Позаурочна робота з трудового навчання та її роль у трудовій підготовці молодших школярів

Вступ

Актуальність теми дослідження. У Національній доктрині розвитку освіти України в ХХІ столітті зазначено, що система освіти має забезпечувати всебічний розвиток індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків і здібностей, формування інтересів та потреб, сучасного світогляду, навичок самостійного наукового пізнання, оволодіння засобами практичної та пізнавальної діяльності. Ці завдання реалізовуються в школі під час вивчення учнями різних предметів, зокрема трудового навчання.

Як свідчить аналіз шкільної практики, інформаційне навантаження школярів з різних предметів досить велике, а особливо для молодших школярів, які тільки адаптуються до шкільних умов. Це спричиняє зниження в учнів пізнавального інтересу, пасивність під час навчання. У той же час ефективність навчального процесу значною мірою залежить від активності школярів під час сприймання і засвоєння матеріалу: від напруженої роботи їх уяви, пам’яті, мислення, інтересу до предметів і явищ, які вивчаються.

Важлива роль у вихованні учнів, розширенні й поглибленні їхніх знань, розвиткові творчих здібностей належить спеціально організованій виховній роботі у позанавчальний час. Таку роботу називають позаурочною.

Позаурочна робота – різноманітна освітня і виховна робота, спрямована на задоволення інтересів і запитів дітей, організована в позаурочний час педагогічним колективом школи.

Завдання позаурочної роботи – закріплення, збагачення та поглиблення знань, набутих у процесі навчання, застосування їх на практиці; розширення загальноосвітнього кругозору учнів, формування в них наукового світогляду, вироблення вмінь і навичок самоосвіти; формування інтересів до різних галузей науки, техніки, мистецтва, спорту, виявлення і розвиток індивідуальних творчих здібностей та нахилів; організація дозвілля школярів, культурного відпочинку та розумних розваг; поширення виховного впливу на учнів у різних напрямах виховання.

Її зміст визначається загальним змістом виховання школярів, який передбачає розумове, моральне, трудове, естетичне і фізичне виховання.

У сучасній школі вчитель уже практично перестає бути основним джерелом інформації, але натомість зростає його роль в активізації пізнавальної діяльності учнів. Оскільки активізувати пізнавальну діяльність школярів лише на уроках є неможливим, необхідно всіляко підтримувати їх активність у позакласній роботі та скеровувати на поглиблене засвоєння трудових навичок під час занять в позаурочних гуртках, на позаурочних заходах з трудового навчання.

Методику організації позаурочної роботи з трудового навчання розглядали в наукових працях Веремійчик І.М. [8], Глущенко А.Г. [11], Шутяк В.Г. [45], [46], [47] Міщенко І.Т. [27], [28], [29] та інші.

Аналіз досвіду роботи вчителів-практиків свідчить, що наявні в методиці викладання трудового навчання в молодших класах форми й види позакласної роботи в загальноосвітніх навчальних закладах використовуються епізодично, безсистемно, з недостатнім урахуванням вікових особливостей дітей. Причина цього не лише у відсутності належної уваги до позакласної роботи, але й у недостатній методичній підготовці педагогів до її проведення.

Актуальність проблеми активізації пізнавальної діяльності школярів на позаурочних заходах з трудового навчання, її теоретичне й практичне значення та роль у трудовій підготовці учнів потребують спеціальних досліджень, що зумовило вибір теми курсової роботи «Позаурочна робота з трудового навчання та її роль у трудовій підготовці молодших школярів».

Об'єкт дослідження – Трудова підготовка молодших школярів в загальноосвітньому закладі.

Предмет дослідження – зміст, форми та види позаурочної роботи з трудового навчання як засоби активізації пізнавальної діяльності та трудової підготовки молодших школярів.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці ефективних форм і видів позаурочної роботи з трудового навчання, орієнтованих на ефективну трудову підготовку та активізацію пізнавальної діяльності учнів молодших класів.

Відповідно до мети були визначені такі завдання дослідження:

вивчити стан дослідження проблеми проведення позаурочних занять з трудового навчання у психолого-педагогічній літературі;
дати визначення поняттю «позаурочна робота», та охарактеризувати її суть;
теоретично обґрунтувати ефективність різних форм і видів позаурочної роботи з трудового навчання у молодших класах;
розробити план-конспекти позаурочних занять для молодших школярів;
експериментально перевірити ефективність запропонованих позаурочних заходів.

Для розв’язання поставлених завдань було використано такі методи дослідження:

емпіричні – вивчення та аналіз досвіду роботи вчителів з методики позакласної роботи з трудового навчання; педагогічне спостереження, бесіди та опитування школярів з метою з’ясування стану проведення позаурочної роботи в сучасній школі та рівня методичної підготовки вчителів до її організації; педагогічний експеримент, у ході якого було перевірено ефективність форм і видів позакласної роботи в процесі трудової підготовки молодших школярів (формувальний експеримент);

теоретичні – аналіз філософської, психолого-педагогічної та методичної літератури для визначення стану дослідження проблеми; статистична кількісна і якісна обробка результатів дослідження, на основі якої було перевірено педагогічну ефективність розроблених позаурочних заходів.

Організація дослідження. Дослідження проводилось упродовж 2008–2009 років у три етапи: констатуючий, пошуковий, формувальний.

На першому етапі (2008 р.) здійснено аналіз філософської, психолого-педагогічної та методичної літератури, навчальних планів і програм.

На другому етапі (2009 р.) розроблено методичні рекомендації щодо проведення позакласної роботи, спрямованої на ефективну трудову підготовку молодших школярів; проведено констатуючий експеримент, щодо відношення молодших школярів до уроків та позаурочної роботи з трудового навчання; підготовлено матеріали для формувального експерименту. Розроблено методику формувального експерименту.

На третьому етапі (2009 р.) проведено формувальний експеримент; систематизовано й узагальнено результати дослідження, здійснено їх статистичну обробку; сформульовано основні висновки.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася в Полянській загальноосвітній школі І-ІІІ ст. Березнівського р-ну. Всього в педагогічному експерименті взяло участь 20 учнів 2-го класу і 20 учнів 3-го класу.

Структура курсової роботи. Дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел, який налічує 46 найменувань.

1. Позаурочна робота з трудового навчання у молодших класах – суть, форми та завдання

1.1 Стан дослідженності проблеми у науковій літературі

Трудове навчання – обов'язкова умова і складова частина навчання, виховання та розвиток дитини на початковому щаблі загальноосвітньої школи реалізується засобами різноманітної визначеної і позаурочної діяльності учнів. Питаннями трудового навчання в урочний та позаурочний час займалися такі видні вчені, як Н.К. Крупська [20], А.С. Макаренко [24], А.В. Луначарський, В.А. Сухомлинський [38], [39]. Мішень трудового навчання – виховання особистості учнів на базі формування трудової діяльності. Н.М. Конышева вказує, на те, що на уроках праці в школі або вдома з батьками, а пізніше без допомоги інших діти можуть навчитися безлічі цікавих і потрібних речей: роботі з папером і вишивці, шиттю і виготовленню виробів із природного матеріалу, роботі з дерева і ліплення із пластиліну, можуть навчитися випалювати і шити м'які іграшки, випробувати себе в ролі кухаря або кулінара, а може бути, дитині більше сподобається бути актором лялькового театру й відразу – і власником цього театру [17], [18].

Теорія і практика трудового виховання учнівської молоді тісно пов’язана з організацією трудової діяльності (Сухомлинський В.О., Ушинский К.Д. і інші), однією із складових частин загальної системи позашкільного виховання, вирішення завдань якої спрямоване на розвиток здібностей і талантів учнів, задоволення їх інтересів і духовних потреб. [38], [39], [41]

Деякі аспекти цієї проблеми висвітлені в працях Л.Ю. Бокарева [4], О.Д. Корнійчука [34, 12], П.І. Орлика, А.П. Шевченко [31], С.Є. Левченка, В.М. Мадзігона, А.М. Пашинського і ін. [34, 13]

Проблеми трудового виховання в позашкільному середовищі відображені в працях педагогів, сучасних дослідників С.М. Букрєева [5], А.М. Гурасової [12], Б.М. Ступарика [37], І.Ф. Сватковського, Н.Д. Ярмаченка [42, 15]. Вони збагатили теорію педагогіки новим дослідження про роль праці в житті людини і вплив трудового виховання на особистість учня. В їх працях розкрита роль соціально-економічних перетворень нашої держави, які створили нову сферу, що впливає на формування особистості учня.

Методику організації позаурочної роботи з трудового навчання розглядали в наукових працях Веремійчик І.М. [7], Глущенко А.Г. [10], Шутяк В.Г. [44], [45], [46], Міщенко І.Т. [26], [27], [28] та інші.

1.2 Суть, мета та завдання позаурочної роботи з трудового навчання

Однією із пріоритетних завдань сучасної школи є створення потрібних і повноцінних умов для особистого розвитку кожної дитини, формування активної позиції кожного учня в навчальному процесі. Тому впровадження активних форм навчання є основою розвитку пізнавальної компетентності школяра. Активні пізнавальні здатності формуються і розвиваються в процесі пізнавальної діяльності. Коли дитина не просто слухач, а активний учасник у пізнавальному процесі та своєю працею добуває знання. Ці знання більш міцні.

Конкретно форма активного навчання – це перша іскорка, що запалює смолоскип допитливості. Учитель відмовляється від авторитарного характеру навчання на користь демократичного пошуково-творчого. У якості головних незаперечних достоїнств виступають: високий ступінь самостійності, ініціативності, розвиток соціальних навичок, сформованість уміння добувати знання, розвиток творчих здатностей. Почуття свободи вибору робить навчання свідомим, продуктивним і більш результативним. Однією з форм учбово-виховного процесу, що становить частину виховання, є позакласна робота з трудового навчання. Вірно поставлена позакласна робота в школі має величезне освітнє і виховне значення. Вона розширює й поглиблює знання, отримані на уроці, дозволяє набути багато корисних навичок, а, отже, наближає навчання й виховання до життя. Позаурочна робота спрощує особистий підхід до учнів, створює сприятливі умови для розвитку в них самостійності. Під час уроків нереально задовольнити всі питання учнів. Позаурочна робота у взаємозв'язку з навчальною служить тим діючим засобом, що мобілізує активність учня в пошуку знань і допомагає повніше задовольнити інтереси школярів. [37, 49]

У педагогічній енциклопедії «позакласна робота» визначається як «складова частина навчально-виховного процесу в школі, одна з форм організації вільного часу учнів». [25, 24] Позакласній роботі постійно приділялася пильна увага з боку багатьох учителів, методистів і вчених. У методичній літературі існує багато визначень позакласної роботи. Більша частина авторів вважають, що позакласна робота – навчально-виховний процес, реалізований у позаурочний час понад навчального плану і обов'язкової програми колективом учителів й учнів або працівників і учнів установ додатково освіти на добровільних починаннях, неодмінно з урахуванням інтересів всіх її учасників, будучи невід'ємною складовою частиною виховного процесу [25, 27].

Суть позакласної роботи визначається діяльністю школярів у позаурочний час при організуючій і направляючій вчителя. Але ця організація проводиться таким чином, що творчість і ініціатива учнів зобов'язані постійно виходити на перший план. Г.І. Перевертень [34] вважає, що поза сумнівом той факт, що позакласна робота з будь-якого предмету, зокрема з трудового навчання грає величезну роль для сучасної школи. В умовах перманентної трансформації соціального і економічного життя, в якій перебуває українське суспільство зростає роль позакласної роботи у вихованні нового виду особистості. Ця робота вносить вклад у такі властивості особистості, як ініціативність, активність, творчість, здатність до саморозвитку, самовиховання, самоосвіті. Позакласна робота – це, з одного боку, педагогічна система, що володіє цілісними якостями і закономірностями функціонування, а з іншого боку – невід'ємна частина вітчизняної системи освіти. З цієї причини однією із центральних проблем методики позакласної роботи, зокрема з трудового навчання, є постійна непогодженість взаємозв'язку визначених і позаурочних занять.

У педагогічній літературі зустрічається безліч формулювань цілей і завдань позакласної роботи із предмета, які давали наступні автори: А.С. Лында [21], Н.І. Николаева [30], Я.А. Рожнев [35], А.Г. Глущенко [10]. Існує безліч визначень цілей позакласної роботи для різних предметів.

Загальною метою позаурочної роботи з усіх шкільних предметів є – розширення й поглиблення знань. Також можна відзначити, що позакласна робота ставить перед собою дуже важливе завдання – це формування й розвиток творчої особистості учня. Але окрім перерахованих цілей позакласної роботи вірно проглядається, що в рамках якихось визначених шкільних предметів, зокрема трудового навчання є характерні лише для даного предмета задачі. Мета позакласної роботи вимагають рішення ряду завдань, до яких автори відносять наступні: формування пізнавального ентузіазму до предмета; зв'язування шкільного предмета з життям; поглиблення і розширення змісту досліджуваного предмета; розвиток здатностей учнів; втілення особистого підходу; професійна організація позакласної роботи з предмета; поліпшення вмінь і навичок використання джерел інформації. Але І.М. Веремійчик [7] відзначає, що кінцеві цілі й задачі позакласної роботи із предмету можуть бути конкретизовані і змінені вчителем в узгодженні зі специфікою й можливостями предмета.

Головні задачі позакласної роботи з трудового навчання:

Прищеплювання ентузіазму до трудового навчання.
Розвиток і удосконалення навичок по трудовій підготовці.
Розвиток творчої активності, ініціативи й самодіяльності учнів
Підготовка учнів до практичної трудової діяльності
Організація відпочинку учнів у сполученні з їх естетичним і моральним вихованням.

Навчання і виховання становить єдиний педагогічний процес, який забезпечує формування і всебічний розвиток особистості учня. Досвід показує, що педагогічні задачі вдало вирішуються тільки при органічному сполученні учбово-виховної роботи в ході уроку із цілеспрямованою дією на учня в позаурочний час, тому позаурочні заняття справедливо розглядаються як принципову складову частину роботи школи.

Принциповим завданням позакласних занять з трудового навчання є розвиток уміння школяра, без допомоги інших працювати з різними видами матеріалів і навичок експериментальної трудової діяльності. Нарешті, значимий виховний елемент позаурочних занять – виконання суспільно потрібних завдань, у ході якого в учнів виробляється почуття відповідальності, дбайливе відношення до матеріальних цінностей, повага до праці. Варто виділити ще одну дуже важливу сторону позаурочної робіт. Чудовий педагог нашого часу В.А. Сухомлинський писав: «Логіка навчального процесу таїть у собі небезпеку замкнутості і відособленості, тому що в школі на кожному кроці підкреслюється: досягай успіху своїми зусиллями, не сподівайся на кого-то й – результати розумової праці оцінюються індивідуально. Щоб шкільне життя було перейнято духом колективізму, воно не зобов'язане вичерпуватися уроками». [39, 130] Позаурочна робота поєднує учнів у дружні колективи, пов'язані спільними інтересами і захопленнями. Вона допомагає переборювати такі негативні риси характеру, як замкнутість, егоїзм, недисциплінованість. Робота в колективах з трудової підготовки – кружках, товариствах, секціях – виховує учнів у дусі товариства, цілеспрямованості, найглибшого й активного ентузіазму до науки. Позакласні заняття більшою мірою, ніж урок і факультатив, пристосовані для розвитку в учнів самостійності в роботі, творчої самостійності і винахідливості, вони дозволяють глибше і конкретніше познайомити учнів з багатьма питаннями виробництва предметів своїми руками, встановити більш тісний зв'язок досліджуваного теоретичного матеріалу із практикою його використання у виробничих умовах, прищепити і розвити багато коштовних практичних навичок і уміння.

Позаурочна робота з трудового навчання зобов'язана бути частиною загальношкільної системи позаурочних заходів, і гармонійно змішуватися з аналогічною роботою по іншим предметами. Плануючи позаурочна робота з трудового навчання варто врахувати загальношкільну позаурочну роботу, яка виникає у зв'язку з різними заходами, що виходять за рамки шкільної роботи, наприклад: конкурси, виставки творчості, тематичних та предметних тижнях і днях. Позакласну роботу з трудового навчання потрібно планувати перспективно на навчальний рік і більш детально на півріччя і чверть. Необхідність ця визначається не лише тим, щоб зв'язати позаурочні заняття з навчальними планами з трудового навчання, але й тим, щоб уникнути перевантаження учнів позаурочними заходами щодо трудової підготовки і інших предметів. Плани позаурочної роботи, як по окремих предметах, так і школи в цілому, обговорюються з учнівським активом, затверджуються директором школи і доводяться потім до відомості всієї школи в особливих графіках, афішах, оголошеннях. Причому інформувати учнів про окремі заходи масового характеру потрібно заздалегідь. Варто виділити, що не може бути вдалої позакласної роботи без її початку на уроці праці. Принцип єдності визначеної і позаурочної роботи – найважливіший принцип організації учбово-виховного процесу. Конкретно на уроках учитель ставить перед учнями питання, які зобов'язані провокувати їхню допитливість, дати перші імпульси до читання додаткової літератури по предмету, викликати бажання своїми руками виконати те, про що говорив вчитель на уроці, або про що читали в книжках.

1.3 Принципи та форми позаурочної роботи з трудового навчання

У методичній літературі можна зустріти різні формулювання принципів позакласної роботи з ряду шкільних предметів [5,6, 7, 10]. При дослідженні цих літературних джерел вдалося встановити, що є загальні принципи позакласної роботи, характерні всім шкільним предметам, а так само принципи, які характерні тільки лише даній дисципліні. При аналізі літературних джерел були виділені загальні принципи позакласної роботи, які характерні для всіх шкільних предметів:

Добровільності (принцип, що враховує бажання школярів прийняти роль у позакласній роботі). Сприяє тому, що учні можуть обирати профіль занять за інтересами. Педагоги за таких умов повинні ретельно продумувати зміст занять, використовуючи нові, ще не відомі учням факти, форми і методи, які б посилювали їх інтерес.
Врахування особистих особливостей учнів (принцип врахування розходження спрямованості інтересів і рис характеру учнів).
Розвиток ініціативи і самодіяльності учнів. У позакласній і позашкільній діяльності слід ураховувати бажання школярів, їх пропозиції, щоб кожен із них виконував цікаву для себе роботу. Самодіяльність – це основа творчості, а саме творче задоволення в роботі завжди сприяє необхідності працювати краще, знати іноземну мову досконаліше. Ініціатива має стати життєвою позицією кожного учня. Учителю слід спонукати своїх учнів до того, щоб вони самі пропонували тематику та форми позакласного спілкування.
Розвиток винахідливості, дитячої технічної та художньої творчості. Під час занять перед учнями слід ставити завдання пошукового характеру: створення нових приладів, удосконалення наявних; приділення особливої уваги творчому підходу до справи тощо.
Зв'язок з навчальною роботою. Позакласна та позашкільна робота повинна бути логічним продовженням навчально-виховної роботи, яка здійснюється на уроках.
Використання ігрових форм, цікавість, емоційність. Реалізація цього принципу потребує широкого використання пізнавальних ігор, ігор з комп'ютерами, демонстрування цікавих дослідів та ін.

Є принципи позакласної роботи, характерні лише для певного предмета, наприклад для трудового навчання – комунікативної активності (принцип, що стимулює і втягує учнів у впровадження новітніх, невідомих їм матеріалів, пізнавальна цінність і цікавість яких викликають потребу в спілкуванні, підвищують його якісний рівень, що сприяє розвитку комунікативної компетентності школяра). Всі вищеназвані принципи доповнюють один одного і в цілому забезпечують цілеспрямований, послідовний, систематичний і водночас різнобічний вплив на розвиток особистості. [11, 43]

Розглянемо основні принципові принципи позакласної роботи. Однією з основних завдань позакласної роботи є формування в учнів пізнавального ентузіазму до предмета. Такий ентузіазм не може з'явитися, якщо робота виконана без бажання, по примусу. Тому А.В. Колганова вважає, що принцип добровільності є одним з головних принципів позакласної роботи. [14, 75] Учень зобов'язаний виражати щире бажання прийняти роль у позакласній роботі з предмета. Зрозуміло, що по рівнях загального розвитку, спрямованості інтересів і рисам характеру учні відрізняються один від одного. Ігноруючи ці розходження, нереально домогтися успіхів у позаурочній роботі. Б.М. Ступарик стверджує, що принцип врахування особистих особливостей учнів є принциповим при організації позакласної роботи [37, 49]. Він дозволяє врахувати рівні розвитку кожного школяра і, виходячи із цього, коректувати всі види робіт, проведених з кожним учнем. Як і у навчанні будь-якого шкільного предмета, у позакласній роботі визначальним є зміст, який підбирається довільно. Тема позакласної роботи зовсім різноманітна. У позакласній роботі більше, ніж у будь-якій іншій, проявляється вплив особистості вчителі, його кругозору, інтересів, теоретичного і морального багажу. Зміст позакласної роботи підкоряється строго певним вимогам [31, 96]: науковості (встановлює певне співвідношення змісту шкільного предмета зі змістом науки); доступності (зміст зобов'язаний відповідати віковим особливостям учнів, не відхилятися від шкільної програми, провокувати бажання пізнання, до роботи з додатковою літературою, до дослідницької діяльності); актуальності і практичній значимості (зв'язок з життям); цікавості (учню повинно бути цікаво під час проведення позакласної роботи).

В методичній літературі та у практиці школи традиційно розрізняють три форми позакласної роботи: індивідуальну, групову та масову. В основу такого розподілу покладена ознака кількісного охоплення учасників. Підкреслюючи нечіткість поняття «масовості», Б.М. Ступарик пропонує розрізняти форми позакласної роботи з трудового навчання за організаційно-структурною ознакою. [37, 51] Відповідно вона відносить групові форми до організаційно-структурних форм, а індивідуальні та масові – до не структурних.

Індивідуальна позакласна робота проводиться з окремими учнями, які готують повідомлення про різні предмети та матеріали, про професії людей і т.д. Індивідуальна робота може проводитися постійно або епізодично.

Групова форма позакласної роботи має чітку організаційну структуру і відносно постійний склад учасників, об'єднаних спільними інтересами. До цієї форми належать різноманітні гуртки: конструювання, плетіння, ліплення, кулінарні. Заняття в гуртках, як правило, проводяться регулярно.

Масові: форми позакласної роботи не мають чіткої організаційної структури. До них відносять такі заходи як фестивалі, конкурси, тематичні тижні і дні. Ці заходи проводяться епізодично.

У педагогічній літературі є поняття «об'єднуючі форми позакласної форми» [42, 80]. До об'єднуючих форм відносять дитячі клуби за інтересами, гуртки та ін. Такі товариства є ефективною формою позакласної роботи з трудового навчання, тому що вони об'єднують учнів різних інтересів, створюють широкий простір для спілкування, діють на засадах самоврядування і стають центрами позакласної роботи в школах.

Отже, узагальнивши все вище сказане, схематично можна зобразити:

Схема 1.Форми позакласної роботи

Позакласна робота

індивідуальна

групова

масова

Індивідуаль

Позакласна робота сприяє розширенню сфери застосування вмінь і навичок, які були здобуті на уроках трудового навчання, та розширення сфери застосування вмінь трудової підготовки. Якщо позакласна робота супроводжує весь курс трудового навчання в молодшій школі, то вона успішно підтримує так звану близьку мотивацію, так як у кожному елементі навчального процесу створюються умови для застосування набутих знань, умінь і навичок, що в свою чергу, забезпечує стійке позитивне відношення до навчання.

В основі позакласної роботи лежить самоуправління учнів. Саме вони є суб'єктами позакласної роботи: вона проводиться ними заради них. Їх бажання і інтереси є визначальними при виборі форм і змісту позакласної роботи.

Завданням вчителя також є формування смаку учнів, наявність визначених естетичних критеріїв. При обговоренні пропозицій запропонованих учнями вчитель повинен спонукати учнів до ідеї єднання форми і змісту.

Позакласна робота виховує колективістські якості учнів, формує адекватні особисті відношення. Вона пов'язана з створенням колективу в цілому і всередині його – мікроколективів, що передбачає товариську взаємодопомогу «відчуття плеча» співпереживання і визначення свого місця в колективі, вміння співвідносити свої бажання з бажанням більшості. Успішна робота може забезпечуватися лише при умові доброзичливих відношень її учасників один до одного, при цьому важливо помічати досягнення, шукати і знаходити ще не реалізовані можливості своїх товаришів.

1.4 Основні види трудової діяльності на позаурочній роботі молодших школярів

Зміст трудового навчання молодших школярів становлять: робота з папером, картоном (аплікація з різнофактурного паперу, у сполученні із тканинами, природними матеріалами, виготовлення декоративних панно, великих і площинних предметів і конструкцій для дизайну свят і розваг, декорацій, сувенірів); робота із природним матеріалом (виготовлення маленьких і великих скульптур, складання декоративних букетів із сухих і живих рослин); робота із глиною (створення декоративних прикрас, виготовлення маленьких скульптур, іграшок-сувенірів, лялькового посуду); робота із тканиною, нитками (декоративна аплікація із тканини, плетиво із синтетичної пряжі, виготовлення декоративних прикрас і предметів побуту, одягу, театральних і декоративних іграшок і сувенірів із синтетичних тканин) [26, 35].

Для молодших школярів найбільш доступний і просто піддається обробці матеріал – папір. Робота з папером – це робота з матеріалом, що має свою індивідуальність, та володіє конструктивними й пластичними властивостями. Виготовлення виробів з паперу сприяє розвитку мускул кистей рук, удосконалює окомір у дитини, готує її до вироблення навичок письма, сприяє естетичному розвитку дітей, набуття ними вмінь добре підбирати сполучення квітів паперу, форм і розмірів комплектуючих виробів деталей. Наприклад, першокласники з паперу виконують різні двомірні й тривимірні форми. Дитина вчить здатності використовування паперу, згинаючи, стискаючи, розриваючи її на частині, але потім поєднує їх і одержує нову форму. Дітям дуже подобається робити вироби зі смужок паперу. Цей вид роботи створює величезні здатності для творчості дітей. Традиційно при одержанні картонних смужок різної довжини і ширини діти відразу починають їх мимоволі скручувати, звивати, переплітати, перехрещувати, з'єднувати одну з іншою, у підсумку чого з'являються різноманітні композиції. Чудова біла картонна пластика, чарівна гра світла й тіні, нескінченні творчі здатності й перспективи її використання примушують дивуватися й знаходити новітні шляхи рішення художніх образів і сюжетів. Якщо взяти дві смуги паперу одного кольорів, але різних по розміру, зробити кільце з кожної, з'єднати їх, а потім додати трошки уяви, можна зробити звірів для театральної вистави (курчатко, поросятко, кішка, заєць і т.д.). Як база для виконання фігурок тварин і людей може бути використані конус або циліндр [23, 74]. Дитина без допомоги інших відкриває новітні методи і форми згинання для отриманого підходящого елемента. При цьому яскраво проявляється фантазія дитини, оскільки вона створює все нові й нові композиції й часом сама дивується тому, що в неї вийшло з початкової спроби. На позаурочній роботі з трудового навчання діти з задоволенням займаються виготовленням різних виробів з паперу. Вони можуть довго займатися цим видом виробів, не бажаючи визнавати, що робота закінчена, оскільки в них постійно з'являються нові ідеї.

На позаурочних заняттях з трудового навчання молодші школярі люблять займатися майструванням з різних природних матеріалів. Оточуюча нас природа веселить безліччю форм і кольорів. Кожна пора року багата своїми природними дарами: від прекрасних зеленуватих травинок і квіткових пелюстків до багатих плодів осені і сухих, на перший погляд, непримітних рослин, які ми вважаємо бур'янами. Природа багата матеріалом, який діти можуть використовувати в грі. Цінність таких ігор полягає в тому, що дитина черпає натхнення конкретно із природи й створює неповторні речі, що радують око власною красою. У природних матеріалах молодші школярі бачать красу й погодженість форм, гармонію, не помічаючи того, вони узнають про характерні риси матеріалів: запах, кольори, форму, будову. Надалі, маючи певний досвід, вони здатні відповісти на різноманітні питання: що буває твердим, соковитим, м'яким? Що росте на соснах і ялинках? Які дерева бувають листяними і хвойними? Що росте на лузі, у полі? Що буває величезним і маленьким, закругленим і гострим? У дітей не лише збагачується словниковий запас, але й розвивається аналітичне мислення: вони прагнуть співвіднести з побаченим свої вироби, дати їм образні найменування. Фактично немає такого природного матеріалу (за винятком отрутних рослин), який не можна було б уживати для виробів, які роблять молодші школярі на позаурочних заняттях з трудового навчання, немає і установлених правил, як його використовувати.

Особливо виділяються позаурочні заняття з трудового навчання із глиною – ліплення. Заняття ліплення сприяють формуванню таких властивостей особистості, які є для людини не якимись специфічними (необхідними лише для даної і схожої роботи), а загальнозначущими. Ці заняття розвивають розумові здатності учнів, розширюють їх художній і політехнічний кругозір, формують моральні уявлення і сприяють формуванню творчого відношення до навколишнього світу. Особлива увага приділяється декоративно-прикладному мистецтву. Діти з насолодою ліплять декоративні іграшки за мотивами народних зразків, посуд, настінні рельєфи, декоративні маски. Молодші школярі знайомляться з народними промислами. Не вважаючи того, всі ці вироби чітко тяжіють до реального декоративно-прикладного мистецтва, а отже, поєднані з життям.

У порівнянні з обробкою інших матеріалів робота з текстильними виробами має свої особливості. Робота із тканиною дозволяє здійснювати на практиці міжпредметні зв'язки. Так, учні істотно розширюють свій кругозір, словниковий запас, знайомлячи з найменуваннями інструментів, матеріалів, трудових дій. Виготовлення викрійок сприяє вправам в обчисленнях, у зіставленні і відпрацьовуванні понять «менше», «вужче», «коротше», «довше». [14, 77]

При виготовленні виробів по викрійці і обробці деталей, що представляють собою різні геометричні фігури (квадрати, прямокутники, окружності) закріплюється геометричний матеріал, вивчений на уроках математики. При знятті мірок учні мають справу із цифрами. Вони зіставляють отримані дані з розмірами тканини, виконують різні розрахунки. Позаурочні заняття з рукоділля також взаємозалежні з уроками малювання. Діти привчаються підбирати кольори ниток для вишивання, узнають, що залежно від особливості виробу, його конструкції й призначення підбираються тканини відповідних властивостей і кольори. Величезне значення має підбор візерунка для вишивання, уміння прекрасно робити обробку виробу. Практичні вправи в обробці текстильних матеріалів розвивають окомір. Якість роботи при цьому багато в чому залежить від точності й акуратності, дотримуваних при складанні викрійки, при розмітці, різанні, зшиванні й інших операціях. Обробка текстильних матеріалів у порівнянні з іншими вимагає більш кропіткої й завзятої праці. Робота із шиття й вишивання, плетіння затягає дітей своїми плодами. Скільки радості одержують молодші школярі від зробленої своїми руками закладки або серветки! Не меншу насолоду доставляє виготовлення подарунків для батьків, друзів, малят. Список практичних робіт включає вироби, які по призначенню можна згрупувати у такий спосіб: господарсько-побутові, навчальні, ігрові сувеніри і подарунки.

Роботу в гуртках з трудового навчання потрібно планувати так, щоб вона не дублювала програмний матеріал по праці, а щоб позаурочні заняття розширювали й поглиблювали знання по роботі з папером і картоном, тканиною, пластиліном, а також по роботі з іншими матеріалами, удосконалювали навички й уміння, одержувані дітьми на уроках. Роботу кружка організовують з урахуванням досвіду дітей й їхніх вікових особливостей. З дітьми, що не мають навичок роботи з папером, тканиною й іншими матеріалами потрібно починати з більш простих виробів, тобто для учнів четвертого класу дається більше складна робота, ніж першокласникам.

Діти не люблять одноманітної монотонної праці, вона їх швидко стомлює, внаслідок цього в дітей може пропасти інтерес до роботи, тому на кожному занятті види виробів необхідно міняти. Важливо, щоб у роботі діти могли виявити вигадку, творчість, фантазію, що, безсумнівно, буде сприяти підвищенню ефективності праці. Правильно поставлена робота гуртка має велике виховне значення. У дітей розвивається почуття колективізму, відповідальності і гордості за свою працю, повагу до праці інших.

Робота в гуртку «Умілі руки» – прекрасний засіб розвитку творчості, розумових здатностей, естетичного смаку, а також конструкторського мислення дітей.

Діти, бачачи готові вироби, порівнюють їх, знаходять достоїнства й недоліки, критично підходять до своєї роботі, у них виробляється аналітичний розум. Особливо важливо, що діти пізнають значимість своєї праці, її корисність для навколишніх. Дуже важливо вчителю або керівнику гуртка вдосконалювати естетичний смак дітей, розвивати почуття прекрасного, підтримувати творчий початок у діяльності дитини.

На кожному занятті повинні вирішуватися завдання загальноосвітнього характеру, повідомлятися відомості про матеріали й інструменти.

Для практичної роботи приділяється більша частина часу – до 90%. Заняття проводяться в класній кімнаті, у якій є наочні приладдя, великий роздавальний матеріал, шафи зі зразками виробів. Кімната провітрюється, має нормативне освітлення, відповідає санітарно-гігієнічним вимогам. За кожним учнем закріплюється індивідуальне робоче місце й інструменти. Перелік й обсяг матеріалів варто передбачити заздалегідь – збір деяких залежить від сезонних умов. Такі матеріали, як листя, корінь, гілочки збираються дітьми під час екскурсій.

Дуже важливо познайомити батьків із планом роботи кружка. Вони допоможуть заздалегідь придбати потрібні матеріали до роботи. Тісний зв'язок родини й школи буде сприяти вихованню школярів.

На заняттях з дітьми необхідно акцентувати увагу учнів не на виготовлення конкретного виробу, а на її конструктивній побудові, загальній закономірності пристрою виробу цього типу, показати варіанти, щоб діти змогли б вдома самостійно зробити потрібний виріб. Такий підхід, як свідчить практика, значно підвищує інтерес до знань. А це є головною відмінністю від уроків трудового навчання.

Заняття можна організувати по-різному, але немає необхідності в тому, щоб спочатку виконати всі вироби з одного матеріалу, потім з іншого й т.д. Види робіт через кілька занять бажано міняти.

У гуртках типу «Умілі руки» має нараховуватись 10 чоловік. З такою кількістю учнів можна здійснювати індивідуальний підхід, що помітно позначається на ефективності навчання. Керівнику гуртка треба опиратися на ті знання, уміння й навички, отримані в школі або вдома, а також розвивати їх й удосконалювати.

У робочій кімнаті доцільно зробити постійно діючу виставку дитячих робіт. Діти бачать результати своєї праці, порівнюють зроблене, обговорюють вироби, виділяють найцікавіші роботи. Найбільш оптимальна тривалість занять, наприклад для 4 класу – 40–50 хвилин.

Діти, які відвідують гуртки з трудового навчання зазвичай беруть участь у різноманітних конкурсах дитячих робіт, наприклад конкурс «Іграшки руками дітей», або «Оригінальна техніка виконання».

Основні завдання освітньої програми гуртків з трудового навчання для молодших школярів наступні:

1. Розвиток творчих здатностей учнів.

2. Прищеплювання інтересу до мистецтва.

3. Виховання художнього смаку й працьовитості, уміння спостерігати й

виділяти головне.

4. Удосконалювання трудових умінь і навичок. [16, 38–39]

Таким чином, вірно організована позаурочна робота з трудового навчання в молодших класах дає дітям поглиблені знання про якість і можливості різних матеріалів, сприяє закріпленню позитивних емоцій, провокує бажання трудитися і опановувати риси майстерності, прилучає до народного декоративного мистецтва. Отже, є всі підстави розглядати трудове навчання, та позаурочну роботу з цього предмету, як принциповий елемент гармонічного розвитку дітей.

1.5 Констатуючий експеримент щодо з’ясування практичного стану позакласної роботи з трудового навчання в сучасній школі

З метою з’ясування практичного стану позакласної роботи з трудового навчання в сучасній школі та шляхів її покращення і вдосконалення було проведено констатуючий експеримент. Результати його засвідчили, що трудове навчання як предмет подобається 48,8% школярів, і найбільшу зацікавленість в учнів викликають такі форми та види позакласної роботи з трудового навчання, як трудові ігри, заняття гуртків, індивідуальна робота тощо. Проте опитування показало, що лише 30% школярів беруть участь у масових заходах, 10% – відвідують трудові гуртки, 10% залучені в індивідуальній роботі з трудового навчання.

Аналіз бесід та спостережень за вчителями молодших класів показав, що вони не систематично організовують позакласну роботу з трудового навчання. Дослідження свідчить, що ретельно продумана та спланована позакласна робота з трудового навчання у досліджуваній школі майже не проводиться. Педагоги обмежуються в своїй діяльності епізодичним проведенням предметних тижнів, тематичних свят і вечорів, на яких діти виготовляють подарунки своїми руками.

Окрім цього, є проблеми в методичній підготовці вчителів молодших класів, що негативно впливає на активізацію пізнавальної діяльності школярів. За результатами опитування педагогів, серед чинників, які вплинули на їх знання з методики проведення позакласної роботи з трудового навчання, навчання у вищих навчальних закладах стоїть на одному з останніх місць.

Результати констатуючого експерименту свідчать про необхідність удосконалення методичної підготовки, щодо проведення позакласної роботи з трудового навчання серед вчителів молодших класів, що сприятиме її ширшому використанню з метою активізації пізнавальної діяльності учнів та формування у них трудової підготовки.

2. Дослідження впливу позаурочної роботи з трудового навчання на підвищення зацікавленості до предмету серед молодших школярів

Отже, в Полянській ЗОШ №1 проводилося педагогічне дослідження, ціль якого – експериментальним шляхом перевірити ефективність позаурочної роботи з трудового навчання в активізації зацікавленості та сформованості знань у молодших школярів до цього предмету. Всього в педагогічному експерименті взяло участь 20 учнів 2-го класу і 20 учнів 3-го класу. Другокласники були експериментальним класом, а третьокласники – контрольним класом.

Змістом цього етапу дослідження був формуючий експеримент, у процесі якого розв’язувались такі завдання: вивчались можливості позаурочних заходів з трудового навчання як засобів формування пізнавальних інтересів учнів; апробовувалися напрями удосконалення організаційних форм, методів і прийомів, практичної діяльності вчителя і пізнавальної діяльності учнів у системі позакласної роботи; перевірялись критерії рівнів сформованості пізнавальних інтересів учнів.

Основними напрямами реалізації проблеми формування пізнавальних інтересів учнів у процесі позакласної роботи ми вважаємо організацію різноманітних заходів з трудового навчання молодших школярів. Ці позаурочні заходи мають можливості широкого охоплення школярів різними видами добровільної пізнавальної діяльності, які сприяють забезпеченню стійких інтересів учнів до навчання і до пізнання.

Для реалізації поставленої проблеми було проведено два позаурочні заходи з трудового навчання: Позакласне практичне заняття з трудового навчання та позакласний захід «Свято праці» по трудовому навчанню. (Див. Додаток 1, 2)

Формувальний експеримент здійснювався протягом 2009 року. З метою дотримання об’єктивності його проведення обиралися контрольні й експериментальні групи. Учні контрольних та експериментальних груп мали приблизно однакову успішність з трудового навчання. Для спрощення обчислень було обрано однакову кількість досліджуваних у експериментальних та контрольних групах – по 20 чоловік.

У контрольних групах позакласна робота з трудового навчання здійснювалася традиційно, а в експериментальних – за розробленою у дослідженні експериментальною методикою, спрямованою на активізацію пізнавальної діяльності учнів та збільшення інтересу учнів до трудового навчання.

Зростання рівня навчальних досягнень з трудового навчання та рівня сформованості пізнавальних дій учнів експериментальних груп після проведення різних видів позакласної роботи доводить їх ефективність. Проте одним із найважливіших показників, який переконливо свідчить про активізацію пізнавальної діяльності школярів, є зростання рівня пізнавальної активності.

У процесі формувального експерименту пізнавальна активність досліджувалася покомпонентно. На підставі аналізу літературних джерел було визначено показники кожного з її компонентів: мотиваційного (ставлення до позакласної діяльності; пізнавальний інтерес; ініціатива), змістово-операційного (володіння трудовим матеріалом; здатність до самостійної роботи з різними видами матеріалу; вміння творчо застосовувати знання) та емоційно-вольового (старанність, цілеспрямованість та наполегливість у навчанні; впевненість у собі, вміння відстоювати власну позицію, здатність пропонувати нові ідеї; прагнення до самовдосконалення, інтелектуальна рефлексія).

З метою об’єктивного вивчення результатів дослідження було введено спеціальну чотирибальну шкалу оцінювання сформованості рівнів пізнавальної активності (0, 1, 2, 3 бали). Було оцінено прояв кожного показника у учнів за визначеною шкалою (максимальна сума балів – 30). Встановлено три рангові градації: до високого рівня розвитку пізнавальної активності відносили учнів, які набрали від 21 до 30 балів, до середнього – від 11 балів до 20, низького рівня – до 10 балів.

Для визначення рівня пізнавальної активності в експериментальних та контрольних групах було проведено початковий і заключний зрізи. Результати початкового зрізу свідчать, що серед учнів контрольних і експериментальних груп переважає середній рівень розвитку пізнавальної активності. Кількість школярів із високим рівнем пізнавальної активності з трудового навчання в середньому приблизно дорівнює кількості учнів із низьким рівнем.

Динаміка пізнавальної активності учнів в умовах формувального експерименту

Засіб активізації пізнавальної діяльності учнів	К-сть Учнів	Зрізи	Рівень пізнавальної активності, у%
високий	середній	низький
К	Е	К	Е	К	Е
Позакласне практичне заняття з трудового навчання (тільки для експериментальних груп)	20	І	30	30	45	40	25	30
20	ІІ	30	50	45	35	25	15
Позакласний захід «Свято праці» (тільки для експериментальних груп)	20	I	30	50	45	35	25	15
20	II	30	60	45	30	25	10

І зріз – початковий, ІІ зріз – заключний

К – контрольні групи, Е – експериментальні групи

За результатами заключного зрізу в експериментальних групах розподіл учнів за рівнями виявився таким: 12 учнів (60%) – високий рівень, 6 учнів (30%) – середній i 2 учня (10%) – низький, тобто від початку експериментальної роботи 4 учня (20%) перейшли з групи з середнім рівнем в групу з високим, 4 учня (20%) – з групи з низьким рівнем перейшли в групу з середнім рівнем розвитку пізнавальної активності, а решта школярів також мають позитивну динаміку, але в межах одного рівня. Зокрема, покращилося ставлення дітей до позакласної діяльності, зросли пізнавальний інтерес, самостійність, ініціативність, цілеспрямованість і наполегливість школярів, рівень навчальних досягнень та рівень сформованості пізнавальних дій, вдосконалилися аналітико-синтетичні вміння, інтелектуальна рефлексія учнів. У контрольних групах показники фіксовані. Всі отримані дані можна продемонструвати на діаграмах:

Рисунок 1. Розподіл молодших школярів за рівнем пізнавальної активності з експериментальної групи до проведення експериментального дослідження та після нього

І етап – до початку експерименту;

ІІ етап – після проведення позакласного практичного заняття з трудового навчання;

ІІ етап – після проведення позаурочного заходу «Свято праці».

Рисунок 2. Розподіл показників умінь, які характеризують пізнавальну активність молодших школярів з контрольної та експериментальної груп після завершення експерименту

1 – вміння вірно вибирати матеріал для роботи;

2 – виконувати розмітку на матеріалах;

3 – вміння різати матеріал;

4 – вміння з'єднувати різні частини матеріалу та предметів;

5 – організовувати та планувати свою діяльність;

6 – підвищення інтересу до трудового навчання.

Діаграма досить чітко демонструє, що учні експериментальної групи краще засвоїли необхідні трудові навички та вміння, ніж учні контрольної групи. Різниця між основними показниками становить близько 10%, що переконливо свідчить про ефективність проведеної роботи.

Таким чином, аналіз експериментальних даних і результатів спостереження, відгуки вчителів свідчать про те, що використання запропонованих у дослідженні форм і видів позакласної роботи (Позакласного практичного заняття з трудового навчання та Позакласного заходу «Свято праці») з урахуванням особистісно орієнтованого підходу забезпечило активізацію пізнавальної діяльності учнів молодшої школи з трудового навчання та позитивно вплинули на трудову підготовку молодших школярів.

Висновки

Активізація пізнавальної діяльності учнів – це процес, спрямований на мобілізацію вчителем за допомогою спеціальних засобів інтелектуальних, морально-вольових та фізичних зусиль учнів на досягнення конкретної мети навчання, виховання та розвитку, на подолання пасивності школярів, стимулювання їх пізнавальної активності, використання оптимальних форм і методів навчання.

У ході дослідження встановлено, що одним із найважливіших показників активізації пізнавальної діяльності учнів є зростання рівня пізнавальної активності. На основі узагальнення літературних джерел визначено структуру пізнавальної активності, що включає три компоненти: мотиваційний, змістово-операційний та емоційно-вольовий.

Результати теоретичного аналізу психолого-педагогічної та методичної літератури дають підстави стверджувати, що існує багато засобів активізації пізнавальної діяльності учнів із трудового навчання для ефективної трудової підготовки, проте роль позакласної роботи в цьому процесі мало висвітлена і до кінця не з’ясована. Тому на сьогодні виникла нагальна потреба у впровадженні ефективних форм і видів позакласної роботи, які б сприяли активізації пізнавальної діяльності школярів. Серед них ми виділили позакласні свята, позаурочні практичні заняття з трудового навчання, гурткові заняття та індивідуальну роботу з учнями, теоретично обґрунтувавши їх ефективність.

Констатувальний експеримент показав, що позаурочна робота з трудового навчання має великі можливості для ефективної трудової підготовки молодших школярів, для активізації пізнавальної діяльності учнів, для підвищення зацікавленості до трудового навчання. Проте вони залишаються нереалізованими через недостатню увагу до неї та відсутність ґрунтовних методичних рекомендації до її проведення.

Експериментальна перевірка довела, що результативність проведення позаурочної роботи з трудового навчання значною мірою залежить від методичної підготовки вчителя. Зміни, що відбулися в процесі формувального експерименту після проведення позаурочного заходу «Свято праці» та позаурочного практичного заняття з трудового навчання, засвідчили його позитивний вплив на зростання трудових умінь та навичок молодших школярів та підвищення в них зацікавленості до предмета та пізнавальної активності.

Формувальний експеримент засвідчив, що в умовах упровадження зазначених видів позаурочної роботи в навчальний процес загальноосвітньої школи відбулися якісні та кількісні зміни у сформованості трудових умінь та пізнавальній активності молодших школярів (збільшився відсоток учнів із високим рівнем на 20% та зменшився відсоток учнів із низьким рівнем на 20%).

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми формування трудових умінь та навичок учнів молодшої школи в позаурочній роботі трудового навчання. Подальшого вивчення потребують питання співпраці загальноосвітніх і вищих навчальних закладів у проведенні позаурочної роботи з трудового навчання, використання інтерактивних технологій у позаурочній діяльності та ін.

Список використаної літератури

Абилов К.С. Развитие трудолюбия у младших школьников. Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидат педагогических наук. – Баку, 1965.
Алексюк А.Н. Проблема методов обучения в общеобразовательной школе. – М., 1979.
Армаганян Л.Х. Главное звено трудового воспитания в школе // Начальная школа. – №5, 1986. – С. 37–39.
Бокарев Л.Ю. Трудовое обучение и воспитание младших
школьников в практике учителей // Начальная школа. – №5, 1983. – С. 47, 12.
Букрєева С.М. Перші кроки становлення в Україні позакласного виховання дітей // Рад. шк., – 1977. – №1 – С. 91–99.
Беляков Н.Д., Цейтлин Н.Е. Внеклассные занятия по труду с младшими школьниками. Пособие для учителей начальных классов. – М.: Просвещение, 1969. – 303 с.
Веремійчик І.М. Методика трудового навчання в початковій школі. – Тернопіль: Мальва-ОСО, 2004. – 276 с.
Воспитательная работа с учащимися вне школы / Под ред. Л.М. Николаевой. – М.: Просвещение, 1981. – 144 с.
Галагузова М.А. Активизация творческой познавательной деятельности учащихся на уроках труда // Начальная школа. – №7, 1987.
Глущенко А.Г. Трудовое воспитание младших школьников во внеклассной работе. – М.: Просвещение, 1985. – 106 с.
Гукасова А.М. Внеклассная работа по труду. – М.: Просвещение, 1981. – 174 с.
Гурасова А.М. Вопросы методики трудового обучения в начальных классах. – М., 1967.
Доценко В.С. Дети вне школы. Формы и методика работы с детьми и подростками по месту жительства. – М: Просвещение, 1979. – 223 с.
Колганова А.В. Трудовое обучение и воспитание младших школьников // Начальная школа. – №4, 1987. – С. 75–78.
Конышева Н.М. Лепка в начальных классах. – М.: Просвещение, 1985. –78 с.
Конышева Н.М. Методика трудового обучения младших школьников: базы дизайнобразования. Уч. Пос. Для студ. Сред. Пед. Учеб. Заведений. – М.:Академия, 1999. –192 с.
Конышева Н.М. Трудовое обучение // Начальная школа. – №4, 1998.
Конышева Н.М. Формирование мировоззрения учащихся в курсе предмета трудовое обучение // Начальная школа. – №7, 1996.
Костенков П.П. Трудовое воспитание как педагогический прооцесс. Диссертация на соискание ученой степени доктора педагогических наук. – А., 1968.
Крупская Н.К. Методические заметки. Педагогическое сочинение. Т.3. – М., 1959. – С. 556–557.
Лында А.С. Методика трудового обучения. – М.: Просвещение, 1977.
Майорова И.Г., Романова В.И. Дидактический материал по трудовому обучению. – М.: Просвещение, 1979.
Маслов С.И. Развитие творческих возможностей младших школьников на уроках трудового обучения // Начальная школа. – №8, 1989. – С. 74.
Макаренко Л.С. Методика виховної роботи. – К.: Радянська школа, 1990. – 366 с.
Массовые формы внеклассной работы по трудовому обучению: Метод. рекоменд. / Отд. научн. образов. Гродненск. облисполкома, Гродн. обл. ин-т учоверш. учителей, Гродн. обл. совет пед. образ. БССР; / Сост. А.А. Деркачев/.–Гродно, 1980.
Мищенко І. Трудове навчання в 1–2 класах. – К.: Рад. Школа, 1990. – 128 с.
Мищенко І. Трудове навчання в 3 класі – К.: Рад. Школа, 1988. – 64 с.
Мищенко І. Трудове навчання: 4 клас. – К.: Освіта, 1998. – 128 с.
Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті. / Міністерство освіти і науки України. Академія педагогічних наук. – К.: Шкільний світ, 2001. – С. 14.
Николаева Н.И. Работа в трудовых объединениях // Воспитательная работа с учащимися вне школы: В микрорайоне школы. – М.: Просвещение, 1989. – 80 с.
Орлик П.І., Шевченко А.П. Позашкільній роботі – науковий підхід // радянська школа. – 1986. – №1. – С. 95–96.
Перевертень Г.И. Самоделки из бумаги. – М.: Просвещение, 1983. – С. 132.
Перевертень Г.И. Самоделки из разных материалов. – М.: Просвещение, 1985. – 110 с.
Перевертень Г.И. Техническое творчество в начальных классах: Книга для учителя по внеклассной работе. – М.: Просвещение, 1998. – 159 с.
Рожнев Я.А. Методика трудового обучения с практикумом в учебных мастерских. – М.: Просвещение, 1988.
Рукоделие в начальных классах. / Сост. Гукасова А.М. – М.: Просвещение, 1984.
Ступарик Б.М. Внеклассная работа – важный компонент трудового воспитания // Ступарик Б.М. Трудовое воспитание учащихся. – Львов, 1986. – С. 49–65.
Сухомлинский В.А. О воспитании. 6-е издание – М.: Политиздат, 1988. – 270 с.
Сухомлинский В.А. Радость труда – это красота бытия // Сухомлинский В.А. О воспитании. – М., 1982. – С. 130–139.
Трудовое обучение в начальных классах. Пособие для учителей. – М.: Просвещение, 1978. – С. 232–259.
Ушинский К.Д. Труд в его психологическом и воспитательном значении // Ушинский К.Д. Педагогические сочинения: в 6-ти томах – М., 1988. – т. 2. – С. 8–26.
Хорунжий В.І. Методика трудового навчання в початкових класах. Частина І. Курс лекцій. – Олександрія: РВА «Світло», 1996. – С. 79–84.
Черепанова И.П. Дети взрослеют в труде. – М.: Педагогика, 1990. – 180 с.
Шутяк В.Г. Методика трудового навчання в початкових классах. – Рівне, 2001. – 278 с.
Шутяк В.Г. Уроки трудового навчання у 1 класі. – Рівне: РДГУ, 2000. – 95 с.
Шутяк В.Г. Уроки трудового навчання у 2 класі. – Рівне: РДГУ, 2004. – 108 с.