структури, встановлення зв’язків і залежностей з іншими об’єктами, умов існування або протікання, походження, способів добування або вирощування, важливості людини. Саме тому доцільно, щоб на такому уроці діти працювали з натуральними, живими природними об’єктами. Це — одна із складових частин успіху його проведення. Якщо відсутня можливість їх забезпечення, тоді використовують гербарні та колекційні зразки. Роздавальні натуральні засоби наочності для кожного предметного уроку учні можуть виготовити заздалегідь під безпосереднім чи опосередкованим керівництвом учителя.

Предметний урок вимагає від учителя великої підготовчої роботи.

Складаючи конспект предметного уроку, вчитель повинен чітко визначити:

• навчальну, розвивальну та виховну мету уроку;

• якими вміннями і навичками повинні оволодівати учні;

• що треба записати і замалювати в зошиті;

• розподіл часу за видами роботи.

Усі нові досліди вчитель має напередодні обов’язково проробити сам. Це дасть можливість точно врахувати, скільки часу займе дана робота, і визначити якість проведення досліду. Інколи вчитель повинен підготувати інструкцію для проведення роботи.

Для технічної допомоги вчитель у кожному класі з числа учнів обирає 2-3 асистенти, які допомагають учителеві підготувати все, що потрібно для уроку і на самому уроці.

Досліди, що проводяться на предметних уроках учнями, повинні бути безпечними і нешкідливими. Про поводження з приладами, лабораторним посудом вчитель проводить відповідний інструктаж із правил техніки безпеки.

Починати предметний урок доцільно із вступної бесіди, завдання якої — відновити в пам’яті учнів раніше бачене або вивчене і тим самим підготувати їх до свідомого сприймання нового матеріалу. Наприклад, повідомивши, що сьогодні вивчатимуть пісок і глину, і показавши ці речовини, вчитель запитує учнів, що вони знають про них. За допомогою подібних запитань вчитель не тільки виявляє знання дітей про об’єкт, а й готує їх до сприймання нової інформації.

У вивчені рослин і тварин перевагу слід давати живим об’єктам, тоді уявлення учнів будуть яскравіші й точніші. Крім того, коли спостерігають за живою твариною, запам’ятовується не тільки її зовнішній вигляд, а й характерні рухи, повадки.

Після вступної бесіди вчитель роздає предмети учням на парти і організовує спостереження. Він ставить послідовно ряд запитань і спрямовує увагу дітей на найістотніші ознаки й властивості предмета. Спочатку з’ясовують загальні ознаки, далі переходять до деталей. При цьому вчитель не повинен наперед називати ознаки чи властивості об’єкта або повідомити готові висновки.

Велике значення має порівняння предметів, що вивчаються, одного з одним та з раніше вивченими. Це сприяє кращому розумінню й засвоєнню особливостей предмета і дає матеріал для мислення. Порівняння різних об’єктів за їх ознаками збуджує в учнів інтерес до спостережень, привчає робити узагальнення.

Інколи доцільно використовувати уроки-екскурсії. На уроці-екскурсії процес навчання реалізується не в умовах класного приміщення, а в природі під час безпосереднього спілкування учнів з об’єктами і явищами природи. Уроки-екскурсії мають великий виховний вплив на дітей. Сприймання краси природи, до якого їх постійно спонукають, відчуття гармонії, її доцільності, на якій зосереджується їхня увага, сприяють розвитку естетичних почуттів, позитивних емоцій, доброти, дбайливого ставлення до всього живо.

У початковій школі екскурсії в природу доцільно проводити як на початку вивчення теми, так і наприкінці, коли матеріал вже вивчено в класі. Найдоцільніше проводити дослідницьку екскурсію на початку вивчення теми. У відносно невимушеній обстановці школярі вчаться спілкуватись між собою під час виконання спільних завдань, поводитися один з одним та навколишнім світом.

Педагогічна цінність уроків-екскурсій ще й в тому, що все побачене і зібране на екскурсії, є матеріалом, на якому вчитель будує урок у класі, практичну роботу. На екскурсіях діти збирають різні природні матеріали: корисні копалини, плоди і насіння, жуків-шкідників, окремі рослини або їх частини. Уроки-екскурсії у природі, дають можливість краще усвідомити і сприйняти дану тему, чого не можна зробити на комбінованому уроці.

Проте є й такі теми, які вивчаються лише на комбінованих кроках, і до яких не доцільно застосовувати інші форми роботи. Цей тип уроку найпоширеніший у сучасній початковій школі. На комбінованому уроці можливо досягти двох або кількох дидактичних цілей. На такому уроці йде активна робота з повторення, вивчення нового, закріплення знань, застосовуються різноманітні методи і прийоми роботи.

Комбінований урок у загальних рисах має такий вигляд. Підготувавши клас до роботи, вчитель починає бесіду. Її мета — повторити вивчений матеріал, щоб учні краще його засвоїли, поставити нову проблему, збудити інтерес до нового. Розповідь чи пояснення, вчитель застосовує тільки тоді, коли треба викласти додаткові відомості, коли в учнів немає відповідного запасу знань для бесіди. При цьому він використовує наочність, демонструє досліди.

Закінчивши виклад нового матеріалу, вчитель проводить бесіду, щоб з’ясувати як учні його засвоїли. Після цього вчитель коротко підсумовує результати роботи на уроці.

Щодо інших форм роботи (позакласна і позаурочна роботи), то тут вчитель теж враховує доцільність їх проведень.

Зокрема, правильно організована позакласна робота (індивідуальна, групова або масова) сприяє формуванню в учнів пізнавальних інтересів, спрямованих на розширення і поглиблення знань, засвоєних на уроках. Важливою умовою організації позакласної роботи є врахування вікових особливостей дітей. Оскільки позакласна робота, на відміну від позаурочної, не передбачена шкільною програмою, то вчитель сам підбирає її зміст. І головне його завдання зацікавити дітей, активно залучати до співпраці.

Позакласні заняття в початковій школі проводяться як з цілим класом, так і з окремими учнями. З цілим класом проводять екскурсії в природу. З окремими учнями позакласні заняття проводяться у всіх початкових класах. У 1-2 класах вчитель, виявляючи та використовуючи інтерес і любов окремих учнів до природи, доручає їм провести те чи інше спостереження, виконати ту чи іншу практичну роботу, тісно пов’язану із уроками, що проводяться в класі. Пізніше вчитель добирає такі види занять, для виконання яких учні об’єднуються у невеличкі тимчасові групи. Це такі роботи, як спостереження в куточку живої природи, оформлення колекцій, підготовка матеріалу до уроку тощо. Заняття з цими групами вчитель проводить після уроків. Він організовує й керує роботою дітей.

Позаурочна робота спрямована на виконання в позаурочний час завдань, які передбачені програмою. Вона є обов’язковою для всіх учнів. Це: проведення систематичних спостережень за змінами в природі протягом року, робота на пришкільній навчально-дослідній ділянці, в куточку живої природи. Складовою частиною позаурочних робіт є літні завдання для спостережень. Підбираючи їх для дітей вчитель повинен враховувати такі вимоги:

• доцільно давати не одне завдання для класу, а різне за вибором учнів, оскільки самостійний вибір завдання забезпечує інтерес до нього, а отже, і краще виконання;

• у 1-2 класах не слід давити дітям більше двох завдань, у 3-4 класах кількість їх можна збільшити на одне-два завдання;

• завдання для кожного учня має бути посильним, чітко сформульованим і не вимагати багато часу для виконання;

• учень повинен отримати детальний інструктаж про те, як виконати і оформити завдання;

• до зібраного матеріалу діти повинні зробити надпис із вказівкою, де знайшов, коли.

Отримані завдання учні записують в окремий зошит для практичних робіт та спостережень.

Фенологічні спостереження, які діти проводитимуть влітку, слід розпочати ще до канікул. Тоді вони матимуть схему запису в щоденнику видів проведеної роботи, спостережень та погодних умов і чітко уявлятимуть мету та завдання спостережень, які проводитимуть. Ведення щоденників спостережень повинно супроводжуватись замальовуванням рослин і тварин, виготовленням гербарію і колекцій. Така фіксація спостережень допомагає учням краще зрозуміти розвиток рослин і тварин та вплив на них довкілля.

На початку наступного навчального року учні доповідають про результати літніх робіт і спостережень. Завдання кожного учня обговорюється, і за нього ставиться оцінка. Роботи учнів використовуються на уроках.

Враховуючи усі вище сказані вимоги, основне завдання вчителя проаналізувати зміст навчального предмета, визначити форми організації його засвоєння та підібрати методи і прийоми для ефективного проведення усіх форм організації вивчення природознавства в початковій школі.

РОЗДІЛ 2. Методика проведення різноманітних форм організації навчання під час вивчення природознавства в початковій школі

2.1 Стан проблеми дослідження в практиці роботи сучасної початкової школи

Освітня галузь «Людина_> >і світ» Державного стандарту початкової загальної освіти реалізується через навчальний курс «Я і Україна», який охоплює природознавчу і суспільствознавчу змістові лінії. У програмі 1-2 класів ці змістові лінії вивчаються в інтегрованому предметі «Я і Україна» (1 година на тиждень), а в 3-4 класах вони представлені окремими предметами: «Природознавство» і «Громадянська освіта» (по 1 годині на тиждень).

«Природознавство» в 3-4 класах є логічним продовженням природничої складової курсу «Я і Україна», що вивчається в 1-2 класах.

Природознавство як навчальний предмет має інтегрований характер, оскільки зміст його утворює система уявлень і понять, відібраних із різних природничих наук на основі ідеї цілісності природи з урахуванням міжпредметних зв'язків у початковій ланці освіти і перспективних зв'язків із природознавчими предметами, що вивчатимуться в наступних класах.

Головною метою «Природознавства» в 3-4 класах є оволодіння учнів уявленням про цілісність природи, виховання гуманної, творчої, соціальне активної особистості, здатної екологічно мислити, самостійно розв'язувати природознавчі теоретичні і практичні задачі, дбайливо ставитися до природи, розуміти значення життя як найвищої цінності. Вона досягається шляхом постановки й реалізації конкретних освітніх, розвивальних і виховних цілей [56].

Освітні цілі передбачають формування системи уявлень і понять про тіла і явища природи та взаємозв'язки й залежності між ними; предметних умінь на основі засвоєних природознавчих знань; умінь застосовувати спеціальні методи пізнання природи (спостереження, дослід, практична робота).

Розвивальні цілі спрямовані на розвиток розумових здібностей учнів, що відбувається через оволодіння уміннями розумової діяльності: перцептивної (сприймання), мислительної (логічного й творчого мислення), імажинативної (уява), мнемічної (пам’ять), мовленнєвої. А також, на розвиток емоційної сфери дітей; їхньої пізнавальної активності і самостійності шляхом засвоєння узагальнених способів самоуправління (самомотивація, постановка цілей, самопланування, самоорганізація, самоперевірка і самооцінювання (самоконтроль), самокоригуванння; здатності до творчості, до самовираження і спілкування в колективній діяльності.

Виховні цілі пов’язані з вихованням особистісних якостей кожного школяра, його екологічної культури, поведінки, адекватної моральним, етичним, естетичним нормам і загальнолюдським цінностям у ставленні до навколишнього світу, прагнення охороняти і примножувати природу рідного краю.

Зміст природознавства та його структурування визначаються загальнодидактичними принципами (гуманізації; особистісно зорієнтованого навчання; науковості; наступності виховного й розвивального навчання; забезпечення позитивної мотивації учіння; створення умов для самореалізації кожного учня; розвитку його творчої самостійності та соціальної активності) і суто природничими принципами (екологічним, краєзнавчим, українознавчим, фенологічним), що реалізуються в єдності.

Природознавча змістова лінія галузі «Людина і світ» Державного стандарту початкової загальної освіти реалізується в таких розділах змісту програми:

• 3 клас — «Природа і ми», «Нежива природа», «Жива природа»;

• 4 клас — «Планета Земля», «Україна — наша Батьківщина», «Рідний край».

Зміст розділів «Природа і ми», «Нежива природа», «Жива природа» в 3 класі охоплює систему доступних для молодших школярів фактів, уявлень і понять, які на елементарному рівні всебічно відображають сутність компонентів неживої природи (сонячне світло й тепло, повітря, вода, гірські породи, корисні копалини, ґрунт) і живої природи (рослини, тварини, гриби, бактерії, людина) та зв'язки й залежності між ними. Природничі знання, сформовані в 3 класі закріплюються, розширюються, поглиблюються, конкретизуються, а головне — застосовуються в 4 класі як опора для розкриття змісту нових уявлень і понять та встановлення найпростіших закономірностей у природі, чим забезпечується цілісне відображення природи у свідомості молодших школярів. Зокрема, в розділах «Україна — наша Батьківщина» і «Твій рідний край», компоненти неживої й живої природи розглядаються в межах України і рідного краю, а закономірні зв'язки встановлюються на рівні природних комплексів: природних зон України та природних угруповань рідного краю.

Програма має екологічну спрямованість. Питання охорони природи пронизують увесь зміст, а також вивчаються як самостійні теми.

Такий підхід до розробки змісту забезпечує його розвивальне спрямування, оскільки оволодіння ним потребує активної навчально-пізнавальної діяльності кожного школяра.

В чинній навчальній програмі зазначено, що основною формою організації процесу навчання природознавства є уроки, які тісно пов'язані з позаурочними й позакласними заняттями. Серед уроків виділяються такі типи: вступний, комбінований, узагальнюючий, предметний, екскурсія (вступна, поточна, узагальнююча) [56].

Навчання природознавства здійснюється методами, в яких ураховуються їх внутрішня (зміст) і зовнішня (форма) сторони.

На якість процесу навчання природознавства впливає ефективне використання засобів наочності: натуральних, образотворчих, аудіовізуальних, моделей. Це зумовлено специфікою змісту природознавства та віковими особливостями пізнавальних процесів у молодших школярів.

Інтерактивна навчальна діяльність учнів початкової школи на уроках, позаурочних і позакласних заняттях, організована різними методами із використанням засобів наочності, може бути: фронтальною, виконуватися групами або парами у поєднанні з індивідуальною навчально-пізнавальною діяльністю.

Таким чином, аналіз чинної навчальної програми з природознавства для початкової школи свідчить, що у ній передбачено використання різних форм організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів.

Із метою з’ясування, які форми організації навчання вчителі використовують найчастіше під час вивчення природознавства в початковій школі, нами було проведено анкетування. Анкета містила такі запитання:

1. За п’ятибальною шкалою виставте оцінку, залежно від того, який тип уроку Ви проводите найчастіше, вивчаючи природознавство.

а) комбінований урок ____________

б) предметний урок _____________

в) урок-екскурсія __________

г) урок засвоєння нових знань __________

д) узагальнюючий урок ______________

2. Підкресліть, у якому класі Ви найчастіше проводите уроки-екскурсії.

а) 1 клас; б) 2 клас; в) 3 клас; г) 4 клас.

3. Підкресліть, у якому класі Ви найчастіше проводите предметні уроки.

а) 1 клас; б) 2 клас; в) 3 клас; г) 4 клас.

4. Чи проводите Ви позаурочні заняття?

а) так; б) ні; в) іноді.

5. Які види позаурочної роботи Ви використовуєте?

а) ведення індивідуального календаря спостережень за сезонними змінами в природі і праці людей;

б) ведення класного календаря природи і праці людей;

в) закладання і проведення випереджувальних довготривалих дослідів;

г) домашня навчальна робота;

д) завдання з природознавства на літо.

6. Чи проводите Ви позакласні заняття?

а) так; б) ні; в) іноді.

7. При проведені позакласних занять перевагу надаєте:

а) індивідуальним формам роботи; б) груповим формам роботи;

в) масовим формам роботи.

8. Чи доцільно, на Вашу думку, використовувати різні форми організації навчання під час вивчення природознавства?

а) так; б) ні; в) іноді.

Анкетуванням було охоплено 26 вчителів початкових класів загальноосвітніх шкіл міста Зборова та Зборівського району.

Аналіз результатів опитування показав, що близько 88,5 % вчителів як основну форму організації навчання природознавства використовують комбінований урок; 11,5 % — іноді проводять уроки-екскурсії в природу; 42,3 % проводять також предметні уроки та узагальнюючі уроки. Що стосується позаурочної роботи, то серед усіх її видів 96,1 % учителів систематично використовують лише домашню навчальну роботу, яка полягає, в основному, в опрацюванні дітьми статей підручника і відповідей на запитання після них. 38,4 % вчителів систематично проводять спостереження за змінами в природі, але жоден не дає учням спостереження на літо. Зі всіх опитаних нами вчителів позакласні заняття на природничу тематику проводять лише 7,7 %. Те саме стосується і завдань для учнів на літо.

На нашу думку, такий стан справ є неправомірним, оскільки крім традиційних, стандартних і одноманітних форм організації навчання, потрібно проводити й інші форми організації навчального процесу.

2.2 Методика проведення різноманітних форм роботи під час вивчення природознавства в 3 класі

Одним із завдань вчителя початкової школи є через навчальний матеріал природознавства, тобто через засвоєння фактів, явищ, процесів якоїсь частини оточуючого світу, через правильно організовану діяльність з об’єктами, в яких ці факти, явища і процеси задіяні, допомогти дитині пізнати не лише навколишній світ, але й себе самого і забезпечити всім дітям у змісті матеріалу, що вивчається, набуття життєво необхідних знань, умінь і навичок.

Проведений нами теоретичний аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури із досліджуваної проблеми дозволив зробити припущення, що лише систематичне поєднання вчителем різних форм організації навчального процесу під час вивчення природознавства (усіх типів уроків, різних видів позаурочної та позакласної робіт) може сприяти формуванню у дітей правильних природничих уявлень і понять та взаємозв’язків між ними.

З метою перевірки правильності даного припущення ми вдалися до проведення упродовж 2007-2008 навчального року формувального експерименту на базі Перепельницької та Млинівської загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів Зборівського району Львівської області.

Експериментальним навчанням було охоплено 24 учні 3 класу Перепельницької загальноосвітньої школи. Відповідна кількість учнів 3 класу Млинівської загальноосвітньої школи — 23 учні — була обрана для порівняння результатів навчання за експериментальною та традиційною методиками. Експериментальний і контрольний клас ми підібрали приблизно з однаковим складом учнів за рівнем навчальних досягнень.

Розглянемо детальніше використану нами методику проведення різноманітних форм організації навчання під час вивчення природознавства в 3 класі. Проілюструємо, як ми використовували різні форми організації навчання.

Розглянемо зразки конспектів різних типів уроків, які були проведені в експериментальному класі.

Вивчаючи тему „Вступ. Що таке природа. Охорона природи” ми використали урок вивчення нового матеріалу.

Мета уроку: ознайомити зі змістом і метою природознавства в 3 класі; узагальнити і розширити знання учнів про різноманітність природи; формувати поняття „нежива” і „жива природа”; узагальнити знання учнів про значення природи в житті людей та їх вплив на довкілля; ознайомити із заходами по охороні природи; розвивати спостережливість, удосконалювати вміння порівнювати і встановлювати причинно-наслідкові зв’язки; виховувати почуття стурбованості за сучасний стан природи, бережне ставлення до неї.

Обладнання: ілюстрації із зображенням тіл неживої і живої природи, речей, виготовлених людиною, рідкісних рослин і тварин України; репродукції картин живопису із зображенням природних краєвидів; плакати з охорони природи.

Хід уроку

І. Організація класу до уроку.

ІІ. Спостереження за змінами в природі.

— Який стан неба сьогодні?

— Чи є вітер?

— Чи є опади? Які?

— Запишіть результати спостережень у календарі спостережень.

— Які зміни відбулися в житті рослин і тварин із приходом осені?

— Яку роботу виконують люди на полях, у садах, на городах?

ІІІ. Актуалізація знань учнів. Повідомлення теми уроку.

— Відгадайте загадки. (Відгадки вчитель записує на дошці).

Прозорий, мов скло, а не вставиш у вікно. (Лід)	Біла латка, чорна латка по дереву скаче. (Сорока)
Куди ступиш — всюди маєш, хоч не бачиш, а вживаєш. (Повітря)	Зимою спить, літом бринить, над садом літає, мед збирає. (Бджола)
Всю ніч бродить навмання, прокладає шлях до дня. (Місяць)	Хоч не шию я ніколи, а голок завжди доволі. (Їжак)
Летить орлиця по синьому небу, крила розкрила, Сонце закрила. (Хмара)	Сонечко в траві зійшло, усміхнулось, розцвіло. Потім стало біле-біле. І за вітром полетіло. (Кульбаба)
Гарне, добре, по небу гуляє. На всіх дивиться, А на себе дивитись не дозволяє. (Сонце)	Стоїть пані у лісочку, має червону сорочку. Хто не йде, той поклониться. (Суниця)

— Як назвати одним словом все те, що ви відгадали? (Природа).

Де б ми з вами не були, чим би не займались, над нами завжди світить Сонце, ми дихаємо повітрям, п’ємо воду, споживаємо рослинну або тваринну їжу, нас оточують люди, рослини, тварини. Усе це належить до природи.

— На уроках якого предмету ви вже знайомилися із природою?

— Про що ви дізналися на цих уроках?

На уроках із предмету „Я і Україна” ви вже познайомилися із такими складовими природи, як Сонце, вода, повітря, ґрунт, рослини, тварини та їх значенням для життя людини. Проте, ще багато незвіданого таїть у собі природа, і щоб її пізнати, треба бути дуже уважним, вміти спостерігати за тим, що відбувається навколо.

Сьогодні ви дізнаєтесь про те, що будете вивчати на уроках природознавства у 3 класі, розширите свої знання про природу і про те, як до неї потрібно ставитись.

IV. Вивчення нового матеріалу.

1. Розповідь з елементами бесіди з метою формування уявлення про зміст і завдання природознавства в 3 класі.

— Відгадайте загадку.

Що за книга — без букв, без сторінок,

А багато чого навчить? (Книга природи)

У цю книгу ми зазирнемо на уроках природознавства. На цих уроках ви дізнаєтесь: що нас оточує і з чого воно складається; як дізнатися про висоту Сонця на небосхилі; чому термометр показує температуру повітря; які цікаві властивості мають вода і повітря; чому без повітря і води не можуть існувати рослини, тварини і люди; що знаходиться в надрах Землі та на її поверхні; чому ґрунт називають багатством; як живуть рослини і тварини; як побудований організм людини і як працюють різні його частини та багато іншого. Ви навчитеся користуватися термометром, визначати довжину тіні від гномона, виконувати досліди, визначати пульс, розпізнавати рослин і тварин, складати схеми і заповнювати таблиці, спостерігати за погодою та явищами природи.

— Які вірші і оповідання про природу ви знаєте? Хто їх автор?

2. Бесіда з елементами практичної роботи з метою формування понять «природа», «жива і нежива природа». (На дошці розміщені ілюстрації із зображенням тіл природи, між якими є дві речі, виготовлені людиною.)

— Назвіть, що зображено на ілюстраціях, і знайдіть, що тут зайве.

— Чому це є зайвим?

Зайвими є ілюстрації, на яких зображені речі, виготовлені людиною. Заберемо їх, і залишиться лише те, що належить до природи. Отже, природа — це все, що нас оточує, крім того, що зроблено людиною.

— Пригадайте, якою буває природа?

— Поділіть те, що зображено на малюнках на дві групи. Дайте назву кожній групі. (Відповіді учнів і хід міркувань записуються на дошці у вигляді схеми).

— Чому природу поділили на живу і неживу? Чим живе відрізняється від неживого? Визначимо, які ознаки властиві живим організмам.

— У багатьох є домашні тварини. Пригадайте, чи змінюються вони. Як саме?

— Як доглядають за тваринами?

— Пригадайте, чи повністю нерухоме тіло тварини, коли вона спить?

Отже, те, що належить до живої природи (або живі організми), народжується, живиться, дихає, росте, розмножується і вмирає. Це характерні ознаки живої природи, до якої належать тварини, рослини та люди.

3. Розповідь з елементами бесіди з метою формування уявлення про значення природи в житті людини та про вплив людини на природу.

— Чи може людина існувати без природи? Чому ви так вважаєте?

— Що дає людині нежива природа? Що дає жива природа?

Людина — частина живої природи, яка живе серед природи і бере від неї все необхідне для життя, а саме: повітря, воду, продукти харчування, корисні копалини.

Колись давно люди брали від природи набагато менше. У них не було ані фабрик, ані заводів, ані сучасних жител. Якщо полювання було невдалим, доводилося голодувати. Сильні морози чи засухи загрожували загибеллю.

Але поступово у людей з’явилися поля і ферми, заводи і тепле житло, машини та багато іншого. І тоді людям здалося, що вони вже не залежать від природи, що вони сильніші за неї і можуть робити з нею все, що завгодно. Озброївшись могутньою технікою, люди вирішили, приборкати природу. Люди створили сотні різноманітних машин, які збільшили можливості їхнього впливу на природу. Наприклад, сучасний екскаватор своїм ковшем за один раз може захопити стільки ґрунту, скільки одній людині лопатою треба копати тиждень (25 тонн).

— До чого призвело приборкання природи?

Це призвело до забруднення повітря і води, руйнування ґрунтів, загибелі лісів, зникнення багатьох видів рослин і тварин. І люди зрозуміли: вони зв’язані з оточуючою природою і так само залежать від неї, як дерево від коренів; якщо вони доведуть природу до загибелі, то й самі загинуть.

Ви повинні це знати і пам’ятати. Адже незабаром ви будете дорослими, і від вас залежатиме, чи буде здоровою наша планета і люди на ній.

— Як впливає на рослин, тварин і людей забруднення повітря, води, ґрунту?

Рослини і тварини дуже болісно реагують на забруднення середовища. Кількість їх зменшується, а деякі і зовсім гинуть, зникаючи з лиця Землі. Люди, які живуть у забруднених місцях, часто хворіють.

— Що ще є причиною зникнення багатьох видів рослин і тварин?

Багато рослин і тварин зовсім зникли через хижацьке винищення їх людиною. Уже ніколи ніхто не побачить дикого бика — тура, дикого коня — тарпана. Під загрозою зникнення опинились: кіт лісовий, зубр, хохуля, тхір степовий, беркут, дрохва, лелека чорний та багато інших тварин. Лише в Україні нараховується більше 150 видів рідкісних і зникаючих тварин та понад 200 видів рослин.

Причиною зникнення і зменшення кількості рослин та тварин стало також вирубування лісів, осушення боліт, розорювання степів. Зникли рослини, тваринам не стало чим живитися, де будувати житло, де ховатись від ворогів.

4. Розповідь з елементами бесіди з метою формування уявлення про заходи з охорони природи.

— Отже, наша планета серйозно «захворіла». Хто в цьому винен?

— Що потрібно робити для того, щоб оздоровити Землю?

— Чим забруднюється навколишнє середовище?

Природа забруднюється внаслідок аварій кораблів, які перевозять нафту (танкерів), відходами фабрик, заводів, тваринницьких ферм, неочищеними каналізаційними водами, сміттям, газами, які викидають у повітря автомобілі, фабрики і заводи.

— Що роблять для того, щоб не забруднювалась природа?

На фабриках і заводах будують очисні споруди, щоб у повітря і воду не потрапляли шкідливі речовини. Автомобілі переводять на газове паливо. У містах для перевезення пасажирів усе більше використовуються тролейбуси, трамваї, метро — тобто транспорт, який працює, використовуючи електроенергію, внаслідок чого в повітря не викидаються шкідливі гази.

— Що роблять для того, щоб зберегти й примножити світ рослин і тварин?

Забороняють вирубувати ліси. Заготовка деревини ведеться тільки у спеціально дозволених місцях. На вирубаних територіях насаджують нові ліси.

Полювання на диких тварин ведеться тільки за спеціальним дозволом мисливських господарств. Створюються заповідники, заказники, національні парки, у яких законом охороняються рідкісні й зникаючі рослини і тварини.

Рідкісних та зникаючих рослини і тварини заносять до «Червоної книги». У нашій країні «Червону книгу» вперше було видано в 1980 році. Рослини і тварини, занесені до «Червоної книги», охороняються законом, їх не можна знищувати.

— Як ви вважаєте, чому книгу, в яку записують рідкісні та зникаючі рослини й тварини, назвали «Червоною»? Про що свідчить червоний колір, наприклад, у світлофорі?

«Червона книга» названа так тому, що червоний колір — це сигнал, який попереджає про небезпеку, що нависла над великим багатством природи — рослинами і тваринами. Ця книга звертається до людей зі словами: «Зупиніться! Подумайте, що робите і до чого це призведе!».

На «червоних» сторінках «Червоної книги України» вже налічується понад 200 видів рослин та майже 150 видів тварин. Це такі рослини: сон-трава велика, півонія вузьколиста, лілія лісова, тюльпан Шренка, підсніжник звичайний, шафран Гейфеля, венерині черевички звичайні, любка двохлиста, цибуля ведмежа, беладона звичайна, вовчі ягоди пахучі, ковила волосиста та інші. Із тварин до «Червоної книги» занесені: зубр, кіт лісовий, тхір степовий, хохуля звичайна, пугач, дрохва, журавель сірий, сокіл-балобан, орлан-білохвіст, орел степовий, орел-беркут, лелека чорний та інші.

— Який внесок у справу охорони природи можуть зробити молодші школярі?

V. Закріплення знань, умінь і навичок учнів.

1. Робота в зошиті з друкованою основою [33].

а) колективне виконання завдань 1-3 (с. 14);

б) самостійне виконання завдання 4 (с. 15).

2. Завдання для застосування знань.

— Чим відрізняється жива природа від неживої?

— Доведіть, що книжка не належить до природи?

— Доведіть, що людина — частина живої природи.

— Доведіть, що людина не зможе існувати без природи.

3. Дидактична гра «На що скаржиться природа?».

Учні класу діляться на дві команди. 1 команда подає сигнал тривоги, в якому йдеться про те, на що скаржиться природа, якої шкоди їй завдають люди. 2 команда — «лікарі природи». Вони повинні дати пораду, як допомогти природі, щоб вона не страждала.

VI. Підсумок уроку.

— Про що ви дізналися на сьогоднішньому уроці?

— Що належить до природи?

— На які дві групи поділяється природа?

— Як потрібно ставитися до природи?

VIІ. Завдання додому.

Опрацювати статтю в підручнику на с. 74-79. Дати відповіді на запитання після тексту.

Вивчаючи тему „Дерева, кущі, трав’янисті рослини. Якими бувають дерева, кущі, трав’янисті рослини” ми провели урок-екскурсію.

Мета уроку: формувати поняття „дерево”, „кущ”, „трав’яниста рослина”, „хвойні” та „листяні” дерева і кущі, формувати уявлення про однорічні, дворічні та багаторічні рослини; формувати вміння порівнювати та виділяти істотні ознаки життєвих форм рослин, розпізнавати дерева, кущі, трави, хвойні та листяні дерева, однорічні, дворічні та багаторічні рослини; розвивати спостережливість, вміння порівнювати, знаходити істотні ознаки; виховувати бережливе ставлення до природи, естетичне сприймання рослинного світу.

Хід уроку

І. Організація класу до уроку. Підготовка до екскурсії.

— Всі готові вирушати на екскурсію в ліс?

ІІ. Повідомлення теми і мети екскурсії.

На нашій екскурсії нам потрібно сформувати поняття: «дерева», «кущі», «трав’янисті рослини», «хвойні та листяні дерева та кущі», навчитися виділяти їх істотні ознаки.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Практична робота.

— Відгадайте загадку:

Батько тисячі синів має,

Кожному шапочку справляє

А сам не має. (Дуб)

— Дуб — це дерево. Знайдіть дуб серед рослин парку. Розглянемо, з яких органів він складається.

— Орган, який знаходитися під землею і ми його не бачимо?

— Що далі йде від кореня?

— Скільки стебел у дерева?

— Яке стебло?

— Як інакше називається стебло у дерева?

— Що ще є на дереві?

Отже, ми розглянули дерево на прикладі дуба. Але якщо ви уважно поглянете навкруги то побачите, що є багато різних дерев.

— Які дерева ростуть у лісі?

— Що є спільним для усіх дерев? За якою ознакою вони схожі?

— Тепер розглянемо ліщину. Чи можемо ми назвати її деревом? Щоб відповісти на це питання потрібно розглянути, з яких органів вона складається.

— Орган, який знаходитися під землею і ми його не бачимо?

— Що дальше йде від кореня?

— Скільки стебел у ліщини?

— Які стебла?

— Які органи ще є на ліщині?

Отже, ліщина — це кущ, тому що вона має багато стебел.

— Які ще кущі ростуть у лісі?

— Що є спільним для усіх кущів? За якою ознакою вони схожі?

— А ще розглянемо трав’янисту рослину, на прикладі ромашки. З яких органів вона складається?

— Орган, який знаходитися під землею?

— Що дальше йде від кореня?

— Яке стебло у ромашки?

— Що ще є на ромашці?

— Які ще трав’янисті рослини ростуть у парку?

— Що є спільним для усіх трав? За якою ознакою вони схожі?

Розглянувши дуб, ліщину і ромашку, ми можемо зробити висновок, що ці рослини відрізняються стеблами: у дерева одне дерев’янисте стебло — стовбур, у куща багато дерев’янистих стебел; у трав’янистих рослин стебло м’яке, соковите.

2. Бесіда з елементами розповіді з метою формування понять «хвойні та листяні дерева і кущі».

— Розглянете гілочки клена і ялини, а також цілі рослини. Порівняйте їх. Чим вони подібні між собою? Чим відрізняються?

Спільними ознаками є те , що це — дерева. У них є корінь, стовбур, листя. Відрізняються вони тим, що у клена листки широкі, а у ялини — вузенькі, схожі на голки.

За зовнішнім виглядом та будовою листків дерева поділяються на листяні та хвойні. У листяних дерев листя широке, а у хвойних — вузеньке. Воно схоже на голки і називається хвоєю. Листяні дерева кожної осені скидають листя, а хвоїнки на хвойних деревах тримаються по 2-3 роки і опадають не одночасно. Тому хвойні дерева цілий рік зелені. Лише у модрин восени опадає вся хвоя.

— Розгляньте бузок і ялівець. Порівняйте їх. Чим вони подібні між собою? Чим відрізняються?

Спільними ознаками є те, що це — кущі. У них є корінь, кілька дерев’янистих стебел, листя. Відрізняються тим, що у бузку листки широкі, а у ялівця — вузенькі схожі на голки.

За зовнішнім виглядом та будовою листя, кущі як і дерева, поділяються на листяні і хвойні. У листяних кущів листя широке, а у хвойних — вузеньке (хвоя). Як і дерева, листяні кущі кожної осені скидають листки, а хвойні кущі вічнозелені.

— Поміркуйте, коли рослина народжується.

Рослина народжується тоді, коли насіння, потрапивши у сприятливі умови, проростає.

— Скільки років можуть жити дерева і кущі з того часу, як народилися?

Вік багатьох дерев дуже довгий, набагато довший ніж вік тварин і людини. Якщо кінь або собака можуть дожити до 15-20 років, то для дерева — це тільки дитинство. Сосна вважається дорослою у 70 років, а дуб — не раніше, як у 100 років.

Щороку дерева і кущі утворюють насіння. Отже, дерева і кущі живуть багато років, тому їх називають багаторічними рослинами.

3. Бесіда з елементами розповіді з метою формування уявлень про однорічні, дворічні та багаторічні трав’янисті рослини.

— Щоб знайти відповідь на запитання, яка тривалість життя трав’янистих рослин, пригадайте, які рослини щороку висівають на городах і полях.

— Назвіть ті рослини, у яких після проростання утворюються не лише корінь, стебло, листки, а також квіти та плоди з насінням, і восени вони відмирають.

Навесні ці рослини проростають із насіння. Спочатку виростає корінь, стебло і листки. На початку літа вони цвітуть і з квітів утворюються плоди з насінням. Восени ці рослини відмирають.

— Скільки живуть ці трав’янисті рослини? Якими вони є за тривалістю життя?

Соняшник, квасоля та інші перелічені рослини, живуть один рік, тому їх називають однорічними рослинами. Однорічні рослини протягом одного року, утворюють не тільки корінь, стебло і листки. Вони цвітуть, утворюють плоди з насінням і відмирають. На другий рік, щоб отримати від них плоди і насіння, їх потрібно знову висівати.

Із названих рослин, у нас ще залишилися петрушка, морква, буряк і капуста. У моркви, на відміну від гороху, потовщений корінь, а також відсутні квіти, плоди і насіння. Навесні морква проростає із насіння. У неї виростають лише корінь, коротке стебло і листки. Протягом літа морква росте і накопичує у коренеплоді поживні речовини. Восени стебло і листки відмирають, а коренеплід зимує в ґрунті. Навесні з кореня моркви виростають листки і довге стебло, яке несе квіти, з яких утворюються плоди з насінням. Восени, після дозрівання насіння, морква відмирає.

Морква, а також буряк, петрушка, капуста живуть два роки, отже, — це дворічні трав’янисті рослини. Дворічні рослини протягом року життя утворюють лише корінь, коротке стебло і листки, а також накопичують у корені (морква, буряк, петрушка) чи стеблі (капуста) поживні речовини. На другий рік вони цвітуть, дають плоди з насінням і відмирають.

Крім того є ще багаторічні трав’янисті рослини, у яких є кореневище, цибулини або бульби з накопиченими поживними речовинами. Багаторічних рослин у природі дуже багато. Цибулини є у тюльпана, часнику, цибулі, нарциса, гладіолуса. Кореневище є у конвалії, півників, кропиви, пирію, осоту, щавлю. Бульби є у топінамбуру, картоплі.

Отже, трав’янисті рослини є однорічними, дворічними і багаторічними.

ІV. Підсумок уроку.

— Що нового ви дізналися на екскурсії?

— А про що почули вперше?

— Що ви запам’ятали цікавого про дерева та кущі? А про трав’янисті рослини?

— Чим відрізняються однорічні трав’янисті рослини від багаторічних?

— Чи можуть дерева бути однорічними? Чому?

V. Завдання додому.

Опрацювати статі у підручнику на с. 111-115, дати відповіді на запитання після статей. Виконати завдання в зошиті з друкованою основою на с. 36-37.

Вивчаючи тему „Види тварин. Тварини — живі організми”, ми провели комбінований урок.

Мета уроку: формувати поняття „тварина — частина живої природи”, уявлення про різноманітність тварин та їх види, відмінність тварин від рослин; формувати вміння порівнювати, робити висновки, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки; виховувати прагнення до пізнання тваринного світу, дбайливе ставлення і любов до тварин.

Обладнання: ілюстрації із зображенням тварин.

Хід уроку

I. Організація класу до уроку.

ІІ. Підсумок спостережень за змінами в природі.

ІІI. Аналіз перевірної роботи із розділу „Зелене диво Землі”.

ІV. Актуалізація знань учнів. Повідомлення теми уроку.

— Відгадайте загадки:

На подвір’ї ходить птах І співає по складах.(Півень) По квітучих садах літаю, Солодкі дарунки збираю. (Бджола)

Хоч мала сама на зріст, Та великий маю хвіст. Пухова руденька шуба, Із сосни стрибну на дуба.(Білка)

— Як одним словом назвати півня, білку і бджолу?

— До якої природи належать тварини?

Сьогодні на уроці ми розпочинаємо вивчати царство тварин. Ви дізнаєтеся, де живуть тварини, як їх розрізняють, чим тварини відрізняються від рослин.

V. Вивчення нового матеріалу

1. Бесіда з метою формування уявлення про різноманітність тварин у природі, середовище їх існування та будову.

— Розгляньте малюнки із зображенням тварин, назвіть їх і скажіть, чим відрізняються між собою тварини.

Тварини відрізняються розмірами тіла (наприклад, найбільша з тварин — синій кит — має довжину 30 м і масу 150 т, а найменших тварин неможливо побачити без мікроскопа). Відрізняються тварини також формою тіла. Форма тіла тварин залежить від того, у якому середовищі вони живуть.

— Де живуть тварини?

Тварини живуть скрізь, де для них є їжа, схованка від ворогів та місце для влаштування житла: у воді та на суші, під землею і в повітрі. В усіх куточках нашої планети можна зустріти тварин, навіть там, де життя здавалося б неможливе.

— Які тварини живуть серед вічних снігів?

— Які тварини живуть у жарких пустелях?

— Які тварини все життя проводять у воді, не виходячи на сушу?

— Які тварини живуть у ґрунті?

— Які тварини заволоділи повітряним простором?

— Чим схожі між собою тварини?

2. Розповідь з елементами практичної роботи з метою формування уявлення про види тварин.

— Пригадайте, як люди розрізняють рослини.

Щоб розрізняти рослини, вчені дали їм назви, які складаються із двох слів. Ці назви є назвами видів рослин. Різні види рослин відрізняються між собою цілим рядом ознак.

— Виконайте практичну роботу, описану в підручнику на с. 132.

Для того щоб розрізняти тварин, їх описують, встановлюють їхні ознаки і дають тваринам назви. Як і у рослин, назви видів тварин складаються із двох слів. Перше слово у назві означає, що тварини, наприклад ластівки, мають деякі спільні ознаки: чорно-біле забарвлення тіла, невеликі розміри, довгі крила, короткі ноги, маленький дзьоб. Всі ластівки будують подібні гнізда під стелями, на стінах будинків з вологого ґрунту, живляться літаючими комахами. Проте, на малюнку зображені ластівки різних видів, тому що вони відрізняються забарвленням голови, довжиною хвоста, формою крил. Ластівка сільська гнізда будує лише у селах на стайнях, хлівах, де утримують худобу, а міська — у містах та на скелях у горах.

Таким чином, тварини одного виду мають однакову будову, форму, забарвлення і розміри тіла, живуть в однакових умовах і мають своє місце проживання, а тварини різних видів за цими ознаками відрізняються.

В Україні водиться два види зайців: заєць-русак і заєць-біляк. В обох довгі вуха, короткий хвіст і довгі задні ноги. Проте заєць-біляк на відміну від зайця-русака на зиму змінює колір хутра на білий.

— Назвіть види тварин, які ви знаєте. Опишіть їх зовнішню будову.

3. Бесіда з елементами розповіді з метою формування уявлення про тварин — живих організмів та про відмінності тварин від рослин.

— Пригадайте, які ознаки властиві живим організмам.

— Чому у собаки, що спить, постійно рухаються груди і живіт?

— Доведіть, що тварини розмножуються.

Кішка народжує 4-5 кошенят, кролиця народжує 5-10 кроленят, свиня народжує до 10 поросят, отже, тварини розмножуються. Вони народжуються, ростуть, розвиваються і вмирають. Тривалість життя у тварин різна. Серед них є довгожителі, наприклад, слони, які живуть 70-80 років, але є й такі, які живуть лише кілька днів — комахи одноденки.

— Як і чим живляться тварини?

Отже, тваринам, як і рослинам, властиві всі ознаки живих організмів.

— То чому в живій природі виділили царства рослин і тварин? Чим вони відрізняються?

Основна відмінність між рослини і тваринами — те, як і чим вони живляться.

— Пригадайте, як живляться рослини. Де вони беруть собі їжу?

Рослини самі собі виробляють їжу. У листках на світлі утворюються необхідні їм поживні речовини. Поживні речовини вони виробляють із води, мінеральних солей і вуглекислого газу, які беруть із повітря і ґрунту.

— А як живляться тварини?

Тварини не можуть самі собі виробляти поживні речовини, вони живляться готовою їжею, поїдаючи рослини та інших тварин.

— Уявіть, що в лісі виникла пожежа. Що станеться з рослинами і тваринами, як вони зреагують на пожежу?

Якщо в лісі виникає пожежа, то всі рослини гинуть у вогні, тоді як значна частина тварин рятується, втікаючи з лісу.

— Зробіть висновок зі сказаного, і скажіть, чим ще відрізняються тварини від рослин.

— Наведіть приклади, як можуть рухатися відомі вам тварини.

— Що дає змогу тваринам пересуватися різними способами?

Тварини можуть пересуватися різними способами завдяки тому, що у них є різноманітні кінцівки. У тих, хто плаває є плавці; у тих, хто літає — крила; у тих, хто бігає і стрибає — міцні ноги; ті, у кого відсутні кінцівки, — повзають.

— Поміркуйте, чому рослини можуть все життя прожити на одному місці, а тваринам потрібно переміщуватися з місця на місце.

Рослинам не потрібно здобувати собі їжу, адже поживні речовини вони виробляють собі самі. Тварини переміщуються у пошуках їжі, а також, рятуючись від ворогів.

Отже, тварини відрізняються від рослин способом живлення і здатністю переміщуватися з одного місця на інше.

VІ. Закріплення засвоєних знань, умінь та навичок учнів.

1. Робота в зошиті з друкованою основою [33].

а) колективне виконання завдань 1-2 на с. 44”

б) самостійне виконання завдання 3 на с. 44.

2. Дидактична гра „Впізнай за описом”.

Учні класу поділяються на команди (залежно від кількості рядів у класі). Вчитель викликає по черзі до дошки по два учні з кожної команди, дає кожному ілюстрацію із зображенням тварини (так, щоб не бачили інші учні у класі) і пропонує описати її середовище існування та зовнішній вигляд так, щоб можна було впізнати зображену тварину. Той, хто впізнає, називає описану тварину. Перемагає та команда, у якої впізнали більше тварин.

VІІ. Підсумок уроку.

— Доведіть, що тварини — частина живої природи.

— Якими ознаками тварини відрізняються від рослин?

VІІІ. Завдання додому.

Опрацювати статті у підручнику на с. 131-133. Дати відповіді на запитання після статей.

Далі ми провели предметний урок на тему „Скелет і м’язи. Постава. Зміцнення скелета і м’язів”.

Мета уроку: формувати уявлення про будову і значення скелета людини, про значення м’язів та їх роботу, про запобігання викривленню кісток і правила вироблення правильної постави та зміцнення м’язів; розвивати спостережливість, допитливість, уміння робити висновки; Виховувати бажання стежити за поставою та зміцнювати м’язи, займатись посильною фізичною працею і фізичними вправами.

Обладнання: муляж скелета людини, внутрішніх органів людини, хустинка, склянка, дерев’яна і пластмасова лінійки, сантиметрові стрічки.

Хід уроку

І. Організація класу до уроку.

ІІ, Підсумок спостережень за змінами в природі.

ІІІ. Перевірка знань, умінь і навичок учнів.

1. Індивідуальне усне опитування.

— Користуючись таблицею, розповісти про будову шкіри.

— Які властивості шкіри? Яке вони мають значення?

— Яке значення для організму людини має шкіра?

— Яке значення мають піт і жир, які виділяє шкіра?

— Чим забруднюється шкіра? Чим це загрожує? Що слід робити, щоб шкіра була чистою?

— Чому шкіру треба берегти від пошкоджень? Яку першу допомогу слід надати під час незначних пошкоджень шкір ? Що треба робити під час значних пошкоджень шкіри?

ІV. Актуалізація знань учнів. Повідомлення теми уроку.

— Розв’яжіть кросворди:

1. Шкіра захищає організм від….(спеки).

2. Шкіра захищає організм також від…(мікробів).

3. Небезпеку для шкіри становлять…(поранення).

4. Жир виділяється залозами, які називаються…(сальними).

5. Невелику рану на шкірі змазують… (зеленкою).

6. Піт виділяється залозами, які називаються…(потовими).

				1	с
			2	м
3	п
			4	с
		5	з
			6	п

1. Руки потрібно мити з …(милом).

2. На шкірі росте…(волосся).

3. Під впливом Сонця на шкірі утворюється …(засмага).

4. На шкірі є маленькі отвори, які називаються…(пори).

						1	м
2	в
						3	з
			4	п

— Прочитайте слова, які вийшли у виділених клітинках кросвордів.

— Що вам відомо про скелет і м’язи?

Сьогодні на уроці ви дізнаєтесь, що таке скелет і м’язи, як побудований скелет, яке значення для організму людини мають скелет та м’язи, що потрібно робити. Щоб бути стрункими і мати міцні м’язи.

V. Вивчення нового матеріалу.

1. Практична робота.

— Поглянете на муляж скелета людини. (Вчитель розповідає і одночасно показує на муляжі.)

З’єднуючись між собою, кістки утворюють скелет. Скелет людини налічує понад 200 різних за формою і розмірами кісток. Основою скелета людини є хребет, який складається із з’єднаних напіврухомо між собою маленьких кісточок — хребців. У верхній частині хребет з’єднаний із черепом. У середній частині до хребта кріпляться ребра. Спереду частина хребта разом із ребрами і грудиною утворюють грудну клітку. До грудної клітки кріпляться кістки верхніх кінцівок. До нижньої частини хребта кріпляться кістки нижніх кінцівок.

Таким чином, скелет складається з трьох основних частин: черепа, тулуба і кінцівок.

2. Бесіда з виконанням практичної роботи з метою формування уявлень про значення скелету для організму людини.

Шкіра і внутрішні органи є м’якими. Виконаємо практичну роботу. Візьмемо хустинку, яка зроблена з м’якої тканини.

— Чи можна надати хустинці певної форми, яка б залишалась без змін? Чому?

— Яким чином можна надати хустинці певної форми?

— Поміркуйте, чим є скелет для шкіри і внутрішніх органів.

— Що знаходитися у черепі людини?

— Помацайте голову і скажіть, яким є череп?

— Поміркуйте, яке значення має череп в організмі людини.

— Які органи знаходяться у грудній клітці?

— Поміркуйте, яке значення грудної клітки в організмі людини.

Захисне значення має також хребет. У хребцях є отвори, які утворюють канал. У цьому каналі міститься спинний мозок.

Отже, скелет людини має таке значення: є опорою організму людини і захищає життєво важливі органи від пошкоджень

3. Розповідь з елементами практичної роботи з метою формування уявлень про запобігання викривлення кісток скелета та причини їх виникнення.

Кістки людини дуже міцні. Міцність кісток залежить від речовин, з яких вони складаються. Одні речовини надають кісткам гнучкості і пружності, а інші — твердості. З віком склад кісток у людини змінюється. Зокрема, у дітей кістки мають багато речовин, які надають твердості. У дорослому віці навпаки кістки тверді, але не гнучкі.

Для того, щоб переконатися, як це впливає на організм людини, виконаємо практичну роботу. Візьмемо пластмасову та дерев’яну лінійки і спробуємо їх зігнути.

— Що станеться, коли згинати ці лінійки?

— Який висновок можна зробити із проведеного досліду стосовно кісток дітей і дорослих?

— Що може стати причиною викривлення кісток у дітей?

Крім того, хребет викривлюється якщо: піднімати важкі предмети; постійно носити в одній і тій самій руці або на одному і тому ж плечі портфель; спати на нерівному ліжку; ходити згорбившись, з опущеними плечима і головою.

— Пригадайте, яких правил слід дотримуватись, сидячи за столом чи партою у школі та в дома.

— Що потрібно робити, щоб запобігти викривленню хребта?

4. Розповідь з елементами бесіди і практичної роботи з метою формування уявлень про значення м’язів та їх роботу.

— Помацайте свої руки і ноги. Що знаходиться під шкірою, крім кісток?

Під шкірою знаходяться м’язи. Все життя людина рухається, вона встає, сідає, ходить, нахиляється і випростовується, повертає голову, піднімає і опускає руки та ноги. Всі ці рухи людина виконує завдяки роботі м’язів, адже самі кістки рухатись не можуть. М’язи кріпляться до кісток, до шкіри і до внутрішніх органів. Всього у тілі людини нараховується понад 600 м’язів, які поділяються на м’язи живота, спини, голови, шиї, рук та ніг.

— Виконайте практичну роботу, описану на с. 159 у підручнику. Зверніть увагу на різноманітність форм і розмірів м’язів людини.

Розглянувши малюнок, ви переконалися, що м’язи людини дуже різноманітні, Проте, як би вони не відрізнялися, спільними для них є те, що вони можуть працювати: скорочуватися і розслаблятися.

• Коли м’язи скорочуються, вони стають коротшими і товстішими

• Коли м’язи розслабляються, вони стають довшими і тоншими.

• Під час скорочення м’яз тягне до себе кістку. До якої він прикріплений.

• Внаслідок розслаблення м’яза, кістка повертається у попереднє положення.

— Виконайте практичну роботу в парах. Визначте, хто із вас буде проводити вимірювання, а хто демонструватиме роботу м’язів.

1. Опустіть руку вниз і виміряйте сантиметровою стрічкою товщину руки вище ліктя. у тому ж місці.

2. Сильно зігніть руку в лікті і знову виміряйте товщину руки вище ліктя.

3. Порівняйте результати, отримані під час першого і другого вимірювання.

— У якому положенні рука тонша, а в якому товща? Чому?

Виконуючи різні рухи. Ми з вами не задумаємося над тим, коли і який м’яз має скорочуватися чи розслаблятися. Це відбувається за командою, яку дає м’язам мозок. Це він керує роботою м’язів. Під час ходіння у тілі людини працює до 200 м’язів, 43 — коли людина зморщує чоло, 17 — коли людина посміхається. Як це відбувається ви дізнаєтеся на наступних уроках.

5. Бесіда з елементами розповіді з метою формування уявлень про заходи, що сприяють зміцненню м’язів і їх вплив на здоров’я людини.

— Поміркуйте, чи може бути стрункою людина, у якої слабкі нерозвинені м’язи. Чому?

— У кого міцні і добре розвинуті м’язи?

Запам’ятайте, що головний ворог м’язів — це нерухомість, а найкращий товариш — рух, тому рухайтеся якомога більше і ви будете стрункими й здоровими.

— Поміркуйте, у людей яких професій міцні і добре розвинені м’язи. Чому?

VI. Закріплення засвоєних знань, умінь і навичок учнів

1. Робота в зошиті з друкованою основою [33].

а) колективне виконання завдань 1-3 на с. 54.

б) самостійне виконання завдань 4-5 на с. 55.

2. Завдання для застосування знань.

— Позначити «+» у таблиці функції частини скелета і дати відповіді на запитання:

• Які функції є спільними для всіх частин скелету?

• За якими Функціями вони відрізняються?

Функції	Кістки черепа	Кістки тулуба	Кістки кінцівок
Опора тіла
Захист внутрішніх органів
Орган руху
Участь у диханні

— Чому у сутулих людей погано працюють серце і легені?

— Які м’язи розвиваються, коли займатися бігом? Плаванням? Грою у волейбол? Тенісом?

VII. Підсумок уроку

— Який орган є опорою тіла людини?

— Завдяки яким органам людина рухається?

VIII. Завдання додому

Опрацювати статті в підручнику на с. 157-161. Дати відповіді на запитання після них.

Наприкінці вивчення кожного розділу природознавства в експериментальному класі було проведено узагальнюючі уроки, метою яких було систематизувати знання, отримані учнями, а також перевірити рівень їх навчальних досягнень. Завдання для перевірки знань учнів подані в додатку А.

Поряд із проведення різних типів уроків ми також використовували позаурочну і позакласну роботу. Зокрема, вивчаючи розділ „Зелене диво Землі” учням було запропоновано ряд запитань, на які вони повинні були самостійно дати відповіді, скориставшись додатковою дитячою науково-популярною літературою та енциклопедичними довідниками:

1. Чому не в кожному лісі ростуть лишайники?

2. Що означає „плач” берези і клена навесні?

3. Яку рослину називають „квіткою-букетиком”? Чому?

4. У яких рослин червоніє листя?

5. Чому у берези молоді листочки клейкі?

6. Яка трав’яниста рослина розквітає першою? Коли?

7. Як називають дуб, який не скидає листя на зиму?

8. У яких рослин насіння має „парашутик”, „чубчик”?

9. Яке значення має листопад у житті рослин?

10. Чому забороняється руйнувати підстилку в лісі?

11. Грибник знайшов один білий гриб, і розрив навколо весь мох і підстилку, вишукуючи грибочки. Яку шкоду він заподіяв природі?

Під час вивчення розділу „Тварини в природі” поряд із традиційним домашнім завданням учням було запропоновано знайти відповіді на такі запитання:

1. Чим відрізняється гнізда сороки і ворони?

2. Як по дзьобу розрізнити молодого грака від дорослого?

3. Які птахи прилітають навесні раніше — стрижі чи ластівки?

4. Який птах справно відтворює голоси багатьох птахів?

5. На стовбурі берези кільцем ряд отворів. Чия це робота?

6. Хто кукує у зозулі самка чи самець?

7. Як називають гніздо білки?

8. Яка тварина найохайніша?

9. На мурашник опустився дрізд, випрямив крила і сидів декілька хвилин. Для чого?

10. Чому птахи не поїдають сонечко?

11. Який хижак найненажерливіший у природі?

12. Чому забороняється приносити додому пташенят, які вилетіли з гнізда?

13. Які комахи з’являються навесні першими? Чому?

14. Які тварини допомагають розповсюджувати насіння? Як?

15. Чи завжди ящірка, яку вхопили за хвіст, відкидає його?

16. Зайчиха може народжувати три рази у рік. Як називають зайченят кожного виводку?

Упродовж навчального року в експериментальному класі було проведено позаурочні заняття, на яких учитель і учні повідомляли цікаву інформацію по розділу, що вивчався.

Так, упродовж вивчення розділу „Зелене диво Землі” на позаурочних заняттях, діти повідомляли цікавий матеріал про рослини, який вони підготували. Зокрема було повідомлено такі факти:

• Бамбук — це трав’яниста рослина, яка швидко росте і сягає висоти 50 м. У тропіках за два місяця бамбук виростає до 30-40 м, а за добу — іноді на 1 м. Ця рослина дає їжу, знаряддя праці, матеріал для виготовлення житла, меблів, трубопроводів, паперу, зброї, прикрас тощо.

• Понад сім століть у селищі Верхня Хортиця, неподалік Запоріжжя, стоїть могутній дуб. Він ровесник Берліна, Варшави. Йому більше років ніж таким містам, як Хельсінкі, Токіо, Калькутта. Висота цього велетня 36 м, діаметр стовбура — більше 6 метрів, діаметр крони — 43 м.

• У Великобританії є тис, діаметр стовбура якого становить 18 м. Його вік понад 3 тис. років.

• В Індії росте фікус, який має близько 6 тис. стовбурів. Його висота 60 м, вік понад 3 тис. років. У затінку цієї рослини можуть розташуватись 7 тис. людей.

• Найкоротше життя серед квітів у амазонського лотоса. Його жовті квітки розпускаються на світанку, а через пів години вже в’януть. Найдовший час — 80 днів — живе квітка орхідеї.

• На Кубі росте дерево ешиномена колючоволохата, деревина якого у 25 разів легша за воду. А найважча деревина у зміїного дерева. Вона тоне у воді, як камінь.

• Висота евкаліпта сягає 155 м, секвої — 150 м, смереки — 75 м, дуба — 50 м, сосни — 48 м, кедра, бука, липи — 40 м, в’яза, ясена, берези, кокосової пальми — 30 м.

• Довжина листка рослини вікторія-регія, що росте у водоймищах Гвінеї та Бразилії, становить 2 м. Чотирирічна дитина може вільно ходити по листку, що плаває на воді, і лист навіть не прогинається.

• Лісовий горіх за калорійністю у 1,5 рази переважає за м’ясо свині, в 3 рази — хліб, у 10 разів — молоко та в 13-14 разів — свіжі яблука, груші. У ньому міститься до 70 % жиру, багато білків, вуглеводів та вітамінів.

• Незрілий грецький горіх містить вітаміну С у 40-50 разів більше, ніж лимон чи апельсин.

• У рослин, як і у людини, під час хвороби підвищується температура і змінюється частота дихання.

• Найвищим широколистяним деревом є гірський ясен. Це дерево і сьогодні росте у Стікс Веллі на острові Тасманія. Його висота — 99 м.

• Однією із таємниць природи є „квітковий годинник”. Рослини у різний час доби відкривають і закривають свої пелюстки. Наприклад, цикорій відкриває їх о 4-5 і закриває о 14-15 годині, шипшина — відповідно о 4-5 і 19-20 годині, мак — о 5 і 14-15 годині, картопля — о 6-7 і 14-15 годині, льон — о 6-7 і 16-17 годині, біле латаття — о 7-8 і 18-19 годині, кислиця — о 9 і 17-18 годині.

Після вивчення розділу „Тварини в природі” в експериментальному класі також було проведене позаурочне заняття на тему „Життя тварин у задачах”, на якому цікава інформація про тварин повідомлялася під час розв’язування математичних задач:

• Пітон у тропіках сягає 8 м, а анаконда у південній Америці 9 м. Хто довший і наскільки?

• У США знайшли кістки ведмедя. Який жив багато тисяч років тому. Його зріст 4 м. Він на 1 м вищий від сучасного білого ведмедя. Якого зросту сучасний білий ведмідь?

• Джміль виростає до 5 см, а комар на 4 см менше. Визначте розмір комара.

• Довжина стрибка африканської антилопи 7 метрів, а кенгуру — 10 м. На скільки метрів більша довжина стрибка кенгуру від довжини стрибка антилопи?

• Черв’як лінгалонгісімус має довжину до 35 м, а довжина тіла гігантської акули — 18 м. На скільки метрів акула коротша від черв’яка?

• За 1 годину джміль пролітає 5 км, а муха на 3 км менше. Скільки кілометрів пролітає муха за 1 годину?

• Висота новонародженого шотландського поні 42 см, а дорослого 72 см. На скільки сантиметрів підростає поні?

• Ворона летить зі швидкістю 50 км/год. Скільки кілометрів вона пролетить за 3 години?

• Спритна жаба може стрибнути у довжину на 2 м, а звичайна на 20 см. На скільки сантиметрів більша довжина стрибка спритної жаби?

• За одну годину бджола встигає пролетіти 20 км, джміль на 15 км менше, а муха на 2 км менше від джмеля. Визначте, скільки кілометрів встигає пролетіти джміль і муха за 1 годину.

• Слід вовка дорівнює 11 см, а лося на 21 см довший. Скільки сантиметрів дорівнює слід тигра, якщо він на 14 см коротший від сліду лося?

• Маса великої тріски 32 кг, а білуги 928 кг. На скільки легша тріска?

• Протягом дня шпак з’їдає 140 г їжі. Скільки кілограмів їжі йому потрібно на тиждень?

• На скільки п’явка коротша від анаконди, якщо довжина п’явки 12 см, а анаконди 10 м?

• Джміль пролітає за годину 5 км, муха на 3 км менше від джмеля, а метелик на 55 км більше від джмеля. Скільки кілометрів за годину пролітають муха і метелик?

• Маса риби-білуги 400 г їжі. Скільки кілограмів їжі йому потрібно на тиждень?

• Доросла зозуля за 1 годину може з’їсти 100 гусениць. Скільки гусениць вона може з’їсти за 2, 3 і 4 години?

• Довжина тіла гепарда 130 см, а довжина хвоста 75 см. Яка довжина тулуба гепарда?

• У зимовій сплячці гадюка проводить 180 днів у році. Скільки днів у році вона активна?

До цієї роботи був залучений увесь клас, основним завданням було розв’язати поставлену задачу і розподілити тварин, про яких у них йшлося, на групи: „комахи”, „риби”, „земноводні”, „плазуни”, „птахи”, „звірі”.

Наприкінці вивчення розділу „Людина — живий організм” на позаурочному занятті, як і під час вивчення попередніх розділів, дітям була запропонована цікава інформація про організм людини:

• Серце людини перекачує за добу 8 т крові. Протягом життя це складає близько 200 тис. т, або 4000 залізничних цистерн, кожна з яких містить 50 т. Роботу серця протягом життя можна порівняти з роботою тепловоза, який витягнув поїзд на гору висотою в 4 км.

• Швидкість руху крові у судинах людського організму неоднакова: вона сягає 15-20 см/с в аорті та уповільнюється до 0,5 мм/с у капілярах.

• Температура тіла людини зазнає добових коливань. Найвище значення вона має близько 17 години, а найменше — зранку, після сну.

• Місткість шлунка дорослої людини становить від 2 до 3 літрів.

• У головному мозку людини за 1 секунду здійснюється понад 100 тис. хімічних реакцій.

• Коли людина дихає через ніс, то організм отримує повітря на 25 % більше, ніж під час дихання через рот.

• Найпомітнішим на відстані для людського ока є жовтий колір. На відстані 4200 м людина спроможна розрізнити зі всіх кольорів лише жовтий або оранжевий.

На завершення вивчення розділу „Зелене диво Землі” було проведено позакласну роботу у вигляді інтелектуальної гри-змагання „Поле чудес” (див. додаток Б). А наприкінці вивчення розділу „Тварини в природі” в експериментальному класі було проведено вікторину на тему „Дивовижний світ тварин” (див. додаток В).

Таким чином, протягом навчального року ми провели різноманітні форми організації навчання природознавства в 3 класі, а саме: комбіновані уроки, уроки-екскурсії, предметні уроки, узагальнюючі уроки, уроки вивчення нових знань; позаурочну роботу у вигляді творчих домашніх завдань та позаурочних занять; позакласну роботу.

Після проведення різних форм організації навчання, ми помітили, що діти не тільки дізналися багато нової цікавої інформації, але й краще засвоїли навчальний матеріал, у них зріс пізнавальний інтерес.

2.3 Аналіз результатів експериментального дослідження

Одним із завдань нашого дослідження було експериментально перевірити ефективність запропонованої методики поєднання різних форм організації навчання під час вивчення природознавства в початковій школі. Ми ставили за мету порівняти результати роботи експериментального і контрольного класів, які мали відмінності в організації навчального процесу.

У процесі експериментального дослідження ми проводили поточні контрольні опитування учнів після завершення вивчення кожного розділу навчальної програми. Їх метою було визначити рівні сформованості навчальних досягнень учнів експериментального та контрольного класів, і тим самим встановити, як впливає запропонована нами методика на ефективність формування у молодших школярів природничих знань.

Опитування учнів проводилося у формі письмових контрольних робіт на узагальнюючих уроках, що відповідають змістові підсумкових тематичних робіт із природознавства в 3 класі. Таких робіт було чотири — наприкінці вивчення розділу (див. додаток А). Основними критеріями оцінювання результатів виконання завдань були правильність і повнота відповіді учнів.

Узагальнені результати виконання школярами контрольних робіт подані в таблиці 1.

Таблиця 1

Результати опитування учнів упродовж формувального експерименту

Назва розділу	Клас	Рівні навчальних досягнень учнів (у %)
Високий	Достатній	Середній	Низький
„Нежива природа”	Експериментальний	25,0	33,3	33,3	8,4
Контрольний	26,1	34,8	30,4	8,7
„Зелене диво Землі”	Експериментальний	29,2	45,8	20,8	4,2
Контрольний	26,1	39,1	26,1	8,7
„Тварини в природі”	Експериментальний	33,3	37,5	25,0	4,2
Контрольний	5	34,8	30,4	8,7
„Людина —живий організм”	Експериментальний	33,3	50,0	16,7	0,0
Контрольний	26,1	39,1	30,4	4,3

Зіставивши результати, отримані на початку формувального експерименту (після вивчення розділу „Нежива природа”), та результати, отримані наприкінці навчального року (після вивчення розділу „Людина —живий організм”), ми дійшли висновку, що в експериментальному класі збільшилась кількість учнів, які досягли високого рівня навчальних досягнень на 8,3 % і достатнього рівня — на 16,7 %. Кількість учнів, що виявили середній та низький рівні сформованості знань, зменшилась на 13,7 % і на 8,4 % відповідно.

Слід зазначити, що в контрольному класі також відбулись певні зміни у рівнях навчальних досягнень учнів протягом навчального року, але вони незначні. Зокрема, кількість учнів, що досягли високого навчальних досягнень, не змінилась, а достатнього рівня — збільшилась на 4,3 %. Кількість учнів, що виявили середній рівень сформованості навчальних досягнень теж не змінилася, а кількість учнів, що виявили низький рівень зменшилась на 4,4 %.

Порівняльні результати експериментального дослідження покажемо за допомогою діаграми (див. рис. 2 і рис. 3).

Рис. 2. Співвідношення рівнів навчальних досягнень учнів експериментального класу

Рис. 3. Співвідношення рівнів навчальних досягнень учнів контрольного класу

Отримані результати показали динаміку просування учнів по рівнях сформованості навчальних досягнень із природознавства упродовж формувального експерименту.

Порівняння вихідних та кінцевих результатів формувального експерименту свідчить про позитивний вплив розробленої нами методики поєднання різних форм організації навчання природознавства в 3 класі.

ВИСНОВКИ

Уроки природознавства потрібно будувати так, щоб вони були захоплюючими, цікавими, щоб успіхи у навчанні породжували в учнів почуття радості, пізнавальні інтереси. Дитяча допитливість і цікавість поступово має переростати у практичний інтерес до знань.

Вчитель повинен вміти організувати навчально-виховний процес так, щоб він сприяв навчанню, розвитку і вихованню дітей. Для цього вчитель повинен використовувати різні принципи, методи, прийоми і форми навчання. До форм організації навчання природознавства в початковій школі відносять урок, позакласну, позаурочну форми роботи.

Основною формою організації навчання є урок. На уроках вивчається матеріал, визначений навчальною програмою. При цьому велике значення має правильна організація самого процесу навчання. Всі уроки повинні відповідати програмовим вимогам і проводитись на належному теоретичному та методичному рівні.

Типологія уроків з природознавства включає такі:

• комбінований урок;

• урок-екскурсія;

• предметний урок;

• узагальнюючий урок;

• урок засвоєння нових знань.

Залежно від змісту, теми, вікових особливостей учнів, рівня їхнього розвитку, наявності обладнання, вчитель визначає, який тип уроку природознавства слід застосувати.

Усі види позаурочних занять (робота в куточку живої природи, на географічному майданчику, на шкільній навчально-дослідній ділянці, завдання для учнів на літо, домашні навчальні роботи) тісно пов’язані з уроками й спрямовані на виконання навчально-виховний завдань, передбачених чинною навчальною програмою з природознавства.

Позаурочна робота з природознавства має велике значення у навчальному процесі початкової школи. Вона сприяє розширенню знань учнів, набутих на уроках, їх конкретизації, формує уміння і навички практичного характеру, викликає інтерес до навколишнього світу, розвиває мислення молодших школярів.

У процесі вивчення природознавства значну роль відіграє і позакласна робота (індивідуальна, групова, масова), спрямована на розширення і поглиблення знань, умінь, навичок. Зміст її виходить за межі навчальної програми, відповідно до запитів та інтересів дітей. Дана форма роботи дає широкий простір для виявлення ініціативи учнів і виховує в них такі цінні риси, як відповідальність за доручену справу, охайність, наполегливість.

Усі форми організації навчання природознавства в єдності є засобами всебічного розвитку особистості дитини.

Проводячи експериментальне дослідження в початковій школі щодо використання різноманітних форм роботи під час вивчення природознавства, ми дійшли висновку, що цілеспрямоване їх поєднання та використання у навчальному процесі позитивно впливає на рівень навчальних досягнень учнів початкової школи, сприяє підвищенню у них пізнавальних інтересів. Загальною тенденцією, виявленою під час аналізу результатів формувального експерименту, було підвищення, порівняно з контрольним класом, кількості учнів експериментального класу, що досягли високого рівня навчальних досягнень із природознавства на кінець навчального року.

Добре спланована позаурочна і позакласна робота не перевантажувала учнів, а, навпаки, значно полегшувала сприйняття і засвоєння ними навчального матеріалу на уроках природознавства. У процесі позакласної роботи вчитель мав змогу глибше пізнати особистість кожної дитини, виявити її психологічні можливості й особливості, правильно спрямувати здібності.

Таким чином, проведене експериментальне дослідження дає підстави стверджувати, що використання різних форм організації навчання природознавства в початковій школі (усіх типів уроків, усіх видів позаурочної та позакласної роботи) є ефективним засобом формування природничих знань учнів молодшого шкільного віку. Така робота активізує навчально-пізнавальну діяльність учнів, задовольняє їхні запити та інтереси, доповнює й розширює зміст програмового матеріалу, сприяє його глибшому засвоєнню молодшими школярами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Актуальні проблеми соціології, психології та педагогіки // Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. „Тенденції розвитку психології в Україні: історія та сучасність”. — К.: Либідь, 2006. — 480 с.

2. Анн Л.Ф. Психологический тренинг с подростками. — СПб.: Питер, 2005. — 271 с.

3. Бабій М.Ф. Нові психологічні напрями організації навчального процесу з природознавства. — Луцьк: Редакційно-видавничий відділ ”Вежа” Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2003. — 118 с.

4. Будмаев Б.Ц. Психология и методика ускоренного обучения. — М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 1998. — 272 с.

5. Бондар В.І. Дидактика. — К.: Либідь, 2005. — 240 с.

6. Байбара Т.М. Методика навчання природознавства впочаткових класах. — К.: Веселка, 1998. — 334 с.

7. Байбара Т.М. Природознавство в 3 класі // Початкова школа. — 2003. — № 2. — С. 41-46.

8. Байбара Т.М. Природознавство в курсі „Я і Україна” // Навчання і виховання учнів 3 класу: Методичний посібник для вчителя / Упор. О.Я. Савченко. — К.: Початкова школа, 2004. — С. 300-318.

9. Байбара Т.М. Диференційовані завдання на уроках природознавства // Початкова школа. — 1991. — № 4. — С. 33-36.

10. Барабаш Ю.Г., Позінкевич Р.О. Педагогічна майстерність:теоретичні й навчально-методичні основи. — Луцьк: Редакційно-видавничий відділ ”Вежа” Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006. — 472 с.

11. Біда О.А. Досліди на уроках природознавства та сільськогосподарської праці // Рідна школа. — 2000. — № 2. — С. 53-54.

12. Біда О.А. Підготовка вчителів до екологічного виховання молодших школярів на уроках природознавства. — К. :Науковий світ, 2000. — 44 с.

13. Біда О.А. Природознавство і сільськогосподарська праця: Методика викладання. — К.: Ірпінь: ВТФ ”Перун”, 2000. — 400 с.

14. Богданець Т.П. Летние наблюдения по природоведению. Задания для детей 8-9 лет // Начальная школа. — 2004. — № 4. — С. 27-33.

15. Бондар Л.М. Уроки мислення серед природи у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського // Початкова школа. — 2005. — № 9. — С. 12-14.

16. Варзацька Л.О., Шевченко Л.М. Уроки мислення серед природи // Початкова школа. — 1991. — № 6. — С. 29-46.

17. Вербицький В.В. Шляхи залучення школярів до позашкільної юннатської роботи // Початкова школа. — 1995. — № 1. — С. 30-32.

18. Вишневський О.І., Кобрій О.М., Чепіль М.М. Теоретичні основи педагогіки: Курс лекцій / За ред. О.І. Вишневського. — Дрогобич: Відродження, 2001. — 268 с.

19. Волкова Н.П. Педагогіка: Посіб. для студ. вищ. навч. закл. — К.: Видавничий центр “Академія”, 2001. — 576 с.

20. Воловик А.Ф., Воловик В.А. Педагогіка дозвілля. — Харків: Харківська державна академія культури, 1999. — 332 с.

21. Гаврилюк О.О. Основи психології та педагогіки. — Хмельницький: ХНУ, 2004. — 218 с.

22. Галузяк В.М., Сметанський М.І., Шахов В.І. Педагогіка. — Вінниця: ДП “Державна картографічна фабрика”, 2006. — 400 с.

23. Гетьман В.Ф. Екскурсії з природознавства в 2 і 3 класах. — К.: Радянська школа, 1985. — 92 с.

24. Голант Е.Я. Методы обучения в советской школе. — М.: Педагогіка,1957. — 345 с.

25. Горощенко В.П., Степанов И.А. Методика преподавания природоведения. — М.: Просвещение, 1984. — 159 с.

26. Грицай Ю.О. Теорія і методика виховання. — Миколаїв: МДУ ім. В.О. Сухомлинського, 2005. — 207 с.

27. Грущинська І.О. Ведення спостережень за природою влітку // Початкова школа. — 2001. — № 3. — С. 59-60.

28. Гуманістично спрямований виховний процес і становлення особистості. (Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді) // Зб. наук. праць. — Кн. 1 — К.: ВіРА Інсайт, 2001. — 339 с.

29. Гуманістично спрямований виховний процес і становлення особистості. (Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді) // Зб. наук. праць. — Кн. 2. — К.: ВіРА Інсайт, 2001. — 336 с.

30. Денисова Т. И. Урок-путешествие по родному краю // Начальная школа. — 1991. — № 2. — С. 47-48.

31. Дидактика современной школы: Пособие для учителей / Б.С. Кобзарь, Г.Ф. Кумарина, Ю.А. Кусый и др. Под ред. В.А. Онищука. — К.: Радянська школа, 1987. — 351 с.

32. Збірник наукових праць: Педагогіка та методика навчання і виховання. — Ч. 1. — Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2002. — 132 с.

33. Жаркова І.І., Мечник Л.А. „Я і Україна. Природознавство”. Зошит для 3 класу. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2007. — 48 с.

34. Жаркова І.І., Мечник Л.А. Уроки з курсу “Я і Україна. Природознавство”. 3 клас. — К.: Грамота, 2007. — 200 с.

35. Ильина Т.А. Педагогика. — М.: Просвещение, 1984. — 495 с.

36. Інновації в методиці викладання початкового курсу природознавства. — Луганськ: Альма-матер, 2006. — 86 с.

37. Казанский Н.Г., Назарова Т.С. Дидактика (начальные классы). — М.: Просвещение, 1978. — 224 с.

38. Кисельов Ф.С. Методика викладання природознавства у початкових класах. — К.: Вища школа, 1975. — 176 с.

39. Клепко С.Ф. Наукова робота і управління знаннями: Навчальний посібник. — Полтава: ПОІППО, 2005. — 201 с.

40. Книга вчителя біології, природознавства, основ здоров’я: Довідкові матеріали для організації роботи вчителя. — Харків: ПП „Торсінг плюс”, 2006. — 368 с.

41. Коберник О.М. Теорія і методика психолого-педагогічного проектування виховного процесу в школі. — К.: Науковий світ, 2001. — 182 с.

42. Коваль М.А., Коваль А.М. Основи психології та педагогіки. — К.: ВІТІ НТУУ „КПІ”, 2005. — 230 с.

43. Кондрашова Л.В., Пермяков О.А., Зеленкова Н.І., Лаврешина Г.Ю. Педагогіка в запитаннях і відповідях. — К.: Знання, 2006. — 252 с.

44. Контроль та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи: Методичні рекомендації. — К.: Початкова школа, 2003. — 128 с.

45. Коротяєв Б.І. Педагогіка у питаннях, відповідях та прогностичних очікуваннях. — Донецьк: ТОВ “Лебідь”, 2000. — 163 с.

46. Косоротова Ю.В. Використання творчих завдань на уроках природознавства // Психолог. — № 24-22. — 2004. — С. 94-100.

47. Куцай Т.П. Урізноманітнення форм навчання як засіб гуманізації педагогічного процесу // Початкова школа. — 1995. — № 3. — С. 18-23.

48. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання: Навчальний посібник. — Харків: „ОВС”, 2002. — 400 с.

49. Миронов А.В. Методика изучения окружающего мира в начальных классах. — М.: Педагогическое общество России, 2002. — 360 с.

50. Миронов М.И. Современный урок. — 2-е изд., испр. и доп. — М.: Педагогика, 1985. — 184 с.

51. Нарочна Л.К., Ковальчук Г.В., Гончарова К.Д. Методика викладання природознавства. — К. : Вища школа, 1990. — 302 с.

52. Онищук В.А. Типы, структура и методика урока в школе. — К.: Радянська школа, 1976. — 183 с.

53. Онищук В.А. Урок в современной школе: Пособие для учителя. — 2-е изд., перераб. — М.: Просвещение, 1986. — 160 с.

54. Пакулова В.М., Кузнецова В.И. Методика преподавания природоведения. — М.: Просвещение, 1990. — 192 с.

55. Подласый И.П. Педагогика начальной школы. — М.: Гуманитарный издательский центр ВЛАДОС, 2001. — 400 с.

56. Програми для середньої загальноосвітньої школи 1-4 класи. — К.: Початкова школа, 2006. — С. 246-276.

57. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Підручник. для студентів. — К.: Генеза, 1999. — 368 с.

58. Савченко О.Я. Урок у початкових класах: Навчально-методичний посібник. — К.: Освіта, 1993. — 224 с.

59. Скаткин М.Н. Совершенствование процесса обучения в школе. — М.: Просвещение, 1971.

60. Скаткін М.М. Методика викладання природознавства в початковій школі: Посібник для вчителів. — К.: Радянська школа, 1953. — 227 с.

61. Сорокин Н.А. Дидактика. — М.: Просвещение, 1974. — 222 с.

62. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві. — К.: Радянська школа, 1988. — 310 с.

63. Талызина Н.Ф. Управление процессом усвоения знаний. — М.: Изд-во МГУ, 1975. — 343 с.

64. Шевченко С.Д. Школьный урок: Как научить каждого. — М.: Просвещение, 1991. — 175 с.

65. Ягодовський К.П. Питання загальної методики природознавства. — К.: Радянська школа, 1953. — 215 с.

Додаток А

Завдання для опитування учнів за темою «Нежива природа»

Низький рівень

1.Вода у твердому стані — це:

а) сніг;б) дощ;в) водяна пара.

2.Верхній пухкий шар землі, в якому ростуть рослини, називається:

а) мінералом;б) ґрунтом;в) гірською породою.

3.Пісок — це гірська порода, яка перебуває у:

а) рідкому стані;б) газоподібному стані;в) твердому стані.

Середній рівень

1.Підкресли назви горючих корисних копалин.

Торф, глина, залізна руда, кам’яне вугілля, крейда, природний газ, кухонна сіль, нафта.

2.Запиши покази термометра, використовуючи знаки і числа.

П’ять градусів тепла

Двадцять градусів нижче нуля

Мінус сім градусів

3.Доповни речення.

Гірські породи — це

Достатній рівень

1.Встав пропущені слова.

Опівдні довжина тіні від гномона ________________, ніж зранку, тому що Сонце опівдні перебуває ________________________ на небосхилі.

2.Запиши у таблицю властивості повітря.

Стан у природі
Колір
Запах
Прозорість
Як поводиться при нагріванні?
Як поводиться при охолодженні?

3.Поясни, чим жива природа відрізняється від неживої.

Високий рівень

1.Доведи, що людина не може існувати без природи.

Завдання для опитування учнів за темою «Зелене диво Землі»

Низький рівень

1.Тополя — це:

а) дерево;б) кущ;в) трав’яниста рослина.

2.До багаторічних рослин належить:

а) суниця; б) капуста;в) огірок.

3.Вітром поширюється насіння:

а) вишні;б) кульбаби;в) лопуха.

Середній рівень

1.Які рослини називають кущами? Наведи приклади.

2.Підкресли назви листяних дерев.

Каштан, сосна, вишня, модрина, верба, береза, ялина, клен, груша, тополя.

3.Впиши в таблицю назви рослин.

Калина, каштан, підсніжник, аґрус, дуб, мак.

Дерева	Кущі	Трав’янисті рослини

Достатній рівень

1.Закресли неправильне твердження.

• Плід захищає насіння від пошкодження.

• Стебло вбирає з ґрунту воду з розчиненими в ній речовинами.

• Квітка і плід із насінням потрібні рослині для розмноження.

2.З’єднай стрілками, якими органами можна розмножити такі рослини.

Картопля	•		•	живцями.
Морква	•		•	кореневищем.
Аґрус	•		•	бульбами.
Конвалія	•		•	насінням.

Високий рівень

1.Доведи, що плоди сприяють поширенню насіння.

Завдання для опитування учнів за темою «Тварини в природі»

Низький рівень

1.Бджола — це:

а) звір;б) плазун;в) комаха.

2.До хижих тварин належить:

а) джміль;б) орел;в) ведмідь.

3.Розмножуються відкладаючи ікру у водойми:

а) риби;б) птахи; в) плазуни.

Середній рівень

1.Підкресли назви звірів.

Миша, кріль, мурашка, лось, гадюка, курка, вовк, жаба, лисиця, окунь.

2.Встав пропущені слова.

Під час розмноження плазуни відкладають ______________________ у ямку, яку риють у _____________. Яйця не насиджуються, а зігріваються ________________. Через деякий час вилуплюються ________________.

3.Склади ланцюг живлення між куницею, білкою і ліщиною.

Достатній рівень

1.Яку користь приносять людям птахи?

2.Яким чином яскраве забарвлення захищає тварин від ворогів? Наведи приклади.

Високий рівень

1.Доведи, що тварини не зможуть існувати без рослин.

Завдання для опитування учнів за темою «Людина — живий організм»

Низький рівень

1.До органів кровообігу належить:

а) мозок; б) серце;в) шлунок.

2.Кістки кінцівок з’єднані:

а) нерухомо;б) рухомо; в) напіврухомо.

3.Шкіра має таке значення:

а) забезпечує організм людини киснем;

б) захищає організм людини;

в) забезпечує рух крові по організму людини.

Середній рівень

1.Встав пропущені слова.

Органом зору є _________, за допомогою них ми розпізнаємо _____________.

2.З’єднай стрілками поняття та їх визначення.

3.Підкресли назви органів травлення.

Ротова порожнина, нерви, стравохід, язик, мозок, кишечник, зуби, гортань, шлунок, капіляри.

Достатній рівень

1.Яке значення для людини має нервова система?

2.Впиши у схему шлях, який проходить повітря в органах дихання.

3.Чому необхідно стежити за чистотою шкіри?

Високий рівень

1.Що трапиться, якщо кров у тілі людини припинить рух? Чому?

Додаток Б

Інтелектуальна гра-змагання „Поле чудес”

„РОСЛИНИ ЛІСУ”

Трав’янисті рослини

1. Ці низенькі весняні квіти ти часто бачиш на квітниках, обабіч садових доріжок. Але якщо пошукати — знайдеш їх і в лісі. Адже саме з лісу з допомогою людей, звичайно, прийшли вони в сади і парки. Тільки тут вони є білі, червоні, оранжеві, бузкові, а у лісі вони — жовті. Народна назва — ключики, баранчики, а насправді це — ...

2. Вся лісова галявина вкрита голубими, синіми квітами Всі вони схилили голівки, і здається, ось пролетить вітерець — і над галявиною залунає тихий кришталевий передзвін... Хто вони?

3. Рядочки білих дзвоників-намистинок сховались між великими зеленими листками, розливаючи довкола неповторний аромат. А влітку замість квітів, зачервоніють яскраві ягоди. Але не бери їх — вони отруйні. Що ж це за квіти?

4. Гарна, яскраво-жовта блискуча квітка. Здалека її видно. Але отруйна, зла. І не лише в лісі, а й на лузі жовтіє, часом біля струмка і навіть на городі. А назву їй дали люди за її яскравий колір. Що ж це за недобрий красень?

5. Ця квітка квітує так рано навесні, що навіть листки її ще не встигають вирости. З'являються листки пізніше і такі незвичайні! Верхня сторона листка гладенька, холодна, як зла мачуха з казки, а нижня — м'яка, тепла, ніжна, як рідна матінка. Що це за чудо-рослина?

6. Ця пахуча рослина прийшла в наші сади теж із лісу. Але не заради квітів її збирають, а заради запаху. Запах її знають навіть ті, хто ніколи не був у лісі, а може і саму рослину ніколи не бачив. А деякі цукерки такі смачні і запашні, як і чай, завдяки саме цій рослині. Хто ж вона?

7. Сьогодні галявина золотисто-жовта від квітів, завтра — біло-пухнаста. Жовті квіти перетворюються на білі „голівки”, а з „голівок” злітають легесенькі пушинки-парашутики. Хто ж вміє так перетворюватись?

8. Виглядають з трави веселі фіолетові очка, їм запашне повітря навколо! Дивляться очки — буде погожа днина, а перед дощем — заплющаться. Отже, ця рослина — барометр. Як вона зветься?

9. На зламі стебла у цієї рослини з'являється оранжевий сік. Сік цей отруйний, але якщо ним користуватися обережно, то можна позбутись бородавок, тобто очистити від них тіло. От за це люди і назвали цю рослину — ...

10. Ця квіточка в лісі квітує першою, ще серед снігу. Два вузенькі листочки і білий-білий дзвіночок усього з трьох пелюсточок з’являється з-під снігу з першими весняними променями. За це рослину і назвали — ...

11. Рослина низенька, квіти — біленькі, а до середини літа, замість квітів, — червоні плоди. Тоді на галявинах, де ростуть ці рослини, неповторний аромат. І руки довго ще збережуть цей запах у тих, хто збирав ці ягідки, і посуд, у якому їх несли додому. Як зветься ця найзапашніша лісова ягода?

12. У цієї рослини листочки дрібні, не дуже великі квіти, але вони яскраво-жовті, схожі на зірочки, їх добре видно у високих травах. Мало хто пройде мимо, бо всі бажають принести додому пучечок трави. Не для букету, а для цілющого чаю. Адже кажуть, що вона лікує 99 хвороб! Про цю рослину, про її силу люди складали перекази, легенди, в яких стверджували, що вона може і «звіра вбити». От чому цю рослину-лікаря назвали ...

13. Рослина росте скрізь. Квіти в неї малопомітні, зеленуваті. Та навіть якби вони були великі, гарні, запашні, їх, мабуть ніхто б не зривав. Бо листочки рослини «кусаються». Але ж який цілющий і поживний весняний борщ із тих листочків! А щоб вони не «кусалися», їх треба ошпарити окропом. Що ж це за така «страшна» і разом з тим — корисна рослина?

14. Весною це дерево стоїть у пишному цвіті, неначе все у білій піні, святкове, і запах його квітів відчутний здалека. Шкода лише, що саме заради квітів ламають люди його гілки, калічать.

15. Листопадні дерева взимку стоять голі, а хвойні дерева — зелені цілий рік, оскільки їхні хвоїни не опадають восени. А от у цього дерева теж голочки-хвоїнки, однак восени вони дружно жовтіють і опадають. Що ж це за дерево?

16. Часто люди називають це дерево «солодким». Цукерки на ньому не ростуть, але подивись уважно — як багато бджілок ласують солодким нектаром з його квітів, а у вулику той нектар перетвориться на запашний, цілющий мед. Нарви обережно жменьку квіток з цього дерева і завари як чай. Буде смачний, ароматний і також — цілющий!

17. Приклади руку влітку до стовбура цього дерева. Він прохолодний, навіть під гарячим сонцем. Таке може бути тільки в одного дерева у світі: адже це єдине дерево з білою корою, яка не нагрівається на сонці. Ця білокора красуня — ...

18. «Патріарх лісів», «могутній велет» — так часто називають це дерево, бо й справді, в лісі воно здається найсильнішим. Крім того, що це дерево-богатир, воно ще й дерево-довгожитель. Хто ж це?

19. Цей кущ восени легко впізнати за червоними плодами. Висять вони аж до зими. Чим міцніше мороз їх приморозить, тим плоди смачніші. Саме тому люблять їх взимку і птахи, і діти, і дорослі.

20. Цей колючий кущ — найближчий родич садової красуні, королеви квітів — троянди. Квітка його досить скромна, але який гарний кущ, коли зацвітає! І восени він приваблює великими червоними ягодами. Збирають їх люди на ліки, бо вітамінів у них дуже багато. До якого колючого куща йдуть люди?

21. Ранньою весною всі кущі стоять ще безлисті, а на цьому витягнулись довгі жовтуваті сережки. Ледь подув ні терець, і над кущем здійметься легенька хмаринка золотистого пилку... Що це за кущ?

22. Станьмо під крону липи, клену, дуба і почуємо, як шелестять листочки — вітерець поміж них заплутався, і вони легенько стукаються один з одним. А під цим деревом не шелест, а шум, бо вітер розхитує гілочки, і голки-листочки розсікають повітря. Яке ж дерево шумить?

23. На цьому кущі ягоди схожі на малину, але — чорного кольору. На гілках — колючки, як у їжака, за це й росли ні назву дали.

24. У цього дерева листочки зверху гладенькі, зелені, а знизу — пухнасті і білі. Подув вітер, повернулись листочки — і крона дерева стала біла, повернулись знову — і дерево зелене. Хто ж це так „перевдягається”?

25. Там, де в лісі є озерце, ростуть високі і розлогі дерева. Аж схиляються до води, ніби хочуть помилуватись, які ж то гарні золоті пухнасті „котики” прикрасили їх рано навесні! Он майже на кожному з них і бджілка сидить, золотистий пилок збирає, бо ще ж квітів немає. Яке дерево квітує так рано?

„РОСЛИНИ ПОЛЯ”

1. Рано-вранці поле голубе, як небо, а після обіду пелюстки опадають. Що росте» на полі?

2. Ця рослина з південних країв. Зацвітає вранці квітка червонувато-пурпурова, в обідню пору вона — кремова, а в кінці дня з неї опадають майже білі пелюстки. Як вона зветься?

3. От так рослина! Скільки не поливай — все мало! Лише тоді добре росте, коли корені постійно у воді знаходяться. Хто потребує стільки води?

4. Ця культура — справжня королева — струнка, висока, широколиста, зерно золоте. А що вже щедра! Понад 200 продуктів і виробів з неї можна одержати, в т.ч. крохмаль, борошно, папір, навіть пластмасу! Це хто ж такий щедрий?

5. Коли поле вкрите білими квітами, воно найпахучіше і найдзвінкіше, бо найсолодше. Що тут росте?

6. Що ж то за культура вирощується на полі, що ще й не відцвіла, а вже спішать до неї діти та її до заглядають?

7. Це поле ще з осені зелене, а влітку — золоте, восени — колюче. Що там росло?

8. Ця польова рослина має чудові квіти: білі, рожеві, голубі, та чомусь їх не збирають для букетів. До неї тоді прийдуть, коли і листя, і стебла посохнуть. Що це за рослина?

9. Цю рослину збирають після перших осінніх приморозків, коли вона вибілиться. А збирати йдуть не з косою чи лопатою, а з ножем і сокирою.

10. Польовий барометр — так часто називають цю рослину, бо її білі квіточки-лієчки нізащо не розкриються зранку, якщо вдень буде дощ. От так вона попереджає, якщо, звичайно, її не вирвуть і не викинуть з поля.

11. Ой же пишний цвіт червоний в зеленій пшениці! А люди прийшли та й спололи його.

12. От заплелося — завилося! Є їх не лише на грядці, а й на соняшниках, на кукурудзі, по картоплі. Бачиш, де жовтіє квіточка-зірочка, там і шукай те, за чим прийшов. Що знайшов?

13. Одні кажуть, що ця рослина має шапку, другі — кошик, треті — голівку, ще й ніби повертає її за сонечком, а через те і називається ...

14. Люди вважають її дуже корисною рослиною, особливо для дітей, щоб краще росли. Вона і гарна, і смачна, і поживна, а подивишся — лиш кілька листочків зеленіє і нічого більше. Виявляється, її не зривати, а викопувати треба.

15. З виду кругла, чорна, рапата. Смак — язик аж терпне. А її сік з медом і діти п'ють залюбки, особливо, коли треба простуду лікувати. Чудовий лікар!

„РОСЛИНИ САДУ”

1. Навесні — у білих квітах, а влітку — в червонім намисті. Хто це?

2. Квітує дерево невеликими біло-зеленуватими квітами. Та й темпі плоди малопомітні серед зеленого листя. Але всі її бажають мати у своєму саду, бо користь від неї людям велика.

3. Одне з найбільших дерев у саду, а плоди — ледь більші за вишню. Але ж які гарні і смачні! А ще пісні про неї співають, як вона „... щоліта дітям ягодами годить”.

4. Найголовніше дерево в саду. А плоди його зберігаються аж до наступного літа. Якраз, щоб дітям до школи брати вистачило

5. Це дерево в саду струнке, як ялинка. І плоди на ньому висять, як іграшки на новорічному святі. От тільки, коли восени листя на абрикосах жовте, на черешнях жовто-червоне, то на цьому дереві найчастіше — темно-коричневе

6. Що це за рослина така цікава? Листя, як у верби, плоди великі, як яблука, а по формі — як абрикос, і кісточка в середині. Росте — як невелике дерево чи великий кущ.

7. Кущ невеличкий, але ж який сердитий! У всі сторони наставив колючки, щоб захистити свої зелені ягоди. А вони хоч і кислуваті на смак, та дуже корисні для людей. От і вирощують у садах таку злючку.

8. Заплелась лоза, та не вербова. Листя широке, вуса довгі, а ягоди — цілими купками! І в кожній промінчик сонечка сховався, а тому і солодкі вони, і поживні, і корисні.

9. Росте в лісі ягідка червона, запашна, а в саду — її родичка. Тут вона буває велика. А тому не витримує тоненьке стебельце таких ягід, от і хилиться до землі низенько. Щоправда, хоч і мають садові ягоди добрий смак, але аромат вже не той, що у лісових.

10. Так рясно засіявся кущ чорними ягідками, що й листя не видно! Лиш торкнешся його листочків, як вже приємний запах поплив довкола. І ягоди дуже запашні. Найзапашніший кущ в саду!

11. На цих кущах блищать під сонечком червоні або білі ягідки, аж світяться. Це близькі родичі чорної смородини. А за те, що ростуть вони не тільки в саду, а й в лузі, біля струмка чи біля річки, їх і назвали ...

12. Ця невисока рослина росте у лісі. Там, де лісів мало її вирощують у садах, бо вона добрий лікар-помічник при застуді. Цілющі її гілочки і смачні та пахучі ягоди. А ще цікаво те, що зірвеш одну ягідку, а вона на долоні розсиплеться на багато маленьких червоних ягідок.

13. Дерево — ніби маленька яблунька. Але біло-рожеві квіти великі, одинокі. Здається, ніби зграйка метеликів сидить на гілочках між світло-зеленими пухнастими листочками. А восени замість них будуть висіти великі золотисті плоди-яблука, але ... теж пухнасті! Щоправда «пух» той легко стирається.

14. Це невелике деревце часто зустрічається в садах, а його дикі родичі — в лісі. Ранньою весною на його пустих гілочках розкриваються невеликі жовті квіти, а восени «достигають гарні продовгуваті темно-червоні плоди. На смак вони як терен, терпкі і кислі, та саме тому і корисні! В народі рослину називають...

А наукова назва?

ВІДПОВІДІ ДО ЗАВДАНЬ

„Рослини лісу”

1. Первоцвіт. 2. Дзвоники. 3. Конвалія. 4. Жовтець. 5. Мати-й-мачуха. 6. М’ята. 7. Кульбаба. 8. Фіалка. 9. Чистотіл. 10. Підсніжник. 11. Суниця. 12. Звіробій. 13. Кропива. 14. Черемха. 15. Модрина. 16. Липа. 17. Береза. 18. Дуб. 19. Калина. 20. Шипшина. 21. Ліщина. 22. Сосна. 23. Ожина. 24. Осика. 25. Верба.

„Рослини поля”

1. Льон. 2. Бавовник. 3. Рис. 4. Кукурудза. 5. Гречка. 6. Горох. 7. Озима пшениця. 8. Картопля. 9. Капуста. 10. Березка польова. 11. Мак. 12. Огірок. 13. Соняшник. 14. Морква. 15. Редька.

„Рослини саду”

1. Вишня. 2. Слива. 3. Черешня. 4. Яблуня. 5. Груша. 6. Персик. 7. Аґрус. 8. Виноград. 9. Суниці. 10. Смородина. 11. Порічки. 12. Малина. 13. Айва. 14. Дерен, кизил.

Додаток В

Вікторина „Дивовижний світ тварин”

Конкурс №1. Привітання

Команди демонструють своє домашнє завдання: представляють назву команди, емблему, девіз, обґрунтовують свій вибір.

Конкурс № 2. Розминка

Командам пропонуються 10 запитань. Якщо команда знає відповідь, то швидко піднімає руку. Оцінюються швидкість і правильність відповіді.

• Найвища тварина на Землі? (Жирафа до 5 м).

• Хто важчий: найбільша акула чи слон? (Акула важча від слона у 5 разів).

• Найбільший у світі птах? (Африканський страус).

• Найменший у світі птах? (Колібрі).

• Які птахи прилітають до нас навесні раніше від усіх? (Граки, шпаки, жайворонки).

• Назвіть найбільшого з ссавців. Які існують у природі. (Синій кит).

• Назвіть найменшого з ссавців. (Землерийка).

• Хто плаває швидше від усіх? (Меч-риба).

• Який з ссавців пірнає глибше від усіх? (Кашалот).

• Які тварини можуть швидко змінювати своє забарвлення? (Хамелеони, молюски, деякі риби).

Конкурс № 3. Хто більше?

Команди по черзі називають казки, в яких персонажами є тварини. Головне не повторюватись і швидко відповідати.

Конкурс № 4. Кросворд

Команди отримують аркуші із кросвордом і намагаються якнайшвидше і правильно його розв’язати.

1. Птах, який перед дощем літає низько над землею.

2. Найбільша у природі кішка.

3. Птах — символ миру.

4. Зображення цього птаха є на гербах багатьох країн світу.

5. Жук, який має таку саму назву, що і звір.

6. Тварина, яка виношує своїх малят у сумці.

7. Звір, що живе у лісі і дуже часто є персонажем казок.

8. Стародавні греки називали цю тварину «водяним конем».

9. Морський родич рака.

10. Великий хижак морів та океанів.

11. Тварина, яка харчується евкаліптом.

12. Найспритніший зі звірів.

											1
2		3											4
									5
					6		7
		8
											9		10
							11
	12

Відповіді: 1. Ластівка. 2. Тигр. 3. Голуб. 4. Орел. 5. Носоріг. 6. Кенгуру. 7. Вовк. 8. Бегемот. 9. Краб. 10. Акула. 11. Коала. 12. Гепард.

Конкурс № 5. Наукова характеристика тварин

а) Діти пригадують способи класифікації тварин.

б) Кожна команда повинна за 15 секунд охарактеризувати тварину, виходячи з трьох видів класифікації тварин.

1 команда:

- дельфін (звір, хижак, живородний);

- жаба (земноводна, комахоїдна, відкладає ікру);

- лев (звір, хижак, живородний);

- канарка (птах, комахоїдна, яйцекладна).

2 команда:

- богомол (комаха, травоїдний, яйцекладний);

- яструб (птах, хижак, яйцекладний);

- ведмідь (звір, всеїдний, живородний);

- варан (плазун, хижак, яйцекладний).

Конкурс № 6. Най-, най-…

Команди представляють своє домашнє завдання — розповідь про найцікавіших хижаків і рослиноїдних тварин.

9. Підсумки вікторини.

а) Журі підводить підсумки, оголошує результати.

б) Нагородження переможців, кращих гравців, капітанів.