Архівно-бібліотечні зібрання української еміграції з чехословацької республіки: історія переміщень та опрацювання в Україні (1945–2007)

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КЕРІВНИХ КАДРІВ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

УДК 930.253+025.71(437+477)"1945/2007"

БОРЯК Тетяна Геннадіївна

АРХІВНО-БІБЛІОТЕЧНІ ЗІБРАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЕМІГРАЦІЇ З ЧЕХОСЛОВАЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ: ІСТОРІЯ ПЕРЕМІЩЕНЬ ТА ОПРАЦЮВАННЯ В УКРАЇНІ (1945–2007)

27.00.02 – документознавство, архівознавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ – 2008

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Феномен української еміграції міжвоєнного періоду в Чехословацькій Республіці (ЧСР) почав активно досліджуватися після масштабного розсекречення документів державними архівами України на початку 1990-х рр. Об’єктом уваги вчених ставали певні персоналії, інституції чи явища, пов’язані з історією еміграції. Було підготовлено дисертаційні роботи про видатних діячів – І. Горбачевського, В. Січинського, П. Феденка, М. Шаповала, про дослідження історії України в Українському вільному університеті, український студентський рух в еміграції, видавничу й бібліотечну діяльність в Чехословацькій Республіці. Ці та інші дотичні роботи базуються на документальних масивах, що складають так званий Празький архів (далі – ПА), однак сам ПА лише нещодавно став об’єктом дослідження. Це можна пояснити, зокрема, великою кількістю забутих чи взагалі незнаних імен і явищ, які дослідники прагнули повернути з небуття, лишаючи таким чином питання джерельної бази на другому плані.

До комплексу ПА ми включаємо документальні (архівні, бібліотечні, музейні) зібрання української еміграції, створені в Чехословацькій Республіці у 1920-х – 1948 рр. у центрах зосередження української еміграції (Прага, Подєбради та інші міста, за винятком Підкарпатської Русі), та акумульовані переважно двома інституціями у Празі: Українським історичним кабінетом (далі – УІК) та Музеєм визвольної боротьби України (далі – МВБУ). Цей комплекс з міркувань передусім "оперативної" доцільності було переміщено до УРСР шляхом трьох трансакцій у 1945, 1958 та 1983 рр.; окремі фрагменти архівних та бібліотечних фондів ПА зберігаються також в архівах, бібліотеках і музеях Чеської Республіки та Словаччини, частково – Російської Федерації.

Упродовж майже двох повоєнних десятиліть перебування в державних архівах УРСР фонди ПА стали інструментом реалізації офіційної політики пошуку "ворогів народу" – "контрреволюційних ("к/р") елементів" у середовищі української еміграції. Відповідно до цієї концепції проводилося архівне опрацювання документів за т. зв. скороченим циклом, фондування, розпорошення цілісних документальних комплексів без урахування походження, приналежності та специфіки документів. Бібліотечні матеріали було змішано з іншими зібраннями у спецфонді відділу науково-довідкової літератури Центрального державного історичного архіву (далі – ЦДІА) УРСР у м. Києві.

Високий статус секретності переміщених матеріалів пояснювався наявністю в них інформації про діяльність українських еміграційних діячів та організацій, що становила "оперативний" інтерес для радянських спецслужб. Ішлося не про ретроспективну інформацію документів, а про актуальні дані щодо діяльності ворожих радянському режимові "к/р елементів" доби Української революції 1917–1921 рр. та міжвоєнного періоду (а це десятки тисяч прізвищ, адрес, контактів), а також практичного результату їхньої діяльності – значного масиву наукових, популярних, пропагандистських праць.

Передані з інших країн Європи еміграційні матеріали спіткала така сама доля, як і документи ПА, – вони проходили опрацювання з єдиною метою: шляхом вироблення системи посилань на документи надати радянським спецслужбам інструментарій для пошуку "ворогів народу". Це спричинило перемішування фондів різного еміграційного походження, що стало головною перепоною на шляху реконструкції первісного складу УІК та МВБУ. Тим не менше, ПА залишився найбільшим серед переміщених комплексів еміграційної україніки архівно-бібліотечним документальним масивом.

Дане дослідження відтворює історію архівного опрацювання та "оперативної розробки" (далі – ОР) документальних масивів і бібліотечних матеріалів ПА, відновлює первісний склад архівних документів на рівні фондів, реконструює коло друкованих матеріалів, що є складовою "празького" еміграційного комплексу. Разом з тим, тема дисертації актуальна не лише для архівознавства та документознавства, але й української історичної науки в цілому.

Стан наукової розробки теми. На сьогодні існує значний історіографічний масив з теми еміграційних персоналій, інституцій, переміщення та долі їхніх архівних колекцій. У той же час література з питань складу, змісту, історії формування й переміщень ПА є значно меншою. Першими стали публікації середини 1990-х рр. архівістів Л. Лозенко та Л. Яковлєвої, у яких висвітлено етапи переміщення та опрацювання цих матеріалів в українських архівах. М. Мушинка у своїй монографії простежив історію МВБУ, включно з долею його фондів після ліквідації установи у березні 1948 р.

Найбільш ґрунтовними на сьогодні залишаються дослідження П. Кеннеді Ґрімстед про переміщення й розпорошення первісно цілісних російських та українських еміграційних комплексів (2001; 2005) та М. Палієнко про особливості формування джерельних комплексів ПА в контексті створення та функціонування архівних осередків української еміграції Європи міжвоєнного періоду (2008).

Спеціального комплексного дослідження, що об’єднує різні елементи історії феномену ПА (переміщення, опрацювання, ОР, використання, сучасне місцезнаходження, склад архівних і бібліотечних зібрань), немає.

Дослідження не лише поглиблює й уточнює окремі аспекти досліджуваної тематики, але й висвітлює нові питання історії функціонування зазначених документальних масивів: ОР та її результати, порівняльний аналіз списків фондів 1952 і 1962 рр. та справ фондів, виявлення атрибутивних ознак бібліотечного сегмента Державної наукової архівної бібліотеки, м. Київ (далі – ДНАБ) тощо.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у рамках науково-дослідної теми "Історія української державності нової та новітньої доби" (державний реєстраційний номер 06БФ046-01), включеної до тематичного плану історичного факультету Київського національного університету імені Т. Шевченка та підпрограми ""Празькі архіви" – зведений каталог архівів української еміграції в міжвоєнний період" Галузевої програми "Архівні зібрання України", що виконується державними архівними установами України під егідою Державного комітету архівів України з 2001 р. (рішення колегії від 7 лютого 2001 р. № 01–108).

Мета дослідження – реконструкція історії переміщення та окремих елементів науково-технічного опрацювання ПА, встановлення сучасного місцезнаходження його фрагментів, окреслення шляхів та проведення початкового етапу пофондової реконструкції його архівних колекцій і поодиничної – бібліотечних зібрань.

Передбачається розв’язання таких наукових завдань:

дослідити репрезентативність джерельної бази теми;

простежити історію, визначити етапи та обставини переміщень ПА з Праги до Києва;

проаналізувати феномен ОР та встановити його хронологічні межі;

визначити особливості використання документів "празького" походження після втрати "інтересу" до них з боку спецслужб;

виявити особливості науково-технічного опрацювання фондів;

окреслити реальні межі "празького" масиву в колі суміжних фондів ЦДАВО України на базі порівняльного аналізу наявних переліків фондів та справ фондів;

провести атрибуцію та встановити сучасне місцезнаходження окремих архівних сегментів ПА за системою атрибутивних ознак;

реконструювати склад друкованих видань "празького" еміграційного масиву в колишньому спецфонді ДНАБ за атрибутивними ознаками, що засвідчують приналежність до ПА;

окреслити шляхи подальшої наукової реконструкції архівного і бібліотечного сегментів ПА, відповідно, на пофондовому та поодиничному рівнях.

Об’єкт дослідження – сукупність українських еміграційних архівних фондів і бібліотечних колекцій, що сформувалися в Чехословацькій Республіці в міжвоєнний період, а після війни були поетапно переміщені до державних архівів України, на яку ми поширюємо умовну назву ПА.

Предмет дослідження – історія переміщення та функціонування архівно-бібліотечного масиву ПА, особливості та специфіка його науково-технічного опрацювання та ОР на різних етапах, проведення атрибуції друкованих видань за визначеною системою ознак.

Хронологічні межі дослідження охоплюють 1945–2007 рр., від припинення функціонування УІК та першого переміщення документальних масивів української еміграції з Праги до завершення впорядкування і відкриття у 2007 р. публічного доступу до останнього сегмента ПА – фонду № 269 Центрального державного архіву громадських об’єднань (далі – ЦДАГО) України.

Методологічною основою дисертації є принципи історизму та об’єктивності. У ході дослідження використовувалися загальнонаукові методи: історичний, порівняльний, проблемно-хронологічний, статистично-аналітичний, синхронний та діахронний. Застосовано також спеціальні методи архівознавчої евристики та атрибуції, документальної реконструкції.

Джерельна база дослідження складається з кількох блоків. Це інституційні архіви: фонди Головного архівного управління (далі – ГАУ) при Раді Міністрів УРСР та ЦДІА УРСР у м. Києві, що зберігаються у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління (далі – ЦДАВО) України; діловодні архіви (ДНАБ і Центральний державний кінофотофоноархів (далі – ЦДКФФА) України ім. Г. С. Пшеничного), поточний (ДНАБ) і внутрішній (ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного) архіви; колекції документів (Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва (далі – ЦДАМЛМ) України, ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного) та окремі фонди ПА у ЦДАВО України; науково-довідковий апарат (далі – НДА) державних архівів (справи та переліки фондів (включно із понад 400 справами фондів ЦДАВО України еміграційного походження), путівники); інтегрований Інтернет-ресурс "Архіви України" – офіційний веб-портал Державного комітету архівів України (далі – ДКАУ); специфічні бібліографічні джерела 1920–1940-х рр. Окрему групу складають книжковий та журнально-газетний сегмент еміграційної україніки, де джерелом є кожна друкована одиниця, тобто кожна книга чи брошура, примірник журналу чи газети (понад 20 тис. одиниць).

Наукова новизна. У дисертації вперше проведено ретельну реконструкцію роботи відділів таємних фондів (перших частин) з документами української еміграції у повоєнні десятиліття, а саме: ОР, її видів, темпів, періодизації, а також науково-технічного опрацювання. Робота висвітлює архівознавчий аспект політики радянського режиму стосовно "українських буржуазних націоналістів" та інших "к/р елементів".

Науково-методичною новизною проведеного дослідження є комплексне використання НДА архівів – справ фондів, описів, а також діловодних архівів.

До евристичних знахідок роботи слід віднести виявлену в ЦДАВО України Картотеку на "к/р елемент", що, будучи результатом ОР еміграційних фондів у середині 1940-х – на початку 1960-х рр., трансформувалася на унікальний довідково-енциклопедичний масив, який і до сьогодні чекає на актуалізацію та удоступнення для широкого загалу.

Запропоновано й апробовано методику реконструкції комплексу параметрів за атрибутивними ознаками приналежності до ПА друкованих видань, а саме: уточнення хронологічних та географічних меж функціонування установ за датами видань, що містять печатки чи адреси цих інституцій; простеження переміщення певних осіб у часі й просторі, зважаючи на їхні адреси на друкованих одиницях; окреслення географічних меж території, що входила до кола інтересів української еміграції міжвоєнного періоду з осередком у Празі; уточнення відомостей про склад еміграційних бібліотек.

Практичне значення отриманих результатів. Дослідження може бути використане при реалізації Галузевої програми ДКАУ "Архівні зібрання України", а також для вироблення засад генеральної каталогізації фондів ПА.

Найважливішим практичним доробком даного дослідження є створення засад й окреслення шляхів наукової реконструкції первісного складу УІК та МВБУ. Дисертація є практичним внеском у розвиток науково-методичного апарату архівознавства; ідентифікований бібліотечний сегмент ПА створює нову джерельну базу для проведення культурологічних, бібліографічних, біографічних та інших досліджень з історії української еміграції першої половини ХХ ст.

Результати дисертації також можуть бути використані при підготовці спецкурсів з архівознавства, зокрема, з історії спецфондів у системі державних архівів та бібліотек. Окрім того, робота може прислужитися для дослідження ідеологічного інструментарію радянської авторитарної держави другої половини 1940–1980-х рр.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження апробовано на дев’яти конференціях різного рівня, в тому числі міжнародних: "Четверті джерелознавчі читання" (Київ, листопад 2001 р.); "П’ятий міжнародний конгрес україністів" (Чернівці, серпень 2002 р.); "Четверті архівознавчі читання" (Київ, грудень 2002 р.); "Музей Визвольної боротьби України в Празі. Втрати і знахідки" (Прага, жовтень 2005 р.); Конференція до Дня науки історичного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (Київ, квітень 2007 р.); "Шоста Буковинська міжнародна історико-краєзнавча конференція, присвячена 600-річчю першої писемної згадки про Чернівці" (Чернівці, жовтень 2007 р.); "Другі всеукраїнські наукові читання, присвячені пам’яті професора М.П. Ковальського" (Дніпропетровськ, березень 2008 р.); П’ята міжнародна науково-практична конференція з проблем теорії і практики документознавства, бібліотекознавства та науково-інформаційної діяльності (Київ, травень 2008 р.); Міжнародна наукова конференція "Проблема вивчення культурних зв’язків в етнокультурних зонах у слов’янському світі" (Мінськ, травень 2008 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено у дев’яти наукових публікаціях, п’ять з яких – у виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів (12 параграфів), висновків, списку джерел (158 позицій) і літератури (118 позицій), 10-ти додатків (на 124 с.). Загальний обсяг дисертації становить 312 с., основного тексту – 186 с., списку використаних джерел і літератури – 28 с. (273 позиції).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, формулюються мета і завдання дослідження, визначаються об’єкт, предмет, хронологічні межі, характеризується джерельна база, розкривається наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи.

Перший розділ "Історіографія теми та джерельна база дослідження" висвітлює стан наукової розробки проблеми та аналізує джерельну базу. Встановлено, що дослідників цікавили питання переміщення та сучасного місцеперебування архівів українських еміграційних центрів у різних країнах: Польщі (А. Крохмаль, М. Палієнко), Німеччині (Г. Боряк, О. Гаранін, Л. Дубровіна, О. Кириленко, О. Піщаний О. Яценко), Австрії (В. Потульницький, П. Ричков), Великобританії (Джанет М. Хартлі), Італії (О. Павлюк), Австралії (Л. Саєнко), Канаді (Б. Кравченко, А. Крохмаль, І. Матяш, Я. Розумний, О. Шаленко), США (І. Валявко, О. Верховська Данлоп, С. Захаркін, Н. Мерфі, М. Палієнко).

Інтенсивно вивчалась історія функціонування українських закладів у ЧСР, доля діячів еміграції. Хрестоматійна для вивчення історії української еміграції міжвоєнного періоду праця С. Наріжного (1942, репринт: 2008) придалася передусім як фундаментальне довідкове видання, що дало змогу уточнити атрибутивні ознаки бібліотечної колекції ПА у ДНАБ, встановити місцезнаходження еміграційних установ.

Наукова діяльність викладачів Українського високого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова в Празі висвітлена О. Зубко. Особи, пов’язані з міжвоєнною Прагою (І. Горбачевський, В. Січинський, П. Феденко, М. Шаповал), стали активно вивчатись у 2000-х рр. Дослідження з історії України в Українському вільному університеті (далі – УВУ) проаналізував О. Гаранін, український студентський рух в еміграції – О. Дуднік, видавничу і бібліотечну діяльність української еміграції в ЧСР – О. Заремба, правовий статус, соціальну адаптацію, громадську та політичну діяльність української еміграції – В. Піскун, умови існування та діяльності українських емігрантів у чеських землях у 1945–1948 рр. – чеський історик Б. Зілінський.

Наступний історіографічний блок становлять праці дослідників, присвячені основним аспектам історії та функціонування документо- та бібліотеко-акумулюючих установ у міжвоєнній Чехословацькій Республіці та долі їхніх колекцій. Це праці професійних архівістів Л. Лозенко (1994), Л. Яковлєвої (1994), Н. Топішко (1995), А. Кентія (2000), а також дослідників М. Мушинки (1996; 2005), П. Кеннеді Ґрімстед (2001; 2005), М. Палієнко (2006). Окремі аспекти функціонування МВБУ та долю його колекцій після закриття у 1948 р. досліджували також О. Пеленська, М. Няхайова, М. Сополига (2006). Нещодавно побачило світ комплексне дослідження М. Палієнко про історію створення та функціонування архівних центрів української еміграції, в тому числі УІК та МВБУ (2008).

Питання остаточної концентрації бібліотечного сегмента ПА взагалі не вивчалися. М. Савка провела історико-бібліографічне дослідження українських періодичних видань у ЧСР міжвоєнного періоду (2002). О. Заремба дослідила видавничу та бібліотечну діяльность української еміграції в ЧСР (2006). Ії книга стала у пригоді для уточнення складу фондів як власне ПА, так і бібліотечного масиву, що зберігається в ДНАБ. Але першою, хто оприлюднив тезу про перебування друкованих видань, привезених із Праги, у фондах ДНАБ, була Л. Лозенко. Наступний крок зробила П. Кеннеді Ґрімстед, яка ініціювала попередній пошук печаток УВУ та Української читальні ім. Т. Шевченка в Празі на початку 2000-х, відбитки яких було виявлено у понад 625 виданнях.

Проаналізовано сім груп джерел, використаних у дисертаційному дослідженні: 1) інституційні архіви (описи 2 і 7 фонду № 14, ГАУ при Раді Міністрів УРСР; опис 1 і 2 фонду № 4703, ЦДІА УРСР у м. Києві); 2) діловодні, поточний і внутрішній архіви (ДНАБ, ЦДКФФА України ім. Г.С. Пшеничного); 3) колекції документів ЦДАМЛМ України, ЦДКФФА України ім. Г.С. Пшеничного та ЦДАВО України (117 справ опису 1 фонду № 544, Колекція фотоальбомів з МВБУ, м. Прага; окремі фонди ПА відповідно); 4) НДА (справи понад 400 еміграційних фондів у ЦДАВО України; справи фондів: № 269, Український музей у Празі, у ЦДАГО України; № 544, Колекція книжкової графіки (відбитки), у ЦДАМЛМ України; переліки, реєстри та описи справ, путівники по архівних зібраннях українських, російських, чеських і словацьких архівів); 5) офіційний веб-портал ДКАУ "Архіви України": матеріали спеціального розділу “Архіви, повернуті і передані в Україну", різножанрові онлайнові бібліографічні й архівні довідники (зокрема, розділ "Зарубіжна архівна україніка"); 6) книжковий та журнально-газетний сегменти еміграційної україніки у ДНАБ, де об’єктом аналізу виступала кожна друкована одиниця (обсягом понад 20 тис. од.); 7) специфічні бібліографічні джерела 1920–1940-х рр. – один із інструментів реконструкції первісного складу колекцій УІК та МВБУ (кумулятивний звіт А. Животка про діяльність УІК за 1930–1940 рр., "Вісти МВБУ" за 1925–1938 рр.).

Другий розділ "Феномен "Празького архіву": повоєнні трансформації від публічних колекцій до спецфондів" досліджує повоєнну історію переміщень та ОР ПА. Проаналізовано обставини, розміри та умови передавань 1945 і 1958 рр. та, наскільки можливо, 1983 р. Показано, що процес переміщення документальних масивів українських діячів еміграції міжвоєнного періоду як з ЧСР, так і з інших країн підпорядковувався переважно одній меті: концентрації цих матеріалів в українських архівах для подальшої ОР. Тому надходження наступних років перемішувалися з попередніми, зовсім не бралися до уваги місце походження документів та первісний склад колекцій. Констатовано відсутність документальних свідчень про передавання 1948 р., згадуване М. Мушинкою і М. Палієнко.

Проаналізовано ОР та архівне опрацювання ПА у Спеціальному відділі таємних фондів (далі – ТФ) ЦДІА УРСР у м. Києві у 1945–1950 рр. Розглянуто темпи, види та обсяги архіво-технічного опрацювання фондів. Проаналізовано види ОР еміграційних матеріалів: складання списків-довідників, характеристик, історичних довідок, взяття на облік "к/р елементу" шляхом вливання карток до картотеки. Показано роль центрального органу управління архівною справою в організації цієї роботи. Коротко охарактеризовано кінцевий результат ОР фондів – Картотеку на "к/р елемент", виявлену у ЦДАВО України, зокрема, методику складання карток.

Досліджено історію зберігання, опрацювання та використання еміграційних фондів у спецфондах ЦДІА УРСР у м. Києві та Центрального державного архіву Жовтневої революції (далі – ЦДАЖР) УРСР у 1950-му – наприкінці 1980-х рр. Опрацювання надходження 1958 р., як і раніше, було підпорядковано "оперативним" цілям; фонди впорядковувалися за скороченим циклом. На відміну від ОР матеріалів УІК, яка велася до останнього аркуша, ОР матеріалів 1958 р. надходження припинили у 1962 р. через її безперспективність. У 1964 р. надійшла директива Головархіву про знищення основних результатів ОР. Картотека залишилася єдиним практичним результатом грандіозного "архівного проекту" спецслужб 1940–1950-х рр. З певних причин вона пережила акцію "утилізації" 1964 р.

Видовий склад матеріалів, переданих у 1945 р., відрізнявся від переданих у 1958 р. більшою кількістю особових фондів. Надходження обох років мають фонди провідних освітніх установ та організацій (УВУ, УГА, Український громадський комітет тощо). Кінцевий обсяг переданих матеріалів у 1945 р. становив 215 фондів, у 1958 р. – 173 фонди.

Л. Лозенко зробила висновок про розпорошення ПА шляхом передавання у 1963 р. частини фондів, ідентифікованих нею як матеріали ПА надходження 1958 р., до семи державних архівів УРСР. Однак з’ясовано, що обсяг документів, переданих у 1963 р., становив бл. 50 од. зб., що у порівнянні з масивом ПА у ЦДАВО України (бл. 30 тис. од. зб.) є мізерним. З іншого боку, при передаванні матеріалів переважно виходили з професійної доцільності приєднання окремих справ до вже існуючого фонду, якщо навіть останній зберігається в іншому архіві.

Третій розділ "Відкриті архіви: зібрання Українського історичного кабінету та Музею визвольної боротьби України в кінцевих депозитаріях фондів (кінець 1980-х – 2007)" досліджує окремі сегменти ПА в українських та зарубіжних архівах. Проаналізовано “празькі” колекції у ЦДКФФА України ім. Г.С. Пшеничного, ЦДАГО та ЦДАМЛМ України. Встановлено, що найменшим сегментом ПА є книжкова графіка фонду № 544 ЦДАМЛМ України, на 391-й одиниці зберігання якого виявлено печатки МВБУ. Через специфіку матеріалів розсекречення розпочалося вже у 1983 р. Фотодокументальний сегмент ПА має складнішу історію, оскільки складається з надходжень 1945 і 1958 рр. Те, що надійшло до архіву у 1945 р., розчинилось у фондах. Надходження ж 1958 р. представлено на сьогодні 26-ма альбомами МВБУ. Встановлено ймовірні дати їхнього опрацювання в архіві: 1960, 1964, 1968, 1981 рр. Проаналізовано видовий склад цих альбомів. Інша складова ПА перебуває на зберіганні у ЦДАГО України: матеріали нинішнього фонду № 269 походять з МВБУ, УІК та інших осередків української еміграції, тож назва фонду "Український музей у Празі" є досить умовною. Опрацювання цього сегмента ПА проводилося з 1993 по 1997 рр. З 2007 р. фонд відкрито для публічного доступу.

У ЦДАВО України – основному депозитарію архівних еміграційних зібрань – встановлено приналежність і віднесено до ПА 323 фонди, що складає 28129 справ і 4 кілограми розсипу (за даними обліку 1945 р.), а у 94-х фондах еміграційного походження (про яких НДА не має відомостей стосовно їхнього походження з "празького" еміграційного осередку) – 1887 справ. Шляхом зіставлення відомостей про походження фондів з Праги, отриманих зі справ фондів (194 фонди) та списків 1952 та 1962 рр. – результатів опрацювання переданих із Праги матеріалів, які було передано з Праги, – з наявними інституційним переліком та переліком особових фондів ПА (1990-ті рр.), виявлено матеріали "празького" еміграційного комплексу. Зіставлення справ фондів, списків 1952 р. та 1962 р. зі списком УІК дозволило осягнути процес опрацювання фондів та додати до переліку "празьких" фондів ще – принаймні 39 фондів.

Проаналізовано наявні в сучасній історіографії думки та наведено шляхи складання довідника-путівника по зібраннях ПА, складовою якого має бути каталог еміграційної україніки у фондах ДНАБ. Інформаційний потенціал реєстраційних книг та списків надходжень до УІК та МВБУ дає можливості для переходу від пофондового до поодиничного/подокументного рівня атрибуції належності до ПА. Ретельна кореляція даних усіх облікових і поточних діловодних документів УІК, МВБУ та нинішніх кінцевих депозитаріїв матеріалів ПА в Україні є необхідною умовою подальших "реконструктивних" робіт. Невід’ємною складовою реконструйованого масиву ПА має стати кінцевий "продукт" ОР – Картотека на "к/р елемент" (за попередніми даними, вона нараховує понад 300 тис. карток на бл. 100 тис. осіб).

Документи ПА опинилися в результаті переміщень (1945–1983) у державних архівах України (ЦДАВО, ЦДАГО, ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, ЦДАМЛМ України; по кілька фондів отримали ЦДІА у містах Києві і Львові). Державний архів Тернопільської області одержав документи від приватної особи, а не в порядку централізованого переміщення документів (1990-ті рр.). Встановлено місця сучасного зберігання окремих сегментів ПА, а також українського еміграційного масиву у Чеській Республіці і Словаччині, який відклався в результаті функціонування українських інституцій і діяльності осіб у ЧСР міжвоєнного періоду, але не був переміщений в Україну. У додатках наведено кількісні та змістові параметри найбільшого сегмента ПА в архівах України, передусім – його найбільшого сегмента у ЦДАВО України (додатки К, Л).

Четвертий розділ "Бібліотечний сегмент "Празького архіву" у фондах Державної наукової архівної бібліотеки: реконструкція довоєнних еміграційних колекцій" розглядає колишній спецфонд ДНАБ як середовище функціонування бібліотечних зібрань та аналізує їхні атрибутивні ознаки. Завдяки діловодному та поточному архівам ДНАБ вдалося простежити опрацювання у 1946 р. друкованих видань, отриманих з Праги 1945 р. Про опрацювання надходження 1958 р. документальних відомостей не виявлено. Проведено періодизацію історії спецфонду, відповідно до основних видів і напрямків робіт з бібліотечними фондами. Встановлено, що під час акції знищення дублетних примірників у 1966 та 1983 рр. було назавжди втрачено складову бібліотечного сегмента ПА. Проаналізовано результати атрибутивної роботи, проведеної співробітниками ДНАБ у 2000-х рр. Їхній доробок дав можливість додати до списку друкованих видань ПА 129 книг і брошур іноземного фонду. Викладено методичні засади проведеного атрибутивного пошуку: безумовні та умовні ознаки приналежності до ПА, принцип "фінальності", поняття "друкована одиниця" (далі друк. од.). Встановлено загальну кількість "празьких" одиниць: 1829 книг і брошур, 1152 підшивки журналів
(2505 друк. од.) та 1168 підшивок газет (14060 друк. од.), разом періодичних видань 2319 підшивок (16562 друк. од.); кількість потенційно "празьких" друкованих одиниць складає близько 900 книг і брошур, та майже 290 зшитків (1072 друк. од.) періодичних видань.

Проаналізовано атрибутивні ознаки книжкового фонду. Встановлено, що найбільшою групою ознак є печатки, в тому числі накладні, автографи/дарчі та екслібриси. Більшість печаток належать УВУ та установам Української господарської академії. Інформативною є група дарчих, яка дає можливість розширити знання про контакти і стосунки осіб між собою, з одного боку, та між особами й інституціями, з іншого. Екслібриси дають змогу частково реконструювати приватні книжкові колекції та доповнити портрети діячів відомостями біографічного характеру. Подвійні атрибутивні ознаки уможливлюють простеження історії переміщення книг у просторі й часі.

Досліджено атрибутивні ознаки журнального фонду. Група адрес осіб у ньому є значно меншою, ніж у газетному фонді. Виявлено велику кількість адрес МВБУ. Дарчих та автографів ідентифіковано набагато менше, ніж по книжковому фонду. Випадки подвійної атрибуції є більш інформативними, аніж у книжковому та газетному фондах. Більшість друкованих одиниць цієї групи мають печатку як кінцеву атрибутивну ознаку, і близько третини їх складають журнали з печатками МВБУ. Великою групою є також залишки адрес, поштових штемпелів тощо.

Ідентифіковано власників та адресатів газетного фонду. Через специфіку формату газет та малу вагу їх часто надсилали з приклеєною адресою та маркою, без конверта. Значний масив марок та адрес зберігся до сьогодні. Найбільше виявлено адрес МВБУ, окрім того – 49-ти установ у ЧСР. Велику групу становлять видання, адресовані або належні кубанським організаціям та установам (виявлено понад 1910 печаток "Читальні товариства кубанців в ЧСР"). Газетному фонду властива група виправлених та неповних адрес, які, тим не менше, дають можливість ідентифікації друкованих одиниць як частини ПА.

У висновках сформульовано основні результати дослідження, які виносяться на захист:

1. В історії переміщень ПА виділено три етапи: 1945, 1958 та 1983 рр. Встановлено додаткові обставини останнього передавання. Доведено, що основними причинами переміщення архівних і бібліотечних комплексів української еміграції з Чехословацької Республіки були ідеологічні міркування та "оперативні" потреби спецслужб. Опрацьовані джерела дають підстави для спростування деяких міфологем, що побутують в історіографії починаючи з кінця 1980-х рр., зокрема, щодо не засвідченого документально передавання архівів з Чехословацької Республіки до УРСР 1948 р.

Шляхом співставлення обсягу документів, переданих у 1963 р., з наявним сегментом ПА у ЦДАВО України, а також аналізу змісту та традиційної практики приєднання нових матеріалів до вже існуючих фондів спростовано твердження про розпорошення "празьких" архівів по регіональних архівосховищах України у повоєнні роки. Якщо ж розглядати комплекс ПА як сукупність документальних матеріалів, створених українськими емігрантами в ЧСР (без участі офіційних установ Підкарпатської Русі та осіб, які постійно мешкали на цій території і не були пов’язані з еміграційними центрами у Празі), в європейських та американських країнах у міжвоєнний період та в роки Другої світової війни, то слід визнати, що ці архіви було розподілено лише між нинішніми центральними архівами України – ЦДАВО, ЦДАГО, ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, ЦДАМЛМ України. По кілька фондів отримали ЦДІА у містах Києві і Львові. До ДА Тернопільської області надійшли документи від приватної особи, а не в порядку централізованого переміщення документів. Щодо матеріалів, переданих у 1990–2000-х рр., то вони вже фондувалися за загальним профілем установи-отримувача, а також за наявністю у ній споріднених фондів.

2. Найбільш інтенсивно фонди розроблялися у другій половині 40-х рр. Встановлено види ОР: підготовка списків-довідників, історичних довідок та характеристик, взяття на облік шляхом складання карток та вливання їх до картотеки, надсилання результатів ОР до Архівного управління УРСР відповідно до вказівок, що надходили з республіканського і союзного центрів. Окреслено фонди, які підлягали першочерговому опрацюванню: особові фонди; фонди освітніх установ; архіви допомогових комітетів, – усі вони апріорно містять велику кількість особової інформації. Зроблено висновок про прагматично-споживацький підхід до опрацювання цих матеріалів, зумовлений політичними та ідеологічними чинниками: воно тривало лише доти, доки ставало можливим посилання на номери і аркуші справ при підготовці звітів про виявлення "к/р елементів", після чого припинялося. Оскільки спроби використати результати ОР еміграційних матеріалів виявилися марними, на початку 1960-х рр. її було припинено, а в 1964 р. видано директиву Головархіву про знищення основних результатів цієї роботи. З початку 1970-х рр., після концентрації основного масиву ПА в ЦДАЖР УРСР у Києві, рух і використання фондів практично припинилися. Період "спокою" для еміграційних матеріалів закінчився наприкінці 1980-х – на початку 1990-х рр. у зв’язку з масштабним розсекреченням документів, які почали вводити до наукового обігу. Отже, загалом упродовж кількох повоєнних десятиліть єдиними користувачами "таємної" документної інформації фондів ПА були спецслужби.

3. Віднайдено один із основних результатів ОР ПА – Картотеку обсягом близько 300 тис. карток на щонайменше 100 тис. учасників українського визвольного руху першої половини ХХ ст., кваліфікованих радянським режимом як "к/р елемент". Картотека є унікальним архівно-енциклопедичним довідников і своєрідною кумулятивною "базою даних" зразка 1950-х рр.

4. Досліджено перебіг науково-технічного опрацювання фондів за скороченим циклом, яке тривало від надходження матеріалів 1945 р. до початку 1960-х рр., та подальше використання документів ПА виключно в ідеологічних цілях. З’ясовано, що передавання матеріалів 1945 р. надходження до ЦДАЖР УРСР у Харкові після закінчення їхнього опрацювання на початку 1950-х рр. не було одномоментним процесом. Аналіз перебігу та результату опрацювання надходження 1958 р. дозволив встановити, що формально документи обліковувалися за відділом республіканських фондів ЦДІА УРСР у м. Києві, однак фактично опрацювання (в тому числі ОР) проводилося у відділі ТФ цього архіву, куди офіційно передали опрацьовані фонди; на початку 1970-х рр. вони об’єдналися з "харківським" комплексом ПА у ЦДАЖР УРСР.

5. Встановлено кількісні та змістові характеристики сегментів ПА в ЦДАМЛМ України, ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного та ЦДАГО України, включно з історією їхнього надходження до вказаних архівосховищ, опрацювання і переведення документів ПА на режим відкритого зберігання. Виявлено атрибутивні ознаки бл. 400 документів (117 од. зб.) фонду № 544 ЦДАМЛМ України. Досліджено 26 альбомів ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, віднесених до фондів МВБУ. З’ясовано обставини надходження та процес опрацювання матеріалів нинішнього фонду № 269 до ЦДАГО України. Встановлено місця сучасного зберігання елементів ПА та українського еміграційного масиву за межами України, який відкладався в результаті функціонування українських інституцій та діяльності осіб у Чехословацькій Республіці міжвоєнного періоду, але опинився "поза увагою" УІК та МВБУ, зокрема: Національний архів у Празі; Літературний архів пам’яток національного письменства у Празі; Слов’янська бібліотека; Музей української культури у Свиднику; Караскова галерея у Празі; деякі земельні, обласні та міські архіви Чеської Республіки; архіви Академії наук, університетів, деякі інші відомчі архіви.

6. На базі комплексного використання внутрішньоархівної облікової документації проведено аналіз найбільшого сегмента ПА, що зберігається у ЦДАВО України. Шляхом співставлення відомостей про походження фондів з Праги, отриманих зі справ фондів, та списків фондів 1952 та 1962 рр. – результатів опрацювання матеріалів ПА – зі складеними у 1990-х рр. інституційним та особовим переліками фондів ПА встановлено ймовірність внесення до цих переліків "зайвих", "непразьких" фондів, утім, таки еміграційного походження; низку фондів запропоновано додатково внести до переліків. У результаті ретельної фіксації відомостей про опрацювання документів, отриманих із ЧСР, складено таблицю із зазначенням кількості та часу опрацювання того чи іншого фонду.

7. Проведено поодиничний перегляд понад 20 тис. примірників книжок і брошур та номерів журналів і газет колишнього спецфонду ДНАБ, де зберігається друкований сегмент ПА, з метою виявлення атрибутивних ознак приналежності до "празького" еміграційного масиву. Розроблено й обґрунтовано методику атрибуції з поділом на умовні та безумовні атрибутивні ознаки. В результаті пошуку беззастережно віднесено до ПА 1829 книг і брошур, а також 1152 підшивки журналів (2505 друк. од.) та 1168 підшивок газет (14060 друк. од.), разом періодичних видань – 2319 підшивок (16562 друк. од.). Групу, що включає примірники ймовірно "празького" походження, складають бл. 900 книг і брошур та майже 290 зшитків (1072 друк. од.) періодичних видань. Виявлений комплекс дає змогу розширити відомості про контакти і стосунки осіб між собою, з одного боку, та між особами й інституціями, з іншого; отримати відомості біографічного характеру шляхом співставлення адрес і дарчих написів з роками друкованих видань, у яких ці адреси та дарчі містяться; дістати уявлення про особливості функціонування і комплектування бібліотек інституцій, чиї печатки або автографи були виявлені.

8. Досліджено діловодний та поточний архіви ДНАБ, які дозволили простежити опрацювання еміграційних матеріалів у бібліотеці. Відносно невелику частину атрибутивних ознак можна, ймовірно, пояснити фактом утилізації дублетних і таких, що не мають "наукової цінності" і "практичного значення" видань (стандартна для актів експертизи формула-вирок), що було санкціоновано згори і проведено без урахування специфіки бібліотечного спецфонду. Виявлені матеріали можуть стати важливим джерелом для дослідження історії спецфондів та загалом бібліотечної справи України другої половини ХХ ст.

9. Окреслено кількісні та змістові параметри найбільшого сегмента ПА в ЦДАВО України; складено попередній перелік фондів ПА архіву (додаток Л), що налічує 323 фонди (28129 справ і 4 кг розсипу). Виокремлено 94 фонди еміграційного походження обсягом у 1887 справ, які можуть мати елементи ПА. Проаналізовано два наявні переліки фондів ПА ЦДАВО України. Їх скорельовано зі справами фондів та списками 1952 і 1962 рр., що дало змогу дослідити процеси науково-технічного опрацювання фондів.

10. Проаналізовано наявні в історіографії думки стосовно доцільності та можливості наукової реконструкції первісного складу ПА. Інформаційний потенціал реєстраційних книг та відомостей про надходження до УІК та МВБУ відкриваає певні можливості для переходу від пофондового до поодиничного/подокументного рівня атрибуції належності до ПА. Зрозуміло, марно сподіватися на стовідсоткове відновлення змісту колекції УІК і МВБУ станом на середину – кінець 1940-х рр. Але ретельне співставлення відомостей про передавання архівних матеріалів до УІК чи МВБУ з їхніх облікових та поточних документів з документальними масивами ЦДАВО, ЦДАГО, ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного та ЦДІА України, м. Львів, дасть змогу встановити "генеалогію" принаймні частини документів. Важливими складовими наукової реконструкції мають стати каталог друкованих видань ПА, виявлених у ДНАБ, та введення до наукового обігу Картотеки на "к/р елемент" – унікального біографічного та джерелознавчого інструментарію для дослідження доби Української революції 1917–1921 рр. та української еміграції міжвоєнного періоду.

11. Проведено попередню реконструкцію архівних і бібліотечних колекцій ПА після всіх переміщень, концентрацій та перефондувань. У результаті вперше складено Зведений перелік фондів ПА в архівах та бібліотеках України. Загальний обсяг матеріалів безумовного архівного сегмента ПА в українських архівах становить: 33030 справ, 73 кг розсипу (за обліковими даними 1940–1950-х рр.), 3514 фотодокументів; умовний масив ПА (документи еміграційного походження, фонди яких можуть мати атрибутивні ознаки ПА) сягає 1887 справ. Обсяг друкованого сегмента безумовної приналежності до ПА: 290 од. зб. з колекцій ЦДАМЛМ та ЦДАГО України; 1879 книг і брошур; 2320 підшивок журналів і газет з фондів ДНАБ (16569 друк. од.). Умовно до ПА віднесено ще 2400 книг і брошур та 390 підшивок журналів і газет (2072 друк. од.).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Боряк Т. Організаційно-фінансові засади функціонування еміграційних інституцій у Чехо-Словацькій Республіці в 1920–1930-х рр. (за фондами ЦДАВО України) / Т. Боряк // Архіви України. – 2004. – № 4–6. – С. 175–184.

2. Боряк Т. Особові фонди українських діячів культури та науки в Державному центральному архіві в Празі / Т. Боряк // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Серія "Історія". – 2005. – № 77–79. – С. 111–112.

3. Боряк Т. [Архівні джерела з історії переміщень та опрацювання ПА] / Т. Боряк // Ґрімстед Патриція Кеннеді. "Празькі архіви" у Києві та Москві. Повоєнні розшуки і вивезення еміграційної архівної україніки / Патриція Кеннеді Ґрімстед. – К.: ДЦЗД НАФ, 2005. – С. 67–234.

4. Боряк Т. До питання атрибуції збірки фотодокументів МВБУ та УІК (за матеріалами ЦДАВО та ЦДКФФА України) / Т. Боряк // Muzeum osvobozeneckйho boje Ukrajiny. K 80. vэroин zaloћenн: sbornнk pшнspмvkщ z konference (Praha, 12. –
14. шнjna 2005). – [Sestavila Dagmar Petiљkovб] / Nбrodnн knihovna Иeskй republiky – Slovanskб knihovna. – Praha, 2006. – С. 91–100.

5. Боряк Т. "Празький архів": історія переміщень, опрацювання та сучасний стан (1945–2007) / Т. Боряк // Бібліотечний вісник. – 2008. – № 4. – С. 19–24.

6. Боряк Т. Переміщення “Празького архіву” української еміграції з Праги до Києва (1945–1983) / Т. Боряк // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2008. – № 1. – С. 30–38.

7. Боряк Т. Чехословацкая Республика как среда обитания украинской эмиграции между двумя мировыми войнами / Т. Боряк // Пытанні мастацтваузнавства этнологіі і фалькларыстыкі. Вып. 4 / Ін-т мастацтваЎзнавства, этнографіі і фальклору імя К. Крапівы НАН Беларусі; навук. рэд. А. І. Лакотка. – Мінск: Права і экономіка, 2008. – С. 194–199.

8. Боряк Т. Робота трофейних бригад з повернення вивезених нацистами українських архівів / Т. Боряк // Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти, практики: матеріали П’ятої міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 20–22 травня 2008 р.) / Міністерство освіти і науки України, Міністерство культури і туризму України, Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв [та ін.]. – К., 2008. – С. 198–199.

9. Боряк Т. "Празькі" бібліотечні зібрання у фондах Державної наукової архівної біблiотеки: реконструкція еміграційних колекцій міжвоєнної Чехословаччини / Т. Боряк // Науковий вісник Чернівецького університету: зб. наук. статей. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. – Чернівці: Рута, 2008. – Вип. 378–379. – С. 186–188.