Проектування раціональної організаційної структури та структури управління підприємством
Курсовий проект
на тему: "Проектування раціональної організаційної структури та структури управління підприємствами технічного сервісу АПК"
Вступ
Підготовка сучасного інженера-механіка включає освоєння широкого кола питань, пов’язаних з технологією технічного обслуговування і ремонтом машин, тому логічним завершенням теоретичного курсу дисципліни «Інженерний менеджмент технічного сервісу» є виконання майбутнім фахівцем курсового проекту, коли безпосередньо при проектуванні раціональної організаційної структури та структури управління ремонтного підприємства набувається досвід організації інженерно – технічної служби і практичні навички в питаннях підвищення надійності і якості ремонту с. г. техніки.
В завдання курсового проектування входить:
розробка проекту організаційної структури та структури управління господарською організацією технічного сервісу (ТС) підприємства, чи районної РОБ, виходячи з потреби одного чи групи господарств в проведенні ремонтно-обслуговуючих робіт;
розробка комплексної системи управління якістю ТОіР автомашин тракторів та сільськогосподарської техніки;
дати характеристику системи технічного сервісу АПК України.
Важливо пам’ятати, що лише беручи участь у виробничому процесі і виконуючи курсовий проект можна засвоїти методику збирання обробки інформації про технологію ТО і ремонт машин, питання механізації і автоматизації технологічних процесів, вивчити форми і методи організації ремонту, виробничо-фінансову діяльність, техніко-економічні показники використання виробничих потужностей, енергетичних ресурсів, запасних частин і методи їх економії.
Організація ремонту і стан ремонтно-обслуговуючої бази господарства
1.1 Коротка характеристика підприємства
Відкрите акціонерне товариство «Агропромтехніка» м. Житомира організоване у 1956 році на базі діючої з 1937 року машинно-тракторної станції. Утворена майстерня спеціалізувалась на ремонті тракторних навантажувачів ТЛ-3А. Існуючий на той час склад майстерні, компоновка виробничих дільниць не дозволяли проводити ремонт тракторних навантажувачів згідно програми ремонту. Тому в 1984 році була проведена реорганізація даного підприємства згідно проекту « Центрального конструкторсько-технологічного бюро Держгосптехніки УРСР». Після реорганізації воно почало проводити капітальний ремонт навантажувачів в кількості 850 шт. на рік.
В 1996 році дане ремонтне підприємство було перетворене у відкрите акціонерне товариство ВАТ «Агропромтехніка».
ВАТ «Агропромтехніка» – це самостійний господарський об’єкт, який має право юридичної особи, власну юридичну адресу, телефонний номер, факс, печатку, розрахунковий рахунок в банку, статутний фонд.
Після вільного розпродажу акцій, контрольний пакет акцій даного підприємства знаходиться у колективу (51%), решта акцій були розкуплені товаровиробниками, організаціями та іншими юридичними особами.
Метою та предметом діяльності товариства є:
– ремонт сільськогосподарської техніки, тракторів та автомобілів для колективних сільськогосподарських підприємств та товариств. організацій, юридичних та фізичних осіб;
– відновлення деталей та виробництво с. г. техніки та товарів народного споживання;
– здійснення централізованих перевезень вантажів для підприємств товаровиробників та надання автомобільних послуг населенню;
– виготовлення запасних до с. г. техніки та тваринницьких ферм;
– торгово-комерційна діяльність, торгівля предметами продовольчої, промислової, господарської групи, побутової хімії та ін.
Підприємство ВАТ «Агропромтехніка» знаходиться в м. Житомир. Основною зоною обслуговування даного підприємства є Житомирська область.
Отже, ВАТ» Агропромтехніка» це ремонтно – обслуговуючою база (РОБ) обласного рівня, яка включає спеціалізовані підприємства по капітальному ремонту (КР) тракторів, автомобілів, комбайнів, двигунів, гідроагрегатів, паливної апаратури, силового електрообладнання, машин і обладнання тваринницьких ферм, нафтоскладів, ремонтно-технічного обладнання, цехи по відновленню зношених деталей, підприємства по виготовленню ремонтно-технологічного обладнання, оснастки, інструменту і т.д.
1.2 Матеріально0технічна база підприємства
ВАТ» Агропромтехніка» має 27 дільниць різного призначення (табл. 1.1).
Табл. 1.1
|
№ |
Найменування дільниці |
Площа, м2 |
|
1 |
Дільниця зовнішньої мийки |
58,3 |
|
2 |
Дільниця роздрібної мийки |
104,3 |
|
3 |
Дільниця розбирання і збирання вузлів |
81,1 |
|
4 |
Дільниця роз консервації і вихідного контролю |
19,4 |
|
5 |
Склад додаткового обладнання |
11,3 |
|
6 |
Дільниця комплектування |
16,5 |
|
7 |
Дільниця розбирання і складання лебідки та ремонту бокових кронштейнів |
19,2 |
|
8 |
Дільниця зварювально-наплавочна |
12,5 |
|
9 |
Слюсарно-механічна дільниця |
21,7 |
|
10 |
Дільниця ремонту рам |
32,1 |
|
11 |
Поточна лінія збирання тракторних двигунів |
91,0 |
|
12 |
Слюсарно-жестянницька дільниця |
57,0 |
|
13 |
Дільниця ґрунтовки, фарбування та сушіння вузлів та деталей |
45,1 |
|
14 |
Дільниця ремонту електрообладнання |
12,6 |
|
15 |
Дільниця доукомплектації двигунів |
21,8 |
|
16 |
Дільниця ремонту гусениць |
27,3 |
|
17 |
Дільниця кооперованих постачань |
35,1 |
|
18 |
Дільниця ремонту масляних насосів |
11,2 |
|
19 |
Ковальсько – термічна дільниця |
10,1 |
|
20 |
Дільниця ремонту транспортерів |
51,1 |
|
21 |
Дільниця ремонту пускових двигунів |
110,8 |
|
22 |
Дільниця відновлення ведучих зірочок |
41,4 |
|
23 |
ІРК та відділення по заточенні інструменту |
11,1 |
|
24 |
Дільниця відновлення вузлів |
99,8 |
|
25 |
Дільниця фарбування |
21,1 |
|
26 |
Заготівельна дільниця |
42,0 |
|
27 |
Дільниця зберігання ремонтного фонду та готової продукції |
121,5 |
Табл. 1.2. Склад автомобільного парку
|
№ |
Марка автомобіля |
Кількість, шт. |
|
1 |
УАЗ 31512–01 |
1 |
|
2 |
ІЖ-2715 |
1 |
|
3 |
УАЗ |
1 |
|
4 |
ВАЗ 2107 |
1 |
|
5 |
КаВЗ -3271 |
1 |
|
6 |
ЗІЛ ММЗ-45021 |
2 |
|
7 |
ЗІЛ ММЗ-45022 |
1 |
|
8 |
ГАЗ 5312 |
1 |
|
9 |
ГАЗ 5315 |
1 |
|
10 |
САЗ 3507 |
1 |
|
11 |
КамАЗ 5410 |
2 |
|
12 |
КамАЗ 5320 |
1 |
|
Всього |
14 |
Слід відмітити що підрозділи ВАТ» Агропромтехніка» хоча і знаходяться в критичному стані, але виконують свою роботу в потрібних обсягах. Слід зазначити що останній час вони майже не завантажені роботою.
1.3 Еколого-економічна ефективність господарської діяльності підприємства
Ефективність виробництва як економічна категорія відображає дію об’єктивних економічних законів, яка виявляється в результаті виробництва. Вона є тією формою, в якій реалізується мета суспільного виробництва. Економічна ефективність ремонтного підприємства означає одержання максимальної кількості продукції при найменших затратах праці, коштів на виробництво одиниці продукції. В умовах формування ринкових відносин і переорієнтації економіки на потреби людини оцінка показників економічної ефективності повинна здійснюватись з врахуванням соціальної спрямованості виробництва, гарантій проти забруднення навколишнього середовища та інше.
Підвищення економічної ефективності ремонтного підприємства сприяє підвищенню доходів господарства, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці і поліпшення культурно-побутових умов праці.
Проаналізуємо економічну ефективність ВАТ» Агропромтехніка». За останні три роки підприємством вироблено валової продукції на суму 400 000 грн., при затратах на виробництво – 287 172 грн. Причому аналізуючи структуру затрат, стає зрозуміло, що вони є більшими там де застосовувались нові запасні частини та дорогі матеріали. На жаль у зв’язку з недосконалою податковою системою та високими податковими ставками близько 70% прибутку і вище йде на оплату податків, тому рівень рентабельності склав 7,2%.
2. Розрахунково-аналітична частина
2.1 Визначення загального об’єму ремонтно-обслуговуючих робіт і обґрунтування програми центральної ремонтної майстерні
У завданні на курсове проектування стоїть задача розробити проект організаційної структури та структури управління цеха на 5000 одиниць відновлення деталей типу «вал» у ВАТ «Житомирська райагропромтехніка».
Деталі типу «вал» складають більшу частину номенклатури відновлюємих деталей. В більшості випадків саме ці деталі лімітують ресурс вузлів і агрегатів машин. Коефіцієнт їх відновлення при капітальному ремонті складає 0,25…0,95. Вали с.г. техніки виготовляють переважно з середньо – вуглецевих та низьколегованих сталей. Їх піддають покращенню, поверхневому закалюванні СВЧ, цементації з послідуючою закалкою і нормалізацією. Переважне застосування при відновленні валів отримали різні види наплавки. Для відновлення поверхонь, які працюють в умовах нерухомих спряжень, широкого застосування набуло електроконтактне приварювання металевого шару (стрічки, дроту). Перевагою є незначний нагрів деталей, можливість приварювання металевого шару різної твердості і зносостійкості, зменшення витрат наплав очних матеріалів та ін. До відновлюваних на підприємстві деталей типу «вал» відносяться колінчасті та розподільні вали, вали коробок передач та та ін. З основних способів відновлення початкових розмірів на підприємстві використовують слідуючі: пластичне деформування, зварювання і наплавка, застосування полімерних матеріалів, після на плавки виконують точіння з послідуючим шліфуванням.
В табл. 2.1–2.3. використовуємо дані з нормативно-технічної літератури [1].
Табл. 2.1. Ремонт КПП автомобілів з карбюраторними двигунами
|
Професія, |
Норма |
часу на |
одиницю |
|||
|
№ |
Одиниця обєму роботи |
Зміст роботи |
розряд |
обєму |
роботи, |
люд. год. |
|
роботи |
ГАЗ-53А |
ЗИЛ-130 |
КАЗ-608 |
|||
|
1 |
Коробка передач |
Зняти і встановити за |
Слюсар |
|||
|
допомогою пристосування |
4 |
1,65 |
1,7 |
1,7 |
||
|
2 |
Кришка коробки |
Зняти і встановити |
||||
|
передач верхня |
4 |
0,34 |
0,37 |
0,37 |
||
|
3 |
Механізм дистанційного |
Зняти і встановити |
||||
|
управл. перекл. передач |
4 |
- |
- |
0,32 |
||
|
Вилка переключення |
Замінити вилку (при зня- |
|||||
|
4 |
передач |
тій кришці КПП) |
4 |
0,13 |
0,17 |
0,17 |
|
Важіль переключення |
Зняти і встановити |
|||||
|
5 |
передач |
3 |
0,28 |
0,28 |
0,28 |
|
|
Тяга механізму дистанц. |
Зняти і встановити |
|||||
|
6 |
управл. перекл. передач |
4 |
- |
- |
0,32 |
|
|
Тяга механізму дистанц. |
Відрегулювати довжину |
|||||
|
7 |
управл. перекл. передач |
4 |
- |
- |
0,21 |
|
|
Всього |
2,4 |
2,52 |
3,37 |
|||
|
В середньому |
2,76 |
Табл. 2.2 Розбирання КПП на вузли та деталі
|
Професія, |
Норма |
часу на |
одиницю |
|||
|
№ |
Одиниця обєму роботи |
Зміст роботи |
розряд |
обєму |
роботи, |
люд. год. |
|
роботи |
ГАЗ-53А |
ЗИЛ-130 |
КАЗ-608 |
|||
|
1 |
Коробка передач |
Встановити на стенд |
2 |
0,03 |
0,03 |
0,03 |
|
2 |
Кришки к.п. |
Відкріпити і зняти |
3 |
0,03 |
0,06 |
0,1 |
|
3 |
Кришка механізму дистанційного |
|||||
|
керування переключ. передач |
Відкріпити і зняти |
3 |
- |
- |
0,07 |
|
|
4 |
Кришка верхня к.п. з |
|||||
|
важелем в зборі |
Відкріпити і зняти |
3 |
0,04 |
0,05 |
0,05 |
|
|
5 |
Вал первинний |
Відкріпити, зняти кришку і вийняти вал з |
||||
|
підшипниками |
3 |
0,07 |
0,1 |
0,1 |
||
|
Вал вторинний |
Відкріпити і зняти ведену шестерню |
|||||
|
спідометра, фланець і |
||||||
|
6 |
Кришку. Зпресувати ведучу шестерню |
3 |
0,12 |
0,16 |
0,16 |
|
|
приводу спідометра, |
||||||
|
підшипник і вийняти вал в зборі |
||||||
|
7 |
Вал проміжний |
Відкріпити, зняти кришку, підшипник |
||||
|
і вийняти вал в зборі |
3 |
0,07 |
0,12 |
0,12 |
||
|
8 |
Блок шестерень заднього ходу |
Відкріпити, випресувати вісь, вийняти блок |
||||
|
шестереньі підшипники |
3 |
0,05 |
0,05 |
0,05 |
||
|
9 |
Пробки заливні і зливні |
Викрутити |
2 |
0,04 |
0,04 |
0,04 |
|
10 |
Картер коробки передач |
Зняти зі стенда |
2 |
0,02 |
0,02 |
0,02 |
|
Всього |
0,47 |
0,63 |
0,74 |
Табл. 2.4. Сумарна річна трудомісткість діянь
|
№ |
Найменування показників |
Марка автомобіля |
||
|
ГАЗ – 53А |
ЗИЛ-130 |
КАЗ-608 |
||
|
1 |
Загальна трудомісткість ремонту КПП з відновленням валів КПП |
8,2 |
9,3 |
14,7 |
|
2 |
Кількість автомобілів певної марки, що потребують ремонту КПП протягом року |
350 |
360 |
290 |
|
3 |
Трудомісткість ремонту коробки передач з відновленням валів для авто певних марок |
2870 |
3348 |
4263 |
|
Сумарна річна трудомісткість робіт, люд. год. |
10481 |
2.2 Обґрунтування режиму і розрахунок річних фондів часу майстерні, робочих, обладнання
Режим-роботи ремонтної майстерні визначається числом робочих днів на протязі тижня, тривалістю зміни і кількістю змін.
Тривалість зміни, згідно з трудовим законодавством. всановлюється із розрахунку роботи 41 час на тиждень для нормальних умов праці.
Кількість змін роботи відділків майстерні встановлюється згідно з виробничими умовами і програмою ремонту.
Під фондом часу розуміється час в годинах. Що затрачується на протязі плануємого періоду /року, кварталу, місяця/ робочим місцем, робочим станком.
Фонд часу ділиться на номінальний днів за запланований період без врахування можливих затрат. Він визначається за наступними формулами:
номінальний фонд часу робочого місця /майстерні/ Ф>м>
Ф>м> = [(d>к> – d>b> – d>n>) t – d>nn>] n; год (1)
номінальний фонд часу робочого Ф>нд>
Ф>нд> = (d>к> – d>b> – d>n>) t – d>nn>; год (2)
номінальний фонд часу обладнання Ф>но>
Ф>но> = [(d>к> – d>b> – d>n>) t – d>nn>] n; год (3)
де d>к,> d>b,> d>n> – кількість календарних, вихідних і святкових днів за плануємий період;
t – середня тривалість робочої зміни, год. при одному вихідному дні в неділю t = 6,83 год, при двох вихідних днях t = 8,20 год;
d>nn> – число передсвяткових днів за запланований період;
n – кількість робочих змін.
Приймаємо, що d>к >=365 днів, d>b,>= 52 дні, d>n >= 9 днів,> >d>nn >= 7 днів, t = 8,20 год,> >n = 1, тоді з формул (1), (2), та (3):
Ф>м> = [(d>к> – d>b> – d>n>) t – d>nn>] n = [(365–52 – 9) 8,20 – 7]*1 = 2076,3 год.
Ф>нд> = (d>к> – d>b> – d>n>) t – d>nn >= (365–52 – 9) 8,20 – 7 = 2076,3 год.
Ф>но> = [(d>к> – d>b> – d>n>) t – d>nn>] n = [(365–52 – 9) 8,20 – 7]*1 = 2076,3 год.
Дійсний фонд часу враховує в вимушені втрати часу по різних причинах.
Він визначається по формулах:
– дійсний фонд часу Ф>др>
Ф>др> = [(d>к> – d>b> – d>n> – d>о>) t – d>nn>] n>р>; год (4)
– дійсний фонд робочого часу Ф>до>
Ф>до> = Ф>но> n>0>; год (5)
де d>о> – тривалість відпустки робочого за запланований період, днів;
n>р> – коефіцієнт, враховуючий втрати робочого часу за поважними причинами, приймається рівним 0,96;
n>о> – коефіцієнт, враховуючий простої обладнання при ремонті і технічному обслуговуванні, приймається рівним 0,95–0,98.
Приймаємо, що тривалість відпустки становитиме 24 дні, d>о>=24 дні, а коефіцієнт, враховуючий простої обладнання при ремонті і технічному обслуговуванні n>о>= 0,96, тоді з формул (4) та (5):
Ф>др> = [(d>к> – d>b> – d>n> – d>о>) t – d>nn>] n>р> = [(365–52 – 9 -24) 8,20 – 7] 0,96= =1826,3 год
Ф>до> = Ф>но> n>0> = 2066,32*0,96 = 1983,7 год.
2.3 Обґрунтування складу ремонтної майстерні
Використовуючи розрахункову річну трудомісткість робіт виконання яких передбачається проводити в РТП, а також дані розподілу річної трудомісткості в майстернях сільськогосподарських господарств за видами виконуючих робіт розробляється організаційна структура РТП. (Додаток 1).
2.4 Розрахунок персоналу майстерні
Персонал майстерні включає: основних виробничих робітників, допоміжних робітників, інженерно-технічних робітників, службовців і молодший обслуговуючий персонал.
До основних виробничих робітників відносяться робітники ділянок, основного виробництва, безпосередньо виконуючих технологічні операції, зв’язані з ремонтом і технічним обслуговуванням сільськогосподарської техніки.
Розрізняють списковий і явочний, а також тимчасовий і постійний склади основних виробничих робітників.
Списковий – це повний склад робітників, що включає в себе як фактично працюючих робітників, так і робітників, які знаходяться у відпустках, а також відсутніх по інших поважних причинах.
Явочний склад – це кількість робітників, які фактично працюють у майстерні.
P>СП> = Т>о>/ (Ф>ДР>*К); (6)
P>Я> = Т>о>/ (Ф >НР>*К); (7)
де, P>СП, >Р>Я> – списочна і явочна кількість робітників відповідно;
Т>о> – трудомісткість робіт на дільниці або майстерні за запланований період, з табл. Т>о> =10481 люд.-год;
Ф>ДР,>Ф>НР> – дійсний і номінальний фонд часу робітника за запланований період, годин, з формул (4) та (5) Ф>ДР>=1836,3 год.>,>Ф>НР>= 2076,3 год.;
К – запланований коефіцієнт перевиконання норм виробітку;
К = 1,06.. 1,2, приймаємо К= 1,1.
P>Я> = Т>о>/ (Ф >НР>*К)= 10481/ (2076,3*1,1) = 4,6 чол., приймаємо РЯ = 5 чол.;
P>СП> = Т>о>/ (Ф>ДР>*К) = 10481/ (1836,3*1,1) = 5,2 чол., приймаємо Рсп = 6 чол.
Постійний склад Р>ПОСТ> – це кількість постійно працюючих в майстерні робітників.
Тимчасовий склад Р>ВР> – це кількість робітників з числа механізаторів, які тимчасово залучені для роботи в майстерні.
Чисельність постійних робітників визначається з графіку завантаження майстерні в ліній /найменш завантажений/ період роботи по формулі:
Р>ПОСТ> = 0,7…0,8 Р>Я>Л, (8)
де Р>Я>Л – явочна кількість робочих в літній період, люд.,
Р>ПОСТ> = 0,7…0,8 Р>Я>Л = 0,7…0,8* 5 = 3,5…4 чол., приймаємо Рпост= 4 чол.
Р>ВР> або Р >ТИМ> = Р>Я> – Р>ПОСТ> (9)
Р >ТИМ> = Р>Я> – Р>ПОСТ >= 5 – 4 = 1 чол.
Постійними робітниками комплектуються наступні робочі місця і дільниці: ремонту коробок передач, ковальська, зварювальна, слюсарно-механічна, ТО і діагностики, та інші спеціалізовані робочі місця.
Дільниця розбирання і миття комплектуються головним чином тимчасовими робітниками із числа механізаторів.
Чисельність допоміжних робітників визначається в процентному відношенні від кількості основних робітників:
Р>ДОП> = 10…15% від Р>ПС> (10)
Р>ДОП> = 10…15% від Р>ПС>=10…15% від 6 = 0,6…0,9 чол., приймаємо Р>ДОП >= 1 чоловік.
Чисельність робітників інших категорій приймають по штатному розкладу або визначають по формулам (11) – (15):
Кількість інженерно-технічних робітників:
Р>ІТР >= 8…10% від /Р>СП >+ Р>ДОП>/ (11)
Р>ІТР >= 8…10% від /Р>СП >+ Р>ДОП>/ =8…10% від/6+1/=0,56…0,7 чол., приймаємо
Р>ІТР >= 1 чол.
Кількість службовців:
Р>СЛ >= 2…3% від /Р>СП >+ Р>ДОП>/ (12)
Р>СЛ >= 2…3% від /Р>СП >+ Р>ДОП>/= 2…3% від /6+1/= 0,14…0,21 чол., приймаємо Р>СЛ >=1 чоловік.
Кількість молодшого обслуговуючого персоналу:
Р>МОЛ >= 2…4% від /Р>СП >+ Р>ДОП>/ (13)
Р>МОЛ >= 2…4% від /Р>СП >+ Р>ДОП>/=0,14…0,28 чол., приймаємо Рмол=1 чол.
Загальна чисельність персоналу майстерні:
Р >М >= Р>СА >+ Р>ДОП >+ Р>ІТР >+ Р>СЛ >+ Р>МОП > (14)
Р >М >= Рсп> >+ Р>ДОП >+ Р>ІТР >+ Р>СЛ >+ Р>МОП >=6+1+1+1+1=10 чол.
2.5 Розробка перспективної організаційної структури управління РТП
Використовуючи розроблену нову організаційну структуру підприємства, а також наглядний посібник розробляється перспективна організаційна структура управління РТП.
2.6 Розробка комплексної системи управління якістю технічного обслуговування, ремонту автомобілів, тракторів та сільськогосподарської техніки
Система управління якістю технічного обслуговування і поточного ремонту (ТО і ТР) автомобілів і с.г. техніки являється однією із підсистем комплексної системи управління якістю виробничо-технічного забезпечення сільського господарства сільськогосподарських підпиємств і взаємодіє з системами управління якістю інших видів робіт і послуг.
Встановлення вимог до кінцевих результатів діяльності робітників РТПА, робити безпосередній вплив на якість ТО і ТР с.г. техніки;
Організацією контроля, визначенням відповідальності, моральним і материальним стимулюванням працівників РТПА за дотриманням встановлених вимог до результатів їхньої діяльності.
3. Розробка комплексної системи управління якістю технічного обслуговування, ремонту автомобілів, тракторів та сільськогосподарської техніки
3.1 Функціональні обов’язки інженерно-технічних працівників РТПА по підготовці виробництва до ТО і ТР автомобілів і с.г. техніки
Відповідальність за підготовку виробництва до ТО і Тр на РТПА несе начальник підприємства.
За підготовку до роботи технологічного обладнання і оснастки відповідальність несе інженер-технолог.
За готовність до роботи діагностичного обладнання відповідає інженер-технолог.
За обслуговування робочих місць відповідає інженер по ремонту і інженер по обслуговуванню.
Управління підготовкою виробництва на РТПА здійснюється за схемою управління підготовкою виробництва.
Координацію робіт, щодо підготовки виробництва на РТПА здійснює начальник підприємства.
3.1.7. Раз в місяць (в «День якості») розглядаються питання або підсумки підготовки виробництва.
Питання розглядаються на основі інформації, представленою:
Інженерном-діагностиком – про роботу діагностичних і обкаточних стендів, і про готовність їх до роботи в майбутній період;
Інженерном-технологом – про роботу технологічного обладнання, оснастки, інструмента, пристосування і про готовність їх до роботи;
Інженером по ремонту – про функціювання робочих місць (обслуговування, утворення оптимальних умов і т.д.) і про готовність їх до виконання майбутньої роботи;
Інженером-контролером – про точність роботи обладнання і оснастки.
3.1.8. На основі представленої інформації розроблюються заходи, направлені на покращення підготовки виробництва.
3.1.9. Контроль за додержуванням вимог теперішнього стандарту здійснює начальник СТОА.
3.2 Зміст робіт по управлінню якістю ТО і ТР автомобілів і с.г. техніки
Управління якістю ТО і ТР автомобілів передбачає реалізацію наступних функцій управління якістю:
плануванням підвищення рівня якості продукції;
атестація продукції;
організація технологічної підготовки виробництва;
організація метрологічного забезпечення;
організація матеріально-технологічного забезпечення;
спеціалізація підготовки кадрів;
забезпечення стабільності запланованого рівня якості продукції і робіт;
стимулювання підвищення якості продукції;
відомчий і державний контроль якості продукції;
державний нагляд за впровадженням і дотриманням стандартів технічних умов і станом засобів змін;
правове забезпечення управління якості продукції;
інформаційне забезпечення систем.
Характер контроля якості ТО і ТР.
Контроль якості продукції заключається в перевірці відповідності показників якості продукції встановленим вимогам, зафіксованих в стандартах, технічних умовах та ін. документації. Для контролю якості організовується служба технічного контролю якості. Основна задача якої заключається в запобіганні випуску відремонтованих об’єктів, що не відповідають встановленим нормам. Для цього забезпечується: – вхідний контроль якості поступаючої на виробництво сировини, матеріалів і комплектуючих виробів; – контроль точності технологічного обладнання і оснастки; – приймальний контроль деталей, вузлів та машин після ремонту; – аналіз дефектів, що виявляються в процесі виробництва та під час випробувань і після ремонтної обкатки. Систематизація видів контролю, що виконується на виробництві по основним показникам наведено на рис. 4:
|
Технічний контроль |
|
|
Етап процесу виробництва
Повнота охоплення контролем
Вплив на об’єкт контролю
Застосування засобів контролю
суцільний вибірковий неперервний періодичний
руйнуючий неруйнуючий
вимірювальний регістраційний тех.огляд
вхідний операційний приймальний інспекційний
Рис. 4. Систематизація видів контролю на виробництві.
4. Охорона праці
Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці. Ефективна охорона праці найбільш повно здійснюється в плановому порядку на базі нової технології наукової організації виробництва, комплексної механізації і автоматизації виробництва при строгому дотриманні технологічної і трудової дисципліни.
До нормативних документів, що регулюють охорону праці на підприємстві належать: Конституція України, Закон України «Про охорону праці», Кодекс законів про працю в Україні. Кабінет Міністрів України постійно нагадує, що стан охорони праці на виробництві залишається незадовільним, а на багатьох підприємствах навіть погіршується.
4.1 Організація служби охорони праці в господарстві.
Загальна відповідальність за стан охорони праці на підприємстві покладена на голову правління. Щороку, наказом по підприємству призначаються відповідальні особи за стан охорони праці на окремих дільницях підприємства. На підприємстві згідно типового положення, створена служба ОП, яку очолює інженер з ОП. На нього покладені обов’язки по здійсненню контролю за додержанням вимог ОП на підприємстві. Він проводить комплекс організаційно – методичних заходів щодо поліпшення умов праці, профілактики виробничого травматизму та захворювань робітників підприємства. В своїй роботі інженер з ОП підпорядковується безпосередньо голові правління і прирівнюється до основних виробничо – технічних службовців (ст. 23 закону «Про охорону праці «).
4.2 Навчання, інструктаж і перевірка знань працівників з питань охорони праці
Згідно ст..20 «Про охорону праці « та положення про навчання та перевірку знань з питань ОП» на підприємстві щороку проводиться навчання з ОП. Працівники що не здають іспит з ОП до роботи не допускаються.
Посадові особи (в т.ч. інженер з ОП) до початку виконання своїх обов’язків та періодично, один раз на три роки, проходять навчання і перевірку знань з питань ОП. Відповідно до « Положення пор навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань ОП» на підприємстві проводяться інструктажі з ОП:
вступний – проводить інженер з ОП;
первинний, повторний, позаплановий – проводять керівники всіх підрозділів підприємства, згідно термінів проведення та причин проведення;
цільовий – керівники всіх підрозділів при виконанні разових робіт.
4.3 Стан екологічної безпеки на території підприємства
За стан екологічної безпеки на території підприємства в першу чергу відповідає голова правління. В другу чергу: на підприємстві наказом призначається особа, яка відповідає за екологію підприємства – інженер – енергетик.
Фінансуються заходи з ОП згідно ст. 21 закону « Про ОП», де сказано, що на підприємстві створюється фонд ОП, та положення пор галузеві та Державні фонди ОП.
Висновки і пропозиції
Підсумовуючи все вищевикладене мною в курсовому проекті з інженерного менеджменту слід зазначити, що ВАТ « Житомирська райагропромтехніка» має розвинену адміністративну структуру, достатню матеріально – технічну базу (хоч і з застарілим обладнанням) і джерела енергопостачання, а також вигідне місце розташування (м. Житомир – обласний і районний центр), ту) та забезпечення добрих шляхів сполучень робить підприємство привабливим з точки зору інвестиційної політики. Адже в найближчий час підприємству доведеться виконувати переоснащення дільниць та введення нових технологій, а все це потребує значних капіталовкладень, яких у підприємства немає.
Особисто я для вирішення проблем підприємства вбачаю застосування нових технологій ремонту та відновлення деталей, при цьому необхідно освоювати нові види випускаємої продукції, перейти до застосування прогресивних форм організації виробництва, вводити в дію високопродуктивне механізоване і автоматизоване технологічне обладнання, використовувати на останні досягненнях науки і техніки. Поряд з тим слід дбати про вдосконалення організації матеріально-технічного забезпечення підприємства, цехів, дільниць і робочих місць та слідкувати за дотриманням технологічної і трудової дисципліни, забезпеченням точного виконання виробничого процесу.
Список використаної літератури
Типовые нормы времени на ремонт грузовых автомобилей марок ГАЗ, ЗИЛ, КАЗ, МАЗ, КамАЗ, КрАЗ в условиях автотранспортных предприятий. Нормативно-производственное издание.-М. Экономика, – 1989.
Практикум з ремонту машин / О.І.Сідашенко, О.А. Науменко, А.Я. Поліський та ін. – К.: Урожай, 1995.-224 с.
3. В.З. Докуніхін, В.С. Бурдейний, М.М. Загузов
Проектування раціональної організаційної структури та структури управління підприємствами технічного сервісу АПК.
Навчальний посібник до курсового і дипломного проектування, – ДАУ, Житомир-2003.
4. Основы технического обслуживания автомобилей / А.А. Лудченко. – К.: Вища шк. Головное изд-во, 1987. – 399 с.