Прийняття рішень по функціонуванню операційної системи на промисловому підприємстві

КУРСОВАЯ РОБОТА

по курсу «Менеджмент професійної діяльності»

на тему: «Прийняття рішень по функціонуванню операційної

системи на промисловому підприємстві»

Зміст

Вступ

1. Формування варіанту вихідних даних для прийняття управлінських рішень

2. Формування варіанту управлінського рішення

3. Аналіз варіантів управлінських рішень і вибір найбільш сприйнятливого варіанту

Висновки

Література

Вступ

Оптимізація управлінських рішень - вибір найефективнішого варіанта рішення (найраціональнішого рішення) із можливих альтернатив.

При обґрунтовуванні управлінських рішень забезпечує врахування всіх факторів і альтернатив, що виникають у процесі виробничо-господарської діяльності. Тому моделювання вважають найефективнішим способом оптимізації управлінських рішень.

Модель - відображення у схемі, формулі, взірці характерних ознак досліджуваного об'єкта.

Вона є спрощеною конкретною управлінською ситуацією, відображаючи реальні події, обставини тощо. Необхідність застосування моделей зумовлена такими причинами:

    складністю виробничо-господарської діяльності;

    наявністю багатофакторних залежностей у процесі розв'язання управлінських завдань;

    потребою експериментальної перевірки багатьох альтернативних управлінських рішень;

    необхідністю орієнтувати управління на майбутнє;

    необхідністю врахування динаміки середовища функціонування.

За внутрішньою сутністю та особливостями функціонування виділяють такі моделі:

    фізичні — вони є описом об'єкта в збільшеному або зменшеному масштабах;

    аналогові — функціонують як реальні об'єкти, але не схожі на них;

    математичні (символічні) — їх особливість полягає у використанні символів у процесі опису властивостей і характеристик об'єкта.

На практиці традиційним є такий порядок розроблення моделей:

1. Постановка завдання. Визначаються очікувані результати від розроблення і застосування моделі.

    Підготовка інформації. Відбувається збір найважливішої інформації щодо об'єкта моделювання та оцінюється економічна інформація щодо доцільності розроблення моделі.

    Формування моделі. Здійснюється за допомогою різноманітних засобів формування спрощеного відображення модельованого об'єкта чи процесу.

    Перевірка моделі на достовірність. Відбувається за конкретними критеріями: реалістичність, відповідність завданням, врахування факторів середовища функціонування.

    Використання моделі.

    Відновлення моделі. Передбачає її удосконалення.

У процесі перевірки, використання та відновлення моделей слід брати до уваги чинники, що знижують їх ефективність: недостовірні вхідні умови (припущення); інформаційні обмеження; страх користувачів; недостатня практична перевірка; надмірно висока вартість моделі; недостатнє врахування факторів тощо.

Найпоширенішими є такі способи моделювання:

Теорія ігор. Моделює вплив прийнятого рішення на конкурентів.

Теорія черг. Визначає оптимальну кількість каналів обслуговування відповідно до потреби в них (модель «оптимального обслуговування»).

Моделювання управління запасами. Визначає розміщення замовлень, готової продукції на складі.

Лінійне програмування. Забезпечує оптимальний спосіб поєднання ресурсів за наявності конкретних потреб. Такі моделі найпопулярніші в менеджменті.

Імітаційне моделювання. Забезпечує практичне застосування моделі замість реальної системи.

Економічний аналіз (метод оцінювання витрат та економічних вигод). Ґрунтується на з'ясуванні економічних умов, за яких підприємство стає вигідним. Основною умовою є ситуація, за якої загальний дохід зрівнюється з підсумковими витратами.

Платіжна матриця. Статистичний метод, за допомогою якого з кількох варіантів рішення вибирають найоптимальніше. При цьому платежі (грошові винагороди, доходи тощо) подають у формі таблиці.

Дерево рішень. Схематичне відображення дій у менеджменті з урахуванням фінансових результатів, ймовірності отримання їх позитивного значення, можливості порівняння альтернатив.

Прогнозування. Реалізується через моделювання майбутніх управлінських ситуацій. Відіграє дуже важливу роль в економіці.

Як допоміжний інструмент при проведенні сценарного аналізу зручно використовувати метод дерева рішень. Він застосовується в тих ситуаціях, коли рішення, прийняті в кожен момент часу, сильно залежать від попередніх рішень і у свою чергу визначають сценарії подальшого розвитку подій.

Дерево рішень - це сіткові графіки, кожна галузь яких являє собою альтернативні варіанти розвитку або стану середовища. При проведенні сценарного аналізу на сітковому графіку вказуються імовірності настання тих або інших подій, а потім виробляється розрахунок очікуваних результатів.

Сіткове планування дозволяє не тільки визначити потреби різних виробничих ресурсів у майбутньому, але й координувати їхнє раціональне використання на даний момент. Найважливішими етапами сіткового м планування є такі: розподіл комплексу робіт на окремі частини і їхнє закріплення за виконавцями; виявлення й опис кожним виконавцем усіх подій і робіт, необхідних для досягнення поставленої мети; побудова первинних сіткових графіків і уточнення змісту планових робіт; об'єднання окремих частин сіток і побудова зведеного сіткового графіка виконання комплексу робіт;

обґрунтування чи уточнення часу виконання кожної роботи у сітковому графіку.

На початку сіткового планування випуску нового виробу необхідно виявити, якими подіями буде характеризуватися комплекс робіт. Кожна подія повинна встановлювати завершеність попередніх дій. Усі події і роботи, що входять у заданий комплекс, рекомендується перераховувати у порядку їх виконання, проте окремі з них можуть виконуватися одночасно. Далі проводиться побудова первинних сіткових графіків, їх перевірка та об'єднання окремих сіток у зведену модель. Завершальним етапом сіткового планування є визначення тривалості виконання окремих робіт чи сукупних процесів. Для встановлення тривалості будь-яких робіт необхідно, насамперед, користуватися відповідними нормативами чи нормами трудових затрат. А у разі відсутності вихідних нормативних даних, тривалість усіх процесів і робіт може бути встановлена різними методами, у тому числі і за допомогою експертних оцінок.

Прийняття менеджерами раціональних рішень, що відповідають установленим критеріям та спрямовані на досягнення визначених цілей, не може гарантувати їх успішної реалізації. Виконання управлінських рішень потребує застосування дієвих організаційних, мотиваційних та контрольних механізмів, а також забезпечення колективної націленості на досягнення намічених результатів

1. Формування варіанту вихідних даних для прийняття управлінських рішень

«Cитуація 1»

Заказ №1 :

W1



Близькість до директивних часів:

Максимальний час виконання заказу:

Мінімальний час виконання заказу:

Максимальний загальний обсяг використання ресурсу заказом:

Мінімальний загальний обсяг використання ресурсу заказом:

;;

;

Сумарний пріоритет:

Заказ №2 :

W3


Близькість до директивних часів:

Максимальний час виконання заказу:

Мінімальний час виконання заказу:

Максимальний загальний обсяг використання ресурсу заказом:

Мінімальний загальний обсяг використання ресурсу заказом:

Сумарний пріоритет:

Заказ №3 :

W

4/30

9/50

8/40

3/20

3/15

5



Близькість до директивних часів:

Максимальний час виконання заказу:

Мінімальний час виконання заказу:

Максимальний загальний обсяг використання ресурсу заказом:

Мінімальний загальний обсяг використання ресурсу заказом:

Сумарний пріоритет:

Заказ №4 :

W6

Близькість до директивних часів:

Максимальний час виконання заказу:

Мінімальний час виконання заказу:

Максимальний загальний обсяг використання ресурсу заказом:

Мінімальний загальний обсяг використання ресурсу заказом:

Сумарний пріоритет:

Ступінь вагомості виконання заказу W6 для підприємства є найбільшим.

«Ситуація 2»

Заказ №1

W

12/75

12/70

4

9/60

3/15

4/15


11/65

15/80


Часи виконання робіт підрозділами підприємства про підготовці виконання заказу:

T>1>=10, T>2>=15, T>3>=3, T>4>=6

ТР = DIR-dz = 30- 19 = 11

TR = max Ti = 15

i=

Так як TR>TP, до своєчасного виконання заказу не достачає 15-11=4 дня, тому необхідно виконати роботу в неурочну зміну 7 днів в 1 зміну, 4 дня у 2 зміни.

«Ситуація 3»

Треба прийняти рішення про прогнозне значення коефіцієнту витрат Y6 при X6 =6 зі співвідношення типу за допомогою методу найменших квадратів. Статистичні дані наступні:

X

1

2

3

4

5

Y

0,1

0,12

0,1

0,09

0,07

Рішення.

Спочатку знаходим x>i>=15, y>i>=0,48, x>i>2=55, x>i>y>i>=1,35.

Записуємо рівняння після підстановки

Тоді співвідношення матиме наступний вид та прогнозне значення коефіцієнту витрат при Х>6> = 6 буде дорівнювати Y>6> = 0,069

2. Формування варіанту управлінського рішення

«Ситуація 4»

Задача добового планування у виробничому підрозділі з позмінним графіком робіт. Обсяг фондів ресурсів: F>1>=100; F>2>=80, середні значення коефіцієнтів витрат фондів ресурсів: К>1>=К>2>=0,25; Х1 = 5 людино-годин робочої сили і Х2 = 4 нормо-годин устаткування.

Планові фонди ресурсів:

F1пл = F1(1-K1) = 100·(1- 0,25) = 75

F2пл = F2(1-K2) = 80·(1- 0,25) = 60

Кількість запланованих до виконання робіт

Q>пл> =

На наступну добу заплановано за загальним фондом робочої сили 15 робіт, та за загальним фондом устаткування 15 робіт.

«Ситуація 5»

Задача добового планування . Планова кількість робіт (15, 15). Обсяг фондів ресурсів: F>1>=100; F>2>=80, середні значення коефіцієнтів витрат фондів ресурсів: К>1>= 0,25+0,1 та К>2>=0,25+0,15; Х1 = 5 людино-годин робочої сили і

Х2 = 4 нормо-годин устаткування.

Планові фонди ресурсів:

F1пл = F1(1-K1) = 100·(1- 0,35) = 65

F2пл = F2(1-K2) = 80·(1- 0,4) = 48

Кількість запланованих до виконання робіт

Q>ф> =

Так як планова кількість робіт виявилася більшою за фактичну, то тоді з метою компенсування відставання у виконанні плану треба проводить роботу у надурочний час, а саме: за загальним фондом робочої сили необхідно 10годин надурочного часу, а за загальним фондом устаткування – необхідно 12 годин надурочного часу. Мотивацією для цього буде грошова премія робітникам.

«Ситуація 6»

Задача добового планування . Планова кількість робіт (15, 15). Обсяг фондів ресурсів: F>1>=100; F>2>=80, середні значення коефіцієнтів витрат фондів ресурсів: К>1>= 0,25-0,1 та К>2>=0,25-0,15; Х1 = 5 людино-годин робочої сили і

Х2 = 4 нормо-годин устаткування.

Планові фонди ресурсів:

F1пл = F1(1-K1) = 100·(1- 0,15) = 85

F2пл = F2(1-K2) = 80·(1- 0,1) = 72

Кількість запланованих до виконання робіт

Q>ф> =

Так як планова кількість виявилася меншою за фактичну,то тоді буде спостерігатися перевиконання плану, що в свою чергу призведе до більших прибутків якщо на ринку буде попит на товар.

3. Аналіз варіантів управлінських рішень і вибір найбільш сприйнятливого варіанту

У даному розділі вирішується задача багатоваріантності розрахунків добового плану виробничого підрозділу, вибору найбільш сприйнятливого варіанту плану з точки зору значень як планових показників, так і показників, що розраховуються за імітаційною моделлю виконання планового завдання. Задача приводиться у спрощеному (за обсягом даних) варіанті, але суть і послідовність дій витримані повністю і відповідають реальним при застосуванні на практиці методів імітаційного моделювання.

Загальний фонд ресурсу робочої сили за добу F1=100 людино-годин. Нормальний графік робіт – в одну зміну. У підрозділі виконується 2 типа робіт: А і В.

За добу можна виконати не більш 10 робіт типа А і 6 робіт типа В. Виконується з початку найбільш пріоритетний тип робіт, а на залишках ресурсів – менш пріоритетний.

«Ситуація 7»

Треба розрахувати варіант планового завдання при вагових коефіцієнтах пріоритетних правил V>1>=1, V>2>=2, V>3>=3, V>4>=4

Після цього треба провести 10 варіантів імітаційного моделювання можливого об’єму фактичного фонду ресурсу на заплановану добу, використовуючи 10 випадкових рівномірно розподілених на інтервалі (0,1) чисел: 0,67; 0,12; 0,61; 0,38; 0,81; 0,99; 0,74; 0,18; 0,08; 0,65. У випадку, коли фактична кількість виконаних робіт буде меншою, ніж планова, різницю між фактичним фондом ресурсу та його необхідним для виконання планової кількості робіт фондом треба компенсувати призначенням робіт у надурочний час у обсязі, що не перевищує 5 людино-годин.

Коефіцієнт витрат фонду ресурсу має випадкове значення, рівномірно розподілене на інтервалі (0; 0,16).

Кожна з робіт характеризується об’ємами використання ресурсу одиницею робіт ХА=5, ХВ=10 людино-годин відповідно, об’ємами можливого прибутку від виконання одиниці робіт SA=10, SB=18 грошових одиниць відповідно

Рішення

Сумарний пріоритет типу робіт А розраховується за чотирма пріоритетними правилами:

  1. Максимальний об’єм використання ресурсу роботою.

    Мінімальний об’єм використання ресурсу роботою.

    Максимальний можливий прибуток від виконання роботи.

    Мінімальний можливий прибуток від виконання роботи

;;

;

Сумарний пріоритет:

Сумарний пріоритет типу робіт В розраховується за чотирма пріоритетними правилами:

    Максимальний об’єм використання ресурсу роботою.

    Мінімальний об’єм використання ресурсу роботою.

    Максимальний можливий прибуток від виконання роботи.

    Мінімальний можливий прибуток від виконання роботи

Сумарний пріоритет:

Так як ,то А –найбільш пріоритетний тип робіт

Вип.

числа

помеха

Фф

Св.ур.

раб.В

Ффа

Ффв

Ка

Кв

Па

Пв

0,67

10,72

89,28

0,72

50

39,28

10

4

100

72

172

0,12

1,92

98,08

1,92

50

48,08

10

5

100

90

190

0,61

9,76

90,24

0

50

40,24

10

4

100

72

172

0,38

6,08

93,92

0

50

43,92

10

4

100

72

172

0,81

12,98

87,02

2,98

50

37,02

10

4

100

72

172

0,99

15,84

84,16

0

50

34,16

10

3

100

54

154

0,74

11,84

88,16

1,84

50

38,16

10

4

100

72

172

0,18

2,88

97,12

2,88

50

47,12

10

5

100

90

190

0,08

1,28

98,72

1,28

50

48,72

10

5

100

90

190

0,65

10,4

89,6

0,4

50

39,6

10

4

100

72

172

Кількість надурочних годин

Прибуток

У зв’язку з тим що запланований прибуток перевищує фактичний , підприємство не може організувати заплановані роботи. Тому необхідно зменшити кількість робіт А до 8. В результаті підприємство отримує фактичний прибуток більше ніж плановий

«Ситуація 8»

Робота В –найбільш пріоритетний тип робіт

Вип.

числа

помеха

Фф

Св.ур.

раб.А

Ффа

Ффв

Ка

Кв

Па

Пв

0,67

10,72

89,28

0,72

29,28

60

6

6

60

108

168

0,12

1,92

98,08

1,92

38,08

60

8

6

80

108

188

0,61

9,76

90,24

4,76

30,24

60

7

6

70

108

178

0,38

6,08

93,92

1,08

33,92

60

7

6

70

108

178

0,81

12,98

87,02

2,98

27,02

60

6

6

60

108

168

0,99

15,84

84,16

0,84

24,16

60

5

6

50

108

158

0,74

11,84

88,16

1,84

28,16

60

6

6

60

108

168

0,18

2,88

97,12

2,88

37,12

60

8

6

80

108

188

0,08

1,28

98,72

1,28

38,72

60

8

6

80

108

188

0,65

10,4

89,6

0,4

29,6

60

6

6

60

108

168

Кількість надурочних годин

Прибуток

У зв’язку з тим що запланований прибуток перевищує фактичний , підприємство не може організувати заплановані роботи. Тому необхідно зменшити кількість робіт В до 5. В результаті підприємство отримує фактичний прибуток більше ніж плановий

«Ситуація 9»

Аналізуючи вище наведені варіанти планового завдання, прийшли до висновку, що необхідно обрати пріоритет виконання роботи А. Так як при виконанні цього плану підприємство отримає максимальний прибуток.

Висновки

управлінський рішення менеджмент раціональний оптимізація

Отримані в процесі управлінської діяльності методи менеджменту зможуть впливати на керовану систему після її офіційного визнання, тобто після прийняття управлінського рішення.

Управлінське рішення - результат альтернативної формалізації економічних, технологічних, соціально-психологічних, адміністративних методів менеджменту, на основі якого керуюча система організації безпосередньо впливає на керовану.

Сформувавшись у процесі вибору альтернативи, управлінське рішення є певним підсумком управлінської діяльності, результатом обмірковувань дій і намірів, висновків, обговорень, прогнозувань, спрямованих на реалізацію цілей управління.

Методи менеджменту, трансформувавшись в управлінські рішення, каналами прямого зв'язку надходять з керуючої системи в керовану, здійснюючи необхідний управлінський вплив, який забезпечує виконання виробничо-господарських операцій, надання послуг, отримання відповідних виробничих, фінансових, економічних та інших результатів.

При виконанні курсової роботи розв’язувалися задачі практичного використання принципів процесного, системного, ситуаційного підходів до управління, реалізації загальних управлінських функцій: планування, організації, мотивації і контролю.

Базою для розв’язання задач виступали різноманітні моделі і методи прийняття рішень: прогнозування, сіткове моделювання, багатоваріантність розрахунків, теорія ймовірностей і математична статистика, імітаційне моделювання та інші.

Література

  1. Б. М. Андрушків, О. Е. Кузьмін. Основи менеджменту. – Львів, “Світ”, 1995.

    В. І. Гончаренко, С. І. Кондрат’єва, Д. П. Копейкин. Основи менеджменту. – М.: Виддім “Дашков і К”, 2000.

    Гевко І.Б. Операційний менеджмент: Навчальний посібник. – К.; Кондор, 2005.

    М. М. Максимцов, А. В. Ігнатьєва, Н. А. Коморов та ін. Менеджмент. – М.: ЮНИТИ,2001.

    М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі. Основи менеджменту. – Москва, “Діло”, 1992.

    Методичні вказівки з виконання курсової роботи в межах курсу «Менеджмент професійної діяльності» для студентів всіх форм навчання / Упоряд. Гусаров О. О. – Харків: УІПА, 2009. – 20 с.

    О. А. Страхова, А. С. Зорін, В. В. Ісаєв та ін. Менеджмент. Практичні ситуації, ділові ігри, вправи. – СПб.: Пітер, 2000.