Шляхи вдосконалення та перспективи розвитку міжнародної торгівлі України

Міністерство освіти і науки України

Національний університет “Острозька академія”

Кафедра економічної теорії

Курсова робота на тему:

Еволюція поглядів на міжнародну торгівлю

Виконала:

студентка групи Е-22

Лівінчук І.П.

Науковий керівник:

Новоселецький О. М.

Острог, 2008

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ ТА ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ НА НЕЇ

1.1. Сутність міжнародної торгівлі та її види

1.2. Основні теорії міжнародної торгівлі

1.3. Методи регулювання міжнародної торгівлі

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ДИНАМІКИ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ ЗА 2003-2007 РОКИ

2.1. Динаміка міжнародної торгівлі України за 2003-2007 роки

2.2. Динаміка експорту товарів і послуг України за 2003-2007 роки

2.3. Динаміка імпорту товарів і послуг України за 2003-2007 роки

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ

3.1. Потенційні переваги України для розвитку міжнародної торгівлі

3.2. Факторні передумови міжнародної торгівлі України

3.3. Перспективи розвитку міжнародної торгівлі в умовах її інтеграції

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Україна, як і будь-яка країна світу не забезпечена усіма факторами виробництва, тому їй необхідно деякі товари і послуги купувати у інших країн для забезпечення внутрішнього попиту, а також для розвитку своєї економіки.

Міжнародна торгівля - основна форма міжнародних економічних відносин, оскільки включає торгівлю не тільки товарами в речовинному розумінні цієї категорії, але і найрізноманітнішими послугами.

Сьогодні жодна з країн не може успішно розвиватися без налагодження зовнішньоекономічних зв'язків. А для нових індустріальних країн зовнішня торгівля стала визначальним фактором економічного зростання. В сучасних умовах її значення для кожної з країн світового співтовариства важко переоцінити, адже економічний успіх в сучасному високоінтегрованому світі не мислимий без активної участі в міжнародних торгових зв'язках. Практика показує, що ще жодній країні не вдалося створити здорову у всіх аспектах економіку, ізолювавшись від світової економічної системи. Саме міжнародна торгівля є основною формою зв'язку між національними товаровиробниками різних країн, формуючи їх економічну взаємозалежність.

Країни-учасниці торговельно-економічних блоків, розуміючи складність і суперечливість сучасної ситуації на світовому ринку, прагнуть відшукати шляхи для позитивного вирішення наявних проблем і протиріч.

На підставі цього можна зробити висновок про те, що вивчення міжнародної торгівлі у системі світового господарства є дуже важливою та актуальною темою дослідження.

Світова торгівля знаходиться в центрі уваги економічної науки з часів Адама Сміта та Давида Рікардо, які розробили перші теорії міжнародної торгівлі. Проте ще й сьогодні тривають гострі дискусії щодо ефективного управління участю країни у світовій торгівлі.

Метою дослідження є визначення шляхів вдосконалення та перспектив розвитку міжнародної торгівлі України.

Для досягнення заданої мети дослідження потрібно визначити ряд завдань:

- вивчення сутності міжнародної торгівлі;

- проаналізувати концепції міжнародної торгівлі;

- розглянути методи регулювання міжнародної торгівлі;

- дослідити сучасні закономірності розвитку міжнародної торгівлі України;

- проаналізувати спеціалізацію та залежність України на світовому ринку товарів і послуг;

- дослідити потенційні можливості України у міжнародній торгівлі;

- розглянути шляхи розвитку міжнародної торгівлі.

Об’єктом дослідження є міжнародна торгівля України, а предметом – система економічних відносин, що виникають в Україні з приводу експорту та імпорту товарів і послуг.

При дослідженні роботи використовувалися наступні методи:

аналітичний;

статистичний;

графічний;

пошуковий;

аналіз.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ ТА ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ НА НЕЇ

1.1 Сутність міжнародної торгівлі та її види

Економічний успіх будь-якої країни світу базується на зовнішній торгівлі. Ще жодна країна не спромоглася створити здорову економіку, ізолювавши себе від світової економічної системи.[26]

Механізмом реалізації світогосподарських зв’язків є світовий ринок як сфера усталених економічних відносин, що ґрунтуються на міжнародному поділі праці та проявляються через такі форми міжнародних економічних відносин, як міжнародна торгівля, міжнародний рух капіталу, міжнародний рух робочої сили, міжнародна передача технології, міжнародні розрахунки та валютно-кредитні операції, міжнародна інтеграція.[17, с. 7]

Однак основною і центральною ланкою світогосподарських зв’язків завжди була і є міжнародна торгівля.[17, с. 7]

Міжнародна торгівля – історично перша форма міжнародних економічних відносин, що виникла ще в період рабовласницького ладу та являє собою обмін товарами і послугами між державами. [4, с. 20]

У міжнародній торгівлі беруть участь суб’єкти як міжнародного публічного права, так і міжнародного приватного права. До них належать держави, державоподібні утворення, міжурядові організації, нації, що борються за свою незалежність, юридичні особи, фізичні особи – підприємці. [4, с. 19] Усі суб’єкти ЗЕВ мають рівне право здійснювати будь-які види торгівлі, прямо не заборонені законодавством. [8, с. 42]

Для національного господарства участь у міжнародній торгівлі набуває форми зовнішньої торгівлі. [17, с. 8]

Зовнішня торгівля – це складова зовнішньоторговельних зв’язків, що представляє собою торгівлю однієї країни з іншими, яка складається з оплачуваного вивезення (експорту) та ввезення (імпорту) товарів і послуг. [17, с. 8]

Варто розглянути структуру міжнародної торгівлі за її формами:

1) традиційна торгівля – це торгівля між суб’єктами різних національних економічних систем за традиційними правилами: гроші-товар;

2) торгівля продукцією у рамках кооперації – це спосіб реалізації продукції між суб’єктами міжнародної виробничої кооперації, яка здійснюється, як правило, за трансфертними цінами у пільговому режимі;

3) зустрічна торгівля – це сукупність міжнародних торговельних угод, при укладанні яких закупівля продукції супроводжується зворотнім постачанням товарів або частково грошей з метою досягнення балансу експортно-імпортних операцій. Розрізняють такі види торговельних угод зустрічної торгівлі:

- бартер (оцінені і збалансовані товарообмінні операції за єдиним договором-контрактом без грошового еквівалента);

- зустрічна закупівля;

- компенсаційні угоди (довгострокові угоди на 10-20 років, при яких покупець оплачує вартість товарів постачанням інших товарів або наданням послуг, а при необхідності різницю доплачує грошима);

- кліринг (система безготівкових розрахунків за товари, цінні папери та послуги, яка базується на зарахуванні взаємних вимог і зобов’язань);

- угода “світч” (угода з багаторазовим перепродажем товарів);

- угода “оффсет” (поєднання обміну товарів та послуг з вкладанням капіталу, який використовується головним чином для підтримки реалізації товарів на світовому ринку). [ 26]

В сучасних умовах у зв'язку із зростанням обсягів зовнішньоторговельного обороту склалися два способи торгівлі: прямий (торгівля без посередників) і непрямий (торгівля через посередників). Виділяють п’ять форм непрямого методу торгівлі:

1) біржова торгівля – це організаційна форма міжнародної оптової торгівлі масовими товарами, які мають стійкі та чіткі якісні параметри, при посередництві бірж;

2) міжнародний аукціон – це спосіб міжнародного продажу окремих партій товару або окремих предметів, які по черзі виставляються для огляду і вважаються проданими тому з присутніх покупців, котрий запропонував найвищу ціну. У цій формі виділяють три види аукціонної торгівлі: публічний гласний аукціон, негласний аукціон та голландський аукціон;

3) міжнародні торги (тендери) – це змагальна форма закупівлі, при якій покупець оголошує конкурс для продавців з різних країн на товар чи послугу, які би відповідали певним техніко-економічним даним. Розрізняють відкриті і закриті (в яких беруть участь найбільш авторитетні фірми за спеціальними запрошеннями) тендери.

4) міжнародний ярмарок – це великий, періодично діючий і відкритий ринок, що проводиться у визначеному місці і в установлений термін. Метою ярмарку є: укладання угод, демонстрація зразків товарів, обмін науково-технічною інформацією, ділові переговори;

5) міжнародна виставка – це демонстрація досягнень в області науки та техніки однієї або декількох країн на території іншої країни з метою зацікавити суб’єктів міжнародних економічних відносин для підписання протоколів про наміри торгувати, обміном науково-технічною інформацією, проведенням ділових зустрічей.[25]

Розрізняють такі види товарної міжнародної торгівлі: торгівля сировиною, напівфабрикатами та готовою продукцією.

Важливу роль в міжнародній торгівлі посідає експорт-імпорт послуг, які часто називають невидимим експортом і невидимим імпортом. До торгівлі послугами відносяться всі види міжнародного і транзитного транспорту, іноземний туризм, послуги банків і страхових компаній, роялті (користування правами власності на торгову марку, патент і т.ін., авторські гонорари і права), послуги системи охорони здоров'я, освітні та культурні послуги, програмне забезпечення обчислювальної техніки, торгово-технічна діяльність тощо.[14, с.43]

Міжнародна торгівля є засобом, який країни світу застосовують для розвитку і поглиблення спеціалізації своїх економік, підвищення продуктивності праці та ефективного використання своїх ресурсів. [ 4, с. 22]

Міжнародна торгівля є взаємною економічною залежністю виробників товарів і послуг та споживачів з різних країн. Вона відображає міжнародний поділ праці. Міжнародна торгівля продовжує розвиватися, держави постійно шукають шляхи досягнення найвищої вигоди в процесі торгівлі, задовольнити за допомогою імпорту внутрішній попит на товари, які є дефіцитними у даній країні або слабо розвиненими, а також отримати прибуток в результаті експорту товарів і послуг.[14 с. 235]

1.2 Основні теорії міжнародної торгівлі

Основою зовнішньоторговельних політик держав завжди були концепції міжнародної торгівлі як спроби теоретичного осмислення та пояснення причин міжнародного товарного обміну, його динаміки, структури, ефективності та перспектив розвитку. Можна виокремити п’ять груп концепцій розвитку міжнародної торгівлі:

меркантилізму (раннього та пізнього);

переваг (абсолютних та відносних);

факторів виробництва;

неотехнологічні;

конкурентоспроможності. [17, с.11]

Меркантилізм – це економічне вчення та економічна політика, яка представляє інтереси торгової буржуазії у періоди феодалізму та становлення капіталізму.[7, с.63]

Ранній меркантилізм виник наприкінці XV ст. та ґрунтувався на доктрині «грошового балансу» - нагромадженні грошей внаслідок вивезення товарів при забороні (або суб’єктивному обмеженні) вивезення грошей. Прихильники цієї концепції дотримувались поглядів, згідно з якими державі слід продавати на зовнішньому ринку якомога більше товарів, а купувати - якомога менше. При цьому не допускати вивозу з країни золота і срібла, що ототожнювалося із багатством нації. [4, с. 8-9]

Пізній меркантилізм розвивався з другої половини XVІ ст. до середини XVІІІ ст. Основним змістом цього напряму є доктрина «активного торговельного балансу», який можна забезпечити шляхом активізації зовнішньої торгівлі при перевищенні доходів від експорту порівняно із витратами на імпорт, а також у результаті розвитку посередницької торгівлі; допущенні обмеженого імпорту товарів; вивезенні золота та срібла для здійснення вигідних торговельних операцій. [17, с.12]

Модель "ціни — золото — потоки" Д. Х'юма заперечує положення меркантилістів про те, що країни можуть до нескінченності збільшувати кількість наявного у них золота і що це не впливає на їх міжнародну конкурентоспроможність, адже приплив золота внаслідок підтримки позитивного сальдо торговельного балансу збільшить пропозицію грошей всередині країни та призведе до зростання зарплати та цін, а це, в свою чергу, спричинить падіння конкурентоспроможності країни. І навпаки, відплив золота з країни призведе до падіння цін та зарплати і підвищить конкурентоспроможність країни. Отже, країна не зможе постійно підтримувати позитивне сальдо торговельного балансу — цьому будуть перешкоджати внутрішньоекономічні чинники. [ 25]

Теорія абсолютних переваг А. Сміта стверджує, що для держави може бути вигідним не лише продаж, а й купівля товарів на зовнішньому ринку. Міжнародна торгівля вигідна, якщо країни торгують такими товарами, які кожна з них виробляє з меншими витратами, ніж країна-партнер. Необхідною умовою застосування концепції є вільна торгівля. [7, с. 67]

Д. Рікардо, автор теорії порівняльних переваг, створив модель міжнародної торгівлі, в якій показав, що недотримання принципу А. Сміта не є перешкодою для взаємовигідної переваги: країна повинна спеціалізуватися на експорті товарів, у виробництві яких вона має найбільшу абсолютну перевагу або найменшу абсолютну неперевагу. [19, с.235]

Основним положенням теорії факторів виробництва Жан-Батиста Сея було те, що найважливішою умовою раціонального обміну товарами між країнами є різниця у співвідношенні в них факторів виробництва. Країна об’єктивно орієнтується на вивезення тих товарів і послуг, для спеціалізації щодо яких у неї порівняно кращі фактори виробництва, і навпаки – в імпорті переважають товари і послуги, які у даній країні відносно дефіцитні. [17, с.13-14]

Теорія Хекшера-Оліна базується на законі порівняльних переваг Д. Рікардо та стверджує, що країна матиме відносну перевагу щодо тих товарів, виготовлення яких добре забезпечене факторами виробництва, які вона буде експортувати, а імпортувати ті товари, на які вона гірше забезпечена факторами виробництва.[4, с.15-16]

В. Леонтьєв створив модель «кваліфікації робочої сили», відповідно до якої у виробництві задіяні чотири фактори – кваліфікована праця, некваліфікована праця, земля і капітал. Практичними висновками даної моделі є те, що відносний надлишок фахового персоналу і висококваліфікованої робочої сили зумовлюють експорт товарів, виготовлення яких потребує кваліфікованої робочої сили, а надлишок некваліфікованої робочої сили сприяє експорту товарів, для виробництва яких не потрібна висока кваліфікація. [16, с.141-142]

Повоєнний бурхливий розвиток наукомістких, високотехнологічних галузей виробництва і стрімке зростання міжнародного обміну їх продукцією зумовило появу низки теорій неотехнологічного напряму:

1. Модель наукомісткої спеціалізації обґрунтовує об’єктивність спеціалізації індустріально розвинутих країн на виробництві та експорті наукомістких і технологічно складних товарів, а країни, що розвиваються мають спеціалізуватися на виробництві та експорті переважно ресурсномістких товарів.

2. Теорія технологічного розриву пояснює торгівлю країн, між якими існують відмінності у рівнях їх технологічного розвитку. Експорт до іншої країни можливий, якщо попит країни-імпортера на унікальний новий товар формується за коротший час, ніж налагодження національного виробництва аналогічного товару. Саме це і є передумовою міжнародної торгівлі. [9, с. 515]

3. Теорія міжнародного життєвого циклу продукту на світовому ринку, розроблена Р. Верноном, стверджує, що деякі види продукції проходять цикл, що складається із чотирьох етапів — впровадження, зростання, зрілість та занепад; виробництво цієї продукції переміщується з країни в країну залежно від етапу циклу. [17, с.17-18]

4. Модель економії на масштабах виробництва, відповідно до якої у країнах, які мають місткий внутрішній ринок, повинні розміщуватися такі виробництва, що забезпечують зростання економічного ефекту при збільшенні масштабу виробництва. [9, с.485]

5. Модель внутрішньогалузевої торгівлі орієнтована на дослідження та пояснення такої сучасної тенденції розвитку міжнародної торгівлі, як внутрішньогалузева торгівля між країнами. Країни торгують товарами, які виробляють за фактично однакової інтенсивності витрат факторів, а не товарами, що є результатом використання надлишкових факторів виробництва. На обсяг і структуру торгівлі товарами впливають не витратні умови пропозиції, а умови і характер попиту, зумовлені однаковим або близьким рівнем ВНП на душу населення в країнах, а також близькість рівнів доходу на душу населення та ідентичність кривих попиту; близькість цін факторів і витрат виробництва диференційованих продуктів; близькість рівня тарифних і нетарифних бар’єрів; приблизно однаковий рівень диференціації конкуруючих товарів; номінальна величина транспортних витрат.

Теорія конкурентних переваг М. Портера пропонує новий підхід до вирішення проблеми міжнародної торгівлі, а саме на міжнародному ринку конкурують фірми, а не країни. Складовою теорії виступають детермінанти конкурентних переваг, чотири з яких, формують конкурентне середовище для місцевих фірм і впливають на її успіх у міжнародній діяльності: параметри факторів виробництва; рівень попиту на внутрішньому ринку; наявність у країні базування галузей-постачальників, що конкурентоспроможні на світовому ринку; близькість національних моделей стратегії та структури фірми до глобальних параметрів; рівень внутрішньої конкуренції. Крім того, передбачені такі фактори, що можуть посилювати чи послаблювати детермінанти, як уряд і випадок (визначні технологічні досягнення, різкі зміни цін ресурсів та ін.). Країни досягають успіху, тому що середовище цих країн розвивається динамічніше і прогресивніше, формуючи умови для створення та реалізації фірмами власних конкурентних переваг як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. [17, с.17-18]

Кожна концепція міжнародної торгівлі намагалася з’ясувати причину виникнення обміну товарами між країнами, а також чому саме цим, а не іншим товаром країни експортують і який імпортують. До прикладу, меркантилізм розглядає здійснення імпорту як перешкоду на шляху до зростання національної економіки. В процесі еволюції поглядів на міжнародну торгівлю з’являються концепції, які розглядають імпорт як необхідну умову для розвитку країни, причому вони досліджують які товари країні імпортувати, а якими експортувати для досягнення якомога більшої вигоди у міжнародній торгівлі.

1.3 Методи регулювання міжнародної торгівлі

Україна відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» здійснює регулювання зовнішньоекономічної діяльності за допомогою передбачених у законах України актів тарифного та нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції. [5, с.91]

До завдань державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності слід віднести: захист економічних інтересів України та законних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності; забезпечення найсприятливіших умов для інтеграції української економіки та системи міжнародного поділу праці; створення рівних можливостей для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів здійснення інвестицій; заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму у сфері зовнішньоекономічної діяльності. [5, с.91]

Для того, щоб раціонально регулювати міжнародну торгівлю країни слід проводити розрахунки показників, що дають уявлення про стан міжнародної торгівлі, а саме ступінь відкритості економіки, залежності країни від імпорту, тенденцію розвитку експорту товарів і послуг тощо. Тому для опису стану міжнародної торгівлі використовують систему показників міжнародної торгівлі (див. додаток А).

Головними засобами зовнішньоторговельної політики є тарифне та нетарифне регулювання. [ 25]

Митна політика – це система принципів та напрямків діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі. Митна політика має на меті захист національних інтересів та економічної безпеки шляхом підтримання мирного та взаємовигідного міжнародного співробітництва з іншими країнами при застосуванні норм міжнародного права та загальновизнаних принципів такого співробітництва. [5, с. 107]

Митне регулювання – регулювання питань, пов’язаних із встановленням мит та митних зборів, процедурами митного контролю, організацією діяльності органів митного контролю України. [1, стаття 1]

Мито – це специфічний непрямий податок, який накладається на товари, що перетинають митний кордон держави. [ 26]

Розрізняють такі види мита:

І За способом нарахування: адвалерне (нараховується у відсотках до митної вартості товарів, що обкладаються митом); специфічне (нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів); комбіноване (поєднує обидва вищезгадані види митного обкладання).

ІІ За впливом: номінальне та реальне (враховує світові та внутрішні ціни).

ІІІ За напрямком руху: вивізне (сплачується при експорті товарів) та ввізне (сплачується при імпорті товарів).

ІV За принципами обмеження: антидемпінгове (застосовується, коли на митну територію держави ввозять товари за цінами значно нижчими від їх конкурентних цін у країнах експорту за умови створення загрози завдання збитків вітчизняним виробникам подібних або конкуруючих з імпортованими товарів); спеціальне (застосовується в якості захисного тоді, коли на територію держави ввозиться така кількість товару, що виникає загроза завдання шкоди вітчизняним виробникам таких або аналогічних товарів) та компенсаційне (пов’язане із використанням субсидій при експорті товарів) .

V За терміном дії: постійне (залишається незмінним протягом тривалого часу) і сезонне (встановлюється на певний період часу, має протекціоністський характер).

VІ За походженням: автономне (держава самостійно встановлює та змінює) та конвенційне (договірне, встановлюється внаслідок утворення митного союзу чи угод з іншими країнами). [5, с. 115-122]

Сутність нетарифного регулювання полягає в забезпеченні належного захисту як інтересів держави, так і окремих суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. Найважливішими заходами нетарифного регулювання є ліцензування, квотування, реєстрація контрактів, дозволи міністерств і відомств, що мають необхідні повноваження щодо видачі таких дозволів на відповідні товари. [5, с.95]

До інструментів кількісного регулювання експорту та імпорту належать квотування та ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Експортна (імпортна) квота – це гранична кількість визначеної категорії товарів, які дозволено експортувати (імпортувати) протягом певного періоду, що визначається у натуральних вартісних одиницях. [5, с.96]

Квотування здійснюється шляхом встановлення режиму видачі індивідуальних ліцензій, причому загальний обсяг експорту (імпорту) за ними не повинен перевищувати обсягу встановленої квоти. В Україні запроваджуються такі види експортних (імпортних) квот з товару: глобальні (встановлюються без зазначення конкретних країн-експортерів або країн-імпортерів); групові (встановлюються з зазначенням ряду конкретних країн-експортерів або країн-імпортерів); індивідуальні (встановлюються із зазначенням конкретної країни, в яку він експортується або з якої імпортується). [5, с. 96]

Експортна (імпортна) ліцензія – це оформлене належним чином право на експорт (імпорт) протягом певного встановленого терміну визначених товарів або валюти з метою інвестицій та кредитування.

В Україні існують такі види експортних (імпортних) ліцензій:

- генеральна – це відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції з певним товаром (товарами) та (або) з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування з цього товару (товарів);

- разова (індивідуальна) – це одноразовий дозвіл, який має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності на період, не менший від необхідного для здійснення експортної (імпортної) операції;

- відкрита індивідуальна – це дозвіл на експорт (імпорт) товарів протягом визначеного терміну (але не менше одного місяця) з визначенням загального обсягу товарів.

До кількісних обмежень також можна віднести такі заходи, як збільшення кількості необхідної документації, посилення вимог до якості лакування та маркування; ветеринарний, санітарно-епідеміологічний, екологічний, гемологічний контроль. [ 25]

Державне регулювання міжнародної торгівлі не лише визначає порядок переміщення товарів і послуг, але і забезпечує економічні інтереси та безпеку держави. [8, с.28]

Окрім того, державне регулювання повинне мати на меті поглиблення міжнародної торгівлі України шляхом її інтеграції у світове господарство. Економічна інтеграція сприяє зростанню інвестицій в економіку країн-членів об’єднання з внутрішніх та зовнішніх джерел, допомагає лібералізувати торговельні відносини між цими країнами, усуваючи перешкоди в торгівлі деякими товарами. Така активізація інвестиційного процесу зумовлюється структурними змінами в виробництві та споживанні, внутрішньою та зовнішньою економією на масштабах виробництва, а також зростанням доходу та реального попиту. [2, с.239]

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ДИНАМІКИ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ ЗА 2003-2007 РОКИ

2.1 Динаміка міжнародної торгівлі України за 2003-2007 роки

Оскільки міжнародна торгівля є взаємною економічною залежністю виробників товарів і послуг та споживачів з різних країн, тому варто дослідити міжнародну торгівлю України, її залежність та спеціалізацію.

Для того, щоб оцінити динаміку розвитку міжнародної торгівлі України, перш за все, варто розглянути її зовнішньоторговельний оборот за останні п’ять років.

Рис. 2.1 Зовнішньоторговельний оборот України за 2003-2007 роки

Даний рисунок показує, що протягом 2003-2007 років Україна помітно збільшує як обсяги експорту, так і обсяги імпорту, тобто сукупний зовнішньоторговельний оборот зростає. Причому очевидно, що основну частку зовнішньоторговельного обороту становить експорт-імпорт товарів, а не послуг, тобто роль України в міжнародній торгівлі послугами невелика. Слід зазначити, що найбільший приріст зовнішньоторговельного обороту як товарів, так і послуг спостерігається у 2007 році порівняно з попереднім роком, адже відбулося нарощування експортних поставок, внаслідок збереження високих цін на світових ринках сировини та стабільний попит на продукцію вітчизняного машинобудування у країнах СНД та значному збільшенні обсягів імпорту, внаслідок активного розширення як споживчого, так і інвестиційного внутрішнього попиту.

Для детальної характеристики даної тенденції варто розглянути темпи приросту експорту та імпорту товарів і послуг.

Рис 2.2. Динаміка темпів приросту експорту-імпорту товарів і послуг України за 2004-2007 роки

Сукупний зовнішньоторговельний оборот протягом 2003-2007 років зростає, причому як зовнішньоторговельний оборот товарів, так і послуг, проте варто порівняти експорт та імпорт товарів і послуг. Рис. 2.2 показує, що темпи приросту сумарного імпорту протягом 2003-2007 років перевищують сумарний експорт, за винятком 2004 року. Отже, можемо зробити висновок, що імпорт України досить швидко зростає порівняно з експортом, що може призвести до негативного сальдо з тенденцією до зростання, що в свою чергу спричинить залежність України від імпортованої продукції. Основним чинником збільшення обсягів імпортних операцій стало активне розширення як споживчого, так і інвестиційного внутрішнього попиту.

Темпи зростання експорту та імпорту товарів не дають змоги оцінити сальдо зовнішньоторговельного балансу, тобто чи переважає експорт над імпортом чи навпаки.

Рис 2.3. Динаміка сальдо зовнішньоторговельного балансу України протягом 2003-2007 років

З рис. 2.3 видно, що існує тенденція до збільшення негативного сальдо зовнішньоторговельного балансу, що і передбачалося з рис. 2.2, оскільки протягом 2004-2007 років спостерігається зменшення позитивного сальдо та збільшення негативного. Дане явище можна детальніше оцінити розрахувавши показники результативності міжнародної торгівлі, а саме коефіцієнт покриття імпорту експортом та квоти імпорту, експорту і зовнішньоторговельного обороту.

Таблиця 2.1

Показники результативності міжнародної торгівлі України за 2003-2007 роки

Роки

Коефіцієнт покриття імпорту експортом, %

Експортна квота, %

Імпортна квота, %

Квота зовнішньоторговельного обороту, %

2003

111,96

10,22

9,13

19,35

2004

122,30

11,01

9,00

20,00

2005

103,44

9,16

8,85

18,01

2006

94,09

8,53

9,07

17,60

2007

88,85

10,09

11,36

21,46

Дані показники, що наведені у таблиці 2.1 дають можливість оцінити результативність міжнародної торгівлі України, а також ступінь відкритості її економіки та залежності від зовнішньої торгівлі. Розглядаючи коефіцієнт покриття імпорту експортом бачимо, що до 2005 року включно даний показник перевищував 100%, тобто майже 6 і 11% імпорту у 2006 та у 2007 роках відповідно не покривалися експортом, тоді як у 2006-2007 – був менший 100%, що ще раз доводить негативне сальдо попередніх років. Загалом цей показник протягом цього періоду має спадний характер, що свідчить про те, що з кожним роком темпи зростання імпорту були вищими, ніж експорту, що в свою чергу супроводжується залежністю країни від імпорту.

Експортна квота України протягом досліджуваного періоду залишалася в межах 9-11%, що свідчить про те, що наша країна намагається переступити межу від закритості економіки до середньої відкритості. Імпортна квота коливалася в межах від 9 до 11%, що відображає відносну залежність України від імпорту, особливо невтішним є підвищення імпортної квоти у 2007 році до 11%, що збільшилась на 2% порівняно з попереднім роком, тобто тенденція підвищення залежності України від імпортованих товарів і послуг, що в свою чергу може призвести до значного збільшення негативного сальдо зовнішньоторговельного балансу. Квота зовнішньоторговельного обороту є узагальнюючим показником відкритості й водночас залежності національної економіки, що показує, майже п’яту частину ВВП протягом 2003-2007 років становить експорт ті імпорт товарів і послуг.

За даними показниками слідує такий висновок, що Україні слід нарощувати обсяги експорту, а це в свою чергу вимагає розвиток суспільного виробництва для підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів і послуг на світовому ринку, невиконання чого призведе до імпортної залежності країни.

Також варто обрахувати та проаналізувати такі показники результативності міжнародної торгівлі як експорт та імпорт на душу населення України, що яскраво показує ступінь розвиненості країни.

Рис 2.4. Експорт-імпорт товарів і послуг на душу населення України за 2003-2007 роки

З рис. 2.4 очевидно, що зовнішньоторговельний оборот на душу населення зростає, оскільки як обсяги експорту на душу населення, так і імпорту зростають, що свідчить про розвиток країни. Водночас, можна помітити тенденцію щодо переважання імпорту над експортом. З цього рисунку явно видно, що імпорт має стрімке зростання, тоді як експорт зростає повільнішими темпами. До 2005 року експорт на душу населення переважає імпорт, тобто спостерігається позитивне сальдо зовнішньоторговельного балансу, проте у 2005 році ці показники майже прирівнюються, тоді як з 2005 року імпорт на душу населення переважає експорт на душу населення. Сукупний обсяг експорту зростав завдяки стійкому попиту та сприятливій ціновій кон’юнктурі на світових ринках металів і хімічної продукції, активізація внутрішнього попиту як інвестиційного, так і споживчого зумовила зростання імпорту товарів та послуг.

Варто розглянути з якими країнами Україна підтримує торговельні зв’язки, а також яким країнам вона більше експортує товарів і послуг, а з яких більше імпортує.

Таблиця 2.2

Зовнішньоторговельний баланс України по країнах за 2006-2007 роки

Країни

Експорт, млн. дол. США

Імпорт, млн. дол. США

Сальдо, млн. дол. США

2006

2007

2006

2007

2006

2007

Всього (товари і послуги)

45873,5

58237,3

48758,0

65548,2

–2884,5

–7310,9

Країни СНД

16114,8

22322,0

20886,9

26437,8

–4772,1

–4115,8

Інші країни світу

29758,7

35915,3

27871,1

39110,4

1887,6

–3195,1

у т.ч. країни ЄС

14359,7

16873,6

17989,0

24800,3

–3629,3

–7926,7

Товари

38368,0

49248,1

45038,6

60669,9

–6670,6

–11421,8

Країни СНД

12663,5

18615,2

20184,6

25629,5

–7521,1

–7014,3

Інші країни світу

25704,5

30632,9

24854,0

35040,4

850,5

–4407,5

у т.ч. країни ЄС

12087,9

13916,8

16194,6

22217,9

–4106,7

–8301,1

Послуги

7505,5

8989,2

3719,4

4878,3

3786,1

4110,9

Країни СНД

3451,3

3706,8

702,3

808,3

2749,0

2898,5

Інші країни світу

4054,2

5282,4

3017,1

4070,0

1037,1

1212,4

у т.ч. країни ЄС

2271,8

2956,8

1794,4

2582,4

477,4

374,4

В даній таблиці наведені країни, з якими Україна найбільше підтримує зовнішньоторговельні відносини, а саме країни СНД, зокрема Російська федерація та країни ЄС. Очевидно, що загалом Україна більше імпортує, ніж експортує. Проте розглядаючи окремо сальдо товарів та сальдо послуг можемо сказати, що негативне сальдо спостерігається у торгівлі товарами, тоді як у торгівлі послугами спостерігається позитивне сальдо, що свідчить, що Україна товарів імпортує більше, ніж експортує, проте послуг експортує більше, ніж їх імпортує.

Показники результативності міжнародної торгівлі, показали, що Україна є із середньою відкритістю економіки, оскільки її експортна квота знаходиться в межах 10%, а також зростає залежність України від імпорту. Коефіцієнт покриття імпорту експортом говорить, що у 2006 та 2007 роках імпорт перевищував експорт.

Що стосується експорту та імпорту товарів і послуг на душу населення, то вони зростали, що свідчить про зростання економіки України.

Найбільшими партнерами України у міжнародній торгівлі залишаються країни СНД та ЄС.

2.2 Динаміка експорту товарів і послуг України за 2003-2007 роки

В попередньому пункті цього розділу ми зазначили, що починаючи з 2006 року спостерігається негативне сальдо зовнішньоторговельного балансу, тобто імпорт товарів і послуг став переважати їх експорт. Варто розглянути конкретно цю ситуацію, перш за все, розпочнемо з експорту товарів, пізніше експорту послуг.

Рис 2.5 Експорт товарів і послуг України за 2003-2007 роки

З рис. 2.5 бачимо, що протягом 2003-2007 років збільшувались як обсяги експорту товарів, так і послуг. Експорт послуг України займає невелику частку у загальному її експорті. Проте обсяги експорту послуг України займають невелику частку у загальному її експорті, порівнюючи з обсягом експорту товарів, що показує, що Україна більше спеціалізується на товарах, ніж на послугах. Тому слід розглянути товарну структуру експорту України.

Розглядаючи товарну структуру експорту України за 2003-2007 роки (див. додаток Б) бачимо, що найбільшу частину експорту становлять мінеральні продукти, продукція хімічної промисловості, недорогоцінні метали, механічне обладнання; машини та механiзми, електрообладнання, транспортні засоби та шляхове обладнання.

Дана таблиця дала змогу зрозуміти, які саме товари Україна найбільше експортує протягом даного періоду, проте варто розглянути вартісні показники експорту за 2006-2007 роки, щоб оцінити, обсяги, яких товарів Україна за останні два роки збільшує для експорту варто розглянути наступну таблицю (див. додаток В).

Можна помітити, що у 2007 році нарощуються обсяги експорту усіх зазначених у таблиці товарів за винятком продуктів рослинного походження, обсяги експорту яких зменшили на майже на 12%.

Загалом у 2006 році обсяги експорту товарів збільшилися на 12,1%, у 2007 – 28,4%, що зумовлено збільшенням вартісних обсягів експорту металургійної продукції, машинобудівної продукції та хімічної продукції.

Таблиця 2.3

Динаміка експорту основних товарів України протягом 2005-2007 років

Назва товарів

Експорт, млн. дол. США

Темп зростання,%

2005

2006

2007

2006

2007

Молоко та молочні продукти; яйця; мед

553,7

340,4

622,7

61,5

182,9

Зернові культури

1384,1

1354,2

763,7

97,9

56,4

Насіння і плоди олійних рослин

135,5

314,4

666,8

232,1

212,2

Продукція харчової промисловості

1291,7

1394,4

2056,2

108,0

147,5

Мінеральні продукти

4708,0

3871,8

4275,2

82,3

110,4

Електроенергія

178,2

281,7

386,3

158,1

137,1

Продукція хімічної промисловості

2990,2

3387,3

4047,2

113,4

119,5

Чорні метали

11486,0

13051,2

16743,8

114,0

128,3

Вироби з чорних металів

1852,0

2361,6

2912,5

127,8

123,3

Електричні машини і устаткування

917,3

1279,0

2238,2

139,5

175,0

Залізничні (трамвайні) локомотиви

965,0

1067,0

1840,2

110,7

172,5

В даній таблиці наведені товари, які за 2007 рік значно збільшили обсяги експорту, що суттєво вплинуло на сумарний експорт. Як бачимо за 2006-2007 роки суттєво зросли вартісні обсяги експорту чорних металів (майже на третину), виробів з чорних металів, що було зумовлено зростанням експортних цін. Суттєво зросли обсяги експорту електричних машин та устаткування, залізничних (трамвайних) локомотивів, що забезпечили у 2007 році майже 60% приросту експорту машинобудування.

Нарощування експорту продукції агропромислового комплексу здійснювалось за рахунок збільшення обсягів поставок насіння олійних культур, продукції харчової промисловості. Зростанню експорту продовольства також сприяло відновлення поставок молокопродуктів до Російської Федерації. Водночас, значно зменшилися у 2007 році порівняно з 2006 обсяги експортних поставок зернових, що пов’язано з низьким врожаєм у 2007 році та встановленням обмежень (експортних квот) на вивезення пшениці, жита, ячменю та кукурудзи.

Також суттєво збільшились вартісні обсяги продукції хімічної промисловості, третина приросту експорту цієї групи була забезпечена збільшенням поставок мінеральних добрив, вартісні обсяги яких зросли майже на третину. Більш ніж 35% експортованої продукції було спожито в країнах СНД, 28% - в країнах Європи, близько 20% - в країнах Азії.

У 2007 році вартісні обсяги експорту мінеральних продуктів суттєво зросли, в основному за рахунок підвищення цін на залізорудну сировину. Значне зниження експорту нафтопродуктів внаслідок скорочення обсягів переробки нафти на території України було компенсовано нарощуванням експорту електроенергії майже на третину.

Як ми вже зазначали, обсяги експорту товарів зростали як і обсяги експорту послуг протягом досліджуваного періоду (див. рис. 2.5), тому варто розглянути експорт послуг детально. Розглядаючи вартісні обсяги експорту послуг (див. додаток Д) бачимо, що за 2007 рік спостерігається збільшення загального експорту послуг. Зростання експорту послуг було досягнуто, головним чином, завдяки збільшенню обсягів надання послуг за статтею «Подорожі» та транспортних послуг, також високими темпами зростав експорт фінансових послуг, послуг з маркетингу та реклами, комп’ютерних та інформаційних послуг, юридичних та бухгалтерських послуг. У 2007 році порівняно з 2006 роком спостерігалося зменшення вартісних обсягів експорту будівельних та страхових послуг.

Найбільшу частку у структурі експорті послуг за 2003-2007 роки становлять транспортні послуги, тому варто розглянути детально їх темпи зростання за видами транспорту.

Рис 2.6 Динаміка експорту транспортних послуг України за 2003-2007 роки

З даного рис. 2.6 видно, що протягом досліджуваного періоду обсяги експорту за усіма видами транспортних послуг помітно збільшуються. Найбільшу частку в експорті транспортних послуг становлять послуги трубопровідного транспорту, а найменшу – повітряного. Варто звернути увагу на зростання обсягів експорту послуг трубопровідного транспорту, адже, якщо спостерігається зростання у 2003-2006 роках (причому досить стрімке у 2006), то у 2007 році відбувається спад.

Отже, хоча експорт послуг займає невелику частку в скупному експорті порівняно з експортом товарів, проте суттєві темпи зростання експорту послуг свідчать про розвиток останніх.

Протягом зазначеного періоду також відбувалося прискорення темпів зростання експорту товарів основним чинником якого за останні роки було покращення кон’юнктури ринків чорних металів та вдала переорієнтація експортних поставок на нові ринки.

2.3 Динаміка імпорту товарів і послуг України за 2003-2007 роки

У першому пункті цього розділу ми зазначили, що у 2006-2007 роках Україна характеризується негативним сальдо зовнішньоторговельного балансу, тому варто розглянути динаміку імпорту товарів і послуг за 2003-2007 роки.

Рис 2.7 Динаміка імпорту товарів і послуг України протягом 2003-2007 років

Протягом досліджуваного періоду спостерігаємо нарощування як обсягів імпорту товарів, так і послуг, проте темпи приросту імпорту товарів є значно більшими від імпорту послуг, причому частка імпорту послуг у загальному імпорті є незначною, що очевидно з рис. 2.7. Високі темпи зростання імпорту були зумовлені, з одного боку, підвищенням доходів домогосподарств і відповідним зростанням обсягів їх кредитування, з іншого – підвищенням інвестиційного та проміжного попиту внаслідок поступового оновлення та розширення виробництва. Крім того, важливим чинником, що вплинув на підвищення вартісних обсягів імпорту, стало зростання цін на енергоносії.

У товарній структурі імпорту (див. додаток Е) найбільшу частку становлять мінеральнi продукти, продукцiя хiмiчної промисловостi, недорогоцінні метали, механічне обладнання; машини та механiзми, електрообладнання, транспортні засоби та шляхове обладнання, тобто помічаємо, що ті групи товарів, які займають найбільшу частку у експорті товарів, домінують також і у імпорті товарів. Хоча, якщо у експорті вироби мистецтва займають невелику частку у сумарному обсязі експорті, то в імпорті вони відсутні.

Найбільший приріст обсягів імпорту товарів у 2007 році порівняно з 2006 (див. додаток Ж) мають жири та олії, готові харчові продукти, деревина та вироби з деревини, дорогоцінне або напівдорогоцінне каміння, дорогоцінні метали; транспортні засоби та шляхове обладнання. На противагу товарів, що мали зростаючі поставки імпорту, то група таких товарів як взуття, головні убори, парасольки мали зменшений обсяг імпорту у 2007 році порівняно з попереднім роком. Імпорт у 2007 році значною мірою зростав за рахунок збільшення поставок продукції машинобудування, мінеральних продуктів та продукції хімічної промисловості.

Таблиця 2.4

Динаміка імпорту основних товарів України за 2005-2007 роки

Назва товарів

Імпорт, млн. дол. США

Темп зростання,%

2005

2006

2007

2006

2007

Мінеральнi продукти

11567,8

13506,2

17280,4

116,8

127,9

- газ природний

3946,0

4769,4

6572,5

120,9

137,8

- кам’яне вугілля

714,3

760,6

1251,0

106,5

164,5

Продукцiя хiмiчної та пов’язаних з нею галузей промисловостi

3097,9

3888,6

5316,5

125,6

136,7

у т. ч.- фармацевтична продукція

1043,9

1384,9

1931,3

132,7

139,5

Полімерні матеріали, пластмаси

1497,5

1988,9

2693,5

132,8

135,4

Електричнi машини і устаткування

2290,5

2682,0

3135,1

117,1

116,9

Транспортні засоби та шляхове обладнання

3219,7

5147,1

8216,6

159,9

159,6

- наземні транспортні засоби, крiм залiзничних

3023,1

4898,3

7770,8

162,0

158,6

Прилади і апарати

490,0

676,7

980,8

138,1

145,0

Наведені товари у даній таблиці найбільш вплинули на загальний обсяг імпорту, зокрема досить високі темпи зростання спостерігаємо у вартісних обсягах транспортних засобів та шляхового обладнання, наземних транспортних засобів, що не включать залізничні, приладів і апаратів.

Вартісні обсяги імпорту мінеральних продуктів у 2007 році збільшилися порівняно з 2006 роком на 31,7%, що було зумовлено головним чином підвищенням цін на імпортований природний газ на 37%. Це забезпечило майже половину приросту імпорту мінеральних продуктів в цілому.

Активне освоєння інвестицій підприємствами вітчизняної промисловості, а також розширення виробництва з комплектації машин та обладнання були основними чинниками зростання вартісних обсягів імпорту продукції машинобудування. Найшвидше зростав внутрішній попит на наземні транспортні засоби на 62% більше ніж у 2005 та на 58% більше у 2006, що забезпечило у 2007 році 47% приросту імпорту машинобудування в цілому, ще 44% приросту було отримано за рахунок двох інших груп: механічні машини та апарати та електричні машини. Найбільшим попитом в Україні користується машинобудівна продукція європейського виробництва: за 2007 рік з Європи надійшло 52,7% товарів цієї групи. Друге місце посідають країни Азії, на які припадає 23,1%.

Значне зростання обсягів імпорту продукції хімічної промисловості відбулось переважно за рахунок збільшення вартості поставок за двома групами: полімерні матеріали та вироби та фармацевтичні продукти. Основним постачальником товарів цієї групи на український ринок залишаються країни Європи.

Підвищення світових цін на метали у 2007 році з одного боку, та зростання виробництва машинобудівної продукції та будівництва – з іншого, спричинило нарощування обсягів імпорту металургійної продукції.

Розглянемо географічну структуру міжнародної торгівлі товарами за 2006-2007 роки, при цьому порівняємо в які країни Україна більше експортує товар і з яких імпортує.

Імпорт послуг протягом 2003-2007 років зростає (див. рис. 2.7), зокрема зростання імпорту послуг було забезпечено збільшенням витрат громадян України на два основних види послуг: транспортні та послуги з подорожуванням (див. додаток З), що займають найбільші частки у загальному вартісному обсязі імпорту послуг. За умови посилення міжнародних інтеграційних процесів, зростання обсягів фінансування внутрішнього виробництва інвесторами-нерезидентами підвищився попит на послуги іноземних фінансових установ чи юридичних, бухгалтерських фірм, а також збільшились витрати на послуги за статтею «роялті та ліцензійні платежі».

Оскільки транспортні послуги займають значну частку у імпорті послуг, тому варто розглянути динаміку імпорту транспортних послуг за досліджуваний період.

Рис 2.8 Динаміка імпорту транспортних послуг України за 2003-2007 роки

Використовуючи рис. 2.8 можемо сказати, що темпи зростання обсягів імпорту за усіма видами транспортних послуг є досить значними, тобто протягом цього періоду відбувається нарощування вартісних обсягів усіх видів транспортних послуг. З даного рисунку можна побачити, що найбільшу частку у імпорті транспортних послуг становлять послуги залізничного транспорту, а найменшу – трубопровідного.

У 2007 році спостерігається найбільший приріст вартісних обсягів імпорту послуг порівняно з попередніми роками. Стрімке зростання транспортних послуг обумовлено збільшенням плати за транзит.

Протягом 2003-2007 років імпорт як товарів, так і послуг помітно зріс, що зумовлено, з одного боку, підвищенням доходів домогосподарств і відповідним зростанням обсягів їх кредитування, з іншого – підвищенням інвестиційного та проміжного попиту внаслідок поступового оновлення та розширення виробництва.

У товарній структурі імпорту найбільшу частку становлять мінеральнi продукти, продукцiя хiмiчної промисловостi, недорогоцінні метали, механічне обладнання; машини та механiзми, електрообладнання, транспортні засоби та шляхове обладнання.

Найбільшу частку у структурі імпорту послуг складають транспортні послуги, імпортні поставки яких помітно зросли протягом досліджуваного періоду.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ

3.1 Потенційні переваги України для розвитку міжнародної торгівлі

Оскільки міжнародна торгівля для України є невід’ємною складовою на шляху до економічного зростання, Україна повинна сприяти розвитку міжнародних торговельних відносин. Проте сьогодні для України характерні такі чинники, які перешкоджають розвитку міжнародній торгівлі, а саме неефективне управління підприємствами; відсутність за кордоном збутової інфраструктури; нерозвиненість основних засад ринкової економіки; недосконалість методів державного регулювання економіки загалом і зовнішньоекономічної діяльності зокрема; слабка інфраструктура підтримки експорту; загострення міжнародної економічної конкуренції; протекціонізм з боку іноземних держав. Саме з такими чинниками, які негативно впливають на міжнародну торгівлю України варто боротися, адже наша держава має спектр потенційних можливостей для розвитку міжнародної торгівлі. [10, с. 238]

Потенційні переваги України для розвитку міжнародної торгівлі такі:

запаси мінерально-сировинних ресурсів (Україна володіє 5% світових запасів мінеральної сировини);

сприятливі кліматичні умови і родючі землі;

наявність інфраструктури для надання послуг (зокрема з міжнародного транзиту нафти та газу);

великий потенціал високотехнічних галузей промисловості.[25]

На думку фахівців, слід вжити таких заходів для поліпшення зовнішньої торгівлі України:

підвищити рівень і якість продукції чорної металургії та важкого машинобудування;

розвивати конкурентоспроможні виробництва аграрно-промислового комплексу;

розвивати експорт ракетної і авіаційної техніки;

розвивати і модернізувати транспортну інфраструктуру;

залучати іноземний капітал для прискорення модернізації;

створювати нові галузі та виробництва (рідкісноземельні метали, комп’ютери, мікроелектроніка тощо);

розвинути міжнародний туризм до світового рівня;

створити маркетингові та сервісні мережи на міжнародних ринках;

збільшити закупівлі за кордоном новітніх технологій для створення нових конкурентоспроможних національних виробництв;

активно впроваджувати міжнародні стандарти і процедури сертифікації;

використовувати політичні та дипломатичні важелі впливу для забезпечення участі України у великих міжнародних коопераційних проектах;

належним чином забезпечити інформатизацію зовнішньоекономічної діяльності;

удосконалити фінансові механізми регулювання експорту.

У державній політиці регулювання міжнародної торгівлі України пріоритетними є такі завдання:

вироблення цілісної державної концепції та ґрунтовних програмно-цільових підходів уряду, суб’єктів державного управління на вищому та середньому рівнях, законодавчих і виконавчих органів у сфері міжнародного співробітництва;

комплексна оптимізація механізму регулювання структури та умов експортно-імпортної діяльності на основі виваженої оцінки ролі та місця України в системі міжнародного поділу праці;

правове й організаційно-інституційне закріплення переходу до переважно економічних та правових методів регулювання міжнародної торговельної діяльності;

створення чіткої системи пріоритетів розвитку експортного потенціалу з обґрунтуванням напрямів національної спеціалізації при застосуванні відповідних організаційних та фіскальних методів;

нормативно-правове, а також політико-структурне забезпечення пріоритетного розвитку експортного виробництва високотехнологічних товарів і виробів із високим ступенем перероблення, зокрема засобами зменшення або скасування ПДВ на експорт;

застосування економічно виправданої (на базі точкової підтримки) промислової, кредитної, податкової, організаційної політики сприяння експортному виробництву;

приведення нормативно-правової бази зовнішньої торгівлі у відповідність до критеріїв міжнародного торговельного права з урахуванням досвіду індустріально розвинутих країн, тих постсоціалістичних країн Центральної і Східної Європи, які випередили Україну на шляху реформ;

забезпечення диференційованого підходу до оподаткування за рахунок приведення розміру податків у відповідність до якості, конкурентоспроможності та глибини перероблення продукції;

надання державних гарантій експорту, сприяння створенню компаній зі страхування і перестрахування ризиків у зовнішньоекономічній діяльності, а також кредитних та інвестиційних ризиків у цій сфері, підключення до ефективного страхування справи банківської системи;

поступове скасування обов’язкового продажу валютної виручки;

сприяння формуванню конкурентного середовища в експортному виробництві за рахунок протидії спробам монополізації експортної діяльності, розширення кола підприємств-експортерів;

забезпечення протекціоністської підтримки національних виробників за рахунок удосконалення засобів та інструментів регулювання імпорту, зокрема при активнішому використанні антидемпінгових процедур;

запровадження гнучкого вибіркового підходу до встановлення розмірів ввізного мита з урахуванням наявності власного виробництва імпортоконкурентних товарі, рівня насиченості внутрішнього ринку відповідними товарами, їх технологічної значущості для вітчизняної економіки;

лібералізація імпорту високотехнолог7ічної та дефіцитної на внутрішньому ринку продукції, яка потрібна для технічного переозброєння промисловості, розвитку конкурентоспроможних виробництв;

створення обґрунтованих з погляду інтересів держави вільних (спеціальних) економічних зон різних типів (технопарків, технополісів, експортних виробничих зон, вільних портів, вільних митних зон) для поліпшення умов експортного та високотехнологічного виробництва, зовнішньої торгівлі і залучення іноземних капіталовкладень у розвиток експортоспроможних виробництв).[13 с. 141-142]

Здійснення вище перелічених заходів допоможе Україні розвинути міжнародну торгівлю, тим самим зайняти відповідне місце на світовому ринку, що дозволить розвинути спеціалізацію країни та забезпечення необхідними товарами і послугами шляхом їх імпорту.

3.2 Факторні передумови міжнародної торгівлі України

Для того, щоб об’єктивно оцінити умови та тенденції експортної спеціалізації та імпортного профілю України, як і будь-якої держави світу, доцільно проаналізувати факторні передумови міжнародної торгівлі. Ресурсне забезпечення значною мірою визначає структуру такої торгівлі, місце національної економіки в системі міжнародного обміну та поділу праці. Разом з тим не слід абсолютизувати його, адже в сучасному світі дедалі більшу роль відіграють не первинні фактори спеціалізації (ресурсо-кліматичні умови розвитку економіки, її забезпеченість робочою силою, землею тощо), а вторинні. Такими факторами можна вважати історично сформований профіль національного виробничого комплексу, характер робочої сили, нарешті, суб’єктивні (нехай і об’єктивно зумовлені) рішення щодо розвитку тих або інших видів виробництва. [10, с. 245]

Щодо факторів первинного характеру, які визначають торговельний профіль України, слід відзначити, що хоча наша держава і має значні поклади вугілля, залізної та марганцевої руд, сірки, ртуті, титану, мінеральних солей, інших видів корисних копалин функціонування її національного відтворювального комплексу значною мірою залежить від енерго-сировинних поставок з інших країн. Більше того, наша держава має від’ємний баланс у торгівлі енерго-сировинними ресурсами, що значною мірою зумовлено неефективністю господарювання, витратністю моделі природокористування. [10, с. 245]

У цьому зв’язку можна відзначити, що природні чинники забезпечують і великий аграрний потенціал відкритої економіки України. Нині в багатьох підгалузях відбувається бурхливе зростання виробництва продуктів харчування. [11, с. 262]

Фактори вторинного порядку пов’язані з сучасними закономірностями інтернаціоналізації світових продуктивних сил. Вони походять від природного розподілу багатств, але відображають багаторічні зусилля щодо формування національної спеціалізації, освоєння зарубіжних ринків, а також історичну орієнтацію на закордонні предмети виробничого та індивідуального споживання.

Поліпшення ситуації на національних та закордонних ринках для вітчизняних виробників пов’язано із використання сучасних видів пакування, зручної та герметичної тари. Передусім ідеться про паровакуумне пакування у скляних банках, яке, хоча і підвищило вартість продукції, користується популярністю в покупців. Поліпшилися менеджмент та маркетингова робота, реклама, розширюється представництво вітчизняних аграрних виробників на ярмарках та виставках в Україні й за кордоном. [7, с. 245]

Самозабезпечення окремими країнами всіма товарами вимагає великих затрат та знижує ефективність господарювання порівняно з моделлю спеціалізації виробництва. Для відкритих економічних систем перспективнішим шляхом, ніж створення багатогалузевої економіки, включаючи весь спектр підгалузей та функціональних виробництв, є розвиток механізмів міжнародної спеціалізації. Це стосується й окремих підприємств, для яких дуже часто значно продуктивнішим, ніж орієнтація на повний технологічний цикл, є акцент на створенні великосерійних промислових потужностей, спеціалізація на конкретних стадіях та видах обробки.

Розвиток дії первинних факторів відбувається за рахунок іноземних інвестицій, а також завдяки поліпшенню роботи вітчизняних виробників аграрної техніки.[2, с. 235]

Тому для України такими вторинними факторами, які можна використати з метою оптимізації участі в системі міжнародної торгівлі, є наявні, значною мірою вже орієнтовані на експорт, підгалузі машинобудування, хімічного, текстильного, харчового та інших видів виробництва. Тобто на сучасному етапі ідеться передусім про ефективніше використання вже створених матеріальних об’єктів виробничої інфраструктури, які потребують, як правило, значних інвестицій у модернізацію, всебічний розвиток як сумісних, так і більш спеціалізованих промислових потужностей. [6, с. 126]

За допомогою зазначеного підходу необхідно подолати таку рису експортно-імпортної діяльності країни, як висока концентрація у товарній структурі продукції невеликої кількості галузей.

Відомо, що в структурі імпорту домінують газ, нафта і нафтопродукти, які ввозяться переважно з країн СНД. Це пояснюється не тільки енергоємністю вітчизняного виробника, а й фінансовою дефіцитністю економіки, через що імпорт товарів некритичного характеру є значною мірою лімітованим.[13, с. 138]

Експорт України є типовим для індустріально-аграрної країни. Так, у галузевому аспекті переважна частина експорту припадає на лімітовану кількість галузей – металургійну та металообробну промисловість, машинобудування, хімічну і нафтохімічну промисловість, а також на агропромисловий комплекс.[13, с. 141]

Відтак перспективна модель національної спеціалізації повинна враховувати завдання соціального поступу за умов технологічного прогресу, той науково-технічний потенціал, що його створено в Україні, а також інтелектуальні, творчі можливості людей. З цими галузевими цілями пов’язане прискорення розвитку виробництва композитних та корозійно стійких матеріалів, засобів зв’язку, продукції на базі інформаційних, телекомунікаційних та лазерних технологій, устаткування для видобування рідкісноземельних матеріалів та інших корисних копалин, зварювання та виробництва нових технологічних матеріалів і будівельних конструкцій, а також інших видів виробництва, в яких проявилось або потенційно може проявитися технологічне лідерство України.[6, с.128]

Вирішальними умовами розширення участі України в системі міжнародних економічних відносин є рівень і динаміка руху національної економіки, ступінь її відкритості, а також розвиненість і структура зовнішньоекономічних контактів, здатність відповідати постійно мінливим умовам міжнародного господарського життя. У нових умовах необхідно забезпечити органічне розширення російської участі в системі міжнародних економічних відносин і більш повне використання можливостей міжнародного поділу праці для рішення як внутрішніх задач країни, так і проблем удосконалювання її зовнішньоекономічних зв'язків. [25]

3.3 Перспективи розвитку міжнародної торгівлі України в умовах її інтеграції

Інтеграція України до світового економічного простору відбувається під впливом суперечливих тенденцій формування глобальної системи господарювання. Зростає взаємозалежність національних господарств, підвищується роль зовнішньої торгівлі в економічному поступі країн, загострюється національна та глобальна конкуренція. За цих умов виникає нагальна потреба розробки оптимальної стратегії входження України в складну сукупність світових господарських процесів з метою адаптації національних регуляторних механізмів до реального процесу світової глобалізації. Така стратегія має ґрунтуватися на активній виваженій державній політиці щодо реформування національної економіки в цілому та зовнішньоекономічної сфери зокрема. [25]

У розвитку світової економіки останніх десятиліть домінують процеси міжнародної економічної інтеграції. Вони визначають напрями та пріоритети сучасного етапу інтернаціоналізації господарського життя, формуючи середовище поглиблених міжнародних економічних відносин країн, що дозволяє не лише розвивати міжнародні економічні зв’язки, а й сприяє розвитку економіки окремої держави. [25]

Особливості України як потенційної учасниці міжнародних економічних угруповань наступні: відсутність досвіду державності, нерозробленість політико-правових регуляторів та інструментів, нерозвиненість ринкових відносин, інерція погіршення економічного стану, запас соціальної витримки населення, який виснажується, розміщення в регіоні, що характеризується інтеграцією високого рівня, конкурентність щодо аналогічних інтересів країн східної Європи та негативний досвід в рамках СРСР. [14, с. 254]

Для ефективної й організаційно оформленої інтеграції України в сучасні світогосподарські звязки необхідні певні політико-правові, соціально-культурні, економічні та інфраструктурні передумови.

Основні політико-правові передумови інтеграції України: політичне визначення України, забезпечення територіальної цілісності та створення адекватної системи національної безпеки, безумовне виконання міжнародних зобов’язань, особливо в сфері прав людини, запровадження прийнятної форми громадянства, перегляд існуючої практики політичних зв’язків з державами колишнього СРСР, пряма участь в у регіональних і глобальних політичних процесах, формування відповідного законодавства і вироблення ефективних механізмів та інструментаріїв його виконання.

Економічні передумови інтеграції формуються завдяки таким чинникам: економічному та інституційному забезпеченню суверенітету, оцінці економічного потенціалу і напрямів структурної перебудови, розробленню та реалізації обґрунтованої програми переходу до ринкових відносин з пріоритетом роздержавлення і приватизації, соціального захисту населення, оцінці експортного потенціалу, виробленню експортно-імпортної стратегії та адекватного механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності, запровадженню національної грошової одиниці з включенням її до системи міжнародних розрахунків, розв’язанню проблеми зовнішньої заборгованості та розподілу активів колишнього СРСР шляхом відповідних переговорних процесів.

До основних соціально-культурних передумов інтеграції належать відродження і виховання почуття власної гідності, створення умов соціально-культурної життєздатності народів України, формування сучасної, орієнтованої на світові пріоритети системи народної освіти, розвиток контактів з українцями, що проживають за межами України. [25]

Формування інфраструктурних передумов насамперед пов’язане з розвитком транспортних комунікацій, необхідних для нормальної життєдіяльності суверенної держави (національні авіакомпанії, флот, транспортні корпорації), розвиток сучасних інформаційно-комунікаційних систем з включенням їх до міжнародних систем. [13, с. 136]

Сучасній економіці нашої держави притаманний ряд негативних характеристик які виступають як фактори що зашкоджують інтеграції України, а саме:

 велика питома вага фізично та морально застарілого обладнання в складі основних виробничих фондів (понад 60%), що стала результатом переважання екстенсивних методів розвитку економіки і, насамперед, її базових галузей;

 диспропорції в системі самозабезпечення ключових галузей життєдіяльності країни (майже повна зовнішня паливно-енергетична залежність; задоволення потреби в електротехнічних та кабельних виробах; продукції текстильної, целюлозно-паперової та медичної промисловості лише на половину, відсутність виробництва каучуків, ряду продуктів органічного синтезу, устаткування для легкої промисловості, переробних галузей агропромислового комплексу тощо);

 незбалансованість галузевої структури промисловості з точки зору її соціальної орієнтації (потенціал промисловості на 90% формують важкі галузі, питома вага виробництва предметів споживання становить близько 30%, тоді як у розвинутих країнах вона досягає 50-60%).[13, с. 138]

Ефективність міжнародної економічної інтеграції досягається за рахунок таких чинників:

усунення дискримінації та барєрів між країнами-учасницями інтеграційних угруповань у переміщенні товарів, послуг, капіталу, робочої сили та підприємництва;

стандартизації та уніфікації у виробничо-комерційній сфері;

динамічного ефекту завдяки розширенню ринку та економії на масштабах виробництва;

забезпечення достатнього рівня конкуренції.

Включення України до будь-яких інтеграційних угруповань у стані без чіткого бачення перспектив структурної реорганізації може призвести не лише до консервації, але й до негативних тенденцій у всіх галузях національної економіки. І навпаки, участь України в інтеграційних процесах за умов цілеспрямованої внутрішньої структурної політики дасть змогу ефективніше і швидше виправити деформовану економіку, виходячи з таких пріоритетів структурної переорієнтації:

науково-технічне та технологічне оновлення виробництва із забезпеченням його конкурентоспроможності шляхом глибокої модернізації. Зменшення ресурсомісткості за рахунок ефективного використання власних паливно-сировинних ресурсів;

підвищення рівня внутрішньої збалансованості національної економіки для зменшення зовнішньої залежності в розвитку її ключових галузей за рахунок формування системи власної міжгалузевої кооперації та забезпечення повних виробничих циклів;

створення умов для соціально орієнтованого розвитку національної економіки за рахунок, з одного боку, цілеспрямованої трансформації її структури, з другого - завдяки забезпеченню балансу споживчого ринку з доходами населення, підвищенню мотивації до праці, фінансовій макростабілізації. [26]

У перспективі на найближчі 10-15 років ключове значення для України матимуть економічні відносини з країнами СНД. Головними цілями Економічного Союзу визначено: формування умов стабільного розвитку економік країн-учасниць; поетапне створення загального (спільного) економічного простору на основі ринкових відносин; забезпечення рівних можливостей для всіх господарських суб’єктів; реалізація спільних економічних проектів; вирішення актуальних соціально-економічних завдань. Домовленості країн у межах Економічного Союзу СНД зорієнтовані на поетапне забезпечення вільного руху товарів, послуг, капіталів, робочої сили. Зокрема, перспективним планом інтеграційного розвитку СНД передбачається створення зони вільної торгівлі, митного та платіжного союзів Зауважимо, що інтеграційні процеси в межах СНД розвиваються в умовах погіршення економічного стану країн-учасниць. [25]

Магістральним шляхом розвитку економіки України в ХХІ столітті стане створення економіки відкритого типу, тобто такої економіки, яка останнім часом здобула найбільшу кількість прихильників в світу. Це, з одного боку, дозволить Україні стати зрозумілою країнам-партнерам і спілкуватися з ними однією мовою бізнесу, а з іншого - відкриє для ТНК шляхи до України. [2, с.230]

ВИСНОВКИ

Міжнародна торгівля займає чільне місце у розвитку кожної держави. В результаті розподілу праці країни за допомогою міжнародної торгівлі можуть розвивати декілька сфер діяльності, в яких вона спеціалізується та імпортувати ті продукти, які вона сама не виготовляє, або які є низької якості порівняно з іншими країнами.

З розвитком міжнародних економічних відносин країни намагаються зменшити бар’єри при здійсненні торгівлі так, щоб це було взаємовигідно, тому розрізняють такі види торгівлі, як традиційна, торгівля продукцією у рамках кооперації та зустрічна торгівля.

З розвитком міжнародної торгівлі країни можуть торгувати як з посередниками, так і без посередників. Торгівля може здійснюватися при посередництві міжнародних бірж, аукціонів, тендерів, ярмарок та виставок.

Розвиток і ускладнення міжнародної торгівлі знайшло своє відображення в еволюції теорій, що пояснюють рушійні сили цього процесу. Концепції міжнародної торгівлі були основою зовнішньоторговельних політик як спроби теоретичного осмислення та пояснення причини міжнародного товарного обміну, його динаміки, структури, ефективності та перспектив розвитку.

Першою теорією міжнародної торгівлі вважається меркантилізм. На думку раннього меркантилізму країні слід якомога більше експортувати продуктів при забороні або жорсткому обмеженні імпорту та недопущенні вивозу срібла і золота, що ототожнювалося з багатством нації. Пізній меркантилізм, на відміну від раннього, допускає імпорт країни за умови позитивного сальдо зовнішньоторговельного балансу, а також дозволяє здійснення вивозу золота та срібла.

Модель «ціни-золото-потоки» Д. Х'юма заперечує положення меркантилізму щодо накопичення багатства (золота, срібла), оскільки це призводить до збільшення пропозиції грошей, що в свою чергу зумовить зниження конкурентоспроможності країни на світовому ринку.

Адам Сміт, засновник теорії абсолютних переваг, стверджує, що країнам варто експортувати ту продукцію, яка виготовляється у цій країні з найменшими витратами, тоді як Давид Рікардо вважає, що тією продукцією, яка має найбільшу абсолютну перевагу або найменшу абсолютну не перевагу.

Жан Батист Сей на противагу Сміту та Рікардо розглянув причини торгівлі певною продукцією: країни торгують тими товарами на виробництво яких у неї порівняно кращі фактори виробництва. Схожі погляди у Хекшера-Оліна, який вважає, що країни торгують тими товарами, на виробництво яких вона добре забезпечена факторами виробництва.

Леонтьєв вважав, що торгівля певними товарами залежить від кваліфікації робочої сили: якщо присутній надлишок висококваліфікованої праці, то країна експортуватиме ту продукцію, на виготовлення якої необхідна висококваліфікована праця.

Теорії неотехнологічного напряму стверджують, що для індустріально розвинених краї варто спеціалізуватися на виробництві та експорті наукомістких та технологічно складних товарів, тоді як країнам, що розвиваються – ресурсномістких товарів. Країна, що виготовила унікальний товар матиме вигоду в тому разі, якщо внутрішній попит на цей товар країни-імпортера сформується за коротший час, ніж у ній налагодиться виготовлення аналогічного товару. В результаті розвитку деякі види продукції потрібно постійно замінювати новими, що більш охоплюють потреби суспільства, оскільки з часом вони потерпають вихід із ринку. Також у цих теоріях спостерігається думка, що торгують між собою ті країни, які мають однаковий рівень розвитку економіки.

Теорія конкурентних переваг Портера зазначила, що конкурують між собою не країни, а фірми, успіх на зовнішньому ринку яких залежить від внутрішніх характеристик країни.

Сучасна міжнародна торгівля з боку окремих держав здійснюється за методами тарифного і нетарифного регулювання, що проводиться з метою захисту національних інтересів та економічної безпеки, шляхом підтримання взаємовигідного співробітництва.

Для того, щоб виявити тенденції розвитку міжнародної торгівлі держава визначає ряд показників міжнародної торгівлі, що визначають її динаміку та результативність.

Зовнішньоторговельний оборот України зростає, при цьому зростає як експорт товарів і послуг, так і їх імпорт. Проте, починаючи з 2005 року приріст імпорту товарів і послуг значно перевищував їх експорт, що спричинило виникнення від’ємного сальдо зовнішньоторговельного балансу у 2006-2007 роках.

Показники результативності міжнародної торгівлі, показали, що Україна є із середньою відкритістю економіки, оскільки її експортна квота знаходиться в межах 10%, а також зростає залежність України від імпорту. Коефіцієнт покриття імпорту експортом говорить те ж саме, що і сальдо зовнішньоторговельного балансу, тобто у 2006 та 2007 роках 6 і 11% відповідно імпорту не покривалося експортом, оскільки імпорт перевищував експорт.

Що стосується експорту та імпорту товарів і послуг на душу населення, то вони зростали, що свідчить про зростання економіки України, хоча присутній той момент, що чисельність населення країни щороку зменшувалася.

Розглядаючи експорт товарів і послуг помітили, що у структурі експорту товарів переважають мінеральні продукти, продукція хімічної промисловості, машинобудування, металопродукція, вартісні обсяги експорту яких помітно зросли за останній досліджуваний рік.

У експорті послуг переважають транспортні послуги, часка яких у 2007 році становила майже 68%. Спостерігалося збільшення вартісних обсягів експорту послуг за усіма їх видами, зокрема зростання експорту послуг було досягнуто, головним чином, завдяки збільшенню обсягів надання послуг за статтею «Подорожі».

У структурі імпорту товарів переважають мінеральні продукти, продукція хімічної промисловості, механічне обладнання, машини та механізми, електрообладнання, транспортні засоби та шляхове обладнання. Спостерігалися суттєві темпи зростання імпортних поставок продукції агропромислового комплексу та промислових виробів, металургійної продукції, продукції хімічної промисловості, мінеральних продуктів.

У експорті товарів спостерігалося негативне сальдо вже з 2005 року, тоді як сальдо послуг мало лише позитивне значення протягом 2003-2007 років.

Щодо географічної структури експорту-імпорту товарів і послуг, то найбільшими партнерами України залишаються країни СНД, зокрема Російська Федерація, країни ЄС, Азії та Америки, зокрема США.

Сьогодні для України характерні такі чинники, які перешкоджають розвитку міжнародній торгівлі, а саме неефективне управління підприємствами; відсутність за кордоном збутової інфраструктури; нерозвиненість основних засад ринкової економіки; недосконалість методів державного регулювання економіки; слабка інфраструктура підтримки експорту; загострення міжнародної економічної конкуренції.

На думку фахівців, слід вжити таких заходів для поліпшення зовнішньої торгівлі України:

залучати іноземний капітал для прискорення модернізації;

створювати нові галузі та виробництва;

створити маркетингові та сервісні мережи на міжнародних ринках;

збільшити закупівлі за кордоном новітніх технологій для створення нових конкурентоспроможних національних виробництв;

активно впроваджувати міжнародні стандарти і процедури сертифікації;

використовувати політичні та дипломатичні важелі впливу для забезпечення участі України у великих міжнародних коопераційних проектах;

належним чином забезпечити інформатизацію зовнішньоекономічної діяльності;

удосконалити фінансові механізми регулювання експорту.

Здійснення вище перелічених заходів допоможе Україні зайняти краще місце на міжнародному ринку завдяки підвищенню конкурентоспроможності України.

Також для поглиблення міжнародних відносин щодо торгівлі країни можуть інтегрувати. Для України інтеграція є досить актуальною темою. Саме інтеграція дозволить позбутися бар’єрів при здійсненні експорту-імпорту товарів і послуг, усунути дискримінацію в цій сфері.

Рівень розвитку міжнародної торгівлі певної країни впливає на розвиток її економіки зокрема, тому вкрай важливо розвивати ці зовнішньоторговельні відносини. Для раціональної організації цих відносин, які б приносили вигоду потрібно використовувати концепції міжнародної торгівлі, які дають можливість не лише зрозуміти причини виникнення міжнародної торгівлі, а й доцільний спосіб її рганізації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» № 2157-IV (2157-15) від 04.11.2004 // джерело: www.rada.gov.ua.

2. Бураковський. Теорія міжнародної торгівлі: Навч. посібник. – 2-ге вид – К.: Основи, 2000. – 240 с.

3. Горбач Л.М., Плотніков О.В. Міжнародні економічні відносини: Підручник. – К.: Кондор, 2005. – 266 с.

4. Дахно І.І Міжнародна торгівля: Навч. посібник. – К.: МАУП, 2003. – 296 с. – Бібліогр.: с.287-289

5. Дахно І.І. Зовнішньоекономічна діяльність: Навч. посібник. За ред. д.е.н., проф.. Дахна І.І – К.: Центр навч. Літератури, 2006. – 360 с.

6. Козак Ю.Г., Лук’яненко Д.Г., Макогон Ю.В. та ін. Міжнародна економіка: навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, Видавництво «АртЕк», 2002. – 436 с.

7. Козик В.В., Планкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. Посіб. – 2-ге вид. стер. – К.: Знання-Прес, 2001. – 277 с. – (Вища освіта ХХІ століття).

8. Коломацька С.П. Зовнішньоекономічна діяльність в Україні: правове регулювання та гарантії здійснення. Навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2004 – 288 с.

9. Мочерний С.В. Політична економія.: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2002. – 687с. – (Вища освіта ХХІ століття).

10. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України.: Підручник. – К.: Центр учбової літератури. 2007. – 296 с.

11. Одягайло Б.М. Міжнародна економіка: Навч. Посіб. – К.: Знання, 2005. – 397 с. – (Вища освіта ХХІ століття).

12. Рокоча В.В. Міжнародна економіка: Навч. посіб.: У 2 кн. – К.: Таксон 2000 – Кн. У: Міжнародна торгівля: теорія та політика. – 320 с.: іл. (‘Modus vivendi’).

13. Румянцев А.П., Климко Г.Н., Рокоч В.В та ін.; за ред. А.П. Румянцева. Міжнародна економіка: Підручник. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2004. – 449 с. – (Вища освіта ХХІ століття).

14. Румянцев А.П., Коваленко Ю.О. Міжнародна економіка: Навч. посібник. -:К.: Центр учбової літератури. 2007. - 296с.

15. Рум’янцев А.П., Рум’янцев Н.С. Зовнішньоекономічна діяльність: Навч. посібник. -:К.: Центр навчальної літератури. 2004. - 377с.

16. Савельєв Є.В. Міжнародна економіка: теорія міжнародної торгівлі і фінансів: Підручник магістрантів з міжнародної економіки і державної служби. – Тернопіль.: Економічна думка, 2005. – 542 с.

17. Циганкова Т.М., Петрашко Л.П., Кальченко Т.В. Міжнародна торгівля: Навч. Посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 488 с.

18. Філіпенко А.С., Буд кін В.С., Рогач О.І. Світова економіка. Навч. посібник. -:К.: Центр навчальної літератури. 2004.

19. Юхименко П.І., Леоненко П.М. Історія економічних учень: Навч. посіб. – 2-ге вид., випр. – К.: Знання-прес, 2001. – 514 с. – (Вища освіта ХХІ століття).

І.М.Школа В.М.Козменко“Міжнародні економічні відносини “ Чернівці “Рута” 1996 ст 126-146.

20. www.ukrstat.gov.ua

21. www.customs.gov.ua

22. www.energy.gov.ua

23. www.ukr.net

24. www.kmu.gov.ua

25. www.rada.gov.ua

26. www.google.com.ua

ДОДАТОК А

Система показників міжнародної торгівлі

Показник

Рахункова формула

Зміст

Показники, що характеризують динаміку розвитку міжнародної торгівлі

Темп зростання експорту

ТЗЕ = Е>1> / Е>0>*100%

Е>1> - обсяг експорту у звітному році, Е>0> - обсяг експорту у базовому році.

Темп зростання імпорту

ТЗІ = І>1> / І>0> * 100 %

І>1>- обсяг імпорту у звітному році,

І>0> - обсяг імпорту у базовому році;

Темп зростання зовнішньоторговельного обороту

ТЗЗТО=ЗТО>1 >/ ЗТО>0> * 100%

ЗТО>1> – вартісний обсяг зовнішньоторговельного обороту звітного року, ЗТО>0> - базового року.

Показники, що характеризують результативність міжнародної торгівлі

Зовнішньоторговель-ний оборот

ЗТО = Е + І

Розраховують у поточних і порівняних цінах.

Сальдо зовнішньоторговельного балансу

С = Е - І

Якщо С > 0 – позитивне сальдо, С < 0 – негативне, С = 0 – нульове.

Сальдо торгового балансу

С>т >= Е>т >-І>т>

Різниця між вартісним обсягом експорту та імпорту товарів.

Сальдо балансу послуг

С>п> = Е>п>- І>п>

Різниця між вартістю експортованих та імпортованих послуг.

Експорт на душу населення

ЕДН=Е / ЧН

Е - обсяг експорту, ЧН - чисельність населення.

Імпорт на душу населення

ІДН=І / ЧН

І - обсяг імпорту, ЧН - чисельність населення.

Експортна квота

ЕК = Е / ВВП*100%

Показник відкритості економіки.

ЕК ≤ 10% - країни з відносно закритою економікою; ЕК ≥ 35% - з відносно відкритою; 10 < ЕК < 35% - із середньою відкритістю.

Імпортна квота

ІК = І / ВВП*100%

Показник імпортної залежності країни, ІК ≥ 15% - критичний імпорт.

Коефіцієнт покриття імпорту експортом

К>п> = Е/І * 100%

Оцінює ступінь збалансованості зовнішньої торгівлі. Якщо К>п> < 100% - певна частка імпорту не забезпечується експортом.

Квота зовнішньоторговельного обороту

КЗТО=ЗТО / ВВП * 100%

Є узагальнюючим показником реальної відкритості й водночас залежності національної економіки

ДОДАТОК Б

Товарна структура експорту товарів в Україні за 2003-2007 роки

Групи товарів

Питома вага, у % до загального до загального обсягу

2003

2004

2005

2006

2007

Усього

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

Живі тварини і продукти тваринного походження

2,27

1,98

2,14

54,2

1,5

Продукти рослинного походження

3,23

3,48

4,95

5,1

3,5

Жири та олії

2,42

1,67

1,71

2,5

3,5

Готові харчовi продукти

3,92

3,49

3,77

3,6

4,2

Мінеральнi продукти

15,16

13,23

13,73

10,1

8,7

Продукцiя хiмiчної промисловостi

8,42

8,51

8,72

8,8

8,2

Полімерні матеріали, пластмаси та каучук

1,56

1,34

1,68

2,1

2,0

Шкiряна i хутряна сировина

0,78

0,63

0,62

0,8

0,8

Деревина

1,73

1,58

1,56

1,6

1,7

Маса з деревини

1,38

1,20

1,33

1,6

1,6

Текстиль

3,32

2,70

2,67

2,4

2,0

Взуття, головнi убори, парасольки

0,40

0,37

0,31

0,3

0,3

Дорогоцінне або напівдорогоцінне каміння

-

0,86

0,29

0,3

0,3

Недорогоцінні метали

36,83

39,94

40,97

42,8

42,2

Механічне обладнання; машини та механiзми, eлектрообладнання

10,08

9,28

8,29

8,7

10,1

Транспортні засоби та шляхове обладнання

4,26

6,24

4,83

5,4

6,7

Прилади i апарати оптичнi; апарати медико-хiрургiчнi; годинники; музичнi iнструменти

1,42

1,81

0,41

0,4

0,4

Рiзнi товари і вироби

0,55

0,52

0,64

0,7

0,7

Вироби мистецтва

0,00

0,00

0,00

0,0

0,0

Різне

1,24

1,10

0,71

1,0

0,8

ДОДАТОК В

Динаміка експорту товарів в Україні за 2006-2007 роки

Групи товарів

Експорт, млн. дол. США

Темп зростання,%

2006

2007

Усього

38367,7

49248,1

128,4

Продукти тваринного походження

396,5

747,2

188,5

Продукти рослинного походження

1951,1

1726,4

88,5

Жири та олії

971,4

1718,0

176,9

Готові харчовi продукти

1394,4

2056,2

147,5

Мінеральнi продукти

3871,8

4275,2

110,4

Продукцiя хiмiчної промисловостi

3387,3

4047,2

119,5

Полімерні матеріали, пластмаси та каучук

803,4

987,1

122,9

Шкiряна i хутряна сировина

306,6

394,1

128,6

Деревина

603,1

827,2

137,2

Маса з деревини

596,2

767,7

128,8

Текстиль

915,3

990,3

108,2

Взуття, головнi убори, парасольки

130,2

148,6

114,1

Вироби з каменю, гiпсу, цементу, кераміки, скла

255,5

358,7

140,4

Дорогоцінне або напівдорогоцінне каміння, дорогоцінні метали

124,0

147,5

119,0

Недорогоцінні метали

16420,1

20787,3

126,5

Механічне обладнання; машини та механiзми, eлектрообладнання та їх частини; пристрої для записування або відтворення зображення і звуку

3330,5

4976,6

149,5

Транспортні засоби та шляхове обладнання

2081,1

3304,7

159,0

Прилади i апарати оптичнi; апарати медико-хiрургiчнi; годинники; музичнi iнструменти

152,3

202,3

132,9

Рiзнi товари і вироби

275,8

360,1

130,6

Вироби мистецтва

0,7

2,1

293,7

Товари, придбані в портах

27,5

41,5

150,9

Різне

373,1

382,1

102,4

ДОДАТОК Д

Структура експорту послуг України та його динаміка за 2006-2007 роки

Види послуг, млн. дол. США

Роки

Питома вага до загального обсягу, %

Темп зростання, %

2006

2007

2006

2007

2007

Транспортні послуги

5354,7

6102,3

71,3

67,9

114,0

Подорожі

248,3

334,1

3,3

3,7

134,6

Послуги зв’язку

258,1

237,0

3,4

2,6

91,8

Будівельні послуги

164,3

98,0

2,2

1,1

59,6

Страхові послуги

70,5

84,2

0,9

0,9

119,4

Фінансові послуги

80,1

317,9

1,1

3,5

396,9

Комп’ютерні послуги

86,8

155,1

1,2

1,7

178,7

Роялті та ліцензійні послуги

13,4

18,3

0,2

0,2

136,6

Інші ділові послуги

78,0

91,6

1,0

1,0

117,4

Різні ділові, професійні та технічні послуги

846,9

1151,5

11,3

12,8

136,0

Послуги приватним особам і послуги в галузі культури та відпочинку

22,2

69,6

0,3

0,8

313,5

Державні послуги, не віднесені до інших категорій

3,2

3,6

0,0

0,0

112,5

Послуги з ремонту

279,0

326,0

3,7

3,6

116,8

Всього

7505,5

8989,2

100,0

100,0

119,8

ДОДАТОК Е

Товарна структура імпорту товарів в Україні за 2003-2007 роки

Групи товарів

Питома вага, у % до загального до загального обсягу

2003

2004

2005

2006

2007

Усього

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

Живі тварини і продукти тваринного походження

0,82

1,09

1,38

1,4

1,3

Продукти рослинного походження

3,37

1,52

1,45

1,5

1,4

Жири та олії

0,48

0,51

0,56

0,4

0,6

Готові харчовi продукти

4,77

3,46

4,03

108,0

3,4

Мінеральнi продукти

36,83

37,40

32,01

30,0

28,5

Продукцiя хiмiчної промисловостi

7,69

7,75

8,57

8,6

8,8

Полімерні матеріали, пластмаси та каучук

4,50

4,85

5,36

5,6

5,6

Шкiряна i хутряна сировина

0,29

0,25

0,31

0,3

0,3

Деревина

0,54

0,54

0,55

0,6

0,6

Маса з деревини

3,58

2,71

2,78

2,6

2,5

Текстиль

3,70

3,42

3,89

3,0

2,5

Взуття, головнi убори, парасольки

0,36

0,15

0,77

0,6

0,4

Дорогоцінне або напівдорогоцінне каміння

-

1,35

0,62

0,4

0,4

Недорогоцінні метали

5,20

6,05

6,83

7,4

7,8

Механічне обладнання; машини та механiзми, eлектрообладнання

15,11

16,35

17,55

17,5

17,4

Транспортні засоби та шляхове обладнання

8,14

8,60

8,91

11,4

13,5

Прилади i апарати оптичнi; апарати медико-хiрургiчнi; годинники; музичнi iнструменти

1,61

1,93

1,40

1,5

0,0

Рiзнi товари і вироби

0,78

0,83

0,89

1,0

1,7

Різне

0,56

0,75

0,10

0,1

0,0

ДОДАТОК Ж

Динаміка імпорту товарів в Україні за 2006-2007 роки

Групи товарів

Імпорт, млн. дол.

США

Темп зростання,

%

2006

2007

Усього

5034,5

60669,9

134,7

Продукти тваринного походження

649,0

771,4

118,9

Продукти рослинного походження

671,7

860,5

128,1

Жири та олії

191,1

388,2

203,1

Готові харчовi продукти

1654,7

2090,9

126,4

Мінеральнi продукти

3506,2

17280,4

127,9

Продукцiя хiмiчної промисловостi

3888,6

5316,4

136,7

Полімерні матеріали, пластмаси та каучук

2527,7

3412,9

135,0

Шкiряна i хутряна сировина

136,3

159,5

117,0

Деревина

265,0

374,5

141,3

Маса з деревини

1173,3

1523,0

129,8

Текстиль

1365,5

1487,0

108,9

Взуття, головнi убори, парасольки

269,4

217,9

80,8

Вироби з каменю, гiпсу, цементу, кераміки, скла

738,1

991,6

134,3

Дорогоцінне або напівдорогоцінне каміння, дорогоцінні метали

173,5

269,2

155,2

Недорогоцінні метали

3327,3

4742,7

142,5

Механічне обладнання; машини та механiзми, eлектрообладнання та їх частини; пристрої для записування або відтворення зображення і звуку

7873,4

10571,7

134,2

Транспортні засоби та шляхове обладнання

5147,1

8216,6

159,6

Прилади i апарати оптичнi; апарати медико-хiрургiчнi; годинники; музичнi iнструменти

696,1

1008,5

144,9

Рiзнi товари і вироби

443,2

594,5

134,1

Вироби мистецтва

3,5

3,6

101,1

Товари, придбані в портах

268,1

323,5

120,7

Різне

65,7

65,4

99,6

ДОДАТОК З

Структура імпорту послуг України та їх динаміка за 2006-2007 роки

Види послуг, млн. дол. США

Роки

Питома вага до загального обсягу, %

Темп зростання, %

2006

2007

2006

2007

2007

Транспортні послуги

789

1116,9

21,2

22,9

141,6

Подорожі

230,1

320,8

6,2

6,6

139,4

Послуги зв’язку

90,9

89,3

2,4

1,8

98,2

Будівельні послуги

181,7

108

4,9

2,2

59,4

Страхові послуги

103,6

136,7

2,8

2,8

131,9

Фінансові послуги

407

886,9

10,9

18,2

217,9

Комп’ютерні послуги

111,6

156,1

3,0

3,2

139,9

Роялті та ліцензійні послуги

227,7

230,2

6,1

4,7

101,1

Інші ділові послуги

146,4

125,9

3,9

2,6

86,0

Різні ділові, професійні та технічні послуги

700,7

800,1

18,8

16,4

114,2

Послуги приватним особам і послуги в галузі культури та відпочинку

114,4

252

3,1

5,2

220,3

Державні послуги, не віднесені до інших категорій

584,1

618,7

15,7

12,7

105,9

Послуги з ремонту

32,2

36,7

0,9

0,8

114,0

Всього

3719,4

4878,3

100

100

131,2