Використання комп'ютера при літературознавчій пропедевтиці в початковій школі
1
Зміст
Вступ
Розділ 1. Особливості літературознавчої пропедевтики на уроках читання в початковій школі
Методична система проведення літературознавчої пропедевтики в початкових класах
Психолого-педагогічні основи використання прикладного програмного забезпечення для розробки дидактичних засобів при проведенні літературознавчої пропедевтики
1.3 Опис прикладного програмного забезпечення для створення дидактичних засобів
Розділ 2. Конспекти уроків із використанням комп’ютерних дидактичних засобів
2.1 Тема. Підсумковий урок з розділу «Із скарбниці казкарів світу» (3 клас)
2.2 Тема. Природа і люди. Г. Тютюнник. «Ласочка». (4 клас
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Говорячи про проблеми навчання в сучасній школі варто виокремити одну з них, яка покликана забезпечити стійкість знань, новизну та розвиток на усіх рівнях та в усіх сферах шкільної освіти. Звичайно це, на даний час, може зробити комп’ютерне навчання або використання комп’ютера як навчального засобу.
Об’єктом курсової роботи – є літературна пропедевтика на уроках читання в початковій школі.
Предмет курсової роботи – застосування на таких уроках комп’ютерних дидактичних засобів та комп’ютера взагалі.
Мета – окреслити певні шляхи використання комп’ютера, як засобу створення дидактичних посібників для уроків різних типів.
В процесі написання роботи були опрацьовані певні літературні та Інтернет джерела, в яких хоча б частково була розгляне на ця проблема, а також розроблені авторські пропозиції використання комп’ютера, які вміщені у конспекти уроків з літературознавчої пропедевтики.
Розділ 1. Особливості літературознавчої пропедевтики на уроках читання в початковій школі
1.1 Методична система проведення літературознавчої пропедевтики в початкових класах
Науковим ґрунтом для методики читання є літературознавство. Хоча у початкових класах діти лише ознайомлюються з художніми творами, теоретичні основи літературознавчої науки враховуються при вивченні змісту творів і в організації уроків читання. Розрізняють, зокрема, підходи до вивчення байки і казки, оповідання і вірша. З опорою на літературознавство виробляються настанови для з’ясування ідейного задуму твору і його художніх особливостей.
Отже, методика мови – це не ізольована наука. У зв’язку з іншими науками вона будує свою теорію, функціонує та розвивається. Виходячи з цього, використання на уроках мови комп’ютерних засобів навчання не лише допомагатиме здійснювати природній навчальний процес, але й розвиватиме в учнів інформаційні знання.
Розкриття особливостей казки
Особливості роботи над казкою.
Казка відома дітям з дошкільних років, її привабливість – у сюжетності, таємничості, фантастичності. Діти з захопленням грають у вовків і лисиць, з любов’ю готують маскарадні костюми зайців і півників, а на дитячих ранках з інтересом відтворюють повадки улюблених казкових персонажів. Однак це не може служити підставою для того, щоб вважати, що учні розуміють специфіку казки як літературного жанру. Звичайно, від них не слід домагатися наукового визначення казки, адже діти не усвідомлять його змісту, хоч, можливо, й запам’ятають формулювання. У початкових класах йдеться лише про набуття загального уявлення про казку і її відмінностей від інших творів. Як цього досягти?
У методичних посібниках засуджується намагання окремих класоводів зводити характеристику казки до вказівки, що, мовляв, казкові події видумані. Для цього є підстави. ; Практика переконує, що умовність казки діти самі відчувають. Вона їм подобається. Вони і в класі ладні грати в придуманих казкових героїв. І це треба всіляко підтримувати. Текст багатьох казок піддається прочитуванню в особах. Методика рекомендує вчителеві скористатися цією можливістю: учні залучаються до діалогу.
У процесі такої зацікавленої роботи дітей над казкою створюються сприятливі умови для розкриття перед ними особливостей цього виду народної творчості. Вони ще раз переконуються, що/казка – це розповідь про якусь незвичну подію. В її основі – видумка, фантазія, адже насправді звірі не розмовляють, а в казках вони користуються людською мовою. Проте дітей це не бентежить. Навпаки, вони цікавляться казкою саме тому, що в ній звірі живуть і розмовляють зрозумілою мовою.
Діти усвідомлюють, що в житті вовк і лисиця не дружать, а в казці вони – нерозлучні друзі. Це й переконує в тому, що казки з участю звірів – фантастичні. Поряд із звірами у казках діють явища природи: Зима, Мороз, Сонце та ін. А це хіба не фантастика? І все ж не дивуються цьому. Сприймають це як можливе, до того ж захоплено. Тому досить часто вдаються до власного фантазування – створення казок про звірів, а то й про навколишні предмети: столи, стільці, книжки, зошити. Завдання вчителя – всіляко заохочувати учнів до написання казок. У меморіальному музеї у Павлиші, де працював В. О. Сухомлинський, зберігається 80 томів казок, написаних учнями. Видатний вчитель радянського часу вважав, що створення казок – не розвага, а засіб розумового й естетичного розвитку дітей.
Говорячи про сприймання казки дітьми, варто вказати на те, що діти молодшого віку (навіть дошкільного) свідомо сприймають умовність казки, а тому чітко відрізняють фантазію від реальності. До фантазії вони ставляться як до гри. Цікавий випадок розповідає К. І. Чуковський у книзі «Від двох до п’яти» про свою правнучку Машу. У дошкільному віці вона любила грати у «начебто»: «стілець начебто сказав столу». Одного разу, коли вона не хотіла їсти булки, мати вирішила вплинути на неї, застосувавши знайомий Маші прийом зі словом «начебто»: «Булочка просить, щоб ти її з’їла». На це Маша резонно відповіла: «Булки говорити не вміють. У булки немає ротика». Фантазування у них має ігрове значення. Таким же воно залишається в молодшому шкільному віці.
Отже, казкову ситуацію вони сприймають як гру. Тому немає потреби повторювати відоме їм і підкреслювати, що казковий сюжет видуманий. У казці йдеться про добро і зло, про погане і гарне. Дитяча увага повинна бути зосереджена на цих моральних і людських категоріях, а не на розвінчанні незвичності казкових ситуацій. І ще одна обставина застерігає вчителя від загострення уваги дітей на фантастичній основі казки. Це – наявність у читанках .казок, сюжет яких мало схожий на фантастику, незвичність. Наприклад, болгарська казка «Хто ж був працьовитий?» або ескімоська казка «Мудре рішення» розповідають про реальні речі, а називаються казками. До речі, в них діють люди. Значить, крім казок про звірів і явища природи, є й казки з участю людей. У казці «Кирило Кожум’яка» розказується про князя, князівну, Кирила. Але події, описані в ній, казкові. Про казковість описаного в ній свідчить хоч би те, що одним з її персонажів є чудовисько – змій.
Читання оповідань, віршів, казок, байок.
Художня література відтворює життя в живих образах, картинах.
Письменник охоплює суттєві, типові факти, риси, властиві багатьом явищам, людям, і показує їх в художніх образах.
Художні твори впливають На почуття й розум дітей, викликають певні емоції, переживання. Читання художніх творів допомагає учням краще пізнати, навколишній світ, розширює їх кругозір. Українська література виховує любов до Батьківщини, до нашого народу, виховує у дітей повагу до праці, розвиває уяву, збагачує мову, формує художній смак, виховує риси хоробрості, мужності, чесність, правдивість; вона є важливим чинником виховання дітей.
Як же організувати уроки читання художніх творів, щоб домогтися найбільшого виховного впливу на учнів?
Учитель повинен твердо усвідомити, що лише цілісне сприймання художніх образів твору дасть можливість зрозуміти їх, а разом з тим і відчути до дійових осіб прихильність, симпатію, чи, навпаки, ненависть, гнів. Тому перше знайомство учнів з художнім твором повинно бути проведено в суцільному вигляді, а не по частинах, як це слід робити при читанні ділової статті. Важливе значення при читанні художнього твору має підготовча робота до читання. Основне завдання підготовчої роботи (бесіди, розповіді) полягає в тому, щоб створити у дітей певний настрій, викликати інтерес до описуваної в художньому творі події, підготувати учнів до емоційного сприймання образів твору. Вступна бесіда не повинна бути тривалою. Не треба перед читанням художнього твору переказувати його зміст. Попередній переказ знижує інтерес учнів до читання твору, підмінює читання художнього твору, послаблює його безпосередній вплив на учнів.
У короткій вступній бесіді чи розповіді вчитель повинен стисло ввести в курс тих обставин, при яких відбувається описувана в творі подія, створити певний настрій, почуття до сприймання. твору. Так, наприклад, проводячи вступну бесіду до читання вірша Шевченка «Сон» (IV клас), не слід вдаватись в докладну біографію Шевченка (про це діти знають з читання статей, з попередніх розповідей учителя). Учитель повинен тільки підкреслити, що дитячі роки Шевченка проходили в часи кріпацтва, згадати про неймовірно тяжке життя селян, а тим більше дітей за часів кріпацтва, що діти виростали без догляду, в злиднях, працюючи все життя на панів, що селянин був безправний, його пан міг віддати в солдати, продати як якусь річ.
Можна в бесіді використати і деякі картини про тяжкі умови життя кріпаків. Якщо тема твору добре знайома дітям, то вступної бесіди можна й не проводити.
Після підготовчої роботи проводиться читання художнього твору вчителем чи учнями.
Читання вчителем художнього твору має дуже важливе значення. Від якості читання залежить і сприймання його учнями. Коли вчитель закінчив читати художній твір, то не слід зараз же порушувати переживання учнів запитаннями. Треба дати можливість дітям кілька секунд переживати враження від прочитаного. Готуючись до виразного читання художнього твору, учитель повинен сам добре навчитись читати твір. Вірші й байки обов’язково перший раз читає сам учитель, а оповідання в III–IV класах можна давати читати учням. У І–II класах, майже як правило, перший раз повинен читати вчитель. Після першого читання можна провести коротку бесіду по прочитаному твору, поставити учням кілька запитань за змістом. Наприклад: 1) При читанні яких місць вам було радісно, смішно? 2) Що ви не зрозуміли в творі? При потребі вчитель пояснює деякі слова і вирази з твору.
Після загальної бесіди проводиться повторне читання тексту. Воно проводиться переважно по частинах. Читання по частинах необхідне тоді, коли твір великий розміром або такий, що його не можна опрацювати за один урок.
Після повторного читання всього твору проводиться робота над текстом.
Головним при розборі художнього твору є з’ясування основних образів, картин твору, щоб допомогти учням розібратися, якими художніми рисами наділено окремі образи, якими мовними засобами користується письменник для зображення в творі героїв, картин. Тому треба зосередити увагу учнів на яскравих виразах, на образних словах, на деяких окремих фактах, що мають значення в розвитку дії твору.
Розбір треба проводити так, щоб внаслідок усвідомлення окремих виразів, частин твору, значення описів, характеристик учні уяснили головні образи, їх соціальну приналежність і в кінці змогли за допомогою вчителя визначити ідею твору. З цією метою вчитель ставить завдання знайти місця в творі, де автор від себе характеризує героя, зайти й зачитати чи переказати своїми словами характерні вирази героїв, знайти опис зовнішніх рис героїв, описи природи місцевості і т. д.
Треба звертати увагу учнів на те, які мовні засоби використовує автор для відтворення настроїв, почуттів; слід розібрати вирази в творі в переносному значенні (метафори), порівняння, значення образних слів (епітетів), антоніми, синоніми, ніжні, пестливі вирази чи грубі, зневажливі.
Так, наприклад, при розборі в IV класі оповідання А. Головка «Пилипко» поряд з логічним розбором можна поставити такі запитання і завдання:
1) Як письменник змальовує зовнішній вигляд Пилипка?
2) Знайти ті місця в творі, з яких видно, що батьки Пилипка були бідняками?
3) Пояснити такі вирази: «Ми ось язика тобі розв’яжемо», «Хочеш, щоб і тобі всипали?», «Злидота така, нічого й потягти».
4) Які приклади поведінки Пилипка підтверджують сміливість, відважність хлопця?
5) Знайти в оповіданні народні вирази й слова: «семірка», «вдивленіє», «наша бере».
6) Дібрати слова, близькі за значеннями до таких слів: шмаття, зашамкала.
7) Пояснити вираз: «А Пилипко зляканим звірятком дивився з полу».
При розборі змісту прочитаного твору вчитель може давати завдання перечитати окремі уривки тексту чи вирази, вимагати від учнів підтвердження відповідей словами тексту.
До деяких оповідань і віршів можна поставити завдання знайти в творі місця, що відповідають малюнкові в читанці, наприклад, в оповіданні А. Тесленка «Миколка» (ІІ клас) (до малюнка: коло порога старець сивий стоїть з хлопчиком).
А при розборі в І класі казки «Ріпка» можна дати завдання знайти рядки, де говориться, що всі разом взялися рвати ріпку.
Після розбору оповідання до нього можна скласти план (про те, як складати план, говорилося раніше), а потім переказувати оповідання. Переказувати оповідання, казку можуть кілька учнів по частинах, якщо твір чималий своїм розміром і складається з кількох частин; невеличкі твори можна переказувати кілька разів.
Підкреслюємо, що при переказі твору особливу увагу необхідно звертати на правильність мови учнів, привчати учнів стежити при переказі за своєю мовою, невдалі слова й вирази зразу ж виправляти. Учитель ставить вимогу до учнів, щоб вони уважно стежили при переказуванні не лише за змістом, а й за своєю мовою. Треба привчати учнів використовувати в переказі образні вирази, слова оповідання,
У зв’язку з читанням оповідань, нарисів, казок, байок треба запроваджувати творчі вправи на зв’язку читання та інших предметів. Ці роботи можуть бути різноманітні. Одні з них мають виявити, як діти розуміють прочитане, інші показати, як діти ставляться до прочитаного.
Творчі роботи мають також за мету розвивати логічні здібності дітей. Види цих робіт можуть бути різними.
Особливості читання казок і байок.
Казка читається так, як і оповідання, але цей вид творів має свою специфіку. При вивченні казки учні початкової школи повинні зрозуміти виведені в ній образи. У вступній бесіді до казки треба підвести дітей до усвідомлення ЇЇ образів, а часом і до розкриття моральної ідеї в ній. У переважній більшості казок розгортається боротьба добра із злом, і ця боротьба обов’язково закінчується перемогою добра (правди) над злом (неправдою). В попередній бесіді не варто учням казати, що казка – це видумане. Краще нехай учні підходять до казки як до реального оповідання. Питання особливостей казки можна розібрати після читання і переказу її. Тоді вчитель може вказати, що в казці фантастичне (видумане), а що дійсне, підкреслити, що в казках відображені погляди людей в далекому минулому, коли люди на явища природи дивились як на надприродні істоти (Баба-яга, Мороз і ін.). Тварини тоді людям здавались рівними з ними. Все це вчитель з’ясовує після читання, розбору й переказу. казки в підсумках, а не в попередній бесіді.
Читання байки теж має свої особливості. Як опрацьовувати байку, вчителі часто затрудняються. Перед читанням байки необхідно провести бесіду про її персонажів і ні в якому разі не розповідати змісту байки. Треба пояснити, наприклад, що вовк – хижий звір, лисиця – хитра, шкідлива, що півник, курочка, гуси – це свійські птахи, розповісти про те, де живуть звірі, птахи, чим кожна тварина, кожен птах живиться, яка користь чи шкода від них людині.
Така розповідь учителя допоможе дітям краще зрозуміти образи байки, їх вчинки.
Розкриваючи образи байки, учитель допоможе уяснити дітям, наскільки байка в переносному (алегоричному) значенні розповідає про життя людей. Тільки після розбору байки учні зрозуміють, що в цих творах є вигадкою, що відповідає дійсності.
Перед читанням доцільно використати малюнки тварин, птахів, що про них буде йти мова в байці.
Особливу увагу треба звернути на виразне читання байки. Після читання вчителем, розбору байки, корисно запровадити читання в особах. Діти охоче виконують цю роботу, з захопленням готують колективне декламування байок в особах. Деякі казки також можна читати, розподіливши ролі між окремими учнями.
Розкриття ідеї (моралі) байки повинно бути результатом всієї роботи над байкою.
Щоб учні краще уяснили ідею байки, казки, доцільно іноді навести відомий дітям приклад з життя, подібний до явища, описаного в байці, казці. Можна запропонувати учням самим навести такі приклади.
Деяку особливість в роботі з читання становлять загадки, приказки, прислів’я, скоромовки.
При розборі загадок треба не тільки навчити учнів прочитати й відгадати загадку, вони повинні пояснити, чому саме така, з не інша відгадка, вказати, за якими ознаками вони відгадали загадку, наприклад, чому це сніг: надворі горою, а в хаті водою. Розгадуючи загадки в III–IV класах, учні можуть пригадувати і ті загадки, які вони знають. Така робота сприяє розвитку розумової активності і самостійної творчості дітей.
Робота над приказками і прислів’ями ведеться, починаючи з І класу. Зміст приказок і прислів’їв учні найкраще зрозуміють при розборі їх у зв’язку з прочитаним оповіданням чи статтею.
Так, наприклад, після читання в І класі оповідання «Ти» і «ви» діти зрозуміють зміст прислів’я: «Умів помилятись, умій виправлятись».
Для удосконалення навичок читання, правильної і швидкої вимови, розвитку мовних органів дитини має чимале значення читання скоромовок, особливо в І класі. Особливістю скоромовок е те, що в них скупчуються слова на якісь приголосні чи голосні і це утруднює швидкість читання їх. Наприклад:
Сів шпак на шпаківню,
заспівав шпак півню:
– Так, як ти – не вмію я,
ти не вмієш так, як я.
У цій скоромовці скупчені слова з ш, п, я, і.
Починати читати скоромовку треба повільно, роблячи зупинку після кожного слова, а окремі слова навіть по складах. Потім поступово швидкість читання прискорюється до максимуму, але з неодмінною умовою – вимовляти слова ясно, правильно, дотримуватись пауз, виразності, інтонації.
Загалом літературознавча пропедевтика займає чільне місце серед інших форм роботи на уроках читання і пронизує практично весь зміст методики роботи з художніми творами.
1.2. Психолого-педагогічні основи використання прикладного програмного забезпечення для розробки дидактичних засобів при проведенні літературознавчої пропедевтики
Літературознавча пропедевтика, як, зрештою, і інші форми роботи на уроках рідної мови (зокрема читанні) передбачає використання різноманітних засобів навчання.
Використання комп’ютера при розробці дидактичних засобів у початковій школі – це досить новий крок, але він вже здобув певні позитивні відгуки в колах провідних психологів та педагогів.
Варто лише сказати, що за даними досліджень у цій галузі навчання з допомогою комп’ютера здатне:
полегшити підготовку вчителя до уроку на 60 %;
підвищити цікавість учнів до процесу навчання на 70 %;
покращити запам’ятовування матеріалу учнями на 30 %;
забезпечити кращий розвиток учнів на 50 %;
осучаснити та урізноманітнити процес навчання на 45 %.
Звичайно, що такий підхід малює нам казкові перспективи. Насправді ж навчально-виховний процес з допомогою комп’ютера наяву може покращити знання учнів, якщо будуть забезпечені наступні моменти:
Процес навчання з комп’ютером не буде заперечувати інші методи та прийоми навчання.
Комп’ютерні дидактичні засоби будуть не просто копіювати звичайні засоби (наприклад, наочність) на монітор, а створювати принципово нові, що забезпечують більш чітку модернізацію навчання.
Вчитель при використання комп’ютера на уроці не відходить на задній план, віддаючи перевагу машині.
Використання дидактичних засобів, створених на комп’ютері чергуватиметься із використанням інших прийомів, фізкультхвилинок та ін., для забезпечення належних умов для здоров’я дитини.
Окрім цих моментів ми пропонуємо взяти до уваги наступні прийоми використання комп’ютера у розробці дидактичних засобів саме для літературознавчої пропедевтики в початковій школі:
Використання комп’ютера не має зводитись лише до використання прикладного програмного забезпечення (ППЗ), адже до нього можна віднести і друк матеріалів, збереження інформації тощо.
Використання прикладних програм має забезпечуватись принципами загальності, легкості у користуванні та ін., для того, щоб вчитель початкових класів без особливих зусиль та підготовки міг налаштуватись на роботу з ними.
Використання прикладних програм загального призначення має поєднуватись з використанням готових програмних продуктів, а отже має місце професійна розробка таких програм (ігор, тестів та ін.), що на даний час здійснюється дуже повільними темпами.
Кожний дидактичний засіб, розроблений на комп’ютері має використовуватись строго до теми та завдань уроку і поступово ставати звичним засобом навчання.
Для літературознавчої пропедевтики в початковій школі доречними будуть наступні засоби навчання, створені прикладними програмами:
наочні посібники (ілюстрації до казок, оповідань, байок тощо);
електронні підручники, що розповідатимуть про авторів та ін.;
мультимедійні засоби для кращого сприймання творів (розроблені мультиплікації, презентації тощо);
засоби, що активізують діяльність самих учнів;
засоби зацікавлення та постановки проблемних ситуацій для дітей тощо.
За умови врахування всіх вищенаведених принципів та побажань використання ППЗ у навчально-виховному процесі на уроках читання, на нашу думку, стане справжнім проривом у сучасній методиці та окреслить певні позитивні моменти.
1.3. Опис прикладного програмного забезпечення для створення дидактичних засобів
У цьому пункті ми детально розповімо про всі пристрої комп’ютера, що можуть знадобитись вчителю для створення дидактичних засобів.
Склад комп’ютера може бути стандартним (основні частини: монітор, системний блок, миша та клавіатура).
Для зручності клас може бути оснащений 3-4 машинами або кількістю комп’ютерів відповідно до кількості учнів.
На клавіатурі повинні бути нанесені знаки українського алфавіту.
Звукова плата повинна мати вхід для мікрофона.
З додаткових засобів слід відзначити наявність принтеру та сканера.
Принтер повинен бути лазерним і забезпечувати виведення даних на папір формату (не менше) А4.
Сканер повинен бути планшетним із робочим полем А4.
Програмне забезпечення, яке постачається у складі ПК, або може бути придбане окремо, повинно відповідати архітектурі і структурі апаратного забезпечення.
Програмне забезпечення повинно бути ліцензійно чистим і мати супроводжувальні документи, виконані відповідно. Документація повинна, зокрема, містити найменування програмного продукту і номер версії, власника, дати і номера реєстрації та постачальника.
До складу програмного забезпечення можуть входити:
системне програмне забезпечення,
програмне забезпечення базових інформаційних технологій,
системи програмування мовами високого рівня,
програмне забезпечення навчально-виховного призначення.
Програмне забезпечення навчально-виховного призначення повинно мати відповідний гриф Міністерства освіти і науки України та сертифікати відповідності.
До основних програм, що можуть використовуватись вчителем слід віднести:
текстовий редактор;
графічний редактор;
засіб створення презентацій мультимедіа;
музичний редактор або мультимедійний програвач.
Кращим прикладом текстового редактора на даний момент є Word.
Основні функції Word та відповідні кнопки панелей:
Відкриття,
створення та збереження документу;
Друк документу; Ctrl+P.
Вставка
малюнків, таблиць у документ; Вставка
– Рисунок.
.
Перевірка орфографії та граматики; F7.
Відображення документу на весь екран та в інших режимах;
Вставка звуку, відео у документ. Вставка –Объект.
З графічних редакторів варто відзначити Paint.
Простота та багатофункціональність цього редактора забезпечить кращу роботу вчителя по створенню дидактичних засобів з його допомогою.
Основні функції Paint та відповідні кнопки панелей:
– малювання олівцем
і пензлем;
– зафарбовування;
– витирання;
– збільшення малюнка;
– вставляння тексту
у малюнок;
Малювання геометричних фігур (коло, овал, прямокутник, многокутник, крива тощо).
Вибір кольору.
Для створення дидактичних засобів доречним буде використання презентацій, що можуть бути створені можливостями Microsoft PowerPoint.
Основні функції цієї програми:
Створення слайдів;
Показ слайдів;
У PowerPoint можна також (аналогічно до текстового редактора, який ми розглядали) вставляти окрім текстових та графічних елементів ще й звукові та відео фрагменти.
Розділ 2. Конспекти уроків із використанням комп’ютерних дидактичних засобів
2.1 Тема. Підсумковий урок з розділу «Із скарбниці казкарів світу» (З клас)
Мета. Поглибити знання учнів про зарубіжних письменників та їхні твори. Розвивати образне мислення, мовлення, творчі смаки, виховувати любов до книги, розвивати вміння працювати над текстом, ділити його на частини, складати план, розвивати творчі здібності.
План-конспект
I. Перевірка домашнього завдання.
- Пригадайте, яку казку ви читали вдома?
- Хто автор цієї казки? (Вожена Немцова)
- Назвіть її героїв.
- Відкрийте підручник. Прочитайте, що помітив парубок, голячи царя?
- Скажіть, яка таємниця гнітила юнака?
- Що порадив майстер хлопцеві?
- Чому про таємницю царя Трояна стало відомо всім?
- Яка головна думка казки?
II. Повідомлення теми і мети уроку.
- Сьогодні до нас завітали герої тих казок. З ними ми познайомилися протягом кількох уроків читання. Я думаю, вони полюбилися вам. Ці герої
підготували для вас вікторину, щоб перевірити, чи добре ви знаєте їхні казки та авторів.
Вікторина(запитання виводяться на моніторі комп’ютера у вигляді презентації)
1. Хто з відомих казкарів світу любив у дитинстві грати в театр, сам шив своїм артистам костюми і вигадував для них усілякі пригоди? (Ганс Крістіан Андерсен)
2. Ким у світі вважають Г. К. Андерсена? (Королем казки)
3. Героїв якої відомої казки зображено на цій ілюстрації? («Дюймовочка»)
4. Про кого з казкових героїв можна так сказати: «Добре щире серце ніколи не буває гордим»? (Гидке каченя)
5. Відшукайте серед героїв цих ілюстрацій того, кому належать слова: «Спокійно, тільки спокійно!» (Карлсон)
6. Впишіть у клітинки прізвище автора казки «Про Карлсона, що живе на даху». (Ліндгрен)
7. Хто з казкових персонажів висловлював таку пораду: «Якщо ви послухаєтесь цієї поради, то будете щасливі все життя. Вам треба лише викупатись у річці в тому місці, де я покажу, а все інше я влаштую сам»? (Кіт у чоботях)
6. Хто «батько» цієї казки? (Шарль Перро)
- Назвіть розділ, який ви прочитали.
- Твори яких жанрів вміщені в цьому розділі?
- Яка особливість казки?
- Ви, діти, прочитали велику кількість казок, працюючи над розділом. Сьогодні ви дізнаєтеся, звідки беруться казки. Про це вам розповість видатний фінський письменник Захаріас Топеліус, відомий вам як автор казки «Про Березу та Зірку».
III. Робота над текстом.
1. Словникова робота (використовуємо малюнки).
- Перш ніж дізнатися, звідки приходять до нас казки, прочитайте слова, записані на комп’ютері.
1) верес - низький вічнозелений кущ із дрібними листками та рожевими квіточками;
2) межа - границя чогось, незорана вузька смуга між полями;
3) скроні - бокова частина голови від вуха до лоба, висок;
4) паморозь - схожі на іній опади, які в морозну погоду осідають на гілках дерев, дротах.
5) діаманти - дорогоцінне каміння;
6) предковічні - старовинні, дуже давні.
2. Первинне сприймання тексту (використовуємо звукозапис голосу вчителя).
- Послухайте текст «Де беруться казки» і скажіть: «Хто може розповісти силу-силенну казок, більше, ніж будь-хто з людей?»
3. Естафета.
- Чому автор пише, що зоряні казки найвеличніші і найчистіші?
4. Вибіркове читання.
- Відшукайте ті рядки, які підкажуть, де саме, у яких місцях, можна знайти казки.
- Підтвердіть словами тексту, якими словами пише казки природа.
5. Мовчазне читання.
- Поділіть текст на частини.
- Про що розповідається в кожній частині зокрема? Дайте назву кожній частині.
6. Складання плану.
7. Читання напівголос.
- Підготуйтеся розповісти, де беруться казки?
IV. Підсумок уроку.
1. Гра «Де чия казка?» (використовуємо малюнки авторів казок та казкових героїв). Учні складають (перетягують мишею) героїв до відповідних авторів.
2. Творча робота.
Розповіді учнями власних казок за малюнками на комп’ютері.
V. Домашнє завдання.
2.2. Тема. Природа і люди. Г. Тютюнник. «Ласочка». (4 клас)
Мета. Удосконалювати навички виразного читання; вміти орієнтуватися у структурі тексту; збагачувати словниковий запас; розвивати вміння ділити текст на частини за поданим планом; розвивати мовлення та уяву дітей; виховувати почуття щирості, доброти, бережливе ставлення до природи.
План-конспект
І. Перевірка домашнього завдання.
- Пригадайте, що було задано на домашнє завдання. (Вивчити напам’ять вірш О. Олеся «Білі гуси летять над лугами»).
То хто написав вірш «Білі гуси летять над лугами»? (Олександр Олесь).
- Які твори О. Олеся вам відомі ще?
- Пригадайте вірш «Білі гуси летять над лугами» і приготуйтесь до виразного читання цього вірша напам’ять. (Учні читають вірш.)
II. Підготовка до сприймання нового тексту.
1. Вправа па вироблення техніки читання.
- Зверніть увагу на записані на моніторі слова в колонках. Ці слова трапляться вам у тексті.
- Прочитайте ці слова правильно.
Червонила
огледівся
підзолочений
дзяволить
туркотіли
холоднеча
пасовисько
дріботить-витанцьовує
скімлення
ожеледець
2. Лексико-семаптичнаробота.
- Як ви розумієте значення таких слів (використовуємо малюнки аналогічно до минулого уроку):
а) ожеледець (крига на кущах та на деревах);
б) вепр (тварина);
в) поплавок (складова частина вудки).
3. Бесіда.
- Послухайте уважно уривки і відгадайте, з яких казок вони взяті:
«Одного разу лисиця попрохала журавля до себе в гості.
- Приходь, куме, до мене в гості, а то ми з тобою уже давно познайомилися, а досі одне в другого не були в домі». (Лисиця та Журавель)
«Побіг заєць до лисиччиної нори, коли це лисичка вибігає, дивиться, що зайчик стоїть на двох лапках біля хати, та й питає його:
- А чого ти прийшов? Він і каже:
- Просили вовк, ведмідь, дикий кабан, і я прошу, щоб ти прийшла з своїм Паном Коцьким до нас на обід...» (Пан Коцький)
- Який казковий герой зустрічається в обох цих казках? (Лисиця)
- А в яких ще казках діючою особою виступає лисиця? («Лисичка-сестричка і вовк-панібрат», «Котик і півник», «Колобок», інші)
- Якою виступає Лисиця у більшості казок? (Хитрою, брехливою)
- А сьогодні ми познайомимося із оповіданням Г. Тютюнника «Ласочка».
Перед вами постане зовсім інша лисичка, яку рибалка дуже полюбив.
III. Первинне сприймання тексту і його перевірка (використовуємо звукозапис).
Комбіноване читання (голос вчителя - учні).
Фізкультхвилинка
IV. Повторне читання тексту і робота над ним.
- Зверніть увагу на план. Прочитайте текст мовчки і відзначте місця, які відповідають пунктам плану.
План (у формі презентації).
1. Рибалка Арсен.
2. Зустріч із лисеням.
3. Дружба з Ласочкою.
4. Несподіване повернення лисиці.
- Прочитайте першу половину оповідання.
- З якого речення ви встановили, що Арсен - рибалка. («Як сонце тільки-но червонило небо на сході, Арсен уже сидів у човні біля своєї верби і пильнував за вудками».)
- Прочитайте опис ранку. Які фарби і звуки сповіщали про його прихід?
- Про яких тварин згадує автор у цій частині казки? (Дятли, дикі кабани, вепри).
- Прочитайте другу частину. Від чого прокинувся Арсен? (Від тоненького скімління)
- Як автор описує лисеня? Прочитайте це місце.
- Продовжіть речення: «Потім перевело погляд у задок човна і облизнулося...» («... на дні, засланім травою, лежала риба».)
- Які слова-синоніми можна підібрати "до слова «ляснув»? (Вдарив та ін.)
- Прочитайте третю частину.
- Перекажіть її від імені Арсена. (Один учень починає, а інший - продовжує.)
- Як ви розумієте вислів «Вухами пряду»? (Прислухається)
- Прочитайте текст до кінця.
- Знайдіть опис зими. Поясніть вислів «вітер завивав». (Буяв великий вітер.)
- З яких слів можна дізнатися, що рибалка не забув Ласочку? («Вудить та все озирається: чи нема, бува, Ласочки?»)
- Прочитайте прикметники, за допомогою яких автор описує лисицю. (Велика, пухнаста)
- Кого вам нагадало мале лисеня? (Стару лисицю)
- То якою постає перед нами лисиця з цього оповідання? (Доброю, лагідною)
V. Творча робота над текстом.
- Намалюйте у графічному редакторі, якими ви уявили зовнішність і характер старого рибалки, використовуючи деякі готові форми.
- Подумайте і спробуйте створити у своїй уяві серію картинок до цього оповідання.
- Що могло трапитися далі?
За допомогою яких слів автору вдалося показати своє позитивне ставлення до лисиці?
- Підберіть інший заголовок до оповідання.
VI. Робота над виразністю читання.
VII. Підсумок уроку.
1. Гра «Знайди слово».
(Учитель показує картки із словами, в яких пропущені деякі літери. Учні шукають у тексті слова, які б підійшли і записують нижче.)
(Лисеня, поплавки, ожеледець, замолотила)
VIII. Домашнє завдання.
Виразно читати і детально переказувати оповідання.
Висновки
Використання прикладного програмного забезпечення (ППЗ) для створення засобів навчання здатне вивести на новий (більш розвивальний) виток навчально-виховний процес у школі.
Розглядаючи цей процес на прикладі уроків читання (зокрема літературознавчої пропедевтики) можна сказати, що в разі продуманого, підготовленого та планомірного використання даних засобів ми можемо забезпечити значне покращення знань учнів в кожній сфері, а також отримати підростаюче покоління дітей, які вже знайомі з комп’ютерною технікою, не лякаються при спілкуванні з нею та є звичайними користувачами інформаційного світу сьогодення.
Список використаної літератури
Жаркова І.І. Календарне планування 1-4 класи. – Тернопіль, 2004.
Калабин С.И., Голик Л.В., Пустовит А.В., Козакова Е.В. Справочник пользователя IBM PC. – К: КП "Техинком" МИП "Арфа", 1999. – 112 с.
Львов Л.В. Методика преподавания русского языка. – М.: Высшее образование, 1984.
Наумчук М.М. Сучасний урок української мови в початковій школі.
Персональный компьютер для всех в 4– х книгах. (А.Я.Савельев, Б.А.Сазонов, С.З.Лукьянов), Высшая школа, 1999 г.
Програми середньої загальноосвітньої школи 1-4 (1-3) класи. – К.: Освіта, 1994. - 254 с.
Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. – К.: Абрис, 1997.
Электронные вычислительные машины. ( А.Я.Савельев, Б.А.Сазонов и др. Под редакцией А.Я.Савельева). – М.: Высшая школа, 1991. – 160 с.
Фигурнов В. IBM PC для пользователя. – М.: Финансы й статистика, ЮНИТИ. 1992. – 365 с.
Франкен Г.. MS DOS 5.0. для пользователя. – К: Торгогово – издательское бюро BHV, 1992. – 513 с.