Портфель власних акцій

Кафедра міжнародної економіки

РЕФЕРАТ

з дисципліни:

«Облік зовнішньоекономічної діяльності»

ПОРТФЕЛЬ ВЛАСНИХ АКЦІЙ

Корпорація може випускати акції для акціонерів, а потім часто знову купувати їх, наприклад, з метою одержання акцій, необхідних для преміювання робітників, збільшення суми прибутку на одну акцію або для того, щоб мати в наявності акції при придбанні інших компаній. Такі акції при утриманні корпорацією-емітентом не мають права голосу, дивідендів та інших акціонерних прав1.

Коли корпорація купує власний акціонерний капітал, активи (як правило, гроші) корпорації зменшуються на величину цього капіталу. При реалізації власних акцій виникає протилежний ефект. Придбання власних акцій відображають по дебету рахунка "Портфель власних акцій" (по типах акцій) на суму акціонерного капіталу і по кредиту рахунка "Гроші в касі та на рахунку". Оскільки рахунок "Портфель власних акцій" має дебетове сальдо, його часто називають негативним (або контррахунком) акціонерного капіталу. Якщо власні акції реалізують, рахунок власних акцій кредитують на суму вартості, а рахунок "Гроші в касі та на рахунку" дебетують. Звичайно, ціни придбання та реалізації різні, тому необхідне відображення різниці на спеціальному рахунку "Внесений капітал"2.

Бухгалтерський облік портфеля власних акцій зображено на ілюстрації 12-6. Журнальною проводкою від першого січня 2006 року рахунок "Портфель власних акцій" дебетують на суму вартості придбаних акцій ($3.600). Журнальна проводка 15 лютого 2006 року кредитує рахунок "Портфель власних акцій" на суму вартості ста із реалізованих акцій. Загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку забороняють корпораціям збільшувати свій прибуток або нерозподілений доход інвестуванням у власні акції. На ілюстрації 12-6 показано, що після реалізації акцій внесений капітал збільшився на $100, які становлять різницю між вартістю і ціною реалізації акцій (тобто 100 акцій х ($13 - $12)). Цю різницю не відображають як доход, як це було б зроблено при реалізації активу (наприклад, інвестиції у ринкові цінні папери). В основі такого підходу лежить облікова концепція, яка констатує, що "прибутки та збитки" від операцій з власними акціями корпорації відображають у статтях бухгалтерського балансу (акціонерний капітал), а не звіту про прибутки та збитки. Тому в бухгалтерському балансі "May Corporation", показаному в кінці ілюстрації 12-6, сума $100 наводиться в статті "Внесений капітал, операції з портфелем власних акцій".

Рахунок "Портфель власних акцій" ніколи не має кредитового сальдо, незважаючи на те, що рахунки акціонерного капіталу, як правило, його мають. Рахунок "Портфель власних акцій" відображає скорочення акціонерного капіталу, тому він є негативним. Дебетове сальдо рахунка "Портфель власних акцій" показує вартість придбання акцій, якими продовжує володіти компанія на дату складання бухгалтерського балансу. Подивіться ці відрахування в балансі "May Corporation" в кінці ілюстрації 12-61. Цей баланс відображає облік акцій так:

Класифікація Акції

Оголошені 10.000

Невипущені (2.000)

Випущені 8.000

Випущені та знову куплені (200)

*Акції в обігу 7.800

*Відрізняються кількістю випущених та знову куплених акцій корпорацією-емітентом.

Ні придбання, ні реалізація власних акцій не впливають на кількість акцій, які було випущено або не випущено. Запас власних акцій впливає тільки на кількість акцій в обігу. Єдина різниця між власними і невипущеними акціями полягає в тому, що перші принаймні один раз реалізовувались.

Щоб проілюструвати перепродаж власних акцій за ціною нижче вартості, уявімо, що 50 акцій було додатково перепродано корпорацією 1 квітня 200Б року по ціні $11 за акцію, тобто на $1 менше вартості. В результаті журнальна проводка буде такою:

1 квітня 200Б року

Гроші в касі та на рахунку 550

Внесений капітал, операції з власними акціями 50

Власні акції, прості (50 акцій) 600

Реалізовано 50 власних акцій вартістю $12 за акцію, по $11 за акцію.

Зверніть увагу, що різниця між ціною реалізації і вартістю відображалась по дебету того ж рахунка внесеного капіталу, по кредиту якого ця різниця відображалась у попередній журнальній проводці (ілюстрація 12-6). Рахунок "Нерозподілений доход" дебетують на частину або на всю суму різниці тільки у тому випадку, коли рахунок "Внесений капітал, операції з власними акціями" має недостатнє кредитове сальдо.

ВИЗНАЧЕННЯ ДИВІДЕНДІВ

Як правило, дивіденд – це розподіл корпорацією грошей серед акціонерів. Дивіденди можуть сплачуватись активами, відмінними від грошей, або акціями корпорації. Дивіденди мають бути затверджені Радою директорів корпорації (тобто дивіденди мають бути оголошені) до того часу, як вони можуть бути сплачені. Власне, термін дивіденд означає найчастіше грошовий дивіденд. Розподіл дивіденду по власних акціях корпорації має назву дивіденду по акціях. Дивіденди, як правило, визначаються у доларах на акцію або як процент від номінальної вартості.

Оголошення та сплата грошових дивідендів зменшує активи (гроші) та акціонерний капітал (нерозподілений доход) на загальну суму дивідендів. Ілюстрація 12-7 ілюструс оголошення та сплату грошових дивідендів. Зверніть увагу на те, що і активи, і акціонерний капітал зменшились на суму грошового дивіденду ($12.400).

ДИВІДЕНДИ З ПОГЛЯДУ ІНВЕСТОРА ТА ЕМІТЕНТА

Інвестор купує акції корпорації, щоб заробити в майбутньому доход від інвестиції, тобто розраховує на надходження грошових коштів через певний час. Цс надходження грошових коштів до інвестора здійснюється у два способи: 1) періодично у формі дивідендів по акціях; 2) в момент реалізації акцій. Інвестор гадає, що сума цих надходжень буде більшою за первинну інвестицію в акції. Грошові дивіденди розглядаються інвестором як доход, тобто як доход на інвестицію. Другий спосіб надходження коштів включає повернення інвестиції (від реалізації акцій) і, як правило, виражається у реалізованих прибутках або збитках в залежності від того, як інвестор продає акції: вище або нижче ціни придбання. Суми і частота сплати корпорацією дивідендів впливають на ринкову вартість акцій.

Першочерговим фінансовим завданням корпорації є отримання прибутку на ресурси, надані акціонерами і кредиторами. Здатність залучити та утримати ресурси від сьогоднішніх та потенційних інвесторів значною мірою залежить від величини звітного прибутку компанії. Корпорація може залишити доходи для розширення діяльності або сплатити акціонерам дивіденди. Одним з найсуттєвіших питань, з якими стикається Рада директорів корпорації, є те, скільки зароблених коштів необхідно залишити і скільки розподілити серед акціонерів у вигляді щорічних дивідендів.

Ілюстрація 12-7 показує, що грошові дивіденди зменшують і активи (гроші), і акціонерний капітал (нерозподілений доход). Існує дві основні вимоги щодо сплати грошових дивідендів:

1. Достатній нерозподілений доход. Корпорація має накопичити достатню суму нерозподіленого доходу, щоб перекрити суму дивідендів. Закони про корпорацію, як правило, накладають обмеження на грошові дивіденди. Наприклад, закони часто обмежують дивіденди готівкою відносно залишку нерозподіленого доходу. З метою розширення виробництва, багато корпорацій не сплачують більше, ніж 40–60 процентів середньої суми чистого доходу за рік у вигляді дивідендів.

2. Достатня сума готівки. Корпорація мусить мати суму готівки, достатню для сплати дивідендів і задоволення операційних потреб підприємства. Той факт, що рахунок "Нерозподілений доход" має велике кредитове сальдо, зовсім не означає, що Рада директорів може оголосити і виплатити дивіденди готівкою. Готівка, зароблена в минулому і відображена на рахунку "Нерозподілений доход", може бути витрачена на створення запасів, придбання операційних активів і/або сплату зобов'язань. Відповідно, не існує необхідного взаємозв'язку між залишками нерозподіленого доходу і залишком готівки на будь-яку дату (просто нерозподілений доход не є готівкою).

Ілюстрація 12-7 показує, що сальдо рахунка "Гроші в касі та на рахунку" становить $20.000, а сальдо рахунка "Нерозподілений доход" – $30.000. Виявляється, що у цьому прикладі готівка може бути стримуючим фактором для дивідендів. Деякі компанії вирішують цю проблему (принаймні тимчасово) позичанням грошей для сплати дивідендів. Залишок нерозподіленого доходу є менш гнучким обмеженням, оскільки нерозподілений доход не можна позичити.

ДИВІДЕНДИ ПО ПРИВІЛЕЙОВАНИХ АКЦІЯХ

Нагадаємо, що привілейовані акції мають певні переваги над простими акціями. Першою визначальною характеристикою привілейованих акцій є переваги щодо дивідендів. Дивідендні привілеї можна класифікувати так:

    Привілей поточних дивідендів.

    Привілей кумулятивних дивідендів.

    Привілей дивідендів щодо розподілу прибутку.

Привілейовані акції можуть мати один або кілька привілеїв. Статут і сертифікати акцій корпорації мають визначати характерні риси привілейованих акцій.

Привілей поточних дивідендів привілейованих акцій

Привілейовані акції завжди мають привілей поточних дивідендів. Коли оголошують будь-які дивіденди, поточний привілейований дивіденд має бути оголошено і сплачено до оголошення і сплати будь-яких дивідендів по простих акціях. Коли привілей поточних дивідендів враховано (і більше немає інших привілеїв), тоді можна сплачувати дивіденди власникам простих акцій. Привілей поточних дивідендів привілейованих акцій, які мають номінальну вартість, – це певний процент від номінальної вартості привілейованої акції.

Оголошені дивіденди мають бути розподілені між привілейованими та простими акціями. В першу чергу необхідно задовольнити привілеї привілейованих акцій, і тільки опісля залишок загальних дивідендів може бути розподілений між простими акціями. На ілюстрації 12-8 (випадок А) показано розподіл поточних дивідендів для чотирьох різних ситуацій щодо загальної суми дивідендів до сплати.

Привілей кумулятивних дивідендів привілейованих акцій

Кумулятивна привілейована акція має привілей, який визначає, що коли весь поточний дивіденд або його частину (наприклад, 6% на ілюстрації 12-8) не сплачено, то несплачена сума стає заборгованими дивідендами. Звідси, якщо привілейовані акції кумулятивні, то суму будь-яких заборгованих привілейованих дивідендів має бути сплачено до сплати будь-яких дивідендів по простих акціях. Протягом одного року власники привілейованих акцій не можуть отримати дивіденди, які у сумі перевищують дивідендний привілей поточного року плюс всі заборговані дивіденди. Звичайно, якщо привілейовані акції некумулятивні, то дивіденди ніколи не заборговують, тому будь-які пропущені дивіденди (тобто неоголошені) постійно втрачаються власниками привілейованих акцій. Оскільки це не задовольняє привілейованих акціонерів, привілейовані акції звичайно є кумулятивними.

Розподіл дивідендів між кумулятивними привілейованими і простими акціями показано на ілюстрації 12-8 (випадок Б) для чотирьох різних ситуацій щодо загальної суми дивідендів до сплати. Зазначте, що заборговані дивіденди сплачуються першими, одразу після сплати поточного дивіденду, і, нарешті, залишок сплачується власникам простих акцій.

По деяких привілейованих акціях можуть сплачуватись дивіденди, які більші за необхідну мінімальну суму. Привілейовані акції, які приймають участь у розподілі прибутку, розглядаються у додатку 12А.

ДИВІДЕНД, СПЛАЧЕНИЙ АКЦІЯМИ

Рада директорів може проголосувати за оголошення та емісію дивідендів у вигляді акцій замість грошей. Дивіденд, сплачений акціями, – це безкоштовний розподіл на пропорційній основі додаткових акцій власного акціонерного капіталу корпорації серед акціонерів. Дивіденди, сплачені акціями, як правило, складаються з простих акцій, випущених для власників простих акцій. Пропорційна основа означає, що кожний акціонер одержує додаткові акції відповідно до процента акцій, якими він вже володіє. Акціонер, який має 10 процентів акцій в обігу, одержить 10 процентів будь-яких додаткових акцій, випущених як дивіденди. Завдяки цьому дивіденди, сплачені акціями, не змінюють пропорційну частку власності кожного акціонера, не призводять до розподілу будь-яких активів (наприклад, грошей) корпорації серед акціонерів, а також не впливають на загальний акціонерний капітал корпорації-емітента. Припустимо, що у компанії "King Corporation" знаходиться 100.000 простих акцій в обігу за номіналом $5, проданих спочатку по ціні $8 за акцію. Рада директорів проголосувала за оголошення і емісію 10 процентів дивідендів, сплачених простими акціями (тобто 10.000 акцій), коли ринкова вартість простих акцій становила $11 за акцію. Оголошення і емісія дивіденду, сплаченого акціями "King Corporation", відображається такою проводкою1:

Зверніть увагу, що у наведеній вище проводці нерозподілений доход зменшився на $110.000, внесений капітал (тобто прості акції і капітал, внесений понад номінальну вартість) збільшився на $110.000, активи і пасиви не змінилися. Отже, дивіденди, сплачені акціями, не змінили загального акціонерного капіталу, а тільки сальдо деяких рахунків, які входять до акціонерного капіталу. Це перенесення суми із нерозподіленого доходу до внесеного (тобто постійного) капіталу часто називають капіталізацією доходу, оскільки воно зменшує суму нерозподіленого доходу, яку може бути витрачено на майбутні дивіденди.

Після сплати дивідендів акціями кожний акціонер володіє тією ж частиною корпорації, як і раніше. Акціонери не одержують жодних додаткових активів (тільки додаткові акції, що представляють ту ж саму загальну вартість, якою акціонери володіли до цього часу). Оскільки ту ж вартість представляє більша кількість акцій, ринкова вартість однієї акції зменшиться у відповідній пропорції.

Зверніть увагу, що у попередній журнальній проводці сума, перенесена з рахунка "Нерозподілений доход" до рахунка "Внесений капітал", була поточною ринковою вартістю акцій, випущених у вигляді дивідендів. Суму ринкової вартості можна вважати правильною тоді, коли кількість акцій у вигляді дивідендів незначна: менша за 25% від кількості акцій, які вже знаходяться в обігу. У тому випадку, коли кількість акцій у вигляді дивідендів велика (тобто більша за 25%), сума, що переноситься, буде загальною номінальною вартістю випущених акцій.

Аргументи на користь дивідендів, сплачених акціями

Сплачені акціями дивіденди часто вигідні як для корпорації, так і для акціонера. Першочерговими цілями таких дивідендів є:

1. Підтримувати послідовність дивідендів. Багато корпорацій вважають за доцільне оголошувати дивіденди щороку. У випадку нестачі грошей питання сплати дивідендів може бути вирішене емісією акцій» Сплачені акціями дивіденди - задовольняють потреби акціонерів у постійних дивідендах і в той же час усувають потребу в готівці. Крім того, дивіденди у вигляді акцій, не розцінюються як доход акціонера, який підлягає оподаткуванню. Акціонери розглядають дивіденди, сплачені акціями, зовсім під іншим кутом зору, ніж грошові.

2. Капіталізувати нерозподілений доход. Сплачені акціями дивіденди використовуються для перенесення нерозподіленого доходу до постійного капіталу, що усуває можливість сплати цього доходу у вигляді грошових дивідендів. Якщо корпорація постійно не розподіляє великий відсоток свого прибутку з метою поширення діяльності, відповідні кошти часто інвестуються у довгострокові активи, такі як завод та інше майно. Сплачені акціями дивіденди – це зручний засіб капіталізації розподіленого доходу.

РОЗДРІБНЕННЯ АКЦІЙ

Роздрібнення акцій – це не дивіденди. Воно подібне до дивідендів, сплачених акціями, і тому його часто плутають з ними, однак, все ж таки воно відрізняється від дивідендів, сплачених акціями, оскільки роздрібнення акцій впливає на рахунки акціонерного капіталу. При роздрібненні акцій загальна кількість оголошених акцій збільшується на певну величину, наприклад, одна дробиться на дві. У цьому випадку кожну акцію, що знаходиться у власності, відзивають, а замість неї випускають дві нові. Як правило, коли роздрібнення акцій супроводжується зменшенням номінальної, або встановленої, вартості всіх оголошених акцій таким чином, що їх загальна номінальна вартість (в доларах) залишається незмінною. Наприклад, припустіть, що перед роздрібненням в обігу знаходилися 1.000 акцій за номіналом $20 кожна. Це роздрібнення акцій включало зменшення номінальної вартості кожної нової акції до $10 та емісію 2.000 акцій з номінальною вартістю $10. На відміну від дивідендів, сплачених акціями, роздрібнення акцій не переносить нерозподілений доход до внесеного капіталу. У перенесенні коштів немає необхідності, оскільки зменшення номінальної вартості акцій компенсує збільшення їх кількості. Головним міркуванням для роздрібнення акцій є зменшення ринкової вартості акції, яке призводить до збільшення активності цих акцій на ринку. Іноді корпорація бажає зменшити кількість акцій в обігу. Єдиним засобом такого зменшення є впровадження зворотного роздрібнення акцій. Дивіденди, сплачені акціями, вимагають журнальної проводки, тоді як роздрібнення акцій – ні.

Як при сплаті дивідендів у вигляді акцій, так і при роздрібненні акцій акціонер одержує додаткові акції, не витрачаючи при цьому жодних додаткових активів.

ДАТИ ДИВІДЕНДІВ

Раніше ми припускали, що дивіденди сплачуються негайно після їх оголошення Радою директорів. Як правило, існує певний проміжок часу між оголошенням та сплатою. У типовому випадку оголошення дивідендів відбувається так:

Двадцятого листопада 2006 року Рада директорів компанії "XY Corporation" оголошує дивіденди готівкою у розмірі $0.50 на акцію для 200.000 простих акцій без встановленого номіналу, які знаходяться в обігу. Дивіденди буде сплачено 15 січня 200В року акціонерам, які зареєстровані на 15 грудня 200Б року.

Це оголошення визначає три важливі дати.

1. Дату оголошення. Двадцяте листопада 200Б року – дата офіційного затвердження дивідендів Радою директорів. Як тільки здійснено публічне оголошення дивідендів, його вже неможливо скасувати. Тому зобов'язання по дивідендах виникає негайно після їх оголошення. На дату оголошення "XY Corporation" має зробити таку журнальну проводку:

20 листопада 2006 року:

Нерозподілений доход (або "Оголошені дивіденди") 100.000

Дивіденди до сплати 100.000

Оголошено дивіденди готівкою: 200.000 акцій х $0.50 - $ 100.000.

"Дивіденди до сплати" в бухгалтерському балансі за станом на 31 грудня 2006 року буде відображено як поточні зобов'язання.

Дату реєстрації. П'ятнадцяте грудня 2006 року – наступна дата після дати оголошення. Визначається, як правило, приблизно через місяць. Це дата, на яку корпорація готує перелік акціонерів на основі реєстру акціонерів. Дивіденди має бути сплачено тільки тим власникам акцій, які зареєстровані на цю дату. Отже, зміна власника акцій корпорації до цієї дати призведе до того, що дивіденди буде сплачено новому власнику. Якщо зміна відбудеться після цієї дати, то дивіденди буде сплачено колишньому власникові, новий же отримає всі наступні дивіденди. На цю дату жодних журнальних проводок не робиться.

Дату сплати. П'ятнадцятого січня 2008 року готівкою сплачується зобов'язання по дивідендах. Ця дата наступна після дати реєстрації, як це визначено в оголошенні дивідендів. Сплату дивідендів готівкою "XY Corporation" відображає такою проводкою:

15 січня 2008 року:

Дивіденди до сплати 100.000

Гроші в касі та на рахунку 100.000

Сплатити зобов'язання по дивідендах готівкою, оголошених і зареєстрованих 20 листопада 2006 року.

Для навчальних цілей цей проміжок часу можна проігнорувати, оскільки не відбулося нічого важливого. До того ж, якщо всі три дати припадають на один звітний період, можна зробити одну проводку з суто практичних міркувань.

ЛІТЕРАТУРА

    Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах - Житомир: ПП "Рута", 2002.

    Міхалкович АЛ. Бухучет в зарубежных стратах - Мінск: ООО «Мисанта»: ООО «ФУ Аннформ», 2003.

    Парфенов К.Г. Международные стандарти финансовой отчетности. М.: «Парфенов.ру», 2003

    Завгородний В.П. Настольная книга бухгалтера малого бизнеса. - К.: ВиРАР, Дакор, 2000. - 608 с.

    C.Ф. Голов, В.М. Костюченко. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі. Практичний посібник. – К.: Лібра, 2001. – 840с.

    Велш Глен А., Шорт Деніел Г. Основи фінансового обліку / Пер. З англ. О.Мінін, О.Ткач. – К.: Основи, 1997. – 943с.