Організація та методика проведення уроку з теми: "Векторний графічний редактор Corel Draw"

Міністерство освіти і науки України

Українська інженерно-педагогічна академія

Гірничий факультет

Кафедра соціально-економічних та педагогічних дисциплін

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліні

«Дидактичні основи професійної освіти»

Організація та методика проведення уроку з теми: «Векторний графічний редактор Corel Draw»

Спеціальність: «Оператор комп’ютерного набору»;

дисципліна: «Спеціальна технологія»

Керівник роботи Карчевська Н.В.

Фіногєєва Т.Є.

Виконавець студент гр. ДГ-К7-1

Сухомлінов Б.

Стаханов, 2009

Реферат

Курсова робота містить 5 табл., 0 додатків, 10 джерел.

В даній курсовій роботі був виконаний аналіз учбової документації по підготовці фахівця, розроблений порядок організації і методики уроку, дані рекомендації по удосконаленню розробки уроку.

УЧБОВИЙ ПЛАН, УЧБОВА ПРОГРАМА, КВАЛІФІКАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА, ПЕДАГОГІЧНЕ СПІЛКУВАННЯ, СТИЛЬ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ, АВТОРИТАРНИЙ СТИЛЬ, ПОПУСТИЕЛЬСКИЙ, ДЕМОКРАТИЧНИЙ

Зміст

Вступ

1. Аналіз учбової документації

1.1 Загальна характеристика учбової дисципліни "Спеціальна технологія"

1.2 Кваліфікаційна характеристика спеціальності "Оператор комп'ютерного набору"

1.3 Аналіз учбового плану

1.3 Аналіз учбової дисципліни та її ролі у підготовці фахівця

1.4 Міжпредметні зв'язки теми: "Графічний редактор Corel Draw"

1.5 Розробка фрагмента поурочно-тематичного плану

1.6 Розробка переліку комплексно-методичного забезпечення для вибраної теми

1.7 Характеристика учбово-матеріальної бази, яка повинна бути привернута для вивчення вибраної теми

1.8 Висновок

2. Організація і методика уроку обраної теми

3. Індивідуальне завдання з поглибленим вивченням одного з аспектів професійного навчання. Організація педагогічного спілкування з учнями в умовах проф. навчання

3.1 Введення

3.2 З історії питання

3.3 Зміст і структура педагогічного спілкування

3.4 Особливості педагогічного спілкування у вузі

3.5 Стилі і моделі спілкування викладача вищої школи

3.6 Висновок

Висновок

Список використаних джерел

Додаток 1

Вступ

Професійно-технічна освіта — це загальнодержавна система підготовки кваліфікованих робітників для всіх галузей народного господарства країни.

Система професійно-технічної освіти міцно утвердилася, як основна форма планомірної підготовки кваліфікованих робочих кадрів і стала високим фактором формування політичних, моральних якостей робітників. Сучасні профтехучилища покликані готувати кваліфікованих робітників, здатних до швидкої зміни праці в умовах постійного технічного процесу, які володіють суміжними професіями, здатних працювати в бригадах і швидко адаптуватися на підприємствах у процесі виробництва.

Нажаль, зараз країна переживає кадровий брак, або і взагалі його дефіцит. Тому підготовка кваліфікованих робітників повинна стати однією з основних задач у стратегії розвитку нашої держави; це одна з основних педагогічних проблем.

Одним із способів вирішення педагогічних проблем є педагогічне проектування, суть якого полягає в попередньому (випереджаючому) моделюванні шляхів їх вирішення, визначення варіантів реалізації та корекції цих рішень у реальній практиці. Педагогічне проектування на різних етапах інноваційного процесу є передумовою, умовою і результатом інноваційної діяльності.

У ході інноваційного процесу педагогічне проектування сприяє усвідомленню потреби і можливості нововведень, вивчення запитів педагогічного середовища, конкретної особистості.

Мета даної курсової роботи: на основі аналізу початкових даних (учбових документів, матеріально-технічної бази і дидактичного забезпечення дисципліни) і умов розробити порядок організації і методику проведення уроку з заданої теми.

Об’єкт дослідження: професійне навчання в професіонально-технічних навчальних закладах.

Для досягнення заданої мети необхідно виконати наступні задачі:

- виявити роль і місце учбової дисципліни «Спеціальна технологія» в учбових документах при підготовці фахівців в ПТНЗ;

- визначити міжпредметні зв’язки та виявити, які дисципліни і теми забезпечують вивчення теми: «Векторний графічний редактор Corel Draw»; виявити, вивчення яких дисциплін і тем забезпечує дана тема;

- скласти поурочно-тематичний план вивчення теми: «Векторний графічний редактор Corel Draw»;

- розробити комплексно-методичне забезпечення для вибраної теми;

- виконати аналіз учбово-матеріальної бази, яка повинна бути використана для вивчення теми: «Векторний графічний редактор Corel Draw»;

- розробити порядок організації і методику теми: «Векторний графічний редактор Corel Draw»;

- дати рекомендації по удосконаленню розробки уроку.

1. Аналіз учбової документації

1.1 Загальна характеристика учбової дисципліни «Спеціальна технологія»

Дисципліна «Спеціальна технологія» відноситься до дисциплін спеціального циклу.

Самостійна робота передбачає вивчення теоретичного матеріалу шляхом опрацювання змісту кожної теми, повторення матеріалу за допомогою питань для самоперевірки і написання контрольної роботи.

Питання для самоперевірки дозволяють студентам перевірити ступінь засвоєння теоретичного матеріалу.

1.2 Кваліфікаційна характеристика спеціальності «Оператор комп’ютерного набору»

Спеціальність: «Оператор комп’ютерного набору»

Розряд: 4-й

Згідно з довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників [1] фахівець спеціальності: «Оператор комп’ютерного набору» (код: 4112) — повинен вміти:

виконувати операції з базами даних на комп’ютерному устаткуванні (введення, опрацювання, накопичення, систематизація, виведення інформації) відповідно до затверджених процедур та інструкцій з використанням периферійного обладнання, систем передавання (приймання) даних на відстань;
готувати до роботи устаткування, магнітні диски, стрічки, картки, папір;
працювати в текстовому редакторі з введенням тексту та його редагуванням;
оперувати файлами, записувати текст на дискету чи переносити на папір за допомогою матричного принтера;
виконувати інші операції технологічного процесу: опрацювання інформації (приймати і контролювати вхідні дані, готувати, виводити та передавати вихідні тощо);
керувати режимами роботи периферійного обладнання згідно із робочими завданнями (підготовка текстів документів та листів, розрахунків, таблиць, переліків, списків тощо);
своєчасно застосовувати корекційні дії в разі появи недоліків у роботі устаткування;
доповідати відповідальному працівникові про виявлені відхилення від установлених норм функціонування комп'ютерного устаткування;
використовувати обладнання для передавання (приймання) інформації на відстань відповідно до вимог призначених для цього програм;
постійно удосконалювати уміння та навички праці з клавіатурою;
у разі необхідності виконувати обов’язки секретаря керівника (організації, підприємства, установи), вести діловодство.

Повинен знати: правила експлуатації комп'ютерної техніки і систем зв'язку, технологію опрацювання даних, робочі інструкції, програми, макети, інші нормативні і методичні матеріали щодо техніки проведення та послідовності виконання операцій у комп'ютерних системах (мережах): стандарти уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації: діловодство; правила орфографії та пунктуації; технічні вимоги до магнітних дисків, паперу, витратних матеріалів для принтера; основи організації праці, трудового законодавства, правила і норми охорони праці.

Кваліфікаційні вимоги: повна загальна середня освіта, професійно-технічна освіта; без вимог до стажу роботи.

Елементи предмета діяльності: пакет офісних програм, прикладні програми, електронна пошта, Інтернет.

Види діяльності: набір тексту, робота з електронною поштою, пошук інформації в Інтернет, побудова електронних таблиць та баз даних.

Сфера діяльності: документознавство, системна інтеграція, автоматизація бізнес-процесів, інформативна та технічна підтримка, бухгалтерський облік.

1.3 Аналіз учбового плану

Наступним етапом є аналіз основних розділів учбового плану стосовно початкових даних.

Термін навчання робітника: 3 роки.

Тривалість учбового року, його структура: учбовий рік триває 10 місяців.

В таблиці 1.1 представлені зведені дані по бюджету часу:

Таблиця 1.1

№ п\п	Предмети	Державна атестація	Кількість годин	1 курс	Всього за 1 курс	Перенос	2 курс	Всього за 2 курс	Перенос	3 курс	Всього за 3 курс	Перенос
Всього	Із них лабораторно-практичні роботи	Семестри	Семестри	Семестри
1	2	1	2	1	2
17	11	10	2	15	2	11	5	5	2іс	9	8	10	1іс	12
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18	19	20	21	22	23	24	25	26
1	Загально-технічна підготовка		171						114								40							17
1.1	Основи електротехніки, радіо та мікроелектроніки		40								1		1	1	2		40	-1
1.2	Технічне креслення		4		1	1	1		40	+2
2	Професійно-теоретична підготовка		563						298								166							99
2.1	Основи програмування		42	6		2	2		42
2.2	Інформаційні технології		34	10															2	1	1			34	-2
3	Професійно-теоретична підготовка		1562						298								412							852
3.1	Виробниче навчання в майстерні		802		6	6	6	35	298		6		12	12	12		342		6	6	6			162
3.2	Виробниче навчання на виробництві		270																6	12	12			270
3.3	Виробнича практика		490									35					70						35	420
4	Природничо-математична підготовка		781						333								348							100
4.1	Математика	2В	250		4	3	3		132	+1	3		3	3	5		118
4.2	Фізика	2	199	34	3	2	2		108	+4	3		2	2	3		91	-1
4.3	Хімія	2В	120	14	2	1	1		55		2		2	1	1		65	+3
4.4	Інформатика	2В	70	26	1	1	1		38		1		1	1			32	+1
5	Гуманітарна підготовка		723						291								282							150
5.1	Українська мова	3	140		1	1	1		40	+2	1		1	2	2		45		2	2	2			54
5.2	Історія України	2	70		1	1	1		38		1		1	1	1		32	-4
5.3	Іноземна мова	3В	130		1	1	2		48		2		1	1	1		50	-1	2	1	1			32	-4
5.4	Людина і суспільство (основи філософії)		35																2	1	1			35	-1
5.5	Основи економіки		34								1		1	1			34	+3
6	Фізична культура і здоров’я		180		2	2	2			76	2		2	1	1		64	+2	2	1	1			40	+4
7	Державна атестація ті інші форми контролю		105													35	70					35		35
8	Консультації		280
9	Загальний обсяг навчального часу (без п. 8)		4270	194	36	36	37	35	1448		37	35	35	36	36		1440		35	34	34	35	35	1382

У Вищому професійному училищі виділяють три цикли дисциплін:

1) професійно-технічний — 2125 годин;

2) загально-технічний — 171 година;

3) загальноосвітній — 1623 години.

Основною характеристикою для оцінювання рівня професійної підготовки в ПТЗО є відношення часу, який відводиться на теоретичне навчання, до часу, який відводиться на виробниче навчання. Даний показник має назву показник інтелектуалоємкості професійної підготовки.

— час, що відводиться на теоретичне навчання;

— час, що відводиться на практичне навчання.

Показник загальноосвітньої бази професійної підготовки визначається за формулою:

, де

— час, що відводиться на вивчення загальноосвітнього циклу;

— час, що відводиться на вивчення професійно-технічного циклу;

1.3 Аналіз учбової дисципліни та її ролі у підготовці фахівця

Дисципліна «Спеціальна технологія» відноситься до дисциплін спеціального циклу.

Обсяг курсу становить 373 годин, в тому числі лекцій – 323 годин; лабораторно-практичних занять – 50 годин.

Питання для самоперевірки дозволяють студентам перевірити ступінь засвоєння теоретичного матеріалу.

Контрольна робота повинна бути виконана за одним із варіантів.

Варіант контрольної роботи вибирають по початковій букві прізвища студента і останньої цифри його навчального шифру. Відповіді на контрольні питання повинні бути короткими і розкривати суть питання. Контрольна робота повинна бути захищена в період сесії.

Виконання лабораторно-практичних робіт здійснюється в період сесії згідно методичних вказівок з проведення лабораторно-практичних занять з дисципліни для спеціальності «Оператор комп’ютерного набору».

Курс завершується іспитом. Допуск до іспиту з дисципліни здійснюєься з урахуванням захисту контрольної роботи та лабораторно-практичних робіт.

Для подальшого дослідження вибираємо тему «Графічний редактор Corel Draw».

Ця тема має важливе значення для кваліфікованого робітника професії «Оператор комп’ютерного набору». Зокрема для формування наступних умінь:

• виховання інформаційної культури;

• практичного застосування вивченого матеріалу;

• закріплення знання загальних принципів роботи графічного редактора Corel Draw;

1.4 Міжпредметні зв’язки теми: «Графічний редактор Corel Draw»

Міжпредметні зв’язки мають особливе значення для здійснення органічного зв'язку професійної і загальноосвітньої підготовки, тобто забезпечення єдності в навчанні.

Методичними прийомами при встановленні конкретних міжпредметних зв’язків можуть бути: нагадування, єдині вимоги, абстрагування, конкретизація, узагальнення, постановка пізнавальних питань.

Далі розглянемо дисципліни і питання, які забезпечують вивчення даної теми (таблиця 1.3).

Таблиця 1.2 – Перелік основних дисциплін і питань, які забезпечують вивчення теми: «Графічний редактор Corel Draw»

Дисципліна

Питання

1. Комп’ютерний дизайн

1. Робота з растровою графікою.

2. Основи монтажу.

2. Інформатика

1. Графічні редактори.

2. Основи побудови діаграм у MS Excel.

3. Форматування таблиць у MS Excel.

В таблиці 1.3 представлені дисципліни і питання, вивчення яких забезпечує дана тема.

Таблиця 1.3 – Перелік дисциплін і питань, вивчення яких забезпечує дана тема.

Дисципліна	Тема дисципліни
Основи роботи на ПК.	Основи роботи з растровою графікою.

1.5 Розробка фрагмента поурочно-тематичного плану

Дисципліна: «Спеціальна технологія».

Кількість годин на дисципліну: 375 години.

Таблиця 1.4 – Поурочно-тематичний план вивчення дисципліни: «Спеціальна технологія»

№ уроку та кількість часів	Тема та короткий зміст матеріалу, що був отриманий на уроці	Навчальна та виховна ціль уроку	Методична характеристика та особливості проведення занять	Намічені самостійні роботи, вправи, види контролю і т.ін.	Між предметні зв’язки	Учбово-матеріальне оснащення уроку / наочні посібники ТСО, ВТ
1	2	3	4	5	6	7
1 (4 год.)	Вступ до комп'ютерної графіки. Основи роботи з програмою: Графічні редактори. Векторна і растрова графіка. Знакомство с CorelDRAW10 Налаштування програмного інтерфейсу. Способи створення графічного зображення в CorelDraw	1. Познайомити учнів з основами налаштування інтерфейсу програми. 2. Базові знання роботи з графікою.	Лекційне заняття: 1.Організаційний момент (10 хв.) 2.Мотивація (10 хв.) 3.Актуалізація (20 хв.) 4.Повід.лекційного матеріалу (45 хв.) 5.Видача д/з. (5 хв.)	Тренувальні вправи, фронтальне опитування.	Тип зв’язку – передуючий. Дисципліна: Комп’ютерний дизайн (тема: «Робота з растровою графікою.»)	ПК, Core lDRAW10, навчальні посібники
2 (4 год.)	Навички роботи з об’єктами: Управління масштабом перегляду об'єктів. Копіювання об'єктів. Групування об'єктів. З'єднання об'єктів. Логічні операції.	Навчити базовим операціям з об’єктами.	Лекційне заняття: 1.Організаційний момент (10 хв.) 2.Мотивація (10 хв.) 3.Актуалізація (20 хв.) 4.Повід.лекційного матеріалу (45 хв.) 5.Видача д/з. (5 хв.)	Тренувальні вправи, фронтальне опитування.	Тип зв’язку – передуючий. Дисципліна: Комп’ютерний дизайн (тема: «Основи монтажу)	ПК, Corel DRAW10, навчальні посібники
3 (4 год.)	Робота з кольором: Природа кольору. Кольорові моделі. Прості і складені кольори. Способи фарбування об'єктів. Редагування растрових зображень. Фігурне обрізання. Формати векторних і растрових зображень.	Надати базові знання з роботи із кольором.	Урок вдосконалення навчальних вмінь та формування навичок виконання прийомів, операцій та робіт	Тренувальні вправи, фронтальне опитування.	Тип зв’язку – передуючий. Дисципліна: Комп’ютерний дизайн (тема: «Робота з растровою графікою»)	ПК, Corel DRAW10, навчальні посібники
4 (4 год.)	Використання спецефектів: Додавання перспективи. Створення тіні. Деформація форми об'єкта. Застосування об'єкта-лінзи. Ефект перетікання об'єктів.	Навчити створювати спецефекти.	Урок виконання комплексних робіт.	Самостійне виконання завдання, фронтальне опитування.	Тип зв’язку – передуючий. Дисципліна: Комп’ютерний дизайн (тема: «Робота з растровою графікою.»)	ПК, Corel DRAW10, навчальні посібники

1.6 Розробка переліку комплексно-методичного забезпечення для вибраної теми

Перелік комплексно-методичного забезпечення для вивчення теми «Векторний графічний редактор Corel Draw».

1. Підручники:

а) Смолина М.А. CorelDRAW X3. Самоучитель. – М.: Диалектика, 2006. – 640 с.: ил.

Ця книга призначена для всіх, у кого є бажання вивчити програму CorelDRAW Х3 практично з нуля. З її допомогою ви навчитеся орієнтуватися в основних питаннях роботи програми Corel DRAW Х3, вивчите призначення і засвоїте методи застосування її інструментів. Дана книга призначена для індивідуального навчання і розрахована на користувачів всіх категорій з будь-яким рівнем комп'ютерних знань. Вона цілком може стати довідником, до якого можна буде звернутися в будь-який момент, зіткнувшись зі складною або невідомою ситуацією. Завдяки лаконічному опису існуючих в CorelDRAW інструментальних засобів і методів роботи з ними, ви знайдете тут відповіді на будь-які практичні питання.

Книга «CorelDRAW X3. Самоучитель» добре ілюстрована й містить безліч практичних прикладів використання інструментальних засобів Corel DRAW Х3. Виконавши всі наведені в книзі покрокові інструкції і застосувавши описані прийоми роботи безпосередньо під час читання книги, ви швидко навчитеся створювати власні малюнки й композиції, а потім готувати їх до друку або публікації в Web.

В даному підручнику тема розглянута в частині 1 «Основы работы в CorelDraw X3».

б) Рожкова Н. Г., Данилов П. П., Шитов В. Н. Графический дизайн и реклама на компьютере. Краткое руководство. – М.: Вільямс, 2006. – 320 с.: ил.

У книзі викладаються основні теоретичні відомості, необхідні для грамотної побудови малюнка, оформлення композиції та вирішення інших питань, пов'язаних з практичним дизайном друкованої та рекламної продукції. Наводиться короткий огляд необхідних програмних і апаратних комп'ютерних засобів, дається методика виконання дизайнерських робіт на базі пакетів CorelDRAW 12 і Photoshop CS. Виклад супроводжується численними прикладами і практичними рекомендаціями. Книга призначена для широкого кола читачів: слухачів комп'ютерних курсів, студентів та викладачів вищих і середніх навчальних закладів, професійних конструкторів і дизайнерів, які бажають використовувати сучасні комп'ютерні технології в своєї творчої діяльності.

Тема розглянута у главі 3 «Векторная графика» та главі 4 «Растровая графика».

2. Навчальний посібник.

Бондаренко С.В., Бондаренко М.Ю. Лучшие трюки и эффекты в Photoshop CS3, CorelDRAW X4, 3ds Max 2009. – М.: Диалектика, 2008. – 336 с.: ил.

У цій книзі на конкретних прикладах демонструються професійні прийоми роботи відразу в трьох програмах комп'ютерної графіки, кожна з яких є кращою в своїй галузі. Будь-який художник або дизайнер, фотограф або проектувальник повинен знати і вміти працювати з кожною з них, незалежно від його основної спеціалізації – пропоновані авторами прийоми і методи знайдуть застосування в самих різних реальних проектах Ця книга практична від початку і до кінця, в ній немає теоретичних викладок, обговорюються лише можливі способи вирішення цілком конкретних завдань. Безліч відмінних ілюстрацій спрощують роботу з книгою та наочно демонструють обговорювані прийоми.

3. Методичні рекомендації до виконання лабораторних (практичних) робіт.

4. План-конспект уроку.

5. Поурочно-тематичний план.

1.7 Характеристика учбово-матеріальної бази, яка повинна бути привернута для вивчення вибраної теми

Учбово-виробничі бази є головними і першочерговими дидактичними складовими професійно-практичного навчання.

Як учбово-виробничі бази можуть виступати:

учбово-виробничі майстерні;
учбові ділянки і окремі учбові цехи безпосередньо на виробництві;
учбові полігони;
учбові господарства і ін.

Найпоширенішими є учбово-виробничі майстерні.

В таблиці 1.5 представлений перелік необхідних майстерних, кабінетів і лабораторій, які необхідні для вивчення теми: «Векторний графічний редактор Corel Draw»

Таблиця 1.5 – Перелік необхідних майстерень, кабінетів і лабораторій

по предметах професійно-технічного циклу.

Кабінети

Лабораторії

1. Основ програмування.

2. Спецтехнології.

1. Комп’ютерної техніки та програмування.

1.8 Висновок

В першому розділі курсової роботи був виконаний аналіз початкових умов:

аналіз учбового плану;
аналіз учбової дисципліни і її ролі в підготовки молодшого фахівця;
розробка фрагмента поурочно-тематичного плану.

На основі аналізу перспективно-тематичного плану, для подальшої розробки вибираємо тему уроку: «Знайомство с Corel Draw 10».

2. Організація і методика уроку обраної теми

Тема: «Знайомство с Corel Draw 10»

Ціль:

1) Дидактичні:

• закріплення знання загальних принципів роботи з Corel Draw;

• формування вмінь та навичок роботи з графікою у графічному редакторі Corel Draw.

2) Розвиваючі:

• розвиток здатності логічно міркувати, робити евристичні висновки;

• розвинути вміння застосовувати отримані знання для створення власних макросів.

3) Виховні:

• виховання інформаційної культури;

• виховання творчого підходу до роботи, бажання експериментувати;

• професійна орієнтація і підготовка до подальшого самонавчання майбутньої трудової діяльності.

Тип уроку: лекційне заняття.

Методи навчання:

• наочні: ілюстрації на дошці, плакати;

• словесні: розповідь, бесіда.

Методи контролю:

• фронтальне опитування;

Дидактичне забезпечення:

• персональний комп’ютер;

• плакати;

• Corel Draw.

План уроку:

I. Організаційний момент (10 хв.)

• привітання;

• перевірка присутніх;

• перевірка готовності до заняття.

II. Мотивація (10 хв.)

III. Актуалізація знань (20 хв.)

• оголошення теми і цілей заняття тема сьогоднішнього уроку;

• пояснення нового матеріалу.

IV. Конспект повідомлення нових знань по темі «Створення і редагування макросів в інтерактивних документах засобами Word» (45 хв.)

V. Видача домашнього завдання (5 хв.)

Література:

Смолина М.А. CorelDRAW X3. Самоучитель. – М.: Диалектика, 2006. – 640 с.: ил.
Рожкова Н. Г., Данилов П. П., Шитов В. Н. Графический дизайн и реклама на компьютере. Краткое руководство. – М.: Вільямс, 2006. – 320 с.: ил.
Бондаренко С.В., Бондаренко М.Ю. Лучшие трюки и эффекты в Photoshop CS3, CorelDRAW X4, 3ds Max 2009. – М.: Диалектика, 2008. – 336 с.: ил.

Хід уроку:

I. Організаційний момент.

• привітання;

• перевірка присутніх;

• перевірка готовності до заняття.

II. Мотивація.

Комп'ютерна грамотність – потреба сучасної епохи.

Програма Corel Draw – це ідеальний інструмент для створення векторних зображень. Векторні зображення, розроблені в corel draw, можуть змінювати масштаб без втрати якості. Наприклад, зображення логотипу у форматі програми Corel Draw X3, можна використовувати під час друку або на візитці і на величезному рекламному щиті без втрати якості картинки.

III. Актуалізація знань.

На початку курсу ми вже говорили про те, що таке растрова графіка і яка її основна відмінність від векторної, а також розглянули такі базові поняття, як піксель і дозвіл. Перевіримо, наскільки добре ви засвоїли матеріал, відповівши на декілька питань: 1) що таке растрова графіка; 2) що таке векторна графіка?; 3) назвіть основні цвітові моделі; 4) опишіть властивості кожної.

Існує думка, що зручніше за все обробляти растрові об'єкти в редакторах растрової графіки (кращим з яких по праву вважається Adobe Photoshop), і тільки після цього використовувати їх в CorelDRAW. Частково цю думку поділяють і розробники програми, тому що найпростіше дію з вставленим в програму растровим зображенням – подвійне клацання на ньому – приводить до відкриття цього зображення в редакторі растрової графіки Corel PHOTO-PAINT. Тим часом в CorelDRAW є досить великий інструментарій для обробки растрових об'єктів, який ми і розглянемо в цій лекції.

IV. Конспект повідомлення нових знань по темі «Знайомство с Corel Draw 10».

Поняття об'єкту в CorelDRAW

Будь-яке зображення у векторному форматі складається з безлічі складових частин, які редагуються незалежно один від одного. Головними ланками, з яких складається зображення, є так звані об'єкти. Поняття об'єкту є основним поняттям в редакторі CorelDRAW 10. Об'єктом називається елемент зображення: пряма, коло, прямокутник, крива, замкнута крива, багатокутник та інші. Так як за допомогою комбінації декількох об'єктів можна створювати новий об'єкт, то об'єкти можуть мати досить складний вид. Крім того, CorelDRAW 10 може створювати групи об'єктів для подальшого редагування групи як єдиного об'єкта. Незалежно від зовнішнього вигляду, будь-який векторний об'єкт CorelDRAW має ряд загальних характеристик. Пояснимо це на простому прикладі (Рис. 2.1). Будь-який об'єкт має деяку кількість точок або вузлів, з'єднаних прямими або кривими лініями – сегментами. Координати вузлів і параметри сегментів визначають зовнішній вигляд об'єкту. Область всередині об'єкту можна зафарбувати або залити одним кольором, сумішшю квітів або візерунком. Цю область прийнято називати заливкою. Сегменти об'єкту утворюють контур, який також має свій колір. Товщину контуру можна змінювати. Розрізняють замкнуті і розімкнені контури. В одного об'єкта не може бути різних заливок або з'єднувальних ліній різної товщини і різних кольорів. Для створення складних зображень потрібно використовувати безліч об'єктів.

Рисунок 2.1 – Приклад об’єкту

Зміна цих складових частин об'єкту і призводить в результаті до створення необхідного зображення в редакторі векторної графіки. Одним з важливих об'єктів CorelDRAW є плавно зігнуті криві, за допомогою яких можна побудувати будь-який довільний контур. Ці криві називаються кривими Без'є. Математик П'єр Без'є (Pierre Bezier) відкрив, що довільну криву можна задати за допомогою двох векторів, що знаходяться на початку і кінці кривої. Це положення лягло в основу опису кривих Без'є в CorelDRAW. Крім положення початкової і кінцевої точки (тобто вузлів кривої), зовнішній вигляд кривої визначається кривизною, тобто її вигнутість між двома вузлами. Кривизна визначається двома параметрами кривої в кожному вузлі, які графічно представлені за допомогою відрізків, що виходять з вузлів. Ці відрізки називаються маніпуляторами кривизни (Рис. 2.2).

Рисунок 2.2 – Крива Без'є

Першим параметром, що визначає кривизну, є нахил кривої при її вході у вузол. Нахил маніпулятора кривизни і показує нахил кривої. Крива як магнітом притягується до маніпулятора кривизни. Другим параметром є ступінь кривизни, тобто те, як швидко при віддаленні від вузла крива розходиться з прямою, проведеної через вузол з тим же нахилом. Ступінь кривизни визначається довжиною маніпулятора кривизни. Таким чином, координати вузлів, нахил і довжина маніпуляторів кривизни визначають зовнішній вигляд кривої Безьє. Якщо маніпулятори кривизни з обох сторін сегмента мають нульову довжину, то сегмент буде прямим. Збільшення довжини маніпулятора кривизни перетворить сегмент в криву. З безлічі кривих Безьє можна скласти будь-яку криву. В CorelDRAW 10 можна використовувати растрові зображення, вставляючи їх в графічно документ. При цьому кожен растровий малюнок є окремим об'єктом, і ви можете редагувати його незалежно від інших об'єктів. Хоча CorelDRAW 10 призначений для роботи з векторною графікою, засоби для роботи з растровими малюнками у нього не гірше, ніж у багатьох редакторів растрової графіки.

Елементи робочого вікна редактору.

Робоче вікно програми CorelDRAW 10 не сильно відрізняється від вікон інших графічних редакторів. Запустіть CorelDRAW 10. На екрані з'явиться початковий діалог програми, якщо ви раніше не скасували цей режим. Скасувати режим можна, прибравши прапорець Show this Welcome Screen at startup (Показувати це вікно при запуску). Виберіть варіант New Graphic (Створити), клацнувши мишею на відповідному малюнку (Створити) щоб створити новий документ. Початковий діалог закриється, і ви зможете розпочати роботу над ілюстраціями, але спочатку приділимо трохи часу настройці програми. Якщо робоче вікно займає не весь екран, натисніть кнопку закрити розташовану в заголовку програми. Тепер, коли робоче вікно займає весь екран, працювати на CorelDRAW 10 стане зручніше.

Примітка: Щоб було видно всі кнопки в панелях інструментів, що створюється зображення добре проглядалося і на екрані залишалося б місце для додаткових елементів, що управляють, рекомендуємо використовувати розміри екрана не менше ніж 1024 на 768 пікселів, а краще 1280 на 1024.

Якщо у вас встановлено меншу роздільну здатність, змініть його. Познайомимося тепер з основними елементами робочого вікна редактора векторної графіки CorelDRAW 10 (Рис. 2.3). Як і в будь-якій іншій програмі, що працює в середовищі Windows, у верхній частині вікна розташовані заголовок вікна і меню. Інші елементи характерні для CorelDRAW 10. Зовнішній вигляд робочого вікна у вас може дещо відрізнятися від нашого, тому що CorelDRAW 10 надає користувачеві досить великі можливості по зміні інтерфейсу.

Рисунок 2.3 – Робоче вікно програми

У центрі вікна програми розташований малюнок аркуша паперу, який називається робочою областю. Ви можете малювати як всередині робочої області, так і поза нею, але при виведенні на друк буде надруковано тільки те, що знаходиться всередині робочої області. Смуги прокрутки дозволяють пересуватися по зображенню, а вимірювальні лінійки - точно позиціонувати елементи малюнка і вимірювати їх розміри. Для роботи з кольором у правій частині вікна розташована палітра кольорів. У рядку стану відображається різна інформація, що істотно полегшує роботу з редактором. Основні засоби для роботи розташовані у так званих панелях інструментів. Кнопки в цих панелях дозволяють швидко і легко виконувати будь-які операції в редакторі. Особливо цікава панель Property Bar (Панель властивостей). Кнопки на цій панелі з'являються і зникають, залежно від ваших дій. У будь-який момент часу ви знайдете на панелі властивостей найкорисніші в поточній ситуації інструменти. Щоб розташувати панель інструментів у довільному місці, треба перетягнути її за допомогою миші. Панелі можна розташувати поряд з будь-якою стороною вікна або в довільному місці робочого вікна. До речі, меню теж є панеллю, і ви можете змінити його місце розташування. Ви можете показати або прибрати будь-яку панель інструментів. Клацніть правою кнопкою миші на вільному місці в будь-якій панелі інструментів, і поруч з'явиться допоміжне меню (Ріс.2.4). Галочка в ньому відзначені видимі панелі. Виберіть команду Standard (Основна) у допоміжному меню, якщо навпроти її не варто галочка, щоб розмістити на екрані основну панель. Якщо ви не бачите на екрані меню, виберіть команду Menu Bar (Панель меню), і меню з'явиться у вікні програми. Аналогічно розмістіть Property Bar (Панель властивостей), панель Toolbox (Графіка) і Status Bar (Рядок стану) і заберіть всі інші панелі. Можливо, у вас і так видно саме ці панелі, і вам не треба виконувати жодних дій.

Рисунок 2.4 – Допоміжне вікно

При роботі ви будете використовувати різні інструменти, розташовані на панелі наборів інструментів, званої Toolbox (Графіка). Можете познайомитися з цими інструментами. Послідовно виберіть всі інструменти панелі Toolbox (Графіка), клацаючи на них мишкою. Зверніть увагу, що вміст панелі Property Bar (Панель властивостей) змінюється для кожного інструменту. Також буде мінятися інформація в рядку стану. Під час роботи з різними інструментами ми будемо активно користуватися полями панелі Property Bar (Панель властивостей). Після невеликої налаштування редактора ви готові до початку роботи над малюнками і можете почати з створення різних векторних об'єктів.

Дякую за урок.

V. Видача домашнього завдання.

Смолина М.А. CorelDRAW X3. Самоучитель, глава 1–4.

3. Індивідуальне завдання з поглибленим вивченням одного з аспектів професійного навчання. Організація педагогічного спілкування з учнями в умовах проф. навчання

3.1 Введення

Гуманізація системи освіти, що характеризує сучасний етап її розвитку, висуває високі вимоги до загальної та професійної підготовки педагогічних кадрів, до прояву їх творчої індивідуальності.

Індивідуальний стиль діяльності - одна з важливих характеристик процесу індивідуалізації професійної праці. Наявність свого стилю у професіонала свідчить, з одного боку, про його пристосування до об'єктивно заданої структурі професійної діяльності, а з іншого – про максимально можливе розкриття своєї індивідуальності. [3]

Педагогічна діяльність - складна і багатокомпонентна. З усього різноманіття її компонентів Н.В. Кузьміна виділяє три: змістовний, методичний та соціально-психологічний. Вони утворюють внутрішню структуру педагогічного процесу. Єдність і взаємозв'язок цих трьох компонентів дозволяють реалізувати повною мірою задачі педагогічної системи. Головним в єдності є соціально-психологічний компонент, тобто педагогічне спілкування (ПЗ), що забезпечує реалізацію двох інших.

У спілкуванні складається важлива система виховних взаємин, що сприяють ефективності виховання і навчання. У педагогічній діяльності спілкування здобуває функціональний і професійно значимий характер. Воно виступає в ній як інструмент впливу, і звичайні умови і функції спілкування одержують тут додаткову «навантаження», так як з аспектів загальнолюдських переростають у компоненти професійно-творчі.

3.2 З історії питання

На визначальну роль і велике значення педагогічного спілкування в навчально-виховному процесі вказували багато видатні педагоги. А. С. Макаренко підкреслював необхідність для вчителя оволодівати технікою педагогічної майстерності, технікою педагогічного спілкування: «Треба вміти читати на людському обличчі, на обличчі дитини, і це читання може бути навіть описано в спеціальному курсі. Нічого хитрого, нічого містичного немає в тому, щоб по обличчю дізнаватися про деякі ознаки душевних рухів.

Педагогічна майстерність полягає в постановці голосу вихователя, і в управлінні своїм обличчям. Педагог не може не грати. Не може бути педагога, який не вмів би грати... Але не можна просто, грати сценічно, зовнішньо. Є якийсь пас, який має поєднувати з цією грою вашупрекрасну особистість... Я став справжнім майстром тільки тоді, коли навчився говорити «Іди сюди» з 15-20 відтінками, коли навчився давати 20 нюансів у постановці обличчя, фігури, голосу ».

Незважаючи на загальновідому істину «переконливість педагога не пропорційна гучності його голосу », багато хто, вибачте на слові «Педагоги» використовують у педагогічному спілкуванні самий вульгарний крик.

Гіркотою і болем пройняті сторінки книг видатного педагога В. А. Сухомлинського, присвячені вчительському крику. «Будьте обачні, щоб слово не стало батогом, який, торкаючись до ніжному тілу, обпікає, залишаючи на все життя грубі рубці. Саме від цих дотиків отроцтво і здається пустелею... Слово щадить і оберігає душу підлітка тільки тоді, коли воно правдиве і йде від душі вихователя, коли в ньому немає фальші, упередженості, бажання «роздрукувати», «пробратися»... слово педагога повинно, перш за все, заспокоювати ». Не так уже й рідко педагогічне спілкування підміняється повчальним балаканиною вчителя, яке викликає в учнів тільки одне бажання: швидше дочекатися його кінця. В. О. Сухомлинський по цього приводу писав: «Кожне слово, яке звучить у стінах школи, має бути продуманим, мудрим, цілеспрямованим, повновагих і - це особливо важливо - звернені до совісті живого конкретної людини, з яким ми маємо справа... щоб не було знецінення слів, а навпаки - щоб ціна слова постійно зростала ». [4]

Спілкування (зокрема, педагогічне) - одне з наймодніших тем сучасної психології. З кінця 60-х років і по теперішній час цієї тематиці присвячені сотні робіт. Особливо багато таких робіт вийшло в США та Італії. Час від часу з'являються дуже солідні праці, узагальнюючі цілі пласти дослідних робіт з проблем спілкування. Одну з таких узагальнюючих робіт американських психологів Дж. Брофі і Т. Гудден «Відносини вчителя і учня »аналізує проф. А. А. Леонтьєв. Він звертає увагу на зібрані авторами дані, які стосуються «суб'єктивності» спілкування вчителя, що виявляється, перш за все у виборчому відношенні.

3.3 Зміст і структура педагогічного спілкування

Дослідження в галузі педагогічної психології показують, що значна частина педагогічних труднощів обумовлена не стільки недоліками наукової та методологічної підготовки викладачів, скільки деформацією сфери професійно-педагогічного спілкування.

Педагогічне спілкування – специфічна форма спілкування, яка має свої особливості і в той же час підкоряється загальним психологічним закономірностям, притаманним спілкуванню як до форми взаємодії з іншими людьми, що включає комунікативний, інтерактивний і перцептивні компоненти.

Педагогічне спілкування – сукупність засобів і методів, що забезпечують реалізацію цілей і завдань виховання і навчання і визначають характер взаємодії педагога та учнів. [5]

Людські взаємини, в т.ч. і в навчальному процесі, повинні будується на суб'єкт-суб'єктної основі, коли обидві сторони спілкуються на рівних, як особистості, як рівноправні учасники процесу спілкування. При дотриманні цієї умови встановлюється не межролевой контакт «викладач-студент», а міжособистісний контакт, в результаті якого і виникає діалог, а значить, і найбільша сприйнятливість та відкритість до впливів одного учасника спілкування на іншого. Створюється оптимальна база для позитивних змін в пізнавальної, емоційної, поведінкової сферах кожного з учасників спілкування. Тож заміна межролевого спілкування спілкуванням міжособистісним сприяє відходу від формалізму і догматизму в навчанні.

Основні форми педагогічної діяльності протікають в умовах спілкування. Зміст спілкування складає обмін інформацією, але цим спілкування не вичерпується. Найважливішою стороною спілкування є прагнення зберегти вигляд одну людину в іншому, транслювати себе в іншого через спільну діяльність. Це вже особистісне спілкування. Спілкуються люди прагнуть поділитися своїм буттям з іншими, обговорити якісь події, що хвилюють обидві сторони. Це – особистісне взаємодія в спільній діяльності викладача та студента. У цьому сенсі спілкування виступає як найважливіший інструмент вирішення навчально-виховних завдань.

Спілкування виступає в трьох аспектах:

• як засіб вирішення навчальних завдань;

• як система соціально-психологічного забезпечення виховного процесу;

• як спосіб організації взаємин викладачів і студентів, в якому поєднуються навчання і виховання;

• як процес виховання особистості і творчої індивідуальності.

Отже, викладач вузу постає як ініціатор і керівник процесу спілкування, суть якого складають система, прийоми та навички взаємодії педагога та студентського колективу, змістом якого є обмін інформацією, навчально-виховний вплив, організація взаємин і трансляція особистості педагога учнем.

Дослідження проблем комунікації в навчальному процесі дають можливість виділити наступну структуру педагогічного спілкування, органічно пов'язану з творчою роботою викладача.

Етапи педагогічного спілкування: [6]

1. Прогностичний етап: в процесі моделювання педагогом спілкування з групою, потоком в процесі підготовки до педагогічної діяльності здійснюється планування комунікативної структури майбутньої діяльності відповідно:

• педагогічним цілей і завдань;

• загальної педагогічної та морально-психологічної ситуації в аудиторії;

• творчої індивідуальності самого педагога;

• індивідуальних особливостей студентів;

• пропонованій системі методів навчання і виховання.

2. Початковий період спілкування: організація безпосереднього спілкування з аудиторією, групою. Найважливішими елементами цього етапу є:

• конкретизація спланованою моделі спілкування;

• уточнення умов і структури майбутнього спілкування;

• здійснення початкової стадії безпосереднього спілкування.

3. Управління спілкуванням у розвивається педагогічному процесі. Крім дидактичних та методичних вимог до лекції, є ряд соціально-психологічних вимог до неї:

• становлення психологічного контакту з групою для передачі інформації та її особистісного сприйняття студентами;

• розробка психологічно обгрунтованою партитури лекції;

• створення обстановки колективного пошуку і спільних роздумів;

• управління пізнавальною діяльністю студентів;

• єдність ділового та особистісного аспектів;

• цілісна, педагогічно доцільна система взаємин педагога і студентів.

4. Аналіз здійсненої системи спілкування і моделювання спілкування в майбутній діяльності.

3.4 Особливості педагогічного спілкування у вузі

Вуз відрізняється від школи змістом навчання і виховання, зміною їх форм. Основна функція вузу – формування особистості фахівця. І цій меті має бути підпорядковане спілкування викладачів і студентів. Система вузівського педагогічного спілкування в ланці «викладач-студент» якісно відрізняється від шкільного самим фактом їх прилучення до загальної професії, а це в значній мірі сприяє зняттю вікового бар'єру, що заважає плідної спільної діяльності. [7]

У системі вузівського педагогічного спілкування поєднуються два фактори:

1. взаємини ведений - провідний;

2. взаємини співпраці учня і навчального.

Основні вимоги до стосунків «викладач-студент», «студент-студент» можна сформулювати наступним чином:

• взаємодія факторів співпраці та відомості при організації виховного процесу;

• формування духу корпоративності, колегіальності, професійної спільності з педагогом;

• орієнтація системи педагогічного спілкування на дорослу людину з розвиненим самосвідомістю і тим самим подолання авторитарного виховного впливу;

• використання професійного інтересу студентів як фактора керування вихованням і навчанням і як основи педагогічної та виховної роботи.

Такий стиль формується під впливом двох активних факторів:

• захоплення наукою, предметом;

• прагнення перетворити область наукового пошуку в матеріал педагогічного впливу, так званого педагогічного почуття.

3.5 Стилі і моделі спілкування викладача вищої школи

Для продуктивної комунікативної діяльності педагог повинен знати, що спілкування пронизує всю систему педагогічного впливу, кожен його мікроелемент.

Специфіка педагогічного спілкування обумовлена різними соціально-рольовими і функціональними позиціями її суб'єктів. У процесі педагогічного спілкування вчитель прямо або опосередковано здійснює свої соціально-рольові і функціональні обов'язки щодо керівництва процесом навчання і виховання. Стиль спілкування та керівництва в істотній мірі визначає ефективність навчання і виховання, а також особливості розвитку особистості та формування міжособистісних відносин у навчальній групі. [8]

На уроці педагогу необхідно володіти комунікативної структурою всього педагогічного процесу, бути максимально чутливим до найменших змін, постійно співвідносити обрані методи педагогічного впливу з особливостями спілкування на даному етапі. Все це вимагає від учителя уміння одночасно вирішувати дві проблеми:

1. конструювати особливості своєї поведінки (свою педагогічну індивідуальність), своїх відносин з учнями, тобто стиль спілкування;

2. конструювати виразні засоби комунікативного впливу.

Другий компонент постійно змінюється під впливом виникають педагогічних і відповідно комунікативних завдань. У виборі системи виразних засобів комунікації важливу роль відіграє склався тип взаємовідносин педагога з учнями.

Можна виділити наступні характеристики спілкування в процесі педагогічної діяльності:

загальна склалася система спілкування педагога та учнів (визначений стиль спілкування);
система спілкування, характерна для конкретного етапу педагогічної діяльності;
ситуативна система спілкування, що виникає при вирішенні конкретної педагогічної та комунікативної задачі.

Під стилем спілкування ми розуміємо індивідуально-типологічні особливості соціально-психологічної взаємодії педагога і що навчаються. У стилі спілкування знаходять вираз:

особливості комунікативних можливостей учителя;
сформований характер взаємин педагога і вихованців;
творча індивідуальність педагога;
особливості учнівського колективу. Причому необхідно підкреслити, що стиль спілкування педагога з дітьми - категорія соціально і морально насичена. Вона втілює в собі соціально-етичні установки суспільства і вихователя як його представника.

Перше експериментальне дослідження стилів спілкування було проведено в 1938 німецьким психологом Курт Левін.

У наші дні виділяють багато стилів педагогічного спілкування.

1. Авторитарний

При авторитарному стилі характерна тенденція на жорстке управління і всеосяжний контроль виражається в тому, що викладач значно частіше своїх колег вдається до наказовому тону, робить різкі зауваження. Впадає в очі велика кількість нетактовним випадів на адресу одних членів групи і неаргументоване вихваляння інших. Авторитарний викладач не тільки визначає загальні цілі роботи, але і вказує способи виконання завдання, жорстко визначає, хто з ким буде працювати, і т. д. Завдання та способи його виконання даються викладачем поетапно. Характерно, що такий підхід знижує діяльнісної мотивацію, оскільки людина не знає, яка мета виконуваної ним роботи в цілому, яка функція даного етапу і що чекає попереду. Слід також зауважити, що в соціально-перцептивної відношенні, як і в плані міжособистісних установок, поетапна регламентація діяльності та її суворий контроль свідчать про невірстві викладача у позитивні можливості учнів. В усякому разі, в його очах учні характеризуються низьким рівнем відповідальності і заслуговують на жорсткого поводження. При цьому будь-яка ініціатива розглядається авторитарним викладачем як прояв небажаного самовілля. Дослідження показали, що така поведінка керівника пояснюється його побоюваннями втратити авторитет, виявивши свою недостатню компетентність: «Якщо хтось пропонує щось поліпшити, побудувавши роботу по-іншому, значить, він побічно вказує на те, що я цього не передбачив ». Крім того, авторитарний лідер, як правило, суб'єктивно оцінює успіхи своїх підопічних, висловлюючи зауваження не стільки з приводу самої роботи, скільки щодо особи виконавця. При автократичному стилі керівництва вчитель здійснює одноосібне управління керівництвом колективом, безопори на актив. Учням не дозволяють висловлювати свої погляди, критичні зауваження, проявляти ініціативу, тим більше претендувати на рішення що стосуються їх питань. Учитель послідовно пред'являє до учнів вимоги та здійснює жорсткий контроль за їх виконанням. Авторитарного стилю керівництва властиві основні риси автократичного. Але учням дозволяють брати участь в обговоренні питань, що зачіпають їх. Однак рішення, в кінцевому рахунку, завжди приймає вчитель відповідно до своїми установками.

2. Попустітельскій

Головною особливістю попустітельского стилю керівництва по суті справи є самоусунення керівника з навчально-виробничого процесу, зняття з себе відповідальності за те, що відбувається. Попустітельскій стиль виявляється найменш кращим серед перерахованих. Результати його апробації - найменший обсяг виконаної роботи та її найгірше якість. Важливо відзначити, що учні не бувають задоволені роботою в подібній групі, хоча на них і не лежить ніякої відповідальності, а робота швидше нагадує безвідповідальну гру. При попустітельском стилі керівництва вчитель прагне якомога менше втручатися в життєдіяльність учнів, практично усувається від керівництва ними, обмежуючись формальним виконанням обов'язків і вказівок адміністрації.

Непослідовний стиль характерний тим, що вчитель в залежності від зовнішніх обставин чи власного емоційного стану здійснює будь-який з описаних вище стилів керівництва.

3. Демократичний

Що стосується демократичного стилю, то тут в першу чергу оцінюються факти, а не особистість. При цьому головною особливістю демократичного стилю виявляється те, що група бере активну участь в обговоренні всього ходу майбутньої роботи та її організації. У результаті в учнів розвивається впевненість в собі, стимулюється самоврядування. Паралельно збільшенню ініціативи зростають товариськість і довірливість в особистих взаєминах. Якщо при авторитарному стилі між членами групи панувала ворожнеча, особливо помітна на тлі покірності керівнику і навіть запобігання перед ним, то при демократичному управлінні учні не тільки проявляють інтерес до роботи, виявляючи позитивну внутрішню мотивацію, але зближуються між собою в особистісному відношенні. При демократичному стилі керівництва вчитель спирається на колектив, стимулює самостійність учнів. В організації діяльності колективу вчитель намагається зайняти позицію «першого серед рівних ». Учитель виявляє певну терпимість до критичних зауважень учнів, заглиблюється в їхні особисті справи і проблеми. Учні обговорюють проблеми колективного життя і роблять вибір, але остаточне рішення формулює учитель.

4. Спілкування на основі захопленості спільною творчою діяльністю.

В основі цього стилю - єдність високого професіоналізму педагога і його етичних установок. Адже захопленість спільним з учнями творчим пошуком - результат не тільки комунікативної діяльності вчителя, але в більшою мірою його ставлення до педагогічної діяльності в цілому. Театральний педагог М. О. Кнебель зауважила, що педагогічне почуття "жене тебе до молоді, змушує знаходити шляхи до неї... "

Такий стиль спілкування відрізняв діяльність В. О. Сухомлинського. На цій основі формують свою систему взаємовідносини з дітьми В. Ф. Шаталов. Цей стиль спілкування можна розглядати як передумову успішної спільної навчально-виховної діяльності. Захопленість спільною справою – джерело дружність та одночасно дружність, помножена на зацікавленість роботою, породжує спільний захоплений пошук. Говорячи про системі взаємин педагога з вихованцями, А. С. Макаренко стверджував, що педагог, з одного боку, повинен бути старшим товаришем і наставником, а з іншого - співучасником спільної діяльності. Необхідно формувати дружність як певний тон у відносинах педагога з колективом.

Розмірковуючи про варіанти взаємин вихователя з дітьми, А. С. Макаренко зазначав: "У всякому разі ніколи педагоги і керівництво не повинні допускати зі свого боку тону фривольного: зубоскальства, розповідь анекдотів, жодних вільностей у мові, передражнювання, кривляння і т. п. З іншого боку, абсолютно неприпустимо, щоб педагоги і керівництво у присутності вихованців були похмурими, дратівливими, галасливими ".

Підкреслюючи плідність такого стилю взаємин педагога і вихованців і його стимулюючий характер, що викликає до життя вищу форму педагогічного спілкування - на основі захопленості спільною творчою діяльністю, необхідно відзначити, що дружність, як і будь-яке емоційний настрій та педагогічна установка в процесі спілкування, повинна мати міру. Часто молоді педагоги перетворюють дружність в панібратські відносини з учнями, а це негативно позначається на всьому ході навчально-виховного процесу (нерідко на такий шлях початківця вчителі штовхає острах конфлікту з дітьми, ускладнення взаємин).

Дружність повинна бути педагогічно доцільною, не суперечити загальній системі взаємин педагога з дітьми.

5. Спілкування-дистанція

Цей стиль спілкування використовують як досвідчені педагоги, так і початківці. Суть його полягає в тому, що в системі взаємин педагога і учнів як обмежувача виступає дистанція. Але і тут потрібно знати міру. Гіпертрофована дистанції веде до формалізації всієї системи соціально - психологічної взаємодії вчителя та учнів і не сприяє створенню істинно творчої атмосфери. Дистанція повинна існувати в системі взаємин вчителя і дітей, вона необхідна. Але вона повинна випливати із загальної логіки відносин учня і педагога, а не диктуватися вчителем як основа взаємин. Дистанція виступає як показник провідної ролі педагога, будується на його авторитеті.

Перетворення "дистанційного показника" в домінанту педагогічного спілкування різко знижує загальний творчий рівень спільної роботи педагога і учнів. Це веде до утвердження авторитарного принципу в системі взаємин педагога з дітьми, який, у кінцевому рахунку, негативно позначається на результатах діяльності. А. В. Петровський і В. В. Шпалінскій відзначають, що "в класах, де викладають вчителі з переважанням авторитарних методів керівництва, звичайно буває непогана дисципліна і успішність, проте за зовнішнім благополуччям можуть ховатися значні вади роботи вчителя з морального формування особистості школяра "

У чому популярність цього стилю спілкування? Справа в тому, що початківці вчителя нерідко вважають, що спілкування-дистанція допомагає їм відразу ж затвердити себе як педагога, і тому використовують цей стиль певною мірою як засіб самоствердження в учнівському, та й у педагогічному середовищі. Але в більшості випадків використання цього стилю спілкування в чистому вигляді веде до педагогічним невдач.

Авторитет повинен завойовувати не через механічне встановлення дистанції, а через взаєморозуміння, в процесі спільної творчої діяльності. І тут надзвичайно важливо знайти як загальний стиль спілкування, так і ситуативний підхід до людини.

Спілкування-дистанція до певної міри є перехідним етапом до такої негативній формі спілкування, як спілкування-залякування.

6. Спілкування - залякування

Цей стиль спілкування, до якого також іноді звертаються вчителі, пов'язане в основному з невмінням організувати продуктивне спілкування на основі захопленості спільною діяльністю. Адже таке спілкування сформувати важко, і молодий вчитель нерідко йде по лінії найменшого опору, обираючи спілкування-залякування або дистанцію в крайньому її прояві.

У творчому відношенні спілкування-залякування взагалі безперспективно. У суті своїй воно не тільки не створює комунікативної атмосфери, забезпечує творчу діяльність, але, навпаки, регламентує її, тому що орієнтує дітей не на те, що треба робити, а на те, чого робити не можна, позбавляє педагогічне спілкування дружності, на якій ґрунтується взаєморозуміння, так необхідне для спільної творчої діяльності.

7. Загравання

Знову ж таки характерне, в основному, для молодих вчителів і пов'язане з невмінням організувати продуктивне педагогічне спілкування. По суті, цей тип спілкування відповідає прагненню завоювати помилковий, дешевий авторитет у дітей, що суперечить вимогам педагогічної етики. Поява цього стилю спілкування викликано, з одного боку, прагненням молодого вчителя швидко встановити контакт з дітьми, бажанням сподобатися класу, а з іншого боку - відсутністю необхідної загальнопедагогічної і комунікативної культури, умінь та навичок педагогічного спілкування, досвіду професійної комунікативної діяльності.

А.С. Макаренко різко засуджував таку "погоню за коханням". Він говорив: "Я поважав своїх помічників, а у мене були просто генії у виховній роботі, але я їх переконував, що менше за все потрібно бути коханим вихователем. Я особисто ніколи не добивався дитячої любові і вважаю, що ця любов, організована педагогом для власного задоволення, є злочином...

Це кокетнічанье, ця гонитва за любов'ю, ця хвалькуваті любов'ю приносить великої шкоди вихователю і виховання. Я переконав себе і своїх товаришів, що цього сережку... не повинно бути в нашому житті...

Нехай любов прийде непомітно, без ваших зусиль. Але якщо людина бачить мету в коханні, то це тільки шкоду... "

Спілкування-загравання, як показують спостереження, виникає в результаті: а) нерозуміння педагогом що стоять перед ним відповідальних педагогічних завдань; б) відсутність навичок спілкування; в) боязні спілкування з класом і одночасно бажання налагодити контакт із учнями.

У чистому вигляді стилі не існують. Та й перелічені варіанти не вичерпують все багатство мимовільно вироблених в тривалій практиці стилів спілкування. У його спектрі можливі самі різні нюанси, дають несподівані ефекти, які встановлюють або руйнують взаємодія партнерів. Як правило, вони перебувають емпіричним шляхом. При цьому знайдений і прийнятний стиль спілкування одного педагога виявляється абсолютно непридатним для іншого. У стилі спілкування яскраво виявляється індивідуальність особистості.

3.6 Висновок

Слід не тільки розвивати власне комунікативний майстерність, а й прищеплювати студентам культуру спілкування. Педагогу потрібні як їхні знання психології, так і постійний облік соціологічних даних, що стосуються особливостей соціалізації і ціннісних орієнтацій сучасної молоді. Особливу роль в наші дні в педагогічному спілкуванні, в тому, воно приречене на невдачі або, навпаки, на успіх, відіграє особистість педагога.

Висновок

В процесі виконання курсової роботи нами була досягнута поставлена мета і досягнуті наступні задачі:

- виявлено роль і місце учбової дисципліни «Спецтехнологія» в учбових документах при підготовці фахівців в ПТНЗ;

- визначено міжпредметні зв’язки (виявили, які дисципліни і теми з них забезпечують вивчення теми: «Векторний графічний редактор Corel Draw»; виявили, які дисципліни і теми з них забезпечує дана тема);

- складено поурочно-тематичний план вивчення теми: «Векторний графічний редактор Corel Draw»;

- розроблено комплексно-методичне забезпечення для вибраної теми;

- виконано аналіз учбово-матеріальної бази, яка повинна бути використана для вивчення теми: «Векторний графічний редактор Corel Draw»;

- розроблено порядок організації і методику теми: «Векторний графічний редактор Corel Draw»;

- розглянуто форми організації педагогічного процесу;

- визначено основні види і характеристики форм організації педагогічного процесу.

Список використаних джерел

1. «Дидактичні основи професійної освіти». Методичні рекомендації до виконання курсової роботи» / Упорядники Н.В. Карчевська, Т.Є. Фіногєєва. – Стаханов: ГФУ ІПА, 2008. – 40 с.

2. Васильєв І.Б. Професійна педагогіка: конспект лекцій для студентів інженерно-педагогічних спеціальностей. 3-є вид., перепрац. – Харків, 2003. – 151 с.

3. Дьяченко М. И., Кандыбович Л. А. Психология высшей школы. – Минск, 1981.

4. Кан-Калик В. А. Основы профессионально-педагогического общения. – Грозный, 1979.

5. Педагогика и психология высшей школы: Учебное пособие/ под ред. Булановой – Топорковой М. В.– Ростов н/Д, 2002.

6. Смирнов С. Д. Педагогика и психология высшего образования: от деятельности к личности. – М., 1995.

7. Реан А.А., Коломинский Я.Л. Социальная педагогическая психология. — Санкт-Петербург, 1999.

8. Канн-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. — М., 1987.

9. Бадмаев Б.Ц. Психология в работе учителя. — М., 2000.

10. Научный журнал. Вопросы психологии. — М.,5-2000.