Дослідження організації роботи митних органів України в сфері попередження скоєння митних злочинів

Зміст

Вступ

Розділ 1 Сутність митної політики та митної справи

1.1 Організаційно-правові засади управління митною справою

1.2 Структура управління в митній справі

Розділ 2 Аналіз ефективності управління митною справою в Україні

2.1 Характеристика системи управління в ДМСУ

2.2 Оцінка ефективності управління в ДМСУ

Розділ 3 Шляхи підвищення ефективності управління в ДСМУ

3.1 Напрями підвищення ефективності управління митною справою

3.2 Заходи із скорочення витрат управлінської діяльності

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми. Відповідно до Митного кодексу, безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України. Систему органів управління митною справою на сьогодні становлять Державна митна служба України, регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні управління та організації.

При проведенні в життя митної політики митні органи України розв'язують такі головні завдання: виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи; захист економічних інтересів України; забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладених в установленому законом порядку; сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб; застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України; здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення; контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України; здійснення спільно з іншими уповноваженими органами державної влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку; створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України; боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил; розвиток міжнародного співробітництва у галузі митної справи; ведення митної статистики; ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності; здійснення верифікації (встановлення достовірності) сертифікатів походження товарів з України.

Мета і завдання дослідження. Метою курсової роботи є дослідження організації роботи митних органів України в сфері попередження скоєння митних злочинів.

Для досягнення поставленої мети було вирішено такі завдання:

    розкрити систему органів державного управління митною справою в Україні;

    дослідити основні форми митного контролю в Україні;

    оцінити ефективність управління митною справою в Україні;

    розробити шляхи підвищення ефективності управління митною справою в Україні.

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є організація управління в митній справі України.

Предмет дослідження становлять система та механізм співробітництва правоохоронних служб із попередження скоєння митних злочинів.

Методи дослідження. Методологічною основою курсової роботи є сукупність прийомів і методів наукового пізнання, застосування яких засноване на діалектиці.

Розділ 1 Сутність митної політики та митної справи

1.1 Організаційно-правові засади управління митною справою

Відповідно до Закону України «Про митну справу в Україні» держава є монополістом у галузі митної справи. Вона визначає систему правового регулювання митної справи, розробляє митну політику, організовує та безпосередньо здійснює митну справу.

Тому вивчаючи питання про управління митною справою, необхідно виходити, перш за все, із значення її законодавчого забезпечення. В цьому напрямку вже розглядалась роль Верховної Ради України, яка приймає основні нормативні акти: Митний кодекс України, закони «Про Єдиний Митний тариф», «Про митну справу в Україні», розглядає відповідність міжнародних актів з митних питань Конституції України та приймає рішення про їх імплементування в митне законодавство України. Верховна Рада України приймає також окремі закони, що регулюють митні пільги та порядок їх впровадження, митні тарифи на окремі товари, митні режими тощо.

Суттєвий вплив на управління митною справою має Президент України, який з листопада 1996 р. курирує Держмитслужбу України. Укази Президента України мають вирішальне значення при визначенні структури, штатного розпису, чисельності, а також призначенні на посади вищого керівництва митної інфраструктури.

Кабінет Міністрів України як вищий державний орган у системі органів виконавчої влади організовує втілення митної політики в конкретні організаційні заходи. Як визначено в ст. 116 Конституції України, Кабінет Міністрів забезпечує здійснення митної справи. Ця управлінська діяльність відбувається в межах повноважень Кабінету Міністрів та, зокрема, передбачає: встановлення розмірів митних зборів і плати за митні процедури; координацію діяльності міністрів, державних комітетів Держмитслужби з питань митної справи; проведення переговорів та укладання міжнародних договорів України з митних питань [21, с. 240].

Відповідно до Митного кодексу, безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України. Систему органів управління митною справою на сьогодні становлять Державна митна служба України, регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні управління та організації.

При проведенні в життя митної політики митні органи України розв'язують такі головні завдання: виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи; захист економічних інтересів України; забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладених в установленому законом порядку; сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб; застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України; здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення; контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України; здійснення спільно з іншими уповноваженими органами державної влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку; створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України; боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил; розвиток міжнародного співробітництва у галузі митної справи; ведення митної статистики; ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності; здійснення верифікації (встановлення достовірності) сертифікатів походження товарів з України [3, с. 129].

1.2 Структура управління в митній справі

Важливим державним органом, який здійснює захист економічних інтересів України, забезпечує виконання законодавства з митних питань, а також справляння мита, податку на додану вартість, акцизного збору, інших митних платежів та зборів є митниця.

Держмитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні управління та організації.

Державну митну службу України очолює Голова, якого призначає Президент України. Для погодженого вирішення питань, що належать до повноважень Держмитслужби, обговорення найважливіших напрямів її діяльності в Держмитслужбі утворюється колегія у складі Голови Держмитслужби (голова колегії), заступників Голови Держмитслужби за посадою, інших працівників органів митної служби. Членів колегії затверджує Кабінет Міністрів України. Рішення колегії проводяться в життя наказами Голови Держмитслужби [3, c. 45].

Митниця підпорядкована регіональній митниці та Державній митній службі України.

Основними завданнями митниці є: захист економічних інтересів України; забезпечення у зоні своєї діяльності виконання громадянами та суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності чинного законодавства України про митну справу; забезпечення виконання зобов'язань, які випливають з міжнародних договорів України в галузі митної справи; здійснення митного контролю та оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України; організація та проведення заходів щодо боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил; проведення силами підрозділів митної варти оперативних заходів щодо виявлення, попередження та припинення контрабанди і порушень митних правил, забезпечення охорони і супроводження підакцизних товарів та інших предметів, що переміщуються через територію України, та контроль за їх проходженням; дізнання у справах про контрабанду та провадження у справах про порушення митних правил; здійснення заходів щодо захисту інтересів національного споживача і недопущенню ввезення на територію України неякісних товарів або товарів, що не відповідають діючим в Україні вимогам і стандартам; створення сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств, організацій та установ у зоні своєї діяльності, для прискорення пасажиропотоку та переміщення товарів через митний кордон України; ведення інформаційно-аналітичної роботи та митної статистики: ведення згідно з чинним законодавством бухгалтерського обліку та фінансово-господарської діяльності, забезпечення контролю за раціональним, економним використанням матеріальних і фінансових ресурсів відповідно до нормативів і кошторисів, збереження державної власності, складання бухгалтерської звітності, забезпечення своєчасності та повноти перерахування митних платежів на рахунки Держмитслужби України; забезпечення правильного застосування заходів митно-тарифного регулювання товарного обігу між Україною та іншими державами з метою захисту економічних інтересів України [19, с. 50].

Митниця відповідно до покладених на неї завдань виконує такі функції: контролює дотримання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та громадянами встановленого порядку переміщення товарів та інших предметів через митний кордон України; виконує рішення та доручення Державної митної служби та регіональної митниці. Видає у межах своєї компетенції накази; здійснює в зоні своєї діяльності митний контроль та оформлення товарів та інших предметів; здійснює перевірку відомостей, заявлених у вантажній митній декларації при митному оформленні товарів та інших предметів, відповідно до наявного вантажу та документів, необхідних для здійснення митного контролю; нараховує та справляє у зоні своєї діяльності митні платежі та збори, стягнення яких відповідно до законодавства покладено на митні органи. Своєчасно перераховує отримані кошти на рахунки Державної митної служби України; використовує в порядку, передбаченому чинними нормативними документами, митне забезпечення, системи та форми захисту результатів митного оформлення; забезпечує контроль за доставленням митних вантажів в інші митні органи, а в разі їх недоставлення проводить розшук; забезпечує функції валютного контролю та контролю за термінами повернення в Україну імпортної частини бартерних угод (бартерний контроль); вживає спільно з іншими правоохоронними органами заходів, спрямованих на відвернення незаконного вивезення за кордон предметів, що становлять національне, історичне та культурне надбання держави; взаємодіє з іншими правоохоронними та контрольними службами в зоні своєї діяльності; забезпечує зберігання і використання вогнепальної зброї, боєприпасів, спеціальних засобів посадовими особами митниці; проводить розслідування у разі їх втрати або протиправного застосування; інформує суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та громадян про порядок митного оформлення; у разі відмови в митному оформленні товарів та інших предметів надає вичерпну інформацію щодо причин відмови та вимог чинного митного законодавства; у межах повноважень, наданих регіональною митницею та Державною митною службою України, взаємодіє з іншими митними органами України та митними службами суміжних держав; розпоряджається товарами та іншими предметами, що перебувають під митним контролем і за якими не звернувся власник до закінчення передбачених термінів зберігання, а також такими, що конфісковані судовими органами; забезпечує їх своєчасну реалізацію; контролює діяльність митних брокерів, митних ліцензійних складів та магазинів безмитної торгівлі в зоні своєї діяльності.

Порушує клопотання перед регіональною митницею про скасування Держмитслужбою відповідних ліцензій у разі виявлення правопорушень з боку вищезгаданих суб'єктів; використовує в зоні своєї діяльності митні забезпечення для оформлення результатів митного контролю: накладає пломби, проставляє печатки, штампи, інші визначені в установленому порядку митні забезпечення на транспортні засоби, приміщення, контейнери та інші місця, які вміщують товари і предмети, що переміщуються або перебувають під митним контролем. Використовує в установленому порядку засоби захисту результатів митного оформлення; здійснює збирання та оброблення даних митної статистики, спеціальної митної статистики, зовнішньоторговельних операцій, готує на їх підставі аналітичні матеріали; здійснює впровадження та експлуатацію автоматизованих програм бухгалтерського обліку; супроводження програмного забезпечення; вживає заходів до використання програмно-апаратних засобів захисту інформації, митного контролю та зв'язку, ведення спеціальної митної статистики; забезпечує цілодобову експлуатацію системи електронної пошти та транспортної мережі супутникового зв'язку; здійснює роботу зі збирання, аналізу та перевірки даних, які необхідні для перевірки сертифікатів про походження товарів з України; здійснює функції контролю відповідності представлених документів якості імпортованих товарів їх фактичним характеристикам; здійснює облік фінансово-господарської діяльності та забезпечує подання бухгалтерської звітності у терміни, встановлені Державною митною службою України; забезпечує правильне застосування ставок ввізного та вивізного мита та пільгових режимів ввезення товарів на митну територію України; класифікації та кодування товарів у митних цілях відповідно до Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності; здійснює роботу зі збирання, аналізу, систематизації даних цінової інформації та з формування бази даних про ціни на товари для використання її при визначенні митної вартості та митній оцінці ідентичних та аналогічних товарів, що переміщуються через митний кордон України; впроваджує заходи ефективного використання механізму визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон, з метою забезпечення справляння мита, податків та зборів у повному обсязі; бере участь у ревізіях та проводить перевірки окремих аспектів фінансово-господарської діяльності, вживає заходів за результатами ревізій та перевірок; забезпечує ритмічну та безперебійну роботу пунктів пропуску через державний кордон України; подає щоденну оперативну інформацію до регіональної митниці та Державної митної служби. У межах своєї компетенції вживає заходів для нормалізації оперативної обстановки в разі її ускладнення; забезпечує розвиток митної інфраструктури [14, c. 45].

Організовує виконання вимог законодавства України щодо збереження природних ресурсів та охорони довкілля на територіях митниць та підпорядкованих митних постів; здійснює капітальне будівництво та капітальний ремонт. Веде складське господарство відповідно до умов і порядку зберігання матеріальних цінностей; впроваджує в практичну роботу оперативних підрозділів митниці новітні технічні засоби митного контролю. Забезпечує експлуатацію технічних засобів відповідно до вимог технічної документації та контролює зберігання, обслуговування та ремонт техніки; проводить роботу з підтримання належного професійного рівня особового складу, забезпечує своєчасне направлення співробітників до навчальних закладів на підвищення кваліфікації, перепідготовку та підготовку, здійснює навчання працівників без відриву від служби, вирішує питання працевлаштування випускників вузів та проходження студентами виробничої практики на робочих місцях; здійснює заходи соціального та культурно-побутового розвитку.

Організовує постачання особового складу речовим та іншим забезпеченням, контролює дотримання правил носіння форменого одягу; розглядає скарги, заяви та звернення юридичних осіб і громадян відповідно до своєї компетенції; проводить виховну, профілактично-попереджувальну роботу серед особового складу митниці; здійснює в разі виробничої необхідності оперативний перерозподіл штатної чисельності підрозділів без змін фондів заробітної плати і категорії посад з обґрунтуванням цих переміщень і повідомленням вищих митних органів; вирішує питання заохочення, притягнення до відповідальності посадових осіб митниці. Здійснює профілактику правопорушень серед особового складу, проводить службові розслідування; пропагує та роз'яснює норми чинного митного законодавства, консультує громадян та суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; взаємодіє з місцевими органами державної влади й управління в межах повноважень, наданих регіональною митницею та Держмитслужбою; забезпечує захист державної таємниці під час проведення всіх видів таємних робіт, користування документами та виробами, що містять державну таємницю. Контролює виконання співробітниками Закону України «Про державну таємницю» та інших нормативних актів з питань охорони державної таємниці; веде військовий облік та бронювання військовозобов'язаних співробітників митниці на період мобілізації та воєнного часу. 25 березня 1997 р. Наказом Державної митної служби в систему митної служби України входить також Центральна спеціалізована митниця України, яка підпорядковується безпосередньо Державній митній службі України [23, с. 10].

Митниця здійснює контроль та митне оформлення за імпортом, експортом, транзитом енергоносіїв — електроенергії, сирої нафти, сирих нафтопродуктів, нафтопродуктів, природного газу, продуктів їх переробки, які перетинають митний кордон України залізничним, автомобільним та трубопровідним транспортом, електромережами та іншими засобами транспортування.

Розділ 2 Аналіз ефективності управління митною справою в Україні

2.1 Характеристика системи управління в ДМСУ

Як визначено у новому МК України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи охоплює: завдання, функції, повноваження, що передбачені безпосередньо нормативними актами. Ними визначена і структура цих органів [1].

Положенням про Державну митну службу України визначаються її основні завдання, функції та права. До основних її завдань належать: захист економічних інтересів України, сприяння розвитку зовнішньоекономічних зв'язків; забезпечення реалізації державної політики у сфері митної справи; контроль за додержанням законодавства України про митну справу; використання засобів митного регулювання торгово-економічних відносин з урахуванням пріоритетів розвитку економіки, створення сприятливих умов для участі України у міжнародному співробітництві; здійснення митного контролю, митного оформлення та оподаткування товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил; здійснення разом з Національним банком України комплексного контролю за валютними операціями; здійснення разом з іншими уповноваженими центральними органами виконавчої влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку; розвиток міжнародного співробітництва у сфері митної справи та інші завдання [5, с. 86].

Як вказано у ч. 2 ст. 13 МК України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи спрямовує, координує та контролює діяльність митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій щодо виконання законодавства України з питань митної справи. Для виконання зазначених завдань Державна митна служба України, як центральний орган виконавчої влади зі спеціальною компетенцією та головна ланка системи митних органів України, організовує та контролює діяльність митних органів; забезпечує своєчасне і повне внесення до державного бюджету коштів від податків, зборів (обов'язкових платежів), справляння яких згідно із законодавством покладено на митні органи;, вживає разом з іншими органами виконавчої влади заходів, спрямованих на недопущення незаконного вивезення за кордон цінностей, що становлять культурне або історичне надбання українського народу; розробляє та здійснює самостійно або у взаємодії з іншими органами виконавчої влади заходи щодо запобігання контрабанді, порушенню митних правил та їх, припинення; організовує та контролює відповідно до законодавства проведення митними органами дізнання у справах про контрабанду та здійснення ними провадження у справах про порушення митних правил; веде митну статистику; здійснює верифікацію (встановлення достовірності) сертифікатів про походження товарів з України; забезпечує в межах своєї компетенції реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням у системі митних органів України; створює, реорганізовує та ліквідовує в установленому порядку регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні управління та організації, установи і навчальні заклади; забезпечує гласність у діяльності митних органів, здійснює у встановленому законодавством порядку інформування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та громадян з питань митного законодавства; виконує інші функції, що випливають з покладених на неї завдань [24, c. 45].

Державна митна служба України в межах своїх повноважень має право видавати накази та організовувати і контролювати їх виконання. Нормативно-правові акти Держмитслужби України та її спільні акти з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, містять правові норми, розраховані на невизначене коло осіб, підприємств, установ, організацій і неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами «Для службового користування», «Не для друку», «Таємно» та іншими, а також прийняті в порядку експерименту, підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 28 грудня 1992 року. Зареєстровані в установленому порядку нормативні акти Держмитслужби України є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, а також громадянами [16, с. 38].

Очолює Державну митну службу України Голова, якого призначає на посаду та звільняє з неї Президент України. Голова здійснює керівництво Держмитслужбою України, призначає на посади та звільняє з посад працівників центрального апарату Держмитслужби України, керівників регіональних митниць та їх структурних підрозділів, митниць, спеціалізованих митних управлінь і організацій, установ та навчальних закладів, несе персональну відповідальність перед Президентом України і KM України за виконання покладених на Держмитслужбу завдань і виконання нею своїх функцій. Голова Державної митної служби України затверджує структуру центрального апарату Держмитслужби України. Центральний апарат складається з управління власної безпеки та контролю; управління аналізу, прогнозування та зв'язків з громадськістю; фінансово-економічного управління; управління бухгалтерського обліку та звітності; управління кадрами й сектора режимно-секретної та мобілізаційної роботи; правового управління; управління міждержавних зв'язків управління справами; митно-тарифного управління; управління статистики; управління митних платежів; інформаційно-аналітичного митного управління; управління організації митного контролю; управління нетарифного регулювання; управління по організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил; управління захисту прав інтелектуальної власності; управління номенклатури та верифікації.

2.2 Оцінка ефективності управління в ДМСУ

Наявність оргструктури належить до одного із адміністративних методів управління, що визначає роботу на підприємстві, підпорядкування, обсяги повноважень та обов'язків, самостійність в прийнятті рішень. На підприємстві мають місце як лінійні, так і функціональні зв'язки, як горизонтальні, так і вертикальні, як формальні, так і неформальні [18, с. 103].

Поєднання декількох функціональних обов'язків є характерною рисою даної системи управління. Це здійснюється задля зменшення чисельності оперативного персоналу та збагачення його роботи.

Зв'язки між керуючим апаратом та виконавчим персоналом носять в ДМСУ більш демократичний характер, ніж на підприємствах державної форми власності. Підлеглі ставляться до управлінців як до персоналій і навпаки, адже високе значення відіграє в даному випадку авторитет певної особи в колективі, як сукупності особистостей.

ДМСУ в своїй діяльності орієнтується на широкий спектр цілей, основною з яких є сприяння розвитку, на що і спирається організаційно-розпорядча діяльність по управлінню персоналом підприємства.

Співробітники ДМСУ працюють на основі укладеного з ними колективного договору на невизначений період часу згідно Кодексу законів про працю України.

Одним з чинників підвищення професійної віддачі працюючих є розробка керівництвом чітких та виважених посадових інструкцій. Вони включають в себе головні аспекти управлінської діяльності визначеної посади. Інструкція визначає загальні положення, обов'язки, функції, права та відповідальність посадовця.

У ДМСУ розроблені посадові інструкції, які фіксують функціональні обов'язки та встановлені правила роботи. Існуючі на підприємстві інструкції в цілому враховують специфіку роботи на кожній з посад, в них чітко розмежовані загальні положення, обов'язки, права та відповідальність. Кожний працівник знає свого безпосереднього керівника. Але слід відзначити, що розроблені на підприємстві посадові інструкції мають цілу низку недоліків. Так, відсутній розділ „Кваліфікаційні вимоги”, який би висував вимоги до освіти, стажу роботи працівника за фахом, його навички та знання (володіння мовами, комп'ютерною грамотністю тощо).

Таким чином, із існуючих організаційно - розпорядчих документів на підприємстві досконало розроблений лише Положення про ДМСУ, організаційна структура управління та штатний розклад. Посадові інструкції потребують корегування, необхідно розробляти Правила Внутрішнього трудового розпорядку, філософію підприємства [15, с. 44].

Розглянемо інший елемент системи адміністративних методів управління персоналом ДМСУ – розпорядчі дії, що забезпечуються наказами. Накази можна поділити на два основних види за сферою спрямування:

1. Накази за основною діяльністю, що стосуються питань обслуговування клієнтів

2. Накази щодо особового складу:

2.1. Головні (прийом на роботу, звільнення, переміщення, відрядження, привітання, покарання).

2.2. Додаткові (навчання співробітників, підвищення кваліфікації).

Наказ у ДМСУ реєструється у секретаря, повинен мати номер й дату видачі. Після складання, наказ підписується генеральним директором фірми та погоджується з керівниками підрозділів, які повинні забезпечити його виконання. Всі накази зберігають у головного бухгалтера.

У наказах ДМСУ спочатку констатується ситуація чи подія, на яку спрямовується дане рішення, потім вказуються міри та виконавці щодо її усунення та ресурси для реалізації наказу. Обов'язковим є також покладання контролю за виконанням.

Розпорядження у ДМСУ видаються безпосередньо керівниками відповідних підрозділів для забезпечення нормального розвитку процесу діяльності підприємства. В залежності від нагальності проблеми розпорядження можуть видаватись усно, хоча це певним чином залежить й від ступеня довіри керівника до підлеглого.

Політика заохочень для працівників ДМСУ спирається на збільшення показників діяльності, тобто, чим вищий прибуток, тим більші премії. Мотивація застосовується як для менеджерів, що збільшують обсяги своєї діяльності і відповідно за це отримують премії, так і для працівників, що працюють на основі погодинної форми оплати праці, за збільшення відпрацьованих годин. В той час як основна заробітна плата не враховує складності виконуваних робіт, ступінь участі кожного працівника в доходах, ці недоліки усуваються за допомогою існуючої системи заохочення. Задля здійснення преміювання працівників за результатами їх праці на підприємстві створений фонд преміювання, який формується за рахунок прибутку від діяльності. Керівник підрозділу, працівник якого рекомендований до премії, подає заяву про преміювання на ім'я генерального директора, де вказуються причини (збільшення продуктивності праці, ювілей тощо). Важливо відмітити те, що працівники мають право вносити пропозиції щодо поліпшення умов праці та з питань, пов'язаних із виконанням своїх обов'язків, які розглядаються керівництвом. Це свідчить про добре налагоджений зворотній зв'язок між керівником та підлеглими [25, с. 151].

ДМСУ виступає на ринку не тільки як економічна ланка, а й як фактор соціальний, оскільки у трудовому колективі реалізуються соціальні відносини, система взаємозв'язків і співробітництва між людьми.

Отже, без використання соціально-психологічних методів не можна досягти ефективного розвитку господарської діяльності, без створення певних матеріальних передумов не можна забезпечити вирішення проблем соціального розвитку колективу.

В цілому керівник ДМСУ вміє управляти людьми, він знаходить підхід не тільки до певних соціальних груп у колективі і до колективу в цілому, а й до окремих людей у фірмі. Керівник добре ознайомлений з основами психології людини і управління, знає власні психологічні особливості та володіє відповідними психологічними методами впливу на людей.

Економічні методи управління у ДМСУ базуються в першу чергу на матеріальних стимулах праці: оплаті праці. Щоб перевірити, чи справді в роботі персоналу підприємства економічні методи управління та їх конкретні форми здійснюють вирішальний вплив на працівників, що веде до підвищення продуктивності праці, було проведено анкетування з визначення життєвого кредо та власної мотивації кожного працівника. Результати опитування представлено на рис. 2.1.

Отже, абсолютно для всіх працівників ДМСУ найважливішим в житті є можливість заробляти на життя та забезпечувати собі майбутнє, трохи менше голосів було віддано за придбання хороших речей, також важливим є можливість бути при ділі. Такі стимули, як визнання та повага, отримання морального задоволення від роботи не мають впливового значення на працівників підприємства. Здебільшого такі стимули цікавлять немолодих працівників, в першу чергу, керівництво фірми.

Таким чином, для більшості працівників ДМСУ вирішальним фактором в їх роботі, в підвищенні продуктивності їх праці, фактором, що їх утримує на даному підприємстві є матеріальні стимули, які і становлять, по суті, головну складову частину економічних методів управління персоналом [13, с. 41].

Рис. 2.1. Розподіл результатів опитування працівників ДМСУ з приводу їх життєвого кредо

В табл. 2.1 здійснено аналіз динаміки продуктивності праці та працемісткості товарів ДМСУ.

Як показує аналіз табл. 2.1, продуктивність праці та працемісткість товарів у ДМСУ змінювалися нерівномірно. В той час як продуктивність праці в 2006 році порівняно з 2005 роком зросла на 159,2%, працемісткість товарів скоротилася на 62,8%. Однак, у 2007 році продуктивність праці знизилася на 67, 8 %, а працемісткість товарів відповідно зросла на 147%.

На такий стан справ вплинуло, в першу чергу, зміна розміру отриманого ДМСУ доходу та прибутку за досліджуваний період. В свою чергу, розмір отриманого прибутку знизився за рахунок зниження кількості обслуговуваних клієнтів та обсягу наданих ним послуг. Усі ці дані свідчать і про те, що працівники підприємства, що безпосередньо займаються обслуговуванням клієнтів, мало зацікавлені в результатах своєї роботи, а, отже ефект від управління персоналом незначний. Це можна побачити із розрахунки таких показників ефективності управління персоналом, як співвідношення між темпами фонду оплати праці та прибутком підприємства.

Таблиця 2.1

Аналіз показників динаміки продуктивності праці та працемісткості товарів ДМСУ

Показники

2005 рік

2006 рік

2007 рік

Відхилення, +/-

Темп росту, %

2006 / 2005

2007 / 2006

2007/ 2005

2006 / 2005

2007 /2006

2007/ 2005

Продуктивність праці, тис. грн./особу

68,4

108,9

73,9

40,5

-35,1

5,5

159,2

67,8

108

Працемісткість послуг, осіб/тис. грн.

0,015

0,009

0,014

-0,01

0,004

-0

62,8

147,4

92,6

В табл. 2.2 здійснено аналіз співвідношення між темпами росту фонду, оплати праці та прибутком підприємства.

Показник співвідношення між темпами росту фонду оплати праці та прибутком підприємства означає, що у ДМСУ порушено необхідний баланс між інтересами працівників підприємства в збільшенні оплати праці та в інтересах самого підприємства в зростанні прибутку.

Таким чином, система управління персоналом ПП „Рені” є ефективною, так як не створено достатніх умов для підвищення продуктивності індивідуальної праці.

На це вплинули наступні фактори:

- загальне зниження рівня життя та матеріального добробуту населення країни;

- збільшення апарату управління на підприємстві при відсутності достатньо ефективних заходів по управлінню персоналом фірми;

- недосконала система оплати праці та матеріального стимулювання працівників;

- не завжди хороший мікроклімат в колективі.

Таблиця 2.52

Аналіз співвідношення між темпами росту фонду оплати праці та

прибутком ДМСУ

Показники

2005 рік

2006 рік

2007 рік

Відхилення, (+/-)

Темп росту, %

2006 / 2005

2007 / 2006

2007/ 2005

2006 /2005

2007/

2006

2007/

2005

Фонд оплати праці

21.1

19.6

32.4

-1,5

12.8

11.3

92.9

165.3

153.6

Балансовий прибуток

13.5

80.4

18.8

66.9

-61.6

5.3

595.6

23.4

139.3

Співвідношення між зміною фонду оплати праці та прибутком підприємства

0.15

7,1

1.1

6.95

-6

0.95

4733.3

15.5

733.3

На основі проведеного опитування працівників було визначено, що оплата праці задовольняє лише 6 працівників (це, переважно, керівництво), 20 чоловік виявляють сильне незадоволення оплатою праці, вважаючи її несправедливою в порівнянні з тими зусиллями, які було закладено [22, с. 20].

Таким чином, можна стверджувати, що заробітна плата не стимулює працівників до високопродуктивної праці.

Адміністративні методи управління персоналом ДМСУ мають низку недоліків, в першу чергу, пов'язаних з відсутністю чітко розробленої філософії підприємства, не завжди адекватною поведінкою керівництва, довгою тривалість нарад тощо. Загалом соціально-економічні методи управління персоналом ДМСУ сприяють ефективній роботі персоналу завдяки тому, що колектив відчуває приналежність до справ підприємства, має певну згуртованість, сталість, хороші психологічні стимули до праці.

Недосконалою залишається система економічних методів управління персоналом: оплата праці за оцінкою самих працівників не відповідає зусиллям, що докладаються ними.

Проаналізувавши інші елементи системи управління персоналом ДМСУ, такі як підсистема планування та підбору кадрів, навчання, підготовки та перепідготовки працівників, їх оцінки, було виявлено низку недоліків, в першу чергу відсутність системи оцінки персоналу, недосконала система підбору та інтеграції кадрів, незадовільний стан оплати праці та трудової мотивації в цілому, що підлягають коригуванню.

Розділ 3 Шляхи підвищення ефективності управління в ДСМУ

3.1 Напрями підвищення ефективності управління митною справою

Вплив митної політики України на розвиток торгово-економічних процесів на загальноєвропейському просторі визнано Європейським співтовариством. Цей фактор визначає об'єктивну заінтересованість Євросоюзу в митному співробітництві з Україною.

Державна митна служба України під час презентації в Брюсселі заявила про свої наміри створення багатофункціональної, конкурентоспроможної, ефективно управляємої митної служби, прирівняної до найбільш сучасних моделей митниць світу. В основу перетворень митної справи закладається концепція митного законодавства, гармонізованого із законодавством Європейського Співтовариства. Такий підхід в період переходу України до економіки відкритого ринку забезпечить застосування в митну практику понять і правил, прийнятих у світовому митному оточенні, і буде поштовхом інтересів Комісії Європейського Співтовариства до практичного сприяння митній службі України у її модернізації [14, с. 88].

Подальший розвиток митної служби України в умовах перетворень, що проходять у світовому суспільстві, буде здійснюватись на основі значного збільшення об'ємів переміщуваних через кордон товарів внаслідок глобалізації торгівлі, масового впровадження комп'ютерних інформаційних технологій, поряд із зростанням ролі митниці як інструменту, регулюючого торгово-економічні відносини, і вимагає нових підходів до ведення митної справи.

У відповідності до стандартів Всесвітньої митної організації основними критеріями якості митного адміністрування є:

- спрощення митних процедур;

- прискорення митного оформлення;

- прозорість та передбачуваність дій митних органів для учасників ЗЕД;

- партнерський підхід у відносинах митних органів з учасниками ЗЕД, в тому числі створення ефективних процедур вирішення спірних питань.

В основу роботи митних органів ставиться завдання сприяння розвитку міжнародної торгівлі, створення сприятливих умов для зовнішньоекономічної діяльності. Концепція визначає принципи функціонування та напрями розвитку митної служби до 2011 р., направлені на реалізацію експортного потенціалу України, розширення доступу українських товарів на зовнішні ринки, підвищення можливостей захисту вітчизняного товаровиробника на основі поступових кроків до європейської інтеграції.

Завдання, що ставляться перед митною службою:

- усестороннє сприяння розвитку торгівлі через вибірковість застосування форм митного контролю (спрощення і гармонізація митних процедур, що передбачає впровадження вибірковості фізичного контролю вантажів з використанням методу аналізу ризиків, подання митних декларацій в режимі он-лайн з відповідною їх подальшою обробкою Бюро аналізу ризиків для прийняття рішення щодо доцільності фізичного митного огляду товарів);

- збільшення об'єму поступлень митних платежів до Державного бюджету України;

- забезпечення надійного контролю за товарами, що переміщуються через митний кордон України (посилення боротьби з контрабандою шляхом розширення правоохоронних повноважень митної служби, включаючи можливості для проведення розслідувань порушень митного законодавства, здійснення розвідувальних заходів та нагляду, запровадження пост-аудит-контролю) [12, с. 59].

3.2 Заходи із скорочення витрат управлінської діяльності

Основними стратегічними напрямами модернізації та розвитку митної служби України є:

1. Удосконалення нормативно-правової бази;

2. Спрощення процедур митного контролю і митного оформлення;

3. Розвиток інформаційних технологій підтримки, супроводу та забезпечення процесів митного контролю і оформлення, автоматизованих систем управління, систем обробки даних (ОД) і інформаційної техніки (ІТ);

4. Протидія митним правопорушенням;

5. Удосконалення структури та системи управління митної служби на основі її реформування;

6. Розвиток митної інфраструктури;

7. Удосконалення кадрової роботи та забезпечення соціального захисту працівників митної служби;

8. Впровадження публічного характеру реалізації митної політики та підвищення іміджу митної служби;

9. Міжнародне співробітництво з митними органами інших країн.

Реалізація митної політики України буде здійснюватись на основі більш ефективної і якісної розробки й застосування правових норм, що діють у сфері митної справи, вдосконалення митного адміністрування, підвищення ефективності функціонування митної системи, реорганізація структури та інфраструктури, підвищення рівня матеріально-технічного і наукового забезпечення митних органів.

Головними напрямами митного адміністрування будуть:

Законотворча діяльність.

- Розробка (участь в розробці, підготовка висновків і погоджень) проектів законів України, указів Президента, постанов Кабінету Міністрів - регулюючих відносини у сфері митної справи.

- Супровід (в тому числі проведення роз'яснювальної роботи) в органах виконавчої і законодавчої влади законопроектів з митної діяльності.

- Розробка і видання (в межах компетенції) нормативних актів.

Правовий захист державних інтересів.

1. Формування нового митного законодавства України, врегулювання інституту митного права, виключення суперечностей та прогалин і невідповідностей між окремими галузями права, що регулюють митне законодавство.

2. Впровадження механізмів аналізу та узагальнення розгляду справ судами, що виносяться не на користь митних органів, та застосування заходів адміністративного впливу до співробітників митних органів, які допустили грубі порушення вимог законодавства, що призвели до незадовільного розгляду цих справ.

3. Забезпечення постійного касаційного і наглядового оскарження актів суду, прийнятих з порушенням норм матеріального і процесуального права.

4. Здійснення постійного правового супроводу наглядового оскарження (апеляції) в Генеральну прокуратуру, Вищий арбітражний суд та Верховний Суд України.

5. Проведення засідань суду стосовно справ, заведених митницею за участю співробітників юридичної служби та представників підрозділів, що заводили таку справу.

6. Видання піврічних (річних) періодичних оглядів практики судів стосовно розгляду і застосування норм законодавства, діючого в сфері митної справи, на основі касаційних та наглядових актів.

7. Адміністративно-юрисдикційна діяльність (притягнення до адміністративної відповідальності за митні правопорушення, розгляд скарг на дії (бездіяльність) митних органів і їх посадових осіб, дисциплінарні стягнення).

8. Ведення дізнання і слідства стосовно митних правопорушень безпосередньо митними органами.

9. Представництво в судах по справах, пов'язаних з діяльністю митних органів, та уніфікація судової практики по категоріях справ.

10. Здійснення представницьких функцій (ведення роз'яснювальної роботи стосовно митного законодавства), в тому числі і у взаємодії з органами законодавчої та виконавчої влади, громадськими та іншими організаціями, діловими колами [17, с. 37].

11. Правове забезпечення внутрішньогосподарської діяльності.

Інформаційно-правове забезпечення діяльності митних органів.

- Створення нормативно-правової бази, діючої в митній справі, та її систематизований облік.

- Створення систематизованої навчально-методичної бази даних по митному законодавству (підручники, навчальні посібники, наукові і публіцистичні статті, інформаційні збірники, коментарі, митні бібліотеки).

- Надання юридично-інформаційних та консультаційних послуг з питань митного законодавства.

- Узагальнення практики застосування митного законодавства та порівняльний аналіз зарубіжного і українського законодавства. Розвиток комп'ютерних технологій здійснювати в напрямку використання комп'ютерів в якості сучасного інструменту обробки і забезпечення технологічних процесів проведення митного контролю і оформлення та засобу попередження, виявлення і боротьби з порушеннями митного законодавства, шахрайства і т. п. на всій митній території і у всіх структурах управління митною справою.

Основні напрями розвитку:

- Створення сучасної електронної мережі митної служби України на основі використання європейських систем та стандартів передачі даних.

- Розробка спеціалізованих митних електронних систем для підтримки всіх процесів митного обслуговування при ввозі і вивозі.

- Інтеграція всіх систем ОД та ІТ в стандартну базову систему.

- Вивчення нових форм інформаційних технологій митного контролю і оформлення з використанням баз даних учасників ЗЕД (в тому числі технологій електронної торгівлі).

Для виконання даної програми розробити та впровадити наступні автоматизовані системи:

- "Ввіз" - облік товарів, розміщення їх у вільне використання чи інший режим, розрахунок оплат і дозвіл на переміщення у відповідному режимі;

- "Вивіз" - розміщення товарів в режим експорту, контроль і дозвіл на спрощені режими;

- електронний митний тариф;

- МЕД (митна електронна декларація) з підсистемою зв'язку із суміжною стороною для передачі (отримання) інформації, обов'язкової до надання;

- встановлення інформаційно-технологічних систем, здатних забезпечувати узгоджену роботу з європейськими системами, такими як TARIS, NCTS, CIS/SCENT та ЄС імпортна квота;

- контролю імпортованих (експортованих) вантажів СЕЗ, ТПР та технопарків;

- автоматизована система сигналізації при імпорті товарів, що підлягають спеціальним митним режимам (вимогам) чи відносяться до групи ризику;

- перевірки експортерів (імпортерів) контролюючими підрозділами митних органів;

- контроль експорту, імпорту і транзиту та отримання інформації (в тому числі із суміжних держав) для проведення розслідувань правопорушень уповноваженими підрозділами митної служби;

- процес пошуку і накладення стягнення невчасно завершеного (незавершеного) митного режиму транзиту;

- облік даних про кількість персоналу митних органів, їхню роботу та підведення підсумків;

- забезпечення митниць безперешкодним доступом до глобальної комп'ютерної мережі Internet.

З метою вдосконалення структури й системи управління Державної митної служби України необхідно ввести більш просту і малоступеневу структуру Державної митної служби України з максимальним розширенням повноважень митних органів на середньому рівні управління.

Вищий рівень управління. Вищим органом управління є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, який спрямовує, координує та контролює діяльність митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій щодо виконання законодавства України з питань митної справи, в межах своїх повноважень видає накази, організує та контролює їх виконання. Спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи підпорядковані митні органи середнього і місцевого рівня управління, спеціалізовані митні установи та організації [24, с. 51].

Середній рівень управління. Органом середнього рівня управління є регіональні митниці - Центральна, Західна, Південна, Східна. Регіональна митниця є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за дотриманням законодавства України з питань митної справи і координацію діяльності (надання методичної допомоги, проведення заходів навчання, підготовки та перепідготовки кадрів, впровадження передових форм та методів митного контролю і оформлення, проведення лабораторних досліджень та надання висновків) митниць регіону.

Місцевий рівень управління:

- Митниці територіально-адміністративних одиниць України - Автономної Республіки Крим, обласні (за виключенням областей, в яких створені регіональні митниці), міст прямого підпорядкування.

- Спеціалізовані митниці.

- Митниці в окремо визначених пунктах пропуску.

Митниця є митним органом, який на закріпленій за ним території в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за дотриманням законодавства України з питань митної справи, керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому структурних підрозділів - митних постів, пунктів пропуску (за виключенням пунктів пропуску зі статусом митниць).

Митниця окремо визначеного пункту пропуску є митним органом, який в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за дотриманням законодавства України з питань митної справи тільки у даному пункті (пунктах) пропуску. Регіональні митниці та митниці мають пряме підпорядкування центральному апарату Держмитслужби.

Інфраструктура митних органів буде розвиватись за наступними напрямами: створення належних умов для роботи особового складу митних органів, прискорення та вдосконалення процесу митного контролю і митного оформлення, що вимагає вдосконалення митної інфраструктури шляхом створення центрів митного контролю і митного оформлення, попереднього електронного декларування товарів, розвитку об'єктів навколомитної інфраструктури [20, с. 82].

Створення митних портів, митних терміналів, митних ліцензійних складів, брокерських організацій, які належать митним органам.

- Митні порти створюються при митницях в окремо визначених пунктах пропуску для здійснення остаточного митного оформлення і випуску товарів у вільне використання при їх ввезенні та (або) при експорті товарів в момент їх вивезення.

- Митні термінали створюються в митницях територіально-адміністративних одиниць України та (або) в митних постах.

Створення в митних органах системи власних та орендованих складських приміщень, призначених для зберігання товарів, які знаходяться під митним контролем.

Організація пересувних експертних митних лабораторій та створення на митному кордоні експертних постів.

Оптимальне розташування митних об'єктів шляхом розміщення структурних підрозділів митниць в максимальній близькості до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності (в першу чергу до експортерів) в умовах обмеженої загальної штатної чисельності митної служби та інших наявних ресурсів.

Розбудова та матеріально-технічне оснащення пунктів пропуску і митниць у відповідності до європейських стандартів через залучення іноземних інвестицій (ефективне використання міжнародної допомоги від TASIS) та інших наявних фінансових ресурсів.

Висновки та пропозиції

Впровадження в дію нового Митного кодексу (№ 92-15), прийняття закону України "Про митну справу в Україні", впорядкування нормативно-правових актів і приведення їх до світових стандартів дасть можливість:

1. Організації чіткої системи належного і ефективного застосування правових норм, діючих в сфері митної справи, проведення моніторингу необхідності таких норм для всіх взаємопов'язаних учасників процесу правового поля митного контролю і митного оформлення (митні органи, організації навколо митної інфраструктури, учасники ЗЕД);

2. Використання всіх резервів при реалізації міжнародних договорів України у митній сфері;

3. Своєчасної підготовки і видання нормативних актів ДМСУ, які роз'яснюють вимоги законів і міжнародних договорів України та порядок їх застосування при переміщенні товарів через митний кордон.

Розвиток систем обробки даних (ОД) і систем інформаційної техніки (ІТ) - інформаційних технологій і автоматизованих систем управління - відкриває можливості використання комп'ютерів не тільки по цілому ряду окремих призначень для сприяння у виконанні спеціальних завдань, а в якості сучасного інструменту інформаційної техніки на всій митній території і у всіх структурах митної служби. Концепція комп'ютеризації управління митною справою забезпечить:

1. Створення децентралізованої базисної системи ІТ з технологією client/server у всіх підрозділах митних органів (ця система, з допомогою електронної мережі митних органів, в майбутньому буде забезпечувати зв'язок зі всіма структурними підрозділами);

2. Поступова інтеграція спеціалізованих систем ІТ в стандартну базисну систему, і в наступному, поряд із стандартним програмним забезпеченням, будуть, по мірі необхідності надаватись користувачам.

Список використаних джерел

    Бюджетний кодекс України; Митний кодекс України: із змінами та доповненнями станом на 1 березня 2007 р. — К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2007. — 352c.

    Андрійчук В.М. Коментар до Митного кодексу України. — К.: Юстініан, 2004. — 723с.

    Андрійчук В.М., Аргунов В.А. Основи митної справи в Україні. — К.: Знання, 2004. — 732с.

    Бойко В.М. Митна справа України.— К.: Видавець Вадим Карпенко, 2006. — 156с.

    Войцещук А.Д., Іващук І.О., Стопенчук С.М., Бережнюк І.Г., Галушко В.С. Митна справа. — К.: Мануфактура, 2006. — 412с.

    Деркач Л. Українська митниця: вчора, сьогодні, завтра. — 2.вид., доп. — К., 2000. — 542 с.

    Дубініна А.А., Сорокіна С.В. Основи митної справи в Україні. — К.: Видавничий дім "Професіонал", 2004. — 359с.

    Дьомін Ю. Прокурорський нагляд за діяльністю митних органів // Вісник прокуратури (укр.).- 2003.- № 5.- C.52-56

    Експорт. Імпорт. Транзит: Митне оформлення товарів: Станом на 1 лютого 2001р. - 2. вид., доп. і оновлене — К.: Істина, 2001. — 397 с.

    Єгоров О.Б. Митна економіка. — О.: ПЛАСКЕ ЗАТ, 2005. — 224 с.

    Єдиний митний тариф України: Зб. нормативно-правових актів: У 2 кн.: Тексти актів відповідають офіційним за станом на 1 липня 2001 року. — К.: Український інформаційно-правовий центр, 2001. — 596 с.

    Жорін Ф.Л., Звягіна І.Н. Правові засади митної справи України. — К.: Магістр - ХХІ сторіччя, 2005. — 384с.

    Зельніченко О.І., Михайлов В.І., Тихонова Н.П. Митна справа. - К., 2000. — 190 с.

    Каленський М.М., Войцещук А.Д., Бережнюк І.Г., Огонь Ц.Г., Олійник Д. С. Митна справа. — К.: Мануфактура, 2006. — 440с.

    Кормич Б.А. Державно-правовий механізм митної політики України. — О.: Астропринт, 2000. — 180 с.

    Коцан Н. Н. Територіальна організація митної діяльності України. — Луцьк: РВВ "Вежа" Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2005. — 384 с.

    Митна справа в Україні. — К.: КНТ, 2004. — 412с.

    Настюк В. Роль правової культури у формуванні професіоналізму працівника митних органів // Право України (укр.).- 2005.- № 5.- C.101-105.

    Науменко В.П., Пашко П.В., Руссков В.А. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні. — К.: Знання, 2006. — 394 с.

    Пашко П.В., Пісной П.Я. Митна політика та митна безпека України // Фінанси України (укр.).- 2006.- № 1.- C.74-86.

    Пісьмаченко Л. Формування митної політики держави в умовах глобалізації: проблеми, напрями вирішення // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України (укр.).- 2006.- № 2.- C.235-242.

    Приймаченко Д. Інституціональний механізм формування та реалізації митної політики // Підприємництво, господарство і право (укр.).- 2005.- № 11.- C.17-21.

    Рисіч Й.Л., Новосад Б.М., Морозов О.В. Історія митної справи та митної політики в Україні. - Д., 2000. — 68 с.

    Стопенчук С. М., Балан І. В., Галушко В. С., Нагорічна О.С., Константа І. С. Митна справа. — К.: Мануфактура, 2006. — 464с.

    Терещенко С. Ризики митного контролю та митного оформлення // Збірник систематизованого законодавства.- 2005.- № 12.- C.150-153.