Трудовий договір з іноземцями за законодавством держав – членів Європейського Союзу

Аналіз ринку праці нашої держави свідчить, що певна частина громадян України шукає роботу за кордоном. При цьому перевага надається державам – членам ЄС, зокрема Італії, Іспанії, Чехії, Польщі. У цих країнах, хоча там і існує багато адміністративних та інших процедур при працевлаштуванні іноземних громадян, у т. ч. й громадян України, все ж умови праці досить сприятливі.

За експертними оцінками Міністерства закордонних справ України, близько 300 тис. громадян України перебувають у Польщі, 200 тис. – в Італії, 100–200 тис. – у Чехії, близько 100 тис. – в Іспанії.

На території держав – членів ЄС трудовий договір є одним із основних регуляторів відносин між працівником та роботодавцем і, по суті, двосторонньою домовленістю між ними про умови праці. Для працівника і роботодавця така домовленість має принципове значення. З точки зору інтересів працівника трудовий договір обумовлює роботу, яку виконуватиме працівник, його умови праці, зокрема у сфері оплати праці. З точки зору інтересів роботодавця – закріплює основні трудові обов'язки працівника, обсяг та зміст владних повноважень роботодавця стосовно цього працівника.

За трудовим законодавством держав – членів ЄС до основних умов праці належать:

• тип роботи, яку працівник має виконувати, та її короткий опис;

• місце роботи;

• дата, коли працівник стає до роботи, тобто час, з якого набувають чинності зобов'язання сторін;

• заробітна плата, строки виплати заробітної плати;

• робочий час та тривалість оплачуваної відпустки;

• строк повідомлення про звільнення, якщо це не обумовлено в колективному трудовому договорі.

Основними стадіями укладення трудового договору з роботодавцями на території держав – членів ЄС є:

• проведення попередніх переговорів між працівником та роботодавцем і з'ясування інформації щодо умов та характеру праці;

• подання працівником даних про себе і свою професійну діяльність;

• узгодження умов трудового договору (контракту);

• підписання трудового договору (контракту) та надання йому чинності.

Процедура укладення трудового договору з іноземцями, за законодавством держав – членів ЄС, пов'язана із процедурою працевлаштування.

Умови та правила працевлаштування й укладення трудового договору з іноземними громадянами на території Республіки Польща.

Умови та порядок працевлаштування іноземних громадян на території Республіки Польща (далі – Польща) регулюються Трудовим кодексом та законом "Про працевлаштування та протидію безробіттю" (1994 року). Відповідно до цих нормативних актів іноземець може працевлаштуватися на території Польщі, якщо має відповідний дозвіл на працю, виданий воєводою за місцерозташуванням роботодавця.

Підставою для видання іноземцеві дозволу на працю є отримання роботодавцем попереднього дозволу на працевлаштування іноземця та отримання іноземцем відповідної візи чи дозволу на проживання протягом певного періоду на території Польщі.

Це не поширюється на випадки, коли іноземці:

• мають дозвіл на проживання;

• мають статус біженця на території Польщі;

• є громадянами країн – членів ЄС;

• є членами родини громадян країн – членів ЄС, які працюють на території Польщі або ведуть господарську діяльність;

• є членами родини громадян країн – членів ЄС, які перебувають на території Польщі на підставі чинних у країнах ЄС положень про право постійного перебування;

• є членами родини громадян країн – членів ЄС, які перебувають на території Польщі на підставі чинних у країнах ЄС положень про право перебування працівників та осіб, які мають власний рахунок та завершили професійну діяльність;

• є членами родини громадян країн – членів ЄС, які перебувають на території Польщі на підставі чинних у країнах ЄС положень про право перебування студентів;

• звільнені від обов'язку отримання дозволу на підставі окремих положень.

Воєвода видає роботодавцеві попередній дозвіл на працевлаштування іноземця виходячи із ситуації на місцевому ринку праці. Попередній та остаточний дозволи на працю видаються на певний період часу для конкретного роботодавця та працівника-іноземця, на певну посаду чи вид роботи.

На підставі дозволу роботодавець укладає з іноземцем трудовий договір про працевлаштування на період виданого дозволу. Умови трудового договору полягають у визначенні виду роботи, умов роботи та оплати праці, вимог щодо охорони праці, початку роботи, а також строку дії трудового договору.

Трудовий договір укладається в письмовій формі.

Умови працевлаштування та укладення трудового договору з іноземними громадянами на території Чеської Республіки

Питання працевлаштування та укладення трудового договору з іноземними громадянами на території Чеської Республіки (далі – Чехія) регламентуються законом "Про працевлаштування" (2004 року). Крім того, між Україною і Чехією укладено Договір про соціальне забезпечення (4 липня 2001 року), за яким працівники – резиденти України підлягають соціальному забезпеченню за вимогами законодавства Чехії (ратифіковано на підставі Закону України "Про ратифікацію Договору між Україною і Чеською Республікою про соціальне забезпечення" від 22 листопада 2002 року № 238-IV).

Іноземець, який бажає працевлаштуватися на території Чехії, але не перебуває на її території, має:

• узяти в компетентних посередницьких установах у країні його постійного місця проживання інформацію щодо працевлаштування в Чехії;

• заповнити заяву-анкету (чеською мовою) на отримання дозволу на працевлаштування;

• сплатити державне мито;

• подати дійсний закордонний паспорт чи його фотокопію, диплом (документ про освіту);

• надати від роботодавця гарантію про працевлаштування;

• надати проект трудової угоди, якщо роботодавець – чеська фірма, або копію контракту з центром зайнятості Чехії на право працевлаштування іноземців, якщо роботодавець – іноземна фірма (або посередник);

• у разі потреби надати копію візи з дозволом на проживання в Чехії;

• надати довідку про стан здоров'я та інші документи, залежно від характеру виконання робіт.

Отримавши від центру зайнятості дозвіл на працевлаштування в Чехії, іноземець подає до консульства Чехії в тій країні, громадянином якої він є, заяву на отримання багаторазової візи з метою працевлаштування.

Отримавши візу і приступивши до роботи, особа протягом трьох днів повинна повідомити поліцію в справах іноземців про місце свого проживання.

Дозвіл на працевлаштування видається щонайдовше на один рік. Такий дозвіл можна отримати повторно.

Закон "Про працевлаштування" містить винятки, коли в іноземця не вимагається дозвіл на працевлаштування, а саме:

• є дозвіл на постійне проживання;

• отримано статус політичного біженця;

• іноземець є членом родини дипломатичного чи консульського працівника або працівника міжнародної організації.

У зазначених випадках роботодавець протягом восьми календарних днів має повідомити місцеве відділення центру зайнятості про прийняття на роботу такого працівника.

Дозвіл на працевлаштування не вимагається від іноземців, які направляються до Чехії роботодавцями з держав – членів ЄС для виконання певних робіт.

На підставі отриманого дозволу роботодавець укладає з працівником-іноземцем трудову угоду, яка має містити такі умови: вид роботи, на яку працівник буде прийнятий; місце виконання роботи; розмір заробітної плати; початок (день) виконання робіт; адресу проживання та ін.

Працевлаштування та укладення трудового договору за законодавством Австрійської Республіки.

Умови та правила працевлаштування та укладення трудових договорів іноземців в Австрійській Республіці (далі – Австрія) регулюються законом "Про працевлаштування іноземців", за яким громадянин іншої держави має право на роботу на території Австрії лише, якщо є певного типу дозвіл на працевлаштування. Відповідні дозволи надаються на основі щорічних трудових квот, які погоджуються на рівні урядів федеральних земель Австрії. Питання надання дозволів розглядаються урядами федеральних земель за клопотаннями роботодавців.

Відповідно до вищевказаного закону розрізняють такі форми дозволів на працевлаштування іноземців:

• дозвіл для висококваліфікованих провідних спеціалістів, що є незамінною робочою силою для роботодавця, який водночас є дозволом на роботу та дозволом на проживання;

• підтвердження (довідка про забезпечення сезонною роботою), яке дає право роботодавцеві наймати іноземців на сезонні роботи в Австрії, при цьому вказана довідка є передумовою отримання дозволу на роботу на певному (конкретному) робочому місці та відповідної в'їзної візи;

• дозвіл на роботу на певному (конкретному) робочому місці, який дає право роботодавцеві на працевлаштування іноземної робочої сили за принципом закріплення за конкретною особою певного робочого місця;

• дозвіл на скерування на роботу (трудове відрядження) в Австрії (відрядження є короткостроковим, тривалістю не більше чотирьох місяців, інакше треба отримати згаданий вище тип дозволу);

• дозвіл на скерування на роботу в держави ЄС; роботодавець, який перебуває в Австрії та приймає на роботу іноземця з третьої країни, що вже працює в одній з країн ЄС, зобов'язаний перед прийняттям на роботу такої особи повідомити про це службу зайнятості Австрії, а служба зайнятості, у свою чергу, видає підтвердження терміном на шість місяців, яке можна продовжити в разі потреби;

• дозвіл на проходження виробничої або навчальної практики в рамках спільного навчального проекту (програм);

• дозвіл на працевлаштування в окремій федеральній землі Австрії строком на два роки з можливістю продовження, що надається особі, яка має стаж роботи в Австрії не менше одного року;

• дозвіл на працевлаштування в Австрії без територіальних обмежень строком на п'ять років з можливістю продовження;

• безстроковий дозвіл на працевлаштування в Австрії без територіальних обмежень.

Якщо є відповідний дозвіл, роботодавець має право укласти трудовий договір (контракт) з іноземцем. При цьому умови такого договору повинні відповідати умовам отриманого дозволу.

Трудові договори (контракти) за законодавством Австрії укладаються зазвичай у письмовій формі. Вони обов'язково передбачають такі умови, як тип роботи, яку виконуватиме працівник, умови праці (робочий час, оплата праці тощо), а також термін дії договору.

Працівник-іноземець може наполягати на укладенні трудового договору в письмовій формі.

Працевлаштування та укладення трудового договору за законодавством Італійської Республіки.

Питання щодо порядку працевлаштування та укладення трудового договору працівниками-іноземцями на території Італійської Республіки (далі – Італія) регулюються законами "Про регулювання імміграції та норми легального статусу іноземців" від 1998 року № 286 (далі – Закон № 286) та "Про зміни у законодавстві в галузі імміграції та надання притулку" від 2002 року № 189 (далі – Закон № 189).

Трудове законодавство відповідно до статті 21 Закону № 286 та змін, внесених до неї Законом № 189, передбачає, що в'їзд на територію країни з метою працевлаштування, зокрема у випадках самостійної роботи непідпорядкованого характеру, здійснюється в рамках квот, визначених постановами ради міністрів з регулювання потоків працівників з країн – не членів ЄС та нових членів ЄС до Італії. При цьому процедура включення іноземців, які виявили бажання працювати в Італії, до спеціальних списків, що складаються італійськими дипломатичними та консульськими установами, здійснюється відповідно до угоди про регулювання міграційних потоків (угоди про працевлаштування) та угоди про реадмісію.

Адміністративну процедуру отримання дозволу на працевлаштування та відповідної категорії візи на в'їзд до Італії іноземного працівника ініціює роботодавець (італієць або іноземець, що перебуває в країні на законних підставах). Він повинен подати спеціальну заяву щодо надання дозволу на роботу іноземному працівникові (за спеціальним зразком) до Єдиного імміграційного віконця, компетенція якого поширюється на територію, де здійснюватиметься робоча діяльність, або де роботодавець має своє місцеперебування, або де підприємство, яке подає заяву, має юридичну адресу.

Заява про дозвіл на роботу повинна містити:

• повну інформацію про власника або юридичного представника підприємства, його назву та місце розташування (якщо йдеться про роботу вдома, повну інформацію про роботодавця);

• повну інформацію про іноземного працівника;

• зобов'язання щодо забезпечення оплати праці та страхування іноземного працівника відповідно до чинного національного законодавства та національних колективних договорів про працю відповідної категорії або такої, що може бути застосована у цьому випадку;

• зобов'язання з боку роботодавця щодо гарантування працівникові придатного житла та зобов'язання щодо витрат на його повернення до країни походження (у разі відсутності коштів у останнього);

• зобов'язання щодо повідомлення про будь-які зміни у трудових відносинах.

Дозвіл на працевлаштування іноземця, який походить з країни – не члена ЄС, буде виданий лише в тому разі, якщо центри зайнятості, які працюють у цьому районі, повідомлять Єдине імміграційне віконце, що на відповідний запит (пропозицію роботодавця щодо заповнення вакантного робочого місця) не було представлено жодної заявки італійським працівником або працівником з однієї з країн – членів ЄС.

Дозвіл на роботу надсилається роботодавцем безпосередньо працівникові або на прохання роботодавця передається Єдиним імміграційним віконцем до консульської установи в країні походження працівника включно із присвоєним йому (на підставі відповідних зобов'язань роботодавця щодо сплати необхідних соціальних виплат) податковим номером (ідентифікаційним кодом).

У видачі дозволу може бути відмовлено, якщо буде виявлено причетність роботодавця до злочинів, пов'язаних з нелегальною міграцією.

Дозвіл на працю за наймом повинен бути використаний у період, що не перевищує шести місяців із дати його видачі.

Після прибуття до Італії іноземний працівник повинен звернутися до відповідного Єдиного імміграційного віконця протягом восьми робочих днів з часу перетину кордону Італії з метою підписання договору про перебування, маючи при собі документацію щодо придатності житла та паспорт із візою. Єдине імміграційне віконце видає дозвіл на проживання, який є єдиним документом, що забезпечує законне перебування іноземця на території Італії. Причини і тривалість перебування, вказані в дозволі на проживання, мають відповідати характеристикам отриманої візи.

Єдиним імміграційним віконцем здійснюється перевірка умов роботи, які має забезпечити роботодавець іноземцеві (відповідно до визначених стандартів), та надається дозвіл на роботу у межах квот, передбачених постановами ради міністрів Італії з регулювання потоків працівників з інших держав на поточний рік.

Трудове законодавство гарантує іноземним працівникам та членам їхніх родин, котрі легально перебувають на території Італії, рівні з італійськими громадянами трудові права та обов'язки (ст.3 Закону № 286).

Трудові контракти в обов'язковому порядку мають містити низку положень, які зобов'язують роботодавця створити відповідно до європейських стандартів належні умови праці найманим іноземним працівникам (щодо робочого часу, часу відпочинку, оплати праці тощо), дбати про страхування життя та здоров'я працівника.

Умови працевлаштування та укладення трудового договору з іноземними громадянами за законодавством Королівства Іспанія.

Питання щодо порядку працевлаштування та укладення трудового договору працівниками-іноземцями на території Королівства Іспанія (далі – Іспанія) регулюються нормами Органічного закону "Про права і свободи іноземців та їх соціальний статус" від 20 листопада 2003 року № 14/2003 та нормами Регламенту уряду Іспанії "Про застосування Закону Іспанії "Про іноземців" від 7 лютого 2005 року. Крім того, між Україною та Іспанією укладено Угоду про соціальне забезпечення громадян (від 7 жовтня 1996 року), за якою працівники – резиденти України підлягають соціальному забезпеченню за вимогами законодавства Іспанії (ратифіковано на підставі Закону України "Про ратифікацію Угоди між Україною і Королівством Іспанія про соціальне забезпечення громадян" від 17 грудня 1997 року № 741/97-ВР).

Трудове законодавство Іспанії передбачає укладення контракту про роботу з іноземними громадянами.

У контракті фіксуються такі умови:

• вид роботи;

• місце роботи;

• режим роботи;

• винагорода за працю;

• строк дії контракту.

Контракт вважається укладеним за умови отримання роботодавцем дозволу на використання праці іноземного працівника.

Для працюючих в Іспанії іммігрантів передбачена можливість легалізації свого статусу отриманням від компетентних органів дозволу на проживання та роботу. Відповідний дозвіл може бути отриманий конкретним роботодавцем за умови наявності подачі таких документів:

• контракту на роботу;

• довідки про непритягнення до кримінальної відповідальності (належним чином легалізована);

• довідки про проживання на території Іспанії протягом останніх шести місяців.

Однією з умов на отримання дозволу на роботу є страхування іноземного працівника та внесення його до даних Системи загального соціального страхування зі сплатою необхідних податків і платежів.

Контракти на роботу повинні мати річний термін, однак для працівників сільськогосподарського сектора, готельного обслуговування та будівництва він може обмежуватися шестимісячним періодом.

Умови працевлаштування та укладення трудового договору з іноземними громадянами за законодавством Французької Республіки

Умови працевлаштування та укладення трудового договору з іноземними громадянами за законодавством Французької Республіки (далі – Франція) регулюються Кодексом про працю (далі – Кодекс).

Кодекс (ст. L.341-2 та L.341-6) встановлює, що іноземець може здійснювати оплачувану професійну діяльність у Франції лише за умови отримання дозволу на роботу.

Для контролю порядку в'їзду, перебування або працевлаштування іноземців на території Франції запроваджено розгалужену мережу адміністративних відомств, це зокрема: Офіс міжнародної міграції (Office de Migration Internationale), Французьке бюро захисту біженців та апатридів (Office Francaise de protection des rufugius et des apatrides), Національна рада іммігрантів (Conseil National des populations immigrues).

Процедура отримання дозволу на працевлаштування іноземців на території Франції передбачає:

• отримання попередньої згоди на працевлаштування від роботодавця;

• передачу досьє до ОМІ (Офіс міжнародної міграції) із зобов'язаннями заявника по сплаті гарантованої суми в ОМІ, медичною довідкою про стан здоров'я, індикацією професії заявника та географічної зони працевлаштування;

• розгляд досьє Департаментом праці, найму та професійної підготовки, який здійснює ретельні перевірки щодо ситуації з наймом за відповідною професією у відповідній географічній зоні, дійсність існування найму, виконання наймачем установлених трудових норм, постійність роботи, існування достатньої платні (не менше одного встановленого середньомісячного заробітку), відповідного рівня житлових умов для працівника.

Слід зауважити, що законодавство Франції, зокрема Кодекс, вимагає рівних умов оплати праці іноземців і французьких громадян за однакову роботу (що відображає принцип рівноправності у державі), а також прийняття рішення щодо надання дозволу (або відмови в ньому) з обов'язковим обґрунтуванням та повідомленням про рішення заявникові, наймачеві і всім причетним інстанціям.

Не потрібен дозвіл для працевлаштування у Франції громадянам країн – членів ЄС, членів Європейського економічного простору, громадянам Андорри, Монако, Центральноафриканської Республіки; Габону та Конго (із застереженнями); представникам духовенства; журналістам, які мають акредитацію у Франції; представникам транзитних чи транзитно-транспортних компаній; морякам іноземних суден; комерційним представникам іноземних компаній, які не мають філій у Франції; особам, що допомагають родичам у комерційній діяльності; особам, що допомагають у материнстві (годувальницям).

Кодекс (R.341-7) передбачає можливість отримання тимчасового дозволу на роботу, який не повинен перебільшувати терміну один рік і не дає права працівникові претендувати на постійний дозвіл. За 2–3 місяці до закінчення терміну дозволу працівник має продовжити його. При цьому знову здійснюються відповідні ретельні перевірки, можлива відмова у дозволі.

При отриманні дозволу на роботу основну роль, як правило, відіграють ті французькі громадяни чи організації, які зацікавлені у прийнятті іноземного працівника. Саме від їх активних дій у відповідних органах Франції залежить успіх в отриманні дозволу для іноземця. Існують також громадські організації, які на легальних підставах допомагають у пошуку роботи в цій країні для іноземної молоді.

На підставі отриманого дозволу роботодавець укладає трудовий договір з працівником-іноземцем. Він має відповідати умовам дозволу про працевлаштування і містити такі умови, як вид роботи; час початку роботи; умови праці; строк дії договору.

Трудовий договір укладається у письмовій формі.

Умови та правила працевлаштування та укладення трудового договору з іноземними громадянами на території Королівства Швеція

Умови працевлаштування та укладення трудового договору в Королівстві Швеція (далі – Швеція) регулюються законом "Про іноземців", а також рішеннями уряду та міжнародних договорів.

Регулюванням ринку робочої сили у Швеції займається Інститут ринку робочої сили (Arbetsformedlingen), який кожного року проводить моніторинг на ринку праці. Разом із профспілковою організацією (LO) вносяться рекомендації уряду щодо необхідних змін.

Процедура працевлаштування іноземних громадян у Швеції здійснюється на підставі заяви роботодавця, а також документів, які подаються кандидатом до шведської консульської установи в країні постійного проживання заявника. При цьому роботодавці в основному беруть іммігрантів на роботу, непопулярну серед шведів.

Остаточне рішення про надання дозволу на роботу приймається міграційною владою країни після детального розгляду клопотання з урахуванням наявної потреби в робочій силі.

Після затвердження рішення щодо задоволення клопотання про надання дозволу на працевлаштування справа передається до податкових служб за місцем роботи заявника.

Дозвіл на роботу у Швеції фіксується в паспорті іноземця ще до приїзду в країну і видається максимальним терміном до чотирьох років. Він дійсний лише для професії, на яку видається, і для того роботодавця, який ініціював процедуру отримання дозволу.

Найпоширенішою формою працевлаштування громадян України є їх сезонне залучення до збирання ягід.

Трудовий договір на працю має містити такі умови, як конкретний вид роботи, до якої залучатиметься іноземець; строк договору; умови роботи та оплати праці.

Якщо рішення про дозвіл на працевлаштування прийнято, іноземець має такі ж права у сфері трудового права, що й громадянин Швеції.

Працевлаштування та укладення трудового договору за законодавством Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії

Укладення трудового договору з іноземними громадянами на території Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії (далі – Великобританія) регулюється нормами законів "Про працевлаштування" від 2000 року, "Про трудові відносини" від 1999 року, "Про трудові права" від 1996 року та "Про притулок та імміграцію" від 1996 року.

Насамперед слід сказати, що Великобританія посідає третє місце (після Німеччини та Франції) за чисельністю мешканців-іноземців та іноземної робочої сили (11% усієї кількості іноземців, які проживають в Західній Європі та 13% іноземної робочої сили в Західній Європі). Привабливість ринку праці Великобританії для іноземних громадян пояснюється такими соціально-економічними та правовими чинниками, як ліберальне трудове законодавство, що дає можливість порівняно легко влаштуватися навіть не маючи відповідних дозволів; порівняно високий рівень заробітної плати; толерантність суспільства та правоохоронних органів до мігрантів, у т. ч. й нелегальних; досить висока культура організації праці, що зменшує можливість отримання виробничої травми.

Працевлаштування іноземців у Великобританії відбувається таким чином:

• посередницькі фірми, отримавши замовлення від роботодавців через своїх закордонних партнерів, зокрема в Україні, підшукують відповідних працівників та передають цю інформацію потенційному роботодавцеві;

• роботодавець звертається до спеціального підрозділу Директорату з питань імміграції та громадянства МВС Великобританії (Work Permit UK) з проханням видати дозвіл на працевлаштування;

• після отримання дозволу майбутній працівник звертається до консульської установи Великобританії для отримання в'їзної візи.

Іноземці можуть легально влаштовуватися на роботу у Великобританії за таких умов:

• роботодавець має отримати дозвіл на працевлаштування конкретного працівника (для цього треба довести унікальність працівника і те, що його роботу не може виконувати британський громадянин);

• роботодавець чи посередницька організація мають отримати дозвіл на працевлаштування іноземців згідно з відповідною квотою (програмою), яка затверджується на щорічній основі урядом держави залежно від потреб місцевого ринку праці (зазвичай це працівники сфери послуг та готельного бізнесу, молодший медичний персонал, сезонні працівники в аграрному секторі тощо);

• якщо громадянин має дозвіл на постійне проживання у Великобританії, це передбачає автоматичний дозвіл на працевлаштування, або дозвіл на тимчасове проживання з правом працевлаштування;

• якщо громадянин має студентську візу, то, відповідно до положення про неї, дозволяється працювати до 20 год. на тиждень;

• якщо кваліфікація громадянина відповідає вимогам програми набору висококваліфікованих спеціалістів (громадяни можуть самостійно звернутися до британського уряду, заповнити відповідну анкету, за кожний пункт якої нараховуються бали, а в разі отримання "прохідної" кількості балів – отримати дозвіл на працевлаштування у Великобританії).

На підставі отриманого дозволу роботодавець укладає трудовий договір з іноземним працівником. Його умови мають відповідати вимогам отриманого дозволу. До основних умов трудового договору належать: вид роботи, яку виконуватиме працівник; умови праці (режиму роботи, оплати та охорони праці), а також інші умови.

З правової точки зору іноземні громадяни, які легально працевлаштувалися у Великобританії, мають ті самі трудові, соціальні права, що й британські громадяни. Так, відповідно до закону про внески та виплати соціального страхування іноземці підлягають обов'язковому соціальному страхуванню. За них роботодавці сплачують страхові внески до спеціальних страхових фондів, а тому такі працівники мають право на отримання відповідних відшкодувань (наприклад, у разі настання тимчасової непрацездатності чи нещасного випадку).

Працівники-іноземці, які працюють у Великобританії, мають право звернутися за захистом своїх інтересів до суду або Трибуналу з питань трудових спорів у разі, якщо роботодавець виплачує їм за одну й ту саму роботу платню меншу, аніж громадянам Великобританії.

Працевлаштування та укладення трудового договору з іноземними громадянами на території Федеративної Республіки Німеччина

Умови працевлаштування та укладення трудового договору на території Федеративної Республіки Німеччина (далі – Німеччина) регулюються на підставі законів "Про імміграцію" (2005 року), "Про перебування іноземних громадян" (2004 року) і "Про вільне пересування та повсюдне проживання громадян ЄС" (2004 року).

При прийнятті рішення щодо надання дозволу на працевлаштування іноземних працівників компетентні установи орієнтуються на потреби економічних показників Німеччини з урахуванням умов ринку праці та вимог щодо дієвого подолання безробіття.

Дозвіл на продовження трудової діяльності може бути виданий іноземцеві за згодою Федерального відомства з питань праці або, якщо це встановлено розпорядженням уряду чи міждержавними домовленостями, – без згоди цього відомства.

Відповідно до нового закону "Про імміграцію" процедура отримання дозволів значно спростилася. Тепер подвійну процедуру, яка діяла раніше (отримання дозволу на перебування та отримання дозволу на роботу), замінено процедурою утвердження, що виконується об'єднаним внутрішнім провадженням.

У дозволі на перебування визначається обсяг трудової діяльності та обмеження трудової діяльності.

Дефіцит ринку праці усувається через створення можливості для гнучкої трудової міграції, а отже, висококваліфіковані спеціалісти, які отримали пропозицію щодо конкретного місця роботи, повинні допускатися до ринку праці без проведення перевірки цього ринку. Такими висококваліфікованими спеціалістами вважаються: науковці, які мають особливі професійні знання; викладачі або науковці, які обіймають високу посаду; спеціалісти або керівники з особливим професійним досвідом та встановленим окладом, що, якнайменше вдвічі, перевищує верхню межу для нарахування страхових внесків до обов'язкового медичного страхування.

Іноземець може отримати дозвіл на продовження самостійної трудової діяльності на території Німеччини за таких умов:

• забезпечення вищих економічних інтересів Німеччини або особливої регіональної потреби;

• очікування від діяльності позитивного впливу на економіку;

• фінансування діяльності повинно забезпечуватися за власний рахунок або за згодою на надання кредиту.

Тривалість дозволу на перебування з метою підготовки до навчання, який видається вперше, не може перевищувати двох років. Якщо іноземець навчається в Німеччині, дозвіл на перебування видається щонайбільше на два роки і згодом продовжується щоразу на два роки, якщо передбачається, що мети навчання буде досягнуто протягом певного періоду.

Трудовий договір з працівниками-іноземцями має відповідати умовам дозволу на працевлаштування, а також вимогам щодо умов праці (режиму робочого часу, оплати праці тощо).

Трудовий договір укладається в письмовій формі.

Література

Закон України "Про ратифікацію Договору між Україною і Чеською Республікою про соціальне забезпечення" від 22 листопада 2002 року № 238-IV.

Закон України "Про ратифікацію Угоди між Україною і Королівством Іспанія про соціальне забезпечення громадян" від 17 грудня 1997 року № 741/97-ВР

mediapro. com. ua/kadrovik/magazine/daily. php