Оцінка персоналу
1
Зміст
Введення
1. Теоретичні підходи до оцінки персоналу
1. Оцінка персоналу. Основні поняття
1.2 Розробка системи оцінки
1.3 Поточна періодична атестація персоналу
Введення
Останнім часом усе більше уваги приділяється діловій оцінці персоналу як при прийманні на роботу, так і в процесі її виконання - це викликано такою потребою, як забезпечення більше якісних результатів діяльності організації. Персонал є мотором будь-якої організації, і помилки при роботі з персоналом - особливо коли мова йде про керівні посади - обходяться занадто дорого.
Сьогодні комерційні банки Російської федерації перебувають на тім етапі розвитку, що характеризується інтенсивним нарощуванням функцій, властивих подібним до банок країн з розвитий ринковою економікою. Нові функції й напрямки в роботі, викликані економічною кризою й продовженням структурної перебудови народного господарства, збільшенням рівня конкуренції й розвитком нових банківських і інформаційних технологій, об'єктивно вимагають відповідного кадрового забезпечення.
Аналіз сформованої практики керування в кредитній сфері показує, що більшість вітчизняних банків зосередили основну увагу на фінансовому менеджменті й забезпеченні безпеки. Персонал же, як об'єкт керування, дотепер залишається на другому плані.
Очевидні витрати необдуманої оцінки містять у собі виплачену зрячи зарплату, витрати на навчання, виплати компенсацій, пов'язаних з достроковим припиненням контракту, витрати на пошук нових працівників. Але самі більші витрати важко відразу помітити й оцінити. Вони включають стратегічні прорахунки й управлінські помилки, допущені працівником, упущені можливості, додатковий стрес і зіпсовані відносини усередині компанії. Які можуть коштувати їй «життя»: якщо до 1997 р. банківська система в Росії розвивалася семимильними кроками, те, починаючи з 1997 р., банківський сектор російської економіки вразив системну кризу, що викликаний не стільки крахом державних фінансів і інших об'єктивних причин, скільки професійною непридатністю, некомпетентністю банківського персоналу середнього рівня й банківської еліти - топ-менеджерів. Тепер не проходить і дня, щоб Центробанк не відкликав у якого- або комерційного банку ліцензію.
Як показують дослідження, регулярна й систематична оцінка персоналу позитивно позначається на мотивації співробітників, їхньому професійному розвитку й росту. Одночасно результати оцінки є важливим елементом керування людськими ресурсами, оскільки надають можливість приймати обґрунтовані рішення відносно винагороди, просування, звільнення співробітників, їхнього навчання й розвитку. Процедури оцінки персоналу є базовими для багатьох конкретних аспектів кадрової роботи. Зокрема: при прийманні на роботу, при просуванні, при навчанні, при реорганізації, заохоченні, скороченні й звільненні. Оцінка й атестація персоналу тісно вв'язана практично з усіма основними напрямками роботи в сфері керування персоналом.
На сьогоднішній день проблема організації системи оцінки й атестації коштує дуже гостро. Тому Об'єктом дослідження в нашій роботі виступає персонал ВАТ «ТрансКредитБанк» у м. Красноярську. Предметом дослідження є оцінка й атестація персоналу. Метою дослідження є формування комплексних показників оцінки персоналу організації (на конкретному підприємстві). Треба буде розв'язати наступні завдання:
Проведення аналізу теоретичних основ сучасних методик оцінки персоналу;
Систематизація основних комплексних показників оцінки персоналу і їхнє використання у формуванні стратегії розвитку організації;
Аналіз літератури показав, що на сьогоднішній день відсутній чітко розроблена система комплексних показників оцінки. Цією проблемою займаються багато вчених: М. Дорошева, А.П. Егоршин, М.І Магура, С.В. Шекшня, Т. Чистова, В.Г. Малешный, Ю.Г. Одегов і т.д.. Проте, немає цілісної картини комплексної оцінки персоналу, тому що дослідники звичайно віддають перевазі якому – те одному або декільком показникам оцінки (психологічним властивостям особистості або технічних характеристик робочого місця, і т.п.), при цьому недооцінюється вплив організаційної культури, мотиваційних факторів на досягнення цілей організації. Вважаємо за доцільне розглядати всі показники в комплексі, системі, у якій вони перебувають під взаємним впливом. Розробка системи основних комплексних показників дозволить підвищити ефективність традиційних форм роботи з персоналом шляхом впровадження сучасних технологій1 .
Регулярно, не рідше разу в рік, а те й частіше, оцінку й атестацію ІТП і службовців проводять приблизно 80% компанія США й Великобританії2 . На підприємствах і установах Росії атестація й оцінка персоналу нерідко проводитися формально, хоча ясно, що в сформованій ситуації в економіці потрібно в першу чергу мобілізувати головний капітал підприємств, що у них уже є – людський. Можна сказати, що діючі в Росії компанії недостатньо превстигли в роботі зі створення ефективних систем оцінки персоналу, які б дійсно управляли виробничим поводженням співробітників3. Має бути зробити більше, чим зроблено, і досвід іноземних і вітчизняних компаній може стати гарною підмогою в цій роботі.
Теоретичні підходи до оцінки персоналу
Оцінка персоналу. Основні поняття
Про достоїнства людини потрібно судити не по його гарних якостях, а по тому, як він ними користується.
Ф. Ларошфуко
На різних етапах, особливо при відборі, орієнтації й навчанні, підкреслювалася важливість щенята кандидатів на посаду й нових службовців. Однак і для службовців, що працюють на постійних посадах, також необхідно, щоб результати їхньої діяльності оцінювалися й щоб їм повідомляли про їхні досягнення. Природно, що співробітники не однаково виконують свої виробничі обов'язки - у будь-якій організації є лідери, аутсайдери й середняки. Однак щоб провести цю диференціацію, необхідно мати єдину систему оцінки ефективності виконання кожним співробітником своїх посадових функцій.
Ділова оцінка персоналу - цілеспрямований процес установлення відповідності здатностей, мотивацій і інших якісних характеристик персоналу вимогам посади або робітника місця. Розрізняють два основних види ділової оцінки персоналу: відбір персоналу й атестацію персоналу. 4
Система Ділової оцінки персоналу підвищує ефективність керування людськими ресурсами через:
Позитивний вплив на мотивацію співробітників.
Планування професійного навчання.
Планування професійного розвитку кар'єри.
Прийняття рішень про прийняття на нову посаду, винагороді, просуванні, звільненні.
Створити систему оцінки, однаково збалансовану з точки зору точності, об'єктивності, простоти й зрозумілості, дуже складно, тому на сьогоднішній день існує безліч систем оцінки персоналу, кожна з яких має свої достоїнства й недоліки.
Для того, щоб побудувати ефективну систему пошуку й відбору кадрів, насамперед важливо зрозуміти її місце в загальній системі керування людськими ресурсами організації. Відбір кадрів не є ізольованою функцією, що представляє самостійну цінність; він повинен бути вв'язаний з усіма іншими функціями керування персоналом, щоб не перетворитися у функцію, що здійснюється заради себе самої на шкоду іншим формам роботи з персоналом.
За прорахунки в оцінці працівників часто доводиться платити дорого. Так, погано організований підбор кадрів може привести до високої плинності кадрів, поганому настигнутому клімату (конфлікти, склоки, халатне відношення до дорученої справи й т.п.), низькій трудовій і виконавській дисципліні (низька якість роботи, прогули, запізнення на роботу й передчасні відходи з роботи, низька ефективність використання робочого часу, невиконання розпоряджень керівництва й навіть саботаж).
Оцінка роботи персоналу покликана дати відповідь на питання про те, наскільки ефективним є праця працівників в організації. Для цього насамперед необхідно визначити поняття ефективності.
Під ефективністю ми будемо розуміти (1) відповідність того, що робить працівник, цілям організації й установлених цілям; (2) виконання роботи найбільш раціональними й економічними методами й (3) найбільш повне використання можливостей (здатностей, знань, умінь) працівника5 .
Сучасний підхід до оцінки роботи персоналу виходить із того, що мало виміряти кінцеві робочі результати, варто також визначити й те, якою мірою працівник проявляє такі якості й демонструє таке робоче поводження, які є умовою ефективної роботи. Оскільки оцінка роботи націлена на наступні коригувальні міри, то при комплексному підході об'єктом аналізу стають і ті фактори, які роблять прямий або непрямий вплив на працю персоналу.
Розглянемо фактори, що впливають на професійну ефективність працівників, що впливають із боку організації й з боку працівника. З боку працівника можна виділити наступні фактори ефективності: Здатності, Особисті ділові якості; Мотивація; розуміння своєї робочої ролі, відносини з безпосереднім начальником, відносини в колективі, трудова етика, професійні знання й навички, стан здоров'я.
З боку організації: фізичні умови роботи, стиль керівництва, знання й кваліфікація керівника, система стимулювання праці, особливості організаційної культури, забезпеченість необхідними ресурсами.
Розвиток нових напрямків діяльності організації, підвищення рівня вимог до якості роботи різних категорій персоналу вимагає відповідних змін у систему оцінки. Для вдосконалювання вже існуючої системи оцінки або використання в організації нових підходів до оцінки роботи персоналу, необхідне дотримання ряду умов. Серед найбільш важливих можна виділити наступні:
зацікавленість і підтримка з боку вищого керівництва;
наявність в організації навчених, висококваліфікованих фахівців, відповідальних за роботу системи оцінки;
підготовка документів, що регламентують роботу системи (положення, інструкції, форми й т.п.);
своєчасне інформування персоналу про цілях і змісті системи оцінки, що передбачається використовувати в недалекій перспективі;
установлення чіткого зв'язку системи оцінки робочих показників із системою оплати праці.
Зміст оцінки роботи персоналу стає зрозумілий лише в загальному контексті кадрової політики, реалізованою організацією. Дуже складно відірвати якусь окрему функцію або окремий напрямок роботи з персоналом від усього комплексу завдань, розв'язуваних у процесі керування персоналом. Принциповою умовою ефективної роботи системи оцінки є її комплексний характер, що враховує все різноманіття завдань, розв'язуваних кожною конкретною організацією в загальній системі кадрового менеджменту.
Оцінка роботи персоналу покликана сприяти кращому використанню людських ресурсів організації за рахунок тісного вв'язування завдань, розв'язуваних у ході оцінки, з іншими напрямками роботи з персоналом, у першу чергу, з наступними напрямками:
аналіз роботи, визначення вимог роботи;
навчання й розвиток персоналу;
пошук і відбір нових працівників;
розвиток працівників і планування їхньої кар'єри;
система стимулювання праці;
формування кадрового резерву й робота з ним.
Результати оцінки роботи персоналу можуть бути також використані в ланцюгах кадрового планування, допомагаючи з'ясувати, наскільки кваліфікація, знання й досвід працівників відповідають сьогоденням і майбутнім потребам організації.
Мотивація праці й стимулювання персоналу6. Оцінка робочих показників, будучи органічно пов'язана із системою оплати праці й із програмами, спрямованими на підвищення рівня трудової мотивації персоналу, дозволяє підтримувати на належному рівні зацікавленість працівників у досягненні високих робочих результатів. Як ми вже відзначали, ефективність системи стимулювання праці перебуває в прямої залежності від того, наскільки розмір оплати вв'язаний із внеском працівників у досягнення цілей організації (підрозділу), наскільки справедливої вважають її ті, чий праця піддається оцінці.
Ще одне важливе завдання, що коштує перед діючою в організації системою оцінки, - надихнути працівника на поліпшення роботи, зацікавити його в освоєнні нових підходів до роботи, стимулювати досягнення нових рівнів професійної ефективності. Це завдання може бути успішно вирішена шляхом пропаганди досягнень кращих працівників, доведення до відомості співробітників даних, що показують як вони справляються зі своєю роботою.
Оцінка роботи підлеглих дозволяє керівникові вирішити широке коло завдань. З одного боку, це виробничі завдання: виконання планів, досягнення поставлених цілей, забезпечення нормального функціонування підрозділів і всієї організації або обслуговування виробничих процесів, можливе проведення діагностики організації по виявленню недоліків кадрової й дисциплінарної політики,7 а з іншого боку - це завдання, пов'язані з більше ефективним використанням потенціалу працівників за рахунок того, що система оцінки дозволяє підвищувати рівень їхньої мотивації, визначаючи напрямку їхнього розвитку й стимулюючи потребу в навчанні й
Традиційно відповідальність за проведення оцінки роботи персоналу лежить як на безпосередніх керівниках оцінюваних працівників, так і на фахівцях кадрових служб8 (відділ кадрів або відділ персоналу) і відділів праці й заробітної плати. У їхньому обов'язку входять наступні завдання, рішення яких може вирішити завдання створення ефективної системи оцінки персоналу:
1. Розробка системи оцінки припускає виявлення потреби організації в оцінці робочих показників і постановку цілей і завдань, які повинні бути вирішені в ході реалізації системи оцінки.
2. Розробка методів і процедур, які будуть використовуватися для оцінки робочих результатів.
3. Розробка відповідної документації, положень, інструкцій, бланків, форм звітності.
4. Навчання керівників. Керівники повинні знати мети й завдання, розв'язувані в ході оцінки роботи персоналу й мати знання й навичками, необхідними для досягнення цих цілей.
5. Контроль за належним проведенням процедури оцінки робочих показників персоналу.
6. Збір і зберігання інформації, отриманої в результаті проведення оцінки працівників.
Аналіз отриманої інформації й підготовка звітів для керівництва. Ці звіти містять результати, отримані за допомогою діючої в організації системи оцінки, і пропозиції спрямовані на підвищення ефективності роботи персоналу.
1.2 Розробка системи оцінки
Багато організацій час від часу зіштовхуються з тим, що діюча в них система оцінки роботи персоналу має потребу в серйозних змінах. При цьому тут є ряд можливостей:
• повністю скопіювати систему оцінки, прийняту в іншій організації;
• розробити систему оцінки самотужки;
• запросити консультантів для розробки системи оцінки відповідно до вироблених вимог.
Хоча оцінка робочих результатів і може допомогти визначити потреба працівника в навчанні й розвитку, однак якщо це лише інтегральна або усереднена кількісна оцінка, виражена в балах, то в цьому випадку при її використанні керівник зіштовхується з певними обмеженнями.
Диференційована оцінка робочих показників підлеглих дозволяє виявити, що саме в їхній роботі вимагає поліпшення. Із цією метою робочі показники працівника рівняються із установленими стандартами й нормами, а не з результатами інших працівників.
Важливо, щоб формальна оцінка доповнювалася неформальної9 . При цьому керівник повинен надавати підлеглому необхідну допомогу у виявленні основних труднощів, пов'язаних з роботою, і у визначенні основних напрямків професійного вдосконалювання. Для рішення завдань, пов'язаних з розвитком своїх підлеглих, керівникові доводиться оцінювати не тільки робочі показники, але й робоче поводження. Неформальна оцінка роботи підлеглих може проходити в наступних формах: обговорення планів роботи й шляхів досягнення намічених цілей; підведення підсумків роботи за певний період; консультування, покликаного виявити обмеження, що перешкоджають виконанню роботи відповідно до встановлених вимог; догани віч-на-віч або зауваження працівникові, спрямованого на запобігання в майбутньому небажаних зразків робочого поводження; похвали, покликаної закріпити бажані зразки робочого поводження, здатні привести до високих робочих результатів.
Оцінка робочого поводження підлеглих дозволяє керівникові намітити ті напрямки індивідуальної роботи, які допоможуть працівникові сформувати необхідні установки й краще засвоїти вимоги професійної ролі - ті вимоги, які пред'являються до працівника, що виконує даного посадового обов'язку.
Збір, документальне оформлення й аналіз інформації з оцінки робочих показників персоналу має особливе значення для виявлення недоробок, слабких місць і допущених помилок і своєчасного коректування діючих в організації програм у сфері керування персоналом.
1.3 Поточна періодична атестація персоналу
Практично в кожній установі існує та або інша форма індивідуальної оцінки працівників. Деяких улаштовує наявна система, деяких - немає. Деякі системи працюють успішно, деякі - погано. Практика показує: найчастіше система індивідуальних оцінок (яка також називається «оцінка роботи», або «оцінка успішності», або «атестація» і т.д.) в основному ніякого відносини до справи не має. Керівники проводять процес оцінки, заповнюють якісь бланки, але про результати не повідомляють навіть самого працівника, і посилають цю оцінку у відділ розвитку служби керування персоналом. Цей відділ заносить результати в банк даних, які можуть використовуватися іноді як підстава для підвищення зарплати або як джерело інформації при рішенні питання про переклад або просування працівника.
Така індивідуальна оцінка, або атестація, – важлива частина банківської роботи з персоналом. Атестація кадрів – це перевірка, визначення відповідності ділової кваліфікації, рівня знань і навичок працівника, інших суспільно значимих якостей займаної посади. Вона спрямована на поліпшення якісного складу кадрів (персоналу) і ефективне їхнє використання, ріст службової й трудової активності, заповзятливості, підвищення.10Атестація є показником ступеня відповідності аттестуемого пропонованим вимогам по службі. За допомогою обраних критеріїв і показників властиво й відбувається процедура оцінки відповідності займаної посади (трудовим функціям) того або іншого керівника, фахівця, працівника.11
Організації потрібний механізм для визначення потреб у підготовці й навчанні кожного працівника, щоб запланувати й забезпечити навчання необхідного типу й глибини або організувати навчання на робочому місці. Індивідуальна атестація необхідна для виявлення й визначення кращих кандидатів на просування по службі, щоб визначити, кого й на яку посаду призначити для створення кадрового резерву, повідомити працівника, у якій області він має потребу в додатковому або спеціалізованому навчанні й щоб забезпечити об'єктивну основу для визначення й підвищення зарплати або виплати премій даному працівникові, оскільки, по визначенню, вони виплачуються на підставі успішності в роботі.
Основне завдання всякої атестації – визначення індивідуальних і колективних характеристик і здатностей трудового колективу, ресурсів і потреб у навчанні. Виходить, проведення атестації служить спільним інтерес, а правильне проведення атестації важко переоцінити за своїм значенням. Керівництво банку повинне бути зацікавлене в тім, щоб мати на всіх постах у банку висококваліфікованих працівників. Це основна вимога й умова забезпечення гарної роботи банку. Кожний лінійний керівник, кожний керівник служби персоналу повинен бути зацікавлений мати у своїх підрозділах висококваліфікованих фахівців. Це полегшує їхню власну роботу й забезпечує основу для успішної роботи банку в цілому. Кожний працівник банку повинен бути зацікавлений в удосконалюванні своїх знань і навичок. В остаточному підсумку це повинне відбитися на його заробітній платі, підвищенні його статусу в установі, просуванні, одержанні більше цікавої роботи.
Відповідальність за впровадження й роботу системи атестації лежить, як правило, на фахівцях кадрової служби. Вони беруть участь у формуванні й роботі атестаційних комісій, готовлять необхідну документацію (положення, інструкції), що регламентує роботу системи, становлять списки й графіки атестації й контролюють процес проведення атестацій. Вони також стежать за тим, щоб мети атестації були чітко донесені й до аттестуемых, і до осіб, що роблять оцінку.
Але на шляху проведення ефективної й правильної атестації є багато перешкод. У деяких випадках атестація не розглядається як важливий захід, навіть коли неадекватні навички є основною проблемою банку. Проводиться обмежене, нецілеспрямоване, розрізнене навчання, ніяк не пов'язане з оцінкою об'єктивних потреб, що існують у банку. Найчастіше засобу оцінки й ресурси, включаючи підготовку керівників для проведення атестації, далекі від досконалості. Буває й так, що проведена атестація не має ніяких наслідків. Тому керівники не зацікавлені витрачати час на продумування й правильну організацію такої атестації. У деяких випадках керівники слабко знають своїх підлеглих, не представляють, які навички вони хотіли б у них бачити, що потрібно їм для успішності в роботі. В інших випадках керівникам просто не вистачає для цієї мужності. Деякі керівники необ'єктивні у своїх оцінках. При проведенні атестації вони можуть керуватися іншими мотивами. Іноді існуюча процедура атестації вимагає оцінки всіх рис характеру працівника, а зовсім не пов'язана з роботою. Іноді існуючий процес оцінки переслідує занадто багато цілей, у результаті сам процес виявляється першою жертвою такої вимогливості.
Ціль атестації – визначення потреби кожного працівника у відповідних навичках або для його роботи в сьогоденні, якщо це приоритетно для даного працівника, або для його наступної роботи, якщо він намічений на підвищення, так щоб він міг почати якісь дії, щоб забезпечити відповідність рівню вимог
Прийнятий у нашій країні порядок передбачає, що виходячи з існуючого законодавства й нормативних актів строки, графік, а так само список посад, що підлягають атестації, склади комісій, правила й критерії затверджуються керівником організації за узгодженням з виборним профспілковим органом. До початку календарного року інеї пізніше, ніж за місяць доводять до відомості тих, що атестуються.
При проведенні атестації у всіх видах організацій можна керуватися спільною постановою міністерства праці й Міністерства юстиції РФ « основні положення про порядок проведення атестації організацій, що служать,» від 23.10.92.
Підготовка до проведення атестації організується адміністрацією установи, організації. Вона включає наступні заходи: підготовку необхідних документів для тих, що атестуються, вироблення графіків проведення атестації: визначення складу атестаційних комісій, організація роз'яснювальної роботи про цілях і порядку проведення атестації.
На кожного працівника, що підлягає атестації, не пізніше, ніж за два тижні до початку її проведення її безпосереднім керівником підготовляється подання, що містить всебічну оцінку: відповідності професійної підготовки, професійний компетентності, відношення до роботи, виконання посадових обов'язків, показники роботи за минулий період. Працівник повинен бути заздалегідь ознайомлений із цими матеріалами.
До складу атестаційної комісії включаються голова (як правило, заступник керівника установи), секретар і члени комісії. В атестаційну комісію включаються керівники підрозділів, висококваліфіковані фахівці.
Оцінка діяльності працівника й рекомендації комісії приймаються відкритим голосуванням під час відсутності атестуемого. Результати голосування визначаються більшістю голосів.12
Варто помітити, що останнім часом у практику роботи ряду фірм входить атестація підрозділів фірми.13 Це не звичайний звіт керівника відділу, служби, на Правлінні, а процедура, що передбачає створення правил такої атестації, атестаційний комісії, порядку визначення висновків. Чижов Н.А. мав щастя провести таку атестацію на одному з підмосковних підприємств, де в ході оцінки роботи конкретних служб цього підприємства була зроблена висновки по матеріальній базі, рівню кваліфікації й розвитку персоналу, якості керування, впровадженню інформаційних технологій. Там же була вперше апробована ідея впровадження зовнішнього керування по тим службам, які абсолютно не відповідали сучасним вимогам, і поставав питання про їхнє розформування.
Методи проведення атестації й оцінки персоналу
Оцінка на підставі письмових характеристик. У ряді випадків керівникові потрібно підготувати розгорнуту характеристику на підлеглого. Це звичайно робиться при підготовці до атестації, при рішенні питань про підготовку резерву на заміщення керівних посад і при призначеннях на посаду й переміщеннях в інші підрозділи.
Важливою складовою частиною оцінки, що здійснюється в ході атестації, є написання письмової характеристики на працівника його безпосереднім керівником, відповідно до встановленої форми, що визначає ті питання, які повинні бути освітлені (наприклад, робочі досягнення, рівень професійної підготовки, сильні й слабкі сторони працівника, потреба в навчанні й підвищенні кваліфікації, можливість перекладу на більше складну й відповідальну роботу й ін.).
Існує кілька десятків систем оцінки фахівців, які класифікуються по різних підставах. Примітно, що рішення питання про зміст (або предметі) оцінки є одним з вихідних при використанні будь-якого способу. Питання про те, які аспекти управлінської діяльності піддаються виміру, аналізу й інтерпретації, дозволяє виділити кілька підходів.
Виходячи з різних методик, найбільш загальними критеріями оцінки службовців можуть бути: ділові й особистісні якості (властивості, риси) керівників; характеристики їхнього поводження в різних ситуаціях; якість виконання управлінських функцій; характеристики застосовуваних засобів керівництва; показники результатів діяльності очолюваних підрозділів (колективів); результати організаторської діяльності; успішність установлення й досягнення керівниками цілей керування. Існує також інтегральна (комплексна) оцінка, зміст якої включає різні комбінації з названих критеріїв.
У міжнародній управлінській практиці широко застосовується термін «оцінка результатів діяльності». Являючи собою формальну процедуру оцінки роботи співробітника, вона здійснюється в основному шляхом збору інформації про виконання поставлених завдань.
Найбільш старим і розповсюдженим методом атестації є метод Стандартних оцінок. Керівник заповнює спеціальну форму, оцінюючи окремі аспекти роботи співробітника протягом атестаційного періоду по стандартній шкалі.(кожній якості відповідає її вага, керівник дає свою оцінку й коментарі. Стандартні фактори: Якість роботи(30%), Планування(10%), організація(25%), Керівництво/Лідерство(15%), комунікація(10%), Відношення до роботи(10% ).
Даний метод відрізняється простотою, малими витратами й загальнодоступністю. Керівникові не потрібно ні спеціальної підготовки, ні значних витрат часу або інших ресурсів. Цей метод забезпечує однаковість атестації всіх співробітників. Недоліком цього методу є суб'єктивність і однобічність оцінки тому що оцінку дає сам керівник одноосібно.
Інший підхід до атестації – Порівняльні методи. При їхньому використанні керівник порівнює роботу одного співробітника свого підрозділу з результатами інших. При ранжируванні керівник «вишиковує» своїх співробітників в умовний ланцюжок - від кращого до гіршого за результатами роботи за атестаційний період. При розподілі всі співробітники класифікуються по групах - наприклад, 10%- кращих, 10% - гірших і т.д. Порівняльні методи є дуже простим способом атестації співробітників. Їх легко застосовувати, а їхні результати можуть із успіхом бути використані для прийняття рішень в області компенсації.
На думку Шекшни С.В.14 Описані вище методи атестації (при яких співробітників оцінює безпосередньо керівник), є традиційними для більшості сучасних компаній. Вони ефективні у великих ієрархічних організаціях, що діють в умовах досить стабільного зовнішнього середовища. У той же час цим методам властиві ряд недоліків, що роблять їх неадекватними для сучасних динамічних компаній, які функціонують в умовах глобальної конкуренції. Традиційні методи:
Сфальцьовані на окремому працівнику, оцінюючи його поза організаційним контекстом. Співробітник підрозділу, що провалили стратегічно важливий проект, може одержати вищу атестаційну оцінку;
Ґрунтуються винятково на оцінці співробітника керівником. Фактично керівник перебуває в положенні «царя й бога» стосовно підлеглого - він визначає його завдання, контролює й оцінює наприкінці року;
Орієнтовані в минуле (на досягнуті результати) і не враховують довгострокові перспективи розвитку організації й співробітника
Незадоволеність багатьох організацій традиційними методами атестації спонукала їх почати активні пошуки нових підходів до оцінки персоналу, більшою мірою відповідним реаліям сьогоднішнього дня. Можна виділити кілька напрямків у розвитку нетрадиційних методів. В - перших, нові методи атестації розглядають робочу групу (підрозділ, бригаду, тимчасовий колектив) як основна одиниця організації, наголошують на оцінку працівника його колегами й здатність працювати в групі. Так, наприклад, деякі компанії, що широко використовують метод проектних тимчасових колективів, проводять атестацію його членів по завершенні проекту, а не регулярно через певні проміжки часу (раз у рік). В - других, оцінка окремого співробітника й робочої групи виробляється з урахуванням результатів всієї організації. У - третіх, в увагу приймається трохи (а в багатьох випадках і не стільки) успішне виконання сьогоднішніх функцій, скільки здатність до професійного розвитку й освоєння нових професій і навичок.
Нетрадиційні методи атестації почали поширюватися досить недавно - 10- 15 років тому, тому їх дотепер часто називають експериментальними. Проте, деякі з них уже знайшли широке застосування й міцно затвердилися в якості «стандартних» методів оцінки персоналу багатьох компаній. До числа таких методів , безумовно, ставиться «360? атестація».
При «360? атестації» співробітник оцінюється своїм керівником, своїми колегами й своїми підлеглими. Конкретні механізми атестації можуть бути різними (всі що атестують заповнюють ту саму форму оцінки, кожна категорія заповнює особливу форму, атестація колегами й підлеглими проводиться за допомогою комп'ютера й т.д.), однак суть цього методу чітко відбита в його назві, а саме - одержання всебічної оцінки співробітника.
Нетрадиційні методи дозволяють перебороти властивій традиційній системі недоліки, однак їхнє використання теж може створювати певні проблеми для організації. Насамперед, розширення складу співробітників, що оцінюють того, що атестуеться, може стати причиною цілого ряду конфліктів між ним і колегами або підлеглими, пов'язаних з об'єктивністю оцінки й сприйняттям цієї оцінки як об'єктивної самим атестуемим.
Психологічні методи оцінки є своєрідним різновидом нетрадиційних методів атестації15 . Коректний висновок по ступені професійної придатності даної людини після проведення процедури психологічної оцінки може бути дано тільки при знанні психологічних вимог, пропонованих особливостями робочого місця до конкретної людини, тобто після проведення процедури Професіографування16 . Психологічні методи дозволяють домогтися високого ступеня точності й деталізації оцінки, однак значні витрати, пов'язані з необхідністю залучення професійних психологів, обмежують область їхнього застосування. Великі компанії створюють спеціальні програми оцінки потенціалу своїх співробітників за допомогою психологічних методів, що одержали назву Центрів оцінки потенціалу"Assessment Center"
Центри оцінки, що одержали широке поширення в останні десятиліття в багатьох індустріально розвинених країнах, здобувають все більшу популярність і в Росії. Вони покликані допомогти організаціям у відборі працівників, які зможуть результативно працювати на керівних посадах.17
1Вартанян И.П. // О работе с персоналом в коммерческом банке?// - Деньги и кредит. – № 10. – 1998.- С. 50-58.
2 Реймаров Г.//Два подхода к оценке персонала.//- Управление персоналом. -№14 – 1999.-С.29-36
3 Шекшня С.В.// «kak eto skazat’ po-russki?». Глава 5. Оценка и обратная связь.//- Управление персоналом. -№6(94).- 2004.- с.42-51.
4 Управление персоналом: Энциклопедический словарь/ под ред. А.А. Кибанова, - М.: ИНФРА - М, 1998. – VIII, 453 с. – (Библиотека словарей «ИНФРА _М»).
5 Магура М.И., Курбатова М.Б. ОЦЕНКА РАБОТЫ ПЕРСОНАЛА, подготовка и проведение аттестации./Изд. 2- е, пререраб. И доп. – М.: ЗАО «Бизнес школа «Интел – Синтез», 2002. - 176 с.
6 Батьковский А. //Приемы мотивации к труду и профессиональному росту (на примере инновационных предприятий). //Проблемы теории и практики Управления № 1- 1999- С.16 – 19.
7 Чистова Т. //Диагностика предприятия с помощью аттестации.//- Управление персоналом. -№12 – 1998.-С.11- 15.
8 Борисова Е.А. Оценка и аттестация персонала. –СПб: : Питер, 2003. – 288с.: ил. – (Серия «Теория и практика менеджмента»).
9 Логвинов А.М. Личность. Профессионал. Руководитель. Социологические и психологические аспекты в оценке значимых качеств, развитии и самоактуализации работника. Учебно - практическое пособие. – Красноярск: Издательство «БУКВА», 2000. –448с. . –(Серия «Управление Человеческими Ресурсами». Выпуск 6 )
10 Книга работника кадровой службы. Учебно-справочное пособие (под общ. Ред. Е.В.Охотского, В.М.Анисимова). М.: ДАО «Издательство «Экономика», 1998, - 494 с.
11http://www.jobsonline.ru/articles/estim8.phtml
12 Рак Н.Г. // Методика комплексной оценки кадров управления.// Управление персоналом. -№10 – 1997.-с. 14-20.
13 Чижов Н.А. Кадровые технологии. М.: «Экзамен», 2000. – 352 с.
14 Шекшня С.В. Стратегическое управление персоналом в эпоху интернета. Изд.6 –е, перераб. и доп. ( Серия «библиотека журнала Управление персоналом») – М.: ЗАО «Бизнес – школа «Интел – синтез», 2002.- 336с.
15 Тараненко В. Управление персоналом, корпоративный мониторинг, психодиагностика: Тесты для отбора персонала. -К.: Ника-Центр, 2002. – 240с.
16 Пронин В. // Как оценить специалиста?// – Управление персоналом 1998.-№ 9.с. 10 -12.
17 http://www.spersona.ru/articles.shtml?article=35