Поняття непрямих податків

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра фінансів

ФІНАНСОВЕ ПРАВО

РЕФЕРАТ

на тему

ПОНЯТТЯ НЕПРЯМИХ ПОДАТКІВ

1999 рік

План

1.Особливості непрямих податків 3

2.Податок на додану вартість 3

3.Акцизний збір 8

4.Мито 9

5.Роль непрямих податків у формуванні бюджетів різних рівнів 11

Література 13

Історія людства виробила різні форми й методи опо­даткування. Кожний вид податків має свої специфічні риси та функціональне призначення і посідає окреме місце в по­датковій системі. Роль того чи іншого податку характери­зується його приналежністю до певної групи у відповід­ності з існуючою класифікацією податків.

За формою оподаткування всі податки поді­ляються на дві групи: прямі й непрямі.

Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування. Прямі податки сприяють такому розподілу по­даткового тягаря, при якому більше платять ті члени су­спільства, котрі мають вищі доходи. Такий принцип опо­даткування більшістю економістів світу визначається найсправедливішим. Разом з тим форма прямого оподатку­вання потребує і складного механізму стягнення податків, бо виникають проблеми обліку об'єкта оподаткування й ухилення від сплати.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг. Їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Структура споживання у різних верств населення суттєво відрізняється, тому принцип справедливого оподаткування може бути реалізований через диференційований підхід до вста­новлення непрямих податків на окремі товари, роботи та послуги. Однак тут теж є певні обмеження. Встановлення більш високих податків тільки на так звані товари не першої необхідності й розкоші звужує сферу непрямого оподат­кування і скорочує надходження доходів до бюджету. На­впаки, навіть невисокий рівень непрямого оподаткування товарів повсякденного попиту забезпечує державі сталі й значні доходи, бо сталим і значним у масштабах суспіль­ства є таке споживання.

Характерною особливістю непрямих податків є те, що:

— це внутрішні податки які не можуть регулюватися нор­мами міжнародних договорів, крім договорів, ратифікова­них Верховною Радою України, до вступу у силу законів за кожним з вказаних податків;

— вони виникають тільки на останньому етапі в процесі реалізації товарів (робіт, послуг) безпосередньо виробником чи торгівельною організацією, а також юридичними і фізич­ними особами, які ввозять на митну територію України то­вари, шляхом надбавки до ціни товару (робіт, послуг), що склалася, створюючи нову вартість;

— вони стягуються державою незалежно від результатів господарської діяльності платника податків;

— непрямими вони є через те, що фактично матеріальні витрати зі сплати податку несе споживач у складі ціни на продукцію, що він придбав.

Тому вони носять характер податків на споживання. Платник податку (юридична чи фізична особа) виступає як посередник, що нараховує і сплачує податок у бюджет держави.

Податок на додану вартість

Правовою базою його є Закон України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року зі змінами, внесени­ми Законами України від 27.06.97 р., 16.07.97 р., 26.09.97 р., 15.10.97 р., 19.11.97 р., 23.12.97 р., 30.12.97 р., введений з 1 жовтня 1997 р., та 28.03.9р.. Указом Президента України від 7 серпня 199К р.

Суб'єктом - платником податку на додану вартість є:

-особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу то­варів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з ос­танніх 12 місяців перевищує 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

-особа, відповідальна за внесення податків у бюджет по об'єктах оподаткування на залізничному транспорті, визна­чена у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів Украї­ни;

-особа, що ввозить (пересилає) товари на митну терито­рію України чи отримує від нерезидентів роботи (послуги) для їх використання чи споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, що не є платниками податку, які ввозять (пересилають) товари (предмети) у об­сягах, що не підлягають оподаткуванню за чинним законо­давством;

-особа, що здійснює торгівельну діяльність на території України за готівку незалежно від обсягу продажу, за винят­ком фізичних осіб, що торгують зі сплатою ринкового збору у порядку, встановленому законодавством;

-особа (з 1 січня 1999 року), що представляє на митній території України послуги, пов'язані з транзитом пасажирів чи вантажів через митну територію України;

-особа, що надає послуги зв'язку і здійснює консолідо­ваний облік доходів і витрат, пов'язаних з наданням таких послуг і отриманих (зазнаних) іншими особами, підпоряд­кованими такій особі.

Під терміном “особа” мається на увазі: а) суб'єкт підпри­ємницької діяльності, у тому числі підприємства з іноземними інвестиціями; б) юридична особа, що не є суб'єктом підприєм­ницької діяльності; в) фізична особа-резидент, нерезидент, що здійснює діяльність, віднесену до підприємницької, чи та­кий, що ввозить (пересилає) товари на митну територію Ук­раїни.

Об'єктом оподаткування є операції платника податку. Залежно від роду діяльності, отримання доходів і механіз­му обчислення, операції платників податку розподілені на три групи'.

1. Операції з продажу товарів, виконання робіт, надання послуг, у тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) і операції по пе­редаванню права власності на об'єкти застави позикодавцю (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості, що здійснюються на території України;

2. Операції з ввозу (пересилки) товарів на митну терито­рію України, у тому числі операції з ввозу (пересилки) май­на за договорами оренди (лізингу), застави й іпотеки, вико­нання робіт і надання послуг, що надаються нерезидентами, для їх використання чи споживання на митній території Ук­раїни;

3. Операції з вивозу (пересилки) товарів за межі митної території України, надання послуг і виконання робіт для їх споживання за межами митної території України.

Об'єктами оподаткування на додану вартість не являються операції по:

-випуску, розміщенню і продажу за кошти цінних паперів, емітованих (випущених в обіг) суб'єктами підприєм­ницької діяльності, Національним банком України, Міністер­ством фінансів України, Державним Казначейством Украї­ни, органами місцевого самоврядування, у тому числі при­ватизаційні і компенсаційні сертифікати, житлові чеки, зе­мельні бони, а також деривативи; обміну цінних паперів на інші цінні папери; депозитарній, реєстраційній і кліринговій діяльності з цінними паперами, за винятком операцій по продажу бланків дорожніх, розрахункових і платіжних до­кументів та пластикових карток;

-передаванню майна орендодавця-резидента орендарю (лізингодержателю) за умовами договору оренди і повернення його по закінченні терміну дії договору; сплаті лізингових платежів за умовами фінансової оренди, а також за умовами оренди житловою фонду, що є основним місцем проживан­ня орендаря;

-передаванню майна у заставу кредитору за договором позики і поверненню його після закінчення дії цього дого­вору; передаванню кредитором-резидентом об'єкта іпотечного кредиту у власність чи використання позикодавцем; грошових виплатах основної суми і відсотків за іпотечним кредитом;

-послугах страхування і перестрахування відповідно до Закону “Про страхування”, а також по соціальному і пенсійному страхуванню; ^!

-наданню послуг з інкасації, розрахунково-касовому обслуговуванню, залученню, розміщенню і поверненню коштів за договорами позики, депозиту, вкладу, страхування чи у доручення, представлення, керування і переуступки фінансових кредитів, гарантій, банківських доручень особою, що надає такі кредити, гарантії чи доручення; торгівлі за цінні папери і кошти борговими зобов'язаннями за винятком інка­сації боргових вимог і факторингових операцій;

-обігу валютних цінностей (у тому числі національної і іноземної валюти), монетарних металів, банкнот і монет Національного банку України, за винятком тих, що реалізуються з нумізматичною метою; випуску в обіг і погашенню державних лотерейних квитків, що випущені з дозволу Міністерства фінансів України; виплаті грошових виграшів, грошових призів і грошових винагород; по реалізації негашених поштових марок України, за винятком колекційних марок, листівок, конвертів для філателістичних цілей; по оплаті вартості державних платних послуг, обов'язковість яких встановлюється законодавством (державне мито, ліцензії та інші реєстраційні документи), що надаються юридичним і фізичним особам органами виконавчої влади і органами самоврядування;

-сплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, дотацій, субсидій та інших грошових чи майнових виплат фізич­ним особам за рахунок бюджетів чи з соціальних, страхо­вих фондів, виплатах дивідендів у грошовій формі чи цінними паперами (корпоративні права), наданню бро­керських і дилерських послуг по укладенню договорів на торгівлю цінними паперами і деривативами на фондових і товарних біржах;

-оплаті вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт, що виконуються за рахунок коштів державного бюджету України.

Об'єктом оподаткування не є також операції по передачі основних фондів як внесків у статутні фонди юридичних осіб для створення їх цілісного майнового комплексу в обмін на їх корпоративні права.

У випадку, коли основні виробничі чи невиробничі фонди ліквідуються за власним рішенням платника податку чи бе­зоплатно передаються особі, не зареєстрованій як платник податку, а також при переведенні з основних виробничих фондів у невиробничі фонди, така ліквідація, безоплатна передача, переведення з метою оподаткування розглядаєть­ся як продаж і підлягає оподаткуванню на додану вартість за ставкою 20 відсотків (п.8 Указу Президента України від 7 серпня 1998 року “Про деякі зміни в оподаткуванні”). Вка­зані правила не поширюються на випадки, коли основні виробничі і невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням чи зруйнуванням, як результат дії обставин не­переборної сили.

База оподаткування встановлюється залежно від змісту здійснюваних операцій. Так, база оподаткування операцій з продажу товарів, виконання робіт, надання послуг визна­чається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, вста­новленої за вільними чи регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших по­датків, зборів і обов'язкових платежів за винятком ПДВ, що входить у ціну товару (робіт, послуг) за законодавством Ук­раїни.

Договірна (контрактна) вартість визначається шляхом вклю­чення будь-яких сум (коштів), вартості матеріальних і нема­теріальних активів, що передаються платнику податку са­мим покупцем чи через третю особу для компенсації вар­тості проданих товарів (виконаних робіт, послуг).

За фактичною ціною операції, але не нижче звичайних цін, визначається 6аза оподаткування по бартерних опера­ціях, натуральних виплатах у рахунок оплати праці робітників свого підприємства, а також на невиробниче використання, витрати по якому не відносяться до витрат виробництва і не підлягають амортизації.

По товарах, що ввозяться (пересилаються) на митну тери­торію України платниками податку, база оподаткування ви­значається за договірною (контрактною) вартістю товару, але не менше митної вартості, вказаної у ввізній митній декла­рації з урахуванням витрат на транспортування, навантажен­ня, розвантаження, перевантаження і страхування до пункту пересікання митного кордону України. У базу оподаткування включаються також сплата брокерських, агентських, комісій­них та інших винагород, пов'язаних з ввізними товарами, об'єкти інтелектуальної власності, акцизні збори і платежі, за винятком податку на додану вартість, що включений до ціни товару. Встановлена вартість в іноземній валюті перераховуєть­ся в українські гривні за курсом Національного банку Украї­ни, що діє на момент виникнення податкового зобов'язання.

У випадках виготовлення продукції на території України з давальницької сировини нерезидента і продажу її на тери­торії України база оподаткування визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості продукції з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, а також інших податків і зборів, за винятком податку на додану вартість, що вклю­чається до ціни готової продукції за законодавством Украї­ни про оподаткування.

Операції, звільнені від оподаткування. Сфера і види діяльнос­ті суб'єктів господарювання дуже різноманітні. Тому в процесі їх­ньої діяльності важливо враховувати, які операції звільнено від по­датку на додану вартість. Згідно з чинним законодавством від ПДВ звільнено такі операції суб'єктів господарювання.

7. Операції з продажу:

-вітчизняних продуктів дитячого харчування молочними кух­нями і спеціалізованими магазинами;

-товарів спеціального призначення для інвалідів (відповідно до переліку, встановленого Кабінетом Міністрів України);

-лікарських засобів і виробів медичного призначення, що заре­єстровані в Україні в установленому порядку (в тому числі надання послуг для їх продажу аптечними закладами);

-книг вітчизняного виробництва, учнівських зошитів, підруч­ників та інших навчальних посібників, періодичних видань, друкова­них засобів масової інформації вітчизняного виробництва (вклю­чаючи їх доставку);

-путівок для санаторно-курортного лікування та відпочинку дітей;

-товарів, робіт, послуг для власних потреб дипломатичних представництв, консульських установ і представництв міжнародних організацій в Україні;

-товарів, робіт, послуг (за винятком підакцизних товарів, грального бізнесу) підприємствами, що засновані всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів. На цих підприємствах інвалі­ди повинні становити не менше 50% загальної кількості працюючих, а фонд оплати їхньої праці - не менше 40% суми загальних витрат на оплату праці.

2. Операції з надання послуг:

-перевезення пасажирів міським і приміським пасажирським транспортом, автомобільним транспортом у межах районів (за умо­ви, що тарифи на такі перевезення регулюються законодавче);

-ремонт шкіл, дошкільних установ, інтернатів, установ охорони здоров'я;

-обробка землі сільськогосподарськими виробниками багатодітним сім'ям, інвалідам, ветеранам, самотнім особам і особам, що постраждали від Чорнобильської катастрофи, школам, дошкільним установам, інтернатам, установам охорони здоров'я в сільській місцевості;

-послуги освіти, які надаються установами освіти, що мають відповідний дозвіл;

-послуги з виховання і навчання дітей у дитячих музичні школах, художніх школах, школах мистецтв;

-послуги, що надаються установами охорони здоров'я, які ма­ють спеціальний дозвіл на надання таких послуг;

-доставка пенсій і грошової допомоги населенню.

3. Операції з виконання робіт:

-будівництво за рахунок коштів інвесторів житла для військо­вослужбовців, ветеранів війни, членів сімей військовослужбовців, що загинули, виконуючи службові обов'язки;

-будівництво житла, що здійснюється за рахунок коштів фізичних осіб за умови передачі його у власність тим самим фізичним особам.

4.Операції з передачі:

-земельних ділянок, що знаходяться під об‘єктами нерухомості або незабудованої землі;

-безкоштовної передачі рухомого складу однією залізницею або підприємством залізничного транспорту іншим залізницям або підприємствам залізничного транспорту загального користування державної форми власності.

5.Операції завезення на митну територію України продуктів морського промислу, виловлених суднами України.

Згідно із Законом “Про податок на додану вартість” застосову­ються дві ставки оподаткування: 20% і нульова. Нульова ставка оподаткування ПДВ застосовується до таких операцій:

-продаж товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України;

-продаж робіт (послуг), призначених для використання і спо­живання за межами митної території України;

-продаж товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної тор­гівлі, що розміщені на території України в зонах митного контролю (безмитних магазинах);

-надання транспортних послуг з перевезення пасажирів і ван­тажів за межами митного кордону України;

-продаж вугілля та продуктів його збагачення, вугільних і торф'яних брикетів, електроенергії.

Не дозволяється застосування нульової ставки ПДВ до операцій, що зв'язані з вивезенням (експортом) товарів (робіт, послуг), у тих випадках, коли ці операції звільнені від оподаткування на митній території України.

На операції, вивільнені від оподаткування, виписується окрема накладна.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, з яких оригінал передається покупцю, копія залишається у продав­ця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. ЇЇ може виписувати тільки особа, зареєстрована як платник податку.

Датою виникнення податкових зобов'язань при продажу товарів, виконанні робіт, наданні послуг вважається дата, що припадає на податковий період, у якому здійснилася будь-яка з подій, що відбулася раніше. Це дата зарахування коштів від покупця (замовника) на рахунок платника податку в банку чи дата відвантаження товару, оформлення документа, що засвідчує виконання робіт (послуг) платником податку”

У механізмі обчислення податку на додану вартість задіяний податковий кредит.

У податковий кредит включаються тільки суми сплачено­го податку, підтверджені податковими накладними і митни­ми деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прий­мання робіт (послуг) чи банківським документом, що підтвер­джує перерахування коштів в оплату їх вартості.

Терміни сплати ПДВ встановлюються залежно від обсягу оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік. При обсязі операцій з продажу товарів (робіт, послуг), що перевищує 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у податковий період, строк сплати становить 1 календарний місяць, при обсязі операцій менше вказаної суми - за вибором платника податку - місячний чи квартальний. Конкретний термін встановлюється податковим органом за заявою платника податку, що подана за місяць до початку календарного року. Протягом календарного року доз­воляється заміна квартального податкового періоду на місяч­ний, починаючи з будь-якого кварталу поточного року. Зво­ротні зміни в одному календарному році не дозволяються.

Облік платників податку шляхом ведення реєстру здійсню­ється центральним податковим органом України.

Платники податку шляхом подання реєстраційної заяви зобов'язані зареєструватися у податковому органі за місцем їх знаходження.

Суб'єкт підприємницької діяльності за власним бажанням може бути зареєстрований як платник до досягнення рівня операцій у 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян. При реєстрації платнику податку присвоюється інди­відуальний податковий номер і видається свідоцтво про ре­єстрацію.

Порушення терміну реєстрації тягне за собою відпові­дальність у формі штрафу, розмір якого становить 20 неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян. Якщо після закін­чення граничного терміну реєстрації особа здійснювала опе­рації з продажу товарів (робіт, послуг) без стягнення подат­ку на додану вартість, штраф відповідає розмірові нарахова­ного податку на весь обсяг такого продажу, але становить не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Крім того, особа позбавляється права включати у податко­вий кредит суми сплаченого податку на додану вартість при придбанні товарів. У разі продажу товарів за готівку чи за допомогою кредитних дебетових карток, до суб'єкта засто­совуються додаткові фінансові санкції, що встановлені за­конодавством за порушення правил здійснення та обліку результатів продажу за готівку.

Податок на додану вартість зараховується у державний бюджет і використовується у порядку черговості:

1. На бюджетне відшкодування податку на додану вартість;

2. На формування бюджетних сум, як субвенції місцевим бюджетам.

Акцизний збір.

Акцизний збір — це непрямий податок на високорента­бельні і монопольні товари (продукцію), що включається в ціну цих товарів (продукцію)¹.

Перелік підакцизних товарів і ставки встановлюються Вер­ховною Радою України. До підакцизних товарів відносять­ся: алкогольні напої, тютюнові вироби, шоколад і шоколадні вироби, ікра осетрових і лососевих риб, відеотехніка і теле­візори кольорового зображення, легкові, пасажирські та ван­тажепасажирські автомобілі, хутряні і шкіряні вироби, ки­лими і килимові вироби машинного виробництва та ін.

Стягнення акцизного збору проводиться на підставі Декре­ту Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року “Про акцизний збір” і Закону України від 15 вересня 1995 року “Про акцизний збір на алкогольні напої і тютюнові вироби”, а та­кож Закону України від 16 лютого 1995 року “Про ставки акцизного збору і ввізне мито на спирт етиловий і алкогольні напої” зі змінами від 12 червня 1997 року і від 12 лютого 1998 ро­ку; Закону України від 24 травня 1996 року “Про ставки ак­цизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби і шини для них”; Закону України від 11 липня 1996 року “Про ставки акцизного збору і ввізне мито на деякі товари (продук­цію)”; Положення “Про виробництво, зберігання і продаж ма­рок акцизного збору”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 1996 року і Постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 1997 року М9 666 “Про заходи щодо введення марок акцизного збору на алко­гольні напої вітчизняного виробництва”.

Суб‘єктами податку є суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні і фізичні особи), виробники підакцизних товарів, а також суб'єкти підприємницької діяльності, що імпорту­ють підакцизні товари (продукцію); громадяни України, іно­земні громадяни, особи без громадянства, які ввозять пред­мети (товари) на митну територію України згідно з чинним законодавством.

Об'єктом оподаткування є:

а) обороти з реалізації підакцизних товарів вітчизняного виробництва шляхом Їх продажу, бартерних операцій, бе­зоплатної передачі товарів чи з частковою їх оплатою;

б) обороти з реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного споживання, промислової переробки (крім п."а"), а також для своїх робітників (за винятком алкогольних на­поїв і тютюнових виробів відповідно до Закону від 15 верес­ня 1995 р.);

в) вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, виго­товлених українськими виробниками на давальницькій ос­нові;

г) митна вартість імпортних товарів (продукції), що вво­зяться на митну територію України і придбані за іноземну валюту, з врахуванням мита і митних зборів;

д) предмети (товари), що ввозяться (пересилаються) на митну територію України громадянами України, інозем­ними громадянами і особами без громадянства вартістю понад 200 Євро, а у разі ввозу одиничного неподільного предмета - вартістю, що не перевищує 300 Євро (Поста­нова Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1996 р. №1010 “Про удосконалення порядку ввозу (пересилання) громадянами предметів (товарів) в Україну”).

Ставки акцизного збору єдині по всій території України. Вони встановлені:

а) у відсотковому відношенні до обороту реалізації, об­міну, передачі товарів (продукції);

б) у твердих сумах з одиниці реалізованого товару.

З метою повноти охоплення джерел оподаткування підак­цизних товарів Указом Президента України від 12 липня 1995 р. №609 “Про марки акцизного збору на алкогольні напої і тютюнові вироби” введено обов'язкове маркування цих товарів шляхом позначення марками акцизного збо­ру пляшок і пачок у порядку, передбаченому Правилами виготовлення, збереження і продажу марок акцизного збору.

Марка акцизного збору — це спеціальний знак, яким мар­куються алкогольні напої і тютюнові вироби, наявність яко­го підтверджує оплату акцизною збору чи належне оформ­лення векселя.

Терміни сплати встановлені залежно від суб'єктів і суми акцизного збору. Так, підприємства-виробники, що реалі­зують алкогольні напої, акцизний збір сплачують на третій робочий день після здійснення обороту по реалізації; підпри­ємства-виробники, що реалізують тютюнові вироби, - що­місячно, до 16 числа наступного за звітним місяця, виходя­чи з фактичного обсягу реалізації тютюнових виробів за ми­нулий місяць; власники (замовники) алкогольних напоїв і тютюнових виробів, виготовлених у межах України з даваль­ницької сировини, - не пізніше дня отримання готової про­дукції.

Усі інші підприємства (крім вищезазначених), у яких середньомісячні суми акцизного збору за минулий рік становили 50 тис. гривень, сплачують його подекадне 15, 25 числа поточного місяця і 5 числа наступного за звітним місяця, виходячи з фактичного оподатковуваного оборо­ту за відповідну декаду. Підприємства, у яких середньо­місячні суми акцизного збору за минулий рік становили до 50 тис. гривень включно, а також суб'єкти підприєм­ницької діяльності без створення юридичної особи, що постійно проживають на території України, - щомісяч­но, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця по фактичному оподатковуваному обороту за минулий місяць.

Суми акцизного збору з товарів, що виробляються в Ук­раїні, розподіляються між державним бюджетом і місцеви­ми бюджетами за місцем виробництва товару у співвідно­шенні, яке щорічно визначається при затвердженні держав­ного бюджету. Акцизний збір з товарів, що ввозяться на те­риторію України, повністю надходить до державного бюд­жету України.

Мито.

Мито є непрямим податком, що стягується з товарів і транс­портних засобів, які переміщуються через митний кордон країни. Це, переміщення може бути зв'язане з ввезенням, вивезенням або перевезенням транзитом товарів чи транспортних засобів. Цей податок виконує фіскальну і регулювальну функції. Регулювальна функція спрямована на формування раціональної структури імпорту та експорту, захист національного виробника (мито на імпорт); заохочення або обмеження експорту (мито на експорт). Міжнародна практика свідчить, що найбільш поширеним є мито на імпорт.

Мито стягується на основі Митного кодексу України і Закону України "Про єдиний митний тариф" від 5 лютого 1992р.

Єдиний митний тариф України - це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари чи інші предмети, що ввозяться на митну територію України чи вивозяться за її межі.

Платниками мита є фізичні та юридичні особи. Сплата податку здійснюється під час перетину митного кордону. У кінцевому підсумку реальними платниками мита на імпорт (ввізне мито) є спожи­вачі товарів, що імпортуються. Однак під час перетину митного ко­рдону мито сплачує суб'єкт господарювання.

На фінансову діяльність імпортерів-суб'єктів господарюван­ня будуть справляти вплив: визначення об'єкта оподаткування, роз­мір ставок податку, податкові пільги, терміни сплати ввізного мита.

Об'єктом оподаткування є митна вартість товару, що перемішу­ється через митний кордон.

Сплачують ввізне мито також громадяни України, іноземні громадяни і осо­би без громадянства за предмети вартістю, що перевищує 200 Євро, і за одиничний неподільний предмет вартістю понад 300 Євро (Постанова Кабінету Міністрів України “Про удосконалення порядку ввозу (пересилання) грома­дянами предметів (товарів) в Україну” від 27 серпня 1996 р. № 1010).

Для визначення митної вартості товару, що імпортується, вартість товару у валюті, яка визначена укладеним контрактом, перераховується в національну валюту України за кур­сом Національного банку на день подання митної декларації.

Законом визначені 3 види ставок мита:

1. Адвалерні, що нараховуються у відсотках до митної вар­тості оподатковуваних товарів та інших предметів.

2. Специфічні, що нараховуються у твердих сумах на оди­ницю оподатковуваних товарів чи інших предметів.

3. Комбіновані, які поєднують у собі адвалерні і специфічні мита.

Законом визначені 3 види ставок мита:

1. Адвалерні, що нараховуються у відсотках до митної вар­тості оподатковуваних товарів та інших предметів.

2. Специфічні, що нараховуються у твердих сумах на оди­ницю оподатковуваних товарів чи інших предметів.

3. Комбіновані, які поєднують у собі адвалерні і специфічні мита.

На підакцизні товари встановлено ставки специфічного ввізного мита. Для більшості видів підакцизних товарів ставку ввізного мита встановлено в Євро з одиниці товарів, що імпортуються. Ставки ввізного мита диференційовані за товарними групами, як і ставки акцизного збору. Перелік товарів, що підлягають митному оподат­куванню, значно ширший, ніж перелік підакцизних товарів.

При стягненні мита діє розгалужена система пільг - від вста­новлення мінімальних пільгових ставок залежно від країни-поста­чальника (на імпортні товари), залежно від країни-покупця (на екс­портні товари) аж до повного звільнення від мита окремих товарів

Контроль за стягненням мита здійснюють митні органи. За вико­нання ними своїх обов'язків і надання платникам відповідних по­слуг стягуються митні збори. Вони теж можуть бути встановлені у відсотках від митної вартості товарів, однак їх не слід ототожнюва­ти з митним податком.

Мито, що стягується митними органами, повністю вно­ситься до державного бюджету України.

Законом про єдиний митний тариф встановлені ввізні, вивізні і сезонні мита, а також особливі види мита.

До особливих видів мита відносяться: спеціальні, анти­демпінгові і компенсаційні мита, що застосовуються в окре­мих випадках при ввезенні та митну територію України і вивезенні за ЇЇ межі товарів та інших предметів, незалежно від інших видів мита.

Спеціальні мита застосовуються:

1. Як охоронний захід, коли в Україну ввозяться товари в такій кількості чи на таких умовах, які спричиняють чи за­грожують нанести шкоду виробникам;

2. Як захід попереджування учасників зовнішньоекономіч­ної діяльності, які порушують загальнодержавні інтереси у цій області, а також як запобіжний захід недобросовісної конкуренції у випадках, визначених законами України;

3. Як захід у відповідь на дискримінаційні та/або неприязні дії з боку іноземних держав проти України чи у відповідь на дії окремих країн і їх об'єднань, що обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

Антидемпінгові мита застосовуються у випадках:

-ввезення на територію України товарів за ціною значно нижчою, ніж їх конкурентна ціна у країні експорту, і таке ввезення загрожує нанести шкоду державним виробникам чи перешкоджає розширенню виробництва подібних товарів в Україні;

-вивезення за межі України товарів за ціною значно ниж­чою, ніж ціни решти експортерів подібних чи конкуруючих товарів, чим спричиняють шкоду загальнодержавним інте­ресам України.

Від сплати мита звільняються:

-транспортні засоби на регулярних міжнародних переве­зеннях вантажів, багажу і пасажирів, а також предмети ма­теріально-технічного забезпечення, пальне і продовольство, необхідні для їх нормальної експлуатації у дорозі;

-предмети матеріально-технічного забезпечення і спо­рядження, паливо, сировина для промислової переробки, продовольство та інше майно, що вивозиться з України для забезпечення виробничої діяльності українських і орендо­ваних українськими підприємствами суден, що ведуть мор­ський промисел, і продукція їх промислу, що ввозиться на територію України;

-валюта України, іноземна валюта і цінні папери;

-предмети, призначені для офіційного і особистого ко­ристування, що ввозяться в Україну і вивозяться з України головами дипломатичних представництв, членами диплома­тичних представництв і співробітниками адміністративно-технічного персоналу, а також членами їх сімей, які прожи­вають разом з ними;

-майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора в статутний фонд підприємства з іноземними інвес­тиціями;

-товари та інші предмети вітчизняного виробництва, що ввозяться назад на територію України без обробки і пере­робки, а також товари Імпортного виробництва, що виво­зяться з України без обробки і переробки.

Як пільга допускається зниження ставок мита при вве­зенні на територію України і вивезенні з неї товарів та інших предметів - відремонтованих і раніше ввезених чи вивезе­них, - пошкоджених до пропуску їх через митний кордон України, але придатних для використання як виробів чи ма­теріалів.

Непрямі податки мають важливу роль у формуванні Державного бюджету. Так в Законі України “Про Державний бюджет України на 1999 рік” встановлені такі суми податкових надходжень по непрямих податках:

Податок на додану вартість 8.302.728 тис. грн.

Акцизний збір з вітчизняних товарів 1.364.652,9 тис. грн.

Акцизний збір з імпортних товарів 859.870 тис. грн.

Ввізне мито 1.587.810 тис. грн.

Це разом складає 12.115.060,9 тис. грн. При загальній сумі доходів до Державного бюджету 23.895.260,8 тис.грн.. Тобто доля непрямих податків у формуванні доходної частини бюджету складає 50,7%.

Згідно з цим Законом до Державного бюджету України у повному обсязі зараховуються всі непрямі податки, крім акцизного збору з вітчизняних товарів. Статтею 6 цього Закону затверджені розміри нормативів відрахувань від акцизного збору з вітчизняних товарів до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

В системі непрямого оподаткування України, як і в цілому в податковій системі, багато недоліків. Найважливішим з них можна назвати нестабільність правової бази. Так, наприклад, з моменту прийняття Закону України "Про податок на додану вартість" було прийнято більше двадцяти виправлень до його тексту. Також треба відмітити недостатню увагу до регулюючої функції непрямих податків та зловживання їх фіскальною функцією, хоча непрямі податки за своєю суттю є дуже пристосованими до регулюючої функції.

Література

Закон України “Про Державний бюджет України на 1999 рік” від 31 грудня 1998 року.

Закон України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року зі змінами.

Закон України “Про акцизний збір на алкогольні напої і тютюнові вироби” від 15 вересня 1995 року.

Закон України “Про ставки акцизного збору і ввізне мито на спирт етиловий і алкогольні напої” від 16 лютого 1995 року зі змінами.

Закону України "Про єдиний митний тариф" від 5 лютого 1992р.

Декре­т Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року “Про акцизний збір”.

Митний кодекс України.

Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 1997.

Податкова система України/ За ред. В.М. Федосова. - К.: Либідь, 1994.

Фінанси підприємств / За ред. Поддєрьогіна А.М. - К.: КНЕУ, 1998.

Фінансове право: Навч. посібник. - К.: Вентурі, 1998.