Сутність та систематизація митних режимів при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності

Реферат

з митної справи

на тему:

"Сутність та систематизація митних режимів при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності"

2008

Закономірністю розвитку зовнішньої торгівлі є не тільки тенденція до стійкого зростання обсягів світової торгівлі, але й до розширення загального спектра різнобічних форм здійснення зовнішньоторговельних операцій. Перехід від таких звичних форм, як експорт або імпорт товарів до широкого використання нових форм е особливістю розвитку міжнародних економічних відносин на сучасному етапі функціонування світової системи господарювання.

Дана тенденція значно ускладнює процедуру митного урегулювання зовнішньоторговельних зв'язків, тому з метою забезпечення диференційованого підходу до переміщення предметів через митний кордон законодавстві"! України передбачено, відповідно до світової практики, деталізовану класифікацію видів митних режимів.

Слід зазначити, що кількість класифікованих митних режимів не є закінченою. В залежності від потреби кожна країна може застосовувати іі інші митні режими при регулюванні зовнішньоекономічних відносин. Так в Росії до перелічених п'ятнадцяти окремими постановами уряду запроваджено додаткові митні режими "вивозу товарів до представництв Російської Федерації за кордоном" та "вивіз окремих товарів в держави.

Під митним режимом розуміють встановлену сукупність положень або митних процедур, що застосовуються до цих предметів. Дана сукупність положень визначає правовий статус товару та транспортних засобів, що переміщуються через митну територію держави або по ній для митного оформлення.

Під системою митних процедур розуміють здійснення контролю за дотриманням порядку переміщення товарів, речей, майна та інших предметів, огляд предметів, оформлення митних документів, накладання митного забезпечення, перевірка вірності заповнення вантажної митної декларації, нарахування сум, що підлягають сплаті, передача статистичних даних в органи Держстатистики України та інші дії, що здійснюються митними органами України з метою виконання законодавства щодо митної справи.

При цьому, митні процедури, які здійснюються під час митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, якими переміщуються громадяни та товари через митний кордон України, мають уніфікований характер, тобто не залежать від країни реєстрації або країни - власника транспортного засобу, країни, з якої прибув цей транспортний засіб, або країни, куди він прямує, крім випадків, передбачених міжнародними актами в частині застосування санкцій та обмежень у торгівлі з окремими країнами.

Митні режими виконують наступні функції:

• встановлюють порядок переміщення товару через митний кордон країни залежно від призначення товару;

• визначають умови перебування на/поза митною територією;

• встановлюють рамки, в яких може використовуватись товар;

• регламентують права та обов'язки особи, що переміщує товар;

• визначають вимоги до товару, який розміщується у даний конкретний режим.

Згідно з ст.186 Митного кодексу України, при декларуванні товарів та майна декларант самостійно обирає митний режим, у якому він здійснює ввезення товарів чи майна на митну територію України, і вказує його у вантажній митній декларації. При цьому митний режим для коленого конкретного товару визначається, насамперед, його призначенням. Цей режим передбачає обов'язкове виконання митних формальностей, у тому числі пов'язаних з митними платежами.

Кожний митний режим, в якому перебуватиме на митній території України товар, має свої особливості, але загальним є правило, що за суворе дотримання режиму несе відповідальність власник товару. Він повинен своєчасно повідомити митний орган, в якому він акредитований чи який визначив, документально оформив конкретний митний режим, щодо змін, які він сам бажає зробити або які відбулися з його товаром поза його бажанням.

Зміни митного режиму ґрунтуються на економічних відносинах - за перебуванням під митним контролем і різними митними режимами встановлено різні розміри і види митних податків та зборів. Зміна митного режиму допускається за умови виконання всіх належних процедур щодо заявленого режиму, дотримання вимог законодавства щодо тарифних і нетарифних заходів регулювання та подання митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення відповідних документів, що підтверджують заявлений режим.

На нашу думку, митні режими доцільно класифікувати на п'ять груп.

До першої варто віднести режими, які використовуються при здійсненні основного обсягу зовнішньоторговельних операцій, що пов'язані з проданими українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності товарами до інших країн і закупівлею товарів для потреб вітчизняного виробника. Це експорт, реекспорт, тимчасовий ввіз, імпорт вільний обіг), реімпорт.

До другої групи варто включити митні режими, за яких переміщення товарів через кордон, поєднується зі здійсненням митними органами конкретних операцій в інтересах відповідних організацій або осіб з наданням для них певних послуг. Це режими митного складу, магазину безмитної торгівлі.

До третьої групи доцільно віднести митні режими, в рамках яких товари переміщуються через кордон у зв'язку з їх переробкою в іншій країні. До даної групи варто віднести режимі: переробка на іншій території, переробка за межами митної території. До прийняття нового Митного кодексу України в загальній класифікації митних режимів існував режим "переробка під митним контролем", але так як даний режим практично не використовувався, то він не був включений в існуючу нормативно-правову базу функціонування митно-тарифних відносин.

Четверта група об'єднує режими, які використовуються при припиненні зовнішньоекономічних операцій. Це такі, як відмова на користь держави та знищення або руйнування.

До п'ятої групи відносяться режими, зміст яких зводиться до того, що ввезення іноземних товарів відбувається без сплати митних податків, а також без застосування до даних товарів заходів нетарифного регулювання. Це митні режими транзит, спеціальна митна зона та вільний склад.

Найбільш поширеними митними режимами є експорт та імпорт товарів, вони є не тільки складовими зовнішньоторговельного балансу, але й основними статтями доходів і видатків платіжного балансу. Оскільки дані складові докорінно впливають на стан зовнішньоторговельних відносин, то від вироблення оптимальних умов пропуску товарів через кордон при режимах "експорту" й "імпорту" товарів залежить не тільки ефективне функціонування митних органів, а й стан зовнішньоторговельного обороту України.

Так як експорт товарів - це продаж товарів вітчизняного виробництва іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення їх за межі території України без подальшого ввезення, то відповідно режим "експорт" - це митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання про їх повернення на цю територію та без встановлення умов їх використання за межами митної території України.

Як правило, від реалізації експортного потенціалу країни на світовому ринку залежить не тільки стан платіжного балансу, а й економічна ситуація загалом. Тому практично всі країни світу здійснюють політику стимулювання експорту своїх товарів на зарубіжні ринки. Це виявляється у наданні конкретних пільг підприємствам, які випускають експортну продукцію, видачі експортних субсидій, кредитуванні експортних операцій.

Вивезення товарів за межі митної території України в режимі експорту передбачає: подання митному орган}' документів, що засвідчують підстави та умови вивезення товарів за межі митної території України; сплату податків і зборів, встановлених на експорт товарів; дотримання експортером вимог, передбачених законодавством України.

Суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності для експорту товарів повинен надати митним органам відповідні документи, при цьому сплатити існуючі митні платежі, а за необхідності надати ліцензію на вивіз товару.

В Україні ціла низка товарів при експорті має проходити, крім зазначених умов, експертизу експортного контролю. Такому контролю підлягають товари воєнного та спеціального призначення і товари подвійного використання. До першої групи належать озброєння, боєприпаси, вибухові речовини, воєнна техніка та її частини, технології, що використовуються у воєнній техніці або для її виробництва. До другої - окремі види виробів, обладнання, матеріали, програмне забезпечення, які можуть бути використані для створення зброї масового знищення і її доставки чи для створення звичайних видів зброї і воєнної техніки.

Основними завданнями експертизи є:

• забезпечення інтересів національної безпеки України та дотримання нею міжнародних угод про нерозповсюдження зброї масового знищення та обмеження передачі звичайних озброєнь;

• оцінка можливостей країни-імпортера щодо здатності використання закуплених товарів, налагодження виробництва зброї масового знищення чи інших видів озброєння;

• оцінка ступеня секретності товарів, що підлягають експортному контролю;

• встановлення доцільності експорту підприємницькою структурою того чи іншого товару;

• надання рекомендації! щодо видачі суб'єктам підприємницької діяльності дозволів на експорт, Імпорт і транзит товарів, що підлягають контролю;

• перевірка походження постачання і використання товарів, що підлягають експортному контролю.

Експертизу можуть проводити, як державні, так і недержавні експерти. Державну експертизу проводять органи Держекснортконтролю, а також інші органи державної влади на запит Держекспортконтролю або Урядової комісії з політики експортного контролю. Висновок державної експертизи є обов'язковим для Держекспортконтролю й органів державної влади. Висновок недержавної експертизи має рекомендаційний характер і може братися до уваги органами виконавчої влади нарівні з висновками державної експертизи для прийняття відповідних рішень. Недержавну експертизу проводять юридичні особи, що мають на це відповідні повноваження з ініціативи суб'єктів підприємницької діяльності, зацікавлених в одержанні експертних висновків.

Порушенням правил експертизи в галузі експертного контролю вважаються видача явно неправдивого висновку; створення перешкод у проведенні експертизи чи відмова надати експертним установам необхідні документи; змушування експертів до видачі неправдивого висновку; дискредитація або переслідування експертів за підготовлені ними об'єктивні висновки; залучення до експертизи осіб, безпосередньо зацікавлених в її висновках.

Похідним від режиму "експорт товарів" є "реекспорт". Під реекспортом розуміють продаж іноземним суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності та вивезення за межі митної території України товарів, що раніше були імпортовані на територію України. Таким чином, відповідно до митного режиму "реекспорт" товари, що походять з інших країн, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк з моменту їх ввезення на митну територію України, вивозяться з цієї території в режимі експорту.

Товари, що походять з інших країн, можуть вивозитися за межі митної території України у режимі реекспорту, якщо:

• митному органу подано дозвіл уповноваженого Кабінетом Міністрів України органу чи органу, визначеного міжнародним договором України, укладеним в установленому законом порядку, на реекспорт товарів;

• товари, що реекспортуються, перебувають у тому ж стані, в якому вони перебували на момент ввезення на митну територію України, крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання;

• товари, що реекспортуються, не використовувалися на території України з метою одержання прибутку;

• товари, що реекспортуються, вивозяться не пізніше, ніж через один рік з дня їх ввезення на митну територію України.

Даний вид митного режиму практично в Україні не застосовується. На нашу думку, одна із причин цього - неправомірне застосування державними органами норм діючого законодавства, наприклад, стосовно оподаткування товарів, які тимчасово ввозяться в Україну з метою подальшого їх реекспорту в незмінному стані, що фактично ліквідувало даний вид зовнішньоекономічної діяльності в Україні. Маючи таке вигідне географічне положення і зважаючи на те, що реекспортні операції потребують мінімального технічного і технологічного супроводження, Україна зобов'язана створити на своїй території сприятливі умови для даного виду підприємництва, що дасть можливість зміцнити фінансове становище суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, а також сприятиме додатковим надходженням до Державного бюджету коштів у вигляді податку на прибуток, враховуючи різницю закупівельних цін та цін реалізації товарів, що реекспортуються. Приклад Польщі підтверджує вищевикладене.

При імпорті товарів використовується митний режим "імпорт", до прийняття нового Митного кодексу України він класифікувався як "випуск до вільного обігу", під яким розуміють ввезення товарів на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень. Даний режим є одним із найбільш регульованих як з точки зору митного контролю, так і з точки зору митного оформлення.

Ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає:

• подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України;

• сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України;

• дотримання вимог, передбачених законодавством, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

Для проходження процедури розмитнення вантажу при імпорті товарів суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності повинен надати відповідні документи, а також здійснити обов'язкові платежі при імпорті товарів.

Слід зазначити, що при оформленні товарів у даному митному режимі досить суттєвим моментом є перехід права власності на товар, тобто виконання всього комплексу митних формальностей: сплата митних платежів, оформлення вантажної митної декларації, проходження процедури митного контролю і под. Якщо дане явище має місце, то досить проблематичним для покупця є повернення недоброякісної імпортованої продукції, тому що у даному випадку відправлення можливе тільки за умови проходження митних процедур у митному режимі "експорт", що для суб'єкта господарювання є ще більш збитковим.

Похідним від режиму "імпорт" є митний режим "реімпорт". Реімпорт - митний режим, відповідно до якого товари, що походять з України та вивезені за межі митної території України згідно з митним режимом експорту, не пізніше, ніж у встановлений законодавством строк, ввозяться на митну територію України для вільного обігу на цій території. Оформлення митним органом товарів у режимі реімпорту можливе лише за умови, що товари, заявлені у режим реімпорту, можуть бути ідентифіковані як такі, що були раніше експортованими товарам!.

Загальна схема дії митного режиму "реімпорт" подана у схемі 9.1.2

Товари можуть переміщуватися через митний кордон України у митному режимі реімпорту, якщо вони: походять з митної території України; ввозяться на митну територію України не пізніше, ніж через один рік після їх вивезення за межі митної території України; не використовувалися за межами України з метою одержання прибутку; ввозяться у тому ж стані, в якому вони перебували на момент вивезення, крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання, а також інших випадків, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

При даному митному режимі товари ввозяться без сплати митних платежів і застосування заходів нетарифного регулювання. У разі реімпорту товарів протягом одного року з дати їх експорту суми вивізного мита, сплачені при їх експорті, повертаються власникам цих товарів або уповноваженим ними особам на підставі їх заяв. Повернення зазначених сум здійснюється за рахунок Державного бюджету України органами Державного казначейства України за поданням відповідних митних органів.

Особа, що переміщує товари в режимі реімпорту, сплачує суми, одержані експортером як виплати або за рахунок інших пільг, наданих під час вивезення цих товарів, а також проценти з цих сум, нараховані за обліковою ставкою Національного банку України.

В Україні практично відсутній механізм функціонування даного митного режиму, що, безперечно, звужує можливість суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності щодо використання системи митних режимів.

Режими, які використовуються при припиненні зовнішньоекономічної діяльності, мають певні особливості. Так, відмова на користь держави не передбачає нарахування митних платежів і податків та застосування нетарифних методів регулювання. Обов'язковою умовою даного митного режиму є те, що власник відмовляється від товарів, що перебувають під митним контролем, без будь-яких умов на свою користь.

Відмова від товарів на користь держави допускається з дозволу митного органу, який видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Крім цього Кабінет Міністрів України визначає перелік товарів, що не можуть бути поміщені у митний режим відмови на користь держави.

Знищення або руйнування митний режим, відповідно до якого товари, ввезені на митну територію України, знищуються під митним контролем чи приводяться у стан, який виключає їх використання, без справляння податків, установлених на імпорт, а також без застосування заходів нетарифного регулювання до товарів, що знищуються або руйнуються.

Знищення або руйнування товарів допускається з письмового дозволу митного органу, який надається за умови наявності дозволів

інших органів державної влади, що здійснюють відповідно до їхньої

компетенції контроль під час переміщення товарів через митний кордон України. Такий дозвіл митним органом не видається, якщо знищення товарів може завдати істотної шкоди навколишньому природному середовищу, а також в інших випадках, що визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи спільно з іншими органами державної влади, що здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон. Знищення або руйнування товарів здійснюється за рахунок їх власника чи іншої заінтересованої особи. Відходи, що утворилися в результаті знищення або руйнування товарів, мають бути поміщені у відповідний митний режим як товари, що ввезені на митну територію України і перебувають під митним контролем.