Лінгвокультурні особливості перекладу англійських юридичних термінів українською мовою

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Переклад як лінгквокультурне явище

1.1 Теоретичні проблеми перекладу

1.2 Екстралінгвістичні аспекти перекладу

Розділ 2. Основні проблеми перекладу текстів з юриспруденції

2.1 Юридичний переклад та його особливості

2.2 Порівняльна характеристика англосаксонської і романо-германської правової системи

2.3 Культурологічні і соціологічні аспекти перекладу юридичного тексту

Розділ 3. Основні проблеми перекладу текстів з юриспруденції

3.1 Переклад прислівників herein/therein і подібних

3.2 Особливості перекладу термінологічної синонімії юридичної літератури

3.3 Прийоми перекладу текстів з юриспруденції

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Переклад текстів юридичної тематики справа досить складна. Насичені вузькоспеціальною термінологією, правознавчі тексти потребують від перекладача не лише високого рівня кваліфікації у знанні граматики і лексики мови, обізнаності у галузі юриспруденції, але і знання культури народу носія мови перекладу. Мова – це не лише засіб спілкування нації, але і вмістище культурологічної, соціологічної і історичної інформації про народ. Головну роль у зв'язку з цим, відіграє не тільки володіння соціальними знаннями правових норм, юридичної термінології, судово-процесуальних систем, але і особистісні якості перекладача, оскільки переклад будь-якого тексту передбачає взаємодію суверенних національних мов, і, відповідно, культурних концептів.

Тема дослідження – культурологічні та соціологічні аспекти перекладу текстів з юриспруденції.

Актуальність дослідження зумовлена тим, що на сьогодні питання розгляду мови у аспекті її взаємодії з культурою і суспільством є, з одного боку, недостатньо поширеним і розкритим, а з іншого, тим, що переклад галузевих текстів саме з точки зору їх кореляції з культурологічними і соціологічними аспектами життя є важливою проблемою перекладацької діяльності.

Мета дослідження – розкрити культурологічні та соціологічні аспекти перекладу юридичної літератури, і на прикладі оригінальних текстів з англійської юриспруденції показати, за допомогою яких прийомів перекладач повинен передавати усі особливості культури мови носія мовою перекладу. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:

    охарактеризувати основні проблеми перекладу, пов’язані зі специфікою культурних і соціальних явищ, які безпосередньо відображені у мові народу;

    уточнити визначення явища перекладу юридичної літератури і охарактеризувати його особливості;

    встановити, які саме культурологічні і соціологічні аспекти мають враховуватися під час перекладу текстів з юриспруденції;

    розкрити проблему перекладу синонімічної лексики, якою насичена юридична література;

    назвати основні прийоми перекладу правознавчих текстів з урахуванням їх соціокультурних особливостей;

    на основі конкретних прикладів показати проблеми перекладу, пов’язані із культурологічними та соціологічними аспектами.

Об’єктом дослідження є соціологічні і культурологічні аспекти англомовного середовища як екстралінгвістичні фактори текстової організації у галузі юриспруденції.

Предмет дослідження становлять особливості перекладацьких стратегій у віднайдені способів відтворення культурних і соціальних явищ в українських перекладах англомовної юридичної літератури.

Фактичним матеріалом дослідження послужили тексти з оригінальної юридичної літератури із періодичних видань та їх переклади. Теоретичною базою даного дослідження стали наукові праці відомих вчених, таких як, А.С. Вагапов, В.С. Виноградов, С.В.Власенко, М.Г. Гамзатов, Т.В. Губаєва, Ю.М. Лотман, В.Н. Комісаров, О. Кононов, В.О. Навроцький, В.Ф. Назаров, А.Д. Швейцар, Є. В. Щєпотіна.

Для розв’язання поставлених завдань у роботі застосовано комплексну методику дослідження. Основними методами дослідження зазначеної теми послужили описовий і зі ставний методи, а також комплексний контекстуально-перекладознавчий аналіз.

Наукова новизна здобутих результатів полягає в тому, що на основі ретельного опрацювання зібраного матеріалу зроблено спробу розкрити проблему перекладу з урахуванням культурологічних і соціологічних особливостей юридичних текстів. Уперше звертається особлива увага перекладачів на те, що, окрім досконалого володіння іноземною мовою, юридичний переклад потребує вузькоспеціальних знань і широкого спектру додаткових знань про країну, її культуру, особливості історичного розвитку та соціальну організацію суспільства. На основі вивчення наукових джерел з перекладознавства, лінгвокультурології, юридичної лінгвістики і інших лінгвістичних дисциплін зібрано, охарактеризовано і проілюстровано на прикладах основні перекладацькі прийоми відтворення соціокультурних явищ англомовних правових текстів в українських перекладах.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що його результати становлять певний внесок у розвиток теоретичних аспектів перекладознавства, пов’язаних з екстралінгвістичними факторами розвитку мови, які включають – культурологічні і соціологічні особливості народу носія мови перекладу, і зокрема жанрово-стилістичних теорії перекладу.

Практична цінність роботи визначається тим, що її результати можна застосовувати для розв’язання практичних проблем, пов’язаних з англо-українським перекладом текстів з юриспруденції. Запропонований аналіз опрацьованої літератури може бути використаний у подальших наукових дослідженнях перекладу галузевої літератури, а саме для вивчення впливу екстралінгвістичних факторів на мову, і урахування цього явища під час перекладу.

РОЗДІЛ 1. ПЕРЕКЛАД ЯК ЛІНГВОКУЛЬТУРНЕ ЯВИЩЕ

1.1 Теоретичні проблеми перекладу

Поширеною є думка, що успіх перекладацької діяльності залежить в першу чергу від кваліфікації і таланту перекладача, від того, наскільки добре він володіє іноземною і рідною мовою, тобто від чинників суб'єктивних. З даної точки зору навчання перекладачів може обмежитися практичними курсами іноземної і рідної мови. Проте при такому підході поза увагою залишається цілий ряд об'єктивних чинників, до яких входять і лінгвокультурні аспекти перекладацької діяльності.

Мова – це те, що лежить на поверхні буття людини в культурі, тому починаючи з XIX ст. проблема взаємозв'язку, взаємодії мови і культури є однією з центральних в мовознавстві. Перші спроби вирішення цієї проблеми убачають в працях В.Гумбольдта (1985), основні положення концепції якого можна звести до наступного: 1) матеріальна і духовна культура утілюються в мові; 2) всяка культура національна, її національний характер виражений в мові за допомогою особливого бачення світу; мові властива специфічна для кожного народу внутрішня форма (ВФ); 3) ВФ мови – це вираження "народного духу", його культури; 4) мова є опосередкована ланка між людиною і навколишнім світом[7, с.112]. Концепція В.Гумбольдта отримала своєрідну інтерпретацію в роботі А. А. Потебні "Думка і мова", в роботах Ш. Баллі, Же. Вандрієза, И. А. Бодуєна де Куртене, Р.О.Якобсона і інших дослідників.

У лінгвістиці XXI ст. активно розробляється підхід, в якому мова розглядається як культурний код нації, а не просто засіб комунікації і пізнання. Фундаментальні основи такого підходу були закладені працями В.Гумбольдта, А.А.Потебні і інших учених. Наприклад, В. Гумбольдт стверджував: "Межі мови моєї нації означають межі мого світогляду" [7,с.111]. Мова не тільки відображає реальність, але інтерпретує її, створюючи особливу реальність, в якій живе людина [14, с.6]. А. М. Хайдеггер, видатний мислитель нашого часу, назвав мову "будинком буття". Тому і лінгвістика, як наука про мову, займає авангардні методологічні позиції в системі гуманітарного знання і обійтися без її допомоги при вивченні культури неможливо.

У зв’язку з цим перед перекладачем, як людиною, яка виступає транслятором особливої інформації про культуру та етнос носія, постають нові задачі. А саме, досконале оволодіння не лише граматикою та лексикою мови перекладу, але і специфічними, властивими тільки даному народу носію мови, знаннями про культурні і соціальні особливості країни. Тому у даному розділі ми розглядаємо переклад у контексті культури.

Навколишній світ, духовне життя і поведінка людей відбиваються в свідомості людини в певних когнітивних структурах, які, у свою чергу, реалізуються і структуруються в мовних категоріях і формах. Формування і розвиток когнітивних і мовних структур відбувається не тільки під впливом зовнішніх чинників (інших елементів культури), але і під дією своїх внутрішніх законів, що визначають існування когнітивних і мовних систем як цілісних утворень.

Переклад у питомому розумінні цього слова означає точну передачу смислу тексту вихідною мовою засобами мови перекладу, тобто в ідеалі під час перекладу не повинне з'явитися нове повідомлення. М. Л. Гаспаров підкреслює, що "процес перекладу складається з двох етапів: розуміння і оформлення". Переклад в даному розумінні цього слова – ідеал, якого дуже важко досягти. Тож для виявлення його меж і умов ми будемо використовувати три рівні аналізу: філософсько-лінгвістичний, культурологічний і мовний.

1. Філософсько-лінгвістичний рівень. Переклад здійснюється з однієї природної мови на іншу. Ю. М. Лотман підкреслює, що природні мови є вельми недосконалими засобами передачі інформації, на відміну від штучних – код відправника і код адресата не співпадають один з одним, але більш менш відповідають один одному: „Умовою адекватного перекладу є максимальна відповідність кодів передачі повідомлення".

2. Культурний рівень аналізу допомагаю зрозуміти, чому природні мови, які є кодами передачі інформації можуть лише частково відповідати одна одній, але не співпадати. Мова є носієм культури, а культура кожного народу на цивілізаційному рівні має власну, відмінну від інших понятійну систему. Переклад текстів одного суспільства мовою іншого може бути адекватний, якщо ці суспільства відносяться до однієї цивілізації. Переклад текстів однієї цивілізації мовою іншої не може бути адекватний через відмінність понятійних систем.

3. Мовний рівень. Переклад з однієї мови на іншу можливий, якщо в мові оригіналу є поняття, які еквівалентні і відповідні поняттям мови перекладу, і смисл поняття мови оригінала і мови перекладу співпадає.

Переклад - це мовний контакт і одночасно явище білінгвізму. Але цей особливий випадок білінгвізму на перший погляд може здаватися нецікавим, бо він далеко відхиляється від норми. Білінгвізм професійного перекладача – це не тільки знання двох мов, але і уміння знаходити і співвідносити комунікативно рівноцінні засоби цих мов з урахуванням особливостей конкретного акту спілкування, а також знання принципів, методів і прийомів, що створюють таке уміння. Постійний контакт двох мов в процесі перекладу створює умови для свідомого або несвідомого внесення змін до мови перекладу під впливом мови оригіналу[16, с.37].

При цьому недостатньо кваліфіковані перекладачі часом порушують норми і узус мови в перекладі, створюючи так звану "перекладацьку мову", яка неодноразово піддавалася критиці, особливо в області художнього перекладу. Для дослідження закономірностей перекладацької діяльності великий інтерес представляють особливості мови, прямо або побічно обумовлені культурою носіїв мови[15, с.37].

Переклад – складне багатогранне явище, що вимагає від фахівця не тільки бездоганного знання мови, але і уміння розрізняти смислові, стильові відтінки писемного або усного мовлення; знання історії мови і, відповідно, розвитку культури суспільства. Володіння фоновими знаннями про культуру, менталітет і етнологічний розвиток народу носія мови є невід’ємною складовою успішної праці перекладача.

1.2 Екстралінгвістичні аспекти перекладу

У створення лінгвістичної бази сучасного перекладознавства важливий внесок робить і соціолінгвістика, яка вивчає різні аспекти проблеми "мова і суспільство". Особливу цінність для теорії перекладу становлять два взаємодоповнюючі підходи до цієї проблеми. З одного боку, мова розглядається як єдина соціально-культурне утворення, що відображає особливості певного етносу як носія своєї культури, яка виділяє його серед інших культур. З іншого боку, вивчаються різні види варіативності в мові, пов'язані з неоднорідністю і багатогранністю суспільного життя, існуванням соціальних, професійних і багатьох інших відмінностей між людьми в рамках однієї і тієї ж культури.

У теоретичному плані нове трактування поняття "культура" отримало подальший розвиток у двох напрямах. З одного боку, почала формуватися нова наукова дисципліна "культурологія" як важлива частина глобальної науки про людину. З іншого боку, традиційна проблема "мова і культура" отримала нову значущість і масштабність. Мова як знаряддя вербальної комунікації є найважливішою частиною культури, і всі особливості його структури і функціонування можуть вважатися проявами культури відповідного мовного (або етнічного) колективу[15, с. 41].

Для дослідження закономірностей перекладацької діяльності великий інтерес становлять особливості мови, прямо або опосередковано зумовлені культурою носіїв мови [11, с.64]. Подібні особливості можуть виявлятися на різних рівнях мовної структури, у правилах вербальної комунікації, у способах опису позамовної реальності. Легко демонструється соціально-культурна детермінованість словникового складу мови.

У англійській культурі особливе значення має слово "noon" – 12 година дня, які слугують основною точкою відліку часу. Це не тільки середина дня (midday), але і кінець ранку (morning), який триває з півночі, частково перекриваючи і темний (night) і світлий (day) час доби. До цієї точки відліку прив'язаний і особливий час прийому їжі – "lunch" – на відміну від головного ритуалу прийому їжі – "dinner", в середині або в кінці дня. Після головної точки відліку починається "afternoon" (post meridiem), начебто друга половина дня, яка триває до заходу сонця (before sunset or nightfall). Але "nightfall" – це ж, настання ночі (або, точніше, темряви), першу частину якої, мабуть, складає "evening", оскільки вона ж може називатися "night". Англійський чай (tea) подається начебто ближче до вечора або в кінці другої половини дня (in the late afternoon), але є ще "supper", який їдять увечері (якщо "dinner" з'їли в середині дня) або пізно вночі. В цілому, утворюється своєрідна картина доби, характерна для англійської культури. Вирішальну роль відіграють соціально-культурні чинники під час формування у комунікантів фонових знань, без яких неможлива інтерпретація мовних висловів.

Крім того, різні культури завжди впливали і продовжують впливати одна на одну. Характер пізнання дійсності залежить від мови, якою мислить суб'єкт, що пізнає світ. Люди членують світ, організовують його в поняття і розподіляють значення так, як це нав'язується їм мовою. Пізнання не має об'єктивного, загальнолюдського характеру: схожі явища складаються в різні картини через відмінності у мисленні, спричинені відмінностями мов. Звідси витікає, що повне взаєморозуміння між представниками різних культур, які говорять різними мовами, принципово неможливе: мови споруджують між мисленням людей різної культури бар'єр [15, с.46]. Але мовні бар'єри, все ж таки, не перешкоджають контактам між культурами. В умовах взаємозв'язку і взаємозалежності сучасного світу різні культури не ізольовані одна від одної, а постійно контактують і взаємодіють. Представники однієї культури стикаються з особливостями інших культур при безпосередньому спілкуванні з носіями цих культур у себе в країні і поза її межами або отримують відповідну інформацію усно чи письмово, з екрану, з газетних сторінок, з літературних творів і інших джерел. До таких джерел, які сьогодні набули значного поширення і належать переклади. Розкриваючи своєрідність і багатогранність культурних цінностей, звичаїв і традицій, переклади сприяють взаєморозумінню і взаємоповазі, збагачують культуру кожного народу, роблять великий внесок у розвиток його мови, літератури, науки і техніки. Важливу роль відіграють переклади в культурі мови перекладу. Відомо, що багато національних мов і культур формувалися під впливом перекладів, головним чином, з античних мов (Римська імперія під впливом культурного спадку Давньої Греції).

Але існує ще один важливий аспект, який не можна оминути – існування єдиної культури і спільної мови зовсім не означає однорідність культурно-мовного колективу. Для кожного суспільства характерна наявність численних територіальних, соціальних, професійних, вікових і інших відмінностей, які знаходять віддзеркалення в особливостях застосування мовних засобів окремими групами людей [11, с.70]. Перш за все, відмінності у вживанні засобів мови пов'язані з мешканням людей, які спілкуються однією і тією ж мовою, в різних країнах або навіть, в різних частинах однієї країни. Так, існують британський, американський і австралійський варіанти англійської мови і різновиди німецької мови в Німеччині, Австрії і Швейцарії, іспанської мови в самій Іспанії, на Кубі і у ряді країн Латинської Америки. В межах однієї країни можуть існувати деякі відмінності у мові жителів окремих територій – так звані територіальні діалекти. Англійська мова в північно-східних штатах США відрізняється від мови жителів південних штатів або штатів Середнього Заходу, а німці в Баварії говорять не так, як жителі Берліна. Для теорії перекладу існування територіальних діалектів представляє інтерес, головним чином, у зв'язку з практичними проблемами, які вони створюють для перекладача. Використання в оригіналі форми таких діалектів може мати двоякий характер. З одного боку, діалект може бути різновидом мови, що використовується в процесі спілкування, тобто виступати як початкова мова. З іншого боку, діалектні форми можуть уживатися з метою мовної характеристики окремих персонажів.

Отже, при перекладі, слід звертати особливу увагу не тільки на граматичні конструкції, але і на культурологічні і соціологічні особливості народу носія мови. Необхідно володіти достатньо широкою базою фонових знань. Особливу увагу, під час перекладу, слід приділяти явищам або поняттям, що наявні у культурі носіїв мови оригіналу, але відсутні у культурі носіїв мови перекладу, такі явища і поняття потребують не лише особливих навичок від перекладача, але і постійного поповнення запасу різногалузевих знань і розширення власного кругозору. Це стосується і перекладу науково-технічної літератури, зокрема юридичної, яка містить велику специфічних, властивих лише певній країні понять, особливостей.

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ ТЕКСТІВ З ЮРИСПРУДЕНЦІЇ

Незнання закону не звільнює

від відповідальності.

А от знання нерідко звільнює.

Станіслав Єжі Лець

2.1 Юридичний переклад та його особливості

Юридичний переклад — це переклад текстів, що відносяться до області права і використовуються для обміну юридичною інформацією між людьми, які спілкуються різними мовами. Оскільки право є наочною областю, пов'язаною з соціально-політичними і культурними особливостями країни, юридичний переклад є складним завданням. Для адекватної передачі юридичної інформації мова юридичного перекладу повинна бути особливо точною, ясною і достовірною [4, с.130].

Залежно від типу юридичних документів, що перекладаються, юридичний переклад підрозділяється на:

• переклад законів і нормативно-правових актів і їх проектів;

• переклад договорів;

• переклад юридичних висновків і меморандумів;

• переклад апостілей і нотаріальних свідоцтв;

• переклад установчих документів юридичних осіб;

• переклад довіреностей;

Юридичні документи і теоретичні роботи повинні перекладати тільки професійні перекладачі, що спеціалізуються на юридичному перекладі. Як правило, вони мають відповідну юридичну освіту або, як мінімум, значний досвід перекладів юридичної тематики. Помилки у перекладі тексту договору можуть призвести, наприклад, до спричинення матеріального збитку і пред'явлення судового позову, за що несе відповідальність перекладач.

При перекладі тексту з області права перекладачеві не можна забувати наступне. Початковий текст організований відповідно до правової системи, наявної у конкретній країні, що знаходить своє віддзеркалення у юридичних формулюваннях цього тексту, а текст перекладу призначений для використання в рамках іншої правової системи з характерними саме для неї юридичними формулюваннями.

Крім термінологічних лакун, або відсутності відповідних лексичних еквівалентів, перекладачеві слід пам'ятати, що текстові конвенції в початковій мові часто залежать від культурних особливостей і можуть не відповідати конвенціям тексту перекладу. У мовних конструкцій, як зазначає Гамзатов, характерних для вихідної мови, немає прямих еквівалентів у мові перекладу. У зв'язку з цим до завдань перекладача входить віднайдення конструкцій в мові перекладу, які мають функції, аналогічні функціям конструкцій початкової мови [12].

Як робочі джерела інформації перекладачі юридичних текстів часто звіряються з юридичними словниками, особливо з двомовними. До них слід відноситися з обережністю, оскільки більшість двомовних юридичних словників — низької якості, і їх використання може привести до помилок в перекладі. При цьому з метою юридичного перекладу на загальні двомовні словники взагалі не можна спиратися [4, с.131].

Неодмінним етапом процесу юридичного перекладу документів є редагування тексту перекладу іншою особою, бажано юристом, або консультативний переклад.

Відмінною рисою перекладу текстів з юриспруденції є юридично завірений переклад. Юридично завірений переклад — переклад, виконаний сертифікованим перекладачем або завірений в нотаріальному порядку.

Здійснюючи переклад юридичного тексту, перекладач навмисно відступає від структурної і смислової відповідності між двома сторонами комунікації на користь їх рівноцінності в плані дії [4, с.133]. Юридичний документ, письмовий носій перекладної юридичної інформації, має текстові особливості, своєрідний мовне вираження. Не дивлячись на наявні суперечності в поглядах учених-лінгвістів і юристів, більшість погоджуються з тим, що будь-який текст має лексичну, логічну і граматичну основи, певним чином організований з метою передачі інформації. Немає сумніву, що юридичні тексти у перекладі з іноземної мови мовою перекладу незалежно від їх функціонального призначення і прагматичної ролі мають такі ж основи.

Юридичний переклад, як і будь-який переклад галузевої літератури потребує значної бази знань перекладача та обізнаності, у різних сферах діяльності і наукових галузях. Особливо, якщо справа стосується перекладу текстів англійської мови українською і навпаки, адже Україна і Великобританія (і звичайно ж США) належать до різних правових систем. Україна належить до романо-германської або континентальної юридичної системи, а Великобританія і США до англосаксонської. Це зумовлено особливостями географічного положення, історичного розвитку і культурних традицій країн, і як наслідок юридичні документи – контракти, договори, угоди, домовленості – значно різняться за своєю структурою і відрізняються вживаною лексикою, існуючими поняттями тощо. Тож у наступному підрозділі ми більш детально розглянемо головні відмінності правових систем обох країн.

2.2 Порівняльна характеристика англосаксонської і романо-германської правової системи

Не може існувати жодної юридичної норми, яка б не входила до певного інституту і до певної галузі права. На формування і розвиток системи права впливають система джерел, форма права, правові ідеї, принципи, політичні цілі і завдання. Тому в різних країнах при одному типі держав можуть скластися різі системи права [6, с.115].

Правова система суспільства –це система всіх юридичних явищ, що існують у певній державі або в групі однотипних держав [21, с.89].

На сучасному етапі розвитку людства можна виділити наступні правові системи:

1. Романо-германський тип правової системи (країни континентальної Європи: Італія, Франція, Іспанія, Португалія, Німеччина, Австрія, Швейцарія та ін.).

2. Англо-американський тип правової системи (Англія, Північна Ірландія, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, деякою мірою — колишні колонії Британської імперії (нині 36 країн є членами Співдружності) та ін.).

3. Змішаний тип правової системи виник на стику двох класичних типів правової системи: романс-германської та англо-американської і має специфічні риси.

4. Релігійно-традиційний тип правової системи.

Роблячи порівняння романо-германської та англосаксонської правових систем, слід відмітити, що в обох цих правових системах в основу було покладено варварське та римське право. Але вплив останнього в Англії був мінімальним, на відміну від країн континентальної Європи. Саме тому в Англії право базувалось не на теорії, а правовій практиці, отже – стало прецедентним. Іншим важливим джерелом англосаксонської правової системи (поряд з правовим прецедентом) стали укази центральної влади, оскільки тут в середні віки зберігалась сильна центральна влада, в той час як на континенті запанувала феодальна роздробленість. Тобто історичні відмінності обумовили формування особливостей кожної з цих правових систем.

Прецедентне право Англії, яка стала батьківщиною англосаксонської правової системи, суттєво вплинуло на правовий розвиток багатьох країн світу. Воно стало пануючим у США, Канаді, Австралії, Індії, Новій Зеландії та інших країнах (переважно у колишніх англійських колоніях).

До особливостей англосаксонської правової системи належить наявність двох видів норм: законодавчих та прецедентних. Перші являють собою (як і в романо-германській правовій системі) загальні правила поведінки. Водночас другі (прецедентні) – становлять певну частину судового рішення з конкретної справи. Англійські юристи відносять до прецедентної норми („ratio decidendi"), по-перше, юридичні висновки зі справ, а, по-друге, аргументацію, мотиви рішення. Ці два елементи становлять сутність рішення. Решта являє собою „похідне висловлювання" („obiter dictum")[21,с. 92].

Так у Великобританії, де і було засновано англосаксонську систему права, рішення інстанції вищого порядку – палати лордів – обов'язкові для всіх інших судів. Апеляційний суд, який складається з двох відділень (цивільного і кримінального), зобов'язаний дотримуватися прецедентів палати лордів і керуватися своїми власними, а його рішення обов'язкові для всіх судів нижчого порядку. Верховний суд зв'язаний прецедентами обох інстанцій вищого порядку, його рішення обов'язкові для всіх підпорядкованих інстанцій, а також впливають на розгляд справ у відділеннях Верховного суду [18, с.154].

Як і решта країн романо-германської правової системи, Україна є країною кодифікованого права (причому протягом останнього десятиліття відбулось оновлення кодексів – замість старих, заснованих на соціалістичній правовій системі, було створено нові, засновані на принципах романо-германського права). Ще однією рисою, яка засвідчує, що система права в Україні на принципах романо-германської правової системи є верховенство закону, який є головним джерелом права. Тенденції України до євроінтеграції також мають бути пов’язані з приведенням її законодавчої бази у відповідність до європейських стандартів – тобто до сучасної концепції романо-германської правової системи.

Отже, правові системи України і Великобританії значно відрізняються, що безпосередньо відображається в юридичних документах і текстах правознавчого характеру. В даний час, англійське право має потрійну структуру: загальне право – основне джерело, право справедливості, що доповнює і корегує, і статутне право – писане право парламентського походження. В той час, як юристи континентальної Європи розглядають право як сукупність перед встановлених правил, для тих, хто належить до англосаксонської системи – це в основному те, до чого прийде судовий розгляд. На континенті юристи перш за все цікавляться тим, як регламентована дана ситуація; у англосакській системі – увага зосереджується на тому, в якому порядку вона повинна бути розглянута, щоб прийти до правильного судового рішення. Приналежність до різних правових систем зумовлює наявність значних відмінностей у юридичних текстах, з чим і доводиться мати справу перекладачеві. Отже, перекласти текст юридичної тематики, означає не лише дати еквіваленти наявні в словнику іншомовним термінам, а передати зміст, смисл документу таким чином, щоб він був зрозумілим читачеві, який не володіє мовою оригіналу і не знає всіх тонкощів правової системи країни мови оригіналу.

2.3 Культурологічні і соціологічні аспекти перекладу юридичного тексту

Розгляд факторів перекладу будь-якого тексту в умовах міжкультурної комунікації будується з урахуванням основних особливостей мовної культури, типу і механізму соціального кодування рідної і іноземної мов. Такий підхід дозволяє виявити нову точку зору на рішення практичних завдань, пов'язаних з проблемами перекладу, наприклад, юридичного тексту. Головну роль в зв'язку з цим відіграє не тільки володіння соціальними знаннями правових норм, юридичної термінології, судово-процесуальних систем, але і особисті якості перекладача, оскільки переклад будь-якого тексту передбачає взаємодію суверенних національних мов, і, відповідно, культурних концептів. Для досягнення адекватного перекладу необхідно володіти специфікою образів і пов'язаних з ними програм діяльності тих типів культур, між якими ведеться комунікація [27,с.31].

Емпіричним шляхом доведено, що ті або інші фрагменти дійсності, зв'язків відносин знаходять віддзеркалення в мові як суспільному явищі. Прикладом цього може служити судова мова, яка є розрізнювальним фактором національних культур. Так, в США судово-юридична тематика є основною складовою частиною масової культури цієї країни. Американський громадянин на підсвідомому рівні вірить в справедливість і стабільність своєї правоохоронної системи. Українським громадянам в свою чергу, для досягнення максимально наближеного і адекватного сприйняття чужої лінгвокультурної спільноти, необхідно стати учасником комунікативного процесу, за допомогою текстів-перекладів відповідної юридичної тематики. Саме переклад є однією з форм взаємодії культур, він створює уявлення про чужу культуру.

На думку чеських лінгвістів В.Матезіуса і В.Прохазки, переклад – це не тільки зміна мови, але і функціональна заміна елементів культури. Така заміна не може бути повною, оскільки вимогу "переклад повинен читатися як оригінал" навряд чи можливо виконати в повному обсязі, оскільки вона передбачає повну адаптацію тексту до норм іншої культури.

Що стосується саме юридичних перекладів, то при аналізі можливостей еквівалентного перекладу юридичної інформації з однієї мови на іншу спадають на думку слова славетного французького вченого Р. Давіда, який, порівнюючи між собою поняття англійського і французького права, зазначав: "На рівні понять ми також будемо частково дезорієнтовані після того як не знайдемо в англійському праві таких понять, як батьківська влада, узуфрукт, юридична особа, підробка, непереборна сила тощо. Проте ми зустрінемо такі незнайомі поняття, як довірча власність, зустрічне задоволення, естоппель, треспас та інші, які нам ні про що не говорять. Не відповідаючи жодному із знайомих нам понять, терміни англійського права не перекладаються на інші мови, як і терміни флори та фауни різних кліматів. Коли ці терміни бажають перекласти за будь-яку ціну, їхній смисл, як правило, втрачається…"[12]. Проте слід наголосити на тому, що ці слова класика зіставного права трохи застаріли, адже більшість із наведених ним термінів сучасним правознавцями із країн як загального, так і континентального права знайома і зрозуміла без перекладу.

Мова права як спеціальна "субмова" має свій власний зміст і низку специфічних якостей, що відрізняються залежно від мовної системи. Тим не менше, переважна більшість особливостей будь-якої мови пояснюється впливом історичних, культурних, соціальних та політичних факторів на її носіїв. Проте, незважаючи на такі особливості, перед перекладачем постає завдання виконати переклад і донести до рецептора перекладу інформацію, викладену в оригіналі, адже йому не можна отак просто сказати: "Це не перекладається". Сучасні процеси глобалізації певною мірою "стирають" зазначені культурні, соціальні та історичні особливості, що полегшує роботу перекладача, але це не означає, що йому (перекладачеві) не потрібно знати всі ці особливості [4, с.135].

Різні види перекладацької діяльності в неоднаковій мірі зберігають близькість до перекладу і, відповідно, відтворюють оригінал з більшою або меншою повнотою. Оскільки досягнення ідеального перекладу є не зовсім можливим, то перекладачеві доводиться йти на різного роду компроміси. "Ступінь же реального наближення двомовної комунікації з перекладом до комунікації одномовною, природно, залежить від майстерності перекладача, але також і від ряду об'єктивних обставин. До таких, в останню чергу, відносяться властивості тексту, що перекладається, і спосіб виконання перекладу" [27, с. 32]. Наприклад, юридичний документ є особливим перекладом, де мова повинна забезпечувати реалізацію суспільного призначення і відповідності правовому узусу.

Вивчення лексичного складу законодавчих текстів обмежується проблемами термінології, оскільки юридична термінологія вважається основним, найбільш інформативним пластом лексики мови законодавства, що сприяє точному і чіткому формулюванню правових розпоряджень.

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ ТЕКСТІВ З ЮРИСПРУДЕНЦІЇ

Більшість юридичних термінів

і понять не можуть бути прямо

перекладені іноземною мовою,

оскільки це призведе до плутанини.

Адріан Т. Нортон

3.1 Переклад прислівників herein/therein і подібних

Під час перекладу текстів юридичної тематики перекладач стикається з великою кількістю займенників, які властиві лише певним галузям науково-технічної літератури. До них відносяться наступні займенники: herein, hereof, hereby, therein тощо. Ці прислівники у словнику подаються з відміткою канц., арх., книж., офіц., і з повною впевненістю можна додати юр. Адже вживання прислівників такого типу є ще однією особливістю англомовної юридичної літератури. Вони вживаються за наступним загальним правилом – поєднання прислівника here з прийменниками завжди відноситься до документа, що розглядається (контракту, договору, закону, гарантії), а поєднання прислівника there з прийменниками – до найближчого, логічно пов’язаного іменника. Отже наведемо приклади:

1) Pursuant to Article 5.9 hereof, the duration of the Licence for any Significant Gas Discovery Area shall he extended up to a period equal to the applicable Retention Period.

Згідно з Статею 5.9 даної угоди, дія ліцензії для будь-якої площі з Великими Відкритими Запасами Газу продовжується на період, що дорівнює Періоду Утримки.

2) Contractor hereby agrees to pay to Company as compensation for nonperformance an amount of Ten Thousand Dollars ($10,000) for every Work Unit not accomplished during relevant Phase.

Згідно даної угоди, Підрядсик погоджується виплачувати Компанії у якості компенсації за невиконання контрактних забовязань суму у десять тисяч доларів за кожну Одиницю Роботи, не виконану протягом відповідного Етапу.

3) All Crude Oil and Condensate produced and saved from the Contract Area shall be measured at the applicable Measurement Point and allocated as set forth hereinafter.

Уся Неочищена Нафта і Конденсат, здобуті і збережені на контрактній Площі, вимірюються на відповідному Вузлі Обліку і розподіляються, як це викладено далі у даній Угоді.

4) If the Minister refuses to issue a reconnaissance permit, the Minister must, within 30 days of the decision, in writing notify the applicant of the decision and the reasons therefor.

Якщо міністр відмовляє у видачі ліцензії на геологічне вивчення, він повинен не пізніше 30 днів із дня прийняття рішення про відмову у письмовій формі повідомити заявника про своє рішення і його підстави.

Зауважимо, що переклад therefor і thereto потребує особливої уваги, так як ці прислівники можуть заміщувати слово, що заходиться поруч і ті слова, що знаходяться попереду:

1) If it is necessary for the achievement of the objects referred to in section 2 the Minister may, in accordance with section (5) of the Constitution, expropriate any land or any right therein and pay compensation in respect thereof.

Якщо це необхідно для досягнення цілей, згаданих у розділі 2, Міністр може відповідно до розділу (5) конституції провести відчуження будь-якої землі або будь-якого права відносно такої землі і виплатити компенсацію у відношенні такої землі.

2) The Contractor shall sub>mit following matters to the Management Committee for review and approval: (a) annual work programme and budgets together with employment plan for Petroleum Operations and any modification or revisions thereto.

Підрядчик представляє на розгляд і затвердження Наглядової Ради наступні питання: (а) річну програму робіт і річні кошториси разом з планом використання і підготовки кадрів для Нафтових Робіт і будь-які зміни або поправки до них.

То ж, перекладачу слід бути уважним під час перекладу прислівників типу herein/therein, і вміти чітко визначити про який саме іменник йдеться мова, до якого предмету обговорення в реченні, або в тексті в цілому відноситься прислівник даного типу. Вживання застарілих канцелярських прислівників є відмінною рисою саме англомовної (англосаксонської) юридичної літератури.

3.2 Особливості перекладу термінологічної синонімії понять юридичної літератури

Як ми уже зазначали раніше, в англомовних країнах широко використовується прецендентне право. У результаті чого, рішення, винесене з приводу будь-якої справи, є обов’язковим для всіх судів рівної і нижчої інстанції при розгляді ними аналогічних справ. Так як у рішеннях, прийнятих у різний час при розгляді аналогічних справ, використовуючи різні поняття, укладачі законів і контрактів, перераховують усі поняття, що зустрічаються в прецедентах.

Наведемо такий приклад:

This act includes the regulations and term or condition to which any permit, permission, license right, consent, exemption, approval, notice, closure certificate, management plan, or directive issued, given, granted or approved in terms of this Act, is sub>ject.

Дійсний Закон включає в себе нормативні акти і будь-які умови, предметом яких є будь-які ліцензії, дозволи, ліцензійне право, угода, привілея, санкція, повідомлення, свідоцтво про завершення робіт, план управління або директива, випущені, видані, надані або затверджені згідно до дійсного Закону.

Технічному перекладачеві дуже рідко вдається уникнути необхідності перекладати той чи інший контракт. Дуже часто логічний ціпок близьких за значенням термінів зустрічається при перекладі англомовних контрактів українською мовою. Тут перекладач повинен бути досить уважним і детально розібратися, що означає той чи інший термін в англійському прецедентному праві [9, с. 230].

The Parties intend this indemnity to apply to all such claims and losses described above based on any theory of liability, including negligence, negligence per se, gross negligence, statutory, premises, or strict liability of any Party.

Так у наведеному прикладі, зустрівшись з рядом близьких понять, перекладач без особливого напруження, розуміє, що перед ним три види відповідальності і три види необережності. Всі шість елементів ряду – різні правові доктрини, принципи, критерії. Так, стосовно необережностей, то одні з них розглядаються у звичайному суді, а інші – у суді присяжних. Для англосаксонського прецедентного права – це дуже важливо, адже вони розглядаються у рамках різних правових доктрин. Проаналізувавши речення можемо дати наступний переклад:

Сторони мають намір застосовувати дану гарантію на відшкодування витрат до всіх вищезазначених вимог і збитків, заснованих на будь-яких принципах відповідальності, включаючи відповідальність за необережність; відповідальність за відсутність звичайної міри дбайливості; відповідальність за грубу необережність; відповідальність, передбачену законом; відповідальність, у зв'язку із приміщенням, яке займають; і об'єктивну відповідальність будь-якої з сторін.

Різні поняття (і терміни, що відображають ці поняття) у словниках представлені синонімічними рядами. Складність перекладу близьких, але все ж таки різних юридичних понять полягає в тому, що їх синонімічні ряди містять близькі значення. Так, терміни tax, duty і levy мають у своїх синонімічних рядах спільне значення податок. Таким чином. Перекладачу доводиться мати справу одночасно і з синонімією, і з багатозначністю термінів, а тому, зіткнувшись із ланцюжком термінів, він повинен проявляти певну рішучість, обираючи для кожної ланки ланцюжка найбільш вдалий, на його думку, український еквівалент.

Наведемо приклад даної ситуації. Зустрівшись з ланцюжком багатозначних термінів (наприклад, taxes, duties, imposts, levies, assessments, charges and user fees), перекладач звертається до словників і прагне визначити для кожного терміну значення (виділено у прикладі напівжирним), що відрізняє його у даному ланцюжку (контексті) від загального для синонімічних рядів значення (виділено підкресленням):

Tax податок;

Duty – митний збір, податок, збір (екон. сл.); мито, збір, податок (юр.сл.);

Impostподаток, подать, мито, митний збір;

Levyзбір, податок (ек.сл.); обкладання, стягування (юр.с.);

Assessmentобкладання податком, розмір податку (ек.сл.); сума податкового обкладання, податок, збір (юр.сл.);

Charge – платня, збір, тариф, нарахування (ек.сл.); нарахування, збір, податок (юр.сл.);

Feeзбір, комісійний збір, плата за послуги (ек.сл.); членський внесок, грошовий збір (юр.сл.);

Тепер перекладач може дати, переклад ланцюжка: податки, мито, податі, збори, обкладення, тарифи і платежі за користування.

Contractor shall relinquish the remainder of the Original Contract Area, on or before the expiration of the Exploration Period. ...Such surrender shall comply with the relinquishments of Article 4.5....No relinquishment or surrender shall relieve Contractor of any obligations to make payments due prior to such relinquishment or surrender.

Кожне слово окремо означає "відмову від прав на що-небудь", "здачу, віддачу чого-небудь власникові". Запропонуємо один з можливих варіантів перекладу:

Підрядчик здає залишок Початкової Контрактної площі не пізніше дня завершення Періоду Розвідки. …Така відмова від прав повинна відповідати ділянкам, що здаються згідно з статтею 4.. …Жодні здача ділянок або відмова від ділянок не звільняє Підрядчика від будь-яких забов’язань по строкових платежах, що належали до вказаних сдачі або відмови.

Але перед перекладачем постає ще більш складне завдання – переклад пар термінів, близьких за значенням. Розглянемо на прикладі двох пар, що часто зустрічаються у юридичній літературі, — terms and conditions та in good order and condition. Тема перекладу першої пари викликала жваву дискусію на одному з інтернетівських форумів. На інтернетівському форумі під назвою "Швидка допомога перекладачеві" перекладачка цілком резонно запитала: ""Terms and conditions" — дуже "вони" люблять, щоб ці два слова разом вживалися в договорах і угодах... А як перекласти українською, щоб були теж два слова, сполучені союзом?" Посипалися поради, при цьому були запропоновані абсурдні "терміни і кондиції" і "тимчасові і матеріальні умови", потім начебто правильні "терміни і умови", і нарешті словниковий відповідник "умови і положення договору". І лише один учасник досить резонно відмітив: "А навіщо вам два слова-то? "Умови" і все. ... Умови вже включають і терміни, і схеми платежу, і базиси постачання, і т.п.". Ця думка викликала гнів іншого учасника, який вважає, що кожне слово в англомовному юридичному має особливе семантичне навантаження. Звернемося до коментарю юриста:

В українському праві положення договору включають в себе права і обов'язки договірних сторін, які у вжитку називають "умовами", при цьому порушення будь-якого положення призводить до певних санкцій, штрафів, але не означає автоматичного розірвання договору. У англосакському праві таке положення розбивається на два види: ухвала (term) і умова (condition), причому порушення term приводить до того або іншого примушення його виконати, а ось порушення condition спричиняє за собою автоматичне розірвання договору.

Звідси можна зробити однозначний вивід: хоча багатьом перекладачам пара terms and conditions представляється такою, що складається з двох синонімів, переводити її слід як "ухвали і умови", а не як "умови".

Розглянемо ще один випадок синонімії. З одного боку, існують такі вирази, як in good order, in good condition і in good repair, кожний з яких нерідко перекладається як "у справному технічному стані". З іншого боку, зрозуміло, що "порядок" і "стан" – абсолютно різні поняття. З’ясуємо, який відтінок повідомляє order, стоячи поряд з condition у словосполученні in good order and condition. Тут нам допоможе вимога, що пред'являється при передпродажній підготовці автомобіля: Tighten any loose bolts and generally ensure parts are in good order.

Спочатку доведеться визначити точне значення начебто зрозумілого словосполучення and generally. З БАРС виявляється, що generally – це: 1. зазвичай, як правило; 2. у загальному розумінні, взагалі; 3. широко, повсюдно; в більшості випадків. При цьому слово "взагалі" входить до словосполучення "взагалі кажучи" (generally speaking). Набравши в Google "And generally", ми знаходимо декілька текстів, явно вказуючих на те, що and generally, – це наше українське "і взагалі" (найбільш близьке англійському without going into particulars). Ось ці тексти:

    January was a month of temperature extremes and generally a month of.

    below normal rainfall.

    The paper is carefully edited and generally free of errors in mechanics,

    usage, grammar, and spelling.

    The medicine enhances blood circulation to the brain, improves memory, and generally aids in release of stress and tension.

Тепер перекладемо наведену вище вимогу:

Підтягнути усі ослаблені болтові з’єднання і взагалі впевнитися, що деталі знаходяться in good order.

Можна, звичайно, припустити, що під good order мається на увазі "справний стан деталей". Але цей варіант представляєтся маловірогідним, оскільки навряд чи можна переконатися в ході передпродажної підготовки у справному стані усіх нових деталей. У цьому можна переконатися під час обкатки машини. А ось що дійсно потребує перевірки, так це підтяжка всіх кріпильних деталей і укомплектованість. Тому автор книжки "Ремесло технічного перекладача" бере на себе відповідальність запропонувати переклад in good order українським словосполученням "у повному комплекті". А отже, пару in good order and condition слід перекладати "в повному комплекті і справному стані".

Наявність, так званих, близьких за змістом понять в англомовній юридичний літературі, є ще однією соціокультурною особливістю, яку обов’зково слід враховувати під час перекладу. Адже, як ми вже зазначали європейська і англосаксонська системи права значно відрізняються одна від одної. Тому, слід обов’язково перевіряти чи слова англійської юридичної лексики вжито синонімічно, і вони мають однакове семантичне навантаження, чи їх слід перекладати як близькі, а не ототожнені, для передачі точної інформації, зазначеної у вихідному варіанті тексту (документу).

3.3 Прийоми перекладу текстів з юриспруденції

Юридичні тексти характеризуються наявністю складних термінів, які часто розкривають поняття, властиве правовій системі лише конкретної країни. У зв’язку з цим існують ряд основних прийомів перекладу юридичної літератури.

Під адекватним (точним, правильним) відповідником ми маємо на увазі не якийсь особливий тип відповідника, а найбільш прийнятний варіант перекладу мовної одиниці в конкретній ситуації або в конкретному мовному оточенні (лінгвістичному контексті) [27, с. 35]. Адекватним в цьому сенсі може бути або постійний еквівалентний відповідник (verdict – вироу; eye-witness – очевидець, plaintiff – позивач), або одна з варіантних відповідностей (law – 1. закон; 2. право; правознавство, законознавство, юриспруденція; 3. загальне право; 4. професія юриста; 5. суд, судовий процес; 7. юстиція, юрист. Це може бути і якась нова мовна одиниця, відсутня в словнику і виступаюча як контекстуальна заміна (barrister - баррістер, адвокат, що має право виступати у вищих судах).

Складніше з варіантними відповідниками. Англійське слово court, наприклад, налічує чотирнадцять значень загальновживаного характеру і вісім значень термінологічного правознавчого характеру. У електронному юридичному англо-російському словнику "Контекст" представлено понад п'ятсот словосполучень з цим словом. Приблизно так само розподіляються значення російських слів і словосполучень в російський-англійському словнику того ж видання.

От як визначає слово "law" відома електронна енциклопедія Wikipedia:

Law - in politics and jurisprudence, is a set of rules or norms of conduct which mandate, proscribe or permit specified relationships among people and organizations, intended to provide methods for ensuring the impartial treatment of such people, and provide punishments of/for those who do not follow the established rules of conduct.

Правополітиці і юриспруденції) - зведення правил або норм поведінки, які регулюють відносини між людьми і організаціями з метою забезпечення неупередженого відношення до них, і передбачають покарання відносно тих, хто не дотримує встановлені правила поведінки.

Тут слово law вжито у понятійному значенні, яке в російській мові має декілька відповідностей - законодавство, юриспруденцію, правознавство, законознавство. Всі вони синонімічні і можуть бути вжиті замість слова "право".

Але більшість випадків підбору лексичних відповідників залежно від контексту правознавчих текстів залежить від культурологічних і соціологічних факторів. У різних етнічних спільнотах спостерігаються абсолютно різні, іноді несумісні підходи до явищ і предметів [27, с.34]. Наведемо приклади:

1). What will be held to be ‘just and reasonable’ must depend upon the particular facts of each case.

Те що суд визнає справедливим і розумним, повинно залежати від конкретних фактів кожної справи.

2). The liability of the carrier is to three exception at common law. The first is the ‘act of God’, by which is understood some unforeseen accident of natural cause which could not have been prevented by any reasonable foresight.

Відповідно до загального права, перевізник звільняється від відповідальності в трьох випадках. По-перше, в умовах форс-мажору, (стихійного лиха), під яким розуміються непередбачені обставини природного характеру, які не могли запобігти за допомогою розумної передбачливості.

Існує декілька способів перекладу юридичних термінів, один з яких еквівалентність. Суть його полягає у підборі наявного в мові перекладу відповідника, загально прийнятого для конкретного терміна, який відображає реалію зазначену в мові оригіналу. Наприклад:

1) Trial - in law, a judicial examination of issues of fact or law for determining the rights of the parties involved.

Суд (у юриспруденції) - судовий розгляд деталей справи або закону для встановлення прав залучених сторін.

2) In the U.S., the president, vice president, and other federal officers, including judges, may be impeached by the U.S. House of Representatives.

У США Палата Представників може піддати імпічменту президента, віце-президента і інших федеральних чиновників, включаючи суддів.

3) The Constitution's separation of the legislative, executive, and judicial branches of government, the checks and balances of each branch against the other, and the explicit guarantees of individual liberty were all designed to strike a balance between authority and liberty.

Розділення законодавчої, виконавчої і судової гілок влади, передбачене Конституцією, взаємний контроль і збереження рівноваги між ними, а також чіткі гарантії особистих свобод - все це було розроблено з метою підведення балансу між владою і свободою.

4) Attorneys for the plaintiff and the defendant make opening statements to a judge or jury, then the attorney for the plaintiff makes his case by calling witnesses, whom the defense attorney may cross-examine.

Адвокати позивача і відповідача виступають зі вступним словом перед суддею або присяжними, потім адвокат позивача висловлює свою позицію і викликає свідків, яких адвокат захисту може піддати перехресному допиту.

5) The courts are the branch of government that must make decisions about problems of civil and criminal law with fairness and strength. Otherwise some people would be tempted to take the law into their own hands, creating a social atmosphere of violence and anarchy.

Суд - це гілка влади, яка повинна приймати рішення по питаннях цивільного і кримінального права справедливо і твердо. Інакше деякі люди захочуть узяти правосуддя в свої руки і створити тим самим атмосферу насильства і анархії.

У наведених прикладах адаптивного перекладу фрагментів юридичного тексту інформація передається за допомогою засобів іншої мови. При виконанні перекладу правових документів особлива увага повинна приділятися безеквівалентній лексиці, оскільки у всіх мовах існують слова і стійкі словосполучення іноземної мови, що не мають більш менш повних відповідників у вигляді лексичних одиниць. Під впливом екстралінгвістичних факторів, а саме культурологічних і соціологічних аспектів, у мові перекладу з’являються нові слова, які відображають ті поняття, що існують у вихідній мові, але не властиві мові перекладу[27,с.31]. Таким чином, наступним поширеним методом є запозичення. Багато еквівалентних відповідників, що відображають англійські реалії і створені свого часу перекладачами, міцно увійшли до вживання і стали невід’ємною частиною української мови як запозичення. Наприклад, barrister - баррістер, це адвокат, що має право виступати у вищих судах; solicitor – солісітор, адвокат, який веде справи у судах графств і готує матеріали для баррістеров; bill – біль, законопроект.

1) Barristers engage in advocacy (trial work), and only they may argue cases before a high court.

Баррістери займаються адвокатською діяльністю (беруть участь в судовому розгляді), і лише вони можуть аргументувати судові прецеденти у Верховному Суді.

2) Solicitor - British lawyer who advises clients, represents them in the lower courts, and prepares cases for barristers to try in higher courts.

Соліситор - юрист, адвокат у Великобританії, що дає поради клієнтам, представляє їх в судах нижчої інстанції і готує поділа для баррістера для ведення справи в судах вищої інстанції.

3) In certain circumstances a Bill may become law without the concurrence of all the component parts of Parliament.

За певних обставин Білль може стати законом без складників парламенту.

4) A solicitor, acting under a general retainer, has an implied authority to accept service of process for his client…

Соліситор, який діє на підставі загального договору з адвокатом, має повноваження брати на себе обслуговування клієнта в ході судового розгляду, що береться до уваги.

З іншого боку не всі існуючі поняття у англійській юридичній літературі можна передати за допомогою запозичення, тобто прийому транслітерацію приклади, якого наведені вище. Тоді перекладач звертається до прийому описового перекладу, при застосуванні якого не обійтися без додаткових екстралінгвістичних знань з галузі права, та культурологічних особливостей народу. Наведемо приклади:

Venire – категорія осіб, що можуть виконувати функції присяжних:

1)The juries are selected from a larger panel of citizens, commonly known as the venire.

Судові присяжні обираються з широкого кола громадян, зазвичай відомого як категорія осіб, що можуть виконувати функції присяжних.

Vior dire – допит присяжних для виявлення їх можливої упередженості:

2) The prospective jurors are generally sub>ject to further interrogation about their possible biases. In England jurisprudence this examination is known as vior dire.

Передбачувані присяжні зазвичай піддаються подальшому допиту на предмет їх можливої упередженості. В англійській юриспруденції ця процедура носить назву vior dire.

Достатньо поширеним методом є прийом калькування, для передачі реалій існуючих у вихідній мові. Прийом калькування – переклад англійського слова чи словосполучення за його частинами з наступним складанням цих частин. Такий переклад відтворює англійське слово дослівно. Наприклад:

1) The Privy Council developed from a small group of royal advisers at court into the chief source of executive authority.

Таємна Рада розвинулася з маленької групи королівських радників у суді, сьогодні є головним джерелом виконавчої влади.

2) The office of Privy Councilor is an honorary one, conferred, for example, on former Prime Ministers.

Місце Таємного Члена радника є почесним, він радиться, наприклад, з колишніми Прем'єр-міністрами.

3) New legislation in Britain usually starts in the Houses of Lords, in each house a bill is considered in three stages, called readings.

Нове законодавство у Великобританії, розпочинається у Палаті Лордів, у кожній палаті, закон проходить три етапи, так звані читання.

З вищенаведених прикладів можна побачити, що способи і прийоми перекладу юридичних документів можуть варіюватися і комбінуватися, залежно від наявності в тексті мови перекладу юридичної термінології, будови речення, наявності союзів і вставних слів, лінгвокультурологічних особливостей іншомовного тексту і т.п. Також слід пам'ятати, що існує маса документів, які призначені не для юристів, а для людей, які можуть не зрозуміти юридичну термінологію і лексику, що також слід враховувати при перекладі.

Однією з проблем, що вимагають детального вивчення в теорії перекладу залишається проблема вибору адекватного відповідника під час перекладу з однієї мови на іншу, в даному випадку. Приведені нами приклади наочно демонструють складність проблеми, що вимагає, крім знання двох мов і обізнаності у юридичній галузі (правознавчій компетентності), підготовленості в області теорії перекладу і володіння практичними перекладацькими навиками. Розглянуті приклади дозволяють зробити висновок про те, що вибір прийнятного варіанту перекладу визначається наявністю або відсутністю еквівалента в мові перекладу.

Стосовно методу описового перекладу, калькування і транслітерації, то до них слід вдаватися, лише переконавшись, що в українській мові дійсно відсутні еквівалентні або варіантні відповідники для даної англійської лексичної одиниці і не можна використовувати інші методи перекладу. Головне, при виборі найбільш прийнятного відповідника слід підходити до проблеми творчо і професійно, з урахуванням перекладацьких традицій і виходячи із загальноприйнятих норм, а також з огляду на культурологічну та соціологічну маркованість юридичних текстів, що дає підставу для вибору саме цього варіанту перекладу.

ВИСНОВКИ

юридичний переклад синонімічний лексика

У роботі подано вирішення актуальної наукової проблеми перекладу юридичної літератури у контексті культурологічної і соціологічної кореляції мови і культури народу. Дослідження дало змогу дійти таких висновків:

1. Переклад – складне багатогранне явище, що вимагає від фахівця не тільки бездоганного знання мови, але і уміння розрізняти смислові, стильові відтінки писемного або усного мовлення, а також знання історії мови і, відповідно, розвитку культури суспільства. Володіння фоновими знаннями про культуру, менталітет і етнологічний розвиток народу носія мови є невід’ємною складовою успішної праці перекладача. Особливу увагу, під час перекладу, слід приділяти явищам або поняттям, що наявні у культурі носіїв мови оригіналу, але відсутні у культурі носіїв мови перекладу. Такі явища і поняття потребують особливих навичок від перекладача.

2. Юридичний переклад – це переклад текстів з галузі права, який включає переклад юридичних документів, нотаріальних довіреностей, угод, висновків тощо. Юридичний переклад, як і будь-який переклад галузевої літератури потребує значної бази знань перекладача та обізнаності у різних сферах діяльності і наукових галузях. Переклад текстів з юриспруденції, передбачає володіння не лише англомовною юридичною термінологією і глибоку обізнаність у галузі права, але і знання культурних традицій народу, особливостей соціального та історичного розвитку. Перед перекладачем англомовної юридичної літератури українською мовою постає і ще одна складність, зумовлена, тим що у Великобританії та Україні працюють правові системи різних типів.

3. Емпіричним шляхом доведено, що ті або інші фрагменти дійсності, зв'язки, віднoсини знаходять віддзеркалення в мові як суспільному явищі. Так само і мова права як особлива "субмова" має свій власний зміст і низку специфічних якостей, що відрізняються залежно від мовної системи. Переважна більшість особливостей будь-якої мови пояснюється впливом історичних, культурних, соціальних та політичних факторів на її носіїв. Вивчення лексичного складу законодавчих текстів обмежується проблемами термінології, оскільки юридична термінологія вважається основним, найбільш інформативним пластом лексики мови законодавства, що сприяє точному і чіткому формулюванню правових норм.

4. В англомовних країнах широко використовується прецедентне право, у результаті чого рішення з приводу будь-якої справи винесене раніше є обов'язковим, тому при майбутньому розгляді аналогічних справ укладачі законів і контрактів перераховують усі поняття, що зустрічаються у прецедентах. Так при перекладі юридичних документів перекладач часто стикається із рядом понять, які є близькими за значенням, але при цьому несуть різне семантичне навантаження. Наявність, так званих, близьких за змістом понять в англомовній юридичний літературі, є ще однією соціокультурною особливістю, яку обов’зково слід враховувати під час перекладу.

5. Під час перекладу англомовних юридичних текстів перекладач звертається до наступних прийомів: підбір відповідного еквіваленту, описовий переклад, калькування, транслітерація. Якщо для терміну або поняття, що перекладається існує словниковий відповідник, загальноприйнятий і затверджений нормами права, перекладач не повинен вводити нове поняття. Для перекладу реалій слід застосовувати прийом калькування, транслітерації або описового перекладу, що особливо актуально для юридичної літератури з огляду на її соціокультурну маркованість.

6. На основі конкретних прикладів взятих з оригінальних текстів англомовної юриспруденції ми наочно проілюстрували застосування прийомів перекладу на практиці та показали вплив екстралінгвістичних факторів на правознавчі тексти.

У результаті проведеного дослідження ми досягли поставленої мети, розкривши культурологічні та соціологічні аспекти перекладу юридичних текстів і визначили основні перекладацькі прийоми правознавчих текстів.

Важливо відзначити, що дана тема сьогодні є актуальної і потребує постійного дослідження, вдосконалення і універсалізації. Слід пам’ятати, що будь-який народ постійно розвивається у культурному, соціальному та історичному плані, як наслідок вносяться певні зміни стосовно юридичної літератури, а особливо поява нових еквівалентів перекладу, тому необхідно відповідально і ретельно підходити до перекладу правознавчих текстів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

І. Наукові праці

1. Борисова Л.І. Основні проблеми науково – технічного перекладу. – М.: МГУ, 1983. – 232 с.

2. Вагапов А. С. Відбір адекватного лексико-фразеологічного відповідника під час перекладу англійських правознавчих текстів. – http://zhurnal.lib.ru/w/wagapow_a_s/my-art.shtml

3. Виноградов В. С. Общие лексические вопроси. – Москва, 2004. – 236 с.

4. Власенко С. В. Перевод юридического текста: когнитивные особенности номинации и реалии-профессионализмы в языковой паре английский-русский//Филологические науки в МГИМО. Сборник научных трудов. – М.: МГИМО(У), 2005. – №21. — С. 129—140

5. Гамзатов М.Г. Политико-правовой аспект перевода юридической терминологии//Вторые Федоровские чтения. Университетское переводоведение. – 2-ое изд. – СПб., 2001. – 184 с.

6. Губаєва Т.В., Малков В.П. Словесність в юриспруденції як учбова дисципліна//Держава і право. – 1996. – №12. – С. 108 – 116.

7. Гумбольдт В. Язык и философия культуры. – М.: Прогресс, 1985. – 456 с.

8. Карабан В. І. Переклад англійської наукової і технічної літератури. – М., 2002 р. – 548 с.

9. Климзо Б. Н. Ремесло технического переводчика. – М.: Р. Валент, 2006. – 286 с.

10. Комиссаров В. Н. Общая теория перевода. – М., 1999. – 368 с.

11. Комиссаров В. Н. Современное переводоведение. – М.: ЭТС, 2001. – 424 с.

12. Кононов О. С. Знову про проблеми юридичного перекладу. – http://www.justinian.com.ua/author.php?id=556

13. Латышев Л. К. Технология перевода. – М., 2001. – 278 с.

14. Лотман Ю. М. Несколько мыслей о типологии культур//Язык культуры и проблемы переводимости. – М., 1987. – С. 3 – 12.

15. Маслова В. А. Лингвокультурология: Учеб. пособие для студ. высш. учеб, заведений. – М.: Издательский центр "Академия", 2001. – 208с.

16. Мунэн Ж. Теоретические проблемы перевода. Перевод как языковой контакт//Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике. – М., 1978. – С. 36 – 41.

17. Назаров В. Ф. Курс юридичного перекладу. – М.: МГУ, 2000. – 166 с.

18. Олійник А.Ю., Гусарєв С. Д., Слюсаренко О. Л. Теорія держави і права: Навчальний посібник. – К., 2001 – 320 с.

19. Петухов С.В., Бурукина О.А. Особенности перевода английских и русских юридических текстов на современном этапе // Третьи Федоровские чтения. Университетское переводоведение. – СПб., 2002. – С. 44 – 72.

20. Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. – М., 1974. – 240 с.

21. Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Підручник. – 2-е вид. – Х.: Консул, 2005 – 656 с.

22. Федоров А.В. Введение в теорию перевода. – М.: Издательство литературы на иностранных языках, 1953. – 336 с.

23. Федотова И.Г. Юридические понятия и категории в английском языке. – Обнинск, 2002. – 223 с.

24. Хайруллин В. И.Перевод научного текста: Лингвокультурный аспект. – М.: ВЦП, 1992. – 144 с.

25. Швейцер А. Д. Перевод в контексте культурной традиции. – М., 1988. – 215с.

26. Швейцер А. Д. Теория перевода: статус, проблемы, аспекты. – М.: Наука, 1988. – 215 с.

27. Щепотина Е.В. Лингвокультурные факторы перевода юридического текста//Коммуникация и социальная среда. – Воронеж, 2002. – С. 30 – 37.

28. Якобсон Р. О лингвистических аспектах перевода//Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике. – М., 1978. – С. 16 – 24.

***

29. Phil Chavanne. Techniques of Legal Translations. – http://www.buzzle.com/articles/techniques-of-legal-translations.html.

ІІ. Довідкова література

30. Додонов В.Н., Румянцев О. Г. Энциклопедический юридический словарь. – К., 2001. – 337 с.

31. Карабан В. І. Англо-український юридичний словник. – Вінниця: Нова книга, 2004. – 1088 с.

32. Климзо Б. Н. Русско-английский словарь общеупотребительных слов и словосочетаний научно-технической литературы. – М.: ЭТС, 2002. – Т.1. – 648 с.

33. Словник лінгвістичних термінів / Упоряд.: Д.І. ганич, І.С. Олійник. – К.: Вища школа, 1985. – 360 с.

34. Цимерман М. Англо-русский юридический словарь переводчика – М.:Наука, 1993. – 401с.