Міжнародний паблік рілейшнз

Зміст

1 Сутність і необхідність міжнародних зв’язків з громадськістю

2 Збирання і аналіз міжнародної інформації

3 Система міжнародних комунікацій і тенденції її розвитку

Список використаних джерел

1 Сутність і необхідність міжнародних зв’язків з громадськістю

Світовий досвід показує, що державним органам для просування своїх послуг та підвищення їх авторитету також необхідна професійна ПР-допомога – процес комунікації з навколишнім середовищем. Прикладом цього є той факт, що одним з клієнтів агентства Adell Saatchі&Saatchі у Великобританії є Британська армія, а рекламне агентство D'Arcy в усьому світі працює з Австралійською туристичною асоціацією, у Великобританії активно співробітничає з міністерством транспорту, в Іспанії - з міністерством охорони здоров'я. В Україні зміни почалися досить недавно (найвідомішою є діяльність з питань інформування громадськості МВС). Яскравим прикладом використання сугестивної сили реклами стала розпочата у 2000 році публічна діяльність державної податкової адміністрації України, кампанія боротьби з неліцензійною аудіо і відео продукцією тощо.

Глобалізація міжнародного розвитку значно актуалізувала частину сучасних комунікацій, особливо міжнародні паблік рілейшнз. Під міжнародними ПР розуміють комунікації зі світовою громадськістю, що відбуваються в мультикультурному середовищі та спрямовані на гармонізацію стосунків між різними суб‘єктами міжнародних відносин. Світова громадськість – це сукупний об‘єкт міжнародних ПР, представлений населенням різних країн світу, державами і державними установами, транснаціональними корпораціями, національними фірмами та організаціями, міжнародними утвореннями, які активно її сприймають і реагують на неї [1, с. 32].

Серед причин зростання значення і ваги міжнародних ПР Т.Лебедєва називає такі тенденції:

інтернаціоналізація економічного, політичного та культурного життя, що сприяла глобалізації міжнародних відносин і зростанню взаємозалежності всіх суб‘єктів міжнародних відносин;

зростання значення громадської думки в міжнародних відносинах;

зростання значення міжнародної підтримки у вирішенні глобальних проблем та розв‘язанні конфліктів;

формування позитивного ставлення суб‘єктів міжнародних відносин як необхідного аспекту налагодження співпраці та економічних стосунків.

Міжнародна діяльність з питань зв‘язків з громадськістю в першу чергу пов‘язана зі створенням позитивного іміджу певної країни. Є.Тихомирова вважає, що “…міжнародні ПР повинні бути особливо уважними до громадської думки, оскільки саме позитивна громадська думка у світі про державу та її політику формує імідж держави”.

Важливе значення для формування громадської думки різних країн світу має інформаційно-аналітичне забезпечення зовнішньої політики будь-якої держави, що пов‘язане з діяльністю державних установ та зовнішньополітичних відомств. Зовнішньополітичні комунікації – це процес обміну міжнародною інформацією у системі міжнародних відносин між окремими її суб‘єктами, між державами, суспільними групами та індивідами. Отже, кожна держава розгортає свою мережу зовнішньополітичної комунікації, яка забезпечує її національні інтереси та формує імідж держави. Комунікатором і комунікантом в міжнародних ПР є світова громадськість та її окремі складові.

Філософське кредо “паблік рілейшнз” – знайти “свою” громадськість, залучити прибічників, зробити так, щоб суб’єкт управління, в тому числі політичного управління, відчував плече своєї громадськості.

На нашу думку, для українських суб‘єктів політичних відносин, що діють в системі міжнародних відносин, своя громадськість це – поінформовані громадяни України, політичні групи, партії, рухи, що мають значний вплив на активне населення, інтелігенція, громадяни України, які тимчасово перебувають за кордоном, міжнародні впливові організації, представники української діаспори.

В загальному вигляді функції паблік рілейшнз можна звести до двох основних функцій “паблік рілейшнз” в системі політичної ідеології і культури у міжнародних відносинах: філософську та ідеологічну.

Філософська функція “зв‘язків з громадськістю” в процесі формування політичної культури суспільства полягає у формуванні в громадськості думки, що політичний суб‘єкт несе відповідальність за свою громадськість, що має обумовлювати зворотну відповідальність з боку об‘єкта управління [4, с. 34].

Друга функція "паблік рілейшнз" - ідеологічна. В ситуації глибокої кризи заангажованість людей певною ідеологією сильно визначає перебіг і характер подій. Відсутність певної ідеології теж значно впливає на ситуацію.

З точки зору стратегії розвитку і становлення правової держави та громадянського суспільства рішення обумовлюються потребами формування політичної культури, нової ідеології реальності, що відображає сутність змін, які відбуваються, а через те здатної підсилити легітимізацію інститутів влади та управління, підвищити суспільну інтеграцію до рівня, необхідного для стійкого існування громадянського суспільства, ваги держави на міжнародній арені. Такою ідеологією може бути національна ПР-програма “Національна свідомість”.

В процесі формування політичної культури суспільства дуже важливо добиватися оптимального співвідношення між цілями, з одного боку, методами та засобами їх досягнення – з іншого. Система “зв’язків з громадськістю” заперечує антигуманний принцип “всі засоби є гарними, якщо вони ведуть до досягнення поставленої мети”. В даному випадку “паблік рілейшнз” виходять з необхідності відповідності методів, що використовуються, поставленим цілям, цих двох важливих складових людської діяльності, які мають бути нерозривні. Тільки тоді, коли засоби та цілі поєднані в єдиному просторі та часі, коли ті ж самі люди, виступаючи як засоби, являють собою одночасно і цілі, можна говорити про гуманістичну міру їх співвідношення. Стосовно діяльності “паблік рілейшнз”, найбільш влучним нам видається формулювання І.Канта: “Роби так, щоб ти завжди ставився до людства як у своїй особі, так і в особі іншого як до цілі та ніколи не ставився б до нього лише як до засобу” [3, с. 38].

Однією із складових реалізації концепції національної ПР-програми могла б стати програма “Рік України в …”. Скажімо, хоч 2002 рік було оголошено “Роком України в Росії”, більшість українських аналітиків вважали, що це рішення мало вияв більше в економіко-політичній площині, ніж в культурно-політичній.

Успіх реалізації зовнішньої політики в міжнародних відносинах, на думку С.Блека, залежить від правильного здійснення політики ПР, тому що необхідно зберігати підтримку спільноти з культурних, релігійних і політичних переконань.

Стосовно реалізації міжнародної ПР-кампанії, необхідно чітко усвідомлювати, що загальна стратегія піарівської діяльності суб’єктів політичного управління в міжнародних відносинах повинна бути цілеспрямовано, чітко і дуже жорстко пов'язана із зовнішньополітичними цілями держави.

Прикладом широкої міжнародної ПР-кампанії стала так звана справа “Гонгадзе”. Міжнародного розголосу набули парламентські слухання “Проблеми інформаційної діяльності, дотримання законності та інформаційної безпеки України” (16 січня 2001 р.), які ускладнилися політичною ситуацією “касетного скандалу” та масовою інформаційною кампанією ЗМК зарубіжних країн, пов’язаною із зникненням журналіста Г.Гогадзе. Крізь призму експертних оцінок чітко проглядались висновки, що в Україні немає незалежних ЗМІ, свобода слова лише декларується, законодавство не відповідає реаліям сьогодення.

Каналами реалізації міжнародної ПР-кампанії можуть бути: безпосередній перебіг певних подій або реалізація заходів, засоби масової інформації, консалтингові та експертні агенції, закордонні установи держави, твори, які мають загальнолюдську цінність, продукція, товари і підприємства [2, с. 37].

На наш погляд, при здійсненні міжнародних ПР-кампаній варто розрізняти стратегію налагоджування міжнародних відносин, що має на меті вироблення стратегічних пріоритетів як держави в цілому, так і її суб’єктів зовнішньої політики і стратегію здійснення тієї чи іншої ПР-акції. Остання завжди має часовий термін реалізації. Дуже часто необхідність у здійсненні такої кампанії обумовлюється примусовим характером.

Спираючись на важливі принципи: принцип демократії; принцип альтернативізму; принцип громадянського консенсусу, громадянської згоди; принцип технологічності, “паблік рілейшнз” забезпечують діалогові відносини між державою і суспільством загалом або його суб’єктами.

Для виникнення та розвитку різних форм політичного діалогу необхідно також виконання такої важливої умови, як структурна і психологічна готовність суспільства. Численні аналізи процесу формування громадянського суспільства показують відсутність соціальної “закоренілості”, що притаманна великій кількості політичних партій, діяльність яких й досі має “програмно-маніфестаційний” характер.

Як основний суб’єкт формування політичної культури суспільства держава постійно присутня в актах взаємовідносин між людьми: тоталітарним соціальним машинам відповідає адаптованість людей до відірваних від них інститутів влади; демократичним – властива адаптація інститутів влади та управління до форм повсякденної поведінки і взаємовідносин між людьми.

Відсутність зв’язків з громадськістю вказує на те, що держава утверджує себе або за допомогою якихось силових дій, або в суто традиційній ідеологічній формі – як певну ідею волі, сили, ідеї яка домінує в суспільстві і не пов’язана з повсякденним практичним буттям людей та їх взаємовідносин. Суспільство в цьому випадку не приймає таку ідеологію держави, отже приречене на тип психологічного переживання, в якому домінує психологія реактивності, очікування, прохань, і, нарешті, вимог (де показовими є суто споживчий аспект людської діяльності). Відсутність такого специфічного зв’язку, як “паблік рілейшнз”, в політичній системі приведе до постійної присутності ідеї посилення держави, відсутності діалогу, контакту із суспільством, з яким держава буде справлятися лише силовими, насильницькими методами [5, с. 54].

Численні дослідники “паблік рілейшнз” погоджуються з тим, що такі відносини – між урядом та суспільством, фірмою та споживачами будуються виключно на нормах етики, культури та моралі, що є особливо важливим моментом між тим, хто управляє і тим, ким управляють.

Таким чином, технології “зв’язків з громадськістю” як чинник політичної культури в системі міжнародних відносин виступають як особливий канал вираження, як незадоволення якістю правління та управління, так і ухвалення, підтримки здійснюваного політичного курсу, політико-управлінських рішень, що приймаються.

Світовий історичний досвід свідчить, що влада може ефективно функціонувати лише за наявності динамічних відносин з громадськістю, для чого, з одного боку, потрібен професіоналізм у реалізації владних функцій, а з іншого – суспільство має перетворитися з пасивного об’єкта впливу в самостійний суб’єкт політичного діалогу та дій, для наближення чого використовуються технології “паблік рілейшнз” як чинник політичної культури.

Нинішні соціально-політичні, економічні та інші суспільні процеси надзвичайно динамічні і не завжди передбачувані, що обумовлює невизначеність у прогнозуванні громадської ситуації, нестабільність котрої стає повсякденністю, а не винятком. За таких умов необхідною складовою успіху є вміння швидко адаптуватися до динамізму подій, передбачати їх, здатність відмовитися від застарілих форм та методів. Таким компонентом мають стати “паблік рілейшнз”, що мають постійно забезпечувати суб’єкта політичного управління поточною інформацією, прогнозними розробками, в тому числі рекомендаціями стосовно ефективних форм і методів діяльності, використання тих чи інших каналів та зв’язків з громадськістю, що виконують функцію прогнозування розвитку суспільно-політичних процесів, можливих наслідків рішень, які приймаються і здійснюваних акцій, моделювання соціально-політичної ситуації, визначення основних цілей, методів і способів комунікації [2, с. 39].

Тому приклад США вражає. Культурна експансія країни загрожує всьому світові, на молодь різних країн їх яскравий шоу-бізнес діє просто магічно. Дійсно професійно створено імідж нації та ілюзію могутності, яка впливає на свідомість людей. Розуміючи психологію людей, знаючи їхні потреби, вони творять таку масову культуру, такий образ своєї нації, який “…спонукає народ Америки до оптимізму та гордості за свою державу, викликає почуття патріотизму”. Секрет успіху визначає високий фаховий рівень, організованість і дисципліна, потужна інфраструктура, що формувалася роками.

В той же час, на думку С.Блека паблік рілейшнз в політичних відносинах “…не замінюють правильної політики”. Якщо брати приклад з американською “мрією”, то ми бачимо, що така ідеологія зустріла протидію з боку інших світових країн. Вона обумовила агресивну поведінку народів, проти яких здійснювався ідеологічний вплив. Можна сказати, що події 11 вересня 2001 року змусили адміністрацію США замислитись над формуванням нового міжнародного іміджу країни.

В політичній системі реалізуються два різновиди урядових відносин: владно-політичні та владно-управлінські як елемент приватної сфери в системі політичних відносин. Владно-політичні відносини складаються у зв’язку з управлінням в політичній сфері, в яких “паблік рілейшнз” спрямовані на досягнення соціального консенсусу та забезпечення стабільного функціонування політичної системи загалом; а владно-управлінські – у зв’язку з політичним управлінням в інших сферах громадського життя, де “зв’язки з громадськістю” забезпечують взаємодію суб’єктів суспільних відносин як рівноправних партнерів, здійснюючи таку взаємодію на базі узгодження різних суспільних інтересів, інтересів громадян, з одного боку, та інтересів організацій – з іншого [3, с. 40].

Здійснений порівняльний аналіз використання технологій “паблік рілейшнз” як чинника політичної культури та зовнішньої політики дає підстави стверджувати, що врахування та узгодження різних, часто протилежних інтересів, може реалізовуватись більшою мірою за рахунок активізації соціально оберненого зв’язку, втілення національної ПР-програми засобами паблік рілейшнз, котра ґрунтується на вивченні зворотного зв’язку (моніторингу громадської думки) і прогнозуванні розвитку громадсько-політичних відносин. Наявність різноманітних підходів до проблеми паблік рілейшнз свідчить не лише про її дедалі зростаючу вагомість для вдосконалення системи міжнародних відносин, а й про те, що вона потребує пильної уваги суспільствознавців, тобто всебічного ґрунтовного дослідження.

Нині в Україні склалися сприятливі умови для формування єдиного ринку політичних паблік рілейшнз: усвідомлення спільності цілей та інтересів у рамках політичного керівництва країни; історично сформовані достатні можливості комунікацій; відбувається розвиток політичного й економічного ринку в регіонах; настала необхідність формування позитивного міжнародного іміджу країни.

Зараз в Україні відбувається становлення інституту політичних паблік рілейшнз, закладаються фундаментальні основи діяльності, адаптованої до національних умов. Політичні технології зв‘язків з громадськістю активно використовуються в Україні у всіх сферах громадсько-політичного життя. Багато дослідників схильні вважати феномен паблік рілейшнз не стільки мистецтвом, скільки наукою, де все підкоряється своїм правилам, розрахункам, де основними складовими є дослідження (моніторинг) та прогнозування, в основі якого лежить метод експертних оцінок, планування і прогнозування, оцінка ефективності та вдосконалення існуючих методик [4, с. 35].

Політичні паблік рілейшнз в міжнародних відносинах – це відкрита система, що взаємодіє (за допомогою двосторонніх зв‘язків) із зовнішнім середовищем. Підвищення міжнародного статусу країни можна досягти завдяки впровадженню цілеспрямованої грамотно спозиціонованої національної ПР-програми, націленої на формування нової політичної культури громадян.

Зв‘язки з громадськістю – це найважливіша частина управління суспільством, будь-якої організаційної структури. Це свого роду ідеологія політичної, економічної і конкурентної боротьби, політична культура співробітництва й узгодження інтересів, технологія керування свідомістю і настроями людей як усередині організації, так і на рівні соціальної групи, соціального шару, класу й загалом на рівні суспільства; це технологія просування продукції (у нашому випадку – позитивного іміджу держави) на міжнародному політичному ринкові.

2 Збирання і аналіз міжнародної інформації

Найдинамічнішою формою послуг, що визначає характер розвитку не тільки усієї системи міжнародної економічної діяльності, й саму парадигму прогресу, є комерційна діяльність в інформатизаційній, програмувальній сфері. Справді, сучасні прояви науково-технічного прогресу виявляються у радикальній зміні змісту продукту сфери послуг на основі інформаційних технологій і комп'ютерної техніки.

Відтак нові технології у сфері послуг «зближують» їх виробників і споживачів, допомагають долати часові та географічні бар'єри для контактів, надають змогу розширювати міжнародні ринки збуту. Використання комп'ютерних систем та інформаційних мереж відкриває доступ як для виробників, так і для споживачів до безпрецедентного масиву інформації. Причому інформаційні послуги дають змогу в режимі реального часу контактувати з потенційними партнерами, оперативно формувати економічну стратегію, здійснювати торговельні і фінансові операції. За допомогою сучасних інформаційних мереж виникає можливість надавати навіть освітні та медичні послуги, інколи безвідносно національної належності сторін [1, с. 34].

Цю сферу інколи називають «новою економікою». Вона дедалі більше поширюється у світі, про що, зокрема, свідчить і постійне зростання витрат на технології. Лідером у цій сфері протягом останніх десятиліть XX ст. та на початку XXI ст. є США та інші провідні ринкові держави. У 1999—2001 pp. такі витрати західноєвропейців становили 200—250 млрд. дол.

Через механізми ринку інформаційних послуг і взагалі завдяки експлуатації інформаційного ресурсу створюється 50—60 % сукупного суспільного продукту індустріально розвинутих країн. Причому розвиток інформаційних технологій став динамізатором економічного зростання починаючи з кінця XX ст. Так, американська модель «нової» економіки відбулася як така саме завдяки інформаційним технологіям, що зумовили скорочення безробіття. Мало значення й поширення венчурних інвестицій.

У сучасному світі лідерство на ринку інформаційних послуг зумовлюється лідерством у галузі інформаційних технологій, закріплюючи його. Все це дає змогу вигравати й боротьбу і за ресурси — фінансові, матеріальні і навіть людські. І справді, оскільки саме люди (фахівці) є головним носієм цього ресурсу, виїзд найкращих фахівців з бідніших країн до багатших ще більше посилює технологічний розрив.

Фактично країна (а точніше — група країн, так званий «золотий мільярд») завдяки технологічно-інформаційному лідерству забезпечує перерозподіл ресурсів, практично — їх перелив до себе. І очевидно, що основним постачальником цих ресурсів розвиненим країнам стають усі інші, менш розвинуті країни, які не мають доступу до справді стратегічного виду ресурсів — інформаційно-технологічних [5, с. 57].

У країнах Західної Європи АТР (передусім в Японії, Кореї та на Тайвані) швидкими темпами зростає кількість користувачів Інтернету. Водночас і в багатьох інших країнах відбувається швидкий прогрес високотехнологічних галузей. Так, в Індії відбувалося щорічне зростання у сфері послуг з програмного забезпечення на 50—60 %. При цьому очікується, що саме такі країни, як Індія, Китай та інші держави Азії (незважаючи на відчутний дефіцит кадрів і традицій університетського технологічного навчання, у них значно нижчі, ніж у США та Західній Європі витрати на НДДКР), забезпечать у перших декадах XXI ст. «масовість» зростання користувачів послугами та провайдерів Інтернету і поширення характерних для «нової економіки» об'єктів високотехнологічного виробництва, засобів мобільного телефонного зв'язку.

Удосконалення та диверсифікація електронних інструментів міжнародної торгівлі, а також їх ширше використання є предметом спільних зусиль урядових та комерційних структур країн Заходу. Уряди індустріальне розвинутих країн, як і провідні корпорації, приділяють велику увагу розвиткові електронного бізнесу.

Отже, під впливом науково-технічного прогресу, а також унаслідок цілеспрямованих зусиль на макро- та мікрорівнях відбувається подальше поширення електронної торгівлі, і лідером у цій сфері є Сполучені Штати. Згідно з деякими експертними оцінками, до 2003 p. обсяги продажу через Інтернет у США дорівнюватимуть 200 млрд. дол. (в Японії аналогічний показник становитиме тільки 30 млрд. дол.). Щоправда, загальний очікуваний показник електронної торгівлі між японськими компаніями Міністерство зовнішньої торгівлі та промисловості Японії на цю ж саму дату оцінює в 650 млрд. дол., але і ця цифра більше ніж удвічі поступається очікуваному аналогічному американському показнику.

Поширення електронних інструментів торгівлі значно знижує вартість витрат на взаємний пошук контрагентів — покупців та продавців товарів та послуг. Електронні мережі надають інформацію не тільки про наявні попит і пропозицію, ціни та технічні параметри продукції. Дедалі більшою мірою вони використовуються як інструмент укладання контрактів і розрахунків щодо них, а також сприяють подоланню технічних перешкод у торгівлі. Причому інформаційні послуги самі є окремою, причому дуже динамічною, статтею в номенклатурі міжнародних послуг.

Електронізація та інформатизація сфери послуг, її абсолютне та співвідносне збільшення помітно впливають на структурну політику, міграційні тенденції. Під впливом пов'язаних з комп'ютеризацією інновацій відбувається перебудова усієї мережі фінансових ринків. Спочатку США, а потім країни Західної Європи, а також така традиційно «закрита» країна, як Японія, схиляються до розширеного використання кваліфікованої робочої сили з-за кордону, передусім молодих фахівців — випускників вищих навчальних закладів.

Важливим виявом впливу з боку інформатизаційних та електронних послуг на характер міжнародного бізнесу є подальша концентрація виробництва у вигляді злиттів та поглинань, а також поширення венчурних проектів. Тільки по західноєвропейському регіону на початку XXI ст. загальний обсяг інвестицій капіталу в такі проекти перевищував 20 млрд. дол.

Збирання первісної інформації, її експертно-аналітична обробка, збереження й поширення на комерційній та некомерційній основі є предметом діяльності численних спеціалізованих організацій. Серед них — державні статистичні, науково-академічні заклади, консультаційно-дослідницькі фірми, асоціації виробників, торговельно-промислові палати, підрозділи комерційних структур. Сучасні комп'ютерні системи та телекомунікаційні мережі дають змогу як фізичним, так і юридичним особам отримувати з пізнавально-розважальними та комерційно-діловими цілями доступ до велетенських масивів інформації, різноманітних Інтернет-сайтів та автоматизованих баз даних [2, с. 40].

3 Система міжнародних комунікацій і тенденції її розвитку

Діяльність державних органів щодо реалізації конкретних завдань у рамках захисту інформаційної безпеки держави відбувається за допомогою специфічних методів. Причому ці методи обумовлюються конкретними загрозами і повинні бути адекватними. В загальнофілософському розумінні метод — спосіб досягнення мети, певним чином впорядкована діяльність. Але в нашому випадку, згідно з Концепцією національної безпеки, існують чіткі обмеження цих способів. Причому такі обмеження побудовано за двома основними напрямками.

По-перше, це обмеження, які ставляться вимогами демократичних принципів діяльності державних органів.

По-друге, це обмеження, які ставляться умовою адекватності і відповідності характеру загрози.

Ґрунтуючись на запропонованій нами концепції побудови системи інформаційної безпеки за схемою з двома керівними центрами, які представлені відповідно законодавчим органом і вищими органами виконавчої влади ми можемо провести певну диверсифікацію методів, що використовуються у функціонуванні цього механізму.

У контексті забезпечення інформаційної безпеки (необхідних умов і параметрів інформаційних процесів) ці методи діяльності органів публічної влади виступають як «способи організації, впорядкування процесів, що відбуваються в системі, прийоми здійснення загальних функцій, що виникають в процесі спільної діяльності».

Ясна річ, невід'ємною умовою дієздатності та ефективності методів переконання є розуміння громадянами цілей та завдань держави на конкретному етапі, відповідність національних інтересів держави конкретним особистим соціальним інтересам та потребам, активна участь громадян у відстоюванні та забезпеченні національних інтересів. Результатом застосування методів переконання повинно бути добровільне виконання об'єктом управління правових норм та приписів, що виражають волю суб'єкта. Правильне застосування методів переконання забезпечує високий рівень правосвідомості громадян [3, с. 42].

Практичне застосування цього методу в сфері інформаційної безпеки є багатоваріантним. Наприклад, забезпечення режимів доступу до інформації багато в чому залежить саме від переконання. Так, дуже часто дослідники пов'язують причини витоку таємної і конфіденційної інформації безпосередньо з особистими якостями осіб, які відповідають за збереження та нерозповсюдження цієї інформації. Згідно з опитуваннями, проведеними на російських режимних об'єктах, 35% опитаних виправдовують скоєні порушення режиму таємності незнанням норм режиму таємності, 59% - непередбачуваністю деяких обставин (економічні, виробничі і фінансові труднощі виробництва), які вплинули на невиконання вимог режиму таємності, 61 % — недосвідченістю і невмінням працювати з документами та виробами, що мають гриф «таємно» або «комерційна таємниця».

Застосування державного примусу є більш актуальним в аспектах відповідальності за правопорушення в інформаційній сфері, фізичного захисту об'єктів інформаційної інфраструктури і носіїв інформації з обмеженим доступом.

Певні аспекти інформаційної безпеки є широким полем для застосування методу заохочення. Окрім суто внутрішньоапаратного застосування з метою заохочення співробітників або посадових осіб, величезне значення має зовнішній напрямок. Цей зовнішній напрямок полягає у заохоченні діяльності фізичних та юридичних осіб, результатом якої є поліпшення параметрів і характеристик інформаційних відносин в Україні. В цьому напрямку заохочення може здійснюватись двома шляхами [4, с. 36].

По-перше, це прийняття індивідуальних актів та заходів, наприклад, різного роду державні премії, нагороди та інші заохочувальні заходи діячам науки, освіти та мистецтва, які є основними «виробниками» високоякісної інформаційної продукції, працівникам інформаційних галузей промисловості та засобів ЗМІ.

По-друге, це створення пільгових умов для різного роду прибуткової і неприбуткової діяльності в галузі інформації, освіти, науки, культури, які б заохочували розвиток необхідних українському суспільству напрямків. Це, зокрема, податкові і тарифні пільги, спрощення адміністративних процедур і дерегуляція відповідних видів підприємницької та громадської діяльності тощо.

Таким чином, ми підходимо до другого важливого пункту, який саме і обумовлюється потенціалом демократичного суспільства у вирішенні питань інформаційної безпеки. Це стосується не лише контролю над владою через політичні механізми, а й звичайної діяльності великої кількості недержавних суб'єктів, від яких залежать умови інформаційних процесів в Україні. Це і підприємці, і працівники освіти, науки, культури, і політичні та громадські рухи тощо. Але ефективна діяльність недержавного сектора можлива лише за умови демократичної системи влади в державі. Тому дотримання демократичних принципів вимагає від держави переважно застосовувати опосередковані економічні методи регулювання інформаційної сфери, допускаючи безпосереднє адміністративне втручання лише в окремих випадках.

І, нарешті, третьою вимогою є задекларований принцип адекватності способів і методів захисту інформаційної безпеки конкретним загрозам. Цей принцип так само виступає стримуючим фактором можливих утисків демократичних принципів та громадянських свобод під приводом захисту інформаційної безпеки. Дотримання принципу адекватності насамперед вимагає чіткого законодавчого визначення критеріїв і видів загроз інформаційній безпеці України, можливих дій у відповідь [5, с. 60].

Список використаних джерел

Антипов К.В., Баженов Ю.К. Паблик рилейшнз. — М.: Издательский Дом "Дашков и Ко", 2002. — 146 с.

Богданов Е.Н., Зазыкин В.Г. Психологические основы „Паблик рилейшнз”. — СПб. : Питер, 2003. — 204с.

Буари Ф.А. Паблик рилейшнз или стратегия доверия. — М.: Консалтинговая группа "Имидж-Контакт", 2001. — 178 с.

Грин Э. Креативность в паблик рилейшнз. — СПб.: Издательский Дом "Нева", 2003. — 222 с.

Джефкинс Ф., Ядин Д. Паблик рилейшнз. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. — 400 с.